“ема є 4.2 ƒержава ≥ право Ќ≥меччини Ќов≥тнього пер≥оду.

1. Ћистопадова революц≥¤ 1918 року. «м≥ни в державному лад≥, пол≥тичному режим≥ та парт≥йн≥й систем≥.
2. ¬становленн¤ фашистськоњ диктатури. «м≥ни в державному лад≥ та прав≥.
3.  рах фашистськоњ диктатури. ѕотсдамськ≥ угоди. ѕроголошенн¤ ‘едеративноњ республ≥ки Ќ≥меччини. ƒержавний лад ‘–Ќ.
4. ѕроголошенн¤ Ќ≥мецькоњ демократичноњ республ≥ки. ќб`Їднанн¤ Ќ≥меччини.

1. Ћистопадова революц≥¤ 1918 року. «м≥ни в державному лад≥, пол≥тичному режим≥ та парт≥йн≥й систем≥.

” 1918 роц≥ в Ќ≥меччин≥ створюютьс¤ умови, що неминуче вели до революц≥йного вибуху. Ѕоротьба монопол≥й за надприбутки, зростанн¤ експлуатац≥њ, авантюристична зовн≥шн¤ пол≥тика Ц все вступало у в≥дверт≥ суперечност≥ з ≥нтересами н≥мецького народу. ѕерша св≥това в≥йна ще б≥льше загострювала революц≥йну кризу. 
–озвиток под≥й п≥дштовхнула революц≥¤, ¤ка спалахнула в жовтн≥ 1917 року в –ос≥њ. ѕ≥д њњ впливом у с≥чн≥ 1918 року, коли в≥дбувалис¤ переговори в Ѕрест-Ћитовську, роб≥тничий клас у Ѕерл≥н≥, ћюнхен≥ та ≥нших м≥стах пров≥в демонстрац≥њ, страйки, п≥д час ¤ких уперше в Ќ≥меччин≥ зТ¤вилас¤ –ади роб≥тничих депутат≥в ≥ революц≥йн≥ старости.
Ќавесн≥ 1918 року наступ н≥мецьких в≥йськ на «ах≥дному фронт≥ проваливс¤. √оловнокомандувач √≥нденбург оф≥ц≥йно за¤вив про необх≥дн≥сть перемирТ¤ ≥ створенн¤ ур¤ду, Уз ¤ким буде рахуватис¤ јнтантаФ. “ретього жовтн¤ 1918 року був сформований коал≥ц≥йний ур¤д на чол≥ з принцом ћ. Ѕаденським. 
ѕочала створюватис¤ небезпечна дл¤ юнкерства ≥ монопол≥стичноњ буржуаз≥њ ситуац≥¤. ќзброЇний роб≥тничий клас був готовий до боротьби. ќднак дл¤ перемоги була необх≥дна революц≥йна роб≥тнича парт≥¤.
¬ Ќ≥меччин≥ ≥снувала соц≥ал-демократична парт≥¤. ќднак њњ пол≥тика п≥дтримки ≥мпер≥ал≥стичноњ в≥йни в≥дштовхнула в≥д нењ значну частину роб≥тник≥в ≥ викликала розкол у сам≥й парт≥њ.
” кв≥тн≥ 1917 року остаточно оформилас¤ незалежна соц≥ал-демократична парт≥¤, ¤ка знаходила б≥льш гнучк≥ форми ≥ методи роботи.  ер≥вниками ц≥Їњ парт≥њ були  .  аутський, ™. Ѕернштейн, –. √≥льферд≥нг, що визначало њњ пом≥рковану пол≥тику. –еволюц≥йн≥ елементи всередин≥ парт≥њ обТЇдналис¤ в групу У—партакФ, куди ув≥йшли  . Ћ≥бкнехт, –. Ћюксембург, ¬. ѕ≥к та ≥н.
”с≥ ц≥ обставини ≥ визначили характер ≥ особливост≥ революц≥њ в Ќ≥меччин≥.
Ќа початку жовтн¤ 1918 року У—партакФ пров≥в свою конференц≥ю, ¤ка закликала до боротьби проти ур¤ду. —партак≥вц≥ орган≥зують демонстрац≥њ, значну роботу провод¤ть серед в≥йськових мор¤к≥в. ” цей час н≥мецький в≥йськовий флот отримуЇ наказ Ц вийти у в≥дкрите мроре ≥ дати б≥й англ≥йськ≥й ескадр≥, ¤ка значно переважала н≥мецьк≥ морськ≥ сили. 
¬≥йськов≥ мор¤ки зрозум≥ли нам≥р командуванн¤, ≥ 3 листопада 1918 року на в≥йськово-морськ≥й баз≥ у м≥ст≥  ≥ль вибухнуло повстанн¤. “ут знаходилос¤ 40 тис. мор¤к≥в ≥ морських п≥хотинц≥в. –об≥тники  ≥л¤ п≥дтримали повстанн¤, була створена –ада роб≥тничих ≥ матроських депутат≥в.
ѕод≥бн≥ повстанн¤, сл≥дом за  ≥лем, в≥дбуваютьс¤ в ≥нших м≥стах. ¬сюди виникають –ади роб≥тничих ≥ солдатських депутат≥в, ¤к≥ беруть владу до своњх рук.
ƒевТ¤того листопада повстанн¤ перемагаЇ в Ѕерл≥н≥. Ќа м≥тингу озброЇних роб≥тник≥в ≥ солдат≥в  . Ћ≥бкнехт проголошуЇ Ув≥льну Ќ≥мецьку —оц≥ал≥стичну республ≥куФ.  айзер ¬≥льгельм т≥каЇ до √олланд≥њ. Ќ≥мецька ≥мпер≥¤ перестала ≥снувати.
«а таких умов ≥мперський канцлер ћ. Ѕаденський передаЇ владу соц≥ал-демократичному ур¤дов≥ на чол≥ з ‘р≥др≥хом ≈бертом. ƒес¤того листопада 1918 року збори делегат≥в в≥д солдат≥в ≥ роб≥тник≥в Ѕерл≥на обрали виконавчий ком≥тет Ѕерл≥нськоњ –ади роб≥тничих ≥ солдатських депутат≥в ≥ затвердили ур¤д ≈берта, визнавши його Учисто соц≥ал≥стичним ур¤домФ. ќтримавши санкц≥ю Ѕерл≥нськоњ ради, ур¤д ≈берта став називати себе –адою Ќародних ”повноважених (–Ќ”).
Ќовий ур¤д видаЇ декларац≥ю, ¤ка не йшла дал≥ буржуазно-демократичних реформ, ≥ розпочинаЇ боротьбу проти –ад роб≥тничих ≥ солдатських депутат≥в, вимагаючи скликанн¤ установчих збор≥в.
Ў≥стнадц¤того Ц двадц¤ть першого грудн¤ 1918 року в≥дбувс¤ перший «агальнон≥мецький зТњзд –ад, б≥льш≥сть делегат≥в ¤кого була представлена соц≥ал-демократами ≥ незалежними соц≥ал-демократами. «Тњзд прийн¤в р≥шенн¤ про скликанн¤ ”становчих збор≥в та про передачу вс≥Їњ законодавчоњ ≥ виконавчоњ влади –ад≥ народних уповноважених. 
Ћише п≥сл¤ цього 30 грудн¤ 1918 року в Ѕерл≥н≥ в≥дбувс¤ установчий зТњзд комун≥стичноњ парт≥њ.
”р¤д ≈берта в≥дкрито переходить у наступ проти революц≥йних сил. —провокувавши передчасний виступ берл≥нських роб≥тник≥в, ур¤д кидаЇ на Ѕерл≥н Уударн≥ загониФ, Узал≥зн≥ батальйониФ п≥д командуванн¤м соц≥ал-демократа √. Ќоске, ¤кий ув≥йшов в ≥стор≥ю ¤к Укривавий собакаФ. ќдинадц¤того с≥чн¤ 1919 року загони Ќоске ув≥рвалис¤ в Ѕерл≥н, 15 с≥чн¤ були вбит≥  . Ћ≥бкнехт ≥ –. Ћюксембург. 
Ѕерл≥нський пролетар≥ат було розгромлено, але революц≥¤ на цьому не зак≥нчилас¤. —в≥й внесок у революц≥йну боротьбу зробили роб≥тники Ѕавар≥њ.
13 кв≥тн¤ 1919 року в ћюнхен≥ була проголошена Ѕаварська рад¤нська республ≥ка. Ѕув обраний  ом≥тет д≥њ у склад≥ 15-ти чолов≥к на чол≥ з комун≥стом ™вгеном Ћев≥не.
≤снувала Ѕаварська рад¤нська республ≥ка недовго. «ам≥сть Ѕаварського зТњзду –ад було проведено Ѕаварський зТњзд фабзавком≥в. Ѕ≥льш≥сть на цьому зТњзд≥ отримали соц≥ал-демократи ≥ незалежн≥ соц≥ал-демократи, ¤к≥ виключили комун≥ст≥в з≥ складу ур¤ду ≥ звернулис¤ до Ќоске за допомогою. ѕершого травн¤ 1919 року загони Ќоске ув≥рвалис¤ у ћюнхен.
–еволюц≥¤ в листопад≥ 1918 року у Ќ≥меччин≥ не вийшла за буржуазно-демократичн≥ рамки, незважаючи на те, що њњ головною руш≥йною силою був пролетар≥ат. ¬она пок≥нчила з ƒругою ≥мпер≥Їю 1871 Ц 1918 рок≥в, утвердила буржуазно-парламентську республ≥ку, ввела 8-годинний робочий день, загальне виборче право, проголосила демократичн≥ права ≥ свободи.
¬≥дпо≥вдно до р≥шенн¤ «агальнон≥мецького зТњзду –ад 19 с≥чн¤ 1919 року в≥дбулис¤ вибори до ”становчих збор≥в.
”становч≥ збори в≥дкрилис¤ 6 лютого 1919 року у ¬еймар≥ (“юр≥нг≥¤) ≥ 11 серпн¤ 1919 року затвердили  онституц≥ю Ќ≥мецькоњ ≥мпер≥њ, ¤ка ≥ отримала назву ¬еймарськоњ .
Ќазва У≥мпер≥¤Ф Ц не випадкова. јвтори  онституц≥њ у своњй б≥льшост≥ були монарх≥стами. “ому, опрацьовуючи республ≥канську  онституц≥ю, намагалис¤ зберегти стар≥ назви, повТ¤зан≥ з ≥мпер≥Їю. ѕро це св≥дчать ≥ слова преамбули про нам≥р н≥мецького народу У оновити ≥ зм≥цнити свою ≥мпер≥юФ ≥ статт¤ 1  онституц≥њ, ¤ка стверджувала, що УЌ≥мецька ≥мпер≥¤ Ц республ≥каФ.
 онституц≥¤ складалас¤ з двох частин Ц ”стр≥й ≥ завданн¤ ≥мпер≥њ ≥ ќсновн≥ права ≥ обовТ¤зки н≥мц≥в Ц ≥ нал≥чувала 181 статтю.
Ќ≥меччина визнавалас¤ федерац≥Їю 18-ти земель.  ожна земл¤ Уповинна мати республ≥канську конституц≥юФ. «аконодавчий орган Ц ландтаг Ц обиравс¤ на основ≥ загального, р≥вного, пр¤мого ≥ таЇмного виборчого права. ”р¤д земл≥ повинен був Укористуватис¤ дов≥рТ¤м народного представництваФ (ст. 17).
ќднак права земель були досить обмеженими. ”с≥ важлив≥ питанн¤ Ц зовн≥шн≥ в≥дносини, арм≥¤ ≥ флот, податки, монетна справа, митна справа тощо - належали вийн¤тково до законодавства ≥мпер≥њ. « ус≥х ≥нших питань ≥мперське право мало Уперевагу над правом земельФ (ст.13). ¬ийн¤ткову роль у цьому в≥дношенн≥ мала статт¤ 48  онституц≥њ, в≥дпов≥дно до ¤коњ, ¤кщо ¤ка-небудь земл¤ не виконуЇ обовТ¤зк≥в, покладених на нењ  онституц≥Їю або ≥мперськими законами, то Упрезидент ≥мпер≥њ може примусити њњ до цього за допомогою збройноњ силиФ. 
 онституц≥¤ перетворила Ќ≥меччину на буржуазну республ≥ку на чол≥ з президентом.
¬ищим законодавчим органом ≥мпер≥њ був рейхстаг (≥мперськ≥ збори) Ц нижн¤ палата парламенту. –ейхстаг обиравс¤ на 4 роки на основ≥ загального виборчого права.  онституц≥¤ вводила пропорц≥йну систему вибор≥в. ”с¤ Ќ≥меччина була под≥лена на 35 виборчих округ≥в. ѕарт≥њ, що брали участь у виборах, виступали кожна з≥ своњм списком кандидат≥в. ƒепутатськ≥ м≥сц¤ розпод≥л¤лис¤ в≥дпов≥дно до к≥лькост≥ голос≥в, що були подан≥ за той чи ≥нший список. ¬ерхн¤ палата Ц рейхсрат (≥мперська рада) складалас¤ з представник≥в ус≥х 18-ти земель. ѕрус≥¤ мала у рейхсрат≥ 26 голос≥в, Ѕавар≥¤ Ц 10, Ѕаден Ц 3. –ейхсрат мав право Уопротестуванн¤ закон≥в, ухвалених рехстагомФ. ¬ раз≥ опротестуванн¤ закон подававс¤ до рейхстагу дл¤ винесенн¤ вдруге постанови. якщо при цьому Урейхстаг ≥ рейхсрат не д≥йдуть згодиФ, то вир≥шенн¤ сп≥рного питанн¤ належало президентов≥ (ст. 74). 
÷ентральне м≥сце в  онституц≥њ пос≥даЇ рейхспрезидент (≥мперський президент). ¬≥н обиравс¤ Увс≥м н≥мецьким народомФ терм≥ном на с≥м рок≥в (ст. 41 Ц 43), допускалос¤ переобранн¤ на другий терм≥н.
ѕрезидент ≥мпер≥њ представл¤в У≥мпер≥ю в м≥жнародно-правових в≥дносинахФ, укладав в≥д ≥мен≥ ≥мпер≥њ договори з ≥ноземними державами, акредитував ≥ приймав посл≥в (ст. 45). ¬≥н призначав ≥ зв≥льн¤в ≥мперських чиновник≥в та оф≥цер≥в. ѕрезидентов≥ належало Уверховне командуванн¤ вс≥ма збройними силами ≥мпер≥њФ (ст.47). ¬≥н мав право Урозпускати рейхстагФ, але не б≥льше одного разу з даного приводу (ст.25).
Ќарешт≥, статт¤ 48 ¬еймарськоњ конституц≥њ надавала президентов≥ надзвичайн≥ повноваженн¤. якщо в межах Ќ≥мецькоњ ≥мпер≥њ були серйозно порушен≥ громадська безпека ≥ лад або ¤кщо загрожуЇ серйозна небезпека такого порушенн¤, то Упрезидент ≥мпер≥њ може вживати заход≥в, необх≥дних дл¤ в≥дновленн¤ громадськоњ безпеки ≥ ладу, в раз≥ потреби за допомогою збройноњ силиФ. « ц≥Їю метою в≥н м≥г тимчасово зупинити ц≥лком або частково гарант≥њ низки основних прав (свобода особи, недоторкан≥сть житла, тайна листуванн¤, свобода думки тощо).
¬ин¤тково в компетенц≥њ президента знаходилос¤ призначенн¤ ≥ зв≥льненн¤ рейхсканцлера ≥ ≥мперських м≥н≥стр≥в. ”р¤д дл¤ виконанн¤ своњх обовТ¤зк≥в потребував дов≥рТ¤ рейхстагу. ќсоблива роль належала глав≥ ур¤ду Ц рейхсканцлеру, ¤кий, ¤к сказано в  онституц≥њ УвстановлюЇ правов≥ л≥н≥њ пол≥тики ≥ в≥дпов≥даЇ за це перед рейхстагомФ (ст. 56).
–еволюц≥йна ситуац≥¤ обумовила включенн¤ до  онституц≥њ значного перел≥ку буржуазно-демократичних прав ≥ свобод: р≥вн≥сть чолов≥ка ≥ ж≥нки, недоторкан≥сть особи ≥ житла тощо. «акр≥плюючи право приватноњ власност≥,  онституц≥¤ п≥дкреслювала, що Увласн≥сть зобовТ¤зуЇФ.  ористуванн¤ нею Уповинно бути в той же час служ≥нн¤м загальному благов≥Ф (ст. 153).
” прик≥нцевих постановах було сказано, що  онституц≥¤ Ќ≥мецькоњ ≥мпер≥њ 1871 року скасовуЇтьс¤. ≤нш≥ закони ≥ укази ≥мпер≥њ залишаютьс¤ в сил≥, оск≥льки ¬еймарська конституц≥¤ Уне перебуваЇ з ними в суперечност≥Ф (ст.178). 
’арактер державного ладу, вин¤тков≥ повноваженн¤ президента (ст. 48) дають можлив≥сть визначити встановлену ¬еймарською  онституц≥Їю форму правл≥нн¤ ¤к Упрезидентсько-парламентську республ≥куФ.
ќсновою ¬еймарськоњ республ≥ки став ¬ерсальський мирний догов≥р 1919 року, ¤кий в≥дверто пограбував Ќ≥меччину. «а цим договором Ќ≥меччина втратила ≈льзас ≥ Ћотаринг≥ю, позбулас¤ заморських колон≥й, була зобовТ¤зана виплачувати величезн≥ репарац≥њ, скоротити збройн≥ сили до 100 тис¤ч чолов≥к тощо. Ќасл≥дком були безроб≥тт¤, голод, злиденн≥сть.
«апекла боротьба м≥ж пол≥тичними парт≥¤ми ≥ силами була характерною рисою ¬еймарськоњ республ≥ки.
¬ир≥шальну роль спочатку в≥д≥гравала соц≥ал-демократична парт≥¤: посади президента, рейхсканцлера займали њњ представники. Ќезалежн≥ соц≥ал-демократи переживали кризу. ” 1920 роц≥ парт≥¤ розпалас¤. Ѕ≥льш≥сть, у тому числ≥ ≥ ≈. “ельман, вступила до лав комун≥стичноњ парт≥њ. ≤нш≥ влилис¤ в соц≥ал-демократичну парт≥ю.
Ѕезумовно ц¤ под≥¤ посилила соц≥ал-демократичну парт≥ю, ¤ка брала активну участь у пол≥тичн≥й боротьб≥ ≥ мала п≥дтримку значноњ частини роб≥тничого класу Ќ≥меччини. –озкол УнезалежнихФ б≥льше допом≥г комун≥стам, ¤к≥ до цього були нечисленною парт≥Їю.
Ѕрали участь у пол≥тичному житт≥ ≥ так≥ буржуазн≥ парт≥њ, ¤к народна, демократична, христи¤нсько-демократична ≥ т. ≥н.
” 1919 роц≥ в ћюнхен≥ виникла Ќ≥мецька роб≥тнича парт≥¤, до ¤коњ наприк≥нц≥ 1919 року був направлений пол≥тичним департаментом штабу ћюнхенського в≥йськового округу ¤к ≥нформатор √≥тлер. …ому вдалос¤ п≥сл¤ серйозноњ боротьби з суперниками очолити цю парт≥ю ≥ перетворити њњ на нац≥онал-соц≥ал≥стичну роб≥тничу парт≥ю Ќ≥меччини. √≥тлер розгл¤дав нацистську парт≥ю ¤к знар¤дд¤ в боротьб≥ за владу ≥ готувавс¤ до бою. ” 1920 роц≥ зТ¤вилис¤ штурмов≥ загони, було розроблено нову програму парт≥њ, розраховану на залученн¤ р≥зних верств населенн¤. –об≥тникам програма об≥ц¤ла л≥кв≥дац≥ю безроб≥тт¤, сел¤нам Ц п≥двищенн¤ ц≥н на с≥льськогосподарську продукц≥ю, др≥бн≥й буржуаз≥њ Ц л≥кв≥дац≥ю монопол≥й, молод≥ Ц роботу, а вс≥м н≥мц¤м Ц утворенн¤ нового УЌ≥мецького рейхуФ (≥мпер≥њ).
” 1923 роц≥ дв≥ парт≥њ Ц комун≥стична ≥ нац≥онал-соц≥ал≥стична стають найнебезпечн≥шими дл¤ ур¤ду.

2. ¬становленн¤ фашистськоњ диктатури. «м≥ни в державному лад≥ та прав≥.

” 1923 роц≥ ÷  – ѕ(б) через  ом≥нтерн розпочав п≥дготовку Ун≥мецького ∆овтн¤Ф. ” серпн≥ 1923 року в ћоскв≥ було створено спец≥альну ком≥с≥ю (—тал≥н, “роцький, –адек, ƒзержинський, —окольников та ≥н.), ¤к≥й доручили п≥дготувати пролетарську революц≥ю в Ќ≥меччин≥. ћосква вид≥л¤ла дл¤ цього грош≥. ѕленум ÷  – ѕ(б) затвердив план повстанн¤ ≥ переправив його до Ѕерл≥ну. ƒата виступу Ц 9 листопада 1923 року. ќднак тод≥шнЇ кер≥вництво компарт≥њ Ќ≥меччини в≥дмовилос¤ в≥д ц≥Їњ авантюри. Ћише комун≥сти √амбурга п≥д кер≥вництвом ≈. “ельмана, вз¤лис¤ до зброњ. „ерез три дн≥ боњв вони були вимушен≥ в≥дступити.
ћайже в той самий день, 8 листопада 1923 року розпочавс¤ Упивний путчФ Ц пр¤ма спроба нацист≥в захопити державну владу. ƒевТ¤того листопада √≥тлер у ћюнхен≥ на чол≥ трьох тис¤ч штурмовик≥в намагавс¤ розпочати пох≥д на Ѕерл≥н. јле нацисти були зупинен≥ ≥ роз≥гнан≥, а √≥тлер був увТ¤знений до фортец≥ на 5 рок≥в, але через п≥вроку був зв≥льнений.
ѕ≥сл¤ невдалих спроб захопити владу силою, обидв≥ парт≥њ Ц комун≥стична ≥ нацистська Ц зм≥нюють свою тактику, розпочинаючи Уборотьбу за рейхстагФ. ¬они намагаютьс¤ розширити свою соц≥альну базу, посилити кер≥вництво. ” 1925 роц≥ головою комун≥стичноњ парт≥њ Ќ≥меччини був обраний ≈. “ельман. √≥тлеру п≥сл¤ зв≥льненн¤ з увТ¤зненн¤ довелос¤ поборотис¤ за парт≥ю з –емом ≥ Ўтрассером. ќстаточно перем≥г √≥тлер. ѕравда перш≥ усп≥хи були не дуже значними.  омун≥сти на виборах 1928 року до рейхстагу з≥брали 3,2 млн. голос≥в ≥ отримали 54 м≥сц¤, нацисти з≥брали лише 0,8 млн. голос≥в ≥ отримали 12 мандат≥в. Ќевдовз≥ ситуац≥¤ зм≥нилас¤. Ќа виборах у липн≥ 1932 року комун≥сти з≥брали 3,5 млн. голос≥в, а нацисти Ц 13,7 м≥льйона. ” соц≥ал-демократ≥в було лише 9 млн. голос≥в.
Ѕула ще одна можлив≥сть прийти до влади Ц вибори президента Ќ≥меччини. ” 1925 роц≥ перем≥г фельдмаршал фон √≥нденбург, в≥н ≥ став президентом на наступн≥ 7 рок≥в. „ергов≥ вибори в≥дбулис¤ в березн≥ 1932 року. ѕарт≥њ вели напружену боротьбу. “ельман з≥брав пТ¤ть м≥льйон≥в голос≥в, √≥тлер Ц 13,4 м≥льйона. ѕеремогу знову здобув √≥нденбург: за нього проголосувало 19,4 млн. виборц≥в (53%).
√≥нденбург розпускаЇ т≥льки що обраний рейхстаг ≥ призначаЇ нов≥ вибори на листопад 1932 року. –езультати були досить неспод≥ваними. ¬тратили значну частину виборц≥в соц≥ал-демократи. ѕонесли серйозн≥ втрати ≥ нац≥онал-соц≥ал≥сти, ¤к≥ з≥брали тепер лише 11 млн. голос≥в. ≤ т≥льки компарт≥¤ пол≥пшила своЇ становище, з≥бравши близько 5 млн. голос≥в. ¬насл≥док цього жодна з парт≥й не здобула перемоги. ќднак загроза захопленн¤ влади нацистами була реальною.  омун≥стична парт≥¤ закликала соц≥ал-демократичну парт≥ю створити народний фронт, обТЇднатис¤ в боротьб≥ проти нацист≥в. јле кер≥вництво соц≥ал-демократ≥в не дало на це своЇњ згоди.
Ќаприк≥нц≥ 1932 року рейхсканцлер генерал Ўлейхе ≥ колишн≥й рейхсканцлер фон ѕапен розпочали боротьбу за владу.  ожен з них намагавс¤ створити св≥й склад ур¤ду, включивши до нього три-пТ¤ть нацист≥в на чол≥ з √≥тлером.
У орол≥Ф –ура “≥ссен,  руп,  ≥рдороф, ‘еглер, ф≥нансов≥ д≥лки Ўахт, Ўредер, √ельфер≥х, реакц≥йн≥ пол≥тики ѕапен ≥ √угенберг ще в листопад≥ 1932 року звернулись до президента Ќ≥меччини 85-р≥чного фельдмаршала фон √≥нденбурга з конф≥денц≥альним листом, у ¤кому напол¤гали на призначенн≥ √≥тлера рейхсканцлером. Ћист було в≥ддруковано в 19 прим≥рниках. ” 1956 роц≥ њх було знайдено в арх≥в≥ бюро √≥нденбурга.
„етвертого с≥чн¤ 1933 року на в≥лл≥ банк≥ра фон Ўредера в  ельн≥ в≥дбулас¤ зустр≥ч ѕапена, Ўредера й √≥тлера. 10 с≥чн¤ 1933 року √≥тлер ≥ ѕапен знову зустр≥лись у Ѕерл≥н≥ на квартир≥ –≥ббентропа. ¬ результат≥ було прийн¤то р≥шенн¤ зробити √≥тлера рейхсканцлером, ѕапена Ц в≥це-канцлером. ¬ його реал≥зац≥њ вони користувались п≥дтримкою ќ. √≥нденбурга Ц сина й адьютанта старого президента Ц та члена ультрареакц≥йного У лубу пан≥вФ ¬ернера фон јльвенслебена.
”ранц≥ 29 с≥чн¤ 1933 року јльвенслебен раптово зТ¤вивс¤ в ќ. √≥нденбурга ≥ за¤вив, що тод≥шн≥й рейхсканцлер Ўлейхер,нал¤каний можлив≥стю створенн¤ ур¤ду √≥тлера ≥ ѕапена, готуЇ на завтрашн≥й день в≥йськовий переворот, до Ѕерл≥на будуть ст¤гнут≥ в≥йська, √≥нденбург, його син ≥ ѕапен будуть заарештован≥. Ќ≥чого под≥бного Ўлейхер не планував. ѕровокац≥¤ вдалас¤. ” палац≥ √≥нденбурга почалас¤ пан≥ка.
¬ранц≥ 30 с≥чн¤ 1933 року фон ѕапен передав президентов≥ список нового ур¤ду ≥ рекомендував вручити √≥тлеру повноваженн¤ його голови. √≥нденбург погодивс¤ ≥ 30 с≥чн¤ 1933 року на п≥дстав≥ статт≥ 48 ¬еймарськоњ конституц≥њ призначив јдольфа √≥тлера рейхсканцлером. Ќацисти прийшли до влади.
—початку у склад≥ ур¤ду було лише три нацисти: √≥тлер Ц рейхсканцлер, √енр≥г Ц м≥н≥стр без портфел¤, ‘р≥к Ц м≥н≥стр внутр≥шн≥х справ. ѕ≥зн≥ше додавс¤ четвертий Ц √еббельс Ц м≥н≥стр пропаганди. —то девТ¤носто ш≥сть нацист≥в були депутатами рейхстагу. јле фон ѕапен помил¤вс¤, коли гадав, що в≥н Унайн¤в √≥тлераФ, Удав йому дорученн¤Ф. √≥тлер одразу розпочав активну д≥¤льн≥сть.
√≥тлер, ¤к глава ур¤ду, п≥дкорив соб≥ пол≥ц≥ю, озброњв штурмов≥ загони, включив до апарату нацист≥в. ѕершого лютого 1933 року в≥н розпустив рейхстаг ≥ розпочав докор≥нну ломку демократичних ≥нститут≥в ¬еймарськоњ конституц≥њ.
ќдним ≥з напр¤м≥в пол≥тики нацист≥в була л≥кв≥дац≥¤ буржуазно-демократичних прав ≥ свобод. ” лютому 1933 року було видано к≥лька надзвичайних указ≥в, ¤к≥ заборон¤ли проведенн¤ демонстрац≥й, збор≥в, скасовували свободу преси. ƒвадц¤ть сьомого лютого був п≥дпалений рейхстаг. ≤ вже наступного дн¤ Ц 28 лютого 1933 року Ц президент п≥дписав надзвичайн≥ укази: Уѕроти зради н≥мецькому народуФ ≥ Уѕро захист народу ≥ державиФ, ¤к≥ повн≥стю л≥кв≥дували б≥льш≥сть демократичних прав ≥ свобод. ” п≥дпал≥ рейхстагу було звинувачено компарт≥ю Ќ≥меччини, ≥ вона була заборонена. ” 1934 роц≥ було заборонено ≥ соц≥ал-демократичну парт≥ю.
ƒругим напр¤мом пол≥тики нацист≥в стало руйнуванн¤ парламентськоњ системи ¬еймарськоњ республ≥ки. ” березн≥ 1933 року ур¤ду було надано право видавати закони, що могли нав≥ть в≥дхил¤тис¤ в≥д конституц≥њ. Ќедоторканними залишалис¤ права палат ≥ президента. ƒоговори ≥мпер≥њ з ≥ноземними державами тетер не потребували згоди рейхстагу. ÷е ставало справою ур¤ду.
16 березн¤ 1933 року ур¤д Ќ≥меччини в≥дмовивс¤ виконувати статт≥ ¬ерсальського договору. Ѕуло в≥дновлено загальну в≥йськову повинн≥сть, за короткий час сформовано 12 корпус≥в (33 п≥хотн≥ див≥з≥њ). «нову зТ¤вивс¤ √енштаб, а при ньому управл≥нн¤ в≥йськами: сухопутн≥ми, флотом, ав≥ац≥Їю.
ѕромислов≥сть перебудовувалась на воЇнний лад, на п≥дприЇмствах зТ¤вились уповноважен≥ нацистськ≥ парт≥њ.
” кв≥тн≥ 1933 року видаЇтьс¤ закон про злитт¤ областей з ≥мпер≥Їю. ¬ ус≥ област≥ президент призначав ≥мперських нам≥сник≥в, на ¤ких покладалос¤ Узавданн¤ забезпечити виконанн¤ пол≥тичних директив рейхсканцлераФ. ¬≥дтепер ландтаги ≥ обласн≥ ур¤ди ставали залежними в≥д ≥мперського нам≥сника ≥ виконували вс≥ його розпор¤дженн¤. Ќа початку 1934 року представництва областей при ≥мпер≥њ взагал≥ були скасован≥, рейхсрат л≥кв≥довано. “ака ж дол¤ сп≥ткала ≥ Ќайвищий державний суд ≥мпер≥њ.
¬≥д ¬еймарськоњ системи залишивс¤ рейхстаг, але в≥н докор≥нно зм≥нивс¤. “ридц¤того червн¤ 1934 року розпочалас¤ Ун≥ч довгих нож≥вФ Ц розправа √≥тлера з командною верх≥вкою штурмових загон≥в. ѕрот¤гом трьох дн≥в було знищено майже п≥втори тис¤ч≥ штурмовик≥в, серед ¤ких були ≥ депутати рейхстагу. « цього часу було введено правило: депутат рейхстагу втрачаЇ св≥й мандат, ¤кщо виходить з нац≥онал-соц≥ал≥стськоњ парт≥њ. Ќаступника призначаЇ фюрер нац≥онал-соц≥ал≥стськоњ фракц≥њ рейхстагу.
ƒругого серпн¤ 1934 року вмираЇ рейхспрезидент √≥нденбург. ” закон≥ про верховного главу Ќ≥мецькоњ ≥мпер≥њ в≥д 1 серпн¤ 1934 року було сказано: Уѕосада президента ≥мпер≥њ обТЇднуЇтьс¤ з посадою рейхсканцлераФ. ¬ силу цього правомочност≥ президента переход¤ть Удо вожд¤ ≥ рейхсканцлера јдольфа √≥тлераФ. —истема вищих орган≥в влади ¬еймарськоњ республ≥ки була остаточно зруйнована, њњ зм≥нив механ≥зм нацистськоњ диктатури.
¬ища державна влада зосереджувалась в особ≥ фюрера Ц √≥тлера, ¤кий поЇднував функц≥њ президента, рейхсканцлера, фюрера нацистськоњ парт≥њ ≥ верховного головнокомандувача. ѕосада фюрера була дов≥чною, в≥н сам Упризначав свого наступникаФ.
‘юрер очолював ≥мперський ур¤д ≥ ≥мперську канцел¤р≥ю. –азом з тим ≥снувала –ада м≥н≥стр≥в з питань оборони ≥мпер≥њ, важлив≥ питанн¤ вир≥шувалис¤ на зас≥данн¤х “аЇмного каб≥нету ≥  олег≥њ трьох уповноважених (зав≥дуючий канцел¤р≥Їю нацистськоњ парт≥њ, начальник ≥мперськоњ канцел¤р≥њ, начальник штабу ¬ерхового командуванн¤ збройних сил). ”с≥ ц≥ органи мали законодавч≥ повноваженн¤.
«бер≥гавс¤ рейхстаг, ¤кий фактично перетворивс¤ на парт≥йний зњзд. …ого склад формувавс¤ особисто фюрером за списками, що були схвален≥ шл¤хом так званого Ународного опитуФ.
«алишивс¤ старий розпод≥л на земл≥ ≥ пров≥нц≥њ, однак земл≥ втратили св≥й колишн≥й статус член≥в федерац≥њ. Ќ≥меччину тепер розд≥лили на тридц¤ть дв≥ парт≥йн≥ област≥ на чол≥ з гаул¤йтерами, ¤к≥ були над≥лен≥ вс≥ма владними повноваженн¤ми. ” звТ¤зку ≥з централ≥зац≥Їю влади вс≥ бургом≥стри м≥ст стали призначатис¤ м≥н≥стром внутр≥шн≥х справ. ћ≥сцеве самовр¤дуванн¤ було л≥кв≥доване.
«азнала зм≥н ≥ судова система Ќ≥меччини. ” кожному судовому окруз≥ кр≥м звичайних суд≥в, були утворен≥ особлив≥ судов≥ органи дл¤ розправи з пол≥тичними супротивниками. ” 1934 роц≥ зТ¤вивс¤ Ќародний трибунал з питань державноњ зради. ¬ арм≥њ ≥снували воЇнно-польов≥ суди.
јгресивн≥ плани становленн¤ св≥тового пануванн¤ вимагали зосередженн¤ вс≥х ресурс≥в крањни. ƒос¤гнути цього було можливо лише через втручанн¤ нацистськоњ держави в економ≥ку.
” 1933 роц≥ була створена √енеральна рада Ќ≥мецького господарства, що визначала основн≥ напр¤мки розвитку економ≥ки Ќ≥меччини. «аконом в≥д 27 лютого 1934 року були заснован≥ господарськ≥ палати Ц загально≥мперська ≥ пров≥нц≥йн≥. ѕалати брали активну участь у сфер≥ регулюванн¤ економ≥чного житт¤ ≥ соц≥альних в≥дносин. «а допомогою господарських палат в≥дбувавс¤ процес картелюванн¤ економ≥ки, ¤кий регулювавс¤ законом в≥д 15 липн¤ 1934 року.
«г≥дно цього закону м≥н≥стр економ≥ки мав повноваженн¤ регулювати ринки виробництва ≥ збуту любих товар≥в, дл¤ чого м≥г об`Їднувати будь-¤к≥ п≥дприЇмства в примусов≥ союзи, м≥г заборонити створенн¤ нових п≥дприЇмств, ¤кщо створенн¤ њх не вимагалось Усоц≥альною необх≥дн≥стюФ. ƒержава зв≥льнила себе в≥д в≥дпов≥дальност≥ за можливу шкоду, ¤ка могла бути нанесена власникам при такому регулюванн≥ чи заборонах.
¬ галуз≥ цив≥льного права результати проголошеноњ правовоњ пол≥тики в повн≥й м≥р≥ не були дос¤гнут≥: повноњ зам≥ни попереднього н≥мецького права не сталос¤, хоча багато важливих ≥нститут≥в було деформовано в законодавчому пор¤дку чи судовою практикою.
« 1937 року основний зв≥д н≥мецького права Ц Ќ≥мецьке уложенн¤ 1896 р. Ц був зам≥нений сукупн≥стю окремих перероблених закон≥в, загальна частина його була взагал≥ в≥дм≥нена (в зв`¤зку з ц≥лком новими правовими положенн¤ми про права ф≥зичних ≥ юридичних ос≥б, наданн¤ громад¤нства ≥ ≥н.).
—удова практика суттЇво зм≥нила право власност≥ Ц в б≥к його р≥зкого обмеженн¤ нав≥ть пор≥внюючи з формальними приписами закон≥в. ќсобливо це стосувалос¤ нерухомого майна в м≥стах. ƒозвол¤лось самов≥льне буд≥вництво на чуж≥й земл≥ Ув сусп≥льно-корисних ц≥л¤хФ, самов≥льне використанн¤ власност≥ соц≥ально прив≥лег≥рованими суб`Їктами (членами нац≥онал-соц≥ал≥стичноњ парт≥њ, ар≥йц¤ми).
ѕодаткове законодавство було перероблене в дус≥ Унац≥онал-соц≥ал≥стичного св≥тогл¤дуФ: дл¤ Їврейських союз≥в будь-¤кого роду, церковних громад, л≥карень, орден≥в ≥ т.п. були л≥кв≥дован≥ вс≥ попередн≥ податков≥ прив≥лењ.
Ќова редакц≥¤ ÷ив≥льно-процесуального кодексу (1934 р.) м≥стила багато своЇр≥дних нововведень, ¤к≥ незважаючи на в≥дмову в≥д принцип≥в формальноњ законност≥, безумовно полегшувати ≥ спрощували судочинство.
Ќа шлюбно-с≥мейне право вплинули расовий ≥ соц≥ал≥стичний мотиви державноњ пол≥тики. Ўлюб ≥ с≥м`¤ стали предметом особливоњ турботи держави, в зв`¤зку з чим свобода вступу в шлюб була обмежена. «г≥дно закону (14 липн¤ 1933 р.) заборон¤лось вступати в шлюб особам, ¤к≥ мають спадков≥ хвороби, недоумкам, шизофрен≥кам, сл≥пим, глухим ≥ т.п., так ¤к це могло Упослабити нац≥ональне здоров`¤Ф. ƒл¤ конкретного вир≥шенн¤ питань про те, кому дозволено, а кому не дозволено брати шлюб створювались суди здоров`¤. «наченн¤ цих суд≥в особливо виросло п≥сл¤ прийн¤тт¤ закон≥в про примусову стерил≥зац≥ю ≥ кастрац≥ю (1933 р.) тих, хто не в≥дпов≥дав расовим вимогам про придатн≥сть до створенн¤ повноц≥нноњ с≥м`њ. «аборон¤лись або засуджувались шлюби в≥йськових, член≥в нацистськоњ парт≥њ, культурноњ ел≥ти рейху з особами, ¤к≥ в минулому були в≥дм≥чен≥ Унег≥дною повед≥нкоюФ, Уганебним способом житт¤Ф ≥ т. п.
ƒл¤ нацистськоњ диктатури крим≥нальне право служило головним чином дл¤ подавленн¤ пол≥тичних противник≥в, а вже в другу чергу дл¤ наведенн¤ Угромадського пор¤дкуФ. ќсновн≥ оновленн¤ крим≥нального права були пов`¤зан≥ саме з дос¤гненн¤м першого завданн¤, з забезпеченн¤м крим≥нальними санкц≥¤ми дом≥нуючого положенн¤ парт≥њ ≥ держави.
ѕарт≥¤ була поставлена в прив≥лег≥роване становище в крим≥нальному прав≥. —амим першим законом диктатури стала в≥дм≥на крим≥нальних покарань за злочини, скоЇнн≥ п≥д час боротьби за нац≥ональне Увиживанн¤Ф н≥мецького народу, тобто п≥д час виборчих компан≥й 1932-1933 рок≥в. –азом з тим використанн¤ знак≥в чи ун≥форми нацистськоњ парт≥њ без оф≥ц≥йноњ приналежност≥ до нењ стало розц≥нюватись ¤к крим≥нальний злочин.
«начно посилилась в≥дпов≥дальн≥сть за державн≥ злочини. ќсновним д≥¤нн¤м, ¤ке пересл≥дувалось, став на¤вний або передбачуваний тероризм проти член≥в парт≥њ або посадових ос≥б держави. ¬≥дпов≥дальн≥сть за ц≥ злочини була встановлена (1933 р.) у вигл¤д≥ смертноњ кари чи ув`¤зненн¤ на строк понад 15 рок≥в. 
¬ крим≥нальному прав≥ з`¤вились нов≥ склади злочин≥в. ќдним ≥з найб≥льш важливих стали порушенн¤ расового законодавства, за ¤к≥ по р≥зних законах передбачались велик≥ строки ув`¤зненн¤ у виправному табор≥ або в тюрм≥. ¬еликими строками тюремного ув`¤зненн¤ карались розповсюдженн¤ шк≥дливих чуток ≥ ≥нш≥ злочини спр¤мован≥ проти Управильноњ у¤ви про д≥¤льн≥сть держави ≥ парт≥њФ.
¬ 1935 роц≥ була опубл≥кована нова редакц≥¤ старого  рим≥нального кодексу в ¤кому було зм≥нено р¤д важливих принцип≥в крим≥нального права: була поновлена можлив≥сть застосуванн¤ закону по аналог≥њ у випадку в≥дсутност≥ правила, ¤ке ч≥тко передбачало даний випадок.  р≥м того закону могла бути надана зворотна сила.

3.  рах фашистськоњ диктатури. ѕотсдамськ≥ угоди. ѕроголошенн¤ ‘едеративноњ –еспубл≥ки Ќ≥меччини. ƒержавний лад ‘–Ќ.

ѕ≥дготовка до загарбницькоњ в≥йни, ≥де¤ створенн¤ ≤≤≤ рейху ≥ завоюванн¤ св≥тового пануванн¤ супроводжувалис¤ побудовою надзвичайно сильноњ арм≥њ.
” 1934 роц≥ √≥тлер отримав повноваженн¤ головнокомандувача Ќ≥мецькоњ ≥мпер≥њ. « метою концентрац≥њ в≥йськовоњ влади √≥тлер л≥кв≥дував у 1938 роц≥ в≥йськове м≥н≥стерство ≥ створив св≥й особистий Ўтаб верховного командуванн¤ збройних сил. ¬ерховому головнокомандувачу були п≥дпор¤дкован≥ головнокомандувач≥ сухопутних, в≥йськово-пов≥тр¤них ≥ в≥йськово-морських сил з≥ своњми штабами. 
” 1938 роц≥ до Ќ≥меччини була приЇднана јвстр≥¤, а пот≥м значна частина „ехословаччини. ” вересн≥ 1939 року г≥тлер≥вц≥ захопили ѕольщу, у 1940 роц≥ кап≥тулювала ‘ранц≥¤. ” 1941 роц≥ г≥тлер≥вськ≥ в≥йська вторгаютьс¤ на територ≥ю –ад¤нського —оюзу. ” 1945 роц≥ —–—– та його союзники, передус≥м —получен≥ Ўтати ≥ ¬еликобритан≥¤, завершили в≥йськовий розгром нацистськоњ Ќ≥меччини.
Ќаприк≥нц≥ в≥йни союзники —–—–, —Ўј ≥ јнгл≥¤ Ц повинн≥ були виробити узгоджену пол≥тику щодо Ќ≥меччини. ѕершою спробою стала  римська (ялтинська) конференц≥¤ глав ур¤д≥в трьох держав у лютому 1945 року, де було вир≥шено питанн¤ про тимчасову окупац≥ю Ќ≥меччини. Ѕ≥льш докладно ≥ конкретно ц¤ проблема вир≥шувалас¤ на ѕотсдамськ≥й конференц≥њ (17 липн¤ Ц 2 серпн¤ 1945 року) глав ур¤д≥в —–—– (…. ¬. —тал≥н), —Ўј (√. “румен) ≥ ¬еликобритан≥њ (”. „ерч≥ль, з 27 липн¤ Ц  . ≈ттл≥).
« метою перетворенн¤ п≥сл¤воЇнноњ Ќ≥меччини на демократичну, миролюбну, державу союзники вважали необх≥дним вжити р¤д заход≥в у трьох основних напр¤мках: денациф≥кац≥¤, дем≥л≥таризац≥¤ ≥ демократзац≥¤. ƒл¤ цього сл≥д було розпустити н≥мецьк≥ збройн≥ сили ≥ л≥кв≥дувати генеральний штаб н≥мецькоњ арм≥њ; арештувати ≥ в≥ддати до суду в≥йськових злочинц≥в, провести чистку державного апарату в≥д в≥йськових злочинц≥в, л≥кв≥дувати в≥йськово- промисловий потенц≥ал Ќ≥меччини, в≥дновити демократичн≥ ≥нститути ≥ м≥сцеве самовр¤дуванн¤ тощо.
ƒо створенн¤ самост≥йного центрального н≥мецького ур¤ду в Ќ≥меччин≥ вводивс¤ тимчасовий окупац≥йний режим. “еритор≥¤ крањни була розд≥лена на 4 зони: рад¤нську, американську, англ≥йську ≥ французьку. ¬≥дпов≥дно до цього Ѕерл≥н також було розд≥лено на 4 сектори.
”правл≥нн¤ окупованою крањною було засереджене в —оюзн≥й контрольн≥й рад≥. ƒл¤ п≥дготовки мирного врегулюванн¤ Ун≥мецького питанн¤Ф в≥дпов≥дно до ѕотсдамськоњ угоди була створена –ада м≥н≥стр≥в закордонних справ великих держав.
ќднак на практиц≥ потсдамськ≥ р≥шенн¤ виконувалис¤ не¤к≥сно, а ≥нод≥ просто порушувалис¤. “ак, у грудн≥ 1946 року було введене сепаратне управл≥нн¤ американською ≥ англ≥йською зонами, внасл≥док чого утворилас¤ Ѕ≥зон≥¤ з≥ своњми сп≥льними органами: ≈коном≥чною радою, –адою земель, јдм≥н≥стративною радою. ” 1948 роц≥ п≥сл¤ приЇднанн¤ до Ѕ≥зон≥њ французькоњ окупац≥йноњ зони зТ¤вилас¤ “ризон≥¤. “ак було порушено ≥дею ѕотсдамських угод про Їдину демократичну Ќ≥меччину.
‘актичний розкол Ќ≥меччини на зах≥дну ≥ сх≥дну частини зробив можливим розд≥льне конституц≥йне оформленн¤ цих частин.
” липн≥ 1948 року в≥дбулас¤ конференц≥¤ представник≥в —Ўј, јнгл≥¤, ‘ранц≥њ, Ѕельг≥њ, √олланд≥њ, Ћюксембургу. Ќа н≥й були розроблен≥ рекомендац≥њ про створенн¤ зах≥днон≥мецькоњ держави. —л≥дом за цим конференц≥¤ премТЇр-м≥н≥стр≥в зах≥днон≥мецьких земель створила  ом≥тет експерт≥в, ¤кий повинен був розробити проект конституц≥њ новоњ держави.
” травн≥ 1949 року проект конституц≥њ ‘–Ќ був готовий. …ого прийн¤ла ѕарламентська рада, ¤ка складалас¤ з представник≥в земель ≥ схвалили 3 в≥йськових губернатори. ѕ≥сл¤ цього нова конституц≥¤, ¤ка отримала назву Ѕоннськоњ (в≥д назви столиц≥ ‘–Ќ м. Ѕонн), була прийн¤та ландтагами зах≥днон≥мецьких земель. ѕроти проекту новоњ конституц≥њ виступив лише ландтаг Ѕавар≥њ.
ѕеред цим јнгл≥¤, ‘ранц≥¤ ≥ —Ўј розробили ≥ проголосили ќкупац≥йний статут, ¤кий закр≥плював верховну владу јнгл≥њ, ‘ранц≥њ ≥ —Ўј у ‘–Ќ. —татут збер≥гав режим в≥йськовоњ окупац≥њ, надавав окупац≥йним державам право контролю за додержанн¤м  онституц≥њ ‘–Ќ ≥ конституц≥й зах≥днон≥мецьких земель. ƒвадц¤ть першого вересн¤ 1949 року було проголошено утворенн¤ сепаратноњ зах≥днон≥мецькоњ держави Ц ‘едеративноњ –еспубл≥ки Ќ≥меччини. ” 1951 роц≥ ќкупац≥йний статут був перегл¤нутий, а 1955 року скасований у звТ¤зку з прийн¤тт¤м ‘–Ќ до Ќј“ќ ≥ «ах≥дноЇвропейського союзу. ‘едеративна –еспубл≥ка Ќ≥меччина оф≥ц≥йно отримала статус суверенноњ держави.
«а своњм зм≥стом  онституц≥¤ ‘–Ќ Ц буржуазно-демократичний документ. ¬раховуючи ситуац≥ю, автори  онституц≥њ включили до нењ статтю 14: У¬ласн≥сть зобовТ¤зуЇ.  ористуванн¤ нею повинно одночасно служити загальному благуФ. ѕримусове в≥дчуженн¤ власност≥ можливе лише в≥дпов≥дно до закону на основ≥ справедливого в≥дшкодуванн¤.
ќсновний закон проголошуЇ ‘едеративну –еспубл≥ку Ќ≥меччини Удемократичною ≥ соц≥альною федеративною державоюФ (ст. 20).
 онституц≥¤ 1949 року даЇ широкий перел≥к прав людини ≥ громад¤нина. —еред них згадуютьс¤ право на житт¤, свобода ≥ недоторкан≥сть особи, право збиратис¤ мирно ≥ без зброњ, право утворювати сп≥лки ≥ союзи, право в≥льно обирати дл¤ себе профес≥ю ≥ м≥сце роботи тощо.
ƒо основних конституц≥йних принцип≥в в≥днесен≥ Урозпод≥л владиФ ≥ Уфедерал≥змФ. Ќ≥мецька держава базувалас¤ на засадах федерал≥зму. ¬она складалас¤ з дес¤ти земель, самост≥йних у своЇму бюджет≥ ≥ незалежних одна в≥д одноњ.  ожна земл¤ маЇ свою  онституц≥ю, св≥й ландтаг, св≥й ур¤д, св≥й земельний суд ≥ користуЇтьс¤ значною автоном≥Їю. ќдночасно  онституц≥¤ стверджуЇ, що Уфедеральне право маЇ перевагу над правом земельФ (ст.31) ≥ що федеральний ур¤д може вжити необх≥дних заход≥в, У щоб спонукати землю в пор¤дку примушуванн¤ федерац≥Їю до виконанн¤ своњх обовТ¤зк≥вФ (ст. 37). 
ѕарламент ‘–Ќ складаЇтьс¤ з двох палат. Ќижн¤ палата Ц бундестаг Ц обираЇтьс¤ на 4 роки народом загальним, пр¤мим ≥ таЇмним голосуванн¤м за зм≥шаною виборчою системою. ÷е головний законодавчий орган, але його повноваженн¤ повною м≥рою обмежуютьс¤ бундесратом Ц верхньою палатою парламенту. Ѕундесрат формуЇтьс¤ ур¤дами земель, ¤к≥ призначають уповноважених до верхньоњ палати. ѕри вир≥шенн≥ де¤ких питань (зм≥ни конституц≥њ, кордон≥в земель тощо) бундесрату надане право абсолютного вето.
√лава держави Ц федеральний президент Ц не отримав значних повноважень. ¬≥н обираЇтьс¤ на 5 рок≥в спец≥альними федеральними зборами. ƒо повноважень президента  онституц≥¤ в≥дносить: представництво федерац≥њ в м≥жнародно-правових в≥дносинах, укладенн¤ м≥жнародних угод, призначенн¤ федеральних судд≥в ≥ чиновник≥в, виб≥р кандидатури федерального канцлера дл¤ його наступного затвердженн¤ бундестагом (статт≥ 59 Ц 60).
÷ентральне м≥сце в систем≥ вищих орган≥в федерац≥њ належить федеральному ур¤дов≥ ≥ особливо його голов≥ Ц федеральному канцлеру.
‘едеральний канцлер УобираЇтьс¤ без дебат≥вФ бундестагом за пропозиц≥Їю президента республ≥ки (ст. 63). ‘едеральн≥ м≥н≥стри призначаютьс¤ ≥ зв≥льн¤ютьс¤ президентом республ≥ки за поданн¤м федерального канцлера. ‘едеральний канцлер УвстановлюЇ основн≥ положенн¤ пол≥тики ≥ несе за них в≥дпов≥дальн≥стьФ (ст. 65). ѕитанн¤ про дов≥ру може ставити перед бундестагом т≥льки сам канцлер. 
‘едеральний ур¤д маЇ право законодавчоњ ≥н≥ц≥ативи, п≥д час оголошенн¤ стану Узаконодавчоњ необх≥дност≥Ф ур¤д може провести закон ≥ без бундестагу.
¬ажливе м≥сце серед федеральних орган≥в пос≥даЇ федеральний конституц≥йний суд.
„лен≥в суду вибирали пор≥вну бундестаг ≥ бундесрат, вони користувались ¤к ≥ вс≥ судд≥ повною незалежн≥стю ≥ недоторкан≥стю.  онституц≥йний суд маЇ повноваженн¤ виносити р≥шенн¤ про об`Їм прав ≥нших орган≥в влади в≥дпов≥дно конституц≥њ, з приводу спор≥в про права ≥ обов`¤зки м≥ж органами федерац≥њ ≥ земель, а головне про конституц≥йн≥сть чи неконституц≥йн≥сть д≥й орган≥в державноњ влади чи законодавчих постанов в≥дносно прав громад¤нина (останнЇ було запозичене ≥з конституц≥йноњ практики д≥¤льност≥ ¬ерховного суду —Ўј).

4. ѕроголошенн¤ Ќ≥мецькоњ демократичноњ республ≥ки. ќбТЇднанн¤ Ќ≥меччини.

ћайже одночасно з утворенн¤м ‘–Ќ (21 вересн¤ 1949 року) в≥дбулос¤ проголошенн¤ Ќ≥мецькоњ ƒемократичноњ –еспубл≥ки (7 жовтн¤ 1949 року). 
—х≥дна Ќ≥меччина, ¤ка складала рад¤нську зону окупац≥њ, п≥сл¤ зак≥нченн¤ в≥йни п≥дпала п≥д управл≥нн¤ рад¤нськоњ в≥йськовоњ адм≥н≥страц≥њ. ѕ≥д њњ проводом в≥дбулис¤ вибори в органи м≥сцевого самовр¤дуванн¤, розпочалис¤ соц≥ал≥стичн≥ перетворенн¤ в промисловост≥, була проведена аграрна реформа.
«а ≥н≥ц≥ативою соц≥ал≥стичноњ Їдиноњ парт≥њ Ќ≥меччини, ¤ка утворилас¤ на сход≥ шл¤хом злитт¤ комун≥стичних та соц≥ал-демократичних парт≥йних орган≥зац≥й, було проведено дек≥лька Ќ≥мецьких народних конгрес≥в. ѕерший такий конгрес в≥дбувавс¤ в грудн≥ 1947 року, другий Ц у березн≥ 1948 року. ќстанн≥й обрав Ќ≥мецьку народну раду ≥ поручив њй розробити проект  онституц≥њ. ” травн≥ 1949 року з≥бравс¤ трет≥й Ќ≥мецький народний конгрес, ¤кий затвердив  онституц≥ю Ќƒ–. 
—татт¤ 1  онституц≥њ зазначала, що УЌ≥меччина Ї нед≥лимою демократичною республ≥кою; вона складаЇтьс¤ з н≥мецьких земель.
ƒо компетенц≥њ –еспубл≥ки в≥дноситьс¤ р≥шенн¤ вс≥х питань, ¤к≥ мають значенн¤ дл¤ ≥снуванн¤ ≥ розвитку н≥мецького народу в ц≥лому ≥ вс≥ ≥нш≥ питанн¤ вир≥шуютьс¤ земл¤ми самост≥йноФ.
÷¤ ж статт¤ встановлюЇ Їдине н≥мецьке громад¤нство.
¬ищим органом влади –еспубл≥ки Ї Ќародна ѕалата, ¤ка складаЇтьс¤ ≥з депутат≥в н≥мецького народу, що обираютьс¤ на 4 роки шл¤хом загальних, р≥вних, пр¤мих вибор≥в при таЇмному голосуванн≥ на п≥дстав≥ пропорц≥йноњ виборчоњ системи.
ƒепутати Ї представниками всього народу, п≥дкор¤ютьс¤ т≥льки своњй сов≥ст≥ ≥ не зв`¤зан≥ н≥¤кими наказами (ст.50; 51).
¬ Ќародну ѕалату обиралось 400 депутат≥в ≥з числа громад¤н, ¤ким виповнивс¤ 21 р≥к (ст.52).
≤нтереси окремих земель представлен≥ в ѕалат≥ земель в ¤ку кожна земл¤ делегуЇ одного депутата на 500 тис¤ч жител≥в. ¬ибори депутат≥в зд≥йснюютьс¤ ландтагами земель ≥з числа член≥в ландтагу. —трок њх повноважень в≥дпов≥даЇ строку повноважень ландтагу, ¤кий њх вибрав (ст. 71; 72).
”р¤д республ≥ки складаЇтьс¤ ≥з прем`Їр-м≥н≥стра ≥ м≥н≥стр≥в. Ќайб≥льш багаточисельна фракц≥¤ Ќародноњ ѕалати висуваЇ прем`Їр-м≥н≥стра, ¤кий формуЇ ур¤д. ћ≥н≥стри повинн≥ бути депутатами Ќародноњ ѕалати. ѕрем`Їр- м≥н≥стр ≥ м≥н≥стри в≥дпов≥дальн≥ перед Ќародною ѕалатою.
ѕрезидент –еспубл≥ки вибираЇтьс¤ на сп≥льному зас≥данн≥ Ќародноњ ѕалати ≥ ѕалати земель строком на 4 роки. ¬≥н представл¤Ї –еспубл≥ку в м≥жнародних в≥дносинах, заключаЇ в≥д ≥мен≥ –еспубл≥ки м≥жнародн≥ договори. ѕрезидент може бути в≥дкликаний з посади сп≥льним р≥шенн¤м обох палат.
 ожна земл¤ повинна мати свою конституц≥ю, ¤ка в≥дпов≥даЇ принципам  онституц≥њ –еспубл≥ки. ¬ищим ≥ Їдиним народним представництвом земл≥ Ї ландтаг (ст.109).
”р¤д —–—– надав ур¤ду Ќƒ– функц≥њ управл≥нн¤, ¤к≥ виконувала рад¤нська в≥йськова адм≥н≥страц≥¤. ѕочалос¤ буд≥вництво соц≥ал≥зму на н≥мецьк≥й земл≥, а  онституц≥¤ Ќƒ– 1968 року констатувала перемогу соц≥ал≥стичних виробничих в≥дносин.
 риза соц≥ал≥стичноњ модел≥ призвела в 1983 роц≥ до важливих революц≥йних под≥й, що викликали глибок≥ сусп≥льно-економ≥чн≥ ≥ пол≥тичн≥ зм≥ни. ƒемонстрац≥њ, втеча громад¤н Ќƒ– до ‘–Ќ супроводжувалис¤ вимогами демократ≥њ, л≥кв≥дац≥њ монопол≥њ компарт≥њ на владу. ѕеремога на виборах христи¤нських демократ≥в п≥дштовхнула навесн≥ 1990 року масовий громад¤нський рух до обТЇднанн¤ крањни. 
ѕропонувалис¤ р≥зн≥ шл¤хи обТЇднанн¤ Ќ≥меччини: в≥д поступового зростанн¤ ‘–Ќ ≥ Ќƒ– у нову н≥мецьку державу з новою конституц≥Їю до простого входженн¤ Ќƒ– до складу ‘–Ќ в≥дпов≥дно до статт≥ 23  онституц≥њ ‘–Ќ. ѕеремогу здобув другий вар≥ант.
18 травн¤ 1990 року був укладений перший державний догов≥р м≥ж ‘–Ќ ≥ Ќƒ– про валютний, економ≥чний ≥ соц≥альний союз. 31 серпн¤ 1990 року був п≥дписаний другий державний догов≥р про механ≥зм входженн¤ Ќƒ– до ‘–Ќ. ¬≥н набирав сили з жовтн¤ 1990 року, коли припинивс¤ суверен≥тет Ќƒ– ≥ вона ув≥йшла до складу ‘–Ќ. « цього часу основн≥ пол≥тичн≥, правов≥, соц≥ально-економ≥чн≥ ≥нститути Ќƒ– або припин¤ли своЇ ≥снуванн¤, або докор≥нно зм≥нювалис¤ в≥дпов≥дно до принцип≥в ‘–Ќ. “ак ц≥лком мирним шл¤хом в≥дбулос¤ утворенн¤ Їдиноњ н≥мецькоњ держави.
12 вересн¤ 1990 року в ћоскв≥ м≥н≥стри закордонних справ —–—–, —Ўј, ¬еликобритан≥њ, ‘ранц≥њ, ‘–Ќ ≥ Ќƒ– п≥дписали догов≥р про остаточне урегулюванн¤ проблеми Ќ≥меччини.

<< попередн¤     зм≥ст     наступна >>