“ема є4.1 ƒержава ≥ право —Ўј Ќов≥тнього пер≥оду.
1. ÷ентрал≥зац≥¤ державноњ влади. Ќовий курс президента ‘.ƒ. –узвельта.
2. «м≥ни в конституц≥њ.
3. ѕарт≥йна система ≥ њњ вплив на формуванн¤ державних орган≥в.
4. ћ≥сцеве управл≥нн¤, суд, пол≥ц≥¤.
5. ’арактеристика основних джерел ≥ галузей права.
1. ÷ентрал≥зац≥¤ державноњ влади. Ќовий курс президента ‘.ƒ. –узвельта.
–озвиток державно-правових ≥нститут≥в —Ўј в ’’ ст. в≥дбувавс¤ разом з основними тенденц≥¤ми пол≥тичноњ еволюц≥њ пров≥дних держав св≥ту. «агальн≥ принципи конституц≥њ, що стосуютьс¤ онгресу ≥ д≥¤льност≥ обох палат Ц сенату ≥ палати представник≥в Ц зберегли свою силу. ” той же час ≥з початку стол≥тт¤ збер≥гаЇтьс¤ загальна тенденц≥¤ до концентрац≥њ державноњ влади, посиленн¤ федеральних орган≥в за рахунок прав штат≥в, посиленн¤ виконавчоњ влади, бюрократизац≥њ ≥ м≥л≥таризац≥њ державного апарату.
—тосовно онгресу це про¤вилос¤ в розширенн≥ його податкових повноважень (≤6-а поправка до онституц≥њ, прийн¤та в ≤913 р.) ≥ в посиленн≥ законодавчоњ д≥¤льност≥ в галуз≥ цив≥льного, крим≥нального ≥ трудового права. ƒо початку першоњ св≥товоњ в≥йни федеральний конгрес привласнив соб≥ непередбачене конституц≥Їю право видавати закони в галуз≥ економ≥ки, зал≥зничного буд≥вництва, патентноњ справи значно допом≥г посиленню рол≥ конгресу ¬ерховний суд —Ўј. ¬≥дпов≥дно до його доктрини Укорпоративного федерал≥змуФ було розширене право конгресу —Ўј регулювати торг≥влю м≥ж штатами. ѕричому в пон¤тт¤ Уторг≥вл≥Ф почали включати вс≥ аспекти економ≥чного житт¤ јмерики: видобуток корисних копалин, функц≥онуванн¤ промислових п≥дприЇмств, встановленн¤ зароб≥тноњ плати тощо.
ќдночасно посилювавс¤ контроль з боку федеральноњ адм≥н≥страц≥њ над адм≥н≥стративною д≥¤льн≥стю штат≥в за рахунок њх ф≥нансовоњ залежност≥ в≥д центру. ћайже третину бюджет≥в штат≥в складали федеральн≥ субсид≥њ, ¤к≥ надавалис¤ њм конгресом у межах федеральних програм. ј це в≥дкривало широк≥ можливост≥ дл¤ втручанн¤ федеральних властей у справи штат≥в.
¬≥дбувалис¤ зм≥ни ≥ в сам≥й робот≥ конгресу. ¬ обох палатах конгресу Ц палат≥ представник≥в ≥ сенат≥ Ц основна робота переноситьс¤ в њхн≥ ком≥тети. ”с≥ законопроекти проход¤ть через пост≥йн≥ ком≥тети ≥ без њхнього схваленн¤ не можуть бути поставлен≥ на голосуванн¤ палат. ” 1946 роц≥ у звС¤зку з цим був прийн¤тий закон ѕро реорган≥зац≥ю лег≥слатури, ¤кий знизив к≥льк≥сть пост≥йних ком≥тет≥в палати представник≥в до дев'¤тнадц¤ти , а сенатуЧдо п'¤тнадц¤ти. ќднак з'¤вл¤лис¤ все нов≥ ≥ нов≥ ком≥тети ≥ п≥дком≥тети. Ќаприклад, у 1957 роц≥ в конгрес≥ вже нал≥чувалос¤ дв≥ст≥ п≥дком≥тет≥в ≥ п'¤тдес¤т один ком≥тет.
” цьому ж јкт≥ було узаконено ≥снуванн¤ при конгрес≥ лобб≥ Ч агент≥в окремих корпорац≥й ≥ орган≥зац≥й, ¤к≥ направлен≥ в конгрес дл¤ Ђпроштовхуванн¤ї потр≥бних монопол≥¤м законопроект≥в. “епер лобб≥ повинн≥ були обов'¤зково реЇструватис¤.
«ростаЇ роль верхньоњ палати Ц сенату. ≥льк≥сть штат≥в дос¤гла пС¤тдес¤ти ≥ тому обираЇтьс¤ сто сенатор≥в Ц по два в≥д кожного штату.
ѕрот¤гом усього ’’ ст. ч≥тко простежуЇтьс¤ тенденц≥¤ неухильного посиленн¤ президентськоњ влади, концентрац≥¤ державноњ влади в руках президента.
јмериканський президент виступаЇ не т≥льки ¤к глава держави, глава ур¤ду, л≥дер одн≥Їњ з двох пров≥дних буржуазних парт≥й, головнокомандувач ≥ т.д., але ≥ ¤к головна особа, в≥дпов≥дальна за управл≥нн¤ крањною в кризових ситуац≥¤х, ¤к "арб≥тр" у регулюванн≥ в≥дносин м≥ж федерац≥Їю ≥ штатами, ¤к координатор економ≥чноњ ≥ соц≥альноњ пол≥тики —Ўј.
Ќад≥ленн¤ президента широкими повноваженн¤ми у сфер≥ економ≥ки ≥ соц≥альних в≥дносин призвело до створенн¤ при президент≥ низки федеральних виконавчих орган≥в, зокрема групи економ≥чних радник≥в, ¤ка визначаЇ основн≥ напр¤ми державно-мопопол≥стичноњ пол≥тики —Ўј.
«начно розширилис¤ зовн≥шньопол≥тичн≥ повноваженн¤ президента. «а допомогою виконавчих угод президент д≥став можлив≥сть без згоди сенату укладати м≥жнародн≥ договори ≥ денонсувати њх. Ќаприклад, були укладен≥ у 1969-1970 роках у такий спос≥б договори з ѕ≥вденним ¬СЇтнамом, “ањландом ≥ т.д.
¬иросли також конституц≥йн≥ в≥йськов≥ повноваженн¤ президента, у тому числ≥ ≥ за рахунок конгресу. ѕраво оголошувати в≥йну онституц≥¤, наприклад, вважаЇ прерогативою конгресу. ƒо ƒругоњ св≥товоњ в≥йни були допустимими президентськ≥ в≥йни т≥льки тод≥, холи мав м≥сце напад на територ≥ю —≤≤≤ј. “епер президент взагал≥ може розпочинати бойов≥ д≥њ без санкц≥њ конгресу. “ак, президент “румен у червн≥ 1950 року почав в≥йну в орењ, ¬ 1965 роц≥ розпочалас¤ за наказом президента в≥йна у ¬'Їтнам≥. «а розпор¤дженн¤м президента л≥нтона в≥дбувалис¤ бомбардуванн¤ ≤раку, осова.
«начне зростанн¤ в≥йськових повноважень президента стало причиною прийн¤тоњ у 1973 роц≥ сп≥льноњ резолюц≥њ палат конгресу, зг≥дно з ¤кою при в≥дсутност≥ оголошенн¤ в≥йни конгресом бойов≥ д≥њ, що њх розпочав президент, повинн≥ бути припиненими через дев'¤носто дн≥в п≥сл¤ њх початку. јле, ¤к св≥дчить практика, контроль конгресу поки що не став ефективним.
«р≥с вплив президента на законодавство, хоч онституц≥¤ ≥ позбавл¤Ї його законодавчоњ ≥н≥ц≥ативи. ÷е дос¤гаЇтьс¤ через президентськ≥ посланн¤ конгресу, ¤к≥ не т≥льки ≥нформують конгрес про становище в крањн≥, але ≥ м≥ст¤ть законодавч≥ пропозиц≥њ, ¤к≥ в≥дразу стають предметом обговоренн¤ конгресу. ѕрезидент маЇ можлив≥сть також вносити в конгрес соц≥ально-економ≥чн≥ програми (Уновий курсФ, Увелике сусп≥льствоФ тощо).
ўе одн≥Їю формою втручанн¤ президента в законодавчу д≥¤льн≥сть конгресу Ї президентське вето, ¤ке все б≥льше перетворюЇтьс¤ на абсолютне право. Ќаприклад, президент “румен 631 раз застосовував вето, а конгрес подолав його т≥льки дев'¤ть раз≥в.
ѕравотворча д≥¤льн≥сть президента посилюЇтьс¤ ≥ за рахунок делегованого законодавства. Ќа основ≥ повноважень, наданих йому конгресом, президент видаЇ Ђвиконавч≥ наказиї, ¤к≥ мало чим в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д самих закон≥в. ” де¤ких випадках важливе пол≥тико-правове значенн¤ набирають ≥ прокламац≥њ президента, ¤к≥ мають, ¤к правило, декларативний характер.
≤нколи конгрес намагаЇтьс¤ протисто¤ти президенту, що характерно дл¤ пер≥од≥в, коли президент представл¤Ї одну парт≥ю, а б≥льш≥сть член≥в конгресу Ц ≥ншу. ѕод≥бна активн≥сть конгресу ви¤вилас¤, наприклад, коли в≥н розпочав процедуру ≥мп≥чменту проти президента л≥нтона.
Ќовий курс президента –узвельта. ” 1929-1933 роках св≥това економ≥чна криза охопила ≥ —Ўј. риза викликала р≥зке скороченн¤ обс¤гу виробництва, розлад ф≥нансовоњ системи, повсюдне розоренн¤ ≥ банкрутство промислових, торговельних ≥ ф≥нансових ф≥рм, масове безроб≥тт¤. «агальний обс¤г продукц≥њ промисловост≥ —Ўј у 1932 роц≥ склав лише 54 в≥дсотки в пор≥вн¤нн≥ з 1929 роком. риза надзвичайно загострила соц≥ально-класов≥ суперечност≥.
ќдин за одним в≥дбувалас¤ Ђголодн≥ походиї, демонстрац≥њ безроб≥тних, фермер≥в, що розорилис¤.
ќбраний у 1928 роц≥ президентом республ≥канець √. √увер об≥ц¤в вивести крањну з кризи, але вс≥ його спроби ви¤вилис¤ безрезультатними. “ак, зупинити хвилю банкрутств шл¤хом державного кредитуванн¤ республ≥канц≥ намагалис¤ в 1932 роц≥. « ц≥Їю метою було створено Ќац≥ональну кредитну корпорац≥ю з кап≥талом у 3,5 млрд. долар≥в, ¤ка повинна була проводити ф≥нансуванн¤ банк≥вських, промислових ≥ торговельних ф≥рм, щоб вр¤тувати њх в≥д банкрутства. ќдночасно зС¤вилас¤ ще одна ур¤дова орган≥зац≥¤ Ц федеральне фермерське бюро, ¤ке повинно було п≥дтримувати р≥вень ц≥н на с≥льськогосподарську продукц≥ю. ќднак ус≥ вжит≥ заходи н≥ до чого не привели.
Ќа президентських виборах ≤932 року демократична парт≥¤ висунула кандидатуру свого л≥дера ‘ранкл≥на ƒелано –узвельта. „ерез хворобу в≥н був прикутий до л≥жка, але не припинив пол≥тичноњ д≥¤льност≥. —енатор, пом≥чник морського м≥н≥стра, губернатор штату Ќью-…орк Ч таким був його послужний список. ¬иборц≥ пов≥рили –узвельту, ¤кий об≥ц¤в у раз≥ усп≥ху на виборах вивести крањну з кризи, ≥ в≥н був обраний президентом —Ўј.
„етвертого березн¤ 1933 року ‘. –узвельт уперше виступив перед американським народом ¤к президент. ўоб перемогти ≥ подолати кризу, казав –узвельт, ус≥ повинн≥ вести себе ¤к Ђвиучена, в≥ддана арм≥¤ї, готова до великих жертв.
—укупн≥сть, заход≥в, спр¤мованих на державне регулюванн¤ американськоњ економ≥ки з метою виходу з кризи, запропонованих –узвельтом ≥ його радниками, отримала назву ЂЌового курсуї (буквально Ђнова здача картї). ‘актично це була розгорнута програма антикризових державно-монопол≥стичних заход≥в.
”р¤д –узвельта розпочав реал≥зац≥ю пол≥тики УЌового курсуФ з≥ створенн¤ Ќац≥ональноњ адм≥н≥страц≥њ в≥дбудови промисловост≥ (Ќ≤–ј), ¤ка повинна була вивести промислов≥сть з кризи, ≥ вжитт¤ заход≥в по боротьб≥ з безроб≥тт¤. Ќа чол≥ Ќ≤–ј була поставлена –ада, ¤ку ≥рон≥чно називали Умозковим трестомФ. ƒо њњ складу входили промислов≥, ф≥нансов≥ магнати ≥ науковц≥.
ЂЌовий курсї провадивс¤ за такими основними напр¤мками:
/. ¬≥дбудова банк≥вськоњ-ф≥нансовоњ системи. Ќа основ≥ прийн¤того онгресом надзвичайного закону, ¤кий надавав президенту широк≥ повноваженн¤ у ф≥нансов≥й сфер≥, був встановлений державний контроль над золотом, що знаходилос¤ в об≥гу. ƒержава отримала можлив≥сть скоригувати золотий зм≥ст долара, випускати долари, що взагал≥ не були забезпечен≥ золотом. ќбм≥н паперових грошей на золото був заборонений. √ромад¤ни —Ўј, в ¤ких було золота б≥льш н≥ж на сто долар≥в, повинн≥ були здати його в банк. «олото не можна було вивозити за кордон. ћ≥н≥стерство ф≥нанс≥в мало право припинити на ¤кийсь час банк≥вськ≥ операц≥њ. ƒержава мала змогу впливати на грошову активн≥сть банк≥в за допомогою кредит≥в та субсид≥й, розм≥р ¤ких дос¤г трьох м≥ль¤рд≥в долар≥в.
2. ¬≥дбудова промисловост≥. ¬ середин≥ 1933року онгрес прийн¤в «акон про в≥дбудову промисловост≥. « метою знищенн¤ "руйн≥вноњ конкуренц≥њ" ≥ дос¤гненн¤ миру в промисловост≥ закон передбачав самообмеженн¤ р≥зних галузей промисловост≥ " одексами чесноњ конкуренц≥њ". —пец≥альна Ќац≥ональна адм≥н≥страц≥¤ з оздоровленн¤ промисловост≥ за допомогою " одекс≥в чесноњ конкуренц≥њ" проводила примусове картелюванн¤. ¬с¤ промислов≥сть —Ўј булла розд≥лена на групи, кожна з ¤ких повинна була розробити св≥й "кодекс", ¤кий визначав монопольн≥ ц≥ни, умови торговельного кредиту, м≥н≥мальну зароб≥тну плату роб≥тник≥в ≥ службовц≥в, розм≥р квот продукц≥њ, що випускалас¤, ринки збуту. " одекси" п≥сл¤ њх схваленн¤ ≥ скр≥пленн¤ п≥дписом президента набували дл¤ даноњ групи п≥дприЇмств силу закону.
3. јграрна пол≥тика ЂЌового курсуї знайшла своЇ вт≥ленн¤ в «акон≥ про регулюванн¤ с≥льського господарства. Ѕув створений спец≥альний адм≥н≥стративний орган, оф≥ц≥йною метою ¤кою було регулюванн¤ ц≥н па с≥льськогосподарську продукц≥ю ≥ доведенн¤ њх до р≥вн¤ 1909-1914 рок≥в. ўоб збалансувати ц≥ни, встановлювавс¤ в≥дсоток скороченн¤ зас≥вних площ фермерами з виплатою компенсац≥њ за необроблен≥ земл≥. ќдночасно заохочувалос¤ знищенн¤ частини вже отриманого врожаю, за що видавалас¤ прем≥¤.
–азом з тим були скорочен≥ в≥дсотки з ≥потечноњ заборгованост≥ фермер≥в, через федеральн≥ банки фермерам була надана позика у розм≥р≥ двох м≥ль¤рд≥в долар≥в.
4. Ѕоротьба з безроб≥тт¤м. Ѕезпосередн¤ допомога безроб≥тним набувала в ц≥ часи р≥зних форм: грошов≥ субсид≥њ, орган≥зац≥¤ громадських роб≥т, введенн¤ системи соц≥ального страхуванн¤ в≥д безроб≥тт¤, пенс≥йне забезпеченн¤.
“ак, у 1934 роц≥ була створена ‘едеральна адм≥н≥страц≥¤ надзвичайноњ допомоги, ¤ку 1935 року заступила јдм≥н≥страц≥¤ розвитку громадських роб≥т. Ѕезроб≥тних направл¤ли в трудов≥ табори. ¬они будували шосе, автостради, мости, аеродроми ≥ т.д. ” 1935 роц≥ був прийн¤тий «акон про соц≥альне страхуванн¤, але р≥вень страхових виплат був дуже низьким. ” ц≥лому ур¤д витратив на боротьбу з безроб≥тт¤м 3,5 м≥ль¤рда долар≥в, однак не дос¤г серйозних результат≥в. Ћише двадц¤ть в≥дсотк≥в безроб≥тних —Ўј отримали тимчасову допомогу.
—таб≥л≥зац≥њ економ≥ки повинен був допомогти ≥ закон ¬агнера, або "јкт про трудов≥ в≥дносини", прийн¤тий онгресом у липн≥ 1935 року. «акон ¬агнера вперше в ≥стор≥њ —Ўј оф≥ц≥йно визнавав права профсп≥лок ≥ передбачав законодавч≥ гарант≥њ цих прав.
«аходи ЂЌового курсуї шл¤хом втручанн¤ держави в економ≥чне житт¤ вр¤тували банки ≥ монопол≥њ в≥д краху, певного м≥рою стаб≥л≥зували економ≥ку.
” 1935-1936 роках ¬ерховний суд —Ўј, посилаючись на те, що законодавство, ¤ке обмежуЇ приватне п≥дприЇмництво, Ђсуперечить конституц≥њ —Ўјї, скасував закони ЂЌового курсуї. ќднак надал≥ ¬ерховний суд був змушений п≥дтримувати в ц≥лому систему ур¤дового регулюванн¤ економ≥ки.
2. «м≥ни в конституц≥њ.
онституц≥¤ —Ўј в нов≥тн≥й пер≥од залишалас¤ майже незм≥нною. «а всю ≥стор≥ю ≥снуванн¤ —Ўј було запропоновано близько 10 тис. поправок до конституц≥њ, але прийн¤то т≥льки 28, з них д≥ючими Ї лише 25.
ѕершою поправкою в нов≥тньому пер≥од≥ була 16-та поправка прийн¤та в 1913 роц≥. ¬она розширила права конгресу у галуз≥ оподаткуванн¤, вв≥вши федеральне оподаткуванн¤ прибутк≥в.
17-та поправка 1913 року ввела обранн¤ сенатор≥в населенн¤м штат≥в (а не законодавчими зборами, ¤к це було ран≥ше).
18-та поправка 1919 року заборонила виробництво, продаж чи перевезенн¤ алкогольних напоњв дл¤ њх споживанн¤.
19-та поправка 1920 року надала виборч≥ права ж≥нкам, однак конкретн≥ норми застосуванн¤ цього права, ¤к ≥ ран≥ше визначали штати.
20-та поправка 1933 року встановила, що терм≥н повноважень президента ≥ в≥це-президента зак≥нчуЇтьс¤ оп≥вдн≥ 20 с≥чн¤, а терм≥ни повноважень сенатор≥в ≥ представник≥в Ц оп≥вдн≥ 3 с≥чн¤, останнього року њх повноваженн¤. ¬≥д цього ж часу починаЇтьс¤ терм≥н повноважень њхн≥х наступник≥в. р≥м того поправка передбачаЇ процедуру переходу повноважень президента у випадку його смерт≥ або в ≥нших випадках, до в≥це-президента.
21-а поправка 1933 року в≥дм≥нила 18-ту поправку ≥ встановила, що дов≥з ≥ перевезенн¤ алкогольних напоњв до будь-¤кого штату дл¤ здаванн¤ ≥ споживанн¤ зд≥йснюЇтьс¤ т≥льки у в≥дпов≥дност≥ з чинним законодавством.
22-а поправка 1951 року заборонила обранн¤ на посаду президента одн≥Їњ особи б≥льше двох раз≥в. ÷е обмеженн¤ було реакц≥Їю на надзвичайно тривале перебуванн¤ на посад≥ президента ‘. –узвельта (1933-1945рр.), що в де¤к≥й м≥р≥ спри¤ло посиленню президентськоњ влади в реальн≥й пол≥тиц≥.
23-т¤ поправка 1961 року зр≥вн¤ла округ олумб≥¤ у правах з≥ штатами у призначенн≥ виборщик≥в президента ≥ в≥це-президента.
24-та поправка 1964 року оголосила неконституц≥йними обмеженн¤ виборчих прав в звТ¤зку з несплатою будь-¤кого податку.
25-та поправка 1967 року визначила конституц≥йний пор¤док зам≥щенн¤ в≥це-президентом президентськоњ посади у випадку надзвичайноњ ваканс≥њ, а також право президента призначити соб≥ в≥це-президента (¤кий пот≥м затверджувавс¤ онгресом) у випадку виникненн¤ ваканс≥њ.
26-та поправка 1971 року встановила, що у виборах федеральних властей мають право брати участь громад¤ни, ¤ким виповнилось 18 рок≥в.
27-ма поправка 1972 року встановлюЇ р≥вн≥сть громад¤н перед законом незалежно в≥д стат≥, але ц¤ поправка не набула чинност≥, оск≥льки не набрала необх≥дних ¾ голос≥в законодавчих збор≥в штат≥в.
28-ма поправка в≥дм≥н¤Ї 23-тю ≥ встановлюЇ, що округ олумб≥¤ зр≥внюЇтьс¤ з≥ штатами в ус≥х питанн¤х.
ќтже, онституц≥¤ —Ўј залишаЇтьс¤ в загальному, майже незм≥нною, проте трансформац≥¤ соц≥ально - економ≥чних ≥ пол≥тичних в≥дносин закр≥плювалас¤ законами, що приймалис¤ конгресом —Ўј.
3. ѕарт≥йна система ≥ њњ вплив на формуванн¤ державних орган≥в.
ќрган≥зуючою силою, що давала ≥ даЇ можлив≥сть ус≥м верствам американського сусп≥льства брати участь у формуванн≥ пол≥тики крањни, Ї американська двопарт≥йна система. ƒв≥ парт≥њ Ц республ≥канц≥в (емблема Ц слон), ¤к≥ оголосили себе парт≥Їю нац≥онального в≥дродженн¤, ≥ демократ≥в (емблема Ц осел), ¤к≥ вважаютьс¤ парт≥Їю реформ, суперничають м≥ж собою ≥ навперем≥нно приход¤ть до влади. ќбидв≥ парт≥њ виражають ≥нтереси державно-монопол≥стичного Ц кап≥талу, монопол≥стичних угруповань. ¬они мають сильний центральний та м≥сцевий апарат, низовою ланкою ¤кого Ї ком≥тети виборчих д≥льниць, а вищими органами Ц нац≥ональн≥ парт≥йн≥ ком≥тети ≥ нац≥ональн≥ парт≥йн≥ зСњзди.
ќсновими функц≥¤ми пол≥тичних парт≥й —Ўј Ї: функц≥¤ представництва ≥нтерес≥в певних прошарк≥в населенн¤, функц≥¤ зв'¤зуючоњ ланки м≥ж р≥зними верствами населенн¤ ≥ державним апаратом, функц≥¤ засобу боротьби за державну владу, функц≥¤ формуванн¤ ≥ проведенн¤ в житт¤ пол≥тичного курсу в ≥нтересах певноњ частини населенн¤ ≥ т.≥н. ѕр¤м≥ вказ≥вки на функц≥њ буржуазних парт≥й —Ўј та њх орган≥в мають м≥сце у —татут≥, Ђп≥дзаконному акт≥ї демократичноњ парт≥њ, ≥ в ѕравилах, схвалених у 1976 р. Ќац≥ональним конвентом республ≥канськоњ парт≥њ.
‘ункц≥¤ знар¤дд¤ боротьби пол≥тичних парт≥й —Ўј за державну владу про¤вл¤Їтьс¤ перш за все у висуненн≥ кандидат≥в на посаду президента, у поновленн≥ правл¤чоњ ел≥ти. √оловним у д≥¤льност≥ парт≥й Ї завоюванн¤ й утриманн¤ державноњ влади. ƒл¤ обранн¤ своњх кандидат≥в у в≥дпов≥дн≥ державн≥ органи вони використовували орган≥зац≥йн≥, ф≥нансов≥, пропагандистськ≥ та ≥нш≥ засоби.
—уть американськоњ двопарт≥йноњ системи пол¤гаЇ у тому, що вона даЇ можлив≥сть американському сусп≥льству уникати серйозноњ пол≥тичноњ кризи, в≥д≥граЇ роль альтернативи ≥ противаги у боротьб≥ за владу м≥ж р≥зними групами за ≥нтересами, п≥дтримуЇ спок≥й ≥ мир у житт≥ американського народу.
¬≥домо, що структура республ≥канськоњ ≥ демократичноњ парт≥й надзвичайно децентрал≥зована, а тому њх роль у кер≥вництв≥ органами влади ≥ управл≥нн¤ Ї незначною. –оль, наприклад, Ќац≥онального парт≥йного ком≥тету в≥дчутна т≥льки у пер≥од обранн¤ президента. јле в≥дсутн≥сть парт≥йноњ дисципл≥ни, принцип≥в парт≥йного голосуванн¤ у конгрес≥ усуваЇ Ќац≥ональний ком≥тет в≥д визначенн¤ нав≥ть загального направленн¤ державноњ пол≥тики. ѕрезиденти також не вмотивовують парт≥йними ≥нтересами своњ д≥њ в питанн¤х формуванн¤, розробки ≥ реал≥зац≥њ пол≥тики. “ому, наприклад, президент Ц республ≥канець –. Ќ≥ксон част≥ше мав п≥дтримку у конгрес≥, де б≥льш≥сть мали демократи, ан≥ж ƒж. артер, ¤кий представл¤в демократичну парт≥ю, ¤ка також мала б≥льш≥сть м≥сць у конгрес≥. јмериканський досл≥дник . ƒейч в≥рно зазначив, що президент —Ўј "б≥льше залежить в≥д коал≥ц≥њ працюючоњ б≥льшост≥ у конгрес≥, ан≥ж в≥д п≥дтримки б≥льшост≥ у своњй парт≥њ". ѕ≥сл¤ вибор≥в, наприклад, у 1980р. б≥л¤ 50 конгресмен≥в-демократ≥в обСЇдналис¤ у онсервативний форум демократ≥в ≥з ус≥х найважлив≥ших питань, блокувалис¤ ≥з республ≥канц¤ми, п≥дтримували президент≥в-республ≥канц≥в –. –ейгана ≥ ƒж. Ѕуша.
«аконодавц≥ у своњй д≥¤льност≥ керуютьс¤ не парт≥йними програмами (вони в≥дсутн≥), а власним розум≥нн¤м тих чи ≥нших питань, пол≥тичними й економ≥чними ≥нтересами своњх виборц≥в.
андидат на посаду президента в≥д демократичноњ чи республ≥канськоњ парт≥њ робить т≥ чи ≥нш≥ питанн¤ центральним пунктом т≥льки п≥д час виборчоњ кампан≥њ, а п≥сл¤ приходу до влади, ¤к правило, дотримуЇтьс¤ наступност≥ у пол≥тиц≥. —ам≥ виборц≥ перебувають не ст≥льки п≥д впливом республ≥канськоњ чи демократичноњ парт≥њ, ск≥льки п≥д впливом програми того чи ≥ншого кандидата.
¬ажливу роль у боротьб≥ за вищ≥ державн≥ посади в≥д≥граЇ попул¤рн≥сть того чи ≥ншого кандидата, його вм≥нн¤ орган≥зовувати електоральну машину аг≥тац≥њ ≥ пропаганди.
ќтже, н≥ демократична, н≥ республ≥канська парт≥њ —получених Ўтат≥в не беруть безпосередньоњ участ≥ у формуванн≥ пол≥тики крањни чи в державному управл≥нн≥. ѓх функц≥њ пол¤гають головним чином у залученн≥ голос≥в виборц≥в на б≥к того чи ≥ншого кандидата на виборну посаду.
4. ћ≥сцеве управл≥нн¤, суд, пол≥ц≥¤.
«а онституц≥Їю —Ўј Ї федерац≥Їю, що складаЇтьс¤ ≥з штат≥в. ожний штат маЇ свою конституц≥ю, ¤ка не повинна мати розб≥жностей з федеральною конституц≥Їю в основних питанн¤х. «аконодавча влада в штатах належить, ¤к правило, двопалатному парламенту (сенат ≥ палата представник≥в), виконавчаЧгубернатору. Ўтати складаютьс¤ з графств (судовий округ ≥ одиниц¤ розкладки податк≥в). Ќа чол≥ графства сто¤ло бюро ком≥сар≥в, ¤ке обиралос¤ населенн¤м. ќбиралис¤ також судд≥, шериф, атторней. Ѕули так≥ форми, ¤к шк≥льний округ ≥ м≥ське поселенн¤. ћайже вс≥ посади в штатах ≥ графствах виборн≥, строков≥ й оплачуван≥.
–≥зноман≥тною була ≥ орган≥зац≥¤ управл≥нн¤ м≥стами. ћ≥сто мало можлив≥сть отримати в≥д судових установ патент на право утворенн¤ мун≥ципальноњ корпорац≥њ. ” такому раз≥ мун≥ципальна рада великого м≥ста (с≥т≥) складалас¤ з двох палат: радник≥в (нижн¤ палата) ≥ олдермен≥в (верхн¤ палата). –озпор¤дч≥ функц≥њ належали меру. ” невеличких м≥стах органи самовр¤дуванн¤ створювалис¤ за б≥льш прост≥шою схемою: однопалатна рада Ц мер.
ќсобливе становище маЇ федеральний округ олумб≥¤, де знаходитьс¤ столиц¤ —Ўј. ”правл≥нн¤ ним зд≥йснюють спец≥альний ком≥тет конгресу й особи, уповноважен≥ президентом. ÷ентрал≥зац≥¤ влади позначилась на судов≥й систем≥, очолюван≥й ¬ерховним судом —Ўј. “ривалий час к≥льк≥сний склад суду залежав в≥д конгресу. «акон 1869 р. встановив, що ¬ерховний суд —Ўј складаЇтьс¤ з голови ≥ восьми член≥в, ¤ких призначаЇ президент за згодою сенату. «вичайно члени суду займають своњ посади дов≥чно, хоч закон дозвол¤Ї њм йти у в≥дставку по дос¤гненн≥ 70-р≥чного в≥ку ≥ при 10-л≥тньому стаж≥ роботи. —енат, щоб усунути суддю достроково, повинен розгл¤нути звинуваченн¤ на його адресу ≥ винести вирок про зраду обов'¤зку або аморальну повед≥нку. ≤ншими словами, дисквал≥ф≥кац≥¤ можлива т≥льки в пор¤дку ≥мп≥чменту. ѕринцип незм≥нност≥ судд≥в у —Ўј було вз¤то з англ≥йськоњ практики.
«а онституц≥Їю ≥ законом про федеральну судову систему 1789р. компетенц≥¤ ¬ерховного суду не була широкою. ¬≥н м≥г приймати дл¤ розгл¤ду спори м≥ж штатами ≥ справи, повС¤зан≥ з представниками ≥ноземних держав. ќсновна його функц≥¤ Ц судовий нагл¤д: перев≥рка р≥шень нижчих суд≥в, законност≥ в д≥¤льност≥ службових ос≥б. ‘едеральний суд Ц вища апел¤ц≥йна ≥нстанц≥¤ крањни. « цього положенн¤ випливають його основн≥ обовС¤зки.
ќднак ще на початку XIX ст. голова ¬ерховного суду ƒж. ћаршалл за¤вив про право ¬ерховного суду вир≥шувати питанн¤ про в≥дпов≥дн≥сть онституц≥њ акт≥в конгресу та указ≥в президента. ÷е призвело до зат¤жного конфл≥кту з президентом “. ƒжефферсоном. ќднак у друг≥й половин≥ XIX ст. доктрина судового верховенства д≥стала оф≥ц≥йне визнанн¤ ¤к складова частина конституц≥йноњ системи. —воњм р≥шенн¤м ¬ерховний суд —Ўј м≥г позбавити санкц≥њ будь-¤кий закон, тобто зробити його нед≥йсним.
¬ерховний суд не раз проголошував, що саме в≥н покликаний забезпечувати правов≥ гарант≥њ правосудд¤. ѕри цьому робилось посиланн¤ на 14-ту поправку до онституц≥њ, ¤ка заборон¤Ї штатам застосовувати крим≥нальне покаранн¤ ≥накше, ¤к на п≥дстав≥ Ђв≥дпов≥дноњ правовоњ процедуриї. Ќа думку американського юриста ƒ. арлена, ц¤ норма стала п≥дставою дл¤ привласненн¤ ¬ерховним судом нагл¤дових повноважень в≥дносно д≥¤льност≥ ур¤д≥в штатн≥ ≥ була використана ним дл¤ централ≥зац≥њ й ун≥ф≥кац≥њ законодавства й судовоњ практики.
«а 100 рок≥в, що минули п≥сл¤ прийн¤тт¤ 14-њ поправки, ¬ерховний суд оголосив неконституц≥йними 94 федеральн≥ закони. ” раз≥ потреби в≥н вносив поправки до ран≥ше прийн¤тих акт≥в, що тлумачили право, часто нехтуючи судовим прецедентом. ” таких випадках ¬ерховний суд виступав б≥льше ¤к законодавчий орган, а не орган правосудд¤.
ƒо судовоњ системи —Ўј вход¤ть суди федерац≥њ ≥ штат≥в. ќкруг олумб≥¤ маЇ окремий суд. ѕ≥дсудн≥сть апел¤ц≥йному суду поширюЇтьс¤ на к≥лька штат≥в. ќсновна ланка федеральноњ системи Ч районний суд. ¬елик≥ штати мають к≥лька таких суд≥в. ƒо 1911 р. функц≥онували окружн≥ суди.
‘едеральн≥ суди розгл¤дають крим≥нальн≥ злочини, що караютьс¤ за федеральними законами. «алежно в≥д складу злочину районний судд¤ може розгл¤дати справу сам або за участю прис¤жних. р≥м того, ≥снують спец≥альн≥ федеральн≥ суди: в≥йськов≥, податков≥, митн≥, претенз≥йн≥. —удова система окремих штат≥в ще складн≥ша: ¬ищий, або ¬ерховний, суд штату за компетенц≥Їю схожий з федеральним судом, пот≥м ≥дуть пром≥жн≥ апел¤ц≥йн≥ суди. Ѕ≥льш≥сть справ розгл¤даЇ суд першоњ ≥нстанц≥њ. ™ миров≥ судд≥, суди мер≥в, мун≥ципальн≥, графств, окружн≥, пол≥цейськ≥, по спорах про запов≥ти, сов≥сн≥ суди.
“¤жк≥ крим≥нальн≥ злочини, особливо т≥, що караютьс¤ смертю, обовС¤зково повинн≥ розгл¤датись з участю прис¤жних. ¬елике жюр≥ федеральних суд≥в складаЇтьс¤ з 12-16 прис¤жних, у судах штат≥в Ц з 7-23. ћале жюр≥ у склад≥ 12 прис¤жних д≥Ї в≥дносно ¤к крим≥нальних, так ≥ цив≥льних справ. «аплутан≥сть судовоњ системи поглиблюЇтьс¤ тим, що майже кожний штат маЇ своЇ крим≥нальне, цив≥льне та процесуальне законодавства.
ѕри винесенн≥ вироку суди нер≥дко звертаютьс¤ до прецедент≥в. Ћише в практиц≥ ¬ерховного суду њх нал≥чуЇтьс¤ сотн≥ том≥в.
ќбов'¤зок порушувати крим≥нальне пересл≥дуванн¤ ≥ п≥дтримувати обвинуваченн¤ у ¬ерховному суд≥ —Ўј покладено на м≥н≥стра юстиц≥њ. √лава федерального м≥н≥стерства юстиц≥њ Ї одночасно генерал-прокурором. ” штатах ц≥ функц≥њ виконують прокурори, ¤к≥ формально не залежать в≥д м≥н≥стра юстиц≥њ. јмериканська прокуратура грунтуЇтьс¤ на засадах децентрал≥зац≥њ.
” 1908р. при м≥н≥стр≥ юстиц≥њ було створено пост≥йну сл≥дчу службу Ц Ѕюро розсл≥дуванн¤. «годом цей орган став виконувати функц≥њ загальнофедеральноњ крим≥нальноњ ≥ пол≥тичноњ пол≥ц≥њ. ” штатах ≥ графствах боротьбу ≥з злочинн≥стю проводила пол≥цейська служба ≥ приватн≥ детективн≥ агентства.
ћ≥н≥стерства ф≥нанс≥в, пошти ≥ телеграфу створили свою пол≥ц≥ю. ап≥тол≥й, де розм≥щуЇтьс¤ конгрес, ≥ резиденц≥ю президента в Ѕ≥лому дом≥ охорон¤ють спец≥альн≥ пол≥цейськ≥ п≥дрозд≥ли.
ѕол≥ц≥¤ штат≥в ≥ графств виникла наприк≥нц≥ XIX ст. у зв'¤зку ≥з зростанн¤м злочинност≥. ¬она п≥дпор¤дковувалась губернатору. р≥м пол≥цейських ≥нспектор≥в, службу охорони пор¤дку несли шерифи. ЎерифЧпосада виборна ≥ в де¤ких м≥сц¤х майже неоплачувана, тому њњ займали заможн≥ громад¤ни, що користувались дов≥р'¤м парт≥йного боса. Ўериф стежив за утриманн¤м арештованих, виконанн¤м вирок≥в. …ому п≥дпор¤дковувались констебл≥ Ч виборн≥ особи в с≥льських м≥сцевост¤х.
ќсновну службу, повС¤зану з охороною громадського пор¤дку, зд≥йснювали пол≥цейськ≥, ¤к≥ одержували оклади й в≥дпов≥дну форму. ¬ласники завод≥в, фабрик, шахт мали право формувати свою приватну пол≥ц≥ю, ¤ку використовували ≥ проти страйкуючих роб≥тник≥в.
5. ’арактеристика основних джерел ≥ галузей права.
јмериканське право ув≥брало в себе багато принцип≥в англ≥йського права, особливо прецедентного. ќднак п≥д час в≥йни колон≥й за незалежн≥сть американським судд¤м заборон¤лось посилатись на ордонанси корол¤ ≥ статути парламенту ¬еликобритан≥њ.
јмериканська система права пройшла три основних етапи розвитку: 1) в≥д завоюванн¤ незалежност≥ до громад¤нськоњ в≥йни;
2) до першоњ св≥товоњ в≥йни; 3) до к≥нц¤ 70-х рок≥в XX ст.
–ецепц≥¤ англ≥йського загального права в —Ўј була неповною. ¬≥дпов≥дно до м≥сцевих умов судд≥, винос¤чи р≥шенн¤, ви¤вл¤ли менше консерватизму, формал≥зму.
јмериканська правова теор≥¤ грунтуЇтьс¤ на доктрин≥ Ђсудовоњ непогр≥шност≥ї, або Ђюридичному абсолютизм≥ї. ќсновн≥ принципи права —Ўј заф≥ксован≥ в ƒекларац≥њ незалежност≥ 1776 р. й онституц≥њ.
≤нститут приватноњ власност≥ заф≥ксований у 5-й поправц≥ до онституц≥њ —Ўј: ЂЌ≥хто не може бути позбавлений... власност≥ без легального судового розгл¤ду, приватну власн≥сть не можна в≥дбирати на громадське споживанн¤ без справедливоњ винагородиї. онституц≥¤ штату Ќью-…орк (1822 р.) в≥дтворюЇ це положенн¤: Ђ≈кспропр≥ац≥¤ дл¤ сусп≥льноњ корист≥ може бути зд≥йснена не ≥накше ¤к через сплату справедливоњ, винагородиї.
«аконодавство —Ўј закр≥плюЇ принцип р≥вност≥ людей перед законом, право обвинувачуваного на публ≥чний суд з участю прис¤жних ≥ захисника, право громад¤н судитись за законами своЇњ крањни.
Ќезважаючи на те, що ƒекларац≥¤ незалежност≥ проголосила р≥вн≥сть ус≥х людей, а другий цикл поправок до онституц≥њ —Ўј дав в≥дносно цього додатков≥ роз'¤сненн¤, в крањн≥ збер≥галось багато правових обмежень дл¤ кольорових та ем≥грант≥в. ≤снувала расова сегрегац≥¤. ” багатьох штатах заборон¤вс¤ шлюб б≥лих з неграми, особами китайського ≥ монгольського походженн¤. ƒл¤ кольорових ≥ мулат≥в ≥снували р≥зн≥ обмеженн¤ у здобутт≥ осв≥ти, в≥дв≥дуванн≥ громадських м≥сць тощо. ¬≥дверта перевага надавалась особам англосаксонського походженн¤.
ќсновним джерелом права Ї онституц≥¤, за нею йдуть федеральн≥ закони, а пот≥м Ч конституц≥њ ≥ закони штат≥в. ƒл¤ суд≥в ус≥х ≥нстанц≥й обов'¤зковими Ї р≥шенн¤ ¬ерховного суду —Ўј. ожний штат видаЇ своњ закони з цив≥льного, трудового, крим≥нального й процесуального права. ћайже в кожному штат≥ застосовують свою систему права. ƒо середини XX ст. в —Ўј нал≥чувалось понад п≥втора м≥льйони закон≥в.
Ѕагато ¤к≥ р≥шенн¤ верховних суд≥в штат≥в (нав≥ть за абсолютно однакових обставин) часто суперечать один одному. —проби ¬ерховного суду внести Їдн≥сть у правову систему ви¤вились марними. ѕерша кодиф≥кац≥¤ права була розпочата з ≥н≥ц≥ативи в≥домого американського юриста ƒ. ‘≥льда. —кладений ним у 1848 р. кодекс цив≥льного й крим≥нального судочинства дл¤ штату Ќью-…орк ви¤вивс¤ наст≥льки досконалим, що з незначними поправками був прийн¤тий багатьма штатами. ÷ив≥льне й крим≥нальне право в загально- федеральному масштаб≥ не кодиф≥коване.
ќдна з особливостей американськоњ системи права в тому, що вона визнаЇ багато ¤к≥ доктрини ≥ положенн¤ англ≥йського прецедентного ≥ статутного права. ÷е заф≥ксовано в конституц≥¤х де¤ких штат≥в. «б≥г застосовуваних правових принцип≥в в обох крањнах даЇ п≥дстави говорити про ≥снуванн¤ англосаксонськоњ системи права.
” галуз≥ цив≥льного права найважлив≥шими Ї пон¤тт¤ приватноњ власност≥, свободи й непорушност≥ договору, широкоњ свободи розпор¤дженн¤ спадщиною, право судового захисту порушених прав та ≥н. —початку суди штат≥в при винесенн≥ р≥шень з цив≥льних справ користувались широкою самост≥йн≥стю. ¬они могли посилатись на закони свого штату, на м≥сцеве прецедентне право або нав≥ть на англ≥йськ≥ закони. ÷ив≥льне право було заплутаним. —уперечлив≥сть, строкат≥сть судових р≥шень породжувала безл≥ч кол≥з≥й.
ѕ≥сл¤ того ¤к трести за законом Ўермана фактично були заборонен≥, першою (основною) орган≥зац≥йно-правовою формою кап≥тал≥стичного п≥дприЇмства стала корпорац≥¤ (акц≥онерне товариство). ѓњ положенн¤ регулювалось договором товариства. орпорац≥¤ мала статус юридичноњ особи, њњ члени мали право на частину њњ прибутку в≥дпов≥дно до к≥лькост≥ акц≥й. ” раз≥ краху ф≥рми акц≥онер н≥с в≥дпов≥дальн≥сть за борги лише в межах вкладеного ним кап≥талу. ¬≥н не м≥г претендувати на право власника майна ≥ укладати в≥д ≥мен≥ корпорац≥њ угоди.
ƒругий вид договору товариства д≥ставав назву ф≥рми. ѓњ майно вважаЇтьс¤ загальною власн≥стю, в≥дпов≥дно учасники ф≥рми несуть повну в≥дпов≥дальн≥сть за њњ борги. ќтже, в першому випадку учасники договору товариства мають обмежену майнову в≥дпов≥дальн≥сть, у другому Ч повну. ‘ормально вищим органом корпорац≥њ Ї збори акц≥онер≥в. ‘актично реальною владою користуютьс¤ власники контрольного пакета акц≥й.
ѕравове становище корпорац≥й регулювалось, ¤к правило, законодавством штат≥в. ƒл¤ п≥дприЇмц≥в ц¤ форма застосуванн¤ кап≥талу ви¤вилась не менш зручною, н≥ж трести. ћаючи контрольний пакет, монопол≥њ фактично керували нижчими акц≥онерними товариствами ≥ ф≥рмами, що були зв'¤зан≥ з ними.
јнгл≥йське право прецеденту д≥Ї в —Ўј з де¤кими обмеженн¤ми. ” 1938 р. ¬ерховний суд дав однозначну в≥дпов≥дь на поставлене судовою практикою запитанн¤: чи Ї загальне право правом федерац≥њ, чи ≥снуЇ право кожного штату? ¬ищий судовий орган роз'¤снив: загальне право Ч це право окремого штату, федерального загального права не ≥снуЇ. —уди кожного штату зд≥йснюють свою юрисдикц≥ю незалежно один в≥д одного, тому р≥шень, прийн¤тих у судах одного штату, не зобов'¤зан≥ додержуватись суди ≥нших штат≥в.
ƒе¤к≥ штати п≥шли по шл¤ху кодиф≥кац≥њ цив≥льного права. «в≥д таких закон≥в, прийн¤тий штатом Ћуњз≥ана в 1825 р., був коп≥Їю французького кодексу Ќаполеона. ¬≥н д≥Ї ≥ нин≥. ÷ив≥льний кодекс штату ал≥форн≥¤ (1873 р.) справив вплив на кодекси ≥нших штат≥в.
Ќаприк≥нц≥ XIX ст. стали з'¤вл¤тись приватн≥ кодиф≥кац≥њ прецедентного права, що стосувались переважно ≥нститут≥в цив≥льного ≥ торгового права, договор≥в, представництва, дов≥рчоњ власност≥. ÷≥ кодиф≥кац≥њ не мають нормативноњ сили, але суди звертались до них п≥д час розгл¤ду цив≥льно-правових казус≥в.
–озвиток ринку робив необх≥дною ун≥ф≥кац≥ю правових норм. “а лише в 1958 р. було видано Ђ™диний торговий кодексї, що д≥Ї в ус≥х штатах, кр≥м Ћуњз≥ани, ¬≥рг≥нських остров≥в та федерального округу олумб≥¤. одекс регулюЇ не т≥льки договори куп≥вл≥-продажу, а й банк≥вськ≥ операц≥њ.
ѕ≥сл¤ Ђнового курсуї –узвельта американський б≥знес в≥ддавав перевагу створенню ф≥рм у вигл¤д≥ командитних товариств, акц≥онерних товариств з обмеженою в≥дпов≥дальн≥стю.
“овариство (партнершип) може бути утворене двома або б≥льшою к≥льк≥стю ос≥б, з ¤ких принаймн≥ одна виступатиме в рол≥ особи, ¤ка несе необмежену в≥дпов≥дальн≥сть по догов≥рних зобов'¤занн¤х партнершипу перед кредиторами. ƒруга особа в≥дпов≥даЇ в межах розм≥ру вкладу. Ќа так≥ ф≥рми поширюЇтьс¤ п≥льговий податковий режим.
«акони про акц≥онерн≥ товариства штати видають самост≥йно. —п≥льними дл¤ них Ї положенн¤: акц≥онерне товариство маЇ статут юридичноњ особи, несе в≥дпов≥дальн≥сть перед кредиторами в межах належного йому майна, випускаЇ акц≥њ.
јнтитрест≥вський закон лейтона 1914 р. заборонив корпорац≥њ, зайн¤т≥й у торг≥вл≥, придбавати пр¤мо чи поб≥чно, повн≥стю чи частково акц≥њ ≥ншоњ корпорац≥њ, ¤кщо результатом такого придбанн¤ буде ≥стотне послабленн¤ конкуренц≥њ м≥ж торговими ф≥рмами, або обмеженн¤ торг≥вл≥ в будь-¤к≥й частин≥ крањни, або тенденц≥¤ до встановленн¤ монопол≥њ у будь-¤к≥й сфер≥ торг≥вл≥.
—уди примушували б≥знесмен≥в додержувати антитрест≥вського законодавства. ќкрем≥ припустим≥ в≥дступи в≥д нього застер≥гались. јкт ¬ебба-ѕомерина 1918 р. допускав угоди м≥ж особами, зайн¤тими торг≥влею на експорт, ¤кщо метою њх не було усуненн¤ або послабленн¤ конкурент≥в способом штучноњ зм≥ни ц≥н.
” зв'¤зку з Ђновим курсомї –узвельта закон –об≥нсона-ѕатмана 1936 р. заборонив однотипним магазинам вдаватись до Ђнедобросов≥сних перевагї ≥ Ђнечесноњ практикиї з використанн¤м зниженн¤ ц≥н на товари або послуги особистого найму. ÷е полегшило становище др≥бних торговц≥в ≥ збувальник≥в.
ѕ≥сл¤ першоњ св≥товоњ в≥йни сталис¤ зм≥ни у сфер≥ зобов'¤зального права. ¬еликого поширенн¤ набуло Ђформул¤рнеї право. ‘ормул¤р, або Ђдогов≥р приЇднанн¤ї, м≥стить загальн≥ умови поставки, розроблен≥ великими ф≥рмами. «а формою це р≥зновид типового договору. орпорац≥њ примушували покупц≥в товару в розстрочку, кл≥Їнт≥в страховоњ компан≥њ ≥ власник≥в. др≥бних ф≥рм приймати запропонован≥ умови.
“ипов≥ договори не були джерелом права, але доповнювали ≥снуюч≥ норми. ‘ормул¤ри обмежували свободу договор≥в, що давало змогу представникам великого б≥знесу нав'¤зувати свою волю слабк≥шим контрагентам.
Ќаприк≥нц≥ XIX ст., посилаючись на Ђособлив≥ умовиї американськоњ економ≥ки, конгрес в≥дхилив де¤к≥ акти щодо пол≥пшенн¤ умов прац≥ ≥ житт¤ роб≥тник≥в. Ћише дл¤ окремих державних п≥дприЇмств у 1886 р. було встановлено 8-годинний робочий день. ” 1916 р. конгрес прийн¤в закон про 8-годинний робочий день на зал≥зничному транспорт≥. ¬ерховний суд чинив оп≥р прийн¤ттю федерального закону про обмеженн¤ тривалост≥ дит¤чоњ ≥ ж≥ночоњ прац≥. ѕрийн¤т≥ в штатах в≥дпов≥дн≥ закони були оголошен≥ такими, що суперечать онституц≥њ (наприклад, виданий у 1905 р. в Ќью-…орку закон про 10-годинний робочий день).
—трайк за законами де¤ких штат≥в квал≥ф≥кувавс¤ ¤к злочин. ƒл¤ його придушенн¤ застосовували так зван≥ судов≥ наказиЧ р≥зновид англ≥йського суду справедливост≥. ѕ≥дприЇмець п≥д приводом того, що страйк може завдати Ђнепоправноњї шкоди його власност≥, м≥г звернутись до суду з проханн¤м про виданн¤ такого наказу. ѕ≥сл¤ цього орган≥затори страйку п≥ддавались крим≥нальному пересл≥дуванню. Ќа п≥дстав≥ такоњ формули, ¤к Ђнеповага до судуї, в 1894 р. були засуджен≥ орган≥затори страйку зал≥зничник≥в на чол≥ з соц≥ал≥стом ≈. ƒебсом.
ЂЌовий курсї –узвельта передбачав заходи захисту прав профсп≥лок, орган≥зованих роб≥тник≥в. ” 1935 р. було введено соц≥альне забезпеченн¤ у зв'¤зку з безроб≥тт¤м, ≥нвал≥дн≥стю та стар≥стю (з 65 рок≥в), через три роки Ч 8-годинний робочий день. «а актом 1942 р. нав≥ть п≥д час в≥йни робочий тиждень не перевищував 40 год. ѕонаднормова робота оплачувалась в полуторному розм≥р≥ окладу.
3 1939 по 1953 р. функц≥онувало управл≥нн¤ соц≥ального страхуванн¤Чспец≥альне в≥домство при президент≥. ѕ≥сл¤ його скасуванн¤ було створено новий департамент охорони здоров'¤, осв≥ти й добробуту. …ого д≥¤льн≥сть охоплювала також сферу застосуванн¤ соц≥ального законодавства. « ≥н≥ц≥ативи президента ƒж. еннед≥ було п≥двищено м≥н≥мум зароб≥тноњ плати, зб≥льшено строк виплати допомоги у зв'¤зку з безроб≥тт¤м (з 26 до 39 тижн≥в). —≥м'¤м безроб≥тних, що мали малол≥тн≥х д≥тей, дозвол¤лос¤ вид≥л¤ти продовольчу допомогу.
ƒж. еннед≥ пропагував створенн¤ Ђком≥тет≥в людських в≥дносинї. «а час≥в правл≥нн¤ його наступника Ћ. ƒжонсона було п≥двищено м≥н≥мум зароб≥тноњ плати, введено нов≥ правила страхуванн¤ через хворобу, ¤к≥ значно полегшили становище старих людей. Ќин≥ соц≥альний захист громад¤н —Ўј маЇ б≥льш високий р≥вень, н≥ж в ≥нших розвинених крањнах.
” галуз≥ крим≥нального права американська судова теор≥¤ ≥ практика визнають англ≥йську систему класиф≥кац≥њ злочин≥в, ¤ка под≥л¤Ї њх на три види: зраду; т¤жк≥ крим≥нальн≥ злочини; каран≥ проступки. «лочини ≥ покаранн¤ визначаютьс¤ за законами штат≥в. онституц≥¤ в≥днесла до в≥данн¤ федеральноњ юстиц≥њ пересл≥дуванн¤ за фальшивомонетництво, п≥ратство у в≥дкритому мор≥, зраду.
4 березн¤ 1909 р. набрав чинност≥ федеральний крим≥нальний кодекс, що передбачав в≥дпов≥дальн≥сть за найт¤жч≥ злочини: шпигунство, заколот, фальшивомонетництво, торг≥влю наркотиками, викраденн¤ людей тощо. —проби ввести Їдин≥ основи загальнофедерального крим≥нального законодавства наштовхувались на оп≥р властей штат≥в.
рим≥нальн≥ кодекси —Ўј не мають загальноњ частини, що даЇ змогу судд¤м тлумачити закони на св≥й розсуд. ƒиспозиц≥њ гром≥здк≥ й невизначен≥. “ак, зг≥дно з≥ ст. 1 федерального кодексу, за державну зраду сл≥д карати кожного, хто Ђбуде прихильником ворог≥в —Ўј, хто надаЇ њм допомогу або п≥дтримкуї. ўе б≥льш невизначен≥ формулюванн¤ ст. 4, що передбачаЇ покаранн¤ за п≥дбурюванн¤ до заколоту.
ѕ≥сл¤ громад¤нськоњ в≥йни в п≥вденних штатах прийн¤то так зван≥ Ђчорн≥ кодексиї. ѕ≥д вигл¤дом п≥дготовки негр≥в до в≥льного житт¤ господар д≥ставав право на њхню працю ≥ на застосуванн¤ щодо них Ђпом≥рних т≥лесних покараньї. «а втечу Ђучн≥вї могли ув'¤знити. ‘актично негр до 18 рок≥в залишавс¤ п≥д непод≥льною владою господар¤. Ќер≥дкими були вироки до тюремного ув'¤зненн¤ в сукупност≥ на строк до 99 рок≥в.
≤стор≥¤ права —Ўј знаЇ приклади введенн¤ Ђсучаснихї способ≥в вбиванн¤ засуджених: страта на електричному ст≥льц≥, в газов≥й камер≥, отруЇнн¤ кислотою. ” де¤ких штатах застосовували кастрац≥ю, стерил≥зац≥ю. —анкц≥онувалось складанн¤ покарань. Ѕули випадки засудженн¤ до б≥льш н≥ж стор≥чного строку. —уди практикували засудженн¤ на невизначений строк Ч ск≥льки потр≥бно дл¤ виправленн¤, тод≥ дол¤ засудженого залежала в≥д розсуду тюремноњ адм≥н≥страц≥њ.
«ростанн¤ злочинност≥ зумовило прийн¤тт¤ нових закон≥в у сфер≥ крим≥нального права, його кодиф≥кац≥ю. рим≥нальний кодекс 1909 р. в 1926 р. став частиною зводу закон≥в —Ўј. Ќин≥ д≥Ї новий крим≥нальний кодекс 1977 р. «аконодавч≥ збори штат≥в фактично змирились з тим, що виданн¤ акт≥в з крим≥нального права дедал≥ б≥льше стаЇ сферою д≥¤льност≥ федеральних властей.
ѕ≥сл¤ першоњ св≥товоњ в≥йни р≥зко зросла орган≥зована злочинн≥сть. орупц≥¤, хабарництво, п≥дкуп пол≥цейських стали масовими. ёристи Ч вчен≥ й практики Ч д≥йшли висновку, що жорсток≥ заходи покаранн¤ злочинц≥в не дають бажаного ефекту. ” де¤ких штатах було скасовано смертну кару. —уди стали практикувати винесенн¤ вирок≥в, ¤к≥ встановлювали м≥н≥мальний або максимальний строк перебуванн¤ засудженого в тюрм≥. онкретно питанн¤ про строк зв≥льненн¤ засудженого вир≥шувала адм≥н≥страц≥¤ тюрми.
«асудженн¤ умовно застосовували у вигл¤д≥ протац≥њ. «асуджений був зобов'¤заний суворо виконувати прийн¤т≥ сусп≥льством норми пор¤дноњ повед≥нки, не вживати спиртних напоњв, не в≥дв≥дувати злачн≥ заклади тощо.
” крим≥нальному процес≥ д≥¤ли статт≥ Ѕ≥лл¤ про права. ” 1911 р. було прийн¤то судовий кодекс —Ўј (правила процедури в судах).
“еор≥¤ американського крим≥нального процесу т≥сно зв'¤зуЇ ≥з запоб≥ганн¤м самозвинуваченню так≥ ≥нститути, ¤к презумпц≥¤ невинност≥ ≥ правило про т¤гар доказуванн¤. ќбвинувачуваного не можна примушувати давати показанн¤ проти себе. «акон гарантуЇ право обвинувачуваного на захист. —уд може вид≥лити йому безоплатного адвоката.
онституц≥¤ —Ўј м≥стить 4-ту поправку, ¤ка захищаЇ громад¤нина крањни в≥д свав≥лл¤ властей ≥ пол≥ц≥њ зокрема. ¬она проголошуЇ: Ђѕраво народу на недоторканн≥сть особи, житла, папер≥в ≥ майна не може порушуватись необгрунтованими обшуками або арештами, ≥ ордери на обшук або арешт не видаватимутьс¤ без достатн≥х п≥дстав, п≥дтверджених прис¤гою або урочистою за¤вою. “ак≥ ордери повинн≥ м≥стити докладний опис м≥сц¤ обшуку, а також ос≥б, що п≥дл¤гають арешту, та њхнього майнаї.
—удова гарант≥¤ права особи виходить з трьох постулат≥в. ѕерший пол¤гаЇ в тому, що кожна особа, обвинувачувана у скоЇнн≥ злочину, маЇ право на судовий розгл¤д в≥дпов≥дно до закону з метою встановленн¤, винна вона чи н≥; другийЧу тому, що сторона обвинуваченн¤ дл¤ доказу вини може використовувати лише певн≥ обмежен≥ засоби; трет≥й Ч можливост≥ обвинувача звинуватити майже завжди сильн≥ш≥ за можливост≥ окремоњ людини захистити себе. “ому пол≥цейськ≥ обмежен≥ в застосуванн≥ примусу.
якщо заарештованого примушували визнати вину до приходу його адвоката, суд може винести вердикт про його невинн≥сть. «ахисник ≥ обвинувач можуть дати в≥дв≥д будь-¤кому кандидату в прис¤жн≥. ѕ≥дсудний не несе т¤гар доказуванн¤ своЇњ невинност≥. “¤гар доказуванн¤ несе обвинувач.
ѕ≥сл¤ в≥дбутт¤ покаранн¤ особа може вимагати в≥дновленн¤ своњх громад¤нських прав ≥ за певних обставин Ч знищенн¤ даних про ран≥ше учинений ним злочин.
р≥м того, ≥снуЇ Ђправило про вин¤токї. ¬оно вимагаЇ в≥д судд≥ вилученн¤ вс≥х доказ≥в вини людини, добутих незаконними засобами. якщо право обвинуваченого було порушене Ч всю справу припин¤ють безумовно.
6-та поправка до онституц≥њ —Ўј гарантуЇ обвинуваченому право на суд прис¤жних. ”часть останн≥х обов'¤зкова п≥д час розгл¤ду особливо т¤жких крим≥нальних злочин≥в. ѕри на¤вност≥ сумн≥ву у винност≥ п≥дсудного прис¤жн≥ й судд≥ повинн≥ виправдати його. ¬одночас обвинувачуваний може в≥дмовитись в≥д цього пор¤дку ≥ просити про розгл¤д його справи одноос≥бно суддею без жюр≥. оли п≥дсудний визнаЇ себе винним, вердикт прис¤жних не потр≥бен.
—клад прис¤жних ретельно п≥дбираЇтьс¤. –озходженн¤ м≥ж судд¤ми й прис¤жними в≥дносно вердикт≥в незначн≥.
¬ умовах гром≥здкоњ ≥ заплутаноњ судовоњ системи створювавс¤ грунт дл¤ обмови й судового свав≥лл¤. ƒосв≥дчений адвокат м≥г в≥дшукати у справ≥ п≥дсудного факти, ¤к≥, на його думку, св≥дчили про порушенн¤ Ђналежноњ правовоњ процедуриї, ≥ д≥ставав змогу апелювати у вищ≥ суди.
ќсоблива небезпека стала загрожувати правосуддю з моменту по¤ви орган≥зованих банд, маф≥й. Ќаприк≥нц≥ XIX ст. м≥н≥стерство юстиц≥њ зробило спробу розсл≥дувати њхню незаконну д≥¤льн≥сть, але зазнало невдач≥. ѕ≥сл¤ першоњ св≥товоњ в≥йни орган≥зована злочинн≥сть стала набирати загрозливих масштаб≥в.
«а законами —Ўј ордер на обшук повинен бути виданий неза≥нтересованим у справ≥ службовим особам ≥ на Ђдостатн≥й п≥дстав≥ї. якщо пол≥ц≥¤ д≥Ї без ордера, то адвокат може внести скаргу, а судд¤ винести р≥шенн¤ про те, що п≥дозрюваний повинен залишатись на вол≥. ÷е Ї способом примусити пол≥ц≥ю поважати конституц≥йн≥ гарант≥њ ≥ не намагатись нехтувати ними.
ѕол≥ц≥¤ зобов'¤зана роз'¤снити заарештованому, що в≥н може звернутись до адвоката. якщо на суд≥ буде встановлено, що обвинувачуваний не одержав такого роз'¤сненн¤, в≥н буде в≥дразу зв≥льнений в≥д в≥дпов≥дальност≥. ѕроцесуальний б≥к затриманн¤ маЇ велике значенн¤ дл¤ захисту прав особи.
—удова система —Ўј реально виконуЇ роль третьоњ влади. ¬она незалежна й покликана забезпечити д≥ю онституц≥њ, не допустити прийн¤тт¤ закон≥в, що суперечать њй, зд≥йснювати правосудд¤ в межах законност≥. 14-та поправка до онституц≥њ —Ўј 1866 р. проголошуЇ: Ђ∆оден штат не повинен позбавл¤ти своњх громад¤н свободи, власност≥ ...вс≥ мають однаковий захист перед судомї.
<< попередн¤ зм≥ст наступна >>
