“≈ћј 1.6. ƒержава ≥ право —тародавньоњ √рец≥њ
1. –озклад родоплем≥нних в≥дносин ≥ зародженн¤ держави в јф≥нах. –еформи “езе¤.
2. –еформи —олона. –еформи л≥сфена. ѓх оц≥нка, демократизац≥¤ державного ладу.
3. ѕравове становище населенн¤. –абовласницька демократ≥¤ в јф≥нах.
4. ƒержавний лад, суд, збройн≥ сили. ќсновн≥ риси аф≥нського права.
5. ¬иникненн¤ держави у —парт≥.
6. —усп≥льний лад та державний устр≥й —парти.
–озклад родоплем≥нних в≥дносин ≥ зародженн¤ держави в јф≥нах. –еформи “езе¤
ѕерш≥ державн≥ утворенн¤ на територ≥њ √рец≥њ зТ¤вилис¤ у ≤≤ тис. до н.е. –ан≥ше класове сусп≥льство ≥ держава скла-лись на рит≥ ≥ в п≥вденн≥й частин≥ Ѕалканськоњ √рец≥њ. « X≤≤ ст. до н.е. на п≥вдень з п≥вноч≥ √рец≥њ стали проникати племе-на дор≥йц≥в, що знаходились на р≥вн≥ перв≥снообщинного ла-ду. ” результат≥ цього на вс≥й територ≥њ √рец≥њ знову встановлюютьс¤ перв≥снообщинн≥ в≥дносини, п≥сл¤ розкладу ¤ких в ≥стор≥њ √рец≥њ розпочинаЇтьс¤ новий етап: формуванн¤ ≥ розкв≥т пол≥с≥в, рабовласницьких в≥дносин класичного типу.
ѕол≥сний етап ≥стор≥њ —тародавньоњ √рец≥њ под≥л¤Їтьс¤ на три пер≥оди:
1. √омер≥вський пер≥од (X≤Ц≤X ст. до н.е.) Ц характеризуЇтьс¤ пануванн¤м родоплем≥нних в≥дносин, ¤к≥ починають розпадатись на к≥нець даного пер≥оду.
2. јрхањчний пер≥од (V≤≤≤ Ц V≤ ст. до н.е.) Ц в≥дбуваЇтьс¤ формуванн¤ класового сусп≥льства ≥ держави у форм≥ пол≥с≥в.
3. ласичний пер≥од (V Ц ≤V ст. до н.е.) Ц характеризу-Їтьс¤ розкв≥том стародавньогрецького рабовласницького сус-п≥льства, пол≥сного ладу.
√омер≥вська √рец≥¤ описана в≥домим поетом в У≤л≥ад≥Ф та Уќд≥ссењФ. Ќаселенн¤ проживало с≥льськими общинами, що займали невелику територ≥ю ≥ були майже ≥зольован≥ в≥д су-с≥дських общин. ѕол≥тичним та економ≥чним центром общи-ни було поселенн¤, що називалось м≥стом. ќсновну масу на-селенн¤ м≥ста складали землероби, скотар≥, а також не чисе-льн≥ рем≥сники ≥ торг≥вц≥.
«емл¤ була не плем≥нною власн≥стю ≥ надавалась членам роду в користуванн¤ за умови пер≥одичного перерозпод≥лу. јле вже в той час над≥ли багатих в≥др≥зн¤лись розм≥рами та ¤к≥стю, а базилевси отримували, кр≥м того, особливий над≥л Ц УтеменосФ.
” гомер≥вський пер≥од держави ще не було. ÷е був пер≥-од в≥йськовоњ демократ≥њ. ”правл≥нн¤ сусп≥льством зд≥йсню-валось за допомогою наступних орган≥в. ѕост≥йно д≥ючим ор-ганом влади була рада стар≥йшин (буле). ¬она формувалась не ст≥льки за в≥ковими ознаками, ск≥льки за знатн≥стю ≥ багат-ством. ѕерв≥сна демократ≥¤ ще збер≥галась, тому народн≥ збо-ри в≥д≥гравали в сусп≥льн≥й орган≥зац≥њ значну роль. ќчолю-вав усю орган≥зац≥ю базилевс, ¤кий виконував функц≥њ воЇна-чальника, верховного судд≥ ≥ верховного жерц¤. ¬≥н фактично д≥¤в разом з представниками родоплем≥нноњ знат≥. ѕосада бу-ла виборною, але при њњ зам≥щенн≥ стали в≥ддавати перевагу сину померлого базилевса, ≥, таким чином, посада закр≥плю-валась спадково в одн≥й с≥мТњ.
“аким чином, гомер≥вська √рец≥¤ була крањною, роздро-бленою на багато самост≥йних округ≥в, з ¤ких п≥зн≥ше вирос-ли перш≥ м≥ста-держави або пол≥си.
Ќа рубеж≥ ≤X Ц V≤≤≤ ст. до н.е. в ≥сторичному розвитку —тародавньоњ √рец≥њ в≥дбулис¤ законн≥ зм≥ни : родовий лад перетворюЇтьс¤ на рабовласницький. …де процес розвитку приватноњ власност≥. Ѕагато простих землероб≥в позбавл¤ютьс¤ своњх д≥л¤нок, ¤к≥ зосереджуютьс¤ в руках родовоњ знат≥. ‘ормуЇтьс¤ велике землеволод≥нн¤. –озвиток рем≥сничого виробництва ≥ торг≥вл≥ ще б≥льш прискорював процеси соц≥ально-правовоњ нер≥вност≥. —тародавн≥ форми обТЇднанн¤ род≥в Ц ф≥ли ≥ фратр≥њ Ц ще де¤кий час продовжують збер≥гати своЇ значенн¤, але скоро поступаютьс¤ м≥сцем новим формам под≥лу, що базувались на майнових ≥ територ≥альних ознаках. “ак, на баз≥ родових ≥ с≥льських общин ви-никли нов≥ соц≥ально-пол≥тичн≥ орган≥зац≥њ, що одержали на-зву пол≥с≥в.
¬ ≥стор≥њ —тародавньоњ √рец≥њ важливу роль в≥д≥грали два пол≥си: јф≥ни ≥ —парта.
ƒержавний лад јф≥н став прикладом рабовласницькоњ демократ≥њ, це той час, коли еталоном ол≥гарх≥њ стала пол≥тич-на орган≥зац≥¤ —парти.
¬иникненн¤ јф≥нськоњ держави легенда повТ¤зуЇ з ≥ме-нем грецького геро¤ “езе¤.
—еред заход≥в ,зд≥йснених “езеЇм, що спри¤ли виникненню держави, першим було обТЇднанн¤ трьох племен з центром в јф≥нах. ƒл¤ кер≥вництва загальними справами но-вого обТЇднанн¤ була створена –ада, до ¤коњ перейшла части-на справ, що ран≥ше знаходились у в≥данн≥ окремих племен.
ѕодальш≥ перетворенн¤ виразились в оформленн≥ в≥докремлених соц≥альних груп. –одова знать, що остаточно закр≥пила за собою прив≥лењ, створила особливу групу Ївгатрид≥в, ¤ким було надано вин¤ткове право на зам≥щенн¤ по-сад. Ѕ≥льшу частину населенн¤ складали геомори (землероби), вид≥л¤лась група рем≥сник≥в (дем≥ург≥в).
Ќаступним кроком до утворенн¤ держави було знищенн¤ влади базилевса в њњ минулому значенн≥ ≥ введенн¤ но-воњ посади архонта. —початку архонти вибирались дов≥чно, пот≥м Ц на 10 рок≥в, а з 683 р. до н.е. щороку обирались 9 ар-хонт≥в. ќдин з них Ц перший архонт-епон≥м, ≥менем ¤кого на-зивавс¤ р≥к, очолював колег≥ю, мав повноваженн¤ щодо на-гл¤ду за внутр≥шн≥м управл≥нн¤м ≥ судов≥ повноваженн¤ що-до с≥мейних справ. Ѕазилевс, ¤кий став другим архонтом, ви-конував жрецьк≥ функц≥њ, а також суд у рел≥г≥йних справах. “рет≥й архонт Ц полемарх Ц зд≥йснював командуванн¤ в≥йсь-ком ≥ в≥дав зовн≥шн≥ми справами. ≤нш≥ ш≥сть архонт≥в Ц фес-мофети Ц були охоронц¤ми закон≥в та очолювали розгл¤д су-дових справ.
ƒ≥¤льн≥сть архонт≥в контролювалас¤ ареопагом, ¤кий у V≤≤≤ ст. до н.е. зам≥нив –аду стар≥йшин. ¬ ареопаз≥ зас≥дали д≥юч≥ ≥ в≥дставн≥ архонти, ¤к≥ приймали р≥шенн¤ з в≥йськових, жрецьких ≥ судових справ.
ѕроцеси класоутворенн¤ та формуванн¤ держави в јф≥-нах проходили синхронно. ќдночасно з вид≥ленн¤м ≥з знат≥ ос≥б, ¤к≥ зд≥йснювали функц≥њ публ≥чноњ влади, почалос¤ руй-нуванн¤ основ родового под≥лу громад¤н. ”с¤ јттика була розбита на територ≥альн≥ округи (наукр≥њ). √ромад¤ни кожноњ наукр≥њ були зобовТ¤зан≥ спор¤дити корабель з ек≥пажем ≥ ви-ставити двох вершник≥в у повному в≥йськовому спор¤дженн≥. Ќа чол≥ наукр≥њ сто¤в притан. ќтже, зТ¤вивс¤ под≥л населенн¤ за територ≥альною ознакою, а також виник новий орган влади (ареопаг), що не був повТ¤заний ≥з родоплем≥нною орган≥зац≥Їю. ” 621 р. до н. е. в јф≥нах зТ¤вл¤Їтьс¤ писане право. ÷е були закони ƒраконта. “аким чином, јф≥ни були найб≥льш класичною формою: тут держава виникаЇ безпосередньо ≥ переваж-но ≥з класових протир≥ч, ¤к≥ розвинулись у середин≥ родового сусп≥льства.
–еформи —олона. –еформи л≥сфена. ѓх оц≥нка, демократизац≥¤ державного ладу
Ќаприк≥нц≥ V≤≤ ст. до н.е. протисто¤нн¤ демоса та арис-тократ≥њ стало жорстоким. ¬оно супроводжувалось загостренн¤м боротьби м≥ж верх≥вками ф≥л ≥ фратр≥й. –озвиток то-варно-грошових в≥дносин дестаб≥л≥зував пол≥тичну ситуац≥ю в пол≥с≥. ћаса сел¤н опинилась у боргов≥й кабал≥ в Ївпатри-д≥в, багато з них були продан≥ в рабство за меж≥ јттики. «ро-сла к≥льк≥сть фет≥в Ц особисто в≥льних, але незаможних гро-мад¤н. ћаючи владу в ареопаз≥, опираючись на п≥дтримку верх≥вки ф≥л та фратр≥й, Ївпатр≥ди пробували л≥кв≥дувати за-лишки родовоњ демократ≥њ. ≤снуванн¤ пол≥са ¤к Їдиного орга-н≥зму було в небезпец≥.
ѕроникливий ≥ далекогл¤дний пол≥тик —олон (V≤ ст. до н.е.) розум≥в необх≥дн≥сть в≥дновленн¤ Їдност≥ пол≥са, розколотого на ворогуюч≥ угрупованн¤.
” 594 р. до н.е. —олона було обрано архонтом. —пираючись на народн≥ збори, в≥н пров≥в р¤д важливих реформ: боргова кабала скасовувалась; продан≥ в рабство аф≥н¤ни п≥д-л¤гали викупу ≥ могли повернутис¤ додому. Ќадал≥ аф≥н¤нськ≥ громад¤ни за борги не могли перетворюватись в раб≥в. ѕроте власн≥сть заможних ос≥б залишалась недоторканою. У—олон, Ц пише ѕлутарх, Ц розчарував заможних тим, що л≥кв≥дував боргов≥ зобовТ¤занн¤, а б≥дних тим, що не пров≥в перед≥л земл≥, ¤к вони спод≥вались, ≥ не зр≥вн¤в ус≥х за способом житт¤Ф. ѕроте реформи —олона запоб≥гли соц≥альному вибуху в јф≥нах.
ƒо пол≥тичних реформ —олона належить проголошенн¤ ус≥х громад¤н р≥вними перед законом, тобто пол≥тичноњ р≥в-ност≥, в основу ¤коњ було покладено майновий ценз. ”с≥ гро-мад¤ни јф≥н були под≥лен≥ на 4 розр¤ди залежно в≥д прибутку з земл≥. ѕерший розр¤д становили т≥, хто мав прибуток не менше 500 медимн≥в зерна, масла чи вина (1 медимн Ц 41Ц52 л≥три). ÷≥ громад¤ни називались пентакосимедимнами. ƒо другого розр¤ду належали т≥, хто мав прибуток у 300 медимн≥в. ¬ ополченн≥ вони були вершниками ≥ повинн≥ були за св≥й ра-хунок придбати спор¤дженн¤. √ромад¤ни третього розр¤ду мали прибуток не менше 200 медим≥в, њх звали зевгитами. ÷е був найчисельн≥ший прошарок аф≥нських громад¤н. ”с≥ ≥нш≥ були зарахован≥ до четвертого, останнього розр¤ду. ѓх звали фетами.
ќтже, в основу под≥лу сусп≥льства зам≥сть родовоњ озна-ки було покладено майнову. ћайнове становище визначало й м≥сце громад¤нина в ополченн≥. « представник≥в перших двох стан≥в формувалас¤ к≥ннота, третього Ц важко озброЇна п≥хо-та, ≥з фет≥в Ц п≥дрозд≥ли легко озброЇноњ п≥хоти чи допом≥ж-них загон≥в. ¬оЇначальниками та архотами могли бути лише т≥, хто належав до перших двох розр¤д≥в.
—олон запровадив раду чотирьохсот (буле) Ц 100 чолов≥к в≥д кожноњ ф≥ли. —творенн¤ ≥ розширенн¤ прав народних збо-р≥в (екклес≥њ), що стали головним законодавчим ≥ контролю-ючим органом јф≥н, значною м≥рою спри¤ло демократизац≥њ сусп≥льного ≥ пол≥тичного ладу. «бори ≥ рада в≥дт≥снили на другий план ареопаг та колег≥ю архонт≥в. Ѕув створений суд прис¤жних Ц гел≥е¤, до ¤кого входили громад¤ни вс≥х чоти-рьох розр¤д≥в у к≥лькост≥ 6 тис¤ч чолов≥к.
¬елика к≥льк≥сть член≥в суду прис¤жних св≥дчить про демократичн≥ прагненн¤ —олома, бажанн¤ забезпечити участь простих людей у д≥¤льност≥ орган≥в влади.
—олон анулював надто жорсток≥ «акони ƒраконта, за ви-ключенн¤м де¤ких постанов про вбивство; вв≥в свободу запо-в≥т≥в; ус≥ види майна, у тому числ≥ ≥ земельн≥ д≥л¤нки, можна було продавати, заставл¤ти, д≥лити м≥ж спадкоЇмц¤ми. Ѕула проведена ун≥ф≥кац≥¤ системи м≥р ≥ ваги, зд≥йснений перех≥д до стаб≥льноњ грошовоњ одиниц≥.
–еформи —олона в економ≥чн≥й галуз≥ згладили гостроту суперечностей в аф≥нському сусп≥льств≥, оск≥льки задовольн¤ли ≥ середн≥ верстви населенн¤. —олона вважають батьком аф≥нськоњ демократ≥њ. ” проведенн≥ реформ йому допомагав правник ≈п≥мен≥р.
ќднак одразу усунути вс≥ соц≥альн≥ суперечност≥ в аф≥н-ськ≥й держав≥ —олон не м≥г. ™впатриди були незадоволен≥ по-слабленн¤м своњх пол≥тичних позиц≥й ≥ хот≥ли реваншу. —е-л¤нам, колишн≥м боржникам, ¤к≥ повернулис¤ до јттики, не повернули њх земельн≥ д≥л¤нки, ≥ вони поповнили лави неза-доволеного засилл¤м Ївпатрид≥в демоса.
«а цих умов владу захопив тиран ѕис≥страт (560 Ц 527 рр. до н.е.). ¬≥н не скасував закони —олона, однак б≥льше притиснув Ївпатрид≥в. ѕис≥страт в≥д≥брав земл≥ у багатьох Ївпатрид≥в ≥ под≥лив њх серед сел¤н, вв≥в державн≥ субсид≥њ зб≥дн≥-лим землеробам, надавав њм у кредит нас≥нн¤, худобу, ≥нвен-тар, запровадив пенс≥њ ≥нвал≥дам в≥йни. Ѕуло запроваджено ≥нститут розТњзних судд≥в з метою зм≥цненн¤ законност≥ ≥ пра-восудд¤.
«а ѕис≥страта вперше було введено державний податок у розм≥р≥ 1/10 частини урожаю, що полегшило утриманн¤ апа-рату управл≥нн¤, зробило його менш залежним в≥д аристократ≥њ.
ѕравл≥нн¤ ѕис≥страта ≥ його син≥в продовжувалось з 560 до 527 р. до н.е. ѕол≥тика ѕис≥страта була спр¤мована на п≥д-триманн¤ державного пор¤дку, соц≥ального спокою, вона стимулювала економ≥чний ≥ культурний прогрес та мала в ц≥-лому позитивний вплив на розвиток аф≥нського сусп≥льства. јле режим тиран≥њ не влаштовував впливових рабовласник≥в, ¤к≥ були незадоволен≥ зосередженн¤м влади в руках одн≥Їњ особи. ” результат≥ в≥дкритого виступу знат≥ проти тиран≥њ останн¤ була скинута. –озпочалас¤ боротьба за владу м≥ж л≥сфеном, ¤кого п≥дтримував народ, та ≤сагором, представником аристократ≥њ. ÷¤ боротьба зак≥нчилась перемогою л≥сфена.
« ≥менем л≥сфена повТ¤зана подальша демократизац≥¤ аф≥нського пол≥тичного ладу. ” 509 р. до н.е. в≥н пров≥в дер-жавн≥ реформи, ¤к≥ призвели до остаточноњ л≥кв≥дац≥њ залишк≥в родового ладу.
—воњ реформи л≥сфен розпочав з введенн¤ нового адм≥-н≥стративного под≥лу, побудованого на територ≥альному принцип≥. ” результат≥ вс¤ јттика под≥л¤лась на три терито-р≥альн≥ округи: м≥сто јф≥ни з передм≥ст¤м, внутр≥шн¤ центральна полоса ≥ берегова полоса. ожний округ складавс¤ ≥з 10 р≥вних частин (трит≥й). “ри трит≥њ, по одн≥й ≥з кожного округа, обТЇднувались у ф≥лу, ≥, таким чином, було створено 10 територ≥альних ф≥л.
ћетою реформи було зм≥шати населенн¤, розТЇднати ро-ди ≥ тим послабити силу Ївпатрид≥в.
–ада чотирьохсот була зам≥нена на раду пТ¤тисот ( по 50 чолов≥к в≥д кожноњ ф≥ли).
ѕри л≥сфен≥ були також розширен≥ р¤ди аф≥нських громад¤н шл¤хом наданн¤ багатьом метекам громад¤нських прав. Ѕула створена колег≥¤ дес¤ти стратег≥в (по 1 в≥д кожноњ ф≥ли).
ƒл¤ того, щоб зберегти новий пор¤док в≥д замах≥в на нього з боку ворог≥в, був введений острак≥зм ( суд черепк≥в). ќстрак≥зм був формою таЇмного голосуванн¤, при ¤кому ко-жен голосуючий писав на черепку ≥мТ¤ людини, що здавалась йому небезпечною дл¤ ≥снуючого ладу. оли одне ≥ теж ≥мТ¤ повторювалось при п≥драхунку голос≥в 6 тис. раз≥в, то ц¤ осо-ба п≥ддавалась вигнанню з јф≥н на 10 рок≥в без конф≥скац≥њ майна.
–еформи л≥сфена були б≥льш посл≥довн≥, н≥ж реформи —олона, ≥ завершили б≥льш н≥ж стол≥тн≥й пер≥од гостроњ боротьби м≥ж родовою аристократ≥Їю ≥ демосом, що зак≥нчилась пе-ремогою останнього. ” результат≥ в јф≥нах склалась рабо-власницька держава у форм≥ демократичноњ республ≥ки.
V ст. до н.е. в≥дкрилось греко-перськими в≥йнами (492 Ц 479 рр. до н.е.), що мали велике ≥сторичне значенн¤. √рецька пол≥тична система ≥ грецьке в≥йсько в цих в≥йнах блискуче виправдали себе.
ѕ≥сл¤ завершенн¤ перських в≥йн в јф≥нах спостер≥га-ютьс¤ два пол≥тичн≥ рухи: демократичний та ол≥гарх≥чний. ѓх боротьба зак≥нчилась перемогою демократ≥њ.
”же п≥д час в≥йн у державному лад≥ јф≥н в≥дбулис¤ сут-тЇв≥ зм≥ни. ¬ибранн¤ архонт≥в шл¤хом голосуванн¤ було за-м≥нено вибранн¤м шл¤хом жеребкуванн¤, право бути обра-ним в архонти отримали ≥ вершники. ÷¤ рефома св≥дчить не т≥льки про демократизац≥ю державного ладу јф≥н, але ≥ про зниженн¤ рол≥ архонт≥в, що було повТ¤зано з п≥двищенн¤м стратег≥в.
ѕодальша демократизац≥¤ аф≥нського державного ладу повТ¤зана з ≥менами ≈ф≥альта ≥ ѕер≥кла.
” 462 р. до н.е. аф≥нська демократ≥¤ п≥д кер≥вництвом ≈ф≥альта провела через народн≥ збори закон про позбавленн¤ ареопага вс≥х пол≥тичних функц≥й. ¬≥н був позбавлений права накладати вето на постанови народних збор≥в, передавши це право гел≥ењ. ѕраво контролю за посадовими особами ≥ нагл¤д за виконанн¤м закон≥в перейшли до ради 500 ≥ народних збо-р≥в, але головним чином до гел≥ењ. —коротилась судова компе-тенц≥¤ ареопага: за ним залишились лише рел≥г≥йн≥ справи ≥ де¤к≥ крим≥нальн≥.
ѕ≥сл¤ вбивства ≈ф≥альта аф≥нську демократ≥ю очолив ѕер≥кл. ѕри ѕер≥кл≥ в≥дбуваЇтьс¤ б≥льш ч≥ткий под≥л властей: законодавча влада належала народним зборам, виконавча Ц –ад≥ 500 ≥ маг≥стратам, судова Ц гел≥ењ. ѕринцип жеребкуванн¤ розповсюджуЇтьс¤ на б≥льш≥сть ран≥ше виборних посад, вводитьс¤ плата за участь у виконанн≥ громадських функц≥й.
” середин≥ V ст. до н.е. п≥шли в минуле солон≥вськ≥ роз-р¤ди. ” 457 р. архонтом јф≥н уперше був вибраний предста-вник третього розр¤ду (зам≥щенн¤ посад стало можливим не-залежно в≥д належност≥ до певного розр¤ду).
ѕравове становище населенн¤. –абовласницька демократ≥¤ в јф≥нах
ƒемократизац≥¤ державного ладу не усунула притаманних аф≥нському сусп≥льству протир≥ч. –озвиток приватноњ власност≥ призв≥в до значноњ майновоњ диференц≥ац≥њ. —еред в≥льних аф≥нських громад¤н вид≥л¤лась невелика група ос≥б, що волод≥ли значною власн≥стю, але основну масу населенн¤ становила б≥днота. „исло в≥льних значно перевищували раби. –озр≥зн¤лись раби приватних ос≥б ≥ державн≥. –абська прац¤ широко застосовувалась у домашньому с≥льському господарств≥, промисловост≥. –аб був р≥ччю ≥ мати власн≥сть не м≥г. Ћише за державними рабами визнавалось право набувати власн≥сть ≥ розпор¤джатис¤ нею. –аб не м≥г мати с≥мТю. ™ди-не, що закон заборон¤в господарю, Ц вбивство раба. јле, не-зважаючи на формальну заборону, вбивство раба не т¤гло за собою покаранн¤.
оли раб вчин¤в злочин, що каравс¤ смертю, суд ≥ пока-ранн¤ були в компетенц≥њ орган≥в влади. ”с≥ ≥нш≥ види пока-ранн¤ були правом господар¤. ƒопит раба проводивс¤ т≥льки в процес≥ катуванн¤. ÷е вважалось справедливим та У≥стинно демократичнимФ.
¬≥льне населенн¤ јф≥н було неоднор≥дним. «а законом ѕер≥кла (був стратегом з 444 до 429 р. до н.е.) ус≥Їю сукупн≥стю прав ≥ прив≥лей користувались т≥льки т≥ особи (чолов≥чоњ стат≥), у кого батько ≥ мати були природними ≥ повноправними громад¤нами јф≥н. √ромад¤нство набувалось з 18-л≥тнього в≥ку. ѕот≥м прот¤гом 2-х рок≥в юнак проходив в≥йськову службу. « 20-ти рок≥в йому дозвол¤лось брати участь у народних зборах.
‘ормально вс≥ громад¤ни јф≥н користувались р≥вними правами. ѕроте майнова нер≥вн≥сть вела ≥ до пол≥тичноњ. јф≥н¤ни визнавали ф≥зичну працю за вин¤тком землеробськоњ, нег≥дною громад¤нина. “ому вс≥ ≥нш≥ роботи виконували ме-тки Ц ≥ноземц≥, в≥льнов≥дпущеники та раби.
√ромад¤нська р≥вноправн≥сть включала сукупн≥сть певних прав ≥ обовТ¤зк≥в. Ќайб≥льш суттЇвими правами громад¤нина були право на свободу та особисту незалежн≥сть в≥д будь-¤коњ ≥ншоњ людини; право на земельну д≥л¤нку на пол≥сн≥й територ≥њ та економ≥чну допомогу в≥д держави у випадку матер≥альних труднощ≥в, право на нос≥нн¤ зброњ ≥ служби в ополченн≥, право на участь у справах держави (у народних зборах, рад≥, виборних органах); право на шануванн¤ ≥ захист в≥тчизн¤них бог≥в; право на захист ≥ заступництво аф≥нських закон≥в.
ќбовТ¤зки аф≥нських громад¤н пол¤гали в тому, що ко-жен повинен був берегти своЇ майно ≥ працювати на земель-н≥й д≥л¤нц≥, приходити на допомогу пол≥су вс≥ма своњми засо-бами за надзвичайних обставин, захищати р≥дний пол≥с в≥д ворог≥в з≥ зброЇю в руках, п≥дкор¤тис¤ законам ≥ виборним органам влади, брати активну участь у сусп≥льному житт≥, поважати батьк≥вських бог≥в. —укупн≥сть громад¤нських прав складала честь громад¤нина. «а злочин громад¤ни могли об-межуватись судом у правах.
«начну частину населенн¤ складали метеки. ÷е були ви-х≥дц≥ з ≥нших общин, ¤к≥ проживали в јф≥нах. ¬они були особисто в≥льними, але пол≥тичними правами не користувались (брати участь у народних зборах, займати державн≥ посади) ≥ були обмежен≥ в економ≥чних (њм заборон¤лось во-лод≥ти землею на територ≥њ јттики, мати власн≥ будинки, кр≥м того, вони сплачували особливий податок). јле в арм≥њ метеки служили, сплачували податки. ћетек, що ухил¤вс¤ в≥д сплати податк≥в, продававс¤ в рабство. Ўлюби м≥ж метеками ≥ громад¤нами јф≥н заборон¤лись. ожен метек повинен був вибрати соб≥ простата Ц аф≥нського громад¤нина, ¤кий пред-ставл¤в метека в суд≥ та ≥нших державних органах.
—тановище в≥дпущених на волю раб≥в було близьким до становища ≥ноземц≥в.
Ќезважаючи на вс≥ обмеженн¤, метек ≥ в≥льнов≥дпущеник були зг≥дно з законом особами. –аб же був т≥льки р≥ччю.
∆≥нки в јф≥нах не мали н≥ пол≥тичних, н≥ громад¤нсь-ких прав.
ƒержавний лад, суд, збройн≥ сили. ќсновн≥ риси аф≥нського права
«а формою державного правл≥нн¤ —тародавн≥ јф≥ни бу-ли демократичною республ≥кою.
ƒержавний апарат јф≥нськоњ демократ≥њ складавс¤ ≥з та-ких орган≥в влади: народних збор≥в, ради пТ¤тисот, гел≥ењ, ко-лег≥њ стратег≥в ≥ колег≥њ архонт≥в.
Ќародн≥ збори (екклес≥¤) були головним ≥ вир≥шальним органом. ѕраво участ≥ у народних зборах мали вс≥ повноправн≥ аф≥нськ≥ громад¤ни (чолов≥ки), що дос¤гли двадц¤тил≥тнього в≥ку незалежно в≥д њх майнового стану ≥ роду зан¤ть.
ѕовноваженн¤ народних збор≥в були дуже широкими ≥ охоплювали вс≥ найважлив≥ш≥ питанн¤ житт¤ јф≥н. Ќа на-родних зборах приймались закони, вир≥шувались питанн¤ в≥йни ≥ миру, вибирались посадов≥ особи, заслуховувались зв≥ти маг≥страт≥в п≥сл¤ зак≥нченн¤ строку повноважень, обговорювавс¤ та затверджувавс¤ державний бюджет, зд≥йснювавс¤ контроль за вихованн¤м юнак≥в, приймалось р≥шенн¤ у випадку острак≥зму. —пециф≥чне значенн¤ мали права народних збор≥в щодо охорони основних закон≥в. Ѕула створена спец≥альна колег≥¤ дл¤ охорони закон≥в, ¤ка одержувала своњ повноваженн¤ в≥д народних збор≥в.
” народних зборах був встановлений довол≥ демократичний пор¤док роботи. ¬иступати м≥г будь-¤кий учасник збор≥в. јле в≥н повинен був дотримуватис¤ певних правил, ¤к≥ зводились до того, що не можна було повторюватись, ображати свого опонента, а говорити необх≥дно було по сут≥ справи.
Ќародн≥ збори збирались, ¤к правило, через 8Ц9 дн≥в.
√оловою народних збор≥в був голова притан≥в. √олосу-ванн¤ було таЇмним, за вин¤тком вибор≥в на в≥йськов≥ посади. ожен громад¤нин м≥г внести на розгл¤д св≥й законопроект. јле при цьому в≥н н≥с крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть (аж до смертноњ кари), коли зТ¤совувалось, що його пропозиц≥¤ про-тир≥чить д≥ючим законам ≥ про це не було оголошено заздале-г≥дь. р≥м того, будь-¤кий законопроект п≥дл¤гав попередньому розгл¤ду в рад≥ пТ¤тисот. ќстаточне р≥шенн¤ належало гел≥ењ. ќбговоренн¤ законопроекту, ¤кий пройшов ус≥ попе-редн≥ стад≥њ, велось у гел≥ењ у форм≥ судового процесу: автор законопроекту виступав обвинувачем старих закон≥в, а њх за-хисник≥в призначали народн≥ збори. –≥шенн¤ приймалось б≥-льш≥стю прис¤жних при таЇмному голосуванн¤.
ѕевна к≥льк≥сть учасник≥в народних збор≥в вимагалась т≥льки при вир≥шенн≥ питанн¤ про острак≥зм (6 тис¤ч). ¬ ≥н-ших випадках присутн≥х могло бути ≥ менше.
–ада пТ¤тисот, що була одним з найважлив≥ших державних ≥нститут≥в аф≥нськоњ демократ≥њ, не п≥дм≥н¤ла народних збор≥в, а була њх робочим органом. „лени –ади пТ¤тисот вибирались шл¤хом жеребкуванн¤ з числа повноправних громад¤н, що дос¤гли 30-л≥тнього в≥ку по 50 чолов≥к в≥д кож-ноњ з 10 ф≥л. ƒо нењ могли входити представники вс≥х розр¤д≥в населенн¤.
–ада була розбита на 10 чергових частин (притан≥й). 50 член≥в ради Ц представники одн≥Їњ ф≥ли були черговими про-т¤гом одноњ дес¤тоњ частини року. ѕритани щоденно вибирали з≥ свого складу шл¤хом жеребкуванн¤ голову, ¤кий головував ≥ в народних зборах.
–ада пТ¤тисот д≥¤ла ¤к вищий адм≥н≥стративний орган ≥ мун≥ципал≥тет з управл≥нн¤ службами јф≥н та його передм≥сть: розвТ¤зувала питанн¤ благоустрою м≥ста, його базар≥в, стану флоту, арсеналу, орган≥зовувала доставку продовольства. ” њњ в≥данн≥ перебувала скарбниц¤ ≥ державна печатка. –ада зд≥йс-нювала контроль за д≥¤льн≥стю посадових ос≥б, готувала ≥ по-передньо розгл¤дала питанн¤, що виносила на обговоренн¤ народних збор≥в.
–ада проводила докимас≥ю (перев≥рку) девТ¤ти архонт≥в ≥ кандидат≥в у члени –ади на майбутн≥й р≥к. ¬она мала право прит¤гувати до суду посадових ос≥б, а особливо ос≥б, винних в неправильному використанн≥ державних кошт≥в. ѕриговори –ади могли оскаржувалис¤ в гел≥ењ.
” систем≥ державних орган≥в збер≥гс¤ такий державний орган ¤к ареопаг. ƒо нього входили представники аф≥нських аристократ≥в, що займали посади архонт≥в та колишн≥ архон-ти, ¤к≥ зробили задов≥льний зв≥т про свою р≥чну д≥¤льн≥сть. јреопаг до середини V ст. до н.е. був одним ≥з найважлив≥-ших орган≥в державноњ влади, що контролював д≥¤льн≥сть по-садових ос≥б та народних збор≥в. јле п≥сл¤ 462 р. до н.е. за ним було збережено, головним чином, функц≥њ судовоњ установи.
—еред орган≥в виконавчоњ влади в јф≥нах сл≥д в≥дм≥тити дв≥ колег≥њ: стратег≥в ≥ архонт≥в.
олег≥¤ дес¤ти стратег≥в вибиралась в≥дкритим голосуванн¤м ≥з числа найб≥льш багатих ≥ впливових громад¤н.
ќсновн≥ функц≥њ колег≥њ стратег≥в Ц верховне кер≥вницт-во ≥ командуванн¤ вс≥ма в≥йськовими силами аф≥нськоњ дер-жави, ф≥нанси, зовн≥шн≥ в≥дносини, п≥дготовка до ради пТ¤тисот ≥ народних збор≥в, проект≥в, декрет≥в ≥ розпор¤-джень.
«а аф≥нськими законами вс≥ дес¤ть стратег≥в користувались однаковими правами ≥ мали однаков≥ обовТ¤зки. јле на практиц≥ встановивс¤ неписаний звичай, що один ≥з стратег≥в займав перше м≥сце не т≥льки в сам≥й колег≥њ стратег≥в, але й у вс≥й держав≥.
” в≥данн≥ колег≥њ архонт≥в знаходились рел≥г≥йн≥, с≥мейн≥ ≥ справи, що стосувались морал≥.
ƒевТ¤ть архонт≥в ≥ секретар вибирались за жеребом Ц по одному в≥д кожноњ ф≥ли. ѕот≥м архонти, кр≥м секретар¤, п≥ддавались докимас≥њ в рад≥ пТ¤тисот. ƒругу перев≥рку архонти проходили в гел≥ењ.
јрхонти Ц енон≥м, базилевс ≥ полемарх Ц мали р≥вну владу ≥ кожен з них вибирав соб≥ два товариша.
ѕ≥д кер≥вництвом колег≥њ архонт≥в д≥¤в вищий судовий орган Цгел≥е¤. √ел≥е¤, кр≥м чисто судових функц≥й, виконувала функц≥њ у сфер≥ законодавства.
√ел≥е¤ складалас¤ з 6000 чолов≥к, щороку вибиралась шл¤хом жеребкуванн¤ архонтами з числа повноправних громад¤н не молодших 30-ти рок≥в по 600 чолов≥к в≥д кожноњ ф≥ли. ”весь склад суду був под≥лений на дес¤ть частин по 500 чолов≥к у кожн≥й. 1000 судд≥в були запасними. —уд був в≥дкри-тим ≥ гласним. « метою запоб≥ганн¤ п≥дкупу судд≥в лише в день слуханн¤ справи визначалос¤, ¤ке саме в≥дд≥ленн¤ буде њњ розгл¤дати.
рим≥нальне судочинство мало к≥лька стад≥й: оголошенн¤ обвинувачувальноњ скарги, виступ обвинувача ≥ п≥дсудного, допит св≥дк≥в, таЇмне голосуванн¤ про винн≥сть чи невинн≥сть п≥дсудного (вердикт), таЇмне голосуванн¤ про м≥ру покаранн¤, оголошенн¤ вироку, останнЇ слово п≥дсудного. –≥шенн¤ суду оскарженню не п≥дл¤гало.
ѕ≥д час винесенн¤ р≥шень ≥ вирок≥в суд не завжди був звТ¤заний законом. ¬≥н м≥г керуватис¤ звича¤ми своЇњ крањни ≥ фактично сам створював норми права.
р≥м гел≥ењ, в јф≥нах було ще дек≥лька судових колег≥й, ¤к≥ розгл¤дали коло певних справ: ареопаг, чотир≥ колег≥њ ефет≥в, колег≥¤ сорока. ¬≥йсько јф≥н складалось з ополченн¤, в ¤кому служили вс≥ громад¤ни в≥д 18 до 60 рок≥в.
—истема аф≥нськоњ демократ≥њ в V Ц ≤V ст. до н.е. була добре продуманою ≥ старанно розробленою пол≥тичною системою. «ам≥щенн¤ державних посад будувалось на принципах виборност≥, строковост≥, колег≥альност≥, п≥дзв≥тност≥. ”с≥ посадов≥ особи вибирались на один р≥к без права переобранн¤ на наступний строк. јле це не стосувалос¤ стратег≥в.
ƒл¤ свого часу аф≥нська демократ≥¤ мала найб≥льш пере-довий державний устр≥й, в умовах ¤кого вс≥ повноправн≥ гро-мад¤ни мали можлив≥сть управл¤ти державою, а держава п≥к-лувалась про матер≥альний добробут своњх громад¤н ≥ ство-рювала умови дл¤ розвитку культури.
јле надм≥рн≥ соц≥альн≥ гарант≥њ дл¤ б≥дних стали важким т¤гарем дл¤ держави ≥ заможних ос≥б. “ак≥ гарант≥њ спри¤ли розкв≥ту античноњ культури, але згубили античну економ≥ку.
√ромад¤ни јф≥н, прир≥вн¤вши права громад¤нина до права кормл≥нн¤, не допускали в крањну чужоземц≥в, а тому ц¤ держава, невелика за розм≥ром ≥ чисельн≥стю населенн¤, врешт≥-решт, у 338 роц≥ до н.е. була завойована в≥йськами ќлександра ћакедонського.
Ќайб≥льш розвинену правову систему в —тародавн≥й √рец≥њ мали јф≥ни. Ќайдавн≥шим джерелом права в јф≥нах був звичай. ” 621 р. до н.е. зТ¤вл¤Їтьс¤ писане право у вигл¤-д≥ «акон≥в ƒраконта. ÷е було великою перемогою народних мас. “лумаченн¤ звичаЇвого права за традиц≥Їю належало аристократ≥њ ≥ призводило до частого зловживанн¤. «апис д≥¤-чих норм права дозволив обмежити свав≥лл¤ в тлумаченн≥ юридичних правил.
ѕри цьому ƒраконт включив до закон≥в р¤д нових суттЇвих положень, ¤к≥ в≥дображали нову соц≥ально-економ≥чну ситуац≥ю. “ак, наприклад, скасовувалась кровна помста, вво-дились нов≥ правила судочинства. «акони закр≥плювали права приватноњ власност≥, встановлюючи при цьому сувор≥ пока-ранн¤ за пос¤ганн¤ на приватну власн≥сть. „≥тке виконанн¤ закон≥в вважалось неодм≥нним елементом демократ≥њ.
” громадськ≥й прис¤з≥ молодого аф≥н¤нина говорилось: У≤ ¤ буду слухатись владуЕ, ≥ п≥дкор¤тис¤ встановленим за-конамЕ ≥ ¤кщо хто-небудь буде скасовувати закони або не п≥дкор¤тись њм, ¤ не допущу цього, але буду захищати њх один або разом з ус≥маФ.
У оли ƒраконта запитали, Ц пише ѕлутарх, Ц чому в≥н за б≥льшу частину злочин≥в призначив смертну кару, в≥н, ¤к ка-жуть, в≥дпов≥дав, що др≥бн≥ злочини, на його думку, заслуго-вують цього покаранн¤, а дл¤ т¤жких в≥н не знайшов б≥льшого.Ф
Ќа початку V≤ ст. до н.е. в јф≥нах —олоном була проведена велика законодавча робота: «акони ƒраконта були скасован≥ за вин¤тком де¤ких постанов про вбивство. ” V Ц ≤V ст. до н.е. закони стають головним джерелом права.
ћайнов≥ в≥дносини. јф≥нське право не знало ч≥ткоњ р≥зниц≥ м≥ж речами, але правовий статус нерухомост≥ мав своњ особливост≥. Ѕув в≥домий також под≥л майна на видиме ≥ не-видиме. ƒо першого належали: земл¤, раби, худоба, до друго-го Ц грош≥, дорогоц≥нност≥. —еред речових прав в≥дом≥ були волод≥нн¤ ≥ власн≥сть.
«обовТ¤занн¤ виникали з договор≥в або дел≥кт≥в. ƒоговори в б≥льшост≥ укладались у письмов≥й форм≥, хоч н≥¤коњ обовТ¤зковоњ форми не ≥снувало. ƒо реформи —олона невиконанн¤ догов≥рних зобовТ¤зань т¤гло за собою особисту в≥дпов≥дальн≥сть боржника. ѕ≥сл¤ реформи засобом забезпеченн¤ догов≥рних зобовТ¤зань залишаютьс¤ завдаток, застава, порука. јф≥нському праву були в≥дом≥ р≥зн≥ види договор≥в: ку-п≥вл≥-продажу, найму, позики, п≥др¤ду, схову, товариства, до-рученн¤, ком≥с≥њ.
«обовТ¤занн¤ ≥з дел≥кт≥в виникають у випадку запод≥¤нн¤ майну будь-¤коњ шкоди.
Ўлюбно-с≥мейне право. ¬ступ до шлюбу в јф≥нах вважавс¤ обовТ¤зковим. јле ¤кщо громад¤нин не вступав у шлюб, то це не спричин¤ло покаранн¤. Ўлюб розгл¤давс¤ ¤к р≥зновид договору куп≥вл≥-продажу, а наречена Ц ¤к обТЇкт угоди.
–озлученн¤ дл¤ чолов≥к≥в було в≥льним, але дл¤ ж≥нок це була складна справа. ∆≥нка займала в с≥мТњ залежне становище. ¬загал≥, в јф≥нах ж≥нки не мали н≥ пол≥тичних, н≥ громад¤нських прав.
Ѕатьк≥вська влада спочатку була дуже широкою, але з часом слабне.
—падкове право. —падкуванн¤ зд≥йснювалось за законом ≥ запов≥том. —падкоЇмц¤ми за законом в першу чергу були сини, але коли син≥в не було, то успадковували дочки. —падкуванн¤ за запов≥том розпочинаЇтьс¤ з —олона. «апов≥дати м≥г лише той, у кого не було законних д≥тей чолов≥чоњ стат≥. Ќе могли запов≥дати неповнол≥тн≥, ж≥нки, прийомний син.
рим≥нальне право. јф≥нському праву були в≥дом≥ так≥ види злочин≥в: державн≥, проти с≥мТњ, особи, власност≥. –озр≥зн¤лись навмисн≥ ≥ необережн≥ злочини, в≥домо було пон¤тт¤ самооборони, проводилась р≥зниц¤ м≥ж п≥дмовником ≥ вико-навцем злочину.
—еред покарань сл≥д в≥дм≥тити смертну кару, продаж у рабство, штраф, конф≥скац≥ю, безчест¤. ѕокаранн¤ дл¤ раб≥в ≥ в≥льних було р≥зним.
—удовий процес. –озпочинати судов≥ справи могли т≥льки повноправн≥ аф≥нськ≥ громад¤ни. ≤нтереси неповнол≥тн≥х ≥ ж≥нок представл¤в глава с≥мТњ, метека Ц його простат, за раба в суд≥ в≥дпов≥дав його господар.
—удовий розгл¤д под≥л¤вс¤ на стад≥њ: попереднього розсл≥дуванн¤, судового розгл¤ду ≥ винесенн¤ р≥шенн¤ чи вироку. ”часникам процесу надавалась можлив≥сть висловити свою думку щодо м≥ри покаранн¤. ∆≥нок ≥ неповнол≥тн≥х ¤к св≥дк≥в не залучали, раб≥в при допитах катували.
ѕ≥д час попереднього сл≥дства св≥дченн¤ потерп≥лого, обвинуваченого, св≥дк≥в, а також речов≥ докази запечатувались у спец≥альну посудину ≥ в такому вигл¤д≥ направл¤лись до суду.
–≥шенн¤ приймалось таЇмним голосуванн¤м б≥льш≥стю голос≥в. Ќа судов≥ р≥шенн¤ ≥ вироки допускалась апел¤ц≥¤ в гел≥ею. –≥шенн¤ гел≥ењ були остаточними ≥ оскарженню не п≥дл¤гали.
¬иникненн¤ держави у —парт≥
Ќа противагу демократичним јф≥нам —парта була своЇр≥дною аристократичною республ≥кою. ѕричини цього мають глибоке кор≥нн¤.
” X≤≤ Ц X≤ ст. до н.е. у невелику область на п≥востров≥ ѕелопонес Ц Ћакон≥ку Ц вв≥рвались дор≥йськ≥ племена. ÷¤ об-ласть була вже заселена. «а √омером (У≤лл≥адаФ), њњ займали 12 ахейських громад. ќдн≥Їю з них була —парта на чол≥ з Уца-ремФ ћенелаЇм. ѕ≥сл¤ в≥дчайдушноњ боротьби м≥ж собою обидва племен≥ уклали союз ≥ створили сп≥льну громаду, ¤ку очолювали два цар≥ Ц дор≥йський ≥ ахейський.
ћаленька Ћакон≥ка була т≥сною дл¤ новоњ громади (300 кв. км). ѕочалис¤ в≥йни з метою захопленн¤ ћессен≥њ, розташованоњ в центр≥ п≥вострова. ” результат≥ першоњ та другоњ месенських в≥йн п≥д владою —парти опинилас¤ дуже велика територ≥¤ з багаточисельним населенн¤м: 200 тис. ра-б≥в (≥лот≥в); 32 тис. пер≥ек≥в (особисто в≥льних, але позбавле-них пол≥тичних прав); 10 тис. спарт≥ат≥в (чолов≥к≥в-воњн≥в).
«авоюванн¤ поставило перед спартанською громадою нов≥ завданн¤. Ќеобх≥дно було створити органи влади, до того часу нев≥дом≥ н≥ дор≥йц¤м, н≥ ахейц¤м. јле перв≥снообщинний лад ще не був повн≥стю зруйнований. –езультатом цього став своЇр≥дний сплав сильноњ, терористичноњ за своњми мето-дами державноњ влади ≥з збереженн¤м пережитк≥в родового устрою. ” ц≥й своЇр≥дност≥ Ц головна особлив≥сть —парти.
—усп≥льний лад та державний устр≥й —парти
ƒл¤ сусп≥льного ладу —парти характерне тривале збере-женн¤ пережитк≥в перв≥снообщинного ладу ≥ в≥йськова орга-н≥зац≥¤ сусп≥льства. “урбота про збереженн¤ сол≥дарност≥ се-ред невеликоњ к≥лькост≥ повноправних громад¤н —парти, що панували над величезною масою поневоленого населенн¤, по¤снюЇтьс¤ прагненн¤м запоб≥гти виникненню р≥зкоњ майновоњ диференц≥ац≥њ серед Ур≥внихФ, ¤к називали себе спарт≥ати.
Ќа це були спр¤мован≥ закони проти розкош≥, ¤к≥ приписують Ћ≥кургу. –еформи Ћ≥курга Ц це комплекс перетворень соц≥ально-економ≥чного ≥ правового характеру, в результат≥ ¤ких ненависна демосу знать формально зникла, н≥би розчинилась у мас≥ спартанських громад¤н. ”с≥ спартанц≥, ¤к≥ призивались в ополченн¤, були над≥лен≥ земельними д≥л¤нками (клерами). ” Ћакон≥ц≥ ≥ ћесен≥њ њх нал≥чувалось близько 10 тис. лер вважавс¤ нев≥дчужуваним волод≥нн¤м, а оск≥льки земл¤ була власн≥стю держави, то його не можна було продати, по-дарувати, залишити у спадок. –озм≥ри д≥л¤нок були однаков≥ дл¤ вс≥х, тим самим на основ≥ економ≥чноњ р≥вност≥ стверджу-валась Уобщина р≥внихФ.
ƒ≥л¤нки земл≥ отримали й пер≥еки Ц рем≥сники, крамар≥.
ќбраз житт¤ спартанц≥в в≥д народженн¤ до смерт≥ жорс-тко регламентувавс¤.
≤з 7 рок≥в хлопчики виховувались у г≥мназ≥¤х п≥д нагл¤дом наставник≥в Ц педагог≥в. √оловна мета навчанн¤ ≥ вихо-ванн¤ Ц п≥дготовка майбутнього воњна.
« 20 до 60 рок≥в спартанець вважавс¤ в≥йськовозобовТ¤заним ≥ повинен був систематично вдосконалювати своњ атлетичн≥ та бойов≥ навички. ƒо 30 рок≥в в≥н не мав пол≥тичних прав, йому належало в усьому дотримуватись порад свого оп≥куна, наставника.
—партанц≥ носили однаковий од¤г, користувались однаковим домашн≥м начинн¤м, дотримувались стандарту, загальноприйн¤тоњ форми бороди та вус. ƒо 30 рок≥в спартанець повинен був одружитис¤, ≥накше в≥н щор≥чно п≥д час рел≥г≥й-ного св¤та п≥дл¤гав побиттю з боку ж≥нок.
—оц≥альний статус ж≥нок у —парт≥ був пор≥вн¤но високий. ¬они не знали багатьох господарських турбот, ≥лоти до-ставл¤ли њм продукти, д≥тей виховувала держава.
™дн≥сть спартанц≥в забезпечувалась сп≥льними трапезами (сисит≥¤ми), п≥д час ¤ких прост≥ громад¤ни та цар≥ њли за одним столом ≥ займалис¤ груповими атлетичними вправами. ожен вносив щом≥с¤чно натуральний внесок в общину. “ой, хто не м≥г цього зробити, вважавс¤ Утаким, що опустивс¤Ф, ≥ позбавл¤вс¤ пол≥тичних прав.
¬≥йськова справа була основним зан¤тт¤м громад¤н. ѓм заборон¤лос¤ займатис¤ ремеслом ≥ торг≥влею, оск≥льки це ганьбило њх, бо вважалос¤ справою пер≥ек≥в.
ѕер≥еки були особисто в≥льними, пол≥тичними правами не користувались, але в ≥нших в≥дносинах були правоздатними: могли набувати власн≥сть ≥ зд≥йснювати угоди, несли в≥йськову повинн≥сть. « боку держави над пер≥еками був встановлений нагл¤д, що зд≥йснювавс¤ спец≥альними посадо-вими особами.
Ќайб≥льш багаточисельним прошарком населенн¤ були ≥лоти Ц представники переможених племен, що були перетворен≥ в державних раб≥в. —воЇњ земл≥ вони не мали, працювали на д≥л¤нц≥, що була вид≥лена спарт≥ату державою, мали своЇ господарство ≥ знар¤дд¤ прац≥. ѕоловину врожаю, одержаного з земл≥, ≥лоти в≥ддавали власнику д≥л¤нки. ” пер≥од в≥йськових д≥й вони залучались ¤к допом≥жна сила, але при цьому њм давали найприм≥тивн≥шу зброю, через що вони несли неви-правдано велик≥ втрати. —воЇ пануванн¤ над ≥лотами спартанц≥ п≥дтримували методами жорстокого терору. ≤лоти могли бути в≥дпущен≥ на волю державою.
ѕост≥йн≥ в≥йськов≥ заходи вимагали величезних витрат матер≥альних ≥ людських ресурс≥в, що, врешт≥-решт, стало причиною швидкого занепаду спартанськоњ Уобщини р≥внихФ. ѓњ пол≥тична ≥ сусп≥льна структура не витримала натиску то-варно-грошових в≥дносин.
—парта втратила свою самост≥йн≥сть, потрапила п≥д вла-ду перс≥в, пот≥м македонц≥в, а з 146р. до н.е. Ц –иму.
ƒержавний устр≥й. —парта була аристократичною республ≥кою. Ќародн≥ збори не в≥д≥гравали вир≥шальноњ рол≥ в пол≥тичному житт≥ крањни. «бирались вони в≥д випадку до ви-падку ≥ за р≥шенн¤м посадових ос≥б. ” зборах брали участь спарт≥ати, ¤к≥ дос¤гли 30 рок≥в ≥ зберегли своњ над≥ли. «а над-звичайних обставин скликались надзвичайн≥ збори, в ¤ких брали участь представники найб≥льш знатних ≥ впливових с≥мей. ƒо компетенц≥њ народних збор≥в належало вибранн¤ посадових ос≥б, прийн¤тт¤ р≥шенн¤ у випадку виникненн¤ спору про престолонасл≥дуванн¤. Ќародн≥ збори брали участь у законо-творчост≥, вир≥шували питанн¤ в≥йни ≥ миру, союзу з ≥ншими державами.
–азом з тим, в≥данню народних збор≥в не п≥дл¤гали так≥ важлив≥ питанн¤, ¤к ф≥нансов≥, д≥¤льн≥сть маг≥страт≥в, судов≥ справи.
«акони на зборах не обговорювались, вони або приймались, або в≥дхил¤лись. ”с≥ р≥шенн¤ збор≥в знаходились п≥д контролем герус≥њ.
ѕор¤док д≥¤льност≥ народних збор≥в давав можлив≥сть спартанськ≥й ол≥гарх≥њ впливати на њх роботу, направл¤ти њх д≥¤льн≥сть у потр≥бному напр¤м≥.
Ќа чол≥ держави сто¤ли два цар≥, ¤к≥ виконували функц≥њ в≥йськових вожд≥в, були верховними жерц¤ми, зд≥йснювали судову владу. јле фактично кер≥вництво державою належало ефорам, до ¤ких поступово переходили повноваженн¤, що належали цар¤м.
≈фори займали вин¤ткове становище в держав≥. ѓх було 5, ≥ вони щор≥чно вибиралис¤ на народних зборах ≥з числа вс≥х громад¤н. ≈фори складали Їдину колег≥ю ≥ виносили своњ р≥-шенн¤ за б≥льш≥стю голос≥в. ≈фори скликали та керували д≥¤льн≥стю герус≥њ ≥ народних збор≥в. ¬ њх руках майже повн≥стю знаходились зовн≥шн≥ в≥дносини, внутр≥шнЇ управл≥нн¤ дер-жавою.
ќдн≥Їю з функц≥й ефор≥в був контроль за д≥¤льн≥стю ца-р≥в з метою не допущенн¤ посиленн¤ њх влади ≥ встановленн¤ монарх≥њ. ≈фори мали право прит¤гувати цар≥в до суду герус≥њ.
” своњй д≥¤льност≥ ефори зв≥тували т≥льки перед своњми наступниками.
√ерус≥¤ (рада стар≥йшин) збереглас¤ в≥д родоплем≥нноњ орган≥зац≥њ. ¬она складалась з 28 видатних представник≥в спарт≥ат≥в, кр≥м того, до складу герус≥њ входили два цар≥. „ле-ни герус≥њ (геронти) вибирались народними зборами дов≥чно ≥ були безв≥дпов≥дальними. √ерус≥¤ попередньо обговорювала справи, ¤к≥ повинн≥ були розгл¤датись на народних зборах. √ерус≥¤ мала практично необмежену компетенц≥ю, вона зас≥-дала щоденно ≥ керувала вс≥ма справами, включаючи в≥йськов≥, ф≥нансов≥, судов≥. √ерус≥¤ була судовою ≥нстанц≥Їю проти ца-р≥в, але з посиленн¤м влади ефор≥њв значенн¤ слабшало.
<< попередн¤ зм≥ст наступна >>
