“≈ћј 1.2. ƒержава ≥ право —тародавнього ™гипту

1. ¬иникненн¤ держави та њњ розвиток.
2. —усп≥льний устр≥й ≥ його еволюц≥¤.
3. ƒержавний лад, суд, збройн≥ сили.
3. ќсновн≥ риси права.

¬иникненн¤ держави та њњ розвиток
¬ ™гипт≥ ран≥ше н≥ж в ≥нших крањнах утворилось класове рабовласницьке сусп≥льство ≥ вперше в св≥т≥ виникла держава. “очних даних, коли це в≥дбулос¤, немаЇ, але близько ≤≤≤ тис. до н.е. держава в ™гипт≥ вже ≥снувала.
ƒо њњ утворенн¤ населенн¤ ™гипту проживало окремими громадами. √ромади обТЇднувались в област≥ (номи). Ќа ру-беж≥ ≤V-≤≤≤ тис. до н.е. в ™гипт≥ ≥снувало 40 ном≥в, на чол≥ ¤ких сто¤ли правител≥ Ц номархи. Ќомархи намагались по-ширити свою владу на всю крањну, ведучи пост≥йн≥ в≥йни з≥ своњми сус≥дами. Ѕлизько ≤≤≤ тис. до н.е. в≥дбулос¤ обТЇднанн¤ ном≥в.
—початку номи обТЇдналис¤ в дв≥ самост≥йн≥ держави: ¬ерхн≥й ™гипет ≥ Ќижн≥й ™гипет. ” пер≥од –аннього царства (XXX-XXV≤≤≤ ст. до н.е.) фараон Ќармер (менес) обТЇднуЇ ¬ерхн≥й ≥ Ќижн≥й ™гипет в Їдину державу.
≤стор≥¤ стародавньоњ Їгипетськоњ держави под≥л¤Їтьс¤ на дек≥лька пер≥од≥в: –аннЇ, —тародавнЇ, —ереднЇ, Ќове ≥ ѕ≥знЇ царство.
–аннЇ царство (XXX Ц XXV≤≤ ст. до н. е.) [11]
≤стор≥¤ –аннього царства в≥дома погано. ™гипетська держава цього пер≥оду ще нагадуЇ древн≥й ≥ довол≥ прим≥тив-ний плем≥нний союз. Ќа чол≥ держави сто¤в цар, його оточу-вав багатолюдний дв≥р, що складавс¤ з великоњ к≥лькост≥ при-дворних. ѕер≥од раннього царства характеризуЇтьс¤ форму-ванн¤м державного апарату.
ќдним ≥з головних завдань держави цього пер≥оду була орган≥зац≥¤ зрошенн¤ в н≥льськ≥й долин≥.
—тародавнЇ царство (XXV≤≤≤ Ц XX≤V ст. до н. е.)
ѕер≥од —тародавнього царства Ц це час виникненн¤ в ™гипт≥ першоњ централ≥зованоњ рабовласницькоњ держави. јле п≥д к≥нець —тародавнього царства влада фараон≥в почала слабнути, посилювалась влада номарх≥в. —тародавнЇ царство роз-падаЇтьс¤.
—ереднЇ царство (к≥нець ≤≤≤ тис. до н.е. Ц 1600 р. до н.е.)
ѕочаток —ереднього царства характеризуЇтьс¤ майже необмеженою владою номарх≥в. ‘араони в пер≥од розкв≥ту —ереднього царства пост≥йно намагались обТЇднати державу ≥ зм≥цнити центральну владу. ¬они прагнули обмежити владу номарх≥в, зам≥нюючи старих, незалежних правител≥в облас-тей новими, що п≥дкор¤лись царськ≥й влад≥. јле протир≥чч¤ в Їгипетському сусп≥льств≥ призвели до послабленн¤ держави, ≥ ™гипет в 1600 р. до н.е. захоплюють аз≥атськ≥ племена г≥ксос≥в.
Ќове царство (XV≤ Ц X≤≤ ст. до н.е.)
« поразки ≥ вигнанн¤ г≥ксос≥в починаЇтьс¤ пер≥од Ќового царства.
¬насл≥док в≥йн територ≥¤ ™гипту зб≥льшуЇтьс¤, ≥ в≥н стаЇ величезною державою. Ѕагаточисельн≥ в≥йни спри¤ли розвит-ку рабства. –абами волод≥ли нав≥ть люди з низьким сусп≥ль-ним становищем Ц пастухи, рем≥сники та ≥н. 
ѕ≥двищуЇтьс¤ роль жерц≥в, ¤к≥ стають майже незалеж-ними в≥д центральноњ влади. 
” X≤≤ ст. до н.е. розпочинаЇтьс¤ занепад Ќового царства, ¤кий триваЇ до V≤≤≤ ст. до н.е.
ѕ≥знЇ царство (V≤≤ Ц V≤ ст. до н.е.)
≤стор≥¤ ѕ≥знього царства починаЇтьс¤ в V≤≤ ст. до н.е. ≥ продовжуЇтьс¤ до 525 р. до н.е. ” цей час ще сильн≥ше про-¤вивс¤ под≥л сусп≥льства на в≥льних ≥ раб≥в.
ѕрив≥лейованим станом, пор¤д ≥з жерц¤ми, стають воњ-ни. ¬≥йськову опору фараон≥в складали ≥ноземн≥ найманц≥.
” 525 р. до н.е. в≥йська перського цар¤  амб≥за у битв≥ п≥д ѕелуз≥ум≥ розбили Їгипетськ≥ в≥йська ≥ завоювали ™гипет.

—усп≥льний устр≥й та його еволюц≥¤ 
ƒавн≥ Їгипт¤ни називали свою крањну  ем≥. ѕисьмов≥ знаки Їгипт¤н покладено в основу ф≥н≥к≥йського алфав≥ту, що дав початок азбуц≥ грек≥в ≥ римл¤н. ™гипетськ≥ вчен≥ розроби-ли основи багатьох наук: астроном≥њ, медицини, геометр≥њ, механ≥ки, арх≥тектури.
–абовласницький устр≥й у господарському житт≥ ™гипту мав б≥льше значенн¤, н≥ж в ≥нших стародавньосх≥дних деспо-т≥¤х. –аби працювали в царських ≥ храмових господарствах, маЇтках великих чиновник≥в, були домашньою чел¤ддю.
ѕан≥вним класом стародавньоЇгипетського сусп≥льства були рабовласницька знать ≥ жерц≥. —тановище знатноњ люди-ни визначалось трьома умовами: давн≥стю роду, величиною землеволод≥нн¤, посадою, ¤ку вона займала.
” к≥нц≥ —тародавнього царства, скориставшись послабленн¤м центральноњ влади, аристократ≥¤, особливо пров≥нц≥йна (номова), встановлюЇ майже повну незалежн≥сть. ¬лас-ники пров≥нц≥йних землеволод≥нь зв≥льн¤ютьс¤ в≥д виконанн¤ роб≥т на користь держави. ќсобливо це стосувалось пров≥н-ц≥йних правител≥в Ц номарх≥в. ÷е стало одн≥Їю з причин роз-паду —тародавнього царства.
” пер≥од —тародавнього царства, незважаючи на значне посиленн¤ централ≥зац≥њ, номова аристократ≥¤ збер≥гаЇ та зм≥цнюЇ прив≥лењ. —воњ волод≥нн¤ вони називають батьк≥вськими, тобто спадковими, ≥, таким чином, незалежними в≥д вол≥ дер-жави. 
—падковими стають також титули ≥ посади, ¤к≥ займали предки (особливо посада номарха).
” пер≥од Ќового царства положенн¤ аристократ≥њ зм≥ню-Їтьс¤: вона змушена була примиритись з деспотичним пану-ванн¤м фараона ≥ його адм≥н≥страц≥њ з одн≥Їњ сторони, ≥ з вису-ванн¤м жерц≥в Ц з ≥ншоњ. —тановище жерц≥в у пер≥од Ќового царства заслуговуЇ на особливу увагу. ’рами ≥ жерц≥ стають власниками величезних багатств Ц земл≥ ≥ коштовностей. ∆рецьке званн¤ стаЇ спадковим у певних с≥мТ¤х. ѕризначенн¤ на церковн≥ посади стало проводитись незалежно в≥д ур¤ду.
” пер≥од ѕ≥знього царства прив≥лейованим станом, пор¤д ≥з жерц¤ми, стали воњни.
« X≤V ст. до н.е. в ™гипт≥ соц≥альне становище в≥льних ос≥б визначалось родом зан¤ть. “акий под≥л мав ознаки кас-товоњ системи. ∆ерц≥, л≥кар≥ належали до вищоњ касти. ¬они в≥др≥зн¤лис¤ в≥д ≥нших зовн≥шн≥м вигл¤дом. ∆ерц≥ не носили головних убор≥в, голили голову, використовували косметику. «нать насл≥дувала њх приклад. 
¬оњни-ополченц≥, ¤к≥ отримували за службу земельн≥ на-д≥ли, також обТЇднувались в окрему касту. —воњ касти мали кондитери, птахолови. ” каст≥ знедолених перебували т≥, хто займавс¤ бальзамуванн¤м труп≥в, виготовленн¤м мум≥й. У«лод≥й у закон≥Ф також мав оф≥ц≥йне право бути членом своЇњ касти Ц злод≥йськоњ корпорац≥њ, але за умови, ¤кщо в≥н сплачував по-даток.
ќсновна маса с≥льського населенн¤ була в≥льною, про-живала в селах ≥ представл¤ла собою с≥льську громаду.
—≥льська громада виникаЇ разом ≥з розпадом роду. ¬≥д родових пор¤дк≥в у громад≥ збер≥гаЇтьс¤ колективна власн≥сть на землю: купувати, продавати, м≥н¤ти њњ можна т≥льки за зго-дою вс≥х член≥в громади. 
 ожна с≥мТ¤ волод≥ла земельним над≥лом спочатку тим-часово, а пот≥м пост≥йно. ” сп≥льному користуванн≥ залиша-лись в≥льн≥ земл≥, л≥си, луки. ”правл≥нн¤ громадою зд≥йсню-валось загальними зборами, радою, стар≥йшиною.
«а своњм характером с≥льська громада - це перех≥дна форма в≥д колективноњ власност≥ на землю до ≥ндив≥дуального господарства. јле в умовах —тародавнього —ходу с≥льська гро-мада збереглась ≥ п≥сл¤ того, ¤к виникло класове сусп≥льство. ÷е по¤снювалось тим, що землеробство було можливим т≥ль-ки за умови зрошуванн¤ земель. ѕри на¤вних знар¤дд¤х прац≥ спорудженн¤ ≥ п≥дтримка в належному стан≥ зрошуваних сис-тем була п≥д силу т≥льки великим колективам.  олективним було ¤к спорудженн¤, так ≥ використанн¤ канал≥в. ” цьому головна причина того, що с≥льська громада не загинула, що, не зм≥нюючись, збер≥галась прот¤гом тис¤чол≥ть.
Ѕ≥льша частина член≥в громади волод≥ла невеликими на-д≥лами. ¬они часто розорювались ≥ втрачали над≥ли, потрап-л¤ючи в залежн≥сть.
¬ епоху Ќового царства б≥льша частина Їгипетських се-л¤н працювала на державних ≥ храмових земл¤х. ѕитанн¤ зрошенн¤ вир≥шував центральний ур¤д. Ѕ≥льшу частину вро-жаю у сел¤н забирали. « розповсюдженн¤м системи примусо-воњ прац≥ все б≥льше стираЇтьс¤ р≥зниц¤ в становищ≥ раб≥в ≥ в≥льних прац≥вник≥в. як ≥ в≥льн≥ сел¤ни, маси раб≥в працюва-ли в державних господарствах, ≥нод≥ раби над≥л¤лись землею. ќсновну масу раб≥в постачали в≥йни, але чимало њх вийшло з числа розорених сел¤н. 

ƒержавний лад, суд, збройн≥ сили
¬ ус≥ пер≥оди ≥стор≥њ —тародавнього ™гипту вс¤ влада зосереджувалась у руках фараона (30 династ≥й Ц близько 200 фараон≥в).
–ел≥г≥¤, ¤ка була в —тародавньому ™гипт≥ державною, тобто загальнообовТ¤зковою, в≥дносила його до бог≥в. як ке-р≥вник культу, Усин богаФ фараон вважавс¤ посередником м≥ж землею ≥ небесами: жерц≥ виконували своњ обовТ¤зки за його дорученн¤м.
”спадкуванн¤ престолу в≥дбувалось у межах одн≥Їњ ≥ т≥Їњ ж правл¤чоњ династ≥њ (в≥д батька до старшого сина).
«аконним вважавс¤ т≥льки той фараон, ¤кий народивс¤ в≥д шлюбу м≥ж принцом ≥ принцесою правл¤чоњ династ≥њ. “ому цариц≥ майже завжди були р≥дними сестрами своњх чолов≥к≥в.
¬лада фараона була необмеженою ≥ зд≥йснювалась через чиновник≥в.
÷ентральне управл≥нн¤ крањною зд≥йснював в≥зир (араб-ська назва, стародавньоЇгипетська Ц джат≥). ќдин ≥з в≥зир≥в —тародавнього царства визначав своњ обовТ¤зки: Увидавати закони, розмежовувати земельн≥ над≥ли, вершити суд ≥ зд≥йс-нювати вищ≥ пол≥цейськ≥ функц≥њФ. ќсобливо наголошуЇтьс¤ на тому, що в≥зир був головою шести судових палат.
ќтже, в руках в≥зира зосереджувалась ус¤ повнота влади. 
 р≥м в≥зира, джерела називають головним скарбником (Узав≥дуючий вс≥м, що даЇ небо, земл¤ ≥ пов≥тр¤Ф); начальника роб≥т, обовТ¤зком ¤кого був нагл¤д за зрошувальними систе-мами, зав≥дуючого Убудинком зброњФ. 
√оловному скарбников≥ п≥дкор¤лись два скарбники цар¤, ¤к≥ зав≥дували каменоломн¤ми та м≥дними рудниками. ¬они виконували також функц≥њ в≥йськового ≥ морського м≥н≥стр≥в. 
≤снував розгалужений бюрократичний чиновницький апарат, що в≥в обл≥к усього державного господарства, ст¤гу-вав подат≥, управл¤в царськими уг≥дд¤ми ≥ складами, зав≥ду-вав пол≥ц≥Їю та судом.
¬ ™гипт≥ була встановлена ч≥тка ≥Їрарх≥¤ чиновник≥в та пор¤док проходженн¤ служби, позачергове проходженн¤ сту-пен≥в, присвоЇнн¤ звань ≥ титул≥в, повТ¤зане з нагородженн¤м землею та сел¤нами, прийоми ≥ допов≥д≥, спец≥альний од¤г (форма). ќсоблив≥ ≥нструкц≥њ встановлювали правила корис-туванн¤ секретними документами, правила прикладанн¤ пе-чатки, встановлювали в≥дпов≥дальн≥сть за розголошенн¤ дер-жавноњ таЇмниц≥, визначали строки розгл¤ду скарг.
ќсобливе м≥сце в систем≥ державного механ≥зму займали жерц≥. ѓх функц≥њ не обмежувались рел≥г≥йними справами. ¬они пропов≥дували св¤т≥сть, в≥чн≥сть влади фараона. Ѕудь-¤кий протест проти деспотизму влади розц≥нювавс¤ ¤к т¤ж-кий проступок проти рел≥г≥њ.
 р≥м того, значенн¤ жерц≥в зб≥льшувалось у звТ¤зку з тим, що вони вм≥ли л≥кувати, будувати складн≥ арх≥тектурн≥ споруди, розраховувати площ≥ земельних над≥л≥в.
∆ерц≥ були опорою царськоњ влади, але це не заважало њм при нагод≥ фактично в≥дт≥сн¤ти фараона в≥д влади. 
ѕ≥дготовка чиновник≥в зд≥йснювалась у навчальних за-кладах. ѕриймалис¤ туди д≥ти аристократ≥в, вищоњ знат≥, чи-новництва.
”чн≥ проходили випробувальний терм≥н, прийн¤т≥ на навчанн¤ знаходились на утриманн≥ держави. “ак≥ навчальн≥ центри були в √ел≥опол≥, ћемф≥с≥.
«а –амзеса ≤≤ найпрестижн≥ший навчальний заклад Ц Ѕу-динок —ет≥ Ц знаходивс¤ у ‘≥вах. “ут навчали майбутн≥х жерц≥в, судд≥в, писар≥в. ќбл≥ковц≥в ≥ бухгалтер≥в готували в шко-л≥ при царськ≥й скарбниц≥. ¬ ≥нших навчальних закладах ви-кладали астролог≥ю, математику, ф≥лолог≥ю, х≥рург≥ю, зц≥-ленн¤. —тародавньоЇгипетськ≥ студенти залучались до науко-вих досл≥джень. ƒоступ до наукових знань носив кастовий характер. ¬они були надбанн¤м жерц≥в.
„иновники ≥ жерц≥ належали до касти знат≥. ¬они зв≥ль-н¤лис¤ в≥д державних повинностей.
як бачимо, д≥¤льн≥сть жерц≥в була т≥сно повТ¤зана з ≥н-шими частинами державного механ≥зму. “≥сний союз рел≥г≥њ ≥ держави в —тародавньому ™гипт≥ був обумовлений самою природою рабовласницькоњ тиран≥њ. 
ћ≥сцеве управл≥нн¤ зосереджувалос¤ в руках номарха ≥ його чиновник≥в. —тановище ном≥в у р≥зний час було р≥зним. ” де¤к≥ пер≥оди, ¤к, наприклад, у пер≥од —ереднього царства, кожен ≥з ном≥в був державою в м≥н≥атюр≥ на чол≥ з номархом, ¤кий зосереджував у своњх руках адм≥н≥стративну ≥ судову владу, а також верховне кер≥вництво справами м≥сцевого культу.  ожен ном мав свого особливого бога Ц покровител¤, власне пров≥нц≥йне чиновництво, громадськ≥ роботи, податки, в≥йсько.
√оловою судовоњ влади (¤к ≥ всього державного апарату) був фараон. ¬ищою судовою установою держави з час≥в —та-родавнього царства були ш≥сть палат, головою ¤ких був в≥зир. ” надзвичайних ситуац≥¤х фараони призначали особлив≥ су-дов≥ колег≥њ.
” пер≥од Ќового царства судова влада зд≥йснюЇтьс¤ особливими колег≥¤ми - кенбетами: центральною, що складалась з 30 член≥в, окружними, м≥ськими.  р≥м державних, були храмов≥ суди.
—удочинство у цив≥льних ≥ крим≥нальних справах було однаковим.  рим≥нальн≥, ¤к ≥ цив≥льн≥ справи, порушувались за скаргою потерп≥лого, ¤кому дозвол¤лось п≥дтримувати звинуваченн¤. ¬≥н же мав вказувати ≥ м≥ру покаранн¤.
—удочинство велось у письмов≥й форм≥. —воЇ р≥шенн¤ судд¤ не вмотивовував. ¬≥н просто мовчки прикладав до лоба особи, що виграла процес, зображенн¤ ≥стини, ¤ке в≥н носив на шињ. —удд¤ вважавс¤ жерцем богин≥ ≤стини, але це не за-важало судд¤м брати вз¤тки, що було звичайним ¤вищем не т≥льки в суд≥, а й в ≥нших державних установах. 
ƒоказами у судовому процес≥ були: св≥дченн¤ ≥ кл¤тва св≥дк≥в, скаржника, огл¤д м≥сц¤ под≥й, тортури.
¬≥йськове в≥домство в ™гипт≥ очолював начальник Убу-динку зброњФ. ¬≥н п≥дкор¤вс¤ лише фараону. јрм≥¤ складалась з ополченц≥в, з часом њњ зам≥нило пост≥йне в≥йсько профес≥о-нал≥в. ¬оњни проживали в окремих поселенн¤х, мали земельн≥ над≥ли, ¤к≥ п≥д час в≥йськових поход≥в обробл¤ли раби. √вар-д≥¤ фараона перебувала в прив≥лейованому становищ≥, особ-ливо в епоху Ќового царства.  р≥м профес≥онал≥в, дл¤ в≥йсь-кових експедиц≥й за межами крањни набирали ополченц≥в. ” пер≥од в≥йськових поход≥в та експедиц≥й арм≥ю очолював сам фараон. ƒопом≥жну роль в≥д≥гравала пол≥ц≥¤, ¤ка комплекту-валас¤ з полонених нуб≥йц≥в та л≥в≥йц≥в. ћ≥сцев≥ правител≥ в особ≥ номарх≥в ≥ головн≥ збирач≥ податк≥в мали своњ пол≥цей-ськ≥ п≥дрозд≥ли. ѕол≥цейськ≥ службовц≥ були нагл¤дачами п≥д час громадських роб≥т, пересл≥дували крим≥нальних злочин-ц≥в, виконували обовТ¤зки кат≥в. ќкр≥м охорони громадського пор¤дку, в≥йськово-пол≥цейськ≥ частини допомагали влад≥ ст¤гувати податки, проводити моб≥л≥зац≥ю населенн¤ на буд≥вництво ≥ригац≥йних споруд, п≥рам≥д, храм≥в. јрм≥¤ була головним каральним органом п≥д час придушенн¤ повстань.
≤снував спец≥альний п≥дрозд≥л з охорони п≥рам≥д.

ќсновн≥ риси права 
ƒжерелом права в —тародавньому ™гипт≥ спочатку був звичай. « розвитком держави активн≥шою стаЇ законодавча д≥¤льн≥сть фараон≥в. «а легендою, перш≥ закони в ™гипт≥ були написан≥ ћеном, засновником першоњ династ≥њ фараон≥в. ™ дан≥ про ≥нших фараон≥в, ¤к≥ складали зведен≥ законополо-женн¤ з р≥зних галузей управл≥нн¤. ќднак ц≥ памТ¤тки права не збереглис¤.
ѕраво власност≥. ¬ ™гипт≥ ≥снувало дек≥лька вид≥в земельних волод≥нь Ц державн≥, храмов≥, приватн≥ ≥ общинн≥. ƒовол≥ рано виникло велике землеволод≥нн¤ в особ≥ храмових господарств ≥ царських вельмож. ¬они могли зд≥йснювати р≥зн≥ угоди з землею (дарувати, продавати, передавати у спадщи-ну). ” сел≥ розвиток приватноњ власност≥ йшов дуже пов≥льно. —тримуючим фактором тут виступала громада. јле Ї дан≥ про те, що вже в пер≥од —тародавнього царства общинн≥ земл≥ пе-реход¤ть з рук у руки.
–ухоме майно Ц раби, робоча худоба, знар¤дд¤ прац≥ на-багато ран≥ше стали приватною власн≥стю ≥ були предметом р≥зних угод.
«обовТ¤зальне право. —тародавньоЇгипетське право зна-ло р¤д договор≥в, серед ¤ких: догов≥р позики, найму, куп≥вл≥-продажу, оренди земл≥, схову, товариства.
¬раховуючи особливу ц≥нн≥сть земл≥, в ™гипт≥ ≥снував особливий пор¤док њњ переходу з рук у руки. ¬≥н передбачав зд≥йсненн¤ трьох акт≥в: перший пол¤гав у дос¤гненн≥ згоди м≥ж продавцем та покупцем про предмет договору ≥ прове-денн≥ платежу; другий акт носив рел≥г≥йний характер ≥ пол¤-гав у дач≥ продавцем кл¤тви, що п≥дтверджувала догов≥р; тре-т≥й акт був введенн¤м покупц¤ у волод≥нн¤, що вело до пере-ходу права власност≥ на землю. ѕоступово другий акт пере-став зд≥йснюватись.
‘ормал≥зм у розпор¤дженн≥ нерухомою власн≥стю Ц ха-рактерна риса юриспруденц≥њ багатьох крањн —тародавнього —ходу. 
Ўлюбно-с≥мейне право. Ўлюб оформл¤вс¤ на п≥дстав≥ договору в≥д ≥мен≥ чолов≥ка ≥ дружини. ƒогов≥р визначав пра-вове становище майна, ¤ке принесла дружина ¤к посаг. ¬оно залишалось њњ власн≥стю, допускалась ≥ передача дружин≥ всього майна с≥мТњ. ¬ ™гипт≥ довол≥ довго ≥снували пережитки матр≥архату, що призводило до досить високого становища ж≥нки в с≥мТњ. « часом, з≥ зм≥цненн¤м прав чолов≥ка, в≥н стаЇ главою с≥мТњ, ≥ ж≥нка, незважаючи на њњ довол≥ високе стано-вище, втрачаЇ попередню р≥вноправн≥сть. –озлученн¤ було можливе дл¤ обох стор≥н. якщо розлученн¤ починалос¤ за ≥н≥ц≥ативою чолов≥ка, дружин≥ поверталас¤ частина посагу ≥ частина майна, нажитого сп≥льно. ƒружин≥ належала частина посагу й у тому випадку, ¤кщо вона залишала чолов≥ка ≥з власноњ вол≥. 
Ўлюби м≥ж кровними родичами заборон¤лис¤. ѕроте фараони могли одружуватис¤ на своњх сестрах ≥ нав≥ть дочках. ќдин ≥з судд≥в того часу сказав: У∆оден закон не дозвол¤Ї шлюби ≥з сестрами, але закон дозвол¤Ї робити фараону все, що в≥н хочеФ.
–амзес ≤≤ за 67 рок≥в царюванн¤ мав 5 головних дружин ≥ багато дружин рангом нижче. ” нього було 162 сини.
Ќев≥рн≥сть чолов≥ка не каралас¤, йому дозвол¤лос¤ мати наложниць. Ќев≥рн≥сть дружини каралас¤ смертю. ƒружина, ¤ка обманювала свого чолов≥ка, спалювалас¤, зазначаЇтьс¤ в одному з давн≥х напис≥в.
ќдруженн¤, величина посагу, народженн¤ дитини, смерть ф≥ксувалис¤ в Убудинку житт¤Ф Ц центр≥ д≥лового жит-т¤, своЇр≥дному ун≥верситет≥. ѕ≥д час такого акту були присутн≥ св≥дки. 
—падкове право. ™гипетське право знало спадкуванн¤ за законом ≥ запов≥том. —падкоЇмц¤ми за законом були ¤к сини, так ≥ дочки, ¤к≥ успадковували майно пор≥вну. «апов≥т могли скласти ¤к чолов≥к, так ≥ дружина.
 рим≥нальне право. ™гипетському праву було в≥домо довол≥ широке коло д≥¤нь, що визнавались злочинами. Ќай-б≥льш т¤жкими вважалис¤ пос¤ганн¤ на державний ≥ сусп≥ль-ний устр≥й (зрада, змова, повстанн¤ проти фараона, розголо-шенн¤ державноњ таЇмниц≥). ” таких випадках, пор¤д ≥з зло-чинцем, в≥дпов≥дальн≥сть несли ≥ члени його с≥мТњ. —уворо ка-рались злочини рел≥г≥йного характеру (вбивство св¤щенних тварин, чаклунство). 
«лочинами проти особи вважалось вбивство, особливо суворо каралось вбивство батьк≥в, т¤жким злочином вважалось в≥дхиленн¤ в≥д встановлених правил л≥куванн¤ у випад-ку смерт≥ хворого.
—еред майнових злочин≥в джерела називають крад≥жку, обм≥рюванн¤, обважуванн¤.
ƒо злочин≥в проти чест≥ ≥ г≥дност≥ належала подружн¤ нев≥рн≥сть, зівалтуванн¤. ” випадку шлюбноњ зради дружин≥ в≥др≥зали н≥с, а њњ партнера кастрували. “ака ж кара застосовувалась ≥ до івалт≥вника. ƒуже розповсюдженим покаранн¤м була смертна кара.  р≥м того, застосовувались ≥ ≥нш≥ покаранн¤: в≥др≥занн¤ носа, побитт¤ палиц¤ми, тюремне увТ¤зненн¤, оберненн¤ в рабство, грошов≥ штрафи. —увор≥ по-каранн¤ мали за мету устраш≥нн¤.
¬ид покаранн¤ залежав в≥д сусп≥льного становища зло-чинц¤ ≥ т¤жкост≥ скоЇного.
«а крад≥жку храмового майна штраф ст¤гувавс¤ у 100-кратному розм≥р≥ в≥д вартост≥ вкраденого. «вичайна крад≥жка у жител≥в компенсувалась у 2-3-кратному розм≥р≥. ѕотерп≥лий у м≥ст≥ м≥г звернутис¤ до ватажка злод≥йськоњ касти. ” цьому випадку за поверненн¤ реч≥ власник платив граб≥жнику чет-верту частину њњ вартост≥.

<< попередн¤     зм≥ст     наступна >>