“≈ћј 1.1. —тародавн¤ держава ≥ право
1. ѕредмет ≥ завданн¤ курсу ≥стор≥њ держави ≥ права заруб≥жних крањн.
2. «наченн¤ ≥стор≥њ держави ≥ права ¤к науки та њњ м≥сце њњ в систем≥ юридичних дисципл≥н.
3. ѕер≥одизац≥¤ ≥стор≥њ держави ≥ права заруб≥жних крањн.
4. ¬иникненн¤ держави ≥ права. ’арактерн≥ риси рабовласницькоњ держави ≥ права.
ѕредмет ≥ завданн¤ курсу ≥стор≥њ держави ≥ права за-руб≥жних крањн
≤стор≥¤ держави ≥ права, дотримуючись принципу хронолог≥њ, вивчаЇ структуру, компетенц≥ю, функц≥њ орган≥в дер-жави, а також розвиток головних галузей права. ÷¤ дисципл≥-на вивчаЇ право ¤к Їдине ц≥ле, державно-правов≥ ≥нститути ≥ правове становище населенн¤ у конкретних умовах окремих держав. ” л≥тератур≥ Ї й ≥нш≥ визначенн¤ ≥стор≥њ держави ≥ права ¤к науки та навчальноњ дисципл≥ни.
” цьому курс≥ розгл¤даютьс¤ орган≥зац≥¤ влади, державний устр≥й ≥ становище в ньому особистост≥, а також пер-в≥сн≥ основи юриспруденц≥њ де¤ких держав давнини; просл≥дковуЇтьс¤ звТ¤зок права з ≥ншими соц≥альними нормами, њх вплив на юридичний побут давн≥х цив≥л≥зац≥й. «нанн¤ пол≥-тичних систем, закон≥в минулого п≥дносить правову культуру, розвиваЇ правосв≥дом≥сть, даЇ можлив≥сть краще зрозум≥ти значенн¤ державно-правових ≥нститут≥в у житт≥ сусп≥льства. “а-ким чином, завданн¤м курсу ≥стор≥њ держави ≥ права заруб≥ж-них крањн Ї:
Ц загальна п≥дготовка студент≥в у питанн¤х держави ≥ пра-ва, виробленн¤ в них особливого юридичного мисленн¤, не-обх≥дного дл¤ засвоЇнн¤ та застосуванн¤ права;
Ц створенн¤ необх≥дних передумов дл¤ найкращого засвоЇнн¤ таких дисципл≥н, ¤к теор≥¤ держави ≥ права, ≥стор≥¤ пол≥тичних вчень, державне та м≥жнародне право, а також ≥нших юридичних дисципл≥н, включаючи цив≥льне, крим≥на-льне право ≥ процес;
Ц спри¤нн¤ формуванню наукового п≥дходу до процес≥в, ¤к≥ в≥дбуваютьс¤ в ≥нш≥й крањн≥ ≥ в усьому св≥т≥;
Ц розвиток вм≥нн¤ в≥рно ≥ гуманно оц≥нювати повед≥нку людей, ¤к≥ за своњм волеви¤вленн¤м або випадково стали обТЇктом чи субТЇктом державно-правовоњ д≥¤льност≥.
¬ажлив≥сть вивченн¤ ≥стор≥њ держави ≥ права просл≥дко-вуЇтьс¤ в прац¤х в≥домого польського ≥сторика права акаде-м≥ка ё. Ѕардаха, ¤кий справедливо критикував тих студент≥в, ¤к≥, вступивши на юридичн≥ факультети з причин "легкост≥ навчанн¤" ≥гнорують ≥стор≥ю держави ≥ права, вимагаючи ви-кладанн¤ т≥льки спец≥альних юридичних предмет≥в. ÷≥ студенти не турбуютьс¤ про свою культуру, њх мало хвилюЇ те, що ≥стор≥¤ держави ≥ права не т≥льки не в≥дд≥лена в≥д позитивного права, але Ї найкращою передумовою його засвоЇнн¤ ≥ розу-м≥нн¤.
«наченн¤ ≥стор≥њ держави ≥ права ¤к науки та њњ м≥сце в систем≥ юридичних дисципл≥н
≤стор≥¤ ¤к наука виникаЇ на початку цив≥л≥зац≥њ, щоб ста-ти незм≥нним супутником людини, њњ вчителем, вихователем. ”же стародавн≥ автори намагались не т≥льки описати в≥дом≥ њм факти ≥стор≥њ, але ≥ по¤снити њх. –азом з тим ≥стор≥¤ ставала засобом боротьби клас≥в ≥ парт≥й .
≤сторичне знанн¤ дос¤гло великих усп≥х≥в прот¤гом XV≤≤≤, ≥ особливо X≤X стол≥ть. «авд¤ки прац¤м вчених-≥сторик≥в ми д≥знались про стародавн≥ цив≥л≥зац≥њ —ходу, √рец≥њ ≥ –иму, про велич ињвськоњ –ус≥.
ћ≥сце ≥стор≥њ держави ≥ права в систем≥ юридичних дисципл≥н в основному визначають реал≥њ обТЇкта досл≥дженн¤. ¬она визначаЇ р≥зноман≥тн≥сть першопричин виникненн¤ ≥ розвитку держави ≥ права. ѕри цьому особливе значенн¤ на-даЇтьс¤ зм≥н≥ орган≥зац≥йно-виробничоњ структури сусп≥льства. —тан сусп≥льства значно ускладнюЇтьс¤ в пер≥од розкладу перв≥снообщинного ладу, коли виникаЇ загроза його послаб-ленн¤, розпаду ≥ нав≥ть загибел≥. ” звТ¤зку з цим виникаЇ не-обх≥дн≥сть в особлив≥й, регулююч≥й сил≥, ¤ка стоњть над сус-п≥льством, забезпечуЇ його життЇздатн≥сть ≥ ц≥л≥сн≥сть. ÷≥Їю силою стала держава. ” м≥ру поглибленн¤ соц≥ального роз-шаруванн¤ населенн¤ механ≥зм держави все б≥льше контро-люЇтьс¤ верх≥вкою сусп≥льства, ¤ка ставить його на службу в першу чергу власним ≥нтересам. Ќадал≥ необх≥дн≥сть держави ≥ права обумовлюЇтьс¤ вс≥Їю сукупн≥стю причин найр≥знома-н≥тн≥шого, перш за все, загальнонац≥онального характеру. Ќав≥ть у крањнах, де державна влада особливо ≥нтенсивно ви-користовувалась чи використовуЇтьс¤ з вузькокласовою, ≥н-коли клановою метою, держава, ¤к ≥ основна частина права, збер≥гаЇ ≥ сусп≥льне призначенн¤: захист в≥д стих≥йних лих, еп≥дем≥й, боротьба з крим≥нальною злочинн≥стю, оборона держави та ≥нш≥ заходи, що в≥дпов≥дають ≥нтересам б≥льшост≥.
«агальн≥ законом≥рност≥ розвитку держави ≥ права в кожн≥й крањн≥ про¤вл¤ютьс¤ неоднозначно. ¬≥дпов≥дно Улог≥чнийФ, тобто загальна законом≥рн≥сть розвитку, та "≥сторичний" ви¤в ц≥Їњ законом≥рност≥ в ус≥й складност≥ приватних модиф≥кац≥й прот¤гом дуже тривалого ≥сторичного часу повн≥стю не сп≥впадають.
‘актично це ≥ визначаЇ взаЇмозвТ¤зок ≥стор≥њ держави ≥ права з теор≥Їю держави ≥ права.
“аким чином, ≥стор≥¤ держави ≥ права досл≥джуЇ держав-но-правовий процес у час≥ ≥ простор≥ та ви¤вл¤Ї конкретно-≥сторичн≥ законом≥рност≥, тобто "≥сторичний". “еор≥¤ держави ≥ права, спираючись на науков≥ результати ≥сторико-юридичних досл≥джень, формулюЇ, в≥дкриваЇ найб≥льш зага-льн≥ законом≥рност≥ виникненн¤, розвитку ≥ функц≥онуванн¤ держави ≥ права, тобто Улог≥чнийФ. “аким чином, науково об-ірунтоване розкритт¤ сут≥ державно-правового процесу пе-редбачаЇ т≥сну взаЇмод≥ю цих наук.
÷е повною м≥рою стосуЇтьс¤ ≥ взаЇмозвТ¤зку ≥стор≥њ дер-жави ≥ права з ≥стор≥Їю пол≥тичних та правових вчень, ¤ка вивчаЇ виникненн¤ ≥ розвиток, соц≥альну ефективн≥сть держа-вних та правових вчень в њх ≥сторичн≥й конкретност≥ ≥ хроно-лог≥чн≥й посл≥довност≥.
ќтже, ≥стор≥¤ держави ≥ права разом з теор≥Їю держави ≥ права та ≥стор≥Їю пол≥тичних ≥ правових вчень утворюють групу так званих теоретико-≥сторичних наук, ¤к≥ Ї теоретич-ною основою галузевих юридичних наук.
ѕер≥одизац≥¤ ≥стор≥њ держави ≥ права заруб≥жних крањн
≤стор≥¤ держави ≥ права заруб≥жних крањн хронолог≥чно вивчаЇ ≥стор≥ю державно-правових ≥нститут≥в окремих дер-жав у рамках чотирьох основних пер≥од≥в: ≥стор≥њ держави ≥ права —тародавнього св≥ту, ≥стор≥њ держави ≥ права в епоху —ередньов≥чч¤, ≥стор≥њ держави ≥ права Ќового часу, ≥стор≥њ держави ≥ права Ќов≥тнього часу. ÷¤ пер≥одизац≥¤ в≥дпов≥даЇ чотирьом основним епохам розвитку св≥товоњ цив≥л≥зац≥њ, найважлив≥шою частиною ¤коњ Ї держава ≥ право.
ожна з даних епох характеризуЇтьс¤ складн≥стю ≥ неод-нозначн≥стю соц≥ально-економ≥чних ≥ державно-правових процес≥в. “ак, у часи —тародавнього св≥ту пор¤д з рабовлас-ницькими √рец≥Їю ≥ –имом ≥снували крањни з ≥ншим способом виробництва, що в науц≥ називаютьс¤ Уаз≥атськимФ. ÷е р¤д крањн —тародавнього —ходу. ” багатьох рег≥онах св≥ту пану-вав перв≥снообщинний лад. Ћише подальший розвиток ≥стор≥њ показав, що "аз≥атський спос≥б виробництва" ви¤вивс¤ дуже заст≥йним щодо б≥льш динам≥чного ладу крањн —ередземно-морТ¤. ” п≥дсумку пров≥дною тенденц≥Їю розвитку —тародав-нього св≥ту ( ≤V тис. до н.е. Ц V ст. н.е.) стало становленн¤ ≥ розвиток рабовласницького сусп≥льства, дл¤ —ередн≥х в≥к≥в (V Ц XV≤≤ Ц XV≤≤≤ ст.) Ц феодального сусп≥льства, дл¤ нового часу (XV≤≤ Ц XV≤≤≤ Ц к≥нець X≤X ст.) Ц буржуазного сусп≥льс-тва. Ќов≥тн≥й час (XX ст.) Ц це початковий етап сучасноњ епо-хи з недостатньо ч≥ткою основною маг≥стральною л≥н≥Їю, але вже в≥дзначеною соц≥ал≥стичними революц≥¤ми, по¤вою соц≥-ал≥стичноњ державност≥, пад≥нн¤м колон≥альних ≥мпер≥й, структурною трансформац≥Їю Узах≥дного сусп≥льстваФ.
” межах кожного з цих пер≥од≥в ≥ у даному курс≥ розгл¤-даЇтьс¤ ≥стор≥¤ держави ≥ права окремих крањн .
¬иникненн¤ держави ≥ права
ѕерв≥сна ≥стор≥¤ маЇ три основн≥ етапи розвитку общини ¤к форми орган≥зац≥њ людей Ц праобщину (перв≥сне людське стадо), родову та просел¤нську общини.
”же в пер≥од ≥снуванн¤ перв≥сного стада, коли т≥льки формувалас¤ ц≥леспр¤мована д≥¤льн≥сть з використанн¤м в≥д-пов≥дних засоб≥в прац≥, завершувавс¤ б≥олог≥чний розвиток людини, виникали перше прим≥тивне житло та знар¤дд¤ пра-ц≥, люди обТЇднувалис¤ в досить стал≥ колективи. Ќезначним за своЇю чисельн≥стю (20Ц30 чолов≥к та дек≥лька дес¤тк≥в д≥-тей ≥ п≥дл≥тк≥в) праобщинам була властива на¤вн≥сть основ соц≥альноњ орган≥зованост≥, ¤ка базувалас¤ на влад≥ вожака, мала безпосередн≥й характер, ≥снувала у вигл¤д≥ в≥зуального чи звукового сп≥лкуванн¤, в≥дображала сп≥льн≥сть ≥нтерес≥в перв≥сних людей.
Ѕ≥льш чи менш упор¤дкована форма соц≥альноњ орган≥-зац≥њ виникла за добу родовоњ общини. ¬ њњ основ≥ були колек-тив≥зм у виробництв≥ та споживанн≥, загальна власн≥сть ≥ зр≥вн¤льний розпод≥л засоб≥в до житт¤. ¬ умовах, коли Їдиною формою усв≥домленн¤ соц≥альних звТ¤зк≥в було в≥дображенн¤ у св≥домост≥ людей сп≥льност≥ ≥нтерес≥в у вигл¤д≥ родинних звТ¤зк≥в, пров≥дну роль у п≥клуванн≥ про с≥мТю та веденн≥ гос-подарства в≥д≥гравали ж≥нки. ѕри безладд≥ статевого сп≥лку-ванн¤ в≥дносини спор≥дненост≥ догов≥рно могли бути в≥дом≥ лише за кожною ж≥ночою л≥н≥Їю, родова община ≥снувала ¤к материнський р≥д, повТ¤заний сп≥льним походженн¤м за ма-т≥рТю. ќбТЇднанн¤ род≥в у племена зд≥йснювалос¤ на основ≥ шлюбних звТ¤зк≥в внасл≥док заборони њх усередин≥ роду. —п≥-льною власн≥стю роду була земл¤ Ц головний зас≥б дл¤ полю-ванн¤, збиранн¤ врожаю, виготовленн¤ прим≥тивних знар¤дь прац≥ тощо. Ќизька ефективн≥сть виробництва забезпечувала лише необх≥дн≥ життЇв≥ потреби на основ≥ зр≥вн¤льного роз-под≥лу в ≥нтересах ус≥х член≥в роду незалежно в≥д участ≥ у сп≥льн≥й трудов≥й д≥¤льност≥, але за ≥ндив≥дуальними потре-бами.
÷≥ обставини обумовили ≥ в≥дпов≥дну орган≥зац≥ю влади Ц перв≥сне народовладд¤. —усп≥льн≥ справи вир≥шувалис¤ воле-ви¤вленн¤м ус≥х дорослих член≥в роду на њх з≥бранн¤х. –оди очолювалис¤ стар≥йшинами Ц найб≥льш поважними ≥ досв≥д-ченими людьми. ”с≥ були р≥вними, н≥хто не мав прив≥лењв. —тар≥йшини, пор¤д з ≥ншими членами роду, брали участь у сп≥льн≥й трудов≥й д≥¤льност≥. ѓх влада засновувалас¤ на осо-бистому авторитет≥, ≥нтелектуальних та емоц≥йних чеснотах, добров≥льному виконанн≥ њх р≥шень ≥ншими членами роду. ¬ажливим Ї те, що влада стар≥йшин спр¤мовувалас¤ на забез-печенн¤ ≥нтерес≥в роду, була конкретним та повс¤кденним вт≥ленн¤м його вол≥ ≥ тому могла п≥дтримуватис¤ реальними д≥¤ми член≥в роду. ÷¤ влада поЇднувалас¤ з родовою общи-ною, не в≥докремлювалас¤ в≥д нењ, уособлювала господарську, в≥йськову ≥ нагл¤дову (за виконанн¤м звичањв) функц≥њ. ” раз≥ порушенн¤ звичањв, сусп≥льний примус застосовувавс¤ у ви-гл¤д≥ лайки, ф≥зичного покаранн¤, вигнанн¤ з роду. ћ≥ра по-каранн¤ визначалас¤ стар≥йшинами ≥ виконувалас¤ ними чи сородичами.
« розвитком родових общин зм≥нювалас¤ й орган≥зац≥¤ влади, переважно в напр¤м≥ ≥Їрарх≥зац≥њ орган≥в влади. «а-м≥сть з≥брань ус≥х член≥в роду все част≥ше проводилис¤ збори т≥льки чолов≥к≥в. ¬елике значенн¤ надавалос¤ Їдност≥ суджень, а не р≥шенн¤м б≥льшост≥. «апроваджуЇтьс¤ принцип представництва: голови господарств вход¤ть у родов≥ общинн≥ ради, а њх голови Ц у ради фратр≥й ≥ племен. ожному р≥вню влади властива сво¤ сфера компетенц≥њ, коло питань, що ним вир≥шуЇтьс¤. ќрган вищого р≥вн¤ мав певн≥ повноваженн¤ щодо нижчого. ¬≥дбуваЇтьс¤ под≥л влади на св≥тську, в≥йськову, рел≥г≥йну.
ѕор¤д з≥ стар≥йшинами, в≥йськовими вожд¤ми, жерц¤ми зТ¤вл¤ютьс¤ ≥нш≥ л≥дери Ц так зван≥ Увелик≥ людиФ. ÷е чолов≥-ки, ¤к≥ за рахунок своњх особистих ¤костей та багатства, що почало зТ¤вл¤тис¤ внасл≥док виникненн¤ надлишкового про-дукту, набували авторитету серед сородич≥в, користувалис¤ њх п≥дтримкою. Ѕагатство, знанн¤ та вм≥нн¤ передаютьс¤ пр¤-мим нащадкам, ¤к≥ також, здеб≥льшого, стають багатими.
ƒержава Ї формою орган≥зац≥њ сусп≥льного житт¤, сис-темою соц≥ального управл≥нн¤, що забезпечуЇ ц≥л≥сн≥сть сус-п≥льства, його нормальне, стаб≥льне функц≥онуванн¤. “ому њњ виникненн¤ обумовлено в≥дпов≥дними потребами у зм≥н≥ його стан≥в, у першу чергу, ускладненн¤м власне соц≥ального жит-т¤, ¤к≥сний стрибок ¤кого ви¤вив неспроможн≥сть Упервинноњ демократ≥Ф у нових умовах ефективно ви¤вл¤ти, забезпечува-ти та охорон¤ти загальн≥ ≥нтереси.
¬и¤вленн¤ причин виникненн¤ держави багато в чому залежить в≥д того, ¤кий соц≥альний ≥нститут тлумачать ¤к державн≥сть, його сутн≥сть та призначенн¤. Ќеобх≥дн≥сть ви-никненн¤ держави, здеб≥льшого повТ¤зуЇтьс¤ ≥з виникненн¤м у сусп≥льств≥ нер≥вност≥ серед його член≥в, диференц≥ац≥Їю на певн≥ соц≥альн≥ верстви (класи, стани), зм≥ною форми ≥ харак-теру звТ¤зк≥в м≥ж ними та сусп≥льством, ¤к≥сними зм≥нами у сусп≥льному виробництв≥, св≥домост≥ людей тощо. ћайже кожна з наведених причин маЇ п≥дх≥д до державогенезу Ц кла-совий, теолог≥чний, патр≥архальний, догов≥рний, психолог≥ч-ний, насильницький. Ќаприклад, при класовому розум≥нн≥ сутност≥ держави ¤к знар¤дд¤ класового пригнобленн¤ основну причину њњ виникненн¤ вбачають у под≥л≥ сусп≥льства на антагон≥стичн≥ класи, потреб≥ пануючого класу зберегти ≥ за-кр≥пити своЇ становище придушенн¤м боротьби пригнобле-них клас≥в за визволенн¤ в≥д експлуатац≥њ. –азом з цим, ≥сто-р≥¤ людства маЇ факти виникненн¤ держави у сусп≥льствах, в ¤ких ще не ≥снували класово-антагон≥стичн≥ протир≥чч¤ (ста-родавньо≥нд≥йськ≥, ињвська та Ќовгородська у ранн≥й пер≥од њх розвитку, перш≥ держави-м≥ста ƒвор≥чч¤, китайськ≥ держави Ўань-≤нь ≥ «ах≥дне „жоу, держави май¤, ≥нк≥в, ацтек≥в тощо).
” кожному окремому сусп≥льств≥ виникненн¤ держави обумовлювалос¤ своЇр≥дним "набором" цих причин, у свою чергу, залежних в≥д особливостей ≥снуванн¤ попереднього стану сусп≥льства (географ≥чних, кл≥матичних, етн≥чних, ви-робничих та ≥н.). р≥м того, виникненн¤ ≥ формуванн¤ держа-ви - це сусп≥льний процес, ¤кий маЇ власну ≥стор≥ю та в≥дпо-в≥дн≥ стад≥њ становленн¤. « ц≥Їњ точки зору доц≥льно розр≥зн¤-ти типовий ≥ нетиповий державогенез, розгл¤дати виникненн¤ держави ≥ соц≥альне розшаруванн¤ сусп≥льства на верстви (класи, стани) ¤к тривал≥, суперечлив≥ та взаЇмозумовлен≥ процеси.
¬иникненн¤ держави обумовлено потребою сусп≥льства зберегти свою ц≥л≥сн≥сть п≥д час розшаруванн¤ на нер≥вн≥ за своњм соц≥альним становищем верстви, у зд≥йсненн≥ ефектив-ного соц≥ального управл≥нн¤ за умов зб≥льшенн¤ населенн¤, зам≥ни безпосередн≥х родоплем≥нних звТ¤зк≥в на опосередко-ван≥ продуктами виробництва, що Ї про¤вом ускладненн¤ сусп≥льного житт¤. ”с≥ ц≥ та ≥нш≥ зм≥ни в розвитку сусп≥льства призвод¤ть до необх≥дност≥ у под≥л≥ сусп≥льноњ прац≥ на мате-р≥альну та ≥деолог≥чну, а також остаточного в≥докремленн¤ з≥ сфери матер≥ального виробництва прошарку населенн¤, ¤кий за своњми ¤кост¤ми та зд≥бност¤ми м≥г би адекватно осмисли-ти законом≥рност≥ розвитку сусп≥льства, збереженн¤ його ц≥л≥сност≥ та нормальних умов функц≥онуванн¤. ≈тап под≥лу сусп≥льноњ прац≥ призводить до розшаруванн¤ сусп≥льства на два угрупованн¤, р≥зних за джерелом виникненн¤, функц≥¤ми, законом≥рност¤ми розвитку. ƒ≥йсно, угрупованн¤ член≥в сус-п≥льства, що були зайн¤т≥ безпосередньо у матер≥альному ви-робництв≥, виникали та обТЇднувалис¤ на основ≥ Їдност≥ ма-тер≥ально-виробничих ≥ соц≥альних ≥нтерес≥в, а т≥, що займа-лис¤ управл≥нн¤м, - соц≥альних ≥ пол≥тико-управл≥нських.
ѕодальше зб≥льшенн¤ населенн¤, розвиток продуктив-них сил, утворенн¤ сп≥льност≥ б≥льш високого пор¤дку, н≥ж община, та обумовлене цими процесами зростанн¤ конфл≥кт-них ситуац≥й призвод¤ть до того, що охоронна д≥¤льн≥сть ≥з безпосередньо сусп≥льноњ трансформуЇтьс¤ у профес≥йну. ƒл¤ виконанн¤ охоронних функц≥й в общинах ≥ племенах утворю-валис¤ в≥дпов≥дн≥ посади, що й було первинною формою державноњ влади.
«авершенн¤ розпаду влади родового ладу ≥ утворенн¤ власноњ держави повТ¤зано з установленн¤м публ≥чноњ влади, що Ї суттЇвою ознакою. якщо арм≥¤ ≥ флот ¤к первинна фор-ма публ≥чноњ влади ≥снували у вигл¤д≥ озброЇноњ сили паную-чого класу, що безпосередньо зливалас¤ з ним, ≥ тому проти-сто¤ла т≥льки б≥льшост≥ населенн¤, то створенн¤ пол≥ц≥њ Ї наступним етапом в≥дчуженн¤ держави в≥д сусп≥льства. ƒержава виступаЇ вже ¤к озброЇна влада, що в≥докремлюЇтьс¤ ≥ стоњть не т≥льки над б≥льш≥стю населенн¤, але й над кожним окре-мим членом пануючого класу. ѕубл≥чна влада не зливаЇтьс¤ повн≥стю з державою Ц це особливим чином орган≥зована влада ф≥зичного примусу у вигл¤д≥ арм≥њ, флоту, пол≥ц≥њ, вТ¤з-ниць тощо.
ќсобливост≥ м≥сц¤ ≥ рол≥ публ≥чноњ влади в держав≥ ви-значають матер≥альн≥стю, що ¤к≥сно в≥др≥зн¤Ї њњ в≥д ≥деолог≥ч-ноњ сили держави, ¤ку значною м≥рою формуЇ чиновництво. ≤з виникненн¤м писемност≥ зТ¤вл¤Їтьс¤ можлив≥сть вт≥ленн¤ вел≥нь ≥ р≥шень чиновник≥в у письмову форму, що робить можливим њх доведенн¤ до загального в≥дома ус≥х член≥в сус-п≥льства.
–озвиток держави ¤к самост≥йноњ ≥деолог≥чноњ сили сус-п≥льства призв≥в до в≥докремленн¤ права у форм≥ письмових закон≥в в≥д безпосередньо матер≥ального житт¤, перетворенн¤ звичаЇвого права у загальнообовТ¤зкове, зд≥йсненн¤ ¤кого за-безпечувалос¤ методами ф≥зичного та економ≥чного примусу.
–озмањтт¤ держав, що мали м≥сце в ≥стор≥њ розвитку люд-ства та ≥снують нин≥, потребуЇ њх певноњ упор¤дкованост≥, класиф≥кац≥њ за загальними та особливими ознаками. ќснов-ною класиф≥кац≥Їю держав Ї њх под≥л ≥ обТЇднанн¤ за типами, тобто сукупн≥стю найб≥льш суттЇвих ознак. «а критер≥й ≥сто-ричноњ тип≥зац≥њ держав найчаст≥ше беретьс¤ пон¤тт¤ сусп≥-льно-економ≥чноњ формац≥њ, ¤ке включаЇ сукупн≥сть ус≥х сус-п≥льних в≥дносин у њх взаЇмозвТ¤зку з дом≥нуючим способом сусп≥льного виробництва. Ќаукова класиф≥кац≥¤ ≥сторичних тип≥в держав виходить з тих положень, що, по-перше, певним ≥сторичним етапам розвитку людства в≥дпов≥дають прита-манн≥ т≥льки њм спос≥б виробництва та характер виробничих в≥дносин; по-друге, економ≥чний лад обумовлюЇ вс≥ ≥нш≥ сус-п≥льн≥ в≥дносини ≥ разом з ними утворюЇ ≥сторичний тип сус-п≥льства; по-третЇ, кожному ≥сторичному типу сусп≥льства властивий т≥льки св≥й тип державноњ орган≥зац≥њ. ≤сторичний тип держави Ц це сукупн≥сть найб≥льш суттЇвих ознак, влас-тивих державам, що ≥снували на певних етапах ≥стор≥њ людства.
«г≥дно з класиф≥кац≥Їю сусп≥льно-економ≥чних формац≥й ус≥ держави в ≥сторичному контекст≥ под≥л¤ютьс¤ на держави рабовласницького, феодального, буржуазного та сучасного тип≥в.
–абовласницький Ц це перший в ≥стор≥њ людства тип держави, ¤кий не мав загального поширенн¤ ≥ був перех≥д-ним. ÷е обумовлюЇ на¤вн≥сть у рабовласницькому сусп≥льств≥ залишк≥в устрою влади перв≥снообщинного ладу, але дом≥-нуючою в ньому Ц тенденц≥¤ до державноњ орган≥зац≥њ сусп≥льства. –абовласницький тип держави характеризуЇтьс¤ тим, що його економ≥чну основу становила приватна власн≥сть ≥ на та-кий зас≥б виробництва, ¤к раб. „ленами держави визнавалас¤ менш≥сть населенн¤ Ц передус≥м рабовласники та де¤к≥ пред-ставники ≥нших прошарк≥в (сел¤ни-общинники, рем≥сники, торгов≥ люди).
