II.  ”Ћ№“”–ј —“ј–ќƒј¬Ќ№ќ√ќ —’ќƒ”

1. «агальн≥ законом≥рност≥ виникненн¤ давньосх≥дних цив≥л≥зац≥й.
2. ќсновн≥ дос¤гненн¤ культури —тародавньоњ ћесопотам≥њ.
3. ƒавньоЇгипетська культура.
4.  ультура —тародавньоњ ≤нд≥њ.
5. ≈тапи розвитку культури —тародавнього  итаю.

1. «агальн≥ законом≥рност≥ виникненн¤ давньосх≥дних цив≥л≥зац≥й

ќдн≥Їю ≥з загальних законом≥рностей ≥сторичного процесу Ї нер≥вном≥рн≥сть його розвитку ¤к у час≥, так ≥ в простор≥. ¬ ≥стор≥њ людства на певних етапах окрем≥ народи ставали нос≥¤ми сусп≥льного прогресу. ƒо того ж на ранн≥х стад≥¤х, коли людина ще сильно залежала в≥д природи, дуже важливим був географ≥чний чинник.

¬ к≥нц≥ IV Ц III тис¤чол≥тт≥ до н.е. творц¤ми перших цив≥л≥зац≥й на «емл≥ стали народи, ¤к≥ засел¤ли долини великих р≥к Ц “игру, ™вфрату, Ќ≥лу, ≤нду, √ангу, янцзи ≥ ’уанхе. ¬ир≥шальну роль у цьому в≥д≥грала на¤вн≥сть наносних родючих земель, ¤к≥ утворювалис¤ завд¤ки пер≥одичним розливам р≥к. ¬ так≥й м≥сцевост≥ ≥ндив≥дуальна обробка земл≥ неможлива. –азом з тим об'Їднанн¤ зусиль сел¤нських общин, накопиченн¤ спостережень за часом розливу р≥к, ≥ригац≥йн≥ роботи забезпечували дуже багат≥ врожањ. Ќав≥ть кам'¤н≥, дерев'¤н≥ або м≥дн≥ знар¤дд¤ дозвол¤ли вести тут великообс¤гов≥ земл¤н≥ роботи ≥ одержувати значний додатковий продукт. ќтже, створювалис¤ умови дл¤ майнового розшаруванн¤ ≥ виникненн¤ держави. —клавс¤ особливий тип держави Ц сх≥дна деспот≥¤. ѓњ особливост≥ зумовлен≥ саме необх≥дн≥стю створювати ≥ п≥дтримувати ≥ригац≥йну систему: жорстка централ≥зац≥¤ влади, повне всевладд¤ ≥ нав≥ть обожнюванн¤ правител¤, ≥снуванн¤ бюрократичного апарату, застосуванн¤ рабськоњ прац≥, але при цьому Ц збереженн¤ с≥льськоњ общини.

÷≥ загальн≥ риси мали конкретн≥ своЇр≥дн≥ про¤ви в р≥зних крањнах —тародавнього —ходу.

2. ќсновн≥ дос¤гненн¤ культури —тародавньоњ ћесопотам≥њ

≤стор≥¤ в≥дкритт¤. ћесопотам≥Їю (украњнською Ц ћежир≥чч¤ або ƒвор≥чч¤) називають область м≥ж р≥ками “игром ≥ ™вфратом. ÷¤ територ≥¤ зараз переважно належить ≤раку. —тародавн¤ ћесопотам≥¤ Ц ≥сторична область, де зг≥дно з сучасними у¤вленн¤ми ран≥ше в≥д ус≥х на планет≥ складаЇтьс¤ державн≥сть.

ƒуже довго ц¤ цив≥л≥зац≥¤ залишалас¤ практично нев≥домою науц≥. ќсновним джерелом знань була Ѕ≥бл≥¤, де Ї розпов≥д≥ про буд≥вництво ¬ав≥лонськоњ веж≥, про правител¤ Ќавуходоносора ≥ полоненн¤ Їврењв, про халдењв Ц мешканц≥в ¬ав≥лона, про столицю јс≥р≥њ Ц Ќ≥нев≥ю Ц Увелику блудницюФ, про чаш≥ гн≥ву, ¤ку с≥м ангел≥в вилили на приЇвфратськ≥ земл≥. ќпис цих м≥сць зустр≥чаЇтьс¤ ≥ у давньогрецького ≥сторика √еродота. ¬≥н захоплювавс¤ ст≥нами ¬ав≥лона Ц такоњ ширини, що на них могли роз'њхатис¤ дв≥ бойов≥ кол≥сниц≥, прирахував до чудес св≥ту Увис¤ч≥ сади —ем≥рам≥диФ. “ак≥ св≥дченн¤ довго викликали сумн≥ви, тому що було незрозум≥ло, куди могла зникнути велика цив≥л≥зац≥¤. ” XIX ст. в≥дбулис¤ гранд≥озн≥ археолог≥чн≥ в≥дкритт¤ в долинах “игру ≥ ™вфрату. Ѕули розкопан≥ головн≥ м≥ста ћесопотам≥њ, розшифрована писемн≥сть, що дозволило досить детально реконструювати минуле ƒвор≥чч¤.

ƒержави —тародавньоњ ћесопотам≥њ. ќсоблив≥сть найдавн≥шоњ пол≥тичноњ ≥стор≥њ ћесопотам≥њ пол¤гаЇ в тому, що тут ≥снувала не одна, а дек≥лька держав, ¤к≥ почергово домагалис¤ переваги в рег≥он≥. ” к≥нц≥ IV Ц на початку III тис¤чол≥тт¤ до н.е. на п≥вдн≥ ƒвор≥чч¤ виникли м≥стаЦдержави ”р, ”рук, Ћагаш, об'Їднан≥ ≥сториками зб≥рною назвою Ўумер (на ≥м'¤ народу, що жив там). ƒещо п≥зн≥ше сформувалос¤ ≥ почало завоюванн¤ царство јккад. ” III тис¤чол≥тт≥ до н.е. велика частина ћесопотам≥њ потрапл¤Ї п≥д владу ¬ав≥лонського царства. ѕот≥м, з XVI ст. до н.е., посилюЇтьс¤ м≥ць јс≥р≥њ (њњ столиц¤ Ц м≥сто Ќ≥нев≥¤). ѕ≥сл¤ нового недовгого п≥днесенн¤ ¬ав≥лона в VI ст. до н.е. ћежир≥чч¤ було завойоване п≥вн≥чним сус≥дом Ц ѕерс≥Їю (≤раном).

 ультура цих держав мала певн≥ в≥дм≥нност≥, але ч≥тко простежуЇтьс¤ њњ спадкоЇмн≥сть, сп≥льн≥ риси. ћесопотам≥ю часто називають колискою людськоњ цив≥л≥зац≥њ. Ѕагато що з того, що становить сучасну культуру ≥ оточуЇ нас в повс¤кденному житт≥, виникло саме там.

Ѕуд≥вництво й арх≥тектура. ” ћесопотам≥њ дуже рано (за останн≥ми даними, ран≥ше, н≥ж у ™гипт≥) починають будувати ≥ригац≥йн≥ споруди. ≤ригац≥¤ мала планом≥рний, великомасштабний характер. ѕовен≥ ™вфрату бувають дуже сильними, але нечастими. “ому копалис¤ величезн≥ котловани, ¤к≥ заповнювалис¤ водою п≥д час повен≥ Ц так створювавс¤ запас води на час посухи. √еродот описав судноплавний канал, проритий м≥ж “игром ≥ ™вфратом.

Ќакопичений досв≥д став використовуватис¤ в буд≥вництв≥. ” к≥нц≥ IV тис¤чол≥тт¤ до н.е. шумери вже будують м≥ста. ¬ них складаютьс¤ ≥ перш≥ державн≥ структури. ¬иникаЇ монументальна арх≥тектура. ѕ≥д час розкопок була знайдена стату¤ жерц¤, правител¤ шумерського м≥ста Ћагаша на ≥м'¤ √удеа, ¤кий жив у XXI ст. до н.е. ¬≥н зображений з планом майбутнього храму в руках. ÷е Ц св≥дченн¤ одночасно високоњ буд≥вельноњ техн≥ки ≥ значущост≥, ¤ку правител≥ надавали буд≥вельним роботам. ћонументальне буд≥вництво, ¤к ≥ ≥ригац≥¤, Ц ¤скравий приклад перемоги людини над неспри¤тливими природними умовами. —права в тому, що в ћесопотам≥њ немаЇ готових буд≥вельних матер≥ал≥в Ц каменю, дерева. ¬с≥ г≥гантськ≥ споруди зводилис¤ з глин¤ноњ цегли.

ќсновними монументальними будовами були храми ≥ палаци. ’рами часто розм≥щувалис¤ на вершин≥ багатоступ≥нчастоњ башти Ц з≥курату. «≥курати складалис¤ з дек≥лькох складених суц≥льною цегл¤ною кладкою платформ, розм≥ри ¤ких зменшувалис¤ догори. ¬важалос¤, що так≥ сх≥дц≥ сполучають землю ≥ небо. ’рам знаходивс¤ на верхньому майданчику, п≥дн¤тис¤ до нього можна було довгими сходами ≥ похилими п≥дйомами. “ак≥ процес≥њ становили частину рел≥г≥йних церемон≥й. У’рамиЦгориФ, ¤к≥ створювалис¤ працею сел¤нЦобщинник≥в ≥ раб≥в, ставали символами всемогутност≥ держави. —лава месопотамських буд≥вельник≥в в≥дбилас¤ в б≥бл≥йн≥й розпов≥д≥ про ¬ав≥лонську вежу. ƒо реч≥, при розкопках давнього ¬ав≥лона був знайдений фундамент г≥гантського з≥курату, ¤кий, ймов≥рно, ≥ був њњ прообразом.

¬еличними, ¤к ≥ культов≥ споруди, були палаци правител≥в Ўумера, јккада, ¬ав≥лон≥њ ≥ особливо јс≥р≥њ. ¬х≥д до царського палацу в Ќ≥нев≥њ був прикрашений величезними стату¤ми божеств Ц крилатих людинобик≥в ≥ людинолев≥в. Ќа ст≥нах зал≥в Ц сюжетн≥ рельЇфи, ¤к≥ детально зображають житт¤ правител¤. Ќайб≥льш в≥дом≥ Ц рельЇфи, присв¤чен≥ полюванню Ц улюбленому зан¤ттю ас≥р≥йськоњ знат≥. «в≥р≥в тримали у спец≥альних вольЇрах Ц перших попередниках сучасних зоопарк≥в, а перед полюванн¤м випускали. –ельЇфи чудово передають динам≥ку, азарт погон≥. ќсобливе враженн¤ справл¤ють драматичн≥ сцени загибел≥ тварин Ц левиц≥ ≥ лева, газелей, диких коней.

–озкопки у ¬ав≥лон≥ дозволили уточнити, ¤к вигл¤дали легендарн≥ Увис¤ч≥ садиФ цариц≥ —ем≥рам≥ди. ÷е була кам'¤на буд≥вл¤, ¤ка складалас¤ ≥з ступ≥нчастих терас. Ќа кожн≥й терас≥ був шар земл≥, де ≥ розбивали сад. ¬ода вгору подавалас¤ за допомогою лопатевого водопроводу.

ѕост≥йн≥ в≥йни вимагали зведенн¤ оборонних споруд. ћ≥ста ћежир≥чч¤ стають справжн≥ми фортец¤ми. ѕро столицю јс≥р≥њ Ќ≥нев≥ю говорили: У“а, ¤ка своњм с¤йвом в≥дкидаЇ ворог≥вФ. «убц≥ њњ ст≥н, ¤к≥ дос¤гали б≥л¤ 20 м у висоту, прикрашала цегла, покрита блакитною глазур'ю ≥з золотою блискучою смугою. ¬ав≥лон оточували чотири к≥льц¤ ст≥н. √оловн≥ ворота були присв¤чен≥ богин≥ ≤штар. «а наказом цар¤ Ќавуходоносора до них побудували дорогу надзвичайноњ краси ≥ абсолютноњ неприступност≥ дл¤ можливого ворога. « двох бок≥в зд≥ймалис¤ семиметров≥ ст≥ни. ÷¤ дорога була вимощена величезними плитами з б≥лого вапн¤ку. Ќа кожн≥й плит≥ вибито напис: Уя Ц ЌавуходоносорЕ ¬ав≥лонську вулицю вимостив...Ф. Bce, що робилос¤ в держав≥, вважалос¤ заслугою виключно њњ правител¤.

ѕисемн≥сть ≥ л≥тература . Ќайб≥льше дос¤гненн¤ культури ћесопотам≥њ Ц писемн≥сть. –ан≥ше за вс≥х њњ створили шумери в IV тис¤чол≥тт≥ до н.е. —початку з'¤вилос¤ малюнкове письмо Ц п≥ктограф≥¤. ѕоступово окремими знаками почали позначати вже не слово, а склади ≥ звуки, а малюнки зм≥нили св≥й вигл¤д. ƒл¤ письма використовували глину Ц найпоширен≥ший природний матер≥ал у ƒвор≥чч≥. « ретельно очищеноњ глини виготовл¤ли табличку, напис наносили паличкою або металевим стержнем. «а формою клинопод≥бних рисок писемн≥сть отримала свою назву Ц клинопис. √отову табличку обпалювали у спец≥альних печах.

¬≥д шумерськоњ писемност≥ поход¤ть клинописн≥ системи јккада, ¬ав≥лон≥њ, јс≥р≥њ. —вого часу мала м≥сце ц≥кава ситуац≥¤: коли л≥нгв≥сти розшифрували ас≥р≥йський, пот≥м вав≥лонський клинопис, вони передбачили в≥дкритт¤ ще давн≥шоњ культури. јрхеологи розкопали шумерськ≥ пам'¤тники значно п≥зн≥ше.

«араз уже прочитано тис¤ч≥ табличок найр≥зноман≥тн≥шого зм≥сту: царськ≥ накази, господарськ≥ записи, учн≥вськ≥ зошити, науков≥ трактати, рел≥г≥йн≥ г≥мни, художн≥ твори. ¬ Ќ≥нев≥њ була зроблена виключна знах≥дка Ц перша в ≥стор≥њ людства б≥бл≥отека. ѓњ створили за наказом ас≥р≥йського цар¤ јшшурбан≥пала. «береглас¤ ≥ табличка з суворим наказом, роз≥сланим по вс≥й крањн≥, збирати або переписувати глин¤н≥ таблички. Ѕ≥бл≥отека була блискуче орган≥зована: внизу кожноњ таблички Ц повна назва книги ≥ номер Устор≥нкиФ, ¤щики розм≥щалис¤ на полиц¤х в≥дпов≥дно до тем, у кожноњ полиц≥ Ц номер.

” б≥бл≥отец≥ јшшурбан≥пала збереглас¤ перша з в≥домих у св≥тов≥й л≥тератур≥ еп≥чна поема. ¬она була створена ще шумерами ≥ розпов≥даЇ про цар¤ м≥ста ”рук, геро¤ √≥льгамеша. √≥льгамеш ≥ його друг ≈нк≥ду зд≥йснюють безл≥ч подвиг≥в. ѕ≥сл¤ смерт≥ ≈нк≥ду √≥льгамеш не може примиритис¤ з тим, що, на в≥дм≥ну в≥д бог≥в, люди не живуть в≥чно. ¬≥н вирушаЇ шукати таЇмницю безсмерт¤. ѕошуки привод¤ть його до першоњ людини Ц ”тЦнап≥шт≥. ”тЦнап≥шт≥ переказуЇ √≥льгамешу ≥стор≥ю свого житт¤. ѕереклад ц≥Їњ розпов≥д≥ на Ївропейськ≥ мови викликав справжню сенсац≥ю, оск≥льки вона практично повн≥стю сп≥впадала з розпов≥ддю про Увеликий потопФ у Ѕ≥бл≥њ: гн≥в бог≥в, споруда великого корабл¤, земл¤, покрита водою; нав≥ть зупинка на вершин≥ великоњ гори! Ќаприк≥нц≥ своЇњ подорож≥ √≥льгамеш, загубивши чар≥вну кв≥тку безсмерт¤, розум≥Ї: в≥чно живе в пам'¤т≥ нащадк≥в той, хто зд≥йснюЇ добр≥ справи.

ќбрази ≥ сюжети шумерськоњ, вав≥лонськоњ, ас≥р≥йськоњ м≥фолог≥њ збереглис¤ п≥сл¤ загибел≥ ц≥Їњ цив≥л≥зац≥њ. Ќаприклад, м≥фи про створенн¤ св≥ту ≥ людей з глини, про вмираючого ≥ воскресаючого бога “амуза. —емиденний тиждень склавс¤ в ас≥р≥йц≥в ≥ вав≥лон¤н, ¤к≥ поклон¤лис¤ семи головним богам. “ак≥ приклади можна продовжувати.

Ќауков≥ знанн¤ . «авд¤ки розшифруванню Углин¤них книгФ отримано досить точн≥ у¤вленн¤ про р≥вень наукових знань у ћежир≥чч≥. ќхоронц¤ми вищоњ мудрост≥ були жерц≥. ќсобливого значенн¤ набуло спостереженн¤ за з≥рками. «≥ркам приписувалас¤ маг≥чна сила. ’рами на вершинах з≥курат≥в служили своЇр≥дними обсерватор≥¤ми. ” ¬ав≥лон≥њ була в≥дома вс¤ зор¤на карта, ¤ка може бути створена без телескопа. ∆ерц≥ встановили зв'¤зок —онц¤ з≥ знаками зод≥аку. Ќа основ≥ астроном≥чних спостережень було розроблено дуже точний м≥с¤чний календар. ¬ав≥лонц≥ користувалис¤ сон¤чними ≥ вод¤ними годинниками. ¬≥рили у вплив з≥рок на долю людини, великою повагою користувалас¤ астролог≥¤.

–озвиненими дл¤ свого часу були ≥ математичн≥ знанн¤: чотири арифметичних д≥њ, зведенн¤ в квадрат ≥ знаходженн¤ квадратного корен¤, обчисленн¤ площ≥ геометричних ф≥гур. —учасний розпод≥л кола на 360⁰ ≥ години на 60 хвилин сходить до ш≥стичноњ ас≥роЦвав≥лонськоњ системи рахунку.

ћистецтво вав≥лонських л≥кар≥в славилос¤ на —ход≥. ѓх часто запрошували в ≥нш≥ крањни. ” ¬ав≥лон≥ було дв≥ медичн≥ школи, ¤к≥ утримувалис¤ державним коштом. «береглос¤ безл≥ч науковоЦмедичних табличок, складених за одним зразком. ѕочинаютьс¤ вони словами: Уякщо людина хвора...Ф, дал≥ йде перел≥к симптом≥в хвороби, а пот≥м рекомендац≥њ щодо л≥куванн¤. «авершують запис слова: У¬≥н видужаЇФ. ÷≥кавий звичай описуЇ √еродот.  оли л≥кар≥ не знали, ¤к допомогти хворому, його виносили на ринкову площу ≥ кожний перехожий був зобов'¤заний дати раду.

¬ ц≥лому можна сказати, що розумова прац¤ вже в≥докремилас¤ в≥д ф≥зичноњ, але наука носила характер таЇмного знанн¤.

«акони ’аммурап≥ . ѕевним п≥дсумком розвитку пол≥тичноњ думки давн≥х стало оформленн¤ письмових закон≥в у Ўумер≥, јккад≥, ≥нших державах ћесопотам≥њ. як царЦзаконодавець ув≥йшов у св≥тову ≥стор≥ю ’аммурап≥, ¤кий п≥дпор¤дкував влад≥ ¬ав≥лону все ƒвор≥чч¤ (XVIII ст. до н.е.). ” ѕариж≥, в Ћувр≥ збер≥гаЇтьс¤ У—тела ’аммурап≥Ф. ” њњ верхн≥й частин≥ Ц зображенн¤ самого цар¤, ¤кий одержуЇ в≥д Ѕога символи влади, а в нижн≥й Ц вибит≥ клинописом закони. ¬елике м≥сце серед них займаЇ боргове право Ц позики, в≥дсотки на борги, застава. √рошовою одиницею тод≥ був талант (слово, ¤ке, зм≥нивши значенн¤, ув≥йшло до сучасних мов). –егулюютьс¤ с≥мейн≥ стосунки: вз¤тт¤ шлюбу, покаранн¤ за нев≥рн≥сть, майнов≥ права чолов≥к≥в, успадкуванн¤, розлученн¤. ќбумовлено, що раб Ц повна власн≥сть хаз¤њна. —удили жерц≥, вони могли викликати св≥дк≥в, ¤к≥ приносили кл¤тву. ѕокаранн¤ передбачалис¤ сувор≥, ≥снував смертний вирок (в≥дс≥канн¤ голови, закопуванн¤ живцем у землю, саджанн¤ на к≥л). Ћ≥кар за невдале л≥куванн¤ каравс¤ таким чином: Уякщо л≥кар, робл¤чи комуЦнебудь надр≥з бронзовим ножем, запод≥Ї смерть ц≥й людин≥ або, зн≥маючи катаракту бронзовим ножем, пошкодить око ц≥Їњ людини, то йому повинн≥ в≥дс≥кти рукуФ. ¬≥йсько було регул¤рним, за службу отримували грош≥ ≥ над≥л земл≥. ¬ищу владу за вс≥ма законами вт≥лював цар.

«б≥льшенн¤ територ≥њ держави призводило до ускладненн¤ структури управл≥нн¤. ¬ јс≥р≥њ, знову ж уперше, виник ч≥ткий розпод≥л на м≥сцев≥ адм≥н≥стративн≥ одиниц≥ Ц сатрап≥њ. ѕот≥м його запозичила ѕерс≥¤.

Ќаведена характеристика не вичерпуЇ перел≥к дос¤гнень у галуз≥ науки ≥ мистецтва, ¤к≥ вперше з'¤вилис¤ у народ≥в ћежир≥чч¤, але вона даЇ у¤вленн¤ про той високий р≥вень, ¤кого дос¤гла тут культура.

3. ƒавньоЇгипетська культура

≤стор≥¤ вивченн¤. Ќа в≥дм≥ну в≥д ћесопотам≥њ, культура —тародавнього ™гипту н≥коли не забувалас¤ людством. якщо м≥ста ƒвор≥чч¤ опинилис¤ п≥д землею, то давньоЇгипетськ≥ храми ≥ п≥рам≥ди, складен≥ з г≥гантських кам'¤них блок≥в, продовжують височ≥ти ≥ зараз. як написав арабський мандр≥вник: У¬се на св≥т≥ боњтьс¤ часу, але час боњтьс¤ Їгипетських п≥рам≥дФ. «береглис¤ численн≥ написи на ст≥нах храм≥в, пам'¤тних обел≥сках, стату¤х, в жаркому сухому кл≥мат≥ не загинув нав≥ть пап≥рус (назва цього Їгипетського матер≥алу дл¤ письма походить в≥д назви тростини, ¤ка служила дл¤ нього сировиною). ѕроте у¤вленн¤ про Їгипетську ≥стор≥ю довгий час залишалис¤ вельми схематичними. ¬ченим н≥¤к не вдавалос¤ прочитати Їгипетську писемн≥сть Ц ≥Їрогл≥фи. ѓњ секрет, ¤кий ретельно обер≥гавс¤ кастами жерц≥в ≥ писар≥в, було втрачено ще в старовину. ƒавньогрецьк≥ вчен≥ намагалис¤ по¤снити значенн¤ ≥Їрогл≥ф≥в, вважаючи њх малюнковим письмом. ѕод≥бн≥ спроби залишалис¤ марними аж до XIX ст. ѕ≥д час Їгипетського походу Ќаполеона було знайдено ≥ вивезено в ™вропу так званий У–озеттський кам≥ньФ (м≥сце знах≥дки Ц м≥стечко –озетта). Ќа цьому камен≥ однаковий текст вибито трич≥: давн≥ми ≥Їрогл≥ф≥чними письменами, пот≥м њх б≥льш п≥зн≥м, спрощеним вар≥антом ≥ добре в≥домою давньогрецькою мовою. ÷ей напис став основою дл¤ розшифруванн¤.

„есть в≥дкритт¤ секрету ≥Їрогл≥ф≥в належить французькому вченому ‘рансуа Ўампольону. ¬≥н в≥дмовивс¤ в≥д припущенн¤, що кожний ≥Їрогл≥ф означаЇ ц≥ле слово. ѕ≥сл¤ багатор≥чних досл≥джень Ўампольон встановив, що ≥снують ≥Їрогл≥фи дек≥лькох вид≥в: одн≥ позначають слова, а ≥нш≥ Ц букви або склади. Ѕувають випадки, коли один знак читаЇтьс¤ по-р≥зному. ” староЇгипетськ≥й писемност≥ немаЇ голосних, немаЇ пост≥йного напр¤му письма. «даЇтьс¤, вже цих подробиць вистачить, щоб зрозум≥ти, ¤ке складне наукове завданн¤ вир≥шив Ўампольон. ¬≥н по праву вважаЇтьс¤ основоположником науки Їгиптолог≥њ.

¬иникненн¤ Їгипетськоњ держави ≥ пер≥одизац≥¤ ≥стор≥њ —тародавнього ™гипту. «аселенн¤ територ≥њ ™гипту в≥дбулос¤ в ранньому неол≥т≥. ” ’ЦVI тис¤чол≥тт¤х до н.е. на широких просторах ѕ≥вн≥чноњ јфрики кочували розр≥знен≥ племена, ¤к≥ займалис¤ полюванн¤м, збиральництвом ≥ рибальством. ” зв'¤зку з≥ зм≥ною кл≥мату, ¤ка призвела до висиханн¤ саван, племена стали освоювати долину Ќ≥лу. —творенн¤ складноњ ≥ригац≥йноњ системи дозволило њм перейти до високопродуктивного землеробства ≥ тваринництва. « численних плем≥нних союз≥в Ц ном≥в Ц виникло два пол≥тичних об'Їднанн¤ Ц ¬ерхн≥й ≥ Ќижн≥й ™гипет. ¬они об'Їдналис¤ на початку III тис¤чол≥тт¤ до н. е., п≥сл¤ багатьох воЇн. —толицею Їдиноњ держави став ћемф≥с, п≥зн≥ше центр перем≥стивс¤ у ‘≥ви.

” давнину Їгипт¤ни вели л≥точисленн¤ за правл¤чими династ≥¤ми фараон≥в. « приходом новоњ династ≥њ в≥дл≥к рок≥в починавс¤ заново. ” IV ст. до н.е. Їгипетський жрецьЦ≥сторик ћанефон розпод≥лив ≥стор≥ю ™гипту на —тародавнЇ, —ереднЇ ≥ Ќове царства. ÷ей розпод≥л лежить ≥ в основ≥ сучасноњ пер≥одизац≥њ: –аннЇ царство (руб≥ж IVЦIII тис¤чол≥тт¤ до н.е.); ƒавнЇ царство ≥снувало прот¤гом III тис¤чол≥тт¤ до н.е.; —ереднЇ Ц з к≥нц¤ III до середини II тис¤чол≥тт¤ до н.е., Ќове Ц з середини до к≥нц¤ II тис¤чол≥тт¤ до н.е. ¬ид≥л¤ють ще п≥зн≥й пер≥од в I тис¤чол≥тт≥ до н.е. (точн≥ше Ц до IV ст. до н.е., коли ™гипет п≥дкор¤ють в≥йська ќлександра ћакедонського). “аким чином, давньоЇгипетська цив≥л≥зац≥¤ ≥снувала практично три тис¤чол≥тт¤, збер≥гаючи ц≥л≥сн≥сть своЇњ ориг≥нальноњ, складноњ ≥ надзвичайно багатоњ культури.

–ел≥г≥йн≥ у¤вленн¤.  лючем до розум≥нн¤ вс≥Їњ культури —тародавнього ™гипту Ї система рел≥г≥йних у¤влень, в≥дображена в м≥фолог≥њ. ќсновними джерелами, за ¤кими вивчають м≥фолог≥чн≥ у¤вленн¤, Ї р≥зноман≥тн≥ рел≥г≥йн≥ тексти, г≥мни ≥ молитви богам, записи похоронних обр¤д≥в.

Ѕагато бог≥в шанувалис¤ египт¤нами у вигл¤д≥ тварин. —в¤щенний бик јп≥с сприймавс¤ ¤к уособленн¤ продуктивноњ сили природи ≥ родючост≥. ÷≥лий культ склавс¤ навколо жука Ц скарабе¤. …ому поклон¤лис¤ в храмах сон¤чних божеств, зображали штовхаючим перед собою сон¤чний диск. ѕ≥д час мум≥ф≥кац≥њ кам'¤не зображенн¤ скарабе¤ клали на м≥сце серц¤. ÷е Ц найдавн≥ш≥, пов'¤зан≥ ще з тотем≥змом в≥руванн¤.

ѕоступово у¤вленн¤ про зовн≥шн≥й вигл¤д бог≥в зм≥нювалис¤. Ѕожества стали зображатис¤, ¤к правило, у вигл¤д≥ людей з головами тварин, р≥дше Ц у вигл¤д≥ тварин з головами людей. Ќаприклад, богин¤ ’атхор зображалас¤ з коров'¤чою головою, бог јмон Ц з рогами барана, бог √ор Ц з головою сокола. —ф≥нкс Ц божество, ¤ке охорон¤Ї кордон пустел≥, стереже ™гипет в≥д —ету Ц бога смерт≥ ≥ гар¤чого спопел¤ючого в≥тру Ц у вигл¤д≥ лева з чолов≥чою головою. ѕевн≥ зв≥р≥ ≥ птахи стали вважатис¤ душами бог≥в ≥ жили при храмах. ўоб бути визнаним вт≥ленн¤м божества, тварина повинна була мати особливий кол≥р, форму пл¤м, рог≥в. ѕ≥сл¤ смерт≥ св¤щенних тварин мум≥ф≥кували, ховали за певним обр¤дом. јрхеологи знайшли ц≥л≥ кладовища бик≥в, к≥шок, крокодил≥в.

¬ищим культом був культ сон¤чного божества. ™гипет називали Украњною —онц¤Ф, фараон≥в Ц Усинами —онц¤Ф. ” часи ƒавнього царства головним божеством був бог —онц¤ Ц –а. «ах≥д ≥ сх≥д —онц¤ р≥зн≥ м≥фи по¤снювали неоднаково. ” одних небо у¤вл¤лос¤ у вигл¤д≥ корови з т≥лом, покритим з≥рками, а ≥нод≥ Ц в образ≥ ж≥нки-богин≥, ¤ка, з≥гнувшись, пальц¤ми рук ≥ н≥г торкаЇтьс¤ земл≥. ” такому випадку зникненн¤ ≥ по¤ву —онц¤ пов'¤зували з проковтуванн¤м св≥тила ≥ новим його народженн¤м. «а ≥ншими у¤вленн¤ми, –а вдень пливе по небу в човн≥ до зах≥дних г≥р. “ам в≥н перес≥даЇ в н≥чний човен, допливаЇ до сх≥дних г≥р, зв≥дки, витримавши битву з≥ своњм ворогом-зм≥Їм, знову з'¤вл¤Їтьс¤ на неб≥.

 ожне м≥сто мало свого бога-заступника. ” ‘≥вах особливо шанували бога јмона.  оли за час≥в —ереднього царства ‘≥ви стали столицею крањни, культ јмона об'Їднавс¤ з головним державним культом —онц¤, склавс¤ образ Їдиного бога Ц јмона-–а.

¬ епоху Ќового царства був недовгий пер≥од, коли фараон јменхотеп IV скасував ус≥ колишн≥ культи ≥ вв≥в Їдинобожж¤ (монотењзм) Ц поклон≥нн¤ всемогутньому сон¤чному диску Ц богу јтону. —воЇ ≥м'¤, ¤ке означало Ујмон задоволенийФ, в≥н зам≥нив на ≈хнатон (У орисний дл¤ јтонаФ). ‘араон зробив столицею спец≥ально побудоване м≥сто јхет-јтон. ѕ≥сл¤ смерт≥ ≈хнатона жерц≥, проти ¤ких ≥ була, власне, спр¤мована реформа, швидко в≥дновили шануванн¤ јмона-–а, повернули свою владу ≥ зробили все можливе, щоб ≥м'¤ ≈хнатона було назавжди забуто. “≥льки завд¤ки тому, що археологи знайшли столицю прокл¤того фараона-реформатора, його ≥стор≥¤ стала в≥дома науц≥.

ƒуже важливим був загальноЇгипетський культ бога вмираючоњ ≥ воскресаючоњ природи ќс≥р≥са. ћ≥ф розпов≥даЇ про те, ¤к ќс≥р≥с, коли царював, навчив людей обробл¤ти землю ≥ саджати сади. јле його убив брат, злий —ет, бажаючи правити сам. —естра (≥ одночасно дружина) ќс≥р≥са богин¤ ≤с≥да знаходить ≥ оплакуЇ його т≥ло. —ин ќс≥р≥са та ≤с≥ди Ц √ор Ц вступаЇ в боротьбу з —етом. «авд¤ки допомоз≥ ≤с≥ди на суд≥ бог≥в √ора визнають Їдиним спадкоЇмцем. ѕ≥сл¤ перемоги √ор воскрешаЇ батька. ќднак ќс≥р≥с не бажаЇ залишатис¤ на земл≥ ≥ стаЇ царем потойб≥чного св≥ту. ÷ей культ був т≥сно пов'¤заний ≥з землеробством: с≥вба вважалас¤ похоронами зерна-ќс≥р≥са, по¤ва перших сход≥в Ц його в≥дродженн¤м. √ора ж пор≥внювали з сон¤чним св≥тлом, ¤ке даЇ житт¤ (сок≥л був одночасно символом ≥ √ора, ≥ сонц¤).

Ќайважлив≥шою рисою давньоЇгипетськоњ рел≥г≥њ було обожнюванн¤ царськоњ влади. ѕомерлий фараон прир≥внювавс¤ до ќс≥р≥са, ¤кий знаходить в≥чне житт¤. ѕравл¤чого фараона вважали живим богом, √ором у плот≥, сином –а. “ак≥ у¤вленн¤ мали реальну основу: влада фараона була абсолютною, йому п≥дкор¤вс¤ величезний бюрократичний апарат, йому належали вс≥ земл≥ в держав≥, золот≥ рудники ≥ копальн≥ ср≥бла, в його особисте розпор¤дженн¤ надходили податки. ¬≥рили, що влада фараона поширюЇтьс¤ нав≥ть на сили природи. ≤снував обр¤д, коли фараон кидав до Ќ≥лу пап≥рус, в ¤кому наказував р≥чц≥ розлитис¤.

ѕростим люд¤м заборон¤лос¤ вимовл¤ти вголос не т≥льки ≥м'¤ фараона, але нав≥ть його царський титул. ‘араон Ц це алегор≥¤, ¤ка збереглас¤ в Ѕ≥бл≥њ (в переклад≥ Ц великий будинок, тобто Ц той, ¤кий живе у великому будинку). ” написах ≥м'¤ фараона захищалос¤ Ц обводилос¤ особливою рамкою Ц картушем (до реч≥, цей звичай допом≥г у св≥й час розшифрувати ≥Їрогл≥фи). ‘араон Ќового царства “утмос III довг≥ роки не м≥г зайн¤ти престол, оск≥льки в крањн≥ правила цариц¤ ’атшепсут, ¤ка захопила владу шл¤хом змови.  оли п≥сл¤ њњ смерт≥ “утмос став фараоном, в≥н в≥ддав наказ знищити вс≥ написи ≥ статуњ на њњ честь. Ћес¤ ”крањнка, що бувала в ™гипт≥ ≥ вивчала його культуру, використала описан≥ у¤вленн¤ ¤к художн≥й образ в одному з своњх в≥рш≥в:

Уя, цар цар≥в, ¤, сонц¤ син могутн≥й,
соб≥ оцю гробницю збудував,
щоб славили народи незчисленн≥,
щоб т¤мили на вс≥ в≥ки потомки
≤менн¤...Ф ƒал≥ в круз≥ збитий напис.

ƒуже складними були у¤вленн¤ Їгипт¤н про смерть ≥ потойб≥чний св≥т. —мерть та ≥снуванн¤ п≥сл¤ нењ вважали безпосередн≥м продовженн¤м земного житт¤. –озум≥лос¤ це наст≥льки буквально, що ≥снувало спец≥альне заклинанн¤, ¤ке в замогильному св≥т≥ в≥двертало смерть в≥д людини, вже померлоњ на земл≥. ƒо мертвих зверталис¤ з письмовими проханн¤ми, вони могли вз¤ти участь у судов≥й справ≥, л≥куванн≥ хворого. ўоб забезпечити в≥чне ≥снуванн¤, треба було дотримуватис¤ безл≥ч≥ спец≥альних обр¤д≥в.

™гипт¤ни в≥рили, що людина маЇ дек≥лька душ. ƒуша на ≥м'¤ Ѕа у вигл¤д≥ птаха з людською головою в момент смерт≥ покидаЇ т≥ло. ƒл¤ того щоб померлий ожив ≥ знайшов безсмерт¤, Ѕа повинна повернутис¤ до т≥ла. «в≥дси п≥шов звичай мум≥ф≥кац≥њ. ўе одна душа Ц  а Ц примарний дв≥йник людини, ¤кий мешкав у гробниц≥.  а також повинна була мати можлив≥сть в≥дшукати свою земну оболонку, дл¤ цього в гробницю клали скульптурн≥ зображенн¤ померлого. ¬загал≥ дл¤ подальшого щасливого ≥снуванн¤ у померлого повинно було бути все, що в≥н мав за житт¤. Ћюдських жертвоприношень у Їгипетському обр¤д≥ похованн¤ не було. ” гробницю клали численн≥ зображенн¤ родич≥в, слуг, раб≥в. «аупок≥йний культ пронизував ≥ св≥тогл¤д, ≥ побут, ≥ мистецтво Їгипт¤н.

ћистецтво. –оль мистецтва у —тародавньому ™гипт≥ була абсолютно ≥ншою, н≥ж у сучасн≥й культур≥. Ќа в≥дм≥ну в≥д скороминущого земного житт¤, мистецтво було нос≥Їм бутт¤ в≥чного, головним засобом забезпеченн¤ безсмерт¤. “ому прац¤ художник≥в вважалас¤ св¤щеннод≥Їю. ¬они займали високе соц≥альне становище, часто були жерц¤ми. Ќаписи прославл¤ють њх: У¤ спорудив...Ф, У¤ виконав роботи прекрасн≥...Ф. Ќа в≥дм≥ну в≥д ћесопотам≥њ, в ≥стор≥њ збереглис¤ ≥мена Їгипетських майстр≥в. ѕершу п≥рам≥ду побудував ≤мхотеп. ¬≥н був ≥ арх≥тектором, ≥ математиком, ≥ л≥карем. —лава про його мудр≥сть д≥сталас¤ давн≥х грек≥в, ¤к≥ ототожнювали ≤мхотепа з богом ц≥лительства јсклеп≥Їм. –азом з тим, свобода ≥ндив≥дуальноњ творчост≥ була обмеженою, художник насамперед був охоронцем св¤щенних традиц≥й. “ри тис¤чол≥тт¤ мистецтво ™гипту збер≥гало Їдн≥сть художнього стилю.

” ™гипт≥ вже на початку III тис¤чол≥тт¤ до н.е. складаЇтьс¤ монументальна арх≥тектура. ѕричому майже не збереглос¤ громадських буд≥вель, проте безл≥ч Ц поховальних споруд ≥ храм≥в.

ѕершою поховальною спорудою, дл¤ ¤коњ кам≥нь став основним буд≥вельним матер≥алом, була ступ≥нчаста п≥рам≥да фараона ƒжосера (ƒавнЇ царство), зведена п≥д кер≥вництвом ≤мхотепа. ѕ≥д п≥рам≥дою вирубана скельна гробниц¤ неймов≥рно складного плануванн¤ (11 паралельних коридор≥в з ус≥л¤кими прим≥щенн¤ми). ¬ражаЇ вм≥нн¤ каменотес≥в ор≥Їнтуватис¤ в глибин≥ скел≥.

«годом почали будувати геометрично правильн≥ п≥рам≥ди, ¤к≥ у ƒавньому царств≥ були основною формою царських поховань. ѕоблизу сучасного  ањра, в √≥з≥, розм≥щен≥ найб≥льш≥ з них Ц п≥рам≥ди ’еопса, ’ефрена ≥ ћ≥кер≥на. ѕ≥рам≥да ’еопса дос≥ залишаЇтьс¤ найб≥льшою з кам'¤них споруд св≥ту. ѕ≥рам≥ди оточен≥ храмами. ” заупок≥йний комплекс ’ефрена, кр≥м п≥рам≥ди ≥ храму, входить г≥гантська ф≥гура —ф≥нкса (хоч ≥снуЇ припущенн¤, що —ф≥нкс побудований задовго до по¤ви перших п≥рам≥д). ƒе¤к≥ фах≥вц≥ вважають, що часом на споруд≥ п≥рам≥д працювала майже половина працездатного населенн¤ ™гипту (це було можливим тому, що на зрошуваних н≥льських земл¤х вдавалос¤ отримувати врожањ, в ¤ких додатковий продукт складав до 80%).

« виникненн¤м економ≥чних ≥ пол≥тичних труднощ≥в п≥рам≥ди Узменшилис¤Ф за розм≥рами, а пот≥м зм≥нилис¤ на скельн≥ гробниц≥ ≥ гробниц≥ в Уƒолин≥ мертвихФ. Ѕ≥льш≥сть з них була пограбована ще у старовину, тому в 1920Ц1922 рр. великою под≥Їю в Їгиптолог≥њ стало в≥дкритт¤ археологом √овардом  артером незайманоњ гробниц≥ фараона Ќового царства “утанхамона.

” часи Ќового царства були споруджен≥ найзнаменит≥ш≥ храмов≥ комплекси Ц храми јмона-–а в  арнак≥ ≥ Ћуксор≥, недалеко в≥д ‘≥в. ¬≥д Ћуксора до  арнака веде пр¤ма двок≥лометрова дорога Ц але¤ сф≥нкс≥в. јнсамбль храм≥в дуже складний, будувалис¤ вони прот¤гом стол≥ть. Ќайхарактерн≥ша деталь Ц безл≥ч величезних колон (в одному ≥з зал≥в  арнака њх 144). —товбур де¤ких можуть обхопити т≥льки п'¤ть чолов≥к.  олони стил≥зовано зображають н≥льськ≥ рослини ≥ дерева, њх кап≥тел≥ виконан≥ у вигл¤д≥ закритих або розпущених кв≥ток лотоса, лист¤ пальми (кап≥тель Ц верхн¤, прикрашена частина колони).

ўе одна справжн¤ перлина давньоЇгипетськоњ арх≥тектури Ц скельний храм фараона –амзеса II в јбу-—≥мбеле. Ѕ≥л¤ входу в храм чотири двадц¤тиметрових ф≥гури зображають самого фараона ≥ головних бог≥в. ’рам всередин≥ не маЇ штучного осв≥тленн¤. ¬≥н ор≥Їнтований таким чином, що один раз на р≥к Ц в день приходу –амзеса II на престол Ц сон¤чне пром≥нн¤ дос¤гаЇ головного св¤тилища, осв≥тлюЇ обличч¤ статуй –амзеса ≥ јмона, а також вибитий на ст≥н≥ текст мирноњ угоди з хеттами, перемогу над ¤кими здобув фараон. ¬же в наш час, коли будували дамбу на Ќ≥л≥, храм в јбу-—≥мбеле потрапив у зону повного затопленн¤. “ехн≥ка ’’ ст. дозволила перенести величезну споруду (правда, частинами) на безпечне м≥сце.

як ≥ арх≥тектура, образотворче мистецтво вт≥люЇ ≥дею пост≥йност≥, в≥чност≥. ¬оно п≥дкор¤лос¤ суворим канонам (у переклад≥ з грецькоњ слово канон означаЇ правило). „≥тко визначен≥ були типи статуй: сто¤ч≥ Ц ф≥гура напружено випр¤млена, л≥ва нога робить крок уперед, руки опущен≥ ≥ притиснут≥ до т≥ла; сид¤ч≥ Ц руки покладен≥ на кол≥на або одна рука з≥гнута в л≥кт≥, спина випр¤млена, погл¤д спр¤мований в далеч≥нь. ѕрот¤гом ƒавнього, —ереднього ≥ Ќового царств численн≥ статуњ божеств, фараон≥в, жерц≥в повторювали ц≥ пози.

ќсобливий канон ≥снував дл¤ зображенн¤ ф≥гур на площин≥ Ц рельЇф≥в, фресок, малюнк≥в на пап≥рус≥. √олова ≥ ноги зображалис¤ в проф≥ль, а торс ≥ оч≥ Ц в анфас. ¬с¤ ф≥гура окреслювалас¤ одн≥Їю л≥н≥Їю. –озм≥ри зображень передавали ≥Їрарх≥ю: чим значн≥шим вважавс¤ об'Їкт, тим б≥льшим в≥н зображавс¤. Ќайб≥льший Ц фараон (р≥вний богам), пот≥м Ц члени його родини, найменш≥ Ц раби. “еми композиц≥й були р≥зними Ц придворне житт¤, рел≥г≥йн≥ церемон≥њ, побутов≥ сцени. „асто зображали тварин, причому реал≥стично.  ол≥рна гама фресок ≥ розфарбованих рельЇф≥в Ц поЇднанн¤ жовтих ≥ коричневих тон≥в ≥з зеленими ≥ блакитними. ÷≥ кольори в≥дпов≥дали земл≥, рослинам, отже життю ≥ небу.

«г≥дно з в≥руванн¤ми одна з душ померлого Ц  а Ц повинна була Упоселитис¤Ф в його зображенн≥. ўоб  а Увп≥зналаФ свою матер≥альну оболонку, стали виготовл¤ти посмертн≥ г≥псов≥ маски. “ак зародилос¤ портретне мистецтво ™гипту. ќдин з найзнаменит≥ших ж≥ночих скульптурних образ≥в у всьому св≥товому мистецтв≥ Ц портрет Ќеферт≥т≥, дружини фараона-реформатора ≈хнатона. ѕри розкопках јхет-јтона була знайдена майстерн¤ скульптора “утмеса, а в н≥й Ц портрети член≥в царськоњ родини. «ображенн¤ цариц≥ Ќеферт≥т≥ у високому головному убор≥ звичайно в≥дтворюють у проф≥ль, при цьому не видно, що робота над зображенн¤м другого ока не зак≥нчена. ќдн≥ досл≥дники по¤снюють цю обставину раптово перерваною роботою (в майстерн≥ всюди Ц сл≥ди погрому), ≥нш≥ Ц нам≥ром художника, ¤кий не захот≥в, щоб його тв≥р замурували в гробницю (в ≥ншому м≥сц≥ вм≥стище  а не могло знаходитис¤).

Ќауков≥ знанн¤. ¬ процес≥ спостережень за природою, господарськоњ д≥¤льност≥, пол≥тичного житт¤ накопичувавс¤ досв≥д. √осподарюванн¤ в долин≥ Ќ≥лу взагал≥ неможливе без певних наукових знань, тому вони перетворювалис¤ на своЇр≥дний важ≥ль пол≥тичноњ влади. ¬иникнувши з практичних потреб, науков≥ знанн¤ утаЇмничувалис¤ й охорон¤лис¤ жрецькою кастою. –озвиток астроном≥њ диктувавс¤ потребою обчислювати пер≥оди розливу Ќ≥лу. Ѕуло пом≥чено, що розлив сп≥впадав з по¤вою на св≥танку, п≥сл¤ довгоњ перерви, ¤скравоњ з≥рки —≥р≥ус. «авд¤ки цьому, власне, ставав можливим ритуал, коли фараон УкомандувавФ розливом.

™гипетськ≥ жерц≥ розробили надзвичайно точний дл¤ свого часу сон¤чний календар. —початку д≥¤в календар, ¤кий складавс¤ з 360 дн≥в.  оли жерц≥ уточнили тривал≥сть року, було вигадано м≥ф про те, що боги подарували народу ™гипту дек≥лька дн≥в, ¤к≥ були оголошен≥ св¤тковими. ” п≥зньому пер≥од≥ нав≥ть виник проект введенн¤ високосних рок≥в, але в≥н не зд≥йснивс¤. —аме в ™гипт≥ розд≥лили добу на 24 години.

–озробл¤Їтьс¤ дес¤терична система рахунку. ™гипт¤ни оперували простими дробами з чисельником 1, ум≥ли обчислювати довжину кола ≥ площу круга. «вичай мум≥ф≥кац≥њ спри¤в розвитку анатом≥чних знань (дл¤ пор≥вн¤нн¤ Ц в ћесопотам≥њ препаруванн¤ труп≥в було заборонене державою). ≤снували л≥кар≥ р≥зних спец≥альностей Ц окул≥сти, дантисти, х≥рурги.

ѕри храмах д≥¤ли закрит≥ учбов≥ заклади Ц Убудинки житт¤Ф. Ўколи писар≥в (а ц≥ посади, ¤к правило, передавалис¤ спадкоЇмцю) створювалис¤ при двор≥ фараона, при храмах ≥ великих державних установах. ќсновн≥ предмети Ц читанн¤, письмо ≥ л≥чба. Ќавчанн¤ грамот≥ пол¤гало в заучуванн≥ ≥Їрогл≥ф≥в, читанн≥ текст≥в ≥ письмових вправах. “ексти дл¤ письма (¤к правило, дл¤ переписуванн¤) добиралис¤ з таким розрахунком, щоб њх зм≥ст був повчальним, спри¤в усв≥домленню майбутн≥м писарем своЇњ м≥с≥њ. ќдне з найв≥дом≥ших повчань св≥дчить: У«верни ж серце твоЇ до книг... немаЇ н≥чого вищого за книгуФ.

ѕ≥сл¤ поход≥в ќлександра ћакедонського замкнена Їгипетська культурна традиц≥¤ перервалас¤, але пор≥вн¤но з ≥ншими цив≥л≥зац≥¤ми —тародавнього —ходу через грек≥в культурн≥ дос¤гненн¤ ™гипту мали найб≥льший вплив на зовн≥шн≥й св≥т.

4.  ультура —тародавньоњ ≤нд≥њ

√еограф≥чн≥ умови та пер≥одизац≥¤ ≥стор≥њ. ќдним з перших осередк≥в людськоњ цив≥л≥зац≥њ, нар≥вн≥ з ™гиптом ≥ ћесопотам≥Їю, була ≥ —тародавн¤ ≤нд≥¤. ѕ≥востр≥в ≤ндостан Ц це своЇр≥дний субконтинент, в≥докремлений в≥д ≥ншоњ јз≥њ ланцюгом г≥р ≥ г≥рських хребт≥в, в≥н омиваЇтьс¤ водами ≤нд≥йського океану, јрав≥йського мор¤ ≥ Ѕенгальськоњ затоки. Ќезважаючи на ц≥ природн≥ перешкоди, вже в старовину в≥н був одним з найзаселен≥ших рег≥он≥в планети.

÷ентрами цив≥л≥зац≥й, ставали басейни р≥к (≤нд, √анг ≥ особливо притоки ≤нду Ц ѕ'¤тир≥чч¤, або ѕенджаб), де м≥сцев≥ мешканц≥ ран≥ше почали займатис¤ землеробством. —аме в ≤нд≥њ вперше стали вирощувати бавовну, рис, цукрову тростину (саме слово УцукорФ походить в≥д санскритського Усакхар≥Ф Ц тростинний цукор), були приручен≥ зебу (горбатий бик), слони.

¬ ≥стор≥њ ≥ культур≥ —тародавньоњ ≤нд≥њ можна вид≥лити дек≥лька пер≥од≥в. ѕо¤ву перших великих держав, створених, ¤к вважають, дравидськими племенами, в≥днос¤ть до III тис¤чол≥тт¤ до н.е. ѓм на зм≥ну приходить Уар≥йська цив≥л≥зац≥¤Ф, пов'¤зана з по¤вою на п≥вн≥чному заход≥ ≤нд≥њ, а пот≥м ≥ на б≥льш≥й частин≥ п≥вострова ≥ндоЇвропейських племен, що називали себе Уар≥¤миФ (Ублагородн≥Ф, Уз хорошоњ с≥мФњФ). ” цей час (приблизно XVЦVI ст. до н.е.) виникаЇ спочатку дек≥лька окремих держав, а з VI ст. до н.е. починаЇ посилюватис¤ одна з них Ц ћагадха, що знаходилас¤ в долин≥ √ангу. ќдин з њњ цар≥в Ц „андрагупта, засновник династ≥њ ћаур'њв, у IV ст. до н.е. вперше в ≥стор≥њ ≤нд≥њ об'Їднав њњ в Їдину державу Ц ≥мпер≥ю ћаур'њв (IV Ц II ст. до н.е.). Ќаступний пер≥од починаЇтьс¤ з п≥дкоренн¤ п≥вн≥чноњ частини ≤нд≥њ кушанами, вих≥дц¤ми з —ередньоњ јз≥њ, Ц пануванн¤  ушанськоњ династ≥њ (I Ц III ст. до н.е.). Ќового загально≥нд≥йського об'Їднанн¤ вдалос¤ дос¤гнути династ≥њ √упт≥в у IV Ц VI ст. н.е.

’арапська цив≥л≥зац≥¤. ƒо середини XIX ст. св≥т н≥чого не знав про найдавн≥шу цив≥л≥зац≥ю в долин≥ ≤нду, вважаючи, що культуру в ≤нд≥ю принесли ар≥њ. ќднак випадкове в≥дкритт¤ англ≥йського генерала  анн≥нгема в район≥ села ’араппа (штат ѕенджаб), ¤кий знайшов ц≥кав≥ печатки з абсолютно нев≥домими до того написами, примусила перегл¤нути цю точку зору ≥ почати з 20Цх рок≥в XX ст. планом≥рн≥ розкопки.

Ѕули знайден≥ велик≥ м≥ста Ц ’араппа, ћохенджо-ƒаро,  ал≥банган та ≥н. ¬они будувалис¤ за схожими проектами ≥ складалис¤ з Уцитадел≥Ф (УверхньогоФ м≥ста) ≥ УнижньогоФ м≥ста з житловими спорудами. Ѕуд≥вл≥ зводилис¤ з обпаленоњ цегли, зв'¤зуючим матер≥алом був мулкий або г≥псовий розчин. ¬улиц≥ перетиналис¤ суворо перпендикул¤рно, на перехрест¤х кути буд≥вель закругл¤лис¤, щоб не перешкоджати рухов≥. Ѕудинки не мали прикрас ≥ в≥кон, що виход¤ть на вулицю. ∆ител≥ цих давн≥х м≥ст були дуже консервативними. –озташуванн¤ вулиць не м≥н¤лос¤ стол≥тт¤ми, а нов≥ будинки зводилис¤ на м≥сц≥ старих. ” вс≥х м≥стах була система канал≥зац≥њ, причому зд≥йснювалос¤ ¤к водопостачанн¤, так ≥ в≥дведенн¤ ст≥чних вод. Ќ≥чого под≥бного в ≥нших державах того часу ще не зустр≥чалос¤. ≤снували також громадськ≥ купальн≥, ¤к≥ служили дл¤ ритуального обмиванн¤.

–ем≥сники навчилис¤ добре обробл¤ти метали Ц м≥дь, олово, бронзу, золото, ср≥бло, але при цьому абсолютно не знали зал≥за. ѕро ≥снуванн¤ торг≥вл≥ св≥дчать знах≥дки гирь ≥ вим≥рювальноњ л≥н≥йки.

јрхеологи знаход¤ть багато статуеток з глини, м'¤ких пор≥д каменю. ќсобливу увагу фах≥вц≥в привернула бронзова статуетка оголеноњ танц≥вниц≥ ≥ скульптурне зображенн¤ чолов≥ка з бородою, ¤кий умовно ≥менуЇтьс¤ УжерцемФ.

ƒуже своЇр≥дними Ї печатки-амулети ≥з зображенн¤ми людей, бог≥в ≥ тварин ≥, найголовн≥ше, ≥з зразками писемност≥. ¬она не була алфав≥тною ≥ складалас¤ з малюнк≥в (п≥ктограм). –¤дки розташовувалис¤ горизонтально ≥ включали до 8 знак≥в. ѕисали справа нал≥во. –озшифруванн¤ цих напис≥в поки ще не завершено. « малюнк≥в на печатках можна робити висновки ≥ про певний зв'¤зок рел≥г≥њ жител≥в ’араппи з п≥зн≥шими рел≥г≥йними в≥руванн¤ми ≤нд≥њ (наприклад, зображенн¤ бог≥в у поз≥ йоги).

–ел≥г≥йн≥ вченн¤. Ћ≥тературна традиц≥¤. ¬ середин≥ II тис¤чол≥тт¤ до н.е. культура ’араппи занепадаЇ з остаточно не з'¤сованих причин. ќдна з них Ц проникненн¤ в ≤нд≥ю з п≥вноч≥ ар≥йських племен, ¤к≥ були знайом≥ з зал≥зом ≥ досить швидко перейшли до ос≥длого землеробського способу житт¤.

’арактерним ¤вищем дл¤ сусп≥льного устрою давн≥х ар≥йц≥в були варни Ц своЇр≥дн≥ стани, ¤к≥ почали складатис¤ у них ще до переселенн¤ на ≤ндостан. Ќа к≥нець II тис¤чол≥тт¤ до н.е. остаточно склалас¤ доктрина про 4 варни, кожна з ¤ких була створена з т≥Їњ чи ≥ншоњ частини т≥ла першолюдини ѕуруш≥ (або в наступн≥й традиц≥њ ѕраджапат≥, вт≥ленн¤ бога Ѕрахми): брахмани (жерц≥) Ц з вуст; кшатр≥њ (знать, воњни) Ц з плечей; вайш'њ (землероби, рем≥сники, торговц≥) Ц з≥ стегон; шудри (низи сусп≥льства Ц слуги, б≥дн¤ки, переселенц≥) Ц з≥ ступен≥в н≥г.

јр≥йськ≥ закони заборон¤ли шлюби поза варнами, не допускали њх зм≥шуванн¤ ≥ не дозвол¤ли нав≥ть доторкатис¤ до людей, ¤к≥ сто¤ть поза варнами, Ц прибиральник≥в см≥тт¤, могильник≥в, кат≥в. ¬они так ≥ називалис¤ Ц Унедоторкан≥Ф.

Ќав≥ть в сучасн≥й ≤нд≥њ джерелом мудрост≥ вважаютьс¤ У¬едиФ Ц зб≥рники св¤щенних г≥мн≥в на честь ар≥йських бог≥в. ¬≥дом≥ 4 таких зб≥рники. Ќайдавн≥ший з них Ц У–≥гведаФ Ц належить до III, а частково ≥ до к≥нц¤ VI тис¤чол≥тт¤ до н.е. ≥ складаЇтьс¤ з 10 книг ≥ 1028 г≥мн≥в. ѕ≥зн≥ше були складен≥ У—амаведаФ та УяджурведаФ, ¤к≥ включають сп≥ви ≥ жертовн≥ формули. ќстанн¤ Ц УјтхарваведаФ Ц м≥стить маг≥чн≥ формули. ƒо ведичноњ л≥тератури належать також р≥зн≥ коментар≥ до ¬еди, написан≥ п≥зн≥ше.

¬едична л≥тература даЇ нам у¤вленн¤ про рел≥г≥ю давн≥х ар≥њв. ¬они вважали, що ¬сесв≥т складаЇтьс¤ з трьох св≥т≥в: неба, пов≥тр¤ ≥ земл≥. ≤ боги, в≥дпов≥дно, д≥лилис¤ на 3 групи. Ќа початку I тис¤чол≥тт¤ до н.е. на основ≥ ведизму ≥ в≥рувань доар≥йського населенн¤ виникаЇ брахман≥зм. «г≥дно з ним лише брахмани могли виконувати рел≥г≥йн≥ обр¤ди ≥ вчити людей рел≥г≥њ. Ќа зм≥ну старим ведичним богам Ц ¬арун≥, ≤ндр≥, —ур'њ Ц приход¤ть нов≥: Ѕрахма вважаЇтьс¤ творцем св≥ту, ¬≥шну Ц його охоронцем, а Ўива Ц руйн≥вником.

ќдночасно виникаЇ вченн¤ про м≥грац≥ю душ (сансара Ц Ублуканн¤Ф, Упереродженн¤Ф), про УдхармуФ Ц закон, моральний пор¤док, ≥ про УкармуФ Ц д≥¤нн¤ людини, що визначають њњ становище. —юди ж примикаЇ й у¤вленн¤ про УмокшуФ Ц стан Уненароджуваност≥ ≥ невмиранн¤Ф. ¬с≥ ц≥ рел≥г≥йноЦф≥лософськ≥ переконанн¤ знайдуть пот≥м своЇ в≥дображенн¤ в буддизм≥ та ≥ндуњзм≥.

Ѕрахман≥зм склав легенди про подвиги героњв  р≥шни ≥ –ами, ¤к≥ покладено в основу еп≥чних поем Ц УћахабхаратиФ ≥ У–ама¤ниФ. ѕерша з них (У¬елика в≥йна нащадк≥в ЅхаратиФ) була складена мудрецем ≥ сп≥ваком ¬'¤сою ≥ м≥стить 18 книг, ¤к≥ включають в себе 107 тис¤ч двов≥рш≥в. ÷е у 8 раз≥в б≥льше, н≥ж обс¤г У≤л≥адиФ ≥ Уќд≥ссењФ. —южетом епосу Ї боротьба за владу нащадк≥в легендарного Ѕхарати Ц ѕандав≥в ≥  аурав≥в. јле УћахабхаратаФ Ц не т≥льки л≥тературний тв≥р, вона Ї також законоповчальним трактатом ≥ св¤щенною книгою. ќсобливо це стосуЇтьс¤ шостоњ њњ частини, названоњ УЅхагавадг≥таФ (Уѕ≥сн¤ (г≥мн) богаФ), ¤ка ¤вл¤Ї собою повчанн¤  р≥шни.

У–ама¤наФ (У—казанн¤ про –амуФ) за розм≥рами поступаЇтьс¤ Ућахабхарат≥Ф, але в≥др≥зн¤Їтьс¤ б≥льшою гармон≥Їю й образн≥стю. ¬ основ≥ сюжету лежить ≥стор≥¤ житт¤ –ами Ц ≥деального сина та ≥деального правител¤, його любов до —≥ти, њњ викраденн¤ царем ракшас≥в (демон≥в), перемога –ами ≥ його воцар≥нн¤ у р≥дному м≥ст≥. ќбидв≥ поеми стали нац≥ональним надбанн¤м ≥нд≥йського народу, невичерпним джерелом сюжет≥в ≥ образ≥в дл¤ л≥тератури ≥ мистецтва.

ѕочинаючи з VI ст. до н.е. в побут≥ поширюютьс¤ нов≥ твори брахман≥ст≥в Ц —утри ≥ Ўастри Ц своЇр≥дн≥ трактати з р≥зних галузей знань. «'¤вл¤ютьс¤ зб≥рники закон≥в, найб≥льш в≥домий з ¤ких Ц У«акони ћануФ. ¬иникають перш≥ ф≥лософськ≥ школи: санкх'¤, йога, нь¤¤, вайшешика, м≥манса та веданта, найб≥льш войовничою з ¤ких була останн¤. ” V Ц IV ст. до н.е. брахман Ћан≥н≥ створюЇ Їдину л≥тературну мову Ц санскрит (УочищенийФ, на в≥дм≥ну в≥д Упракрит≥вФ Ц розмовних мов), ¤кий став мовою м≥ж≥нд≥йського сп≥лкуванн¤.

VI ст. до н.е. пов'¤зане в ≥стор≥њ ≤нд≥њ з по¤вою нових в≥рувань Ц джайн≥зму ≥ буддизму. “ерм≥н Уджайн≥змФ походить в≥д слова УджайнаФ Ц переможець (маЇтьс¤ на уваз≥ переможець над кругооб≥гом перероджень). …ого фундатор ћахав≥ра жив у VI ст. до н.е. ¬ основ≥ вченн¤ Ц шл¤х зв≥льненн¤ в≥д сансари через дотриманн¤ Утрьох скарб≥вФ джайн≥зму: Управильного знанн¤Ф, Управильного баченн¤Ф ≥ Управильноњ повед≥нкиФ. ћахав≥ра запов≥в своњм посл≥довникам аскетизм ≥ ах≥мсу (неспричиненн¤ шкоди вс≥м живим ≥стотам ¤к умова пор¤тунку душ≥).

¬иникненн¤ буддизму Ц одн≥Їњ з сучасних св≥тових рел≥г≥й Ц пов'¤зують з ≥м'¤м —≥ддхартхи √аутами (563Ц483 рр. до н.е.), ¤кий у 28 рок≥в покинув д≥м батькаЦраджи ≥ 7 рок≥в перебував у мандрах, поки на нього не з≥йшло ѕросв≥тленн¤ ≥ в≥н не став Ѕуддою (Уѕросв≥тленимФ). Ѕудда в≥дкрив чотири Ублагородн≥ ≥стиниФ про те, що житт¤ Ї стражданн¤, причиною ¤ких Ї людськ≥ бажанн¤, пристраст≥, прагненн¤ житт¤ ≥ що вих≥д з цього Ц угамуванн¤ вс≥х пристрастей. √оловна мета людини Ц дос¤гненн¤ Ун≥рваниФ, стану, коли людина назавжди виключаЇтьс¤ з процесу перевт≥лень. ≥ зливаЇтьс¤ з духовною УбожественноюФ першоосновою св≥ту. “аким чином, пор¤тунок був можливий дл¤ кожноњ людини незалежно в≥д њњ походженн¤ через самовдосконаленн¤ ≥ без будь-¤ких посередник≥в (наприклад, брахман≥в). Ќайвищого п≥днесенн¤ буддизм дос¤гаЇ за јшоки Ц третього ≥мператора з династ≥њ ћаур'њв (268Ц232 рр. до н.е.). ¬≥н скликав будд≥йський собор, де були затверджен≥ канон≥чн≥ основи буддизму. «авд¤ки його зусилл¤м буддизм вийшов за кордони ≤нд≥њ.

« часу п≥дкоренн¤ ѕ≥вн≥чноњ ≤нд≥њ  ушанською ≥мпер≥Їю (I ст. н.е.) в≥дбуваютьс¤ серйозн≥ зм≥ни в ≥нд≥йському сусп≥льств≥. Ќа основ≥ системи варн починаЇ складатис¤ кастова система.  асти (в ≤нд≥њ Ц джат≥) Ц замкнен≥ групи населенн¤ з≥ своњми звича¤ми ≥ законами. „лени Уджат≥Ф жили в одн≥й м≥сцевост≥, займалис¤ однор≥дною д≥¤льн≥стю, мали свою адм≥н≥страц≥ю, систему взаЇмодопомоги, загальну касу. —п≥лкуванн¤ м≥ж членами р≥зних каст обмежувалос¤.

”  ушанську епоху оформлюЇтьс¤ новий напр¤м буддизму Ц маха¤на, де Ѕудда стаЇ богом , а також з'¤вл¤Їтьс¤ культ бодхисаттв Ц св¤тих, ¤к≥ дос¤гли р≥вн¤ Ѕудди, але тимчасово в≥дмовилис¤ ув≥йти в н≥рвану з сп≥вчутт¤ до людства. Ѕуддизм у цей час п≥дкор¤Ї  итай та ≤ндокитай, трохи п≥зн≥ше дос¤гаЇ  орењ. ѕочинаючи з IV ст. н.е. поширюЇтьс¤ рел≥г≥йна осв≥та. ” V ст. цар  армагупта з династ≥њ √упт≥в в≥дкрив найв≥дом≥ший будд≥йський ун≥верситет Ц монастир Ќаланда у ѕ≥вн≥чному Ѕ≥хар≥. ѕ≥зн≥ше з'¤вилис¤ ун≥верситети в “аксил≥ та јджант≥.

” боротьб≥ з буддизмом починаЇ формуватис¤ новий тип брахман≥зму Ц ≥ндуњзм. ќснову вченн¤ склала УЅхагавадг≥таФ. ¬иход¤чи з того, що кожне божество Ц це вт≥ленн¤ верховного бога (¤к –ама або  р≥шна були вт≥ленн¤м бога ¬≥шну), ≥ндуњзм дозвол¤в будь-¤к≥ культи ≥ в≥руванн¤, ви¤вл¤ючи при цьому ще б≥льшу терпим≥сть, н≥ж буддизм. √оловн≥ боги ≥ндуњзму Ц Ўива, ¬≥шну ≥ богин¤ Ўакт≥ Ц були також вт≥ленн¤ми вищого божества Ц Ѕрахми, ¤кий сидить на трон≥ у в≥чн≥й медитац≥њ на вершин≥ √≥малањв.

“аким чином у ход≥ стародавньоњ ≥стор≥њ ≤нд≥њ оформилис¤ основн≥ рел≥г≥йн≥ вченн¤: на основ≥ ведичноњ традиц≥њ Ц брахман≥зм, ¤кий трансформувавс¤ в ≥ндуњзм; джайн≥зм; буддизм. ћистецтво. ¬с≥ ц≥ рел≥г≥њ впливали не т≥льки на л≥тературну традиц≥ю, але й на арх≥тектуру та образотворче мистецтво.

—початку ар≥йськ≥ племена використовували дл¤ буд≥вництва майже виключно дерево.  ам'¤н≥ палаци зам≥сть дерев'¤них споруд стали зводитис¤ за царюванн¤ јшоки з династ≥њ ћаур'њв. ¬≥домий його палац в ѕатал≥путр≥ Ц столиц≥ ћагадхи. ѕовсюдно ставилис¤ стамбхи Ц кам'¤н≥ стовпи з будд≥йською символ≥кою або зображенн¤м тварин ≥ вис≥ченими на них написами (наприклад, Ћевова кап≥тель з —арнатха, зведена на м≥сц≥ першоњ пропов≥д≥ Ѕудди, ¤ка стала гербом сучасноњ ≤нд≥њ). ” цей же час з'¤вл¤ютьс¤ ≥ перш≥ ступи Ц культов≥ споруди нап≥всферичноњ форми, що збер≥гають рел≥кв≥њ, пов'¤зан≥ з Ѕуддою. «а переказом, јшока зв≥в 84000 ступ.

ѕрекрасн≥ арх≥тектурн≥ пам'¤тники д≥йшли до наших дн≥в з час≥в  ушанськоњ ≥мпер≥њ. ÷е передус≥м чайт'њ Ц печерн≥ храми, наприклад, печерн≥ комплекси в  арл≥ ≥ ≈ллор≥. ”н≥кальний храм в  айлас≥ поЇднав образи ≥ мотиви з ≥ндуњзму, джайн≥зму ≥ буддизму. Ќайв≥дом≥ший скельний храмовий комплекс знаходитьс¤ в јджант≥. ѓњ печерн≥ храми зберегли багатобарвн≥ фрески. –еал≥стичн≥ ≥ в той же час стил≥зован≥ розписи покривають все: ≥ ст≥ни, ≥ стелю, ≥ колони.

ƒо  ушанськоњ епохи Ѕудда зображавс¤ т≥льки у вигл¤д≥ символ≥в, тепер з'¤вл¤ютьс¤ його зображенн¤ у вигл¤д≥ людини. …ого часто оточують бодхисаттви, ¤к, наприклад, на стел≥ з  атри (II ст. н.е.).

Ќайпоширен≥шим напр¤мом у мистецтв≥ цього часу стаЇ гандхарське (на ≥м'¤ м≥сцевост≥ √андхара на п≥вн≥чному заход≥ ≤нд≥њ). ¬оно поЇднало в соб≥ традиц≥њ середньоаз≥атськоњ, ≥ранськоњ, ≥нд≥йськоњ та елл≥н≥стичноњ культури. ѕрикладами можуть служити статуњ Ѕудди з ’от≥-ћардану ≥ з “ахт-≥-Ѕах≥. «ображенн¤ в гуптському мистецтв≥ стають б≥льш вишуканими ≥ чуттЇвими. Ѕудда з≥ знаменитоњ статуњ з —арнатха IV ст. трактуЇтьс¤ ¤к ≥деальна людина, ¤ка дос¤гла н≥рвани.

¬загал≥ ≥мператори з династ≥њ √упт≥в протегували художн≥й творчост≥. Ќа основ≥ стародавнього виду театрального мистецтва Ц пантом≥ми Ц виникаЇ драматург≥¤. ѕри двор≥ „андрагупти II (380Ц415 рр.) жили кращ≥ поети того часу. Ќайб≥льш в≥домий з них  ал≥даса (353Ц420 рр.). ƒо нас д≥йшли три його драми, найб≥льш довершеною з ¤ких Ї УЎакунталаФ. ≤снував ≥ народний театр, що поЇднував музику ≥ пластику танцю. ≤нд≥йц≥ дуже полюбл¤ли р≥зн≥ ≥гри. ќдна з них Ц чатуранга (шатрандж) Ц д≥йшла ≥ до нас у вигл¤д≥ сучасних шах≥в.

ƒос¤гають високого р≥вн¤ науков≥ знанн¤. ќдн≥Їю ≥з загадок дл¤ сучасних вчених залишаЇтьс¤ нержав≥юча зал≥зна колона в ƒел≥. ћатематики вже знали квадратн≥ ≥ куб≥чн≥ корен≥. јстрономи встановили, що «емл¤ обертаЇтьс¤ навколо своЇњ ос≥ ≥ що ћ≥с¤ць переймаЇ своЇ св≥тло у —онц¤. «а час≥в —ередньов≥чч¤ ц≥ знанн¤, ¤к ≥ ≥нд≥йськ≥ цифри, запозичили араби.

—тародавн¤ ≤нд≥¤ збагатила св≥тову культуру, вона вплинула на сус≥дн≥ крањни, особливо на ѕ≥вденно-—х≥дну јз≥ю. Ѕуддизм став св≥товою рел≥г≥Їю.

5. ≈тапи розвитку культури —тародавнього  итаю

ѕер≥одизац≥¤. « б≥льшою п≥дставою, н≥ж про будьЦ¤ку культуру, можна говорити про культурну Їдн≥сть, своЇр≥дн≥сть ≥ замкнен≥сть культури, ¤ка сформувалас¤ в —тародавньому  итањ ≥ майже без зм≥н про≥снувала аж до ’VII ст. н.е. ќсновн≥ пер≥оди (епохи) в ≥стор≥њ —тародавнього  итаю традиц≥йно нос¤ть назви династ≥й ≥ царств:

Ўан (або ≤нь) Ц XVI Ц XI ст. до н.е.
„жоу ≥ „жанго Ц XI Ц III ст. до н.е.
÷≥нь Ц 221 Ц 207 рр. до н.е.
’ань Ц 206 Ц 220 рр. до н.е.

ѕер≥од Ўан (≤нь). Ќайдавн≥ш≥ племена на територ≥њ  итаю селилис¤, ¤к ≥ в ≥нших давньосх≥дних цив≥л≥зац≥¤х, у долинах великих р≥к, головною з ¤ких була ’уанхе. ќдне з цих племен, ¤ке себе називало Ўан (сус≥ди дали йому ≥м'¤ ≤нь), змогло ближче до середини II тис¤чол≥тт¤ до н.е. створити першу державу. —аме в цей пер≥од починають закладатис¤ основи ƒавньокитайськоњ культури. Ѕуло винайдено шовкопр¤д≥нн¤, бронзоливарну справу, ≥Їрогл≥ф≥чну писемн≥сть, зародилис¤ основи м≥стобудуванн¤.

ѕравител≥ держави Ц вани (кн¤з≥) Ц одночасно вважалис¤ верховними жерц¤ми. ѕри њх двор≥ працювали вчен≥, ¤к≥ вели л≥тописи, спостер≥гали небесн≥ ¤вища, добре знали ≥сторичн≥ под≥њ минулого. ¬елика увага прид≥л¤лас¤ астроном≥њ. Ѕула встановлена тривал≥сть м≥с¤ц¤ з 29,5 дн¤ ≥ сон¤чного року з 366 дн≥в. ” календар≥ були ч≥тко визначен≥ сезони року. ћ≥с¤ць под≥л¤вс¤ на декади Ц повний складавс¤ з 30 дн≥в, неповний Ц з 29.

≤ньська писемн≥сть з'¤вл¤Їтьс¤ в досить розвиненому вигл¤д≥, що даЇ можлив≥сть в≥дносити њњ виникненн¤ до б≥льш раннього пер≥оду. Ќайдавн≥шими Ї гадальн≥ написи XIV Ц XI ст. до н.е. ≤снувало понад 3,5 тис. ≥Їрогл≥ф≥в, 2,5 тис. з ¤ких збереглис¤ ≥ до наших дн≥в. ƒл¤ письма використовували гладку поверхню панцир≥в черепах ≥ к≥сток тварин, а також довг≥ тонк≥ дерев'¤н≥ або бамбуков≥ планки, ¤к≥ з'Їднувалис¤ пот≥м шнурком або ременем.

Ќайдавн≥ш≥ твори китайського мистецтва датуютьс¤ III тис¤чол≥тт¤м до н.е. ¬они представлен≥ в основному керам≥кою, виготовленою на гончарному круз≥. ¬ епоху ≤нь поширюютьс¤ бронзов≥ предмети. Ќайчаст≥ше зустр≥чаЇтьс¤ бронзовий посуд дл¤ жертвоприношенн¤ з рельЇфною поверхнею ≥ зображенн¤ми тварин.

«начну роль у житт≥ шанського сусп≥льства в≥д≥гравала рел≥г≥¤. ” вс≥х ¤вищах природи давн≥ китайц≥ бачили волю дух≥в ≥ бог≥в. ¬они пор≥внювали з божествами гр≥м, в≥тер, дощ тощо. ≤снував також культ предк≥в. ¬ерховним божеством вважали Ќебо, ¤ке у¤вл¤ли у вигл¤д≥ кола, землю зображали у вигл¤д≥ квадрата, в центр≥ ¤кого пом≥щали свою батьк≥вщину. “ому свою крањну вони ≥ назвали ѕ≥днебесною або —ерединним царством.

ѕер≥од „жоу ≥ „жанго. ” XI ст. до н.е. державу Ўан завоювали племена „жоу. Ќедовгий розкв≥т зм≥нивс¤ роздроблен≥стю ≥ м≥жусобними в≥йнами Ц епохою „жанго Ц У¬орогуючих царствФ (V Ц III ст. до н.е.).

Ѕезперервн≥ в≥йни спри¤ють нагромадженню в≥йськового досв≥ду. ‘ундатором в≥йськовоњ теор≥њ вважаЇтьс¤ —унь ÷зи. …ого У“рактат про в≥йськове мистецтвоФ став каноном в≥йськовоњ науки свого часу ≥ дос≥ вважаЇтьс¤ класикою в≥йськовоЦстратег≥чноњ думки.

¬ епоху „жоу продовживс¤ бурхливий розвиток астроном≥њ. «'¤вилис¤ нов≥ прилади дл¤ визначенн¤ координат небесних св≥тил Ц арм≥л¤рн≥ сфери. «а 600 рок≥в до н.е. було введено сон¤чноЦм≥с¤чний календар. Ќа 350 р. до н.е. вченим стало в≥домо, що тривал≥сть сон¤чного року Ц 365,25 доби, а м≥с¤чного Ц 295 д≥б. «наки 12 тварин служили дл¤ позначенн¤ Уземних г≥локФ циклу в 600 рок≥в. ” IV ст. до н.е. вченим Ў≥ ЎенЇм було складено перший у св≥тов≥й ≥стор≥њ зор¤ний каталог, що включав 800 св≥тил. ѕочинаючи з 240 р. до н.е. точно в≥дм≥чалас¤ кожна по¤ва комети, в≥домоњ зараз п≥д назвою √але¤.

«начними були дос¤гненн¤ давньокитайських медик≥в. „астина њх метод≥в л≥куванн¤ не втратила своЇњ актуальност≥ за наших час≥в: голкотерап≥¤, пульсова д≥агностика, прип≥канн¤ тощо.

” пер≥оди „жоу ≥ „жанго формуЇтьс¤ китайська ф≥лософ≥¤. ¬иникають матер≥ал≥стичн≥ переконанн¤, в основ≥ ¤ких лежали у¤вленн¤ про п'¤ть першоелемент≥в (Устих≥йФ) природи: води, вогню, металу, дерева, земл≥. ќдночасно в≥дбуваЇтьс¤ становленн¤ головних принцип≥в вченн¤ про протилежн≥ ≥ взаЇмопов'¤зан≥ сили ≤нь ≥ ян, д≥¤ ¤ких розгл¤далас¤ ¤к причина руху ≥ м≥нливост≥ в природ≥. ÷е знаходить своЇ вт≥ленн¤ в стародавньому л≥тературному пам'¤тнику  итаю Ц У низ≥ перем≥нФ (XII Ц VI ст. до н.е.).

” VI Ц V ст. до н.е. зароджуютьс¤ даосизм ≥ конфуц≥анство. «асновником даосизму вважаЇтьс¤ мудрець ЋаоЦцзи. ” центр≥ його вченн¤ Ц пон¤тт¤ ƒао (УЎл¤хФ), ¤кому п≥длеглий весь св≥т ≥ ¤ке Ї основою та джерелом всього сущого. ¬есь ¬сесв≥т маЇ своЇ ƒао ≥ перебуваЇ у пост≥йному рус≥, в пост≥йн≥й зм≥н≥, п≥дкор¤ючись природн≥й необх≥дност≥. ѕовед≥нка людини також повинна керуватис¤ природними законами, вона не повинна втручатис¤ у природний плин житт¤, ≥накше це призведе до хаосу. «асуджуючи багатство, розк≥ш, знатн≥сть, виступаючи проти жорстокост≥ ≥ свав≥лл¤, насильства ≥ воЇн, ЋаоЦцзи, проте, пропов≥дував в≥дмову в≥д боротьби, висував теор≥ю Унед≥¤нн¤Ф, ненасильницького спогл¤данн¤.

 онфуц≥анство виникло ¤к етикоЦпол≥тичне вченн¤ ≥ надал≥ набуло значного поширенн¤. ќсновоположник вченн¤  ун ‘уЦцзи (551 Ц 479 рр. до н.е.) вважав в≥чним встановлений Ќебом пор¤док, закликав шанувати традиц≥њ в с≥м'њ ≥ держав≥, ставл¤чи понад усе вихованн¤ людини. ¬≥н розробив ц≥лу систему правил ≥ норм повед≥нки людини Ц –итуал, зг≥дно з ¤ким треба шанувати предк≥в, поважати старших, прагнути до внутр≥шнього самовдосконаленн¤. ѕок≥рн≥сть молодших старшим ≥ народу володар¤м вводилас¤ у в≥чний ≥ непорушний закон. Ѕудь-¤к≥ докор≥нн≥ зм≥ни засуджувалис¤.  онфуц≥анське вченн¤ здобуло попул¤рн≥сть серед родовоњ знат≥, ¤ка не бажала зм≥н у сусп≥льств≥. ѕроте ≥мператори династ≥њ ÷≥нь досить жорстоко боролис¤ проти нього, ≥ т≥льки у Ўаньськ≥й ≥мпер≥њ конфуц≥анство стало оф≥ц≥йною державною ≥деолог≥Їю (≥ було такою до початку ’’ ст.!).

ƒо л≥тератури чжоуського пер≥оду належать названа вище У нига перем≥нФ, а також У нига п≥сеньФ Ц пам'¤тник найдавн≥шоњ народноњ поез≥њ, до ¤коњ входить 305 поетичних твор≥в, ≥ У нига ≥стор≥њФ Ц зб≥рник оф≥ц≥йних документ≥в та опис≥в ≥сторичних под≥й. ¬с≥ вони визначили подальший розвиток л≥тератури ≥ поез≥њ.

÷е стосуЇтьс¤ ≥ творчост≥ ÷юй ёан¤ (340 Ц 278 рр. до н.е.). ¬≥н походив з≥ знатного аристократичного роду, але конфл≥ктував з придворними сановниками, що ≥ в≥дбилос¤ на його поез≥њ. Ѕагато його твор≥в мають сатиричний характер. ÷юй вважаЇтьс¤ основоположником л≥тературноњ поез≥њ ≥ по праву називаЇтьс¤ першим видатним поетом  итаю.

” пер≥од „жоу значно розширюЇтьс¤ коло ремесел, з'¤вл¤Їтьс¤ безл≥ч предмет≥в декоративноЦприкладного мистецтва, створених висококвал≥ф≥кованими майстрами: бронзов≥ дзеркала, вироби з нефриту, лаков≥ вироби тощо. ¬иробництво лаку, до реч≥, в той час було в≥доме т≥льки в  итањ. ¬ цей же час у  итањ ведетьс¤ розробка родовищ руд зал≥за, м≥д≥, олова. “ут вперше починають видобуток сол¤них розчин≥в за допомогою свердловин, ¤к≥ бур¤ть на глибину до 900 м.

ћузичне мистецтво спочатку виконувало ритуальн≥ функц≥њ. ¬ чжоуський пер≥од п≥сн≥ ≥ танц≥ в≥докремлюютьс¤, удосконалюютьс¤ техн≥ка музичноњ гри ≥ музичн≥ ≥нструменти.  итайц≥ казали: У—лова можуть обманювати, люди можуть прикидатис¤, т≥льки музика не здатна на цеФ.

ѕер≥од ÷≥нь. ” недовгий пер≥од правл≥нн¤ династ≥њ ÷≥нь припинилис¤ м≥жусобн≥ в≥йни,  итай об'Їднавс¤. ≤мператор ÷≥нь Ў≥Ц’уанд≥ розпочав гранд≥озне буд≥вництво: були прокладен≥ нов≥ дороги, прорит≥ канали, столиц¤ ≥мпер≥њ —¤нь¤н обнесена могутн≥ми мурами. јле головне буд≥вництво розгорнулос¤ на п≥вноч≥, де  итай пост≥йно д≥ймали кочов≥ племена. ўоб обмежити њх проникненн¤ на територ≥ю ÷≥ньськоњ ≥мпер≥њ, почалос¤ зведенн¤ знаменитоњ ¬еликоњ  итайськоњ ст≥ни. –оботи велис¤ прот¤гом 10 рок≥в безперервно Ц ≥ вдень, ≥ вноч≥. ¬ ц≥лому на спорудженн≥ ст≥ни працювало близько 2 млн. людей. «агальна довжина њњ становила майже 4 тис. км, кожн≥ 60Ц100 метр≥в над ст≥ною зд≥ймаютьс¤ веж≥. ¬исота ст≥ни дос¤гала 10 метр≥в, а ширина була така, що по н≥й в≥льно могли проњхати 5Ц6 вершник≥в.

« розмахом будувалас¤ ≥ гробниц¤ ÷≥нь Ў≥Ц’уанд≥. ¬она оточена двома р¤дами високих ст≥н, ¤к≥ створюють в план≥ квадрат (символ земл≥). Ќа в≥дстан≥ п≥втора к≥лометра в≥д гробниц≥ прорит≥ одинадц¤ть п≥дземних тунел≥в, де розташовувалос¤ Ув≥йськоФ, вил≥плене з глини.  ожний воњн був виконаний у натуральну величину ≥ над≥лений ≥ндив≥дуальними рисами.

ƒинаст≥¤ ’ань. Ќовий розкв≥т культури ≥ мистецтва  итаю починаЇтьс¤ з утвердженн¤м династ≥њ ’ань. ћасштабн≥ г≥дротехн≥чн≥ роботи, буд≥вництво палац≥в, храм≥в, гробниць вимагали значних математичних знань. ” I ст. н.е. було створено трактат Ућатематика в дес¤ти розд≥лахФ, ¤кий узагальнив знанн¤ в ц≥й галуз≥ за дек≥лька в≥к≥в. “ут уперше зустр≥чаютьс¤ в≥д'Їмн≥ числа ≥ даютьс¤ правила операц≥й над ними.

Ќовий крок уперед робить астроном≥¤. ” 27 р. до н.е. було зроблено перший запис про спостереженн¤ сон¤чних пл¤м. Ќайвидатн≥ший астроном старовини „жан ’ен (78 Ц 139 рр. н.е.) зум≥в нарахувати 2,5 тис. з≥рок, розташованих в 124 суз≥р'¤х. ¬≥н створив перший у св≥т≥ небесний глобус, що в≥дтворював рух небесних т≥л, винайшов перший сейсмограф.

“од≥ ж з'¤вивс¤ компас, що мав вигл¤д ложки, ¤ка лежить на металев≥й пластин≥ ≥ вказуЇ ручкою на п≥вн≥ч. Ќабули поширенн¤ зубчате колесо ≥ вод¤ний млин.

 итайц≥ цього пер≥оду були чудовими буд≥вельниками ≥ арх≥текторами. «веденн¤ буд≥вель на 2Ц3 ≥ б≥льше поверх≥в з багато¤русним дахом, критим кольоровою черепицею, було звичайною справою. ѕод≥бний тип буд≥вель ув≥йшов в арх≥тектурну традиц≥ю ≥ збер≥гс¤ в  итањ на довгий час.

’аньське образотворче мистецтво р≥зко в≥др≥зн¤лос¤ в≥д символ≥чного мистецтва минулих пер≥од≥в. ƒл¤ нього характерне б≥льш реал≥стичне трактуванн¤ сюжету й образ≥в. ¬ин¤тковий ≥нтерес ¤вл¤ють скульптурн≥ рельЇфи з Ўаньдуна ≥ —ичуан≥, знайден≥ в могильних склепах. “ут, кр≥м рел≥г≥йних ≥ м≥фолог≥чних сюжет≥в, зображен≥ побутов≥ сцени.

“риваЇ прогрес писемност≥. «ам≥сть загостреноњ палички, ¤ка служила дл¤ письма лаком на бамбукових ≥ дерев'¤них планках, почали використовувати волос¤ний пензель. Ќа рубеж≥ нашоњ ери в  итањ була винайдена туш, а пот≥м стали користуватис¤ граф≥том. Ќарешт≥, в ≤ ст. н.е. китайц≥ винайшли пап≥р. “радиц≥¤ приписуЇ честь його винаходу Ївнуху ≥мператорського палацу ÷ай Ћуню. « II ст. н.е. пап≥р набуваЇ великого поширенн¤, остаточно вит≥сн¤ючи бамбуков≥ планки ≥ шовк. ƒо ™вропи в≥н потрапить лише у —ередньов≥чч≥.

≤мператори протегували л≥тератур≥ ≥ мистецтву. ѕри ≥мператорському двор≥ була створена багата б≥бл≥отека, орган≥зована ћузична палата, де збиралис¤ ≥ обробл¤лис¤ народн≥ мелод≥њ та п≥сн≥. ƒ≥¤льн≥сть ћузичноњ палати заклала основи новоњ традиц≥њ л≥ричноњ поез≥њ.

—има ÷¤нь (145 Ц 86 рр. до н.е.) вважаЇтьс¤ батьком китайськоњ ≥сторичноњ науки ≥ одночасно класиком китайськоњ прози. …ого У≤сторичн≥ запискиФ складаютьс¤ з 130 розд≥л≥в ≥ викладають ≥стор≥ю  итаю з найдавн≥ших час≥в. ƒосить сказати, що вс≥ подальш≥ китайськ≥ ≥сторичн≥ прац≥ будувалис¤ за њх зразком, у тому числ≥ ≥ прац¤ ≥ншого ханьського ≥сторика Ц Ѕань √у. …ого тв≥р У≤стор≥¤ —таршоњ династ≥њ ’аньФ охоплюЇ 230 рок≥в, починаючи в≥д першого ханьського ≥мператора.

 артина культурного житт¤ ’аньськоњ ≥мпер≥њ буде не повною, ¤кщо не сказати про проникненн¤ до  итаю буддизму. ¬≥н вн≥с новий струм≥нь у розвиток китайськоњ ф≥лософ≥њ ≥ сильно вплинув на китайську культуру. «'¤вилис¤ будд≥йськ≥ монастир≥, скельн≥ ансамбл≥. јле буддизм набираЇ тут новоњ форми Ц чаньЦбуддизму (п≥зн≥ше в япон≥њ в≥н став називатис¤ дзенЦбуддизмом). ќднак особливого розвитку все це набуде вже в рамках —ередньов≥чч¤.

“аким чином, культуру  итаю в≥др≥зн¤ло не т≥льки р≥зноман≥тт¤, але й велика життЇст≥йк≥сть. ¬она змогла ув≥брати ≥ перетворити вс≥ зовн≥шн≥ культурн≥ впливи.  итайська писемн≥сть стала основою дл¤ писемност≥  орењ, япон≥њ, ¬'Їтнаму. Ўовк, компас, пап≥р, туш, порох вперше були винайден≥ в  итањ. јле сл≥д зазначити, що дос¤гненн¤ китайськоњ культури стали в≥домими на «аход≥ значно п≥зн≥ше.

* * *

«агальна характеристика найдавн≥ших на «емл≥ цив≥л≥зац≥й —ходу Ц ћесопотам≥њ, ™гипту, ≤нд≥њ ≥  итаю Ц показуЇ, що вони мали ¤к сп≥льн≥ риси, так ≥ значну своЇр≥дн≥сть. ƒо сп≥льних рис можна в≥днести надзвичайну роль держави (насамперед в особ≥ верховного правител¤) в ус≥х сферах житт¤, в≥докремленн¤ розумовоњ прац≥ в≥д ф≥зичноњ, накопиченн¤ чималих наукових знань Ц поки без вид≥ленн¤ науки в самост≥йну сферу, пров≥дне м≥сце монументальноњ арх≥тектури в мистецтв≥, а в н≥й Ц схильн≥сть до г≥гантських форм. ¬≥дм≥нност≥ культури —тародавньоњ ћесопотам≥њ в тому, що тут основн≥ елементи цив≥л≥зац≥њ (м≥ста, писемн≥сть, держава) виникають ран≥ше. ” ™гипт≥ ж внасл≥док б≥льшоњ захищеност≥ крањни, а зв≥дси Ц б≥льшоњ стаб≥льност≥ ≥ тривалост≥ ≥снуванн¤ њњ культури Ц вс≥ ц≥ елементи набувають повн≥шого ≥ зак≥нченого вигл¤ду. ƒо особливостей давньо≥нд≥йськоњ культури можна в≥днести значний розвиток та складн≥сть рел≥г≥йноЦф≥лософськоњ думки, етикоЦпол≥тичних та естетичних вчень. ”  итањ давн¤ культурна традиц≥¤, не перериваючись, була продовжена в середн≥ в≥ки.

<< попередн¤     зм≥ст     наступна >>