I. ѕ≈–¬≤—Ќј  ”Ћ№“”–ј

1. ѕерв≥сна епоха та њњ м≥сце в ≥стор≥њ людства.
2. –озвиток матер≥альноњ культури та еволюц≥¤ мистецтва у палеол≥т≥, мезол≥т≥, неол≥т≥.
3.  ультура епохи бронзи ≥ зал≥за.
4. Ќайдавн≥ш≥ рел≥г≥йн≥ у¤вленн¤.

1. ѕерв≥сна епоха та њњ м≥сце в ≥стор≥њ людства

ѕерв≥сна епоха Ц це найб≥льший пер≥од в ≥стор≥њ людства Ц в≥д виникненн¤ людини (близько млн. рок≥в тому) ≥ до по¤ви державност≥. ” р≥зних народ≥в цей пер≥од тривав неоднаково, де¤к≥ нав≥ть зараз живуть за умов перв≥сност≥. “ому сучасна наука розр≥зн¤Ї власне перв≥сну культуру Ц що ≥снувала до виникненн¤ перших цив≥л≥зац≥й на «емл≥ (к≥нець IV Ц початок III тис¤чол≥тт¤ до н.е.), ≥ традиц≥йну перв≥сну культуру.

ѕрот¤гом перв≥сноњ епохи в≥дбувалис¤ так≥ процеси:

Ц антропогенез Ц б≥олог≥чна еволюц≥¤ людини, що завершилас¤ приблизно 40 тис¤ч рок≥в тому виникненн¤м виду Улюдина розумнаФ (Homo sapiens), а також основних людських рас;

Ц формуванн¤ мисленн¤ (або ≥нтелекту) людини, њњ мови;

Ц розселенн¤ людства по вс≥х континентах;

Ц перех≥д людей в≥д привласнюючого господарюванн¤ (мисливство, збиральництво) до в≥дтворюючого (землеробство ≥ скотарство);

Ц соц≥огенез Ц формуванн¤ сусп≥льних форм житт¤ у вигл¤д≥ родовоњ, а пот≥м родоплем≥нноњ орган≥зац≥њ;

Ц по¤ва перших св≥тогл¤дних, рел≥г≥йних у¤влень, м≥фолог≥чних систем.

—еред цих найважлив≥ших процес≥в, що заклали фундамент ≥стор≥њ людства, своЇ м≥сце займаЇ формуванн¤ культури ¤к особливоњ сфери людського сусп≥льства. ѕричому дл¤ ранн≥х етап≥в ≥стор≥њ р≥зних народ≥в характерна Їдн≥сть законом≥рностей, сп≥льн≥сть про¤в≥в становленн¤ культури.

—пециф≥чною рисою перв≥сноњ культури Ї синкретизм (нерозд≥лен≥сть), коли форми св≥домост≥, господарч≥ зан¤тт¤, сусп≥льне житт¤, мистецтво не в≥докремлювалис¤ ≥ не протиставл¤лис¤ один одному. ЅудьЦ¤кий вид д≥¤льност≥ м≥стив у соб≥ ≥нш≥. Ќаприклад, у полюванн≥ були з'Їднан≥: технолог≥чн≥ прийоми виготовленн¤ зброњ, стих≥йн≥ науков≥ знанн¤ про звички тварин, соц≥альн≥ зв'¤зки, ¤к≥ виражалис¤ в орган≥зац≥њ полюванн¤ (≥ндив≥дуальне, колективне), рел≥г≥йн≥ у¤вленн¤ Ц маг≥чн≥ д≥њ по забезпеченню усп≥ху, ¤к≥, в свою чергу, включали елементи художньоњ культури Ц п≥сн≥, танц≥, живопис. —аме внасл≥док такого синкретизму характеристика перв≥сноњ культури передбачаЇ ц≥л≥сний розгл¤д матер≥альноњ ≥ духовноњ культури, ч≥тке усв≥домленн¤ умовност≥ такого розпод≥лу.

ѕерв≥сну ≥стор≥ю людства традиц≥йно под≥л¤ють на палеол≥т, мезол≥т ≥ неол≥т Ц 2 млн. р. тому Ц межа III тис¤чол≥тт¤ до н.е.; епоху бронзи Ц II тис¤чол≥тт¤ до н.е.; ранн≥й зал≥зний в≥к Ц I тис¤чол≥тт¤ до н.е. ¬икористовуючи цю пер≥одизац≥ю, дамо загальну характеристику еволюц≥њ матер≥альноњ культури ≥ мистецтва перв≥сного сусп≥льства.

2. –озвиток матер≥альноњ культури та еволюц≥¤ мистецтва в кам'¤ному в≥ц≥

ѕалеол≥т. ≈поха палеол≥ту (давн≥й кам'¤ний в≥к) починаЇтьс¤ з початком антропогенезу, а зак≥нчуЇтьс¤ в ’ тис¤чол≥тт≥ до н.е.

–анн¤ людина була пов≥льн≥шою ≥ слабк≥шою, н≥ж велик≥ хижаки, не мала такоњ природноњ зброњ, ¤к ≥кла та к≥гт≥. Ћюди навчилис¤ компенсувати ц≥ недол≥ки, використовуючи кам≥нь, к≥стку, дерево. ћайстри раннього палеол≥ту створювали гостр≥ знар¤дд¤, сильно б'ючи каменем об кам≥нь. ¬ибиралис¤ тверд≥ г≥рськ≥ породи, част≥ше за все крем≥нь. Ќайдавн≥ша з в≥домих на «емл≥ Ц це сто¤нка ранн≥х людей, ¤ка знайдена Ћьюњсом Ћ≥к≥ в знаменит≥й ќлдувайськ≥й ущелин≥ в “анзан≥њ. ¬она маЇ вигл¤д скупченн¤ камен≥в ≥ к≥сток тварин. ¬≥к сто¤нки датують двома м≥льйонами рок≥в.

ѕредки сучасноњ людини все б≥льше в≥дд≥л¤лис¤ ≥ в≥ддал¤лис¤ в≥д тваринного св≥ту. ¬иготовленн¤ знар¤дь прац≥, випр¤мленн¤ постави, зм≥на ходи, сп≥льн≥ узгоджен≥ д≥њ, що вимагали сигнальноњ системи, м'¤сна њжа вдосконалювали наших пращур≥в. Ѕлизько 1,5 млн. рок≥в тому з'¤вилос¤ ручне рубило Ц своЇр≥дний тип ун≥версального за призначенн¤м кам'¤ного знар¤дд¤ листопод≥бноњ форми. ѕриблизно 300Ц200 тис¤ч рок≥в тому люди оволод≥ли вогнем. ќдним з його джерел, ймов≥рно, були дерева, що загор≥лис¤ в≥д блискавок. Ќевипадково у багатьох народ≥в збереглис¤ легенди про геро¤, що викрав небесний вогонь ≥ подарував його люд¤м (наприклад, грецький м≥ф про ѕромете¤). —початку вогонь т≥льки п≥дтримували. Ќа одн≥й з палеол≥тичних сто¤нок в  итањ археологи знайшли шар попелу товщиною 6 м.

Ѕлизько 200 тис. рок≥в тому почалас¤ льодовикова епоха. Ћюди опинилис¤ в дуже жорстких природних умовах, проте ви¤вили себе г≥дними њм протисто¤ти. Ќай≥стотн≥ш≥ зм≥ни належать до останньоњ стад≥њ палеол≥ту Ц так званого верхнього палеол≥ту (’’’VЦX тис¤чол≥тт¤ до н.е.). Ќа цей час сформувалас¤ людина сучасного антрополог≥чного типу Ц Улюдина розумнаФ Ц кроманьйонець (за назвою грота  роЦћаньон у ‘ранц≥њ Ц м≥сц¤ перших знах≥док викопних останк≥в таких людей). Ћюди в цей пер≥од заселили вс≥ континенти, по де¤ких скелетах вже можна простежити ту чи ≥ншу сучасну расу (Ївропеоњди, монголоњди, негроњди).

” виготовленн≥ кам'¤них знар¤дь з'¤вилас¤ нова техн≥ка: в≥д кам'¤ного ¤дрища-заготовки (нуклеусу) в≥дколювали вузьк≥ кам'¤н≥ в≥дщепи. ¬иникла спец≥ал≥зац≥¤ знар¤дь Ц нож≥, скребки, пилки, наконечники. ¬≥д майстра вимагалас¤ в≥ртуозна точн≥сть обробки каменю: щоб виготовити кам'¤ний н≥ж, наприклад, треба було вдарити понад 250 раз≥в.

Ћюди вже жили не т≥льки у створених природою схованках (печерах, гротах), з'¤вилис¤ р≥зн≥ види штучного житла: вирит≥ в земл≥ ≥ накрит≥ зверху к≥стками мамонта; повн≥стю побудован≥ з бивн≥в, з вогнищем у центр≥; довг≥, овальн≥, з дек≥лькома вогнищами. ƒосл≥дженн¤ житла дозвол¤ють робити висновки про соц≥альний лад верхнього палеол≥ту. ќсновним осередком, очевидно, була родова община, ¤ка нараховувала б≥л¤ сотн≥ людей. «гуртован≥сть родового колективу доводить складне полюванн¤ на б≥зон≥в, печерних ведмед≥в, бик≥в, мамонт≥в, вовнистих носорог≥в. ћисливц≥ заган¤ли тварин у ¤миЦпастки, ущелини, пр≥рви. ѕ≥д скелею б≥л¤ —олютре у ‘ранц≥њ знайден≥ скелети 10 тис¤ч диких коней. —хоже к≥стковище б≥зон≥в знайдене в ”крањн≥ б≥л¤ јмврос≥њвки у ƒонецьк≥й област≥.

¬иникненн¤ мистецтва . ¬ерхн≥й палеол≥т Ц це час народженн¤ мистецтва. …ого по¤ва була величезним прогресом у п≥знавальн≥й д≥¤льност≥ людей, осмисленн≥ навколишнього св≥ту. ћистецтво зм≥цнювало соц≥альн≥ зв'¤зки, допомагало формуванню перв≥сноњ общини, ставало засобом передач≥ досв≥ду. ¬иди образотворчого мистецтва палеол≥ту досить р≥зноман≥тн≥: петрогл≥фи (зображенн¤ тварин ≥ людей, виконан≥ на камен≥), гравюри на к≥стках ≥ рогах, рельЇфи, малюнки, глин¤н≥ ≥ кам'¤н≥ скульптури.

Ѕ≥льш≥сть вчених пов'¤зуЇ по¤ву у людини потреби передати навколишн≥й св≥т художн≥ми засобами з рел≥г≥йними маг≥чними у¤вленн¤ми, виникненн¤ ¤ких належить до того самого часу. ≈тнограф≥¤ знаЇ безл≥ч приклад≥в, коли заклинанн¤, танц≥ навколо зображень вважалис¤ засобом впливу на реальних тварин. “ак, австрал≥йськ≥ аборигени ≥ сьогодн≥ в≥р¤ть: ¤кщо чолов≥ки намалюють або Уосв≥жатьФ новим розфарбуванн¤м зображенн¤ тварин або рослин на ст≥нах св¤щенноњ печери, то справжн≥ тварини ≥ рослини будуть добре розмножуватис¤. —еред малюнк≥в палеол≥ту р≥дко, але зустр≥чаютьс¤ зображенн¤ людей у масках. Ўироко в≥домий так званий У„аклунФ з печери “рьох брат≥в у ‘ранц≥њ Ц нап≥волень-нап≥влюдина. ћистецтво танцю, ймов≥рно, також розвиваЇтьс¤ з ≥м≥тац≥њ повед≥нки тварин, мисливських ≥ в≥йськових вправ.

ѕитанн¤ про шл¤хи становленн¤ образотворчого мистецтва Ї складною науковою проблемою. ќдн≥ досл≥дники першим прагненн¤м зобразити щось вважають смуги на наносному шар≥ глини на ст≥нах печер (њх називають УмакарониФ) ≥ Ув≥дбиткиФ рук. ≤нш≥ ж довод¤ть, що найдавн≥шим було УнатуральнеФ мистецтво Ц виготовленн¤ опудал тварин, на ц≥й основ≥ виникла скульптура, а вже пот≥м Ц рельЇф, гравюра, малюнок.

ѕрацювали давн≥ художники при св≥тл≥ смолоскип≥в або св≥тильник≥в з мохом. –укою чи прим≥тивними пензл¤ми (жмут вовни, пучок трави) наносилис¤ сажа, м≥неральн≥ фарби. Ўироко застосовували охру Ц природну червону фарбу р≥зних в≥дт≥нк≥в Ц в≥д жовтуватого до пурпурного, њњ компонентами Ї глина ≥ сполуки зал≥за або марганцю. ќхру спочатку знаходили в натуральному вигл¤д≥, а п≥зн≥ше стали виготовл¤ти, перепалюючи зал≥зн¤к.

’удожники палеол≥ту зображували переважно тварин: зубр≥в, коней, олен≥в, мамонт≥в. ѕерш≥ малюнки недосконал≥, але згодом майстерн≥сть дос¤гла вражаючого р≥вн¤. ‘≥гури тварин стали малювати упевненою л≥н≥Їю, дотримувалис¤ пропорц≥њ. «'¤вилас¤ штриховка, суц≥льне розфарбуванн¤, застосуванн¤ р≥зних кольор≥в, що допомагало в≥дображенню об'Їму. Ўедеври печерного живопису з печер јльтам≥ра (≤спан≥¤), Ћ¤ско, ‘онЦдеЦ√ом (‘ранц≥¤) передають тварин майже в натуральний зр≥ст з великою життЇвою переконлив≥стю. ќсоблив≥стю цих розпис≥в Ї те, що м≥ж реал≥стично зображеними ф≥гурами окремих тварин немаЇ композиц≥йного зв'¤зку, ≥нод≥ вони нав≥ть Унаход¤тьФ одне на одне.

’арактерними дл¤ палеол≥ту також Ї невелик≥ за розм≥ром ж≥ноч≥ статуетки. ¬они виконан≥ завжди за одним загальним принципом: к≥нц≥вки ледве нам≥чен≥, риси обличч¤ не позначен≥, проте р≥зко п≥дкреслен≥ ознаки ж≥нкиЦматер≥. “ак≥ статуетки образно називають Упалеол≥тичними ¬енерамиФ. ќчевидно, що основна ≥де¤ цих зображень Ц ≥де¤ родючост≥, продовженн¤ роду. ¬чен≥ зв'¤зують њх з культом ж≥нкиЦпраматер≥ в родов≥й общин≥, де спор≥днен≥сть велас¤ по материнськ≥й л≥н≥њ.

¬ ”крањн≥ досл≥джено багато палеол≥тичних пам'¤ток. ќдна з них Ц сто¤нка б≥л¤ села ћ≥з≥н на ƒесн≥, поблизу „ерн≥гова. “ам знайден≥ ф≥гурки, ¤к≥ зображають птах≥в, ц≥кавий к≥стковий браслет, покритий складним геометричним орнаментом, ж≥ноч≥ статуетки.

ћезол≥т. —ередн≥й кам'¤ний в≥к Ц мезол≥т (XЦVI тис¤чол≥тт¤ до н.е.) Ї ¤скравим доказом сильного впливу природного середовища на житт¤ ≥ еволюц≥ю людства. «ак≥нчивс¤ льодовиковий пер≥од, потепл≥шав кл≥мат, оновилис¤ флора ≥ фауна. ƒо цього часу належить важливий техн≥чний винах≥д Ц лук ≥ стр≥ли. ¬≥дпов≥дно велик≥ общинн≥ об'Їднанн¤ зм≥нилис¤ на невелик≥ колективи мисливц≥в. ѕ≥сл¤ таненн¤ льодовик≥в з'¤вилис¤ велик≥ водн≥ простори, поширилос¤ рибальство. «м≥нивс¤ характер збиральництва Ц його основою став зб≥р диких злак≥в. ¬ ¤кост≥ матер≥алу дл¤ виготовленн¤ знар¤дь широко використовувалас¤ к≥стка. Ѕ≥льш ефективною була нова так звана м≥крол≥тична техн≥ка обробки кременю: виготовленн¤ пластинЦвкладиш≥в зовс≥м невеликого розм≥ру Ц м≥крол≥т≥в. Ќаприклад, основу серпа робили з к≥стки, а лезо становили м≥крол≥ти. ¬ мезол≥т≥ люди освоњли плаванн¤ на колодах ≥ плотах. ѕочалос¤ прирученн¤ тварин, першим прирученим був собака.

«агальний характер образотворчого мистецтва пор≥вн¤но з попередн≥м етапом збер≥гс¤, проте, на в≥дм≥ну в≥д палеол≥ту, в мезол≥тичних розписах пров≥дне м≥сце належить людин≥, њњ д≥¤м. «'¤вл¤ютьс¤ сюжетн≥ композиц≥њ: полюванн¤, танок тощо. ’удожник уже прагне передати внутр≥шн≥й зм≥ст, динам≥ку того, що в≥дбуваЇтьс¤. ÷е св≥дчить про нов≥ завданн¤, ¤к≥ вир≥шувало мистецтво.

Ќеол≥т. ќстанн≥й етап кам'¤ного в≥ку Ц неол≥т (новий кам'¤ний в≥к) Ц охоплюЇ ор≥Їнтовно VI Ц IV тис¤чол≥тт¤ до н.е. ¬≥дбулос¤ докор≥нне перетворенн¤ житт¤ людства, пов'¤зане з переходом в≥д привласнюючих форм господарюванн¤ (мисливства, рибальства ≥ збиральництва) до в≥дтворюючих (землеробства ≥ скотарства). ÷ей процес в науц≥ отримав назву неол≥тична революц≥¤.

ƒл¤ неол≥ту характерна по¤ва багатьох техн≥чних ≥ технолог≥чних новинок: свердлуванн¤, пил¤нн¤ ≥ шл≥фуванн¤ каменю, ткацький верстат, гончарство ≥ гончарний круг, спорудженн¤ човн≥в, зародженн¤ монументальноњ арх≥тектури. Ќовими рисами позначено сусп≥льне житт¤ Ц материнську зм≥нила батьк≥вська родова община, виникла парна с≥м'¤.

Ќа цьому етап≥ зникли хронолог≥чна, культурна одноман≥тн≥сть, у р≥зних географ≥чних зонах «емл≥ розвиток п≥шов р≥зними темпами ≥ р≥зними шл¤хами. ” так званому Уродючому п≥вм≥с¤ц≥Ф (™гипет, ѕ≥вденноЦ«ах≥дна јз≥¤, узбережж¤ ѕерсидськоњ затоки) зм≥ни в≥дбувалис¤ прискорено. Ќа ѕ≥вноч≥ ж, навпаки, племена довго залишалис¤ на тому ж самому р≥вн≥ розвитку. ¬же пом≥тн≥ дуже ¤скрав≥ м≥сцев≥ особливост≥, що дозвол¤ють в≥др≥знити неол≥т ™гипту в≥д неол≥ту ћежир≥чч¤, неол≥т ™вропи в≥д неол≥ту —иб≥ру. “ворч≥сть людей з розвиненим землеробством в≥др≥зн¤лас¤ в≥д творчост≥ племен з переважним розвитком скотарства ≥, в свою чергу, була ≥ншою, н≥ж у п≥вн≥чних л≥сових област¤х, де основним продовжувало залишатис¤ полюванн¤.

ѕерех≥д в епоху неол≥ту до в≥дтворюючих форм господарюванн¤ спри¤в поглибленню знань про навколишню природу, що вело до виникненн¤ узагальнюючих пон¤ть, у¤влень про св≥тобудову. ∆итт¤ людей неол≥ту залежало в≥д доброго або поганого врожаю, в≥д гарноњ або поганоњ погоди. Ћюди почали замислюватис¤ про ¤вища природи, виникла необх≥дн≥сть вт≥лити в мистецтв≥ небо, сонце, воду, вогонь, землю. «'¤вилис¤ так≥ символи, ¤к хрест, сп≥раль, трикутник, ромб, свастика. ‘≥гури тварин, птах≥в, людей також перетворилис¤ на символ≥чн≥ знаки, розгадати значенн¤ ¤ких буваЇ нелегко. ¬ неол≥т≥ реал≥стичн≥ зображенн¤ майже повн≥стю зм≥нилис¤ на абстрактн≥ мотиви, вт≥лен≥ в орнамент≥.

Ћюди неол≥ту прагнули прикрасити майже все, що њх оточувало: керам≥ка покривалас¤ орнаментом, дерев'¤н≥ вироби прикрашалис¤ р≥зьбленн¤м, по розфарбованих глин¤них статуетках можна судити, ¤кими були тканини. „исленними були особист≥ прикраси: намиста, браслети, каблучки, т≥ло розфарбовували чи татуювали. ƒекоративно-прикладне мистецтво становить основну прикмету мистецтва неол≥ту.

≈неол≥т. ѕриблизно в IVЦIII тис¤чол≥тт¤х до н.е. люди почали використовувати дл¤ виготовленн¤ прикрас ≥ знар¤дь перший метал Ц м≥дь. —початку кували чисту м≥дь холодною, а згодом навчилис¤ вилучати м≥дь з руди шл¤хом плавки. ѕо¤в≥ плавильноњ печ≥, ймов≥рно, передувало буд≥вництво гончарних печей. јле м≥дь поступаЇтьс¤ каменю в м≥цност≥ ≥ тому вит≥снити його не могла. ¬ид≥л¤ють перех≥дний пер≥од Ц енеол≥т (м≥дноЦкам'¤ний в≥к). «а формами житт¤, типом господарства в≥н схожий на неол≥т. ≈неол≥тичною Ї дуже ¤скрава трип≥льська археолог≥чна культура на територ≥њ сучасноњ ”крањни.

ћегал≥ти. ¬ажливим ≥ принципово новим ¤вищем, що характеризуЇ майже повсюдно п≥зн≥й неол≥т ≥ збер≥гаЇтьс¤ пот≥м в епоху бронзи, Ї мегал≥тична арх≥тектура (мегал≥т Ц в≥д грецького Ц Увеликий кам≥ньФ). ÷е св≥дчить ≥ про техн≥чн≥ можливост≥, що зросли, ≥ про нов≥ естетичн≥ та ≥деолог≥чн≥ потреби людей.

–ан≥ше люди вже придбали певний досв≥д буд≥вництва житла: нап≥вземл¤нки палеол≥ту, глин¤н≥ будинки трип≥льськоњ культури. јле т≥ споруди носили суто утил≥тарний, практичний характер, мегал≥ти ж пов'¤зан≥ з рел≥г≥йним культом. ћегал≥тичн≥ споруди були дек≥лькох вид≥в:

Ц менг≥р Ц вертикальний кам≥нь, висотою ≥нод≥ до 20 м; у ‘ранц≥њ зустр≥чаютьс¤ пол¤ таких стовп≥в, що т¤гнутьс¤ на 2Ц3 км; вони були або об'Їктом поклон≥нн¤, або позначали м≥сце церемон≥й;

Ц дольмен Ц кам'¤ний ¤щик, найпрост≥ший його вар≥ант Ц два вертикально поставлен≥ плоск≥ камен≥, перекрит≥ трет≥м; дольмени, ¤к правило, служили м≥сцем похованн¤ член≥в роду;

Ц кромлех Ц кам'¤н≥ плити або стовпи, розташован≥ по колу; в ”крањн≥ знайден≥ кургани, оточен≥ кромлехом.

Ќайб≥льш в≥дома ≥ складна мегал≥тична споруда знаходитьс¤ в јнгл≥њ, б≥л¤ —тоунхенджа.  ам'¤н≥ стовпи р≥зного розм≥ру розташован≥ дек≥лькома концентричними колами. «овн≥шнЇ к≥льце складене з невеликих камен≥в, а внутр≥шнЇ Ц з дуже великих менг≥р≥в, ¤к≥ попарно перекрит≥ плитами. ” центр≥ споруди лежить квадратна плита. ƒе¤к≥ вчен≥ вважають, що ц¤ споруда могла використовуватис¤ дл¤ астроном≥чних спостережень, оск≥льки через вертикально поставлен≥ пари камен≥в зручно стежити за рухом —онц¤, ћ≥с¤ц¤. “ому в л≥тератур≥ —тоунхенджський кромлех ≥нод≥ називають обсерватор≥Їю.

3.  ультура епохи бронзи ≥ зал≥за

≈поха бронзи (≤≤ тис. до н.е.). ¬≥дкритт¤ бронзи (сплаву олова ≥ м≥д≥) та њњ поширенн¤ викликали принципов≥ зм≥ни в житт≥ сусп≥льства. ѕол≥пшилас¤ обробка земл≥, що спри¤ло подальшому вдосконаленню виробництва. Ћюди д≥стали можлив≥сть вести господарство одн≥Їю с≥м'Їю, в розпор¤дженн≥ ¤коњ залишалис¤ вс≥ надлишки виробленого. «ароджувалас¤ приватна власн≥сть, майнова диференц≥ац≥¤. «начно розширивс¤ обм≥н ≥ контакти м≥ж окремими районами. ѕочалис¤ в≥йни за оволод≥нн¤ худобою, орною землею, металом. «'¤вилис¤ в≥йськов≥ кер≥вники, виник культ вожд¤. ќсобливе ставленн¤ до вожд¤ ¤к до геро¤ збер≥галос¤ п≥сл¤ його смерт≥. —аме в епоху металу вход¤ть у звичай велик≥ поховальн≥ споруди Ц кургани. –озм≥ри курган≥в, к≥льк≥сть ≥ ¤к≥сть речей, ¤кими њх заповнювали, св≥дчать про статус вмерлого в сусп≥льств≥. Ѕагато курган≥в епохи бронзи вивчено на територ≥њ ”крањни.

ќбробка металу вимагала великоњ майстерност≥ ≥ спец≥ал≥зац≥њ, тому ливарна справа, ¤к ≥ гончарна, а п≥зн≥ше ткацька, стаЇ самост≥йною галуззю. ќдним з основних вид≥в творчост≥ стала художн¤ обробка метал≥в. ƒосить швидко людина оволод≥ла р≥зними њњ видами: куванн¤, литт¤, карбуванн¤, грав≥юванн¤ по металу. ¬иготовл¤лис¤ найр≥зноман≥тн≥ш≥ металев≥ прикраси: браслети, каблучки, сережки, п≥дв≥ски, бл¤шки, ¤к≥ нашивалис¤ на од¤г, по¤си, пр¤жки. ќсоблива увага прид≥л¤лас¤ зброњ. «'¤вл¤ютьс¤ др≥бн≥ лит≥ скульптурн≥ зображенн¤. «м≥ни в сусп≥льному лад≥ п≥дкреслюЇ така обставина: ж≥ноч≥ зображенн¤ зникають, головним стаЇ чолов≥чий образ. ѕодальшого розвитку набрала мегал≥тична арх≥тектура.

«ал≥зний в≥к. ƒл¤ багатьох народ≥в останн≥й етап розвитку перв≥сного ладу пов'¤заний з по¤вою зал≥за на початку I тис¤чол≥тт¤ до н.е. Ќовий метал був м≥цн≥шим ≥ значно поширен≥шим. ÷е дало змогу впроваджувати його у вс≥ галуз≥ виробництва, на в≥дм≥ну в≥д бронзи, ¤ку при виготовленн≥ знар¤дь прац≥ майже не використовували. “ам, де ран≥ше не виникла державн≥сть, зал≥зний в≥к в сусп≥льному лад≥ пов'¤заний з Ув≥йськовою демократ≥ЇюФ. «'¤вл¤Їтьс¤ патр≥архальне рабство, м≥цн≥шають зв'¤зки м≥ж племенами (плем≥нн≥ союзи). ƒл¤ цього часу характерн≥ граб≥жницьк≥ в≥йни. ¬они спри¤ли розвитку в≥йськовоњ техн≥ки, в≥йськовоњ орган≥зац≥њ, п≥днесенню в≥йськових кер≥вник≥в. Ќовим у розвитку мистецтва можна вважати по¤ву спец≥ал≥зац≥њ, вид≥л¤ютьс¤ художники, сп≥ваки, розпов≥дач≥. ѕров≥дним видом творчост≥ продовжуЇ залишатис¤ прикладне мистецтво.

—к≥фська культура . « Ївропейських культур зал≥зного в≥ку одна з най¤скрав≥ших ≥ найб≥льш ц≥кавих дл¤ нас Ц ск≥фська культура (VII ст. до н.е. Ц III ст. н.е.). —к≥фська культура Ц це культура багатьох кочових, нап≥вкочових ≥ землеробських племен, ¤к≥ жили на широкому простор≥ ™враз≥њ Ц в ѕ≥вн≥чному ѕричорномор'њ, на  убан≥ ≥ на јлтањ. «береглас¤ велика к≥льк≥сть ск≥фських могильник≥в ≥ городищ. Ѕагато в≥домостей про ск≥ф≥в залишили античн≥ автори, особливо √еродот. ќпис ск≥фських племен Ї в одному з твор≥в √≥ппократа.

—к≥фиЦземлероби отримували добр≥ врожањ пшениц≥, ¤ка конкурувала на грецькому ринку з Їгипетською. ¬исоко ц≥нувалис¤ ск≥фськ≥ кон≥. ” свою чергу, греки ввозили до —к≥ф≥њ вино, керам≥ку, ювел≥рн≥ вироби. “орг≥вл¤ йшла через грецьк≥ колон≥њ: ќльв≥ю (поблизу сучасного ћиколаЇва), ’ерсонес (—евастополь), ѕант≥капей ( ерч) та ≥нш≥.

«а св≥дченн¤м √еродота, у ск≥ф≥в був звичай за межами свого поселенн¤ викладати велик≥ горби з хмизу, а на њх верх≥вку ставити меч. “ак≥й споруд≥ поклон¤лис¤, а пот≥м спалювали. —к≥фи зводили курганн≥ насипи значних розм≥р≥в, ≥нод≥ завершуючи њх кам'¤ними скульптурами чолов≥к≥в-воњн≥в. Ќа ѕолтавщин≥ дек≥лька дес¤тк≥в рок≥в ведутьс¤ розкопки так званого Ѕ≥льського городища, ¤ке, на думку де¤ких авторитетних фах≥вц≥в, Ї залишками столиц≥ —к≥ф≥њ Ц легендарного м≥ста √елон.

” похованн¤х ск≥ф≥в знаход¤ть чудов≥ вироби прикладного мистецтва: прикраси, парадну зброю, к≥нську збрую, посуд. ¬сесв≥тню попул¤рн≥сть отримала золота пектораль з кургану “овста могила на ƒн≥пропетровщин≥. ¬ орнаментах, др≥бн≥й пластиц≥, прикрасах побутових речей одне з головних м≥сць займаЇ тваринний св≥т, а саме: декоративн≥ зображенн¤ тварин або окремих частин њх т≥ла (к≥готь, дзьоб, голова). “акий напр¤м у прикладному мистецтв≥ отримав назву Узв≥риний стильФ. ≤снували певн≥ законом≥рност≥, наприклад, риба зображалас¤ т≥льки на к≥нських налобниках. ÷е доводить, що зображенн¤ в≥д≥гравали не т≥льки естетичну, але й маг≥чну роль. —к≥фський зв≥риний стиль маЇ своњ особливост≥, одна з ¤ких Ц об'Їднанн¤ реал≥зму з декоративними мотивами. Ќаприклад, на золот≥й прикрас≥ дл¤ щита з  остромського кургану на  убан≥ т≥ло олен¤ зображене реал≥стично, а роги Ц абсолютно неправдопод≥бноњ форми. јле композиц≥йно виникаЇ Їдиний образ: завитки рог≥в, розташован≥ вздовж ус≥Їњ спини тварини, п≥дкреслюють легк≥сть ≥ стр≥мк≥сть олен¤.

”н≥кальн≥ пам'¤тки культури ск≥фського часу знайден≥ на јлтањ, в ѕазирикських курганах. «авд¤ки кл≥матичним та геолог≥чним особливост¤м вода, що потрапила у внутр≥шньокурганний зруб, замерзла, ≥ таким чином збереглис¤ вироби з дерева, шк≥ри, хутра, тканини. јрхеологи змогли нав≥ть вивчити татуюванн¤ на т≥л≥ похованого вожд¤.

« по¤вою сарматських племен ск≥фи були вит≥снен≥ в  рим, де склалос¤ державне утворенн¤ на чол≥ з царем —к≥луром. —толицею став Ќеаполь —к≥фський, ¤кий розташовувавс¤ на м≥сц≥ сучасного —имферопол¤. «агинуло м≥сто у II ст. н.е., коли почаст≥шали з≥ткненн¤ з сарматами, а пот≥м з готами.

4. Ќайдавн≥ш≥ рел≥г≥йн≥ у¤вленн¤

ѕоходженн¤ ≥ розвиток людськоњ духовност≥ Ї одн≥Їю з найскладн≥ших ≥ найц≥кав≥ших наукових проблем, у розв'¤занн≥ ¤коњ беруть участь вс≥ науки про людину. ƒес¤тки тис¤чол≥ть б≥олог≥чноњ еволюц≥њ були також часом кристал≥зац≥њ людськоњ розумност≥ та емоц≥йност≥. Ћюдина обживала св≥т не т≥льки в пр¤мому значенн≥ слова, вона обживала його ≥ своЇю думкою, збагачуючи себе враженн¤ми ≥ знанн¤ми, формуючи те, що називаЇтьс¤ духовною традиц≥Їю. ÷¤ традиц≥¤ формувалас¤ надзвичайно пов≥льно, на найменше зрушенн¤ витрачалис¤ тис¤чол≥тт¤, але саме в перв≥сне мисленн¤, в перв≥сну духовн≥сть проникаЇ своњм кор≥нн¤м весь ≥нтелектуальний св≥т, вс¤ невичерпна духовна ≥стота сучасноњ людини.

“отем≥зм. ѕерш≥ рел≥г≥йн≥ у¤вленн¤ виникають уже в палеол≥т≥ у зв'¤зку з особливим ставленн¤м до тваринного св≥ту. Ќадзвичайно поширеним був на територ≥њ ™вропи своЇр≥дний культ ведмед¤ (досл≥дники вважають, що мова йшла про печерного ведмед¤). јрхеологам в≥дом≥ численн≥ культов≥ сховища череп≥в цього викопного хижака Ц у ‘ранц≥њ, Ўвейцар≥њ, јвстр≥њ, а також в ”крањн≥ (≤лл≥нка ќдеськоњ област≥). « цього моменту можна впевнено говорити про виникненн¤ тотем≥зму.

“отем≥зм Ц в≥ра в тварину або рослину, ¤ку давн≥ люди вважали предком роду, з ¤кою зв'¤зували своЇ ≥снуванн¤ ≥ добробут. „аст≥ше тотем був твариною, р≥дше Ц рослиною. “отему приписувалис¤ надприродн≥ можливост≥, йому поклон¤лис¤. “отем≥зм набув значного поширенн¤, в≥н ≥снував у вс≥х народ≥в на перв≥сн≥й стад≥њ. ѕлемена ≥нд≥анц≥в ѕ≥вн≥чноњ јмерики п≥д час по¤ви там Ївропейц≥в носили ≥мена своњх тотем≥в. ” св≥т≥ тотем≥в вживаютьс¤ так≥ самоназви, ¤к УлюдиЦлеопардиФ, УлюдиЦантилопиФ. —тавленн¤ до тотемних тварин буваЇ р≥зним. ¬ одних народ≥в суворо заборонено полюванн¤ на тотемну тварину ≥ вживанн¤ њњ м'¤са, в ≥нших Ц особливий ритуал поњданн¤ м'¤са тотема.

«алишки тотем≥зму ми бачимо у св≥т≥ фольклору. ” чар≥вних казках тварини мають надзвичайн≥ зд≥бност≥, вони часто сильн≥ш≥ за людину, стають њњ другом, захисником. « тотем≥змом пов'¤зан≥, очевидно, ≥ перекази про Уперевертн≥вФ.

ћаг≥¤. Ќа дуже ранн≥х етапах ≥стор≥њ виникають ≥ р≥зноман≥тн≥ маг≥чн≥ у¤вленн¤ та в≥дпов≥дн≥ д≥њ. ƒе¤к≥ досл≥дники саме в цьому вбачають специф≥чну ≥ кор≥нну в≥дм≥нн≥сть перв≥сного мисленн¤ в≥д сучасного. ћаг≥¤ Ц д≥њ та обр¤ди, що зд≥йснюютьс¤ з метою вплинути надприродним шл¤хом на довк≥лл¤, тварин або людину. ќсновою маг≥њ Ї у¤вленн¤ про загальний зв'¤зок вс≥х речей ≥ ¤вищ природи, про можлив≥сть впливати на ц≥ле через його частину, на людину або тварину Ц через зображенн¤, спр¤мовувати х≥д розвитку под≥й, заздалег≥дь ≥м≥туючи њх. Ќаприклад, практично вс≥ племена троп≥чноњ јфрики, јвстрал≥њ в≥р¤ть, що волод≥нн¤ н≥гт¤ми, волосс¤м, частинами од¤гу даЇ владу над людиною. “ому, ¤кщо волосс¤ ≥ н≥гт≥ зр≥зують, то њх ретельно збирають ≥ ховають. ќсобливо охорон¤Їтьс¤ вождь, оск≥льки вважаЇтьс¤, що в≥д його самопочутт¤ залежить дол¤ всього племен≥.

ћаг≥¤ за своњми ц≥л¤ми буваЇ багатьох вид≥в: л≥кувальна (одна ≥з складових народноњ медицини Ц замовл¤нн¤, шепот≥нн¤), шк≥дливоносна (насиланн¤ УпричиниФ, Узуроченн¤Ф), любовна (Упричаруванн¤Ф), промислова (забезпеченн¤ усп≥ху полюванн¤), аграрна (Устимулюванн¤Ф сил родючост≥) тощо.

ќдна з найпоширен≥ших теор≥й пов'¤зуЇ походженн¤ мистецтва саме з маг≥чними ритуалами, ¤к≥ зд≥йснювалис¤ над зображенн¤ми тварин ≥ мали забезпечити вдале полюванн¤. “иповим Ї етнограф≥чний опис, що належить досл≥днику јфрики Ћео ‘робен≥усу. …ого експедиц≥¤ зустр≥ла групу мисливц≥вЦп≥гмењв, ¤ка складалас¤ з трьох чолов≥к≥в ≥ ж≥нки. „ерез нестачу пров≥з≥њ в≥н звернувс¤ з проханн¤м убити антилопу, але був здивований, коли, в принцип≥ погодившись, п≥гмењ в≥дпов≥ли, що сьогодн≥ без необх≥дних приготувань на полюванн¤ вони не п≥дуть. УЌадто зац≥кавлений д≥знатис¤, в чому ж пол¤гають приготуванн¤ цих людей, Ц пише ‘робен≥ус, Ц ¤ встав задовго до сходу сонц¤ ≥ прокравс¤ в кущ≥... ¬же з початком св≥танку чолов≥ки прийшли сюди, але не сам≥, а разом з ж≥нкою. ¬они с≥ли на землю, повисмикували траву на невелик≥й поверхн≥ ≥ розр≥вн¤ли њњ руками. ѕот≥м один з чолов≥к≥в с≥в навприс¤дки ≥ намалював щось пальцем на п≥ску. ѕрот¤гом всього цього часу чолов≥ки ≥ ж≥нка бурмот≥ли ¤кесь заклинанн¤. ƒал≥ Ц тиша оч≥куванн¤. Ќарешт≥ сонце з'¤вилос¤ на горизонт≥, ≥ один з чолов≥к≥в з нат¤гнутим луком наблизивс¤ до розчищеного клаптика земл≥ ≥ нац≥лив на нього лук. ћинуло дек≥лька хвилин, ≥ промен≥ сонц¤ торкнулис¤ зробленого на земл≥ малюнка. ¬ ту ж мить з швидк≥стю блискавки в≥дбулас¤ така сцена: ж≥нка п≥двела руки, мовби дл¤ того, щоб схопити сонце, вимовл¤ючи незрозум≥л≥ звуки, чолов≥к спустив стр≥лу, ж≥нка закричала ще голосн≥ше; пот≥м чолов≥ки з њх зброЇю стрибнули в гущавину чагарника. ∆≥нка п≥шла до табору. я, почекавши, п≥д≥йшов ≥ побачив, що на вир≥вн¤ному м≥сц≥ була намальована антилопа, в шию ¤коњ встромилас¤ щойно випущена стр≥ла.  оли мисливц≥ повернулис¤ з антилопою, убитою в шийну вену, вони, в≥ддавши здобич, негайно в≥днесли до малюнка клаптик вовни убитоњ антилопи ≥ посудину, наповнену њњ кров'ю, а пот≥м забрали стр≥лу ≥ знищили зображенн¤Ф.

—истема маг≥чних д≥й включаЇ особливу обр¤дов≥сть ≥ особлив≥ предмети Ц фетиш≥ (фетиш Ц слово французького походженн¤, воно означаЇ тал≥сман, амулет). ‘етишизм Ц в≥ра в надприродну силу матер≥альних предмет≥в. ” стародавньоњ людини об'Їктами поклон≥нн¤ були камен≥ (особливо незвичайних розм≥р≥в ≥ форм), дерева (або ц≥л≥ св¤щенн≥ гањ). ‘орми поклон≥нн¤ були р≥зними: в≥д принесенн¤ жертв до спричиненн¤ шкоди. ¬ наш≥ часи фетишизм Ї складовою частиною вс≥х розвинених рел≥г≥й Ц поклон≥нн¤ хресту ≥ нос≥нн¤ нат≥льного хреста в христи¤нств≥, св¤щенний кам≥нь (метеоритного походженн¤) в мечет≥  ааба у мусульман ≥ т.≥н.

¬иконавц¤ми маг≥чних обр¤д≥в поступово стають особлив≥ люди Ц знахар≥, чаклуни, шамани, тобто виникаЇ шаман≥зм. “аким люд¤м приписувалас¤ здатн≥сть сп≥лкуватис¤ з надприродними силами, впливати на них за своњм бажанн¤м, подорожувати у потойб≥чний св≥т. як показують етнограф≥чн≥ спостереженн¤, шамани бувають ум≥лими г≥пнотизерами, ≥люз≥он≥стами, а також ≥ сп≥ваками, поетами, розпов≥дачами. ћожна пригадати в≥дносно недавню газетну сенсац≥ю, пов'¤зану з публ≥кац≥Їю матер≥ал≥в про Убезкровн≥ операц≥њФ ф≥л≥пп≥нських ц≥лител≥в. Ќа рос≥йськ≥й п≥вноч≥, де сильно розвинений був шаманизм, знаходилос¤ немало Усв≥дк≥вФ того, ¤к шамани л≥тали, оживл¤ли мертвих, бачили за сотн≥ верст, створювали своњх ≥ чужих дв≥йник≥в.

јн≥м≥стичн≥ у¤вленн¤. ѕерш≥ похованн¤ належать неандертальц¤м. ќдна з найц≥кав≥ших дл¤ науки знах≥док Ц похованн¤ двох хлопчик≥в на р≥чц≥ —унг≥р (п≥вн≥ч –ос≥њ) 23 тис. рок≥в тому. ќд¤г похованих був багато прикрашений намистинами, списи ≥ кинжали з бивн¤ мамонта красиво оздоблен≥ р≥зьбленн¤м. ¬ивчаючи похованн¤ в горах «агра (≤рак), вчен≥ за анал≥зом пилку встановили, що останки покоњлис¤ на лож≥ з кв≥т≥в. якщо смерть супроводжувалас¤ ритуалом, це означаЇ, що вона була пов'¤зана з низкою в≥дпов≥дних у¤влень. ÷ей комплекс у¤влень отримав назву Ц ан≥м≥зм (в≥д латинського Ц УдушаФ).

јн≥м≥зм Ц в≥ра в ≥снуванн¤ душ ≥ дух≥в. јн≥м≥стичн≥ образи Ц це, поЦперше, душ≥ живих людей; поЦдруге, духи померлих пращур≥в (тому ан≥м≥зм нерозривно пов'¤заний з культом предк≥в); поЦтретЇ, уособленн¤ сил природи (душ≥ озер, гањв, в≥тр≥в тощо).

ќбр¤д похованн¤ у давн≥х людей був досить складний. ѕомерлих ховали в заглибленн¤х ≥ ¤мах, клали на спину, чи на б≥к в з≥гнутому положенн≥, ≥нод≥ голови огороджували кам'¤ними плитами. ћертвих нар¤джали ≥ клали поруч з ними посуд, знар¤дд¤ прац≥, њжу ≥ р≥зн≥ ц≥нн≥ предмети. Ќа¤вн≥сть поховального ≥нвентар¤ по¤снюЇтьс¤ поЦр≥зному: або люди намагалис¤ таким чином в≥д≥гнати смерть в≥д себе, запоб≥гти помст≥ померлого, або хот≥ли забезпечити вс≥м необх≥дним дл¤ житт¤ в потойб≥чному св≥т≥, або давали реч≥ в дорогу, щоб померлий добравс¤ до св≥ту предк≥в ≥ знайшов там спок≥й. ” б≥льшост≥ поховань знаход¤ть червону охру Ц своњм кольором вона нагадуЇ кров Ц символ житт¤. ¬ичерпного по¤сненн¤ цього ритуалу поки що не ≥снуЇ.

≈тнографи з≥брали великий матер≥ал, що характеризуЇ перв≥сн≥ у¤вленн¤ про душу ≥ потойб≥чний св≥т. јдже ан≥м≥зм властивий ус≥м народам. ÷≥ у¤вленн¤ м≥ст¤ть картини Ув≥дл≥танн¤Ф душ≥ вмерлоњ людини з св≥ту живих, њњ мандр≥вок в далеку крањну мертвих (в украњнц≥в це Ц вир≥й), а також описи житт¤, що чекаЇ душу в потойб≥чному св≥т≥. як писав в≥домий досл≥дник перв≥сност≥ ≈.“айлор, Унебагато предмет≥в буд¤ть в умах поет≥в-дикун≥в так≥ см≥лив≥ ≥ жив≥ у¤вленн¤, ¤к думка про майбутнЇ житт¤Ф.

–озташуванн¤ крањни дух≥в могло бути р≥зним Ц п≥д землею, на земл≥, на ћ≥с¤ц≥, на з≥рках. јле вони ч≥тко д≥л¤тьс¤ на дв≥ велик≥ категор≥њ: на думку одних Ц житт¤ душ≥ в царств≥ мертвих буде щасливим, а на думку ≥нших Ц частина душ у потойб≥чному св≥т≥ вт≥шаЇтьс¤, а частина Ц страждаЇ. Ѕ≥льш≥сть народ≥в вважала, що душ≥ померлих можуть приходити з царства т≥ней, в≥дв≥дувати живих у сн≥, протегувати њм у земних справах або ж, навпаки, заважати.

ћожна простежити, ¤к разом з розвитком самоњ людини, ускладненн¤м њњ д≥¤льност≥, сусп≥льного устрою розвивалис¤ у¤вленн¤ про навколишн≥й св≥т. ≤мов≥рно, що перш≥ маг≥чн≥, тотем≥чн≥, ан≥м≥стичн≥ в≥руванн¤ переважають прот¤гом усього верхнього палеол≥ту. Ќаприк≥нц≥ цього пер≥оду вони переросли у певн≥ культи. “аким був, в≥рог≥дно, культ ж≥нки-праматер≥ (Упалеол≥тичн≥ ¬енериФ). « виникненн¤м землеробства ≥ скотарства у неол≥т≥ пов'¤зана по¤ва землеробських культ≥в, поклон≥нн¤ —онцю, стих≥¤м, виникненн¤ певноњ картини св≥ту. ѕоступово утвердилас¤ трир≥внева система св≥тобудови: п≥дземний св≥т Ц помешканн¤ божеств, зм≥њв, чудовиськ, земний св≥т Ц св≥т людей, живоњ природи, небесний св≥т Ц помешканн¤ б≥льшост≥ божеств ≥ душ померлих. “ри цих св≥ти вт≥лювали в орнаментах на неол≥тичн≥й керам≥ц≥, у¤вленн¤ про них залишаютьс¤ й пот≥м. ¬иникли ст≥йк≥ м≥фолог≥чн≥ образи, що п≥зн≥ше склалис¤ в ц≥льну м≥фолог≥ю.

* * *

ѕрот¤гом перв≥сноњ епохи внасл≥док дуже тривалого б≥олог≥чного розвитку самоњ людини, вдосконаленн¤ њњ матер≥альноњ культури, розвитку вид≥в д≥¤льност≥ (в≥д мисливства ≥ збиральництва до землеробства ≥ скотарства), еволюц≥њ мистецтва (в≥д перших прим≥тивних зображень через розкв≥т перв≥сного реал≥стичного мистецтва до складних абстрактних образ≥в, виражених в орнамент≥), ускладненн¤ ≥ розшаруванн¤ сусп≥льства, поглибленн¤ у¤влень про навколишн≥й св≥т були закладен≥ фундаментальн≥ основи вс≥Їњ сучасноњ людськоњ культури.

<< попередн¤     зм≥ст     наступна >>