X. ”Ћ№“”–ј Ћёƒ—“¬ј ”
XX —“ќ–≤„„≤
1. ќсобливост≥
розвитку культури у ’’ ст.
2. Ќаука та њњ дос¤гненн¤
3. ’удожн¤ культура
4. ƒоба к≥нематографа
5. ћасова культура
1. ќсобливост≥ розвитку
культури у ’’ ст.
Ѕагато чого в
культур≥ ’’ ст. робить њњ зовс≥м ≥ншою в
пор≥вн¤нн≥ з ус≥Їю попередньою ≥стор≥Їю людства.
« небаченою силою про¤вилас¤ законом≥рн≥сть
прискоренн¤ ≥сторичного процесу. ѕерестають
в≥д≥гравати попередню роль простори ≥ в≥дстан≥,
а прот¤гом житт¤ лише одного покол≥нн¤
в≥дбуваютьс¤ зм≥ни такоњ глибини ≥ значущост≥,
що вони зм≥нюють ≥ образ св≥ту, ≥ спос≥б мисленн¤.
якщо останн≥ 50 тис. рок≥в ≥снуванн¤ людства
вим≥р¤ти числом покол≥нь (тривал≥сть житт¤
покол≥нн¤ умовно приймемо за 62 роки, хоча у
давнину людин≥ було в≥дведено строк у 2-2,5 раза
менший), то всього одержимо близько 800 таких
покол≥нь. « них 650 провели своЇ житт¤ у печерах.
“≥льки прот¤гом 70 останн≥х покол≥нь став
можливим б≥льш т≥сний зв'¤зок м≥ж людьми завд¤ки
писемност≥. Ћише прот¤гом житт¤ останн≥х шести
покол≥нь ми познайомилис¤ з друкованим словом, а
при чотирьох Ц навчилис¤ досить точно
вим≥рювати час. Ћише останн≥ два користуЇмос¤
електромотором. ј переважна б≥льш≥сть вс≥х
матер≥альних ц≥нностей, з ¤кими ми маЇмо справу у
повс¤кденному житт≥, була вперше створена
прот¤гом житт¤ сучасного покол≥нн¤. ¬≥дзначимо,
що при збереженн≥ нин≥шн≥х глобальних
демограф≥чних тенденц≥й рок≥в через 40-50
к≥льк≥сть людей, ¤к≥ живуть на земл≥, вперше в
≥стор≥њ перевищить к≥льк≥сть ус≥х померлих
разом вз¤тих. ≤ це не фантастичне припущенн¤ - в
≤нд≥њ ≥ итањ в к≥нц≥ ’’ ст. вже проживаЇ по
м≥ль¤рду чолов≥к.
—в≥т культури
ускладнивс¤ ≥ розширивс¤. Ћюдин≥ стали п≥двладн≥
небачен≥ ран≥ше види енерг≥њ. ѕороджен≥ людиною
техн≥ка ≥ технолог≥њ вир≥шальним чином
визначають умови людського ≥снуванн¤, зм≥нюючи
ландшафт ≥ кл≥мат. —творюютьс¤ нов≥ види
мистецтва. «овс≥м не випадково сучасну зах≥дну
цив≥л≥зац≥ю ≥менують техногенною (тобто
породженою техн≥кою, вир≥шальним чином залежною
в≥д технолог≥чного базису, умов ≥ способ≥в
людськоњ д≥¤льност≥).
–озвиток культури
в≥дбувавс¤ у дуже складному глобальному
пол≥тичному контекст≥: дв≥ св≥тов≥ в≥йни,
виникненн¤ ≥ крах тотал≥тарних режим≥в, розкол
св≥ту на дв≥ сусп≥льн≥ системи ≥ багатор≥чне
в≥йськово-пол≥тичне протисто¤нн¤ м≥ж ними (Ухолодна
в≥йнаФ), криза ≥ крах соц≥ал≥стичного ладу,
розпад держав з багатов≥ковою ≥стор≥Їю (на
початку стол≥тт¤ - јвстро-”горщини, у к≥нц≥ -
–ад¤нського —оюзу), формуванн¤ Утретього св≥туФ
з його проблемами, ≥снуванн¤ вогнищ багатор≥чних
в≥йськових конфл≥кт≥в. ¬се це не могло не
викликати драматичн≥ (а часто - катастроф≥чн≥)
потр¤с≥нн¤.
—тол≥тт¤ п≥д≥йшло
до свого завершенн¤, чого не можна сказати про т≥
тенденц≥њ, ¤к≥ спостер≥гаютьс¤ в р≥зних сферах
культури. ¬≥дкритих питань ≥ проблем, що чекають
свого вир≥шенн¤, на сьогодн≥шн≥й день набагато
б≥льше, н≥ж на початку стор≥чч¤.
2. Ќаука та њњ дос¤гненн¤
’’ ст.
характеризуЇтьс¤ проникненн¤м науки не т≥льки у
виробництво, але њњ зростаючим впливом на вс≥ без
вин¤тку сторони житт¤ людини, аж до побуту.
ѕрориви в галуз≥ наукового п≥знанн¤ у ’’ ст.
наст≥льки гранд≥озн≥, що наука стаЇ д≥йовою
економ≥чною силою, важливим чинником сусп≥льно-пол≥тичного
процесу, стратег≥чним в≥йськовим ресурсом. “ак,
велик≥ в≥дкритт¤ в галуз≥ ф≥зики (ј. ≈йнштейн, Ќ.
Ѕор, ≈. –езерфорд та ≥нш≥) дозволили отримувати ≥
використовувати ¤дерну енерг≥ю. ¬ражаюча маг≥¤
в≥дкритоњ ≈йнштейном формули ≈ = mс2 - це не
т≥льки тр≥умф людського ген≥¤, але й тривожна
ознака атомного бомбардуванн¤ (6 ≥ 9 серпн¤ 1945 р.
американська ав≥ац≥¤ скинула атомн≥ бомби на
¤понськ≥ м≥ста ’≥рос≥му ≥ Ќагасак≥),
„орнобильськоњ катастрофи. Ќе випадково в
середин≥ стол≥тт¤ ј. ≈йнштейн став (разом з
англ≥йським ф≥лософом Ѕ. –асселом) автором
знаменитого Ућан≥фестуФ, ¤кий проголосив
заклик в≥дмовитис¤ в≥д попереднього погл¤ду на
св≥т, в≥д колишн≥х способ≥в з'¤совувати м≥ж собою
в≥дносини.
ѕрот¤гом стор≥чч¤
наукове знанн¤, розвиваючись, зазнавало ≥стотних
зм≥н. ѕор¤д з диференц≥ац≥Їю, що поглиблюЇтьс¤,
в≥дбуваЇтьс¤ ще глибший процес ≥нтеграц≥њ наук.
Ќе академ≥чн≥ правила, ¤к в XIX ст., а в≥дкритт¤
глибинних зв'¤зк≥в ≥ законом≥рностей перетворюЇ
њх на ц≥л≥сну взаЇмообумовлену теоретичну
систему. Ћюдина ос¤гаЇ таЇмниц≥ м≥кросв≥ту (ѕ'Їр
≥ ћар≥¤ юр≥, ћакс ѕланк, Ќ≥льс Ѕор та ≥н.),
в≥дкриваЇ структуру ƒЌ (допов≥дь ƒ. ”отсона ≥ ‘.
р≥ка оприлюднена у 1953 р.), проникаЇ в таЇмниц≥
походженн¤ ¬сесв≥ту, вс≥Їњ св≥тобудови (блискуч≥
роботи видатного космолога сучасност≥ —. ’ок≥нга).
¬ажлив≥ в≥дкритт¤
в≥дбувалис¤ в медицин≥ ≥ фармацевтиц≥. ” 1910 р. ѕ.
≈рл≥х в≥дкриваЇ перший антиб≥отик Ц салварсан,
¤кий був усп≥шно використаний при л≥куванн≥
сиф≥л≥су. ” 1921 в. ‘.Ѕант≥нг ≥ „.Ѕест уперше
отримали ≥нсул≥н (синтезувати його навчилис¤
т≥льки в 1965 р.). ” 1928 р. видатний шотландський
бактер≥олог ј.‘лем≥нг в≥дкрив пен≥цил≥н. ” 1958 р. я.ƒональд
проводить своњ новаторськ≥ досл≥дженн¤ в галуз≥
ультразвуковоњ д≥агностики. ” 1933 р. першу
трансплантац≥ю нирки в≥д людини до людини
зд≥йснюЇ в ’арков≥ проф. ¬.¬ороний, великий
внесок у трансплантац≥ю нирки вн≥с ƒ.ћюррей. ” 1967
р. р≥ст≥ан Ѕарнард у ейптаун≥ (ѕј–) проводить
першу усп≥шну операц≥ю по пересадженню серц¤
людин≥.
” 1957 р. почалас¤
косм≥чна ера. ¬ —–—– конструкторським бюро п≥д
кер≥вництвом —. орольова був створений ≥ усп≥шно
запущений на орб≥ту перший штучний супутник
«емл≥. ÷¤ под≥¤, що приголомшила св≥т, показала,
¤ким неухильним Ї прогрес у пов≥троплаванн≥. Ќа
початку стол≥тт¤ пол≥т аэроплана сприймавс¤ ¤к
дивовижне видовище. ” 1903 р. ќрв≥лл –айт (син
св¤щеника) зд≥йснив перший пол≥т на л≥тальному
апарат≥, важчому за пов≥тр¤ (аероплан≥), сталос¤
це в ≥тт≥ ’ок (ѕ≥вн≥чна арол≥на, —Ўј). ” тому ж
роц≥ калузький вчитель ост¤нтин ÷≥олковський
публ≥куЇ перш≥ роботи, де розгл¤даЇ практичн≥
аспекти аеронавтики. ” 1909 р. Ћуњ Ѕлер≥о перел≥таЇ
(за 36 хвилин) Ћа-ћанш, в 1927 р. арл Ћ≥ндберг
зд≥йснюЇ перший безпосадочний перел≥т через
јтлантику. ѕерший св≥товий рекорд швидкост≥ з
ек≥пажем (три чолов≥ки) Ц 111 км за годину
встановлюЇ 29 грудн¤ 1911 р. ≤.—≥корський поблизу
иЇва. ” 1939 р. ≤.—≥корський винаходить гел≥коптер.
ј 12 кв≥тн¤ 1961 р.
зд≥йснив за 89 хвилин виток навколо «емл≥ й
усп≥шно повернувс¤ на «емлю рад¤нський
косм≥чний корабель У¬осток-1Ф з людиною на борту
- ёр≥Їм √агар≥ним. Ќезабутньою под≥Їю дл¤ вс≥х
земл¤н була перша посадка на ћ≥с¤ц≥ - 20 липн¤ 1969 р.
американськ≥ астронавти Ќейл јрмстронг ≥ ≈дв≥н
ќлдр≥н зд≥йснили прогул¤нку по м≥с¤чн≥й
поверхн≥. Ў≥стсот м≥льйон≥в телегл¤дач≥в
безпосередньо Убули присутн≥миФ при ц≥й под≥њ.
“епер на орб≥т≥ тривалий час працюють орб≥тальн≥
косм≥чн≥ станц≥њ, п≥лотован≥ косм≥чн≥ польоти
перестали бути р≥дк≥стю, хоча ≥ дос≥ вимагають
в≥д космонавт≥в мужност≥.
≈похальну революц≥ю
в засобах комун≥кац≥њ викликала по¤ва в 1946 р.
телебаченн¤. ¬инайдене ¬.«ворик≥ним -
американським вченим рос≥йського походженн¤ (ним
же винайдений, до реч≥, ≥ електронний м≥кроскоп) -
телебаченн¤ зайн¤ло пров≥дне м≥сце серед
засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ, засоб≥в реклами,
≥нструмент≥в пол≥тики. —ьогодн≥ без
телев≥з≥йного екрана неможливо у¤вити ан≥
економ≥ку, ан≥ культуру. ¬еличезну роль в≥д≥граЇ
телебаченн¤ й у пол≥тичному житт≥. ¬перше
теледебати в≥д≥грали вир≥шальну роль п≥д час
виборчоњ кампан≥њ 1960 р. у —Ўј, коли ƒжон еннед≥
видавс¤ американц¤м б≥льш привабливим, н≥ж його
опонент - –≥чард Ќ≥ксон.
« середини стор≥чч¤
починаЇ св≥й в≥дл≥к ≥нформац≥йна ера. ¬важаЇтьс¤,
що перша ≈ќћ (електронно-обчислювальна машина) -
УћаркФ - була створена у 1937 р. √овардом ’ейкеном
з √арвардського ун≥верситету (ф≥рма IBM почала
сер≥йне виробництво ц≥Їњ машини). ” 1945 р. в
”н≥верситет≥ ѕенсильван≥њ (—Ўј) був створений
перший комп'ютер - електронно-обчислювальна
машина ENIAC (абрев≥атура англ≥йських сл≥в - Уelectronic
numerator, integrator, analyser and computerФ - обчислювач,
≥нтегратор, анал≥затор ≥ комп'ютер). ¬≥н, ¤к ≥ УћаркФ,
працював на електронних лампах, важив 30 тонн ≥
виконував 5 тис. операц≥й за секунду. « 1947 р.
почали випускатис¤ транзистори, застосуванн¤
¤ких дозволило почати створенн¤ комп'ютер≥в
б≥льш над≥йних ≥ в той же час доступних ф≥рмам ≥
корпорац≥¤м. ≤нтегральна м≥кросхема, винайдена в
1960 р. ≥лб≥ ≥ Ќойсом, а також м≥кропроцесор (створений
в 1971 р. ’оффом) дозвол¤ють дос¤гти нових усп≥х≥в у
п≥двищенн≥ продуктивност≥ комп'ютер≥в та њх
компактност≥. ¬иникненн¤ комп'ютер≥в (спочатку -
електронних л≥чильних пристроњв) привело до
кардинальних зм≥н у розум≥нн≥ ор≥Їнтир≥в ≥
пр≥оритет≥в ¤к економ≥чного, так ≥ розвитку
взагал≥. ¬≥дбуваЇтьс¤ те, що багатьма ф≥лософами
≥ соц≥ологами ≥менуЇтьс¤ У≥нформац≥йна
революц≥¤Ф,- перех≥д до принципово нового, пост≥ндустр≥ального
(або, знову ж, У≥нформац≥йногоФ) сусп≥льства.
—в≥т, пов'¤заний воЇдино комп'ютерними мережами (типу
глобальноњ мереж≥ ≤нтернет), д≥йсно починаЇ
¤вл¤ти собою Їдиний орган≥зм, де на обм≥н
нов≥тн≥ми даними потр≥бно усього дек≥лька
хвилин, дек≥лька легких натиснень клав≥ш.
омп'ютерн≥ модел≥
стали сьогодн≥ необх≥дною основою складних
управл≥нських р≥шень, чинником стратег≥чного
плануванн¤ - ¤к у б≥знес≥, так ≥ в пол≥тиц≥. омп'ютери
змагаютьс¤ з людиною за потужн≥стю ≥
витончен≥стю ≥нтелекту (програма УDeep blueФ нав≥ть
виграла невеликий матч у екс-чемп≥она св≥ту з
шах≥в √арр≥ аспарова - при цьому останню парт≥ю
славетний чемп≥он програв усього за 19 ход≥в!).
омп'ютерна грамотн≥сть все б≥льше стаЇ аналогом
грамотност≥ ¤к такоњ, мало не зам≥нюючи собою
останню. ÷е не безп≥дставно викликаЇ
занепокоЇн≥сть у прихильник≥в Укласичноњ
осв≥ченост≥Ф: чи не принесуть комп'ютери шкоду
людин≥, позбавивши здатност≥ просто думати,
думати своЇю власною головою?! ј поки засоби комп'ютерноњ
технолог≥њ удосконалюютьс¤, на одному лазерному
диску вм≥щуютьс¤ вже скарби величезних музењв,
б≥бл≥отек, фонотек, арх≥восховищ. —ьогодн≥
людство активно працюЇ над створенн¤м штучного
≥нтелекту.
—учасна сусп≥льна
думка все глибше й м≥цн≥ше утверджуЇтьс¤ в
усв≥домленн≥ глибинного зв'¤зку природного ≥
соц≥ального. –озум≥нн¤ розвитку сусп≥льства в
нерозривному зв'¤зку з розвитком б≥осфери було
запропоноване першим президентом јкадем≥њ наук
¬.≤.¬ернадським, ¤кий був першим президентом
академ≥њ наук ”крањни. ¬≥н розробив вченн¤ про УноосферуФ
¤к законом≥рний процес природно-≥сторичного
розвитку людини. ” робот≥ Уƒек≥лька сл≥в про
ноосферуФ (1944 р.) ним була дана така оц≥нка под≥¤м:
УЕ в ≥стор≥њ нашоњ планети настав критичний
момент величезного дл¤ людини значенн¤, що
п≥дготовлювавс¤ м≥льйонами, в≥рн≥ше м≥ль¤рдами
рок≥в, що глибоко проник в м≥льйони людських
покол≥ньФ.
—ьогодн≥ вже дл¤
вс≥х очевидний ц≥лий комплекс глобальних
проблем, в≥д вир≥шенн¤ ¤ких залежить майбутнЇ:
- негативний вплив
на природне середовище, пог≥ршенн¤ еколог≥чних
умов житт¤ людей, р≥зке, ≥ не завжди виправдане,
зб≥льшенн¤ витрачанн¤ природних ресурс≥в;
- посиленн¤
нер≥вном≥рност≥ у р≥вн¤х соц≥ально-економ≥чного
розвитку м≥ж промислово розвиненими ≥ крањнами,
що розвиваютьс¤ (20% жител≥в «емл≥ користуютьс¤ 80%
прибутк≥в; велика група крањн, до ¤коњ тепер
потрапила й ”крањна, вимушена брати величезн≥
позики, причому дуже часто нов≥ позики йдуть на
виплату в≥дсотк≥в за попередн≥, з 1984 р. виплати
крањн Утретього св≥туФ по в≥дсотках вже
перевищили позики);
- створенн¤ зброњ
масового знищенн¤ (в≥дм≥нн≥сть ¤дерноњ зброњ в≥д
ус≥Їњ попередньоњ пол¤гаЇ в тому, що вона нав≥ть
без пр¤мого застосуванн¤, фактом свого ≥снуванн¤,
вже несе небезпеку); безперервн≥ в≥йськов≥
конфл≥кти (дл¤ пор≥вн¤нн¤ так≥ дан≥: у XVII ст. у
в≥йнах загинуло 3,3 млн. чолов≥к, в XVIII ст. вже 5,4 млн.,
в ’≤’ ст. Ц 5,7 млн., а т≥льки дв≥ св≥тов≥ в≥йни у ’’
ст. забрали понад 80 млн. житт≥в.
“аким чином,
науковий розвиток ≥ пов'¤заний з ним прогрес
матер≥альноњ культури у XX ст. зумовили
багаторазове посиленн¤ Їдност≥ людськоњ
культури в масштабах вс≥Їњ планети, а також
поЇднанн¤ двох протилежних тенденц≥й - з одного
боку, зросли можливост≥ людини, а з ≥ншого -
людина стала своњм власним заручником.
3. ’удожн¤ культура
«агальн≥
особливост≥.
артина художнього житт¤ XX ст.
не пор≥вн¤нна н≥ з одн≥Їю з минулих епох за своЇю
р≥зноман≥тн≥стю ≥ парадоксальн≥стю. ¬иникаЇ
безл≥ч нових жанр≥в - або завд¤ки новим техн≥чним
можливост¤м (к≥нематограф - б≥льше ста рок≥в тому,
комп'ютерна граф≥ка - в наш≥ дн≥), або внасл≥док
≥ншого переломленн¤ традиц≥йних (наприклад,
концептуальне мистецтво, коли в картинах
зображенн¤ зам≥н¤ють написи). ¬же не можна знайти
минулоњ стильовоњ Їдност≥, в≥дм≥чаЇтьс¤ ¤к
традиц≥онал≥зм, так ≥ нестримне новаторство.
Ќадзвичайно поширюЇтьс¤ синтез мистецтв.
—ерйозн≥ дискус≥њ
пов'¤зан≥ з трактуванн¤м м≥сц¤ й рол≥ л≥тератури
≥ мистецтва в житт≥ сусп≥льства. ” XIX ст. серед
творчих людей сильними були прагненн¤ своњм
мистецтвом зм≥нити житт¤ на краще ≥ в≥ра в те, що
це досить швидко станетьс¤. ÷≥ над≥њ зазнали
краху. ¬≥дпов≥дно, ¤кщо в минулу епоху майстер
прагнув бути зрозум≥лим, донести св≥й тв≥р
читачев≥, гл¤дачев≥, слухачев≥, то тепер все
част≥ше виникаЇ у¤вленн¤ про самоц≥нн≥сть
творчоњ особистост≥, певну замкнен≥сть
творчост≥ в соб≥ сам≥й. ” мистецтв≥ виникаЇ
тенденц≥¤ перетворенн¤ його на ел≥тарне (мистецтво
дл¤ обраних, посв¤чених).
XVII - XVIII ст. пройшли
п≥д знаком рац≥онал≥зму, в≥ри у всемогутн≥сть
розуму людини, у XIX ст. посилюЇтьс¤ увага до
почутт≥в, емоц≥й. ” XX ст. в центр≥ знаходитьс¤
сфера несв≥домого. Ќадзвичайно ≥стотну роль у
виникненн≥ нових художн≥х теч≥й в≥д≥грала
теор≥¤ психоанал≥зу 3.‘рейда. …ому належить сама
постановка питанн¤ про те, що п≥дсв≥дом≥сть бере
участь у визначенн≥ повед≥нки людини. ќснову
п≥дсв≥домого, за ‘рейдом, складають сексуальн≥
≥нстинкти (при цьому п≥д УсексуальнимФ ‘рейд
розум≥в всю гамму позитивних почутт≥в). ¬они ж
зумовлюють б≥льш≥сть д≥й людини. « сексуальних
конфл≥кт≥в у глибинах псих≥ки ‘рейд виводить
мораль, мистецтво, рел≥г≥ю. ѕ≥зн≥ше неофрейдизм
збереже його основну лог≥ку, оц≥нку
≥ррац≥ональних мотив≥в у вчинках людини, але
усуне абсолютизац≥ю сексуальних мотив≥в. ќсь,
наприклад, ¤к описуЇ творчий процес художник
јндре ћассон. ¬≥н вважаЇ, що треба: 1) зв≥льнити
св≥дом≥сть в≥д рац≥ональних зв'¤зк≥в, дос¤гнути
стану, близького до трансу; 2) повн≥стю
п≥дкоритис¤ неконтрольованим позарозумовим
≥мпульсам; 3) працювати по можливост≥ швидко, не
затримуючись дл¤ осмисленн¤ зробленого.
якщо в к≥нц≥
стол≥тт¤ глобальн≥ проблеми, ¤к≥ загрожують
самому ≥снуванню людства, очевидн≥ вс≥м, то
в≥дпов≥дн≥ настроњ в мистецтв≥ виникли ще на
меж≥ XIX-XX ст. —еред художньоњ ≥нтел≥іенц≥њ
набираЇ попул¤рност≥ ф≥лософ≥¤ ‘.Ќ≥цше з його
недосказан≥стю, в≥дкиданн¤м традиц≥йних
ц≥нностей, включаючи христи¤нство,
переконан≥стю у власн≥й обраност≥ (характерний
п≥дзаголовок його книги Уяк говорив «аратустраФ
- У нига дл¤ вс≥х ≥ н≥ дл¤ когоФ). ѕоказовим Ї
феноменальний усп≥х книги ќ.Ўпенглера У«ах≥д
™вропиФ, пронизаноњ песим≥змом стосовно
майбутнього цив≥л≥зац≥њ. ѕ≥сл¤ ѕершоњ св≥товоњ
в≥йни ≥ з новою силою п≥д час ≥ п≥сл¤ ƒругоњ у
св≥тогл¤дному центр≥ творчост≥ багатьох великих
майстр≥в опинилас¤ ф≥лософ≥¤ екзистенц≥ал≥зму.
≈кзистенц≥¤ - людське ≥снуванн¤ ¤к Їдн≥сть
зовн≥шнього св≥ту ≥ внутр≥шн≥х переживань, але
ос¤гнути себе людина може т≥льки в пограничних
ситуац≥¤х (боротьба, стражданн¤, смерть).
ћодерн≥зм ≥
постмодерн≥зм.
Ќа початку XX ст. в сфер≥
художньоњ творчост≥ - в л≥тератур≥, арх≥тектур≥,
живопис≥, музиц≥, театральному мистецтв≥ -
виникаЇ безл≥ч теч≥й, груп, шк≥л, ¤к≥ прийн¤то
позначати зб≥рним терм≥ном Умодерн≥змФ (модерн
- новий). ” цьому терм≥н≥ немаЇ спроби вичленити
¤ку-небудь сп≥льну рису - очевидн≥
р≥зноман≥тн≥сть ≥ р≥знопланов≥сть майстр≥в. ќб'ЇднуЇ
њх насамперед авангардизм - розрив з
визнаними нормами ≥ традиц≥¤ми, бунт проти
старих форм не т≥льки в мистецтв≥, але й у житт≥
взагал≥. ” той же час у р≥зних майстр≥в абсолютно
р≥зними були, з одного боку, ц≥л≥, а з ≥ншого - тон
≥ спр¤мован≥сть протесту.
ќсобливо ц≥нуЇтьс¤
виробленн¤ власного, н≥ на кого не схожого образу,
що пов'¤зано з≥ зм≥ною загальних естетичних
настанов. якщо ран≥ше головною естетичною
категор≥Їю було прекрасне, все мистецтво
попереднього стор≥чч¤ пронизане гуман≥змом, то
тепер попул¤рною категор≥Їю стаЇ потворне, ≥деал
ц≥л≥сноњ людськоњ особистост≥ зникаЇ, що часом
веде до п≥дриву фундаментальних основ творчост≥
(наприклад, образотворче мистецтво
в≥дмовл¤Їтьс¤ в≥д зображувальност≥, образност≥).
√оловною ц≥нн≥стю визнаЇтьс¤ внутр≥шн≥й св≥т
художника, право без обмежень вибирати способи
вираженн¤ своњх переживань, асоц≥ац≥й.
ƒругу половину ’’ ст.
в мистецтв≥ визначають ¤к постмодерн≥зм.
“ерм≥н також досить широкий. ≈поха
постмодерн≥зму так само далека в≥д Їдност≥, ¤к ≥
модерн≥зм. «береглис¤ прихильники авангардизму
першоњ половини стор≥чч¤, ¤кий сам перетворивс¤
на класику. Ќе припин¤Їтьс¤ подальше новаторство.
” той же час повернувс¤ р¤д ≥сторичних традиц≥й.
ƒл¤ багатьох пошук нових форм перестав бути
самоц≥ллю, а перетворивс¤ просто в один з
виразних засоб≥в.
ќбразотворче
мистецтво.
ќбразотворче мистецтво стало
сферою, де на початку стол≥тт¤ найб≥льш наочно
про¤вивс¤ розрив з традиц≥Їю, художн≥й пошук ≥
новаторство. ўоб скласти про них у¤вленн¤,
зупинимос¤ на характеристиц≥ де¤ких з нових
напр¤м≥в.
—юрреал≥зм
(УсюрФ в переклад≥ з
французькоњ - понад, над) особливоњ попул¤рност≥
набув завд¤ки видатному ≥спанцев≥ —альвадору
ƒал≥ (1904 -1989). ѕрихильники цього напр¤му вважали,
що рац≥ональне збагненн¤ д≥йсност≥ не може
слугувати джерелом творчост≥, ≥ проголосили
основою ≥стинного мистецтва сферу п≥дсв≥домого:
≥нстинкти, ≥нтуњц≥ю. ”любленим прийомом
сюрреал≥ст≥в стало в≥дображенн¤ сновид≥нь ≥
галюцинац≥й, в ¤ких наочн≥ше усього
розкриваЇтьс¤ п≥дсв≥дом≥сть. ѕри цьому реальн≥
лог≥чн≥ зв'¤зки зам≥нювалис¤ дов≥льними
асоц≥ац≥¤ми самого художника. артини ƒал≥ - це,
¤к правило, химерн≥ комб≥нац≥њ блискучо в
живописному в≥дношенн≥ написаних компонент≥в.
—южети часом безглузд≥, часом химерн≥,
неспод≥ване використанн¤ алегоричних образ≥в.
Ќаприклад, у полотн≥ У–озпФ¤тт¤Ф, звертаючись
до б≥бл≥йного сюжету, ¤кий писали до нього тис¤ч≥
художник≥в, ƒал≥ обираЇ такий ракурс, ¤кого не
було н≥ у кого. ’удожнику не були чуж≥ гостр≥
соц≥альн≥ мотиви. ѕричому часто самоц≥нним стаЇ
вже назва картини. ќдним з символ≥в стор≥чч¤
вважають в≥дому роботу Уѕередчутт¤
громад¤нськоњ в≥йниФ. „ерез всю творч≥сть ƒал≥
проходить образ √али - його дружини ќлени
ƒь¤коновоњ (наприклад, Ујтомна ЋедаФ).
јбстракц≥он≥зм
св≥домо в≥дкинув художн≥й
образ. ћистецтво саме по соб≥ Ї реальн≥сть,
вважають абстракц≥он≥сти, тому завданн¤
художника - не насл≥дувати навколишню д≥йсн≥сть,
а конструювати њњ за допомогою в≥льноњ
≥мпров≥зац≥њ. ” –ос≥њ й ”крањн≥ на початку
стол≥тт¤ завд¤ки ¤скравим майстрам Ц азимиру
ћалевичу ≥ ¬асилев≥ анд≥нському набув
поширенн¤ вар≥ант абстракц≥он≥зму - супрематизм,
в ¤кому основу композиц≥њ картин складали
геометричн≥ ф≥гури. У„орний квадратФ ћалевича
визнаЇтьс¤ у певному розум≥нн≥ програмним
твором.
–озкв≥т
абстракц≥он≥зму припадаЇ на 50-≥ роки, коли
живопис ≥ скульптура такого роду стали
загальновизнан≥, ув≥йшли у побут УсередньогоФ
Ївропейц¤ й американц¤. ¬перше значний
самост≥йний центр образотворчого мистецтва
складаЇтьс¤ у —Ўј, американськ≥ майстри зайн¤ли
пров≥дне м≥сце в абстрактному експрес≥он≥зм≥.
…ого основоположник ƒжексон ѕоллок (1912-1956)
стверджував, що важливий не результат, а сам
процес творчост≥ ≥ згадки про нього, що
залишилис¤ на полотн≥. ¬≥н в≥дмовивс¤ в≥д
традиц≥йноњ живописноњ техн≥ки: розташувавши
полотно на п≥длоз≥, художник розбризкував фарби
з банок.
ќдним з вар≥ант≥в
абстракц≥он≥зму стало також оптичне мистецтво
(оп-арт), засноване французом угорського
походженн¤ ¬≥ктором ¬азарел≥. лючовий елемент
оп-арту - ритм≥чне чергуванн¤ ф≥гур або л≥н≥й
одного кольору, що створюЇ ≥люз≥ю руху.
омпозиц≥њ ¬азарел≥ у 70-≥ роки використовувалис¤
в арх≥тектур≥ передм≥ст¤ ѕарижа ¤к декоративне
опор¤дженн¤ будинк≥в.
ћодерн≥стськ≥
художники ще на початку стол≥тт¤ стали
використовувати ¤к виразн≥ засоби реальн≥
предмети побуту, аф≥ш≥, газети, рекламу. ÷≥ та
≥нш≥ под≥бн≥ предмети, вирван≥ з свого
звичайного оточенн¤, служили дл¤ створенн¤
дов≥льних, звичайно дуже неспод≥ваних ≥ химерних
комб≥нац≥й. ÷ей прийом склав суть поп-арту,
¤кий виник в к≥нц≥ 50-х рок≥в в јнгл≥њ ≥ пот≥м
поширивс¤ в ≥нших зах≥дних крањнах. Ќайб≥льшу
попул¤рн≥сть у сфер≥ поп-арту мали американц≥
ƒжаспер ƒжонс ≥ –оберт –аушенберг. ƒж. ƒжонс
першим з поп-художник≥в удостоњвс¤ персональноњ
виставки, де продемонстрував зображенн¤
американського прапора, букв алфав≥ту, цифр ≥
м≥шеней дл¤ стр≥льби з лука. «авд¤ки –.–аушенбергу
поп-арт отримав м≥жнародне визнанн¤. –аушенберг
так сформулював св≥й творчий принцип: Уѕара
чолов≥чих шкарпеток не менше придатна дл¤
створенн¤ твору живопису, н≥ж деревФ¤ний
п≥драмник, цв¤хи, скип≥дар, ол≥¤ ≥ полотноФ.
Ќайзнаменит≥ша робота –.–аушенберга - опудало
козла з над≥тою на нього автомоб≥льною шиною.
як це бувало ≥ в
попередн≥ епохи, найвизначн≥ш≥ майстри
п≥д≥ймалис¤ над вузьк≥стю одного напр¤му.
“ривале творче житт¤ великого художника ≥
скульптора ѕабло ѕ≥кассо (1881-1973) - один з символ≥в
мистецтва ’’ ст. …ого творч≥сть завжди була
багатоплановою. ¬ одних роботах ѕ≥кассо
наближавс¤ до сюрреал≥зму, в ≥нших пом≥тний
вплив абстракц≥он≥зму. ’удожник експериментував
з пал≥трою, робл¤чи ¤кий-небудь кол≥р дом≥нуючим.
Ќайб≥льш в≥дом≥ п≥сл¤воЇнн≥ роботи художника
виконан≥ в реал≥стично-романтичн≥й манер≥. “аким
Ї малюнок У√олубФ (1947), що став емблемою
миротворчого руху. Ўирокоњ попул¤рност≥ набула
скульптура УЋюдина з ¤гн¤мФ, що вт≥лила в соб≥
≥дею захисника, доброго пастир¤, ¤ка маЇ витоки з
христи¤нства. ÷¤ скульптура встановлена на площ≥
невеликого п≥вденнофранцузького м≥стечка
¬аллар≥са перед У’рамом мируФ. ќдним з найб≥льш
пронизливих вт≥лень в мистецтв≥ жах≥в в≥йни ≥
протесту проти воЇнного безумства стала картина
ѕ≥кассо У√ерн≥каФ. ѓњ сюжет пов'¤заний з под≥¤ми
громад¤нськоњ в≥йни в ≤спан≥њ, коли п≥д час
нальоту н≥мецькоњ ав≥ац≥њ повн≥стю було знищене
м≥сто √ерн≥ка, за дек≥лька годин загинули тис¤ч≥
людей.
јрх≥тектура.
ѕереворот, ¤кий в≥дбувс¤ в ’’
ст. в арх≥тектур≥, пол¤гаЇ не просто у по¤в≥ нових
форм, застосуванн≥ нових матер≥ал≥в. «м≥нилас¤
вс¤ концепц≥¤ цього виду творчост≥. ƒос≥ при
проектуванн≥ на першому план≥ сто¤ли завданн¤
естетичн≥, св≥тогл¤дн≥, тепер же головним
призначенн¤м арх≥тектури стаЇ найб≥льш
рац≥ональне вир≥шенн¤ практичних,
функц≥ональних завдань. “ака зм≥на систем
ц≥нностей сталас¤ не в≥дразу.
¬ арх≥тектур≥, ¤к ≥ в
живопис≥, л≥тератур≥, музиц≥, пошуки нового стилю
почалис¤ на рубеж≥ стол≥ть у рамках модерн≥зму.
—початку вони були вираженн¤м ≥дейного протесту
проти колишн≥х форм ≥ в≥дстоюванн¤м права на
≥ндив≥дуальну творч≥сть. јвангардизм пол¤гав у
чисто зовн≥шньому спрощенн≥ форм, в≥дмов≥ в≥д
традиц≥йних декоративних прикрас, матер≥ал≥в.
—правжн¤
арх≥тектурна революц≥¤ пов'¤зана з оформленн¤м у
20-≥ роки функц≥онал≥зму у ¤кост≥ пров≥дного
напр¤му. ¬≥н утвердив такий основний принцип: Уформа
≥де за функц≥ЇюФ. лючовою ф≥гурою, чи¤
творч≥сть визначила маг≥стральн≥ шл¤хи розвитку
буд≥вництва у ’’ ст., став арх≥тектор
надзвичайноњ ≥нтелектуальноњ ≥ художньоњ сили -
Ће орбюз'Ї. ¬≥н народивс¤ у Ўвейцар≥њ, але жив ≥
працював в основному у ѕариж≥. ” своњх численних
¤скравих теоретичних роботах в≥н сформулював
принципи функц≥онал≥стськоњ арх≥тектури: 1)
колони, що п≥д≥ймають будинок над землею; 2) сад на
даху; 3) в≥льний план; 4) горизонтальне в≥кно; 5)
в≥льний нав≥сний фасад. Ће орбюз'Ї розробив ≥
застосував революц≥йний принцип у техн≥ц≥
буд≥вництва: в≥н всю систему каркасу споруди
зв≥в до двох елемент≥в - опори ≥ перекритт¤. “аким
чином, дл¤ внутр≥шнього плануванн¤ в≥дкривавс¤
повний прост≥р. ÷е р≥шенн¤ також розкривало
широк≥ можливост≥ дл¤ масового буд≥вництва.
‘ах≥вц≥ оц≥нюють значенн¤ цього в≥дкритт¤ таким
чином: Уѕринцип в≥дд≥ленн¤ несучоњ конструкц≥њ
в≥д планувального р≥шенн¤ належить до
найглибших зм≥н, ¤к≥ ’’ стор≥чч¤ привнесло в
арх≥тектуруФ.
‘ункц≥онал≥зм
ви¤вивс¤ наст≥льки сп≥взвучним ≥ з новими
естетичними запитами, ≥ з новими технолог≥чними
можливост¤ми, що став основою м≥жнародного
стилю, ¤кий оформивс¤ на к≥нець 20-х рок≥в. ”
його рамках орган≥чно розкрилис¤ можливост≥
буд≥вельного матер≥алу стор≥чч¤ - зал≥зобетону.
ѕевна нац≥ональна своЇр≥дн≥сть, в≥дм≥нност≥
арх≥тектурних шк≥л ≥снують в межах м≥жнародного
стилю. ¬≥н був типовим дл¤ американськоњ
арх≥тектури Ќью-…орк з його хмарочосами,
зосередженими на ћанхеттен≥. Ќайб≥льш знаменит≥
адм≥н≥стративн≥ буд≥вл≥ - це ≈мпайр —тейт
Ѕ≥лд≥нг (398 м висотою) ≥ комплекс хмарочос≥в
–окфеллер-центр.
” –ад¤нському —оюз≥
отримав попул¤рн≥сть близький по духу напр¤м - конструктив≥зм
(тобто конструкц≥¤ - основа усього
арх≥тектурного р≥шенн¤). ” де¤ких спорудах того
часу простежувалос¤ поЇднанн¤ конструктив≥зму ≥
класичноњ традиц≥њ (наприклад Ц мавзолей ¬.≤.Ћен≥на,
побудований за проектом ќ.¬.ўусева).
” друг≥й половин≥
стор≥чч¤ зростаЇ взаЇмозв'¤зок арх≥тектури ≥
м≥стобудуванн¤ загалом. «'¤вл¤ютьс¤ зб≥рн≥,
пневматичн≥ конструкц≥њ, синтетичн≥ матер≥али.
Ќа зм≥ну традиц≥йним художн≥м ремеслам прийшов
дизайн. ƒуже багато прихильник≥в знаходить соб≥
техн≥цизм, особливо при буд≥вництв≥
багатоповерхових буд≥вель, але в≥н все одно не
дом≥нуЇ, а сп≥в≥снуЇ з безл≥ччю р≥зних шк≥л ≥
напр¤м≥в, в тому числ≥ тих, ¤к≥ в≥дроджують
традиц≥йн≥ стил≥ (наприклад, класицизм).
ѕримушуЇ задуматис¤
над перспективами арх≥тектури у наступному
стор≥чч≥ такий факт. «а опитуванн¤м арх≥тектор≥в
- учасник≥в дуже престижноњ буд≥вельноњ виставки
у Ћас-¬егас≥ у 1999 р., були назван≥ 10 найвидатн≥ших
споруд ’’ ст. Ѕ≥льш≥сть споруд, ¤к≥ потрапили до
списку, вид≥л¤ютьс¤ не своњми естетичними
перевагами, а масштабами ≥ складн≥стю
конструкц≥й. Ќа першому м≥сц≥ ви¤вивс¤
™вротунель п≥д протокою Ћа-ћанш. Ѕули також
назван≥ ѕанамський канал, федеральна система
автомоб≥льних дор≥г —Ўј, јсуанська дамба, м≥ст
через протоку «олот≥ ворота у —ан-‘ранц≥ско.
™диний вин¤ток становила буд≥вл¤ ќпери в —≥днењ.
Ћ≥тература.
Ћ≥тература ’’ ст. буквально
пронизана контрастами. Ќестримн≥ експерименти -
≥ дбайливе збереженн¤ традиц≥й, по¤ва принципово
нових жанр≥в; ≥ розвиток вс≥х, ран≥ше вироблених
л≥тературною ≥стор≥Їю, високе розум≥нн¤
призначенн¤ письменника; ≥ тотальна
комерц≥ал≥зац≥¤. ” цьому розмањтт≥ можна
вид≥лити так≥ дом≥нантн≥ тенденц≥њ.
ѕередус≥м, на
в≥дм≥ну в≥д живопису, скульптури й арх≥тектури, у
л≥тературному процес≥ значим≥сть колишн≥х
дос¤гнень - реал≥зму, психолог≥зму, соц≥ального
анал≥зу - не т≥льки не згасала, але н≥коли не
виходила на другий план. ¬ одному р¤ду з
шедеврами соц≥ально-психолог≥чноњ роман≥стики
XIX ст. сто¤ть У∆ан- р≥стофФ –омена –оллана у
‘ранц≥њ, УЅудденброкиФ “омаса ћанна у Ќ≥меччин≥,
У—ага про ‘орсайт≥вФ ƒжона √олсуорс≥ в јнгл≥њ,
У“ихий ƒонФ ћихайла Ўолохова в –ос≥њ. Ќайширшу
панораму житт¤ американського п≥вдн¤ —получених
Ўтат≥в у цикл≥ роман≥в дав один з найб≥льших
роман≥ст≥в стор≥чч¤ ”. ‘олкнер. ‘≥л≥гранно ≥
дбайливо використовували слово видатн≥
рос≥йськ≥ письменники ≤.ќ.Ѕун≥н, .√.ѕаустовський,
¬.¬.Ќабоков (причому Ќабоков, ¤кий значну частину
житт¤ прожив у —Ўј, став ≥ визнаним класиком
американськоњ л≥тератури).
Ѕагато письменник≥в
продовжувало традиц≥ю активноњ участ≥ в
громадськ≥й д≥¤льност≥. ќсобливо широкий в≥дгук
д≥став антифашистський ≥ антивоЇнний рух. –.–оллан,
¤кий багато рок≥в прожив у Ўвейцар≥њ, повернувс¤
до р≥дноњ ‘ранц≥њ в найнебезпечн≥ший момент
наближенн¤ фашистськоњ загрози, поет ј.ћальро
став активним учасником руху ќпору. ≈рнест
’ем≥нгуей, ћате «алка, ƒжордж ќруелл, ћихайло
ольцов воювали на боц≥ республ≥канськоњ
≤спан≥њ. “омас ћанн ем≥грував п≥сл¤ приходу
√≥тлера до влади в Ўвейцар≥ю ≥ очолив там
антифашистський ком≥тет. ¬≥йськовими
кореспондентами було багато рад¤нських
письменник≥в, ≤.≈ренбурга за його публ≥цистику
√≥тлер оголосив особистим ворогом Утретього
рейхуФ. ” роки Ухолодноњ в≥йниФ письменники не
раз збирали конгреси на захист миру.
ѕоглибленн¤ ≥
розвитку набула ≥сторична роман≥стика. Ќеважко
пом≥тити, що письменники зверталис¤ до цього
жанру, насамперед намагаючись знайти в ≥стор≥њ
в≥дпов≥д≥ на життЇв≥ питанн¤. “ак≥ пошуки вони
поЇднували з суворою науков≥стю, з ретельним
в≥дтворенн¤м епохи, ¤ка описувалась. “акими Ї УЅоги
жадаютьФ јнатол¤ ‘ранса, Уѕетро ѕершийФ
ќлекс≥¤ “олстого. ќсновне м≥сце зайн¤ли
≥сторичн≥ романи в творчост≥ великого
н≥мецького письменника Ћ≥она ‘ейхтвангера (У™врей
«юсФ, У≤спанська баладаФ та ≥нш≥).
« новац≥й, що з'¤вилис¤,
насамперед потр≥бно назвати стил≥стичн≥.
—кладаЇтьс¤ думка, що некваплива, розм≥рена
проза, мелод≥йн≥ в≥ршован≥ розм≥ри минулого не
в≥дпов≥дають темпам нового стор≥чч¤. «ам≥сть них
приход¤ть в≥рш≥ без рим ≥ розм≥ру. ” рос≥йськ≥й
поез≥њ ¤скравим прикладом новаторських пошук≥в
може послужити творч≥сть ¬.ћа¤ковського. «годом
загальновизнаною стала ≥ знайшла безл≥ч
продовжувач≥в скупа за зовн≥шн≥ми про¤вами,
в≥дм≥нна стисл≥стю фраз, УтелеграфнаФ манера
американського письменника ≈.’ем≥нгуе¤.
’арактерний дл¤
модерн≥зму розрив з традиц≥¤ми ми бачимо у
створенн≥ так званоњ л≥тератури Употоку
св≥домост≥Ф. ѕочаток њй поклав роман
англ≥йського письменника ≥рландського
походженн¤ ƒжеймса ƒжойса У”л≥ссФ, в ¤кому
ч≥тко простежуЇтьс¤ вплив психоанал≥тичних ≥дей
‘рейда. –оман без геро¤, без звичноњ фабули
розробл¤Ї у французьк≥й л≥тератур≥ ћарсель
ѕруст (епопе¤ У¬ пошуках втраченого часуФ).
Ўвейцарський письменник н≥мецького походженн¤
√ерман √ессе представл¤Ї психолог≥чну,
ф≥лософську прозу (пов≥сть У—теповий вовкФ,
роман У√ра в б≥серФ), звертаЇтьс¤ до складного
св≥ту рел≥г≥йних вчень —ходу (У—≥ддхартхаФ).
√либинн≥, таЇмн≥ основи повс¤кденност≥ -
включаючи всю невичерпн≥сть потворного - зробив
об'Їктом своЇњ творчост≥ американець √енр≥
ћ≥ллер (романи У—ексусФ, У“роп≥к –акуФ).
¬идатн≥ французьк≥ ф≥лософи-екзистенц≥ал≥сти ј. амю
≥ ∆.-ѕ.—артр були також видатними л≥тераторами.
ƒл¤ р¤ду
письменник≥в реал≥стичн≥ образи здавалис¤
недостатн≥ми дл¤ сучасного масштабу, коли сама
д≥йсн≥сть часом видавалас¤ ≥рреальною. ” нов≥й
¤кост≥ повертаЇтьс¤ до л≥тератури романтизм. ”
зах≥дн≥й л≥тератур≥ головним романтиком
стор≥чч¤, безсумн≥вно, був јнтуан де —ент-≈кзюпер≥
(Ућаленький принцФ, У«емл¤ людейФ), ¤кий
загинув у пов≥тр¤ному бою з фашистами. —л≥д
згадати ≥ видатного роман≥ста ћ.ј.Ѕулгакова (роман
Ућайстер ≥ ћаргаритаФ, пов≥ст≥ У—обаче серцеФ,
У“еатральний романФ та ≥нш.).
¬икликан≥ св≥товими
в≥йнами, хвилею революц≥й, насильства ≥
тотал≥таризму песим≥стичн≥ настроњ вилилис¤ у
виникненн¤ нового жанру - антиутоп≥њ. Ќа в≥дм≥ну
в≥д л≥тературних утоп≥й минулого, що
змальовували образи бажаного, ≥деального
сусп≥льного ладу, антиутоп≥њ ¤вл¤ли собою
застереженн¤ - л¤каючий образ можливого
страшного майбутнього. яскрав≥ зразки
антиутоп≥й - твори ƒжорджа ќруелла (У1984Ф), ™вгена
«ам¤т≥на (УћиФ), јндр≥¤ ѕлатонова (У отлованФ,
У„евенгурФ), ќлдоса ’аксл≥ (Уќ, цей дивний св≥т!Ф).
” ’’ ст. виникаЇ ≥ набуваЇ досить значного
поширенн¤ л≥тература абсурду (переважно у
вигл¤д≥ театру абсурду). ¬изначними
представниками ц≥Їњ теч≥њ були румунський
письменник ≈.≤онеско, ≥рландець —.Ѕеккет,
рос≥йський поет ƒ. ’армс (ёвачев). ƒо глибоких
прозањк≥в епохи належить австр≥йський
письменник ‘ранц афка, ¤кий ген≥ально зобразив
пронизливу абсурдн≥сть сучасноњ бюрократ≥њ,
згасанн¤ ≥ зникненн¤ людини ≥ люд¤ност≥ (романи
УѕроцесФ, У«амокФ, тощо).
ѕр¤мий зв'¤зок з
усп≥хами науки простежуЇтьс¤ у запаморочлив≥й
попул¤рност≥ жанру науковоњ фантастики, ¤кий
зародивс¤ у XIX ст. ‘антасти намагалис¤ осмислити
морально-етичн≥ насл≥дки науково-техн≥чного
прогресу, ставили в своњх творах проблеми, ¤к≥
згодом починали непокоњти все людство. ¬еликим
мислителем-фантастом був √ерберт ”еллс (пов≥ст≥
Уќстр≥в л≥кар¤ ћороФ, У¬≥йна св≥т≥вФ, Ућашина
часуФ, УЋюдина-невидимкаФ). Ѕлискуч≥ зразки
соц≥альноњ фантастики належать перу чеха арела
„апека (У¬≥йна саламандрФ, УR.U.R.Ф, У‘абрика
абсолютуФ). як представник соц≥альноњ
фантастики ув≥йшов у л≥тературу й
основоположник рад¤нськоњ науковоњ фантастики
ќлександр Ѕел¤Їв (УЋюдина-амф≥б≥¤Ф, У¬≥чний
хл≥бФ, У√олова професора ƒоуел¤Ф). ƒл¤ середини
50-х - початку 60-х рр. найголовн≥ший ≥нтерес
складали перспективи п≥дкоренн¤ космосу (твори
јртура ларка, –е¤ Ѕредбер≥), забарвлен≥ св≥тлом
утоп≥чних оч≥кувань (У“уманн≥сть јндромедиФ та
≥нш≥ твори ≤вана ™фремова). ѕ≥зн≥ше фантасти
стали використовувати можливост≥ жанру дл¤
досл≥дженн¤ етики, б≥оетики ≥ нав≥ть роботоетики.
Ѕагато з проблем, ¤к≥ передбачили у своњй
творчост≥ јйзек јз≥мов ≥ —тан≥слав Ћем про
статус ≥ меж≥ штучного розуму, можливост≥ ≥
небезпеки розвитку робототехн≥ки, стали
сьогодн≥ реальн≥стю. –еал≥њ сьогодн≥шнього комп'ютерного
св≥ту перевершують нав≥ть у¤ву фантаст≥в.
‘антастика ¤к жанр л≥тератури все част≥ше
поЇднуЇтьс¤ з антиутоп≥Їю, показуючи людству
перспективи можливого саморуйнуванн¤ на шл¤ху УпрогресуФ.
«авд¤ки сучасним
засобам комун≥кац≥њ, перетворенню л≥тературного
перекладу на р≥вноправну галузь творчост≥, все
б≥льш витончен≥й пол≥граф≥чн≥й технолог≥њ зв'¤зки
в масштабах св≥товоњ л≥тератури весь час
зм≥цнюютьс¤. ” той же час в њњ рамках ≥снують ≥
колишн≥ нац≥ональн≥ центри, складаютьс¤ нов≥.
яскравим ¤вищем у
св≥товому л≥тературному процес≥ другоњ половини
стор≥чч¤ стала латиноамериканська л≥тература.
Ќа основ≥ ≥спанськоњ л≥тератури ≥ м≥сцевого
багатонац≥онального фольклору (≥нд≥анц≥в,
африканц≥в, Ївропейц≥в) вир≥с заворожуючий
образний св≥т, самобутн≥ характери книг ’орхе
Ћуњса Ѕорхеса, ’ул≥о ортасара (јргентина), ∆орж≥
јмаду (Ѕразил≥¤), √абр≥ел¤ √арс≥а ћаркеса ( олумб≥¤).
ќкремо сл≥д
зупинитис¤ на феномен≥ рад¤нськоњ л≥тератури. XX
ст. в≥дкрилос¤ Уср≥бною добоюФ рос≥йськоњ
л≥тератури з ц≥лим розсипом поетичних ≥мен.
–еволюц≥¤ ≥ громад¤нська в≥йна зм≥нили, але не
перервали л≥тературний процес. 20-≥ роки
в≥дм≥чен≥ сплеском, вибухом л≥тературного житт¤.
—итуац≥¤ серйозно зм≥нилас¤ п≥сл¤ концентрац≥њ
вс≥Їњ влади в руках —тал≥на на меж≥ 20-30-х рок≥в.
Ѕагато письменник≥в було репресовано. ѕравл¤чий
режим добре розум≥в ≥деолог≥чну ≥ виховну роль
л≥тератури, у 1934 р. прац≥вники л≥тератури були об'Їднан≥
у —п≥лку письменник≥в —–—–. Ќа державному р≥вн≥
головним методом л≥тературноњ творчост≥ був
проголошений соц≥ал≥стичний реал≥зм. Ќа в≥дм≥ну
в≥д «ах≥дноњ ™вропи, в рад¤нськ≥й л≥тератур≥ аж
до 80-х рок≥в традиц≥онал≥зм став маг≥стральним
напр¤мом розвитку. ¬ його рамках у пр¤м≥й або
непр¤м≥й згод≥ з пануючою ≥деолог≥Їю було
створено чимало видатних твор≥в. ј ось
л≥тературне новаторство було можливе т≥льки при
робот≥ Уу шухл¤дуФ, публ≥кац≥њ в Усамвидав≥Ф
або за кордоном.
“еатр ≥ музика.
ўо стосуЇтьс¤ театру, то за
свою попередню ≥стор≥ю в≥н пройшов складний шл¤х
в≥д дуже умовного д≥йства до постановок, ¤к≥ мали
разючу життЇв≥сть. ” ’’ ст. революц≥йн≥сть
побачили ¤краз у зворотному: у максимальн≥й
театральност≥, що розум≥Їтьс¤ ¤к умовн≥сть,
використанн≥ р≥зких виразних засоб≥в. ” 20-≥ роки
одночасно в ћоскв≥ розгорнулас¤ творч≥сть
видатних режисер≥в-новатор≥в. —в≥й театр
орган≥зував ¬.ћейЇрхольд, ¤кий радикально
оновлював виразн≥ засоби, нав≥ть використав
прийоми рос≥йського балагану, залучав публ≥ку до
сцен≥чноњ д≥њ. ™.¬ахтангов висунув лозунг Уфантастичного
реал≥змуФ. ј.“ањров був прихильником крайн≥х
сцен≥чних форм, противником нап≥втон≥в.
ўе одна в≥дм≥нн≥сть
в≥д ≥нших вид≥в мистецтва пов'¤зана з тим, що
театральне мистецтво б≥льш залежне в≥д держави,
схильне до пол≥тичного впливу. “ут немаЇ
компром≥сного вар≥анта Ув≥дкласти виданн¤Ф, не
можна ховатис¤ за повною умовн≥стю живописних
образ≥в.
ќдн≥Їю з
найзначн≥ших особистостей, ¤к≥ формували театр
’’ ст., був н≥мецький драматург, письменник,
режисер ≥ теоретик Ѕертольд Ѕрехт. ¬≥н розвивав
≥нтелектуальний напр¤м. ѕрихильник
соц≥ал≥стичних ≥дей, в≥н почав свою творч≥сть У“ригрошовою
опероюФ, поставленою режисером ≈.ѕ≥скатором,
основоположником пол≥тичного театру (п≥зн≥ше
влада орган≥зувала банкрутство його театру). ”
часи фашизму Ѕрехт був вимушений ем≥грувати,
п≥сл¤ в≥йни очолив у Ќ≥мецьк≥й ƒемократичн≥й
–еспубл≥ц≥ знаменитий театр УЅерл≥нер ансамбльФ.
Ѕрехт виробив особливий вид драми - параболу -
розгорнену багатими под≥¤ми притчу, повну
конфл≥кт≥в глобального характеру (Ућама ураж ≥
њњ д≥тиФ, У∆итт¤ √ал≥ле¤Ф, Уƒобра людина з
—езуанаФ, ≥нш≥).
ћузика зазнавала
процес≥в, схожих з ≥ншими видами мистецтва. «
рубежу в≥к≥в почавс¤ бол≥сний пошук новоњ
сучасноњ мови. «апочаткував його ј.Ўенберг Ц
засновник атональноњ музики ≥ додекафон≥њ (використанн¤
12 нот).
” ’’ ст. творили
≥стинн≥ класики, ¤к≥ стали вр≥вень з найб≥льшими
композиторами ≥ виконавц¤ми вс≥х час≥в: ≈.√р≥г, .ƒебюсс≥,
ƒ.Ўостакович, ≤.—трав≥нський, ƒ.√ершв≥н, —.ѕрокоф'Їв.
¬они ур≥зноман≥тнили, ускладнили виражальн≥
засоби, њх музика гостр≥ша, жорстк≥ша, химерн≥ша,
н≥ж у попередник≥в. ” музичн≥ твори все част≥ше
вриваютьс¤ дисгармон≥¤, образи зла, руйнуванн¤.
Ќа фантастичну висоту п≥дн¤лос¤ класичне
виконавське мистецтво, справжн≥ми сп≥вавторами
композитор≥в можна вважати диригент≥в √. фон
ара¤на, ƒ.ћакропулоса, ≤.ћенух≥на, ™.—вЇтланова.
’’ ст. ознаменоване
в≥дкритт¤м ≥ феноменально швидким поширенн¤м
нових вид≥в ≥ жанр≥в музики, музичноњ творчост≥,
розрахованих на масову аудитор≥ю. “ак у 20-≥ рр.
завойовуЇ попул¤рн≥сть джаз, а у 50-60-≥ - рок. ќдним
з виконавц≥в - визнаних реформатор≥в попул¤рноњ
музики ’’ ст. - був американський сп≥вак ≈лв≥с
ѕресл≥. ¬≥н у середин≥ 50-х рр. завоював сцену дл¤
дол≥-н-роллу - синтетичного напр¤му, ¤кий виник з≥
сплаву блюзу, джазу, св≥нгу та ≥нших напр¤м≥в.
…ого продовжувачами стали л≥фф –≥чард, У≈н≥малзФ,
У–олл≥нг —тоунзФ ≥ багато ≥нших. ≈поху в рок-музиц≥
’’ ст. склала група УЅ≥тлзФ - квартет у склад≥ ƒ.Ћеннона,
ѕ.ћаккартн≥, ƒ.’арр≥сона ≥ –.—тарра. ѕочавши
виступи у 1960 р., Упарубки з Ћ≥верпул¤Ф незабаром
завойовують своњми п≥сн¤ми вс≥ топ-позиц≥њ
престижних х≥т-парад≥в. ’оч до к≥нц¤ 60-х група
розпадаЇтьс¤, п≥сн≥ УЅ≥тлзФ не втрачають
св≥жост≥ ≥ користуютьс¤ дос≥ величезною
попул¤рн≥стю. ƒо к≥нц¤ стол≥тт¤ виникали ≥ зараз
виникають численн≥ напр¤ми, р≥зновиди
попул¤рноњ музики, але революц≥йних зрушень
б≥льш не в≥дбувалось.
4. ƒоба к≥нематографа
’арактерна
особлив≥сть художнього житт¤ нашого стор≥чч¤
пол¤гаЇ у тому, що за своЇю попул¤рн≥стю,
впливов≥стю традиц≥йн≥ види мистецтва, ≥ нав≥ть
л≥тература, в≥дступили ≥ в≥ддали пальму першост≥
к≥нематографу, ¤кий виник у самому к≥нц≥ XIX ст.
¬же у ’’ ст. було в≥дкрито техн≥чн≥, художн≥
прийоми, ¤к≥ перетворили к≥но з атракц≥ону на
мистецтво. ѕершим режисером, ¤кий застосував
техн≥чн≥ трюки ≥ монтаж дл¤ розвитку к≥но, був
француз ∆ан ћельЇс (ф≥льми Уѕодорож на ћ≥с¤цьФ,
Уѕодорож через неможливеФ).
« 1908 р. починаЇтьс¤
зйомка так званих Ухудожн≥х сер≥йФ - зн¤тих на
пл≥вку театральних вистав, ≥нсценувань
л≥тературних твор≥в. ќдин з найв≥дом≥ших
сер≥ал≥в У√раф ћонте- р≥стоФ був зн¤тий у
√ол≥вуд≥ - м≥стечку на п≥вдн≥ ал≥форн≥њ,
майбутньому передм≥ст≥ Ћос-јнджелеса. ” 1909 р.
таверну на головн≥й вулиц≥ м≥стечка (—ансет-бульвар)
перетворили на к≥ностуд≥ю. ≥но≥ндустр≥¤
народилас¤ на п≥вн≥чному сход≥ —Ўј й
облаштувалас¤ саме в ал≥форн≥њ, де значну
частину року стоњть ¤сна сон¤чна погода ≥ можна
вести зйомки практично ц≥лий р≥к (з по¤вою
спец≥ал≥зованих пав≥льйон≥в значенн¤ кл≥мату,
зрозум≥ло, зменшилос¤). ѕроходить ще дес¤тир≥чч¤,
≥ к≥но диференц≥юЇ своњ жанри, створюЇ нов≥. «'¤вл¤ютьс¤
детективи, ком≥чн≥ ф≥льми, вестерни. ¬еликою
попул¤рн≥стю починають користуватис¤
багатосер≥йн≥ пригодницьк≥ ф≥льми. ” 20-≥ роки
к≥но стаЇ справд≥ масовим мистецтвом, чому
спри¤ла, зокрема, творч≥сть таких в≥домих
американських режисер≥в, ¤к ƒ.”.√р≥фф≥т ≥ “.≤нс.
Ѕагатий смисловий зм≥ст ≥ ф≥лософська глибина
зближували њх кращ≥ твори з ≥де¤ми й образами
св≥товоњ художньоњ л≥тератури.
” роки н≥мого к≥но
почалас¤ д≥¤льн≥сть видатного актора ≥ режисера,
ген≥ального ком≥ка вс≥х час≥в „арльза „апл≥на.
ѕочавши з трюкових ком≥чних ф≥льм≥в (≥ дос¤гши в
цьому жанр≥ неперевершених вершин), „апл≥н
згодом створив ф≥льми, ¤к≥ ув≥йшли до золотого
фонду св≥тового мистецтва: УћалюкФ, УЌа плече!Ф,
У÷иркФ, У«олота лихоманкаФ, У¬еликий диктаторФ.
Ќ≥мий к≥нематограф мав своњ шедеври (наприклад,
ф≥льм, визнаний згодом одним з кращих ф≥льм≥в
вс≥х час≥в ≥ народ≥в,- УЅроненосець Уѕотьомк≥нФ
рад¤нського режисера —.ћ.≈йзенштейна).
≈ру звукового к≥но
в≥дкрила картина режисера ј. росленда У—п≥вак
джазуФ (студ≥¤ У”орнер бразерзФ), зн¤та у 1927 р. ”
рад¤нському к≥но першими звуковими стр≥чками
були Уѕут≥вка в житт¤Ф (режисер Ќ.≈кк) ≥ У«устр≥чнийФ
(режисери —.ёткевич ≥ ‘.≈рмлер). « по¤вою звуку ≥
кольору к≥но знаходить небачен≥ ран≥ше
виражальн≥ можливост≥. ≥но стаЇ здатним
поглинати гл¤дача, захоплювати всю його ≥стоту
под≥¤ми, ¤к≥ в≥дбуваютьс¤ на екран≥, - к≥но не
т≥льки Укоп≥ювалоФ, в≥дображало житт¤ - воно
саме було таким житт¤м (≥ нав≥ть б≥льш н≥ж просто
житт¤м) дл¤ м≥льйон≥в гл¤дач≥в, даючи багатьом з
них не т≥льки в≥дпочинок ≥ розвагу у години
дозв≥лл¤, але також ≥ ут≥ху, над≥ю, забутт¤. Ќе
випадково √ол≥вуд, де розм≥щуютьс¤ найб≥льш≥ ≥
найв≥дом≥ш≥ к≥ностуд≥њ, ≥менуЇтьс¤ не ≥накше, ¤к
Уфабрика мр≥йФ. ” 1939 р. √ол≥вуд випустив перший
кольоровий ф≥льм. ÷е були У¬≥днесен≥ в≥тромФ (за
романом ћ.ћ≥тчелл, у головних рол¤х ¬≥в'Їн Ћ≥ ≥
ларк √ейбл) - ф≥льм, ¤кий дос≥ не залишаЇ
гл¤дач≥в байдужими.
—клавс¤ перев≥рений
наб≥р засоб≥в, за допомогою ¤ких ≥ дос≥
забезпечуЇтьс¤ гарантований усп≥х
к≥нопродукц≥њ √ол≥вуда (насамперед, касовий) у
широких гл¤дацьких колах: гостра, динам≥чна
фабула, ¤скрав≥ (≥, ¤к правило, нехитр≥) типаж≥ ≥
виразна чуттЇв≥сть, ¤ка посилюЇтьс¤ блискучою
зовн≥шн≥стю актор≥в. ќстанн≥м часом у ф≥льмах
все б≥льше ≥ б≥льше присутнЇ насильство. «а таким
УрецептомФ зроблен≥ ≥ У’рещений батькоФ (режисер
‘. оппола), ≥ У“итан≥кФ (режисер ƒ. амерон), ≥
дес¤тки ≥нших стр≥чок. ÷е не виключаЇ по¤ви
справжн≥х високохудожн≥х стр≥чок. ќдним з
найб≥льш блискучих сучасних режисер≥в по праву
вважаЇтьс¤ —т≥вен —п≥лберг, ¤кий з однаковим
усп≥хом працюЇ ¤к у пригодницькому жанр≥ (трилог≥¤
про ≤нд≥ану ƒжонса, УўелепиФ, Уѕарк ёрського
пер≥одуФ), комед≥њ (Уƒорога на √ол≥вудФ), так ≥ в
серйозному жанр≥ (У—писок Ў≥ндлераФ).
ƒодаткову увагу
привертаЇ щор≥чне визначенн¤ кращих роб≥т ≥
врученн¤ призу - УќскараФ. —ьогодн≥
американському к≥нематографу належить тверде ≥
безумовне л≥дерство у св≥товому прокат≥, ¤ке
базуЇтьс¤ насамперед на ф≥нансових ≥ техн≥чних
можливост¤х.
“ворч≥ пошуки
майстр≥в р≥зних крањн створювали виразну мову
сучасного к≥номистецтва. ”м≥нн¤м виражати
найскладн≥ш≥ ≥дењ ≥ смислов≥ в≥дт≥нки,
в≥дображати найтонш≥ душевн≥ стани ≥ пориви
прославивс¤ майстер ф≥лософського к≥но
шведський к≥норежисер ≤нгмар Ѕергман. √либока
зм≥стовн≥сть ≥ символ≥чна багатопланов≥сть
в≥др≥зн¤ли роботи талановитого украњнського
режисера ќлександра ƒовженка (У«емл¤Ф, У”крањна
у вогн≥Ф), самобутнього рос≥йського режисера
јндр≥¤ “арковського (Ујндр≥й –убльовФ, УƒзеркалоФ,
У—ол¤р≥сФ, У—талкерФ, У∆ертвоприношенн¤Ф та
≥н.).
” пер≥од п≥сл¤
ƒругоњ св≥товоњ в≥йни незвичайна попул¤рн≥сть
прийшла до ≥тал≥йського неореал≥стичного
к≥нематографа, традиц≥њ ¤кого продовжилис¤ ≥
згодом (‘редер≥ко ‘елл≥н≥, –оберто –оссел≥н≥,
¬≥ттор≥о де —≥ка, ћ≥келанджело јнтон≥он≥).
Ќезабаром п≥сл¤
в≥йни на зах≥дних к≥ноекранах був
продемонстрований ф≥льм У–асемонФ ¤понського
режисера јк≥ро уросави. “ак вийшло, що це був
перший аз≥атський ф≥льм у зах≥дному прокат≥,
уросава став одним з найв≥дом≥ших режисер≥в
св≥ту, а аз≥атський к≥нематограф зайн¤в г≥дне
м≥сце у св≥товому художньому процес≥.
5. ћасова культура
ƒо числа принципово
нових ¤вищ, пов'¤заних саме з ’’ ст., належить
виникненн¤ такого культурного феномена, ¤к Умасова
культураФ. ÷ей терм≥н був введений
американською соц≥олог≥Їю ≥ почав широко
вживатис¤. ‘акт ≥снуванн¤ масовоњ культури н≥хто
не заперечуЇ, але њњ розум≥нн¤ ≥ ставленн¤ до нењ
дуже р≥зне. јмериканський соц≥олог Ѕ.–озенберг
пише: У„и Ї масова культура мерзенн≥стю,
нешк≥дливим заспок≥йливим засобом або ж
благословенн¤м божим? ÷е - питанн¤ гострих
дискус≥й, в ¤ких н≥хто не хоче поступатис¤...
Ќав≥ть тепер, коли б≥льш≥сть з нас втомилас¤ в≥д
полем≥ки один з одним, питанн¤ не просунулос¤Ф.
ѕон¤тт¤ Умасова
культураФ Ї частиною б≥льш загальноњ концепц≥њ Умасового
сусп≥льстваФ. —умарне визначенн¤ масового
сусп≥льства приблизно таке. ќсобливост≥
сучасного сусп≥льства пов'¤зан≥ з виникненн¤м
масового виробництва ≥ масового споживанн¤.
Ѕурхливе зростанн¤ населенн¤, особливо м≥ського,
зб≥льшенн¤ середнього терм≥ну житт¤ людей
зм≥нили саму структуру ран≥ше роз'Їднаного
сусп≥льства, а розвиток засоб≥в масовоњ
комун≥кац≥њ прив≥в, уперше в ≥стор≥њ, до його об'Їднанн¤
в Їдине ц≥ле.
“ривалий час
культура розпадалас¤ на народну (традиц≥йну) ≥
профес≥ональну культуру. ¬ умовах
≥ндустр≥ального сусп≥льства практично повсюдно
традиц≥йна культура, пов'¤зана з с≥льським
укладом, п≥шла в минуле. ”твердилис¤ ≥нш≥
стандарти. Ќезр≥вн¤нно б≥льше число людей
зайн¤те тепер виробництвом ≥ споживанн¤м
продукт≥в профес≥ональноњ культури. ¬≥дразу ж
виникаЇ питанн¤: ¤кий характер носить ц¤
культура, ¤к≥ ≥снують критер≥њ масовоњ культури?
«розум≥ло, що
недостатньо вказати на розм≥р аудитор≥њ - вона,
безперечно, непропорц≥йно виросла в пор≥вн¤нн≥ з
попередн≥ми пер≥одами. Ќа думку б≥льшост≥
соц≥олог≥в, вир≥шальною межею у визначенн≥
масовоњ культури Ї ринков≥ умонастроњ, ¤к≥
трактують мистецтво, науку, рел≥г≥ю ¤к предмет
споживанн¤, п≥дпор¤дкований економ≥чним
м≥ркуванн¤м. —аме в цьому пункт≥ масова культура
назавжди розходитьс¤ ≥з справжньою культурою.
—правжн≥ художники зайн¤т≥ внутр≥шн≥м процесом
своЇњ роботи. Ќавпаки, художника з сфери масового
мистецтва оц≥нюють за Упродуктивн≥стюФ, за
реакц≥Їю аудитор≥њ ≥, ¤к п≥дсумок, за прибутком
або збитком. ќц≥нка масового мистецтва не пов'¤зана
з його естетичним значенн¤м, маЇ значенн¤ т≥льки
ступ≥нь впливу на аудитор≥ю. Ќа вивченн¤
результат≥в впливу витрачаютьс¤ значн≥ кошти. 3нанн¤
ринку обов'¤зкове дл¤ вс≥х виробник≥в масовоњ
культури. ƒуже характерна њњ ознака - цикл≥чн≥сть:
¤кщо що-небудь маЇ усп≥х, то тут же
виготовл¤Їтьс¤ сер≥¤ под≥бноњ продукц≥њ.
ќднак критер≥й
комерц≥йного усп≥ху ще недостатн≥й. јдже твори
високого мистецтва можуть мати не т≥льки творчий,
але й комерц≥йний усп≥х. ” свою чергу, працюючи в
формах масовоњ культури, художник може виразити
св≥й час, п≥дн¤тис¤ до справжньоњ творчост≥.
¬ принцип≥, вже
склалос¤ у¤вленн¤, ¤ке коло ¤вищ належить до
масовоњ культури. ÷е та частина попул¤рних
розважальних жанр≥в (детективно-Упол≥цейськихФ,
пригодницьких, мелодраматичних, комед≥йних
роман≥в, п'Їс ≥ ф≥льм≥в, естрадноњ музики,
ком≥кс≥в ≥ т.п.), ¤ка в≥дм≥чена печаттю шаблону ≥
стереотип≥в, розрахована на споживче, а не
самост≥йне, творче сприйн¤тт¤. р≥м того, це
значна частина продукц≥њ засоб≥в масовоњ
≥нформац≥њ (коли ≥нформац≥¤ втрачаЇ об'Їктивн≥сть,
набуваЇ комерц≥йного забарвленн¤), певн≥ ¤вища в
мод≥.
ћасова культура
може вбирати в себе ≥ переробл¤ти
найр≥зноман≥тн≥ш≥ ¤вища. Ќаприклад, рух Ух≥пп≥Ф,
що склавс¤ ¤к рух соц≥ального протесту, досить
швидко був ув≥браний масовою культурою. јбо
б≥льш вузький приклад: в 1968 р. в ѕариж≥, п≥сл¤
великих студентських хвилювань, у продаж≥ з'¤вилис¤
прикраси у вигл¤д≥ пластмасових Убулижник≥вФ. ”
сувен≥ри перетворилис¤ уламки зруйнованоњ в 1989 р.
Ѕерл≥нськоњ ст≥ни. —правжнЇ шоу було влаштоване
л≥том 1999 р. з останнього в ’’ ст. сон¤чного
затемненн¤.
ћасова культура
миттЇво використовуЇ вс≥ техн≥чн≥ новинки.
—правжн≥м зачинателем естетики масовоњ культури
був √ол≥вуд. Ќезм≥рно розширила можливост≥
маскультури по¤ва телебаченн¤, техн≥ки в≥део.
Ќеймов≥рноњ попул¤рност≥ набули так зван≥ Умильн≥
опериФ - неск≥нченн≥ телев≥з≥йн≥ сер≥али.
ќсобливо спец≥ал≥зуЇтьс¤ на них к≥новиробництво
крањн Ћатинськоњ јмерики. ”перше схож≥
постановки з'¤вилис¤ на рад≥о в 30-≥ роки, сюжет з
продовженн¤м включав ≥ рекламу компан≥й, що
виробл¤ли мийн≥ засоби, оск≥льки вони
ф≥нансували трансл¤ц≥њ.
≤сторично з
к≥нематографом пов'¤заний такий важливий
елемент масовоњ культури, ¤к культ з≥рок. –озцв≥в
в≥н в еру телебаченн¤. У—творенн¤Ф з≥рок в
галуз≥ мистецтва, особливо естрадного, спорту,
моди зробилос¤ справжньою ≥ндустр≥Їю. лючовою
ф≥гурою тут Ї не сам митець, а продюсер.
омерц≥йне
мистецтво ≥ л≥тература з њх штампами, реклама,
ком≥кси, бульварна друкована продукц≥¤ отримали
узагальнене визначенн¤ - Ук≥тчФ. ÷е слово
виникло на рубеж≥ XIX - XX ст. в н≥мецькому
л≥тературному середовищ≥ ¤к синон≥м вульгарних
л≥тературних вироб≥в. «араз воно розум≥Їтьс¤
широко - несмак взагал≥, р≥зн≥ форми п≥дробок п≥д
справжнЇ мистецтво. ” ‘ранц≥њ нав≥ть видана
своЇр≥дна антолог≥¤ У ≥тчФ.
ўе один негативний
чинник, пов'¤заний з масовою культурою, - зниженн¤
в≥ку людей, що охоплюютьс¤ впливом засоб≥в
масовоњ пропаганди, аж до п≥дл≥тк≥в ≥ д≥тей.
ћогутн≥м каналом такого впливу стала комп'ютерна
гра. ¬падаЇ у в≥ч≥ р≥зниц¤ у зм≥ст≥ в≥тчизн¤них
та американських мультипл≥кац≥йних ф≥льм≥в.
Ќайб≥льш част≥ сюжети, наприклад, У ачиних
≥стор≥йФ, - це або спроба збагаченн¤, або загроза
розоренн¤. —еред молод≥ р≥зних крањн
найпопул¤рн≥шим став складений виключно з
музичних в≥деокл≥п≥в телев≥з≥йний канал MTV.
” рамках масовоњ
культури розгортаЇтьс¤ американська культурна
експанс≥¤ в масштабах всього св≥ту. –¤д крањн -
‘ранц≥¤, ≤тал≥¤ - намагаютьс¤ на державному р≥вн≥
припинити цей процес, але поки що без пом≥тних
результат≥в. ¬насл≥док певноњ ≥зольованост≥
–ад¤нського —оюзу в≥тчизн¤на культура ран≥ше не
в≥дчувала на соб≥ тиску, зараз ми можемо
спостер≥гати цей процес ≥ в ”крањн≥.
—вою роль в
посиленн≥ впливу масовоњ культури в≥д≥граЇ ≥
позиц≥¤ художньоњ ≥нтел≥іенц≥њ з њњ
переважаючими ел≥тарними настро¤ми.
* * *
ѕ≥дсумком розвитку
людства на к≥нець XX стор≥чч¤ Ї культурна
ситуац≥¤, ¤ку характеризують так≥ процеси:
- перетворенн¤
людства у взаЇмопов'¤зану, взаЇмозалежну
ц≥л≥сн≥сть, що пов'¤зано з ¤к≥сно новими
техн≥чними, технолог≥чними, ≥нформац≥йними,
комун≥кативними можливост¤ми;
- набутт¤ глобальним
розвитком ¤скраво виражених рис
катастроф≥чност≥ (наростанн¤ агресивност≥ ≥
насильства, по¤ва засоб≥в масового знищенн¤,
геноцид, св≥тов≥ в≥йни, глобальн≥ проблеми);
- р≥зке розширенн¤
можливостей людини впливати на умови свого
≥снуванн¤, особливо на природу, створювати ≥
перетворювати штучно матер≥ально-речове
середовище.
«в≥дси випливають
характеристики сучасноњ художньоњ культури:
- ун≥ф≥кац≥¤ ≥
стандартизац≥¤ (принципово нов≥ можливост≥
поширенн¤ зумовлюють спрощенн¤ ¤вищ культури,
посиленн¤ рол≥ Умасовоњ культуриФ);
-
≥нтернац≥онал≥зац≥¤ культурного житт¤,
глобал≥зац≥¤ процес≥в;
- виникненн¤ нових,
синтезних (синтетичних) вид≥в творчоњ д≥¤льност≥,
нових жанр≥в мистецтва ≥ способ≥в творчого
самовираженн¤: к≥нематографа, дизайну,
мультипл≥кац≥њ (ан≥мац≥йного к≥но),
взаЇмопроникненн¤ вид≥в ≥ жанр≥в мистецтва,
стиранн¤ граней м≥ж стил¤ми;
- диференц≥ац≥¤ культурних форм (по¤ва безл≥ч≥ нових стильових напр¤м≥в, прагненн¤ представник≥в нац≥ональних культур зберегти свою самобутн≥сть).
<< попередн¤ зм≥ст наступна >>
