II.  ”Ћ№“”–ј ≤ —”—ѕ≤Ћ№—“¬ќ

1. —уб'Їкти культурноњ творчост≥. ¬иди ≥ форми культури.
2. ƒинам≥ка культури.
3. —оц≥альн≥ функц≥њ культури.
4. ¬иди культурних норм та њх сусп≥льне призначенн¤.

1. —уб'Їкти культурноњ творчост≥. ¬иди ≥ форми культури

—уб'Їкти культурноњ творчост≥. ” ф≥лософ≥њ суб'Їктом називаЇтьс¤ нос≥й предметно-практичноњ д≥¤льност≥ ≥ п≥знанн¤, тобто джерело активних соц≥окультурних д≥й. ƒл¤ культурознавства ≥стотним Ї те, що суб'Їкт культури - будь то сусп≥льство, колектив або ≥ндив≥д - не заданий природою в готовому вигл¤д≥, ¤к продукт б≥олог≥чноњ еволюц≥њ. —уб'Їкти культурноњ творчост≥ Ї продуктами ≥сторичного процесу, активними агентами ¤кого вони стають в м≥ру оволод≥нн¤ знар¤дд¤ми прац≥, розвитку мови, сп≥лкуванн¤ за допомогою символ≥в ≥ знак≥в.

¬раховуючи це, можна стверджувати, що пров≥дним суб'Їктом культури Ї все людство, народна маса минулого, сучасного ≥ майбутнього, ¤к творець культурних ун≥версал≥й. ¬ажко у¤вити соб≥ ≥снуванн¤ епохи людських сп≥втовариств, ¤к≥ б без великих зусиль обходилис¤ без, мовного сп≥лкуванн¤, тих або ≥нших форм соц≥альноњ орган≥зац≥њ ≥ культурних норм.

ќднак р≥зноман≥тн≥сть умов ≥ форм д≥¤льност≥ примушуЇ конкретизувати пон¤тт¤ суб'Їкта культури, вид≥л¤ючи в ¤кост≥ нього велик≥ або мал≥ групи людей. “ак, внасл≥док впливу етн≥чних в≥дм≥нностей можна говорити про нац≥њ ≥ народност≥, ¤к суб'Їкти нац≥ональноњ культури. ѓх специф≥ка виражаЇтьс¤ за допомогою пон¤тт¤ нац≥онального характеру, нац≥онального ментал≥тету. Ќаочним вт≥ленн¤м особливостей народноњ культури Ї фольклор, типов≥ дл¤ даного народу житло, костюм, господарськ≥ ≥ художн≥ промисли.

ўоб п≥дкреслити активну роль де¤ких культурних ≥нститут≥в, њх також над≥л¤ють рисами суб'Їкта культури: зокрема, кажучи про культуру ”крањни, –ос≥њ або ‘ранц≥њ, мають на уваз≥ д≥¤льн≥сть держави. якщо ж мова йде про мусульманську, католицьку або православну культуру, суб'Їктом тут потр≥бно вважати рел≥г≥йну сп≥льноту в≥руючих, церкву.

–азом з тим, в≥домо, що етн≥чн≥, пол≥тичн≥ ≥ рел≥г≥йн≥ чинники культури далеко не завжди узгоджуютьс¤ м≥ж собою. Ќаприклад, у багатонац≥ональн≥й держав≥, будь то ≤нд≥¤, –ос≥¤ або —Ўј, на м≥жетн≥чне розмањтт¤ в повед≥нц≥ людей накладаютьс¤ в≥дм≥нност≥, пов'¤зан≥ з њх рел≥г≥йною приналежн≥стю або пол≥тичною ор≥Їнтац≥Їю. якщо держава не забезпечуЇ р≥вноправност≥ вс≥х суб'Їкт≥в культури, це може приводити до серйозних сусп≥льних конфл≥кт≥в.

ќднак найб≥льший ступ≥нь культурних протир≥ч ви¤вл¤Їтьс¤ тод≥, коли суб'Їктами культури виступають соц≥альн≥ ≥ соц≥о-демограф≥чн≥ групи, класи. ќчевидно, що творч≥ можливост≥ сел¤нства або пролетар≥ату, феодал≥в або буржуаз≥њ не сп≥впадають. “ут мають значенн¤ м≥сце ≥ роль групи в сусп≥льному виробництв≥, в≥дношенн≥ до власност≥, р≥вень доход≥в. ¬≥ков≥ або гендерн≥ (за статевою ознакою) особливост≥, обмеженн¤ або переваги культурноњ активност≥ примушують говорити, наприклад, про молод≥жну субкультуру або про культурн≥ в≥дм≥нност≥ м≥ж чолов≥ками ≥ ж≥нками.

¬ажливу роль в культур≥ в≥д≥грають профес≥йн≥ групи ≥ с≥м'¤, ¤к≥ забезпечують найб≥льш ст≥йк≥ механ≥зми передач≥ культурноњ ≥нформац≥њ загального ≥ спец≥ального призначенн¤. ” с≥мейному вихованн≥ завд¤ки зв'¤зку покол≥нь дитина засвоюЇ р≥дну мову та ≥нш≥ найважлив≥ш≥ ц≥нност≥. ” цьому творчому процес≥ зусилл¤ с≥мейного колективу забезпечують основу всього подальшого житт¤ людини в сусп≥льств≥. —тавши дорослим, кожен з нас п≥дкор¤Їтьс¤ сусп≥льному розпод≥лу прац≥. „ерез ≥снуючу номенклатуру профес≥й ми бачимо певний розпод≥л культурних обов'¤зк≥в м≥ж групами людей. —пец≥ал≥зац≥¤ не т≥льки економить сили сусп≥льства, але ≥ п≥двищуЇ ефективн≥сть культурних установлень.

Ѕезпосередн≥м, хоча ≥ не автономним суб'Їктом культурноњ творчост≥ Ї окрема особист≥сть, а також особлив≥ соц≥окультурн≥ групи, ¤к≥ називаютьс¤ ел≥тою. ≤ндив≥дуальн≥ творч≥ можливост≥ людей не однаков≥, хоча ≥ властив≥ вс≥м. ¬ищий ступ≥нь њх ви¤ву пов'¤зують з обдарован≥стю, ген≥альн≥стю людини. ” сучасному св≥т≥ особистий творчий внесок пов'¤зують з авторством, що маЇ на уваз≥ ориг≥нальн≥сть, новизну ≥ неповторн≥сть культурного продукту. ≈л≥та покликана збер≥гати спадкоЇмн≥сть, традиц≥њ культурноњ творчост≥ ≥ зд≥йснювати в≥дб≥р њњ найб≥льш значущих зразк≥в. ≈л≥ти, ¤к правило, займають прив≥лейоване м≥сце в структур≥ сусп≥льства. –озр≥зн¤ють ел≥ту пол≥тичну, наукову, б≥знесову, художню, рел≥г≥йно-духовну, спортивну тощо. «нищенн¤ ел≥ти, ¤к вчить нас досв≥д, веде до траг≥чних насл≥дк≥в, викликаючи занепад ≥ деградац≥ю сусп≥льства. ќднак ≥ за таких умов соц≥альна необх≥дн≥сть в управл≥нн≥ культурними процесами збер≥гаЇтьс¤, а, отже, поступово в≥дтворюЇтьс¤ й ел≥та.

¬иди ≥ форми культури. ѕрот¤гом соц≥альноњ ≥стор≥њ люди освоњли, зробили своЇю дом≥вкою всю земну кулю, вийшли у космос, винайшли неймов≥рне за к≥льк≥стю ≥ ¤к≥стю число способ≥в д≥¤льност≥. якщо спробувати њх згрупувати за прикладними сферами, то можна вид≥лити так≥ основн≥ форми культури, ¤к матер≥альна, духовна ≥ ф≥зична.

ћатер≥альна культура - перетворенн¤ природних матер≥ал≥в ≥ енерг≥њ в≥дпов≥дно до людських ц≥лей, створенн¤ штучного середовища проживанн¤. —юди включаЇтьс¤ також необх≥дний ≥ достатн≥й наб≥р технолог≥й дл¤ збереженн¤ ≥ розвитку цього середовища. ћатер≥альна культура створюЇ ≥ задаЇ р≥вень житт¤ сусп≥льства, формуЇ матер≥альн≥ запити людей ≥ пропонуЇ засоби њх задоволенн¤.

ћатер≥альна культура включаЇ в себе так≥ елементи, ¤к породи тварин ≥ сорти рослин, грунти ≥ природн≥ речовини (ресурси), ¤к≥ зазнали обробки. ” матер≥альну культуру вход¤ть також: 1) буд≥вл≥ ≥ споруди, 2) ≥нструменти та обладнанн¤ дл¤ будь-¤ких вид≥в д≥¤льност≥, 3) шл¤хи пов≥домленн¤ ≥ засоби транспорту, 4) зв'¤зок ≥ засоби зв'¤зку, 5) технолог≥њ.

ƒуховна культура - продукти духовноњ д≥¤льност≥ людини, ¤к≥ ≥снують переважно в ≥деальному вигл¤д≥: пон¤тт¤, у¤вленн¤, в≥руванн¤, почутт¤ ≥ переживанн¤, доступн≥ св≥домост≥ ≥ розум≥нню вс≥х людей. ƒуховна культура створюЇ особливий св≥т ц≥нностей, формуЇ ≥ задовольн¤Ї наш≥ ≥нтелектуальн≥ та емоц≥йн≥ потреби. ƒуховна культура - це продукт сусп≥льного розвитку, њњ основне призначенн¤ пол¤гаЇ у продукуванн≥ св≥домост≥.

«авд¤ки закр≥пленню в знаках, символах, орган≥зац≥йних формах, комп'ютерн≥й техн≥ц≥, духовна культура стаЇ в≥дносно самост≥йною в≥д свого творц¤, людини. ” н≥й об'Їктивуютьс¤ ≥ вид≥л¤ютьс¤ особлив≥ сфери духовноњ творчост≥. ƒуховне ≥ духовно-практичне освоЇнн¤ вс≥Їњ реальност≥ оформлюЇтьс¤ в ф≥лософ≥њ, мистецтв≥, р≥зноман≥тних науках. ƒуховно-практичне освоЇнн¤ (включаючи регулюванн¤) сусп≥льного житт¤ зд≥йснюЇтьс¤ в пол≥тиц≥, прав≥, морал≥. ”н≥версальн≥ духовн≥ функц≥њ, ¤к св≥тогл¤дн≥, так ≥ нормативно-регул¤тивн≥, виконують м≥ф ≥ рел≥г≥¤. ” майбутньому, можливо, в≥дбудутьс¤ революц≥йн≥ зм≥ни духовноњ культури у зв'¤зку з розвитком еколог≥чноњ св≥домост≥ ≥ освоЇнн¤м космосу.

‘≥зична культура - перетворенн¤ природного начала в сам≥й людин≥; формуванн¤ соц≥ально необх≥дних навичок, ум≥нь ≥ ¤костей людського т≥ла.

¬ основ≥ ф≥зичноњ культури лежить домашн¤ ф≥зична п≥дготовка, що включаЇ розвиток координац≥њ рух≥в всього т≥ла дитини (формуванн¤ макро-д≥й) ≥ артикул¤ц≥йного апарату (м≥кро-рухи щелепно-лицевих м'¤з≥в, орган≥в диханн¤ ≥ травленн¤). ≤накше кажучи, це вир≥шенн¤ такого в≥дпов≥дального завданн¤, ¤к навчанн¤ мови, пр¤моход≥нню, перем≥щенню предмет≥в, г≥г≥Їн≥чним правилам, культивуванн¤ в≥дм≥нностей у повед≥нц≥ за статевими або в≥ковими ознаками.

Ќа цьому фундамент≥ надбудовуютьс¤ вс≥ подальш≥, б≥льш складн≥ або спец≥ал≥зован≥, ф≥зичн≥ навички ≥ координован≥ рухи, на зразок балетного танцю, рух≥в рук х≥рурга або фокусника. ўоб усьому цьому навчитис¤, необх≥дн≥ не ст≥льки в≥дпов≥дн≥ ф≥зичн≥ дан≥, ск≥льки багат≥ культурн≥ традиц≥њ ≥ вихована в людин≥ зд≥бн≥сть до вдосконаленн¤ у в≥дпов≥дност≥ до тих або ≥нших профес≥йних завдань.

¬иди культури.  р≥м основних форм культури вид≥л¤ють також р≥зн≥ њњ види. —еред безл≥ч≥ класиф≥кац≥й можна зупинитис¤ на т≥й, ¤ка спираЇтьс¤ на пон¤тт¤ суб'Їкта-нос≥¤ культури, ¤к найб≥льш узагальненоњ ≥ ун≥версальноњ. «астосовуючи все, що ми вже знаЇмо про це пон¤тт¤, отримуЇмо такий розпод≥л вид≥в культури: культура сусп≥льства, культура колективу (орган≥зац≥њ), культура особистост≥.

∆оден з вид≥в культури не зводитьс¤ до двох ≥нших ан≥ в сум≥, ан≥ по окремост≥. “ак, культура сусп≥льства - це об'Їктивна ц≥л≥сн≥сть культурноњ творчост≥, структура ≥ законом≥рност≥ ¤коњ не залежать в≥д д≥¤льност≥ окремих колектив≥в або особистостей, первинних по в≥дношенню до них.  ультура колективу складаЇтьс¤ ¤к результат накопиченн¤ досв≥ду, традиц≥й сп≥льноњ д≥¤льност≥ групи людей, об'Їднаноњ одн≥Їю метою.  ультура особистост≥ визначаЇтьс¤ не т≥льки м≥рою засвоЇнн¤ сусп≥льноњ ≥ колективноњ культури, але ≥ суб'Їктивн≥стю, ун≥кальним характером кожного конкретного УяФ.

ѕотр≥бно зазначити, що будь-¤ка класиф≥кац≥¤ форм ≥ вид≥в культури, певною м≥рою, в≥дносна, ≥ в реальн≥й д≥¤льност≥ вони перепл≥таютьс¤, взаЇмопов'¤зан≥ м≥ж собою. —кладн≥сть соц≥окультурноњ реальност≥ обумовлюЇтьс¤ також ≥сторичною м≥нлив≥стю (вар≥ативн≥стю) вс≥х њњ ≥стотних характеристик. “ому теоретичн≥ пон¤тт¤ суб'Їкта, вид≥в ≥ форм культури потребують подальшого тлумаченн¤ за допомогою конкретного ≥сторичного матер≥алу.

2. ƒинам≥ка культури

«найомство з ≥стор≥Їю культури показуЇ, що њњ ¤вища не Ї незм≥нними. “ому виникають питанн¤ про те, ¤к ≥ чому, п≥д впливом ¤ких чинник≥в зм≥нюЇтьс¤ культура. ¬≥дпов≥д≥ на ц≥ питанн¤ прагне дати вченн¤ про динам≥ку культури. —ам терм≥н "динам≥ка" буквально означаЇ УсилаФ, тобто вченн¤ про сили ≥ рухи, ¤к≥ ними викликан≥.  ультурна динам≥ка досл≥джуЇ соц≥окультурн≥ зм≥ни з позиц≥й розр≥зненн¤ тип≥в культурного впливу ≥ характеру культурних зм≥н.

 оли мова йде про соц≥одинам≥ку, маютьс¤ на уваз≥ зм≥ни, ¤к≥ в≥дбуваютьс¤ в культур≥ ≥ людин≥ п≥д впливом зовн≥шн≥х ≥ внутр≥шн≥х сил. «м≥ни - нев≥д'Їмна властив≥сть культури. ѕон¤тт¤ "зм≥на" включаЇ в себе ¤к внутр≥шню трансформац≥ю культурних ¤вищ (нетотожн≥сть самим соб≥ у час≥) так ≥ зовн≥шн≥ зм≥ни (взаЇмод≥¤ м≥ж собою, пересуванн¤ в простор≥ ≥ т.п.).

“ипи культурноњ динам≥ки. ¬ культуролог≥њ культурна динам≥ка описуЇтьс¤ трьома основними типами взаЇмод≥њ: фазовою або етапною; цикл≥чною ≥ ≥нверс≥йною. Ќайб≥льш проста концепц≥¤ культурного розвитку - традиц≥йна теор≥¤ л≥н≥йного прогресу, тобто ц≥леспр¤мованого поступального руху культурних форм, ¤кий розум≥Їтьс¤ в дус≥ еволюц≥он≥зму ¤к удосконаленн¤ людського роду, сусп≥льства, окремоњ людини, а також результат≥в њњ матер≥альноњ ≥ духовноњ д≥¤льност≥. ÷ей тип культурноњ динам≥ки отримав назву фазового, або етапного. ƒл¤ його вивченн¤ використовуЇтьс¤ метод ≥сторичноњ пер≥одизац≥њ, пров≥дним критер≥Їм ¤кого Ї дом≥нантний тип сусп≥льних в≥дносин, тобто соц≥альн≥сть ¤к така. ядром њњ виступають класов≥ ≥нтереси в одному з своњх пров≥дних р≥зновид≥в - майнових переваг, а складаЇтьс¤ вона п≥д впливом чинник≥в найр≥зноман≥тн≥шого р≥вн¤. “ип соц≥альност≥ складаЇтьс¤ на основ≥ переважанн¤ м≥жособист≥сних в≥дносин в до≥ндустр≥альному сусп≥льств≥, товарно-грошових чинник≥в в ≥ндустр≥альному або ж чинник≥в, ¤к≥ формують масове сусп≥льство у пост≥ндустр≥альному сусп≥льств≥.

¬ рамках ≥сторичного матер≥ал≥зму концепц≥¤ формац≥йного розвитку культури утверджувала основним чинником зм≥ни у способ≥ виробництва. ¬≥дпов≥дно до цих зм≥н вид≥л¤лис¤ ≥ основн≥ пер≥оди л≥н≥йного розвитку св≥товоњ культури, ¤к≥ породжували в≥дпов≥дн≥ типи культури: перв≥сну, рабовласницьку, феодальну, буржуазну ≥ соц≥ал≥стичну. як передбачалос¤, зм≥на характеру виробництва т¤гне за собою ≥ зм≥ну сусп≥льного устрою, а разом з ним ≥ культури.

якщо зм≥нити масштаб ≥ ввести стад≥альний критер≥й ун≥версального р≥вн¤, то культурна динам≥ка людського сусп≥льства про¤витьс¤ ¤к загальносв≥товий процес зм≥ни всесв≥тньо-≥сторичних епох: ѕерв≥сн≥сть, —таровина, —ередньов≥чч¤, Ќовий ≥ Ќов≥тн≥й час. ƒинам≥ка оц≥нюЇтьс¤ в цьому випадку ¤к комплексне поступальне сходженн¤ людського сп≥втовариства сходинками ≥сторичного прогресу.

‘ундамент фазового типу культурноњ динам≥ки - соц≥окультурне перетворенн¤. ¬оно маЇ м≥сце коли новий стан виникаЇ внасл≥док зм≥ни колишнього стану п≥д впливом ≥нтенсивних процес≥в сусп≥льного оновленн¤. –озр≥знюють три основних види перетворень: реформу, трансформац≥ю ≥ революц≥ю.

–еформою називаЇтьс¤ зм≥на, перевлаштуванн¤ певноњ частини соц≥окультурного житт¤, ¤ка не знищуЇ основ ≥снуючого пор¤дку. ” сусп≥льн≥й теор≥њ ≥ практиц≥ до реформ зараховують б≥льш або менш прогресивн≥ перетворенн¤, певний крок до покращенн¤.

ѕ≥д трансформац≥Їю розум≥ють сукупн≥сть ¤вищ ≥ процес≥в, ¤к≥ поступово ≥ ненасильницьким чином привод¤ть соц≥окультурну систему до принципово новоњ ¤кост≥ в≥дносин.

–еволюц≥ю визначають ¤к глибоку ¤к≥сну зм≥ну у розвитку. —тосовно ж соц≥окультурного середовища говор¤ть про докор≥нну, ¤к правило, насильницьку зм≥ну найголовн≥ших традиц≥йних ц≥нностей ≥ стереотип≥в (повед≥нки, св≥домост≥, мисленн¤), зм≥ну ≥деолог≥њ, крутий поворот державноњ пол≥тики в област≥ культури, кардинальне перетворенн¤ соц≥ального складу ≥нтел≥генц≥њ.

÷икл≥чний тип культурноњ динам≥ки виходить з у¤вленн¤ про те, що зм≥ни у св≥т≥ п≥дпор¤дкован≥ закону повторюваност≥, оборотност≥.  ожна культура проходить певний життЇвий цикл в≥д народженн¤ до смерт≥, рухаючись по замкненому колу до початкового стану хаосу. ѕод≥бн≥ погл¤ди були поширен≥ у V-IV ст. до н.е. у грецьк≥й (јр≥стотель, ѕол≥б≥й) ≥ давньокитайськ≥й (—има ÷¤нь) ф≥лософ≥њ.

≤де¤ цикл≥чност≥ протисто¤ла ≥дењ прогресивного поступального розвитку людськоњ культури ≥ у ’IX-XX ст., знайшовши своЇ в≥дображенн¤ в теор≥њ культурно-≥сторичних тип≥в ћ.я.ƒанилевського, в пон¤тт≥ "культурних орган≥зм≥в" концепц≥њ ќ.Ўпенглера, кругооб≥гу "локальних цив≥л≥зац≥й" ј. “ойнб≥.

«м≥ни в рамках циклу ви¤вл¤ютьс¤ повторюваними, сусп≥льства рухаютьс¤ за под≥бними траЇктор≥¤ми прот¤гом багатьох покол≥нь. —прийн¤тт¤ часу в них також цикл≥чне, тобто таке, ¤ке пер≥одично повертаЇтьс¤ до початковоњ точки. “ому минуле поетизуЇтьс¤ в легендах про "золоту" добу, ¤ка у¤вл¤Їтьс¤ найкращою, г≥дною насл≥дуванн¤ ≥ в≥дтворенн¤.

ўе одним типом соц≥окультурноњ динам≥ки називають ≥нверс≥ю, ¤ку ≥нод≥ розгл¤дають ¤к окремий випадок цикл≥чних зм≥н. ќднак це не зовс≥м правильно, бо ≥нверс≥¤ описуЇ зм≥ни, ¤к≥ рухаютьс¤ не по колу, а зд≥йснюють ма¤тников≥ рухи - в≥д одного полюса культурних значень до ≥ншого ≥ назад. “акий тип динам≥ки виникаЇ у сусп≥льствах, де не склалос¤ ст≥йке культурне ¤дро, "золота середина" або м≥цна структура. “ому ослабленн¤ жорсткоњ нормативност≥ ≥ обмежень може приводити до розпущеност≥ звичањв, повна пок≥рн≥сть ≥снуючим пор¤дкам ≥ њх нос≥¤м може зм≥нюватис¤ "безглуздим ≥ нещадним бунтом", розгул пристрастей ≥ чуттЇвост≥ може поступитис¤ м≥сцем крайньому аскетизму ≥ розсудливому рац≥онал≥зму. „им менше ступ≥нь стаб≥льност≥ сусп≥льства ≥ чим слабк≥ше налагоджен≥ в≥дносини м≥ж його р≥зними компонентами, тим б≥льшого розмаху набувають повороти в його духовному ≥ пол≥тичному житт≥.

≤нверс≥йна хвил¤ може охоплювати найр≥зноман≥тн≥ш≥ пер≥оди - в≥д дек≥лькох рок≥в до дек≥лькох стол≥ть. ≤нверс≥йний характер мали зм≥ни культури в р≥зн≥ часи ≥ в р≥зних сусп≥льствах. ” в≥тчизн¤н≥й ≥стор≥њ на певному етап≥ такий характер мав перех≥д в≥д ¤зичництва до монотењзму, що супроводжувавс¤ знищенн¤м попередн≥х культ≥в, в≥д рел≥г≥њ до атењзму, що призв≥в до руйнуванн¤ колишн≥х св¤тинь, огульноњ критики рел≥г≥њ ≥ розправ з≥ св¤щениками, в≥д культурноњ ≥зол¤ц≥њ до ≥нтенсивного насл≥дуванн¤ зах≥дних зразк≥в, в≥д державно-парт≥йного тотал≥таризму до плюрал≥зму ¤к пр¤мо протилежних моделей пол≥тичного ≥ культурного житт¤.

’арактер культурних зм≥н.  оли говор¤ть про характер культурних зм≥н, мають на уваз≥ напр¤м њх впливу на сусп≥льство. « ц≥Їњ точки зору розр≥зн¤ють: зм≥ни, ¤к≥ ведуть до збагаченн¤ ≥ диференц≥ац≥њ культури; зм≥ни, ¤к≥ ведуть до ослабленн¤ диференц≥ац≥њ ≥ занепаду культури; ≥ зм≥ни, ¤к≥ можуть н≥¤к не ви¤вл¤ти себе прот¤гом тривалого часу, прир≥каючи культуру на заст≥й.

«багаченн¤ культури прийн¤то розгл¤дати ¤к процес поглибленн¤ диференц≥ац≥њ њњ структури при збереженн≥ ст≥йкост≥ фундаментальних частин системи, тобто духовно-етичноњ спадщини. ѕозитивн≥ зм≥ни завжди пов'¤зан≥ з формуванн¤м нових жанр≥в, напр¤м≥в, стил≥в мистецтва, впровадженн¤м нових технолог≥й, по¤вою нових культурних центр≥в, народженн¤м ген≥њв ≥ т.д. Ќове не завжди може служити синон≥мом прогресу, а лише в тому випадку, коли воно спри¤Ї духовно-етичному вдосконаленню людини, допомагаючи њй розширювати зону свободи без шкоди дл¤ всього живого.

 ультурний занепад част≥ше за все пов'¤заний з ослабленн¤м значущост≥ високих сфер культури, њњ прим≥тив≥зац≥Їю, зростанн¤м прагматичноњ спр¤мованост≥ сусп≥льноњ св≥домост≥, тобто з набором чинник≥в, викликаних стандартизац≥Їю житт¤ в умовах масового сусп≥льства. «анепад також може виражати себе або ¤к втома, реакц≥¤ розслабленн¤ на попередн≥й бурхливий пер≥од розвитку культури, або ¤к незадоволенн¤ його результатами.

 ультурна криза супроводжуЇтьс¤ р≥зким ослабленн¤м традиц≥йних зв'¤зк≥в м≥ж найважлив≥шими елементами ≥ ≥нститутами культури. ¬насл≥док цього система зазнаЇ розпаду.  риза може бути остаточною, але може також дати початок формуванню ≥нших, б≥льш актуальних елемент≥в та њх зв'¤зк≥в, ставши зародком новоњ культури.

ѕро культурний заст≥й кажуть, коли зм≥ни не в≥дбуваютьс¤ прот¤гом тривалого часу. —усп≥льство ви¤вл¤Ї прихильн≥сть до традиц≥й, ор≥ЇнтуЇтьс¤ на повторюван≥сть норм, ц≥нностей, смисл≥в, знань, розповсюджуЇ заборону на нововведенн¤. ” таких соц≥окультурних середовищах переважаЇ цикл≥чний тип динам≥ки, випр¤мити ¤кий у л≥н≥ю поступального прогресивного розвитку не в змоз≥ нав≥ть велик≥ в≥дкритт¤.

“ой або ≥нший вар≥ант культурних зм≥н, ¤к правило, не охоплюЇ культуру загалом. Ќавпаки, в≥дм≥нною особлив≥стю будь-¤коњ культури Ї њњ багатошаровий характер, внасл≥док чого в н≥й можуть в≥дбуватис¤ одночасно зм≥ни, направлен≥ в р≥зн≥ сторони ≥ з р≥зною швидк≥стю. –ух до оновленн¤, ¤к правило, викликаЇ накопиченн¤ тенденц≥й до стаб≥л≥зац≥њ, що приводить рано або п≥зно до в≥дкочуванн¤ ≥ зм≥ни ор≥Їнтац≥й.

 р≥м того, р≥зн≥ компоненти культури зм≥нюютьс¤ з р≥зною швидк≥стю. Ќайб≥льш ст≥йкою Ї м≥фолог≥¤, здатна в т≥й або ≥нш≥й форм≥ збер≥гати своњ образи прот¤гом багатьох в≥к≥в. ¬еликий запас консервативност≥ м≥стить в соб≥ ≥ рел≥г≥¤, ¤ка несе функц≥ю ≥нтеграц≥њ сусп≥льства. Ѕ≥льш моб≥льною Ї художн¤ культура, ¤ка гнучко реагуЇ на зм≥ну духовного стану сусп≥льства або його окремих верств. јле найвищу здатн≥сть до зм≥н маЇ наука, ¤ка подвоюЇ своњ основн≥ параметри за 10-12 рок≥в.

3. —оц≥альн≥ функц≥њ культури

 ультура, ¤к спос≥б орган≥зац≥њ сусп≥льного, групового та ≥ндив≥дуального житт¤, припускаЇ можлив≥сть найр≥зноман≥тн≥ших вир≥шень людських проблем, пристосуванн¤ до умов соц≥ального часу ≥ простору. як≥ ж функц≥њ повинна виконувати культура, щоб забезпечити, з одного боку, стаб≥льн≥сть сусп≥льного бутт¤ людей, а з ≥ншого - нов≥ п≥дходи до м≥нливого св≥ту?

” зв'¤зку з структурною складн≥стю культури њњ соц≥альн≥ функц≥њ численн≥ ≥ системно взаЇмопов'¤зан≥. ѕров≥дними серед них Ї функц≥њ комун≥кац≥њ, трансл¤ц≥њ ≥ трансмутац≥њ. ≤нш≥ завданн¤ культури п≥дпор¤дкован≥ цим функц≥¤м або доповнюють ≥ конкретизують њх.

 омун≥кативна функц≥¤ культури. —уть ц≥Їњ функц≥њ пол¤гаЇ в тому, що поруч з б≥олог≥чними формами сп≥лкуванн¤, а пот≥м зам≥сть них або перебудовуючи њх, люди створюють все нов≥ й нов≥ способи обм≥ну даними, думками, почутт¤ми. ѕередача культурноњ ≥нформац≥њ не забезпечуЇтьс¤ автоматично, на в≥дм≥ну, скаж≥мо, в≥д генетичноњ орган≥зац≥њ в природ≥. —п≥лкуванн¤ ¤к процес повинно пост≥йно п≥дтримуватис¤ творчими зусилл¤ми його учасник≥в по оформленню зм≥сту власноњ св≥домост≥ та розум≥нню ≥нших людей. Ќайвеличн≥ший продукт культури, ¤кий забезпечуЇ комун≥кац≥ю, - —лово. ћова, усна ≥ письмова, Ї древн≥й ≥ в≥чно молодий працюючий винах≥д культури. ≤ нехай поет сказав колись, що Удумка проречена Ї неправдоюФ, потенц≥ал словесно-знакового способу сп≥лкуванн¤ людство ще не вичерпало. «начною м≥рою воно п≥дпор¤дкувало соб≥ ≥ перетворило наочно-образну комун≥кац≥ю (показ, передачу образ≥в та почутт≥в через нав≥юванн¤, сп≥впереживанн¤ ≥ т.≥н.).

“рансл¤ц≥йна функц≥¤ культури. ÷е, по сут≥, та ж комун≥кац≥¤, але розгорнута в соц≥ально-≥сторичному час≥ ≥ простор≥. ѕ≥д трансл¤ц≥Їю потр≥бно розум≥ти передус≥м функц≥ю передач≥ соц≥ального досв≥ду в≥д одного покол≥нн¤ людей до ≥ншого, в≥д епохи до епохи.  ультура забезпечуЇ спадкоЇмн≥сть людського ≥снуванн¤ дл¤ багатьох покол≥нь, створюючи б≥льш або менш над≥йний захист в≥д еколог≥чних закон≥в регулюванн¤ житт¤. ÷е по¤снюЇ, зокрема, пост≥йне зростанн¤ населенн¤ «емл≥, серйозний вплив на ¤ке може мати т≥льки культурний чинник.

“рансл¤ц≥¤ культури надзвичайно багатопланова. „аст≥ше за все в н≥й вид≥л¤ють духовний ≥ матер≥альний компоненти. ƒуховна, або суб'Їктна трансл¤ц≥¤ ≥нод≥ називаЇтьс¤ людинотворчою функц≥Їю культури, бо вона спр¤мована на формуванн¤ особистост≥ в д≥апазон≥, прийн¤тному дл¤ даного сусп≥льства. Ќа цю сторону трансл¤ц≥њ працюють вс≥ соц≥альн≥ ≥нститути ≥ в≥дносини, ¤к≥ ми звикли називати системою вихованн¤ ≥ осв≥ти.

ћатер≥альна, або предметна сторона культурноњ трансл¤ц≥њ виражаЇтьс¤ в тому, що ми успадковуЇмо ≥ приймаЇмо ¤к такий св≥т штучно створених предмет≥в, споруд, механ≥зм≥в. —ередовище ≥снуванн¤ людини все б≥льшою м≥рою завд¤ки механ≥змам культурноњ спадкоЇмност≥ перетворюЇтьс¤ на техносферу. ќсобливе значенн¤ дл¤ культурного виживанн¤ людства мають механ≥зми успадкуванн¤ технолог≥чних знань. —аме передача Умозањки технолог≥йФ в≥д покол≥нн¤ до покол≥нн¤ сформувала потребу не просто у словах, а в пон¤тт¤х про предмети ≥ процеси, залучен≥ до людськоњ д≥¤льност≥.

‘ункц≥¤ трансл¤ц≥њ, разом з тим, маЇ своњ особливост≥ у передач≥ ≥нформац≥њ. ќчевидно, що об'Їм соц≥окультурноњ пам'¤т≥ пост≥йно зростаЇ, але ≥ в≥н не безмежний. ¬иход¤чи за рамки комун≥кац≥њ, ц¤ функц≥¤ передбачаЇ обов'¤зковий виб≥р та в≥дб≥р матер≥алу, ¤кий передаЇтьс¤. ј оск≥льки життЇв≥ ц≥л≥ ≥ потреби людей м≥нлив≥, накопичений культурний багаж пост≥йно зазнаЇ переоц≥нки, переусв≥домленн¤. Ќе можна заперечувати ≥ можлив≥сть втрати культурноњ ≥нформац≥њ.

‘ункц≥¤ трансмутац≥њ може бути визначена ¤к творча функц≥¤ культури. ћутац≥Їю називають реорган≥зац≥ю структур в≥дтворенн¤ ≥нформац≥њ, перебудову самого апарату нос≥њв ≥нформац≥њ. ўоб житт¤ людей в сусп≥льств≥ було ст≥йким, необх≥дна р≥зноман≥тн≥сть форм культурноњ спадкоЇмност≥. «береженн¤ соц≥альноњ системи через посиленн¤ р≥зноман≥тност≥ елемент≥в ≥ зв'¤зк≥в м≥ж ними - таке основне призначенн¤ даноњ функц≥њ культури. Ќаприклад, у прим≥тивних сусп≥льствах ≥м'¤ людини або предмета н≥коли не було випадковим, оск≥льки в них вт≥лювалас¤ передбачувана УпрограмаФ повед≥нки, д≥й. ќднак в≥домост≥, ¤к≥ нагромаджуютьс¤, у зв'¤зку з њх значущ≥стю дл¤ людського сп≥втовариства, не могли залишатис¤ надбанн¤м лише ≥ндив≥дуального досв≥ду. “ому виникли нов≥, над≥ндив≥дуальн≥ канали передач≥ культурноњ ≥нформац≥њ, зокрема м≥ф, а значно п≥зн≥ше - наука.

ƒодатково можна вказати так≥ функц≥њ культури, ¤к нормативно-регул¤тивна, сигн≥ф≥кативна, ≥грова, рекреативна, стилеформуюча. ƒе¤к≥ досл≥дники вважають, що культура виконуЇ також УрепресивнуФ функц≥ю - через придушенн¤ б≥олог≥чноњ агресивност≥ людини соц≥альними засобами або перетворенн¤ њњ у соц≥ально прийн¤тн≥ форми.

 р≥м цього, серед ≥нших сл≥д назвати п≥знавальну (гносеолог≥чну, мислетворчу), експресивну (¤ка даЇ можлив≥сть УпобачитиФ внутр≥шн≥й св≥т ≥ндив≥да), етичну, ≥дентиф≥кативну та консол≥дац≥йну функц≥ю культури.

4. ¬иди культурних норм та њх сусп≥льне призначенн¤

Ѕудь-¤ке сусп≥льство або окрема соц≥альна група повинн≥ упор¤дковувати в≥дносини в своЇму середовищ≥, послабл¤ти тенденц≥њ, ¤к≥ ведуть до розладу ≥ свав≥лл¤, усувати вплив стих≥йних настроњв. —усп≥льство також повинно погоджувати д≥њ окремих ос≥б ≥ груп, приводити њх у в≥дпов≥дн≥сть з≥ сп≥льними ≥нтересами. Ќаведенн¤ пор¤дку може бути дос¤гнуте через насильство ≥ примус, пол≥тичне, ≥деолог≥чне або психолог≥чне ман≥пулюванн¤ сусп≥льством. ќднак ст≥йке ≥ д≥йове саморегулюванн¤ соц≥альних в≥дносин дос¤гаЇтьс¤ також ≥ через культурн≥ норми. ¬они забезпечують добров≥льну ≥ св≥дому сп≥впрацю людей, спираютьс¤ на формал≥зован≥ мотиви ≥ потреби, ¤к≥ в≥дпов≥дають ухваленим ц≥л¤м, стимулюють стаб≥льн≥ стосунки в колектив≥, що спираютьс¤ на звичн≥ оч≥куванн¤.

 ультура регулюЇ виробничу ≥ творчу д≥¤льн≥сть людини ≥ особлив≥ форми сп≥лкуванн¤ м≥ж людьми, формуючи при цьому певн≥ трудов≥, естетичн≥, етичн≥, правов≥ та ≥нш≥ навички. Ќорми культури в њх зовн≥шньому вираженн≥ передбачають своЇр≥дну символ≥ку, визначену знакову систему, часом досить складну. ѕеретворенн¤ правил ≥ норм культури на стаб≥льний регул¤тор д≥¤льност≥ людини передбачаЇ, що вони засвоюютьс¤ людиною, стають њњ внутр≥шн≥м переконанн¤м. “обто норми культури - це певн≥ зразки, правила повед≥нки або д≥њ, ¤к≥ стали внутр≥шн≥ми регул¤торами людських д≥й.

Ќормативний б≥к культури ви¤вл¤Їтьс¤ в таких формах, ¤к обр¤д, ритуал, етикет, канон, стандарт.

ќбр¤д - це традиц≥йна символ≥чна д≥¤, ¤ка супроводжуЇ важлив≥ моменти житт¤ людини ≥ сусп≥льства, покликана спри¤ти зм≥цненню соц≥альних зв'¤зк≥в. Ќаприклад, емоц≥йним ≥ в той же час сусп≥льно значущим Ї вес≥льний обр¤д. ‘орми його в р≥зних етн≥чних традиц≥¤х р≥зноман≥тн≥, але сп≥льна основа - осв¤ченн¤ нового етапу в житт≥ людини ≥ побажанн¤ с≥мейного благополучч¤ - у вс≥х народ≥в незм≥нна. —имволом такого благополучч¤ в р≥зних етн≥чних традиц≥¤х Ї, наприклад, рис (јнгл≥¤, —Ўј), пшеничне зерно або хм≥ль (”крањна, ≈стон≥¤ та ≥нш.), коржик пр≥сного хл≥ба (аз≥атська народн≥сть).

–итуал - це вид обр¤ду, ¤кий ¤вл¤Ї собою форму складноњ символ≥чноњ повед≥нки, що ≥сторично склалас¤, впор¤дковану систему д≥й, ¤ка покликана п≥дкреслити особливу ц≥нн≥сть ≥ значущ≥сть дл¤ людини певних соц≥альних в≥дносин або процес≥в. –итуал в≥д≥граЇ важливу роль в ≥стор≥њ сусп≥льства ¤к традиц≥йно вироблений метод соц≥ального вихованн¤. ¬с≥м в≥дома детальн≥сть дипломатичних ≥ урочист≥сть в≥йськових ритуал≥в (прив≥танн¤ або прощанн¤ з≥ знаменом).

≈тикет ¤к норма культури ¤вл¤Ї собою встановлений пор¤док повед≥нки людини в рамках т≥Їњ або ≥ншоњ соц≥альноњ групи. ѕовед≥нковий етикет останн≥м часом привертаЇ все б≥льшу увагу молод≥, д≥лових к≥л. ” цьому ≥нтерес≥ простежуЇтьс¤ прагненн¤ до краси ≥ зручност≥ у сп≥лкуванн≥. ќсновна соц≥альна функц≥¤ етикету - це закр≥пленн¤ внутр≥шньогрупових ≥ м≥жгрупових культурних в≥дм≥нностей (наприклад, придворний, д≥ловий етикет).

 анон - зведенн¤ положень, ¤к≥ мають догматичний характер. —лово "канон" маЇ дек≥лька значень: 1) б≥бл≥йний канон - сукупн≥сть книг Ѕ≥бл≥њ, що визнаютьс¤ церквою УбогонатхненнимиФ ≥ застосовуютьс¤ в богослуж≥нн≥ ¤к Усв¤щенне писанн¤Ф; 2) церковний канон - правила в галуз≥ догматики, культу, орган≥зац≥њ церкви, зведен≥ христи¤нською церквою в закон; 3) канон в мистецтв≥ означаЇ ст≥йке правило художньоњ д≥¤льност≥, художн≥ принципи.

—тандарт ¤к вид культурноњ норми широко використовуЇтьс¤ в науц≥, техн≥ц≥, виробництв≥. —тандарт ¤вл¤Ї собою певний зразок (еталон), ¤кий приймаЇтьс¤ ¤к вих≥дний дл¤ з≥ставленн¤ з ним ≥нших под≥бних об'Їкт≥в. —учасне масове, сер≥йне виробництво продукц≥њ не може ≥снувати без стандартизац≥њ, встановленн¤ жорстких параметр≥в технолог≥њ виробництва, обов'¤зкових параметр≥в ¤кост≥ продукц≥њ, ¤ка випускаЇтьс¤.

Ќорми культури м≥нлив≥. ¬они п≥ддаютьс¤ тим же трансформац≥¤м, ¤ких зазнаЇ сусп≥льство. –азом з тим, норми культури забезпечують над≥йн≥сть, передбачуван≥сть ≥ загальнозрозум≥л≥сть повед≥нки.

ѕрийн¤то розр≥зн¤ти норми загальнолюдськ≥, нац≥ональн≥, класов≥, групов≥, м≥ж≥ндив≥дуальн≥. ¬имоги, ¤к≥ вит≥кають з цих р≥зновид≥в норм, нер≥дко розход¤тьс¤ м≥ж собою. √рупа може вимагати в≥д своњх член≥в д≥й, ¤к≥ засуджуютьс¤ сусп≥льством. ≤нод≥, наприклад, колектив ви¤вл¤Ї терпим≥сть до порушень норм, неухильного дотриманн¤ ¤ких вимагаЇ сусп≥льство.

Ќорми диференц≥йован≥ за соц≥альними структурами, в р≥зних соц≥альних групах вони можуть в≥др≥зн¤тис¤ за своњм зм≥стом. Ќорми п≥дтримують дистанц≥ю м≥ж класами, профес≥йними групами, станами, забезпечуючи механ≥зм розпод≥лу знань ≥ тип≥в д≥¤льност≥ та в≥дпов≥дно соц≥ального статусу ≥ прив≥лењв.

Ќорми в≥др≥зн¤ютьс¤ одна в≥д одноњ ступенем обов'¤зковост≥. ћожна вид≥лити спонукальн≥ норми (самовдосконалюйс¤!) ≥ заборонн≥ норми (не говори неправди!).

—т≥йк≥ норми збер≥гаютьс¤ прот¤гом багатьох покол≥нь, отримують етичне обірунтуванн¤, нер≥дко осв¤чуютьс¤ авторитетом рел≥г≥њ ≥ п≥дтримуютьс¤ законом. „асом норми збер≥гаютьс¤ ще довгий час п≥сл¤ того, ¤к вони втратили свою ефективн≥сть, перетворившись в пуст≥ ритуали, в застар≥лий стиль.

“аким чином, культурн≥ норми - це норми, ¤к≥ п≥дтримують ст≥йк≥ принципи комун≥кац≥њ, взаЇмод≥њ м≥ж ≥ндив≥дами ≥ р≥зними групами. –≥зке в≥дхиленн¤ в≥д прийн¤тих норм може розгл¤датис¤ ¤к ненормальна повед≥нка, ¤кщо, звичайно, воно не отримаЇ статус ориг≥нальност≥ або талановитост≥. Ќорми культури мають велике значенн¤ в житт≥ кожноњ людини ≥ сусп≥льства.

<< попередн¤     зм≥ст     наступна >>