6.–≈√”Ћё¬јЌЌя ¬≤ƒЌќ—»Ќ ¬Ћј—Ќќ—“≤.

6.1.ћетодолог≥чн≥ аспекти досл≥дженн¤ власност≥.

¬  онституц≥њ ”крањни, програмах пол≥тичних парт≥й л≥вого, правого та центристського напр¤мку декларуЇтьс¤ р≥вн≥сть р≥зних форм власност≥.

¬ р¤д≥ випадк≥в робл¤тьс¤ спроби к≥льк≥сно визначити њх частку у виробництв≥ продукц≥њ ≥ послуг. „ому вона повинна бути такою, а не ≥ншою - це звичайно не обгрунтовуЇтьс¤.

ѕрактично не досл≥джуЇтьс¤ питанн¤ про нове у формах власност≥ в сучасн≥й економ≥ц≥. ¬ласн≥сть не Ї чимось незм≥нним. “≥ юридичн≥ форми власност≥, ¤к≥ ≥снують сьогодн≥ (приватна, сусп≥льна) виникли ще в≥ки тому при ≥ншому, н≥ж зараз, р≥вн≥ розвитку продуктивних сил. —учасний р≥вень розвитку продуктивних сил повинен внести в ц≥ в≥дносини щось нове. јле в чому пол¤гаЇ це нове?

ƒл¤ в≥дпов≥д≥ на це питанн¤ треба проанал≥зувати досв≥д вдосконаленн¤ виробничих в≥дносин в крањнах з б≥льш розвиненими продуктивними силами, враховуючи, що б≥льш розвинен≥ крањни показують менш розвинен≥й  лише картину њњ власного майбутнього.

ўоб визначитись в≥дносно сп≥вв≥дношенн¤ р≥зних форм власност≥ в економ≥ц≥, треба теоретично про¤снити, ¤к≥ умови покликали у св≥й час ту чи ≥ншу форму власност≥ до житт¤, чи ≥снують ц≥ умови ≥ в ¤ких масштабах у сучасн≥й економ≥ц≥.

“акий анал≥з дозволить дати оц≥нку сучасному курсу на реформуванн¤ власност≥.  р≥м того, щоб дати об' Їктивну оц≥нку курсу на приватизац≥ю, реставрац≥ю приватноњ власност≥, треба про¤снити, при ¤ких умовах виникла приватна власн≥сть ≥ в чому про¤вл¤вс¤ њњ стимулюючий вплив на розвиток продуктивних сил. ѕот≥м треба проанал≥зувати, ¤к≥ зм≥ни виникли в продуктивних силах з часу виникненн¤ приватноњ власност≥ ≥ ¤к ц≥ зм≥ни вплинули на присвоЇнн¤ (форму власност≥).

¬ласн≥сть ¤к юридична категор≥¤. ѕраво власност≥ - сукупн≥сть правових норм, ¤к≥ закр≥плюють стан належност≥ речей - засоб≥в виробництва ≥ насл≥дк≥в прац≥ - за особами чи колективами, та заснована на цьому правомочн≥сть волод≥нн¤, користуванн¤ ≥ розпор¤дженн¤ ними вказаними речами.

¬олод≥нн¤ - фактичне пос≥данн¤ реч≥.

 ористуванн¤ - право виробничого чи особистого споживанн¤ реч≥ дл¤ задоволенн¤ власних потреб  ≥ ≥нтерес≥в в залежност≥ в≥д њњ призначенн¤ (експлуатац≥¤ власност≥, одержанн¤ плод≥в та прибутк≥в та ≥н.).

–озпор¤дженн¤ зд≥йснюЇтьс¤ скор≥ше за все шл¤хом укладанн¤ р≥зних угод: куп≥вл≥-продажу, дар≥нн¤, обм≥ну тощо.

¬ласн≥сть ¤к економ≥чна категор≥¤ - сусп≥льн≥ в≥дносини, що ≥сторично розвиваютьс¤, котр≥ характеризують розпод≥л (привласненн¤) речей - (елемент≥в багатства сусп≥льства) м≥ж р≥зними особами (окремими особами, сусп≥льними групами, класами, державами). Ќа поверхн≥ ¤вищ власн≥сть вигл¤даЇ ¤к предмети,  що належать певним особам. јле пон¤тт¤ власност≥ не можна зводити до речового зм≥сту чи в≥дношенн¤ людини до реч≥. ¬≥дносини власност≥ - в≥дносини м≥ж людьми по присвоЇнню матер≥альних благ складаютьс¤ у процес≥ виробництва. У¬с¤кое производство есть присвоение индивидуумом предметов природы в пределах определенной общественной формы и посредством ее. ¬ этом смысле будет тавтологией сказать, что собственность (присвоение) есть условие производстваФ [ ћаркс  ., Ёнгельс ‘.—оч.2-е изд.“.12.—.713].(ƒал≥ за формою: ћЁ .“.12.—.713).

¬ласн≥сть, ¤к кожна економ≥чна категор≥¤, Ї абстракц≥¤ тих д≥йсних в≥дносин, котр≥ виникають м≥ж людьми в процес≥ розвитку продуктивних сил. ÷≥ в≥дносини ≥сторично швидкоплинн≥. “ому власн≥сть так мало Ї в≥чною категор≥Їю, ¤к ≥ т≥ сусп≥льн≥ в≥дносини, ¤к≥ разом створюють те, що називають власн≥стю.

¬ласн≥сть зд≥йснюЇтьс¤ через саме виробництво, визначаЇтьс¤ ним.

√ромадська власн≥сть - ≥сторично перша форма власност≥.

Ќерозвинут≥сть знар¤дь виробництва, низький р≥вень продуктивност≥ прац≥ обумовлювали необх≥дн≥сть колективноњ прац≥ ≥ колективного присвоЇнн¤ насл≥дк≥в прац≥. «агальних зусиль член≥в громади потребувало полюванн¤, рибальство, буд≥вництво житла, човн≥в. “ому продукт прац≥ належав ус≥й громад≥.

¬насл≥док цього визначальною формою про¤ву виробничих в≥дносин у цей пер≥од були в≥дносини громадськоњ власност≥. ¬они поширювалис¤ перш за все на д≥л¤нки земл≥ (тварин, рослин, сировину дл¤ виготовленн¤ знар¤дь виробництва та ≥н.),  а також на житло, сум≥сне використанн¤ знар¤дь прац≥ (човн≥в, рибальських с≥ток та ≥н.).

¬ громад≥ ≥снувала ≥ особиста власн≥сть. ¬она поширювалас¤ на знар¤дд¤ виробництва особистого користуванн¤: найб≥льш ефективно знар¤дд¤ прац≥ можна було використовувати в тому випадку, ¤кщо вони в≥дпов≥дали ≥ндив≥дуальним особливост¤м людини, роб≥тника ≥ знаходилис¤ в його користуванн≥, в особист≥й власност≥. ’оча у р¤д≥ випадк≥в у цей час ≥снувала також ≥ндив≥дуальна прац¤ ( збиранн¤ плод≥в, ¤г≥д, ≥ндив≥дуальне полюванн¤ та ≥н.), насл≥док прац≥ окремого члена громади надходив в загальне користуванн¤.

ƒобувати њжу було важко, не завжди той чи ≥нший член громади мав можлив≥сть забезпечити себе харчами. ўоб вижити, ус≥ добут≥ продукти повинн≥ були надходити у загальний розпод≥л. ÷е забезпечувало збереженн¤ життЇд≥¤льност≥ громади. ” перв≥сн≥й громад≥ можна було вижити завд¤ки сум≥сн≥й прац≥ член≥в громади, зр≥вн¤л≥вц≥ в розпод≥л≥. ¬се це обумовлювало ≥снуванн¤ громадськоњ власност≥.

ѕриватна власн≥сть виникаЇ внасл≥док довгого ≥сторичного процесу розвитку продуктивних сил: виникненн¤ землеробства, тваринництва, рем≥сництва, торг≥вл≥. Ѕ≥льш досконал≥ засоби виробництва, нов≥ його методи значно п≥двищували продуктивн≥сть прац≥ ≥ давали можлив≥сть окремим с≥мТ¤м в≥дмовитис¤ в≥д колективноњ прац≥. ¬ землеробств≥ обробл¤ти землю при на¤вност≥ т¤гловоњ худоби могли одна-дв≥ людини. якщо дл¤ проведенн¤ полюванн¤ ран≥ше були потр≥бн≥ загальн≥ зусилл¤ багатьох мисливц≥в, то тепер, щоб догл¤дати худобу, отримувати в≥д нењ мТ¤со, молоко, хутро та шк≥ри, могла окрема с≥мТ¤.

√ромадська прац¤ перестала бути необх≥дн≥стю. ќск≥льки ≥ндив≥дуальна прац¤, парцел¤рне (др≥бне, особисте) господарюванн¤ створювали кращу за≥нтересован≥сть у результатах прац≥, вони стали переважною формою орган≥зац≥њ виробництва. √ромадський под≥л прац≥, п≥двищенн¤ њњ продуктивност≥ спри¤ли розвитку обм≥ну, товарного виробництва, грошей. ÷е створювало грунт дл¤ накопиченн¤ майна в натуральн≥й форм≥ й у вигл¤д≥ скарб≥в.

ћайно родини вже не п≥ддавалос¤ контролю громади, воно ставало обТЇктом ≥ндив≥дуального обм≥ну та збагаченн¤ приватних власник≥в.

–оздр≥бленн¤ прац≥ по окремих родинах врешт≥ решт привело до виникненн¤ приватноњ власност≥. ¬она п≥дривала громадську власн≥сть на земельн≥ д≥л¤нки, з часом приватна власн≥сть утверджуЇтьс¤ ≥ на землю. ѕолем≥зуючи з ƒюр≥нгом, ¤кий вважав, що приватна власн≥сть виникаЇ внасл≥док насильства, захопленн¤ власност≥, ‘.≈нгельс писав: У„астна¤ собственность образуетс¤ в результате изменившихс¤ условий производства и обмена, в интересах повышени¤ производства и развити¤ обмена, - следовательно, по экономическим причинамФ [ ћаркс  ., Ёнгельс ‘. —оч.2-е изд.“.20 —.166 ] .

” цей час У—редства труда - земл¤, земледельческие оруди¤, мастерские, ремесленные инструменты - были средствами труда отдельных лиц, рассчитанными лишь на единоличное употребление, и, следовательно, по необходимости оставались карликовыми, ог p аниченными. Ќо поэтому-то они, как правило, и принадлежали самому производителюФ [ћЁ .“.20.—. 279].

≤ндив≥дуальний характер виробництва законом≥рно продовжував приватну власн≥сть: Уѕри той форме товарного производства, котора¤ развивалась в средние века, вопрос о том, кому должен принадлежать продукт труда, не мог даже и возникнуть. ќн изготовл¤лс¤ отдельным производителем из собственного сырь¤, часто им самим же произведенного, при помощи собственных средств труда и собственными руками или руками семьи. “акому производителю незачем было присваивать себе этот продукт, он принадлежал ему по самому существу дела. —ледовательно, право собственности на продукты покоилось на собственном трудеФ [ћЁ .“.20.—. 281].

ѕриватна власн≥сть при ≥ндив≥дуальному характер≥ виробництва стимулюЇ розвиток продуктивних сил. «начно п≥двищуЇтьс¤ зац≥кавлен≥сь роб≥тник≥в у зб≥льшенн≥ робочого часу, п≥двищенн≥ ≥нтенсивност≥ прац≥, квал≥ф≥кац≥њ, у створенн≥ нових засоб≥в прац≥, технолог≥й. «ростанн¤ багатства окремих родин спри¤Ї розвитку потреб, по¤в≥ все нових споживних вартостей. Ѕагатшими ≥ р≥зноман≥тн≥шими стають продукти харчуванн¤, од¤г, житло та ≥н.

ѕриватна власн≥сть спри¤Ї розвитку людськоњ особистост≥: Уѕарцелл¤рное хоз¤йство и частное присвоение его плодов способствовали развитию личности, несовместимому с организмом более древних общинФ [ ћаркс  ., Ёнгельс ‘.—оч.2- изд. “.19.—.418-419 ].

ѕриватна власн≥сть мала ще одну п≥дставу дл¤ свого ≥снуванн¤: вона спри¤ла виникненню класового сусп≥льства, виникненню ≥ розвитку розумовоњ прац≥.

‘.≈нгельс по¤снюЇ це таким чином: Уѕока совокупный общественный продукт дает продукцию, едва превышающую самые необходимые средства существовани¤ всех, пока, следовательно, труд отнимает все или почти все врем¤ огромного большинства членов общества, до тех пор это общество неизбежно делитс¤ на классы. –¤дом с этим огромным большинством, исключительно зан¤тым подневольным трудом, образуетс¤ класс, освобожденный от непосредственно производительного труда и ведающий такими общими делами общества, как управление трудом, государственные дела, правосудие, науки, искусства и т. п.Ф[ћЁ .T.20.—.293].

≤снуванн¤ клас≥в У...обуславливалось недостаточностью производства и будет уничтожено полным развитием современных производительных силФ [ћЁ .T.20.—.293].У...”празднение классов предполагает такую высокую ступень развити¤ производства, на которой присвоение особым общественным классом средств производства и продуктов, - а с ними и политического господства, монополии образовани¤ и духовного руководства, - не только становитс¤ излишним, но и ¤вл¤етс¤ преп¤тствием дл¤ экономического, политического и интеллектуального развити¤. Ёта ступень теперь достигнутаФ [ћЁ .T.20.—.293].

¬ контекст≥ вище наведеного ‘.≈нгельс робить висновок: Уƒл¤ мануфактуры и дл¤ первой стадии развити¤ крупной промышленности не была возможна никака¤ друга¤ форма собственности, кроме частной собственности, не был возможен никакой другой общественный строй, кроме стро¤, основанного на частной собственности. ѕока нельз¤ производить в таких размерах, чтобы не только хватало на всех, но чтобы оставалс¤ избыток продуктов дл¤ увеличени¤ общественного капитала и дальнейшего развити¤ производительных сил, до тех пор должен всегда оставатьс¤ господствующий класс, распор¤жающийс¤ производительными силами, и другой класс - бедный и угнетенныйФ [ћЁ .T.4.—.330].

’арактер виробництва з розвитком кап≥тал≥зму пост≥йно зм≥нювавс¤: У¬место самопр¤лки, ручного ткацкого станка, кузнечного молота по¤вилась пр¤дильна¤ машина, механический ткацкий станок, паровой молот; вместо отдельной мастерской - фабрика, требующа¤ совместного труда сотен и тыс¤ч рабочих. ѕодобно средствам производства, и само производство превратилось из р¤да разрозненных действий в р¤д общественных действий, а продукты - из продуктов отдельных лиц в продукты общественные. ѕр¤жа, ткани, металлические товары, выход¤щие теперь из фабрик и заводов, представл¤ют собой продукт множества рабочих, через руки которых они должны последовательно пройти, прежде чем стали готовыми. Ќикто в отдельности не может сказать о них: УЁто сделал ¤, это мой продуктФ [ћЁ .T.20.—.280].

У≈сли до сих пор собственник средств труда присваивал продукт потому, что это был, как правило, его собственный продукт, а чужой вспомогательный труд был исключением, то теперь собственник средств труда продолжал присваивать  себе продукт, хот¤ последний ¤вл¤лс¤ уже не его продуктом, а исключительно продуктом чужого труда. <...> —редства производства и производство по существу стали общественными. Ќо они остаютс¤ подчиненными той форме присвоени¤, котора¤ своей предпосылкой имеет частное производство отдельных производителей, когда каждый, следовательно, ¤вл¤етс¤ владельцем своего продукта и выносит его на рынокФ  [ћЁ .T.20.—.281].

¬ цих умовах приватна власн≥сть себе зживаЇ.

ѕ.—амуельсон ≥ Ќ.Ќордхауз констатують: У...„астна¤ собственность становитс¤ все менее частной, а свободные предпри¤ти¤ все менее свободнымиФ.

—усп≥льство обмежуЇ розпор¤дженн¤ приватною власн≥стю. ѓњ вже не можна так в≥льно продати, купити, л≥кв≥дувати виробництво, ¤к це було 100-150 рок≥в тому. ƒержава п≥дпор¤дковуЇ п≥дприЇмства антимонопольному, антикризовому регулюванню, плануванню, в р¤д≥ випадк≥в нац≥онал≥зуЇ п≥дприЇмства чи ц≥л≥ галуз≥.

«м≥нюЇтьс¤ право успадкуванн¤. ѕри ≥ндив≥дуальному характер≥ виробництва син, ¤к правило, успадковуЇ фах батька. “ому перех≥д до нього у спадок зособ≥в виробництва спри¤в збереженню виробництва, виробничих навичок, ≥ тим був виправданий. јле це право все б≥льше втрачаЇ значенн¤ у сучасних умовах.

ѕерех≥д великих п≥дприЇмств ≥ засоб≥в сп≥лкуванн¤ в руки акц≥онерних товариств, трест≥в ≥ в державну власн≥сть доводить, що буржуаз≥¤ вже непотр≥бна дл¤ керуванн¤ сучасними продуктивними силами: ц≥ функц≥њ кап≥тал≥ста тепер виконують найман≥ службовц≥. Ѕуржуаз≥¤, ¤к двор¤нство у ‘ранц≥њ в 1789 роц≥, стаЇ не т≥льки все б≥льш соц≥ально зайвою, а ≥ пр¤мою соц≥альною перешкодою.

¬ наш час виробництво орган≥зуЇ, ¤к правило, фах≥вець-менеджер: директор, керуючий ≥ т.п. Ќа «аход≥ вже к≥лька дес¤тир≥ч пропагуЇтьс¤ теор≥¤ " управл≥нськоњ революц≥њ" , зг≥дно з ¤кою старий кап≥тал≥зм зник, колишн≥ господар≥-кап≥тал≥сти вже не керують виробництвом, њх м≥сце зайн¤ли фах≥вц≥-менеджери.

” п≥сл¤воЇнн≥ роки там, де застосовуютьс¤ висок≥ технолог≥њ, де потр≥бна вища осв≥та, господарем на виробництв≥ поступово стаЇ роб≥тник, ¤кий безпосередньо зайн¤тий у виробничому процес≥. «м≥ни в процес≥ виробництва ≥ в зм≥ст≥ прац≥ роб≥тника примушують перекладати на його плеч≥ прийн¤тт¤ багатьох управл≥нських р≥шень, зокрема по вдосконаленню виробництва.

¬≥дносини приватноњ власност≥ трансформуютьс¤ у звТ¤зку з необх≥дн≥стю забезпечувати всеб≥чний розвиток ус≥х громад¤н. –озвинут≥ крањни намагаютьс¤ створити умови, за ¤ких ус≥ бажаюч≥ змогли би отримати вищу осв≥ту. ѕриблизно 90% фермер≥в —Ўј мають сьогодн≥ вищу осв≥ту. —усп≥льство створюЇ умови дл¤ розкритт¤ зд≥бностей ≥ хисту його громад¤н: системи р≥зноман≥тних конкурс≥в, спецшк≥л, стипенд≥й дозвол¤ють ви¤вл¤ти найб≥льш талановитих ≥ орган≥зувати њх спец≥альну п≥дготовку. ¬оно зац≥кавлене у тому, щоб таланти служили сусп≥льству: це все б≥льше стаЇ умовою його розвитку, а також умовою п≥дтриманн¤ конкурентоздатност≥ товар≥в даноњ крањни на св≥товому ринку.

¬≥дпов≥дно зм≥нюЇтьс¤ розпод≥л. “епер в≥н повинен забезпечити не т≥льки отриманн¤ певноњ (вищоњ чи середньоњ) осв≥ти, але й п≥дготувати дитину до отриманн¤ такоњ осв≥ти. ” родин≥ дитина повинна отримати не т≥льки њжу, од¤г, житло ≥ т.п, але й певний розвиток. ÷е вимагаЇ п≥двищенн¤ зарплати, перш за все м≥н≥мальноњ, розвиток системи соц≥ального захисту.

¬итрати на соц≥альн≥ потреби з 1965 р. по 1983 р. п≥двищилис¤ (у в≥дсотках до нац≥онального доходу чи к≥нцевого сусп≥льного продукту у де¤ких крањнах): в —–—–-з 11,8 до 13,9; —Ўј- з 7,0 до 13,8; ¬еликобритан≥њ- з 11,7 до 20,5; ‘ранц≥њ- з 15,8 до 29,4; ‘–Ќ- з 16,7 до 24,3; Ўвец≥њ- з 13,8 до 33,3.

ƒл¤ таких зм≥н в розпод≥л≥ потр≥бно було обмежити прив≥лењ ≥ п≥льги, котр≥ виникали ≥з волод≥нн¤ приватною власн≥стю. як правило, в розвинутих крањнах св≥ту д≥Ї прогресивний податок на дох≥д ≥ власн≥сть. ” ‘–Ќ власник дорогоц≥нностей повинен вказати њх варт≥сть у податков≥й декларац≥њ ≥ сплатити податок за користуванн¤ предметами розкошу. ѕодаток на спадщину ≥ дар≥нн¤ с¤гаЇ 90%. —истема оподаткуванн¤ зводить р≥зницю м≥ж максимальними ≥ м≥н≥мальними доходами до сп≥вв≥дношенн¤ 1:5, 1:7. ” Ўвец≥њ сп≥вв≥дношенн¤ доход≥в п≥сл¤ сплати податк≥в м≥ж будь-¤кими категор≥¤ми населенн¤ не перевищуЇ 1:2.

ѕотреби розвитку продуктивних сил примушують брати курс на всеб≥чний розвиток ус≥х громад¤н. –≥вень розвитку продуктивних сил дозвол¤Ї забезпечити це. “им самим втрачаЇтьс¤ ще одна п≥двалина ≥снуванн¤ приватноњ власност≥ ≥ класового сусп≥льства: в≥дпадаЇ необх≥дн≥сть у клас≥ багатих ¤к умов≥ ≥снуванн¤ розумовоњ прац≥. Ѕ≥льше того, ≥снуванн¤ класу багатих, ¤к≥ споживають те, що могло би спри¤ти розвитку ≥нших громад¤н, стаЇ пр¤мою перешкодою дл¤ розвитку продуктивних сил.

6.2. ¬досконаленн¤ власност≥ у сучасних умовах   (закордонний досв≥д).

«вернемос¤ ще до одного зауваженн¤ ‘.≈нгельса, ¤ке маЇ методолог≥чне значенн¤.  онстатуючи, що У...конечных причин всех общественных изменений и переворотов надо искать...в экономике соответствующей эпохиФ, ‘.≈нгельс порадив не винаходити засоби дл¤ знищенн¤ нерозумних та несправедливих сусп≥льних установлень ≥з голови, а Уоткрывать их при помощи головы в наличных материальных фактах производстваФ, памТ¤таючи, що У...средства дл¤ устранени¤ обнаруженных зол должны быть тоже налицо - в более или менее развитом виде - в самых изменившихс¤ производственных отношени¤хФ [ћЁ .T20.—.278].

як≥ ж зм≥ни у продуктивних силах ≥ виробничих в≥дносинах характерн≥ дл¤ останн≥х дес¤тир≥ччь - пер≥оду 60-90- рок≥в?

«м≥нюЇтьс¤ зм≥ст прац≥ роб≥тник≥в. ўе в≥дносно не так давно внесок  роб≥тника у п≥двищенн¤ загального добробуту визначавс¤ його зусилл¤ми (перш за все ф≥зичними) по виконанню певних роб≥т, ≥ м≥г бути вим≥р¤ний через к≥льк≥сть деталей чи вироб≥в ≥ њх ¤к≥сть. ўоб матер≥ально зац≥кавити роб≥тника в покращенн≥ результат≥в прац≥, треба було платити йому за к≥льк≥сть ≥ ¤к≥сть прац≥.

—ьогодн≥ там, де використовують нов≥ технолог≥њ, роб≥тники зайн¤т≥, ¤к правило, розумовою працею, мають середню чи вищу осв≥ту. ѓх внесок у п≥двищенн¤ загального добробуту визначаЇтьс¤ ¤к≥стю тих р≥шень, ¤к≥ вони приймають, керуючи виробничим процесом. ¬и¤вити особистий внесок прац≥вника у цих умовах часто неможливо, в≥н знаходить св≥й вираз у к≥нцевому результат≥ д≥¤льност≥ виробничого колективу. «в≥дси необх≥дн≥сть зац≥кавити роб≥тника у к≥нцевих результатах д≥¤льност≥ того колективу, де в≥н працюЇ.

Ѕ≥льш т≥сного звТ¤зку роб≥тника з к≥нцевим результатом д≥¤льност≥ потребують ≥ де¤к≥ ≥нш≥ зм≥ни у розвитку продуктивних сил. ” комплексно механ≥зованому чи автоматизованому виробництв≥ через " руки" роб≥тника проходить велика к≥льк≥сть сировини, ¤ка дорого коштуЇ. ƒорого коштують ≥ засоби прац≥, ¤к≥ використовуЇ роб≥тник. Ќав≥ть невелика рац≥онал≥зац≥¤ виробничого процесу може принести значний економ≥чний ефект. –ац≥онал≥заторство повинно стати обовТ¤зковим елементом д≥¤льност≥ кожного роб≥тника ще з одн≥Їњ причини. Ќов≥ засоби прац≥ зараз швидко зм≥нюють стар≥, зазвичай за 5-7 рок≥в. Ќов≥ верстати ≥ машини з початку експлуатац≥њ розкривають св≥й потенц≥ал на 40-60%, решту його повинн≥ реал≥зувати т≥, хто њх використовуЇ, у процес≥ вдосконаленн¤ виробництва.

ѕ≥д час первинноњ механ≥зац≥њ виробництва (у нас - в 30-50-≥ роки) розвиток економ≥ки можна було переважно забезпечити за рахунок окремих винаход≥в, на баз≥ ¤ких створювалас¤ техн≥ка, що масово використовувалась: трактори, автомоб≥л≥, с≥льськогосподарськ≥ машини ≥ та ≥н.

ƒостатньо було на р≥вн≥ ƒержплану прийн¤ти р≥шенн¤ про зб≥льшенн¤ виготовленн¤ такоњ техн≥ки, спр¤мувати њњ у с≥льське господарство, де була зайн¤та основна частина населенн¤, ≥ це дозвол¤ло вив≥льнити м≥льйони прац≥вник≥в ≥ забезпечити робочою силою нов≥ п≥дприЇмства.

“епер таких можливостей отриманн¤ економ≥њ часу немаЇ. ≈коном≥ка значно б≥льше диверсиф≥кована, н≥ж у пер≥од первинноњ механ≥зац≥њ, в н≥й значно б≥льше галузей, вид≥в виробництва, дуже р≥зноман≥тн≥ засоби прац≥. ќкрем≥ види верстат≥в, машин, технолог≥й в крањн≥ використовуЇ к≥лька дес¤тк≥в чи сотен роб≥тник≥в. ўоб дос¤гти значного росту продуктивност≥ сусп≥льноњ прац≥, њњ треба п≥двищувати повсюдно, вдосконалювати виробництво самим широким фронтом, при активн≥й участ≥ у ц≥й справ≥ ¤комога б≥льшоњ к≥лькост≥ роб≥тник≥в. ÷≥ роб≥тники повинн≥ бути зац≥кавлен≥ в накопиченн≥ чи отриманн≥ кредит≥в дл¤ вдосконаленн¤ виробництва, мати суттЇвий прир≥ст зарплати за рахунок заход≥в по вдосконаленню виробництва.

–озвинут≥ крањни св≥ту у 60-80-≥ роки нагромадили в≥дпов≥дний досв≥д вдосконаленн¤ виробничих в≥дносин, ¤кий маЇ дл¤ нас не аби ¤ке значенн¤.

ѕроблема зб≥льшенн¤ к≥лькост≥ учасник≥в вдосконаленн¤ виробництва знайшла своЇ вир≥шенн¤ у розвитку ризикового п≥дприЇмництва (венчура), оренди (л≥зинга), малого п≥дприЇмництва, в розширенн≥ самост≥йност≥ п≥дрозд≥л≥в п≥дприЇмств аж до перетворенн¤ њх у мал≥ п≥дприЇмства, в розвитку " роб≥тничого кап≥тал≥зму" .

–озвиток венчура дозвол¤Ї тим, у кого Ї ≥де¤ створенн¤ новоњ техн≥ки, нового товару, отримати необх≥дну допомогу: консультац≥њ, прим≥щенн¤, грошов≥ кошти дл¤ реал≥зац≥њ ≥дењ.

Ћ≥зинг даЇ можлив≥сть почати нову справу тим орган≥заторам виробництва, ¤к≥ не мають власного стартового кап≥талу. —еред населенн¤ не так багато громад¤н мають орган≥заторський, п≥дприЇмницький талант. ¬ ≥нтересах сусп≥льства залучити ц≥ таланти до вдосконаленн¤ виробництва.

–озширенн¤ самост≥йност≥ п≥дрозд≥л≥в п≥дприЇмств аж до перетворенн¤ њх у мал≥ п≥дприЇмства при в≥дпов≥дн≥й матер≥альн≥й зац≥кавленост≥ спонукаЇ њх колективи до пошуку новоњ техн≥ки ≥ технолог≥њ, до вдосконаленн¤ виробництва. ¬ япон≥њ часто дл¤ великого складального виробництва 1-2 детал≥ постачаЇ самост≥йна ф≥рма, де зайн¤то к≥лька роб≥тник≥в. “аким чином, у найменш≥й кл≥тинц≥ господарського механ≥зму створюЇтьс¤ сприйн¤тлив≥сть до Ќ“ѕ; б≥льш того, вдаЇтьс¤ орган≥зувати конкуренц≥ю м≥ж виробниками нав≥ть в умовах сучасного багатосер≥йного виробництва.

–озвитку малого п≥дприЇмництва спри¤ли зм≥ни у продуктивних силах. якщо паровий двигун м≥г бути ефективно використаним на великих п≥дприЇмствах, то електродвигун дав шанс конкурувати з ними малим п≥дприЇмствам. ÷≥ шанси зб≥льшилис¤ з виникненн¤м ≥ використанн¤м м≥кроелектрон≥ки. ћал≥ п≥дприЇмства дозволили скоротити транспортн≥ витрати, що маЇ не аби ¤ке значенн¤ при подорожченн≥ енергонос≥њв. Ќарешт≥, мал≥ п≥дприЇмства легше орган≥зувати, на них можна швидше перебудовувати виробництво, ор≥Їнтуючись на зм≥ну ринковоњ конТюнктури, краще реагувати на швидке розширенн¤ р≥зноман≥тних ≥ндив≥дуальних та сусп≥льних потреб.

¬енчур ≥ л≥зинг створюють значну зац≥кавлен≥сть роб≥тник≥в в к≥нцевому результат≥ д≥¤льност≥. “≥льки у випадку усп≥ху у створенн≥ нового товару венчур приносить доход: за рахунок орган≥зац≥њ його масового виробництва чи продажу л≥ценз≥й на його виробництво велик≥й ф≥рм≥. Ћ≥зинг (оренда) передбачаЇ, що доход роб≥тник≥в формуЇтьс¤ за залишковим принципом: його отримують т≥льки п≥сл¤ розрахунк≥в з постачальниками, сплати податк≥в ≥ орендноњ плати; тут ≥снуЇ т≥сна залежн≥сть доходу прац≥вник≥в в≥д к≥нцевого результату д≥¤льност≥ п≥дприЇмства.

«ац≥кавлен≥сть роб≥тник≥в не т≥льки у к≥нцевих результатах д≥¤льност≥ п≥дприЇмств, але й в нагромадженн≥ заради вдосконаленн¤ виробництва створюють програми ESOP (" роб≥тничий кап≥тал≥зм" ).

” 1974 р. конгрес —Ўј прийн¤в 20 законодавчих акт≥в, стимулюючих створенн¤ програм над≥ленн¤ акц≥¤ми роб≥тник≥в (ESOP). « цього часу в —Ўј швидко поширюЇтьс¤ колективна власн≥сть: п≥дприЇмства переход¤ть у власн≥сть роб≥тник≥в. Ќа початок 90-х рок≥в роб≥тники повн≥стю чи частково волод≥ли 10500 ф≥рмами. Ќа них було зайн¤то 11 млн.чол. (б≥л¤ 10% найманоњ робочоњ сили —Ўј). ÷¤ цифра зростаЇ щор≥чно приблизно на 10%. як св≥дчать спец≥альн≥ опитуванн¤, 66% роб≥тник≥в ≥ службовц≥в вол≥ли б працювати в товариствах, ¤к≥ належать працюючим в них.  олективна власн≥сть, за котру довго ≥ безрезультатно виступали л≥в≥ сили у —Ўј, стаЇ реальн≥стю.

ƒл¤ викупу основних фонд≥в, ¤к≥ передаютьс¤ роб≥тникам, компан≥¤ бере позику в банку чи страховому товариств≥, утримувачем ¤коњ стаЇ спец≥альний фонд чи траст. ‘онд скуповуЇ акц≥њ компан≥њ ≥ зараховуЇ  њх варт≥сть на спец≥альн≥ особист≥ рахунки роб≥тник≥в.  ожен роб≥тник отримуЇ акц≥њ пропорц≥йно його трудовому внеску (зарплат≥, числу в≥дпрацьованих годин тощо). „им довше працюЇ у ф≥рм≥ роб≥тник, тим б≥льше у нього акц≥й.

якщо компан≥¤ робить внесок в прграму ESOP (у вигл¤д≥ своњх акц≥й чи гот≥вки, в т.ч. отриманих у кредит), то цей внесок зв≥льн¤Їтьс¤ в≥д оподаткуванн¤. ÷е заощаджуЇ близько 40 цент≥в на кожний долар оподаткованоњ суми. ¬они залишаютьс¤ у вигл¤д≥ акц≥й у прац≥вник≥в компан≥њ. “аким чином, держава стимулюЇ внески у програму ESOP.

ѕраво на отриманн¤ акц≥й прац≥внику надаЇтьс¤ п≥сл¤ к≥лькох рок≥в роботи у ф≥рм≥ (строк цей не повинен перевищувати 7 рок≥в). ƒоки роб≥тник працюЇ у ф≥рм≥, в≥н не може продати чи закласти свою частку власност≥: рахунки прац≥вник≥в залишаютьс¤ нев≥дТЇмною частиною колективного нагромадженн¤ програми ESOP. якщо прац≥вник йде на пенс≥ю чи на ≥нше п≥дприЇмство, в≥н маЇ право отримати своњ акц≥њ, чи в≥дпов≥дну суму гот≥вкою.

≤нтереси прац≥вника в цьому випадку не перешкоджають нагромадженню. “ак зн≥маЇтьс¤ проблема, ¤ка ≥снуЇ на колективних п≥дприЇмствах ёгослав≥њ: тут прибуток п≥дприЇмства майже ц≥лком розтрачуЇтьс¤ на поточн≥ потреби роб≥тник≥в на шкоду нагромадженню.

ƒоходи роб≥тник≥в у —Ўј можна под≥лити на три категор≥њ: поточн≥ регул¤рн≥ (зарплата ≥ т.п.), в≥дстрочен≥ платеж≥ (пенс≥њ, допомоги по медичному обслуговуванню, ≥нш≥ допомоги тощо) ≥  зм≥нн≥ доходи (наприклад, прем≥њ). Ќа колективних п≥дприЇмствах у пор≥вн¤нн≥ з≥ звичайними сума в≥дстрочених платеж≥в вища (за рахунок регул¤рного поповненн¤ фонду програми ESOP; за рахунок п≥двищенн¤ курсу акц≥й товариства в раз≥ його ф≥нансового усп≥ху). «м≥нн≥ доходи м≥ст¤ть у соб≥ див≥денди на акц≥њ ≥ додатков≥ нарахуванн¤ роб≥тникам при зб≥льшенн≥ прибутковост≥ товариства; зростають вони звичайно швидше поточних доход≥в.

“аким чином, доходи роб≥тник≥в товариств, ¤к≥ знаход¤тьс¤ в колективн≥й власност≥, т≥сн≥ше повТ¤зан≥ з к≥нцевими результатами њх д≥¤льност≥; прац¤ њх точн≥ше зор≥Їнтована на дос¤гненн¤ кращого к≥нцевого результату.

‘≥рми, ¤к≥ належать тим, хто на них працюЇ, отримують прибуток в середньому на 50% б≥льший, н≥ж звичайн≥ п≥дприЇмства т≥Їњ ж галуз≥. “ут менша плинн≥сть кадр≥в, вища ефективн≥сть прац≥, роб≥тники активн≥ше беруть участь у кер≥вництв≥ п≥дприЇмством.

¬важають, що до росту прибутковост≥ й ефективност≥ прац≥ веде не сам по соб≥ ном≥нальний продаж власност≥ компан≥њ, а залученн¤ роб≥тник≥в до кер≥вництва п≥дприЇмством.

јмериканськ≥ менеджери приход¤ть до висновку, що на вс≥х р≥вн¤х управл≥нн¤ необх≥дно затвердити принцип - роб≥тник ≥ Ї власник. “ому нов≥ методи рац≥онал≥зац≥њ прац≥ спр¤мован≥ на розвиток соц≥альноњ ≥ виробничоњ активност≥ прац≥вника, на повне розкритт¤ вс≥х його можливостей, реал≥зац≥ю його творчого потенц≥алу. ўоб дос¤гти ц≥Їњ мети, прац≥вникам ус≥х р≥вн≥в надаЇтьс¤ б≥льш повна ≥нформац≥¤ про характер ≥ ц≥л≥ виробництва, њх залучають до вс≥х етап≥в виробничого циклу: плануванн¤, технолог≥њ, контролю за ¤к≥стю.

«а даними Ќью-…оркськоњ б≥ржи, р≥зноман≥тн≥ програми по актив≥зац≥њ людського фактору мали 7 тис. великих корпорац≥й, де зосереджено 54% зайн¤тих. « них 44% мали гуртки ¤кост≥, сформован≥ ≥з роб≥тник≥в на добров≥льних засадах, 35% - автономн≥ робоч≥ бригади, 25% - систему участ≥ прац≥вник≥в у прибутках. ѕри цьому товариства з будь-¤кою часткою власност≥ роб≥тник≥в мали гуртк≥в у 4 рази б≥льше, н≥ж ≥нш≥ ф≥рми. ѕрац≥вники приймають участь в управл≥нн≥ в 82% товариств з волод≥нн¤м прац≥вниками частиною або ус≥ма основними фондами, у 70% товариств з програмами отриманн¤ додаткових доход≥в ≥ в 63% товариств - де Ї програми групового стимулюванн¤ прац≥.

ѕод≥бн≥ зм≥ни у виробничих в≥дносинах в≥дбуваютьс¤ ≥ в ≥нших крањнах. «акладена в ESOP концепц≥¤ ф≥нансуванн¤ застосовуЇтьс¤ б≥льше, н≥ж в 50-ти крањнах св≥ту.

¬ япон≥њ пост≥йн≥ прац≥вники приймаютьс¤ на роботу дов≥чно. «арплата њх залежить перш за все в≥д стажу роботи. Ќе можна зм≥нити м≥сце роботи без втрати значноњ частки прив≥лењв ≥ п≥льг. ¬ структур≥ зарплати ¤понського роб≥тника основна (базова) ставка складаЇ б≥л¤ 20-50% вс≥Їњ суми зарплати. „астка, що залишилась - р≥зноман≥тн≥ доплати ≥ прем≥њ за ≥ндив≥дуальну ≥ групову продуктивн≥сть, за ¤к≥сть прац≥, повед≥нку ≥ дисципл≥ну тощо. якщо попит на продукц≥ю ф≥рми знижуЇтьс¤, значна частка зарплати њњ роб≥тник≥в може бути заморожена ≥ використана на покритт¤ збитк≥в чи модерн≥зац≥ю виробництва.

¬досконаленн¤ виробничих в≥дносин у 60-80-≥ роки, пристосуванн¤ њх до потреб розвитку продуктивних сил продовжувалос¤. ƒосв≥д такого вдосконаленн¤ дуже корисний дл¤ нас: реформуванн¤ нашоњ еканом≥ки треба вести, використовуючи форми, ¤к≥ отримали розповсюдженн¤ на «аход≥: л≥зинг, венчур, розширенн¤ самост≥йност≥ п≥дприЇмств ≥ њх п≥дрозд≥л≥в, створенн¤ малих п≥дприЇмств, програми ESOP.

6.3.яка власн≥сть потр≥бна наш≥й економ≥ц≥.

¬ласн≥сть визначаЇ решту виробничих в≥дносин: обм≥ну, розпод≥лу, споживанн¤. ¬она може гальмувати чи, навпаки, прискорювати розвиток продуктивних сил. ќсобливо наочно це про¤вл¤Їтьс¤ при радикальн≥й зм≥н≥ форм власност≥ (перех≥д до сусп≥льноњ власност≥ п≥сл¤ революц≥њ 1917 року, реставрац≥¤ приватноњ власност≥ п≥д час нин≥шнього переходу до ринковоњ економ≥ки).

6.3.1.”твердженн¤ сусп≥льноњ власност≥ та його насл≥дки.

”твердженн¤ п≥сл¤ революц≥њ 1917 року сусп≥льноњ власност≥ на засоби виробництва створило кращ≥ передумови дл¤ розвитку народного господарства. «Т¤вилась можлив≥сть планом≥рного розвитку народного господарства. ÷е дозволило запоб≥гати економ≥чним кризам, ¤к≥ властив≥ кап≥тал≥стичн≥й економ≥ц≥, уникнути обумовлених ними збитк≥в в≥д недовикористанн¤ виробничих потужностей, робочоњ сили тощо. ” стисл≥ строки, планом≥рно концентруючи ресурси, вдалос¤ провести ≥ндустр≥ал≥зац≥ю крањни, механ≥зувати с≥льське господарство, створити ун≥кальний оборонний потенц≥ал, розвинути систему народноњ осв≥ти ≥ медицини.

” роки ¬еликоњ ¬≥тчизн¤ноњ в≥йни завд¤ки сусп≥льн≥й власност≥ на засоби виробництва ≥ планом≥рн≥й його орган≥зац≥њ, —–—–, маючи менший виробничий потенц≥ал, н≥ж Ќ≥меччина ≥ окупован≥ нею крањни, зм≥г дати зброњ б≥льше ≥ кращоњ ¤кост≥, н≥ж Ќ≥меччина.

”твердивс¤ загальний характер прац≥: кожний, зд≥бний до прац≥, повинен був займатис¤ сусп≥льно корисною працею.÷е дозволило зб≥льшити прикладанн¤ прац≥ у народному господарств≥ за рахунок тих, хто ран≥ше не працював ≥ тих, хто обслуговував пануючий клас. ѕрискоривс¤ процес концентрац≥њ виробництва: йому тепер не перешкоджало ≥снуванн¤ р≥зних власник≥в. “ак, у с≥льському господарств≥ швидко пройшло укрупненн¤ колгосп≥в ≥ радгосп≥в, що дозволило застосувати б≥льш потужн≥ трактори ≥ машини, забезпечувати њх високе завантаженн¤.

Ѕуло л≥кв≥довано паразитичне споживанн¤ пануючих клас≥в (за п≥драхунками, у царськ≥й –ос≥њ споживанн¤ т≥льки м≥ськоњ буржуаз≥њ складало 20% нац≥онального доходу). ÷е дозволило майже вдв≥ч≥ дб≥льшити фонд нагромадженн¤ ≥ провести ≥ндустр≥ал≥зац≥ю крањни за рахунок власних кошт≥в.

 ращ≥ умови були створен≥ дл¤ всеб≥чного розвитку громад¤н - головноњ виробничоњ сили. Ѕули знайден≥ засоби дл¤ розвитку народноњ осв≥ти, культури, науки ≥ мистецтва. ÷е дозволило включити в активне житт¤ масу талановитих людей ≥ забезпечити прорив у науц≥ ≥ техн≥ц≥, подолати в≥дстал≥сть крањни. «б≥льшивс¤ в≥льний час ус≥х громад¤н. ¬осьмигодинний робочий день в —–—– був встановлений п≥сл¤ революц≥њ 1917 року, в той час, ¤к в розвинених крањнах «аходу до нього переходили до початку другоњ св≥товоњ в≥йни.

”твердивс¤ новий основний економ≥чний закон: виробництво тепер велос¤ не заради прибутку, а заради повного добробуту ≥ в≥льного, всеб≥чного розвитку ус≥х громад¤н. ¬≥дпов≥дно зм≥нивс¤ критер≥й економ≥чноњ ефективност≥: почали обиратись т≥ вар≥анти розвитку економ≥ки, ¤к≥ забезпечують  не максимальне зростанн¤ прибутку, а максимальне задоволенн¤ сусп≥льних потреб. ÷е зм≥нило стратег≥ю економ≥чного розвитку ≥ дозволило запоб≥гти тих втрат, котрих не можна було б уникнути, ¤кби в≥дб≥р вар≥ант≥в проводити по критер≥ю максим≥зац≥њ прибутку. –озширилис¤ меж≥ застосуванн¤ машин. “ак, витрати на механ≥зац≥ю с≥льського господарства, де¤ких вантажно-розвантажувальних земл¤них роб≥т у 30-≥ роки не приносили прибутку: роб≥тники, ¤к≥ вив≥льн¤лис¤ машинами, чи взагал≥ не отримували зарплати (що трапл¤лос¤ при нап≥внатуральному характер≥ виробництва в с≥льському господарств≥), чи отримували невелику зарплату, економ≥¤ ¤коњ не окуповувала витрат на машини. јле саме первинна механ≥зац≥¤ с≥льського господарства дозвол¤ла вив≥льн¤ти робочу силу при м≥н≥мальних витратах на вив≥льненн¤ ≥ забезпечувати за рахунок цього максимально можлив≥ темпи економ≥чного зростанн¤.

як св≥дчить досв≥д крањн, що розвиваютьс¤, максимальн≥ темпи економ≥чного зростанн¤ й висока зайн¤т≥сть населенн¤ при нестач≥ кап≥тальних вкладень ≥ надлишку робочоњ сили можуть бути забезпечен≥ у тому випадку, ¤кщо будуть обиратись менш кап≥талоЇмн≥ вар≥анти розвитку економ≥ки. ƒл¤ вибору таких вар≥ант≥в треба в≥дмовитис¤ в≥д прибутку, ¤к критер≥ю економ≥чноњ ефективност≥. —аме такий п≥дх≥д у 30-≥ роки, коли виб≥р вар≥ант≥в ор≥Їнтувавс¤ на гасло " Ѕ≥льше стал≥, вуг≥лл¤, машин, верстат≥в" , а не на норму прибутку, забезпечив висок≥ темпи економ≥чного зростанн¤.

ѕрибуток можна отримати, ¤кщо вив≥льнити при допомоз≥ машин певну к≥льк≥сть роб≥тник≥в. « сусп≥льноњ точки зору ц≥ витрати неефективн≥ до тих п≥р, поки зв≥льнен≥ роб≥тники не будуть забезпечен≥ новими робочими м≥сц¤ми ≥ не почнуть нов≥ процеси прац≥. ќр≥Їнтац≥¤ економ≥ки не на прибуток, а на зростанн¤ обТЇму виробництва разом з планом≥рним розвитком економ≥ки дозволить уникнути безроб≥тт¤, не мати втрат в≥д безд≥¤льност≥ вив≥льненоњ машинами робочоњ сили.

 р≥м того, показник норми прибутку неточно ор≥ЇнтуЇ при вибор≥ вар≥ант≥в розвитку економ≥ки. ¬≥н дозвол¤Ї в≥дбирати т≥ вар≥анти розвитку економ≥ки, ¤к≥ в найб≥льшому ступен≥ спри¤ють зростанню багатства (прибутку) приватного власника. јле в≥н неточно характеризуЇ ефективн≥сть цих вар≥ант≥в дл¤ сусп≥льства, њх внесок в зб≥льшенн¤ ефективност≥ сусп≥льноњ прац≥.

Ќаведемо де¤к≥ ≥люстративн≥ приклади. ѕрипустимо, що при переход≥ в≥д обслуговуванн¤ одного верстата даного типу до обслуговуванн¤ двох, загальний вириб≥ток роб≥тника зб≥льшуЇтьс¤ з 1,00 до 1,92. ¬ розрахунку на той обТЇм виробництва, ¤кий при одноверстатному обслуговуванн≥ забезпечували 192 роб≥тника, при двоверстатному обслуговуванн≥ потр≥бно 100 роб≥тник≥в ≥ 200 верстат≥в. “аким чином, перех≥д до двоверстатного обслуговуванн¤ зв≥льн¤Ї 92 роб≥тника ц≥ною зб≥льшенн¤ к≥лькост≥ верстат≥в на 8 одиниць. ѕриведен≥ затрати —+≈н  при ≈н=0,15, зарплат≥ одного роб≥тника в р≥к 2,5 тис. крб., вартост≥ верстата 5 тис. крб., умовно-пост≥йних витратах по верстату - 500 крб. у р≥к на даний обТЇм виробництва при двоверстатному обслуговуванн≥ в пор≥вн¤нн≥ з одноверстатним будуть на 200 тис. крб. менш≥. якщо ж буде використана в≥др¤дна оплата прац≥, то витрати на той же обТЇм виробництва при двоверстатному обслуговуванн≥ зростуть на 10 тис. крб. якщо в≥др¤дна розц≥нка за додаткову продукц≥ю складе 70%, приведен≥ витрати при двоверстатному обслуговуванн≥ будуть менш≥ на 59 тис. крб.

ќднак т≥ можливост≥ розвитку матер≥ального виробництва, невиробничоњ сфери, зростанн¤ в≥льного часу та тривалост≥ осв≥ти громад¤н, котр≥ зТ¤вл¤ютьс¤ при переход≥ в≥д одноверстатного обслуговуванн¤ до двоверстатного, не залежать в≥д форм ≥ розм≥ру матер≥ального заохоченн¤, в≥д зм≥н у розпод≥л≥. ¬они визначаютьс¤ економ≥Їю часу, а останн¤ - зм≥нами у виробництв≥, у витратах засоб≥в виробництва ≥ робочоњ сили. ѕри будь-¤кому розм≥р≥ надбавки до зарплати, вони незм≥нно пол¤гають у потенц≥йному чи реальному зв≥льненн≥ 92 роб≥тник≥в ц≥ною витрат на застосуванн¤ 8-ми додаткових верстат≥в даного типу.

«м≥ни у розпод≥л≥, обумовлен≥ г≥пер≥нфл¤ц≥Їю, взагал≥ робл¤ть недостатн≥ми розрахунки по визначенню економ≥чноњ ефективност≥ при допомоз≥ варт≥сних категор≥й, особливо коли мова йдетьс¤ про в≥ддалену перспективу.

Ќаведемо другий приклад. ѕрипустимо, що в трьох випадках економитьс¤ по 60 тис. крб. ц≥ною додаткових кап≥тальних вкладень по 300 тис. крб. “аким чином, у вс≥х випадках коеф≥ц≥Їнт пор≥вн¤ноњ ефективност≥ ≈ (норма прибутку на додатково ≥нвестований кап≥тал) складаЇ 0,20. якщо р≥шенн¤ буде прийматис¤, виход¤чи ≥з значенн¤ ≈, вар≥анти треба визнати р≥вноефективними. јле можна припустити, що економ≥¤ в 60 тис. крб. в першому випадку ¤вл¤Ї собою результат збереженн¤ матер≥ал≥в (в р≥к на одного роб≥тника виготовл¤Їтьс¤ даних матер≥ал≥в на 6 тис. крб.), в другому випадку - зв≥льн¤ютьс¤ ≥з зароб≥тною платою 3 тис.крб. за р≥к на одного,  в третьому - ≥з зароб≥тною платою 1,2 тис. крб. за р≥к на одного. “аким чином, реал≥зац≥¤ першого вар≥анту приведе до реального чи потенц≥йного зв≥льненн¤ 10, другого-20, третього-50 прац≥вник≥в. ќчевидно, вплив цих вар≥ант≥в на п≥двищенн¤ ефективност≥ сусп≥льноњ прац≥ не однаковий: при ≥нших р≥вних умовах зв≥льненн¤ 50 прац≥вник≥в обумовлюЇ значно б≥льшу економ≥ю часу, н≥ж 20 ≥ тим б≥льше 10 чолов≥к.

ѕрипустимо, що кап≥тальн≥ вкладенн¤ у 300 тис. крб. становл¤ть результат р≥чноњ прац≥: в першому випадку-120, в другому- 60, в третьому- 40 роб≥тник≥в. „им менше роб≥тник≥в в≥двол≥каЇтьс¤ дл¤ отриманн¤ даного ефекту, тим вища ефективн≥сть сусп≥льноњ прац≥. ћаЇ значенн¤ також строк служби засоб≥в прац≥, ¤к≥ складають дан≥ кап≥тальн≥ вкладенн¤. якщо засоби прац≥ ¤вл¤ють собою результат р≥чноњ прац≥ 120 роб≥тник≥в, дл¤ створенн¤ даного ефекту у р≥к потр≥бно зайн¤ти при строку њх служби 10 ро≥кв 12 роб≥тник≥в, 6 рок≥в- 20 роб≥тник≥в. ¬ першому випадку забезпечуЇтьс¤ б≥льш висока ефективн≥сть сусп≥льноњ прац≥.

ѕри наведених вище умовах можливий вар≥ант, коли зв≥льненн¤ 10 роб≥тник≥в буде дос¤гнуте ц≥ною щор≥чноњ затрати прац≥ 20 роб≥тник≥в. ¬ цьому випадку ефективн≥сть сусп≥льноњ прац≥ зменьшитьс¤. ћожливий вар≥ант, коли зв≥льненн¤ 50 роб≥тник≥в буде дос¤гнуте за рахунок щор≥чноњ затрати прац≥ 10 роб≥тник≥в.  ожен роб≥тник, зайн¤тий створенн¤м машин ≥ ≥нших засоб≥в зам≥щенн¤ робочоњ сили, зв≥льнить 5 роб≥тник≥в. ¬иб≥р вар≥ант≥в економ≥њ часу доц≥льно було б вести за таким показником - коеф≥ц≥Їнтом ефективност≥ витрат по економ≥њ часу ≈_з, ¤кий ¤вл¤Ї собою в≥дношенн¤ к≥лькост≥ зв≥льнених роб≥тник≥в Ё _з до к≥лькост≥ роб≥тник≥в –_з, зайн¤тих створенн¤м дл¤ цього машин чи ≥нших засоб≥в економ≥њ часу.

ѕроцес все б≥льшоњ ≥деал≥зац≥њ товарно-грошових в≥дносин, ¤кий в≥дбувавс¤ в —–—– з 50-60-х рок≥в, все б≥льш широке використанн¤ показника прибутку (рентабельност≥) дл¤ оц≥нки ефективност≥ проектних вар≥ант≥в ≥ результат≥в д≥¤льност≥ п≥дприЇмств загальмували досл≥дженн¤ процесу економ≥њ часу ≥ обумовлюваного нею економ≥чного зростанн¤. Ќе ви¤влен≥ головн≥ взаЇмозвТ¤зки даного процесу, показники, що њх характеризують, адекватна процесу одиниц¤ вим≥ру ефекту ≥ витрат, незТ¤соване питанн¤ про ефективн≥сть витрат по економ≥њ часу. ¬насл≥док цього в переломний момент розвитку нашоњ економ≥ки, п≥сл¤ зак≥нченн¤ первинноњ механ≥зац≥њ, планов≥ установи лишилис¤ без опису того процесу, ¤ким треба було ефективно керувати - процесу економ≥њ часу ≥ економ≥чного зростанн¤. ÷е одна з причин того, що не вдалос¤ в повному обс¤з≥ реал≥зувати переваги планового регулюванн¤ економ≥ки.

—усп≥льна власн≥сть на засоби виробництва створювала над≥йн≥ соц≥альн≥ гарант≥њ: планом≥рний характер виробництва дозвол¤в уникнути безроб≥тт¤, соц≥альний захист, народна осв≥та, охорона здоровТ¤ спиралис¤  на централ≥зован≥ фонди сусп≥льного споживанн¤, ¤к≥ при безкризовому розвитку економ≥ки весь час зростали.

Ѕула зн¤та проблема дискрим≥нац≥њ в оплат≥ прац≥ за статтю, расовою та нац≥ональною ознаками. якщо в кап≥тал≥стичному сусп≥льств≥ така дискрим≥нац≥¤ може служити джерелом додаткових прибутк≥в де¤ких кап≥тал≥ст≥в, то у сусп≥льств≥, ¤ке базуЇтьс¤ на сусп≥льн≥й власност≥ ≥ ставить метою не зиск, а зростанн¤ сусп≥льного добробуту, всеб≥чний розвиток ус≥х громад¤н, така дискрим≥нац≥¤ не може ≥снувати. Ћ≥кв≥дац≥¤ њњ зн≥маЇ можлив≥сть соц≥альних конфл≥кт≥в, соц≥альноњ напруги.

—усп≥льство з в≥дносно невеликою диференц≥ац≥Їю доход≥в громад¤н в≥дносно б≥льш стаб≥льн≥ше, у ньому менша соц≥альна напруга. “ут обмежена влада грошей, менш≥ можливост≥ дл¤ виникненн¤ злочин≥в.

Ќароди —–—– разом волод≥ли власн≥стю - засобами виробництва ≥ виробленою продукц≥Їю. ÷е було одним з фактор≥в, ¤к≥ в≥двертали руйн≥вн≥ м≥жнац≥ональн≥ конфл≥кти ≥ створювали спри¤тлив≥ умови дл¤ розвитку вс≥х народ≥в.

“а форма сусп≥льноњ власност≥ на засоби виробництва, ¤ка ≥снувала в —–—–, дозволила усп≥шно провести ≥ндустр≥ал≥зац≥ю крањни, забезпечити висок≥ темпи економ≥чного зростанн¤, розвТ¤зати задач≥, ¤к≥ виникли п≥д час екстремальних обставин (в≥йна, забезпеченн¤ самодостатнього оборонного потенц≥алу, освоЇнн¤ космосу тощо).

јле п≥сл¤ завершенн¤ первинноњ механ≥зац≥њ ви¤вилис¤ недол≥ки ц≥Їњ форми сусп≥льноњ власност≥. –об≥тники недостатньо були зац≥кавлен≥ у вдосконаленн≥ виробництва, пошуках новоњ техн≥ки ≥ технолог≥њ, створенн≥ нових товар≥в ≥ технолог≥й. ¬исокий р≥вень централ≥зац≥њ у прийн¤тт≥ економ≥чних р≥шень обмежував ≥н≥ц≥ативу ≥ п≥дприЇмлив≥сть прац≥вник≥в. Ќедостатньою була економ≥чна в≥дпов≥дальн≥сть за насл≥дки господарських р≥шень, що створювало умови дл¤ волюнтаризму.

Ќедол≥ки даноњ форми власност≥ поглиблювались недосконал≥стю господарського механ≥зму. ƒиктат виробника, тверд≥ стаб≥льн≥ ц≥ни, ¤к≥ встановлювала держава, використанн¤ у ¤кост≥ оц≥ночного фондоутворювального показника валовоњ продукц≥њ ≥ його модиф≥кац≥й ≥ р¤д ≥нших обставин породжували затратний характер економ≥ки.¬ ц≥лому господарський механ≥зм слабо ор≥Їнтував п≥дприЇмства на п≥двищенн¤ економ≥чноњ ефективност≥, не забезпечував перерозпод≥лу кошт≥в туди, де вони могли принести максимальний економ≥чний ефект.

6.3.2.ѕриватизац≥¤ в ”крањн≥ та њњ насл≥дки. Ќац≥онал≥зац≥¤.

ѕриватизац≥ю державного майна в ”крањн≥ розпочато з 1992 року, коли були прийн¤т≥ «акони ”крањни Уѕро приватизац≥ю невеликих державних п≥дприЇмств (малу приватизац≥ю)Ф, Уѕро приватизац≥ю майна державних п≥дприЇмствФ, Уѕро оренду державного та комунального майнаФ. ¬ подальшому були прийн¤т≥ також «акони ”крањни Уѕро л≥зингФ(16.12.1997 р.) та Уѕро оренду земл≥Ф(06.10.1998 р.).

ѕостановою ¬ерховноњ –ади ”крањни в≥д 07.07.1992 р. було створено фонд державного майна. 07.07.1998 р. указом ѕрезидента ”крањни було створене Ќац≥ональне агенство ”крањни з управл≥нн¤ державними корпоративними правами.

Ќа початку реформуванн¤ власност≥ близько 96% вс≥х п≥дприЇмств знаходились в державн≥й власност≥. Ѕуло вз¤то курс на те, щоб в де¤ких галуз¤х народного господарства, зокрема, в легк≥й ≥ харчов≥й промисловост≥, с≥льському господарств≥, торг≥вл≥ ≥ сфер≥ побутового обслуговуванн¤ питома вага недержавного сектора економ≥ки за к≥льк≥стю п≥дприЇмств становила 95-100%. ¬ ц≥лому в промисловост≥ к≥льк≥сть п≥дприЇмств недержавного сектору мала 75%, з обс¤гом виробленоњ продукц≥њ понад 50%. Ќа 1.01.1999р. форму власност≥ зм≥нили 61,8 тис. п≥дприЇмств та орган≥зац≥й. ѕонад 70% загального обс¤гу промисловоњ продукц≥њ виробл¤Їтьс¤ на недержавних п≥дприЇмствах.

ўороку розробл¤Їтьс¤ фондом державного майна ≥ затверджуЇтьс¤ ¬ерховною –адою ƒержавна програма приватизац≥њ, в ¤к≥й визначаютьс¤: завданн¤ щодо приватизац≥њ майна, способи њњ дл¤ р≥зних груп обТЇкт≥в, квоти обовТ¤зкового застосуванн¤ приватизац≥йних папер≥в дл¤ приватизац≥њ р≥зних груп обТЇкт≥в, заходи щодо залученн¤ ≥нвестор≥в, особливост≥ участ≥ в процес≥ приватизац≥њ громад¤н ”крањни, ≥ноземних ≥нвестор≥в та ≥нших покупц≥в. ¬изначаютьс¤ також витрати на проведенн¤ приватизац≥њ ≥ надходженн¤ кошт≥в в≥д приватизац≥њ («акон Уѕро приватизац≥ю майна державних п≥дприЇмствФ. —т.4-5).

‘онд державного майна зд≥йснюЇ державну пол≥тику в сфер≥ приватизац≥њ державного майна, виступаЇ орендодавцем майнових комплекс≥в, що Ї загальнодержавною власн≥стю. ‘онд та його рег≥ональн≥ представництва не мають права втручатись  у господарську д≥¤льн≥сть п≥дприЇмств.

Ќац≥ональне агенство ”крањни з управл≥нн¤ державними корпоративними правами : веде реЇстр державних корпоративних прав ≥ проводить оц≥нку њх вартост≥; зд≥йснюЇ повноваженн¤ щодо управл≥нн¤ частками (акц≥¤ми, па¤ми), що належать держав≥ у майн≥ господарських товариств, призначаЇ уповноважених ос≥б з управл≥нн¤ ними, зд≥йснюЇ контроль за ефективн≥стю њх роботи, приймаЇ участь у формуванн≥ пол≥тики щодо ≥нвестиц≥й у п≥дприЇмства, в статутному фонд≥ ¤ких Ї державна частка. «авдавнн¤м Ќац≥онального агенства Ї поповненн¤ частини бюджету за рахунок надходжень в≥д управл≥нн¤ державними корпоративними правами та д≥¤льност≥ јгенства на фондовому ринку. јгенство виступаЇ за р≥шенн¤м  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в сп≥взасновником господарських товариств, ¤к≥ створюютьс¤ за участю держави, бере участь у визначенн≥ стратег≥њ розвитку господарських товариств, у статутних фондах ¤ких Ї державна частка, зд≥йснюЇ контроль та анал≥з результат≥в њх д≥¤льност≥, придбанн¤ в≥д ≥мен≥ держави прав власност≥ на акц≥њ (пањ,частки).

√оловним методом приватизац≥њ була сертиф≥катна приватизац≥¤ (фактично безоплатна), за допомогою ¤коњ планувалось приватизувати близько 60% п≥дприЇмств, переважно великих ≥ середн≥х.

—ертиф≥кати потр≥бно було вкласти в акц≥онерн≥ товариства, обм≥н¤ти на акц≥њ. ¬ласник акц≥й одержував в≥дпов≥дн≥ див≥денди.

«а визнанн¤м ѕрезидента Ћ. учми, сертиф≥катна приватизац≥¤ не дала бажаних результат≥в. ¬ласники сертиф≥кат≥в не стали реальними власниками з в≥дпов≥дною мотивац≥Їю до прац≥: початкова варт≥сть сертиф≥кату, визначена шл¤хом д≥ленн¤ вартост≥ нац≥ональних засоб≥в виробництва, вид≥лених дл¤ приватизац≥њ, на к≥льк≥сть населенн¤ ”крањни, складала 10,5 грн. ƒив≥денди на такий кап≥тал м≥зерн≥. ƒо того ж п≥д сертиф≥катну приватизац≥ю вид≥л¤лись п≥дприЇмства переважно з застар≥лими, зношеними фондами, нездатн≥ вести виробництво без збитк≥в. ѕог≥ршило ситуац≥ю створенн¤ трастових фонд≥в, ≥нвестиц≥йних компан≥й, дл¤ п≥дтримки ≥снуванн¤ ¤ких використовувалась частина тих доход≥в, ¤к≥ б ≥накше були  використан≥ ¤к див≥денди. —творенн¤ њх спри¤ло розкв≥ту шахрайства.

ѕочинаючи з 1998 року, головною формою приватизац≥њ стала грошова (оплатна).

ѕриватизац≥¤ обТЇкт≥в малоњ приватизац≥њ зд≥йснюЇтьс¤ шл¤хом викупу, продажу на аукц≥он≥ та за конкурсом.

ѕочатком торг≥в на аукц≥он≥ вважаЇтьс¤ момент оголошенн¤ початковоњ ц≥ни обТЇкта. якщо прит¤гом трьох хвилин не буде запропоновано вищу (щонайменше на 10% в≥д початковоњ ц≥ни) ц≥ну, обТЇкт вважаЇтьс¤ проданим. ѕраво власност≥ передаЇтьс¤ покупцю, ¤кий у ход≥ торг≥в запропонував вищу ц≥ну.

ѕри продажу за конкурсом право власност≥ передаЇтьс¤ тому покупцю, ¤кий запропонував найкращ≥ умови подальшоњ експлуатац≥њ або за р≥вних умов вищу ц≥ну.  онкурсна ком≥с≥¤ створюЇтьс¤ органом приватизац≥њ ≥з спец≥ал≥ст≥в, експерт≥в, представника м≥сцевоњ –ади та представника трудового колективу обТЇкта, що приватизуЇтьс¤.

« 1998 року були введен≥ нов≥ форми приватизац≥њ: продаж на в≥дкритих торгах ≥з залученн¤м уповноважених ос≥б на конкурсних засадах; продаж акц≥й лотами на грошових аукц≥онах; проведенн¤ м≥жнародних тендер≥в, тобто продаж акц≥й м≥жнародним ≥нвесторам.

ћета приватизац≥њ, врешт≥ решт пол¤гаЇ в тому, щоб передати майно ефективним власникам, здатним вдосконалити виробництво на п≥дприЇмствах, що приватизуютьс¤. ¬ ”крањн≥ приватизована переважна б≥льш≥сть п≥дприЇмств. јле обс¤ги виробництва на них знизились у чорн≥й металург≥њ у 2,2 рази, у машинобудуванн≥ ≥ в металообробн≥й промисловост≥ - в 2,8, в х≥м≥чн≥й ≥ нафтох≥м≥чн≥й - в 2,4 рази, в легк≥й промисловост≥ - в 4 ≥ в харчов≥й - в 2,6 раза.

¬ажко знайти ефективного ≥нвестора в умовах, коли в ”крањн≥ погано налагоджено виробництво новоњ техн≥ки ≥ технолог≥њ. ≤ноземн≥ ≥нвестори неохоче вкладають кошти в застар≥ле виробництво. Ќепоодинок≥ випадки, коли ≥ноземний ≥нвестор купуЇ сучасне п≥дприЇмство заради того, щоб л≥кв≥дувати конкурента (приклад-–«¬ј).

ѕроведенн¤ приватизац≥њ п≥д час кризи в економ≥ц≥ стимулювало подальший њњ розвиток. ƒл¤ виходу з кризи треба було посилити державне регулюванн¤ економ≥ки, однак приватизац≥¤ ¤к зас≥б дерегулюванн¤ њњ послаблювала вплив держави на економ≥ку, спри¤ла њњ дерегулюванню.

ѕриватизац≥¤ привела до виникненн¤ класу багатих, перерозпод≥лу нац≥онального багатства та ¬¬ѕ на користь цього класу, посиленню диференц≥ац≥њ доход≥в. Ѕагатство нового класу створювалось не на основ≥ зростаючоњ економ≥ки, а позаеконом≥чним шл¤хом, коштом зубож≥нн¤ основноњ маси населенн¤.

„ерез випуск ≥ куп≥влю-продаж ц≥нних папер≥в був введений в д≥ю ще один механ≥зм перепливу кап≥талу. ÷ей механ≥зм менш досконалий, н≥ж банк≥вський: р≥шенн¤ про направленн¤ кап≥талу на придбанн¤ ц≥нних папер≥в часто-густо приймаютьс¤ при в≥дсутност≥ необх≥дноњ ≥нформац≥њ, розрахунк≥в економ≥чноњ ефективност≥. ¬веденн¤ ц≥нних папер≥в спри¤ли розвитку шахрайства, захопленню сусп≥льноњ власност≥ та чужих кошт≥в окремими особами.

ѕриватизац≥¤ не вир≥шуЇ найважлив≥шоњ дл¤ нашоњ економ≥ки в сучасних умовах проблеми - проблеми прискоренн¤ Ќ“ѕ, створенн¤ масовоњ сприйн¤тливост≥ до Ќ“ѕ. якщо при др≥бному товарному виробництв≥ ринок безпосередньо оц≥нюЇ результати роботи товаровиробника, то в сучасних умовах, коли розвиток економ≥ки визначаЇтьс¤ реал≥зац≥Їю дос¤гнень Ќ“ѕ, в≥дновленн¤ ринкового регулюванн¤ економ≥ки не означаЇ автоматичного встановленн¤ матер≥альноњ зац≥кавленост≥ в прискоренн≥ Ќ“ѕ ≥нженер≥в, управл≥нц≥в, роб≥тник≥в.

Ќе вир≥шуЇ приватизац≥¤ найважлив≥шого сьогодн≥ завданн¤ - залучити до вдосконаленн¤ виробництва ¤кнайб≥льше прац≥вник≥в народного господарства. ƒл¤ цього потр≥бно зац≥кавити тих, хто може приймати участь у вдосконаленн≥ виробництва, в результатах такого вдосконаленн¤. јле приватизац≥¤ вир≥шуЇ це завданн¤ тод≥, коли власник одночасно Ї прац≥вником (в др≥бному товарному виробництв≥, над≥лений зг≥дно програми ≈Sќ– достатньою к≥льк≥стю акц≥й ≥ т.≥н.). ѕриватизац≥¤ встановлюЇ звТ¤зок м≥ж к≥нцевими насл≥дками д≥¤льност≥ п≥дприЇмства (прибутком) ≥ доходами власника, а не зарплатою прац≥вника. «начна к≥льк≥сть власник≥в не Ї прац≥вниками даного п≥дприЇмства ≥ не приймають участ≥ у вдосконаленн≥ виробництва, але привласнюють його насл≥дки. Ѕезпосередн≥ учасники вдосконаленн¤ виробництва (≥нженери, роб≥тники, управл≥нц≥) часто-густо не Ї власниками. “ому реставрац≥¤ приватноњ власност≥ не забезпечуЇ того вдосконаленн¤ виробничих в≥дносин, ¤кого вимагають сучасн≥ продуктивн≥ сили.

Ќац≥онал≥зац≥¤ - оберненн¤ в державну власн≥сть майна ф≥зичних або юридичних ос≥б.

Ќац≥онал≥зац≥ю провод¤ть, коли виникаЇ потреба сконцентрувати ресурси дл¤ вир≥шенн¤ в коротк≥ строки завдань по забезпеченню нац≥ональноњ безпеки (наприклад, орган≥зац≥¤ виробництва зброњ п≥д час в≥йни).

Ќац≥онал≥зац≥¤ вуг≥льних шахт та зал≥зниць у ¬еликобритан≥њ (1946-1949 рр.) була обумовлена необх≥дн≥стю зберегти ц≥ галуз≥, без ¤ких неможливим було нормальне функц≥онуванн¤ економ≥ки, провести структурну перебудову економ≥ки. ѕриватний кап≥тал на це не йшов з-за збитковост≥ виробництва в цих галуз¤х, ¤к≥ програвали в конкуренц≥њ з нафтою та автомоб≥льним транспортом.

Ќац≥онал≥зац≥¤ ≥ноземного кап≥талу в крањнах, що розвиваютьс¤, маЇ на мет≥ забезпеченн¤ економ≥чноњ незалежност≥ крањни, умов дл¤ проведенн¤ ≥ндустр≥ал≥зац≥њ, в≥дбудови економ≥ки (нац≥онал≥зац≥¤ у ‘ранц≥њ дл¤ забезпеченн¤ реал≥зац≥њ плану в≥дбудови 1947-1952рр.).

Ќац≥онал≥зац≥¤ може ви¤витись необх≥дною дл¤ забезпеченн¤ еколог≥чноњ безпеки крањни, захисту споживач≥в в≥д зловживань природних монопол≥й, припиненн¤ зловживань, повТ¤заних з вивезенн¤м прибутку за кордон та ≥н.

6.3.3.ѕро вдосконаленн¤ аграрних в≥дносин.

  ќ—ќЅ»—“≈ ѕ≤ƒ—ќЅЌ≈ √ќ—ѕќƒј–—“¬ќ ≤ …ќ√ќ «Ќј„≈ЌЌя. ¬ особистому п≥дсобному господарств≥ (ќѕ√) в —–—– було зайн¤то менше, н≥ж 3% пос≥вних площ, але давало воно приблизно чверть с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ (до третини продукц≥њ тваринництва ≥ приблизно пТ¤ту частину продукц≥њ рослинництва). Ќа цей факт часто посилаютьс¤ дл¤ того, щоб обгрунтувати переваги приватноњ власност≥. ѕропонувалос¤ нав≥ть зб≥льшити уг≥дд¤ п≥д ќѕ√ ≥ в такий спос≥б створити фермерськ≥ господарства. „им же по¤снюЇтьс¤ вищенаведений факт?

ѕо продуктивност≥ худоби ќѕ√ не мало переваг у пор≥вн¤нн≥ з громадським господарством колгосп≥в (√√ ). ” 1988 р. надоњ на корову складали в √√  2798 кг у р≥к, в ќѕ√ - 2166 кг, середн¤ вага голови худоби, ¤ку здавали на заб≥й, складала по велик≥й рогат≥й худоб≥ в≥дпов≥дно 358 ≥ 269 кг, по свин¤х - 109 ≥ 112 кг, в≥вц¤х ≥ козах - 35 ≥ 41 кг.

¬еликий вих≥д продукц≥њ тваринництва на одиницю площ≥ в ќѕ√ (на 3% площ≥ - одна третина продукц≥њ) по¤снюЇтьс¤ тим, що ќѕ√ виконуЇ функц≥њ в≥дгод≥вельного господарства. якщо ус≥ корми, ¤к≥ спожили ќѕ√ в 10-й пТ¤тир≥чц≥, прийн¤ти за 100%, то частка вироблених в самому ќѕ√ складала 33%, ще 2% - це частка харчових в≥дход≥в домашнього господарства. «≥ сторони надходило 65% корм≥в.

ќѕ√ дають пТ¤ту частину продукц≥њ рослинництва. ¬ розрахунку на гектар це у 6-7 раз≥в б≥льше, н≥ж в колгоспах ≥ радгоспах. „астково це по¤снюЇтьс¤ б≥льш високою врожайн≥стю с≥льськогосподарських культур в ќѕ√. ” 1988 р. з 1 га було з≥брано: картопл≥ - 107 ц (у √√  - 97 ц), овочей в≥дпов≥дно 170 ≥ 152 . ¬рожайн≥сть плодово-¤г≥дних культур в ќѕ√ була вищою на 14-24%, виноградник≥в - на 60%. ѕричини б≥льш високоњ врожайност≥: на 1 га в ќѕ√ вноситьс¤ б≥льше орган≥чних добрив ≥ б≥льше прикладаЇтьс¤ прац≥ (на 3% пос≥вних уг≥дь припадаЇ 20,7% гол≥в ¬–’, 31,1% кор≥в, 15-20% робочоњ сили, зад≥¤ноњ у с≥льському господарств≥).

–≥зниц¤ у врожайност≥ т≥льки в малому ступен≥ визначаЇ р≥зницю у виход≥ рослинницькоњ продукц≥њ з гектара уг≥дь. √оловною причиною р≥зниц≥ Ї р≥зна структура пос≥в≥в. ” колгоспах ≥ радгоспах переважають зернов≥ культури (53,3% ус≥х пос≥в≥в  у 1998 р. ), в ќѕ√ - картопл¤ ≥ овоч≥ (69,2% в≥д ус≥х пос≥в≥в у ќѕ√). —ередн¤ врожайн≥сть зернових в 1988 р. склала 17 ц/га,  що дало менше 300 крб. валовоњ продукц≥њ з гектара. √ектар картопл≥ у той же час давав приблизно 1,5 тис.крб., плодово-¤г≥дних насаджень - 2,5-3,0 тис. крб., виноградник≥в - 4-5 тис. крб. (у ќѕ√ знаходилас¤ приблизно половина плодово-¤г≥дних насаджень ≥ б≥л¤ 10% плодоносних виноградник≥в).

ќѕ√, ¤к≥ займають невелик≥ площ≥ ≥ мають велику к≥льк≥сть робочоњ сили, спец≥ал≥зувалис¤ на вирощуванн≥ трудом≥стких культур, ¤к≥ дають великий вих≥д валовоњ продукц≥њ з гектара, а колгоспи ≥ радгоспи - на вирощуванн≥ високомехан≥зованих культур з меншим виходом валовоњ продукц≥њ з 1 га.

“реба врахувати ≥ недосконал≥сть методики розрахунку валовоњ продукц≥њ. Ќетоварна продукц≥¤ у сусп≥льному сектор≥ оц≥нювалас¤ за соб≥варт≥стю, а в ќѕ√ - за середн≥ми ц≥нами товарноњ продукц≥њ, ¤к≥ вищ≥ за соб≥варт≥сть: по зерну - у 3 раза, картопл≥- у 1,7, овочах - 2,5, по мТ¤су ус≥х вид≥в худоби - у 1,7, по молоку - у 1,2 раза. ” варт≥сть продукц≥њ тваринництва ќѕ√, кр≥м того, входить повторний рахунок вартост≥ корм≥в, ¤к≥ поступають ≥з сусп≥льного сектора. « урахуванн¤м цього, частка ќѕ√ у продукц≥њ ус≥х категор≥й господарств буде меншою приблизно на третину (б≥л¤ 18,8%, а не 25%).

” ¤ких межах доц≥льний розвиток ќѕ√? „и не сл≥д спробувати поступово перетворити њх у фермерськ≥ господарства?

ѕрац¤ в ќѕ√ використовуЇтьс¤ з меншою ефективн≥стю, н≥ж у колгоспах ≥ радгоспах. ” 1988 р. у розрахунку на одну людино-годину виробл¤лос¤ валовоњ продукц≥њ: в ќѕ√ - на 1,49 крб., в сусп≥льному господарств≥ колгосп≥в ≥ радгосп≥в - на 3,39 крб., валового доходу - в≥дпов≥дно на 1,03 крб. ≥ 2,37 крб. ƒоход колгоспника на одну людино-годину, затрачену в ќѕ√, складав 1,03 крб. проти 1,43 крб. у сусп≥льному господарств≥ колгосп≥в.

Ќа п≥дстав≥ цих цифр ≥нод≥ робитьс¤ висновок про доц≥льн≥сть передач≥ ресурс≥в з ќѕ√ до сусп≥льного господарства колгосп≥в ≥ радгосп≥в. јле анал≥з ¤кост≥ ресурс≥в, ¤к≥ використовуютьс¤ в ќѕ√, показуЇ, що передати њх у колгоспи ≥ радгоспи важко,  чи нав≥ть неможливо. якщо вс≥ витрати колгоспноњ с≥мТњ на веденн¤ ќѕ√ (без домашнього господарства) прийн¤ти за 100%, то на частку працездатних ж≥нок припадало дещо б≥льше половини, на частку п≥дл≥тк≥в ≥ л≥тн≥х людей - дещо б≥льше третини, решта (б≥л¤ восьмоњ частини) - на дорослих чолов≥к≥в. “≥, хто в основному зайн¤т≥ в ќѕ√ - працездатн≥ ж≥нки, ¤к≥ догл¤дають д≥тей, п≥дл≥тки ≥ л≥тн≥ люди, не можуть працювати повний робочий день чи в≥д≥рватис¤ в≥д дому. ѓм п≥д силу короткочасна робота  б≥л¤ дому чи вдома. ¬≥дмова в≥д ќѕ√ приведе до втрати цих трудових ресурс≥в чи потребуватиме утворенню робочих м≥сць дл¤ них вдома.

ѕри в≥дмов≥ в≥д ќѕ√ потр≥бно збудувати прим≥щенн¤ дл¤ худоби, ¤ка знаходить тут (23,8 млн.гол≥в ¬–’, у т.ч. 13 млн. кор≥в, 14,5 млн. свиней, 34,7 млн. овець ≥ к≥з, сотн≥ м≥льйон≥в гол≥в птиц≥).  р≥м того, потр≥бн≥ будуть сховища дл¤ т≥Їњ с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ, ¤ка ран≥ше збер≥галас¤ в ќѕ√. «б≥льшатьс¤ витрати на забезпеченн¤ населенн¤ т≥Їю продукц≥Їю, ¤ка ран≥ше виготовл¤лас¤ в ќѕ√ ≥ споживалас¤ на м≥сц≥. Ѕуде втрачена частина земл≥, котру не можна приЇднати до сусп≥льних уг≥дь.

«б≥льшенн¤ площ в ќѕ√ доц≥льно тод≥, коли це дозвол¤Ї використовувати працю пенс≥онер≥в, п≥дл≥тк≥в, ж≥нок, ¤к≥ догл¤дають д≥тей, тобто ту працю, котру не можна використати по-≥ншому. ћожливе виключенн¤ ≥з цього правила - коли прац¤ чолов≥к≥в використовуЇтьс¤ дл¤ виробництва т≥Їњ продукц≥њ, ¤ка дос≥ не п≥ддаЇтьс¤ механ≥зац≥њ у сусп≥льному господарств≥ (вирощуванн¤ ¤г≥д, де¤ких овоч≥в ≥ фрукт≥в тощо), тобто там, де сусп≥льне господарство не забезпечуЇ вищоњ ефективност≥ прац≥. —итуац≥¤ може зм≥нитис¤ при використанн≥ механ≥зм≥в в ќѕ√ чи при спец≥ал≥зац≥њ ќѕ√ на вирощуванн≥ певних вид≥в ¤г≥д, птиц≥ тощо.

—проби перетворити ќѕ√ у фермерськ≥ господарства, не принесли оч≥куваних результат≥в: вони наштовхнулис¤ на т≥ ж  труднощ≥, що ≥ спроби створити фермерськ≥ господарства зам≥сть колгосп≥в ≥ радгосп≥в.

ƒл¤ створенн¤ фермерських господарств потр≥бн≥ значн≥ кап≥таловкладенн¤, розм≥ри ¤ких пор≥внюютьс¤ ≥з загальним розм≥ром виробничих фонд≥в народного господарства.

ќдин роб≥тник при сучасних засобах виробництва може обробл¤ти 100-150 га земл≥, доњти 80-100 кор≥в, в≥дгодовувати 3-5 тис. гол≥в свиней. ” середньому на одну ферму припадало земл≥: у ¬еликобритан≥њ -65 га, ƒан≥њ -31, ‘ранц≥њ -27, ‘–Ќ -16, √оланд≥њ -15, ≤тал≥њ - б≥л¤ 6 га. Ќа молочн≥й ферм≥ у ¬еликобритан≥њ утримувалос¤ б≥л¤ 50 кор≥в, у ‘ранц≥њ -14, у ‘–Ќ -10 кор≥в.

ѕри невелик≥й площ≥ ферм, фермер повинен, ¤к правило, вирощувати одну культуру. “ому техн≥ка недовикористовуЇтьс¤, потреби фермерського господарства у техн≥ц≥ б≥льш≥, н≥ж у колгосп≥в ≥ радгосп≥в, ¤к≥ мають велик≥ с≥возм≥ни ≥ можуть використовувати техн≥ку б≥льш повно. ¬ розрахунку на 1 га дл¤ створенн¤ фермерських господарств ≥нвестиц≥й потр≥бно в 3-4 рази б≥льше, н≥ж в колгоспах чи радгоспах.

¬ ”крањн≥ на одного працездатного, ¤кий був зайн¤тий у с≥льському господарств≥, у 1989 р. припадало 6,29 га орноњ земл≥ (у де¤ких районах - б≥л¤ 1 га). —творенн¤ в≥дносно великих (50 га ≥ б≥льше) ферм залишить без засоб≥в ≥снуванн¤ значну частину с≥льського населенн¤, ¤кщо не вжити заход≥в щодо розвитку на сел≥ переробних п≥дприЇмств, сфери обслуговуванн¤ тощо.

” колгоспах ≥ радгоспах були створен≥ засоби виробництва, розрахован≥ на колективне використанн¤ (ферми, переробн≥ п≥дприЇмства, майстерн≥ тощо). ”мовою ефективного њх використанн¤ Ї закр≥пленн¤ њх за малими колективами. “ого ж потребуЇ збереженн¤ ≥снуючих с≥возм≥н.  ращою формою такого закр≥пленн¤ Ї не передача у власн≥сть засоб≥в виробництва ≥ земл≥, а оренда њх.

ѕаюванн¤ земл≥ не встановлюЇ пр¤моњ залежност≥ доход≥в роб≥тник≥в з результатами д≥¤льност≥ того п≥дрозд≥лу с≥льськогосподарського п≥дприЇмства, де вони зайн¤т≥. Ѕ≥льше того, дл¤ виплати по земельних па¤х в≥двол≥каютьс¤ кошти, ¤к≥ могли б послужити зм≥цненню матер≥ального заохоченн¤ роб≥тник≥в у вдосконаленн≥ виробництва.

ќренда створюЇ значну зац≥кавлен≥сть у к≥нцевих результатах д≥¤льност≥, оск≥льки розпод≥л тут заснований на залишковому принцип≥. «в≥дси зац≥кавлен≥сть орендар≥в в економ≥њ ресурс≥в, п≥двищенн≥ ¤кост≥ та випуску нових товар≥в, застосуванн≥ новоњ техн≥ки ≥ технолог≥њ. ƒо цього треба додати, що оренда надаЇ достатн≥ можливост≥ дл¤ ви¤вленн¤ ≥н≥ц≥ативи ≥ п≥лприЇмливост≥, прийн¤тт¤ р≥шень про вдосконаленн¤ виробництва, отриманн¤ дл¤ цього кредит≥в тощо. ƒостатньо сильна тут матер≥альна в≥дпов≥дальн≥сть за надан≥ у розпор¤дженн¤ орендар≥в ресурси, отриман≥ кредити, результати д≥¤льност≥.

ќренда (л≥зинг) дозвол¤Ї залучити в процес вдосконаленн¤ виробництва тих, хто не маЇ достатнього стартового кап≥талу, полегшуЇ процес створенн¤ нових п≥дприЇмств, надходженн¤ у виробництво новоњ техн≥ки ≥ технолог≥њ.

ѕеревагою оренди в пор≥вн¤нн≥ з приватною власн≥стю Ї те, що вона виключаЇ в≥дродженн¤ соц≥ального паразитизму: оренда обмежуЇ доходи орендар¤ тим, що отримано внасл≥док вдосконаленн¤ виробництва, приватна власн≥сть дозвол¤Ї мати доходи внасл≥док волод≥нн¤ кап≥талом чи землею.

” с≥льському господарств≥ оренда створюЇ кращ≥ умови дл¤ вдосконаленн¤ виробництва, н≥ж приватна власн≥сть. ѕрипустимо, що банк платить по вкладах 4%, середн¤ норма прибутку складаЇ 12%, оренда д≥л¤нки земл≥ коштуЇ 4 тис. дол. щор≥чноњ виплати. ѕри цих умовах дана земельна д≥л¤нка буде продаватис¤ за 4000 : 4% = 100000 дол.

якщо 200 тис. дол. вкласти в оренду даноњ д≥л¤нки, вони принесуть 200 х 12% = 24000 дол. « них 4 тис. треба сплатити ¤к земельну ренту. ѕрибуток орендар¤ буде 20 тис. дол., чи 10% на вкладений кап≥тал.

якщо з 200 тис.дол. 100 тис. вкласти у придбанн¤ земл≥, а решту 100 тис. дол. - у вдосконаленн¤ виробництва, прибуток складе 100 тис. дол. х х12% = 12000 дол., чи 6% на вкладений кап≥тал.

ќренда забезпечуЇ б≥льш високу норму прибутку, при оренд≥ виробництво стаЇ б≥льш конкурентоздатним, оск≥льки б≥льше вкладень спр¤мовуЇтьс¤ на вдосконаленн¤ виробництва.

 р≥м того, при орендн≥й форм≥ господарюванн¤ ≥ державн≥й власност≥ на землю полегшуЇтьс¤ процес концентрац≥њ виробництва, створенн¤ с≥льськогосподарських п≥дприЇмств оптимального розм≥ру.

  * * *

–еформуванн¤ власност≥ повинно виходити ≥з потреб розвитку сучасних продуктивних сил.

«агальний напр¤мок такого реформуванн¤ п≥дказуЇ зауваженн¤  .ћаркса про ≥ндив≥дуал≥зац≥ю власност≥ по м≥р≥ розвитку кап≥тал≥зму. ” розд≥л≥ У≤сторична тенденц≥¤ кап≥тал≥стичного нагромадженн¤Ф глави ’’IV першого тому У ап≥талуФ в≥н писав:У апиталистическа¤ частна¤ собственность есть первое отрицание индивидуальной частной собственности, основанной на собственном труде. Ќо капиталистическое производство порождает с необходимостью естественного процесса свое собственное отрицание. Ёто - отрицание отрицани¤. ќно восстанавливает не частную собственность, а индивидуальную собственность на основе достижений капиталистической эры: на основе кооперации и общего владени¤ землей и произведенными самим трудом средствами производстваФ [У апиталФ.- ћаркс  .,Ёнгельс ‘. —оч. 2-е изд.-“.23.-—.773 ].

“реба створити умови дл¤ розвитку ≥н≥ц≥ативи ≥ п≥дприЇмництва, розширенн¤ кола учасник≥в вдосконаленн¤ виробництва. ÷е потребуЇ проведенн¤ тактики обособленн¤ малих колектив≥в, окремих роб≥тник≥в, зарплата ¤ких повинна знаходитис¤ в пр¤м≥й ≥ сильн≥й залежност≥ в≥д к≥нцевих п≥дсумк≥в њх д≥¤льност≥, в≥д результат≥в вдосконаленн¤ виробництва.

“ак≥ колективи повинн≥ бути досить самост≥йними дл¤ того, щоб мати доступ до засоб≥в розвитку ≥ вдосконаленн¤ виробництва, ≥ нести економ≥чну в≥дпов≥дальн≥сть за њх використанн¤.

¬икористовуючи досв≥д розвинених крањн св≥ту, треба розвивати венчур, л≥зинг ≥ оренду, застосовувати принципи Уроб≥тничого кап≥тал≥змуФ (програм ≈SOP), створювати мал≥ п≥дприЇмства, розширювати самост≥йн≥сть п≥дрозд≥л≥в п≥дприЇмств.

Ќа перший погл¤д, сьогодн≥ ≥снують передумови дл¤ колективноњ власност≥: сучасн≥ засоби виробництва можуть бути ефективно застосован≥ при колективному використанн≥, колективна власн≥сть забезпечуЇ зац≥кавлен≥сть роб≥тник≥в у к≥нцевих результатах д≥¤льност≥ даного колективу. јле чи сл≥д передавати у колективну власн≥сть, наприклад, ј≈— ≥з засобами виробництва величезноњ вартост≥? ƒавати право колективу на власний розсуд використовувати њх? Ѕ≥льш доц≥льно обмежити частку колективу ≥ кожного його члена тим, що вони особисто вклали у вдосконаленн¤ виробництва (приблизно так, ¤к це передбачаЇтьс¤ в програмах ESOP).

‘орма власност≥ повинна враховувати сучасний сусп≥льний характер виробництва. ¬ ≥нтересах розвитку продуктивних сил зберегти сусп≥льну власн≥сть на засоби виробництва. «авд¤ки њй вдалос¤ у св≥й час б≥льш радикально вир≥шити т≥ проблеми, ¤к≥ на «аход≥ вир≥шують пов≥льно, наполовину: л≥кв≥дувати п≥льги ≥ прив≥лењ, ¤к≥ поход¤ть ≥з волод≥нн¤ приватною власн≥стю, використовувати нагромадженн¤ ≥ споживанн¤ в ≥нтересах працюючих, ефективно регулювати економ≥ку. —усп≥льна власн≥сть - гарант≥¤ проти в≥дродженн¤ соц≥ального паразитизму, нац≥леност≥ виробництва на задоволенн¤ потреб працюючих, над≥йност≥ соц≥ального захисту.

«ј¬ƒјЌЌя ѕќ ¬»¬„≈ЌЌё “≈ћ» 6.

1.     „им власн≥сть ¤к економ≥чна категор≥¤ в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д власност≥ ¤к юридичноњ категор≥њ? 

2.     ўо обумовило свого часу ≥снуванн¤ громадськоњ власност≥? ¬иникненн¤ ≥ розвиток приватноњ власност≥?

3.     як≥ причини ≥снуванн¤ приватноњ власност≥? “рансформац≥њ њњ в сучасних умовах?

4.     як розум≥ти тезу ѕ.—амуельсона та Ќ.Ќордгауза: У...ѕриватна власн≥сть стаЇ все менш приватною, а в≥льн≥ п≥дприЇмства стають все менш в≥льнимиФ?

5.     ўо обумовило виникненн¤ в с≥льському господарств≥ —–—– двох форм власност≥: колективноњ (колгосп≥в) та загальнонародноњ (радгосп≥в)?

6.     як зм≥нюютьс¤ в≥дносини обм≥ну, розпод≥лу ≥ споживанн¤ при переход≥ в≥д приватноњ власност≥ до сусп≥льноњ? ¬≥д сусп≥льноњ до приватноњ?

7.     „ому особист≥ п≥дсобн≥ господарства (ќѕ√), ¤к≥ займали близько 3% орних земель, давали чверть валовоњ продукц≥њ с≥льського господарства?

8.     ѕродуктивн≥сть прац≥ в ќѕ√ була вдв≥ч≥ менша, н≥ж в колгоспах та радгоспах. Ќижчими були тут ≥ доходи на одну затрачену людино-годину. ¬раховуючи це, чи не сл≥д передати ресурси з  ќѕ√ в колгоспи чи радгоспи?

9.     ¬ ¤ких межах доц≥льний розвиток ќѕ√? ƒайте оц≥нку пропозиц≥њ створити  на баз≥ ќѕ√ фермерськ≥ господарства.

10. як≥ зм≥ни в продуктивних силах обумовили по¤ву ≥ розвиток Уроб≥тничого кап≥тал≥змуФ? ¬енчуру? Ћ≥зингу? “актику малих колектив≥в?

11. ¬ чому суть ≥ндив≥дуал≥зац≥њ власност≥?

12. ѕор≥вн¤йте оренду ≥ приватну власн≥сть на засоби виробництва, зокрема, на землю.

13. «емельна рента за д≥л¤нку земл≥ - 3000 дол. на р≥к. Ѕанк платить вкладникам 3% за р≥к. —ередн¤ норма прибутку 15%. яку норму прибутку на кап≥тал у 200 тис. дол. отримаЇ фермер, ¤кщо в≥н: а)купив землю; б)орендуЇ землю?

14. як≥ насл≥дки паювинн¤ земл≥ в с≥льському господарств≥? як сл≥д проводити реформуванн¤ власност≥ в с≥льському господарств≥?

15. як уникнути в≥дродженн¤ соц≥ального паразитизму при реформуванн≥ власност≥?

«акони ”крањни

16. ѕро власн≥сть.

17. ѕро приватизац≥ю державного майно. ѕро приватизац≥ю невеликих державних п≥дприЇмств.

18. ѕро оренду. ѕро л≥зинг.

19. ‘онд державного майна: його основн≥ завданн¤, функц≥њ, права, орган≥зац≥йна структура.

Ќац≥ональне агенство ”крањни з управл≥нн¤ державними корпоративними правами: його основн≥ завданн¤, функц≥њ, права.

<< попередн¤     зм≥ст     наступна >>