4. КРИЗА ТА ЇЇ ПРИЧИНИ.

4.1.Форми прояву кризи.

Реальні доходи населення за роки реформи зменшились більш ніж вп'ятеро - до 19% у 1995 р.  від рівня 1991 р.

У  значної  частини  наших співгромадян реальні доходи скоротилися ще більше, бо їх загальне зменшення одночасно супроводжувалось перерозподілом на користь багатих. В Радянському Союзі це співвідношення доходів десятої частини населення - найбагатшої та найбіднішої - складало 1:4, в розвинутих країнах світу — 1:5-7. За даними, наведеними в доповіді Президента України Л. Кучми у серпні 1995 року, "різниця в грошових доходах 10% найбільш забезпеченого населення та 10% найбідніших верств сягає майже 12 разів".

     За оцінками, в 1997 році вона складала 1:50. Рівень життя у 80% населення знизився у 7-8 раз і воно проживає за межею бідності. Середньомісячну пенсію зменшено у 8 раз. Тільки 1% населення живе заможно. Кількість мільйонерів в Україні оцінюють у 150 тис.

       Як відмічалось в доповіді Президента України Л.Кучми, "При цьому збагачення окремих осіб часто відбувається не на основі зростаючої економіки, а на позаекономічному  грунті, шляхом нееквівалентного перерозподілу національного багатства" .

          Які причини такого зменшення реальних доходів населення? Зменшився обсяг виробництва.

Таблиця 4.1.

Динаміка ВВП України і темпів його змін за 1990 - 1997 рр.

        У 1997 році по відношенню до 1990 р. обяг промислового виробництва складав 38,3%, сільського господарства - 63,5%, будівництва - 10,9%. В цілому обсяг матеріального виробництва зменшився до 33%, нематеріального — до 42,9%. ВВП (валовий внутрішній продукт) у 1997 році по відношенню до 1990 року складав 36,8%.

  Якщо  ВВП в розрахунку на душу населення України у 1990 році дорівнював 2226 дол., то в 1992 р. - 1653, в 1993 р. - 1245, а в  1994 р. - лише 742 долл., або втричі менше.  У 1996 р. на душу населення припадало 0,56 тис. дол. США.

За даними Е. Марчука, за чотири роки реформування економіки продуктивність праці в Україні знизилася майже наполовину.

Дезінтеграція СРСР привела до перерозподілу національного доходу не на користь України. У 1988 р. за міжреспубліканським обміном Україна вивезла продукції на 40 млрд. крб., а завезла - на 36,43 млрд. крб. Мінус склав 3,6 млрд. крб. Але  Україна   імпортувала продукції з-за меж СРСР на 13,43  млрд.  крб., при експорті на 6,88 млрд.крб., тобто  плюс складав   6,55   млрд. крб.   Загалом Україна  ввезла  на  6,55 - 3,6 = 3 млрд. крб. більше ніж вивезла.

     Додаткові втрати для України приніс перехід до розрахунків між країнами СНД на світові ціни.

Таблиця 4.2.

Зміна умов обміну продукції на нафту при переході від

внутрішніх цін до світових (1990 рік)

         В цілому ж розрахунки по 35 видах продукції показали, що при переході від внутрішніх цін до світових Україна змушена доплачувати 5-6 млрд. дол. на рік.

Різко зросли ціни на паливно-мастильні матеріали, газ, електроенергію. Їх питома  вага в собівартості продукції промисловості і сільського господарства збільшилась з 20%  до 60%, що стало однією з найважливіших причин суцільної збитковості виробництва,  зниження конкурентоздатності продукції українських підприємств.

          Національним інтересам України відповідає повернення до системи внутрішніх цін. Певні передумови для цього є. Як відмічав Президент України Л.Кучма, упродовж 70-80-х років обсяг капітальних вкладень в Росії у розрахунку на душу населення перевищував аналогічний показник в Україні більше, ніж у півтора раза. Капітальні вкладення концентрувались там, де видобуток сировини коштував менше, в розрахунку на задоволення потреб всіх республік СРСР. Видобуток нафти та газу був організований спільними зусиллями Росії, України, інших республік СРСР. У Західному Сибіру працювало 600 тис. українців, місто Ноябрськ - практично українське.    Майно, створене за роки існування СРСР, - спільна власність всього радянського народу. Політичне визнання цієї обставини могло б відкрити шлях до встановлення внутрішніх цін на нафту та інші товари, якими обмінюються країни СНД між собою.

       Зовнішній борг України зріс до 12 млрд. дол. США. У 1999 році на обслуговування цього боргу треба було витратити 2 млрд. дол., а надалі - 3 млрд.дол. на рік. Зовнішній  борг     наближається   до     рівня   доходу  річного бюджету. Видатки на обслуговування зовнішнього боргу перевищили 7% доходів бюджету, майже в 4 рази перевищують обсяги капітальних вкладень, більші за всі видатки на соціальний захист населення.

       Ще однією з причин зниження рівня життя населення стало масове безробіття. Поточне і приховане безробіття охоплює 46% самодіяльного населення. В Україні 3 млн. “човників”, з яких 2,1 млн. мають вищу освіту.

     Посилення диференціації доходів було обумовлене перерозподілом національного доходу і національного багатства на користь класу багатих, розростанням посередницьких структур.

      В цінах  частка  виробників  і держави  зменшилась  по продовольчих  товарах з 82,9 % до 65,6%, по товарах соцкультпобуту - з 83,5 до 67,7%, по товарах виробничо-технічного призначення - з 96% до 78,9%, а частка нематеріальної сфери (торгівля, банки, посередники, комерційні структури, тіньовий капітал) по всіх видах товарів різко зросла.

Характеризуючи стан справ в країнах, які розвиваються, Едвард Ердман писав: "Развивающиеся страны "свободного мира" особенно страдают от необузданного потребления их элитой новых товаров, которыми без конца бомбардируют их "богатые страны", побуждая тратить на покупку автомобилей и бензина, на строительство автострад и роскошных особняков средства, которые могли бы способствовать развитию всей страны. Этой "элите" "нужны все дивиденды роста, чтобы она могла сообразоваться с международной моделью потребления, критерии которого постоянно повышаются; следовательно, она старается присвоить все излишки...".

Щось подібне спостерігається і в наших умовах. Забезпеченість населення предматеми культурно-побутового і господарського призначення тривалого вжитку зменшується. На кінець року на 100 сімей припадало: годинників у 1985 році – 510, у 1996 р. – 387, радіоприймальних пристроїв – відповідно 85 і 68, телевізорів – 92 і 65, холодильників і морозильників – 88 і 59, пральних машин - 65 і 52, швейних машин – 55 і 28. А от чисельність приватних легкових автомобілів на 1000 чоловік населення зросла вдвічі – з 46 до 93 штук.

     Стрімке зростання економіки СРСР у 30-50-ті роки в значній мірі було обумовлене тим, що норму нагромадження вдалося практично подвоїти в порівнянні з дореволюційним періодом за рахунок ліквідації паразитичного споживання класу багатих. За підрахунками акад. Струміліна, норма чистого прибутку в промисловості Росії складала за 1885-1913 рр. 16,2 % щороку, а темп зростання основного капіталу - 7,2%. Решта йшла в значній мірі на споживання правлячих класів. В 1913 р. споживання лише міської буржуазії складало 3 млрд. крб. золотом, або 20% національного доходу. Вивільнилися робітники, що обслуговували правлячі класи; змушені були працювати ті, хто раніше був достатньо багатим, щоб не працювати.

     Сьогодні відбувається зворотній процес. Зменшується нагромадження, можливості народної освіти, бо з'явився новий клас багатих, зростає чисельність тих, хто може не працювати, хто обслуговує клас багатих, охороняє його та його майно. З'явилися величезні втрати від економічної кризи.

         Якщо   у 1985 р. на душу населення в добу споживалося продовольства на 3597 ккал, то тепер - 2591 ккал. Зауважимо, що мінімальний добовий раціон для мешканців промислово розвинутих країн повинен складати, за даними ФАО та Всесвітньої організації охорони здоров'я, 2560 ккал.

Таблиця 4.3.

Споживання продуктів харчування в Україні .

(на душу населення за рік; кг)

          В  1996 р.  до рівня 1990р. споживання м'яса і м'ясопродуктів склало 54,4%, молока - 61,7%, яєць - 59,6%, риби - 24,6%, цукру - 66%.

  На   практиці  реалізуються  рекомендації спеціалістів Всесвітнього банка, які ще в 1992 р. зауважили: ". . . производя валовой национальный продукт, в 3-4 раза меньший, чем высокоразвитые страны, жители России и других стран СНГ (за исключением Молдовы, Средней Азии и Закавказья) по уровню потребления мяса, масла, яиц, сахара и растительного масла и других основных продуктов питания находились на их уровне. Мы ели не по средствам, и, по мнению экспертов, должны  как можно скорее перестроить структуру потребления в пользу увеличения доли растительной пищи: хлеба, круп, овощей, картофеля, растительного масла и так далее".

        Населення України  на 1 січня 1991 року становило 51,8 млн.чол., в 1996 р.-51,3 млн.чол., в 1997 р.-50,9 млн.чол., в 1998 р.-50,5 млн.чол. Причиною його зменшення стало зменшення народжуваності і ріст смертності населення. Якщо в 1990 р.народилося 657,2 тис.чол., а померло - 629,6 тис.чол., то в 1996 р.відповідно 467,2 тис.чол. і 776,7 тис.чол., в 1997 р.- 442,6 тис.чол. і 754,2 тис.чол. Природний приріст населення в 1990р. становив 27,6 тис. чол., а в 1997 р. - (-311,6) тис. чол. Коефіціент народжуваності в 1990 р. становив - 12,7, в 1996 р. - 9,1 (на1000 чоловік населення). Коефіціент смертності в 1990 р. - 12,1, в 1996 р. - 15,2 (на 1000 чоловік населення). Зменшення народжуваності головним чином зумовлене зменшенням шлюбів : в 1990 р. їх зареєстровано 482,8 тис., в 1997 р. - 345 тис.

         Підприємства України виявилися неготовими до конкурентної боротьби

  за збереження своїх традиційних та освоєння нових ринків збуту. Водночас втрачається внутрішній ринок.

      У 1990 році роздрібний товарообіг на 80% формувався за рахунок внутрішнього виробництва. Вітчизняні товари забезпечують нині менше 30% споживчого ринку, основний сектор займає імпорт. Збиткові більше 50% підприємств та 90% КСП. Штучне стиснення грошової маси веде до блокування дії ринкового механізму, унеможливлює вихід цін внутрішнього ринку на рівень національних витрат виробництва, стимулює розвиток бартеру, тіньової економіки. Зростають неплатежі підприємств одне одному, в бюджет, заборгованість по зарплаті.

         Відбувається деіндустріалізація країни. В 1996 році по відношенню до 1990 року в промисловості в цілому виробництво складало 50%, а в машинобудуванні — 30%, промисловості будівельних матеріалів — 25%, в легкій промисловості — 24%, в харчовій — 43%. Загальний знос основних фондів склав більше 80%, середній строк служби технологічного обладнання в 2-3 рази перевищує стандарти, прийняті в індустріально розвинутих країнах. Щоб компенсувати вибуття основних фондів, потрібно буде на протязі ближчих 10 років вкласти в економіку 200 млрд. дол.

  За перші три роки реформ вдвічі скоротилася мережа проектних і науково-дослідних організацій, на 30 відсотків - чисельність науковців. Питома вага бюджетних асигнувань на науку зменшилась з 3% у 1990 році до 0,7% у 1994 році.

Кількість працюючих у науці з науковим ступенем скоротилася у 2 рази, 6000 науковців виїхали за межі України. Якщо на початку  реформ за кількістю винаходів на душу населення Україна була на одному рівні з США, то  сьогодні патентно-ліцензійна   діяльність   в   Україні  припинена  майже  зовсім.

         Від 15 до 20% всіх дітей шкільного віку в Україні не відвідують школу.

По "Індексу людського розвитку"  ООН, який розраховують за трьома основними показниками  (виробництво ВВП на душу населення, прогнозований середній  вік  життя, ступінь  освіченості   суспільства)   СРСР   у   1980   році   займав   33  місце в світі,   а   в   1996 році - Україна займала 95, Росія - 67 місце.  

  Злочинність на кінець 1997 р. майже у  1,5 рази перевищувала рівень 1991 року, а по  тяжких злочинах - більше ніж у 4 рази. Поширюється бандитизм: число таких злочинів перевищує показник 1991 року у 12 разів. Якщо вбивств  на замовлення у 1990 р. було 38, то в 1997 р. - більше 120.

      Президент Л.Кучма у "Зверненні Президента України до Верховної Ради" констатував: "Ми можемо стати першою в світі країною, яка виявиться неспроможною впоратися з власним промисловим та військово-технічним потенціалом, створить екологічну небезпеку сусіднім країнам. Це буде моральною ганьбою нації. Таким чином, виникає реальна загроза витіснення України на периферію світового господарства, встановлення її технологічної та фінансової залежності від інших держав, перетворення на сировинний додаток та територію для розміщення екологічно шкідливих виробництв. Все це створить об'єктивні умови для неоколоніального статусу України, обмеженої політичної самостійності та суверенності у вирішенні не тільки міжнародних, але й внутрішніх проблем".

4.2. Криза в сільському господарстві.

За роки реформи валова продукція сільського господарства невпинно зменшувалась.                                                                                      

Таблиця 4.4 .

  Індекси продукції сільського господарства і продуктивності праці. (%)

        В умовах нестачі сучасних засобів виробництва найбільші втрати понесли сільськогосподарські підприємства. Продуктивність праці в порівнянні з 1990 роком в 1996 році зменшилась вдвічі. Найбільші втрати – у виробництві масла, олії, цукру, винограду, цукрових буряків.

Таблиця 4.5

Виробництво окремих видів сільськогосподарської продукції

  та продовольства.

Продовження таблиці 4.5.

          Площа плодоягідних насаджень в 1996 році в порівнянні з 1985 роком зменшилась з 1922 тис.га до 772 тис.га, в т.ч. плодоносних – з 724 тис.га до 630 тис.га, виноградних насаджень (в тис.га) – відповідно з 209 до 148. Суттєво впала врожайність сільськогосподарських культур (крім картоплі).

Таблиця 4.6 .

Урожайність сільськогосподарських культур.

  (у господарствах усіх категорій; ц з 1 га зібраної площі)

* У вазі після доробки.

    Найбільші втрати понесло тваринництво громадського сектору. Поголів ’ я ВРХ в 1997 році скоротилося в порівнянні з 1986 роком майже вдвічі, свиней – за малим майже втричі, овець та кіз – більше як вп ’ ятеро. (Див.табл.4.7).

Суттєво впала продуктивність худоби та птиці.(Див.табл.4.8-4.9).

Зменшилась середня вага голови худоби, що продана заготівельним організаціям, ВРХ  - з 393 кг в 1990 році до 292 кг в 1996 році, свиней – з 127 кг до 95 кг.

Порушення паритетту цін привело до того, що сільськогосподарські підприємства не можуть придбати необхідні їм засоби виробництва. Зменшується забезпеченість тракторами і комбайнами : тракторів в 1990 р. було 453 тис., в 1994 р.-437 тис., в 1997 р.-349 тис. ; зернозбиральних комбайнів в 1990 р.- 106 тис., в 1994 р.-92 тис., в 1997 р.-75 тис.

Таблиця 4.7.

Поголів’я продуктивної худоби (на початок року; тис.голів).

Таблиця 4.8.

Продуктивність худоби і птиці.

Таблиця 4.9.

Середня вага голови худоби,що продана заготівельним організаціям.

  (кг)

4.3. Чому не вдалось "дещо схоже на НЕП"?

Чому НЕП у 20-ті роки дозволив швидко відбудувати економіку, а "дещо схоже на НЕП" (за висловом М.С.Горбачова), тобто економічна реформа, що зараз здійснюється, - привело до небаченої за своїми наслідками кризи?

Чому подібні до НЕПу реформи принесли у КНР дуже позитивні наслідки, а в Східній Європі обумовили значне зменшення виробництва, реальних доходів населення, масове безробіття?

І. НЕП та реформа в КНР відновили матеріальну зацікавленість виробників, яка перед тим була практично відсутня: у нас під час громадянської війни надлишки продукції поверх певного мінімуму безкоштовно вилучались, в КНР під час "культурної революції" була зрівнялівка, споживання виробників обмежувалось мінімумом засобів існування. Перед нинішньою реформою у нас та в Східній Європі існувала система матеріальної зацікавленості, яка апробувалась та діяла на протязі   багатьох   років: за оцінками   спеціалістів,  за  рахунок підвищення інтенсивності праці можна було збільшити обсяг виробництва на 10-15%.

        ІІ. Різними були можливості економічного зростання.

     У  20-ті роки економіка СРСР могла зростати за рахунок  надання робочих місць безробітним, новим робітникам з приросту населення  в працездатному віці, а також тим, хто переходив з домашнього господарства до суспільного виробництва (І модель зростання). Вона зростала також за рахунок проведення первинної механізації виробництва. Витрати на вивільнення робітників в той час були незначним (ІІ модель зростання), темпи зростання економіки були високими.

У 80-ті роки СРСР та країни Східної Європи ці можливості росту вичерпали. Розвиток економіки забезпечується зараз за рахунок зміни техніки. Потенціал механічних видів технології за цей час було вичерпано, витрати на вивільнення робітника значно зросли (ІІІ модель зростання). Це суттєво знизило темпи економічного зростання.

         Економіка КНР до цього часу не завершила етап первинної механізації і ще на протязі довгого часу може розвиватися за І та ІІ моделями економічного зростання.

       IІІ. КНР вдалося залучити значні іноземні інвестиції. Цьому сприяли політична стабільність, дешева робоча сила, яка ще на  протязі довгого часу лишатиметься дешевшою, ніж на Заході, допомога з боку китайців - хуацяо, які проживають за кордоном.

  ІV. У 20-ті   роки   зовнішньоекономічні зв'язки СРСР були мало розвинуті. До того ж вітчизняні виробники були надійно захищені від іноземної конкуренції монополією зовнішньої торгівлі. Надійно захищають вітчизняного виробника в КНР. КНР вдалося вийти на світовий ринок і заробляти там значні кошти (лише торгівля з США дала КНР у 1996 р. 135 млрд. дол. США).

        У 80-ті роки з ліквідацією монополії на зовнішнью торгівлю наш ринок був захоплений іноземними фірмами, що стало однією з причин розвитку кризи.  

       V. У 20-ті роки в СРСР та в перші роки реформи в КНР йшлося про відновлення тих продуктивних сил, які існували у нас до революції, а в КНР - до "культурної революції". У 80-ті роки в СРСР та в країнах Східної Європи треба було створити умови для вдосконалення виробництва, для прискорення НТП: саме від цього залежали можливості економічного зростання.

      VI. Розвиток приватної ініціативи та підприємливості у 20-ті роки в СРСР та в 70-80 роки в КРН приніс позитивні наслідки. Виробництво мало індивідуальний характер, переважна частина виробників була зайнята у сільському господарстві. Практично все, чого потребує виробництво: насіння, корми для худоби, добрива та інше, давало власне господарство. В цей час неважко було розпочати власне виробництво: воно базувалось на ручній праці, на створених власною працею засобах виробництва, вимагало мінімального стартового капіталу.

       Але сьогодні виробництво має суспільний характер. Навіть в сільському господарстві основна маса засобів виробництва: трактори, машини, добрива, паливо, а в багатьох випадках - насіння, корми, худоба - надходять зі сторони. Щоб почати вести сучасне конкурентоздатне виробництво, треба мати значний стартовий капітал, сучасні засоби виробництва. За даними, що наводились у друку, щоб організувати сучасне фермерське господарство, треба було вкласти приблизно 0,5 млн. крб. (у дореформених цінах).

       Умови для розвитку підприємництва у нас приблизно такі, як в багатьох країнах, що розвиваються: у потенційних підприємців немає  стартового капіталу, досвіду, сучасних засобів виробництва. Тому неминуче те, що виникає у вигляді малих підприємств, фермерських господарств і т.п., базується, як правило, на ручній праці або  на використанні застарілих засобів праці.

       Курс на розвиток приватної ініціативи та підприємництва за таких умов веде до деградації економіки.

        Ініціатива та підприємництво закономірно знаходять своє застосування там, де можна   обійтись   без   сучасних   засобів   виробництва, - у сфері                                   посередництва та в спекуляції. Наслідком цього є величезна непродуктивна розтрата робочого часу і зростання паразитичного  споживання.

       VIІ. Наявність величезної кількості дрібних товаровиробників у нас в 20-ті роки та в КНР у 80-ті роки дозволяли мати конкурентне середовище відразу після проведення реформи.

      В 90-ті роки конкурентне середовище по більшості товарів в Україні було відсутнє. Монополізовані були ринки 55% товарних груп (700 груп з 1200 обстежених), ринки 17% товарних груп були абсолютно монополізовані (214 з 1200 обстежених груп). Після переходу до вільних цін висока ступінь монополізації економіки стала однією з причин розвитку гіперінфляції.

       VIII. Індивідуальний характер виробництва у 20-ті роки, обмеженість зв'язків між підприємствами страхували нашу економіку в певній мірі від економічних криз.

       В 80-ті роки виробництво  мало суспільний характер; переважало  велике  машинне  виробництво, між підприємствами існувала система розгалужених взаємних зв'язків.

        Відмова від планового регулювання економіки, перехід до  вільних цін в цих умовах спровокували економічну кризу. В КНР процес посилення ролі ринку, дерегулювання економіки проходить поступово, при постійному зростанні економіки.

         Іншими були можливості державного регулювання економіки. В СРСР з введенням червонця був здійснений перехід до золотого стандарту, що забезпечувало певну стабільність грошей. Досить ефективно регулюється грошова система в КНР. Під час НЕПу банки були націоналізовані і держава мала вирішальний вплив на фінансово-кредитну систему. Монополія зовнішньої торгівлі надійно захищала вітчизняного виробника, забезпечувала ефективний контроль за експортом, імпортом, використанням іноземної валюти. Діяла також ефективна система планування народного господарства.   

        Досвід НЕПу та реформи в КНР мають значну вартість для нас. Але треба враховувати різницю в рівні розвитку продуктивних сил 20-х та 80-х років і тих завдань, які треба було вирішувати у 20 та 80-ті роки. Економічний розвиток КНР на протязі ще кількох десятиріч може бути забезпечений за рахунок первинної механізації виробництва. Розвиток країн СНД та Східної Європи вимагає прискорення НТП, структурної перебудови економіки, створення могутнього сучасного експортного потенціалу.

  ЗАВДАННЯ ПО ВИВЧЕННЮ ТЕМИ 4.

1.     В чому знаходить свій вияв криза економіки?

2.     Причини зниження реальних доходів населення.

3.     Наслідки введення національної валюти.

4.     Вплив світових цін на економіку України.

5.     Причини дефіциту торгового балансу України.

6.     Наслідки лібералізації цін.

7.     Наслідки приватизації.

8.     Наслідки лібералізації ЗЕЗ.

9.     Чому не вдалося “дещо схоже на НЕП”?

10. Наслідки існування двох секторів: регульованого директивно та за допомогою ринку (кооперативного) – в умовах надлишку грошей.

Положення в сільському господарстві та його причини.

<< попередня     зміст     наступна >>