3. ќЌ÷≈ѕ÷≤я –≈‘ќ–ћ
3.1. онцепц≥¤
переходу до
ринковоњ
економ≥ки. –инковий та плановий механ≥зми
регулюванн¤ економ≥ки (компаративний анал≥з).
«г≥дно У онцепц≥њ переходу ”крањнськоњ –—–
до ринковоњ економ≥киФ, прийн¤тоњ ¬ерховною
–адою ”крањни в 1990 роц≥, У–инок ”крањни ¤вл¤Ї
собою систему товарно Ц грошових в≥дносин з
механ≥змом в≥льного ц≥ноутворенн¤, з в≥льним
п≥дприЇмництвом, на основ≥ економ≥чноњ
самост≥йност≥, р≥вноправност≥ та конкуренц≥њ
субТЇкт≥в господарюванн¤ у боротьб≥ за
споживача.Ф
–инок ”крањни гарантуЇ:
У
- свободу п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥, включаючи
ц≥ноутворенн¤;
- виконанн¤ замовлень держави на
взаЇмовиг≥дних умовах, що забезпечить
реал≥зац≥ю вир≥шенн¤ головних завдань
структурноњ перебудови економ≥ки на основ≥
ц≥льових програм;
- соц≥альний захист населенн¤, особливо його
малозабезпечених верств.Ф
¬тручанн¤ державних орган≥в в економ≥чн≥
процеси обмежуЇтьс¤ до м≥н≥мального: њм
делегуютьс¤ лише т≥ функц≥њ, ¤к≥ не можуть бути
забезпечен≥ безпосередн≥ми субТЇктами ринкових
в≥дносин.
«ам≥сть
директивного плануванн¤ вводитьс¤ ≥ндикативне,
¤ке Ї системою необовТ¤зкових дл¤ субТЇкт≥в
ринкових в≥дносин рекомендац≥й, а також
скоординованих та взаЇмоповТ¤заних засоб≥в
поб≥чного (непр¤мого) впливу через бюджетно-ф≥нансовий,
грошово-кредитний механ≥зм та пр¤мого впливу
через державне п≥дприЇмництво ≥ розробку
ц≥льових комплексних програм.
ѕор¤д
≥з розвитком споживчого ринку передбачалось
створенн¤ ринку засоб≥в виробництва Ц в≥льну
реал≥зац≥ю сировини, матер≥ал≥в, палива, енерг≥њ,
обладнанн¤. —творювавс¤ ф≥нансовий ринок: ринки
кредитних ресурс≥в, ц≥нних папер≥в ≥ валюти, ¤к≥
акумулюють та перерозпод≥л¤ють тимчасово в≥льн≥
грошов≥ ресурси. …ого формуванн¤ зд≥йснювалось
на основ≥ л≥кв≥дац≥њ монопол≥њ держави у
банк≥вськ≥й систем≥, перетворенн¤ державних
спец≥ал≥зованих банк≥в у комерц≥йн≥, розвитку
в≥дпов≥дних елемент≥в ринковоњ ≥нфраструктури.
ўоб
створити велику к≥льк≥сть конкуруючих м≥ж собою,
самост≥йних, в≥льних, економ≥чно в≥дпов≥дальних
не лише своњми поточними доходами, але й майновою
власн≥стю товаровиробник≥в, подолати в≥дчуженн¤
роб≥тник≥в в≥д засоб≥в та результат≥в
виробництва, в≥дновити та розвити конкуренц≥ю,
нам≥чалос¤ провести роздержавленн¤.
«
ц≥Їю ж метою проголошувалась свобода
п≥дприЇмництва, проводилась демонопол≥зац≥¤
економ≥ки.
Ѕуло
вз¤то курс на л≥берал≥зац≥ю ц≥н та
зовн≥шньоеконом≥чних звТ¤зк≥в.
—творювалась
ринкова ≥нфраструктура, основними
елементами ¤коњ мали бути:
-
на ринку засоб≥в виробництва Ц товарн≥ б≥рж≥,
мережа оптових посередник≥в, фонди стаб≥л≥зац≥њ
ринку, л≥з≥нгов≥ ф≥рми, серв≥сн≥ центри, ф≥рмов≥
та ком≥с≥йн≥ магазини, брокерськ≥ та д≥лерськ≥
ф≥рми, центри ≥ пункти прокату;
-
на ф≥нансовому ринку Ц фондов≥ та валютн≥
б≥рж≥, комерц≥йн≥ банки, страхов≥ компан≥њ,
аудиторськ≥ ф≥рми;
-
на ринку робочоњ сили (прац≥) Ц б≥рж≥ прац≥,
посередницьк≥ ф≥рми (контори) працевлаштуванн¤.
омерц≥ал≥зац≥¤
означаЇ переведенн¤ в≥дносин розпод≥лу на
комерц≥йн≥ засади (введенн¤ платност≥ послуг,
наприклад, медичних послуг, осв≥ти ≥ т. ≥н.),
зам≥ну бюджетного ф≥нансуванн¤ кредитуванн¤м,
в≥дмову в≥д дотац≥й.
÷е
посилюЇ роль ринку, розширюЇ сферу ринкового
регулюванн¤. ќсновним оц≥ночним показником
д≥¤льност≥ п≥дприЇмств ≥ установ стаЇ прибуток.
ѕосилюЇтьс¤ зац≥кавлен≥сть в його зб≥льшенн≥.
якщо
≥снують дотац≥њ на певн≥ товари, це призводить до
неправильноњ ор≥Їнтац≥њ споживач≥в: дорога
квартира, газ, продукти харчуванн¤ вигл¤дають ¤к
дешев≥ ≥ споживаютьс¤ нерац≥онально. ўоб
продавати певн≥ товари по знижених ц≥нах,
потр≥бно п≥двищити ц≥ни на ≥нш≥ товари. ÷е може
призвести до затоварюванн¤ такими товарами.
¬иробництво одних товар≥в (наприклад, м
Т
¤са, вершкового масла) ставилос¤ в
залежн≥сть в≥д продажу ≥нших товар≥в (наприклад,
гор≥лки, тютюнових вироб≥в). «б≥льшенн¤
виробництва м
Т
¤са стримувалос¤ його збитков≥стю
при низьких ц≥нах продажу.
ƒотац≥њ
на продукти харчуванн¤, утриманн¤ житла
розпод≥л¤лис¤ таким чином, що б≥льше отримував
њх той, хто б≥льше споживав мТ¤са, мав б≥льшу
житлову площу. якщо в розрахунку на к≥лограм м
Т
¤са дотац≥¤ становила 4-5 крб., то той,
хто споживав м
Т
¤са 40 кг в р≥к, використовував 160-200
крб. дотац≥њ, а хто споживав 120 кг Ц 480-600 крб.
ѕ≥дтримка
с≥мей з д≥тьми частково зд≥йснювалась за рахунок
занижених ц≥н на дит¤ч≥ товари. ¬иробник такого
роду товар≥в (на ¤к≥ вид≥л¤лис¤ певн≥ дотац≥њ з
бюджету) не зац≥кавлений в зб≥льшенн≥ њх
виробництва та п≥двищенн≥ ¤кост≥, розширенн≥
асортименту. р≥м того, при такому способ≥
п≥дтримки д≥тей частина кошт≥в витрачалас¤ не за
призначенн¤м: близько 40% дит¤чих товар≥в
розкуповувалос¤ дорослим населенн¤м, а
приблизно 20% п≥дл≥тк≥в змушен≥ були купувати
товари дорослого асортименту.
«
переведенн¤м виробництва товар≥в дит¤чого
асортименту на самоокупн≥сть потр≥бно вводити
ц≥льов≥ дотац≥њ Ц дл¤ д≥тей, шк≥л, дит¤чих садк≥в
та ¤сел..
¬≥дмова
в≥д бюджетного ф≥нансуванн¤ п≥дприЇмств,
переведенню њх ф≥нансуванн¤ на комерц≥йн≥
основи спри¤Ї б≥льш рац≥ональному розпод≥лу
грошових ресурс≥в: вони будуть
використовуватис¤ на т≥ заходи, ¤к≥ забезпечать
поверненн¤ вкладених кошт≥в та виплату
процент≥в за кредит.
ƒержавн≥
установи соц≥альноњ сфери працюють на
некомерц≥йн≥й основ≥. ќц≥нку њх д≥¤льност≥ тому
даЇ не споживач, що оплачуЇ своњми грошима њх
послуги, а ¤к≥сь контролююч≥ органи. ¬ цих умовах
найважлив≥шим Ї не реальна справа, а вм≥лий зв≥т
про д≥¤льн≥сть. —лужбовц≥ не хочуть працювати з
повною в≥ддачею, визнаючи за краще доводити
перед вищесто¤чою орган≥зац≥Їю необх≥дн≥сть
додатковоњ робочоњ сили, ухил¤ютьс¤ в≥д
прийн¤тт¤ самост≥йних р≥шень, неуважн≥ до
кл≥Їнт≥в. “ут низька ¤к≥сть обслуговуванн¤,
≥снуЇ великий бюрократичний аппарат.
Ќема
конкуренц≥њ м≥ж установами соц≥альноњ сфери,
боротьби за споживача. ѕереведенн¤ на комерц≥йн≥
основи роботи, наприклад, с≥мейних л≥кар≥в
≥накше ставить проблему. ѕослуги л≥кар¤
оплачуютьс¤, але не пац≥Їнтом, а л≥карн¤ною касою
в сувор≥й в≥дпов≥дност≥ з виписаним л≥карем
рахунком. ращий л≥кар заробл¤Ї набагато б≥льше,
н≥ж його недосв≥дчений або неуважний колега.
Ћ≥кар сам купуЇ або орендуЇ прим≥щенн¤, медичне
обладнанн¤, наймаЇ допом≥жний персонал. ƒл¤
пац≥Їнта послуги л≥кар¤ безкоштовн≥. ј
досв≥дчений та вм≥лий л≥кар зможе працювати з
б≥льшою в≥ддачею.
–инкове
регулюванн¤ економ≥ки у пор≥вн¤нн≥ з плановим
маЇ певн≥ переваги та недол≥ки.
ѕри
ринковому регулюванн≥ виробництво ор≥Їнтоване
на платоспроможний попит населенн¤. “ому
виробл¤Їтьс¤ те, що можна продати. якщо ж товар
споживачу не потр≥бний, його не можна продати,
виробництво такого товару буде припинено.
јле
ринок реагуЇ на попит, забезпечений грошима, а не
на потреби населенн¤. ” 1911 роц≥ в –ос≥њ
голодувало 30 млн. ос≥б, а за кордон було продано
13,5 млн. т. зерна. –инок реагував на тих, хто мав
грош≥: дл¤ њх потреб завозились з-за кордону
легков≥ автомоб≥л≥ з јнгл≥њ, парфуми та
шампанське з ‘ранц≥њ та ≥н. јле ринку не було д≥ла
до тих, хто голодував: в≥н реагуЇ на грош≥, а саме
њх у голодуючих не було.
–инкове
регулюванн¤ економ≥ки вимагаЇ розбудови системи
соц≥ального захисту. “ой, хто не може заробити на
житт¤, повинен отримати з сусп≥льних фонд≥в
пенс≥ю, стипенд≥ю чи ≥ншу допомогу. “реба
зор≥Їнтувати виробництво таким чином, щоб воно
виробл¤ло в першу чергу предмети першоњ
необх≥дност≥. ƒл¤ цього застосовують дотац≥њ на
виробництво продовольства, п≥двищен≥ податки на
дорогоц≥нност≥, палаци, замки та ≥нш≥ предмети
розкошу. ≤накше може статис¤, що ресурси, ¤к≥ маЇ
сусп≥льство, будуть направлен≥ ринком на
виробництво предмет≥в розкошу, а б≥дн≥ верстви
населенн¤ залишатьс¤ без найнеобх≥дн≥шого.
–инок
створюЇ противитратний механ≥зм, конкуренц≥ю:
при насиченому ринку не можна продати товари
дорожче чи г≥ршоњ ¤кост≥, н≥ж конкуренти. јле
конкуренц≥¤ вимагаЇ додаткових витрат: на
рекламу, зустр≥чн≥ перевезенн¤ та ≥н. ўоб
конкуренц≥¤ стала можливою, треба мати резервн≥
потужност≥, робочу силу. ¬≥дпов≥дно треба
скоротити витрати на ≥нш≥ потреби: буд≥вництво
житла, розвиток с≥льського господарства та ≥н.
–инкове
регулюванн¤ економ≥ки забезпечуЇ перерозпод≥л
кошт≥в таким чином, що вони надход¤ть туди, де
вища норма прибутку. «а певних умов це може
привести до перет≥канн¤ кап≥талу у спекул¤ц≥ю за
рахунок кошт≥в, що були призначен≥ дл¤
забезпеченн¤ виробництва.
–инок
припин¤Ї виробництво там, де воно не потр≥бне:
через в≥дсутн≥сть попиту, через низьку
ефективн≥сть виробництва. јле скороченн¤
виробництва треба узгоджувати з можливост¤ми
створенн¤ робочих м≥сць. Ќема сенсу зв≥льн¤ти
10-15% роб≥тник≥в, ¤кщо на¤вн≥ ресурси дозвол¤ють
створити робоч≥ м≥сц¤ дл¤ 2-3% роб≥тник≥в.
ѕланове
регулюванн¤ економ≥ки дозвол¤Ї вир≥шувати
проблеми швидше, в коротк≥ строки. ¬оно даЇ змогу
над≥йно дос¤гти нам≥ченого п≥д час тих чи ≥нших
криз, в≥йни та ≥н. –≥шенн¤, ¤к≥ приймаютьс¤ на
основ≥ вимог ринку, економ≥чно б≥льш
обгрунтован≥, дозвол¤ють проводити, наприклад,
спец≥ал≥зац≥ю виробництва на б≥льш над≥йних
засадах.
ѕланове
регулюванн¤ економ≥ки дозвол¤Ї запоб≥гти кризам;
економ≥чн≥ кризи Ц нев≥дТЇмний елемент
ринкового регулюванн¤ економ≥ки.
ѕерех≥д
до ринкового регулюванн¤ економ≥ки полегшуЇ
входженн¤ в св≥товий ринок. јле крањни з слабкою,
малоконкурентоздатною економ≥кою можуть
потрапити у залежн≥сть в≥д крањн з сильною,
конкурентоздатною економ≥кою, ¤кщо вони не
орган≥зують над≥йного захисту в≥тчизн¤ного
виробника.
ѕерех≥д
до ринку в умовах ”крањни зв≥вс¤ до Ушоковоњ
терап≥њФ.
УЎокова
терап≥¤Ф Ц методи швидкого та радикального
переходу в≥д плановоњ економ≥ки з державною
власн≥стю на засоби виробництва до ринковоњ
економ≥ки. √оловним методом такого переходу
виступаЇ в≥льне ц≥ноутворенн¤, раптова
л≥берал≥зац≥¤ ц≥н. ¬≥льне ц≥ноутворенн¤, за
задумом, маЇ спри¤ти пожвавленню ≥ формуванню
ринкових в≥дносин, системи незалежних
товаровиробник≥в ≥ конкурентних ринк≥в Ц основи
нормальноњ ринковоњ економ≥ки. ѕаралельно
використовуютьс¤ державн≥ заходи по формуванню
ринку: приватизац≥¤ майна державних п≥дприЇмств,
демонопол≥зац≥¤ економ≥ки, дерегулюванн¤
економ≥ки, створенн¤ конкурентного середовища (малих
п≥дприЇмств, розвиток ≥мпорту, венчура, л≥з≥нгу
та ≥н.).
3.2. Ћ≥берал≥зац≥¤ ц≥н. ¬≥льн≥
ц≥ни, њх переваги та недол≥ки.
Ќорма прибутку ¤к ор≥Їнтир в господарськ≥й
д≥¤льност≥.
Ћ≥берал≥зац≥¤
ц≥н передбачаЇ
перех≥д до в≥льних ц≥н, ¤к≥ формуютьс¤ на ринку
п≥д д≥Їю попиту ≥ пропозиц≥њ.
“верд≥,
стаб≥льн≥ державн≥ ц≥ни мають р¤д недол≥к≥в.
¬они обмежують конкуренц≥ю, так ¤к не дають
можливост≥ зм≥нювати ц≥ни у пор≥вн¤нн≥ з
конкурентами. ÷≥ни поступово в≥дриваютьс¤ в≥д
реальних умов ринку, не враховують зм≥н у
сп≥вв≥дношенн≥ попиту ≥ пропозиц≥й, в результат≥
чого по одних товарах спостер≥гаЇтьс¤
затоварюванн¤, по ≥нших Ц деф≥цит. якщо ц≥ни
тривалий час не перегл¤даютьс¤, вони
в≥дриваютьс¤ в≥д вартост≥ Ц затрат в≥дтворенн¤.
ѕри занижених ц≥нах дороге вигл¤даЇ дешевим, при
завищених Ц дешеве дорогим. ¬ результат≥ потреби
в предметах широкого вжитку ≥ засобах
виробництва задовольн¤ютьс¤ при затратах
б≥льших, н≥ж це необх≥дно. ”складнюЇтьс¤ в≥льний
обм≥н товарами: дл¤ де¤ких товаровиробник≥в стаЇ
невиг≥дним через п≥двищенн¤ витрат виробництва
виробл¤ти певну продукц≥ю.
якщо
затрати виробництва знижуютьс¤, це не призводить
до скороченн¤ виробництва в г≥рших умовах, так ¤к
попередн¤ ц≥на дозвол¤Ї мати достатн≥й прибуток
≥ в г≥рших умовах виробництва. «б≥льшенн¤ затрат
в≥дтворенн¤ при незм≥нност≥ ц≥ни призводить до
збитковост≥ виробництва або зменшенн¤ прибутку,
стимулюЇ припиненн¤ виробництва або блокуЇ його
розширенн¤.
¬нутр≥шн≥
ц≥ни в≥дриваютьс¤ в≥д св≥тових, ускладнюЇтьс¤
м≥жнародний обм≥н.
—таб≥льн≥
ц≥ни стримують п≥двищенн¤ ¤кост≥ продукц≥њ (п≥двищенн¤
¤кост≥ продукц≥њ зазвичай
вимагаЇ додаткових затрат та п≥двищенн¤ ц≥н).
”складнюЇтьс¤ процес створенн¤ новоњ продукц≥њ:
це вимагаЇ складноњ та тривалоњ процедури
утвердженн¤ ц≥н на нов≥ вироби.
¬≥льн≥
ц≥ни розширюють самост≥йн≥сть п≥дприЇмств.
ќрган≥зац≥¤ виробництва ¤когось нового товару
вже не вимагаЇ попередн≥х тривалих узгоджень,
ц≥на на нього встановлюЇтьс¤ виробником
самост≥йно, ≥ ¤кщо при ц≥й ц≥н≥ товар буде
реал≥зований, буде забезпечене подальше його
виробництво.
÷≥ни
на товари п≥двищеноњ ¤кост≥, машини, що принос¤ть
економ≥ю часу, встановлюютьс¤ з врахуванн¤м
отриманого ефекту. ÷е забезпечуЇ зац≥кавлен≥сть
п≥дприЇмств у виробництв≥ новоњ продукц≥њ,
п≥двищуЇ њх сприйн¤тлив≥сть до Ќ“ѕ. ѕоступово, по
м≥р≥ насиченн¤ ринку певними машинами, ц≥ни на
них знижуютьс¤. “аким шл¤хом нова техн≥ка
поступаЇ спочатку туди, де вона в стан≥ принести
п≥двищений ефект, пот≥м туди, де ефект нижчий ≥ т.д.
ѕевна
частина сировини, матер≥ал≥в може ви¤витис¤ в
деф≥цит≥. ѕри в≥льних ц≥нах це призводить до
росту ц≥н на них. ѕри п≥двищених ц≥нах певну
сировину купують т≥ п≥дприЇмства, на ¤ких њњ
застосуванн¤ приносить п≥двищений ефект.
ѕ≥дприЇмства, ¤к≥ виробл¤ють цю сировину,
ор≥Їнтуютьс¤ на розширенн¤ њњ виробництва, сюди
перет≥каЇ кап≥тал, переходить робоча сила, що
веде в к≥нцевому п≥дсумку до л≥кв≥дац≥њ деф≥циту.
÷≥ни
зм≥нюютьс¤ по м≥р≥ зм≥ни затрат в≥дтворенн¤. ÷е
спри¤Ї припиненню виробництва там, де воно
недостатньо ефективне. ѕо м≥р≥ росту затрат
виробництва зростають ≥ ц≥ни. Ќе виникаЇ
проблеми дотац≥й. ¬иробництво не припин¤Їтьс¤
через збитков≥сть (¤к це може бути при стаб≥льних
ц≥нах): ц≥ни зростають по м≥р≥ зб≥льшенн¤ витрат.
≤з
введенн¤м в≥льних ц≥н включаЇтьс¤ в д≥ю механ≥зм
ринкового регулюванн¤ економ≥ки. ѕ≥двищенн¤
попиту викликаЇ п≥двищенн¤ ц≥н, норми прибутку
на вкладений кап≥тал, курсу акц≥й. „ерез банки,
ц≥нн≥ папери, створенн¤ акц≥онерних компан≥й
кап≥тал плине туди, де в≥н приносить б≥льш
високий прибуток. ¬иробництво товар≥в
п≥двищеного попиту розширюЇтьс¤. ѕри ситуац≥њ,
коли пропозиц≥¤ перевищуЇ попит, ц≥ни на товари
падають, прибуток зменшуЇтьс¤,
норма прибутку падаЇ, в≥дбуваЇтьс¤ в≥дт≥к
кап≥талу, виробництво даних товар≥в
скорочуЇтьс¤.
¬≥льн≥
ц≥ни забезпечують пост≥йну насичен≥сть ринку,
збалансован≥сть попиту та пропозиц≥њ. ÷е спри¤Ї
д≥њ протизатратного механ≥зму. ѕри диктат≥
споживача ≥ розвинут≥й конкуренц≥њ поганий,
не¤к≥сний, дорогий товар не продати. Ќасичений
ринок стимулюЇ зниженн¤ затрат, п≥двищенн¤
¤кост≥, розширенн¤ асортименту товар≥в, в
к≥нцевому п≥дсумку - задоволенн¤ потреб
населенн¤ з м≥н≥мальними затратами.
¬иробництво
ор≥ЇнтуЇтьс¤ на максимум прибутку, прибуток стаЇ
основним оц≥ночним показником, ¤кий стимулюЇ
розширенн¤ виробництва та скороченн¤ затрат.
«н≥маютьс¤ тим самим негативн≥ насл≥дки
застосуванн¤ показник≥в валовоњ (реал≥зованоњ,
товарноњ) продукц≥њ ¤к оц≥ночних.
÷≥ни
формуютьс¤ по затратах в≥дтворенн¤,
наближуютьс¤ до вартост≥, до св≥тових ц≥н. “им
самим долаЇтьс¤ њх затратний характер.
ќднак
практика застосуванн¤ в≥льних ц≥н в наших умовах
в останн≥ роки ви¤вила суттЇв≥ вади, ¤к≥
притаманн≥ цим ц≥нам.
ѕерех≥д
до в≥льного ц≥ноутворенн¤ створив умови дл¤
р≥зкого п≥двищенн¤ ц≥н, ¤ке переросло в
г≥пер≥нфл¤ц≥ю. ¬ свою чергу г≥пер≥нфл¤ц≥¤
привела до зменшенн¤ попиту, знец≥ненн¤ кошт≥в
п≥дприЇмств, що викликало пад≥нн¤ виробництва.
Ќевм≥ле
регулюванн¤ в≥льних ц≥н стало причиною
порушенн¤ паритету ц≥н на продукц≥ю с≥льського
господарства та промислову продукц≥ю дл¤ села:
умови обм≥ну дл¤ села пог≥ршилис¤ вп
Т
¤теро. «авищенн¤ курсу гривн≥
привело до такого зниженн¤ ц≥н на ≥мпортн≥
товари, ¤ке зумовило масову нерентабельн≥сть
виробництва (збитков≥ 50% п≥дприЇмств та 90% —ѕ) та
захопленн¤ нашого внутр≥шнього ринку ≥ноземними
виробниками товар≥в.
ЌагадаЇмо,
що у ‘ранц≥њ перех≥д в≥д твердих ц≥н, ¤к≥
встановлювала держава, до в≥льних ц≥н зайн¤в
майже 40 рок≥в; при цьому було використано 14
модиф≥кац≥й ц≥н: перех≥дних в≥д твердих до
в≥льних.
¬икористанн¤
показника прибутку (норми прибутку) ¤к основного
ор≥Їнтира при прийн¤тт≥ господарських р≥шень
маЇ своњ плюси ≥ м≥нуси.
ѕоказник
реал≥зованоњ (валовоњ) продукц≥њ, ¤кий
використовувавс¤ ¤к оц≥ночний, мав затратний
характер, бо стимулював, зокрема, зростанн¤
матер≥алоЇмност≥ продукц≥њ. ѕоказник прибутку
виступаЇ ¤к противитратний, бо зац≥кавлюЇ
п≥дприЇмства в зниженн≥ матер≥алоЇмност≥
продукц≥њ.
ѕрибуток
Ц узагальнюючий показник, в ¤кому враховуютьс¤
зм≥ни в ус≥х елементах процесу прац≥: робоч≥й
сил≥, предметах ≥ засобах прац≥, а також в
споживних вартост¤х, ¤к≥ створюютьс¤ в процес≥
прац≥. ÷¤ властив≥сть показника прибутку
дозвол¤Ї однозначно оц≥нювати вар≥анти
господарських р≥шень, насл≥дки д≥¤льност≥
п≥дприЇмств, пор≥внювати њх, сп≥вставл¤ти ефект
≥ витрати на його дос¤гненн¤. ¬ цьому його
перевага, ¤к показника оц≥нки д≥¤льност≥, в
пор≥вн¤нн≥ з системою оц≥нки насл≥дк≥в за 2-3
показниками.
ќр≥Їнтац≥¤
на максим≥зац≥ю прибутку ¤к мету д≥¤льност≥ може
мати своњм насл≥дком безроб≥тт¤ ≥ нерац≥ональне
використанн¤ кап≥тальних вкладень.
ѕрипустимо,
що вив≥льненн¤ одного роб≥тника дос¤гаЇтьс¤
ц≥ною кап≥тальних вкладень в 25 тис. крб., а
варт≥сть робочого м≥сц¤ дор≥внюЇ 15 тис. крб.
–азом дл¤ отриманн¤ приросту матер≥альних благ
чи послуг в обс¤з≥ р≥чного вироб≥тку одного
роб≥тника ¬√ потр≥бно 25+15=40 тис. крб.
кап≥тальних вкладень.
якщо
на розвиток економ≥ки можна направити 40 млрд. крб.,
њх треба под≥лити в пропорц≥њ 25:15 на зам≥щенн¤
робочоњ сили та дл¤ створенн¤ робочих м≥сць. ¬
цьому випадку не буде безроб≥тт¤: 1 млн.
вив≥льнених роб≥тник≥в отримаЇ 1 млн. додаткових
робочих м≥сць, а виробництво зросте на 1 млн. ¬√.
јле
¤кщо витрати на зам≥щенн¤ робочоњ сили принос¤ть
норму прибутку у 30%, а витрати на створенн¤
робочих м≥сць Ц 15%, 40 млрд. крб. будуть
використан≥ на зам≥щенн¤ робочоњ сили. ¬иг≥дне
приватним власникам кап≥талу його вкладенн¤ (40
млрд. крб. при норм≥ прибутку 30% принесуть 12 млрд.
крб. прибутку) буде невиг≥дним дл¤ сусп≥льства:
обс¤г виробництва не зросте, а к≥льк≥сть
безроб≥тних зб≥льшитьс¤ на 40 млрд.: 25 тис. = 1,6 млн.
ос≥б.
¬
ринков≥й економ≥ц≥ держава маЇ так регулювати
кредит, кап≥тальн≥ вкладенн¤, п≥дприЇмництво,
щоб вив≥льненн¤ роб≥тник≥в не привело до
масового безроб≥тт¤.
ѕрибуток
можна отримати ¤к за рахунок зб≥льшенн¤ обс¤гу
виробництва, так ≥ за рахунок зниженн¤ витрат.
¬ласник кап≥талу зац≥кавлений у всем≥рному
зб≥льшенн≥ виробництва; одночасно в≥н
зац≥кавлений в скороченн≥ витрат на зарплату.
“ака масова ор≥Їнтац≥¤ власник≥в кап≥талу
врешт≥ решт приводить до того, що пост≥йно
в≥дтворюЇтьс¤ нев≥дпов≥дн≥сть м≥ж пропозиц≥Їю
товар≥в та попитом на них. ѕопит в≥дстаЇ в≥д
виробництва, ≥ це породжуЇ кризи перевиробництва.
ƒержава в цьому випадку приймаЇ заходи до
зниженн¤ темп≥в зростанн¤ виробництва, ¤кщо
спостер≥гаЇтьс¤ Уперегр≥вФ економ≥ки, до
зб≥льшенн¤ споживанн¤ (п≥двищенн¤ розм≥ру
м≥н≥мальноњ зарплати, пенс≥й ≥ т. ≥н.), щоб
уникнути кризи надвиробництва.
ќр≥Їнтац≥¤
на прибуток в умовах надлишку робочоњ сили не
забезпечуЇ вибору оптимальних вар≥ант≥в
розвитку економ≥ки (див. табл. 1.1).
ќр≥Їнтац≥¤
на прибуток в останн≥ роки привела до р≥шень,
виг≥дних власникам кап≥талу, а не сусп≥льству.
—ировину стало виг≥дним вивозити за кордон, а не
продавати в≥тчизн¤ним п≥дприЇмствам. ÷е привело
до де≥ндустр≥ал≥зац≥њ крањни.
ѕ≥сл¤
реформи стало виг≥дним ввозити вуг≥лл¤ з ѕольщ≥
≥ закривати власн≥ шахти. ¬ крањнах з потужним
експортним потенц≥алом це д≥йсно виг≥дно:
потреби у вуг≥лл≥ можна задовольн¤ти при менших
витратах (на експорт продукц≥њ, за рахунок ¤кого
купують вуг≥лл¤). јле в наших умовах це веде до
зростанн¤ безроб≥тт¤ ≥ зовн≥шньоњ
заборгованост≥ (вуг≥лл¤ фактично купують за
рахунок ≥ноземних кредит≥в).
√ривн¤
економ≥њ на зарплат≥ в склад≥ показника прибутку
прир≥внюЇтьс¤ гривн≥ економ≥њ матер≥ал≥в чи
засоб≥в прац≥. јле вплив цих форм економ≥њ часу
на зростанн¤ економ≥ки та загального добробуту
не однаковий. “ак, економ≥¤ 6 тис. крб. в р≥к на
зарплат≥ до реформи означала вив≥льненн¤ двох
прац≥вник≥в, матер≥ал≥в Ц одного прац≥вника ≥
тих кап≥тальних вкладень, ¤к≥ йдуть на створенн¤
робочого м≥сц¤. ≈коном≥¤ 6 тис. крб. на засобах
прац≥ не екв≥валентна економ≥њ 6 тис. крб.
зарплати: кожен карбованець, витрачений на
машину, заощаджуЇ на зарплат≥ к≥лька карбованц≥в.
Ќорма
прибутку неточно характеризуЇ внесок того чи
≥ншого вар≥анту економ≥њ часу в п≥двищенн¤
продуктивност≥ прац≥, зростанн¤ загального
добробуту.
ѕрипустимо,
що в кожному з двох випадк≥в прибуток зростаЇ на
60 тис. крб. за рахунок зменшенн¤ витрат
виробництва коштом 300 тис. крб. вкладень у
в≥дпов≥дн≥ машини. Ќорма прибутку по вар≥антах
однакова (60:300=20%), тому зг≥дно ≥снуючого
методичного п≥дходу вар≥анти сл≥д визначати
р≥вними по ефективност≥.
јле
можна припустити, що зменшенн¤ соб≥вартост≥ на 60
тис. крб. в р≥к Ї насл≥дком вив≥льненн¤ в першому
випадку 40 роб≥тник≥в з зарплатою кожного 1,5 тис.
крб., а в другому - 10 роб≥тник≥в (насл≥док економ≥њ
матер≥ал≥в при вироб≥тку њх на одного роб≥тника
на 6 тис. крб. в р≥к). ¬ першому випадку
продуктивн≥сть сусп≥льноњ прац≥ зростаЇ б≥льше,
внесок цього вар≥анту в п≥двищенн¤
загального добробуту вищий, н≥ж другого.
ћожна
також припустити, що 300 тис. крб. кап≥тальних
вкладень Ї результатом прац≥ в першому випадку 40,
а в другому 100 роб≥тник≥в, що строк служби машин
складаЇ: першоњ 10,
другоњ 5 рок≥в. “аким чином, щоб отримувати в
р≥к 60 тис. крб. прибутку, треба зайн¤ти в
середньому на р≥к в першому випадку 40:10=4, а в
другому 100:5=20 роб≥тник≥в.
¬
першому випадку продуктивн≥сть сусп≥льноњ прац≥
п≥двищуЇтьс¤: один роб≥тник, зайн¤тий
виробництвом машин, забезпечуЇ зам≥щенн¤ ≈3=40:4=10
роб≥тник≥в. ¬ другому випадку продуктивн≥сть
сусп≥льноњ прац≥ зменшуЇтьс¤: щоб вив≥льнити 10
роб≥тник≥в, виробництвом машин в середньому за
р≥к довелос¤ зайн¤ти 20 роб≥тник≥в.
ѕри
прийн¤тт≥ р≥шень на державному р≥вн≥ треба брати
до уваги цю неточн≥сть норми прибутку ¤к
критер≥ального показника при вибор≥ вар≥ант≥в
Ќ“ѕ, розвитку економ≥ки.
3.3. Ћ≥берал≥зац≥¤
зовн≥шньоеконом≥чних звТ¤зк≥в,
њњ переваги та недол≥ки.
Ћ≥берал≥зац≥¤
зовн≥шньоеконом≥чних звТ¤зк≥в
(«≈«) своЇю к≥нцевою
метою ставить активне включенн¤ економ≥ки
крањни в св≥товий ринок. ¬она передбачаЇ в≥дмову
в≥д монопол≥њ зовн≥шньоњ торг≥вл≥ та валютноњ
монопол≥њ, перех≥д до конвертованост≥
нац≥ональноњ валюти, створенн¤ умов дл¤
залученн¤ ≥ноземних ≥нвестиц≥й.
«
л≥берал≥зац≥Їю «≈« розширюЇтьс¤ самост≥йн≥сть
п≥дприЇмств. ¬они можуть зб≥льшувати експорт та
≥мпорт, не запитуючи на те особливих дозвол≥в, ¤к
було ран≥ше. –озширюютьс¤ можливост≥ пошуку та
придбанн¤ найнов≥шоњ техн≥ки та технолог≥њ,
кращих товар≥в, можливост≥ включенн¤
п≥дприЇмств в б≥льш виг≥дн≥ кооперац≥йн≥ звТ¤зки.
¬ пошук б≥льш ефективних вар≥ант≥в задоволенн¤
потреб, розвитку виробництва, новоњ техн≥ки та
технолог≥њ включаютьс¤ значн≥ маси людей.
ѕолегшуютьс¤ контакти з ≥ншими крањнами,
культурний та науковий обм≥н, обм≥н студентами
та асп≥рантами.
Ѕагатшим
стаЇ ринок, розширюЇтьс¤ виб≥р товар≥в широкого
вжитку, њх асортимент.
ѕосилюЇтьс¤
тиск конкуренц≥њ на в≥тчизн¤них виробник≥в з≥
сторони ≥ноземних виробник≥в. ¬в≥з товар≥в з-за
кордону дозвол¤Ї поставити п≥д удар конкуренц≥њ
нав≥ть п≥дприЇмства-монопол≥сти. Ќаприклад,
Їдиним виробником автомоб≥л≥в в ≤тал≥њ Ї У‘≥атФ.
јле подолати його монопол≥ю на нац≥ональному
ринку дозвол¤Ї ≥мпорт автомоб≥л≥в з≥ —Ўј,
Ќ≥меччини, япон≥њ та ≥н. крањн.
ѕокращуютьс¤
умови дл¤ ввозу та вивозу кап≥талу. ѕри
неконвертован≥й валют≥ ≥ноземним ≥нвесторам
невиг≥дно робити кап≥таловкладенн¤ у нас:
зароблен≥ грош≥ фактично нема на що витрачати, а
перетворити њх в конвертовану валюту неможливо.
«овн≥шн¤ конвертован≥сть валюти даЇ можлив≥сть
≥ноземним ≥нвесторам обм≥н¤ти виручку на ¬ ¬ та
вивезти отриманий прибуток за кордон.
«
Т
¤вл¤Їтьс¤ можлив≥сть стаб≥л≥зувати
нац≥ональну валюту, стримати ≥нфл¤ц≥ю. ѕри
ф≥ксованому курс≥ валюти, наприклад, 2 грн за
долар —Ўј, товар, ¤кий на св≥товому ринку
продаЇтьс¤ за 100 долар≥в, на внутр≥шньому ринку
буде коштувати 200 грн. ÷е обмежуЇ можливост≥
п≥двищенн¤ ц≥н в≥тчизн¤ними п≥дприЇмствами.
–ан≥ше
стаб≥льн≥сть куп≥вельноњ здатност≥ грошей
забезпечувалась золотими запасами держави:
паперов≥ грош≥ можна було обм≥н¤ти на певну,
визначену законом к≥льк≥сть золота. —ьогодн≥
паперов≥ грош≥ не мають грошового забезпеченн¤.
јле куп≥вельну здатн≥сть њх можна стаб≥л≥зувати,
¤кщо встановити ≥ п≥дтримувати ф≥ксований курс
даноњ валюти до твердих валют. ƒл¤ цього треба
мати стаб≥л≥зац≥йний фонд, засоби ¤коњ
використовують дл¤ валютноњ ≥нтервенц≥њ,
п≥дтриманн¤ курсу нац≥ональноњ валюти. ≤з
зб≥льшенн¤м валютних резерв≥в зростають
можливост≥ ем≥с≥њ паперових грошей, ¤к≥
збер≥гатимуть попередню куп≥вельну здатн≥сть,
отже, зростають можливост≥ зб≥льшенн¤ таким
шл¤хом ефективного попиту.
як≥
в≥д
Т
Їмн≥ насл≥дки введенн¤
конвертованост≥ нац≥ональноњ валюти?
¬≥дбувс¤
перерозпод≥л валютних ресурс≥в на користь
багатих
. –ан≥ше валютн≥
ресурси використовувалис¤ дл¤ придбанн¤ значноњ
к≥лькост≥ зерна (до 30-40 млн. т. щороку), мТ¤са (близько
1 млн. тон), ол≥њ (приблизно половина њњ
≥мпортувалас¤).
÷е створювало продовольчий фонд дл¤
забезпеченн¤ пенс≥й, стипенд≥й, зарплати.
≤снували п≥льгов≥ умови придбанн¤ за кордоном та
реал≥зац≥њ л≥к≥в, що давало можлив≥сть продавати
њх за низькими ц≥нами.
ѕ≥сл¤
введенн¤ конвертованост≥ нац≥ональноњ валюти
доступ до нењ отримали т≥, хто маЇ грош≥.
¬≥дпов≥дно валюта стала використовуватис¤ в
б≥льш≥й м≥р≥ дл¤ задоволенн¤ њх потреб:
придбанн¤ легкових автомоб≥л≥в, предмет≥в
розкош≥ та ≥н.
—творилис¤
умови дл¤ в≥дтоку валюти за кордон.
ѕ≥сл¤ того ¤к держава
в≥дмовилас¤ в≥д монопол≥њ на експорт та ≥мпорт,
стало важче
У
тримати кордонФ Цконтролювати
надходженн¤ та витрачанн¤ валюти, насл≥дком чого
стало вивезенн¤ величезних валютних сум за
кордон.
¬≥дбуваЇтьс¤
де≥ндустр≥ал≥зац≥¤ крањни.
¬иход¤чи з приватних
≥нтерес≥в, вивоз¤ть за кордон сировину,
внасл≥док чого в≥тчизн¤н≥ п≥дприЇмства
простоюють. ¬возитьс¤ готова продукц≥¤, а власне
виробництво припин¤Їтьс¤, втрачаютьс¤ робоч≥
м≥сц¤. ѕот≥к сировини дедал≥ б≥льше обминаЇ
”крањну, скеровуючись до тих крањн, де сильн≥ша ≥
б≥льш товаронаповнена, забезпечена кращими
товарами валюта.
–инок
захоплюють ≥ноземн≥ товаровиробники.
ѕрорахунки в
орган≥зац≥њ захисту в≥тчизн¤ного виробника,
завищенн¤ курсу нац≥ональноњ валюти привели до
того, що в≥тчизн¤н≥ товаровиробники ви¤вилис¤
неконкурентоздатними нав≥ть на внутр≥шньому
ринку. «а експертними оц≥нками, експанс≥¤
внутр≥шнього ринку продовольчими товарами
≥мпортного походженн¤ дос¤гла 60%,
непродовольчими Ц 80%.
¬≥дбуваЇтьс¤
перех≥д до використанн¤ на внутр≥шньому ринку
св≥тових ц≥н.
–ан≥ше ц≥на на
внутр≥шньому ринку встановлювалас¤ на баз≥
нац≥ональних витрат виробництва. «а основу њњ
брали середню по галуз≥ або по ц≥нов≥й зон≥
соб≥варт≥сть продукц≥њ. ƒо нењ додававс¤
прибуток, достатн≥й дл¤ того, щоб забезпечити
самоф≥нансуванн¤. якщо середн¤ соб≥варт≥сть
одиниц≥ певноњ продукц≥њ 400 грн., а прибуток Ц 80
грн., то ц≥на на такий товар на внутр≥шньому ринку
складала 400+80=480 грн.
ѕ≥сл¤
введенн¤ внутр≥шньоњ конвертованост≥ валюти
ц≥на на даний товар на внутр≥шньому ринку
визначаЇтьс¤ ц≥нами св≥тового ринку. “ак,
¤кщо ц≥на його на св≥товому ринку 100
$
, за 4 гривн≥ можна придбати 1
$
,
мито ≥ витрати на ≥мпорт Ц 60 грн., то на
внутр≥шньому ринку ц≥на такого товару
складатиме 100*4+60=460 грн.
“аким
чином, ц≥ни внутр≥шнього ринку привТ¤зуютьс¤ до
св≥тових ц≥н. ÷е дозвол¤Ї при ф≥ксованому курс≥
валюти ≥ стаб≥льност≥ св≥тових ц≥н, в≥дсутност≥
обмежень на ввезенн¤ даного товару, незм≥нност≥
мита стаб≥л≥зувати ц≥ни внутр≥шнього ринку.
ƒаний товар за вказаних вище умов
продаватиметьс¤ за 460 грн.
јле
така система стримуванн¤ ≥нфл¤ц≥њ вимагаЇ
пост≥йноњ присутност≥ на нашому внутр≥шньому
ринку ≥мпортних товар≥в. Ѕез цього неможлива
привТ¤зка ц≥н внутр≥шнього ринку до св≥тових.
“ому валюта використовуЇтьс¤ нерац≥онально: не
на розвиток власного виробництва, придбанн¤
новоњ техн≥ки ≥ технолог≥њ, а на ≥мпорт товар≥в
широкого вжитку. ¬итрачена таким чином валюта
стимулюЇ розвиток с≥льського господарства,
легкоњ ≥ харчовоњ промисловост≥ не в ”крањн≥, а в
крањнах, з ¤ких ≥мпортують товари.
ѕри
введенн≥ внутр≥шньоњ конвертованост≥ валюти не
було враховано, що на св≥товому ринку ≥нший, н≥ж
на нашому внутр≥шньому, паритет ц≥н на продукц≥ю
с≥льського господарства ≥ продукц≥ю
промисловост≥, ¤ка надходить селу в обм≥н на його
продукц≥ю. ƒо реформи за зерновий комбайн
в≥ддавали у нас втрич≥ менше зерна, н≥ж в —Ўј.
ѕод≥бним було сп≥вв≥дношенн¤ ц≥н на паливо
та добрива, з одного боку, ≥ с≥льськогосподарську
продукц≥ю, з ≥ншого. ѕо¤снювалос¤ це тим, що в —Ўј
нижча варт≥сть с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ
(вища врожайн≥сть, продуктивн≥сть худоби, краща
технолог≥¤ виробництва).
¬веденн¤
внутр≥шньоњ конвертованост≥ нашоњ валюти
привело до запозиченн¤ того паритету ц≥н, ¤кий
≥снував на св≥товому ринку. ¬≥н визначаЇтьс¤
паритетом ц≥н в основних крањнах-експортерах
с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ: —Ўј, крањнах
«ах≥дноњ ™вропи.
¬насл≥док цього та фактор≥в, ¤к≥ спри¤ли
здороженню продукц≥њ с≥льського господарства (зниженн¤
врожайност≥, продуктивност≥ худоби, значному
зростанню ц≥н на паливо та добрива, зменшенню
дотац≥й), ц≥ни на продукц≥ю с≥льського
господарства в 1995 роц≥ зросли в 60 тис. раз≥в, а на
промислову продукц≥ю дл¤ села Ц в 288 тис. раз≥в.
”мови обм≥ну дл¤ села пог≥ршилис¤ в
280:60=4,8 раз≥в.
÷е
поставило с≥льське господарство на межу
знищенн¤. ¬оно не маЇ необх≥дних кошт≥в дл¤
веденн¤ виробництва. ѕростоюють п≥дприЇмства,
¤к≥ виробл¤ють машини та ≥нш≥ засоби виробництва
дл¤ села, бо нема попиту на њх продукц≥ю. —≥льське
населенн¤ не маЇ грошей дл¤ придбанн¤ товар≥в
широкого вжитку. ÷е зумовлюЇ скороченн¤ њх
виробництва.
«авищенн¤
курсу нац≥ональноњ валюти призвело до суттЇвого
заниженн¤ ц≥н на внутр≥шньому ринку. якщо товар,
варт≥стю 100
$ при курс≥ 4 грн. за 1$
100*4,00+60=460 грн, то при курс≥ 2,00 грн. за 1$
, ц≥на такого товару 100*2,00+60=260 грн.
¬насл≥док
цього стала масовою збитков≥сть в≥тчизн¤них
п≥дприЇмств; нерентабельн≥ 50% п≥дприЇмств та 90%
—ѕ.
ƒержавне
регулюванн¤ економ≥ки п≥сл¤ л≥берал≥зац≥њ
зовн≥шньоеконом≥чних звТ¤зк≥в ви¤вилос¤
неефективним: невдало був побудований захист
в≥тчизн¤ного виробника, помилкою ви¤вилос¤
завищенн¤ курсу гривн≥.
3.4. –оздержавленн¤ ≥
приватизац≥¤.
У онцепц≥¤
переходу ”крањнськоњ –—– до ринковоњ економ≥киФ
декларувала проведенн¤ роздержавленн¤ ≥
приватизац≥њ.
ƒекларувалось,
що роздержавленн¤ зд≥йснюЇтьс¤
Уз метою забезпеченн¤ д≥њ на ринку ”крањни
великоњ к≥лькост≥ самост≥йних, в≥льних,
економ≥чно в≥дпов≥дальних не т≥льки своњми
поточними доходами, але й майновою власн≥стю
товаровиробник≥в, подоланн¤ в≥дчуженн¤
роб≥тник≥в в≥д засоб≥в ≥ результат≥в
виробництва, в≥дновленн¤ ≥ розвитку конкуренц≥њ,
структурноњ перебудови виробництва ≥ управл≥нн¤
економ≥кою, залученн¤ ≥ноземних ≥нвестиц≥йЕФ.
–оздержавленн¤
мало грунтуватис¤ на принципах додержанн¤
≥нтерес≥в труд¤щих та сусп≥льства,
добров≥льност≥, р≥вноправност≥ ≥снуванн¤ та
захисту ус≥х форм власност≥, врахуванн¤
специф≥ки р≥зних галузей народного господарства,
гласност≥.
ѕроцеси
роздержавленн¤ власност≥ планувалос¤ зд≥йснити
в такий спос≥б:
1)
за рахунок продажу акц≥й ≥ створенн¤
акц≥онерних товариств. Ќа першому
етап≥ роздержавленн¤ акц≥њ було нам≥чено
продавати лише прац≥вникам п≥дприЇмств, що
перетворювалис¤ на акц≥онерн≥ (¤к правило,
великих п≥дприЇмств). јкц≥њ мала право придбати й
держава в особ≥ орган≥в державного управл≥нн¤ чи
державного п≥дприЇмства. „астку акц≥й мали право
придбати ≥ноземн≥ ф≥зичн≥ ≥ юридичн≥ особи;
2)
за рахунок власних кошт≥в, шл¤хом викупу у
держави п≥дприЇмств њх колективами, приватними
особами, кооперативами та обТЇднанн¤ми (у першу
чергу середн≥х та др≥бних п≥дприЇмств).
ѕередбачалос¤,
що продаж ≥ передача державноњ власност≥ у
комерц≥йний сектор буде зд≥йснюватис¤ на баз≥
ринкових ц≥н, що враховують споживчу варт≥сть
основних фонд≥в ≥ оборотних засоб≥в. Ѕудуть
широко використан≥ аукц≥они при роздержавленн≥
таких галузей, ¤к торг≥вл¤ ≥ громадське
харчуванн¤, сфера послуг, буд≥вництво,
автомоб≥льний транспорт тощо. ћали бути створен≥
органи по роздержавленню власност≥ ≥
зосередженню кошт≥в в≥д реал≥зац≥њ майна.
ѕередбачалась
розробка республ≥канськоњ програми
роздержавленн¤ власност≥.
–оздержавленн¤
власност≥ Ц перетворенн¤ державноњ
власност≥ в ≥нш≥ њњ види: приватну, колективну,
акц≥онерну, зм≥шану та ≥н. ‘орми роздержавленн¤:
1)
оренда п≥дприЇмства з правом викупу,
вид≥ленн¤ або утворенн¤ малих п≥дприЇмств;
2)
перетворенн¤ великих п≥дприЇмств в
акц≥онерн≥ товариства або в товариства з
обмеженою в≥дпов≥дальн≥стю;
3)
приватизац≥¤ малих п≥дприЇмств торг≥вл≥ та
громадського харчуванн¤, побутового та
комунального обслуговуванн¤ ≥ продаж у
власн≥сть громад¤н державних легкових та
вантажних автомоб≥л≥в, обТЇкт≥в незавершеного
буд≥вництва, обладнанн¤, матер≥ал≥в;
4)
передача частини земельного фонду у
власн≥сть громад¤н ≥ в њх користуванн¤ (без права
перепродажу);
5)
передача (викуп, продаж) частини житлового
фонду у власн≥сть громад¤н.
ѕриватизац≥¤
Ц передача державноњ
або мун≥ципальноњ власност≥ за плату чи
безкоштовно в приватну власн≥сть. ѕриватизац≥¤
може виступати ¤к форма субсид≥юванн¤
приватного кап≥талу за рахунок держави. “ак, в
—Ўј з 1850 по 1871 р≥к зал≥зничн≥ компан≥њ отримали 180
млн. акр≥в земл≥, л≥сопромислов≥ Ц 12 млн. акр≥в
л≥су по ц≥н≥ 400 $ за д≥л¤нку, ¤ка коштувала 10-12 тис.
$
.
ќдна
з форм приватизац≥њ Ц в≥дкуп (продаж або
передача на час за в≥дпов≥дну плату державних
прав приватним особам чи компан≥¤м). ¬ державах
«ах≥дноњ ™вропи на в≥дкуп в≥ддавалась державна
монопол≥¤ на продаж тютюну, сол≥, гральних карт, в
–ос≥њ Ц право на продаж гор≥лки (майже до к≥нц¤ 19
стор≥чч¤).
Ќаприк≥нц≥
80-х рок≥в б≥льш ¤к 80 крањн св≥ту прийн¤ли
програми скороченн¤ державного сектору,
приватизац≥њ. ”загальненн¤ св≥тового досв≥ду
приватизац≥њ дозвол¤Ї вид≥лити к≥лька моделей
приватизац≥њ.
Ѕританська модель
характеризуЇтьс¤
продажем низькорентабельних та збиткових
п≥дприЇмств на ринку. ѕри продажу великоњ
к≥лькост≥ державних корпорац≥й ур¤д резервував
так звану Узолоту акц≥юФ, ¤ка давала йому
можлив≥сть контролювати нову компан≥ю. Ѕез згоди
власника Узолотоњ акц≥њФ не можна: одн≥й особ≥
волод≥ти б≥льш ¤к 15% акц≥й з правом голосу;
≥ноземним ≥нвесторам тримати вс≥м разом б≥льш ¤к
15% акц≥й; випускати акц≥њ з правом голосу,
в≥дм≥нн≥ в≥д звичайних акц≥й; зн≥мати директор≥в,
призначених ур¤дом. √оловною виконавчою особою
компан≥њ повинен бути британський громад¤нин.
ќбмежувалось право компан≥й на добров≥льну
л≥кв≥дац≥ю або розформуванн¤, на перепродаж вс≥х
або значноњ частини актив≥в.
‘ранцузська модель
групового
централ≥зованого продажу передбачала
визначенн¤ ведучого ≥нвестора Ц сильноњ
конкурентоздатноњ ф≥рми, дл¤ ¤коњ резервувавс¤
певний пакет акц≥й по значно виг≥дн≥ших ц≥нах,
н≥ж на в≥дкритому ринку. “ака ф≥рма була здатна
налагодити управл≥нн¤ п≥дприЇмством,
реорган≥зувати виробництво.
У“верде
¤дроФ. ‘ранцузський ур¤д при приватизац≥њ
державних п≥дприЇмств приймав м≥ри по
формуванню твердих ¤дер стаб≥льних акц≥онер≥в,
на кожного з ¤ких припадало 0,5-5% кап≥талу
приватизованого п≥дприЇмства. У“верде ¤дроФ в
ц≥лому волод≥ло 15-30% акц≥й прот¤гом, ¤к м≥н≥мум
двох рок≥в, забезпечуючи тим самим стаб≥льний
контроль за управл≥нн¤м п≥дприЇмством ≥ захист
в≥д небажаних ≥нвестор≥в, ¤к≥ могли б отримати
небажаний контроль над п≥дприЇмством.
У“верде
¤дроФ орган≥зовувалось при зачинених двер¤х, на
основ≥ переговор≥в м≥ж державною адм≥н≥страц≥Їю
(м≥н≥стерством), кер≥вництвом п≥дприЇмства, що
приватизуЇтьс¤, та зац≥кавленими ≥нвесторами.
¬
Ќ– п≥дприЇмства, створен≥ з участю ≥ноземного
кап≥талу, контролюютьс¤ державою: њй повинен
належати контрольний пакет акц≥й. ѕ≥сл¤ 10 рок≥в
функц≥онуванн¤ такого п≥дприЇмства воно
переходить у власн≥сть держави.
¬изначаЇтьс¤
необх≥дн≥сть розвитку багатоукладност≥ при
ведуч≥й рол≥ сусп≥льноњ власност≥. Ќа державних
п≥дприЇмствах це означаЇ вдосконаленн¤ р≥зних
форм п≥др¤ду. ѓх акц≥онуванн¤ ≥ переведенн¤ на
оренду дозвол¤Їтьс¤ в досл≥дному пор¤дку.
¬важаЇтьс¤, що ≥ без зм≥ни власност≥ (без
приватизац≥њ) можна перетворити державн≥
п≥дприЇмства в самост≥йн≥, в≥дпов≥дальн≥ за
прибутки ≥ збитки п≥дприЇмства, ¤к≥ самост≥йно
розвиваютьс¤. ѕереважна б≥льш≥сть економ≥ст≥в
Ќ– вважаЇ, що перетворенн¤ державноњ власност≥
в колективну (через акц≥онуванн¤) Ї головним
напр¤мком переходу економ≥ки до ринку.
ѕ–»¬ј“»«ј÷≤я: ј–√”ћ≈Ќ“» У«јФ
≤ Уѕ–ќ“»Ф.
Ќа користь
приватизац≥њ висуваютьс¤ певн≥ аргументи; не
менше ≥ контраргумент≥в. –озгл¤немо основн≥ з
них.
1.
ƒержавн≥ п≥дпримства малоефективн≥, њх
характеризуЇ низька продуктивн≥сть прац≥,
висока кап≥талоЇмн≥сть, мала прибутков≥сть.
ƒержавне регулюванн¤ д≥¤льност≥ таких
п≥дприЇмств не стимулюЇ б≥льш ефективне
використанн¤ сировини, робочоњ сили,
застосуванн¤ кращих технолог≥й. ѕриватизац≥¤
стимулюЇ п≥двищенн¤ ефективност≥ таких
п≥дприЇмств,
дозвол¤Ї в≥докремити пол≥тичн≥ ≥ економ≥чн≥
фактори ≥ тим самим п≥двищити в≥дпов≥дальн≥сть
за прийн¤тт¤ ≥нвестиц≥йних р≥шень.
онтраргументи
. «начна частина
державних п≥дприЇмств була створена за рахунок
нац≥онал≥зац≥њ збиткових галузей (наприклад, в
јнгл≥њ - вуг≥льних шахт, зал≥зниць та ≥н.). ÷е
в≥дпов≥дно позначилос¤ на рентабельност≥
державних п≥дприЇмств. ƒо того ж в п≥дприЇмствах
паливно-енергетичного комплексу, на зал≥зниц¤х
переважаЇ кап≥тал, що обертаЇтьс¤ пов≥льно. ÷≥
п≥дприЇмства виконують ≥ соц≥ально-пол≥тичн≥
функц≥њ: через занижен≥ ц≥ни на њх продукц≥ю
нац≥ональний доход перерозпод≥л¤Їтьс¤ на
користь њњ споживач≥в; ≥снуванн¤ таких
п≥дприЇмств, нав≥ть при умов≥, що держава дотуЇ
њх, необх≥дне дл¤ нормального функц≥онуванн¤
економ≥ки.
ƒл¤
того, щоб ц≥ п≥дприЇмства д≥¤ли на тих засадах, що
й приватизован≥, достатньо зн¤ти з них пол≥тичн≥
≥ соц≥альн≥ функц≥њ, л≥кв≥дувати дотац≥њ ≥
п≥льги, ¤к≥ вони отримують в≥д держави.
ѕриватизац≥¤ в цьому випадку не Ї обовТ¤зковою
умовою пристосуванн¤ державних п≥дприЇмств до
ринкового регулюванн¤ економ≥кою.
2.
ѕриватизац≥¤ веде до комерц≥ал≥зац≥њ,
встановлюЇ безпосередн≥й звТ¤зок п≥дприЇмств з
ринком. Ѕ≥льш ефективним стаЇ контроль ринку за
д≥¤льн≥стю п≥дприЇмства, в≥дновлюЇтьс¤
конкуренц≥¤, ¤ка змушуЇ п≥дприЇмство
застосовувати нову техн≥ку ≥ технолог≥ю,
п≥двищувати ¤к≥сть продукц≥њ, ефективн≥сть
виробництва.
онтраргументи
. онкуренц≥¤ залежить
не в≥д форм власност≥, а в≥д умов функц≥онуванн¤
ринку: чи насичений ринок товарами, чи Ї резервн≥
потужност≥, достатн¤ чи н≥ к≥льк≥сть незалежних
товаровиробник≥в, ск≥льки продукц≥њ ≥мпортують,
чи зац≥кавлений колектив п≥дприЇмства в кращих
насл≥дках роботи та ≥н.
ƒл¤
створенн¤ ринкового середовища не обовТ¤зково
проводити приватизац≥ю, достатньо передати
п≥дприЇмству майно на умовах оренди чи повного
господарського веденн¤, поставити його в т≥ ж
умови, в ¤ких знаход¤тьс¤ ≥нш≥ п≥дприЇмства.
ѕриватизац≥¤
створюЇ нов≥, сильн≥ стимули економ≥чноњ
д≥¤льност≥, спри¤Ї вихованню чутт¤ господар¤ у
роб≥тник≥в п≥дприЇмств.
онтраргументи.
–еальним господарем
на виробництв≥ роб≥тник стаЇ тод≥, коли р≥вень
розвитку продуктивних сил вимагаЇ в≥д нього
приймати р≥шенн¤, керувати виробничим процесом,
коли в≥н маЇ необх≥дн≥ дл¤ цього можливост≥ (кошти,
матер≥али, засоби прац≥ та ≥н.), коли в≥н
зац≥кавлений у вдосконаленн≥ виробництва ≥ його
зароб≥ток суттЇво залежить в≥д к≥нцевих
насл≥дк≥в д≥¤льност≥ п≥дприЇмств. “ак≥
можливост≥ дл¤ роб≥тника створюютьс¤ на
п≥дприЇмствах, оснащених сучасною техн≥кою, де
виробництво в значн≥й м≥р≥ автоматизоване,
тактикою малих колектив≥в, розвитком л≥з≥нгу,
венчура ≥ т.≥н.
Ѕезпосередньо
з приватизац≥Їю створенн¤ таких умов дл¤
перетворенн¤ роб≥тника на господар¤ не повТ¤зане.
ѕриватизац≥¤
створюЇ сильний звТ¤зок м≥ж насл≥дками
д≥¤льност≥ п≥дприЇмства ≥ доходами тих
акц≥онер≥в, ¤к≥ мають значну к≥льк≥сть акц≥й. јле
в сучасних умовах реально керуЇ п≥дприЇмством не
власник акц≥й, а спец≥ал≥ст-менеджер. —аме його в
першу чергу сл≥д зац≥кавити в кращих насл≥дках
роботи п≥дприЇмства. ѕриватизац≥¤ дл¤ цього не
потр≥бна.
2.
ѕриватизац≥ю розгл¤дають ¤к зас≥б
оздоровленн¤ ф≥нанс≥в: скороченн¤ дотац≥й,
зб≥льшенн¤ надходжень в бюджет за рахунок
продажу акц≥й або самих п≥дприЇмств.
ѕродаж
п≥дприЇмств чи њх акц≥й веде до перерозпод≥лу
кошт≥в на користь державного бюджету (на першому
етап≥ приватизац≥њ фактично перерозпод≥л¤лис¤
державн≥ кошти). –есурси дл¤ розвитку економ≥ки
зб≥льшуютьс¤ в раз≥ продажу акц≥й ≥ноземним
≥нвесторам.
«ј¬ƒјЌЌя
ѕќ ¬»¬„≈ЌЌё “≈ћ» 3
¬
чому пол¤гаЇ ≥ дл¤ чого проводитьс¤:
1.
ƒерегулюванн¤ економ≥ки?
2.
омерц≥ал≥зац≥¤?
3.
УЎокова терап≥¤Ф?
4.
Ћ≥берал≥зац≥¤ ц≥н?
5.
Ћ≥берал≥зац≥¤ зовн≥шньо-економ≥чних звТ¤зк≥в?
6.
–оздержавленн¤ та приватизац≥¤?
7.
як створити противитратний механ≥зм в
економ≥ц≥?
8.
як≥ недол≥ки у твердих стаб≥льних ц≥н, ¤к≥
встановлювали державн≥ органи? як≥ переваги?
9.
¬ чому переваги показника норми прибутку ¤к
головного ор≥Їнтира в д≥¤льност≥ п≥дприЇмств?
10.
¬ чому недол≥ки показника норми прибутку ¤к
критер≥¤ при вибор≥ вар≥ант≥в господарських
р≥шень? як≥ заходи державного регулюванн¤
потр≥бн≥ дл¤ нейтрал≥зац≥њ цих недол≥к≥в?
11.
як д≥Ї ринковий механ≥зм?
12.
ѕор≥вн¤йте ринковий та плановий механ≥зм
регулюванн¤ економ≥ки.
13.
як забезпечити д≥ю ринкового механ≥зму? як≥
зм≥ни в господарському механ≥зм≥ дл¤ цього
потр≥бн≥?
14.
ѕереваги та недол≥ки монопол≥њ зовн≥шньоњ
торг≥вл≥.
15.
ѕричини в≥дмови в≥д монопол≥њ зовн≥шньоњ
торг≥вл≥. Ќасл≥дки в≥дмови.
«м≥ст У онцепц≥њ переходу ”крањнськоњ –—– до ринковоњ економ≥киФ//¬¬–”.- 1990.- є48.- —т. 632.
<< попередн¤ зм≥ст наступна >>
