2. ѕ–»„»Ќ» –≈‘ќ–ћ”¬јЌЌя
ƒ≈–∆ј¬Ќќ√ќ –≈√”Ћё¬јЌЌя ≈ ќЌќћ≤ », ѕ≈–≈’ќƒ” ƒќ
–»Ќ ”
2.1. «м≥ни в умовах ≥ стратег≥њ
розвитку економ≥ки п≥сл¤ завершенн¤ первинноњ
механ≥зац≥њ
«м≥на умов розвитку економ≥ки
—–—– п≥сл¤ завершенн¤ первинноњ механ≥зац≥њ.
¬ пер≥од первинноњ
механ≥зац≥њ народного господарства (30-т≥ ≥ 50-т≥
роки) проблема економ≥њ часу ¤к джерела
економ≥чного зростанн¤ вир≥шувалас¤ в значн≥й
м≥р≥ за рахунок зам≥щенн¤ робочоњ сили в
с≥льському господарств≥. ƒостатньо було
тиражувати засоби механ≥зац≥њ (трактор,
автомоб≥ль, комбайн та ≥н.), дл¤ того, щоб на
прот¤з≥ багатьох рок≥в отримувати робочу силу
дл¤ м≥ста з села. « 1929 року до 1959 р≥к з села в м≥сто
перейшло працювати 59-60 м≥льйон≥в чолов≥к.
”
20-т≥ роки основн≥ продукти харчуванн¤ в —–—– Ц
хл≥б, масло, крупи, а також значну частину од¤гу
та взутт¤ - населенн¤ виготовл¤ло в домашньому
господарств≥. –озвиток легкоњ та харчовоњ
промисловост≥, комунальних послуг, торг≥вл≥
дозволили частину людей, зайн¤тих тут,
використовувати в народному господарств≥.
Ќав≥ть в пер≥од 1961-1965 рр. з домашнього
господарства було залучено у сусп≥льне
виробництво 10,1 млн. чолов≥к.
«начним
джерелом економ≥њ часу було потенц≥йне
зам≥щенн¤ робочоњ сили на знов стоворених та
реконструйованих п≥дприЇмствах, де
використовувалас¤ нова техн≥ка та технолог≥¤.
ќсновна частина приросту продуктивност≥ прац≥ в
промисловост≥ дос¤галас¤ за рахунок введенн¤ в
д≥ю нових п≥дприЇмств.
”
80-т≥ роки можливост≥ залученн¤ новоњ робочоњ
сили з с≥льського господарства ви¤вилис¤
практично вичерпаними: чисельн≥сть зайн¤тих в
сусп≥льному сектор≥ стаб≥л≥зувалас¤ на р≥вн≥,
¤кий дещо перевищував 20 млн. чолов≥к. ¬ той же час
недостатн¤ механ≥зац≥¤ с≥льського господарства
обумовила необх≥дн≥сть залучати на збиральн≥
роботи з м≥ста щороку б≥льше 15 млн. чолов≥к.
¬ичерпан≥ й можливост≥ залученн¤ робочоњ
сили з домашнього господарства. ¬ народному
господарств≥ було зайн¤то 92,4% працездатних, т≥,
що залишилис¤ (7,6%), були представлен≥ в основному
домогосподарками, у ¤ких дек≥лька д≥тей, ≥ ¤к≥ у
сусп≥льному виробництв≥ не в змоз≥ були приймати
участь.
«меньшивс¤
прир≥ст трудових ресурс≥в. ¬се це з особливою
гостротою поставило питанн¤ про зм≥ну
економ≥чноњ пол≥тики з таким розрахунком, щоб
забезпечити розвиток економ≥ки за рахунок
економ≥њ робочого часу.
Ќа
той час ви¤вивс¤ вичерпаним потенц≥ал
механ≥чних вид≥в технолог≥њ. Ќова техн≥ка
створювалас¤ на основ≥
винаход≥в, ¤к≥ використовуютьс¤ вже дес¤тки
рок≥в. ѕотенц≥ал њх п≥дходить до к≥нц¤, тому нова
техн≥ка ви¤вл¤Їтьс¤ не-набагато ефективн≥шою за
стару. ¬ результат≥ значно зросла ц≥на, ¤ку
сусп≥льство платило за п≥двищенн¤
продуктивност≥ прац≥, за економ≥ю робочого часу.
ѕрир≥ст
продуктивност≥ та зб≥льшенн¤ строку служби
новоњ й модерн≥зованоњ техн≥ки забезпечувалис¤
лише на 10-20%. ѕри вказан≥й ефективност≥ новоњ
техн≥ки та ≥снуючих темпах приросту основних
виробничих фонд≥в техн≥ка ц¤ могла забезпечити
прир≥ст виробництва на 2% в р≥к.
«б≥льшенн¤
продуктивност≥ прац≥ дос¤галос¤ все б≥льш
високою ц≥ною: на кожен м≥льйон карбованц≥в,
фактично затрачених на нову техн≥ку, в девТ¤т≥й
пТ¤тир≥чц≥ вив≥льнено 85 прац≥вник≥в, в дес¤т≥й
Ц 64 , за три роки одинадц¤тоњ Ц 44 прац≥вника.
«ам≥щенн¤ одного прац≥вника обходилас¤
в≥дпов≥дно у 11,8, пот≥м у 15,4 та 22,7 тис.крб. ” 1983 р.
вив≥льненн¤ одного прац≥вника за рахунок
заход≥в по нов≥й техн≥ц≥ об≥йшлос¤ у 23,9 тис.крб.
¬иб≥р техн≥ки п≥сл¤
завершенн¤ первинноњ мех≥н≥з≥ц≥њ.
ѕо м≥р≥ завершенн¤
первинноњ мех≥н≥зац≥њ вичерпуютьс¤ найб≥льш
ефективн≥ вар≥анти п≥двищенн¤ продуктивност≥
прац≥, зростають затрати на вив≥льненн¤ одного
прац≥вника. ¬ 60-т≥ роки вони становили 5 тис.крб.
≤з зб≥льшенн¤м затрат на вив≥льненн¤ одного
роб≥тника суттЇво зм≥нюЇтьс¤ п≥дх≥д до вибору
техн≥ки, стратег≥¤ розвитку економ≥ки.
ѕовернемось
до прикладу, наведеного в табл.1.1. ѕри надлишку
робочоњ сили ≥ нестач≥ кап≥тальних вкладень
б≥льш висок≥ темпи економ≥чного зростанн¤ можна
мати, ¤кщо обирати вар≥анти, що вимагають менших
кап≥тальних вкладень, забезпечують лише
механ≥зац≥ю основного виробництва. ¬иг≥дн≥ший
другий вар≥ант, дл¤ зд≥йсненн¤ ¤кого потр≥бно 600
млн.крб. кап≥тальних вкладень, в пор≥вн¤нн≥ з
першим вар≥антом, ¤кий вимагаЇ при комплексн≥й
механ≥зац≥њ 900 млн.крб. ќбс¤г виробництва по
вар≥антах однаковий - 300 тис. вироб≥в за р≥к.
ѕ≥д
час первинноњ механ≥зац≥њ, коли витрати на
вив≥льненн¤ одного роб≥тника невелик≥ (приймемо
њх р≥вними 1 тис.крб.), дл¤ отриманн¤ того ж
приросту в 300 тис. вироб≥в на р≥к перший вар≥ант
вимагаЇ 660 млн.крб. (60 млн.крб. на вив≥льненн¤ 60 тис.
роб≥тник≥в плюс 600 млн. крб. на створенн¤ робочих
м≥сць), другий Ц 900 млн.крб. ѕеревага в≥ддаЇтьс¤,
¤к ≥ при надлишку робочоњ сили, вар≥анту, що
вимагаЇ менших кап≥тальних вкладень.
якщо
ж витрати на вив≥льненн¤ одного роб≥тника
складають 5 тис.крб., дл¤ реал≥зац≥њ другого
вар≥анта треба витратити 900 млн.крб. (300 млн.крб. Ц
дл¤ вив≥льненн¤ 60 тис. роб≥тник≥в, 600 млн.крб. на
створенн¤ робочих м≥сць), тобто ст≥льки ж,
ск≥льки ≥ дл¤ реал≥зац≥њ першого вар≥анту. ¬ цих
умовах доц≥льн≥ше реал≥зувати перший вар≥ант,
переходити до комплексноњ механ≥зац≥њ та
автоматизац≥њ виробництва. Ѕуд≥вництво завод≥в
типу ¬ј«а, амј«а означало перех≥д до вибору
комплексно механ≥зованих та автоматизованих
вар≥ант≥в розвитку виробництва.
”
80-т≥ роки продовженн¤ стратег≥њ економ≥чного
зростанн¤ 30-50-х рок≥в вело до величезних втрат.
ƒл¤ того щоб побудувати завод, де механ≥зовано
т≥льки основне виробництво, необх≥дно було з
≥нших галузей вив≥льнити 60 тис. чолов≥к. якщо
виходити з того, що витрати на вив≥льненн¤ одного
прац≥вника складають 25 тис.крб., дл¤ цього
необх≥дно 1,5 млрд.крб. ¬сього дл¤ реал≥зац≥њ
другого вар≥анту необх≥дно 1,5+0,6=2,1 млрд.крб., тод≥
¤к дл¤ буд≥вництва комплексно механ≥зованого ≥
автоматизованого п≥дприЇмства Ц 0,9 млрд.крб.
«араз
доц≥льно вз¤ти курс на реконструкц≥ю
виробництва. Ќав≥ть ¤кщо витрати на
реконструкц≥ю будуть р≥вними витратам на нове
буд≥вництво (0,9 млрд.крб.), ≥ ц≥ витрати дозвол¤ть
вив≥льнити 60 тис. чолов≥к, вив≥льненн¤ одного
прац≥вника об≥йдетьс¤ в 900 млн.крб.: 60 тис.
прац≥вник≥в = 15 тис.крб., що значно меньше, н≥ж
середн≥ витрати на вив≥льненн¤ одного
прац≥вника (25 тис.крб).
јбо
ж кошти доц≥льно направити на механ≥зац≥ю
допом≥жного виробництва: витрати на вив≥льненн¤
одного прац≥вника, зайн¤того тут, в середньому в
три рази менш≥, н≥ж на вив≥льненн¤ з основного, а
дл¤ вив≥льненн¤ п≥дсобного прац≥вника, що
використовуЇтьс¤ на вантажно-розвантажувальних
роботах, витрат необх≥дно в 5-6 раз≥в менше.
–учною
працею до середини 80-х рок≥в в ———– було зайн¤то
б≥л¤ 50 млн. чолов≥к: приблизно трет¤ частина
прац≥вник≥в в промисловост≥, б≥льше половини Ц в
буд≥вництв≥, три чверт≥ Ц в с≥льському
господарств≥. ÷е Ц насл≥док попередньоњ
стратег≥њ економ≥чного зростанн¤, що передбачаЇ
механ≥зац≥ю основного виробництва. ≤ це Ц
значний резерв економ≥њ часу, ¤кий здатний
забезпечити подальше економ≥чне зростанн¤.
¬
середин≥ 80-х рок≥в було декларовано курс на
р≥шуч≥ зм≥ни сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж новим
буд≥вництвом та техн≥чним переозброЇнн¤м. ƒолю
засоб≥в, що направл¤ютьс¤ на реконструкц≥ю, в
загальному об
Т
Їм≥
виробничих кап≥тальних вкладень передбачалос¤
п≥дн¤ти з третини щонайменше до половини.
урс
на ресурсозбереженн¤.
¬ середин≥ 80-х рок≥в витрати на тонну приросту
нафти зб≥льшилис¤ б≥льш н≥ж в 1,7 раза, витрати на
видобуванн¤ палива до початку 80-х рок≥в були
вдв≥ч≥ вищими, н≥ж на початку 70-х рок≥в, витрати
на видобуванн¤ зал≥зноњ руди з середини 60-х рок≥в
зросли втроЇ. якщо на початку 70-х рок≥в, дл¤ того
щоб видобути сировини на один карбованець,
необх≥дно було витратити два карбованц≥
кап≥тальних вкладень, то до середини 80-х рок≥в Ц
вже 4 карбованц≥, а до к≥нц¤ 80-х рок≥в Ц 7
карбованц≥в.
ѕриймемо,
що витрати на вив≥льненн¤ одного прац≥вника з 60-х
рок≥в до тепер≥шнього часу зросли з 5 тис.крб. до 25
тис.крб., а кап≥талоЇмк≥сть сировини Ц з 2-х крб.
до 7 крб. на карбованець сировини. ƒл¤ того щоб
отримати прир≥ст його видобуванн¤ в об
'
Їм≥
р≥чного вироб≥тку одного роб≥тника ¬г (приймемо,
що значенн¤ ¬г складаЇ 10 тис.крб.), в 60-т≥
роки необх≥дно було 5+2*10=25 тис.крб., а в к≥нц≥ 80-х
рок≥в Ц 25+7*10=95 тис.крб. якщо в 60-т≥ роки заходи по
економ≥њ матер≥ал≥в, що потребували в розрахунку
на об
Т
Їм
¬г кап≥тальних вкладень на 45 тис.крб., були
неефективними (краще було
нарощувати
видобуванн¤ сировини), то в к≥нц≥ 80-х рок≥в
такого роду заходи дозвол¤ли задов≥льн¤ти
потреби у сировин≥ при значно меньших
кап≥тальних вкладенн¤х, н≥ж за рахунок њњ
видобутку.
¬
к≥нц≥ 80-х рок≥в краще було ор≥Їнтуватис¤ на
ресурсозбер≥гаюч≥ технолог≥њ: економ≥¤ сировини
та палива обходилас¤ у 2-3 рази дешевше
зб≥льшеннн¤ њх виробництва.
јналог≥чний
ефект приносило використанн¤ вторинноњ сировини.
“ак, кап≥тальн≥ вкладенн¤ на зб≥р та переробку
тонни чавуну в 25 раз≥в менш≥, н≥ж на виплавку
тонни чавуну з природньоњ сировини. ¬торинне
використанн¤
енергоресурс≥в обходитьс¤ в 2-2,5 раза дешевше,
н≥ж буд≥вництво п≥дприЇмств, ¤к≥ забезпечують
виробництво такоњ ж к≥лькост≥ енерг≥њ.
—короченн¤
строк≥в використанн¤ засоб≥в прац≥, в≥дмова в≥д
кап≥тальних ремонт≥в.
ѕ≥сл¤
того, ¤к пер≥од первинноњ мех≥н≥зац≥њ завершено,
зникаЇ альтернатива: ремонтувати техн≥ку або
застосовувати ручну працю. «ам≥сть того
виникаЇ нова альтернатива: або ремонтувати
техн≥ку, поки вона здатна працювати, або ж
скор≥ше њњ зам≥нити.
≤з
загальноњ вартост≥ основних виробничих фонд≥в
на початок 1985 року
б≥л¤ 3/4 було введено в д≥ю до 1981 року ≥
приблизно половина Ц до 1976 р. ќбладнанн¤ на
п≥дприЇмствах, побудованих дес¤ть або б≥льше
рок≥в тому, застар≥ло з точки зору сучасних
потреб. Ѕ≥льше третини машин до 1985 р. були ф≥зично
зношен≥. —фера ремонту значно зросла. –емонтом
були зайн¤т≥ 6 млн. чолов≥к ≥ четверта частина
верстатного парку держави. ѕриблизно п
Т
¤та
частина кап≥тальних вкладень та ст≥льки ж чорних
метал≥в направл¤лис¤ на ремонт.
–емонт
зношеноњ техн≥ки нер≥дко обходивс¤ дорожче, н≥ж
створенн¤ новоњ. ¬итрати на реставрац≥ю за час
використанн¤ машин в 2-3, а часом ≥ в 4 рази
перевищують њх початкову варт≥сть.
ѕродуктивн≥сть обладнанн¤ п≥сл¤ кап≥тального
ремонту, ¤к правило, зменшуЇтьс¤, попередн≥
експлуатац≥йн≥ ¤кост≥ машин не завжди вдаЇтьс¤
в≥дновити. ѕродуктивн≥сть прац≥ квал≥ф≥кованих
ремонтних прац≥вник≥в в 4-6 раз≥в нижча, н≥ж
прац≥вник≥в, що зайн¤т≥ виготовленн¤м нових
машин. р≥м того, в ремонтних роботах переважають
ручн≥ види прац≥. « економ≥чноњ та соц≥альноњ
точки зору доц≥льно в≥дмовитис¤ в≥д кап≥тальних
ремонт≥в, перейти до пол≥тики б≥льш швидкоњ
зам≥ни застар≥лих засоб≥в прац≥ новими.
ўе
на початку 70-х рок≥в було поставлене завданн¤ Урозробити
та поступово вводити нов≥, б≥льш коротк≥ строки
амортизац≥њ виробничого обладнанн¤, обмежуючи
обТЇми малоефективного кап≥тального ремонту та
зб≥льшуючи частку амортизац≥йних в≥драхувань,
що вид≥л¤ютьс¤ на зам≥ну зношенного та
застар≥лого обладнанн¤.Ф
«
1988 р. перегл¤нут≥ норми амортизац≥йних
в≥драхувань з таким розрахунком, щоб значно
скоротити строки служби засоб≥в прац≥. ѕри цьому
збережен≥ лише амортизац≥йн≥ в≥драхуванн¤ на
реновац≥ю (повне в≥дновленн¤) та в≥дм≥нен≥
амортизац≥йн≥ в≥драхуванн¤ на кап≥тальний
ремонт.
¬ середин≥ 80-х рок≥в по машинах та обладнанню
в промисловост≥ коеф≥ц≥Їнт вибутт¤ становив 2,3%,
в машинобудуванн≥ та металообробц≥ Ц 2,1%, в
чорн≥й металург≥њ Ц 1,6%. …ого нам≥чалос¤ п≥дн¤ти
м≥н≥мум до 6% в р≥к з тим, щоб за 3-4 п
Т
¤тир≥чки
повн≥стю оновити основн≥ виробнич≥ фонди.
Ѕ≥льш
повне використанн¤ ресурс≥в робочоњ сили
стаЇ актуальн≥шим по м≥р≥ зростанн¤ витрат на
зам≥щенн¤ робочоњ сили. ѕрипустимо, що робоче
м≥сце дл¤ одного роб≥тника обходитьс¤ в 6 тис.крб.
„и доц≥льно створювати у колгосп≥ цех, що
використовуЇ сезонн≥ надлишки робочоњ сили?
ѕрипустимо, що Ї можлив≥сть зайн¤ти певну
к≥льк≥сть прац≥вник≥в в цьому цеху на прот¤з≥ 4-х
м≥с¤ц≥в Ц з грудн¤ по березень. ” 60-т≥ роки
вив≥льненн¤ одного прац≥вника обходилос¤ в 5 тис.крб.
ƒл¤ того щоб отримати прир≥ст даноњ продукц≥њ в
об
Т
Їм≥
¬г, необх≥дно було затратити 11 тис.крб., в т.ч.
5 тис. на вив≥льненн¤ прац≥вника ≥ 6 тис. на
створенн¤ йому робочого м≥сц¤. ƒл¤ того щоб
отримати той же прир≥ст за рахунок створенн¤ в
колгосп≥ сезонно функц≥онуючих п≥дприЇмств,
необх≥дно було створити три робоч≥ м≥сц¤
загальною варт≥стю у 18 тис.крб. —творювати
сезонно функц≥онуюч≥ п≥дприЇмства в цьому
випадку недоц≥льно. ќднак ситуац≥¤ зм≥нюЇтьс¤ у
80-т≥ роки, коли витрати на вив≥льненн¤ прац≥вника
наблизилис¤ до 25 тис.крб. ƒл¤ отриманн¤ приросту
¬г в цьому випадку необх≥дно, ¤кщо
зростанн¤ в≥дбуваЇтьс¤ коштом п≥двищенн¤
економ≥чноњ ефективност≥, 25+6=31 тис.крб., ¤кщо
зростанн¤ в≥дбуваЇтьс¤ за рахунок створенн¤
сезонно функц≥онуючого п≥дприЇмства Ц т≥льки 18
тис.крб.
ѕри
п≥двищенн≥ витрат на зам≥ну одного прац≥вника
все б≥льше виправдовують себе заходи, спр¤мован≥
на покращенн¤ використанн¤ робочоњ сили:
розвиток особистого п≥дсобного господарства,
сад≥вництва, що спри¤Ї зб≥льшенню прикладанн¤
прац≥ за рахунок залученн¤ у виробництво
перестар≥лих, п≥дл≥тк≥в, домогосподарок,
дорослих чолов≥к≥в за межами робочого дн¤; прац≥
студент≥в та школ¤р≥в п≥д час кан≥кул або на
прот¤з≥ частини дн¤; створенн¤ цех≥в та
п≥дприЇмств, ¤к≥ дозвол¤ють використовувати
надлишки робочоњ сили в пер≥од, коли дл¤ нењ
немаЇ роботи (сезонн≥ надлишки робочоњ сили в
с≥льському та л≥совому господарств≥, Умертвий
сезонФ в цукровар≥нн≥ та переробц≥
с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ ≥ т.п.). –озвиток
переробноњ промисловост≥ на сел≥, створенн¤ тут
п≥дсобних промисл≥в, цех≥в промислових
п≥дприЇмств дозвол¤Ї залучити у виробництво
сезонн≥ надлишки робочоњ сили, зв≥льн¤Ї
економ≥ку в≥д частини витрат по зам≥щенню
робочоњ сили, дозвол¤Ї зберегти на сел≥ ту робочу
силу, ¤ка ≥накше б п≥шла в м≥сто. ¬ свою чергу,
збереженн¤ робочоњ сили на сел≥ позбавл¤Ї в≥д
необх≥дност≥ залучати робочу силу з м≥ста в
пер≥од збиральноњ компан≥њ ≥ в≥д втрат, що повТ¤зан≥
з цим залученн¤м: недовикористанн¤м виробничих
потужностей в м≥ст≥, витрат
на перем≥щенн¤ робочоњ сили ≥ т.п.
¬еликого
значенн¤ набувають заходи по переквал≥ф≥кац≥њ
робочоњ сили, по створенню системи
працевлаштуванн¤, що дозвол¤Ї скор≥ше
працевлаштовувати прац≥вник≥в, зменшити втрати
часу на пошук роботи або пристосуванн¤ до новоњ
роботи.
ѕовинен
зм≥нитис¤ п≥дх≥д до нормуванн¤ прац≥, до
визначенн¤ оптимальноњ к≥лькост≥ персоналу, що
обслуговуЇ верстати, машини ≥ т.п. ѕрипустимо, що
верстат коштуЇ 50 тис.крб. якщо зам≥на одного
прац≥вника обходитьс¤ у 1 тис.крб., дл¤ зб≥льшенн¤
вироб≥тку на 10% на даному верстат≥ (що
зекономить 5 тис.крб. кап≥тальних вклад≥в)
можливо зад≥¤ти в ¤кост≥ допом≥жного персоналу
до 5 прац≥вник≥в.
якщо
зам≥на одного прац≥вника обходитьс¤ у 25 тис.крб.,
оптимальним стаЇ ≥нше сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж
робочою силою та засобами прац≥. ѕрипустимо, що
перех≥д до обслуговуванн¤ одним прац≥вником
трьох верстат≥в веде до зб≥льшенн¤ вироб≥тку у 2,7
рази. “аким чиним, ц≥ною втрат у 50тис.*(3,00-2,70)=15 тис.крб.
дос¤гаЇтьс¤ вив≥льненн¤ 1,7 прац≥вника, дл¤
зам≥ни ¤ких ≥накше необх≥дно було б 1,7*25тис.крб.=42,5
тис.крб. ѕерех≥д до багатоверстатного
обслуговуванн¤ виступаЇ ¤к
фактор вив≥льненн¤ прац≥вник≥в.
«в≥дси
вит≥каЇ також, що по м≥р≥ зм≥ни величини
витрат на зам≥щенн¤ одного прац≥вника
необх≥дно м≥н¤ти п≥дх≥д до нормуванн¤, до
визначенн¤ оптимального сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж
засобами виробництва та робочою силою.
«ростанн¤
значенн¤ зовн≥шньоеконом≥чних звТ¤зк≥в.
–озвиток зовн≥шньоеконом≥чних звТ¤зк≥в спри¤Ї
економ≥њ робочого часу. “еор≥¤ пор≥вн¤льних
витрат ƒ.–≥кардо по¤снюЇ, ¤ким чином обм≥н м≥ж
двома державами дозвол¤Ї њм обом отримувати
економ≥ю робочого часу: У¬ јнгл
ии услови¤
могут быть таковы, что производство сукна
требует труда 100 работников в течение года, а на
производство вина, если бы она вздумала
выделывать его, потребовалс¤ бы труд 120 человек в
течение того же времени. ѕоэтому јнгли¤ найдЄт
более выгодным ввозить вино и покупать его
посредством вывоза сукна. ѕроизводство вина в
ѕортугалии может требовать труда 80 человек в
течение года, а производство сукна потребовало
бы труда 90 человек в течение того же времени.
ѕоэтому дл¤ неЄ будет выгоднее вывозить вино в
обмен на сукно
Ф.
ќбм≥н Ї виг≥дним ≥ дл¤ јнгл≥њ, ≥ дл¤ ѕортугал≥њ:
перша економить працю 20 чолов≥к на прот¤з≥ року,
друга Ц працю 10 чолов≥к. Ѕез обм≥ну сукном та
вином јнгл≥¤ та ѕортугал≥¤ змушен≥ були б
витрачати на задоволенн¤ потреб в цих продуктах
працю 210 прац≥вник≥в на прот¤з≥ року, тод≥ ¤к
при обм≥н≥ Ц працю 180 прац≥вник≥в.
ƒешевше
закупити зерно у анад≥ або —Ўј ≥ везти його
морем на ƒалекий —х≥д, н≥ж везти туди зерно з
азахстану. ƒешевше було вивозити вуг≥лл¤ з
якут≥њ в япон≥ю, а на зароблену валюту ввозити
вуг≥лл¤ з ѕольщ≥ дл¤ «ах≥дних район≥в ”крањни.
«овн≥шньоеконом≥чн≥
звТ¤зки дозвол¤ють зменшити т≥ втрати, ¤к≥
держава несе в≥д стих≥йних лих, страхують
державу в≥д випадковостей. Ќайб≥льший врожай (238
млнн. тонн зерна) було з≥брано в —–—– у 1978 р. ј у 1975
р. з≥брали лише 140,1 млн. тонн, що на 98 млн. тонн
меньше. якщо не ввозити зерно, народне
господарство понесе велик≥ втрати: скоротитьс¤
погол≥в
Т
¤
худоби, виробництво тваринницькоњ продукц≥њ,
споживанн¤ населенн¤. ѕот≥м потр≥бн≥ будуть
велик≥ витрати на те, щоб все це в≥дновити.
—вого
часу —–—– поставив у ‘ранц≥ю прес такого типу,
¤кий там не виробл¤вс¤, ≥ закупив у ‘ранц≥њ ≈ќћ.
‘ранц≥¤ в змоз≥ була розробити та випродукувати
аналог≥чний прес, а —–—– Ц ≈ќћ даного типу. јле
дл¤ цього необх≥дно було понести витрати на
розробку та випуск даноњ продукц≥њ. «акупивши
готову продукц≥ю, —–—– ≥ ‘ранц≥¤ зв≥льнилис¤ в≥д
необх≥дност≥ таких витрат. р≥м того, кожна
держава отримала виграш часу: техн≥ка поступила
њй ран≥ше, н≥ж можна було отримати њњ при
орган≥зац≥њ власного виробництва.
“ой
же економ≥чний ефект Ц скороченн¤ витрат на
розробку новоњ техн≥ки ≥ технолог≥њ, виграш часу
приносить закупка л≥ценз≥й, патент≥в, ноу-хау,
використанн¤ ≥нжин≥р≥нгових послуг.
¬
середин≥ 70-х рок≥в число найменувань вироб≥в в
машинобудуванн≥ дос¤гло 600 тис. ¬ипускали ж
основних тип≥в машин та обладнанн¤: —Ўј Ц 250-300
тис., ‘–Ќ та ¬еликобритан≥¤ Ц по 100 тис., япон≥¤ та
≤тал≥¤ Ц по 80-100 тис. Ќ≥ одна крањна зараз не в
змоз≥ самост≥йно забезпечити себе новою
техн≥кою та технолог≥¤ми. „астина необх≥дноњ њй
техн≥ки та технолог≥њ вона повинна отримувати в
обм≥н на товари, ¤к≥ продаЇ за кордон. « плином
часу створ¤ть або значно зб≥льшать св≥й науково-техн≥чний
потенц≥ал итай, ≤нд≥¤ та ≥нш≥ крањни, що
розвиваютьс¤. „астка окремоњ крањни у св≥товому
виробництв≥ новоњ техн≥ки та технолог≥њ
знизитьс¤. јктивне включенн¤ у св≥тову економ≥ку,
у зовн≥шньоеконом≥чний обм≥н стаЇ умовою
усп≥шного розвитку нац≥ональноњ економ≥ки.
¬
свою чергу, дл¤ цього необх≥дно створити та
реал≥зувати потужний сучасний експорний
потенц≥ал.
ќсобливе
значенн¤ у сучасних умовах маЇ обм≥н кап≥талом. ”
1987 р. обТЇм торг≥вл≥ м≥ж державами св≥ту складав
1,5-3,0 трлн.долар≥в. ј сумарний рух кап≥тал≥в (позики,
кредити, ссуди, ≥нвестиц≥њ, продаж ц≥нних папер≥в
≥ ≥н.) перевищив 100 трлн.долар≥в. « 1983 р. по 1988 р.
темпи зростанн¤ зовн≥шньоњ торг≥вл≥ —Ўј, ‘–Ќ,
япон≥њ, ‘ранц≥њ, јнгл≥њ не перевищували 5%, а темпи
зростанн¤ њх ≥нвестиц≥й за кордоном перевищили
30%. –ух кап≥тал≥в сьогодн≥ Ц приводний рем≥нь
розвитку св≥товоњ економ≥ки.
ќтримувати
нову техн≥ку та технолог≥ю за рахунок ввезенн¤
≥ноземного кап≥талу виг≥дн≥ше, н≥ж купувати њњ.
ѕри орган≥зац≥њ њњ виробництва на м≥сц≥, частина
кап≥талу (буд≥вл≥, земл¤, споруди ≥ ≥н.) буде
надана в≥тчизн¤ним виробником, робоча сила в
основному буде м≥сцевою, ¤к ≥ сировина.
ористуючись т≥Їю ж к≥льк≥стю валюти, сучасноњ
продукц≥њ можна буде отримати набагато б≥льше,
н≥ж при використанн≥ њњ дл¤ закупки товар≥в.
2.2.
ѕроблема економ≥њ часу п≥сл¤ завершенн¤
первинноњ мех≥н≥з≥ц≥њ ≥ досв≥д њњ вир≥шенн¤.
ѕ≥сл¤
завершенн¤ первинноњ механ≥зац≥њ умови
отриманн¤ економ≥њ часу ускладнились.
¬иробництво
сьогодн≥ значно б≥льш диверсиф≥коване, н≥ж в
пер≥од первинноњ механ≥зац≥њ: в ньому набагато
б≥льше галузей, вид≥в виробництва, надзвичайно
р≥зноман≥тн≥ засоби виробництва. «м≥нилис¤
потреби населенн¤, вони сьогодн≥ значно б≥льш
р≥зноман≥тн≥, ≥ це також спри¤ло диверсиф≥кац≥њ
виробництва.
ќтримувати
економ≥ю часу за рахунок простого тиражуванн¤
техн≥ки, ¤к в 30-50-т≥ роки, сьогодн≥ не вдастьс¤.
ќкрем≥ види верстат≥в, машин, технолог≥й в крањн≥
використовуЇ щонайб≥льше к≥лька дес¤тк≥в тис¤ч
роб≥тник≥в. «а цих умов нав≥ть видатний винах≥д,
¤кий п≥двищуЇ продуктивн≥сть прац≥ 100 тис.
роб≥тник≥в вдес¤теро, суттЇво не вплине на
розвиток економ≥ки. ¬≥н дозволить вив≥льнити 90
тис. роб≥тник≥в, за рахунок чого загальний обс¤г
виробництва зросте на ¤кусь частку в≥дсотка.
ƒл¤
того щоб дос¤гти значного зростанн¤ виробництва,
продуктивн≥сть сусп≥льноњ прац≥ треба
п≥двищувати де т≥льки це можливо, вдосконалювати
виробництво ¤кнайширшим фронтом, при активн≥й
участ≥ в ц≥й справ≥ можливо б≥льшоњ к≥лькост≥
роб≥тник≥в. як цього дос¤гти? як вир≥шують цю
проблему крањни, де первинну механ≥зац≥ю
виробництва завершили на 15-20 рок≥в ран≥ше нас ≥
де ран≥ше н≥ж у нас виникла дана проблема?
1.ѕосилюЇтьс¤
залежн≥сть зароб≥тк≥в роб≥тник≥в в≥д к≥нцевих
насл≥дк≥в д≥¤льност≥
п≥дприЇмств та њх п≥дрозд≥л≥в з таким
розрахунком, щоб певну частину ефекту в≥д
вдосконаленн¤ виробництва отримували т≥, хто
його забезпечив.
¬се
б≥льшу частину зароб≥тк≥в роб≥тники отримують
¤к див≥денди по акц≥¤х, прем≥њ по насл≥дках
господарюванн¤. ¬ япон≥њ нер≥дко на прот¤з≥ року
роб≥тник отримуЇ 20-50% р≥чного зароб≥тку, решту Ц
50-80% - по завершенн≥ року, залежно в≥д к≥нцевих
насл≥дк≥в господарюванн¤. ¬ —Ўј ≥ дес¤тках ≥нших
крањн посиленню звТ¤зк≥в зароб≥тк≥в роб≥тник≥в
в≥д к≥нцевих насл≥дк≥в д≥¤льност≥ спри¤Ї
розвиток Уроб≥тничого кап≥тал≥змуФ, передача
роб≥тникам у власн≥сть завод≥в ≥ фабрик.
¬
останн≥ дес¤тир≥чч¤ широкого розвитку на «аход≥
набувають венчур та л≥з≥нг. ¬енчур (ризикове
п≥дприЇмництво) ставить зароб≥тки член≥в
венчурного колективу в пр¤му залежн≥сть в≥д
усп≥ху њх роботи по створенню певного приладу,
механ≥зму, товару. «начну частину свого
зароб≥тку члени венчурного колективу отримують
т≥льки п≥сл¤ того, ¤к буде орган≥зовано
виробництво товару чи буде продано л≥ценз≥ю на
його виробництво.
Ћ≥з≥нг
(оренда обладнанн¤) теж в≥др≥зн¤Їтьс¤ сильним звТ¤зком
зароб≥тку орендар≥в з к≥нцевими насл≥дками
д≥¤льност≥. «ароб≥тки тут формуютьс¤ за
залишковим принципом: орендар≥ отримують свою
частку продукту п≥сл¤ того ¤к будуть
компенсован≥ вс≥ витрати, зд≥йсненн≥ вс≥ виплати.
ѕосиленн¤
звТ¤зку зароб≥тку роб≥тник≥в з к≥нцевими
насл≥дками д≥¤льност≥ п≥дприЇмств вимагають
також зм≥ни в зм≥ст≥ прац≥. –ан≥ше роб≥тники були
зайн¤т≥ переважно ф≥зичною працею, насл≥дки ¤коњ
легко було вим≥р¤ти к≥льк≥стю кубометр≥в,
вироб≥в та њх ¤к≥стю. —ьогодн≥ роб≥тники все
част≥ше керують виробничими процесами,
автоматизованими виробництвами. ѓх внесок в
п≥двищенн¤ загального добробуту визначаЇтьс¤
¤к≥стю прийн¤тих ними р≥шень ≥ знаходить своЇ
в≥дображенн¤ в к≥нцевих насл≥дках д≥¤льност≥
виробничого колективу.
ќсновн≥
резерви економ≥њ часу знаход¤тьс¤ сьогодн≥ на
д≥ючих п≥дриЇмствах. ѓњ можна отримати за
рахунок реконструкц≥њ виробництва, кращого
використанн¤ засоб≥в виробництва, оптим≥зац≥њ
строк≥в служби засоб≥в прац≥, сп≥вв≥дношенн¤ њх
≥ робочоњ сили, рац≥онал≥заторськоњ д≥¤льност≥
роб≥тник≥в, зам≥ни староњ техн≥ки новою,
включенн¤ п≥дприЇмств в м≥жнародний под≥л прац≥
та ≥н.
¬досконаленн¤
виробництва за рахунок перел≥чених вище заход≥в
вимагаЇ з боку колектив≥в п≥дприЇмств значних
зусиль ≥ певних втрат. “ому повинна ≥снувати
значна матер≥альна зац≥кавлен≥сть роб≥тник≥в в
дос¤гненн≥ кращих к≥нцевих насл≥дк≥в д≥¤льност≥
п≥дприЇмства: не лише в особистому вироб≥тку, але
й в економ≥њ засоб≥в прац≥, рац≥онал≥зац≥њ
виробництва, в пошуку ≥ застосуванн≥ новоњ
техн≥ки ≥ технолог≥њ.
2.
–озширюЇтьс¤ самост≥йн≥сть п≥дприЇмств та њх
п≥дрозд≥л≥в. ¬≥дбуваЇтьс¤ дерегулюванн¤
економ≥ки, посилюЇтьс¤ конкуренц≥¤.
ѕ≥дприЇмства, на ¤ких створена сильна
матер≥альна зац≥кавлен≥сть у вдосконаленн≥
виробництва, повинн≥ отримати можливост≥ дл¤
проведенн¤ такого вдосконаленн¤.
ѕоки
розвиток в≥дбувавс¤ в значн≥й м≥р≥ за рахунок
створенн¤ нових п≥дприЇмств ≥ нав≥ть ц≥лих
галузей, це обумовлювало централ≥зац≥ю ресурс≥в
фонду нагромадженн¤ в руках економ≥чного центру:
ƒержплана, –ади м≥н≥стр≥в, м≥н≥стерств. оли ж
основн≥ резерви економ≥њ часу ≥ зростанн¤
економ≥ки знаход¤тьс¤ на д≥ючих п≥дприЇмствах,
треба створити умови, за ¤ких ц≥ п≥дприЇмства
отримають доступ до кошт≥в, необх≥дних њм дл¤
вдосконаленн¤ виробництва. ÷е дос¤гаЇтьс¤ за
рахунок розширенн¤ самост≥йност≥ п≥дприЇмств,
дерегулюванн¤ економ≥ки, коли держава зменшуЇ
своЇ втручанн¤ в д≥¤льн≥сть п≥дприЇмств.
‘≥л≥али
п≥дприЇмств або њх цехи перетворюютьс¤ на
самост≥йн≥ п≥дприЇмтсва. √алузеву монопол≥ю —Ўј
ј““ було свого часу розд≥лено на 23 самост≥йних
рег≥ональних компан≥њ. ÷е прискорило
вдосконаленн¤ виробництва. –ег≥ональн≥
телефонн≥ компан≥њ ран≥ше зобов
Т
¤зан≥
були використовувати обладнанн¤ виключно
виробництва ј““. ѕ≥сл¤ того ¤к вони стали
самост≥йними, це в≥дкрило њм можлив≥сть купувати
краще обладнанн¤ у конкуруючих ф≥рм, спри¤ло
запровадженню оптико-волоконноњ ситеми зв
Т
¤зку.
–озвиток
конкуренц≥њ за рахунок дерегулюванн¤ економ≥ки,
демонопол≥зац≥њ, л≥берал≥зац≥њ
зовн≥шньоеконом≥чних звТ¤зк≥в, полегшенн¤
процедури створенн¤ нових п≥дприЇмств посилюЇ
економ≥чну в≥дпов≥дальн≥сть п≥дприЇмств за
насл≥дки д≥¤льност≥, змушуЇ њх приймати заходи
щодо вдосконаленн¤ виробництва, п≥двищенн¤
конкурентноздатност≥.
“реба
врахувати також, що масштаби виробництва за
останн≥ д≥с¤тир≥чч¤ суттЇво зросли. ќб
Т
Їм
≥нформац≥њ, ¤ку повинен переробл¤ти апарат
управл≥нн¤, зростаЇ в квадрат≥ до обс¤гу
виробництва. —истема управл≥нн¤, розрахована на
високу ступ≥нь централ≥зац≥њ при прийн¤тт≥
р≥шень, не може витримати зрослих навантажень.
Ќеобх≥дно делегувати повноваженн¤ по прийн¤ттю
господарських р≥шень ≥ використанню ресурс≥в
вниз, п≥дприЇмствам, в≥дпов≥дно розширивши њх
самост≥йн≥сть.
3.
«д≥йснюЇтьс¤ тактика Умалих колектив≥вФ, ¤ка
посилюЇ сприйн¤тлив≥сть народного господарства
до науково-техн≥чного прогресу.
≤нколи 1-2 детал≥ дл¤ великого збирального
виробництва виготовл¤Ї окрема ф≥рма, на ¤к≥й
працюЇ 5-12 роб≥тник≥в. “аким чином, в найменш≥й
кл≥тинц≥ народного господарства створюЇтьс¤
зац≥кавлен≥сть в науково-техн≥чному прогрес≥, в
пошуку ≥ застосуванн≥ новоњ техн≥ки ≥ технолог≥њ
у вдосконаленн≥ виробництва, результати ¤кого
д≥станутьс¤ малому колективу.
–озвитку
малих п≥дприЇмств в останн≥ дес¤тир≥чч¤ спри¤ли
також зм≥ни в продуктивних силах. якщо паровий
двигун можна було ефективно використати лише на
великих п≥дприЇмствах, то електромотор дав шанс
конкурувати з ними малим п≥дприЇмствам. ћал≥
п≥дприЇмства мають ≥ ≥нш≥ переваги: њх легко
орган≥зувати, робоче м≥сце коштуЇ небагато,
транспотртн≥ витрати невелик≥, вони здатн≥
швидше перебудовувати виробництво.
Ћ≥з≥нг
та венчур спри¤ють залученню до числа учасник≥в
вдосконаленн¤ виробництва тих орган≥зац≥йних,
п≥дприЇмницьких талант≥в, ¤к≥ не мають
достатнього стартового кап≥талу, щоб
орган≥зувати п≥дприЇмство. ќренда земл≥ також
полегшуЇ залученн¤ до фермерськоњ справи тих,
хто не маЇ необх≥дних кошт≥в дл¤ придбанн¤ земл≥.
«б≥льшенн¤
к≥лькост≥ учасник≥в вдосконаленн¤ виробництва,
розширенн¤ њх самост≥йност≥ вимагають
послабленн¤ рол≥ адм≥н≥стративних метод≥в
регулюванн¤ економ≥ки на користь посиленн¤ рол≥
економ≥чних метод≥в Ц метод≥в масового
регулюванн¤. «ростаЇ роль ринку ¤к регул¤тора
виробництва та стимула розвитку продуктивних
сил.
2.3.
«атратний характер економ≥ки ≥ форми його про¤ву.
ѕосиленн¤
рол≥ ринку необх≥дне також дл¤ створенн¤ в наш≥й
економ≥ц≥ противовитратного механ≥зму.
≈коном≥ка
повинна бути нац≥лена на те, щоб потреби
задов≥льн¤лис¤ з м≥н≥мально можливими затратами.
јле не виключена можлив≥сть виникненн¤ ситуац≥й,
коли створюЇтьс¤ зац≥кавленн≥сть в протилежному.
Ќадлишок
грошей в пор≥вн¤нн≥ з товарною масою при твердих
ц≥нах спри¤Ї росту витрат в пор≥вн¤нн≥ з
сусп≥льно необх≥дними. ¬≥н веде до:
1.ƒиктату
виробника.
якщо грош≥ не деф≥цит,то положенн¤ контролюЇ той,
хто розпор¤джаЇтьс¤ матер≥альними ресурсами.
ƒиктат виробника ви¤вл¤Їтьс¤ у навТ¤зуванн≥
дорогоњ та не¤к≥сноњ продукц≥њ, в вимогах
зустр≥чноњ поставки деф≥цитних матер≥ал≥в.
«б≥днюЇтьс¤ асортимент. ѕокупець змушений брати
усе, що запропонують. ¬се це веде до випуску
непотр≥бноњ, не¤к≥сноњ, дорогоњ продукц≥њ.
«д≥йснюютьс¤ витрати, без ¤ких можна об≥йтись.
ƒиктат
виробника обумовлюЇтьс¤ також монопол≥Їю.
ѕ≥дприЇмству-монопол≥сту немаЇ потреби
турбуватис¤ про вдосконаленн¤ виробництва,
зниженн¤ соб≥вартост≥, випуск новоњ продукц≥њ.
2.
Ќадм≥рному зростанню запас≥в.
ѕри надлишку грошей п≥дприЇмство прагне мати в
запас≥ деф≥цитну сировину, верстати, машини.
јналог≥чно д≥ють ≥ громад¤ни. „астина запас≥в
втрачаЇтьс¤ (по продовольству 10-15% в р≥к),
зростають витрати, що пов
Т
¤зан≥
≥з збер≥ганн¤м запас≥в.
3.
–осту незавершенного буд≥вництва.
Ќадлишок грошових кошт≥в дозвол¤Ї багатьом
п≥дприЇмствам та орган≥зац≥¤м починати
буд≥вництво, дл¤ ¤кого невистачаЇ матер≥ал≥в,
обладнанн¤, робочоњ сили. ¬≥дбуваЇтьс¤
розпилюванн¤ кап≥тальних вкладень. ¬ середин≥ 80-х
рок≥в в —–—– одночасно будувалос¤ 300 тис.
включених до плану буд≥вництва об
Т
Їкт≥в,
на кожному з ¤ких працювало у середньому 12
буд≥вельник≥в. Ѕуд≥вництво надм≥рно
зат¤гувалось, в результат≥ чого народне
господарство несло невиправдан≥ втрати.
4.
¬иникненню аж≥отажного попиту, розвитку
спекул¤ц≥њ.
¬арто ¤комусь
товару опинитис¤ у тимчасовому деф≥цит≥, ¤к
в≥дразу ж починаЇтьс¤
гонитва за ним. “овар розкуповуЇтьс¤, його
необх≥дно
купувати
за кордоном або налагоджувати виробництво на
≥нших п≥дприЇмствах. ѕот≥м попит на товар падаЇ
нижче нормального, виробництво необх≥дно
припин¤ти. «акуплений товар поступово
витрачаЇтьс¤, запаси
вичерпуютьс¤, попит знову зростаЇ, ≥ ≥стор≥¤
повторюЇтьс¤: аж≥отажний попит через певний час
повторюЇтьс¤ ≥ викликаЇ необх≥дн≥сть нових
непотр≥бних витрат.
‘ормуютьс¤
групи, ¤к≥ зац≥кавленн≥ в орган≥зац≥њ ≥
п≥дтриманн≥ деф≥циту. јктив≥зуЇтьс¤ чорний
ринок. ќб
Т
Їми
поставок, що зросли, просто не потрапл¤ють у
в≥дкриту торг≥влю. «ростаЇ статус орган≥в та
роб≥тник≥в, що розпор¤джаютьс¤ товарною масою.
5.
–уйнуванн¤ нормального ринку, обмеженню зв
Т
¤зк≥в з
≥ншими державами.
ѕри надлишку грошей нормальний обм≥н при њх
допомоз≥ все част≥ше зам≥н¤Їтьс¤ бартерним. ÷е
перешкоджаЇ нормальному функц≥онуванню
п≥дприЇмств. ќбласт≥, територ≥њ прагнуть
обмежити вив≥з деф≥цитноњ продукц≥њ, насамперед
товар≥в народного споживанн¤ за своњ меж≥, що
порушуЇ економ≥чн≥ звТ¤зки.
Ќадлишок
грошей плине туди, де Ї товари, - в крањни з
насиченим ринком, товаронаповненою валютою,
породжуючи там ≥нфл¤ц≥ю та деф≥цити. ”р¤д цих
крањн змушений обмежувати обм≥н своњх грошей на
≥ншу валюту, особист≥ контакти громад¤н, вив≥з
товар≥в та ≥н.
6.
ѕорушенн¤ розпод≥лу по прац≥.
ѕри надлишку грошей та нестач≥ товар≥в у кращому
становищ≥ опин¤Їтьс¤ той, хто може обм≥н¤ти свою
зароб≥тну плату на товар. —тимулююча роль
зароб≥тноњ плати падаЇ. ¬се важлив≥шими стають
особист≥ зв
Т
¤зки,
нап≥влегальн≥ та нелегальн≥ домовленност≥,
переплати. ¬се б≥льшого значенн¤ набуваЇ, ¤к
отоварити зароб≥тну плату, а не ск≥льки заробити.
ооперативи,
отримавши право продавати своњ товари
безпосередньо на в≥льному ринку, при надлишку
грошей та деф≥цит≥ товар≥в могли отримувати
завищен≥ прибутки в пор≥вн¤нн≥ з державними
п≥дприЇмствами, що були змушен≥ продавати своњ
товари по твердих ц≥нах. Ќа початку УперебудовиФ
з 400 тис. швачок 100 тис. перейшло до кооператив≥в.
ѕродуктивн≥сть прац≥ при пошитт≥, наприклад,
штан≥в, знизилас¤ у них в 2,5 рази, а зароб≥тна
плата зросла у 2 рази. “ака ситуац≥¤ руйнувала
розпод≥л по прац≥ та спри¤ла деградац≥њ
економ≥ки: створенню в≥дсталих,
неконкурентноздатних п≥дприЇмств з пониженою
продуктивн≥стю прац≥.
7.
√альмуванню Ќ“ѕ:
немаЇ сенсу виробл¤ти нову техн≥ку, так ¤к при
надлишку грошей будуть розкуплен≥ ≥
застар≥л≥ верстати ≥ машини.
-
¬итратний характер економ≥ки породжувавс¤
також оц≥нкою результат≥в д≥¤льност≥
п≥дприЇмств по показнику валовоњ (реал≥зованоњ)
продукц≥њ, ¤ке включаЇ матер≥альн≥ витрати. ¬
результат≥ цього:
-
п≥дприЇмства були зац≥кавлен≥ у зб≥льшенн≥
матер≥альних витрат. „им б≥льше вони, тим б≥льша
валова продукц≥¤, вище зароб≥тки. “ак, витрати на
буд≥вництво молочних ферм у розрахунку на одне
скотом≥сце зб≥льшилис¤ б≥льше н≥ж у три рази за
рахунок нееконом≥чних план≥ровочних р≥шень, а
також використанн¤ б≥льш дорогих конструкц≥й;
-
розвиваЇтьс¤ непотр≥бна спец≥ал≥зац≥¤ та
кооперац≥¤ виробництва. Ѕагато вид≥в сировини та
нап≥вфабрикат≥в на свому шл¤ху проход¤ть п
Т
¤ть
≥ б≥льше п≥дприЇмств, ≥ на кожному з них
включаютьс¤ в об
Т
Їм
валовоњ (товарноњ, реал≥зованоњ) продукц≥њ. “ому
УвалФ под≥бний гумовому метру: чим вище р≥вень
спец≥ал≥зац≥њ, тим сильн≥ше в≥н розт¤гуЇтьс¤;
-
гальмуЇтьс¤ науково-техн≥чних прогрес,
насамперед Ц т≥ заходи, ¤к≥ нац≥лен≥ на
пониженн¤ матер≥алоЇмкост≥. “ак, Ѕрестський
завод побутовоњ х≥м≥њ зам≥нив в аерозольних
балончиках фреон пропаном. “онна фреона
коштувала 1300 крб., а спец≥ально п≥дготовленого
пропана Ц не б≥льше 500 крб. ¬насл≥док здешевленн¤
балончик≥в завод втратив 5 млн.крб. валовоњ
продукц≥њ. ¬ результат≥ фонд зароб≥тноњ плати
зменшивс¤ на 100 тис.крб., меншими стали ≥ ≥нш≥
фонди економ≥чного стимулюванн¤.
Ќержав≥йка
з стал≥ по ¤к≥сних параметрах не поступаЇтьс¤
н≥келЇв≥й, але не користувалас¤ попитом, так ¤к
приблизно у два рази дешевша. ¬≥д њњ випуску
постраждав завод, бо це зменьшило вал, УвпалаФ й
продуктивн≥сть прац≥, розрахована на основ≥
цього валу. У—худлиФ й фонди економ≥чного
стимулюванн¤ п≥дприЇмства. Ѕуд≥вельники не
хот≥ли брати труби: це знизило б њм обТЇм
виробництва в карбованц¤х та в≥дпов≥дно
зменшило б зароб≥тну плату.
¬итратному
характеру економ≥ки спри¤ла система стаб≥льних
ц≥н, встановлених державою.
Ќа
р¤д товар≥в ц≥ни були занижен≥. ÷е спри¤ло
нерац≥ональному використанню сировини та
матер≥ал≥в. «аходи по економ≥њ сировини та
матер≥ал≥в вигл¤дали недостатньо ефективними,
так ¤к ефект в≥д њх економ≥њ при низьких ц≥нах
був незначним. ѕотреби населенн¤ в продовольств≥
задов≥льн¤лис¤ нееконом≥чно: за рахунок
споживанн¤ тих товар≥в, ¤к≥ коштували дорого, але
дл¤ споживача вигл¤дали дешевими через
занижених
на них ц≥н.
¬≥дхиленн¤
ц≥ни в≥д вартост≥ дезор≥ЇнтуЇ споживача при
вибор≥ товар≥в, в результат≥ чого потреби
задов≥льн¤ютьс¤ при б≥льших, н≥ж це можливо,
витратах.
ƒо
зайвих витрат веде встановленн¤ ц≥н по витратах
виробництва, а не в≥дтворенн¤. ÷е збер≥гаЇ
застар≥ле, неефективне виробництво, затримуЇ
зам≥ну його б≥льш ефективним. “ак, на думку акад.јганбег¤на,
в ƒонбас≥ Ї 30 застар≥лих шахт. якщо њх закрити,
ресурси, що вив≥льн¤тьс¤, на ≥нших шахтах дадуть
в три рази б≥льше. ¬исловлювалась думка про те, що
с≥льськогосподарське виробництво доц≥льно
сконцентрувати в кращих природних умовах,
скоротивши пос≥вн≥ площ≥.
¬≥дхиленн¤
внутр≥шн≥х ц≥н в≥д св≥тових стримуЇ розвиток
св≥товоњ торг≥вл≥. Ќаближенн¤ њх до св≥тових ц≥н
спри¤Ї розвитку виробництва тих товар≥в, ¤к≥ в
дан≥й крањн≥ обход¤тьс¤ дешевше, ≥ припиненню
виробнцтва тих товар≥в, ¤к≥ дешевш≥ на св≥товому
ринку. ѕри налагодженому обм≥н≥ товар≥в т≥ ж
потреби задов≥льн¤ютьс¤ при менших витратах, н≥ж
при власному виробництв≥.
¬итратному характеру економ≥ки спри¤ла
безкоштовн≥сть бюджетних кошт≥в, ¤к≥ надавалис¤
п≥дприЇмствам та орган≥зац≥¤м, що приводило до
неефективного њх використанн¤, ф≥нансуванн¤
п≥дприЇмств п≥д план, а не по конкурсу, слабка д≥¤
механ≥зму перепливу кошт≥в туди, де вони могли
принести б≥льший ефект.
ƒирективний
характер плануванн¤ вимагав виконанн¤ плану за
будь-¤ку
ц≥ну, хоча в р¤д≥ випадк≥в це було не доц≥льно,
так ¤к дос¤галос¤ при занадто високих витратах .
ƒо
додаткових витрат приводила недостатн¤ пов
Т¤за
н≥сть
плану з реальним попитом населенн¤, що вело до
виробництва продукц≥њ, ¤ка не користуЇтьс¤
попитом. Ќедостатн≥й зв
Т
¤зок
оплати з к≥нцевим результатом, стимулюванн¤ за
пром≥жний результат також породжували зайв≥
витрати.
Ќедорозвинут≥сть
конкурентного середовища викликала
необх≥дн≥сть адм≥н≥стративного встановленн¤
ц≥н, њх пост≥йне в≥дставанн¤ в≥д тих зм≥н, ¤к≥
в≥дбувалис¤ у витратах виробництва, в
сп≥вв≥дношенн≥ попиту та пропозиц≥њ на ринку, ≥ в
к≥нцевому результат≥ - витратний характер ц≥н.
2.4.
–еформуванн¤ економ≥ки в повоЇнний пер≥од.
ћатер≥альн≥
втрати —–—–
за пер≥од в≥йни склали 679 млрд.крб. (в ц≥нах 1941
року). ¬трати ”крањнськоњ –—– склали 285 млрд.крб.,
––‘—– Ц 255 млрд.крб., Ѕ≥лоруськоњ –—– Ц 75 млрд.крб.
¬ ц≥ 679 млрд.крб., ¤к≥ дор≥внювали третин≥
нац≥онального багатства —–—–, не виключен≥
втрати в≥д зменшенн¤ нац≥онального доходу
внасл≥док припиненн¤ або скороченн¤ роботи
державних п≥дприЇмств, кооператив≥в, колгосп≥в,
варт≥сть конф≥скованих н≥мецькими окупантами
предмет≥в продовольства ≥ постачанн¤, в≥йськов≥
витрати —–—–, а також втрати в≥д зниженн¤ темп≥в
господарського розвитку крањни на прот¤з≥ 1941-1945
рр.
ќб
Т
Їм
виробництва в 1945 р. до довоЇнного р≥вн¤ складав
по груп≥ УЅФ 59%, продукц≥њ с≥льського
господарства Ц 60%, роздр≥бного товарооб≥гу Ц 45%.
¬
листопад≥ 1945 року зак≥нчилас¤ робота над планом
в≥дбудови та розвитку народного господарства
—–—– на 1946-1950 рр. ¬же в середин≥ 1945 р. почавс¤
частковий перех≥д промисловост≥ на випуск
цив≥льноњ продукц≥њ.
ƒовоЇнний
р≥вень промислового виробництва був перевищений
в 1948 р. на 18%, а в 1950 р. Ц на 73%. —ередньор≥чн≥ темпи
зростанн¤ валовоњ продукц≥њ промисловост≥ в
четверт≥й п
Т
¤тир≥чц≥
складали 13,6% проти 13,2% за три довоЇнних роки.
Ќац≥ональний
доход зр≥с за пТ¤тир≥чку на 64% в пор≥вн¤нн≥ з 1940 р.
¬иробництво предмет≥в споживанн¤ в 1950 р. б≥льш ¤к
вдв≥ч≥ перевищило р≥вень 1945 року, загальна сума
доход≥в роб≥тник≥в, службовц≥в, сел¤н в
пор≥вн¤нн≥ з 1940 роком зросла на 62% (в сп≥вставних
ц≥нах).
¬
к≥нц≥ 1947 року нормований розпод≥л продукт≥в був
зам≥нений державною та кооперативною торг≥влею,
була проведена грошова реформа, ¤ку почали
готувати ще з початку 1943 року.
«ростанн¤
реальних доход≥в населенн¤ забезпечувалось
зниженн¤м роздр≥бних ц≥н на товари масового
споживанн¤: за 1947-1950 р.р. зниженн¤ ц≥н було
проведене трич≥. ¬иплати ≥ п≥льги населенню в 1950
роц≥ майже в три рази перевищили р≥вень 1940 року.
¬
1949 р. було створено –аду ≈коном≥чноњ
взаЇмодопомоги (–≈¬), в ¤ку в≥йшли Ѕолгар≥¤,
ѕольща, ”горщина, –умун≥¤, —–—– та „ехословаччина,
з лютого 1949 року Ц јлбан≥¤, в вересн≥ 1950 р. Ц Ќƒ–,
в червн≥ 1962 Ц ћЌ–, в липн≥ 1972 р. Ц уба.
¬
1957 р. обТЇм промисловоњ продукц≥њ в —–—– в
пор≥вн¤нн≥ з 1940 роком зр≥с вчетверо, чисельн≥сть
промислових п≥дприЇмств дос¤гала 200 тис., велос¤
буд≥вництво 100 тис. обТЇкт≥в. ¬с≥м цим керувало 37
м≥н≥стерств по промисловост≥ ≥ буд≥вництву.
ер≥вництво
з центра при таких обс¤гах виробництва
ускладнилось. ƒо того ж в≥домч≥ барТЇри заважали
спец≥ал≥зац≥њ ≥ кооперуванню виробництва,
стримували м≥сцеву ≥н≥ц≥ативу.
“ому
в 1957 р. було прийн¤те р≥шенн¤ про перех≥д до
управл≥нн¤ народним господарством по
економ≥чних адм≥н≥стративних районах. Ѕуло
створено 105 раднаргосп≥в (рад народного
господарства), з них на ”крањн≥ Ц одинадц¤ть.
Ѕуло л≥кв≥довано 25 галузевих м≥н≥стерств.
ожний
раднаргосп мав галузев≥ ≥ функц≥ональн≥
управл≥нн¤ ≥ в≥дд≥ли. √алузев≥ обТЇднували
однор≥дн≥ п≥дприЇмства (наприклад, легкоњ
промисловост≥, машинобудуванн¤ та ≥н.). ѕри них
створювались техн≥чн≥ ради, функц≥ональн≥
управл≥нн¤ або в≥дд≥ли (планово-економ≥чн≥,
матер≥ально-техн≥чного постачанн¤, ф≥нансов≥,
прац≥ та зарплати та ≥н.), ¤к≥ займались
плануванн¤м, координац≥Їю, контролем виконанн¤.
ќрган≥зац≥¤
раднаргосп≥в дозволила скоротити транспортн≥
витрати (кооперац≥йн≥ звТ¤зки м≥ж
п≥дприЇмствами в р¤д≥ випадк≥в вдалось
налагодити в межах в≥дносно невеликоњ територ≥њ
раднаргоспу), в р¤д≥ випадк≥в обТЇднати
п≥дприЇмства, ¤к≥ виробл¤ли спор≥днену
продукц≥ю ≥ належали до р≥зних м≥н≥стерств,
створити м≥жгалузев≥ п≥дприЇмства по ремонту,
виробництву заготовок, ≥нструмент≥в та ≥н.
јле
раднаргоспи не мали можливостей комплексно
вир≥шувати науково-техн≥чн≥ проблеми галузей,
забезпечити науково-техн≥чний прогрес. Ќауково-досл≥дн≥
орган≥зац≥њ ви¤вились в≥д≥рваними в≥д
виробництва, що гальмувало розробку ≥
впровадженн¤ новоњ техн≥ки.
¬
1965 роц≥ було прийн¤те р≥шенн¤ про л≥кв≥дац≥ю
раднаргосп≥в ≥ створенн¤ союзно-республ≥канських
та загальносоюзних м≥н≥стерств.
Ќевдалою
ви¤вилась спроба реформувати управл≥нн¤
с≥льським господарством. «ам≥сть управл≥нь
с≥льського господарства в районах та област¤х
були створен≥ ≥нспекц≥њ по закуп≥вл≥
с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ, в област¤х Ц
науково-досл≥дн≥ станц≥њ. јле така система
про≥снувала ледве в≥с≥м м≥с¤ц≥в, п≥сл¤ чого
фактично повернулис¤ до попередн≥х форм
управл≥нн¤ (обласн≥ науково-досл≥дн≥ станц≥њ
збереглис¤).
Ўирока
економ≥чна дискус≥¤ першоњ половини 60-х рок≥в
в≥дм≥тила, що господарський розрахунок на
п≥дприЇмствах маЇ в основному формальний
характер, права п≥дприЇмств в господарськ≥й
д≥¤льност≥ обмежен≥, в управл≥нн≥ економ≥кою
переважають адм≥н≥стративн≥ м≥ри на шкоду
економ≥чним.
≈коном≥чна
реформа 1965 року передбачала скороченн¤
чисельност≥ планових показник≥в, ¤к≥ доводились
п≥дприЇмствам згори, над≥ленн¤ њх коштами,
необх≥дними дл¤ розвитку ≥ вдосконаленн¤
виробництва, краще використанн¤ таких важел≥в ¤к
прибуток, ц≥на, прем≥¤, кредит.
ѕостановою
Уѕро вдосконаленн¤ плануванн¤ та посиленн¤
економ≥чного стимулюванн¤ промислового
виробництваФ (1965 р.) передбачалось:
1.
проводити оц≥нку насл≥дк≥в д≥¤льност≥
п≥дприЇмств по реал≥зован≥й продукц≥њ,
рентабельност≥ виробництва (прибутку) ≥ по
виконанню завдань по поставках найважлив≥ших
вид≥в продукц≥њ;
2.
поставити оплату прац≥ прац≥вник≥в
промисловост≥ в безпосередню залежн≥сть не
т≥льки в≥д насл≥дк≥в њх ≥ндив≥дуальноњ прац≥,
але й в≥д загальних п≥дсумк≥в роботи п≥дприЇмств.
ƒо реформи прем≥альний фонд на п≥дприЇмствах
складав 2-3% до фонда зарплати. ѕ≥сл¤ реформи фонди
економ≥чного стимулюванн¤ складали вже 12-13% до
зарплати. «
Т
¤вилось
таке пон¤тт¤ ¤к тринадц¤та зарплата Ц доплата
п≥сл¤ завершенн¤ року по насл≥дках
господарськоњ д≥¤льност≥;
3.
покласти в основу економ≥чних в≥дношень м≥ж
п≥дприЇмствами принцип взаЇмноњ матер≥альноњ
в≥дпов≥дальност≥. –озвивати пост≥йн≥ пр¤м≥ зв
Т
¤зки
м≥ж п≥дприЇмствами, що виготовл¤ють ≥ споживають
продукц≥ю. ѕ≥двищити роль господарських
договор≥в.
ќц≥нка
результат≥в д≥¤льност≥ п≥дприЇмств п≥сл¤
реформи проводилась, ¤к правило, по 2-3 показниках.
—початку це були показники обс¤гу реал≥зац≥њ
продукц≥њ та рентабельност≥, пот≥м Ц
продуктивност≥ прац≥ та виробництва продукц≥њ
вищоњ категор≥њ ¤кост≥, а також показник
виконанн¤ план≥в поставок продукц≥њ споживачам
у в≥дпов≥дност≥ з договорами (замовленн¤ми). ¬
окремих галуз¤х в рол≥ оц≥ночних
використовували показники економ≥њ матер≥льних
ресурс≥в, п≥двищенн¤ фондов≥ддач≥,
рентабельност≥, зниженн¤ соб≥вартост≥.
ќц≥нка
результат≥в д≥¤льност≥ по 2-3 показниках маЇ
значн≥ вади. ѕоза контролем залишаЇтьс¤ багато
≥нших можливостей п≥двищенн¤ економ≥чноњ
ефективност≥. «Т¤вл¤Їтьс¤ можлив≥сть
покращувати фондостворююч≥ показники коштом
пог≥ршенн¤ ≥нших показник≥в економ≥чноњ
ефективност≥. “ак, певне п≥двищенн¤
продуктивност≥ прац≥ може бути дос¤гнуте за
рахунок невиправдано великих витрат на
мех≥н≥зац≥ю виробництва, суттЇвого зниженн¤
фондов≥ддач≥.
≤снуЇ
розрив м≥ж показниками оц≥нки ефективност≥
планових вар≥ант≥в (приведен≥ витрати —+≈н )
та результат≥в д≥¤льност≥ п≥дприЇмств, тобто
тими ж вар≥антами, але вже зд≥йсненими.
якщо
у п≥дприЇмств р≥зних галузей р≥зн≥ показники, за
¤кими оц≥нюють њх д≥¤льн≥сть, њм важко узгодити
своњ плани: виг≥дне одному п≥дприЇмству може
ви¤витись невиг≥дним ≥ншому. Ќаприклад, одне
п≥дприЇмство стимулюЇтьс¤ за п≥двищенн¤ ¤кост≥
продукц≥њ, друге Ц за зниженн¤ соб≥вартост≥. ƒл¤
першого п≥дприЇмства виг≥дно отримувати в≥д
другого б≥льш ¤к≥сну сировину, але другому це
невиг≥дно, бо п≥двищенн¤ ¤кост≥ сировини вимагаЇ
додаткових витрат, внасл≥док ¤ких зростаЇ
соб≥варт≥сть продукц≥њ.
¬ажко
дати однозначну в≥дпов≥дь на питанн¤, ¤к
працювало п≥дприЇмство, краще чи г≥рше, ¤кщо один
фондостворюючий показник покращуЇтьс¤ (наприклад,
¤к≥сть продукц≥њ), а другий Ц пог≥ршуЇтьс¤ (наприклад,
продуктивн≥сть прац≥). Ќа практиц≥ при
п≥двищенн≥ ¤кост≥ продукц≥њ дуже часто
продуктивн≥сть прац≥ знижуЇтьс¤, бо п≥двищенн¤
¤кост≥ продукц≥њ вимагаЇ додаткових затрат
прац≥.
Ќепродуманий
п≥дб≥р оц≥ночних показник≥в веде до того, що одн≥
≥ т≥ ж первинн≥ види ефекту в≥дображаютьс¤ в них
багато раз≥в, ≥нш≥ - в менш≥й к≥лькост≥
показник≥в. “ак, економ≥¤ живоњ прац≥ знайде своЇ
в≥дображенн¤ в показниках продуктивност≥ прац≥,
прибутку, а в раз≥, ¤кщо ц¤ економ≥¤ використана
на розширенн¤ виробництва на даному
п≥дприЇмств≥, - в показнику реал≥зованоњ
продукц≥њ. ≈коном≥¤ уречевленоњ прац≥ знайде
своЇ в≥дображенн¤ лише в одному з цих показник≥в
Ц показнику прибутку (¤кщо продуктивн≥сть прац≥
розраховують по валов≥й продукц≥њ).
≤нколи
проблему б≥льш повноњ оц≥нки результат≥в
д≥¤льност≥ п≥дприЇмств пробують вир≥шувати за
рахунок зб≥льшенн¤ к≥лькост≥ оц≥ночних
показник≥в. јле кожний додатковий оц≥ночний
показник Ц це нове обмеженн¤ при вибор≥
вар≥ант≥в господарських р≥шень.
амј«
п≥двищив над≥йн≥сть ≥ ресурс двигуна в 2-3 раза,
коли застосував дл¤ його виготовленн¤ новий,
б≥льш дорогий матер≥ал. ÷е привело до п≥двищенн¤
матер≥алоЇмкост≥ продукц≥њ. ќск≥льки
матер≥алоЇмк≥сть продукц≥њ на амј«≥ Ц
фондостворюючий показник, фонд матер≥ального
заохоченн¤ на п≥дприЇмств≥ був зменшений.
Ќова
технолог≥¤ складанн¤ г≥дроагрегату дозволила
заощадити 700 тис. крб., але витрати на зарплату
зросли на 20 тис.крб. ÷е привело до порушенн¤
нормативного сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж темпами
зростанн¤ продуктивност≥ прац≥ ≥ зарплати, а
в≥дтак - до зменшеннн¤ фонду зарплати.
ўоб
точно зор≥Їнтувати п≥дприЇмство у його
господарський д≥¤льност≥, оц≥нити його внесок в
п≥двищенн¤ загального добробуту, треба мати
узагальнюючий показник, ¤кий зводить первинн≥
види ефекту до одн≥Їњ форми виразу, дозвол¤Ї дати
однозначну в≥дпов≥дь на питанн¤, ¤кий вар≥ант
кращий, ¤к працювало п≥дприЇмство: краще чи г≥рше
в пор≥вн¤ннн≥ з ≥ншими п≥дприЇмствами.
”
1979 р. була прийн¤та постанова Уѕро покращенн¤
плануванн¤ ≥ посиленн¤ впливу господарського
механ≥зма на п≥двищенн¤ ефективност≥
виробництва ≥ ¤кост≥ роботиФ.
ѕостанова
нац≥лювала на покращенн¤ плануванн¤ науково-техн≥чного
прогресу, прискорен¤ реал≥зац≥њ науково-техн≥чних
винаход≥в, направлених на п≥двищенн¤ темп≥в
зростанн¤ продуктивност≥ прац≥ ≥ ¤кост≥
продукц≥њ.
Ќам≥чалос¤
завершити за 2-3 роки формуванн¤ виробничих об
Т
Їднань
¤к основноњ госпрозрахунковоњ ланки
промисловост≥. ћалос¤ на мет≥ за рахунок цього
дос¤гти централ≥зац≥њ допом≥жних ≥
обслуговуючих служб, п≥двищити р≥вень
спец≥ал≥зац≥њ виробництва.
¬водивс¤
показник нормативноњ чистоњ продукц≥њ, на основ≥
¤кого проводилас¤ оц≥нка д≥¤льност≥ п≥дприЇмств,
вид≥л¤лис¤ кошти на зарплату.
¬
липн≥ 1987 року була прийн¤та сер≥¤ постанов по
радикальн≥й реформ≥ управл≥нн¤ економ≥кою. Ќими
передбачалос¤:
1.
перейти
в≥д директивного плануванн¤ до ≥ндикативного.
онтрольн≥ цифри, ¤к≥ доводились плановими
органами до п≥дприЇмств, вже не мали
директивного характеру. ¬они в≥дображали
сусп≥льн≥ потреби в продукц≥њ, ¤ку виробл¤ло
п≥дприЇмство, м≥н≥мальн≥ р≥вн≥ ефективност≥
виробництва. јле вони не повинн≥ були сковувати
трудов≥ колективи при розробц≥ план≥в,
обмежувати њх ≥н≥ц≥ативу;
2.
ввести
державне замовленн¤,
¤ке маЇ гарантувати задоволенн¤ першочергових
сусп≥льних потреб. ƒержавн≥ замовленн¤ обов
Т
¤зково
мають бути включен≥ в план п≥дприЇмства. « часом
нам≥чалос¤ скорочувати склад ≥ об
Т
Їм
державного замовленн¤;
3.
застосовувати
довгостроков≥ економ≥чн≥ нормативи,
¤к≥ мають забезпечити т≥сний звТ¤зок державних
≥нтерес≥в з госпрозрахунковими ≥нтересами
п≥дприЇмств. ≈коном≥чн≥ нормативи визначали
взаЇмов≥дносини з бюджетом, формуванн¤ фонду
оплати прац≥, фонд≥в економ≥чного стимулюванн¤.
¬они мали бути стаб≥льними на прот¤з≥ п
Т
¤тир≥чки;
4.
встановленн¤
л≥м≥т≥в державних кап≥тальних вкладень
дл¤ нового буд≥вництва, розвитку м≥жгалузевих
виробництв, а також тих матер≥альних ресурс≥в,
¤к≥ розпод≥л¤ютьс¤ централ≥зовано.
ѕередбачалос¤
на прот¤з≥ 4-5 рок≥в перейти в≥д централ≥зованого
розпод≥лу матер≥альних ресурс≥в ≥ прикр≥пленн¤
споживач≥в до постачальник≥в до оптовоњ
торг≥вл≥ засобами виробництва.
ћалос¤
на мет≥ створити умови дл¤ д≥¤льност≥
п≥дприЇмств на умовах повного господарського
розрахунку ≥ самоф≥нансуванн¤, посилити
зац≥кавлен≥сть п≥дприЇмств в найб≥льш повному
використанн≥ своњх резерв≥в ≥ можливостей дл¤
зб≥льшенн¤ випуску ≥ п≥двищенн¤ ¤кост≥
продукц≥њ, ефективност≥ виробництва.
ѕрава
≥ об
Т
¤зки
п≥дприЇмств були визначен≥ в «акон≥ —–—– Уѕро
державне п≥дприЇмство (об
Т
Їднанн¤)Ф,
прийн¤тому 30.06.87 року.
ƒл¤
переходу на повний госпрозрахунок ≥
самоф≥нансуванн¤ нам≥чалос¤ зд≥йснити
радикальну рефому системи ц≥ноутворенн¤,
перейти до
новоњ системи ц≥н, ¤ка б створила кращ≥ умови
дл¤ боротьби за ефективн≥сть виробництва,
ресурсозбереженн¤, ¤к≥сть продукц≥њ. —истема ц≥н
мала включати централ≥зовано встановлюван≥ ц≥ни,
догов≥рн≥ та самост≥йно встановлюван≥
п≥дприЇмствами ц≥ни. « часом питома вага
останн≥х ц≥н мала зростати.
–еформувалась
банк≥вська система. « ƒержбанку вид≥лилис¤
ѕромислово-буд≥вельний банк, јгропромисловий
банк, Ѕанк житлово-комунального господарства ≥
соц≥ального розвитку, Ѕанк трудових збережень ≥
кредитуванн¤ населенн¤ (ќщадбанк).
Ѕула
прийн¤та також спец≥альна постанова є817 Уѕро
п≥двищенн¤ рол≥ ƒержавного ком≥тету —–—– по
науц≥ ≥ техн≥ц≥ в управл≥нн≥ науково-техн≥чним
прогресом в крањн≥Ф.
Ѕув
вз¤тий курс на розвиок кооператив≥в, прийн¤та
постанова –ади ћ≥н≥стр≥в, ¤ка визначала статус
малого п≥дприЇмства ≥ в≥дкривала шл¤х дл¤
створенн¤ малих п≥дприЇмств.
—“–ј“≈√≤я
ѕ–ќ–»¬”. ¬она була зд≥йснена новими
≥ндустр≥альними крањнами (ѕ≥вденна оре¤,
“айвань, —≥нгапур та ≥н.). «а допомогою
≥ноземного кап≥талу в цих крањнах були
створен≥ сучасн≥ п≥дприЇмства, ¤к≥ працювали на
експорт. ћасове виробництва тут обходилось
дешевше: в 1986 роц≥ середн¤ погодинна оплата прац≥
в пор≥вн¤нн≥ з —Ўј була нижчою в ѕ≥вденн≥й орењ
в 9 раз, на “айван≥ в 8 раз, в —ингапур≥ - в 6 раз, в
латиноамериканських нових ≥ндустр≥альних
кра≥нах - в 10 раз.
Ѕ≥льша
частина продукц≥њ нових п≥дприЇмств
експортувалась в крањни, ¤к≥ створили ц≥
п≥дприЇмства. Ќовим ≥ндустр≥альним крањнам така
пол≥тика транснац≥ональних корпорац≥й дала
можлив≥сть отримати нову техн≥ку ≥ технолог≥ю,
мати значн≥ валютн≥ надходженн¤. ¬алютн≥
надходженн¤ дали можлив≥сть швидко зб≥льшити
фонд накопиченн¤, ≥мпортувати нову техн≥ку ≥
технолог≥ю, перебудовувати економ≥ку на њњ баз≥,
мати висок≥ темпи економ≥чного зростанн¤.
ѕевн≥
елементи стратег≥њ прориву були в розвитку
економ≥ки —–—–. ѕеред реформою
надходженн¤ в≥д експорту зброњ дос¤гли
приблизно 21 млрд.дол. на р≥к. «начн≥ валютн≥
надходженн¤ приносив експорт нафти та газу.
ћожна було оч≥кувати значних валютних
надходжень в≥д експорту л≥так≥в, використанн¤
косм≥чноњ техн≥ки. ÷е дозволило створювати
сучасн≥ конкурентоздатн≥ п≥дприЇмства типа ¬ј«у,
амј«у, переозброювати д≥юч≥ п≥дприЇмства
сучасною техн≥кою, п≥двищувати
конкурентоздатн≥сть виробництва.
«ј¬ƒјЌЌя
ѕќ ¬»¬„≈ЌЌё “≈ћ» 2
1.
„ому знизились темпи зростанн¤ економ≥ки у 80-т≥
роки?
2.
як≥ особливост≥
стратег≥њ
розвитку економ≥ки у 80-т≥ роки?
3.
„ому у 80-т≥ роки було вз¤то курс на :
4.
реконструкц≥ю виробництва, а не на нове
буд≥вництво?
5.
б≥льш повне використанн¤ робочоњ сили? «м≥ну
сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж засобами виробництва ≥
робочою силою?
6.
скороченн¤ строк≥в служби засоб≥в прац≥?
7.
розвиток зовн≥шньоеконом≥чних зв
Т
¤зк≥в?
8.
¬ чому виг≥дн≥ше мати резерви: в товарах?
золот≥? в≥льно конвертован≥й валют≥?
9.
ўо виг≥дн≥ше: ввозити товари чи кап≥тал?
10.
„ому япон≥¤ та «ах≥дна ™вропа спочатку
забезпечили зовн≥шню конвертован≥сть валюти?
11.
„ому в останн≥ дес¤тир≥чч¤ швидкими темпами
розвиваютьс¤ мал≥ п≥дприЇмства?
12.
¬ чому причини розвитку венчура?Ћ≥з≥нга?
13.
¬ чому суть тактики малих колектив≥в?
–озширенн¤ самост≥йност≥ п≥дприЇмств та њх
п≥дрозд≥л≥в?
14.
¬ чому суть Уроб≥тничого кап≥тал≥змуФ? „ому
перех≥д до нього в≥дбуваЇтьс¤ перш за все на
п≥дприЇмствах з нов≥тньою технолог≥Їю?
15.
як зм≥нивс¤ зм≥ст прац≥? „ому Укласична
школаФ управл≥нн¤ поступилас¤ Ушкол≥ людських
в≥дносинФ?
16.
як≥ причини зумовлюють необх≥дн≥сть
посилити залежн≥сть зароб≥тк≥в роб≥тник≥в в≥д
к≥нцевих насл≥дк≥в роботи?
17.
як забезпечити розширенн¤ кола тих
прац≥вник≥в, ¤к≥ приймають участь у
вдосконаленн≥ виробництва, прискоренн≥ Ќ“ѕ?
18.
¬ чому знаходив св≥й вираз затратний
характер нашоњ економ≥ки?
19.
„ому диктат виробника веде до зайвих витрат
по задоволенню потреб сусп≥льства? „им в≥н
породжуЇтьс¤?
20.
„ому оц≥нка результат≥в д≥¤льност≥ за
валовою (реал≥зованою) продукц≥Їю веде до зайвих
витрат?
21.
яким чином спри¤ла затратному характеру
нашоњ економ≥ки система стаб≥льних
встановлюваних державою ц≥н?
22.
¬ чому пол¤гали ≥нш≥ ви¤ви затратност≥ нашоњ
економ≥ки?
23.
як створити противовитратний механ≥зм?
24.
як≥ обставини зумовили посиленн¤ рол≥
економ≥чних метод≥в управл≥нн¤? –ол≥ ринку в
сучасних умовах?
25.
¬ чому пол¤гали переваги ≥ недол≥ки системи
раднаргосп≥в?
26.
ќсновн≥ засади реформи 1965 року.
27. ¬ чому недол≥ки реформи 1965 року? «окрема, системи оц≥нки результат≥в д≥¤льност≥ за 2-3 показниками? ¬ чому пол¤гаЇ стратег≥¤ прориву?
<< попередн¤ зм≥ст наступна >>
