1.ƒ≈–∆ј¬Ќ≈ –≈√”Ћё¬јЌЌя ≈ ќЌќћ≤ » ƒќ –≈‘ќ–ћ»

1.1. –егулюванн¤ економ≥ки п≥д час Ќ≈ѕу

  ƒосв≥д державного регулюванн¤ економ≥ки п≥д час проведенн¤ новоњ економ≥чноњ пол≥тики (Ќ≈ѕу) привертаЇ сьогодн≥ до себе п≥двищену увагу.

ѕоложенн¤, в ¤кому опинилас¤ економ≥ка ”крањни наприк≥нц≥ 90-х рок≥в, багато в чому под≥бне до того, ¤ке ≥снувало в народному господарств≥ —–—– напередодн≥ Ќ≈ѕу.

¬ пор≥вн¤нн≥ з 1913 роком обТЇм продукц≥њ промисловост≥ в 1917 роц≥ зменшивс¤ до 71%, а в 1920 роц≥ до 13,8%, с≥льського господарства в 1917 роц≥ -до 88%, а в 1921 роц≥ -до 60% (землеробства-55%, тваринництва Ц 67%).

          ¬ ”крањн≥ в 1997 роц≥ в пор≥вн¤нн≥ з 1990 роком обс¤г промислового виробництва складав 38,3% , с≥льськогосподарського - 63,5%.

≈коном≥ку п≥сл¤ громад¤нськоњ в≥йни було в≥дбудовано за 5-6 рок≥в. ¬алова продукц≥¤ промисловост≥ (в ц≥нах 1925-26 рр.) складала в 1926 роц≥ 11083 млн. крб., в 1913 р. - 10251 млн. крб. ¬алова продукц≥¤ с≥льського господарства перевищила р≥вень 1913 року у 1925 роц≥ на 12%, (в землеробств≥ на 7% ≥ в тваринництв≥ на 21%).

—ередньор≥чний темп зростанн¤ продукц≥њ великоњ промисловост≥ в пер≥од в≥дбудови складав 40,8%, в т. ч. по виробництву засоб≥в виробництва -40,9%, предмет≥в споживанн¤-40,6%.

÷≥ темпи в≥дбудови економ≥ки сьогодн≥ на фон≥ невдалих спроб на прот¤з≥ вже восьми рок≥в хоча б зупинити пад≥нн¤ виробництва вигл¤дають аж надто привабливо. „ому б не використати цей досв≥д в≥дбудови економ≥ки, тим б≥льше, що ц¤ в≥дбудова зд≥йснювалас¤ за под≥бних до сучасних умов - при д≥њ ринкового механ≥зму ¤к основного регул¤тора виробництва?

¬ивченн¤ досв≥ду державного регулюванн¤ економ≥ки п≥д час Ќ≈ѕу маЇ не лише ≥сторичне, теоретичне, але й практичне значенн¤.

У¬≥йськовий комун≥зм ". Ќ≈ѕ прийшов на зм≥ну пол≥тиц≥ Ув≥йськового комун≥змуФ, ¤ка зд≥йснювалась п≥д час громад¤нськоњ в≥йни. ўоб моб≥л≥зувати ресурси дл¤ потреб арм≥њ, управл≥нн¤ промислов≥стю було зосереджене в централ≥зованих органах - главках (головн≥ управл≥нн¤ ¬–Ќ√ - ¬ищоњ ради народного господарства ).

Ѕуло введено загальну трудову повинн≥сть, продовольчу розкладку (УпродразверсткуФ): надлишки продовольства вилучались, продукти розпод≥л¤лись по картках.  ¬≥льна торг≥вл¤ була заборонена, грош≥ в значн≥й м≥р≥ втратили своЇ значенн¤.

—уть новоњ економ≥чноњ пол≥тики (Ќ≈ѕу). Ќа початковому етап≥ Ќ≈ѕу в економ≥ц≥ переважало др≥бне товарне виробництво. Ќормально вести ≥  розширювати його можна було за умови в≥дновленн¤ в≥льного обм≥ну продукц≥Їю м≥ж товаровиробниками, зокрема м≥ж с≥льським господарством та промислов≥стю.

« ц≥Їю метою продовольчу розкладку в 1921 роц≥ було зам≥нено продовольчим податком. ƒекретом ур¤ду в≥д 24.5.1921 р. дозвол¤лис¤ Усвободн ы й обмен, покупка и продажа остающихс¤ у населени¤ после выполнени¤ натурального налога продуктов сельского хоз¤йстваФ.

¬ 1921-22 рр. продподаток визначавс¤ по кожному з 18 вид≥в продукц≥њ. ¬ 1922-23 рр. було введено Їдиний податок, ¤кий встановлювавс¤ в хл≥бних одиниц¤х ≥ ¤кий сел¤ни могли сплачувати ≥ншими продуктами по встановленому переводному коеф≥ц≥Їнту. ¬ 1923-24 рр. було дозволено вносити податок ¤к натурою, так ≥ грошима. ¬ 1924-25 рр. був зд≥йснений перех≥д до податку грошима. ѕродовольчий податок ¤к форма загот≥вл≥ с≥льськогосподарських продукт≥в перестав ≥снувати.

ѕродовольчий податок був диференц≥йований. ѕодаток з господарства у в≥дсотках до р≥чного доходу в ”крањн≥ складав: ¤кщо на одного члена с≥мТњ припадало 0,25 дес¤тини земл≥ Ц 2,9%, 1,5 Ц 3,0 дес¤тини Ц 12,4 Ц 16,8%, зверх 3,0 дес¤тин - 24,2%.

ѕередумови ефективного регулюванн¤ економ≥ки п≥д час Ќ≈ѕу .

Ќа початок Ќ≈ѕу держава волод≥ла основними засобами виробництва. Ќа другий день п≥сл¤ поваленн¤ “имчасового ур¤ду був прийн¤тий ƒекрет про землю, ¤ким вс¤ земл¤ була нац≥онал≥зована. ѕоступово була нац≥онал≥зована промислов≥сть: у волод≥нн¤ держави перейшли не т≥льки велик≥ ≥ середн≥ п≥дприЇмства, але й б≥льша частина др≥бних промислових п≥дприЇмств. ¬елик≥ зал≥зниц≥, морський та р≥чковий транспорт фактично перейшли у власн≥сть держави в перш≥ м≥с¤ц≥ 1918 року.

ƒо к≥нц¤ 1919 року була завершена нац≥онал≥зац≥¤ банк≥в, банк≥вська справа стала державною монопол≥Їю. ” в≥дпов≥дност≥ з декретом –ади народних ком≥сар≥в "ѕро нац≥онал≥зац≥ю зовн≥шньоњ торг≥вл≥Ф в≥д 22.4.1918 р. вс¤ зовн≥шн¤ торг≥вл¤ була нац≥онал≥зована. ѕраво експортувати чи ≥мпортувати продукц≥ю отримали лише спец≥ально уповноважен≥ на те державн≥ органи .

‘орми ≥ методи регулюванн¤ економ≥ки п≥д час Ќ≈ѕу. –егулюванн¤ грошовоњ системи . ƒл¤ обслуговуванн¤ товарно-грошових в≥дносин, ¤к≥ в≥дроджувались з початком Ќ≈ѕу, потр≥бн≥ були тверд≥ грош≥. –ад¤нськ≥ грошов≥ знаки (УсовзнакиФ) в цей час швидко знец≥нювались, тому було дозволено в 1921 - 22 рр. застосовувати золот≥ карбованц≥ дореволюц≥йного випуску. ¬становлювавс¤ з 15.12.1921 р. Ќаркомф≥ном, а надал≥ ƒержбанком курс перерахунку в золот≥ карбованц≥ рад¤нських грошових знак≥в. ѕ≥сл¤ випуску в об≥г банкнот.ƒержбанка в червонц¤х (зг≥дно декрету –аднаркома в≥д 11.10.1922 року), необх≥дн≥сть в таких перерахунках в≥дпала.

ќдночасне використанн¤ ст≥йких банк≥вських б≥лет≥в та УсовзнаковФ, ¤к≥ швидко знец≥нювалис¤, п≥дривало обм≥н м≥ж м≥стом та селом. “ому 22.02.1924 р. декретом ÷¬  та –аднаркому були введен≥ казначейськ≥ б≥лети в 1,3 та 5 карбованц≥в золотом, а також ср≥бн≥ та м≥дн≥ монети. 7.03.24 р. був встановлений пор¤док викупу совзнак≥в. Ќа 1.06.24 р. грошовий об≥г —–—– базувавс¤ на тверд≥й валют≥, совзнак був вилучений з сфери об≥гу. « жовтн¤ 1924 р. було припинено використанн¤ ем≥с≥њ грошей до покритт¤ бюджетного деф≥циту.

ќрган≥зац≥¤ кредитноњ системи. ѕочаток орган≥зац≥њ кредитноњ системи був покладений в≥дновленн¤м в жовтн≥ 1921 р. ƒержавного банку. Ѕув орган≥зований випуск кредитних грошей Ц банк≥вських б≥лет≥в ƒержбанку (жовтень 1922 року). «апровадженн¤ червонц¤ спри¤ло зростанню поточних рахунк≥в ≥ внеск≥в до кредитних заклад≥в, розм≥р≥в кредитуванн¤; запоб≥гло спробам ввести в об≥г ≥ноземну валюту.

ƒл¤ б≥льш повноњ моб≥л≥зац≥њ кошт≥в ≥ покращенн¤ кредитуванн¤ були створен≥ спец≥ал≥зован≥ банки: Ѕанк споживчоњ кооперац≥њ (пот≥мЦ¬серос≥йський кооперативний банк); на ”крањн≥ Ц ”кра≥нбанк. ‘≥нансуванн¤ державноњ промисловост≥ було сконцентроване в “оргово-промисловому банку (ѕромбанк), електриф≥кац≥њ Ц в ≈лектробанку, зовн≥шньоњ торг≥вл≥ Ц у «овн≥шторгбанку.

—истема м≥сцевих комунальних банк≥в, створених у 1923 роц≥, мала на мет≥ спри¤ти в≥дбудов≥ м≥сцевого економ≥чного житт¤. ¬ 1925 роц≥ був створений ÷ентральний банк  комунального господарства та житлового буд≥вництва.

Ѕули створен≥ ÷ентральний та республ≥канськ≥ с≥льськогосподарськ≥ банки, ¤к≥ не мали своњх ф≥л≥ал≥в на м≥сц¤х ≥ вс≥ операц≥њ кредитуванн¤ проводили через товариства с≥льськогосподарського кредиту. “аким чином, в побудов≥ системи с≥льськогосподарського кредиту поЇднувались державн≥ та кооперативн≥ начала.

« нац≥онал≥зац≥Їю земл≥ в≥дпала потреба в кредитах на њњ куп≥влю.  редитн≥ ресурси використовувались тепер на виробнич≥ потреби.

–егулюванн¤ ц≥н . Ќайважлив≥ш≥ елементи механ≥зму д≥њ товарно-грошових в≥дносин: банки, кредит, грошовий об≥г ≥ апарат усусп≥льненоњ торг≥вл≥ Ц знаходились п≥д контролем держави. ÷е дозволило ефективно контролювати ц≥ни, визначати њх величину, встановлювати тверд≥ ц≥ни.

¬ перш≥ роки Ќ≈ѕу виникли так зван≥ Уножиц≥ ц≥нФ: значний розрив м≥ж ц≥нами на промислов≥ та с≥льськогосподарськ≥ товари. ¬ 1923 роц≥ в пор≥вн¤нн≥ з 1913 р. треба було в≥ддати зерна б≥льше: за плуг Ц в 7,5 раз, косарку Ц в 7,1 раза, жниварку Ц в 5,9 раза. ¬исок≥ ц≥ни заблокували збут с≥льськогосподарських машин, хоча село гостро в≥дчувало њх нестачу.

¬≥дпускн≥ ц≥ни на промислов≥ вироби були знижен≥ на 25,3%. «а короткий час труднощ≥ збуту були подолан≥, за 1923-24 рр. споживанн¤ промислових товар≥в зросло на сел≥ з 600 млн. до 740 млн. крб. (в довоЇнних ц≥нах).

ѕол≥тика ц≥н на с≥льськогосподарську продукц≥ю мала на мет≥ створити умови дл¤ нормального в≥дтворенн¤ не лише в великих, але й в середн≥х ≥ др≥бних господарствах. « ц≥Їю метою ц≥ни на продукц≥ю, ¤ку вирощували переважно др≥бн≥ ≥ середн≥ господарства, в пор≥вн¤нн≥ з ц≥нами 1913 року були п≥двищен≥ в б≥льш≥й м≥р≥, н≥ж на продукц≥ю, ¤ку вирощували переважно велик≥ господарства. “ак, в 1925-26 рр. ц≥на жита була вищою на 50,2%, на овес Ц на 41%, на картоплю Ц на 23,5%, а на пшеницю Ц  на 15,5%, ¤чм≥нь Ц на 10,1%.

—ередн≥ ≥ др≥бн≥ господарства звичайно продавали свою продукц≥ю в≥дразу  п≥сл¤ збиранн¤ врожаю, коли ц≥ни були низькими. ¬елик≥ господарства продавали свою продукц≥ю переважно весною чи вл≥тку, коли ц≥ни були високими. ≤нколи велик≥ господарства скуповували продукц≥ю восени за низькими ц≥нами ≥ перепродували весною чи вл≥тку.

”р¤д проводив пол≥тику л≥кв≥дац≥њ сезонних коливань ц≥н, встановлюючи тверд≥ планов≥ загот≥вельн≥ ц≥ни. ¬осени 1924 р. за пуд жита давали 354 коп≥йки, весною 1925 р. Ц 775 коп., або 219% до попередньоњ ц≥ни. ¬ 1926-27 роках пуд жита коштував восени 433 коп., весною 440 коп., або 102% в≥д попередньоњ ц≥ни.

ќрган≥зац≥¤ господарського розрахунку. Ќа початку Ќ≈ѕу п≥дприЇмства частково залишались на кошторисно-бюджетному ф≥нансуванн≥.

¬они не мали права самост≥йно продавати свою продукц≥ю, основна частина њњ реал≥зовувалась зг≥дно державного плану. Ќа ринку дозвол¤лось продавати лише ту продукц≥ю, ¤ку було вироблено понад план державного постачанн¤.

ѕерех≥д до Ќ≈ѕу змусив державн≥ п≥дприЇмства пристосовуватись до умов ринку. √оловним в цьому в≥дношенн≥ було переведенн¤ њх на господарський розрахунок. ќсновними принципами госпрозрахунку були: 1.сп≥вставленн¤ в грошов≥й форм≥ виробничих витрат з результатами виробництва; самоокупн≥сть, рентабельн≥сть виробництва; 2.екв≥валентн≥сть у в≥дношенн¤х м≥ж п≥дприЇмствами; 3.матер≥альна в≥дпов≥дальн≥сть за виконанн¤ планових показник≥в; 4.матер≥альне стимулюванн¤; 5.контроль карбованцем з боку держави за м≥рою прац≥ ≥ м≥рою споживанн¤.

√осподарський розрахунок в≥др≥зн¤вс¤ в≥д комерц≥йного розрахунку. Ќа в≥дм≥ну в≥д останнього, в≥н базувавс¤ на планових засадах: вс¤ д≥¤льн≥сть п≥дприЇмств базувалась на загальнодержавних планах, виходила з цих план≥в. √оспрозрахунок нац≥лював п≥дприЇмства на виконанн¤ державних план≥в з найменшими витратами.  омерц≥йний розрахунок нац≥люЇ п≥дприЇмства на отриманн¤ максимального прибутку, виход¤чи з попиту, потреб ринку.

« переходом промисловост≥ на госпрозрахунок була т≥сно пов`¤зана перебудова зарплати. ¬ пер≥од Ув≥йськового комун≥змуФ зарплата характеризувалась зр≥вн¤л≥вкою, мала натуральний характер. ÷е дозвол¤ло при велик≥й ≥нфл¤ц≥њ ≥ нестач≥ продукц≥њ забезпечувати роб≥тник≥в  м≥н≥мумом засоб≥в ≥снуванн¤.

ѕершим кроком на шл¤ху л≥кв≥дац≥њ зр≥вн¤л≥вки став перех≥д до системи колективного постачанн¤ роб≥тник≥в: держава в≥дпускала п≥дприЇмствам певн≥ фонди, величина ¤ких залежала не в≥д к≥лькост≥ роб≥тник≥в, а в≥д процента виконанн¤ виробничоњ програми.

ѕроведенню в житт¤ принципу особистоњ матер≥альноњ зац≥кавленост≥ труд¤щих в результатах виробництва спри¤в перех≥д до в≥др¤дноњ системи оплати прац≥, введенн¤ тарифноњ системи, за ¤кою ставки  зарплати встановлювались зг≥дно квал≥ф≥кац≥њ, перех≥д до грошовоњ оплати.

Ѕув введений державний м≥н≥мум зарплати дл¤ роб≥тник≥в, нижче ¤кого жодне п≥дприЇмство Ц державне чи приватне - не мало права платити. Ѕув введений Утоварний карбованецьФ, ¤кий визначав покупну здатн≥сть карбованц¤ (по в≥дношенню до ц≥н 1913 р.) ≥ служив базою дл¤ ≥ндексац≥њ зароб≥тноњ плати по м≥р≥ зростанн¤ ц≥н.

¬≥дбувс¤ перех≥д в≥д державного нормуванн¤ зарплати до њњ регулюванн¤ за посередництвом колективних договор≥в, ¤к≥ встановлювали тверд≥ норми вироб≥тку ≥ в≥др¤дну систему оплати прац≥.

ћонопол≥¤ зовн≥шньоњ торг≥вл≥ над≥йно захищала в≥тчизн¤ного виробника.  ритикуючи пропозиц≥ю Ѕухар≥на обмежитись митним захистом, ¬.≤.Ћен≥н писав:ФЕЌи о какой серьезной таможенной политике сейчас, в эпоху империализма, не может быть и речи, кроме системы монополии внешней торговлиФ[ѕолн. собр. соч. “. 45. —. 335 - 336]. ћитний захист легко зламати ¤к≥йсь багат≥й крањн≥:Ф ƒл¤ этого ей достаточно ввести вывозную премию за ввоз в –оссию тех товаров, которые обложены у нас таможенной премиейФ[ѕолн. собр. соч. “.45 —.335].

ћонопол≥¤ зовн≥шньоњ торг≥вл≥ забезпечувала концентрац≥ю валютних ресурс≥в в руках держави, централ≥зац≥ю њх, використанн¤ дл¤ потреб ≥ндустр≥ал≥зац≥њ крањни, техн≥чноњ реконструкц≥њ виробництва.

“ой прибуток, ¤кий приносили зовн≥шньоеконом≥чн≥ звТ¤зки, надходив в розпор¤дженн¤ держави, а не приватних ос≥б.

ћонопол≥¤ зовн≥шньоњ торг≥вл≥ дозвол¤ла ефективно контролювати експорт та ≥мпорт товар≥в, Утримати кордонФ.

–озвиток плануванн¤ . ѕершим органом плануванн¤ та координац≥њ розвитку економ≥ки стала ¬ища –ада народного господарства ( ¬—Ќ’) , створена у грудн≥ 1917 року. јналог≥чн≥ ради народного господарства формувались на м≥сц¤х. ¬ лютому 1920 року створена державна ком≥с≥¤ по електриф≥кац≥њ –ос≥њ (√ќЁЋ–ќ). ¬ грудн≥ 1920 року був обговорений ≥ схвалений план √ќЁЋ–ќ, ¤кий був першим в св≥т≥ науковим перспективним комплексним планом реорган≥зац≥њ ≥ розвитку економ≥ки на основ≥ електриф≥кац≥њ.

¬ лютому 1921 року було прийн¤то р≥шенн¤ –аднаркому про створенн¤ ƒержавноњ плановоњ ком≥с≥њ (√осплан). ¬ положенн≥ про ƒержплан зазначалось, що в≥н створений дл¤ розробки загальнодержавного плану на основ≥ плану √ќЁЋ–ќ ≥ дл¤ нагл¤ду за зд≥йсненн¤м цього плану. …ому був доручений розгл¤д ≥ узгодженн¤ з загальнодержавним планом виробничих програм ≥ планових пропозиц≥й господарських орган≥зац≥й. ѕ≥сл¤ утворенн¤ ƒержплану була сформована мережа планових орган≥в в ус≥х галуз¤х економ≥ки, створен≥ планов≥ ком≥с≥њ на м≥сц¤х: при губернських та обласних виконкомах.

¬ перш≥ роки Ќ≈ѕу держава встановлювала щом≥с¤чн≥, квартальн≥ та р≥чн≥ бюджети, поточн≥ планов≥ завданн¤ окремим галуз¤м промисловост≥, плани пос≥вних кампан≥й, паливн≥ та продовольч≥ плани, плани перевезень ≥ т.≥н. « 1925 року стали складатис¤ контрольн≥ цифри розвитку народного господарства, ¤к≥ пот≥м перетворилис¤ на р≥чн≥ народногосподарськ≥ плани. ѕочали опрацьовуватись вар≥анти пТ¤тир≥чних план≥в розвитку народного господарства. ÷ей досв≥д було використано при п≥дготовц≥ першого пТ¤тир≥чного плану (1928-1932 рр.).

1.2.–егулюванн¤ економ≥ки п≥д час ≥ндустр≥ал≥зац≥њ ≥ в≥йни.

¬ 1912 роц≥ нац≥ональне багатство крањни на одного мешканц¤ складало (в доларах) в –ос≥њ Ц 335, —Ўј Ц 2062 , јнгл≥њ Ц 1522, Ќ≥меччин≥ Ц 1184, ‘ранц≥њ Ц 1448. Ќац≥ональний доход на душу населенн¤ складав (в доларах) в≥дпов≥дно 43; 351; 237; 154; 183.

ѕродуктивн≥сть прац≥ в розрахунку на одного прац≥вника промисловост≥ в –ос≥њ в 1913 роц≥ дор≥внювала  приблизно 11% в≥д в≥дпов≥дного показника в —Ўј.

“ри чверт≥ населенн¤ були зайн¤т≥ в с≥льському господарств≥ переважно ручною працею ≥з застосуванн¤м застар≥лих засоб≥в прац≥.

«начною була залежн≥сть –ос≥њ в≥д ≥мпорту сучасних засоб≥в виробництва: в 1913 роц≥ частка ≥мпорту складала по тракторах ≥ автомоб≥л¤х Ц 100%, верстатах металор≥зальних Ц 85%, машинах дл¤ промисловост≥ Ц 60%, машинах дл¤ с≥льського господарства Ц 58%. ѕерша св≥това в≥йна показала, що –ос≥¤ не в стан≥ забезпечити себе зброЇю власного виробництва.

¬ дореволюц≥йн≥й –ос≥њ письменних було 33% населенн¤, ос≥б, ¤к≥ мали вищу ≥ середню спец≥альну осв≥ту, - 290 тис.

–ос≥¤ в≥дставала в≥д розвинутих крањн св≥ту на 100-150 рок≥в.

ѕотреби п≥двищенн¤ продуктивност≥ прац≥ ≥ р≥вн¤ житт¤ населенн¤, зм≥цненн¤ обороноздатност≥ крањни, њњ незалежност≥, зм≥н в структур≥ населенн¤, в його осв≥ченост≥ - все це вимагало проведенн¤ ≥ндустр≥ал≥зац≥њ крањни. ≤ндустр≥ал≥зац≥¤ виступала також головним фактором зм≥н в продуктивних силах, що було потр≥бно дл¤ закр≥пленн¤ в сусп≥льств≥ нових, соц≥ал≥стичних виробничих в≥дносин.

ƒжерела кошт≥в дл¤ ≥ндустр≥ал≥зац≥њ. ќсоблив≥стю ≥ндустр≥ал≥зац≥њ в —–—– було те, що вона проводилас¤  за рахунок власних нагромаджень.

  ”часть ≥ноземного кап≥талу у в≥дбудов≥ економ≥ки та ≥ндустр≥ал≥зац≥њ була м≥зерною. ¬ к≥нц≥ 20-х рок≥в питома вага концес≥йних п≥дприЇмств в груп≥ УјФ не перевищувала 1,2 %, груп≥ УЅФ - менше 0,3 %. ≤ноземн≥ ≥нвестиц≥њ в 1928 роц≥ в народне господарство —–—– складали менше 2 % вс≥х кап≥тальних вкладень. ƒо 1937 року вс≥ концес≥йн≥ договори були л≥кв≥дован≥.                                            

  –озвинут≥ крањни св≥ту зд≥йснювали ≥ндустр≥ал≥зац≥ю в значн≥й м≥р≥ за рахунок  кошт≥в з колон≥й, ≥ноземних кредит≥в, контрибуц≥й з переможених крањн (Ќ≥меччина).

ћожливост≥ накопиченн¤ п≥сл¤ революц≥њ зросли. Ѕув припинений вив≥з за кордон прибутк≥в ≥ноземних ≥нвестор≥в, а також виключен≥ з державного бюджету так≥ видатки ¤к сплата процент≥в по ≥ноземних кредитах. ÷¤ данина ≥ноземному кап≥талу вим≥рювалась сумою 800-900 млн. крб. золотом в р≥к.

ѕ≥сл¤ нац≥онал≥зац≥њ земл≥ в≥дпала необх≥дн≥сть виплачувати з доход≥в сел¤н 700 млн. крб. золотом в р≥к за оренду земл≥ в пом≥щик≥в та куп≥влю њњ.

«а п≥драхунками акад. —.√.—трум≥л≥на, норма чистого прибутку в промисловост≥ –ос≥њ складала за 1885-1915 роки 16,2 % щороку, а темп приросту основного кап≥талу т≥льки 7,2 %. Ѕ≥льше половини прибутку йшло на споживанн¤ класу багатих.

—поживанн¤ м≥ськоњ буржуаз≥њ та пом≥щик≥в в –ос≥њ щороку складало 3 млрд. крб. золотом, що дор≥внювало приблизно 20 % нац≥онального доходу в 1913 роц≥. ѕриблизно ст≥льки ж складав фонд виробничого нагромадженн¤ народного господарства.

ѕевн≥ прибутки приносила зовн≥шньоеконом≥чна торг≥вл¤.

ќсобливост≥ ≥ндустр≥ал≥зац≥њ в —–—–. ≤ндустр≥ал≥зац≥¤ в —–—– була проведена в стисл≥ строки. ѓѓ особлив≥стю був  також першочерговий ≥ прискорений розвиток важкоњ промисловост≥.

якщо розвинутим крањнам св≥ту потр≥бно було 100-150 рок≥в дл¤ проведенн¤ ≥ндустр≥ал≥зац≥њ, то в —–—– цей процес зайн¤в 13-15 рок≥в. ¬ пер≥од ≥ндустр≥ал≥зац≥њ середньор≥чний  прир≥ст промисловоњ продукц≥њ в —–—– складав 17-20%, а темпи приросту  виробництва засоб≥в виробництва дос¤гли майже 30% на р≥к.

«вичайно ≥ндустр≥ал≥зац≥¤ почнетьс¤ з розвитку тих галузей промисловост≥, ¤к≥ виробл¤ють товари широкого вжитку: легкоњ, харчовоњ та ≥н. ƒл¤ них потр≥бн≥ засоби виробництва, попит на ¤к≥ створюЇ, стимулюЇ  розвиток важкоњ промисловост≥.

≤ндустр≥ал≥зац≥¤ супроводжуЇтьс¤ перерозпод≥лом робочоњ сили м≥ж с≥льським господарством ≥ промислов≥стю, м≥ж м≥стом ≥ селом. –об≥тники, ¤к≥ переход¤ть в промислов≥сть, забезпечуютьс¤ продукц≥Їю с≥льського господарства шл¤хом обм≥ну на нењ промислових товар≥в широкого вжитку. –обоча сила, ¤ка переходить працювати в промислов≥сть, вив≥льн¤Їтьс¤ з с≥льського господарства внасл≥док  розоренн¤ сел¤нських господарств, неможливост≥ знайти на сел≥ роботу.

якщо ж ≥ндустр≥ал≥зац≥¤ починаЇтьс¤ з розвитку важкоњ промисловост≥, налагоджувати забезпеченн¤ роб≥тник≥в продуктами с≥льського господарства доводитьс¤ ≥ншим способом. ≤накше треба орган≥зовувати перерозпод≥л робочоњ сили на користь промисловост≥. ¬икористовувати традиц≥йн≥ способи вив≥льненн¤ прац≥вник≥в ≥з с≥льського господарства означало б, що держава мусить зд≥йснити заходи щодо прискоренн¤ банкрутства др≥бних товаровиробник≥в, поставити  найб≥дн≥ш≥ прошарки населенн¤ в ще г≥рш≥ умови.

¬их≥д ≥з положенн¤ був знайдений в колектив≥зац≥њ с≥льського господарства ≥ в створенн≥ машинно-тракторних станц≥й  (ћ“—).

–озвиток важкоњ промисловост≥ забезпечив виробництво трактор≥в, автомоб≥л≥в, комбайн≥в та ≥ншоњ с≥льськогосподарськоњ техн≥ки, ¤ка була здатна вив≥льнити дес¤тки м≥льйон≥в прац≥вник≥в села дл¤ роботи в м≥ст≥, в промисловост≥. —творенн¤ великих с≥льськогосподарських п≥дприЇмств (колгосп≥в, радгосп≥в) дозволило широко застосовувати цю техн≥ку. ѕри збереженн≥ др≥бного виробництва таке широке застосуванн¤ техн≥ки було б неможливим.  р≥м того, с≥льське господарство мало в значн≥й м≥р≥ натуральний характер, в≥дсутн≥сть грошей на придбанн¤ техн≥ки також суттЇво обмежувала њњ застосуванн¤.

—творенн¤ ћ“— дозволило подолати ≥ цю перепону дл¤ широкого застосуванн¤ техн≥ки в с≥льському господарств≥.  олгоспам не потр≥бно було купувати трактори, комбайни та ≥н. техн≥ку. Ќе потр≥бно було грошей ≥ дл¤ оплати роб≥т ћ“—, за це була встановлена натуральна оплата. «а рахунок ц≥Їњ натуральноњ оплати забезпечувались продовольством т≥ роб≥тники, ¤к≥ виробл¤ли засоби виробництва дл¤ села.

—тратег≥¤ розвитку економ≥ки в пер≥од ≥ндустр≥ал≥зац≥њ . ѕер≥од  ≥ндустр≥ал≥зац≥њ Ц це пер≥од первинноњ механ≥зац≥њ, коли витрати на вив≥льненн¤ одного роб≥тника, зам≥щенн¤ його машинами, незначн≥. ÷¤ обставина спор≥днюЇ стратег≥ю розвитку економ≥ки ≥з стратег≥Їю економ≥чного зростанн¤ крањн, що розвиваютьс¤.

¬ чому пол¤гаЇ  стратег≥¤ економ≥чного зростанн¤ (проблема вибору техн≥ки при надлишку робочоњ сили)? –озгл¤немо це на приклад≥.

“аблиц¤ 1.1

ѕор≥вн¤льна характеристика двох способ≥в

  виробництва 300 тис. вироб≥в на р≥к.

якому вар≥анту буд≥вництва п≥дприЇмства в≥ддати перевагу при надлишку робочоњ сили?

ѕри надлишку робочоњ сили переваги маЇ  другий вар≥ант. ѕерший вар≥ант  м≥стить в склад≥ кап≥тальних вкладень 300 млн.крб., ¤к≥ використовуютьс¤ дл¤ зам≥щенн¤           60 тис. роб≥тник≥в в умовах, коли це не потр≥бно, бо ≥ так робочоњ сили надлишок, Ї багато безроб≥тних. «а рахунок  цих 300 млн.крб. можна зайн¤ти ще  55 тис. роб≥тник≥в ≥ отримати додатково 150 тис. вироб≥в. ќбранн¤ другого вар≥анту забезпечуЇ вищ≥ темпи економ≥чного зростанн¤.

Ќе виключено, що кап≥тальн≥ вкладенн¤ по вар≥анту з комплексною механ≥зац≥Їю та автоматизац≥Їю будуть б≥льш рентабельними, забезпечуватимуть вищу норму прибутку. « точки зору приватного власника перший вар≥ант кап≥тальних вкладень буде виг≥дн≥шим.

¬раховуючи це, в преамбул≥ до другого пТ¤тир≥чного плану ≤нд≥њ в≥дзначалось, що ''ќсновным критерием при определении направлени¤ развити¤ служит не частна¤ приб ы ль, а общественна¤ выгода".

—тратег≥¤ економ≥чного зростанн¤ крањн, де велика к≥льк≥сть безроб≥тних ≥ мал≥ можливост≥ накопиченн¤, нац≥лена звичайно на забезпеченн¤ б≥льшоњ зайн¤тост≥, що одночасно забезпечуЇ ≥ б≥льший обс¤г виробництва, вищ≥ темпи економ≥чного зростанн¤.

¬ крањнах, що розвиваютьс¤, ≥ в крањнах ™вропи використовуютьс¤ однаков≥ машини дл¤ виготовленн¤ бетону, але в перших крањнах бетон до м≥сц¤ його застосуванн¤ доставл¤ють у кошиках  на голов≥ роб≥тник≥в-носильник≥в.

ќсновна виробнича технолог≥¤ на цементних  заводах, побудованих в той самий час у ‘ранц≥њ та ≤нд≥њ, приблизно однакова, але загальна к≥льк≥сть роб≥тник≥в на заводах ≤нд≥њ в 4-5 раз б≥льша.

—тратег≥¤ розвитку економ≥ки  п≥д час первинноњ механ≥зац≥њ багато в чому нагадуЇ стратег≥ю економ≥чного зростанн¤ крањн з надлишком робочоњ сили.

ѕриймемо, що в пер≥од первинноњ механ≥зац≥њ затрати на зам≥щенн¤ одного роб≥тника машинами складають одну тис¤чу карбованц≥в. “епер, щоб в умовах повноњ зайн¤тост≥ зд≥йснити другий вар≥ант виробництва  300 тис. вироб≥в (див..табл.1.1), треба попередньо вив≥льнити 110-50=60 тис. роб≥тник≥в. ÷е вимагатиме додаткових вкладень в механ≥зац≥ю с≥льського господарства чи ≥нш≥ галуз≥ на суму 60 млн .крб.

ўоб отримати прир≥ст в 300 тис. вироб≥в, загальн≥ витрати по народному господарству при реал≥зац≥њ другого вар≥анту тепер складатимуть 60+600=660 млн. крб., тод≥ ¤к по першому вони дор≥внюють 900 млн. крб. «а рахунок р≥зниц≥  900-660=240 млн. крб. можна буде зайн¤ти ще 40 тис. роб≥тник≥в ≥ отримати додатково б≥льше 109 тис. вироб≥в. –еал≥зац≥¤ другого вар≥анта забезпечуЇ вищ≥ темпи економ≥чного зростанн¤.

“аким чином, ¤кщо в пер≥од первинноњ механ≥зац≥њ обираютьс¤ менш кап≥талоЇмк≥ вар≥анти зб≥льшенн¤ виробництва, це забезпечуЇ вищ≥ темпи економ≥чного зростанн¤.

¬ цей час механ≥зуЇтьс¤ лише основне виробництво. –учною працею в середин≥ 80-х рок≥в в —–—– було зайн¤то близько 50 млн.  роб≥тник≥в : приблизно третина роб≥тник≥в в промисловост≥, б≥льше половини -  в буд≥вництв≥, три чверт≥ - в с≥льському господарств≥. ÷е насл≥док т≥Їњ стратег≥њ розвитку економ≥ки, ¤ка ор≥Їнтувалась на механ≥зац≥ю основного виробництва.

ѕрипустимо, що в≥ддачу в≥д обладнанн¤ варт≥стю в 100 тис.крб. можна п≥двищити на 10 %, ¤кщо зб≥льшити обслуговуючий персонал на 4 роб≥тника. ¬ пер≥од первинноњ механ≥зац≥њ такий вар≥ант зб≥льшенн¤ виробництва виг≥дний: виграш в≥д кращого використанн¤ обладнанн¤ складаЇ 100х10%=10 тис.крб., а витрати на вив≥льненн¤ 4 додаткових роб≥тник≥в Ц 4 тис.крб. ÷ей приклад в певн≥й м≥р≥ по¤снюЇ, чому на ≥нд≥йських п≥дприЇмствах при однаков≥й техн≥ц≥ роб≥тник≥в в 4-5 раз≥в б≥льше, н≥ж на французьких.

ѕоки ≥снуЇ альтернатива: застосовувати техн≥ку чи ручну працю - перевага буде в≥ддаватис¤ техн≥ц≥, хоча ≥ зношен≥й, ¤ка вимагаЇ значних витрат на ремонт. ѕрипустимо, що трактор над≥йшов до ћ“— в 1934 роц≥ ≥ зам≥нював спочатку        20 роб≥тник≥в. ¬ 1945 роц≥ ≥з-за зносу в≥н зам≥нюЇ 12 роб≥тник≥в. “акий трактор доц≥льно використовувати, нав≥ть ¤кщо його ремонтом буде зайн¤то 2-3 роб≥тника: ≥накше прийдетьс¤ зайн¤ти ручною працею 12 роб≥тник≥в.

¬ цей час витрати дл¤ отриманн¤ приросту сировини або матер≥ал≥в в обТЇм≥ р≥чного вироб≥тку одного роб≥тника ¬г звод¤тьс¤ практично до видатк≥в на створенн¤ робочого м≥сц¤ (плюс 1 тис.крб. дл¤ вив≥льненн¤ роб≥тника). ÷е певним чином впливаЇ на економ≥ю матер≥ал≥в: њх виг≥дно заощаджувати тод≥, коли витрати на заощадженн¤ в обТЇм≥ ¬г перевищують варт≥сть робочого м≥сц¤ не б≥льше ¤к на одну тис.крб.

¬исока ефективн≥сть витрат по зам≥щенню робочоњ сили п≥д час первинноњ механ≥зац≥њ в≥дносно применшуЇ значенн¤ зовн≥шньоњ торг≥вл≥ ¤к засобу економ≥њ робочого часу.

—тратег≥¤ економ≥чного зростанн¤, ¤ка ор≥ЇнтуЇ на виб≥р малокап≥талоЇмких вар≥ант≥в розвитку виробництва, продовженн¤ строк≥в служби засоб≥в прац≥ за рахунок њх ремонт≥в, на нарощуванн¤ видобутку сировини, використанн¤ внутр≥шн≥х джерел економ≥њ часу за рахунок первинноњ механ≥зац≥њ виробництва, маЇ своњ переваги ≥ недол≥ки.

¬она забезпечуЇ висок≥ темпи економ≥чного зростанн¤, п≥двищенн¤ життЇвого р≥вн¤ населенн¤, р≥вн¤ його осв≥ти ≥ культури, швидку трансформац≥ю сусп≥льства в сучасне ≥ндустр≥альне. јле одночасно вона формуЇ малоконкурентоздатну економ≥ку. « часом зростаЇ зарплата роб≥тник≥в ≥ заводи, де багато робочоњ сили, все б≥льше стають неконкурентоздатними. —творена таким чином  економ≥ка оснащена в багатьох випадках застар≥лою техн≥кою, в н≥й висока матер≥алоЇмк≥сть виробництва, вона мало повТ¤зана з св≥товим ринком.

—проба ¤кнайшвидше включити цю економ≥ку в ринок, в св≥тове господарство, зроблена в 90-т≥ роки, привела до руйнуванн¤ неконкурентоздатного виробництва, кризи економ≥ки, де≥ндустр≥ал≥зац≥њ крањни, перетворенн¤ крањн —Ќƒ на молодших партнер≥в «аходу.

–езультати ≥ндустр≥ал≥зац≥њ . ƒо початку ¬еликоњ ¬≥тчизн¤ноњ в≥йни побудовано, в≥дбудовано ≥ введено в д≥ю 11,2 тис. великих промислових п≥дприЇмств, з них в першу пТ¤тир≥чку Ц 1500, в другу Ц 4500, за три з половиною роки третьоњ (1938-1941 рр.) Ц 3000. ѕромислово-виробнич≥ основн≥ фонди —–—– зросли в 1940 р. в пор≥вн¤нн≥ з 1928 р. в 7 раз.

¬ пор≥вн¤нн≥ з 1928 р. парк трактор≥в в с≥льському господарств≥ зб≥льшивс¤ до 531 тис. (в 20 раз), зернозбиральних комбайн≥в Ц до 182 тис. (в 1928 р. Ц було лише 2 комбайни), вантажних автомоб≥л≥в Ц до 228 тис. (в 326 раз).

„исельн≥сть учн≥в в 1940 р. в ус≥х школах складала 35,5 млн. (проти 1928 р. Ц 306%), студент≥в вуз≥в Ц 812 тис. (480% проти 1928 р.), чисельн≥сть л≥кар≥в Ц 155 тис. (221% до 1928 р.), л≥карн¤них л≥жок Ц 791 тис. (320% до 1928 р.). „астка неписемних серед дорослого населенн¤ в 1939 р. зменшилась до 12,6% проти 43,4% в 1926 р. та 71,6% в 1897 р.

                                                                                                              “аблиц¤1.2

ќсновн≥ показники економ≥чного розвитку —–—– у передвоЇнн≥ роки

ѕланова економ≥ка п≥д час ≥ндустр≥ал≥зац≥њ крањни довела свою здатн≥сть моб≥л≥зувати ≥ концентрувати ресурси дл¤ вир≥шенн¤ великих народногосподарських завдань, виход¤чи з ≥нтерес≥в всього сусп≥льства.

÷¤ здатн≥сть була п≥дтверджена п≥д час ¬еликоњ ¬≥тчизн¤ноњ в≥йни. ѕерший етап в≥йни склавс¤ дл¤ —–—– невдало. ‘ашистська Ќ≥меччина окупувала територ≥ю, на ¤к≥й мешкало 42% населенн¤ —–—–, виробл¤лас¤ третина промисловоњ продукц≥њ: до 71% чавуна, б≥л¤ 60% стал≥. ¬ цих районах знаходилос¤ 47% пос≥вних площ.

«а липень-листопад 1941 року на —х≥д було перевезено 1523 промислових п≥дприЇмства, з них 1360 Ц великих, евакуйовано 10 млн. чол. « червн¤ по листопад 1941р. промислове виробництво скоротилос¤ в 2,1 раза. « березн¤ 1942р. обс¤г виробництва почав зростати. ¬ середин≥ 1942 р. втрачен≥ потужност≥ в≥йськовоњ промисловост≥ були не т≥льки в≥дбудован≥, але й перевищен≥.

Ќа початок в≥йни фашистська Ќ≥меччина мала в 1,5-2 раза б≥льш≥ в≥йськово-економ≥чн≥ ресурси, н≥ж —–—–. јле економ≥ка —–—– забезпечила б≥льше виробництво зброњ, н≥ж економ≥ка Ќ≥меччини, до того ж зброњ кращоњ ¤кост≥, н≥ж н≥мецька.

                                                                                                              “аблиц¤1.3

¬иробництво зброњ в —–—– та Ќ≥меччин≥ (—–—– Ц з червн¤ 1941р.

по серпень 1945р., Ќ≥меччина Ц з вересн¤ 1939р. по кв≥тень 1945р.)

ѕеремога в ¬елик≥й ¬≥тчизн¤н≥й в≥йн≥ Ц це перемога не т≥льки рад¤нського солдата, але й рад¤нськоњ зброњ.

«овн≥шн≥ поставки в роки в≥йни склали 4% до в≥тчизн¤ного виробництва, зокрема по артилер≥њ Ц 1,5%, по танках та самох≥дних гарматах Ц 6,3%, по ав≥ац≥њ Ц б≥л¤ 10%.

ƒирективний характер плануванн¤ виправдовуЇ себе в екстремальних ситуац≥¤х: п≥д час в≥йни, повоЇнноњ в≥дбудови економ≥ки, п≥д час швидкоњ ≥ндустр≥ал≥зац≥њ крањни (наприклад, в —–—–). ѕлани в јнгл≥њ, Ќ≥меччин≥ ≥ багатьох ≥нших крањнах п≥д час в≥йни були обовТ¤зков≥ до виконанн¤, споживанн¤ Ц нормативне,  за картками, розпод≥л матер≥ал≥в Ц зг≥дно план≥в. ¬ повоЇнн≥й ‘ранц≥њ пТ¤тир≥чний план мав значну к≥льк≥сть директивних показник≥в, ¤к≥ поступово скорочувались.  

«ј¬ƒјЌЌя ѕќ ¬»¬„≈ЌЌё “≈ћ» ≤.

1. як було орган≥зовано економ≥ку п≥д час Ув≥йськового комун≥змуФ?

2. „им по¤снюЇтьс¤ та обставина, що дл¤ в≥дбудови економ≥ки в 20-т≥ роки               

    потр≥бен був саме Ќ≈ѕ, в≥днова товарно-грошових в≥дносин?

3. як був орган≥зований обм≥н м≥ж м≥стом ≥ селом в 20-т≥ роки? ѕродовольчий        

    податок?

4. як в≥дбувалис¤ грошова ≥ кредитна системи?

5. ќрган≥зац≥¤ плануванн¤ п≥д час Ќ≈ѕу.

6. ќсновн≥ принципи госпрозрахунку ≥ його в≥дм≥нн≥сть в≥д комерц≥йного        

     розрахунку. 

7. ¬ чому пол¤гали особливост≥ ≥ндустр≥ал≥зац≥њ —–—–?

8. ¬ чому пол¤гаЇ проблема вибору техн≥ки дл¤ крањн, що розвиваютьс¤, ¤к≥

    мають  надлишок робочоњ сили ≥ нестачу кап≥тальних вкладень? ¬ чому                        

    пол¤гаЇ   спор≥днен≥сть стратег≥њ розвитку економ≥ки п≥д час первинноњ   

    механ≥зац≥њ з    стратег≥Їю екном≥чного зростанн¤?

9. «г≥дно преамбули до другого пФ¤тир≥чного плану ≤нд≥њ,Фќсновны м критерием   

     при определении направлени¤ развити¤ служит не частна¤ прибы ль, а

     общественна¤ вы годаФ. як розум≥ти цю тезу? як такий п≥дх≥д впливаЇ на

     виб≥р вар≥ант≥в розвитку економ≥ки?

10. ўо забезпечило висок≥ темпи зростанн¤ економ≥ки п≥д час ≥ндустр≥ал≥зац≥њ?

11. як повФ¤зан≥ м≥ж собою ≥ндустр≥ал≥зац≥¤ ≥ колектив≥зац≥¤ с≥льського  

       господарства?

12. ƒайте оц≥нку в≥дмови в≥д Ќ≈ѕу при переход≥ до ≥ндустр≥ал≥зац≥њ —–—–.

13. як≥ риси характеризують стратег≥ю економ≥чного зростанн¤? як вона

      впливаЇ на конкурентоздатн≥сть економ≥ки?

14. як було орган≥зоване плануванн¤ в пер≥од ≥ндустр≥ал≥зац≥њ?

15. ¬ чому переваги директивного плануванн¤? …ого недол≥ки?

зм≥ст     наступна >>