14. –≈√”Ћё¬јЌЌя —≤Ћ№—№ ќ√ќ √ќ—ѕќƒј–—“¬ј “ј јѕ 

14.1. јѕ  ≥ проблеми його розвитку

јѕ  (агропромисловий комплекс) - сукупн≥сть галузей народного господарства, зайн¤тих виробництвом продукц≥њ с≥льського господарства, њњ збер≥ганн¤м, переробкою ≥ доведенн¤м до споживача.

   ƒо I сфери јѕ  в≥днос¤ть галуз≥ промисловост≥, ¤к≥ постачають с≥льському господарству засоби виробництва, а також галуз≥, ¤к≥ зайн¤т≥ виробничо-техн≥чним обслуговуванн¤м с≥льського господарства. II сфера - власне саме с≥льське господарство. III сфера - галуз≥, ¤к≥ забезпечують загот≥влю, переробку, збер≥ганн¤, транспортуванн¤, реал≥зац≥ю продукц≥њ. ≤нколи вид≥л¤ють ≤V сферу - ≥нфраструктуру (дорожньо-транспортне господарство, звТ¤зок, матер≥ально-техн≥чне обслуговуванн¤, систему збер≥ганн¤, складське ≥ тарне господарство, галуз≥ нематер≥ального виробництва та ≥н.).

¬ 1990 р. в ”крањн≥ за обс¤гом продукц≥њ на ≤≤ сферу припадало 54,3%, на ≤≤≤ - 34%, найменшою була частка галузей по ремонту трактор≥в ≥ с≥льськогосподарських машин - 1,4%, а також  торг≥вл≥ продовольством ≥ мереж≥ громадського харчуванн¤ - 2,2%.

¬ —Ўј на початку 80-х рок≥в частка (за умовно чистою продукц≥Їю) ≤ сфери складала 8%, ≤≤ сфери - 11%, ≤≤≤ сфери - 81%, а за чисельн≥стю зайн¤тих - в≥дпов≥дно 7%, 13% та 80%.

Ќа одного фермера в —Ўј в ≤ та ≤≤≤ сферах працювало значно б≥льше прац≥вник≥в, н≥ж в ”крањн≥.

“енденц≥¤ до б≥льш швидкого розвитку ≤≤≤ та ≤ сфер в —Ўј збер≥глась ≥ в 80-т≥ роки. “ак, за пер≥од, коли продукц≥¤ с≥льського господарства зросла на 30%, продукц≥¤ харчовоњ промисловост≥ зб≥льшилась у 2,2 рази.

–озрахунки показують, що сьогодн≥ дл¤ зб≥льшенн¤ продовольства значно виг≥дн≥ше вкладати кошти в розвиток ≤≤≤ сфери јѕ . –езерви зб≥льшенн¤ продовольства тут значн≥: втрати становл¤ть в картопл¤ному ≥ плодоовочевому п≥дкомплексах 40-50% виробництва, у цукробур¤ковому - понад 30%, в молочному - близько 20%, мТ¤сному - 15%.

¬ 1989 р. середньор≥чна к≥льк≥сть прац≥вник≥в в колгоспах, радгоспах, м≥жгосподарських та ≥нших виробничих с≥льськогосподарських п≥дприЇмствах складала 5018 тис. чолов≥к. ѕо в≥дношенню до середньор≥чноњ к≥лькост≥ роб≥тник≥в ≥ службовц≥в в ус≥х галуз¤х народного господарства (20249 тис. чолов≥к) це складало 24.5%. ¬ —Ўј в 1989 р. в с≥льському господарств≥ було зайн¤то менше 3% в≥д загальноњ чисельност≥ працюючих (зараз - 1,8%).

ƒосв≥д —Ўј та крањн «ах≥дноњ ™вропи, де питома вага зайн¤тих в с≥льському господарств≥ близька до р≥вн¤ —Ўј, п≥дтверджуЇ можлив≥сть скороченн¤ чисельност≥ зайн¤тих в с≥льському господарств≥ ”крањни.

ќднак питома вага зайн¤тих в с≥льському господарств≥ ”крањни буде б≥льшою, н≥ж в —Ўј. ÷е визначаЇтьс¤ р≥зницею в природно-кл≥матичних умовах ”крањни та —Ўј.

ѕ≥вн≥чний кордон —Ўј проходить приблизно по т≥й географ≥чн≥й паралел≥, де у нас знаход¤тьс¤ Ћуганськ та ћакеЇвка.. 40 - а паралель проходить по центру територ≥њ —Ўј. ѕ≥вденний кордон ”крањни - знаходитьс¤ дещо на п≥вн≥ч в≥д 44 - њ паралел≥. «начна частина територ≥њ —Ўј знаходитьс¤ в зон≥ субтроп≥к≥в.

÷е дозвол¤Ї —Ўј вирощувати висок≥ врожањ кукурудзи та соњ - культури, на ¤ких базуЇтьс¤ сучасне високопродуктивне тваринництво. ¬ ”крањн≥ можливост≥ вирощувати так≥ культури обмежен≥, особливо це стосуЇтьс¤ соњ - важливого джерела повноц≥нного б≥лка дл¤ тваринництва.

¬ нин≥шн≥х умовах, при широкому застосуванн≥ м≥неральних добрив, нових сорт≥в с≥льськогосподарських культур врожай њх все б≥льше залежить в≥д к≥лькост≥ опад≥в. ” р≥зних рослин - певн≥ коеф≥ц≥Їнти трансп≥рац≥њ. ўоб отримати вдв≥ч≥ б≥льший врожай сухоњ речовини, треба дати рослинам приблизно вдв≥ч≥ б≥льше води.

як встановлено спец≥ал≥стами, дл¤ правильного розвитку зернових культур оптимальна норма опад≥в повинна складати не менше 760 мм на р≥к (дл¤ пор≥вн¤нн¤ - в –≥вненськ≥й област≥ випадаЇ 570-690 мм опад≥в на р≥к).

¬ —Ўј вважаютьс¤ посушливими т≥ м≥сц¤, де на прот¤з≥ року випадаЇ 400-600 мм опад≥в. «а б≥льше ¤к 200 рок≥в ≥снуванн¤ —Ўј там жодного разу не було такоњ посухи, ¤ка б охопила хоча б 1/4 орних земель. ¬ ”крањн≥ так≥ посухи - часте ¤вище.

“аким чином, —Ўј мають кращ≥ природн≥ умови дл¤ вирощуванн¤ с≥льськогосподарських культур та дл¤ веденн¤ тваринництва. ” нас ц≥ умови г≥рш≥, ≥ це визначаЇ необх≥дн≥сть мати зайн¤тих в с≥льському господарств≥ б≥льше, н≥ж в —Ўј.

ѕ≥двищенн¤ продуктивност≥ прац≥ за рахунок подальшоњ механ≥зац≥њ  с≥льського господарства конче потр≥бне в звТ¤зку ≥з скороченн¤м с≥льського населенн¤, пог≥ршенн¤м демограф≥чноњ ситуац≥њ на сел≥.

ќс≥б працездатного в≥ку на сел≥ - 49%, в м≥стах - 59%. —ередн≥й в≥к с≥льського населенн¤ - близько 40 рок≥в. ÷е майже на 5 рок≥в б≥льше м≥ського. Ќа 100 працюючих припадаЇ в 1.5 рази б≥льше непрацюючих, н≥ж у м≥стах.

—≥льське населенн¤ скоротилос¤ з 21.4 млн. чол. (45% до всього населенн¤) в 1970 р. до 17,0 млн. чол. (33% до всього населенн¤) в 1990 роц≥.

 ≥льк≥сть померлих в с≥льськ≥й м≥сцевост≥ на прот¤з≥ багатьох рок≥в (кр≥м 1986 р.) перевищуЇ к≥льк≥сть народжуваних. ћайже кожне третЇ село (9099 од.) втратило здатн≥сть до самов≥дтворенн¤; таке положенн¤ спостер≥гаЇтьс¤ в 112 с≥льських районах.

” 80-т≥ роки на роботи по збиранню врожаю в —–—– з м≥ст вињздило б≥льше 15 млн. роб≥тник≥в.

« села вињздила найб≥льш д≥Їздатна ≥ осв≥чена частина населенн¤ - молодь. Ћише 10-15% тих, хто зак≥нчував середню школу, залишалис¤ працювати на сел≥. Ѕажано ж - щоб залишалос¤ половина з випускник≥в середн≥х шк≥л.

¬ економ≥чно розвинутих крањнах прац≥вник с≥льського господарства волод≥Ї 5-6 профес≥¤ми чи спец≥альност¤ми. ¬ ”крањн≥ одну додаткову спец≥альн≥сть мають лише 60% прац≥вник≥в јѕ . ќдна з причин цього - похилий в≥к ≥ низький р≥вень осв≥ти тих, хто залишивс¤ працювати в с≥льському господарств≥.

ѕроцес перерозпод≥лу робочоњ сили з села на користь м≥ста вийшов за доц≥льн≥ меж≥. “ому ще перед початком реформи було поставлене питанн¤ про необх≥дн≥сть дос¤гти паритету м≥ж м≥стом та селом. ћалос¤ на мет≥ створити на сел≥ так≥ ж умови дл¤ житт¤, в≥дпов≥дн≥ житлов≥ вигоди, ¤к≥ ≥снують в м≥стах.

ѕроводилас¤ пол≥тика поступового вир≥внюванн¤ доход≥в: оплата прац≥ на сел≥ зростала вищими темпами, н≥ж в м≥ст≥. “ак, за 1961-1975 рр. середн¤ зарплата роб≥тник≥в ≥ службовц≥в в народному господарств≥ зросла у 1,8 рази, а оплата прац≥ колгоспник≥в - у 3,3 рази. Ќадал≥ темп зростанн¤ оплати прац≥ в колгоспах приблизно в 1,5 рази перевищував темп зростанн¤ зарплати роб≥тник≥в ≥ службовц≥в.

ўоб подолати суттЇв≥ в≥дм≥нност≥ м≥ж м≥стом та селом, невиробнич≥ фонди с≥льського господарства треба зб≥льшити в пор≥вн¤нн≥ з 70-ми роками в 4-5 раз, а в розрахунку на одного мешканц¤ села - в 9-10 раз. ѕриблизно так само треба  зб≥льшити виплати ≥ п≥льги з сусп≥льних фонд≥в споживанн¤.

«акон ”крањни Уѕро пр≥оритетн≥сть соц≥ального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарств≥Ф (Ќова редакц≥¤ 15.05.1992 р.) встановлюЇ, що:

1. питома вага державних централ≥зованих кап≥тальних вкладень (забезпечених л≥м≥тами п≥др¤дних роб≥т ≥ ресурсами), що спр¤мовуютьс¤ на зм≥цненн¤ матер≥ально-техн≥чноњ бази соц≥альноњ сфери села та јѕ , маЇ перевищувати його частку в нац≥ональному доход≥ ”крањни не менше ¤к на 15 пункт≥в;

2. на буд≥вництво обТЇкт≥в невиробничого призначенн¤ в с≥льськ≥й м≥сцевост≥ використовуЇтьс¤ не менше ¤к 50% державних централ≥зованих кап≥таловкладень, передбачених ц≥Їю статтею;

3. селу надаЇтьс¤ перевага пор≥вн¤но з м≥стом (в розрахунку на душу населенн¤) у спорудженн≥ житла, обТЇкт≥в осв≥ти, культури ≥ спорту, охорони здоровТ¤, побуту, торг≥вл≥, газиф≥кац≥њ, водо- ≥ електропостачанн¤, телефон≥зац≥њ, звТ¤зку, комунальних обТЇкт≥в, в послугах рад≥о ≥ телебаченн¤, забезпечуютьс¤ р≥вн≥ з м≥стом умови постачанн¤ промисловими та продовольчими товарами, а також р≥вень медичного, культурного, спортивного, комунально-побутового, транспортного ≥ торг≥вельного обслуговуванн¤ за науково обгрунтованими нормативами.

«акон встановлюЇ п≥льги дл¤ ос≥б, ¤к≥ пересел¤ютьс¤ ≥ проживають у труднодоступних населених пунктах, п≥льги дл¤ ≥ндив≥дуального житлового буд≥вництва та на електроенерг≥ю.

ѕол≥тика ц≥н маЇ бути спр¤мована на п≥дтриманн¤ паритету ц≥н - екв≥валентного обм≥ну м≥ж с≥льським господарством та промислов≥стю, ≥ншими галуз¤ми народного господарства.

14.2. ƒержавне регулюванн¤ с≥льського господарства та јѕ .

÷≥ни на с≥льськогосподарську продукц≥ю. ¬ 1924-1957 роках в —–—– застосовувалось к≥лька вид≥в ц≥н на с≥льськогосподарську продукц≥ю: колгоспи продавали њњ по загот≥вельним та конвенц≥йним ц≥нам, радгоспи - по здаточним ц≥нам. « 1958 року у звТ¤зку з в≥дм≥ною обовТ¤зкових поставок вс≥ ц≥ни були зам≥нен≥ закупочними ц≥нами. ÷ентрал≥зовано встановлювавс¤ њх середн≥й р≥вень, а в союзних республ≥ках вони диференц≥ювались по ц≥нових зонах.

«ональна ц≥на встановлювалась на основ≥ даних про середню багатор≥чну соб≥варт≥сть продукц≥њ. ƒо нењ додававс¤ прибуток, достатн≥й дл¤ того, щоб забезпечити запланов≥ темпи розширеного в≥дтворенн¤ в с≥льському господарств≥ (придбанн¤ додатковоњ техн≥ки, добрив та ≥н.). ѕеред реформою розм≥р цього прибутку ( в процентах до соб≥вартост≥ ) складав приблизно 45-50%.

¬ 1970 роц≥ джерела розширеного в≥дтворенн¤ в с≥льському господарств≥ забезпечували рентабельн≥сть на р≥вн≥ 45%. « них 10% поступило не за рахунок прибутку, а за рахунок бюджетного ф≥нансуванн¤ радгосп≥в.

«ональн≥ ц≥ни забезпечували розширене в≥дтворенн¤ в ус≥х ц≥нових зонах. ÷е протир≥чило ≥нтересам переважного розвитку виробництва там, де дл¤ цього Ї кращ≥ умови вища ефективн≥сть затрат. “ому перед реформою ставилось питанн¤ про укрупненн¤ ц≥нових зон з тим, щоб поступово припин¤ти виробництво в г≥рших природних умовах ≥ концентрувати його в кращих умовах виробництва. ќч≥кувалось, що це обумовить скороченн¤ пос≥вних площ в —–—– з 220-230 млн. га до 165 млн. га.

÷≥ни колгоспного ринку (базару) встановлювались в залежност≥ в≥д попиту та пропозиц≥њ. ¬ основ≥ ц≥н кооперативноњ торг≥вл≥ знаходились ц≥ни колгоспного ринку. ѕри продажу продукц≥њ безпосередньо в крамниц≥ ≥ п≥дприЇмства громадського харчуванн¤ застосовувались роздр≥бн≥ ц≥ни за м≥нусом торговоњ скидки.

¬ крањнах ™≈— на черговий р≥к затверджують обТЇми виробництва того чи ≥ншого виду с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ ≥ встановлюють кр≥м базисних м≥н≥мальн≥ закупочн≥ ц≥ни (Угарантован≥ ц≥ниФ, Фц≥ни п≥дтримкиФ). якщо виробник с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ постачаЇ продукц≥ю зг≥дно встановленим вимогам, в≥н може розраховувати на п≥дтримку - закуп≥влю його продукц≥њ по Угарантованих ц≥нахФ, Фц≥нах п≥дтримкиФ.

якщо обТЇм закупок перевищуЇ встановлену квоту, на сл≥дуючий р≥к Уц≥на п≥дтримкиФ знижуЇтьс¤ з тим, щоб зменшити обс¤г виробництва.  “аким чином держава  контролюЇ обс¤г виробництва с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ,  не допускаЇ криз надвиробництва. ѕри цьому збер≥гаЇтьс¤ ринкове регулюванн¤ виробництва, конкуренц≥¤, що змушуЇ виробник≥в зменшувати витрати виробництва ≥ п≥двищувати ¤к≥сть продукц≥њ.

¬ 1991 роц≥ частка державних  субсид≥й (безпосередн≥ виплати, п≥дтриманн¤ твердих ц≥н ≥ наданн¤ дешевих кредит≥в) в доходах фермер≥в займала в крањнах —п≥льного –инку 49%, —Ўј - 30%,  анад≥ - 45%, Ўвец≥њ - 59%, япон≥њ - 66%, ‘≥нл¤нд≥њ - 71%, Ќорвег≥њ - 77% та Ўвейцар≥њ - 80%.

   јналог≥чно регулюютьс¤ ц≥ни на зернов≥ культури, молоко, сир, масло в —Ўј. ‘ермер, ¤к≥й вирощуЇ зерно, отримуЇ в≥д м≥н≥стерства с≥льського господарства кредит ≥ повертаЇ його п≥сл¤ реал≥зац≥њ врожаю. якщо ринков≥ ц≥ни падають нижче р≥вн¤ контрольних ц≥н, встановлених конгресом, фермер може здати врожай держав≥ по контрольних ц≥нах, сплативши за рахунок цього  борг ≥ отримуючи виторг.

¬ останн≥й час в звТ¤зку з необх≥дн≥сттю  п≥двищити конкурентноздатн≥сть с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ —Ўј адм≥н≥страц≥¤ обмежуЇ дотац≥њ дл¤ фермер≥в. «нижуютьс¤ контрольн≥ ц≥ни. ƒержавн≥ видатки на п≥дтриманн¤ ц≥н пшениц≥ ≥ кукурудзи  скоротилис¤ з 26 млрд. дол. в 1986 роц≥ до 10 млрд. дол.. в 1989 роц≥. «меншуютьс¤ обс¤ги кредит≥в дл¤ фермер≥в.

”каз ѕрезидента ”крањни У ѕро ќсновн≥ напр¤ми розвитку агропромислового комплексу ”крањни на 1998-2000 рокиФ  (прийн¤тий 29.04.1998  р.) передбачаЇ розробку та затвердженн¤  онцепц≥њ кредитуванн¤ п≥дприЇмств та орган≥зац≥й, враховуючи специф≥ку функц≥онуванн¤ аграрного сектора, та ѕоложенн¤ про ц≥льов≥ аукц≥они кредитних ресурс≥в дл¤ субТЇкт≥в аграрного ринку, створенн¤ законодавчоњ та нормативноњ бази дл¤ орган≥зац≥й ƒержавного акц≥онерного сел¤нського  ≥потечного банку, а також створенн¤ фонду державноњ п≥дтримки ц≥н ≥ доход≥в в агропромисловому комплекс≥.

У«елен≥ планиФ - форма державного регулюванн¤ с≥льського господарства, ¤ка набула розповсюдженн¤ в 50-т≥ роки в крањнах «ах≥дноњ ™вропи.

ќсновна мета Узелених план≥вФ - стимулюванн¤ п≥двищенн¤ продуктивност≥ прац≥ в с≥льському господарств≥, науково-техн≥чного прогресу ≥ концентрац≥њ виробництва, п≥двищенн¤ конкурентоздатност≥ великих господарств, покращенн¤ аграрноњ структури. —оц≥альна мета Узелених план≥вФ - дос¤гненн¤ паритету, тобто р≥вност≥ доход≥в, соц≥альних та ≥нших прив≥лењв дл¤ зайн¤тих в с≥льському господарств≥ та ≥нших галуз¤х економ≥ки.

¬они - зас≥б ≥ндустр≥ально-економ≥чноњ перебудови с≥льського господарства. ¬они включають законодавч≥ акти окремих крањн, ¤к≥ визначають умови, норми ≥ характер державного втручанн¤ в с≥льське господарство, а також довгостроков≥ плани його розвитку.

Уќсновний с≥льськогосподарський законФ ‘–Ќ передбачаЇ:

1. пол≥пшенн¤ аграрноњ структури: проведенн¤ комплексу державних заход≥в по модерн≥зац≥њ с≥льського господарства ≥ ¤к≥сному перетворенню його продуктивних сил (укрупненн¤ господарств, л≥кв≥дац≥¤ њх роздробленост≥ та ≥н.);

2. переселенн¤ у м≥ста тих сел¤н, ¤к≥ припин¤ють свою участь в с≥льськогосподарському виробництв≥;

3. скороченн¤ безроб≥тт¤ ≥ неповноњ зайн¤тост≥ в с≥льськ≥й м≥сцевост≥ шл¤хом створенн¤ тут промислових п≥дприЇмств;

4. допомога рентабельним господарствам, ¤к≥ вирощують зернов≥ культури ≥ картоплю;

5. п≥двищенн¤ доход≥в прац≥вник≥в, що зайн¤т≥ в с≥льському господарств≥, до р≥вн¤ зарплати промислового роб≥тника в≥дпов≥дноњ квал≥ф≥кац≥њ.

У«елен≥ планиФ конкретизуютьс¤ в довгострокових ≥ р≥чних планах, в ¤ких визначаютьс¤ суми державних асигнувань на с≥льське господарство, њх розпод≥л по видах, конкретн≥ форми державного втручанн¤ ≥ впливу на с≥льськогосподарське виробництво: податков≥ п≥льги, дотац≥њ на придбанн¤ палива, с≥льськогосподарських машин та добрив.

 ооперац≥¤.   «г≥дно оц≥нок, у св≥т≥ д≥Ї близько 1 млн. кооперативних орган≥зац≥й б≥льш ¤к 120 вид≥в ≥ р≥зновид≥в, ¤к≥ обТЇднують б≥л¤ 600 млн. чолов≥к. Ќа прот¤з≥ останн≥х 50 рок≥в кооперативним рухом були охоплен≥ 100% с≥льських господар≥в в Ўвец≥њ, ƒан≥њ, Ќорвег≥њ, ‘≥нл¤нд≥њ, ≤сланд≥њ, Ќ≥дерландах та япон≥њ. ¬ ‘–Ќ та ‘ранц≥њ кооперативи обТЇднують 80% вс≥х с≥льськогосподарських п≥дприЇмств, в —Ўј, ≤тал≥њ, ¬еликобритан≥њ - 25-30% фермерських господарств. ƒуже часто фермери приймають участь у 2-3, або нав≥ть в 4-5 кооперативах р≥зноњ спец≥ал≥зац≥њ.

—≥льськогосподарська кооперац≥¤ включаЇ обТЇднанн¤ по переробц≥ ≥ реал≥зац≥њ с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ, постачанню засобами виробництва, кредитуванню, виробничому обслуговуванню, а також  виробнич≥ кооперативи. ¬ сучасних умовах в одн≥й кооперативн≥й орган≥зац≥њ часто сум≥щаютьс¤ р≥зн≥ функц≥њ по обслуговуванню фермер≥в.

≤ндустр≥ал≥зац≥¤ с≥льського господарства стимулювала розвиток кооперативного виробничого обслуговуванн¤ фермерських господарств: обробку грунту, мел≥оративн≥ роботи, внесенн¤ добрив, збиранн¤ врожаю, загот≥влю корм≥в. “ехн≥ка, ¤ка використовуЇтьс¤ дл¤ проведенн¤ таких роб≥т, може знаходитись ¤к в ≥ндив≥дуальн≥й, так ≥ в колективн≥й власност≥ член≥в кооперативу, ≥ застосовуватись по черз≥ фермерами або за допомогою власник≥в машин.

 ооперативи надають послуги по матер≥ально-техн≥чному обслуговуванню техн≥ки, забезпеченню електрикою та звТ¤зком, консультац≥йно-≥нформац≥йного плану та ≥н. ƒ≥ють обТЇднанн¤ по водопостачанню, обслуговуванню теплиць  з постачанн¤м необх≥дного посадкового матер≥алу, по покращенню ≥ використанню пасовищ.

¬иробнича кооперац≥¤ на «аход≥ значного розповсюдженн¤ не маЇ. ¬иробнич≥ кооперативи звичайно обТЇднують невелику к≥льк≥сть ферм, ¤к≥ належать близьким родичам. ≤снують  обТЇднанн¤ типу Участковоњ ≥нтеграц≥њФ: сум≥сне використанн¤ буд≥вель, прим≥щень дл¤ худоби, обладнанн¤ тощо, ¤к≥ знаход¤тьс¤, ¤к правило, в групов≥й власност≥. «вичайно  в групов≥й власност≥ знаходитьс¤ нов≥тнЇ обладнанн¤, ¤ке обслуговуЇтьс¤ найманими роб≥тниками. „лени кооперативу в цьому випадку виступають ¤к акц≥онери.

Ќац≥ональне законодавство про кооперативи базуЇтьс¤ на принципах, рекомендованих ћ≥жнародним кооперативним аль¤нсом: в≥дкритого членства, демократичного характеру управл≥нн¤, недопустимост≥ збагаченн¤  одного члена кооперативу за рахунок ≥нших, суворого обмеженн¤ процента нарахувань на кап≥тал у випадку розпод≥лу прибутку за па¤ми, активного  сп≥вроб≥тництва кооператор≥в, проведенн¤ виховноњ та просв≥тницькоњ роботи серед своњх член≥в.

—татути кооперативних орган≥зац≥й визначають м≥н≥мальну к≥льк≥сть член≥в, географ≥ю д≥¤льност≥, умови виходу з кооперативу. ўоб утруднити розпад кооператив≥в з-за виходу з них, встановлюють м≥н≥мальн≥ строки членства (в≥д 2 до 20 рок≥в); в р¤д≥ випадк≥в не можна вийти з кооперативу до виконанн¤ прийн¤тих на себе зобовТ¤зань (наприклад, постачанн¤ продукц≥њ на переробку). ¬ ≥нших випадках фермер зобовТ¤заний  в≥дшкодувати втрати, ¤к≥ понесе кооператив в раз≥ виходу фермера з нього.  ооператив може затримати поверненн¤ пайового внеску (на строк в≥д 2 до 10 рок≥в в р≥зних крањнах), ¤кщо негайна виплата його нанесе збитки кооперативу.

ƒержава спри¤Ї кооперативам п≥льгами по оподаткуванню, п≥льговими кредитами на придбанн¤ техн≥ки та ≥н. —тановленн¤ кооператив≥в в≥дбуваЇтьс¤ нер≥дко за допомогою субсид≥й та кредит≥в держави.              

—≥льськогосподарська кооперац≥¤ в ”крањн≥ орган≥зуЇтьс¤ у в≥дпов≥дност≥ з «аконом ”крањни Уѕро с≥льськогосподарську кооперац≥юФ (прийн¤тий 17.07.1997 року). «а ц≥л¤ми, завданн¤ми ≥ характером д≥¤льност≥ кооперативи под≥л¤ютьс¤ на виробнич≥ та обслуговуюч≥. ¬иробнич≥ кооперативи зд≥йснюють господарську д≥¤льн≥сть на засадах п≥дприЇмництва з метою отриманн¤ доходу. ќбслуговуюч≥ кооперативи под≥л¤ютьс¤ на переробн≥, загот≥вельно-збутов≥, постачальницьк≥, серв≥сн≥ та ≥н., ≥ створюютьс¤ дл¤ наданн¤ в≥дпов≥дних послуг; вони не ставл¤ть за мету отриманн¤ прибутку.

ѕравов≥ основ≥ створенн¤ та д≥¤льност≥ виробничих с≥льськогосподарських кооператив≥в визначаЇ «акон ”крањни Уѕро колективне с≥льськогосподарське п≥дприЇмствоФ (прийн¤тий 14.02.1992 року).

«акон ”крањни Уѕро споживчу кооперац≥юФ прийн¤тий 10.04.1992 р. —поживча кооперац≥¤ в ”крањн≥ - добров≥льне обТЇднанн¤ громад¤н дл¤ сп≥льного веденн¤ господарськоњ д≥¤льност≥ з метою пол≥пшенн¤ свого економ≥чного ≥ соц≥ального стану. ¬она зд≥йснюЇ торг≥вельну, загот≥вельну, виробничу та ≥ншу д≥¤льн≥сть, спри¤Ї соц≥альному ≥ культурному розвитку села, народних промисл≥в ≥ ремесел, бере участ≥ у м≥жнародному кооперативному рус≥.

—поживч≥ товариства мають право:

1. створювати (л≥кв≥довувати, реорган≥зовувати) дл¤ зд≥йсненн¤ своњх статутних вимог будь-¤к≥ п≥дприЇмства, установи, орган≥зац≥њ, б≥рж≥, комерц≥йн≥ банки, ф≥нансово-розрахунков≥ центри, страхов≥ товариства та ≥нш≥ обТЇкти;

2. виступати ¤к засновники або учасники до господарських товариств, сп≥льних п≥дприЇмств, асоц≥ац≥й та ≥нших обТЇднань дл¤ розвТ¤занн¤ господарських ≥ соц≥альних завдань;

3. придбавати майно державних п≥дприЇмств та п≥дприЇмств, заснованих на ≥нших формах власност≥, а також ≥нше майно ≥ майнов≥ права;

4. одержувати у встановленому пор¤дку земельн≥ д≥л¤нки у волод≥нн¤ та користуванн¤.

«ј¬ƒјЌЌя ѕќ ¬»¬„≈ЌЌё “≈ћ» 14.

1.    —труктура јѕ   та основн≥ напр¤мки зм≥н в н≥й на перспективу.

2.    ѕроблема паритету м≥ж м≥стом та селом: причини њњ ≥снуванн¤ та      шл¤хи вир≥шенн¤. «акон ”крањни Уѕро пр≥оритетн≥сть соц≥ального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарств≥Ф.

3.    ќрган≥зац≥¤ ц≥ноутворенн¤ на с≥льськогосподарську продукц≥ю. –оль  дотац≥й в розвитку с≥льського господарства.

4.    ќсновний зм≥ст Узелених план≥вФ в крањнах ™≈—.

5.    —≥льськогосподарська кооперац≥¤ та њњ роль.

6.   «акони ”крањни Уѕро с≥льськогосподарську кооперац≥юФ, Уѕро споживчу кооперац≥юФ, Уѕро колективне с≥льськогосподарське п≥дприЇмствоФ.

<< попередн¤     зм≥ст     наступна >>