10. ƒ≈–∆ј¬Ќ≈ –≈√”Ћё¬јЌЌя ѕ–ј÷≤ “ј ѓѓ ќѕЋј“», –≤¬Ќя ∆»““я Ќј—≈Ћ≈ЌЌя, –ќ«¬»“ ” —ќ÷≤јЋ№Ќќѓ —‘≈–».

10.1 –егулюванн¤ оплати прац≥ .

«агальн≥ засади регулюванн¤ зарплати державою. ¬ б≥льшост≥ розвинутих крањн втручанн¤ держави у встановленн¤ розм≥ру зароб≥тноњ плати обмежено. ƒомовлен≥сть про њњ розм≥ри дос¤г¤Їтьс¤ переважно на двосторонн≥й основ≥ (при переговорах м≥ж п≥дприЇмц¤ми ≥ профсп≥лками). ”часть держави в переговорах, там де вона ≥снуЇ (јвстр≥¤, јвстрал≥¤, Ќорвег≥¤, Ўвец≥¤), носить консультативний характер. јле в багатьох державах (в планах у ‘ранц≥њ або в ур¤дових ор≥Їнтирах у ¬еликобритан≥њ) ф≥ксуютьс¤ "допустим≥ меж≥" п≥двищенн¤ зарплати. ќф≥ц≥йно встановлюютьс¤ загальнонац≥ональн≥ гарант≥йн≥ м≥н≥муми (ставки) зарплати в —Ўј,  анад≥, √оланд≥њ, ≤спан≥њ, Ѕельг≥њ, ‘ранц≥њ, ѕортугал≥њ, Ћюксембурз≥. ¬ —Ўј у 1981р. оф≥ц≥йно встановлений м≥н≥мум склав 3,35 дол. за годину, з листопада 1989р. в≥н п≥двищивс¤ до 3,80 дол., а з 1 кв≥тн¤ 1991р. - до 4,25 дол. за годину. ’оча в ‘–Ќ, япон≥њ, ≤спан≥њ, ¬еликобритан≥њ оф≥ц≥йно встановлених м≥н≥мум≥в немаЇ, фактично вони  встановлюютьс¤ в колективних договорах.

ƒержавн≥ акти визначають де¤к≥ загальн≥ правила формуванн¤ зарплати: р≥вноправн≥сть чолов≥к≥в та ж≥нок у сфер≥ трудових в≥дносин, право прац≥вник≥в на оплачувану в≥дпустку ≥ оплату тимчасовоњ непрацездатност≥ у зв¢¤зку з хворобою, встановлюють максимальну тривал≥сть робочого тижн¤, норми по охорон≥ прац≥, регулюють умови найму.

” ‘ранц≥њ парламент приймаЇ  одекс про працю, в ¤кому визначаЇтьс¤: м≥н≥мальний р≥вень зарплати, умови призначенн¤ допомоги по безроб≥ттю, розм≥р пенс≥њ ≥ необх≥дний трудовий стаж дл¤ њњ отриманн¤, тривал≥сть оплачуваноњ в≥дпустки, принципи найму на роботу та ≥нш≥ важлив≥ сторони, ¤к≥ пр¤мо або поб≥чно впливають на формуванн¤ фонду оплати прац≥ ≥ витрат соц≥ального характеру. ¬ Ќац≥ональних трудових договорах за згодою галузевих профсп≥лок з м≥н≥стерствами встановлюютьс¤ сп≥льн≥ дл¤ галуз≥ тарифн≥ ставки з достатньо широким д≥апазоном оплати в рамках кожного розр¤ду. ¬изначаЇтьс¤ також стаж роботи, ¤кий даЇ право на п≥двищенн¤ зарплати.  олективний догов≥р, ¤кий укладаЇтьс¤ м≥ж п≥дприЇмством ≥ найманими роб≥тниками  за погодженн¤м з м≥сцевою профсп≥лкою, обумовлюЇ  розм≥ри тарифних ставок, оклад≥в, ≥нш≥ умови оплати прац≥ (оплата в≥дпусток, р≥чна винагорода, р≥зн≥ доплати та ≥н.), ¤к≥ д≥¤тимуть на даному п≥дприЇмств≥.  онтракт (трудовий догов≥р) укладаЇтьс¤  м≥ж  окремим прац≥вником та адм≥н≥страц≥Їю п≥дприЇмства. ¬≥н визначаЇ конкретний розм≥р зарплати та ≥нш≥ умови оплати прац≥, включаючи прем≥юванн¤. –озм≥ри оплати прац≥ не можуть бути нижче встановлених меж, хоча можуть перевищувати њх у в≥дпов≥дност≥ з квал≥ф≥кац≥Їю прац≥вника.

Ќа багатьох п≥дприЇмствах ‘ранц≥њ видаЇтьс¤ щор≥чна прем≥¤ (13-а зарплата). ќтримати њњ можна лише через 5 рок≥в п≥сл¤ початку роботи на даному п≥дприЇмств≥.

ƒва рази на р≥к: 1 березн¤ та 1 вересн¤ фонд зарплати зб≥льшуЇтьс¤ в залежност≥ в≥д р≥вн¤ ≥нфл¤ц≥њ, що склавс¤. “емпи зростанн¤ зарплати обмежуютьс¤ через податки: частину податк≥в п≥дприЇмства сплачують в залежност≥ в≥д фонду зарплати (18% у м≥сцевий бюджет, 1% - спец≥ал≥зованим орган≥зац≥¤м по буд≥вництву житла, 2,6% - державним орган≥зац≥¤м на переп≥дготовку кадр≥в). “ому нав≥ть невелике зб≥льшенн¤ зарплати в≥дчутно знижуЇ чистий прибуток п≥дприЇмства.

¬ ‘–Ќ в  онституц≥њ закр≥плений принцип тарифноњ автоном≥њ, зг≥дно з ¤ким р≥шенн¤ про орган≥зац≥ю зарплати приймають п≥дприЇмц≥ ≥ прац≥вники без втручанн¤ держави. Ѕ≥льш≥сть тарифних договор≥в промисловост≥ укладаютьс¤ на р≥вн≥ земель та округ≥в, приблизно чверть - на р≥вн≥ п≥дприЇмств. “ипов≥ договори по оплат≥ прац≥ регулюють т≥ сторони трудовоњ д≥¤льност≥, ¤к≥ не потребують пост≥йного уточненн¤: методи диференц≥ац≥њ та оплати прац≥, њњ оц≥нки, тривал≥сть робочого часу понадурочних роб≥т, в≥дпусток, оплата проњзду до м≥сц¤ роботи, спец≥альн≥ виплати по п≥дсумках року, до св¤т, оплата в≥дпусток та часу хвороби, понадурочних роб≥т та ≥н. ¬они д≥ють 4-5 рок≥в. “арифн≥ договори по оплат≥ прац≥ винос¤тьс¤ на обговоренн¤ та укладаютьс¤ щор≥чно.

«акон про м≥н≥мальн≥ умови найму надаЇ право федеральному м≥н≥стру регулювати м≥н≥мальний р≥вень зароб≥тку, однак на практиц≥ його не використовувалос¤. ћ≥н≥мально гарантованою винагородою за працю вважаютьс¤ тарифн≥ ставки прац≥вник≥в та службовц≥в, встановлен≥ тарифною угодою. ¬они не залежать в≥д результат≥в господарськоњ д≥¤льност≥ п≥дприЇмств. ƒодатков≥ винагороди - 13-а зарплата, частина прибутку п≥дприЇмства, гратиф≥кац≥¤ (виплати у випадку св¤т, юв≥лењв та т.п.).

ѕевн≥ гарант≥њ отримують роб≥тники при переведенн≥ з одн≥Їњ роботи на ≥ншу, при втрат≥ квал≥ф≥кац≥њ, зв≥льненн≥ з роботи в результат≥ застосуванн¤ новоњ техн≥ки та технолог≥њ (компенсац≥њ у випадку зменшенн¤ зароб≥тку, попереднЇ попередженн¤ про зв≥льненн¤ ≥ т.п.).

«азвичай в тарифних угодах передбачено 7-9 розр¤д≥в дл¤ роб≥тник≥в ≥ 6 розр¤д≥в дл¤ службовц≥в. –≥вень оплати навчених роб≥тник≥в, ¤к≥ почали свою трудову д≥¤льн≥сть, приймаЇтьс¤ за 100, роб≥тник≥в вищоњ квал≥ф≥кац≥њ - за 130, нижчоњ - за 80. ѕри найм≥ роб≥тник≥в дуже високоњ квал≥ф≥кац≥њ ≥ р≥дк≥сних профес≥й використовуютьс¤ надтарифн≥ ставки ≥ оклади; величина њх визначаЇтьс¤ за взаЇмною домовлен≥стю.

¬ япон≥њ широко розповсюджена система дов≥чного найму; оплата прац≥ залежить перш за все в≥д трудового стажу. „им довше працюЇ людина в компан≥њ, тим вища його зарплата ≥ посада. якщо прац≥вник переходить в ≥ншу компан≥ю, в≥н позбавл¤Їтьс¤ трудового стажу ≥ починаЇ все спочатку. ¬ ¤понських компан≥¤х д≥Ї нав≥ть б≥льш жорсткий механ≥зм примусового п≥двищенн¤ ≥нтенсивност≥ прац≥ найманого персоналу, н≥ж в —Ўј ≥ «ах≥дн≥й ™вроп≥. якщо там головний стимул примусити працювати - це зв≥льненн¤, то в япон≥њ, кр≥м того, - переведенн¤ на ≥ншу роботу, спов≥льнене просуванн¤, "моральне засудженн¤" з боку член≥в колективу ≥, з ≥ншого боку, над≥¤ потрапити в ел≥тарну категор≥ю.  оли не можна перейти на ≥ншу роботу без значноњ втрати частини прив≥лењв ≥ зарплати, то ц≥ м≥ри в сукупност≥ дають великий ефект. ’оча трудове законодавство гарантуЇ в≥дпуску в≥д 10 до 20 дн≥в, б≥льш≥сть прац≥вник≥в њњ не використовують    ≥з-за побоюванн¤ справити погане враженн¤ на адм≥н≥страц≥ю, зазнати прихованоњ чи ¤вноњ дискрим≥нац≥њ. ¬ ¤понських компан≥¤х широко використовуютьс¤ понадурочн≥ роботи, сум≥щенн¤ профес≥й, примусове залученн¤ до рац≥онал≥заторськоњ д≥¤льност≥ фактично без виплати додаткових винагород.

"ѕост≥йн≥" прац≥вники,  дл¤ ¤ких ≥снуЇ дов≥чний найм, вважаютьс¤ ел≥тарною групою. ќднак близько 70% ¤понських труд¤щих в≥дноситьс¤ до категор≥њ "тимчасових" прац≥вник≥в. ѓх зв≥льн¤ють в першу чергу, вони працюють напружено ≥ б≥льше за ≥нших, отримуючи при цьому на 40-50% меншу винагороду. ѕод≥л прац≥вник≥в на "пост≥йних" та "тимчасових" дозвол¤Ї досить ефективно стримувати соц≥альн≥ конфл≥кти, допомагаЇ роз'Їднувати прац≥вник≥в.

¬ структур≥ зарплати ¤понського прац≥вника основна (базова) ставка складаЇ б≥л¤ 20-50% вс≥Їњ суми зароб≥тку. ¬еличина надбавок (загальне число ¤ких може перевищувати дек≥лька дес¤тк≥в) визначаЇтьс¤ адм≥н≥страц≥Їю ≥ залежить в≥д ≥ндив≥дуальноњ ≥ колективноњ продуктивност≥ прац≥, ¤кост≥ роботи, ло¤льност≥ до кер≥вництва, повед≥нки, дисципл≥ни. якщо попит на товари компан≥њ знижуЇтьс¤, частина зарплати њњ прац≥вник≥в може бути взагал≥ заморожена ≥ використана на покритт¤ збитк≥в або модерн≥зац≥ю виробництва.

ѕенс≥йн≥ виплати видаютьс¤ одночасно,  в сум≥ вони складають ст≥льки м≥с¤чних зарплат, ск≥льки рок≥в роб≥тник працював в дан≥й компан≥њ. јдм≥н≥страц≥¤ збер≥гаЇ за собою право зб≥льшувати або зменшувати розм≥р пенс≥йноњ допомоги, використовуючи такий показник ¤к "особистий вклад прац≥вника у процв≥танн¤ компан≥њ".

¬ Ўвец≥њ з початку 50-х рок≥в профсоюзи провод¤ть пол≥тику  "сол≥дарноњ зарплати", ¤ка базуЇтьс¤ на принципах р≥вноњ оплати за р≥вну працю ≥ скороченн¤ розриву м≥ж розм≥рами м≥н≥мальноњ ≥ максимальноњ зарплати. якщо ≥з 10 п≥дприЇмств одн≥Їњ галуз≥ 3 працюють високорентабельно, 5 - на середньому р≥вн≥, а два - збитково, то прац≥вники на будь-¤кому з цих п≥дприЇмств отримують однакову плату за однакову працю, а саме на середньому р≥вн≥, заф≥ксованому в галузев≥й угод≥. √осподар≥ збиткових п≥дприЇмств не мають можливост≥ знижувати зарплату своњм прац≥вникам, а прац≥вники високорентабельних - вимагати соб≥ частину прибутку.

—п≥вв≥дношенн¤ доход≥в п≥сл¤ сплати податк≥в м≥ж будь-¤кими категор≥¤ми населенн¤ в Ўвец≥њ не перевищуЇ 1:2. Ќ≥ в одн≥й крањн≥ св≥ту не маЇ такоњ малоњ диференц≥ац≥њ доход≥в.

Ќове в оплат≥ прац≥. Ќа початок  90-х рок≥в в зарплат≥ велику роль стали грати р≥зн≥ доплати: участь в прибутках, в "усп≥ху п≥дприЇмства", в його акц≥¤х ≥ за рахунок накопичуванн¤ кошт≥в на спец≥альних рахунках. ¬ нових галуз¤х з високою технолог≥Їю традиц≥йн≥ системи зарплати (погодинна ≥ в≥др¤дна) зам≥нюютьс¤ р≥зними вар≥антами ≥ндив≥дуальноњ зарплати, ¤ка базуЇтьс¤ на оц≥нц≥ прац≥ кожного прац≥вника, його особистого вкладу, ви¤вленн¤ творчоњ ≥н≥ц≥ативи, високого в≥дчутт¤ в≥дпов≥дальност≥ за доручену роботу. ¬ них зазвичай знижуЇтьс¤ дол¤ основноњ зарплати ≥ зростаЇ зм≥нна частина, ¤ка залежить в≥д ф≥нансового положенн¤ компан≥њ та особистого внеску прац≥вника в "усп≥х п≥дприЇмства".

ѕерех≥д до нових технолог≥й пов'¤заний ≥з зм≥ною зм≥сту прац≥: результати процесу прац≥ залежать в б≥льш≥й м≥р≥ не ст≥льки в≥д ф≥зичних зусиль прац≥вника або величини затраченого ним часу, ск≥льки в≥д ¤кост≥ прийн¤тих ним р≥шень. ÷е  вимагаЇ переходу в≥д стратег≥њ п≥дпор¤дкуванн¤ ≥ жорсткого контролю до стратег≥њ "залученн¤" ≥ партнерства, посиленн¤ матер≥альноњ за≥нтерисованост≥ прац≥вник≥в в к≥нцевих результатах виробництва.

ќрган≥зац≥¤ зарплати в —–—–. “арифна система в —–—– включала тарифно-квал≥ф≥кац≥йн≥ дов≥дники, тарифн≥ с≥тки ≥ тарифн≥ ставки. ƒиференц≥ац≥¤ зароб≥тноњ плати забезпечувалась також за допомогою районних коеф≥ц≥Їнт≥в.

“арифно-квал≥ф≥кац≥йн≥ дов≥дники м≥ст¤ть в соб≥ перел≥к роб≥т, характерних дл¤ даноњ галуз≥ (≥снуЇ також Їдиний дов≥дник дл¤ прац≥вник≥в так званих наскр≥зних спец≥альностей), де перераховуютьс¤ вимоги, ¤к≥ та чи ≥нша робота пред'¤вл¤Ї до знань ≥ навичок виконавц¤, а також  вказуЇтьс¤  розр¤д, ¤ким тариф≥куЇтьс¤ ц¤ робота. ѕершим розр¤дом тариф≥куютьс¤ сам≥ прост≥ роботи, вищим - найб≥льш складн≥, ¤к≥ потребують високоњ квал≥ф≥кац≥њ. “арифно-квал≥ф≥кац≥йний дов≥дник визначаЇ вимоги до знань ≥ вм≥нн¤ кожного роб≥тника, необх≥дних дл¤ присвоЇнн¤ певного розр¤ду.

√алузев≥ тарифн≥ с≥тки складаютьс¤ з тарифних коеф≥ц≥Їнт≥в. “арифний коеф≥ц≥Їнт першого розр¤ду дор≥внюЇ 1,00,   вищого - 1,6-2,00. ћ≥жрозр¤дний розрив тарифних коеф≥ц≥Їнт≥в складаЇ 12-17 % ≥ зростаЇ њз п≥двищенн¤м розр¤ду.

ƒержава встановлювала тарифн≥ ставки першого розр¤ду дл¤ кожноњ галуз≥. “арифна ставка другого ≥ наступного розр¤д≥в дор≥внювала тарифн≥й ставц≥ першого розр¤ду, помноженоњ на коеф≥ц≥Їнт даного розр¤ду. якщо тарифна ставка першого розр¤ду  100 крб.,  то тарифна ставка п'¤того розр¤ду (¤кий маЇ тарифний коеф≥ц≥Їнт 1,60) складала 160 крб. ¬ де¤ких випадках дл¤ шк≥дливих ≥ особливо шк≥дливих роб≥т встановлювались спец≥альн≥ тарифн≥ ставки.

«арплата в тих районах крањни, де житт¤ коштувало дорожче, зб≥льшувалась за рахунок районних коеф≥ц≥Їнт≥в. ƒл¤ район≥в ѕ≥вноч≥ вони складали 1,5 - 1,7, дл¤ ѕ≥вденних район≥в —х≥дного —иб≥ру ≥ далекого —ходу - 1,2 ≥ т.д.

«арплата диференц≥ювалась також в залежност≥ в≥д п≥дсумк≥в господарськоњ д≥¤льност≥ п≥дприЇмства за допомогою р≥зного роду прем≥альних систем, розроблених на п≥дприЇмствах або рекомендованих централ≥зовано (за економ≥ю пального, матер≥ал≥в ≥ ≥н.). ƒержава встановлювала величину в≥драхувань у фонди економ≥чного стимулюванн¤: фонд матер≥ального заохоченн¤, фонд спец≥ально-культурних м≥роприЇмств ≥ житлового буд≥вництва та фонд розвитку виробництва, за рахунок ¤ких виплачувалась тринадц¤та зарплата, будувалось житло дл¤ роб≥тник≥в, ф≥нансувалось утримуванн¤ будинк≥в в≥дпочинку, п≥онерських табор≥в, заводських медпункт≥в ≥ т.п., а також розвиток виробництва ≥ проведенн¤ Ќƒƒ –.

ќплата прац≥ в колгоспах. —початку в —–—– ≥ р¤д≥ ≥нших крањн розпод≥л в с≥льськогосподарських кооперативах зд≥йснювавс¤ за допомогою трудодн≥в. «а найпрост≥шу роботу при виконанн≥ норми вироб≥тку нараховувавс¤ один трудодень, б≥льш складна робота оц≥нювалась вище (наприклад, тракторист за виконанн¤ норми вироб≥тку на певних роботах одержував 5 трудодн≥в). Ќатуральн≥ та грошов≥ доходи колгоспу, призначен≥ дл¤ розпод≥лу по прац≥, д≥лились на к≥льк≥сть трудодн≥в по колгоспу за р≥к ≥ тим самим визначалась величина виплат на трудодень (зазвичай - к≥льк≥сть зерна ≥ грошей на трудодень). ¬еличина виплат на трудодень множилась на вироб≥ток певного колгоспника в трудодн¤х за р≥к, що дозвол¤ло визначити його зароб≥ток за р≥к.

« розвитком товарного виробництва  в споживанн≥ колгоспниками зростала частка товар≥в широкого вжитку промислового виготовленн¤, створювались умови дл¤ переходу до гарантованоњ грошовоњ оплати прац≥ колгоспник≥в - под≥бного до т≥Їњ, ¤ка ≥снувала в радгоспах.  —початку встановлювавс¤ гарантований м≥н≥мум оплати одного трудодн¤, щоквартальне ≥ щом≥с¤чне авансуванн¤. « середини 1966 року ур¤довою постановою колгоспи були  переведен≥ на гарантовану оплату прац≥.

ќск≥льки радгоспи орган≥зовувались, ¤к правило, на баз≥ високотоварних господарств, це дозволило з самого початку встановити в них гарантовану грошову оплату. ¬ крањнах —х≥дноњ ™вропи грошова гарантована оплата прац≥ в кооперативах була встановлена ран≥ше там, де виробництво носило товарний характер: в Ќƒ–, „–—–, Ѕолгар≥њ. –озпод≥л по трудодн¤х (або балам) збер≥гаЇтьс¤ там, де виробництво носить натуральний характер (Ћаос).

«м≥ни в оплат≥ прац≥ при переход≥ до ринку. ѕри переход≥ до ринку основна роль в регулюванн≥ зарплати в≥дводитьс¤ п≥дприЇмствам. ‘орми, методи ≥ функц≥њ державного регулюванн¤ основноњ зарплати зм≥нюютьс¤. ¬они пол¤гають перш за все у встановленн≥ на державному р≥вн≥ м≥н≥муму зарплати, в р¤д≥ випадк≥в - початкових ставок по основних профес≥йно-квал≥ф≥кац≥йних категор≥¤х, а також тих  чи ≥нших форм ≥ндексац≥њ зарплати (або компенсац≥њ) по м≥р≥ зростанн¤ вартост≥ житт¤. “им самим держава прагне забезпечити громад¤нам доходи, ¤к≥ необх≥дн≥ дл¤ в≥дтворенн¤ робочоњ сили.

ƒержава бере участь у прийн¤тт≥ основних р≥шень щодо пол≥тики зарплати (наприклад, по покращенню пропорц≥й в оплат≥ прац≥ в масштаб≥ всього народного господарства, "п≥дт¤гуванню"  зарплати роб≥тник≥в невиробничоњ сфери, с≥льського господарства до зарплати прац≥вник≥в промисловост≥ ≥ т.п.). ѕ≥дприЇмства, ¤к≥ отримали широк≥ права в диференц≥ац≥њ оплати прац≥, повинн≥ мати Їдин≥ методолог≥чн≥ п≥дходи до оц≥нки роб≥т по основних  тарифостворених  факторах, а прац≥вник≥в - по њхн≥м особистим д≥ловим ¤кост¤м. –озробку таких п≥дход≥в бере на себе держава.

“ак, в ѕольщ≥ на основ≥ оц≥нок, отриманих на п≥дприЇмствах, дл¤ вс≥х категор≥й прац≥вник≥в була розроблена 22-розр¤дна с≥тка-модель з м≥н≥мальними ≥ максимальними межами тарифних ставок по кожному розр¤ду, ¤ка не Ї обов'¤зковою дл¤ п≥дприЇмств, але служить дл¤ них ор≥Їнтиром. ѕерш≥ 12 розр¤д≥в призначаютьс¤ дл¤ роб≥тник≥в. ѕрац≥вники розумовоњ прац≥ тариф≥куютьс¤ з 1-го по 22-й розр¤д. —≥тка побудована в розрахунку на державний м≥н≥мум зарплати. ѕ≥дприЇмствам надана можлив≥сть у в≥дпов≥дност≥ з≥ своњми прибутками встановлювати б≥льш вищий м≥н≥мум зарплати.

јналог≥чн≥ с≥тки-модел≥  з м≥н≥мальними ≥ максимальними межами тарифних ставок по кожному розр¤ду ввод¤тьс¤ в крањнах —Ќƒ: ”крањн≥, –ос≥њ та ≥н. –еформа   зарплати передбачаЇ в≥дмову в≥д пр¤мого централ≥зованого регулюванн¤ ≥ндив≥дуальноњ чи середньоњ зарплати прац≥вника ≥ перех≥д до податкового методу регулюванн¤ засоб≥в на оплату прац≥. –озм≥р ≥ндив≥дуальноњ зарплати повинен визначатись т≥льки особистим трудовим внеском прац≥вника ≥ об'Їмом зароблених п≥дприЇмством кошт≥в на оплату прац≥. ƒержава затверджуЇ м≥н≥мальний розм≥р тарифноњ ставки першого розр¤ду (диференц≥йований по районах крањни) ≥ тарифн≥ коеф≥ц≥Їнти, ¤к≥ в≥дображають р≥зницю в складност≥ прац≥ по кожн≥й профес≥йно-квал≥ф≥кац≥йн≥й груп≥. ¬икористовуючи базову тарифну ставку ≥ тарифну с≥тку, п≥дприЇмства самост≥йно встановлюють ставки та оклади дл¤ своњх прац≥вник≥в. ѕ≥дприЇмства, ¤к≥ мають б≥льше кошт≥в на оплату прац≥, можуть пересувати тарифну с≥тку вверх, тобто п≥двищувати ставки та оклади.

«акон ”крањни   "ѕро оплату прац≥" (24.03.1995 р.) визначаЇ економ≥чн≥ правов≥ та орган≥зац≥йн≥ засади оплати прац≥ прац≥вник≥в, ¤к≥ перебувають у трудових в≥дносинах, на п≥дстав≥ трудового договору з п≥дприЇмствами, установами, орган≥зац≥¤ми ус≥х форм власност≥ та господарюванн¤, а також з окремими громад¤нами та сфери державного ≥ догов≥рного регулюванн¤ оплати прац≥ ≥ спр¤мований на забезпеченн¤ в≥дтворювальноњ та стимулюючоњ функц≥њ зарплати.

—истема орган≥зац≥њ оплати прац≥ зд≥йснюЇтьс¤ на основ≥: законодавчих та ≥нших нормативних акт≥в; генеральноњ угоди на державному р≥вн≥,галузевих,рег≥ональних  угод, колективних договор≥в, трудових договор≥в.

ќсновою орган≥зац≥њ оплати прац≥ Ї тарифна система, ¤ка включаЇ: тарифн≥ с≥тки, тарифн≥ ставки, схеми посадових оклад≥в ≥ тарифно-квал≥ф≥кац≥йн≥ характеристики (дов≥д ни ки).

“арифн≥ с≥тка (схема посадових оклад≥в) формуЇтьс¤ на основ≥: тарифноњ ставки роб≥тника першого розр¤ду, ¤ка встановлюЇтьс¤ у розм≥р≥, що перевищуЇ законодавчо встановлений розм≥р м≥н≥мальноњ зарплати; м≥жквал≥ф≥кац≥йних (м≥жпосадових) сп≥вв≥дношень розм≥р≥в тарифних ставок (посадових оклад≥в).

ƒержава зд≥йснюЇ регулюванн¤ оплати прац≥ прац≥вник≥в п≥дприЇмств ус≥х форм власност≥ ≥ господарюванн¤ шл¤хом встановленн¤ розм≥ру м≥н≥мальноњ зарплати, ≥нших державних норм та гарант≥й, умов ≥ розм≥р≥в оплати прац≥ прац≥вник≥в установ ≥ орган≥зац≥й, що ф≥нансуютьс¤ з бюджету, кер≥вник≥в державних п≥дприЇ м ств, а також шл¤хом оподаткуванн¤ доход≥в прац≥вник≥в.

–озм≥р м≥н≥мальноњ зарплати визначаЇтьс¤ з урахуванн¤м: варт≥сноњ величини споживчого бюджету з поступовим зближенн¤м р≥вн≥в цих показник≥в в м≥ру стаб≥л≥зац≥њ та розвитку економ≥ки крањни; загального р≥вн¤ середньоњ зарплати; продуктивност≥ прац≥, р≥вн¤ зайн¤тост≥ та ≥нших економ≥чних умов.

ћ≥н≥мальна зарплата встановлюЇтьс¤ у розм≥р≥ не нижчому за варт≥сну величину меж≥ малозабезпеченост≥ в розрахунку на працездатну особу.

–озм≥р м≥н≥мальноњ зарплати встановлюЇтьс¤ ¬ерховною –адою, ¤к правило, один раз на р≥к п≥д час затвердженн¤ держбюджету.

—татт¤ 12 закону м≥стить перел≥к ≥нших норм ≥ гарант≥й в оплат≥ прац≥ (за час простою, при виготовленн≥ продукц≥њ, що ви¤вилась браком, оплата в≥дпусток та ≥н.).

«акон ”крањни "ѕро колективн≥ договори ≥ угоди" (1.07.1993 р.) визначаЇ правов≥ засади розробки, укладанн¤ та виконанн¤ колективних договор≥в ≥ угод з метою спри¤нн¤ регулюванню трудових в≥дносин та соц≥ально-економ≥чних ≥нтерес≥в прац≥вник≥в ≥ власник≥в.«акон визначаЇ зм≥ст колективного договору та угод на державному та галузевому р≥вн≥.

¬ колективному договор≥ встановлюютьс¤ взаЇмн≥ зобов' ¤занн¤  стор≥н щодо регулюванн¤ виробничих, трудових, соц≥ально-економ≥чних в≥дносин, зокрема: 1.зм≥ни в орган≥зац≥њ виробництва ≥ прац≥; 2.забезпеченн¤ продуктивноњ зайн¤тост≥; 3.нормуванн¤ ≥ оплати прац≥, встановленн¤ форми, системи, розм≥р≥в зарплати та ≥нших вид≥в трудових виплат (доплат, надбавок, прем≥й та ≥н.); 4.встановленн¤ гарант≥й, компенсац≥й, п≥льг; 5.участ≥ трудового колективу у формуванн≥, розпод≥л≥ ≥ використанн≥ прибутку п≥дприЇмства (¤кщо це передбачене статутом); 6.режиму роботи, тривалост≥ робочого часу ≥ в≥дпочинку; 7.умов ≥ охорони прац≥; 8.забезпеченн¤ житлово-побутового, культурного, медичного обслуговуванн¤, орган≥зац≥њ оздоровленн¤ ≥ в≥дпочинку прац≥вник≥в; 9.гарант≥й д≥¤льност≥ профсп≥лковоњ чи ≥нших представницьких орган≥зац≥й труд¤щих.

”годою на дежавному р≥вн≥ регулюютьс¤ основн≥ принципи ≥ норма реал≥зац≥њ соц≥ально-економ≥чноњ пол≥тики ≥ трудових в≥дносин, зокрема щодо: 1.гарант≥й прац≥ ≥ забезпеченн¤ продуктивноњ зайн¤тост≥; 2.м≥н≥мальних соц≥альних гарант≥й оплати прац≥ ≥ доход≥в вс≥х груп ≥ верств населенн¤, ¤к≥ б забезпечували достатн≥й р≥вень житт¤; 4.соц≥ального страхуванн¤; 5.трудових в≥дносин, режиму роботи ≥ в≥дпочинку; 6.умов охорони прац≥ ≥ навколишнього природнього середовища; 7.задоволенн¤ духовних потреб населен¤.

”годою на галузевому р≥вн≥ регулюютьс¤ галузев≥ норми, зокрема щодо: 1.нормуванн¤ ≥ оплати прац≥ дл¤ п≥дприЇмств галуз≥ (п≥дгалуз≥), м≥н≥мальних гарант≥й зарплати в≥дпов≥дно до квал≥ф≥кац≥њ на основ≥  Їдиноњ тарифноњ с≥тки по м≥н≥мальн≥й меж≥ та м≥н≥мальних розм≥р≥в доплат ≥ надбавок з урахуванн¤м специф≥ки, умов прац≥ окремих профес≥йних груп ≥ категор≥й прац≥вник≥в галуз≥; 2.встановленн¤ м≥н≥мальних соц≥альних гарант≥й, компенсац≥й, п≥льг у сфер≥ прац≥ ≥ зайн¤тост≥; 3.трудових в≥дносин; 4.умов ≥ охорони прац≥; 5.житлово-побутового, медичного, культурного обслуговуванн¤, орган≥зац≥њ оздоровленн¤ ≥ в≥дпочинку.

10.2 ƒоходи населенн¤ та њх ≥ндексац≥¤. —оц≥альний захист малозабезпечених.

Ќом≥нальна зарплата - грошовий   вираз зарплати, грошов≥ суми, ¤к≥ отримують прац≥вники ≥ службовц≥ ¤к зарплату.

–еальна зарплата - куп≥вельна спроможн≥сть ном≥нальноњ зарплати. ¬изначаЇтьс¤ к≥льк≥стю предмет≥в споживанн¤ ≥ послуг, ¤к≥ прац≥вник може придбати за свою ном≥нальну (грошову) зарплату. –≥вень реальноњ зарплати залежить в≥д розм≥р≥в ном≥нальноњ зарплати ≥ р≥вн¤ ц≥н на товари ≥ послуги, ¤к≥ набувають роб≥тники ≥ службовц≥.  р≥м того, реальна зарплата залежить в≥д розм≥ру податк≥в, ¤к≥ вираховуютьс¤ ≥з нарахованоњ зарплати (¤кщо в оподаткуванн≥ за пор≥вн¤льний пер≥од в≥дбулис¤ зм≥ни).

≤ндекс споживчих ц≥н (≤≥ндекс вартост≥ житт¤≤) - показник, ¤кий характеризуЇ зм≥ну вартост≥ споживчого кошику товар≥в та послуг, придбаних населенн¤м. ≤ндекс споживчих ц≥н вираховуЇтьс¤ на основ≥ ≥ндив≥дуальних ≥ндекс≥в роздр≥бних ц≥н на товари народного споживанн¤, тариф≥в на платн≥ послуги населенню, розрахованих на баз≥ щом≥с¤чноњ реЇстрац≥њ ц≥н ≥ тариф≥в  по набору товар≥в (послуг) - представник≥в. ¬ага окремих товар≥в при побудов≥ ≥ндексу споживчих ц≥н  визначаЇтьс¤ за структурою споживанн¤ базисного пер≥оду, ¤ка розраховуЇтьс¤ на основ≥ бюджетних обстежень с≥мей.

—постереженн¤ за ц≥нами в —–—– в 1991р. проводилось в 159 обласних, крайових, республ≥канських  центрах. ƒл¤ реЇстрац≥њ державних ц≥н було в≥д≥брано 1020 товар≥в-представник≥в, в т.ч. 370 - продовольчих ≥ 650 непродовольчих. ÷≥ни продукц≥њ кооператив≥в та ≥ндив≥дуальноњ трудовоњ д≥¤льност≥ реЇструвались по 47 позиц≥¤м, м≥ськкоопторг≥в - по 30. ÷≥ни колгоспноњ торг≥вл≥ спостер≥гались  по 105 товарах в 264 м≥стах. «веден≥ ≥ндекси ц≥н ≥ тариф≥в у сфер≥ платних послуг будувались на основ≥ реЇстрац≥њ 138 представник≥в по м≥сцю реал≥зац≥њ послуг. ƒл¤ пор≥вн¤нн¤: реЇстрац≥¤ ц≥н у ‘ранц≥њ в≥дбувалась по одн≥й тис¤ч≥ товар≥в-представник≥в, в ‘–Ќ - по 753, в ёгослав≥њ - по 390.

Ѕюджет споживчий фактичний - баланс доход≥в та витрат с≥м'њ, ¤кий характеризуЇ р≥вень житт¤ р≥зних груп с≥мей, що склавс¤. ѕоказуЇ прибутки по джерелам надходженн¤енн¤  ≥ вс≥ витрати за њх призначенн¤м, а також джерела та розм≥р  придбанн¤ продовольчих ≥ непродовольчих товар≥в (включаючи послуги) та особисте споживанн¤ с≥мей прац≥вник≥в, службовц≥в, колгоспник≥в. ƒержкомстат —–—– дл¤ вивченн¤ матер≥ального ≥ культурного р≥вн¤ житт¤ населенн¤ систематично проводив виб≥ркове обстеженн¤ 62 тис. с≥мей. Ѕюджетний наб≥р - наб≥р товар≥в та послуг, ¤кий характеризуЇ об'Їм ≥ структуру споживанн¤ населенн¤ (на с≥м'ю або душу населенн¤).

–еальн≥ доходи населенн¤ - к≥льк≥сть матер≥альних благ, ¤к≥ населенн¤ може придбати на своњ доходи ≥ використати в процес≥ отриманн¤ платних ≥ безплатних послуг в невиробничих установах. „астина нац≥онального доходу, ¤ка використовуЇтьс¤ населенн¤м дл¤ споживанн¤ ≥ накопиченн¤. ƒл¤ визначенн¤ њњ величини в≥д загальноњ суми  вс≥х грошових ≥ натуральних доход≥в населенн¤ вираховуютьс¤ платеж≥ в бюджет, внески в громадськ≥ ≥ кооперативн≥ орган≥зац≥њ, прир≥ст грошових заощаджень вс≥х вид≥в, а також частина витрат на оплату послуг, що перевищуЇ варт≥сть њх матер≥ального вм≥сту. ‘ормуютьс¤ за рахунок реальноњ зарплати, виплат ≥ п≥льг ≥з сусп≥льних фонд≥в споживанн¤ (—‘—), доход≥в в≥д особистого п≥дсобного господарства та ≥нших доход≥в.

¬иплати ≥ п≥льги з сусп≥льних фонд≥в споживанн¤ включають витрати на безкоштовне навчанн¤ ≥ п≥двищенн¤ квал≥ф≥кац≥њ, безкоштовну медичну допомогу, витрати на виплату пенс≥й, допомоги, стипенд≥њ студентам, безкоштовн≥ та п≥льгов≥ пут≥вки в санатор≥њ ≥ будинки в≥дпочинку, витрати на утриманн¤ житлового фонду в частин≥, ¤ка не покриваЇтьс¤ квартирною платою, витрати на оплату щор≥чних в≥дпусток прац≥вник≥в ≥ де¤к≥ ≥нш≥ витрати та п≥льги.

¬ 1990 р. по —–—– в середньому за м≥с¤ць зарплата прац≥вник≥в ≥ службовц≥в складала 275 крб., а виплати ≥ п≥льги ≥з сусп≥льних фонд≥в споживанн¤ - 112 крб., у колгоспник≥в в≥дпов≥дно 241 ≥ 102 крб. ¬ 1987 р. витрати на одного учн¤ в р≥к складали: в загальноосв≥тн≥х школах - б≥льше 280 крб., в середн≥х спец≥альних учбових закладах - 876 крб., у вузах - б≥льше 1300 крб. Ќа утриманн¤ одн≥Їњ дитини в дошк≥льних закладах в р≥к  витрачалось  544 крб., б≥льше 80% цих витрат оплачувалось державою.

–≥вень матер≥ального добробуту   визначаЇтьс¤ розм≥ром частини нац≥онального доходу, ¤ку населенн¤ отримуЇ дл¤ задоволенн¤ своњх особистих потреб  в результат≥ к≥нцевого перерозпод≥лу нац≥онального  доходу. „астково р≥вень матер≥ального добробуту характеризуЇ р≥ст зарплати, виплат ≥ п≥льг, отриманих населенн¤м в≥д держави, об'Їм споживанн¤ продукт≥в харчуванн¤ ≥ непродовольчих товар≥в, житлов≥ умови та  житлове буд≥вництво ≥ т.д. Ќайб≥льш узагальнюючим показником, ¤кий характеризуЇ р≥вень матер≥ального добробуту, Ї ≥ндекс реальних доход≥в.

≤ндекс реальних доход≥в характеризуЇ сп≥вв≥дношенн¤ р≥вн¤ реальних доход≥в всього населенн¤ або ¤коњсь сусп≥льноњ групи населенн¤ за зв≥тний пер≥од з доходами за базисний пер≥од, або з доходами ≥ншоњ групи населенн¤, або з доходами населенн¤ ≥ншоњ крањни.

≤ндекси р≥вн¤ житт¤ - ≥ндекси, ¤к≥ в≥дображають в≥дносн≥ зм≥ни ступен¤ матер≥ального добробуту, соц≥альних та культурних умов житт¤  певних груп населенн¤. ƒо них в≥дносились: в —–—– - бюджетний ≥ндекс, в крањнах —х≥дноњ ™вропи - ≥ндекси реальних доход≥в, в —Ўј - ≥ндекси, обчислен≥ на основ≥ "стандартних бюджет≥в" с≥м'њ, ≥ндекси "вартост≥ житт¤" (власне, прожиточного  м≥н≥муму). ¬изначенн¤ будь-¤кого з них спираЇтьс¤ на дан≥ бюджетних обстежень, на планом≥рно нам≥чений  наб≥р товар≥в  ≥ споживчих послуг.

¬ розвинутих крањнах св≥ту ≥ндекси р≥вн¤ житт¤ почали обчислюватись на початку ’’ стол≥тт¤. « 1902 р. в —Ўј почали обчислювати ≥ндекс оптових ц≥н, з 1907р. - ≥ндекс роздр≥бних ц≥н харчових продукт≥в ≥ ≥ндекс зарплати, з 1919 р. - ≥ндекс "вартост≥ житт¤". ћайже одночасно виникли досл≥дженн¤ р≥вн¤ житт¤ прац≥вник≥в по методу "стандартного бюджету" - бюджету типовоњ с≥м'њ (з чотирьох чолов≥к), т.з. "бюджет √еллера". "Ѕюджет √еллера" обчислювавс¤ з 1923 р. по 1962 р. « 1947 р., за дорученн¤м  онгресу, Ѕюро статистики прац≥ обчислюЇ щор≥чно сер≥ю таких бюджет≥в дл¤ 20 великих м≥ст —Ўј з урахуванн¤м кл≥матичних та економ≥чних умов район≥в.

–ац≥ональний споживчий бюджет - перспективний нормативний баланс доход≥в ≥ витрат с≥м'њ, розрахований на основ≥ рац≥онального набору продукт≥в ≥ платних послуг. ѕоказуЇ в загальному вигл¤д≥ науково обгрунтований р≥вень ≥ структуру потреб населенн¤, необх≥дних дл¤ повного задоволенн¤ розумноњ потреби людини, а також середн≥й розм≥р доход≥в, ¤к≥ забезпечують споживанн¤ на такому р≥вн≥.

¬есь об'Їм споживанн¤ матер≥альних благ ≥ послуг розбиваЇтьс¤ на дв≥ основн≥ групи: переважно ≥ндив≥дуального користуванн¤ ≥ переважно с≥мейного користуванн¤. ѕотреби першого типу суттЇво в≥др≥зн¤ютьс¤ в залежност≥ в≥д стат≥, в≥ку, складност≥ виконаноњ роботи. якщо споживанн¤ матер≥альних благ ≥ послуг ≥ндив≥дуального користуванн¤ в розрахунку в середньому на людину прийн¤ти за 100% , то споживанн¤ чолов≥к≥в в працездатному в≥ц≥ складе 121%, чолов≥к≥в-пенс≥онер≥в Ц 76%, ж≥нок в працездатному в≥ц≥ Ц 123%, ж≥нок-пенс≥онер≥в Ц 80%, д≥тей до 6 рок≥в Ц 56%, д≥тей у в≥ц≥ 7-15 рок≥в Ц 78%. ≤з зб≥льшенн¤м розм≥ру с≥м'њ споживанн¤ матер≥альних благ та послуг другоњ групи (мебл≥, оплата житла ≥ т. п.) росте в менш≥й м≥р≥, н≥ж в першоњ групи.

ƒан≥ рац≥онального споживчого бюджету використовують в плануванн≥.

ћ≥н≥мальний споживчий бюджет Ц баланс доход≥в ≥ витрат, ¤кий дозвол¤Ї визначити варт≥сть матер≥ального забезпеченн¤ житт¤ тих груп населенн¤, ¤к≥ отримують м≥н≥мальний доход. ’арактеризуЇ м≥н≥мально необх≥дний р≥вень ≥ структуру споживанн¤ матер≥альних благ ≥ послуг, а також розм≥р доход≥в, ¤кий дозвол¤Ї задов≥льн¤ти потреби на такому р≥вн≥.

—поживчий кошик м≥н≥мального споживчого бюджету визначаЇтьс¤ окремо дл¤ р≥зних соц≥ально-демограф≥чних груп населенн¤ на основ≥ науково-обгрунтованих норм, нац≥ональних  та ≥нших особливостей споживанн¤, реальних можливостей економ≥ки. ¬≥н включаЇ збалансован≥ набори товар≥в ≥ послуг за наступними основними статт¤ми витрат людини або с≥м`њ:

-- харчуванн¤: хл≥б, хл≥бопродукти, м`¤со та м`¤сопродукти, молоко ≥ молочн≥ продукти, масло тваринне ≥ рослинне, маргарин, ¤йц¤, рибу ≥ рибопродукти, овоч≥ ≥ баштанн≥ культури, фрукти ≥ ¤годи, цукор та кондитерськ≥ вироби, ≥нш≥ продукти;  

-- од¤г, б≥лизна, взутт¤;

-- л≥ки, предмети сан≥тар≥њ ≥ г≥г≥Їни, мебл≥, предмети культурно-побутового ≥ господарського призначенн¤; житло ≥ комунальн≥ послуги; культурно-осв≥тн≥ м≥роприЇмства та в≥дпочинок; побутов≥ послуги, транспорт, зв`¤зок; перебуванн¤ д≥тей в дошк≥льних закладах.

Ѕюджет прожиткового м≥н≥муму м≥стить в соб≥ наб≥р матер≥альних благ ≥ послуг, ¤кий дозвол¤Ї задов≥льн¤ти необх≥дн≥ м≥н≥мальн≥ потреби (наприклад, по продовольчих товарах забезпечити "ф≥з≥олог≥чно" необх≥дний р≥вень споживанн¤).

¬ багатьох  розвинутих крањнах прийн¤то закони про м≥н≥мальний гарантований доход: в ƒан≥њ Ц з 1933 р., в ‘–Ќ Ц з 1960 р., у ¬еликобритан≥њ Ц з 1948 р., в Ќ≥дерландах Ц з 1963 р., Ѕельг≥њ Ц з 1974 р., Ўвец≥њ Ц з 1982 р., ‘ранц≥њ Ц з 1988 р. «акони про м≥н≥мальний гарантований доход в зах≥дно-Ївропейських крањнах розповсюджуЇтьс¤ на все кор≥нне населенн¤ та ≥ноземц≥в, ¤к≥ проживають в дан≥й крањн≥ в певний час. ѕраво на отриманн¤ допомоги мають особи в≥ком  30 рок≥в (у ‘ранц≥њ ≥ Ћюксембурз≥ Ц  25 р.). ќдруженим або тим, хто маЇ д≥тей, допомога виплачуЇтьс¤ незалежно в≥д в≥ку. ¬ де¤ких крањнах це положенн¤ розповсюджуЇтьс¤ на тих, хто в≥дв≥дуЇ курси профес≥йного навчанн¤. ƒопомога виплачуЇтьс¤ п≥сл¤ перев≥рки, поки не зм≥нитьс¤ матер≥альний стан отримувача допомоги. ¬иплата припин¤Їтьс¤, ¤кщо отримувач веде неправильний спос≥б житт¤, зловживаЇ допомогою.

 ритер≥й потреби р≥зний. ƒопомога виплачуЇтьс¤ в ‘–Ќ ≥ ¬еликобритан≥њ, ¤кщо прибуток нижчий вартост≥ оц≥нки набору матер≥альних благ ≥ послуг, потр≥бних дл¤ забезпеченн¤ нормальних, м≥н≥мально необх≥дних умов ≥снуванн¤, в Ѕельг≥њ Ц нижче вартост≥ "кошика" товар≥в, необх≥дних дл¤ "типовоњ с≥м`њ", ¤к≥ зазнають труднощ≥ в задоволенн≥ елементарних потреб ≥ т.д. ¬ ≤тал≥њ та Ќ≥дерландах при обчисленн≥ суми ор≥Їнтуютьс¤ на величину м≥н≥мальноњ гарантованоњ зарплати.

¬ —Ўј показник прожиткового м≥н≥муму, ¤кий використовуЇтьс¤ дл¤ того, щоб визначити межу б≥дност≥, розраховуЇтьс¤ наступним чином: варт≥сть продукт≥в харчуванн¤ дл¤ родини з чотирьох чолов≥к оц≥нюЇтьс¤ у в≥дпов≥дност≥ з "економним продовольчим планом", представленим м≥н≥стерством с≥льського господарства. ќтримана цифра у 1964 р. була зб≥льшена у три рази (в цей час американц≥ приблизно третину своњх доход≥в витрачали на харчуванн¤). ÷¤ сума почала визначати межу б≥дност≥. « к≥нц¤ 60-х рок≥в вона приводитьс¤ у в≥дпов≥дн≥сть з ≥ндексом споживчих ц≥н.

—еред програм соц≥альноњ допомоги найб≥дн≥шим в —Ўј можна вид≥лити дв≥ групи: грошов≥ виплати люд¤м похилого в≥ку, ¤к≥ не мають права на державну пенс≥ю або отримують њњ у розм≥р≥ нижче меж≥ б≥дност≥, ≥нвал≥дам, сл≥пим, родинам з д≥тьми; програми допомоги в натуральн≥й форм≥: продукти харчуванн¤ безкоштовно або за низькими ц≥нами, повна чи часткова оплата державою л≥куванн¤, житла, комунальних послуг, а також осв≥ти чи профес≥йного навчанн¤.

” ¬еликобритан≥њ дл¤ малозабезпечених ≥снуЇ близько 50 допомог, завд¤ки  ¤ким доходи њх п≥двищуютьс¤ до гарантованого м≥н≥муму: допомога дл¤ економ≥чно неактивних, додаток до родинного доходу ≥ допомога на оплату житла, р≥зного роду добавки (до базовоњ допомоги на харчуванн¤, опаленн¤, на придбанн¤ од¤гу, мебл≥в ≥ т.д.).

¬ ‘–Ќ виплачуютьс¤ допомоги: 1. базова (п≥сл¤ перев≥рки потреби видаЇтьс¤ вс≥м малозабезпеченим); 2. додаткова (надаЇтьс¤ люд¤м у в≥ц≥ понад 65 рок≥в, особам, визнаним профес≥йно непрацездатними, ваг≥тним та самотн≥м ж≥нкам з д≥тьми); 3. дл¤ покритт¤ виплат на оплату житла; 4. на придбанн¤ мебл≥в або од¤гу. ¬еличина допомоги ¤вл¤Ї собою р≥зницю м≥ж гарантованим м≥н≥мумом та загальною сумою доход≥в родин.

Ќизький р≥вень початкових допомог та пенс≥й, що виплачуютьс¤ органами соц≥ального страхуванн¤, - головна причина великоњ к≥лькост≥ отримувач≥в соц≥альноњ допомоги у ¬еликобритан≥њ та —Ўј. Ќезначна к≥льк≥сть отримувач≥в допомоги в ‘–Ќ - насл≥док високих зароб≥тк≥в, страхових допомог та пенс≥й, ефективноњ пол≥тики у галуз≥ зайн¤тост≥.

«акон ”крањни "ѕро прожитковий м≥н≥мум" (15.07.1999 р.) даЇ визначенн¤ прожитковому м≥н≥муму, закладаЇ правову основу дл¤ його встановленн¤, затвердженн¤ та врахуванн¤ при реал≥зац≥њ державноњ конституц≥йноњ гарант≥њ громад¤н на достатн≥й життЇвий р≥вень.

ѕрожитковий м≥н≥мум Ц варт≥сна величина достатнього дл¤ забезпеченн¤ нормального функц≥онуванн¤ орган≥зму людини, збереженн¤ його здоров' ¤ набору продукт≥в харчуванн¤, а також м≥н≥мального набору непродовольчих товар≥в та м≥н≥мального набору послуг, необх≥дних дл¤ задоволенн¤ основних соц≥альних та культурних потреб особистост≥.

ѕрожитковий м≥н≥мум визначаЇтьс¤ нормативним методом в розрахунку на м≥с¤ць на одну особу, а також окремо дл¤ тих, хто в≥дноситьс¤ до основних соц≥альних та демограф≥чних груп населенн¤: д≥тей в≥ком до 6 рок≥в; д≥тей в≥ком в≥д 6 до 18 рок≥в; працездатних ос≥б; ос≥б, ¤к≥ втратили працездатн≥сть.

«астосуванн¤ прожиткового м≥н≥муму . ѕрожитковий м≥н≥мум застосовуЇтьс¤ дл¤: 1.загальноњ оц≥нки р≥вн¤ житт¤ в ”крањн≥, що Ї основою дл¤ реал≥зац≥њ соц≥альноњ пол≥тики та розробленн¤ окремих державних соц≥альних програм; 2.встановленн¤ розм≥р≥в м≥н≥мальноњ зарплати та м≥н≥мальних пес≥й за в≥ком, визначенн¤ розм≥р≥в соц≥альноњ допомоги, допомоги с≥м'¤м з д≥тьми, а також стипенд≥й та ≥нших соц≥альних виплат; 3.визначенн¤ права на призначенн¤ соц≥альноњ допомоги; 4.визначенн¤ державних соц≥альних гарант≥й ≥ стандарт≥в обслуговуванн¤ та забезпеченн¤ в галуз¤х охорони здоров'¤, осв≥ти, соц≥ального обслуговуванн¤ та ≥нших; 5.встановленн¤ величини неоподаткованого м≥н≥муму доход≥в громад¤н; 6.формуванн¤ державного бюджету ”крањни та м≥сцевих бюджет≥в.

ѕрожитковий м≥н≥мум за поданн¤м  ћ” щор≥чно затверджуЇтьс¤ ¬ерховною –адою до початку розгл¤ду ƒержавного бюджету.

ћон≥торинг прожиткового м≥н≥муму : щом≥с¤ц¤ розраховуЇтьс¤  фактичний розм≥р прожиткового м≥н≥уму на одну особу, а також дл¤ тих, хто в≥дноситьс¤ до основних соц≥альних та демограф≥чних груп населенн¤.

«акон ”крањни "ѕро межу малозабезпеченост≥" (4.10.1994 р.) закладаЇ правову основу зд≥йсненн¤ адресноњ матер≥альноњ п≥дтримки найменш соц≥ально захищених верств населенн¤ в умовах кризового стану економ≥ки.

ћежа малозабезпеченост≥ Ц це величина середньодушового сукупного доходу, ¤кий забезпеуЇ непрацездатному громад¤нину споживанн¤ товар≥в ≥ послуг на м≥н≥мальному р≥вн≥,  встановленому законодавством.

ћежа малозабезпеченост≥ визначаЇтьс¤ на основ≥ нормативно-статистичного методу. Ќормативним методом формуЇтьс¤ наб≥р продовольчих товар≥в, ¤кий визначаЇтьс¤ в≥дпов≥дно до соц≥альних норм споживанн¤ дл¤ ос≥б непрацездатного в≥ку, що розробл¤Їтьс¤ науковими установами ≥ орган≥зац≥¤ми в≥дпов≥дного проф≥лю.

¬арт≥сть непродовольчих товар≥в ≥ послуг та варт≥сть утриманн¤ житла визначаютьс¤ в≥дпов≥дно до фактичних витрат с≥мей з низькими доходами. ¬арт≥сть непродовольчих товар≥в не може становити менш 15% вартост≥ продуктового набору.

¬еличина вартост≥ меж≥ малозабезпеченост≥ щор≥чно затверджуЇтьс¤ ¬ерховною –адою за поданн¤м  ћ” при затвердженн≥ ƒержбюджету. «г≥дно «акону ”крањни "ѕро встановленн¤ меж≥ малозабезпеченост≥ та розм≥ру м≥н≥мальноњ зарплати на 1999 р." в≥д 25.12.98 р. на 1 квартал 1999 р. величина вартост≥ меж≥ малозабезпеченост≥ встановлена в 90,7 грн., а м≥н≥мальна зарплата Ц 74 грн. на м≥с¤ць з поступовим наближенн¤м њњ на прот¤з≥ року до меж≥ малозабезпеченост≥.

Ќепрацездатн≥ громад¤ни, середньодушовий сукупний доход с≥мей ¤ких не перевищуЇ вартост≥ меж≥ малозабезпеченост≥, мають право на одержанн¤ грошовоњ допомоги.

≤ндексац≥¤ доход≥в - механ≥зм автоматичноњ прив¢¤зки ном≥нальних показник≥в доход≥в (а також в≥дсоткових ставок податкового ст¤гненн¤) до зм≥ни ≥ндекса ц≥н. ¬ Ѕельг≥њ, ƒан≥њ, ≤сланд≥њ, ≤тал≥њ, Ћюксембурз≥, Ќ≥дерландах ≥ндексац≥¤ розповсюджуЇтьс¤ на все працююче населенн¤. ¬ —Ўј,  анад≥, ‘ранц≥њ, Ўвейцар≥њ вона охоплюЇ  т≥льки частину працюючих, хоча ≥ значну.  ¬ јвстр≥њ, ‘–Ќ, ≤рланд≥њ, Ќорвег≥њ, ѕортугал≥њ, Ўвец≥њ немаЇ ≥ндексац≥њ, що гарантуЇ автоматичне п≥двищенн¤ зарплати.  уп≥вельна здатн≥сть зарплати збер≥гаЇтьс¤ за рахунок перегл¤ду тарифних ставок ≥ оклад≥в при укладанн≥ нових тарифних договор≥в.

≤ндексован≥ величини . ” њх ¤кост≥ можуть виступати зарплата, соц≥альн≥ виплати та допомога (а ≥нод≥ ≥ ц≥л≥ соц≥альн≥ програми), а також шкала прибуткового податку. ѕо в≥дношенню до зарплати у закордонн≥й практиц≥ застосовують: а) ≥ндексац≥ю вс≥Їњ зарплати; б) ≥ндексац≥ю профес≥йного або нац≥онального м≥н≥муму зарплати (у ‘ранц≥њ з 1959 р. по 1968 р. ≥ндексувавс¤ т≥льки гарантований м≥н≥мум зарплати, ≥ндексац≥¤ решти частини зарплати була заборонена законом); в) повну кампенсац≥ю м≥н≥муму зарплати та часткову компенсац≥ю решти зарплати (так, в ≤тал≥њ 100% ≥ндексац≥њ п≥дл¤гала зарплата величиною до 600 тис. л≥р, решта доходу ≥ндексувалас¤ лише на 30% зростанн¤ ц≥н).

ћетодом ≥ндексац≥њ зд≥йснюЇтьс¤ також корегуванн¤ прогресивноњ шкали прибуткового податку з тим, щоб т≥, хто отримали компенсац≥йну надбавку до зарплати дл¤ збереженн¤ попереднього р≥вн¤ житт¤, не втратили њњ через перем≥щенн¤ внасл≥док цього на б≥льш вищ≥й ступ≥нь податковоњ шкали.

ѕор≥г ≥ндексац≥њ - заздалег≥дь встановлений державою або закр≥плений у колективному договор≥ р≥вень росту ц≥н, по дос¤гненн≥ ¤кого зд≥йснюЇтьс¤ ≥ндексац≥¤. Ќаприклад, в Ўвейцар≥њ в де¤ких колективних договорах пор≥г заф≥ксований на р≥вн≥ 4 - 5%. ¬ —Ўј та  анад≥ величина порогу складаЇ 0,3 та 0,4 пункти п≥двищенн¤ ≥ндексу, при цьому годинна ставка зароб≥тноњ плати зб≥льшуЇтьс¤ на 1 цент. –¤д крањн реЇструють зм≥ни ц≥н кожен м≥с¤ць, ≥нш≥ - кожн≥ 3 м≥с¤ц≥, 6 м≥с¤ц≥в або на прот¤з≥ року.

ѕропорц≥йна компенсац≥¤ виражаЇтьс¤ у в≥дсотках ≥ не зменшуЇ  диференц≥ац≥њ у доходах. ‘≥ксована компенсац≥¤ веде до зменшенн¤  диференц≥ац≥њ в доходах, бо та ж сама (ф≥ксована) сума у груп населенн¤ з низькими доходами складаЇ пор≥вн¤но б≥льшу величину, н≥ж у високодоходних. «м≥шана компенсац≥¤ передбачаЇ застосуванн¤ елемент≥в ¤к пропорц≥йноњ, так ≥ ф≥ксованоњ компенсац≥њ.

≤нод≥ в колективному договор≥ обумовлюЇтьс¤, що зам≥сть ≥ндексац≥њ з того моменту, коли ц≥ни перевищать визначений р≥вень, в≥дновлюютьс¤ переговори м≥ж п≥дприЇмц¤ми ≥ профсп≥лками по зарплат≥.

ѕротир≥чч¤ ≥ндексац≥њ. ≤ндексац≥¤ породжуЇ р¤д важливих проблем. ¬она суттЇво гальмуЇ боротьбу з ≥нфл¤ц≥Їю, оск≥льки веде до п≥двищенн¤ соб≥вартост≥, росту ц≥н, а р≥ст ц≥н потребуЇ новоњ ≥ндексац≥њ ≥ т.д. ≤ндексуютьс¤ перш за все виплати по соц≥альному страхуванню та забезпеченню, зокрема пенс≥њ, а також гарантован≥ м≥н≥муми зарплати. ¬ той же час доходи прац≥вник≥в матер≥ального виробництва чи невиробничоњ сфери не ≥ндексуютьс¤: р≥ст њх повинен бути забезпечений за рахунок п≥двищенн¤ ц≥н. ” п≥дсумку проведенн¤ такоњ пол≥тики зменшуЇтьс¤ диференц≥ац≥¤ доход≥в, а при високих темпах ≥нфл¤ц≥њ пенс≥њ ви¤вл¤ютьс¤ вищими за зароб≥ток. ѕри безперервному застосуванн≥ ≥ндексац≥њ в доходах зб≥льшуЇтьс¤ частка, не пов¢¤зана з конкретним результатом прац≥, порушуЇтьс¤ зв¢¤зок м≥ж м≥рою прац≥ та м≥рою споживанн¤.

«акон ”крањни "ѕро ≥ндексац≥ю грошових доход≥в населенн¤" (3.07.1991 р.) призначений дл¤ захисту куп≥вельноњ спроможност≥ громад¤н в умовах зростанн¤ ц≥н на споживч≥ товари ≥ послуги (споживчих ц≥н), встановлюЇ державн≥ гарант≥њ в реал≥зац≥њ права громад¤н на ≥ндексац≥ю.

≤ндексац≥¤ Ц механ≥зм п≥двищенн¤ грошових доход≥в населенн¤, що даЇ можлив≥сть частково або повн≥стю в≥дшкодовувати подорожченн¤ споживчих товар≥в ≥ послуг.

≤ндексац≥њ п≥дл¤гають грошов≥ доходи громад¤н, що одержуютьс¤ ними в гривн¤х на територ≥њ ”крањни ≥ не мають разового характеру: пенс≥њ, стипенд≥њ, оплата прац≥ (грошова) та ≥н. ≤ндексац≥њ не п≥дл¤гають грошов≥ доходи громад¤н в≥д власност≥: в≥д акц≥й та ц≥нних папер≥в, п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥, здач≥ в оренду майна та ≥н.

≤ндексац≥¤ грошових доход≥в проводитьс¤ у раз≥, коли ≥ндекс споживчих ц≥н перевищив заздалег≥дь визначену величину, ¤ка Ї порогом ≥ндексац≥њ. ¬еличина порогу ≥ндексац≥њ визначаЇтьс¤ ¬ерховною –адою.

ѕор¤док проведенн¤ ≥ндексац≥њ грошових доход≥в громад¤н визначено постановою  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 7 травн¤ 1998 року є 663.

ѕ≥двищенн¤ грошових доход≥в громад¤н у зв'¤зку з ≥ндексац≥Їю зд≥йснюЇтьс¤  з першого числа м≥с¤ц¤, що настаЇ за м≥с¤цем, в ¤кому оф≥ц≥йно опубл≥ковано ≥ндекс споживчих ц≥н, ¤кий обчислюЇтьс¤ з наростаючим п≥дсумком у раз≥, коли в≥н перевищив 105 в≥дсотк≥в (величину порога ≥ндексац≥њ). Ѕазою дл¤ обчисленн¤ ≥ндексу споживчих ц≥н Ї с≥чень 1998 року.

≤ндексац≥њ п≥дл¤гають грошов≥ доходи громад¤н у межах трикратноњ величини вартост≥ меж≥ малозабезпеченост≥.

ѕри цьому частина доходу, що не перевищуЇ варт≥сну величину меж≥ малозабезпеченост≥, ≥ндексуЇтьс¤ повн≥стю. ƒоход в частин≥, ¤ка б≥льше одного розм≥ру варт≥сноњ величини меж≥ малозабезпеченост≥, але не перевищуЇ подв≥йну величину вартост≥ меж≥ малозабезпеченост≥, ≥ндексуЇтьс¤ в розм≥р≥ 80 в≥дсотк≥в. ƒоход в частин≥, ¤ка б≥льше подв≥йного розм≥ру варт≥сноњ величини меж≥ малозабезпеченост≥, але не б≥льше трикратноњ величини вартост≥ меж≥ малозабезпеченост≥, ≥ндексуЇтьс¤ в розм≥р≥ 70 в≥дсотк≥в. „астина грошового доходу, що перевищуЇ трикратну величину вартост≥ меж≥ малозабезпеченост≥, ≥ндексац≥њ не п≥дл¤гаЇ.

—ума ≥ндексац≥њ грошових доход≥в громад¤н визначаЇтьс¤ ¤к результат добутку доходу, що п≥дл¤гаЇ ≥ндексац≥њ, та величини приросту споживчих ц≥н, под≥леного на 100 в≥дсотк.

“аблиц¤ 10.1.

ѕриклад обчисленн¤ суми ≥ндексац≥њ грошових доход≥в громад¤н.

10.3 —оц≥альний захист.

  —оц≥альний захист. “ерм≥н "соц≥альна захищен≥сть" або "соц≥альний захист" вперше почав застосовуватись в —Ўј у 1935 р. —ьогодн≥ п≥д цим терм≥ном розум≥ють систему заход≥в, що захищають будь-¤кого мешканц¤ крањни в≥д економ≥чноњ та соц≥альноњ деградац≥њ внасл≥док безроб≥тт¤, хвороби, виробничоњ травми чи профес≥йного захворюванн¤, ≥нвал≥дност≥, старост≥, втрати годувальника, народженн¤ дитини, втрати чи р≥зкого скороченн¤ доход≥в.

“аблиц¤ 10.2.

¬итрати на соц≥альний захист

(у в≥дсотках до нац≥онального доходу або к≥нцевого сусп≥льного продукту)

” формуванн≥ засоб≥в соц≥ального страхуванн¤ беруть участь звичайно держава, п≥дприЇмц≥, найман≥ прац≥вники.

“аблиц¤ 10.3.

–озпод≥л надходжень на потреби соц≥ального захисту по джерелах ф≥нансуванн¤(1983 р. у в≥дсотках до загальноњ суми надходжень).

—оц≥альний захист не т≥льки захищаЇ громад¤н в≥д економ≥чноњ та соц≥альноњ деградац≥њ. ¬≥н створюЇ умови дл¤ нормального функц≥онуванн¤ робочоњ сили, збер≥гаЇ робочий час та засоби, ¤к≥ ран≥ше втрачалис¤ через хвороби, втрату працездатност≥. ѕ≥дростаюче покол≥нн¤  може нормально розвиватись, отримати необх≥дну осв≥ту, розкрити своњ зд≥бност≥.

«акон ”крањни "ќснови законодавства ”крањни про загальнообов ' ¤зкове соц≥альне страхуванн¤" (14.1.98 р.) визначаЇ загальнообов ' ¤зкове соц≥альне страхуванн¤ ¤к систему прав, обов ' ¤зк≥в ≥ гарант≥й, ¤ка предбачаЇ наданн¤ соц≥ального захисту, що включаЇ матер≥альне забезпеченн¤ громад¤н у раз≥ хвороби, повноњ чи частковоњ втрати працездатност≥, втрати годувальника, безроб≥тт¤  з незалежних в≥д них обставин, а також у старост≥ та в ≥нших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фонд≥в, що формуютьс¤ шл¤хом сплати страхових внеск≥в власником, або уповноваженим ним органом (роботодавцем), громад¤нами, а також бюджетних та ≥нших джерел, передбачених законом.

—трахов≥ внески встановлюютьс¤ з кожного виду страхуванн¤ ¬ерховною –адою ”крањни щор≥чно одночасно ≥з затвердженн¤м ƒержбюджету у в≥дсотках: дл¤ роботодавц≥в Ц до сум фактичних витрат на оплату прац≥ та ≥нших виплат найманим прац≥вникам, ¤к≥ п≥дл¤гають  обкладенню прибутковим податком з громад¤н; дл¤ ф≥зичних ос≥б Ц до сум оподатковуваного доходу (прибутку).

—трахов≥ фонди Ц органи, ¤к≥ зд≥йснюють кер≥вництво та управл≥нн¤ окремими видами загальнообов'¤зкового дежавного соц≥ального страхуванн¤, провод¤ть акумул¤ц≥ю та зб≥р страхових внеск≥в, контроль за використанн¤м кошт≥в, забезпечують ф≥нансуванн¤ виплат за загальнообов'¤зковим державним соц≥альним страхуванн¤м.

—трахов≥ фонди з некомерц≥йними самовр¤дними орган≥зац≥¤ми, управл≥нн¤ ¤кими зд≥йснюЇтьс¤ на паритетн≥й основ≥ державою та представниками суб ' Їкт≥в соц≥ального страхуванн¤ через правл≥нн¤ та дирекц≥њ страхових фонд≥в.

¬иконавча дирекц≥¤ страхового фонду забезпечуЇ виконанн¤ р≥шень його правл≥нн¤. –обочими органами виконавчоњ дирекц≥њ Ї њњ в≥дд≥ленн¤, страхов≥ каси тощо.

ƒержавний нагл¤д в сфер≥ загальнообов ' ¤зкового державного соц≥ального страхуванн¤ зд≥йснюЇ спец≥ально уповноважений  ћ” центральний орган (органи) виконавчоњ влади.

«акон ”крањни "ѕро зайн¤т≥сть населенн¤" (1.03.91 р.) визначаЇ правов≥, економ≥чн≥ та орган≥зац≥йн≥ основи зайн¤тост≥ населенн¤ ≥ його захисту в≥д безроб≥тт¤, а також соц≥альн≥ гарант≥њ з боку держави в реал≥зац≥њ громад¤нами права на працю.

«айн¤т≥сть Ц д≥¤льн≥сть громад¤н, пов'¤зана ≥з задоволенн¤м особистих ≥ сусп≥льних потреб ≥ така, що, ¤к правило, приносить њм доход у грошов≥й або ≥нш≥й форм≥ у вигл¤д≥ зарплати, утриманн¤, додатковоњ допомоги та виплати натурою.

Ѕезроб≥тними визнаютьс¤ працездатн≥ громад¤ни працездатного в≥ку, ¤к≥ з незалежних в≥д них причин не мають зароб≥тку через в≥дсутн≥сть п≥дход¤щоњ роботи, зареЇстрован≥ у державн≥й служб≥ зайн¤тост≥, д≥йсно шукають роботу та здатн≥ приступити до прац≥.

ѕ≥дход¤ща робота Ц робота, ¤ка в≥дпов≥даЇ осв≥т≥, профес≥њ (спец≥альност≥), квал≥ф≥кац≥њ прац≥вника ≥ надаЇтьс¤ в т≥й же м≥сцевост≥, де проживаЇ прац≥вник. «арплата та ≥нш≥ умови прац≥ повинн≥ в≥дпов≥дати р≥вню, ¤кий особа мала за попередньою роботою з урахуванн¤м њњ середнього р≥вн¤ за даною профес≥Їю (спец≥альн≥стю).

« метою спри¤нн¤ зайн¤тост≥ населенн¤:

1.розробл¤ютьс¤ державна та територ≥альн≥ програми зайн¤тост≥ населенн¤;

2.розробл¤ютьс¤ заходи щодо спри¤нн¤ добров≥льному переселенню громад¤н ”крањни ≥ член≥в њх с≥мей з вид≥ленн¤м в≥дпов≥дних матер≥альних ресурс≥в та ф≥нансових кошт≥в;

3. ћ” визначаЇ територ≥њ, де розвиток робочих м≥сць заохочуЇтьс¤ державою. “ак≥ територ≥њ набувають статусу територ≥й пр≥оритетного розвитку;

4.орган≥зуютьс¤ оплачуван≥ громадськ≥ роботи;

5.орган≥зуЇтьс¤ профес≥йна п≥дготовка, п≥двищенн¤ квал≥ф≥кац≥њ ≥ переп≥дготовка громад¤н за рахунок кошт≥в ƒержавного фонду спри¤нн¤ зайн¤тост≥.

ƒержавна служба зайн¤тост≥:

-анал≥зуЇ ≥ прогнозуЇ попит та пропозиц≥ю на робоч≥ сили, веде обл≥к в≥льних робочих м≥сць ≥ громад¤н, що звертаютьс¤ з питань працевлаштуванн¤;

-≥нформуЇ про стан ринку прац≥, консультуЇ про можлив≥сть одержанн¤ роботи, подаЇ допомогу у п≥дбор≥ п≥дход¤щоњ роботи;

-реЇструЇ безроб≥тних ≥ подаЇ њм допомогу, в т.ч. грошову;

-бере участь у п≥дготовц≥ перспективних ≥ поточних програм зайн¤тост≥ та заход≥в щодо соц≥альноњ захищеност≥ в≥д безроб≥тт¤, орган≥зуЇ профес≥йну п≥дготовку ≥ переп≥дготовку громад¤н.

ƒержавний фонд спри¤нн¤ зайн¤тост≥ населенн¤ утворюЇтьс¤ дл¤ ф≥нансуванн¤ передбачених прогамами зайн¤тост≥ населенн¤ заход≥в:

-профес≥йноњ ор≥Їнтац≥њ населенн¤, профес≥йного навчанн¤ вив≥льнюваних прац≥вник≥в ≥ безроб≥тних, спри¤нн¤ в њх працевлаштуванн≥ та виплати допомоги по безроб≥ттю;

-наданн¤ безпроцентноњ позики безроб≥тним дл¤ зайн¤тт¤ п≥дприЇмницькою д≥¤льн≥стю;

-створенн¤ ≥ розвитку навчально-матер≥альноњ бази, ≥нформац≥йно-обчислювальних центр≥в, центр≥в профор≥Їнтац≥њ, п≥дготовки ≥ навчанн¤ прац≥вник≥в, службових прим≥щень ≥ власних п≥дприЇмств служби зайн¤тост≥;

-орган≥зац≥¤ додаткових робочих м≥сць в галуз¤х народного господарства; утриманн¤ прац≥вник≥в служби та ≥нших витрат, пов ' ¤заних ≥з соц≥альним захистом права громад¤н республ≥ки на працю.

ƒержавний фонд спри¤нн¤ зайн¤тост≥ утворюЇтьс¤ за рахунок асигнувань у розм≥р≥ не менше 1% (спочатку Ц 3%) в≥д обс¤г≥в державного та м≥сцевого бюджет≥в; обов'¤зкових внеск≥в п≥дприЇмств, установ, орган≥зац≥й, ¤к≥ займаютьс¤ комерц≥йною д≥¤льн≥стю, кооператив≥в та ≥н.; кошт≥в служби зайн¤тост≥ за наданн¤ платних послуг п≥дприЇмствам ≥ орган≥зац≥¤м.

 омпенсац≥њ при втрат≥ роботи:

а)наданн¤ особливих гарант≥й прац≥вникам, вив≥льнюваним з п≥дприЇмств, установ, орган≥зац≥й;

б)виплата стипенд≥й в пер≥од профес≥йноњ п≥дготовки або переп≥дготовки ≥ включенн¤ цього пер≥оду до загального ≥ безперервного трудового стажу;

в)виплата в установленому пор¤дку допомоги по безроб≥ттю;

г)поданн¤ додатковоњ матер≥альноњ допомоги безроб≥тному громад¤нину ≥ членам його с≥м'њ з урахуванн¤м на¤вност≥ ос≥б похилого в≥ку ≥ неповнол≥тн≥х д≥тей, ¤к≥ перебувають на його утриманн≥.

ќхорона здоровТ¤ - ¬ розвинутих крањнах св≥ту системи охорони здоров¢¤ охоплюють практично все населенн¤. «а рахунок сусп≥льних фонд≥в покриваЇтьс¤ основна частина витрат на л≥куванн¤: в япон≥њ - 73%,  анад≥ - 76, ‘–Ќ - 78, јнгл≥њ - 86, ≤тал≥њ - 87, Ўвец≥њ - 91, оплачуЇтьс¤ переважна частина витрат на л≥ки по рецептах, на окул¤ри та протези (80 - 95%). Ћише послуги зубних л≥кар≥в практично всюди оплачуютьс¤ з власних кошт≥в населенн¤. « власноњ кишен≥ плат¤ть також за послуги, що виход¤ть за меж≥ встановлених стандарт≥в (б≥льш зручн≥ палати, додаткове харчуванн¤, необов¢¤зков≥ процедури). “≥льки в —Ўј в≥дсутн¤ система сусп≥льноњ охорони здоров¢¤ ≥ л≥куванн¤ надаЇтьс¤ переважно на платн≥й основ≥.

¬ јнгл≥њ, ≤тал≥њ, ƒан≥њ, ≤рланд≥њ система охорони здоров¢¤ ф≥нансуЇтьс¤ з державного бюджету, в б≥льшост≥ ≥нших крањн - за рахунок ц≥льових внеск≥в п≥дприЇмц≥в, прац≥вник≥в та субсид≥й держави з загальних чи спец≥альних бюджетних надходжень. ѕри ≥нших р≥зних умовах бюджетн≥ та соц≥ально-страхов≥ системи забезпечують населенню однаков≥ соц≥альн≥ гарант≥њ. ¬важають, що соц≥ально-страхова система дозвол¤Ї залучити кошти п≥дприЇмц≥в та прац≥вник≥в, зац≥кавлених в отриманн≥ медичноњ допомоги. ¬ цьому випадку ц≥льов≥ фонди формуютьс¤ на децентрал≥зован≥й основ≥. ћ≥сцева влада самост≥йно визначаЇ умови ф≥нансуванн¤ та розм≥р п≥льг. ÷ентральн≥а влада впливаЇ на р≥шенн¤ територ≥альних орган≥в за допомогою ц≥льових програм та субсид≥й.

ѕервинну меддопомогу надаЇ родинний л≥кар (або група л≥кар≥в). ¬≥н працюЇ в особист≥й приймальн≥, купуЇ чи арендуЇ медичне обладнанн¤, наймаЇ допом≥жний персонал. –одинн≥ л≥кар≥ не ¤вл¤ютьс¤ найманими службовц¤ми. ¬они д≥ють на основ≥ контракт≥в. ѕо сут≥ справи, це традиц≥йна приватна практика, але в умовах громадськоњ охорони здоров¢¤. Ћ≥кар отримуЇ винагороду в залежност≥ в≥д розм≥ру практики: чим б≥льше мешканц≥в, що до нього записалис¤, тим вищий його доход. ѕослуги л≥кар¤ оплачуЇ не пац≥Їнт, а л≥карн¤на каса (або аналог≥чна орган≥зац≥¤) у сувор≥й в≥дпов≥дност≥ з виписаним пац≥Їнту рахунком. ’ороший л≥кар заробл¤Ї набагато б≥льше, н≥ж його недосв≥дчений чи неуважний колега, ¤кого пац≥Їнти обминають. ƒл¤ пац≥Їнта послуги л≥кар¤ практично безплатн≥.

” л≥карн¤ному сектор≥ справа поставлена аналог≥чно: органи охорони здоров¢¤ п≥дписують з л≥карнею контракт, в ¤кому обумовлюЇтьс¤ об¢Їм л≥кувально-д≥агностичноњ допомоги та нормативи в≥дшкодуванн¤ витрат, диференц≥йован≥ по категор≥¤х складност≥ захворювань. ќсновна частина л≥карень - мун≥ц≥пальн≥, що мають статус приватних безприбуткових установ. ќтримавши початков≥ кошти в≥д засновник≥в (серед ¤ких державн≥ органи далеко не завжди Ї основними), ц≥ л≥карн≥ розвиваютьс¤ пот≥м на основ≥ самоокупност≥, за рахунок зароблених кошт≥в. ѕрибуток направл¤Їтьс¤ на розвиток самоњ л≥карн≥.

ƒержава заохочуЇ розвиток комерц≥йних медичних заклад≥в, розширенн¤ можливостей отриманн¤ додаткових послуг за плату в сам≥й с≥тц≥ громадськоњ охорони здоров¢¤. „астина вартост≥ л≥куванн¤ перекладаЇтьс¤ на пац≥Їнт≥в. ¬ ‘–Ќ, починаючи з 1983р., кожен пац≥Їнт л≥карн≥ (за вин¤тком д≥тей) вносить 5 марок в день, причому ц¤ сума подвоюЇтьс¤ п≥сл¤ другого тижн¤ госп≥тал≥зац≥њ. ” ‘ранц≥њ в тому ж роц≥ була введена тверда плата - 20 франк≥в в день - в доповненн¤ до оплати з власних кошт≥в 30% вартост≥ лабораторних анал≥з≥в та 20% гонорару л≥карн¤ного л≥кар¤. —усп≥льна думка на «аход≥ в основному висловлюЇтьс¤ на користь ≥снуванн¤ ≥ державноњ, ≥ приватноњ медицини.

ƒопомога по хвороб≥ виплачуЇтьс¤: в Ќорвег≥њ - в розм≥р≥ 100% зароб≥тку на прот¤з≥ року хвороби, в ‘–Ќ - 100% зароб≥тку при строку виплати 6 тижн≥в, в подальшому - до 80%, в јвстрал≥њ - 100% зароб≥тку на прот¤з≥ 4-12 тижн≥в хвороби, пот≥м 75% на прот¤з≥ максимум 28 тижн≥в. ¬ ƒан≥њ виплачують 90% без обмеженн¤ строку виплати, в ‘≥нл¤нд≥њ - 60% на прот¤з≥ максимум 300 дн≥в хвороби, в Ќ≥дерландах - 70%, в Ѕельг≥њ - 60% зароб≥тку на прот¤з≥ року хвороби, в япон≥њ - 60% зароб≥тку, в ¬еликобритан≥њ - 52-84% зароб≥тку в перш≥ 6 м≥с¤ц≥в хвороби, в ≤тал≥њ - 50% в перш≥ 20 дн≥в хвороби, в подальшому - 66%, у ‘ранц≥њ - 50% зароб≥тку виплачуЇтьс¤ на прот¤з≥ 30 дн≥в, 66% - у наступн≥ дн≥ хвороби при на¤вност≥ трьох та б≥льше д≥тей. ¬ —Ўј виплачують 5 - 66% зароб≥тку (виплата в≥дбуваЇтьс¤ в 6 штатах), в Ўвейцар≥њ - в залежност≥ в≥д умов страхуванн¤ м≥н≥мум 2 франка на день, строк виплати не б≥льше 720 дн≥в.

ƒопомога родин≥. ѕри народженн≥ дитини надаЇтьс¤ в≥дпустка: в „—‘– - 28 тижн≥в, ¬енгр≥њ - 24, ≤тал≥њ - 31 тиждень, в Ѕолгар≥њ при народженн≥ первенц¤ - 120 дн≥в, другоњ дитини - 150, третьоњ - 180, четвертоњ та наступних - знову 120 дн≥в. ” ‘ранц≥њ при народженн≥ третьоњ дитини в≥дпустка зб≥льшуЇтьс¤ до 26 тижн≥в. «г≥дно " одексу про працю≤ ”крањни, в ”крањн≥ при народженн≥ дитини надаЇтьс¤ в≥дпустка 56 (у раз≥ ненормальних род≥в або народженн¤ двох чи б≥льше д≥тей - 70) календарних дн≥в.

¬еличина допомоги по ваг≥тност≥ та пологах коливаЇтьс¤ в≥д 60% (япон≥¤,  анада) до 100% зарплати (јвстр≥¤, а також крањни, що входили до  –≈¬, за вин¤тком „—‘–, де допомога складала 90%, та –умун≥њ, де вона дор≥внювала 50-85% зарплати). ¬ јвстр≥њ допомога зб≥льшуЇтьс¤, ¤кщо мати в пер≥од ваг≥тност≥, а пот≥м дитина на прот¤з≥ перших рок≥в житт¤ знаходились п≥д медичним контролем. як вважають спец≥ал≥сти, саме в результат≥ цих заход≥в р≥вень дит¤чоњ смертност≥ у крањн≥ значно понизивс¤. ƒопомога при народженн≥ дитини носить або одноразовий характер або виплачуЇтьс¤ на прот¤з≥ визначеного пер≥оду (у ‘ранц≥њ - 5 м≥с¤ц≥в до полог≥в, один м≥с¤ць в пер≥од полог≥в та три м≥с¤ц≥ п≥сл¤ них). ¬ ”крањн≥ допомога по ваг≥тност≥ ≥ родах виплачуЇтьс¤ прот¤гом ус≥Їњ в≥дпустки  по ваг≥тност≥ ≥ родах в розм≥р≥ повного зароб≥тку, що вказано у " одекс≥ про працю≤ ”крањни.

ƒопомога на д≥тей виплачуЇтьс¤: у ‘ранц≥њ - на кожну дитину, починаючи з другого року до 16 рок≥в, а на ту, що навчаЇтьс¤, - до 20 рок≥в, в ‘–Ќ - на д≥тей, ¤к≥ не можуть почати чи продовжити профес≥йну п≥дготовку ≥ не мають роботи, - до 21 року. ¬ Ўвец≥њ допомога надаЇтьс¤ дл¤ д≥тей у в≥ц≥ до 16 рок≥в (дл¤ тих, що навчаютьс¤, - до зак≥нченн¤ навчанн¤), причому њњ розм≥р зб≥льшуЇтьс¤ на другу дитину у два рази, на третю - в 3,5 рази, починаючи з четвертоњ - в 5 раз≥в. ¬ ”крањн≥ допомога на дитину в≥ком до 14 рок≥в надаЇтьс¤ на п≥льгових умовах, а також у вигл¤д≥ матер≥альноњ допомоги або безкоштовних пут≥вок до санатор≥њв та будинк≥в в≥дпочинку.

«астосовуютьс¤ й ≥нш≥ заходи по наданню допомоги родинам: п≥льгове оподаткуванн¤ родин з д≥тьми (—Ўј), допомога на навчанн¤ д≥тей (‘–Ќ), знижки на квартплату та п≥льгов≥ позички ≥ кредити на буд≥вництво житла (‘ранц≥¤), заходи по розвитку системи дошк≥льних та шк≥льних установ.

«араз практично вс≥ крањни в≥дмовились в≥д ≥дењ повноњ компенсац≥њ фактичних витрат на д≥тей. –≥зн≥ види допомоги родин≥ покривають 40% затрат на утриманн¤ та вихованн¤ д≥тей, в „—‘– - трохи б≥льше 60%.

як правило, наданн¤ родинноњ допомоги в багатьох крањнах у тепер≥шн≥й час не залежить в≥д доходу батьк≥в-отримувач≥в. јле, наприклад, в ‘–Ќ, Ѕельг≥њ, ≤тал≥њ, ‘ранц≥њ ≥снують спец≥альн≥ положенн¤, що визначають граничний розм≥р доход≥в при виплат≥ окремих вид≥в допомоги.

ќплачуван≥ в≥дпустки дл¤ батьк≥в по нагл¤ду за хворою дитиною обмежуютьс¤ або визначеним числом дн≥в у роц≥ ( у Ќорвег≥њ - 10 дн≥в, в ”крањн≥ - 14 дн≥в), або числом дн≥в хвороби.

«акон ”крањни "ѕро державну допомогу с≥м'¤м з д≥тьми" (21.11.92 р.) установлюЇ гарантований державою р≥вень матер≥альноњ п≥дтримки с≥мей з д≥тьми шл¤хом наданн¤ державноњ допомоги з урахуванн¤м складу с≥м'њ, доход≥в, в≥ку, стану здоров'¤ д≥тей тощо.

«г≥дно з цим «аконом призначаютьс¤ так≥ види державноњ допомоги: 1.допомога по ваг≥тност≥ ≥ пологах; 2.одноразова допомога при народженн≥ дитини; 3.допомога по догл¤ду за дитиною; 4.грошов≥ виплати матер¤м (батькам), зайн¤тим догл¤дом трьох ≥ б≥льше д≥тей в≥ком до 16 рок≥в; 5.допомога по догл¤ду за дитиною-≥нвал≥дом; 6.допомога по тимчасов≥й непрацездатност≥ у зв ' ¤зку з догл¤дом за хворою дитиною; 7.допомога на д≥тей в≥ком до 16 рок≥в (учн≥в - до 18 рок≥в); 8.допомога на д≥тей одиноким матер¤м; 9. допомога на д≥тей в≥йськовослужбовц≥в строковоњ служби; 10.допомога на д≥тей, що перебувають п≥д оп≥кою, п≥клуванн¤м; 11.тимчасова допомога на неповнол≥тн≥х д≥тей, батьки ¤ких ухил¤ютьс¤ в≥д сплати ал≥мент≥в, або коли ст¤гненн¤ ал≥мент≥в неможливе.

«акон визначаЇ розм≥ри ц≥Їњ допомоги у процентах до зарплати чи у сп≥вв≥дношенн≥ до м≥н≥мальноњ зарплати.

ѕенс≥њ по старост≥, ≥нвал≥дност≥ та непрацездатност≥. ¬ р¤д≥ крањн пенс≥¤ по старост≥ встановлюЇтьс¤ у ф≥ксованому розм≥р≥. ¬ —Ўј це 122 - 709 дол. у м≥с¤ць, в Ќ≥дерландах 1161 гульден, в ƒан≥њ - 2956 крон, ‘≥нл¤нд≥њ - 307 марок. ¬ ≥нших крањнах розм≥р пенс≥њ залежить в≥д середнього зароб≥тку: у ‘ранц≥њ вона складаЇ 50% середнього доходу за останн≥ 10 рок≥в перед виходом на пенс≥ю, в Ѕельг≥њ - 60%. ¬ де¤ких крањнах при призначенн≥ пенс≥њ враховуЇтьс¤, ск≥льки рок≥в пенс≥онер виплачував страхов≥ внески. ¬ ‘–Ќ пенс≥¤ встановлюЇтьс¤ в розм≥р≥ 1,5% середнього доходу за останн≥ 5 рок≥в, охоплених договором страхуванн¤, в ≤тал≥њ - в розм≥р≥ 2% середнього доходу за останн≥ 5 рок≥в, помножен≥ на к≥льк≥сть рок≥в, на ¤к≥ укладено догов≥р страхуванн¤. ¬ де¤ких крањнах до пенс≥њ, визначеноњ за таким принципом, додаЇтьс¤ певна ф≥ксована сума. ¬ япон≥њ пенс≥¤ встановлюЇтьс¤ у розм≥р≥ 1% в≥д середнього доходу на прот¤з≥ всього трудового житт¤, помноженого на к≥льк≥сть рок≥в, охоплених договором страхуванн¤, плюс 2050 ≥Їн, в јнгл≥њ - 1,25% в≥д доход≥в, на ¤к≥ поширюЇтьс¤ догов≥р страхуванн¤, помножен≥ на к≥льк≥сть рок≥в його д≥њ, починаючи з 1978 р., плюс 35,8 ф.ст. на тиждень. ¬ Ўвейцар≥њ щом≥с¤чно виплачують 552 франка плюс 1,67% в≥д середнього доходу, п≥драхованого з поправкою на ≥нфл¤ц≥ю. ¬ Ќорвег≥њ плат¤ть у р≥к 24200 крон плюс 45% р≥зниц≥ м≥ж загальною сумою доходу, на ¤ку поширюЇтьс¤ догов≥р страхуванн¤, та базовою сумою, що приблизно дор≥внюЇ прожитковому м≥н≥муму. ¬ јвстрал≥њ пенс≥¤ складаЇ 1,9% середньор≥чного доходу за останн≥ 5 рок≥в перед виходом на пенс≥ю, помножен≥ на к≥льк≥сть рок≥в, охоплених договором страхуванн¤, але не вище 79,5% середньор≥чного зароб≥тку.

ѕенс≥йний в≥к в —Ўј та ‘–Ќ дл¤ чолов≥к≥в та ж≥нок 65 рок≥в (або 62 роки при зменшенному розм≥ру пенс≥њ), у ¬еликобритан≥њ 65 рок≥в дл¤ чолов≥к≥в та 60 рок≥в дл¤ ж≥нок, в Ўвец≥њ - 67 рок≥в, в ”крањн≥ - 60 рок≥в дл¤ чолов≥к≥в та 55 рок≥в дл¤ ж≥нок.

ѕенс≥¤ по ≥нвал≥дност≥ звичайно дор≥внюЇ пенс≥њ по старост≥ (—Ўј, япон≥¤, ‘ранц≥¤, ‘–Ќ, ≤тал≥¤, ¬еликобритан≥¤, ƒан≥¤, ‘≥нл¤нд≥¤, јвстр≥¤, Ўвейцар≥¤). ¬ Ќорвег≥њ вона дор≥внюЇ пенс≥њ по старост≥ з певними доплатами до нењ, в Ќ≥дерландах складаЇ 70% зароб≥тку, в Ѕельг≥њ - 43,5% зароб≥тку (при на¤вност≥ утриманц≥в - 66% зароб≥тку). ¬ ”крањн≥ пенс≥њ по  ≥нвал≥дност≥  призначаютьс¤ в  таких  розм≥рах:  ≥нвал≥дам ≤ групи - 70 в≥дсотк≥в; ≥нвал≥дам ≤≤ групи - 60 в≥дсотк≥в; ≥нвал≥дам ≤≤≤ групи - 40 в≥дсотк≥в в≥д середньом≥с¤чного зароб≥тку.

ѕенс≥¤ по непрацездатност≥ встановлюЇтьс¤ звичайно у в≥дсотку в≥д зароб≥тку: в —Ўј - 60% у б≥льшост≥ штат≥в, япон≥њ - до 86%, Ќ≥дерландах - до 70%, ƒан≥њ - до 75%, Ўвейцар≥њ - до 80%, у ‘ранц≥њ, Ѕельг≥њ, Ќорвег≥њ вона може складати до 100% зароб≥тку, в јнгл≥њ - максимум 56,4 ф.ст. на тиждень, у ‘≥нл¤нд≥њ - 85% зароб≥тку плюс 40% у зв¢¤зку з повною втратою працездатност≥. ¬ де¤ких крањнах даЇтьс¤ надбавка на кожну дитину, що знаходитьс¤ на утриманн≥. ѕенс≥¤ по непрацездатност≥ в ‘–Ќ складаЇ 66% зароб≥тку + 10% на дитину, ¤ка знаходитьс¤ на утриманн≥, в ≤тал≥њ в≥дпов≥дно до 100% та 5%, в јвстр≥њ - до 66% та 10%.

–еорган≥зац≥¤ системи соц≥ального захисту. —истема соц≥ального захисту, що сформувалас¤ в —–—–, за думкою де¤ких автор≥в, маЇ суттЇв≥ недол≥ки.

1. ѕр¤м≥ та поб≥чн≥ дотац≥њ на продукти харчуванн¤, товари дл¤ д≥тей та людей похилого в≥ку, на житло, осв≥ту, охорону здоров¢¤, культурно-оздоровлюльван≥ заходи спри¤ють формуванню утриманства, породжують зр≥вн¤л≥вну у розпод≥л≥. Ћюдина њх не заробл¤Ї - ≥ це породжуЇ втрату ≥н≥ц≥ативи, ≥нтересу до п≥двищенн¤ квал≥ф≥кац≥њ, пошук обх≥дних шл¤х≥в, що в≥дкривають шл¤х до деф≥цитних товар≥в та послуг.

2. ƒ≥юча система розпод≥лу сусп≥льних фонд≥в споживанн¤ полишаЇ людину свободи вибору: де жити, ¤ку мати квартиру, ¤к ≥ в кого л≥куватис¤, де ≥ чого навчати д≥тей та т.п.

3. ¬ —–—– частка зарплати у вартост≥ продукц≥њ, що виробл¤Їтьс¤, була у два рази нижча, н≥ж у розвинутих крањнах. ÷е обмежувало можлив≥сть заробл¤ти життЇв≥ блага: на зарплату можна було придбати продукти харчуванн¤, од¤г, мебл≥, електропобутов≥ товари, зокрема житло, на б≥льше вона не була розрахована. ѕри пониженн≥й зарплат≥ невиг≥дне використанн¤ новоњ техн≥ки та технолог≥њ, проведенн¤ заход≥в, що збер≥гають робочу силу чи дозвол¤ють њњ краще використовувати: по охорон≥ прац≥, розвитку охорони здоров¢¤, нормал≥зац≥њ еколог≥чноњ обстановки. —уттЇве п≥двишенн¤ зарплати за рахунок включенн¤ в нењ витрат на охорону здоров¢¤, осв≥ту, оплату в повному об¢Їм≥ житла та ≥н. повинн≥ зац≥кавити п≥дприЇмства краще використовувати робочу силу.

4. ƒотац≥њ на продукти харчуванн¤, на утриманн¤  житла розпод≥л¤лись таким чином, що б≥льше њх отримували т≥ родини, де б≥льш  висок≥ доходи. якщо в розрахунку на 1 кг м¢¤са дотац≥¤ складала 4-5 крб., то той, хто вживаЇ м¢¤са 40 кг на р≥к, використовував 160 - 200 крб. дотац≥њ, а споживаючий 120 кг - 480 - 600 крб.

5. ѕ≥дтримка родин з д≥тьми зд≥йснювалась, зокрема, за рахунок занижених ц≥н на товари дит¤чого асортименту та п≥дручники. ¬иробник такого роду товар≥в (на ¤к≥ вид≥л¤ють дотац≥њ з бюджету) звичайно не зац≥кавлений у зб≥льшенн≥ њх виробництва, розширенн≥ асортименту.  р≥м цього, б≥л¤ 40% товар≥в дит¤чого асортименту купувало доросле населенн¤, а до 20% д≥тей (п≥дл≥тк≥в) були змушен≥ купувати товари дорослого асортименту.

6. ƒержавн≥ установи соц≥альноњ сфери працюють на некомерц≥йних засадах. ќц≥нку њх д≥¤льност≥ тому даЇ не споживач, що оплачуЇ своњми грошима њх послуги, а  контролююч≥ органи. ¬ цих умовах найважлив≥шим Ї не реальне д≥ло, а вм≥лий зв≥т про д≥¤льн≥сть. —лужбовц≥ не хочуть працювати з повною в≥ддачею, в≥ддають перевагу обгрунтуванн¤м перед вищесто¤чою орган≥зац≥Їю необх≥дн≥сть додатковоњ робочоњ сили, ухил¤ютьс¤ в≥д прийн¤тт¤ самост≥йних р≥шень, неуважн≥ до кл≥Їнт≥в. “ут низька ¤к≥сть обслуговуванн¤, ≥снуЇ великий бюрократичний апарат.

7. ¬елик≥ податки, за рахунок ¤ких ф≥нансуЇтьс¤ соц≥альний захист, знижують конкурентоздатн≥сть продукц≥њ тих крањн, де б≥льш розвинутий соц≥альний захист.

ѕропонувалос¤:

1. ѕри плануванн≥, управл≥нн≥ та розпод≥л≥ ор≥Їнтуватис¤ на систему науково-обгрунтованих норматив≥в (соц≥альних норматив≥в). Ќайважлив≥ш≥ з них (прожитковий м≥н≥мум, м≥н≥мум зарплати) повинн≥ затверджуватис¤ на державному р≥вн≥.

«авд¤ки нормативам, громад¤нам буде забезпечений р≥вно гарантований доступ до осв≥ти, охорони злоров¢¤, житла: вони будуть надаватис¤ безкоштовно у ч≥тко визначених розм≥рах та сферах. ѕослуги понад стандартний гарантований м≥н≥мум повинн≥ оплачуватись з власних  або колективних доход≥в, а також з м≥сцевих бюджет≥в. “акий п≥дх≥д, за задумом, повинен посилити стимули до прац≥,  залучити власн≥ доходи населенн¤ дл¤ розв¢¤занн¤ соц≥альних проблем, забезпечити соц≥ально слабким верствам населенн¤ перевагу у використанн≥  сусп≥льних фонд≥в споживанн¤.

2. ¬≥дм≥нити дотац≥њ п≥дприЇмствам на виробництво товар≥в дл¤ д≥тей (приблизно 4 млрд. крб. дореформенних карбованц≥в), а кошти, що зв≥льнилис¤, направити на диференц≥йован≥ компенсац≥йн≥ виплати родинам, ¤к≥ мають д≥тей. јналог≥чно пропонувалос¤ вчинити з товарами першоњ необх≥дност≥: продавати њх по вартост≥, а дотац≥њ, що зв≥льнилис¤, направити на забезпеченн¤ прожиткового м≥н≥муму або дл¤ видач≥ продовольчих талон≥в найменш забезпеченим громад¤нам.

3. ѕри розв¢¤занн≥ проблем житла гарантувати компенсац≥ю частини власних затрат на ц≥ ц≥л≥ (в залежност≥ в≥д рег≥ону 4-5 тис. крб.). ‘актично це р≥внозначно гарант≥њ безкоштовного наданн¤ людин≥ в≥дпов≥дного розм≥ру житловоњ площ≥. «атрати понад соц≥альний норматив, витрати на буд≥вництво б≥льш комфортного чи б≥льшого за розм≥рами житла працездатне населенн¤ повинно було оплачувати з власних доход≥в та кошт≥в, що вид≥л¤ютьс¤ п≥дприЇмствами.

” 80-≥ роки у «ах≥дн≥й ™вроп≥ запанували консервативно-л≥беральн≥ тенденц≥њ, що спри¤ло послабленню рол≥ держави у розв¢¤занн≥ найважлив≥ших соц≥альних питань.  ритикувалис¤ т≥ ж недол≥ки системи соц≥ального захисту, ¤к≥ були ≥ у нас. јле у 90-≥ роки стають пом≥тними зворотн≥ тенденц≥њ, направлен≥ на "ренессанс" державноњ пол≥тики в соц≥ально-економ≥чн≥й галуз≥.

 ритикувати систему соц≥ального захисту було легко у пер≥од, коли проводилас¤ пол≥тика "загального добробуту": вс≥ плюси, ¤к≥ вона забезпечувала, здавалис¤ звичними ≥ зрозум≥лими, а недол≥ки (висок≥ податки ≥ т.п.) кричущими.  ѕоложенн¤ зм≥нилос¤, коли у багатьох сферах економ≥ки не стала проводитис¤ пол≥тика "загального  добробуту". —тало зрозум≥ло, ¤к багато вона давала р¤довим громад¤нам.

∆орстк≥ заходи по обмеженню витрат на соц≥альн≥ потреби негативно вплинули на стан ринку, попиту та д≥ловоњ активност≥. ÷е призвело до зниженн¤ темп≥в зростанн¤ економ≥ки, в ƒан≥њ - до зменшенн¤ ¬¬ѕ. Ќа високому р≥вн≥ стаб≥л≥зувалос¤ безроб≥тт¤. «меншилос¤ надходженн¤ ф≥нансових кошт≥в в держбюджет, що в≥дбилос¤ на зниженн≥ об¢Їм≥в допомоги тим, хто втратив роботу. «меншенн¤ ≥нвестиц≥њ  призвело до стар≥нн¤ парку машин та обладнанн¤ ≥ заважало зд≥йсненню план≥в п≥двищенн¤ конкурентноздатност≥ продукц≥њ нац≥онального виробництва. ѕосилилас¤ соц≥альна напружен≥сть у сусп≥льств≥.

—проби реформувати систему соц≥ального захисту в крањнах —Ќ√ в пер≥од пад≥нн¤ виробництва ведуть до зменшенн¤ ≥ так невеликих затрат на охорону здоров¢¤ та ≥нш≥ види соц≥ального захисту, робл¤ть медицину недоступною дл¤ б≥дн≥ших прошарк≥в населенн¤.   

«ј¬ƒјЌЌя ѕќ ¬»¬„≈ЌЌё “≈ћ» 10.

1.     «асади регулюванн¤ зарплати. «акони ”крањни "ѕро оплату прац≥" та "ѕро колективн≥ договори та угоди".

2.     –егулюванн¤ р≥вн¤ житт¤. «акон ”крањни "ѕро прожитковий м≥н≥мум" та "ѕро межу малозабезпеченост≥".

3.     ≤ндексац≥¤ доход≥в. «акон ”крањни "ѕро ≥ндексац≥ю грошових доход≥в населенн¤". ѕор¤док проведенн¤ грошових доход≥в.

4.     «акон ”крањни "ќснови законодавства ”крањни про загальнообов¢¤зкове соц≥альне страхуванн¤".

5.     «акон ”крањни "ѕро зайн¤т≥сть населенн¤".

ѕроблеми реорган≥зац≥њ соц≥ального захисту.

<< попередн¤     зм≥ст     наступна >>