4.2. –ќ«¬Тя«јЌЌя —“–” “”–Ќ»’ ѕ–ќЅЋ≈ћ ѕќƒј“ ќ¬ќѓ —»—“≈ћ» ѕодоланн¤ комплексу структурних проблем податковоњ системи, що охарактеризован≥ в попередн≥х розд≥лах роботи, становить першочергову складову рац≥онал≥зац≥њ податковоњ системи, ¤ка забезпечуЇ п≥двищенн¤ њњ функц≥онуванн¤. ѕроцес розвТ¤занн¤ цих проблем включаЇ багато взаЇмоповТ¤заних завдань, ¤к≥ досить ч≥тко под≥л¤ютьс¤ на окрем≥ напр¤ми, що характеризуватимуть нову структуру податковоњ системи:
1) л≥кв≥дац≥¤ другор¤дних у ф≥скальному план≥ податк≥в;
2) пошук альтернативних обТЇкт≥в оподаткуванн¤;
3) реформуванн¤ окремих податк≥в.
≤снуванн¤ у чинн≥й податков≥й систем≥ б≥л¤ 40 вид≥в податк≥в, внеск≥в, платеж≥в значно ускладнюЇ саму систему оподаткуванн¤. ÷е даЇ п≥дстави дл¤ удосконаленн¤ структури податковоњ системи шл¤хом скороченн¤ перел≥ку другор¤дних податк≥в та збор≥в, ¤к≥ мають незначний обс¤г надходжень. «окрема, це стосуЇтьс¤ плати за державну реЇстрац≥ю субТЇкт≥в п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ та податку на промисел. ѓх доц≥льно обТЇднати та сплачувати лише ¤к Їдиний податок дл¤ субТЇкт≥в малого п≥дприЇмництва. р≥м того, плату за наданн¤ послуг з оформленн¤ документ≥в на право вињзду за кордон доц≥льно в≥днести до державного мита, тому що це Ї р≥зновидом оплати послуг, ¤к≥ надаЇ держава громад¤нам.
¬т≥м, не можна п≥дходити загально до вир≥шенн¤ ц≥Їњ проблеми, оск≥льки виникаЇ таке протир≥чч¤. « одного боку, стоњть завданн¤ скасуванн¤ другор¤дних у ф≥скальному план≥ податк≥в. « ≥ншого Ц виникаЇ проблема пошуку джерел покритт¤ деф≥циту бюджетних кошт≥в.
–еал≥зац≥¤ другого напр¤му розвТ¤занн¤ структурних проблем Ц пошуку альтернативних обТЇкт≥в оподаткуванн¤ Ц даЇ можлив≥сть дл¤ розвТ¤занн¤ цього протир≥чч¤. ÷е, зокрема, може бути введенн¤ рентноњ плати за спец≥альне використанн¤ л≥сових ресурс≥в, платеж≥в за користуванн¤ надрами. ѕри цьому њх доц≥льно обТЇднати у Їдиний податок Ц зб≥р за спец≥альне використанн¤ природних ресурс≥в. ¬рахуванн¤ у ц≥н≥ л≥ценз≥њ, ¤ка надаЇтьс¤ на право видобутку/використанн¤ природних ресурс≥в, њх варт≥сноњ оц≥нки буде спри¤ти, кр≥м поповненн¤ дох≥дноњ частити бюджету, ще й розширенню арсеналу регул¤тивних ≥нструмент≥в держави щодо удосконаленн¤ економ≥чного механ≥зму користуванн¤ надрами.
ќсобливого значенн¤ у цьому контекст≥ набуваЇ введенн¤ податку на нерухом≥сть. «аруб≥жний досв≥д переконуЇ, що цей податок ст¤гуЇтьс¤ у багатьох крањнах ≥ формуЇ суттЇву частку доход≥в м≥сцевих бюджет≥в. «окрема, м≥ста —получених Ўтат≥в јмерики головним джерелом своњх бюджет≥в мають податок на майно. “ак, у м. Ќью-…орк цей податок забезпечуЇ 40 % власних доход≥в бюджету м≥ста. ≤ цьому Ї по¤сненн¤. Ќерухом≥сть Ї одним з ун≥кальних обТЇкт≥в, здатних забезпечити стаб≥льний та прогнозований прибуток. ¬≥зуальна наочн≥сть, пост≥йн≥сть м≥сцезнаходженн¤, тривал≥сть ≥снуванн¤, державна реЇстрац≥¤ Ц це т≥ риси, що перетворюють нерухом≥сть в ун≥кальний обТЇкт оподаткуванн¤.
¬одночас в ”крањн≥ податок на нерухом≥сть майже не набув в≥дпов≥дного використанн¤. –азом з тим, в≥н маЇ ту властив≥сть, ¤ка робить його введенн¤ в ”крањн≥ особливо необх≥дним. ¬она пол¤гаЇ в тому, що базу оподаткуванн¤ практично не можна приховати. ÷е, в свою чергу, дозвол¤Ї забезпечити бюджет сталими надходженн¤ми.
ѕодаток на нерухом≥сть маЇ особливе значенн¤ з огл¤ду на комплекс соц≥ально-економ≥чних проблем. « точки зору принцип≥в соц≥альноњ справедливост≥, необх≥дн≥сть його запровадженн¤ пол¤гаЇ в тому, що в≥н дозвол¤Ї н≥велювати значний р≥вень диференц≥ац≥њ доход≥в ≥ њх накопиченн¤ у руках окремих ос≥б. ¬одночас сл≥д наголосити, що запровадженн¤ податку на нерухом≥сть на сучасному етап≥ соц≥ально-економ≥чного розвитку ”крањни потребуЇ надзвичайно виважених п≥дход≥в до формуванн¤ механ≥зму його справл¤нн¤. ¬ ≥ншому раз≥ можуть виникнути непередбачуван≥ насл≥дки ¤к дл¤ держави у ц≥лому, так ≥ дл¤ окремих юридичних ≥ ф≥зичних ос≥б. ÷е, зокрема, повТ¤зано з тенденц≥Їю розшаруванн¤ сусп≥льства за майновою ознакою. ўоб помТ¤кшити ц≥ процеси, сл≥д передбачити широку базу п≥льг дл¤ ф≥зичних ос≥б. « метою уникненн¤ обвального податкового навантаженн¤ на в≥тчизн¤них товаровиробник≥в сл≥д вводити цей податок на обТЇкти виробничого призначенн¤ поетапного.
ƒиференц≥ац≥¤ нерухомост≥ за ознакою напр¤м≥в њњ використанн¤ (дл¤ особистих та виробничих потреб) спри¤тиме створенню передумов дл¤ стаб≥льного ≥ ефективного волод≥нн¤ нею, зокрема, стосовно господарюючих субТЇкт≥в, у напр¤м≥ оптим≥зац≥њ структури майна, м≥н≥м≥зац≥њ витрат на виробництво ≥ п≥двищенн¤ рентабельност≥. ўодо використанн¤ нерухомост≥ ¤к споживчого блага Ц формуватиме ефективного власника житла, зменшуватиме розб≥жност≥ у р≥вн¤х добробуту член≥в сусп≥льства.
÷ей податок повинен мати статус м≥сцевого. ÷е апр≥ор≥ п≥двищуЇ його ефективн≥сть та надаЇ можлив≥сть сформувати м≥цну ф≥нансову базу дл¤ орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤, наповнюючи реальним зм≥стом задекларовану самост≥йн≥сть м≥сцевих орган≥в влади. ÷е стане конкретним шл¤хом розвТ¤занн¤ суперечностей у м≥жбюджетних в≥дносинах, ¤к≥ сьогодн≥ дос¤гли свого апоге¤.
«аходи, повТ¤зан≥ ≥з введенн¤м податку на нерухом≥сть, потребують певних витрат дл¤ формуванн¤ ≥нформац≥йноњ системи даних про обТЇкти нерухомого майна, проведенн¤ варт≥сноњ оц≥нки нерухомост≥ ≥з занесенн¤м цих даних у в≥дпов≥дну базу тощо. ќднак под≥бн≥ адм≥н≥стративн≥ витрати будуть меншими пор≥вн¤но з оч≥куваними надходженн¤ми в≥д цього податку, хоча сл≥д враховувати часовий лаг, що виникаЇ при цьому.
¬веденн¤ податку на нерухом≥сть, кр≥м вир≥шенн¤ зазначених проблем, буде мати й ≥нш≥ позитивн≥ насл≥дки.
ѕо-перше, спри¤тиме дет≥н≥зац≥њ майнових в≥дносин через встановленн¤ реального власника майна, зменшенн¤ можливостей отриманн¤ необірунтованих соц≥альних п≥льг та субсид≥й.
ѕо-друге, розвиватиме ≥нститут приватноњ власност≥, створенн¤ середнього класу, на ¤кий спираЇтьс¤ стаб≥льне демократичне сусп≥льство.
÷е також стане поштовхом до формуванн¤ ринковоњ св≥домост≥ у переважноњ б≥льшост≥ населенн¤. ƒоц≥льно згадати про досв≥д крањн ÷ентральноњ ™вропи, зокрема „ех≥њ, де було реал≥зовано механ≥зм реституц≥њ приватноњ власност≥, що певною м≥рою спри¤ло утвердженню б≥льш розвинених ринкових форм господарюванн¤ та спри¤ло економ≥чному зростанню.
¬ажливим напр¤мом розвТ¤занн¤ структурних проблем можна вважати запровадженн¤ Їдиного соц≥ального податку, ¤кий в≥дсутн≥й у чинн≥й систем≥ оподаткуванн¤. ™диний соц≥альний податок передбачаЇ ун≥ф≥кац≥ю податковоњ бази дл¤ сплати податку до вс≥х державних позабюджетних соц≥альних фонд≥в, що значно полегшить стан платник≥в податк≥в.
¬ Їдиному соц≥альному податку доц≥льно обТЇднати вс≥ д≥юч≥ соц≥альн≥ фонди, а саме: ѕенс≥йний фонд, ‘онд соц≥ального захисту та ‘онд спри¤нн¤ зайн¤тост≥ населенн¤. «ам≥сть трьох в≥драхувань доц≥льно ввести один зб≥р, ¤кий сплачуЇтьс¤ за Їдиними правилами та у Їдин≥ терм≥ни. Ѕазою оподаткуванн¤ маЇ бути фонд оплати прац≥, а ставка податку встановлюЇтьс¤ на р≥вн≥ 30 %.
” такому випадку зам≥сть в≥драхувань до державних ц≥льових фонд≥в, ¤к≥ формально залишалис¤ поза межами податковоњ системи, у њњ нов≥й структур≥ ≥снуватиме соц≥альний податок. ƒо реч≥, це буде узгоджуватис¤ ≥з практикою крањн ќ≈—–, де внески на соц≥альне страхуванн¤ розгл¤даютьс¤ ¤к податки. ¬веденн¤ Їдиного соц≥ального податку означатиме визначенн¤ реального р≥вн¤ податкового навантаженн¤ на ф≥зичних та юридичних ос≥б. ÷е нововведенн¤ зменшить податкове навантаженн¤ на фонд оплати прац≥ та спростить зв≥тн≥сть, повТ¤зану з функц≥онуванн¤м таких фонд≥в, дозволить спростити процедуру його збору, забезпечить одноман≥тн≥сть податковоњ бази, однаков≥ ф≥нансов≥ санкц≥њ та гарант≥њ захищеност≥ платник≥в, зменшить к≥льк≥сть перев≥рок.
«а рахунок соц≥ального податку повинн≥ ф≥нансуватис¤ заходи, що зараз зд≥йснюютьс¤ з соц≥альних фонд≥в. —тавку податку сл≥д пер≥одично перегл¤дати з метою приведенн¤ у в≥дпов≥дн≥сть загальн≥й економ≥чн≥й ситуац≥њ соц≥альних витрат. «окрема, прискорити проведенн¤ ѕенс≥йноњ реформи шл¤хом переходу на персон≥ф≥кован≥ пенс≥йн≥ рахунки, що дасть реальну змогу скоротити ставку соц≥ального податку.
¬ умовах трансформац≥йних процес≥в, що в≥дбуваютьс¤ в економ≥ц≥ крањни, особливого значенн¤ набуваЇ мито ¤к один з головних ≥нструмент≥в регулюванн¤ зовн≥шньоеконом≥чноњ пол≥тики держави шл¤хом обмеженн¤ ввозу ≥ноземних товар≥в, захисту та заохоченн¤ розвитку в≥тчизн¤ного виробництва та стимулюванн¤ вивозу нац≥ональних товар≥в.
ќсновною спр¤мован≥стю ст¤гненн¤ мита Ї формуванн¤ рац≥ональноњ структури експорту та ≥мпорту в умовах в≥дсутност≥ пр¤мого втручанн¤ держави у цю сферу. Ќа в≥дм≥ну в≥д ≥нших, ф≥скальна функц≥¤ цього податку (формуванн¤ дох≥дноњ частини бюджету) маЇ вторинний характер, тому зб≥льшенн¤ питомоњ ваги мита в структур≥ податкових надходжень бюджету (що в≥дпов≥даЇ крањн≥, ¤ка знаходитьс¤ на перехрест≥ важливих торгових шл¤х≥в ≥ маЇ значний промисловий експортний потенц≥ал) повинно в≥дбуватис¤ не за рахунок зб≥льшенн¤ ставок цього податку, а шл¤хом розширенн¤ бази оподаткуванн¤. ÷е, перш за все, прокладанн¤ сучасних транспортних маг≥стралей, трубопровод≥в, побудова (модерн≥зац≥¤) митниць та морських порт≥в з≥ значною пропускною спроможн≥стю, що спри¤тиме суттЇвому зб≥льшенню товарооб≥гу через нашу крањну ≥, ¤к насл≥док, до зб≥льшенн¤ надходжень в≥д сплати мита. ѕо-друге, ур¤д маЇ актив≥зувати своњ зусилл¤ у напр¤м≥ укладанн¤ виг≥дних торговельних контракт≥в дл¤ в≥тчизн¤них товаровиробник≥в, зб≥льшенн¤ квот дл¤ нац≥ональноњ продукц≥њ, включенн¤ нашоњ крањни до ¬сесв≥тньоњ торговельноњ орган≥зац≥њ.
ƒо пр¤мих податк≥в також належить плата (податок) за землю. ’оча њњ частка у структур≥ доход≥в «веденого бюджету ”крањни незначна й у 2000 роц≥ становила лише 2,8 %, проте регулюючий потенц≥ал досить високий. ÷е, зокрема, стосуЇтьс¤ впливу диференц≥ац≥њ ставок податку за землю залежно в≥д рег≥ону на р≥вном≥рне розм≥щенн¤ продуктивних сил по територ≥њ крањни. ѕлата за землю, кр≥м того, спонукаЇ власника земл≥ або землекористувача до б≥льш рац≥онального використанн¤ земельних ресурс≥в.
оли мова йде про посиленн¤ рол≥ цього податку ¤к регул¤тора ефективного використанн¤ земл≥, то, в першу чергу, маЇтьс¤ на уваз≥ зб≥льшенн¤ обс¤г≥в надходжень в≥д плати за землю в натуральному вираженн≥. ј зростанн¤ питомоњ ваги цього податку в структур≥ доход≥в «веденого бюджету Ц вже питанн¤ другор¤дне, оск≥льки серед головних його недол≥к≥в Ї те, що сума його не залежить в≥д доход≥в, ¤к≥ отримуЇ власник або землекористувач. —аме тому в б≥льшост≥ розвинених крањн з ринковою економ≥кою частка податку на землю в структур≥ податкових надходжень незначна або зовс≥м в≥дсутн¤, ¤к, наприклад, у —Ўј.
√оловною проблемою з≥ сплати цього податку дл¤ ”крањни на сьогодн≥шн≥й день Ї завершенн¤ процесу економ≥чно обірунтованоњ грошовоњ оц≥нки ус≥х земельних д≥л¤нок у крањн≥ та законодавче визначенн¤ права власност≥ на землю, не задеклароване, а фактичне; врегулюванн¤ ус≥х юридичних та економ≥чних кол≥з≥й у питанн¤х волод≥нн¤ землею, њњ продажу, даруванн¤м, передач≥ у спадок тощо. —аме тод≥, коли цей ресурс буде мати визначену ц≥ну та фактичного власника, можна п≥дн≥мати питанн¤ про ефективне використанн¤ земл≥. “ому в подальшому цей податок може трансформуватис¤ у рентний плат≥ж за земельний ресурс, величина ¤кого залежатиме в≥д доходу, що буде отримувати власник або землекористувач в≥д його використанн¤.
¬ир≥шенн¤ питанн¤ щодо оптим≥зац≥њ перел≥ку податк≥в ≥ збор≥в маЇ в≥дбуватис¤ у двох площинах, а саме: визначенн¤ њх загальноњ к≥лькост≥, а також розпод≥л м≥ж бюджетами р≥зних р≥вн≥в. «г≥дно ≥з «аконом ”крањни Уѕро систему оподаткуванн¤Ф ус≥ податки ≥ збори (обовТ¤зков≥ платеж≥) под≥л¤ютьс¤ на загальнодержавн≥ та м≥сцев≥. “акий под≥л зд≥йснено в≥дпов≥дно до пол≥тичного устрою, ¤кий законодавчо визначений та закр≥плений у онституц≥њ ”крањни. « метою ф≥нансового забезпеченн¤ функц≥й, ¤к≥ покладено на державу, в≥дбувс¤ розпод≥л бюджет≥в на державний та м≥сцев≥ адекватно до системи делегуванн¤ влади.
—еред структурних проблем податковоњ системи сл≥д в≥дзначити значну нер≥вном≥рн≥сть у розпод≥л≥ податк≥в м≥ж бюджетами р≥зних р≥вн≥в (державним та м≥сцевими). ѕрот¤гом останн≥х трьох рок≥в частка м≥сцевих податк≥в ≥ збор≥в у структур≥ податкових надходжень була на р≥вн≥ не б≥льше 2 % в≥д загального обс¤гу. ÷е св≥дчить про ¤вну недостатн≥сть власних ф≥нансових ресурс≥в дл¤ вир≥шенн¤ завдань, що сто¤ть перед органами м≥сцевого самовр¤дуванн¤. “ака ситуац≥¤ призводить, у свою чергу, до виникненн¤ м≥жбюджетноњ кризи в крањн≥. ≤снуванн¤ практики повного або часткового закр≥пленн¤ надходжень в≥д справл¤нн¤ окремих загальнодержавних податк≥в у м≥сцевих бюджетах, механ≥зм наданн¤ ¤ких щороку зм≥нюЇтьс¤, не вир≥шуЇ ц≥Їњ проблеми остаточно, а т≥льки заган¤Ї у глухий кут ≥ робить њњ вир≥шенн¤ ще б≥льш проблематичним.
ƒл¤ вир≥шенн¤ проблеми ф≥нансового забезпеченн¤ м≥сцевих бюджет≥в необх≥дно законодавчо визначити джерела надходженн¤ кошт≥в до цих бюджет≥в. ¬ище вже йшла мова про введенн¤ податку на нерухом≥сть та включенн¤ його до складу м≥сцевих. р≥м того, дл¤ зм≥цненн¤ ф≥нансовоњ бази м≥сцевих бюджет≥в необх≥дно ч≥тко визначитис¤ з перел≥ком загальнодержавних та м≥сцевих податк≥в. —в≥това практика даЇ приклади ≥снуванн¤ в де¤ких крањнах самост≥йних м≥сцевих податк≥в (наприклад, податок на прибуток корпорац≥й) або розпод≥лу у певному сп≥вв≥дношенн≥ загальнодержавних податк≥в м≥ж бюджетами р≥зних р≥вн≥в. Ќа наш погл¤д, в ”крањн≥ б≥льш доц≥льним Ї останн≥й вар≥ант. Ќеобх≥дно встановити в≥драхуванн¤ в≥д загальнодержавних податк≥в на довготривал≥й основ≥ до м≥сцевих бюджет≥в. ѕод≥бну практику найб≥льш доц≥льно запровадити щодо податку на прибуток п≥дприЇмств та прибуткового податку з громад¤н. ÷е дозволить розвТ¤зати р¤д рег≥ональних соц≥ально-економ≥чних проблем.
¬иход¤чи з викладеного, доц≥льно використовувати наступну структуру податковоњ системи.
«агальнодержавн≥ податки 1. ѕрибутковий податок з громад¤н.
2. ѕодаток на прибуток п≥дприЇмств.
3. ™диний соц≥альний податок.
4. ѕодаток на додану варт≥сть.
5. јкцизи.
6. ћито.
7. ƒержавне мито.
8. «б≥р за спец≥альне використанн¤ природних ресурс≥в.
9. ѕлата за землю.
10. «б≥р в≥д плати за транзит через територ≥ю ”крањни м≥неральноњ сировини.
ћ≥сцев≥ податки ≥ збори 1. ћ≥сцевий прибутковий податок з громад¤н.
2. ћ≥сцевий податок на прибуток п≥дприЇмств.
3. ѕодаток на нерухом≥сть.
4. ѕодаток на транспортн≥ засоби.
5. –инковий податок.
6. √отельний податок.
7. “орговельний патент на де¤к≥ види п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥.
8. –екламний зб≥р.
9. «б≥р за видачу дозволу на стац≥онарне розм≥щенн¤ обТЇкт≥в торг≥вл≥ та сфери побутових послуг.
10. «б≥р за видачу дозволу на стац≥онарне розм≥щенн¤ заклад≥в грального б≥знесу.
11. «б≥р з паркуванн¤ автотранспорту.
12. Ѕуд≥вельний зб≥р.
13. ≈колог≥чний зб≥р.
ѕри розвТ¤занн≥ структурних проблем велике значенн¤ маЇ удосконаленн¤ механ≥зму функц≥онуванн¤ окремих податк≥в. ќсобливо це стосуЇтьс¤ тих, що становл¤ть основу податковоњ системи та державних ф≥нанс≥в.
ѕодаток на додану варт≥сть «важаючи, що ѕƒ¬ Ї одним з основних дох≥дно-формуючих податк≥в «веденого бюджету ”крањни, ¤к уже зазначалос¤, запровадженн¤ будь-¤ких зм≥н у його справл¤нн≥ матиме ≥стотний вплив на державн≥ ф≥нанси. ¬одночас сл≥д враховувати ≥ необх≥дн≥сть п≥двищенн¤ д≥Ївост≥ регулюючого потенц≥алу, закладеного в цьому податку.
ћожна розгл¤нути дек≥лька вар≥ант≥в розвитку под≥й за умови реформи ѕƒ¬. ѕерший з них повТ¤заний з≥ зниженн¤м ставки, ¤ка зменшить податковий тиск на платник≥в податк≥в, другий Ц з диференц≥ац≥Їю ставок.
«важаючи на обмежен≥сть надходжень в≥д пр¤мих податк≥в, а також на неможлив≥сть та недоц≥льн≥сть у трансформац≥йний пер≥од суттЇвого скороченн¤ функц≥й держави (про що йшла мова вище), в≥дчутно знизити ставку ѕƒ¬ (незважаючи на приваблив≥сть такого п≥дходу) досить проблематично. –еал≥зувати такий зах≥д можна лише надзвичайно виважено та поетапно. Ќа користь цього св≥дчать ≥ тенденц≥њ до ун≥ф≥кац≥њ системи непр¤мого оподаткуванн¤ та введенн¤ середньоњ ставки ѕƒ¬ на р≥вн≥ 15 % у межах формуванн¤ Їдиного Ївропейського ринку. « ≥ншого боку, главами ур¤д≥в держав-учасниць —Ќƒ в≥д 13 листопада 1992 року дос¤гнута домовлен≥сть, зг≥дно з ¤кою вважаЇтьс¤ доц≥льним при розрахунках за товари, що реал≥зуютьс¤ субТЇктами господарюванн¤, застосовувати Їдину ставку ѕƒ¬ у розм≥р≥ 20 %. “обто ”крањн≥, ¤ка Ї членом —Ќƒ, доц≥льно залишити ставку ѕƒ¬ на ≥снуючому р≥вн≥ Ц 20 %, але, з ≥ншого боку, ¤кщо вона намагаЇтьс¤ стати членом ™—, то њй необх≥дно враховувати тенденц≥њ економ≥чного розвитку, що в≥дбуваютьс¤ в крањнах ™вропи. ќднак таке р≥шенн¤ повинне бути продиктоване, перш за все, власними економ≥чними та пол≥тичними ≥нтересами.
—ьогодн≥, на нашу думку, найб≥льш прийн¤тний вар≥ант удосконаленн¤ д≥њ ѕƒ¬ Ц диференц≥ац≥¤ його ставок. ÷е дозволить не т≥льки уникнути р≥зкого скороченн¤ бюджетних доход≥в, а й, що не менш важливо, п≥двищити його регул¤тивний потенц≥ал. ѕро це св≥дчить досв≥д розвинених крањн св≥ту та крањн, що наблизились до них за р≥внем розвитку.
¬≥зьмемо дл¤ прикладу —получене орол≥вство ¬еликобритан≥ю. Ѕазою оподаткуванн¤ ѕƒ¬ Ї варт≥сть, додана на кожн≥й стад≥њ виробництва ≥ реал≥зац≥њ товар≥в (роб≥т, послуг). ѓњ також визначають ¤к р≥зницю м≥ж сумами виручки та варт≥стю закупок у постачальник≥в. јле суттЇва в≥дм≥нн≥сть прогл¤даЇтьс¤ вже у р≥вн≥ ставки Ц у ¬еликобритан≥њ вона становить 17,5 %. ÷е вже означаЇ значно менший тиск на платника. ўо ж до регулюючого впливу, то у ¬еликобритан≥њ, на в≥дм≥ну в≥д ”крањни, наприклад, зв≥льнен≥ в≥д оподаткуванн¤ продовольч≥ товари ≥ транспортн≥ послуги. «в≥льненн¤ продовольчих товар≥в означаЇ значне розширенн¤ сукупного попиту за рахунок с≥мей ≥з середн≥м та малим статком, а значить, ≥ розширенн¤ сукупного нац≥онального виробництва. «в≥льненн¤ ж транспортних послуг стимулюЇ розвиток ≥нфраструктури виробництва, що скорочуЇ терм≥ни обороту об≥гових кошт≥в п≥дприЇмств та слугуЇ швидшому розширенню в≥дтворенн¤.
” ‘ранц≥њ д≥Ї чотири ставки ѕƒ¬: основна Ц 18,6 %, п≥двищена Ц 22 % (застосовуЇтьс¤ до оборот≥в з реал≥зац≥њ автомоб≥л≥в, к≥нофототовар≥в, алкогольних ≥ тютюнових вироб≥в, парфум≥в, хутра та ≥нших предмет≥в розкош≥. ƒо недавнього часу п≥двищена ставка була встановлена в розм≥р≥ 33,3 %, знижен≥ Ц 7 % (застосовуЇтьс¤ до реал≥зац≥њ товар≥в культурного вжитку) та 5,5 % (до товар≥в першоњ необх≥дност≥ Ц продукт≥в харчуванн¤, окр≥м шоколаду та алкогольних напоњв, продукц≥њ с≥льського господарства, медикамент≥в, житла, транспорту, туристичних та готельних послуг, вантажних та пасажирських перевезень, об≥д≥в дл¤ прац≥вник≥в п≥дприЇмств). якщо платник податку отримуЇ доходи в≥д здач≥ в оренду прим≥щень дл¤ економ≥чноњ д≥¤льност≥, в≥д ф≥нансовоњ та банк≥вськоњ справи, л≥тературноњ, артистичноњ та спортивноњ д≥¤льност≥, мун≥ципального господарства, то в≥н може обирати: платити ѕƒ¬ чи прибутковий податок. “ака градац≥¤ ставок та ≥снуванн¤ Умехан≥зму виборуФ св≥дчить про досить потужний регулюючий механ≥зм.
” Ќ≥меччин≥ загальна ставка ѕƒ¬ Ц 15 %. ƒ≥Ї також зменшена ставка Ц 7 % щодо оборот≥в з реал≥зац≥њ продовольчих товар≥в та книжково-журнальноњ продукц≥њ. јле щодо продовольчих товар≥в, то ц¤ ставка не поширюЇтьс¤ на обороти кафе ≥ ресторан≥в. ќсоблив≥стю н≥мецького регулюючого механ≥зму Ї те, що п≥дприЇмц≥, обороти ¤ких за попередн≥й календарний р≥к не перевищили 20 тис¤ч марок, а в поточному роц≥ не перевищать 100 тис¤ч марок, зв≥льн¤ютьс¤ в≥д сплати податку на додану варт≥сть. ѕри цьому вони не мають права ≥ на в≥дшкодуванн¤ ѕƒ¬, сплаченого постачальникам. “ак≥ п≥дприЇмц≥ плат¤ть лише прибутковий податок, але мають право в≥дмовитис¤ в≥д цього особливого режиму ≥ вести податков≥ розрахунки у звичайному пор¤дку. якщо ж п≥дприЇмець отримуЇ в календарному роц≥ дох≥д, що не перевищуЇ 60 тис¤ч марок, то в≥н маЇ право внести до бюджету лише 80 в≥дсотк≥в розрахованоњ суми ѕƒ¬ (регресивне оподаткуванн¤). ”се це значно стимулюЇ накопиченн¤ кап≥талу, перш за все п≥дприЇмствами малого б≥знесу.
≤тал≥йська система також передбачаЇ використанн¤ дек≥лькох ставок: звичайноњ Ц 19 % та ставок з≥ знижкою Ц 13,9 % ≥ 4 %. «нижен≥ ставки використовуютьс¤ дл¤ оподаткуванн¤ продовольчих товар≥в, газет, журнал≥в. ¬ ≤спан≥њ ѕƒ¬ ст¤гуЇтьс¤ за ставкою 16 %, ≥ також ≥снують знижен≥ ставки: 7 % (дл¤ продовольчих товар≥в, культурних ≥ спортивних заход≥в, готельних ≥ транспортних послуг) ≥ 4 % (дл¤ продукт≥в першоњ необх≥дност≥ Ц хл≥б, молоко, ¤йц¤, зерно, фрукти, овоч≥, л≥ки, книги, газети, мун≥ципальне житло). ” √рец≥њ б≥льш≥сть товар≥в та послуг оподатковуЇтьс¤ ѕƒ¬ за ставкою 18 %. јналог≥чно, ≥снують знижен≥ ставки: 4 % Ц на предмети культурного вжитку (газетно-журнальна продукц≥¤, театральн≥ б≥лети) ≥ 8 % Ц на товари першоњ необх≥дност≥ (продукти харчуванн¤, л≥карськ≥ препарати, транспортн≥ перевезенн¤, готельн≥ послуги). ” итањ основною ставкою Ї 17 %. «нижена ставка Ц 13 % Ц застосовуЇтьс¤ також щодо товар≥в першоњ необх≥дност≥, с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ, комунальних послуг.
“аким чином, ставка ѕƒ¬ у названих крањнах Ї дещо нижчою, пор≥вн¤но з ”крањною, ≥ широко практикуЇтьс¤ њњ диференц≥ац≥¤. “обто п≥дтверджуЇтьс¤ виправдан≥сть запропонованих напр¤м≥в реформуванн¤ оподаткуванн¤ доданоњ вартост≥, вказаних вище. ƒоц≥льним вигл¤даЇ введенн¤ п≥льговоњ ставки ѕƒ¬ (10Ц12 %) насамперед на продукц≥ю харчовоњ та легкоњ промисловост≥, що стимулюватиме зростанн¤ сукупного попиту. ¬веденн¤ п≥двищеноњ ставки ѕƒ¬ з погл¤ду економ≥ки та соц≥олог≥њ виправдане дл¤ ц≥лого р¤ду товар≥в, ¤к≥ сьогодн≥ доступн≥ невеликому прошарку населенн¤ чи соц≥ально шк≥длив≥. ƒо реч≥, у 70Ц80-х роках у де¤ких крањнах ставка ѕƒ¬ на под≥бн≥ товари с¤гала 32Ц33 %.
ќднак у будь-¤кому раз≥ не викликаЇ сумн≥ву потреба удосконаленн¤ бази оподаткуванн¤. —ьогодн≥ зг≥дно з д≥ючим пор¤дком, до оподаткованого обороту вход¤ть складники, що не Ї доданою варт≥стю (амортизац≥¤, нарахуванн¤ на фонд оплати прац≥, ≥нш≥ податки та збори, ¤к≥ зг≥дно з законодавством включаютьс¤ до соб≥вартост≥ продукц≥њ ≥ разом з нею вход¤ть до ц≥ни). ÷≥ складники необх≥дно вилучити з бази оподаткуванн¤.
ѕодаток на прибуток п≥дприЇмств ѕодаток на прибуток п≥дприЇмств пос≥даЇ пров≥дне м≥сце серед пр¤мих податк≥в у структур≥ податкових надходжень «веденого бюджету. «а пер≥од з 1992 до 2000 року частка його знаходилась у межах в≥д 18 % до 24,6 % загальноњ суми податкових надходжень.
« огл¤ду на ≥снуючий звТ¤зок м≥ж обс¤гами прибутку, ¤к≥ залишаютьс¤ у розпор¤дженн≥ субТЇкт≥в господарюванн¤, та можливост¤ми розвитку виробництва, першим кроком на шл¤ху удосконаленн¤ оподаткуванн¤ прибутку п≥дприЇмств необх≥дно вважати зменшенн¤ ставки цього податку з 30 % до 25 %. “акий зах≥д суттЇво не позначитьс¤ на обс¤гах надходжень до бюджету, ¤кщо одночасно будуть скасован≥ б≥льш≥сть необірунтованих п≥льг з≥ сплати цього податку. р≥м того, держава ≥ п≥дприЇмства отримають вагомий ≥нвестиц≥йний ресурс, ¤кий буде спр¤мований на розвиток виробництва та оновленн¤ виробничих потужностей. ” довгостроков≥й перспектив≥ за рахунок розширенн¤ бази оподаткуванн¤ надходженн¤ до бюджету в≥д сплати податку на прибуток будуть зростати.
« ≥ншого боку, саме цей податок в≥д≥граЇ особливу регулюючу роль в економ≥чних процесах крањни. «а допомогою податку на прибуток можна регулювати так≥ процеси:
Ц виб≥р правовоњ форми орган≥зац≥њ б≥знесу;
Ц розпод≥л прибутку (на споживанн¤ або накопиченн¤);
Ц виб≥р метод≥в ф≥нансуванн¤ ≥нвестиц≥й (самоф≥нансуванн¤ або залученн¤ позичкових кошт≥в);
Ц розпод≥л трудових та матер≥альних ресурс≥в м≥ж окремими сферами господарськоњ д≥¤льност≥;
Ц розпод≥л та перерозпод≥л ¬¬ѕ;
Ц регулюванн¤ темп≥в економ≥чного зростанн¤ на макрор≥вн≥4.
“ому при удосконаленн≥ податковоњ системи ”крањни основну увагу необх≥дно сконцентрувати на зм≥н≥ функц≥ональноњ спр¤мованост≥ податку на прибуток п≥дприЇмств (з ф≥скальноњ на регулюючу).
Ќеобх≥дно нагадати, що механ≥зм оподаткуванн¤ прибутку в ”крањн≥ зм≥нивс¤ в 1997 роц≥. Ѕули внесен≥ кардинальн≥ зм≥ни до його застосуванн¤ у практиц≥ господарюванн¤, насамперед, шл¤хом переходу в≥д визначенн¤ оподатковуваного прибутку на основ≥ виручки ≥ соб≥вартост≥ до його визначенн¤ на основ≥ валових доход≥в, валових витрат та амортизац≥њ. ѕрогресивн≥сть такого методу, зокрема, у тому, що, наприклад, використанн¤ валових витрат зам≥сть соб≥вартост≥ практично повн≥стю страхуЇ п≥дприЇмства в≥д ≥нфл¤ц≥йних втрат, викликаних несвоЇчасними переоц≥нками залишк≥в товарно-матер≥альних ц≥нностей, ¤к≥, до того ж, при оподаткуванн≥ могли б≥льш-менш враховуватись лише п≥сл¤ списанн¤ матер≥ал≥в у виробництво. ƒо найб≥льш загальних в≥дм≥нностей нового «акону Уѕро оподаткуванн¤ прибутку п≥дприЇмствФ в≥д попередньоњ належать:
Ц ч≥тке визначенн¤ кола платник≥в;
Ц новий п≥дх≥д до пор¤дку визначенн¤ обТЇкта оподаткуванн¤;
Ц перех≥д до методу валових витрат при визначенн≥ оподатковуваного прибутку;
Ц впор¤дкован≥сть складу валових витрат п≥дприЇмств;
Ц застосуванн¤ Їдиноњ ставки оподаткуванн¤ дл¤ вс≥х вид≥в господарських операц≥й;
Ц перех≥д до глобального способу оподаткуванн¤;
Ц застосуванн¤ спец≥альних умов оподаткуванн¤ прибутку, отриманого в≥д де¤ких операц≥й особливого виду;
Ц скороченн¤ п≥льг;
Ц зм≥на пор¤дку нарахуванн¤ ≥ сплати податку.
Ѕезумовно, прогресивним стало затвердженн¤ положень, ¤к≥ суттЇво зменшують податковий т¤гар ≥ розширюють стимулюючий вплив цього податку:
Ц вилученн¤ з валових доход≥в сум, що накопичуютьс¤ на пенс≥йних рахунках у межах механ≥зму додаткового пенс≥йного забезпеченн¤;
Ц введенн¤ до складу валових витрат сум витрат минулих пер≥од≥в, ¤к≥ не були врахован≥; сум безнад≥йноњ заборгованост≥; сум сплаченого ѕƒ¬ за товари дл¤ п≥дприЇмств, ¤к≥ не Ї платниками ѕƒ¬; сум витрат на гарант≥йний ремонт та зам≥ну товар≥в до 10 % вартост≥ реал≥зованих товар≥в, терм≥н гарант≥њ ¤ких не минув; витрат на рекламу (без обмежень у в≥дсотках, ¤к це було ран≥ше); витрат у звТ¤зку з≥ сплатою в≥дсотк≥в за боргами без обмежень за обл≥ковою ставкою ЌЅ”;
Ц наданн¤ платнику права вибору особливого пор¤дку оподаткуванн¤ результат≥в д≥¤льност≥, що зд≥йснюЇтьс¤ за довгостроковим контрактом;
Ц зв≥льненн¤ в≥д оподаткуванн¤ прибутку в≥д реал≥зац≥њ в ”крањн≥ дит¤чого харчуванн¤, ¤кий спр¤мовано на розширенн¤ виробництва цього продукту;
Ц п≥льгове (50 % ставки) оподаткуванн¤ прибутку в≥д реал≥зац≥њ ≥нновац≥йного продукту;
Ц наданн¤ права зменшенн¤ суми валового доходу у раз≥ затримки оплати покупцем (зг≥дно з пор¤дком, охарактеризованим вище);
Ц визнанн¤ датою зб≥льшенн¤ витрат не дату списанн¤, а дату оплати чи оприбуткуванн¤ товар≥в, роб≥т, послуг;
Ц зменшенн¤ суми податку на варт≥сть торговельних патент≥в;
Ц в≥днесенн¤ сум простроченоњ кредиторськоњ заборгованост≥ на державних п≥дприЇмствах до валових доход≥в, а не повне вилученн¤ њх до бюджету, ¤к це було ран≥ше;
Ц наданн¤ права платникам самост≥йно проводити ≥ндексац≥ю основних фонд≥в у звТ¤зку з ≥нфл¤ц≥Їю.
Ќезважаючи на те, що нова редакц≥¤ «акону Уѕро оподаткуванн¤ прибутку п≥дприЇмств≥ 1997 року наблизила цей податок до його класичного вигл¤ду, залишаЇтьс¤ низка неврегульованих питань, ¤к≥ дискрим≥нують його переваги. ƒо них необх≥дно в≥днести:
Ц малий (на наш погл¤д) в≥дсоток дозволених витрат на покращанн¤ основних фонд≥в (5 % на р≥к в≥д њх балансовоњ вартост≥). ÷ей в≥дсоток був би достатн≥м, ¤кби парк обладнанн¤ не був наст≥льки застар≥лим. —ьогодн≥ в≥н потребуЇ зам≥ни майже у повному склад≥. ј при таких нормах цей процес зат¤гнетьс¤ на дес¤тир≥чч¤. “ут, звичайно, можна зауважити, що витрати на основн≥ фонди можна в≥дносити не т≥льки на валов≥ витрати п≥дприЇмств, Ц Ї й ≥нш≥ джерела. јле у наших п≥дприЇмств вони надто обмежен≥.
ўо ж стосуЇтьс¤ податкових п≥льг чи податкового кредиту на так≥ потреби, то вони не передбачен≥. р≥м того, балансова варт≥сть вже не визначаЇтьс¤ ¤к первинна, а значить, 5-в≥дсотковий р≥вень через де¤кий час означатиме дуже малу суму. “им б≥льше, що нов≥ основн≥ фонди будуть вимагати покращанн¤ з часом, коли њх балансова варт≥сть, розрахована зг≥дно з новим пор¤дком (за м≥нусом амортизац≥њ), буде вже низькою. “ут сл≥д звернути увагу на те, що новий пор¤док розрахунку балансовоњ вартост≥ фактично призводить до зб≥льшенн¤ терм≥ну амортизац≥њ, незважаючи на досить висок≥ норми в≥драхувань. ÷е знову ж таки означаЇ суттЇве дестимулюванн¤ процесу оновленн¤ парку обладнанн¤. —короченн¤ названого терм≥ну могло б дос¤гатис¤ при збереженн≥ трактуванн¤ балансовоњ вартост≥ основних фонд≥в ¤к первинноњ;
Ц не передбачено ≥нвестиц≥йного податкового кредиту, а також п≥льг на частину прибутку, що ≥нвестуЇтьс¤ (ре≥нвестуЇтьс¤) у виробництво. ÷е св≥дчить про слабк≥сть регулюючого механ≥зму;
Ц оподаткуванн¤ див≥денд≥в за ставкою 30 %, що дошкульно вдарить по др≥бних акц≥онерах ≥ в≥дчутно вплине на њх платоспроможн≥сть, скороченн¤ ¤коњ, в свою чергу, вплине на попит, а значить, ≥ на обс¤ги виробництва;
Ц в≥дсутн≥сть механ≥зму стимулюванн¤ науково-досл≥дних ≥ досл≥дно-конструкторських роб≥т;
Ц в≥дсутн≥сть механ≥зму стимулюванн¤ малого б≥знесу, ¤кий застосовуЇтьс¤ в б≥льшост≥ крањн (наприклад, знижен≥ ставки податку);
Ц введенн¤ нових норм амортизац≥њ на 1997Ц1998 р≥к не в повному обс¤з≥, а ≥з застосуванн¤м коеф≥ц≥Їнта 0,7 та 0,6, а в 2000 роц≥ Ц 0,8, що призводить до надм≥рного вилученн¤ прибутку через оподаткуванн¤.
”загальнюючи перел≥чен≥ недоробки, можна вид≥лити њх основн≥ групи:
Ц неврегульован≥сть проблем амортизац≥њ;
Ц труднощ≥ адм≥н≥струванн¤, особливо дл¤ малих ≥ середн≥х п≥дприЇмств;
Ц перешкоди в≥льному розвитку конкуренц≥њ;
Ц можлив≥сть подв≥йного оподаткуванн¤;
Ц недостатнЇ врахуванн¤ специф≥ки окремих галузей, сектор≥в економ≥ки та вид≥в д≥¤льност≥.
«а рахунок запровадженн¤ диференц≥ац≥њ ставок цього податку або наданн¤ податкових п≥льг можливо вплинути на процес накопиченн¤ кап≥талу, на симулюванн¤ ≥нвестиц≥йноњ активност≥ п≥дприЇмств тощо. Ќаприклад, ¤кщо р≥вень оподаткуванн¤ нерозпод≥леного прибутку буде дещо нижчим, н≥ж р≥вень оподаткуванн¤ розпод≥леного, ¤кий був виплачений у вигл¤д≥ див≥денд≥в, то власникам п≥дприЇмства (акц≥онерам) доц≥льно спр¤мовувати б≥льшу частину прибутку на ≥нвестиц≥њ, поповненн¤ актив≥в або у резервн≥ фонди, тобто проводити пол≥тику кап≥тал≥зац≥њ прибутку. р≥м того, повинна знижуватис¤ ставка податку на див≥денди з метою створенн¤ прийн¤тних податкових умов ¤к в≥тчизн¤них, так ≥ заруб≥жних дл¤ ≥нвестор≥в.
¬и¤влена суперечн≥сть щодо нер≥вном≥рност≥ розпод≥лу податкового т¤гар¤ м≥ж секторами економ≥ки (це в першу чергу стосуЇтьс¤ реального сектора та сектора ф≥нансових корпорац≥й). ” звТ¤зку з цим заслуговують на увагу пропозиц≥њ щодо диференц≥ац≥њ ставки податку на прибуток п≥дприЇмств, виход¤чи з рентабельност≥ виробництва та частки прибутку, ¤ка припадаЇ на одного працюючого.
ўе одним напр¤мом усуненн¤ зазначених суперечностей Ї наданн¤ економ≥чно обірунтованих п≥льг на визначений терм≥н дл¤ пр≥оритетних галузей виробництва та галузей, що знаход¤тьс¤ в процес≥ стагнац≥њ. ÷е, в першу чергу, стосуЇтьс¤ використанн¤ методу прискореноњ амортизац≥њ дл¤ високотехнолог≥чних вид≥в устаткуванн¤. Ќаступним кроком може бути вилученн¤ з бази оподаткуванн¤ кошт≥в, спр¤мованих на ≥нновац≥йну д≥¤льн≥сть, або застосуванн¤ п≥льгових ставок податку.
р≥м того, потребуЇ наданн¤ значних п≥льг з≥ сплати податку на прибуток малий б≥знес, основною метою ¤кого Ї створенн¤ нових робочих м≥сць, тобто зменшенн¤ р≥вн¤ безроб≥тт¤ в крањн≥. “ому застосуванн¤ спец≥ального режиму оподаткуванн¤ дл¤ зазначених п≥дприЇмств Ї оптимальним вир≥шенн¤м цього питанн¤.
ўе одним аспектом про¤ву регулюючоњ функц≥њ податку на прибуток п≥дприЇмств Ї вплив на розпод≥л обмежених народногосподарських ресурс≥в (фактори виробництва). як уже зазначалос¤, дл¤ крањн з розвиненою ринковою економ≥кою притаманне превалюванн¤ в структур≥ податкових надходжень пр¤мих податк≥в, де основним обТЇктом оподаткуванн¤ Ї такий вид ресурсу, ¤к Упрац¤ та п≥дприЇмництвоФ. “ак, зокрема у, —Ўј його частка становить майже 75 %, решта припадаЇ на непр¤ме оподаткуванн¤. ” той час дл¤ податковоњ системи ”крањни характерним Ї сп≥вв≥дношенн¤ пр¤мих та непр¤мих податк≥в у структур≥ податкових надходжень у межах приблизно 50 % на 50 %. ¬ умовах глобал≥зац≥њ розвитку економ≥чних процес≥в у св≥т≥ м≥ж крањнами в≥дбуваЇтьс¤ жорстка конкурентна боротьба за моб≥льн≥ фактори виробництва (прац¤, п≥дприЇмництво, кап≥тал) та за одержанн¤ частки прибутку в≥д њх використанн¤. ¬заЇмозалежн≥сть нац≥ональних податкових пол≥тик б≥льшост≥ крањн зумовлена можлив≥стю територ≥ального обм≥ну такими факторами виробництва, ¤к прац¤ ≥ кап≥тал. ÷¤ проблема особливо актуальна дл¤ ”крањни, де в≥дбуваЇтьс¤ значний в≥дт≥к кап≥талу та квал≥ф≥кованоњ робочоњ сили у т≥ньовий сектор економ≥ки ≥ за кордон. “ому одним ≥з напр¤м≥в вир≥шенн¤ ц≥Їњ проблеми Ї створенн¤ спри¤тливих податкових умов пор≥вн¤но з ≥ншими крањнами. ÷е, ¤к уже зазначалос¤, зменшенн¤ податкового навантаженн¤ на фактори виробництва. «окрема зробити виг≥дним дл¤ ≥нвестора вкладанн¤ кап≥талу у розвиток нац≥ональноњ економ≥ки. ÷е також стосуЇтьс¤ ≥ такого ресурсу, ¤к прац¤.
ѕрибутковий податок з громад¤н ƒругим за обс¤гами надходжень до бюджету серед пр¤мих податк≥в Ї прибутковий податок з громад¤н. ’оча й ≥снуЇ ч≥тка тенденц≥¤ до зростанн¤ його питомоњ ваги у структур≥ податкових надходжень «веденого бюджету ”крањни прот¤гом останн≥х рок≥в, але в грошовому вим≥р≥ загальний обс¤г надходжень не в≥дпов≥даЇ реальним грошовим доходам населенн¤ через ухиленн¤ населенн¤ в≥д сплати цього податку. ÷е можна по¤снити ¤к низькою податковою культурою населенн¤, так ≥ значною ф≥скальною спр¤мован≥стю цього податку, що спонукаЇ населенн¤ приховувати своњ реальн≥ доходи в≥д оподаткуванн¤.
≤снуюча система нарахуванн¤ прибуткового податку з громад¤н, ¤к було показано в попередн≥х розд≥лах роботи, залишаЇтьс¤ неефективною за таких причин:
1) суттЇвий внесок у величину надходжень до бюджету в≥д цього податку даЇ частка громад¤н, доходи ¤ких значно менше, н≥ж прожитковий м≥н≥мум;
2) частина громад¤н, ¤к≥ отримують висок≥ прибутки в ”крањн≥, не декларуЇ своњ доходи ≥, в≥дпов≥дно, не сплачуЇ прибуткового податку за високими маржинальними ставками.
ќтже, де-юре прибутковий податок з громад¤н Ї прогресивним ≥ маЇ значний регул¤тивний потенц≥ал, а де-факто Ї податком на доходи б≥дних з Їдиною граничною ставкою та значними можливост¤ми дл¤ ухиленн¤ в≥д його сплати5.
ѕор¤д з цим, сл≥д в≥дзначити, що основним пр¤мим засобом централ≥зац≥њ валового нац≥онального продукту до бюджету в крањнах з розвиненою ринковою економ≥кою Ї прибутковий податок з громад¤н (табл. 4.10). ѕри цьому процес зб≥льшенн¤ його частки у структур≥ податкових надходжень зазначених крањн зд≥йснювавс¤ поступово, у м≥ру економ≥чного зростанн¤, ¤ке в≥дбувалось у крањнах з ринковою економ≥кою, через розширенн¤ бази оподаткуванн¤ за рахунок зб≥льшенн¤ зароб≥тноњ плати населенн¤ у ном≥нальному та реальному вираженн≥. ѕоступовий розвиток цього процесу п≥дтверджують так≥ дан≥6.
“аблиц¤ 4.10
ƒинам≥ка питомоњ ваги прибуткового податку з ф≥зичних ос≥б
у податкових надходженн¤х де¤ких розвинених крањн, %
як бачимо, темпи зб≥льшенн¤ частки податку з доход≥в громад¤н у структур≥ податкових надходжень р≥зн¤тьс¤ м≥ж крањнами. ÷е залежить в≥д темп≥в економ≥чного розвитку крањни в ц≥лому, спр¤мованост≥ пол≥тики ур¤ду в податков≥й сфер≥, нац≥ональних традиц≥й в оподаткуванн≥ тощо. јле ≥снуванн¤ загальноњ тенденц≥њ Ц факт беззаперечний.
«м≥ни, ¤к≥ в≥дбувались у податкових системах розвинених крањн, були спр¤мован≥ на вдосконаленн¤ структури податкових надходжень, у тому числ≥ й податку з доход≥в громад¤н, в≥дпов≥дно до стратег≥й економ≥чних пол≥тик, ¤к≥ базуютьс¤ на необх≥дност≥ акумулюванн¤ державних ф≥нансових ресурс≥в в обс¤гах, достатн≥х дл¤ економ≥чного розвитку. “ому й зм≥ни, ¤к≥ мають в≥дбуватис¤ у податков≥й сфер≥ нашоњ крањни, необх≥дно узгоджувати ≥з стратег≥чними пр≥оритетами розвитку держави. «окрема, в —тратег≥њ економ≥чного та соц≥ального розвитку ”крањни на 2000Ц2004 роки зазначено, що повинна зд≥йснюватис¤ пол≥тика, спр¤мована на випереджаюче зростанн¤ зароб≥тноњ плати та у подальшому Ц перех≥д до нового соц≥ального стандарту Ц регульованоњ державою м≥н≥мальноњ погодинноњ зароб≥тноњ плати з поступовим запровадженн¤ погодинноњ оплати прац≥ ¤к у б≥льшост≥ розвинених крањн. “ому необх≥дно заздалег≥дь закладати в механ≥зм ст¤гненн¤ прибуткового податку з громад¤н зм≥ни з урахуванн¤м тенденц≥й щодо зб≥льшенн¤ доход≥в громад¤н та п≥двищенн¤ життЇвого р≥вн¤ основноњ маси населенн¤.
—ьогодн≥ в ”крањн≥ прибутковий податок з громад¤н за механ≥змом ст¤гненн¤ можна в≥днести до одного з найб≥льш складних через ≥снуванн¤ в чинн≥й систем≥ оподаткуванн¤ 5 його ставок (¤кщо не враховувати неоподатковуваний м≥н≥мум, з ¤кого податок не сплачуЇтьс¤). ќподаткуванн¤ доход≥в громад¤н зд≥йснюЇтьс¤ за складною прогрес≥Їю, в≥дпов≥дно до ¤коњ дох≥д под≥л¤Їтьс¤ на частини, дл¤ кожноњ з ¤ких встановлюЇтьс¤ в≥дпов≥дна податкова ставка. ѕри цьому б≥льш високою ставкою обкладаЇтьс¤ не вс¤ сума, а лише кожна наступна частина доходу. ÷е даЇ змогу реал≥зувати регул¤тивний потенц≥ал цього податку.
ўодо причин втрати такого потенц≥алу, то це, перш за все, стосуЇтьс¤ розм≥ру неоподатковуваного м≥н≥муму. —ьогодн≥ в≥н складаЇ 17 гривень. ќсновною метою наданн¤ ц≥Їњ п≥льги Ї виведенн¤ з-п≥д оподаткуванн¤ доход≥в найменш забезпечених верств населенн¤. ќчевидно, щоб прибутковий податок з громад¤н в≥дпов≥дав принципу соц≥альноњ справедливост≥ та виконував функц≥ю стимулюванн¤ споживчого попиту населенн¤, необх≥дно розм≥р неоподатковуваного м≥н≥муму встановити щонайменше на р≥вн≥ оф≥ц≥йноњ меж≥ малозабезпеченост≥. ћожлив≥ насл≥дки запровадженн¤ такого п≥дходу будуть наведен≥ дал≥. ƒоц≥льно також передбачити процедуру щор≥чноњ ≥ндексац≥њ розм≥ру неоподатковуваного м≥н≥муму на р≥вень ≥нфл¤ц≥њ з метою запоб≥ганн¤ сплати ф≥зичними особами ≥нфл¤ц≥йного податку. р≥м того, потребують перегл¤ду ставки цього податку. ћаксимально ставка прибуткового податку з громад¤н маЇ дор≥внюватис¤ ставц≥ податку на прибуток п≥дприЇмств.
якщо такий п≥дх≥д буде закладено у реформуванн¤ оподаткуванн¤ доход≥в громад¤н, то на початковому етап≥ запровадженн¤ нововведень переважна частина платник≥в будуть сплачувати цей податок за м≥н≥мальною ставкою. јле у м≥ру зростанн¤ добробуту громад¤н ≥ сусп≥льства в ц≥лому в≥дбуватиметьс¤ формуванн¤ середнього класу населенн¤ (за р≥внем доходу), ¤кий буде сплачувати цей податок за вищими ставками. “аким чином, буде забезпечено соц≥альну справедлив≥сть та реал≥зовано принцип економ≥чноњ обірунтованост≥ оподаткуванн¤.
« метою забезпеченн¤ гарант≥й соц≥ального захисту малозабезпечених верств населенн¤ необх≥дно передбачити п≥льгове оподаткуванн¤ доход≥в, отриманих пенс≥онерами, ≥нвал≥дами ¬еликоњ ¬≥тчизн¤ноњ в≥йни та њх с≥мТ¤ми, ≥нвал≥дами ≤ та ≤≤ групи; до обТЇкта оподаткуванн¤ не включати доходи, отриман≥ у вигл¤д≥ стипенд≥й, ал≥мент≥в, суми державноњ адресноњ допомоги, житлових та ≥нших субсид≥й, суми допомоги за державним соц≥альним страхуванн¤м ≥ державним соц≥альним забезпеченн¤м, компенсац≥њ за шкоду, запод≥¤ну людин≥ при виконанн≥ нею службових обовТ¤зк≥в та у звТ¤зку ≥з втратою годувальника.
јкцизний зб≥р ¬ажливим видом непр¤мих податк≥в Ї акцизний зб≥р, ¤кий у сучасних податкових системах, зазвичай, займаЇ друге м≥сце п≥сл¤ ѕƒ¬ ¤к за значенн¤м, так ≥ за обс¤гом надходжень до бюджету. јкцизним збором обкладаютьс¤ товари, ¤к≥, ¤к правило, не належать до предмет≥в першоњ необх≥дност≥ та р≥вень рентабельност≥ ¤ких досить високий. Ќа наш погл¤д, внесенн¤ зм≥н до справл¤нн¤ цього податку, (перегл¤д груп п≥дакцизних товар≥в та ставок акцизного збору) зараз зд≥йснювати недоц≥льно. ÷е призведе до розбалансуванн¤ вже ≥снуючого ехан≥зму сплати акцизного збору, до зм≥ни ц≥н на п≥дакцизн≥ товари та, ¤к насл≥док, до перерозпод≥лу споживчих переваг на ц≥ товари. “ому зб≥льшенн¤ частки акцизного збору в структур≥ податкових надходжень доход≥в «веденого бюджету (в≥дпов≥дно до запропонованоњ модел≥ податковоњ системи) буде дос¤гатис¤ за рахунок зростанн¤ реальних доход≥в населенн¤, зб≥льшенн¤ сукупного попиту в крањн≥, що спри¤тиме розширенню кола споживач≥в п≥дакцизних товар≥в.
