4.3. «ћ≤÷Ќ≈ЌЌя —ќ÷≤јЋ№Ќќѓ —ѕ–яћќ¬јЌќ—“≤ ѕќƒј“ ќ¬»’ ¬≤ƒЌќ—»Ќ
ѕрагненн¤ до реал≥зац≥њ головноњ мети соц≥ально-економ≥чного розвитку Ц зростанн¤ нац≥онального багатства та добробуту громад¤н Ц означаЇ створенн¤ п≥двалин дл¤ реального й довгострокового економ≥чного зростанн¤. —аме тому важливо розгл¤нути, ¤ким чином подоланн¤ ≥снуючих проблем у податков≥й сфер≥ буде створювати позитивн≥ екстернал≥њ у соц≥ально-економ≥чн≥й систем≥ ”крањни. Ќа¤вн≥сть властивост≥ податк≥в виконувати егал≥тарну (вир≥внюючу) роль, природно, викликаЇ потребу реал≥зац≥њ такого њх потенц≥алу у в≥тчизн¤н≥й практиц≥.
—ьогодн≥ украњнська податкова система, ¤к було доведено вище, не Ї такою, що стимулюЇ зростанн¤ соц≥ального добробуту. ѕодаткова система, ¤ка маЇ виконувати егал≥тарну п≥дфункц≥ю, насправд≥ т≥льки спри¤Ї зб≥льшенню р≥вн¤ диференц≥ац≥њ в р≥вн¤х доход≥в за р≥зними соц≥альним групами ÷е повТ¤зано з тим, що в ”крањн≥ м≥н≥мальний неоподатковуваний м≥н≥мум Ї надзвичайно низьким, а податковий тиск на громад¤н Ц великим. “ак, в абсолютному вираженн≥7 неоподатковуваний м≥н≥мум в ”крањн≥ Ц найменший серед ус≥х транзитивних економ≥к, що представлен≥ в таблиц≥ 4.11.
¬≥дношенн¤ величини м≥н≥муму до ¬¬ѕ на людину (¬¬ѕЋ) також Ї одним ≥з найменших Ц 0,1 (85/850). ћайже така ж сама пропорц≥¤ цього в≥дношенн¤ у 1998 роц≥ була лише в ћексиц≥ (395/3980), де в 4,7 раза б≥льше показник ¬¬ѕ на одну людину.
“аблиц¤ 4.11
ѕор≥вн¤льний анал≥з основних характеристик прибуткового податку з громад¤н у де¤ких перех≥дних економ≥ках станом на 1998 р≥к*
* «а даними —в≥тового банку: www.worldbank.org/data/dataquery.html.
ѕодатковий тиск на громад¤н п≥дсилюЇтьс¤ тим, що середн¤ маржинальна (гранична) ставка прибуткового податку (6,0) теж Ї одн≥Їю з найб≥льших величин серед крањн, наведених в таблиц≥ 4.11. Ѕ≥льш≥ середн≥ маржинальн≥ ставки лише в ”ганд≥, «амб≥њ та „ил≥.
яскраво характеризуЇ тенденц≥ю пад≥нн¤ реальноњ вартост≥ неоподатковуваного р≥чного м≥н≥муму доход≥в громад¤н таблиц¤ 4.12, у ¤к≥й цей показник розраховано у доларах —Ўј.
÷≥кавим, зг≥дно з таблицею 4.11, також Ї той факт, що в де¤ких крањнах (зокрема, ен≥¤, “анзан≥¤, ”ганда, «амб≥¤, јргентина, Ѕразил≥¤, оста-–≥ка та Ќ≥карагуа) м≥н≥мальний неоподатковуваний м≥н≥мум Ї б≥льшим за показник ¬¬ѕЋ. ¬ ”крањн≥ ж, ще раз акцентуЇмо увагу на цьому, р≥чний неоподатковуваний м≥н≥мум у 1998 роц≥ був удес¤теро менше ¬¬ѕЋ. —таном на к≥нець 2000 року ц¤ пропорц≥¤ зросла до 13,358.
“аблиц¤ 4.12
ƒинам≥ка зм≥ни реальноњ вартост≥ р≥чного неоподатковуваного м≥н≥муму доход≥в громад¤н ”крањни за 1997Ц2000 роки
р≥м цих характеристик податковоњ системи, в ”крањн≥ спостер≥гаЇтьс¤ взаЇмозвТ¤зок показник≥в чистих пр¤мих ≥ноземних ≥нвестиц≥й („ѕ≤≤) та ¬¬ѕЋ. орел¤ц≥йний анал≥з, за даними таблиц≥ 4.12, показуЇ, що значенн¤ коеф≥ц≥Їнта корел¤ц≥њ м≥ж „ѕ≤≤ та ¬¬ѕЋ становить 0,51. ÷е суттЇвий корел¤ц≥йний звТ¤зок, ¤кий можна по¤снити такими чинниками.
¬¬ѕЋ Ї ≥нтегральним показником, що в≥дбиваЇ економ≥чн≥, соц≥альн≥, пол≥тичн≥ та гуман≥тарн≥ аспекти розвитку крањни. «а спостереженн¤ми ¬. ћау, ¬¬ѕЋ т≥сно корелюЇ з У≥ндексом соц≥ального розвитку та ≥ндексом економ≥чноњ свободи, розвитком процес≥в пол≥тичноњ демократ≥њФ9. ќтже, ≥ноземн≥ ≥нвестори вкладають своњ кошти в т≥ економ≥ки, де ц≥ показники знаход¤тьс¤ на прийн¤тному дл¤ них р≥вн≥, а њх дов≥ра до ур¤д≥в, ¤к≥ пригн≥чують соц≥альний розвиток своЇњ крањни, Ї дуже низькою. Ќаведен≥ дан≥ ставл¤ть завданн¤ та формують передумови дл¤ перерозпод≥лу доход≥в населенн¤. ” практичному план≥ це означаЇ необх≥дн≥сть перебудови механ≥зм≥в, що застосовуютьс¤ при оподаткуванн≥ доход≥в громад¤н, ≥ коригуванн¤ њх функц≥ональноњ визначеност≥.
ћожлив≥ два концептуальних п≥дходи щодо метод≥в розвТ¤занн¤ ц≥Їњ проблеми. ѕерший Ц це встановленн¤ Їдиноњ ставки оподаткуванн¤ доход≥в громад¤н без застосуванн¤ м≥н≥муму доходу ф≥зичноњ особи, що зв≥льн¤Їтьс¤ в≥д оподаткуванн¤. ористь такого п≥дходу в оподаткуванн≥ пол¤гаЇ у тому, що вс≥ верстви населенн¤ сплачують р≥вну частку своњх доход≥в на утриманн¤ ур¤ду, але втрачаЇтьс¤ принцип соц≥альноњ справедливост≥, оск≥льки б≥льш заможн≥ верстви населенн¤ отримують можлив≥сть споживати у б≥льших обс¤гах. —аме таким чином зд≥йснив податкову реформу рос≥йський ур¤д. як в≥домо, у –ос≥њ зараз ≥снуЇ Їдина ставка прибуткового податку з громад¤н у розм≥р≥ 13 %. Ќеобх≥дно також в≥дзначити, що за такоњ системи у –ос≥њ ≥снуЇ ≥ м≥н≥мально неоподатковуваний м≥н≥мум, ≥ ≥нш≥ суми кошт≥в, ¤к≥ зв≥льн¤ютьс¤ в≥д оподаткуванн¤. ” такий спос≥б рос≥йський ур¤д намагаЇтьс¤ компенсувати ф≥зичним особам соц≥альн≥, медичн≥ та де¤к≥ ≥нш≥ витрати, що зд≥йснюють резиденти.
ƒругий п≥дх≥д Ц застосуванн¤ прогресивноњ шкали податкових ставок дозвол¤Ї уникнути ц≥Їњ проблеми, однак постаЇ завданн¤ встановленн¤ справедливого (тобто адекватного ≥нфл¤ц≥њ, р≥вню доход≥в, соц≥альним гарант≥¤м) неоподаткованого м≥н≥муму, системи соц≥альних, медичних вирахувань тощо.
«алежно в≥д обраноњ стратег≥њ розвитку, а також соц≥ально-економ≥чноњ ситуац≥њ в крањн≥, ур¤д маЇ зробити виб≥р м≥ж цими альтернативами. ¬одночас, ¤к ми бачили на приклад≥ –ос≥њ, може буде певне поЇднанн¤ елемент≥в т≥Їњ чи ≥ншоњ системи оподаткуванн¤ доход≥в громад¤н, хоча переважаЇ саме перший п≥дх≥д. ўодо ефективност≥ прибуткового податку за Їдиною ставкою, то саме рос≥йськ≥ науковц≥ в≥дзначають його негативн≥ соц≥альн≥ насл≥дки. У™дина ставка прибуткового податку р≥внозначна повн≥й в≥дмов≥ в≥д його розпод≥льчоњ функц≥њ, що може п≥дсилити ≥ без того неприпустимо велику соц≥альну диференц≥ац≥ю населенн¤Ф10.
¬≥дштовхуючись в≥д цих положень та враховуючи специф≥ку в≥тчизн¤них податкових в≥дносин, в ”крањн≥ необх≥дно реал≥зувати другий п≥дх≥д до оподаткуванн¤ доход≥в громад¤н. ѕро збереженн¤ прогрес≥њ ставок прибуткового податку з громад¤н та впровадженн¤ д≥Ївоњ системи вирахувань мова йшла вище, а тут стоњть завданн¤ оц≥нити можлив≥ насл≥дки зб≥льшенн¤ неоподатковуваного м≥н≥муму. ¬оно поставлене таким чином.
1. «д≥йснити к≥льк≥сну оц≥нку ф≥нансового ресурсу, що зв≥льн¤Їтьс¤ в≥д оподаткуванн¤, у випадку зменшенн¤ податкового тиску на доходи громад¤н дл¤ двох альтернативних систем. ÷е дасть можлив≥сть зробити пор≥вн¤льну оц≥нку приросту сукупного попиту в економ≥ц≥, а також прир≥ст непр¤мих податк≥в, що компенсують втрати доход≥в державного бюджету при однаковому зменшенн≥ податкового тиску на доходи ф≥зичних ос≥б.
2. ѕри зд≥йсненн≥ розрахунк≥в виходити з припущенн¤, що зменшенн¤ податкового тиску на доходи громад¤н зб≥льшуЇ сукупний попит, а в≥дтак зростатимуть доходи бюджету за рахунок непр¤мих податк≥в (ѕƒ¬, акциз, мито) ≥ опосередковано Ц за рахунок пр¤мих корпоративних податк≥в (податок на прибуток п≥дприЇмств). ÷е ф≥скальний аспект проблеми. р≥м того, зб≥льшенн¤ сукупного попиту в економ≥ц≥ Ї позитивним макроеконом≥чним стимулом дл¤ економ≥ки у ц≥лому, оск≥льки ¬¬ѕ отримуЇ стимули до зростанн¤ через вплив двох головних чинник≥в: з одного боку, зростанн¤ сукупного попиту, а з ≥ншого Ц ≥нвестиц≥њ у вигл¤д≥ заощаджень громад¤н.
3. ќц≥нку в≥льного ф≥нансового ресурсу дл¤ прогресивноњ податковоњ шкали оподаткуванн¤ доход≥в громад¤н, що д≥Ї нин≥ в ”крањн≥, зд≥йснювати на тому припущенн≥, що шкала ставок залишаЇтьс¤ незм≥нною. ¬ар≥ативним чинником обрати неоподатковуваний м≥н≥мум.
4. ¬их≥дною базою дл¤ розрахунк≥в прийн¤ти результати найб≥льш ірунтовного досл≥дженн¤11 щодо розпод≥лу населенн¤ за р≥внем середньодушового сукупного доходу в ”крањн≥ за р≥зними соц≥альними групами (стратами). ќстаточний розрахунок в≥льного ф≥нансового ресурсу, що зв≥льн¤Їтьс¤ в≥д оподаткуванн¤ у ц≥лому за р≥к, а також розрахунок р≥чноњ суми прибуткового податку з громад¤н (дал≥ Ц ѕѕ√), що надходить до бюджету, було зд≥йснено шл¤хом множенн¤ на 12 оц≥нки в≥дпов≥дного м≥с¤чного показника.
–езультати пром≥жних розрахунк≥в викладен≥ в таблиц≥ 4.13. як бачимо, середн¤ ставка прибуткового податку (див. стовпчик 6 табл. 4.13) за чинноњ шкали ставок та величини неоподатковуваного м≥н≥муму дор≥внюЇ 12,5 %. ÷е означаЇ, що при встановленн≥ Їдиноњ ставки ѕѕ√, скасуванн≥ неоподаткованого м≥н≥муму та збереженн≥ доход≥в державного бюджету в≥д ѕѕ√ на сьогодн≥шньому р≥вн≥ ставка ѕѕ√ маЇ становити саме цю величину, тобто 12,5 %.
“аким чином, пор≥внюючи чинну систему оподаткуванн¤ доход≥в ф≥зичних ос≥б ”крањни, наприклад, з рос≥йською, можна д≥йти висновку, що вони майже ≥дентичн≥. ™дина перевага рос≥йськоњ системи оподаткуванн¤ пол¤гаЇ у тому, що вона включаЇ в себе широкий перел≥к соц≥альних вирахувань, тобто фактично не Ї опозитивною в≥тчизн¤н≥й у чистому вигл¤д≥. ћожливо, Їдина перевага рос≥йськоњ системи оподаткуванн¤ доход≥в ф≥зичних ос≥б пол¤гаЇ в тому, що величина соц≥альних вирахувань маЇ б≥льш ц≥льовий характер. ¬одночас на¤вн≥сть Їдиноњ ставки ѕѕ√ у –ос≥њ не збер≥гаЇ принципу соц≥альноњ справедливост≥, тому тут перевага належить в≥тчизн¤н≥й систем≥ оподаткуванн¤ доход≥в ф≥зичних ос≥б.
¬одночас необх≥дно акцентувати увагу на важливому факт≥. —истема оподаткуванн¤ доход≥в ф≥зичних ос≥б маЇ бути елементом загальноњ податковоњ системи крањни. “ому њњ ц≥л≥ ≥ завданн¤ сл≥д п≥дпор¤дкувати загальним макроеконом≥чним та соц≥альним ц≥л¤м розвитку сусп≥льства. ќтже, не можна зд≥йснювати пор≥вн¤льний анал≥з п≥дсистем без огл¤ду на всю податкову систему крањни. ƒотриманн¤ цього правила фактично гарантуЇ уникненн¤ структурних проблем усередин≥ системи податк≥в.
ѕовертаючись до тлумаченн¤ таблиц≥ 4.13, необх≥дно прокоментувати також ≥нш≥ важлив≥ цифри. «окрема, ми розгл¤нули, ¤ким чином будуть зменшуватис¤ доходи бюджету в≥д ѕѕ√ та, в≥дпов≥дно, зростатиме сукупний попит, оск≥льки б≥льша частка доход≥в громад¤н залишатиметьс¤ у њхн розпор¤дженн≥, ¤кщо зб≥льшити неоподатковуваний м≥н≥мум у 5 та 10 раз, тобто з 17 до 85 та до 170 гривень.
—ценарний анал≥з дозволив отримати цифри, ¤к≥ наочно представлен≥ на рисунку 4.5.
як бачимо, при зб≥льшенн≥ величини неоподаткованого м≥н≥муму у 5 раз сума неоподатковуваного м≥н≥муму, що залишаЇтьс¤ у розпор¤дженн≥ ф≥зичних ос≥б ”крањни, в≥дпов≥дно також зростаЇ у 5 раз, доходи бюджету в≥д ѕѕ√ падають приблизно у 1,7 раза.
якщо зб≥льшити величину неоподаткованого м≥н≥муму в 10 раз, на ст≥льки ж в≥дпов≥дно зб≥льшитьс¤ дох≥д громад¤н, а доходи державного бюджету в≥д ѕѕ√ зменшатьс¤ лише в 2,9 раза.
*1) Cтовпчики 2Ц6 Ц
јзаров Ќ., Ћекарь —., Ћощинин ћ., „ушкал ƒ.
Ёконометри¤ физических лиц ”краины // Ёкономист.
Ц 2001. Ц є 1. Ц —. 48.
2) Cтовпчики 7Ц10 Ц
розрахунки автора.
–ис.
4.5. «алежн≥сть величин прибуткового податку з
громад¤н та неоподатковуваного доходу, що
залишаЇтьс¤ у розпор¤дженн≥ резидент≥в, в≥д
зм≥ни розм≥ру неоподатковуваного м≥н≥муму
Ќеважко побачити, що при обчисленн≥ вс≥х показник≥в у р≥чному екв≥валент≥ при дес¤титикратному зб≥льшенн≥ величини неоподатковуваного м≥н≥муму деф≥цит державного бюджету за статтею ѕѕ√ складатиме 3,1 млрд. гривень. Ќа перший погл¤д, ц¤ величина здаЇтьс¤ занадто великою, щоб ур¤д м≥г вдатис¤ до таких заход≥в. ¬т≥м необх≥дно п≥дходити до розгл¤ду ц≥Їњ проблеми комплексно ≥ брати до уваги не лише ймов≥рну нестачу кошт≥в за приблизними арифметичними п≥драхунками13, а й зд≥йснювати оц≥нку переваг в≥д таких д≥й з урахуванн¤м б≥льш складних макроеконом≥чних ефект≥в.
ƒо проблеми компенсац≥њ деф≥циту кошт≥в бюджету за статею ѕѕ√ ми повернемос¤ нижче, а тут розгл¤немо, ¤к≥ вигоди може отримати ур¤д та економ≥ка у ц≥лому.
ќск≥льки немаЇ необх≥дност≥ доводити основн≥ постулати сучасноњ макроеконом≥чноњ теор≥њ, то почнемо анал≥з з констатац≥њ того факту, що зб≥льшенн¤ величини неоподатковуваного м≥н≥муму призводить до пропорц≥йного зростанн¤ сукупного попиту в економ≥ц≥. ” нашому анал≥з≥ дуже важливу роль в≥д≥граЇ величина неоподатковуваного доходу, що залишаЇтьс¤ у розпор¤дженн≥ громад¤н при зб≥льшенн≥ величини м≥н≥муму.
¬иход¤чи ≥з проведених розрахунк≥в, при зростанн≥ м≥н≥муму до 85 гривень неоподатковуваний дох≥д у розпор¤дженн≥ ф≥зичних ос≥б зб≥льшуЇтьс¤ з 314,4 млн. гривень на м≥с¤ць до 1572 млн. гривень. ” р≥чному екв≥валент≥ ц≥ показники складають в≥дпов≥дно 3772,8 млн. гривень на р≥к та 18864 млн. гривень.
ѕри величин≥ м≥н≥муму у 170 гривень р≥чна сума неоподатковуваного доходу у Укишен¤хФ громад¤н ”крањни буде становити 37728 млн. гривень. ƒл¤ б≥льш наочного сприйн¤тт¤ цих цифр представимо њх таким чином. ѕри 17 гривн¤х м≥н≥муму держава залишаЇ у розпор¤дженн¤ громад¤н неоподатковуваними 2,2 % ¬¬ѕ, при 85 гривн¤х м≥н≥муму Ц 10,8 % ¬¬ѕ, при 170 гривн¤х Ц 21,6 % ¬¬ѕ (2000 року). “обто ефективний сукупний попит в економ≥ц≥ зростаЇ в≥дпов≥дно майже в 5 чи 10 раз≥в, що не лише спри¤тиме розвТ¤занню соц≥альних проблем, але й стане через зростанн¤ платоспроможного попиту потужним ≥мпульсом до зростанн¤ виробництва.
«б≥льшенн¤ р≥вн¤ неоподатковуваного м≥н≥муму здатне викликати так≥ насл≥дки: по-перше, деф≥цит бюджетних кошт≥в, по-друге, зм≥ни сукупного попиту. ўодо бюджетного деф≥циту, то в≥н можливий лише в короткостроковому пер≥од≥. ‘ах≥вц≥ стверджують, що в середньому держав≥ доводитьс¤ функц≥онувати з такою проблемою не б≥льше н≥ж один-два бюджетних роки. ” середньо- та довгостроков≥й перспектив≥ деф≥цит кошт≥в буде повн≥стю компенсованим не лише за рахунок зб≥льшенн¤ доход≥в громад¤н ≥ зростанн¤ доход≥в державного бюджету в≥д надходжень непр¤мих податк≥в (податк≥в на споживанн¤), а й через зростанн¤ бази оподаткуванн¤.
ўодо зм≥н сукупного попиту, то його величина зг≥дно з моделлю перманентного доходу14 буде пост≥йною прот¤гом ус≥х наступних пер≥од≥в
‘≥скальн≥ д≥њ ур¤ду зд≥йснюють суттЇвий ≥ систематичний вплив на сукупний попит. ” макроеконом≥чному анал≥з≥ зм≥на сукупного попиту здеб≥льшого розгл¤даЇтьс¤ ¤к результат д≥њ чинника державних витрат ≥ мультипл≥катора ейнса. ¬одночас зб≥льшенн¤ сукупного попиту в економ≥ц≥ в≥дбуваЇтьс¤ й у раз≥ зм≥ни пропозиц≥њ грошей.
«б≥льшенн¤ сукупного попиту в економ≥ц≥, коли зростаЇ пропозиц≥¤ грошей, легко побачити за допомогою модел≥ IS-LM, запропонованоњ дл¤ ц≥лей макроеконом≥чного анал≥зу ƒжоном ’≥ксом (див. рис. 4.6). —укупний попит Ц це функц≥¤ в≥д:
де QD Ц сукупний попит;
G Ц державн≥ витрати;
T Ц податки;
[QЦT]F Ц оч≥куваний дох≥д;
MPKE Ц оч≥кувана гранична продуктивн≥сть кап≥талу;
ћ Ц грош≥;
– Ц ц≥ни.
” вираз≥ 4.1 п≥д зм≥нними наведен≥ алгебрањчн≥ знаки, що характеризують тип функц≥ональноњ залежност≥: У+Ф Ц пр¤ма функц≥ональна залежн≥сть; У-Ф Ц зворотна.
ќтже, за даного р≥вн¤ ц≥н та обс¤гу випуску продукц≥њ р≥вноважний сукупний попит визначаЇтьс¤ п≥д д≥Їю кривих IS (≥нвестиц≥њ, заощадженн¤) та LM (пропозиц≥¤ грошей). ” р≥вноважному стан≥ точка перетину кривих IS та LM (на рис. 4.6 це точка ј) визначаЇ сукупний попит та величину в≥дсотковоњ ставки в економ≥ц≥.
¬иход¤чи з попередн≥х пропозиц≥й щодо зм≥ни частки доходу, ¤ка не п≥дл¤гаЇ оподаткуванню, зд≥йснимо дал≥ за моделлю IS-LM т≥ зм≥ни, ¤к≥ в≥дбудутьс¤ в економ≥ц≥. ” нашому випадку пропозиц≥¤ грошей зростаЇ. рива IS залишаЇтьс¤ пост≥йною на першому етап≥ зм≥н (позначимо його “1), а крива LM пересуваЇтьс¤ праворуч до кривоњ LMТ. ¬≥дтак точка р≥вноваги зм≥щуЇтьс¤ в≥д ј до ¬. як бачимо, попит зростаЇ у пер≥од≥ “1.
«д≥йснюючи макроеконом≥чний анал≥з так званих Утонких У ефект≥в, що виникають п≥сл¤ зб≥льшенн¤ величини неоподатковуваного доходу, необх≥дно зробити певн≥ зауваженн¤. ÷ей анал≥з ірунтуЇтьс¤ на трьох вих≥дних припущенн¤х, про ¤к≥ неодм≥нно треба сказати.
ѕо-перше, крива LM не Ї вертикальною, тобто попит/пропозиц≥¤ грошей не Ї нечутливою до зм≥ни в≥дсотковоњ ставки. ≤накше кажучи, еластичн≥сть попиту грошей за чинником в≥дсотковоњ ставки не Ї абсолютно нееластичною. рива LM може бути вертикальною у випадку, коли грошова пол≥тика ур¤ду дуже ефективна з точки зору впливу на сукупний попит. ћожна сказати, що ур¤д здатен дос¤гти економ≥чного зростанн¤ лише монетарними заходами. ќднак це припущенн¤ не зб≥гаЇтьс¤ з нашими емп≥ричними спостереженн¤ми, тому ми вилучили цей частковий випадок з анал≥зу.
ѕо-друге, ми виключаЇмо ≥нший екстремальний випадок. рива LM також не Ї абсолютно еластичною, тобто у граф≥чному вигл¤д≥ вона не Ї горизонтальною. √оризонтальна LM може виникнути т≥льки при дуже низьк≥й в≥дсотков≥й ставц≥. ” такому раз≥ ф≥зичн≥ особи можуть спод≥ватис¤, що альтернативна варт≥сть заощадженн¤ грошей дуже низька, ≥ тому можуть прийн¤ти р≥шенн¤ не реагувати на зм≥ну пропозиц≥њ грошей. ÷ей випадок також не зб≥гаЇтьс¤ з нашими емп≥ричними спостереженн¤ми.
ѕо-третЇ, крива IS не Ї вертикальною, тобто споживанн¤ та попит на ≥нвестиц≥њ не Ї нечутливими до зм≥ни в≥дсотковоњ ставки.
ќтже, ¤к видно з цих припущень, ми уникаЇмо екстремальних випадк≥в, ¤к≥, вт≥м, мають м≥сце, здеб≥льшого, у теоретичному анал≥з≥. р≥м того, наведен≥ вище випадки мають не т≥льки ознаки вин¤тк≥в ≥з загального правила, а також короткотерм≥новий характер. ќц≥нюючи макроеконом≥чн≥ ефекти в≥д зб≥льшенн¤ величини неоподатковуваного м≥н≥муму, ми виходили з реальних умов, ¤к≥ Ї б≥льш адекватними економ≥чн≥й д≥йсност≥ нашоњ крањни. Ќаприклад, корел¤ц≥йно-регрес≥йний анал≥з основних макроеконом≥чних показник≥в у довгостроковому пер≥од≥ (в≥д 5 до 10 рок≥в) доводить, що взаЇмозвТ¤зок в≥дсотковоњ ставки (обл≥ковоњ ставки ЌЅ”) та пропозиц≥њ грошей (грошов≥ агрегати) Ї дуже щ≥льним (парн≥ коеф≥ц≥Їнти корел¤ц≥њ б≥льше 0,5). ѕод≥бн≥ взаЇмозвТ¤зки спостер≥гаютьс¤ й м≥ж в≥дсотковою ставкою, з одного боку, та споживанн¤м ≥ попитом на ≥нвестиц≥њ Ц з ≥ншого.
ќтже, оск≥льки у пер≥од≥ “1 зросла пропозиц≥¤ грошей, то при даному р≥вн≥ випуску та ц≥н в≥дсоткова ставка зменшуЇтьс¤ з точки ј до ¬. «меншенн¤ ставки в≥дсотка в≥дбуваЇтьс¤ через те, що домашн≥ господарства надлишков≥ залишки грошей почнуть переводити, наприклад, в обл≥гац≥њ. р≥м того, питома частка споживанн¤ у доходах громад¤н зменшитьс¤, ≥ зросте р≥вень заощаджень.
–ис.
4.6. √раф≥чна ≥нтерпретац≥¤ модел≥ IS-LM
«ростанн¤ р≥вн¤ заощаджень в≥дбуватиметьс¤ прот¤гом пер≥оду “2, що, врешт≥-решт, призведе до перем≥щенн¤ кривоњ IS до кривоњ ISТ (див. рис. 4.6).
¬≥дсоткова ставка зросте з точки ¬ до точки —, ¤ка Ї точкою р≥вноваги нових кривих ISТ та LMТ. ¬≥дтак на ринку знову встановитьс¤ р≥вновага у точц≥ — за даного р≥вн¤ ц≥н та випуску.
як бачимо з рисунка 4.6, у результат≥ зб≥льшенн¤ величини неоподатковуваного м≥н≥муму, сукупний попит зростаЇ (в≥д Q0 до Q2), а в≥дсоткова ставка залишаЇтьс¤ незм≥нною (I0).
«ростанн¤ величини сукупного попиту маЇ призвести до зб≥льшенн¤ р≥вноважного ¬¬ѕ, ¤кий визначаЇтьс¤ п≥д д≥Їю таких макроеконом≥чних зм≥нних, ¤к сукупний попит ≥ сукупна пропозиц≥¤.
—правд≥, важко заперечити, що при зростанн≥ сукупного попиту ¬¬ѕ не буде зростати. ќднак не можна обмежуватис¤ т≥льки анал≥зом модел≥ IS-LM. ѕри оц≥нц≥ величини, на ¤ку зб≥льшуЇтьс¤ сукупний попит, необх≥дно оц≥нити, ¤к цей прир≥ст розпод≥л¤Їтьс¤ м≥ж зб≥льшенн¤м ц≥н та зростанн¤м обс¤гу виробництва. јдже ≥нфл¤ц≥¤ не Ї бажаним результатом макроеконом≥чноњ пол≥тики ур¤ду. «агальнов≥домо, що ≥нфл¤ц≥¤ маЇ бути п≥дконтрольною.
–озпод≥л приросту сукупного попиту м≥ж ц≥нами та виробництвом залежить в≥д характеру кривоњ сукупноњ пропозиц≥њ.
Ќаприклад, ¤кщо крива сукупноњ пропозиц≥њ Ї абсолютно нееластичною (вертикальною), то Їдиним насл≥дком приросту сукупного попиту буде зростанн¤ ц≥н (≥нфл¤ц≥¤).
¬ ≥ншому екстремальному випадку, коли крива сукупноњ пропозиц≥њ Ї абсолютно еластичною (горизонтальною), Їдиним насл≥дком зб≥льшенн¤ сукупного попиту буде зростанн¤ виробництва (¬¬ѕ). ÷ей результат податкових зм≥н Ї б≥льш бажаним насл≥дком. ќднак ц≥ випадки практично Ї суто г≥потетичними. ≈мп≥ричн≥ характеристики сукупноњ пропозиц≥њ будь-¤коњ економ≥ки в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д тих, ¤к≥ њм притаманн≥ в екстремальних випадках. “ому прир≥ст реального сукупного попиту буде перерозпод≥л¤тис¤ м≥ж ц≥нами ≥ виробництвом у пропорц≥¤х, зумовлених ≥ндив≥дуальними емп≥ричними характеристиками сукупноњ пропозиц≥њ кожноњ окремоњ економ≥чноњ системи.
“аким чином, повертаючись в≥д анал≥зу макроеконом≥чних ефект≥в, що Ї насл≥дком зб≥льшенн¤ величини неоподатковуваного м≥н≥муму, до проблем податковоњ системи ”крањни, можна зробити висновок про ≥снуванн¤ шл¤х≥в њх розвТ¤занн¤, ¤к≥ можна використати на практиц≥.
“ак, ми бачимо, що запропонован≥ д≥њ щодо реформи оподаткуванн¤ доход≥в ф≥зичних ос≥б лише у найближч≥й перспектив≥ ставл¤ть перед ур¤дом проблеми покритт¤ деф≥циту бюджетних кошт≥в. ≤ тут ур¤д може використати так≥ неем≥с≥йн≥ шл¤хи покритт¤ деф≥циту, ¤к запозиченн¤ на ф≥нансових ринках, приватизац≥йн≥ надходженн¤16, нов≥ види податк≥в (малий б≥знес, податок на майно тощо).
” середньо- та довгостроков≥й перспектив≥ де¤ке недоотриманн¤ доход≥в бюджету за статтею ѕѕ√ буде компенсовано:
1) зб≥льшенн¤м надходженн¤ ѕѕ√ за рахунок приросту доход≥в громад¤н;
2) зб≥льшенн¤м доход≥в бюджету в≥д непр¤мих податк≥в, оск≥льки зросте споживанн¤;
3) абсолютна величина ≥нших податк≥в зросте, бо в≥дбудетьс¤ зб≥льшенн¤ ¬¬ѕ.
ќтже, на шальках терез≥в переваги мають б≥льшу вагу, н≥ж вади. ” результат≥ це дало нам п≥дстави вести мову про один з можливих напр¤м≥в подоланн¤ структурних проблем податковоњ системи ”крањни Ц через реформу ѕѕ√.
ћожна вид≥лити й ≥нш≥ позитивн≥ насл≥дки реформи оподаткуванн¤ доход≥в ф≥зичних ос≥б.
якщо за умов переходу в≥д командно-адм≥н≥стративноњ формац≥њ до ринкового укладу соц≥ально-економ≥чноњ системи егал≥тарна функц≥¤ податк≥в впливаЇ, головним чином, на такий параметр, ¤к швидк≥сть переходу, то у стал≥й ринков≥й економ≥ц≥ перерозпод≥л нац≥онального багатства через д≥ю податк≥в Ї причиною процесу дифуз≥њ власност≥. ÷ей феномен також Ї головною ознакою розвиненоњ ринковоњ економ≥ки.
ƒифуз≥¤ власност≥ Ц це процес розширенн¤ к≥лькост≥ др≥бних власник≥в промислового (виробничого) кап≥талу шл¤хом залученн¤ до реального сектора економ≥ки заощаджень громад¤н. ≈лементарним прикладом процесу дифуз≥њ власност≥ у розвинених ринкових економ≥ках Ї акц≥онуванн¤ промислового кап≥талу.
¬≥дзначимо, що цей процес Ї д≥алектичним насл≥дком д≥њ егал≥тарноњ функц≥њ податк≥в та динам≥чного розвитку вс≥Їњ соц≥ально-економ≥чноњ системи крањни. ўодо реал≥й украњнського сьогоденн¤, то ще, звичайно, рано вести мову про виникненн¤ цього феномена, оск≥льки питома вага споживанн¤ у доходах громад¤н Ї занадто великою. “ому не в≥дбуваЇтьс¤ формуванн¤ найб≥льш потужного ≥ дешевого ≥нвестиц≥йного ресурсу в межах крањни, бо сукупний р≥вень доход≥в основноњ маси населенн¤ ”крањни довол≥ низький. Ќезважаючи на це, не можна применшувати соц≥ально-економ≥чне положенн¤ середнього класу, ¤ке дл¤ економ≥ки крањни, включаючи формуванн¤ к≥нцевого попиту на товари ≥ послуги, а також пропозиц≥њ робочоњ сили на ринку прац≥, маЇ особливе значенн¤.
—аме тому основн≥ напр¤ми п≥двищенн¤ ефективност≥ податковоњ системи ”крањни ми бачимо лише у контекст≥ соц≥ального розвитку, коли державою будуть створен≥ умови не лише дл¤ перв≥сного зб≥льшенн¤ доход≥в громад¤н, а й дл¤ по¤ви надлишку доход≥в, ¤кий призведе до формуванн¤ численного класу власник≥в майна, а також матиме позитивн≥ екстернал≥њ в ≥нших сферах соц≥ального бутт¤.
« пост≥йним ≥ ст≥йким зб≥льшенн¤м перманентного доходу наведена поточна варт≥сть грошових надходжень буде зменшуватис¤, а зростатиме ц≥нн≥сть ≥нвестиц≥йних альтернатив з новими властивост¤ми, наприклад, ≥нвестиц≥њ у приватну або корпоративну власн≥сть, що Ї бажаним результатом економ≥чних реформ. ¬они також розрахован≥ на отриманн¤ доходу, але не у короткостроков≥й, а в довгостроков≥й перспектив≥. ѕод≥бн≥ зм≥ни споживчих та ≥нвестиц≥йних пр≥оритет≥в слугуватимуть виникненню ефекту дифуз≥њ власност≥. ÷ей феномен, у свою чергу, Ї головною передумовою зростанн¤ економ≥чноњ культури ур¤ду ≥ спри¤тиме усталенню спадкоЇмност≥ м≥ж р≥зними пол≥тичними генерац≥¤ми.
“аким чином, вимоги виваженоњ та посл≥довноњ ур¤довоњ пол≥тики щодо доход≥в громад¤н, п≥дпор¤дкованоњ основним макроеконом≥чним завданн¤м розвитку, поставили ”крањну перед необх≥дн≥стю радикальноњ реформи системи оподаткуванн¤ доход≥в ф≥зичних ос≥б, окрем≥ складов≥ ¤коњ обірунтован≥ вище. «м≥ни такого характеру спри¤тимуть зб≥льшенню доход≥в громад¤н ≥ формуванню середнього класу ¤к основи стаб≥льност≥ сусп≥льства в ц≥лому.
