–озд≥л 4. –ац≥онал≥зац≥¤ податковоњ системи
4.1. ќЌ÷≈ѕ“”јЋ№Ќ≤ ѕќЋќ∆≈ЌЌя –≈‘ќ–ћ”¬јЌЌя ѕќƒј“ ќ¬ќѓ —»—“≈ћ» ¬ ” –јѓЌ≤
1. јнал≥з накопичених у ф≥скальн≥й сфер≥ суперечностей св≥дчить про те, що в≥тчизн¤на податкова система не склалас¤ ¤к Їдиний орган≥зм, у ¤кому узгоджен≥ вс≥ функц≥ональн≥ п≥дсистеми. –еал≥њ украњнського сьогоденн¤ у сфер≥ оподаткуванн¤, ¤к було доведено вище,Ц це:
Ц внутр≥шн¤ неузгоджен≥сть складових системи;
Ц нестаб≥льн≥сть, складн≥сть;
Ц порушенн¤ принцип≥в економ≥чноњ, соц≥альноњ справедливост≥ та р≥вном≥рност≥;
Ц незадов≥льне вир≥шенн¤ ф≥скальних завдань;
Ц негативний вплив на стан нац≥ональноњ економ≥ки;
Ц низький р≥вень податковоњ дисципл≥ни.
” результат≥ загальноњ д≥њ перерахованих фактор≥в податкова система обТЇктивно не може реагувати на класичн≥ дл¤ ринковоњ економ≥ки регулююч≥ впливи. ¬≥днайти шл¤хи подоланн¤ аномал≥й, характерних дл¤ сучасного в≥тчизн¤ного оподаткуванн¤, не можна без в≥дпов≥дного узагальненн¤ причин, що њх спричинили. Ќа основ≥ цього стануть очевидними проблеми, ¤к≥ гальмують глибинн≥ перетворенн¤ в ”крањн≥, ≥ зТ¤вл¤тьс¤ можливост≥ окреслити шл¤хи переходу до новоњ модел≥ розвитку. ѕозитивна та ефективна трансформац≥¤ украњнського сусп≥льства можлива лише на основ≥ комплексного використанн¤ ус≥х фундаментальних фактор≥в сусп≥льного прогресу.
Ќазван≥ суперечлив≥ тенденц≥њ, породжен≥ д≥Їю обТЇктивних та субТЇктивних чинник≥в. Ќезважаючи на т≥сний д≥алектичний звТ¤зок, њх розмежуванн¤ ви¤вл¤Їтьс¤ надзвичайно суттЇвим дл¤ визначенн¤ практичних крок≥в на шл¤ху реформуванн¤ податковоњ системи. ¬ ≥ншому раз≥ зменшуЇтьс¤ ймов≥рн≥сть дос¤гненн¤ позитивних результат≥в.
ƒо найб≥льш характерних рис недосконалост≥ д≥ючоњ податковоњ системи, що склалис¤ з обТЇктивних причин, необх≥дно в≥днести:
Ц пор≥вн¤но низьку можлив≥сть акумулювати законодавчо встановлений обс¤г податкових доход≥в. ÷е в≥дбулос¤ внасл≥док п≥дриву обТЇктивних можливостей реального сектора економ≥ки ¤к основного сукупного платника податк≥в за рахунок збитковост≥ п≥дприЇмств, загального розладу ф≥нансових об≥г≥в та пад≥нн¤ частки УживихФ грошей;
Ц перем≥щенн¤ податкового т¤гар¤ на все б≥льш вузький сектор та коло платник≥в податк≥в. ” результат≥ безпрецедентноњ нер≥вном≥рност≥ ф≥скального навантаженн¤ на р≥зн≥ групи субТЇкт≥в господарюванн¤ створюЇтьс¤ суттЇвий податковий тиск, а в сусп≥льств≥ виникають думки про надм≥рн≥сть р≥вн¤ оподаткуванн¤ з подальшими неадекватними вимогами щодо його зниженн¤. ”се це супроводжуЇтьс¤ масовим наданн¤м податкових п≥льг, що, в свою чергу, формуЇ масове небажанн¤ ≥нших субТЇкт≥в господарюванн¤ сплачувати податки;
Ц перетворенн¤ податковоњ системи у чинник пригн≥ченн¤ економ≥чного зростанн¤ та ≥нвестиц≥йноњ активност≥, стимулюванн¤ ухиленн¤ в≥д сплати податк≥в та в≥дт≥к кап≥тал≥в за кордон. ќсновне податкове навантаженн¤ припадаЇ на найб≥льш життЇздатну частину рентабельних п≥дприЇмств, ¤к≥ працюють у легальному сектор≥.
—еред чинник≥в субТЇктивного походженн¤ сл≥д вид≥лити:
Ц глибок≥ протир≥чч¤ системи заход≥в ≥ д≥й держави при розробц≥ податковоњ пол≥тики та реформуванн≥ податковоњ системи. —убТЇктивн≥ нам≥ри зб≥льшити податков≥ надходженн¤ наштовхуютьс¤ на п≥д≥рвану п≥льговим оподаткуванн¤м, пр¤мими та непр¤мими субсид≥¤ми, взаЇмозал≥ками та ≥ншими заходами з боку держави податкову базу;
Ц в≥дсутн≥сть наукових основ оподаткуванн¤, недосконал≥сть експертизи, незадов≥льна передбачуван≥сть та оц≥нка законодавства ≥ конкретних заход≥в у зд≥йсненн≥ податкових реформуваньь;
Ц недооц≥нку фактор≥в системност≥ та часу в проведенн≥ реформувань, у першу чергу податковоњ системи, в≥дсутн≥сть посл≥довност≥, стаб≥льност≥ в реал≥зац≥њ обраного курсу та ч≥ткого протисто¤нн¤ тиску р≥зних лоб≥стських ≥ зац≥кавлених груп;
Ц недостатню ефективн≥сть д≥ючоњ системи податкового адм≥н≥струванн¤ ≥ системи в≥дпов≥дальност≥ ф≥нансових та кредитних орган≥в за виконанн¤ вимог з нарахуванн¤, обчисленн¤ ≥ своЇчасного перерахуванн¤ податкових надходжень до в≥дпов≥дних бюджет≥в.
2. ћетодолог≥¤ ефективних трансформац≥й податковоњ системи диктуЇ необх≥дн≥сть:
Ц уточненн¤ ц≥лей податковоњ пол≥тики;
Ц поглибленн¤ концептуального забезпеченн¤ податкових реформувань;
Ц обранн¤ в≥дпов≥дних пр≥оритет≥в;
Ц розробки конкретних заход≥в, ¤к≥ повинн≥ бути функц≥Їю обраноњ мети, а не навпаки, ¤к це маЇ м≥сце у сучасн≥й практиц≥;
Ц удосконаленн¤ механ≥зму функц≥онуванн¤ окремих елемент≥в податковоњ системи.
«важаючи на багатогранн≥сть ц≥Їњ методолог≥чноњ конструкц≥њ, на перший план виступаЇ проблема взаЇмозвТ¤зку, взаЇмод≥њ, сп≥вв≥дношенн¤, Їдност≥ та протир≥ч податкових в≥дносин з ус≥Їю системою сусп≥льних в≥дносин. ÷ей напр¤м теоретичного пошуку повинен зайн¤ти ч≥льне м≥сце в сучасн≥й теор≥њ оподаткуванн¤ та слугувати основою практичних крок≥в у ц≥й сфер≥.
ѕродовжуючи дану тезу, сл≥д одразу зазначити, що у даному випадку досить обірунтованим можна вважати постулат про необх≥дн≥сть ранжуванн¤ цих в≥дносин. Ќа наш погл¤д, руш≥йну силу та джерело сусп≥льного прогресу становл¤ть не просто њх координац≥¤, а субординац≥¤. “обто вих≥дною умовою усп≥шност≥ та ефективност≥ подальших перетворень виступаЇ обовТ¤зкова п≥дпор¤дкован≥сть податковоњ пол≥тики курсу соц≥ально-економ≥чних перетворень, враховуючи при цьому њх двосторонню взаЇмозалежн≥сть.
” дан≥й робот≥ неодноразово в≥дзначалос¤, що реформуванн¤ податковоњ системи повинно в≥дбуватис¤ в≥дпов≥дно до довготривалих макроеконом≥чних ц≥лей розвитку ”крањни. « одного боку, це побудова соц≥ально ор≥Їнтованоњ економ≥ки, а з ≥ншого Ц стимулюванн¤ розвитку виробництва. ¬иход¤чи ≥з зазначених ц≥лей розвитку, головн≥ характеристики, ¤к≥ маЇ набути податкова система в процес≥ реформ, Ц це соц≥альна ор≥Їнтац≥¤ та висока ефективн≥сть њњ регул¤торного потенц≥алу.
ўо ж до реальноњ ситуац≥њ, то процеси, що в≥дбувалис¤ та в≥дбуваютьс¤ у податков≥й сфер≥, взагал≥ можуть бути квал≥ф≥кован≥ ¤к рух у протилежному в≥д фундаментальних вимог напр¤м≥. Ќами вже зверталас¤ увага на недостатню роботу з формуванн¤ мети податкового реформуванн¤ ¤к на початкових етапах становленн¤, так ≥ в подальших трансформац≥йних заходах. Ќ≥ в базисному «акон≥ Уѕро систему оподаткуванн¤Ф, н≥ в наступних доповненн¤х до нього взагал≥ не сформульована мета, ¤ка ставилас¤ перед податковою системою. Ќа практиц≥ вона фактично отримала ф≥скальну спр¤мован≥сть. ÷е, без сумн≥ву, стало вир≥шальним фактором неефективност≥ податковоњ системи.
Ќа новому етап≥ податкових реформувань Ц етап≥ розробки ѕодаткового кодексу Ц акс≥ома первинност≥ визначенн¤ мети податкових трансформац≥й, що визначаЇ подальшу технолог≥ю реформувань, не Ї очевидною. –озвТ¤занн¤ накопичених протир≥ч можливо лише за умови, що ѕодатковий кодекс не просто обТЇднаЇ д≥юч≥ закони та нормативн≥ акти, але й л≥кв≥дуЇ проблеми, що накопичились. —в≥това практика переконуЇ, що посп≥хом та силовими методами њх не вир≥шити. Ўл¤хи розвТ¤занн¤ цих проблем концентруютьс¤ на ірунт≥ виваженого, науково обірунтованого п≥дходу, найт≥сн≥ше повТ¤заного з урахуванн¤м особливостей сучасного, перех≥дного стану економ≥чного розвитку. Ѕез визначенн¤ довгостроковоњ ор≥Їнтац≥њ податковоњ пол≥тики стаЇ зрозум≥лою ≥ безперспективн≥сть подальшоњ стратег≥њ податкових реформувань з метою реал≥зац≥њ виключно ф≥скальноњ пол≥тики ур¤ду ”крањни. “ому першочерговим сл≥д вважати максим≥зац≥ю функц≥њ соц≥ального добробуту шл¤хом створенн¤ таких умов ф≥нансово-господарськоњ д≥¤льност≥, ¤к≥ б стали катал≥затором довгострокового зростанн¤ нац≥онального виробництва з одночасним збереженн¤м пом≥рних темп≥в ≥нфл¤ц≥њ та поступового покращанн¤ стану плат≥жного балансу. ѕо сут≥, на противагу ≥ншим, в основ≥ нашоњ концепц≥њ лежить стратег≥¤ орган≥чного поЇднанн¤ нев≥дд≥льних одне в≥д одного завдань: зростанн¤ добробуту громад¤н та ст≥йкого росту економ≥ки.
—учасна практика надаЇ переконлив≥ св≥дченн¤ тому, що процеси наукового обірунтуванн¤ виваженоњ концепц≥њ реформувань продовжують п≥дм≥н¤тис¤ безперспективним перетасовуванн¤м вид≥в податк≥в або њх окремих елемент≥в. ћетодолог≥чна помилка, з нашоњ точки зору, пол¤гаЇ у тому, що ”крањна знову п≥д≥йшла до необх≥дност≥ реформувати податкову пол≥тику без практично розробленоњ в≥дпов≥дноњ концепц≥њ. Ќепосл≥довн≥сть про¤вл¤Їтьс¤ у тому, що, з одного боку, декларуЇтьс¤ потреба п≥двищенн¤ теоретичного р≥вн¤ податкових реформувань, а з ≥ншого Ц зд≥йснюютьс¤ спроби прийн¤тт¤ ѕодаткового кодексу без розробки в≥дпов≥дноњ концепц≥њ. «а такого п≥дходу зрозум≥л≥ сумн≥ви в≥дносно можливостей розвТ¤занн¤ протир≥ч, ¤к≥ накопичилис¤ у податков≥й сфер≥, та запоб≥ганн¤ њх подальшого виникненню.
ѕо-перше, концепц≥¤ реформуванн¤ податковоњ системи повинна ч≥тко визначати, ¤ким саме чином повинн≥ в≥дбуватис¤ зм≥ни. Ќасамперед, це стосуЇтьс¤ шл¤ху реформуванн¤ податковоњ системи. ”мовно його можна под≥лити на еволюц≥йний, що не несе у соб≥ кардинальних зм≥н в короткостроковому план≥, а Ї подальшим вдосконаленн¤м податк≥в, в першу чергу загальнодержавних; та революц≥йний, що передбачаЇ одночасн≥ глибок≥ зм≥ни та перетворенн¤. «в≥дси перше принципове питанн¤, ¤ке виникаЇ при корекц≥њ податковоњ стратег≥њ у контекст≥ нин≥шнього стану податковоњ системи, визначених концептуальних положень та критичного анал≥зу св≥тових здобутк≥в Ц чи спроможна сучасна податкова система дос¤гти необх≥дноњ ефективност≥ еволюц≥йним шл¤хом, чи необх≥дн≥ њњ докор≥нн≥ перетворенн¤. ¬≥дпов≥дь на це запитанн¤ Ї вир≥шальною ≥ дл¤ розробки програми конкретних заход≥в ¤к завершального етапу реал≥зац≥њ методолог≥чноњ конструкц≥њ податкових реформувань, що зумовлено взаЇмозалежн≥стю ус≥х њњ складових. “еоретично кардинальна реформа податковоњ системи доц≥льна у випадку, коли ≥снуЇ велика ймов≥рн≥сть отриманн¤ таких результат≥в:
Ц реальне зниженн¤ податкового навантаженн¤;
Ц високий ступ≥нь в≥рог≥дност≥ того, що кошти, ¤к≥ отримають субТЇкти господарськоњ д≥¤льност≥ внасл≥док зменшенн¤ податкових виплат, будуть використан≥ на виробнич≥ потреби;
Ц реформа не призведе до суттЇвого зменшенн¤ доход≥в ƒержавного бюджету;
Ц ≥снуЇ можлив≥сть н≥велюванн¤ негативних психолог≥чних фактор≥в у св≥домост≥ платника податку, повТ¤заних з реал≥зац≥Їю податковоњ реформи, оск≥льки стаб≥льн≥сть Ц вагома складова податковоњ пол≥тики;
Ц м≥н≥м≥зац≥¤ можливостей ухиленн¤ в≥д сплати податк≥в та штучного обмеженн¤ бази оподаткуванн¤.
” результат≥ основний зм≥ст податковоњ реформи зводитьс¤ до зниженн¤ податкового навантаженн¤ на товаровиробник≥в при одночасному н≥велюванн≥ можливих негативних вплив≥в на стан бюджетного балансу. «ниженн¤ податкового навантаженн¤ стало основним мотивом ус≥х дискус≥й. ¬одночас це не абстракц≥¤, а конкретний показник. «араз вважаЇтьс¤, що найб≥льш прийн¤тним показником Ї в≥дношенн¤ податк≥в до ¬¬ѕ. Ќами вище було показано, що такий показник повинен обовТ¤зково уточнюватис¤, виход¤чи з сучасних макроеконом≥чних реал≥й. «окрема, ¤к уже зазначалос¤, при коригуванн≥ податково-бюджетноњ системи ≥снуЇ обТЇктивна необх≥дн≥сть урахуванн¤ на¤вност≥ державного боргу, р≥вн¤ податковоњ заборгованост≥, сплати ф≥нансових санкц≥й. ¬изначенн¤ реального податкового навантаженн¤ Ц не самоц≥ль, а ≥нструмент ф≥нансового оздоровленн¤ та п≥дйому економ≥ки. ÷е особлив≥сть б≥льшост≥ перех≥дних економ≥к, ¤ка притаманна й украњнськ≥й. ” звТ¤зку з на¤вн≥стю у реальн≥й д≥йсност≥ дек≥лькох податкових агрегат≥в суттЇво зменшуютьс¤ можливост≥ дл¤ маневруванн¤ бюджетно-податковими ресурсами.
ѕослабленн¤ податкового навантаженн¤ на поточн≥ доходи водночас означаЇ п≥двищенн¤ р≥вном≥рност≥ сплати податк≥в окремими платниками, адже зам≥сть середньостатистичного показника податки сплачують конкретн≥ юридичн≥ та ф≥зичн≥ особи. ¬насл≥док ухиленн¤ в≥д сплати податк≥в, зам≥сть фактично ≥снуючого р≥вн¤ перерозпод≥лу через бюджет 25Ц30 % ¬¬ѕ, частка податк≥в, ¤к≥ ст¤гуютьс¤ з окремих платник≥в, здатна дос¤гати 40Ц45 % њх доход≥в. ќднак у даному випадку це зумовлено не власне структурою податковоњ системи, а недол≥ками адм≥н≥струванн¤ податк≥в. “обто, в≥ддаючи належне привабливост≥ ≥дењ зниженн¤ податкового т¤гар¤, зм≥щенн¤ пр≥оритет≥в у податков≥й пол≥тиц≥ на зниженн¤ податкового навантаженн¤ не повинно абсолютизуватис¤. ¬оно повинно в≥дбуватис¤ поступово, розраховуючи на компенсац≥ю бюджетних втрат за рахунок розширенн¤ податковоњ бази через зменшенн¤ обс¤г≥в т≥ньового сектора та загального пожвавленн¤ виробництва.
—ьогодн≥ в ”крањн≥ альтернативи суттЇвому зниженню податкового т¤гар¤ немаЇ. Ќа шл¤ху реал≥зац≥њ такоњ пол≥тики сто¤ть наступн≥ проблеми:
Ц на¤вн≥сть значного державного боргу, що включаЇ зовн≥шн≥й, внутр≥шн≥й борг та р≥вень кредиторськоњ заборгованост≥ бюджетних установ;
Ц деф≥цит бюджету, ¤кий сьогодн≥ набув латентного характеру;
Ц велик≥ обс¤ги загальнодержавного споживанн¤, зд≥йснити значн≥ обмеженн¤ ¤кого у короткостроковий пер≥од не вдастьс¤.
р≥м того, ми дотримуЇмос¤ думки, що економ≥чне зростанн¤ не обовТ¤зково в≥дбуваЇтьс¤ в умовах зниженн¤ податкового навантаженн¤. ¬ умовах неконкурентоспроможноњ економ≥ки та в≥дсутност≥ механ≥зм≥в њњ створенн¤ зниженн¤ податкового т¤гар¤ Ц надзвичайно обмежений метод короткоњ д≥њ, що не даЇ довгострокових результат≥в. —л≥д також враховувати масштаби збитковост≥, а дл¤ збиткових п≥дприЇмств будь-¤ка ставка оподаткуванн¤ Ї високою.
–озширенн¤ податковоњ бази маЇ зд≥йснюватись за рахунок таких основних чинник≥в:
Ц покращанн¤ збору податк≥в у тих галуз¤х економ≥ки, ¤к≥ фактично вже охоплен≥ системою оподаткуванн¤. ѕершим кроком при цьому повинна стати в≥дм≥на чи радикальне скороченн¤ зв≥льнень в≥д ус≥х вид≥в податк≥в. ƒругий крок Ц докладанн¤ максимуму зусиль дл¤ того, щоб охопити оподаткуванн¤м майже сформований приватний сектор. ѕри на¤вност≥ труднощ≥в обрахуванн¤ податкових зобовТ¤зань цього сектора на основ≥ його доход≥в сл≥д використати можлив≥сть метод≥в оподаткуванн¤ на основ≥ витрат. “рет≥м кроком маЇ бути обкладанн¤ податками тих сектор≥в, що не п≥дл¤гають оподаткуванню. ÷е не означаЇ повноњ в≥дмови в≥д њх п≥дтримки, але повинно мати ц≥льовий характер;
Ц розробки механ≥зму спри¤нн¤ виникненню малих ≥ середн≥х п≥дприЇмств ≥ п≥дприЇмств сфери послуг, ¤к≥ з кожним роком визначають все б≥льшу частку ¬¬ѕ крањни;
Ц використанн¤ можливостей дл¤ зб≥льшенн¤ надходжень в≥д зовн≥шньоњ торг≥вл≥;
Ц ви¤вленн¤ ≥ систематизац≥¤ виток≥в ≥ сфер про¤ву протисто¤нн¤ ≥нтерес≥в держави та платника податк≥в з метою збереженн¤ податковоњ бази ≥ трансформац≥њ непередбачених ризик≥в невиконанн¤ податкових р≥шень у передбачен≥, ¤к≥ можуть долатис¤ у процес≥ функц≥онуванн¤ податкових в≥дносин;
Ц використанн¤ резерв≥в, що лежать у сфер≥ приватизац≥њ, тобто недопущенн¤ випадк≥в, коли в результат≥ приватизац≥њ в≥дбуваЇтьс¤ зменшенн¤ податкових надходжень до бюджету.
јнал≥зуючи вс≥ ц≥ вимоги, можна д≥йти висновку, що податкова реформа маЇ в≥дбуватис¤ еволюц≥йним шл¤хом. ардинальна реформа податковоњ системи у найближчий час недоц≥льна через в≥дсутн≥сть:
Ц реальних умов зд≥йснити в≥дчутне ≥ швидке зниженн¤ податкового навантаженн¤;
Ц впевненост≥, що вив≥льнен≥ внасл≥док зменшенн¤ податкового навантаженн¤ кошти будуть спр¤мован≥ на виробнич≥ потреби;
Ц адекватност≥ м≥ж отриманими вигодами та втратами (матер≥альними ≥ моральними), що виникнуть внасл≥док реал≥зац≥њ податкових зм≥н;
Ц умов дл¤ запоб≥ганн¤ ухиленн¤м в≥д сплати податк≥в;
Ц виваженоњ державноњ пол≥тики видатк≥в.
—ьогодн≥ у податков≥й сфер≥ сл≥д максимально використати на¤вн≥ можливост≥ вдосконаленн¤ податковоњ пол≥тики, щоб при м≥н≥мальних втратах податкових надходжень до бюджету дос¤гти ¤к помТ¤кшенн¤ протир≥ч у податкових в≥дносинах, так ≥ нарощуванн¤ можливостей зростанн¤ податковоњ бази. « ц≥Їю метою, кр≥м зазначених вище крок≥в, необх≥дно, з одного боку, створити р¤д передумов дл¤ дос¤гненн¤ ефективност≥ податкових реформувань, а з ≥ншого Ц зд≥йснити р¤д конкретних заход≥в, спр¤мованих на вдосконаленн¤ власне податковоњ системи.
ѕо-друге, до вир≥шальних завдань, ¤к≥ сто¤ть перед концепц≥Їю податкових реформувань, ¤к видаЇтьс¤, сл≥д в≥днести гармон≥зац≥ю загальнодержавних ≥нтерес≥в та ≥нтерес≥в платник≥в податк≥в. —аме ступ≥нь волод≥нн¤ механ≥змом погодженн¤ ≥нтерес≥в стор≥н податкових в≥дносин у результат≥ визначаЇ ефективн≥сть оподаткуванн¤ та його спр¤мован≥сть на сусп≥льний розвиток. ÷е актив≥зуЇ максимальне обмеженн¤ тиску на зд≥йсненн¤ Їдиноњ податковоњ пол≥тики окремих пол≥тичних парт≥й, рух≥в, груп, зац≥кавлених сусп≥льних обТЇднань ≥ орган≥зац≥й, а також спри¤Ї адекватност≥ системи податкового адм≥н≥струванн¤ ≥ визначеним напр¤мам цих реформувань.
“аким чином, спри¤ти створенню та вт≥ленню рац≥ональноњ податковоњ стратег≥њ можна в умовах в≥дображенн¤ концепц≥Їю податковоњ системи ¤к:
Ц складноњ сукупност≥ сусп≥льних в≥дносин;
Ц орган≥чноњ складовоњ економ≥чноњ системи;
Ц системного утворенн¤;
Ц знар¤дд¤ сп≥вв≥дношенн¤ ≥нтерес≥в соц≥альних сил у сусп≥льств≥.
3. ” нов≥й податков≥й систем≥ необх≥дно визначитис¤ з такими основними пон¤тт¤ми податковоњ системи, ¤к податок, зб≥р, плат≥ж, платник податк≥в тощо. ѕрактика њх використанн¤ без в≥дпов≥дного тлумаченн¤ ускладнюЇ податкову систему, њњ сприйн¤тт¤ платником ≥ стаЇ на завад≥ ефективност≥ податкових в≥дносин. Ќаприклад, пон¤тт¤ платника податк≥в, наведене у чинному законодавств≥, включаючи в себе лише обовТ¤зок сплачувати податок, не останньою м≥рою зумовлюЇ той факт, що на практиц≥ платником податк≥в вважаЇтьс¤, насамперед, п≥дприЇмець. ‘≥зична особа дещо в≥докремлюЇтьс¤, переноситьс¤ на другий план, у той час, ¤к св≥това практика заснована на зворотному.
ƒо хиб сучасноњ податковоњ системи належить ≥ в≥дсутн≥сть у законодавчих актах класиф≥кац≥њ податк≥в за певними критер≥¤ми. Ќаведенн¤ лише детального перел≥ку податк≥в сл≥д вважати тим чинником, ¤кий призводив на практиц≥ до необірунтованоњ зм≥ни назви окремих з них та њх структури. ƒо реч≥, сучасна дискус≥¤ навколо зам≥ни ѕƒ¬ податком на продаж чи податком на реал≥зац≥ю також не враховуЇ достатньою м≥рою те, що це р≥зновиди непр¤мих податк≥в, а отже, у раз≥ зм≥н, збер≥гають ус≥ переваги та недол≥ки ц≥Їњ групи. ѕо сут≥, така дискус≥¤ стосуЇтьс¤ конкретного механ≥зму функц≥онуванн¤ цих податк≥в, а не њх економ≥чного зм≥сту. “ут сл≥д наголосити, що в умовах використанн¤ п≥дходу, коли розкритт¤ форм ≥снуванн¤ економ≥чноњ категор≥њ в≥дбуваЇтьс¤ без теоретичного анал≥зу њњ сутност≥ та природи, не можна оч≥кувати й належного практичного р≥вн¤ податкових реформувань.
« цих позиц≥й проанал≥зуЇмо в≥дом≥ нам податков≥ концепц≥њ, розроблен≥ та внесен≥ на розгл¤д ¬ерховноњ –ади ”крањни р¤дом народних депутат≥в, ¤к≥ в≥дзначаютьс¤ радикальним п≥дходом до реформуванн¤ чинноњ податковоњ системи.
” найб≥льш узагальненому вигл¤д≥ у цих концепц≥¤х реал≥зован≥ два напр¤ми проведенн¤ податковоњ реформи. ѕерший пол¤гаЇ у п≥двищенн≥ рол≥ пр¤мого оподаткуванн¤, зокрема, шл¤хом введенн¤ сукупного податку на прибуток з високими ставками. —аме такий п≥дх≥д реал≥зований у концепц≥њ реформуванн¤ податковоњ системи Ќ. ¬≥тренко. ƒругий повТ¤заний ≥з зб≥льшенн¤м рол≥ непр¤мого оподаткуванн¤. “ак, ≤. Ѕогословська пропонувала зам≥нити ѕƒ¬ на об≥говий податок з юридичних ос≥б, а у сп≥льному проект≥ ё. “имошенко та ќ. “урчинова пропонувалос¤ зам≥нити ѕƒ¬ на податок з реал≥зац≥њ.
“еоретично, ≥ в цьому переконуЇ заруб≥жний досв≥д, формуванн¤ податкових систем, переваги п≥двищенн¤ рол≥ пр¤мого оподаткуванн¤ та в≥дпов≥дного зменшенн¤ непр¤мого Ї достатньо обірунтованими. ÷е повТ¤зано з т≥Їю обставиною, що в пр¤мих податках б≥льшою м≥рою вт≥лено регул¤тивний потенц≥ал. ¬одночас, зважаючи на специф≥ку та стан економ≥ки ”крањни, рухатис¤ у такому напр¤м≥ нам поки що неможливо. ѕро це св≥дчить проведений вище анал≥з податкових в≥дносин у заруб≥жн≥й та в≥тчизн¤н≥й практиц≥. √оловна перешкода пол¤гаЇ у тому, що в ”крањн≥ необх≥дна глибока структурна реформа економ≥ки. ѓњ необх≥дн≥сть зумовлюЇ пост≥йне зростанн¤ ≥ одночасно високий р≥вень збиткових п≥дприЇмств у народному господарств≥ ≥, ¤к насл≥док, зменшенн¤ загальних обс¤г≥в прибутку. “ому робити акцент на податок з прибутку економ≥чно необірунтовано. «окрема, т≥льки з 1996 до 1999 року частка збиткових п≥дприЇмств у народному господарств≥ зросла на 29,5 %, у той час ¤к прибуток ус≥х п≥дприЇмств нац≥ональноњ економ≥ки у фактичних ц≥нах впав на 76,3 % у 1998 пор≥вн¤но з 1997 роком. Ќав≥ть де¤ке покращанн¤ стану справ з прибутков≥стю в економ≥ц≥ в 2000 та 2001 роках не даЇ п≥дстав дл¤ таких р≥шень, оск≥льки отриман≥ зм≥ни Ї результатом конТюнктурних коливань, а не структурноњ перебудови економ≥ки. р≥м того, нав≥ть за б≥льш спри¤тливих умов установленн¤ ставки податку на прибуток у межах 45Ц80 %, ¤к це пропонуЇтьс¤ де¤кими авторами, вкрай недоц≥льне хоча б через суто психолог≥чн≥ причини. —прийн¤тт¤ таких ставок податку нав≥ть у сформованих економ≥ках завжди негативно впливаЇ на платника ≥ штовхаЇ його до виходу з оф≥ц≥йного сектора. ≤ головне. Ќе можна не враховувати, що намаганн¤ наблизитис¤ не лише за формою, а й за зм≥стом до св≥тових податкових стандарт≥в потребуЇ перем≥щенн¤ податковоњ уваги з виробника на споживача.
«нову повертаючись до св≥тового досв≥ду, ми можемо переконатис¤, що у перех≥дних економ≥ках, до ¤ких належить ≥ економ≥ка ”крањни, використанн¤ непр¤мих податк≥в ¤к основного елементу податковоњ системи обТЇктивно необх≥дне. ” першу чергу це повТ¤зано з њх особливост¤ми: стал≥сть податковоњ бази ≥ незначний психолог≥чний тиск на споживача.
” чинн≥й податков≥й систем≥ ”крањни основним непр¤мим податком Ї ѕƒ¬. «а його рахунок перерозпод≥л¤Їтьс¤ майже 6 % ¬¬ѕ1. ѕропозиц≥¤ скасувати ѕƒ¬ та застосувати ≥нш≥ податки, ¤к≥ за своЇю суттю, ¤к ≥ ѕƒ¬, Ї р≥зновидами одного типу податку Ц податку на споживанн¤, досить розповсюджена у податкових концепц≥¤х, ¤к≥ належать до категор≥њ революц≥йних. «азначимо, що в практиц≥ де¤ких крањн спор≥днен≥ податки Ц ѕƒ¬, податок з обороту, податок з реал≥зац≥њ Ц певною м≥рою Ї синон≥мами. √оловна р≥зниц¤ м≥ж ними Ц у площин≥ њх обчисленн¤. ÷е важливо ч≥тко усв≥домлювати, аби у подальшому уникнути плутанини, що може виникнути внасл≥док спекул¤ц≥њ терм≥нами.
–озгл¤немо детальн≥ше зм≥ни, ¤к≥ пропонуютьс¤ у численних концепц≥¤х податковоњ реформи. ”с≥ вони фактично стосуютьс¤ трьох пункт≥в:
Ц назви податку;
Ц р≥вн¤ ставки податку;
Ц бази оподаткуванн¤.
« першим пунктом ми визначилис¤. ўо ж до ≥нших, то запропонован≥ зм≥ни також важко в≥днести до категор≥њ кардинальних, оск≥льки вони стосуютьс¤ б≥льше форми, ан≥ж зм≥сту. ѕроте, щоб не бути безп≥дставними, повернемос¤ до њх анал≥зу.
—правд≥, на перший погл¤д здаЇтьс¤, що зам≥на ѕƒ¬ за ставкою 20 % на податок з реал≥зац≥њ за ставкою 9 % або 7 % надаЇ платнику податку значну користь. ќднак проведемо пор≥вн¤льний анал≥з дл¤ того, щоб маючи анал≥тичний матер≥ал, зробити б≥льш аргументован≥ висновки.
ѕри реал≥зац≥њ вс≥х розрахунк≥в ми користувалис¤ джерелами оф≥ц≥йноњ статистичноњ ≥нформац≥њ та виходили з таких припущень:
Ц структура витрат виробництва в середньому по економ≥ц≥ ”крањни залишаЇтьс¤ пост≥йною у короткотерм≥новому пер≥од≥;
Ц контрольований р≥вень ≥нфл¤ц≥њ Ц в межах 10Ц12 % р≥чних прот¤гом одного бюджетного року;
Ц в≥дхиленн¤ питомоњ ваги податкових надходжень у «веденому бюджет≥ незначн≥ щодо головноњ тенденц≥њ њх зм≥ни у короткотерм≥новому пер≥од≥;
Ц к≥льк≥сть виробничих цикл≥в у середньому по економ≥ц≥ ”крањни Ц чотири, що в≥дпов≥даЇ припущенн¤м, з ¤ких виходили автори вищезгаданих концепц≥й;
Ц ≥снуЇ м≥н≥мально необх≥дна межа державних видатк≥в, тому неможливим Ї р≥зке зменшенн¤ њњ доход≥в в≥д запланованоњ величини, оск≥льки можлив≥сть ф≥нансуванн¤ деф≥циту державного бюджету за рахунок зовн≥шн≥х позик, ем≥с≥њ грошей або державних ц≥нних папер≥в на сьогодн≥ обмежена чи економ≥чно недоц≥льна;
Ц неможливим Ї суттЇве розширенн¤ бази оподаткуванн¤ у короткотерм≥новому пер≥од≥.
–ис. 4.1. ƒинам≥ка зм≥ни (базисн≥ ≥ндекси) к≥нцевоњ ц≥ни реал≥зац≥њ продукц≥њ п≥сл¤ чотирьох виробничих цикл≥в та бюджетних надходжень залежно в≥д зм≥ни ставки ѕƒ¬ (20 % Ц 15%).
–ис. 4.2. –озташуванн¤ ѕƒ¬ ≥ податку з реал≥зац≥њ залежно в≥д р≥вн¤ ставки податку на площин≥ "бюджетн≥ надходженн¤ в≥д податку Ц к≥нцева ц≥на реал≥зац≥њ п≥сл¤ чотирьох цикл≥в виробництва" (ѕƒ¬ з≥ ставкою 20 % = 100 %)
–ис. 4.3. ‘ункц≥њ залежност≥ об≥гових кошт≥в п≥дприЇмства в≥д к≥лькост≥ виробничих цикл≥в при застосуванн≥ ѕƒ¬ ≥ податку з реал≥зац≥њ
ќтже, розрахунки показують (див. таблиц≥ 4.1Ц4.9, рис. 4.1Ц4.3), що об≥говий податок за ставкою 7 % б≥льш здатний до того, щоб зробити
украњнськ≥ товари дешевшими та п≥дн¤ти њх приваблив≥сть з погл¤ду потенц≥йних покупц≥в, н≥ж ѕƒ¬ за ставкою 20 %. ѕроте сл≥д враховувати вс≥ аспекти проблеми.
¬≥ддаючи перевагу одн≥й складов≥й, ми отримуЇмо нов≥ проблеми з ≥ншими. «окрема, ¤кщо оберемо ѕƒ¬ з чинною ставкою базового показника (100 %) при вс≥х розрахунках, то д≥йдемо висновку, що разом ≥з зменшенн¤м к≥нцевоњ ц≥ни реал≥зац≥њ п≥сл¤ чотирьох цикл≥в виробництва (у випадку застосуванн¤ податку з реал≥зац≥њ за ставкою 7 %) до р≥вн¤ 92,32 % базисноњ ц≥ни суттЇво падають обс¤ги надходжень до ƒержавного бюджету (див. табл. 4.9, рис. 4.1). ƒоходи бюджету в≥д податку з реал≥зац≥њ за ставкою 7 % становл¤ть 73,07 % базисного р≥вн¤. ѕри цьому необх≥дно звернути увагу на те, що при зб≥льшенн≥ ставки податку з реал≥зац≥њ на 2 базисних пункти, тобто до р≥вн¤ 9 %, отримуЇмо податок, фактично ≥дентичний ѕƒ¬ за характеристиками, ¤к≥ нами досл≥джуютьс¤ (див. табл. 4.9, рис. 4.1). “ак, остаточна ц≥на продукту п≥сл¤ чотирьох цикл≥в виробництва у випадку застосуванн¤ податку з реал≥зац≥њ за ставкою 9 % становить 99,42 % базисного показника, а надходженн¤ до бюджету Ц 97,92 % в≥дпов≥дноњ бази.
ƒо реч≥, за розрахунками —. “ерьох≥на, при 8 галузевих ≥терац≥¤х (на його думку, в ”крањн≥ в середньому саме така њх к≥льк≥сть) запропонован≥ 10 % промислового оборотного податку призведуть до зростанн¤ ц≥н на продукц≥ю середнього ступен¤ переробки (харчова та легка промислов≥сть) на 214 %, а дл¤ машинобудуванн¤, електрон≥ки, ¬ѕ та космосу Ц в середньому на 417 % на р≥к. ƒо цього ж сл≥д додати й намаганн¤ уникнути оподаткуванн¤ ¤к продавцем, так ≥ покупцем, про що переконуЇ введенн¤ 5 % Уподатку √орбачоваФ, ¤к≥ д≥¤ли у —–—– з 1988 до 1991 року.
“аким чином, анал≥зуючи доц≥льн≥сть кардинальних реформ у р≥зних аспектах, ми приходимо до висновку, що податков≥ трансформац≥њ потребують урахуванн¤ ус≥х чинник≥в, ¤к≥ можуть вплинути на повед≥нку субТЇкт≥в господарюванн¤. Ќа жаль, автори вищезгаданих податкових концепц≥й не враховують значимост≥ ф≥скальноњ функц≥њ податк≥в, в≥ддаючи перевагу т≥льки регулюючим. ќднак, ¤кщо й можливо у короткостроковому пер≥од≥ зам≥нити податков≥ ресурси на ≥нш≥, б≥льш дорог≥, то одночасно знизити р≥вень ¬¬ѕ, що перерозпод≥л¤Їтьс¤ через податки, без негативних насл≥дк≥в р≥зноб≥чного характеру (особливо соц≥ального) практично неможливо.
ўодо податкового т¤гар¤, то розрахунки св≥дчать, що при застосуванн≥ об≥гового податку ≥з ставкою 9 % його частка в ц≥н≥ становить 8,26 %, а при ставц≥ 7 % Ц в≥дпов≥дно 6,54 %. ” цей же час розрахунки щодо ѕƒ¬ при ставц≥ 20 % ≥ 15 % дають так≥ результати. ” першому випадку питома вага цього податку в ц≥н≥ становить 8,42 %, а у другому Ц 6,45 % (див. табл. 4.9).
ќтже, сл≥д зробити висновок про надзвичайну наближен≥сть за цими характеристиками ѕƒ¬ ≥з ставкою 20 % ≥ податку з реал≥зац≥њ ≥з ставкою 9 %, з одного боку, та ѕƒ¬ ≥з ставкою 15 % ≥ податку з реал≥зац≥њ ≥з ставкою 7 % Ц з ≥ншого. ќднак при б≥льш глибокому анал≥з≥ така апроксимац≥¤ ви¤вл¤Їтьс¤ умовною.
ѕри визначенн≥ коеф≥ц≥Їнта еластичност≥ податковоњ частки в ц≥н≥ залежно в≥д р≥вн¤ ставки податку ви¤вл¤Їмо, що еластичн≥сть податку з реал≥зац≥њ вища за еластичн≥сть ѕƒ¬. “обто ¤кби мова йшла лише про зменшенн¤ податкового т¤гар¤ в ц≥н≥, то кращоњ альтернативи податку з реал≥зац≥њ не було б. ѕроте системний п≥дх≥д, ¤к необх≥дна умова податкових трансформац≥й, викликаЇ зрозум≥л≥ сумн≥ви щодо переваг такоњ альтернативи. Ќасамперед, оц≥нка вс≥х складових податковоњ системи ви¤вл¤Ї нестачу надходженн¤ ѕƒ¬ Ц основного податку, що формуЇ понад 21 % доход≥в «веденого бюджету2.
ѕор¤д з цим важливо враховувати ≥ такий вагомий фактор, ¤к об≥гов≥ кошти п≥дприЇмств. ¬и¤вл¤Їтьс¤, що б≥льша еластичн≥сть частки в ц≥н≥ товару податку з реал≥зац≥њ, пор≥вн¤но з аналог≥чним коеф≥ц≥Їнтом ѕƒ¬, призводить до б≥льшого вимиванн¤ об≥гових кошт≥в у раз≥ застосуванн¤ податку з реал≥зац≥њ. –озрахована функц≥¤ залежност≥ об≥гових кошт≥в п≥дприЇмства при р≥зних видах податку в≥д к≥лькост≥ виробничих цикл≥в представлена на рисунку 4.2. “обто досл≥дженн¤ призвод¤ть до висновку, що ѕƒ¬ маЇ переваги перед податком з реал≥зац≥њ. ѕри вс≥х недол≥ках механ≥зму сплати першого податку в≥н б≥льш п≥дходить п≥дприЇмствам, оск≥льки п≥сл¤ вс≥х розрахунк≥в з бюджетом у платника залишаЇтьс¤ б≥льше об≥гових кошт≥в. Ѕ≥льше того, методом екстрапол¤ц≥њ ви¤влено, що ≥з зб≥льшенн¤м к≥лькост≥ виробничих цикл≥в перевага (дельта, див. рисунок 4.2) ѕƒ¬ зростаЇ.
ѕƒ¬ не в≥льний в≥д недол≥к≥в та вад, ¤к≥ Ї основною причиною того, що саме з ним повТ¤зан≥ найб≥льша к≥льк≥сть судових суперечок ≥ невдоволеност≥ платник≥в. «м≥ни й нововведенн¤, проведен≥ в ”крањн≥ в 1997 роц≥, на наш погл¤д, не призвели до подоланн¤ багатьох ≥снуючих проблем. «начною м≥рою цей податок ≥ надал≥ залишаЇтьс¤ податком з обороту. √оловн≥ його недол≥ки так≥:
Ц несвоЇчасне в≥дшкодуванн¤ в≥дТЇмного сальдо податку та дебетових оборот≥в при експорт≥;
Ц неправом≥рне покаранн¤ покупц≥в, ¤к≥ отримали Уфальшив≥Ф накладн≥, зам≥сть покаранн¤ тих, хто њх виписуЇ;
Ц намаганн¤ оподатковувати грошов≥ операц≥њ, наприклад, вексельного обороту, а також ≥нвестиц≥й;
Ц неправильне тлумаченн¤ бартерних операц≥й;
Ц надм≥рне оподаткуванн¤ послуг, що супроводжують експортн≥ поставки;
Ц застосуванн¤ непр¤мих метод≥в визначенн¤ податкових зобовТ¤зань;
Ц використанн¤ дуже короткого зв≥тного пер≥оду дл¤ в≥дшкодувань.
¬одночас не можна абстрагуватис¤ ≥ в≥д недол≥к≥в, ¤к≥ спричин¤ють втрати бюджетних надходжень. —еред них сл≥д в≥дзначити де¤к≥ положенн¤ щодо застосуванн¤ нульовоњ ставки. ѕрактично дотуЇтьс¤ продаж товар≥в на внутр≥шньому ринку, однак це не стало в≥дчутною допомогою споживачам, а лише п≥дн¤ло рентабельн≥сть сфери перерозпод≥лу. ƒо групи таких недол≥к≥в можна в≥днести й необх≥дн≥сть виписки податкових вексел≥в при ≥мпорт≥ товар≥в. ѕ≥драховано, що погане адм≥н≥струванн¤, ¤ке призвело до скасуванн¤ ѕƒ¬ на критичний ≥мпорт, стало причиною щор≥чних втрат бюджету на р≥вн≥ 600 млн. гривень.
“оркаючись проблем адм≥н≥струванн¤ податку на додану варт≥сть, особливо сл≥д наголосити, що так≥ правила потребують радикального спрощенн¤. ÷е стосуЇтьс¤ режиму виписки накладних та њх обл≥ку, спрощенн¤ системи оподаткуванн¤ торг≥вл≥, в першу чергу сезонноњ продукц≥њ, зв≥льненн¤ в≥д оподаткуванн¤ операц≥й з перем≥щенн¤ комунальноњ або державноњ власност≥ в межах сфери њњ управл≥нн¤, вир≥шенн¤ питанн¤ щодо застосуванн¤ нульовоњ ставки до послуг, допом≥жних експорту товар≥в.
”се це переконуЇ, що основн≥ труднощ≥ застосуванн¤ податку на додану варт≥сть стосуютьс¤ саме механ≥зму сплати та обчисленн¤ бази оподаткуванн¤, а не власне його використанн¤. —аме цей напр¤м найб≥льш перспективний погл¤ду удосконаленн¤ ѕƒ¬. “ут можна ц≥лком погодитис¤ з позиц≥Їю ј.ћ. —околовськоњ, ¤ка стверджуЇ, що на даному етап≥ необх≥дно знайти розвТ¤занн¤ трьох найболюч≥ших проблем щодо ѕƒ¬ Ц в≥дшкодуванн¤ податку, сплаченого в ц≥н≥ придбаних матер≥альних ресурс≥в, дл¤ експортер≥в; перегл¤д системи податкових п≥льг; перегл¤ду законодавчоњ норми щодо визначенн¤ дати виникненн¤ податкових зобовТ¤зань3.
ѕ≥двод¤чи п≥дсумки, ми приходимо до висновку про недоц≥льн≥сть зам≥ни ѕƒ¬ на ≥нший вид об≥гового податку. Ќе маючи суттЇвих переваг перед ѕƒ¬, податок з реал≥зац≥њ створюЇ подв≥йне оподаткуванн¤, а наочне значне зменшенн¤ ставки податку компенсуЇ втрату бюджетних надходжень штучним нагромадженн¤м валових матер≥альних витрат, ¤к≥ вход¤ть у базу оподаткуванн¤. ѕрихильники зам≥ни ѕƒ¬ на податок з реал≥зац≥њ вважають, що така ситуац≥¤ спри¤тиме розвитку ресурсозбер≥гаючих виробництв. ѕроте не беретьс¤ до уваги той факт, що основн≥ виробнич≥ фонди б≥льшост≥ украњнських п≥дприЇмств застар≥л≥, виробництва енергоЇмн≥, а впровадженн¤ нових технолог≥й потребуЇ великих кап≥таловкладень. «ростанн¤ к≥нцевоњ ц≥ни товару, зменшенн¤ к≥лькост≥ об≥гових кошт≥в, пад≥нн¤ бюджетних доход≥в, що показуЇ наведений вище анал≥з, Ц це т≥ чинники, ¤к≥ можуть т≥льки поглибити кризу. ¬решт≥-решт, вони не спри¤ють н≥ структурним реформам, н≥ удосконаленню податковоњ системи ”крањни.
4. «важаючи, що у короткостроковому пер≥од≥ в≥дсутн≥ можливост≥ суттЇвого розширенн¤ бази оподаткуванн¤, сл≥д особливо виважено п≥дходити до формуванн¤ бюджетних доход≥в. «меншуючи ставки податк≥в, потр≥бно мати резерви дл¤ компенсац≥њ бюджетних втрат. Ќа жаль, де¤к≥ прихильники зам≥ни ѕƒ¬ на податок з реал≥зац≥њ не т≥льки не визначають так≥ резерви, а й паралельно виступають за в≥дм≥ну податку на прибуток. ÷е здатне ще б≥льше посилити бюджетн≥ проблеми. ¬раховуючи р≥вень надходжень до державного бюджету в≥д справл¤нн¤ податку на прибуток, у результат≥ сл≥д оч≥кувати виникненн¤ суттЇвого деф≥циту бюджету.
ўодо в≥дм≥ни податку на прибуток, необх≥дно брати до уваги ≥ такий фактор. —уто теоретично повне скасуванн¤ податку можливе лише у випадку, коли в економ≥ц≥ певноњ крањни, ¤ка функц≥онуЇ в автономному режим≥ (тобто економ≥ка закрита, що вже неможливе з огл¤ду на св≥тов≥ тенденц≥њ), працюЇ модель чистоњ конкуренц≥њ. ÷е означаЇ, що прибуток п≥дприЇмц¤ детерм≥нований ринковими факторами, тобто рух виробничих ресурс≥в (прац¤, кап≥тал, сировина тощо) м≥ж галуз¤ми економ≥ки Ї в≥льним ≥ формуЇтьс¤ на п≥дстав≥ взаЇмод≥њ попиту ≥ пропозиц≥њ. “ака модель маЇ бути сталою у довгостроковому пер≥од≥. Ќаприклад, у —Ўј т≥льки на даному етап≥ соц≥ально-економ≥чного розвитку майже п≥сл¤ дес¤тир≥чч¤ зростанн¤ економ≥ки, ¤ке триваЇ й надал≥, починаЇтьс¤ дискус≥¤ стосовно скасуванн¤ податку на прибуток корпорац≥й.
ќск≥льки украњнську економ≥ку не можна вважати такою, що вийшла на траЇктор≥ю довготривалого економ≥чного зростанн¤, то практична реал≥зац≥¤ пропозиц≥њ щодо скасуванн¤ податку на прибуток вигл¤даЇ утоп≥чною. ¬ ”крањн≥ фактично монопол≥зований паливно-енергетичний комплекс, в≥д ¤кого, до реч≥, залежить ус¤ економ≥ка крањни, тому податок на прибуток залишаЇтьс¤ Їдиним ≥нструментом, за допомогою ¤кого держава може регулювати внутр≥шн≥ ц≥ни. ” таких умовах це лише актив≥зуЇ потребу його вдосконаленн¤, особливо в напр¤м≥ регулюванн¤ ≥ стимулюванн¤ д≥¤льност≥ юридичних ос≥б. —ьогодн≥ доц≥льно вести мову т≥льки про запровадженн¤ ц≥льових п≥льг за цим податком. “ак, дл¤ стимулюванн¤ економ≥чного розвитку з бази оподаткуванн¤ доц≥льно вивести ≥нвестиц≥йн≥ витрати п≥дприЇмств, що спр¤мовуютьс¤ на розвиток в≥тчизн¤ного виробництва, а також витрати на розвиток науки ≥ нових технолог≥й.
ўодо доц≥льност≥ застосуванн¤ ѕƒ¬ та податку на прибуток п≥дприЇмств, то висновок один. ¬они ¤к головн≥ структурн≥ елементи податковоњ системи ”крањни на сучасному етап≥ њњ розвитку повинн≥ залишитис¤ у њњ склад≥, але повинн≥ в≥дбутис¤ важлив≥ зм≥ни, мова про ¤к≥ буде продовжена у наступному параграф≥, що дасть можлив≥сть п≥двищити њх регул¤торну функц≥ю.
5. ѕор¤д з тим, потреба рац≥онал≥зац≥њ податковоњ стратег≥њ висуваЇ вимогу критичного ставленн¤ до ≥снуванн¤ р¤ду ≥нших податк≥в, ¤к≥ формують сучасну податкову систему. ѓх ≥снуванн¤ св≥дчить про те, що податкова система ≥снуЇ не задл¤ забезпеченн¤ пр≥оритет≥в ф≥зичних ос≥б та п≥дприЇмств, а навпаки Ц субТЇкти оподаткуванн¤ ≥снують т≥льки ¤к зас≥б забезпеченн¤ державного бюджету доходами.
ќсобливо це стосуЇтьс¤ податк≥в, ¤к≥ не мають джерел дл¤ њх сплати, а саме: збору до ≥нновац≥йного фонду, збору до дорожнього фонду, комунального податку, оподаткуванн¤ амортизац≥њ та галузевих оборотних податк≥в. ”пор¤дкуванн¤ потребують ≥ податки на фонд оплати прац≥: в≥драхуванн¤ до ‘онду соц≥ального страхуванн¤ та ѕенс≥йного фонду ”крањни, а також своЇр≥дний г≥брид з оборотним податком Ц м≥сцевий комунальний податок. Ќе можна об≥йти увагою нерозвинен≥сть такого виду оподаткуванн¤, ¤к податок на нерухом≥сть. ” сукупност≥ це породжуЇ суттЇв≥ структурн≥ проблеми в≥тчизн¤ного оподаткуванн¤, напр¤ми розвТ¤занн¤ ¤ких стануть предметом досл≥дженн¤ у наступному розд≥л≥. “обто, пор¤д з необх≥дн≥стю внесенн¤ зм≥н у механ≥зм функц≥онуванн¤ окремих податк≥в, ≥снуЇ потреба й б≥льш кардинальних заход≥в у процес≥ податкових трансформац≥й. «окрема потреба реал≥зац≥њ певних реформац≥йних заход≥в щодо зм≥ни структури системи вс≥х податк≥в, обовТ¤зкових платеж≥в ≥ збор≥в.
¬иход¤чи з макроеконом≥чноњ концепц≥њ, головною метою ¤коњ маЇ бути соц≥альний розвиток, першочергового вир≥шенн¤ потребуЇ проблема встановленн¤ пропорц≥њ розпод≥лу доход≥в ƒержавного бюджету м≥ж пр¤мими та непр¤мими податками. ”продовж 1992Ц2000 рок≥в частка пр¤мих податк≥в знаходитьс¤ в ≥нтервал≥ в≥д 30 до 37 % податкових надходженн¤х ƒержавного бюджету. ¬≥дпов≥дно, питома вага непр¤мих податк≥в становить в≥д 63 до 70 %.
якщо пор≥внювати ≥снуючу пропорц≥ю розпод≥лу доход≥в бюджету за пр¤мими та непр¤мими податками, можна пом≥тити, що частка пр¤мих податк≥в у структур≥ податкових доход≥в ур¤ду Ї дуже незначною пор≥вн¤но з розвиненими крањнами, де б≥льший обс¤г доход≥в забезпечують пр¤м≥ податки Ц на доходи ф≥зичних ос≥б та корпорац≥й. јле тут необх≥дно враховувати особливост≥ в≥тчизн¤ноњ економ≥ки, ¤ка знаходитьс¤ на етап≥ трансформац≥йних зм≥н в≥д адм≥н≥стративно-командноњ до ринковоњ системи.
¬иход¤чи з цього, необх≥дно констатувати той факт, що акцент ф≥скальноњ пол≥тики ур¤ду на непр¤м≥ податки в≥дпов≥даЇ реал≥¤м економ≥чного та соц≥ального становища крањни. ¬т≥м не можна залишати поза увагою ≥снуюч≥ проблеми у сфер≥ пр¤мих податк≥в. “рансформац≥¤ структури в≥тчизн¤ноњ податковоњ системи у б≥к зб≥льшенн¤ частки пр¤мих податк≥в Ї головним напр¤мом розвитку на довгострокову перспективу.
6. 2000 р≥к став переломним за ц≥лим р¤дом народногосподарських показник≥в. «а даними ƒержкомстату ”крањни, в 2000 роц≥ пор≥вн¤но з 1999 реальний валовий внутр≥шн≥й продукт п≥двищивс¤ на 5,8 %, а обс¤г промислового виробництва Ц на 12 %. ’оча вих≥дною точкою зростанн¤ стала нижн¤ межа довготривалого спаду (¤кий, на думку фах≥вц≥в, уже через таку ненормальн≥сть за умов мирного часу рано чи п≥зно повинен був зупинитис¤), багато з джерел економ≥чного зростанн¤ не матимуть довготривалого характеру, ¤кщо њх в≥дпов≥дним чином не зм≥цнити шл¤хом актив≥зац≥њ б≥льш глибинних чинник≥в зростанн¤. —еред останн≥х критично важливим, на нашу думку, Ї поверенн¤ до активноњ соц≥альноњ ор≥Їнтац≥њ економ≥чноњ пол≥тики. √оловна посилка при визначенн≥ економ≥чноњ пол≥тики повинна реально ірунтуватис¤ на концепц≥њ соц≥ального розвитку.
–озвиток, ¤к найважлив≥ше завданн¤, що стоњть перед людством, у найширшому розум≥нн≥ означаЇ покращанн¤ ¤кост≥ житт¤. ¬решт≥-решт, будь-¤к≥ перетворенн¤ в сусп≥льному житт≥ мають за мету п≥двищити життЇвий р≥вень громад¤н. Ћюдина Ї основним засобом виробництва ≥ метою його розвитку. Ћише зростанн¤ ≥нвестуванн¤ у людський фактор може забезпечити найб≥льший економ≥чний ефект. ƒос¤гненн¤ позитивних зрушень у житт≥ людей Ї ключовим дл¤ ≥снуванн¤ й розвитку сусп≥льства та держави. «г≥дно з незм≥нною метою ур¤ду кожноњ держави Ц дос¤гненн¤ високого р≥вн¤ добробуту, потр≥бно зд≥йснювати коригуванн¤ економ≥чноњ пол≥тики та знаходити в≥дпов≥дну форму трансформац≥й ус≥х њњ складових.
Ќайб≥льший прорахунок ус≥х ринкових, у тому числ≥ й податкових перетворень, на нашу думку, пол¤гаЇ в тому, що н≥ в процес≥ теоретичного обірунтуванн¤, н≥ при практичн≥й реал≥зац≥њ стратег≥њ реформувань не враховувавс¤ висх≥дний принцип њњ максимально можливоњ (за конкретних умов) соц≥альноњ ор≥Їнтац≥њ. ќстанн¤ з самого початку мала бути основним зм≥стом радикальних реформ. ѓњ невключенн¤ у р¤д стратег≥чних завдань було серйозною помилкою. Ћише зд≥йснене под≥бним чином коригуванн¤ економ≥чноњ пол≥тики та њњ складових здатне стати стимулом консол≥дац≥њ зусиль сусп≥льства навколо подальших трансформац≥й.
ќстанн≥м часом податкову пол≥тику характеризуЇ пошук компром≥су економ≥чних ≥нтерес≥в ус≥х учасник≥в податкових в≥дносин. –азом з тим, привертаЇ увагу певна обмежен≥сть цих процес≥в, а значить, њх помилков≥сть. “акий пошук фактично розум≥Їтьс¤ ¤к встановленн¤ сукупност≥ переважно адм≥н≥стративних заход≥в подоланн¤ протир≥ч м≥ж ≥нтересами. ѕри цьому мова йдетьс¤, насамперед, про ≥нтереси держави та платник≥в податк≥в Ц юридичних ос≥б. ор≥нн¤ таких погл¤д≥в Ц у недооц≥нц≥ вир≥шальноњ рол≥ людини в житт≥ та виробництв≥. —тосовно ф≥зичних ос≥б положенн¤ залишаЇтьс¤ критичним. ѕро це св≥дчить вже те, що частка зароб≥тноњ плати прац≥вник≥в та службовц≥в в≥дносно ном≥нального ¬¬ѕ зростаЇ меншими темпами. ƒинам≥ку цих показник≥в про≥люстровано на рис. 4.4. ÷ей аспект податкових в≥дносин стане предметом нашого детального досл≥дженн¤ дал≥, однак досить згадати, що оподаткуванн¤ доход≥в громад¤н регулюЇтьс¤ ƒекретом аб≥нету ћ≥н≥стр≥в Уѕро прибутковий податок з громад¤нФ в≥д 26.12.1992 року з певними нововведенн¤ми. якщо розгл¤дати ц≥ процеси у поЇднанн≥ з р≥внем житт¤ громад¤н украњнського сусп≥льства ¤к ≥нтегральним показником зд≥йснених економ≥чних реформ, то необх≥дн≥сть кардинальноњ зм≥ни такого п≥дходу не викликаЇ сумн≥ву.
–ис. 4.4.
ƒинам≥ка приросту ном≥нальних ¬¬ѕ ≥ зароб≥тноњ
плати прац≥вник≥в та службовц≥в за 1992Ц2000 роки.
јктив≥зац≥¤ соц≥альноњ спр¤мованост≥ податковоњ пол≥тики покликана спри¤ти л≥кв≥дац≥њ г≥пертрофованого дисбалансу м≥ж доходами б≥дних та багатих. ќдне з функц≥ональних призначень податковоњ системи Ц њњ егал≥тарна властив≥сть, тобто здатн≥сть вир≥внювати доходи. ƒетальн≥ше про це мова п≥де нижче. “ут в≥дзначимо, що п≥двищенн¤ соц≥альноњ ор≥Їнтац≥њ податковоњ системи означаЇ модерн≥зац≥ю багатьох њњ складових, зокрема, прибуткового податку з громад¤н, майнових податк≥в, ун≥версальних та специф≥чних акциз≥в тощо. ”досконаленн¤ податковоњ пол≥тики за сценар≥Їм соц≥альноњ спр¤мованост≥ не просто бажане, але й необх≥дне з точки зору ≥снуванн¤ незалежноњ суверенноњ держави. ¬ ≥ншому раз≥ ви¤вл¤тьс¤ лог≥чно незавершеними вс≥ зд≥йснен≥ та прогнозован≥ процеси нац≥онального державотворенн¤, зважаючи, що в демократичному сусп≥льств≥, ¤ке ми будуЇмо, узагальнений критер≥й ефективност≥ лежить у площин≥ покращанн¤ ¤кост≥ житт¤ його громад¤н. ” цьому пол¤гаЇ одна з в≥дм≥нностей розроблених концептуальних п≥дход≥в. –еал≥зац≥¤ запропонованоњ ≥деолог≥њ н≥¤кою м≥рою не принижуЇ значимост≥ та не вступаЇ в протир≥чч¤ ≥з заходами, спр¤мованими на розвиток виробництва. ¬одночас це потребуЇ певного перем≥щенн¤ акцент≥в у зд≥йсненн≥ податкових перетворень, а тому повинно знайти адекватне в≥дбитт¤ на вс≥х складових теоретичноњ конструкц≥њ реформуванн¤ податковоњ системи: концепц≥њ, стратег≥њ та конкретних заходах з њх реал≥зац≥њ.
Ќа перший план виступаЇ комплекс проблем, повТ¤заних з оподаткуванн¤м ф≥зичних ос≥б та зменшенн¤м податкового навантаженн¤ на фонд зароб≥тноњ плати, що за ланцюговим ефектом:
Ц спри¤тиме розвТ¤занню проблем виробництва, оск≥льки трудов≥ ресурси Ї головним та вир≥шальним компонентом матер≥ального виробництва;
Ц забезпечить випереджаюче зростанн¤ платоспроможного попиту, що Ї основою в≥дновленн¤ виробництва та економ≥чного зростанн¤. ѕ≥двищенн¤ внутр≥шнього споживанн¤ ¤к найефективн≥ший стимул економ≥чного розвитку потребуЇ докор≥нного перегл¤ду зароб≥тноњ плати ≥ соц≥ального забезпеченн¤;
Ц скоротить масштаби т≥ньового сектора. ¬исок≥ ставки оподаткуванн¤ особистих доход≥в пор¤д з високим р≥внем нарахувань на фонд оплати прац≥ Ц ключовий чинник, що виштовхуЇ доходи у т≥ньову сферу. «аходи з≥ зменшенн¤ податкового навантаженн¤ на особист≥ доходи та фонд оплати прац≥ ви¤вл¤тьс¤ б≥льш результативними пор≥вн¤но з≥ зниженн¤м ставки податку на прибуток;
Ц дасть змогу отримати вигоду в≥д зд≥йсненого реформуванн¤ б≥льшост≥ громад¤н, а не вузькому прошарку населенн¤, враховуючи надзвичайно обмежен≥ в умовах сьогоденн¤ можливост≥ дл¤ зн¤тт¤ гостроти суперечностей у сфер≥ податковоњ пол≥тики.
”правл≥нн¤ ефективн≥стю за допомогою податк≥в не менш важливе, н≥ж п≥дтримка оптимальноњ њх частки, що не може стати одним з концептуальних положень при формуванн≥ рац≥ональноњ податковоњ стратег≥њ. “ут потр≥бно провести паралель з думкою щодо ефективност≥ пол≥тики трансформац≥њ взагал≥. ¬важаЇтьс¤, що одним з головних критер≥њв такоњ пол≥тики Ї не њњ оптимальн≥сть (напевне, вона такою н≥коли не була), а те, чи проклала вона шл¤х динам≥чно ефективним р≥шенн¤м, ст≥йким у ф≥нансовому план≥ траЇктор≥¤м зростанн¤.
“аким чином, базовими напр¤мами формуванн¤ рац≥ональноњ податковоњ системи необх≥дно визнати наступн≥ положенн¤.
1. ƒокор≥нному реформуванню не повинн≥ п≥дл¤гати основн≥ групи податк≥в, ¤к≥ формують внутр≥шню структуру податковоњ системи:
Ц загальн≥ податки, ¤к≥ залежать в≥д економ≥чноњ д≥¤льност≥ платник≥в податк≥в, зокрема, податок на прибуток, ѕƒ¬, прибутковий податок з громад¤н, податок на нерухом≥сть;
Ц ≥нш≥ податки, основою дл¤ сплати ¤ких повинна бути в≥дпов≥дна специф≥ка д≥¤льност≥ (наприклад, виробництво п≥дакцизних товар≥в чи њх ввезенн¤ на територ≥ю ”крањни) чи зд≥йсненн¤ платником податк≥в або на користь платника податк≥в певних д≥й (наприклад, державне мито);
Ц податки, ¤к≥ мають ч≥тко окреслену специф≥чну спр¤мован≥сть (наприклад, зб≥р за спец≥альне використанн¤ природних ресурс≥в, зб≥р в≥д плати за транзит через територ≥ю ”крањни м≥неральноњ сировини, Їдиний соц≥альний податок).
2. –ац≥онал≥зац≥¤ структури податковоњ системи за рахунок:
Ц скороченн¤ другор¤дних у ф≥скальному план≥ податк≥в (наприклад, плата за наданн¤ послуг на право вињзду за кордон, податок на промисел тощо);
Ц скороченн¤ оборотних податк≥в, ¤к≥ сплачуютьс¤ з обс¤г≥в реал≥зац≥њ;
Ц пошуку альтернативних обТЇкт≥в оподаткуванн¤ (зокрема, податку на нерухом≥сть, рентноњ плати за використанн¤ л≥сових ресурс≥в, платеж≥в за користуванн¤ надрами);
Ц легал≥зац≥њ латентних форм оподаткуванн¤ (введенн¤ Їдиного соц≥ального податку зам≥сть в≥драхувань до д≥ючих соц≥альних фонд≥в ≥ введенн¤ його до складу податковоњ системи).
3. ”досконаленн¤ механ≥зму функц≥онуванн¤ окремих податк≥в з метою посиленн¤ њх регул¤тивного потенц≥алу шл¤хом оптим≥зац≥њ бази оподаткуванн¤, спрощенн¤ пор¤дку обчисленн¤ та ст¤гненн¤.
4. ”пор¤дкуванн¤ податкових п≥льг. ¬идаЇтьс¤ обірунтованим ун≥ф≥кувати ц≥ п≥льги, р≥зко скоротити њх к≥льк≥сть, зробити б≥льш прозорими та п≥двищити њх стимулююч≥ й регулююч≥ властивост≥. Ќасамперед, сл≥д в≥дпрацювати системну концепц≥ю таких перетворень, в ¤к≥й визначити, що повинно стимулюватис¤ податковими п≥льгами, а що Ц шл¤хом пр¤мого бюджетного ф≥нансуванн¤, визначити ц≥л≥ наданн¤ п≥льг та њх реал≥стичн≥сть. ¬ ≥ншому раз≥ не виключен≥ в≥дм≥на одних та по¤ва ≥нших (насамперед, повТ¤заних з ≥нтересами окремих лоб≥стських груп) п≥льг.
<< попередн¤ зм≥ст наступна >>
