3.3. «ЅјЋјЌ—”¬јЌЌя Ѕёƒ∆≈“” “ј …ќ√ќ ¬ѕЋ»¬ Ќј ѕќƒј“ ќ¬” —»—“≈ћ”
ќсновн≥ суперечност≥ та перешкоди, ¤к≥ сто¤ли на шл¤ху реал≥зац≥њ рац≥ональноњ податковоњ пол≥тики ”крањни практично упродовж ус≥х рок≥в незалежност≥ були повТ¤зан≥ з розбалансован≥стю бюджету. ¬елик≥ обс¤ги загальнодержавного споживанн¤, зд≥йснити значн≥ обмеженн¤ ¤кого у короткостроковий пер≥од нереально, недостатн≥ обс¤ги бюджетних надходжень в≥дпов≥дним чином визначали пр≥оритети податковоњ пол≥тики. √оловним завданн¤м, ¤ке сто¤ло перед ф≥скальною сферою в таких умовах, ¤к≥ були зазначен≥ вище, була акумул¤ц≥¤ ресурс≥в дл¤ задоволенн¤ ф≥нансових потреб держави та м≥н≥м≥зац≥њ деф≥циту бюджету. ѕри цьому дал≥ буде важливо враховувати ≥нтегральний характер показника бюджетного балансу. 
—учасн≥ тенденц≥њ у податково-бюджетн≥й сфер≥ ≥люструють поступове покращанн¤ стану збалансуванн¤ бюджету (табл. 3.26).
«а даними таблиц≥ видно, що хоча видатки ур¤ду прот¤гом 1992Ц1999 рок≥в значно перевищували доходи, спостер≥гаЇтьс¤ наочна тенденц≥¤ до скороченн¤ деф≥циту бюджету. ÷е результат, насамперед, запровадженн¤ пол≥тики жорстких бюджетних обмежень.
¬т≥м не можна однозначно стверджувати, що в ц≥лому це позитивний фактор дл¤ економ≥ки ≥ сусп≥льства. ƒл¤ таких сумн≥в≥в ≥снують щонайменше дв≥ вагом≥ причини.
ѕо-перше, соц≥альн≥ стандарти, так≥ ¤к пенс≥йне забезпеченн¤, медичне обслуговуванн¤ населенн¤, допомога з безроб≥тт¤, в украњнському сусп≥льств≥ суттЇво пог≥ршилис¤. “ому скороченн¤ деф≥циту державного бюджету лише за рахунок зменшенн¤ видатк≥в пог≥ршуЇ соц≥ально-економ≥чну конТюнктуру крањни у ц≥лому.
ѕо-друге, деф≥цит бюджетних кошт≥в, ¤к переконуЇ економ≥чна теор≥¤, не можна класиф≥кувати т≥льки ¤к негативне ¤вище. ”р¤д може ≥ здатен у пер≥оди спаду або рецес≥њ економ≥ки зб≥льшувати своњ видатки на ≥нвестиц≥њ, кап≥тальн≥ вкладенн¤, п≥дтримку агропромислового комплексу тощо. ÷е, в свою чергу, призводить до покращанн¤ економ≥чноњ конТюнктури та спри¤Ї економ≥чному зростанню.
“аблиц¤ 3.26
«ведений бюджет ”крањни (разом ≥з ѕенс≥йним фондом)*














* ”крањнсько-™вропейський консультативний центр з питань законодавства // ¬иданн¤ UEPLAC. Ц √рудень, 2000. Ц —. 50Ц52.
” звТ¤зку з цим важливого значенн¤ набуваЇ в≥дпов≥дь на запитанн¤: наск≥льки реального Ї наочна тенденц≥¤ до скороченн¤ деф≥циту бюджету, за рахунок ¤ких джерел в≥дбуваЇтьс¤ скороченн¤ бюджетного деф≥циту, у звТ¤зку з цим ¤к≥ перспективи рац≥онал≥зац≥њ податковоњ пол≥тики? « ц≥Їю метою проанал≥зуЇмо баланс «веденого бюджету ”крањни за допомогою базисних ≥ндекс≥в (табл. 3.27).
як бачимо, зменшенн¤ деф≥циту бюджетних кошт≥в в≥дбуваЇтьс¤ в основному за рахунок скороченн¤ видатк≥в «веденого бюджету ”крањни. «а пер≥од з 1992 до 2000 року видатки державного бюджету скоротилис¤ до 84,9 % р≥вн¤ 1992 року. «а цей же пер≥од доходи бюджету зросли до 123,5 % р≥вн¤ 1992 року. ƒеф≥цит «веденого бюджету у в≥дсотках в≥д ¬¬ѕ у 1999 роц≥ становив лише 12,3 % р≥вн¤, ¤кий був заф≥ксований у 1992 роц≥. ” 2000 роц≥ зведений бюджет уперше за всю нов≥тню ≥стор≥ю ”крањни було виконано з проф≥цитом. ÷им по¤снюЇтьс¤ в≥дТЇмне значенн¤ базисного ≥ндексу Удеф≥цит/проф≥цитФ за цей р≥к.
“аблиц¤ 3.27
јнал≥з балансу «веденого бюджету ”крањни 
(базисн≥ ≥ндекси, 1992=100)





“обто теза про скороченн¤ деф≥циту головним чином за рахунок видатк≥в п≥дтверджуЇтьс¤ цифрами. “ому Ї достатн≥ п≥дстави вести мову про непосл≥довн≥сть пол≥тики ур¤ду у податково-бюджетн≥й сфер≥ та на¤вн≥сть певних протир≥ч. «окрема, розбалансован≥сть державного бюджету маЇ ст≥йкий ≥ довготривалий характер. « одного боку, ур¤д декларуЇ економ≥чний курс на зменшенн¤ податкового тиску на економ≥ку, а з ≥ншого, Ц зб≥льшуЇ обс¤ги доход≥в «веденого бюджету.
÷е обумовлюЇ потребу б≥льш детального анал≥зу балансу державного бюджету. «агальним показником, що характеризуЇ стан державного бюджету, лог≥чно обрати сп≥вв≥дношенн¤ деф≥цит/проф≥цит у в≥дсотках до ¬¬ѕ.
ќписова (дескриптивна) статистика вар≥ац≥йного р¤ду цього показника, ¤кий розраховувавс¤ щоквартально за пер≥од з 1992 до 2000 року засв≥дчуЇ положенн¤, в≥дображене у таблиц≥ 3.28. Ќе можна не зважати, що, починаючи з 1996 року Ц року проведенн¤ грошовоњ реформи, макроеконом≥чна ситуац≥¤ в ”крањн≥ зм≥нилас¤ на краще. «окрема, ЌЅ” реал≥зовував наджорстку монетарну пол≥тику, ур¤д став контролювати видатки б≥льш ретельно, а деф≥цит бюджету покривавс¤ з того часу, головним чином, за рахунок бездеф≥цитних джерел. “ому з метою пор≥вн¤льного анал≥зу аналог≥чну процедуру статистичного анал≥зу показника деф≥цит/проф≥цит бюджету у в≥дсотках до ¬¬ѕ застосуЇмо також до цього б≥льш спри¤тливого пер≥оду: з четвертого кварталу 1996 року до останнього кварталу 2000 року.
“аблиц¤ 3.28
ќписова статистика показника балансу ƒержавного бюджету








јнал≥з переконуЇ, що стан державного бюджету характеризувавс¤ значним хрон≥чним деф≥цитом. —ереднЇ значенн¤ цього показника за перший пер≥од становило (-5,37 % ¬¬ѕ), а за другий Ц (-2,7 % ¬¬ѕ). Ѕезумовно, застосуванн¤ жорстких бюджетних обмежень спри¤ло збалансуванню доход≥в ≥ видатк≥в бюджету, однак дан≥ переконують про ≥снуванн¤ певноњ нев≥дпов≥дност≥ м≥ж цими частинами балансу. ѕри цьому доречно в≥дзначити, що ф≥нансувати деф≥цит бюджету ур¤ду сьогодн≥ ¤к н≥коли важко. ÷е повТ¤зано з ц≥лою низкою причин, головна з ¤ких пол¤гаЇ у в≥дсутност≥ дов≥ри резидент≥в та нерезидент≥в до його економ≥чноњ пол≥тики. ” звТ¤зку з цим ур¤д фактично не може використовувати таке джерело покритт¤ деф≥циту, ¤к запозиченн¤ на внутр≥шньому та зовн≥шн≥х ринках кап≥тал≥в.
¬иход¤чи з того, що у пер≥од≥, ¤кий анал≥зуЇтьс¤ (1992 Ц 2000 роки), деф≥цит державного бюджету суттЇво скоротивс¤, лог≥чним кроком буде перев≥рка ≥стотност≥ такоњ тенденц≥њ у даному динам≥чному р¤д≥, ¤ка ірунтуЇтьс¤ на властивост≥ де¤ких економ≥чних показник≥в коливатис¤ б≥л¤ свого р≥вноважного (середнього) значенн¤. ÷ей принцип маЇ назву поверненн¤ до середнього значенн¤ (англ. Ц mean reversion). ” звТ¤зку з цим охарактеризуЇмо центральну тенденц≥ю балансу державного бюджету (деф≥цит/проф≥цит), щоб ви¤вити, чи маЇ деф≥цит бюджету хрон≥чний характер та чи ≥снуЇ реальна тенденц≥¤ до його скороченн¤.
« проблемою досл≥дженн¤ центральноњ тенденц≥њ напр¤му повТ¤зане питанн¤ про те, ¤кою м≥рою деф≥цит/проф≥цит бюджету за попередн≥ пер≥оди корелюЇ з в≥дпов≥дними показниками за наступн≥. « такою метою застосуЇмо два вар≥анти перев≥рки. ѕо-перше, за допомогою авторегрес≥йного р≥вн¤нн¤ першого пор¤дку визначимо сер≥йну корел¤ц≥ю. ѕо-друге, перев≥римо дисперс≥йн≥ в≥дношенн¤ (variance ratio test).
” результат≥ розрахунку сер≥йноњ корел¤ц≥њ дл¤ показника деф≥цит/проф≥цит бюджету у в≥дсотках до ¬¬ѕ ми отримали значенн¤ коеф≥ц≥Їнта корел¤ц≥њ (-0,056). ÷е низький в≥дТЇмний р≥вень, ¤кий не дозвол¤Ї стверджувати про ≥снуванн¤ певного звТ¤зку.  р≥м того, на значенн¤ цього показника впливало суттЇве скороченн¤ ¬¬ѕ прот¤гом зв≥тного пер≥оду, а держава з р≥зних причин була не в змоз≥ в≥дпов≥дними темпами зменшувати своњ видатки. “ому ≥снуЇ потреба проанал≥зувати баланс державного бюджету щодо його видатк≥в. ’арактеризуватиме й р≥вень бюджетноњ дисципл≥ни ур¤ду його здатн≥сть дотримуватис¤ встановлених ф≥нансових обмежень.
«наченн¤ коеф≥ц≥Їнта сер≥йноњ корел¤ц≥њ дл¤ показника деф≥цит/проф≥цит бюджету у в≥дсотках до видатк≥в бюджету склало (-0,11). ¬иход¤чи з на¤вност≥ в≥дТЇмноњ корел¤ц≥њ, зм≥ну балансу бюджету сл≥д ≥нтерпретувати швидше у терм≥нах поверненн¤ до середнього значенн¤ деф≥циту, н≥ж з позиц≥й довготривалих тенденц≥й до збалансуванн¤ державного бюджету. ѕри цьому середнЇ значенн¤ балансу бюджету у в≥дсотках до ¬¬ѕ та його видатк≥в за анал≥зований пер≥од (1992Ц2000≥роки) становило (-5,37) та (-10,75) в≥дпов≥дно.
ƒл¤ зТ¤суванн¤ достов≥рност≥ отриманих характеристик проведемо додаткову перев≥рку г≥потези про поверненн¤ до середнього значенн¤ показника деф≥циту бюджету за допомогою тесту дисперс≥йних в≥дношень (variance ratio test). «важаючи на негативну динам≥ку ¬¬ѕ прот¤гом досл≥джуваного пер≥оду, баланс державного бюджету доц≥льно розгл¤дати щодо до його видатк≥в. “ому застосуЇмо статистичну перев≥рку дисперс≥йних в≥дношень саме дл¤ цього показника.
ƒисперс≥¤ сер≥њ щор≥чних даних становить 89,23. ѕриведемо дисперс≥њ щор≥чних даних та квартальних до Їдиного масштабу. ¬≥дношенн¤ отриманого показника (89,23/4) / (15,09), де знаменником Ї дисперс≥¤ балансу бюджету в м≥с¤чному масштаб≥, суттЇво менше одиниц≥ (1,48). ÷е св≥дчить про присутн≥сть додатноњ сер≥йноњ корел¤ц≥њ, тобто припущенн¤ про схильн≥сть показника балансу бюджету повертатис¤ прот¤гом 1992Ц2000 рок≥в до середнього значенн¤ не п≥дтверджуЇтьс¤. јналог≥чн≥ процедури досл≥дженн¤ центральноњ тенденц≥њ були застосован≥ дл¤ показника балансу бюджету з 1996 до 2000 року ≥ отримано так≥ ж сам≥ висновки.
“аким чином, при зм≥н≥ макроеконом≥чних умов д≥йсно маЇ м≥сце тенденц≥¤ до скороченн¤ деф≥циту державного бюджету. ¬одночас необх≥дно в≥дзначити, що дан≥ статистичн≥ розрахунки висв≥тлюють не вс≥ проблемн≥ аспекти у бюджетно-податков≥й сфер≥. “ак, немаЇ достатн≥х доказ≥в тому, що за чинноњ ф≥скальноњ пол≥тики у середньо- та довгостроков≥й перспектив≥ ур¤д буде в змоз≥ дос¤гти ст≥йкого збалансуванн¤ доход≥в та видатк≥в бюджету.
Ќаприклад, частка ¬¬ѕ, ¤ка перерозпод≥л¤Їтьс¤ через державний бюджет у 2000 роц≥, за доходами становила 40,5 %, за видатками Ц 38,2≥% (див. табл. 3.26). ¬т≥м за чотири роки (з 1996 по 2000) частка ¬¬ѕ, що перерозпод≥л¤Їтьс¤ через бюджет, за доходами зменшилас¤ лише на 1,9 %, а за видатками Ц на 5 %. “ому у п≥дсумку можна зробити наступн≥ висновки.
”р¤д все ще не може дос¤гти ст≥йкого збалансуванн¤ державного бюджету, а досв≥д переконуЇ, що держава неефективно долаЇ тенденц≥ю до хрон≥чного перевищенн¤ видатк≥в над доходами, хоча в ”крањн≥ спостер≥гаЇтьс¤ загальна тенденц≥¤ до збалансуванн¤ доход≥в ≥ видатк≥в державного бюджету ”крањни. ”р¤д докладаЇ надзусиль до дос¤гненн¤ бездеф≥цитного бюджету. ќднак динам≥ку балансу державного бюджету необх≥дно розгл¤дати щонайменше у двох аспектах.
ѕо-перше, стосовно фази економ≥чного циклу. якщо економ≥ка знаходитьс¤ у фаз≥ пад≥нн≥ або стагнац≥њ, ур¤ду необх≥дно зб≥льшувати державн≥ видатки аби знову вийти на фазу економ≥чного росту. «азвичай зб≥льшенн¤ державних видатк≥в супроводжуЇтьс¤ бюджетним деф≥цитом.
ѕо-друге, значенн¤ маЇ не т≥льки баланс бюджету, а й джерела покритт¤ деф≥циту. «вичайно, ур¤ду необх≥дно прид≥л¤ти увагу контролю за ≥нфл¤ц≥йними процесами, щоб переваги в≥д росту державних видатк≥в мали б≥льш масштабн≥ ефекти, н≥ж зростанн¤ ц≥н. ќтже, повинна ≥снувати узгоджен≥сть, п≥дпор¤дкован≥сть ф≥скальних ≥ грошово-кредитних ≥нструмент≥в регулюванн¤ економ≥ки стосовно поставлених ц≥лей розвитку. —аме тому нижче зд≥йснюЇтьс¤ в≥дпов≥дний анал≥з.
≤з самого початку самост≥йност≥ в зд≥йсненн≥ економ≥чноњ пол≥тики основним завданн¤м, ¤ке постало перед ”крањною, було створенн¤ власних грошово-кредитноњ та податково-бюджетноњ систем. ¬ир≥шувалос¤ воно без достатнього врахуванн¤ њх взаЇмод≥њ, ≥ такий п≥дх≥д у ц≥лому в≥дпов≥дав вимогам поточноњ ситуац≥њ. —тосовно монетарноњ пол≥тики, найважлив≥шим було задоволенн¤ потреб у куп≥вельних засобах та регулюванн¤ пропозиц≥њ грошей.  редитна пол≥тика будувалас¤ переважно на використанн≥ р≥зниц≥ м≥ж ставкою реф≥нансуванн¤ ЌЅ”, процентними ставками комерц≥йних банк≥в та дох≥дн≥стю за обл≥гац≥¤ми внутр≥шньоњ державноњ позики. √оловне завданн¤, ¤ке сто¤ло перед ф≥скальною сферою, повТ¤зувалос¤ з акумул¤ц≥Їю ресурс≥в дл¤ задоволенн¤ ф≥нансових потреб бюджету та дос¤гненн¤ бюджетного балансу. 
” п≥дсумку склалас¤ ситуац≥¤, коли зб≥льшенн¤ обс¤г≥в плат≥жних засоб≥в не призвело до зростанн¤ виробництва, кредитн≥ позики носили переважно короткостроковий характер ≥ в основному надавалис¤ дл¤ торговельно-посередницькоњ д≥¤льност≥, а надходженн¤ до державного бюджету не зростали, що призводило до загостренн¤ проблеми бюджетноњ розбалансованост≥.
ќднак ≥ сьогодн≥ при б≥льш виважених кроках щодо розвитку податково-бюджетноњ та грошово-кредитноњ систем залишаЇтьс¤ актуальною потреба њх д≥алектичного поЇднанн¤. якщо його не ≥снуЇ, це означаЇ, що д≥юча економ≥чна пол≥тика, ¤к ≥ ран≥ше, породжуватиме досить антагон≥стичн≥ суперечност≥ м≥ж вказаними системами, що, врешт≥-решт, лише п≥дсилюватиме економ≥чну кризу. ÷¤ потреба в≥дпов≥даЇ вимогам ¤к економ≥чноњ теор≥њ, так ≥ господарськоњ практики ринкових держав. 
« погл¤ду напр¤м≥в п≥двищенн¤ ефективност≥ грошово-кредитноњ та бюджетно-податковоњ пол≥тики, фах≥вц≥ одностайн≥ у тому, що вони повТ¤зан≥ з розвитком реального сектора економ≥ки. “акий п≥дх≥д до формулюванн¤ основного ор≥Їнтира вит≥каЇ з економ≥чноњ стратег≥њ, проте важливими стають практичн≥ д≥њ, ¤к≥ спри¤тимуть њњ реал≥зац≥њ. “ут конкретн≥ заходи, ¤к≥ сл≥д зд≥йснити, вбачаютьс¤ р≥зними та нав≥ть протилежними. “ак, сьогодн≥ проголошуЇтьс¤ думка, Ущо пер≥од г≥пер≥нфл¤ц≥њ зовс≥м не був такою вже страх≥тливою кризоюФ23. “ому висловлюютьс¤ пропозиц≥њ щодо використанн¤ експанс≥он≥стськоњ грошовоњ пол≥тики дл¤ додаткового стимулюванн¤ деф≥цитност≥ бюджету (5Ц6 % ¬¬ѕ)
з метою випереджаючого зростанн¤ внутр≥шнього попиту, п≥дтримки в≥дносно високих державних витрат дл¤ ф≥нансуванн¤ економ≥ки.
« ≥ншого боку, стверджуючи, що жорстка рестрикц≥йна грошово-кредитна пол≥тика 1994Ц1995 рок≥в, зупинивши руйн≥вний вплив г≥пер≥нфл¤ц≥њ, у подальшому спровокувала кризу неплатеж≥в, скороченн¤ обс¤г≥в виробництва та зростанн¤ деф≥циту державного бюджету, та одночасно анал≥зуючи ступ≥нь забезпеченост≥ економ≥ки грошима, фах≥вц≥ приход¤ть до висновку про достатн≥сть в ”крањн≥ грошових засоб≥в, лише звертаючи увагу на незадов≥льн≥сть њх розпод≥лу за агрегатами24.
«важаючи на необх≥дн≥сть правильного розставленн¤ пр≥оритет≥в у трансформац≥њ бюджетно-податковоњ та грошово-кредитноњ пол≥тики, ви¤вимо вплив монетарноњ пол≥тики на формуванн¤ дох≥дноњ частини державного бюджету, обравши дл¤ цього методи корел¤ц≥йно-регрес≥йного анал≥зу (дал≥  –ј). «а результатами досл≥дженн¤ була в≥дтворена багатом≥рна регрес≥йна модель залежност≥ надходжень до «веденого державного бюджету в≥д монетарноњ пол≥тики ур¤ду.
ќсновне припущенн¤ модел≥ пол¤гало у тому, що частка ¬¬ѕ, ¤ка перерозпод≥л¤Їтьс¤ через державний бюджет, у коротко- та середньостроковому пер≥од≥ Ц величина стала. ’оча украњнський ур¤д, ¤к переконуЇ практика, може робити акцент на короткотерм≥новому зб≥льшенн≥ доход≥в бюджету за потребою. ƒо них сл≥д в≥днести ф≥нансов≥ санкц≥њ, штрафи, пен≥ тощо, ¤к≥ у сукупност≥, ¤к це буде показано дал≥, дос¤гають значних розм≥р≥в. ” даному випадку не будемо враховувати впливу цих неринкових метод≥в наповненн¤ дох≥дноњ частини бюджету. 
«а залежну зм≥нну модел≥ приймемо щом≥с¤чн≥ доходи зведеного бюджету за 1997Ц2000 роки. ƒл¤ анал≥зу було обрано 25 незалежних фактор≥в, ¤к≥ найб≥льш широко характеризують монетарну пол≥тику ур¤ду. ≈коном≥чн≥ показники, що були використан≥ в процес≥ побудови багатофакторноњ модел≥ ¤к незалежн≥ зм≥нн≥, наведен≥ в таблиц≥ 3.2925. ” подальшому вс≥ вони були згрупован≥ у чотири групи: заборгован≥сть м≥ж п≥дприЇмствами, процентн≥ ставки, грошов≥ агрегати та швидк≥сть њх об≥гу.
ѕ≥сл¤ в≥дпов≥дних розрахунк≥в отримана найкраща модель (за F-критер≥Їм, множинним коеф≥ц≥Їнтом детерм≥нац≥њ тощо) з ш≥стьма незалежними зм≥нними.

“аблиц¤ 3.29
ѕоказники монетарноњ пол≥тики ур¤ду, що були вих≥дним масивом дл¤ в≥дтворенн¤ л≥н≥йноњ модел≥ доход≥в «веденого бюджету
























” прикладн≥й статистиц≥ вважаЇтьс¤, що дл¤ того, щоб оц≥нки параметр≥в регрес≥йноњ модел≥ були статистично ≥стотними при б≥льш н≥ж 30 спостереженн¤х, критичн≥ значенн¤ t-статистики незалежних зм≥нних модел≥ мають бути не менше 1,96. ¬≥дтак пор≥г дл¤ включенн¤ незалежноњ зм≥нноњ в модель становив [F-to-enter]=3.84, тобто F-to-enter = t-статистика^2. “ому отримали наступну модель 1, де е Ц стандартна помилка модел≥:

(3.11)

“аблиц¤ 3.30
–егрес≥йна статистика модел≥ 3.11












як видно з отриманоњ модел≥, найб≥льш статистично ≥стотним фактором, що впливаЇ на доходи державного бюджету, Ї швидк≥сть об≥гу грошовоњ бази, що включаЇ в себе вс≥ грошов≥ агрегати (ћ0+ћ1+ћ2+ћ3). ƒоходи бюджету найб≥льш чутливими ви¤вл¤ютьс¤ до зм≥ни швидкост≥ об≥гу грошовоњ бази.
–озрахуЇмо коеф≥ц≥Їнти еластичност≥ залежноњ зм≥нноњ (в≥дгуку) до вс≥х незалежних модел≥ (предиктор≥в) зг≥дно з отриманими параметрами: dy/dxіx/y, де dy/dx Ц це кутовий коеф≥ц≥Їнт (чутлив≥сть в≥дгуку до д≥њ предиктора) р≥вн¤нн¤. ѕ≥сл¤ проведенн¤ розрахунк≥в отримано наступн≥ значенн¤ коеф≥ц≥Їнт≥в еластичност≥ (табл. 3.31).

“аблиц¤ 3.31
 оеф≥ц≥Їнти еластичност≥ зг≥дно з отриманою моделлю 3.11








” таблиц≥ 3.31 коеф≥ц≥Їнти еластичност≥ розрахован≥ за два р≥зних пер≥оди, зважаючи на зрушенн¤ у макроеконом≥чних тенденц≥¤х, ¤к≥ спостер≥галис¤ у 2000 роц≥. ÷≥ пер≥оди склали виб≥рки за 1997Ц1999 роки та за с≥чень-грудень 2000 року включно.
ƒан≥ св≥дчать, що еластичн≥сть податкових надходжень за вс≥ма незалежними зм≥нними модел≥, кр≥м швидкост≥ об≥гу грошовоњ маси, зростаЇ. « такими факторами модел≥, ¤к обс¤г грошовоњ бази, швидк≥сть њњ об≥гу, обс¤г агрегату ћ2 та кредиторська заборгован≥сть на балансах п≥дприЇмств, дох≥дна частина «веденого бюджету маЇ додатну функц≥ональну залежн≥сть. « такими факторами, ¤к деб≥торська заборгован≥сть на балансах п≥дприЇмств та обс¤г агрегату ћ2 плюс депозити в ≥ноземн≥й валют≥, Ц в≥дТЇмну.
÷е дозвол¤Ї зробити висновок, що зг≥дно з результатами емп≥ричного анал≥зу зростанн¤ пропозиц≥њ УширокихУ грошей узгоджуЇтьс¤ з монетариською концепц≥Їю. „ерез зб≥льшенн¤ монетарних агрегат≥в ур¤д стимулюЇ п≥дприЇмницьку д≥¤льн≥сть субТЇкт≥в господарюванн¤, це призводить до зростанн¤ ¬¬ѕ та, в≥дпов≥дно, зростанн¤ податкових надходжень до бюджету.
як≥сний параметр монетарноњ пол≥тики ур¤ду Ц швидк≥сть об≥гу грошовоњ бази Ц також стимулюЇ п≥дприЇмницьку д≥¤льн≥сть. ¬т≥м, спостер≥гаЇтьс¤ тенденц≥¤ до пад≥нн¤ еластичност≥ доход≥в бюджету за цим показником. ¬≥дпов≥дно, не можна говорити, що зростанн¤ швидкост≥ об≥гу грошовоњ бази буде мати позитивний вплив на доходи бюджету. “обто стимулюванн¤ п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ субТЇкт≥в господарюванн¤ лише шл¤хом л≥берал≥зац≥њ монетарноњ пол≥тики маЇ своњ обмеженн¤. Ќадм≥рне зб≥льшенн¤ пропозиц≥њ грошей призводить до негативних поб≥чних ефект≥в, зокрема, ≥ в першу чергу до зростанн¤ ≥нфл¤ц≥њ, а безконтрольна ем≥с≥¤ кошт≥в Ц до г≥пер≥нфл¤ц≥њ, швидкого знец≥ненн¤ доход≥в ≥ заощаджень громад¤н. ¬≥дчути недол≥ки ем≥с≥њ, зокрема з метою ф≥нансуванн¤ деф≥циту державного бюджету, мали можлив≥сть майже вс≥ громад¤ни ”крањни. “ому не дивно, що п≥сл¤ проведенн¤ грошовоњ реформи у 1996 роц≥ ур¤д вдавс¤ до жорсткоњ монетарноњ пол≥тики, ¤ка передбачаЇ ретельний контроль за динам≥кою грошових агрегат≥в та виключаЇ можлив≥сть ф≥нансуванн¤ деф≥циту бюджету за рахунок ем≥с≥њ.
Ќаступн≥ показники модел≥ Ц це взаЇмоповТ¤зан≥ економ≥чн≥ ¤вища: деб≥торська ≥ кредиторська заборгован≥сть на балансах п≥дприЇмств. ƒеб≥торська заборгован≥сть, ¤к видно з модел≥, негативно корелюЇ з доходами «веденого бюджету, а кредиторська, навпаки, позитивно. ¬раховуючи, що кредиторська заборгован≥сть на балансах одних п≥дприЇмств Ї водночас деб≥торською на балансах ≥нших, можна звести ц≥ два фактори до одного обТЇднаного Ц плат≥жна дисципл≥на.
ѕрипустимо суто г≥потетично, що ми зд≥йснили взаЇмозал≥к ус≥х борг≥в в економ≥ц≥. Ќаприклад, станом на 1 серпн¤ 2000 року кредиторська заборгован≥сть п≥дприЇмств у ц≥лому по економ≥ц≥ становила 271,7 млрд. гривень, а деб≥торська Ц 196,6 млрд. гривень. якщо провести взаЇмозал≥к, то ви¤вл¤Їтьс¤, що на балансах п≥дприЇмств залишилос¤ 75,1 млрд. гривень кредиторськоњ заборгованост≥. ÷е, в основному, податков≥ борги п≥дприЇмств перед бюджетом, перед прац≥вниками по зароб≥тн≥й платн≥. «окрема, за даними ƒержавного ком≥тету статистики ”крањни, на 01.09.2000 року загальна заборгован≥сть з виплати зароб≥тноњ плати в ц≥лому по економ≥ц≥ ”крањни становила 5,8 млрд. гривень. ÷≥ борги, в свою чергу, також можна ≥нтерпретувати ¤к частку податкових борг≥в. якщо не сплачуЇтьс¤ зароб≥тна плата, то не надход¤ть й в≥дпов≥дн≥ податки.
—л≥д в≥дзначити, що хоча темпи приросту вс≥х борг≥в у 2000 роц≥ суттЇво зменшилис¤ (темпи приросту кредиторськоњ заборгованост≥ м≥ж п≥дприЇмствами за 8 м≥с¤ц≥в 2000 року дос¤гли 18,5 %, у той час ¤к за в≥дпов≥дний пер≥од 1999 р≥к цей показник становив 35,4 %, деб≥торськоњ Ц в≥дпов≥дно 15,5 ≥ 45,55 %), ур¤ду ще не вдаЇтьс¤ подолати негативну тенденц≥ю зростанн¤ цих борг≥в. “ому головн≥ спод≥ванн¤ на зб≥льшенн¤ доход≥в державного бюджету необх≥дно повТ¤зувати з фактором плат≥жноњ, у тому числ≥ податковоњ дисципл≥ни. –≥вень останньоњ, ¤к переконуЇ практика, в≥дноситьс¤ до розр¤ду незадов≥льних. “ак, прир≥ст недоњмки на 1 грн. нарахованих платеж≥в до бюджету у 1998 роц≥ становив 37 коп. по народному господарству в ц≥лому, у промисловост≥ Ц 44 коп., а у с≥льському господарств≥ Ц 59 коп.26 ≤ хоча в подальшому темпи зростанн¤ недоњмки суттЇво упов≥льнилис¤, ц¤ тенденц≥¤ триваЇ. Ќа к≥нець 2000 року вона перевищила 10 млрд. грн.
“аким чином, досл≥дженн¤ взаЇмозвТ¤зку м≥ж бюджетно-податковою та грошово-кредитною системою ви¤вл¤Ї на¤вн≥сть неоднозначних та ≥нколи суперечних залежностей. ¬икористанн¤ можливостей, закладених у л≥берал≥зац≥њ монетарноњ пол≥тики, маЇ своњ обмеженн¤. Ќайб≥льш≥ резерви зростанн¤ доход≥в «веденого бюджету пол¤гають у зм≥цненн≥ р≥вн¤ податковоњ та плат≥жноњ дисципл≥ни субТЇкт≥в господарюванн¤.
«абезпеченн¤ своЇчасного та повного виконанн¤ податкових зобовТ¤зань належить до одного з найважлив≥ших пр≥оритет≥в трансформац≥й, ¤ких потребують зараз ≥ бюджетно-податкова сфера, й економ≥ка в ц≥лому.
«ростанн¤ р≥вн¤ несплати податк≥в з року в р≥к стискаЇ ф≥нансову базу дл¤ зд≥йсненн¤ державою необх≥дних економ≥чних ≥ соц≥альних програм. ÷е звужуЇ њњ можливост≥ впливати на соц≥ально-економ≥чну ситуац≥ю в крањн≥, перешкоджаЇ стаб≥л≥зац≥йним процесам та економ≥чному зростанню.
ќдночасно недостатн≥й р≥вень збиранн¤ податк≥в Ї переконливим св≥дченн¤м серйозних протир≥ч у податкових в≥дносинах, ¤к≥ склалис¤ сьогодн≥ м≥ж державою та платниками податк≥в. Ќейтрал≥зац≥¤ фактор≥в зниженн¤ р≥вн¤ збиранн¤ податк≥в означатиме розвТ¤занн¤ комплексу суперечностей, характерних сучасному стану податкових в≥дносин.
ƒоказом напруженост≥ проблеми збиранн¤ податк≥в в ”крањн≥ може слугувати, насамперед, динам≥чний р¤д заборгованост≥ до бюджету. “ак, упродовж 1997 року обс¤г недоњмки зр≥с на 977 млн. грн. ≥ становив на к≥нець року 2,3 млрд. грн., за 1998 р≥к в≥н зр≥с на 8 млрд. грн. (у 4,5 раза) ≥ на к≥нець року перевищив 10 мдрд. грн.
“аблиц¤ 3.32
“емпи зростанн¤ недоњмки до бюджету за окремими податками, 
¤к≥ контролюютьс¤ ƒѕј ”крањни, у 1995-1999 рр.
(на к≥нець року, у в≥дсотках до попереднього року)*








* –озраховано на основ≥ даних ƒержавноњ податковоњ адм≥н≥страц≥њ ”крањни.

ѕрир≥ст недоњмки на 1 грн. нарахованих платеж≥в до бюджету у 1998≥роц≥ склав 37 коп. по народному господарству в ц≥лому, у промисловост≥ Ц 44 коп., а у с≥льському господарств≥ Ц 59 коп.27 ≤ хоча в подальшому темпи зростанн¤ недоњмки суттЇво упов≥льнилис¤, ц¤ тенденц≥¤ триваЇ. Ќа 1 жовтн¤ 2000 року, пор≥вн¤но з початком року, недоњмка зросла на 2,4 % ≥ перевищила 12 млрд. грн.
” пер≥од≥, ¤кий анал≥зуЇтьс¤, найб≥льш≥ темпи зростанн¤ спостер≥гаютьс¤ за основними податками. “ак, при середньому р≥вн≥ зростанн¤ недоњмки у 1999 роц≥ до попереднього року 121 % за податком на прибуток в≥н становив 170 %, податком на додану варт≥сть Ц 147 %, акцизним збором Ц 117 %.
—итуац≥¤ ускладнюЇтьс¤ тим, що ц≥ податки формують основн≥ обс¤ги податкових надходжень бюджету. јнал≥з структури недоњмки переконуЇ, що найб≥льша њњ частка також належить цим податкам. ѕри цьому сл≥д вказати на стаб≥льн≥сть ¤к щодо напр¤му тенденц≥њ, так ≥ њњ к≥льк≥сних параметр≥в.

“аблиц¤ 3.33
—труктура недоњмки до бюджету у 1995Ц1999 рр.*












* –озраховано на основ≥ даних ƒержавноњ податковоњ адм≥н≥страц≥њ ”крањни.

«окрема, у структур≥ недоњмки упродовж 1996Ц1998 рр. частка податку на додану варт≥сть становила близько 40 % њњ загальноњ величини. ” 1999 роц≥ в≥дбулос¤ њњ подальше суттЇве зростанн¤. ÷е, пор¤д ≥з значними труднощами у забезпеченн≥ виконанн¤ бюджету, призводить до припущенн¤, що ключов≥ причини виникненн¤ недоњмки обумовлен≥ не ст≥льки недосконал≥стю окремих податк≥в, ск≥льки лежать у площин≥ загальноеконом≥чних проблем.
” розр≥з≥ окремих областей темпи зростанн¤ недоњмки значно перевищують середн≥й р≥вень, ¤кий склавс¤ в ”крањн≥. “ак, у 1995Ц1999 рр. к≥льк≥сть таких областей становила в≥дпов≥дно 19, 10, 11 та 9, або 79, 42, 46 та 37 % њх загальноњ к≥лькост≥. —таном на 1.06.2000≥ частка недоњмки до бюджету семи областей (ƒонецькоњ, ’арк≥вськоњ, ѕолтавськоњ, ƒн≥пропетровськоњ, Ћуганськоњ, «апор≥зькоњ, Ћьв≥вськоњ) та м.  иЇва дор≥внювала майже 75 % загальноњ недоњмки в ”крањн≥. ѕор≥внюючи величину недоњмки з фактичними надходженн¤ми до бюджету, сл≥д зазначити, що в окремих област¤х вона перевищувала фактичн≥ надходженн¤ в межах 5Ц67 %. ” ц≥лому по ”крањн≥ таке перевищенн¤ становило близько 30 %. Ћише у 7 област¤х (29 % њх загальноњ к≥лькост≥), јвтономн≥й –еспубл≥ц≥  рим ≥ м. —евастопол≥ недоњмка була нижчою в≥дносно фактичних надходжень до бюджету.
ѕро гостроту проблеми збиранн¤ податк≥в в ”крањн≥ св≥дчить також та обставина, що добров≥льно до бюджет≥в р≥зних р≥вн≥в платниками сплачуЇтьс¤ у середньому 2/3 загальних обс¤г≥в податкових надходжень. „астка, ¤ка забезпечуЇтьс¤ застосуванн¤м податковими органами ф≥скальних заход≥в до неплатник≥в, коливаЇтьс¤ в окрем≥ роки у межах 35Ц50 % загальноњ величини надходжень.
“е, що заходи, ¤к≥ зд≥йснюютьс¤ податковими органами дл¤ посиленн¤ контролю за повнотою ≥ своЇчасн≥стю внесенн¤ податк≥в до бюджету при њх позитивному вплив≥ на дотриманн¤ податковоњ дисципл≥ни, кардинально не зм≥нюють стан збиранн¤ податк≥в, переконуЇ, що ситуац≥ю, ¤ка склалас¤ сьогодн≥ у сфер≥ збиранн¤ податк≥в, неправильно обмежувати станом податкового контролю. ’оча здеб≥льшого питанн¤ розгл¤даЇтьс¤ саме ¤к ситуац≥¤ його неефективност≥ чи втрати. Ѕезумовно, вир≥шенн¤ проблеми збиранн¤ податк≥в безпосередньо повТ¤зане з удосконаленн¤м практичного ≥нструментар≥ю реал≥зац≥њ податковоњ пол≥тики, зокрема, метод≥в податкового адм≥н≥струванн¤. “ут залишаютьс¤ недол≥ки, ¤к≥ дозвол¤ють недобросов≥сним платникам не виконувати своњх зобовТ¤зань перед державою. ÷е стосуЇтьс¤ техн≥ки оподаткуванн¤, ¤ка включаЇ широкий спектр спец≥альних метод≥в ≥ процедур податкового контролю: визначенн¤ сукупност≥ платник≥в податк≥в та обТЇкт≥в оподаткуванн¤, податковоњ бази ≥ податкових зобовТ¤зань, недоњмок щодо сплати податк≥в, пен≥, штраф≥в. ÷е пошук шл¤х≥в забезпеченн¤ гарантованого надходженн¤ кошт≥в до бюджету ≥ блокуванн¤ можливостей ухиленн¤ в≥д сплати податк≥в; наданн¤, обслуговуванн¤ та погашенн¤ податкових кредит≥в, в≥дстрочок ≥ розстрочок з≥ сплати податк≥в, реструктуризац≥¤ податкових недоњмок, застосуванн¤ зал≥к≥в заборгованост≥, а також вир≥шенн¤ податкових суперечок. ”досконаленн¤ потребуЇ ≥ технолог≥¤ оподаткуванн¤ ¤к сукупн≥сть метод≥в ≥ процедур, коли дл¤ ст¤гненн¤ одного податку можливо використовувати р≥зн≥ технолог≥њ, а один ≥ той же метод (процедуру) Ц у р≥зних технолог≥¤х.
¬ажливим Ї повн≥ше врахуванн¤ складнощ≥в перех≥дного пер≥оду, коли ≥снуюча ймов≥рн≥сть виникненн¤ комплексу загальноеконом≥чних ситуац≥й обумовлюЇ потребу виваженого внесенн¤ зм≥н до податкових в≥дносин.
ќднак особливоњ уваги, на наш погл¤д, потребують проблеми наукового обірунтуванн¤ методолог≥чних п≥дход≥в до розвТ¤занн¤ завдань збиранн¤ податк≥в та податкових суперечностей у ц≥лому. —уттЇве покращанн¤ метод≥в податкового адм≥н≥струванн¤, техн≥ки та технолог≥њ оподаткуванн¤ у ¤кост≥ ключовоњ передумови вимагаЇ визначеност≥ загальнодержавноњ стратег≥њ розвитку податкових в≥дносин. —ьогодн≥ не буде переб≥льшенн¤м стверджувати, що така стратег≥¤ в≥дсутн¤. ƒержава, з одного боку, у своњй пол≥тиц≥ прагнула побудувати податков≥ в≥дносини, ¤к≥ б в≥дпов≥дали ринковим трансформац≥¤м. « ≥ншого Ц вона збер≥гала переважно ф≥скальне спр¤муванн¤ оподаткуванн¤ та намагалас¤ зберегти за собою за багатьма позиц≥¤ми функц≥ю втручанн¤ у п≥дприЇмницьку д≥¤льн≥сть субТЇкт≥в господарюванн¤. ” п≥дсумку загальна стратег≥¤ була значною м≥рою зам≥нена набором окремих заход≥в, не повТ¤заних у ц≥л≥сну систему Їдиною концепц≥Їю. ƒосв≥д розвинених крањн та власний переконують, що такою може бути лише концепц≥¤ взаЇмод≥њ м≥ж державою та платниками податк≥в. 
—правд≥, при сучасних обс¤гах ≥ ефективност≥ виробництва виконанн¤ та зб≥льшенн¤ податкових надходжень в≥д реального сектора надзвичайно ускладнене. ќчевидною також Ї деструктивн≥сть пропозиц≥й стосовно перенесенн¤ податкового навантаженн¤ на населенн¤. ÷е досить ¤скраво демонструють наведен≥ дан≥ (табл. 3.34).


“аблиц¤ 3.34
ƒинам≥ка показник≥в, ¤к≥ характеризують можливост≥ 
нарощуванн¤ бюджетних доход≥в*










* «а даними ƒержкомстату ”крањни.

Ћог≥чно, що у под≥бних складних економ≥чних умовах особливо актуальним Ї встановленн¤ пор¤дку, ¤кий би давав можлив≥сть узгоджувати самост≥йн≥сть субТЇкт≥в оподаткуванн¤ з консол≥дац≥Їю њх зусиль в ≥нтересах усього сусп≥льства. ѕриродне прагненн¤ субТЇкт≥в господарюванн¤ до зростанн¤ њх доход≥в, з одного боку, та допомога њм держави Ц з ≥ншого, у к≥нцевому рахунку результуватимутьс¤ у стаб≥л≥зац≥ю ≥ п≥двищенн¤ ефективност≥ сусп≥льного виробництва та зм≥цненн¤ на ц≥й основ≥ суверенноњ держави. “акий п≥дх≥д становить ту концептуальну основу, на ¤к≥й повинен базуватис¤ розвиток податкових в≥дносин та ¤кого повинна дотримуватис¤ нова та удосконалена податкова система.

<< попередн¤     зм≥ст     наступна >>