3.1. ѕќƒј“ ќ¬ј —»—“≈ћј ” –јѓЌ» “ј ќ÷≤Ќ ј ѓѓ —“–” “”–» ѕодаткова система, ¤к було показано вище, в загальному вигл¤д≥ характеризуЇтьс¤ на¤вн≥стю сукупност≥ елемент≥в (структури), звТ¤зк≥в м≥ж ними та ц≥л≥сною спр¤мован≥стю на дос¤гненн¤ зазначеноњ мети. ÷е стосуЇтьс¤, в першу чергу, сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж окремими податками, завд¤ки ¤кому наповнюЇтьс¤ бюджет, та зм≥ни њх впливу м≥ж собою на стан економ≥ки в ц≥лому. —аме тому застосовуванн¤ анал≥зу системи оподаткуванн¤ через њњ структуру дозвол¤Ї глибше зрозум≥ти сутн≥сть системи, њњ структуру, орган≥зац≥ю, завданн¤, законом≥рност≥ розвитку, оптимальн≥ шл¤хи та методи управл≥нн¤.
ѕочатком становленн¤ сучасноњ податковоњ системи ”крањни можна вважати 25 червн¤ 1991 року прийн¤тт¤ «акону ”крањни Уѕро систему оподаткуванн¤Ф. ” ньому в≥дображено перел≥к податк≥в, збор≥в та ≥нших обовТ¤зкових платеж≥в, ≥, зокрема, њх розпод≥л ≥ пор¤док зарахуванн¤ до загальнодержавних та м≥сцевих бюджет≥в ≥ державних ц≥льових фонд≥в, визначен≥ джерела сплати податк≥в, права ≥ обовТ¤зки податкових орган≥в та платник≥в податк≥в. ”продовж трансформац≥йного пер≥оду, в останн≥ 10 рок≥в, податкова система ”крањни зазнавала певних зм≥н. ќсобливо значимими були зм≥ни ≥ доповненн¤ до д≥ючого «акону ”крањни Уѕро систему оподаткуванн¤Ф та прийн¤тт¤ у 1997 роц≥ «акон≥в ”крањни Уѕро податок на додану варт≥стьФ ≥ Уѕро оподаткуванн¤ прибутку п≥дприЇмствФ, що суттЇво вплинуло на структуру податкових надходжень.
—труктура податковоњ системи не Ї сталою. «алежно в≥д пр≥оритет≥в стратег≥њ розвитку крањни, стану нац≥ональноњ економ≥ки та ≥нших чинник≥в структура системи прот¤гом часу зазнавала суттЇвих зм≥н. ¬иход¤чи з природи ≥ призначенн¤ окремих складових елемент≥в податковоњ системи, зТ¤вл¤Їтьс¤ можлив≥сть досл≥дити здатн≥сть створеноњ системи виконувати певн≥ функц≥њ у њх орган≥чн≥й Їдност≥. —аме через таку Їдн≥сть стаЇ можливим ≥ управл≥нн¤ нею, ≥ введенн¤ њњ у розвиток сусп≥льства.
” таблиц≥ 3.1 наведена структура податкових надходжень до «веденого бюджету ”крањни за основними видами податк≥в. як бачимо, прот¤гом анал≥зованого пер≥оду зм≥н зазнали практично вс≥ елементи податковоњ системи, хоча ≥ р≥зною м≥рою. ќсобливо в≥дчутними вони були дл¤ такого структурного елемента, ¤к надходженн¤ до ѕенс≥йного фонду, ¤кий в окрем≥ роки входив чи не входив до њњ складу, плати за землю, податку на дох≥д/прибуток та податку на додану варт≥сть.
“аблиц¤ 3.1
—труктура податкових надходжень до «веденого бюджету ”крањни за основними видами податк≥в, %*
* –озраховано за даними ƒержавного ком≥тету статистики, ƒержавного казначейства ”крањни.
як бачимо з наведених даних, простежуЇтьс¤ ч≥тка тенденц≥¤ до зростанн¤ питомоњ ваги основних вид≥в податк≥в, тобто в≥дбуваЇтьс¤ процес концентрац≥њ, коли за рахунок дек≥лькох податк≥в формуЇтьс¤ значна частина доход≥в бюджету. якщо розгл¤нути структуру податкових надходжень дох≥дноњ частини «веденого бюджету у 2000 роц≥, то головними джерелами њњ формуванн¤ Ї податок на прибуток п≥дприЇмств (майже 25≥%), податок на додану варт≥сть (б≥льш 30 %) та прибутковий податок з громад¤н (понад 20 %). “аким чином, можна констатувати, що близько 75 % податкових надходжень бюджету формуЇтьс¤ за рахунок трьох податк≥в. ѕри цьому значно зменшилас¤ частка податкових надходжень у структур≥ доход≥в бюджету, ¤ка формуЇтьс¤ за рахунок ≥нших податк≥в. « цього приводу можна навести приклад ≥снуванн¤ у чинн≥й податков≥й систем≥ податк≥в з низьким обс¤гом надходжень, ¤к≥ т≥льки ускладнюють њњ.
ƒо податк≥в, ¤к≥ мають низький обс¤г надходжень, належать:
1) плата за спец≥альне використанн¤ л≥сових ресурс≥в та користуванн¤ земельними д≥л¤нками л≥сового фонду Ц 0,2 % в≥д загальноњ суми податкових надходжень у 1998 роц≥, 0,17 % у 1999 роц≥ та 0,13 % у 2000 роц≥;
2) платеж≥ за користуванн¤ надрами Ц 0,18 %, 0,17 % та 0,18 % в≥дпов≥дно за роками;
3) податок на промисел Ц 0,06 %, 0,06 % та 0,5 %;
4) плата за державну реЇстрац≥ю субТЇкт≥в п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ Ц по 0,07 % прот¤гом останн≥х трьох рок≥в;
5) надходженн¤ плати за наданн¤ послуг з оформленн¤ документ≥в на право вињзду за кордон Ц 0,03 %, 0,04 % та 0,03 %;
6) Їдиний податок на п≥дприЇмницьку д≥¤льн≥сть з юридичних ос≥б Ц по 0,05 % та 0,8 % у 2000 роц≥, коли цей податок вже мав назву УЇдиний податок дл¤ субТЇкт≥в малого п≥дприЇмництваФ та дещо ≥нший економ≥чний зм≥ст.
ўо стосуЇтьс¤ двох перших вид≥в податк≥в (плати за спец≥альне використанн¤ л≥сових ресурс≥в та платеж≥в за користуванн¤ надрами), то низький обс¤г надходжень в≥д справл¤нн¤ залежить не в≥д њх значущост≥, а в≥д необірунтованого визначенн¤ бази оподаткуванн¤ та недооц≥нки економ≥чного ефекту в≥д рац≥онального використанн¤ природних ресурс≥в держави. «б≥льшенн¤ надходжень рентноњ плати за використанн¤ природних ресурс≥в Ї ще одним джерелом поповненн¤ дох≥дноњ частини бюджету.
Ќизький р≥вень питомоњ ваги рентноњ плати в доходах «веденого бюджету ”крањни поки що не маЇ в≥дчутного впливу на реальний добробут сусп≥льства. «араз при наданн≥ л≥ценз≥њ на право видобутку природних ресурс≥в не враховуЇтьс¤ њх варт≥сна оц≥нка, ≥ це н≥¤к не впливаЇ на ефективн≥сть користуванн¤ надрами. ќднак св≥товий досв≥д вказуЇ на необх≥дн≥сть обовТ¤зкового врахуванн¤ вартост≥ м≥неральноњ сировини, ¤ка знаходитьс¤ у надрах, ≥ в≥дпов≥дного в≥дображенн¤ њњ в систем≥ л≥цензуванн¤, що дозвол¤Ї розширити ≥нструментальн≥ можливост≥ держави щодо удосконаленн¤ економ≥чного механ≥зму користуванн¤ надрами. “аким чином, наша держава маЇ потужне джерело поповненн¤ дох≥дноњ частини бюджету, ¤кщо при наданн≥ л≥ценц≥й враховувати варт≥сть природних ресурс≥в, ¤к≥ знаход¤тьс¤ у надрах.
ўо стосуЇтьс¤ плати за державну реЇстрац≥ю субТЇкт≥в п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ та податку на промисел, то њх доц≥льно обТЇднати ≥ сплачувати лише Їдиний податок дл¤ субТЇкт≥в малого п≥дприЇмництва, тому що обТЇктом оподаткуванн¤ при сплат≥ цих податк≥в виступають субТЇкти малого б≥знесу.
—тосовно оформленн¤ документ≥в на право вињзду за кордон, то цей податок доц≥льно в≥днести до державного мита, тому що в≥н Ї р≥зновидом оплати послуг, ¤к≥ надаЇ держава громад¤нам.
“аким чином, ¤к бачимо, ≥снуЇ значний резерв дл¤ удосконаленн¤ структури податковоњ системи шл¤хом скороченн¤ перел≥ку податк≥в та зменшенн¤ при цьому витрат на адм≥н≥струванн¤.
якщо детально розгл¤дати вплив окремих податк≥в на структуру податковоњ системи, то найб≥льшоњ уваги заслуговуЇ ѕƒ¬, ¤кий Ї основним дох≥дноформуючим елементом системи. як св≥дчать наведен≥ дан≥, прот¤гом 1992 року сума надходжень в≥д ѕƒ¬, коли його ставка становила 28 %, дозволила забезпечити основну частину податкових надходжень до бюджету (39,6 %). ’оча не можна скидати з рахунку й той факт, що ц≥ зм≥ни спри¤ли зростанню й без того високого р≥вн¤ ≥нфл¤ц≥њ в крањн≥. ” 1995 роц≥ п≥сл¤ зменшенн¤ ставки ѕƒ¬ (з 28 % до 20 %) та застосуванн¤ нульовоњ ставки, введенн¤ п≥льг дл¤ субТЇкт≥в господарськоњ д≥¤льност≥ з≥ сплати цього податку в≥дбулос¤ значне скороченн¤ надходжень в≥д його справл¤нн¤.
ƒан≥ таблиц≥ 3.1 св≥дчать, що 1995 р≥к характеризувавс¤ нав≥ть перевищенн¤м надходжень в≥д податку на прибуток (23,5 % в≥д загальноњ суми податкових надходжень) пор≥вн¤но з ѕƒ¬ (21,9 %). “аку ситуац≥ю можна по¤снити високою рентабельн≥стю виробництва продукц≥њ в промисловост≥, торг≥вл≥, буд≥вництв≥, зумовлену л≥берал≥зац≥Їю ц≥н у 1992Ц1993 роках. „ерез в≥дсутн≥сть д≥Ївих механ≥зм≥в ц≥ноутворенн¤ та деф≥циту продукц≥њ багато п≥дприЇмств необірунтовано зб≥льшували ц≥ни. “ак, у 1992 роц≥ рентабельн≥сть промисловост≥ становила 30,2 %.
ѕ≥зн≥ше, у 1995Ц1996 роках, коли почала зменшуватис¤ ≥нфл¤ц≥¤ (з 109,8 % до 34,4 %), перед п≥дприЇмствами виникли проблеми збуту продукц≥њ, попиту на роботи та послуги, ¤к≥ мали високий р≥вень витрат та ц≥н, тому вони були змушен≥ йти на зменшенн¤ свого прибутку (почали спрацьовувати ринков≥ механ≥зми ц≥ноутворенн¤). “ак, у 1996 роц≥ рентабельн≥сть промисловост≥ зменшилас¤ майже втрич≥ (пор≥вн¤но з 1992 роком) ≥ становила 8,9 %.
ƒосв≥д розвинених ≥ндустр≥альних крањн переконуЇ, що продукц≥¤ з р≥внем рентабельност≥ 10 % Ї достатньо конкурентоспроможною. “ому пад≥нн¤ р≥вн¤ цього показника в умовах ”крањни не можна вважати критичним. ¬одночас ц≥ процеси зменшують частку податку на прибуток у структур≥ податкових надходжень. “ак, при практично однакових ставках податку на прибуток в ”крањн≥, —Ўј, Ќ≥меччин≥, ƒан≥њ та ‘ранц≥њ його частка у доходах бюджету суттЇво в≥др≥зн¤Їтьс¤. ¬ ”крањн≥ вона с¤гаЇ до 20 %, а у зазначених крањнах знаходитьс¤ в межах 8Ц11 %.
—труктурн≥ коливанн¤ податкових надходжень Ї результатом комплексу причин, повТ¤заних ¤к з≥ зм≥нами д≥ючого законодавства, так ≥ з соц≥ально-економ≥чним станом та розвитком ”крањни. ¬≥дображенн¤м ≥снуючих соц≥ально-економ≥чних проблем ”крањни сл≥д по¤снити реформуванн¤ системи державних ц≥льових фонд≥в, зм≥ни обТЇкта оподаткуванн¤ Ц дох≥д чи прибуток, перегл¤д ставок та механ≥зму ст¤гненн¤ окремих податк≥в тощо. ƒо р¤ду под≥бних соц≥ально-економ≥чних проблем сл≥д в≥днести на¤вн≥сть великого обс¤гу державного боргу, ¤кий на початок третього кварталу 2000 року становив майже 14 млрд. дол., що складаЇ понад 40 % ¬¬ѕ. Ќакопичений обс¤г боргу зменшуЇ можливост≥ дл¤ маневр≥в при формуванн≥ структури податковоњ системи. ѕол≥тика ур¤ду щодо нього повинна бути посл≥довною ≥ довгостроковою. ѓѓ головне завданн¤ Ц м≥н≥м≥зац≥¤ темп≥в приросту боргу з метою уникненн¤ зб≥льшенн¤ податкового навантаженн¤ на економ≥ку у майбутньому
Ќе менш суттЇвою проблемою дл¤ крањн з перех≥дною економ≥кою Ї значний обс¤г накопичених недоњмок з≥ сплати податкових платеж≥в. —таном на 01.01.2000, за даними ƒержавноњ податковоњ служби ”крањни, загальний обс¤г недоњмки за вс≥ма податковими платежами складав 11,86 млрд. грн., що перевищуЇ 9 % ¬¬ѕ за 1999 р≥к. “ака тенденц≥¤ також суттЇво впливаЇ на структуру податковоњ системи.
¬ажливо наголосити, що в≥дсутн≥сть ч≥ткоњ структуризац≥њ податкових елемент≥в стаЇ серйозною перешкодою дл¤ отриманн¤ адекватноњ оц≥нки впливу податковоњ пол≥тики на р≥зн≥ сторони соц≥ально-економ≥чного розвитку держави, зокрема, актив≥зац≥ю п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥, зростанн¤ добробуту населенн¤ тощо.
“е, що структура податк≥в в≥дображаЇ стан нац≥ональноњ економ≥ки та п≥дкреслюЇ перекоси њњ розвитку Ц лише один б≥к проблеми. « ≥ншого боку, вкрай необачливо не враховувати самост≥йного значенн¤ та впливу внутр≥шньоњ структури податковоњ системи на вир≥шенн¤ стратег≥чних проблем розвитку. ƒ≥йсно, визначен≥сть у дос¤гненн≥ результату Ї бажаним насл≥дком прийн¤того р≥шенн¤. ќднак на сам результат значний вплив справл¤Ї така характеристика системи, ¤к њњ структура. јдже структура Ц це сукупн≥сть ст≥йких звТ¤зк≥в системи, що забезпечують њњ ц≥л≥сн≥сть ≥ тотожн≥сть сам≥й соб≥. —труктура системи дозвол¤Ї не втрачати њњ основних властивостей та особливих функц≥й нав≥ть за умови внутр≥шнього або зовн≥шнього впливу на нењ.
“ому дл¤ усп≥шного просуванн¤ процесу реформуванн¤ податковоњ системи ”крањни та побудови теоретичноњ модел≥ податковоњ системи особливого значенн¤ набуваЇ визначенн¤ внутр≥шн≥х структурних проблем, повТ¤заних з≥ становленн¤м та функц≥онуванн¤м власне ц≥Їњ системи. Ћише на такому шл¤ху можна найефективн≥ше реал≥зувати обТЇктивно ≥снуючий взаЇмозвТ¤зок ≥ взаЇмовплив окремих складових. Ќа жаль, таке методолог≥чне положенн¤ системност≥ не знайшло адекватного в≥дображенн¤ у в≥тчизн¤н≥й практиц≥ формуванн¤ податкових в≥дносин та податковоњ пол≥тики.
—хема 3.1
—хематично структура ≥снуючоњ податковоњ системи ”крањни наведена на схем≥ 3.1. ” н≥й в≥дображен≥ п≥дходи до структуризац≥њ податковоњ системи, ¤к≥ не обмежуютьс¤ перел≥ком податк≥в та платеж≥в, а й в≥дображають основн≥ види њх класиф≥кац≥њ. «асноване на класиф≥кац≥њ податк≥в, вар≥антне в≥дображенн¤ структури податковоњ системи забезпечуЇ необх≥дну глибину в њњ оц≥нц≥ та розширюЇ анал≥тичний ≥нструментар≥й залежно в≥д поставленоњ мети.
Ќайперше, що простежуЇтьс¤ при анал≥з≥ наведеноњ схеми, це в≥дсутн≥сть ч≥ткост≥ та лог≥ки пон¤т≥йного апарату. ѕодаткова система включаЇ податки, збори, в≥драхуванн¤, плату, ≥нш≥ обовТ¤зков≥ платеж≥. ѕриродно, така терм≥нолог≥чна невизначен≥сть формуЇ певн≥ перепони у сприйн¤тт≥ структури в≥тчизн¤ноњ податковоњ системи та оподаткуванн¤ у ц≥лому. ÷е поглиблюЇтьс¤ ще й тим, що ≥снують внески до державних ц≥льових фонд≥в, ¤к≥ не вход¤ть до структури податкових надходжень. ѕроте дл¤ платник≥в податк≥в вони складають додатковий податковий т¤гар, вилучаючи частину њх доходу. ” результат≥ виникають суттЇв≥ труднощ≥ при розробц≥ методичних узагальнень та практичних р≥шень щодо ключових проблем в≥тчизн¤ного оподаткуванн¤.
¬изначальний вплив на структуру податковоњ системи, кр≥м названоњ неоднор≥дност≥ в складових, що формують доходи бюджету, маЇ пол≥тичний устр≥й держави. ¬≥дпов≥дно до того, чи Ї крањна ун≥тарною, чи федеративною, в≥дтворюЇтьс¤ структура податковоњ системи. ƒержава не може виконувати своњх функц≥й без ф≥нансовоњ п≥дтримки, тому система розпод≥лу бюджет≥в р≥зних р≥вн≥в маЇ бути адекватною систем≥ делегуванн¤ влади. ÷ей феномен в економ≥чн≥й л≥тератур≥ отримав назву Уф≥скального федерал≥змуФ. …ого досл≥дженню прид≥л¤Їтьс¤ багато уваги у контекст≥ вивченн¤ економ≥ки державного сектора.
—тосовно структуроформуючих складових податковоњ системи, у схем≥ 3.1 в≥дбито законодавчо встановлений под≥л податк≥в на загальнодержавн≥ та м≥сцев≥. ¬ економ≥чн≥й л≥тератур≥ ознаку такоњ класиф≥кац≥њ де¤к≥ автори трактують ¤к Ур≥вень системи державного та м≥сцевого управл≥нн¤Ф1, а ≥нш≥ Ц ¤к Уканал надходженн¤У2. ≥льк≥сно цей под≥л характеризуЇтьс¤ такими даними (табл. 3.2).
“аблиц¤ 3.2
—труктура податкових надходжень за р≥внем системи державного та м≥сцевого управл≥нн¤*
*–озраховано за даними ƒержавного казначейства ”крањни.
¬ ”крањн≥ вже остаточно в≥дбулос¤ формуванн¤ державного устрою, тому можна стверджувати, що под≥л податкових платеж≥в на м≥сцев≥ та загальнодержавн≥ також Ї сталою ознакою класиф≥кац≥њ податковоњ системи (див. схему 3.1). “ому ≥ подальший розвиток податкового механ≥зму маЇ в≥дбуватис¤ у межах ц≥Їњ сформованоњ структури.
¬т≥м не можна виключити можливост≥ ≥ необх≥дност≥ незначного њњ коригуванн¤ внасл≥док д≥њ обТЇктивних соц≥ально-економ≥чних процес≥в. —еред них, ¤к найб≥льш вагомий процес, треба розгл¤дати вплив трансформац≥йних зм≥н, спричинених переходом в≥д адм≥н≥стративно-командноњ до ринковоњ економ≥ки. ѕри цьому важливо ч≥тко усв≥домлювати, що тривал≥сть перех≥дного пер≥оду дуже велика, а сам процес стосуЇтьс¤ ус≥х сфер економ≥чного, соц≥ального та людського житт¤.
ƒан≥ таблиц≥ 3.2 переконливо св≥дчать про значну нер≥вном≥рн≥сть у розпод≥л≥ податк≥в м≥ж бюджетами р≥зних р≥вн≥в (державним та м≥сцевими), ¤ка, у свою чергу, стаЇ причиною м≥жбюджетноњ кризи в крањн≥. ¬≥дпов≥дно до чинного законодавства б≥льш≥сть податк≥в ≥ збор≥в сплачуЇтьс¤ на рег≥ональному р≥вн≥, вони акумулюютьс¤ на державному, а пот≥м у вигл¤д≥ дотац≥й частина њх повертаЇтьс¤ до м≥сцевих бюджет≥в. ѕри такому п≥дход≥ до формуванн¤ м≥сцевих бюджет≥в ≥снуЇ загроза повноњ руйнац≥њ на м≥сц¤х стимул≥в до зб≥льшенн¤ податкових надходжень через в≥дсутн≥сть пр¤моњ залежност≥ м≥ж сумою податк≥в, з≥браних у рег≥он≥, та розм≥ром дотац≥й, наданих з ƒержавного бюджету. ÷е, у свою чергу, загрожуЇ загостренн¤м соц≥альних та виробничих проблем на рег≥ональному р≥вн≥ через нестачу кошт≥в у м≥сцевих бюджетах. ѕоложенн¤ про затвердженн¤ перел≥ку податк≥в або визначенн¤ њх частини, ¤ка залишаЇтьс¤ на рег≥ональному р≥вн≥, передбачене у «акон≥ ”крањни Уѕро ƒержавний бюджет ”крањни на 2001 р≥кФ, сл≥д розц≥нити ¤к крок вперед до розвТ¤занн¤ м≥жбюджетних проблем. ќднак говорити про њх остаточне вир≥шенн¤ ще завчасно.
ƒл¤ вир≥шенн¤ проблеми ф≥нансового забезпеченн¤ м≥сцевих бюджет≥в ¤к на р≥вн≥ рег≥он≥в в ц≥лому, так ≥ на р≥вн≥ територ≥альних громад, необх≥дно остаточно законодавчо визначити джерела надходженн¤ кошт≥в до м≥сцевих бюджет≥в. р≥м застосуванн¤ практики встановленн¤ визначеного (Їдиного дл¤ в≥х рег≥он≥в) процента в≥драхувань в≥д основних вид≥в загальнодержавних податк≥в, доц≥льно надати можлив≥сть рег≥онам розширити базу оподаткуванн¤ за рахунок введенн¤ м≥сцевого податку на нерухом≥сть, ¤к це, наприклад, ≥снуЇ в анад≥, —Ўј, ¬еликобритан≥њ. «апровадженн¤ даного податку дозволить не т≥льки наповнити м≥сцев≥ бюджети, але й спри¤тиме ефективному використанню нерухомост≥ њњ власниками. р≥м того, заслуговуЇ на увагу застосуванн¤ в ”крањни досв≥ду ц≥льового наданн¤ державних трансферт≥в рег≥онам залежно в≥д пр≥оритет≥в соц≥ально-економ≥чного розвитку держави та п≥д конкретн≥ програми, що дозволить значно п≥двищити ефективн≥сть використанн¤ бюджетних кошт≥в, помТ¤кшити гостроту проблеми нер≥вном≥рност≥ економ≥чного розвитку рег≥он≥в та узгодити де¤к≥ протир≥чч¤ у м≥жбюджетних в≥дносинах.
ƒл¤ комплексноњ оц≥нки структури системи оподаткуванн¤ дуже важливим Ї питанн¤ ви¤вленн¤ в≥дносноњ рол≥ пр¤мих та непр¤мих податк≥в. ÷е повТ¤зано з тим, що окрем≥ податки по-р≥зному впливають на економ≥ку.
ƒо найб≥льш т¤жких та соц≥ально несправедливих належать непр¤м≥ податки у форм≥ додатковоњ нац≥нки, оск≥льки надбавку до ц≥ни в результат≥ сплачуЇ споживач, ¤кий купуЇ товар. ÷е, в першу чергу, стосуЇтьс¤ ѕƒ¬, ¤кий зб≥льшуЇ ц≥ну ресурс≥в, що використовуютьс¤ в процес≥ виробництва, акциз≥в та мита. —л≥д зазначити, що непр¤м≥ податки дають менше можливостей приховуванн¤ доход≥в пор≥вн¤но з пр¤мими. “ому стаЇ зрозум≥лою ф≥скальна лог≥ка ур¤ду ”крањни, ¤кий не Ї приб≥чником суттЇвого зниженн¤ ставки ѕƒ¬, через те, що цей податок краще збираЇтьс¤.
ѕор≥вн¤но з непр¤мими податками пр¤м≥ мають менш негативний вплив на економ≥ку. ћаютьс¤ на уваз≥, зокрема, податок на прибуток п≥дприЇмств, прибутковий податок з громад¤н, податок на власн≥сть.
Ќайб≥льш Унейтральн≥Ф податки базуютьс¤ на вилученн≥ монопольноњ ренти. ƒо ц≥Їњ сфери належать платеж≥ за використанн¤ природних ресурс≥в.
—п≥вв≥дношенн¤ м≥ж пр¤мими та непр¤мими податками залежить в≥д двох вир≥шальних фактор≥в: життЇвого р≥вн¤ основноњ маси населенн¤ крањни та стереотип≥в трактуванн¤ тих чи ≥нших податк≥в, ¤к≥ склалис¤ в р≥зних крањнах. Ќизький життЇвий р≥вень населенн¤ обТЇктивно обмежуЇ масштаби пр¤мих податкових вилучень з доход≥в ф≥зичних та юридичних ос≥б. ѕод≥бна законом≥рн≥сть ч≥тко простежуЇтьс¤ в крањнах, що розвиваютьс¤. Ќепр¤ме оподаткуванн¤ в розвинених крањнах в≥д≥граЇ значно меншу роль, н≥ж у крањнах з перех≥дною економ≥кою, до ¤ких належить ≥ ”крањна.
Ќе звертаючи уваги на запровадженн¤ пол≥тики ун≥ф≥кац≥њ податк≥в в рамках ™—, на сьогодн≥ не ≥снуЇ Їдиного визначеного сп≥вв≥дношенн¤ питомоњ ваги основних податк≥в у структур≥ податкових надходжень. ƒл¤ ‘ранц≥њ, наприклад, типовим Ї дом≥нуванн¤ такого податку, ¤к внески на соц≥альне страхуванн¤, а також непр¤мих податк≥в при дуже низьк≥й частц≥ прибуткового податку з населенн¤. ƒл¤ Ќ≥меччини, ≤тал≥њ та јнгл≥њ найб≥льш значущ≥ прибутковий та непр¤м≥ податки. “аке становище залежить в≥д ≥сторичного розвитку крањни, традиц≥й, стану нац≥ональноњ економ≥ки тощо.
Ќа схем≥ 3.1 наведена класиф≥кац≥¤ податк≥в за характером податкового ст¤гненн¤, њх под≥л на пр¤м≥ та непр¤м≥, ¤к≥ притаманн≥ чинн≥й податков≥й систем≥ ”крањни. ѕр¤м≥ податки, ¤к в≥домо, ст¤гуютьс¤ в≥дпов≥дно до встановленоњ ставки чи ф≥ксованоњ суми стосовно обТЇкта оподаткуванн¤ (доходу, майна платника податку). ƒл¤ платника податку Ц це безпосереднЇ вилученн¤ частини його доходу. ÷≥ податки поширюють свою д≥ю переважно на процеси виробництва та об≥гу продукц≥њ.
Ќепр¤м≥ податки не мають пр¤мого характеру, вони сплачуютьс¤ шл¤хом введенн¤ продавц¤ми надбавок до ц≥ни товар≥в та послуг, ¤к≥ купуютьс¤ субТЇктом оподаткуванн¤ ≥ не характеризуютьс¤ пр¤мим звТ¤зком ≥з його доходом та майновим цензом. ÷≥ податки про¤вл¤ютьс¤ при розпод≥л≥ та споживанн≥ ≥ поширюють свою д≥ю на споживача, будучи податками на його витрати.
’оча под≥л податк≥в на пр¤м≥ та непр¤м≥, ¤к уже зазначалос¤, сьогодн≥ не використовуЇтьс¤ у бюджетн≥й практиц≥, при анал≥з≥ структури податковоњ системи в≥н Ї найб≥льш значимим. «м≥на сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж пр¤мими та непр¤мими податками здатна вир≥шальним чином вплинути на ефективн≥сть податковоњ пол≥тики. «а рахунок оптим≥зац≥њ цього сп≥вв≥дношенн¤ можна помТ¤кшити т≥ глибок≥ протир≥чч¤ ц≥льових установок, ¤к≥ сто¤ть перед податковою системою. ћаневруванн¤ таким сп≥вв≥дношенн¤м (абстрагуючись у даному випадку в≥д ≥нших чинник≥в) здатне визначити р≥вень виконанн¤ податковою системою њњ функц≥онального призначенн¤.
ƒинам≥ка, що характеризуЇ структуру податкових надходжень в ”крањн≥ за характером податкового ст¤гненн¤, представлена таблицею 3.3.
јнал≥з структури останн≥х св≥дчить, що в ”крањн≥ перевага надаЇтьс¤ непр¤мим податкам ¤к основному джерелу податкових надходжень до бюджету. ѓх частка прот¤гом 1992Ц2000 рок≥в коливалас¤ в≥д 36,5 до 52,7≥% податкових надходжень, у той час ¤к частка пр¤мих податк≥в у структур≥ податкових надходжень прот¤гом останн≥х трьох рок≥в знаходитьс¤ в межах в≥д 30 до 37 %. ÷ей виб≥р ур¤ду можна по¤снити тим, що в≥н найкращим чином в≥дпов≥даЇ ф≥скальн≥й спр¤мованост≥ податковоњ пол≥тики, зам≥сть регул¤торноњ, ¤ка спри¤Ї економ≥чному розвитку. Ќе зважаючи на те, що в останн≥ два роки маЇ м≥сце економ≥чне зростанн¤, воно Ї нестаб≥льним, оск≥льки не враховуЇ довготривалих чинник≥в економ≥чного росту. –озгл¤немо б≥льш детально причини, ¤к≥ вплинули на зм≥ну сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж пр¤мими ≥ непр¤мими податками в загальному обс¤з≥ податкових надходжень (табл. 3.3).
“аблиц¤ 3.3
—труктура податкових надходжень за характером податкового ст¤гненн¤ (% до загальноњ суми доход≥в «веденого бюджету)*
* –озраховано за даними ƒержавного ком≥тету статистики ”крањни, ƒержавного казначейства ”крањни.
** Ѕез внеск≥в до ѕенс≥йного фонду.
***ѕопередн≥ дан≥.
ѕодаток на додану варт≥сть
ѕодаток на додану варт≥сть Ц головний непр¤мий податок в ”крањн≥ ≥ основне джерело наповненн¤ дох≥дноњ частини бюджету. ÷ей податок було введено у 1992 роц≥ ƒекретом аб≥нету ћ≥н≥стр≥в (його ставка становила 28≥%). ѕƒ¬ разом ≥з акцизним збором зам≥нив податок з обороту ≥ податок з продажу. „астка ѕƒ¬ складала 39,3 % в≥д загального обс¤гу податкових надходжень. ¬≥домо, що непр¤м≥ податки виступають головним чинником зростанн¤ внутр≥шн≥х ц≥н, звуженн¤ внутр≥шнього ринку, обмеженн¤ сукупного попиту, пад≥нн¤ конкурентоспроможност≥ в≥тчизн¤них товар≥в та вимиванн¤ об≥гових кошт≥в п≥дприЇмств. “ому у 1995 роц≥ ставка ѕƒ¬ була зменшена до 20 %. јле й на сьогодн≥ залишаЇтьс¤ нагальним питанн¤ зменшенн¤ ставки цього податку через те, що головними його платниками виступають п≥дприЇмства, ¤к≥ випускають к≥нцеву продукц≥ю з високою часткою доданоњ вартост≥ (машинобудуванн¤, легка та харчова промисловост≥) та за рахунок ¤ких можливий економ≥чний розвиток держави, тобто в податков≥й систем≥ ≥снуЇ суттЇва суперечн≥сть Ц м≥ж стимулюванн¤м зростанн¤ ¬¬ѕ та ставкою податку на додану варт≥сть.
Ќа перший погл¤д можна не погодитис¤ з ц≥Їю думкою через те, що у 2000 роц≥ в≥дбулос¤ зростанн¤м ¬¬ѕ на 6 % та зменшенн¤ частки податку на додану варт≥сть у структур≥ доход≥в «веденого бюджету до 19,2 % (темп пад≥нн¤ до попереднього року становив 5,9 %). ѕри цьому ставка ѕƒ¬ залишалас¤ на р≥вн≥ 20 %. ѕо¤снити таку ситуац≥ю можна таким чином. «б≥льшенн¤ обс¤г≥в ¬¬ѕ в≥дбулос¤, в основному, за рахунок зростанн¤ обс¤г≥в продукц≥њ у паливно-енергетичному та металург≥йному комплекс≥, ¤ка маЇ у к≥нцев≥й продукц≥њ низьку частку доданоњ вартост≥ та б≥льш≥сть ¤коњ експортуЇтьс¤. “ому справл¤нн¤ ѕƒ¬ не мало ≥стотного впливу на рентабельн≥сть продукц≥њ цих галузей. р≥м того, ц≥ галуз≥ мають суттЇв≥ п≥льги щодо сплати ѕƒ¬. ќсновний податковий т¤гар з≥ сплати ѕƒ¬ припадаЇ на галуз≥, що виробл¤ють продукц≥ю з високою часткою доданоњ вартост≥ Ц машинобудуванн¤, буд≥вництво (њх ще називають ≥нвестиц≥йними галуз¤ми), харчова, легка, переробна промислов≥сть, основними споживачами ¤коњ Ї населенн¤ крањни. ¬≥дсутн≥сть у чинному законодавств≥ галузевоњ диференц≥ац≥њ з≥ сплати ѕƒ¬ призвела до поглибленн¤ в економ≥ц≥ суперечностей щодо структурноњ перебудови промисловост≥, всупереч лог≥ц≥, на ¤ку спод≥валис¤, розпочинаючи трансформац≥йн≥ перетворенн¤. “ак, частка базових галузей, ¤к≥ включають паливно-енергетичний та металург≥йний комплекси, зб≥льшилась з 23 до 52,2≥% за ц≥нами внутр≥шнього ринку за пер≥од з 1991 до 2000 року. ” результат≥ в≥тчизн¤на продукц≥¤ галузей з високою доданою варт≥стю втрачаЇ свою конкурентоспроможн≥сть ¤к на внутр≥шньому, так ≥ на зовн≥шньому ринках. ÷е, в свою чергу, зумовлюЇ зб≥льшенн¤ частки витрат населенн¤ крањни на споживанн¤, менше кошт≥в залишаЇтьс¤ на заощадженн¤ (потенц≥йний ≥нвестиц≥йний ресурс п≥дприЇмств), тобто не в≥дбуваЇтьс¤ реального зростанн¤ добробуту населенн¤ крањни.
јкцизний зб≥р
јкцизний зб≥р також Ї непр¤мим податком. …ого в≥днос¤ть до категор≥њ ≥ндив≥дуальних (специф≥чних) акциз≥в, ¤к≥, на в≥дм≥ну в≥д ун≥версального акцизу Ц ѕƒ¬, встановлюютьс¤ на окрем≥ види товар≥в за диференц≥йованими ставками. ÷им податком обкладаютьс¤ споживч≥ товари, ¤к≥ не Ї предметом першоњ необх≥дност≥ та р≥вень рентабельност≥ ¤ких достатньо високий. «а допомогою акцизного збору намагаютьс¤ вир≥шити ф≥нансов≥ проблеми держави за рахунок б≥льш заможних верств населенн¤ та помТ¤кшити регресивн≥сть податк≥в на споживанн¤ в ц≥лому. Ќа в≥дм≥ну в≥д ѕƒ¬, акцизним збором оподатковуютьс¤ лише товари ≥ не оподатковуютьс¤ роботи та послуги. р≥м того, кожна група п≥дакцизних товар≥в маЇ визначену ставку, тод≥ ¤к ѕƒ¬ ст¤гуЇтьс¤ за ун≥версальною ставкою. « точки зору соц≥альноњ справедливост≥, акцизний зб≥р маЇ переваги над ѕƒ¬, оск≥льки п≥дакцизн≥ товари споживаютьс¤, ¤к правило, заможними верствами населенн¤, що помТ¤кшуЇ регресивн≥сть ѕƒ¬, основний т¤гар ¤кого розпод≥л¤Їтьс¤ м≥ж широкими верствами населенн¤. “ому ч≥тку тенденц≥ю до зростанн¤ частки акцизних збор≥в у структур≥ податкових надходжень, ¤ка нам≥тилас¤ з 1995 до 2000 року (див. табл. 3.3), можна вважати позитивною, але сл≥д остаточно законодавчо визначити перел≥к п≥дакцизних товар≥в та ставки цього податку. ѕитома вага акциз≥в у структур≥ доход≥в «веденого бюджету у 2000 роц≥ зменшилас¤ на 0,8 % до попереднього року. ÷е можна по¤снити, перш за все, зростанн¤м майже в 1,6 раза пор≥вн¤но з 1999 роком частки п≥льг з≥ сплати акцизного збору в структур≥ сум наданих п≥льг. ѕо-друге, така ситуац≥¤ може св≥дчити про ухиленн¤ з≥ сплати акцизного збору через те, що у переробн≥й промисловост≥ (випуск тютюну, спирту ≥ алкогольних напоњв) у цей пер≥од в≥дбулос¤ зростанн¤ обс¤г≥в продукц≥њ. «окрема, у харчов≥й промисловост≥ прир≥ст обс¤г≥в випуску продукц≥њ у 2000 роц≥ до 1999 року становив 26,1 % (у пор≥вн¤льних ц≥нах). р≥м того, у 2000 роц≥ в≥дбулос¤ зростанн¤ реальноњ зароб≥тноњ плати населенн¤ на 6,2 %, що, в свою чергу, вплинуло на п≥двищенн¤ сукупного попиту на внутр≥шньому ринку. «меншенн¤ частки акцизних збор≥в у структур≥ доход≥в «веденого бюджету Ї також насл≥дком розширенн¤ дох≥дноњ бази бюджету за рахунок неподаткових надходжень, ¤к≥ у 2000 роц≥ складали 25,8 % в≥д загального обс¤гу доход≥в. «робити однозначний висновок щодо впливу обс¤г≥в надходжень з≥ сплати акцизного збору на структуру податковоњ системи важко. « одного боку, в≥дбуваЇтьс¤ значне зб≥льшенн¤ частки акцизного збору в структур≥ податкових надходжень, з ≥ншого Ц у 2000 роц≥ в≥дбулос¤ зменшенн¤ питомоњ ваги цього податку у структур≥ доход≥в «веденого бюджету. “ому при прийн¤тт≥ остаточних р≥шень з цього питанн¤ важливо враховувати вс≥ вищезазначен≥ фактори, ¤к≥ впливають на структуру податковоњ системи в ц≥лому.
ћито
ћито Ї також податком на споживанн¤, ¤кий сплачуЇтьс¤ з товар≥в, що перем≥щаютьс¤ через митний кордон крањни, тобто з товар≥в, ¤к≥ ввоз¤тьс¤, вивоз¤тьс¤ або проход¤ть транзитом. ƒержава маЇ проводити виважену митну пол≥тику з метою створенн¤ конкурентного середовища ¤к на внутр≥шньому, так ≥ зовн≥шньому ринках дл¤ в≥тчизн¤них товаровиробник≥в шл¤хом встановленн¤ обірунтованих митних ставок. Ќа в≥дм≥ну в≥д ≥нших податк≥в, пол≥тика у сфер≥ митного оподаткуванн¤ спр¤мована здеб≥льшого на формуванн¤ рац≥ональноњ структури ≥мпорту та експорту в умовах в≥дсутност≥ пр¤мого втручанн¤ держави в регулюванн¤ цих процес≥в. —тавки мита, ¤к ≥ акцизного збору, диференц≥йован≥ за групами товар≥в. ќднак перел≥к товар≥в, що п≥дл¤гають митному оподаткуванню, набагато ширший, н≥ж у акцизного збору.
як св≥дчать дан≥ таблиц≥ 3.3, починаючи з 1996 року, в≥дбувалос¤ зростанн¤ питомоњ ваги митних платеж≥в у доходах «веденого бюджету ”крањни, за вин¤тком 2000 року. ѕри цьому майже 90 % в≥д загальноњ суми платеж≥в складало вв≥зне мито. онстатуючи позитивну динам≥ку сплати мита, сл≥д зазначити де¤к≥ негативн≥ моменти в цьому процес≥. ¬≥домо, що ”крањна маЇ стратег≥чне геопол≥тичне розташуванн¤, вона знаходитьс¤ на перехрест≥ важливих торговельних коридор≥в м≥ж јз≥Їю та ™вропою. р≥м того, на п≥вдн≥ держави знаход¤тьс¤ морськ≥ порти, що дозвол¤Ї п≥дтримувати звТ¤зки з крањнами —ередземноморТ¤ та ƒунайського басейну. « урахуванн¤м цих обставин частка митних платеж≥в у доходах бюджету Ї занадто низькою дл¤ ”крањни. р≥м того, ≥снуванн¤ до 2000 року перел≥ку товар≥в так званого критичного ≥мпорту, ¤к≥ не п≥дл¤гали сплат≥ ѕ¬ƒ та мита, ≥ запровадженн¤ на територ≥њ ”крањни значноњ к≥лькост≥ в≥льних економ≥чних зон ≥ територ≥й пр≥оритетного розвитку, при перетинанн≥ кордон≥в ¤ких з товар≥в також не ст¤гувалис¤ ѕƒ¬ та мито, суттЇво звужувало базу оподаткуванн¤ при сплат≥ мита, що, в свою чергу, призводило до недоотриманн¤ доход≥в бюджету. “ому зниженн¤ частки мита у 2000 роц≥ в структур≥ доход≥в «веденого бюджету майже на чверть проти показника минулого року св≥дчить про ≥снуванн¤ суперечностей щодо р≥шень ур¤ду з≥ сплати цього податку.
ѕодаток на прибуток п≥дприЇмств
—еред пр¤мих податк≥в найб≥льш вагомим Ї податок на прибуток п≥дприЇмств. …ого питома вага у загальному обс¤з≥ податкових надходжень коливалас¤ в анал≥зованому пер≥од≥ в межах в≥д 27,3 до 15,7 %. ѕричому, починаючи з 1997 року, нам≥тилас¤ ч≥тка тенденц≥¤ до зменшенн¤ частки податку на прибуток п≥дприЇмств. ÷е св≥дчить не на користь податковоњ системи ”крањни, оск≥льки у б≥льшост≥ розвинених крањн основним джерелом доход≥в бюджету Ї доходи корпорац≥й (п≥дприЇмств) та громад¤н. ¬раховуючи те, що з 1997 року ставка податку була незм≥нною та становила 30 %, тенденц≥¤ щодо зменшенн¤ частки податку на прибуток п≥дприЇмств у структур≥ доход≥в бюджету св≥дчить про звуженн¤ бази оподаткуванн¤ через зб≥льшенн¤ частки збиткових п≥дприЇмств у ц≥лому по народному господарству та, ¤к насл≥док, зменшенн¤ прибутку по галуз¤х економ≥ки (див. табл. 3.4), а також про зб≥льшенн¤ випадк≥в ухиленн¤ в≥д сплати цього податку ¤к законним шл¤хом, за рахунок наданн¤ податкових п≥льг, так ≥ незаконним, шл¤хом переведенн¤ ф≥нанс≥в п≥дприЇмств у Ут≥ньФ.
“аблиц¤ 3.4
„астка податку на прибуток п≥дприЇмств у загальн≥й сум≥ прибутку
*–озраховано за даними ƒержавного ком≥тету статистики ”крањни.
Ќаведен≥ дан≥ св≥дчать, що питома вага податку на прибуток п≥дприЇмств у загальному обс¤з≥ податкових надходжень маЇ тенденц≥ю до зниженн¤, у той час ¤к частка податку на прибуток в загальн≥й сум≥ прибутку зростаЇ б≥льш швидкими темпами. √оловною причиною таких процес≥в Ї звуженн¤ бази оподаткуванн¤ через зростанн¤ частки збиткових п≥дприЇмств, зменшенн¤ реальних обс¤г≥в ¬¬ѕ, пад≥нн¤ рентабельност≥ виробництва.
ƒо суперечностей д≥ючоњ податковоњ системи сл≥д в≥днести ≥ значну нер≥вном≥рн≥сть розпод≥лу податкового т¤гар¤ м≥ж реальним сектором (сфера матер≥ального виробництва) ≥ банк≥вськими, страховими та ≥ншими посередницькими орган≥зац≥¤ми. јнал≥з надходжень податкових платеж≥в до бюджету за 10 м≥с¤ц≥в 2000 року в розр≥з≥ галузей дозвол¤Ї зробити висновок про те, що основними платниками податк≥в Ї п≥дприЇмства паливно-енергетичного комплексу Ц 8,6 % (питома вага в загальному обс¤з≥ податкових надходжень), транспорту та звТ¤зку Ц 8,6 %, тод≥ ¤к п≥дприЇмства роздр≥бноњ торг≥вл≥ (1,8 %), буд≥вництва (3,3 %), с≥льського господарства (1,5 %) мають менше значенн¤ цього показника.
“ака нер≥вном≥рн≥сть не враховуЇ розб≥жностей м≥ж ф≥нансовими можливост¤ми окремих сектор≥в економ≥ки. ÷е п≥дтверджуЇтьс¤ такими даними (табл. 3.5).
“аблиц¤ 3.5
Ѕалансовий прибуток на одного зайн¤того прац≥вника в галуз¤х економ≥ки ”крањни, грн.
*–озраховано за даними ƒержавного ком≥тету статистики ”крањни.
—л≥д зазначити, що в сучасних умовах у б≥льшост≥ крањн в≥дбуваЇтьс¤ зменшенн¤ частки промисловост≥ у структур≥ формуванн¤ ¬¬ѕ. ѕеред ”крањною постаЇ серйозне завданн¤ щодо оптим≥зац≥њ питомоњ ваги податкових надходжень в≥д окремих галузей. ќсновним шл¤хом такоњ оптим≥зац≥њ повинно стати перенесенн¤ податкового навантаженн¤ на галуз≥, ¤к≥ мають значний податковий потенц≥ал (торг≥вл¤, банк≥вська та страхова д≥¤льн≥сть тощо).
ѕодаток на прибуток п≥дприЇмств у своЇму арсенал≥, кр≥м значного ф≥скального значенн¤, маЇ ще й широк≥ можливост≥ дл¤ регулюванн¤ ≥ стимулюванн¤ п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥. –егулююча функц≥¤ цього податку розкриваЇтьс¤ за рахунок диференц≥ац≥њ ставок оподаткуванн¤ за р≥зними видами д≥¤льност≥ (можлива й галузева диференц≥ац≥¤) та шл¤хом наданн¤ п≥льг у виробництв≥ пр≥оритетних товар≥в. ” чинн≥й податков≥й систем≥ цей потенц≥ал використовуЇтьс¤ недостатньо. Ќа практиц≥ ≥снуЇ лише механ≥зм наданн¤ п≥льг з≥ сплати податку на прибуток п≥дприЇмств, хоча ефективн≥сть його застосуванн¤ викликаЇ певн≥ сумн≥ви, у той час ¤к диференц≥ац≥¤ ставок цього податку в≥дсутн¤.
ѕрибутковий податок з громад¤н
ѕрибутковий податок з громад¤н, ¤к ≥ податок на прибуток п≥дприЇмств, маЇ спр¤мован≥сть на соц≥альну справедлив≥сть податковоњ системи, оск≥льки ставить р≥вень оподаткуванн¤ в пр¤му залежн≥сть в≥д обс¤г≥в доходу платник≥в. р≥м того, за допомогою прогресивних ставок ≥ п≥льг в оподаткуванн≥ можна зменшувати податковий т¤гар дл¤ малозабезпечених верств населенн¤ ≥ посилювати дл¤ ос≥б з високими доходами. ≤нша справа, що п≥льга з≥ сплати цього податку Ц неоподатковуваний м≥н≥мум Ц уже не в≥дпов≥даЇ реал≥¤м сьогоденн¤. –озм≥р неоподатковуваного м≥н≥муму маЇ дор≥внювати розм≥ру меж≥ малозабезпеченост≥, т≥льки тод≥ можна говорити про виконанн¤ регулюючоњ функц≥њ цим податком та про його соц≥альну спр¤мован≥сть. р≥м того, необх≥дно перегл¤нути шкалу оподаткуванн¤, зменшити максимальну ставку податку (доц≥льно, щоб вона дор≥внювала ставц≥ податку на прибуток п≥дприЇмств) та зб≥льшити розм≥р м≥с¤чного сукупного оподатковуваного доходу, ¤кий п≥дпадаЇ п≥д р≥зн≥ ставки цього податку.
—ьогодн≥ у чинн≥й податков≥й систем≥ дл¤ вс≥х платник≥в податк≥в передбачена Їдина шкала ставок, за ¤кими оподатковуЇтьс¤ сукупний р≥чний дох≥д. ѕочинаючи з 1991 року, в ”крањн≥ досить часто в≥дбувалас¤ зм≥на ставок прибуткового податку з громад¤н, ¤ка мала ¤к обТЇктивн≥ (зм≥на форм одержанн¤ доход≥в та њх розм≥р≥в), так ≥ субТЇктивн≥ чинники (в основному викликан≥ пол≥тичними под≥¤ми, а також р≥зким розшаруванн¤м населенн¤ за р≥внем доходу). “ак, наприклад, з 1 грудн¤ 1993 року до 1 жовтн¤ 1994 року ≥снувала найжорстк≥ша шкала оподаткуванн¤ Ц максимальна ставка дор≥внювала 90 %. јле таке р≥шенн¤ ур¤ду мало зворотний ефект: у цей пер≥од значно зменшуютьс¤ надходженн¤ в≥д справл¤нн¤ прибуткового податку з громад¤н (6,5 % у структур≥ доход≥в «веденого бюджету) внасл≥док ухиленн¤ населенн¤ в≥д сплати податку за таких необірунтованих з економ≥чноњ точки зору ставок. ƒ≥юча шкала оподаткуванн¤ доход≥в громад¤н була запроваджена з 1 жовтн¤ 1995 року, ≥ було встановлено м≥н≥мум доход≥в громад¤н, що не обкладаЇтьс¤ прибутковим податком, у розм≥р≥ 17 грн. на м≥с¤ць.
як св≥дчать дан≥ таблиц≥ 3.6, простежуЇтьс¤ ч≥тка тенденц≥¤ до зростанн¤ питомоњ ваги прибуткового податку з громад¤н у доходах «веденого бюджету, за вин¤тком 2000 року, коли за рахунок значного зростанн¤ частки неподаткових надходжень в≥дбулос¤ зб≥льшенн¤ доход≥в бюджету. « огл¤ду на досв≥д ринкових економ≥к, така тенденц≥¤ може характеризуватис¤ позитивно, ¤кщо вона п≥дкр≥плюЇтьс¤ зростанн¤м реальних доход≥в громад¤н. –азом з тим, в ”крањн≥ простежуютьс¤ суперечност≥ щодо под≥бного розвитку под≥й. ÷е п≥дтверджуЇтьс¤ такими даними.
“аблиц¤ 3.6
„астка прибуткового податку в грошових доходах населенн¤ ”крањни*
* –озраховано за даними ƒержавного ком≥тету статистики ”крањни.
„астка прибуткового податку в грошових доходах населенн¤ прот¤гом пер≥оду, що анал≥зуЇтьс¤, залишаЇтьс¤ майже незм≥нною (за вин¤тком 1999 року), тод≥ ¤к частка прибуткового податку з громад¤н у загальному обс¤з≥ податкових надходжень маЇ тенденц≥ю до зростанн¤. ѕо¤снити таку ситуац≥ю можна тим, що сьогодн≥ оподатковуютьс¤, в основному, грошов≥ доходи населенн¤ у вигл¤д≥ зароб≥тноњ плати, частка ¤коњ у 1999 роц≥ становила 47,7 % в≥д загальноњ суми доход≥в. ўодо ≥нших доход≥в громад¤н, то через в≥дсутн≥сть достов≥рних даних про ц≥ доходи (наприклад, реал≥зац≥¤ товар≥в ≥ продукт≥в на неорган≥зованих ринках тощо) вони, ¤к правило, не п≥дл¤гають оподаткуванню або оподатковуютьс¤ не повн≥стю. ” результат≥ неповного оподаткуванн¤ податкове навантаженн¤ на сукупн≥ доходи громад¤н не зазнаЇ суттЇвих зм≥н. ÷е св≥дчить про на¤вн≥сть ≥стотних суперечностей д≥ючоњ податковоњ системи.
ѕро суперечност≥ у сфер≥ оподаткуванн¤ доход≥в громад¤н св≥дчать ≥ дан≥, ¤к≥ характеризують в≥дношенн¤ сумарних надходжень прибуткового податку з громад¤н до чисельност≥ працюючих у народному господарств≥ (табл. 3.7).
“аблиц¤ 3.7
ƒинам≥ка надходжень прибуткового податку з громад¤н
на одного працюючого у народному господарств≥, грн./чол.*
* –озраховано за даними ƒержавного ком≥тету статистики ”крањни.
як св≥дчать наведен≥ дан≥, в≥дбуваЇтьс¤ зб≥льшенн¤ податкових надходжень з≥ сплати прибуткового податку з громад¤н у доходах «веденого бюджету в ц≥лому та в≥д кожного працюючого у народному господарств≥. «окрема, це можна по¤снити зростанн¤м ном≥нальноњ середньоњ зароб≥тноњ плати в ц≥лому по народному господарств≥, що, в свою чергу, св≥дчить про позитивн≥ тенденц≥њ, ¤к≥ в≥дбуваютьс¤ в економ≥ц≥ крањни. јле, на жаль, реальна зароб≥тна плата прот¤гом пер≥оду, що анал≥зуЇтьс¤, маЇ тенденц≥ю до зменшенн¤, т≥льки у 2000 роц≥ в≥дбулос¤ њњ незначне зростанн¤. “обто фактично в≥дбуваЇтьс¤ зростанн¤ податкового навантаженн¤ на доходи громад¤н, а не њх реальне зб≥льшенн¤.
ѕлата за землю
ƒо пр¤мих податк≥в також належить плата за землю, ¤ка Ї одним з найстар≥ших в ≥стор≥њ податком, його платниками Ї власники земл≥ та землекористувач≥, у тому числ≥ й орендар≥. „ерез те, що в≥д ст¤гненн¤ плати за землю майже неможливо ухилитис¤, оск≥льки неможливо сховати земельну д≥л¤нку, то надходженн¤ в≥д цього податку мають стаб≥льний характер. ÷ей податок, ¤к ≥ податок на прибуток п≥дприЇмств та прибутковий податок з громад¤н, також в≥дпов≥даЇ принципу соц≥альноњ справедливост≥. Ѕ≥льшу суму сплачуЇ той, хто маЇ б≥льшу площу земельноњ д≥л¤нки та кращоњ ¤кост≥. ѕлата за землю, кр≥м того, маЇ переваги з точки зору економ≥чноњ ефективност≥. “ак, цей податок стимулюЇ ефективне використанн¤ земл≥ та за рахунок запровадженн¤ диференц≥йованих ставок, залежно в≥д рег≥ону, спри¤Ї б≥льш р≥вном≥рному розм≥щенню продуктивних сил по територ≥њ крањни. Ќа жаль, переваги в≥д справл¤нн¤ цього податку на практиц≥ реал≥зуютьс¤ неповною м≥рою через в≥дсутн≥сть приватноњ власност≥ на землю (т≥льки почавс¤ процес розпаюванн¤ колгоспних земель) та остаточного визначенн¤ реальноњ грошовоњ вартост≥ земельних ресурс≥в по територ≥њ ”крањни, тобто бази оподаткуванн¤.
ѕлату за землю в ”крањн≥ було введено з метою рац≥онального використанн¤ та охорони земель, вир≥внюванн¤ соц≥ально-економ≥чних умов господарюванн¤ на земл¤х р≥зноњ ¤кост≥, ф≥нансуванн¤ витрат на веденн¤ державного земельного кадастру земель тощо. “акож передбачалос¤ ц≥льове використанн¤ сум надходжень в≥д плати за землю. јле в умовах ф≥нансовоњ кризи цей податок використовувавс¤ ¤к додаткове джерело поповненн¤ загального обс¤гу доход≥в бюджету.
як св≥дчать дан≥ таблиц≥ 3.3, плата за землю не маЇ суттЇвого бюджетного значенн¤, њњ питома вага знаходитьс¤ у межах в≥д 0,8 до 3,9 % у доходах «веденого бюджету та щороку зазнаЇ в≥дчутних коливань. “ака тенденц≥¤ пр¤мо повТ¤зана з ф≥нансовим станом платник≥в податк≥в. ¬ умовах кризового пад≥нн¤ обс¤г≥в виробництва п≥дприЇмства Ц основн≥ платники податку Ц не мають можливост≥ сплачувати його в повному обс¤з≥. р≥м того, розм≥р плати за землю не залежить в≥д доход≥в, ¤к≥ отримують платники, тобто в≥дсутн¤ гнучк≥сть при справл¤нн≥ цього податку. ќтже, ≥снуЇ суперечн≥сть м≥ж розм≥ром земельного податку, ¤кий не залежить в≥д результат≥в господарськоњ д≥¤льност≥ власник≥в земл≥ та землекористувач≥в, субТЇктом плати за землю (платником податку) ≥ обТЇктом оподаткуванн¤ (земельна д≥л¤нка, ¤ка перебуваЇ у власност≥ або користуванн≥). “≥льки усунувши зазначен≥ суперечност≥ при сплат≥ цього податку, можна говорити про зростанн¤ реальноњ значущост≥ плати за землю в структур≥ доход≥в «веденого бюджету.
“аким чином, оптим≥зац≥¤ сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж пр¤мими та непр¤мими податками в ”крањн≥ ¤к ключовий напр¤м п≥двищенн¤ ефективност≥ оподаткуванн¤ залишаЇтьс¤ проблемою, що потребуЇ нагального вир≥шенн¤. ќднак сл≥д враховувати, що таке сп≥вв≥дношенн¤ залежить в≥д двох вир≥шальних фактор≥в: життЇвого р≥вн¤ основноњ маси населенн¤ та стереотип≥в трактуванн¤ тих чи ≥нших податк≥в, ¤к≥ склалис¤ у р≥зних крањнах. Ќизький життЇвий р≥вень населенн¤ обТЇктивно обмежуЇ масштаби пр¤мих податкових вилучень з доход≥в ф≥зичних та юридичних ос≥б. ўо стосуЇтьс¤ другого фактора, то цей виб≥р безпосередньо вит≥каЇ з характеристик пр¤мих ≥ непр¤мих податк≥в Ц переваг та недол≥к≥в кожного з них. “ому, формуючи стратег≥ю побудови модел≥ податковоњ системи, лог≥чно враховувати ц≥ фактори, а також теоретичн≥ узагальненн¤ таких характеристик ≥, виход¤чи з них, приймати р≥шенн¤ щодо сфери практичного застосуванн¤ пр¤мих ≥ непр¤мих податк≥в.
¬ економ≥чн≥й л≥тератур≥ широко застосовуЇтьс¤ розпод≥л податк≥в стосовно обТЇкта оподаткуванн¤. ÷е податки з фактор≥в виробництва (податок на прибуток, прибутковий податок з громад¤н, плата за землю тощо) та податки з товар≥в (ѕƒ¬, акциз). ѕод≥бна класиф≥кац≥¤ податк≥в особливо корисна дл¤ ц≥лей макроеконом≥чного анал≥зу, оск≥льки дозвол¤Ї ч≥тко розмежувати податки на споживанн¤ та податки на фактори виробництва, що, в свою чергу, також зумовлюЇ ефективн≥сть податковоњ системи. Ќа жаль, така класиф≥кац≥¤ не знайшла необх≥дного практичного використанн¤, хоча частково реал≥зована при класиф≥кац≥њ податк≥в, ¤ка застосовуЇтьс¤ при складанн≥ зв≥т≥в про виконанн¤ «веденого бюджету (табл. 3.8).
¬одночас, з метою анал≥зу щодо визначенн¤ регулюючого потенц≥алу, закладеного у структур≥ податковоњ системи, така класиф≥кац≥¤ недостатн¤. ¬≥домо, що погл¤д на проблему п≥д ≥ншим кутом зору часто дозвол¤Ї отримати неспод≥ван≥ результати анал≥зу. «окрема, дл¤ визначенн¤ ефективност≥ оподаткуванн¤ та коригуванн¤ на ц≥й основ≥ податковоњ ≥ бюджетноњ пол≥тики, досить важливим Ї анал≥з структури податковоњ системи за ознакою обТЇкта оподаткуванн¤.
“аблиц¤ 3.8
—труктура податкових надходжень до «веденого бюджету ”крањни*
* –озраховано за даними ƒержавного казначейства ”крањни.
” систем≥ оподаткуванн¤ ”крањни за простим перел≥ком б≥льш≥сть складають податки з фактор≥в виробництва (кап≥тал, прац¤, земл¤, природн≥ копалини тощо). ѓх к≥льк≥сть становить 9, у той час ¤к податками на товари фактично Ї ѕƒ¬, акцизний зб≥р, мито. ѕри цьому до обТЇкта Уѕрац¤ та п≥дприЇмництвоФ в≥днесено прибутковий податок з громад¤н та податок на прибуток п≥дприЇмств, до обТЇкта У ап≥талФ Ц податки на власн≥сть, до обТЇкта Уѕриродн≥ ресурсиФ Ц платеж≥ за використанн¤ природних ресурс≥в. ўо стосуЇтьс¤ детальн≥шоњ характеристики цих сп≥вв≥дношень, то вона простежуЇтьс¤ з таких даних (табл. 3.9).
“аблиц¤ 3.9
—труктура податкових надходжень за ознакою обТЇкта оподаткуванн¤*
* –озраховано за даними ƒержавного казначейства ”крањни.
Ќаведен≥ у таблиц≥ 3.9 дан≥ стверджують, що у структур≥ податкових надходжень переважають податки на фактори виробництва, тобто пр¤м≥ податки, ¤к≥ менш негативно впливають на економ≥ку крањни, що св≥дчить на користь соц≥альноњ спр¤мованост≥ податковоњ системи в ц≥лому. јле ¤кщо розгл¤дати ц≥ податки детально, то значна диференц≥ац≥¤ податкового навантаженн¤ на окрем≥ фактори виробництво також по-р≥зному впливаЇ на розпод≥л обмежених ресурс≥в в економ≥ц≥.
“ак, зростанн¤ частки сум надходжень в≥д оподаткуванн¤ такого ресурсу, ¤к Уѕрац¤ та п≥дприЇмництвоФ, у структур≥ податкових надходжень майже на 50 % св≥дчить про наближенн¤ в≥тчизн¤ноњ податковоњ системи за своЇю внутр≥шньою структурою до податкових систем розвинених крањн, де перевага надаЇтьс¤ пр¤мим податкам Ц податкам на доходи. ¬они безпосередньо повТ¤зан≥ з результативн≥стю прац≥ та не виступають фактором, ¤кий стримуЇ сукупний попит. ” даному випадку не йде мова про ставки податк≥в. ÷≥ питанн¤ були розгл¤нут≥ вище.
ўо стосуЇтьс¤ ресурсу У ап≥тал (майно)Ф, то тут теж простежуЇтьс¤ тенденц≥¤ до зростанн¤ питомоњ ваги надходжень в≥д оподаткуванн¤ цього фактора виробництва в структур≥ податкових надходжень. Ќеобх≥дно звернути увагу, що в даному випадку п≥д оподаткуванн¤ п≥дпадаЇ лише рухоме майно (транспортн≥ засоби), у той час ¤к податок на нерухоме майно в≥дсутн≥й у чинн≥й систем≥ оподаткуванн¤. “ому його запровадженн¤ стане додатковим джерелом зб≥льшенн¤ частки надходжень в≥д оподаткуванн¤ цього ресурсу та питомоњ ваги пр¤мих податк≥в у ц≥лому в структур≥ податкових надходжень.
ќподаткуванн¤ природних ресурс≥в в≥днос¤ть до найб≥льш УнейтральнихФ податк≥в, ¤к≥ базуютьс¤ на вилученн≥ монопольноњ ренти. ƒо ц≥Їњ категор≥њ (а саме Ц ст¤гненн¤ монопольноњ ренти) в≥днос¤ть також податковий зб≥р з турист≥в, ¤к≥ в≥дв≥дують ун≥кальн≥ ≥сторичн≥ або природн≥ памТ¤тки. ¬раховуючи, що ”крањна волод≥Ї значними запасами р≥зноман≥тних природних ресурс≥в та багата на ≥сторичн≥ ≥ природн≥ памТ¤тки, ≥снують ус≥ п≥дстави дл¤ значного зб≥льшенн¤ надходжень в≥д оподаткуванн¤ цього виду ресурсу. р≥м зб≥льшенн¤ податкових надходжень, удосконаленн¤ механ≥зму сплати рентних платеж≥в спри¤тиме рац≥ональному використанню природних ресурс≥в та дбайливому ставленню до ≥сторичних та природних памТ¤ток.
Ќепр¤ме оподаткуванн¤ (податки на об≥г та споживанн¤), кр≥м того, що належить до соц≥ально несправедливих, ще й зб≥льшуЇ ц≥ну ресурс≥в, ¤к≥ використовуютьс¤ в процес≥ виробництва. “обто фактично в≥дбуваЇтьс¤ подв≥йне оподаткуванн¤ одних ≥ тих же ресурс≥в, спочатку ¤к фактор≥в виробництва, а пот≥м при споживанн≥ продукц≥њ, ¤ка з них виробл¤Їтьс¤. ѕри цьому споживачем фактично виступаЇ населенн¤ крањни, ¤ке дуже р≥знитьс¤ за розм≥рами доходу, але змушене купувати продукц≥ю за завищеними ц≥нами, ¤к≥ склалис¤ в результат≥ застосуванн¤ непр¤мих податк≥в у форм≥ додатковоњ нац≥нки на товари.
Ќа¤вн≥сть структурних проблем у в≥тчизн¤ному оподаткуванн≥ ще виразн≥ше простежуЇтьс¤ при пор≥вн¤нн≥ структури податкових надходжень у р≥зних крањнах (табл. 3.10).
“аблиц¤ 3.10
ѕор≥вн¤нн¤ структури податкових надходжень ”крањни,
–ос≥њ та —Ўј (за ознакою обТЇкта оподаткуванн¤)
як св≥дчать наведен≥ дан≥, значну суму податкових надходжень в ”крањн≥ (близько 50 %, на в≥дм≥ну в≥д —Ўј) забезпечують непр¤м≥ податки, ¤к≥ безпосередньо не повТ¤зан≥ з результативн≥стю прац≥ та кап≥талу ≥ виступають фактором, що стримуЇ попит. —труктура сучасноњ податковоњ системи ”крањни сформувалас¤ ≥ продовжуЇ видозм≥нюватис¤ переважно дл¤ виконанн¤ ф≥скально-перерозпод≥льчих завдань, недостатньо стимулюючи виробництво, хоча це ≥ проголошено в основоположному «акон≥ Уѕро систему оподаткуванн¤Ф. Ќа¤вн≥сть под≥бних суперечностей у нормативно-правов≥й баз≥ становить велику проблему, ¤ка походить в≥д концептуальноњ невизначеност≥ ц≥лей економ≥чноњ пол≥тики держави. ≈фективн≥сть оподаткуванн¤ може забезпечуватис¤ за умови, що структура податковоњ системи формуватиметьс¤ адекватно ц≥л¤м економ≥чноњ пол≥тики, ¤ка маЇ спри¤ти, перш за все, економ≥чному зростанню.
« точки зору вдосконаленн¤ внутр≥шньоњ структури податковоњ системи, особливе значенн¤ маЇ структура податкових надходжень за ознакою субТЇкта оподаткуванн¤ Ц юридичн≥ та ф≥зичн≥ особи (табл. 3.11).
“аблиц¤ 3.11
—труктура податкових надходжень за ознакою субТЇкта оподаткуванн¤*
* –озраховано за даними ƒержавного казначейства ”крањни.
як св≥дчать наведен≥ дан≥, майже 60 % податк≥в ≥ збор≥в сплачують ф≥зичн≥ особи, що могло б св≥дчити про завершенн¤ етапу трансформац≥њ економ≥ки крањни в≥д командно-адм≥н≥стративного до ринкового типу та зм≥ну структури доход≥в господарюючих субТЇкт≥в. јле оск≥льки до податк≥в, що сплачують юридичн≥ особи, у даному випадку не вход¤ть внески та платеж≥ до державних ц≥льових фонд≥в, ¤к≥ за своЇю суттю Ї додатковим податковим навантаженн¤м та мають значну питому вагу у доходах «веденого бюджету, то реально основними платниками податк≥в залишаютьс¤ юридичн≥ особи. ÷е вказуЇ на те, що процес структурних зм≥н у податков≥й систем≥ триватиме.
” д≥юч≥й податков≥й систем≥ залишилас¤ спр¤мован≥сть на оподаткуванн¤ доходу юридичних ос≥б (¤к ран≥ше у державному сектор≥ економ≥ки), а пот≥м його перерозпод≥л через бюджетну систему за пр≥оритетними напр¤мами, у тому числ≥ й на соц≥альну сферу, тод≥ ¤к у ринков≥й економ≥ц≥ працездатна людина (ф≥зична особа) спроможна самост≥йно вир≥шувати проблеми власного соц≥ального забезпеченн¤ (медичне, пенс≥йне страхуванн¤, приватна осв≥та тощо) завд¤ки отриманню доходу належного р≥вн¤. Ћише у крайньому випадку так≥ функц≥њ бере на себе держава. “ак, наприклад, частка оплати прац≥ найманих прац≥вник≥в у ¬¬ѕ у розвинених крањнах становить: —Ўј Ц 60,6 %; япон≥¤ Ц 56,4 %; Ќ≥меччина Ц 54,5 % (за даними 1992 року), у той час ¤к в ”крањн≥ у 1999 роц≥ цей показник становив 46,2 % проти 53,1 % у 1990. ÷е даЇ п≥дстави стверджувати, що ще не створено д≥Ївого механ≥зму перерозпод≥лу доход≥в м≥ж субТЇктами податковоњ системи.
¬рахуванн¤ взаЇмозвТ¤зк≥в м≥ж окремими елементами системи Ї необх≥дною умовою прийн¤тт¤ р≥шень, адекватних у¤вленн¤м про њх насл≥дки. “ому дл¤ досл≥дженн¤ суперечностей сучасноњ податковоњ системи важливо оц≥нити реальний взаЇмозвТ¤зок м≥ж њњ окремими складовими. —аме ступ≥нь та щ≥льн≥сть такого звТ¤зку дозвол¤ють вести мову про придатн≥сть певного податку дл¤ розвТ¤занн¤ поставлених функц≥ональних завдань перед системою у ц≥лому. « огл¤ду на це, проанал≥зуЇмо звТ¤зок основних податк≥в з ¬¬ѕ Ц ключовим макроеконом≥чним показником, ¤кий характеризуЇ р≥вень соц≥ально-економ≥чного розвитку будь-¤коњ держави (табл. 3.12).
“аблиц¤ 3.12
оеф≥ц≥Їнти парноњ корел¤ц≥њ м≥ж ¬¬ѕ та основними податками
у 1994Ц2000 рр.
ѕроведений корел¤ц≥йний анал≥з дозвол¤Ї зробити так≥ висновки.
ѕо-перше, ≥снуЇ т≥сний звТ¤зок (коеф≥ц≥Їнт корел¤ц≥њ (R) б≥льше 0,5) м≥ж реальним ¬¬ѕ, дох≥дною частиною бюджету та основними податками, що њњ формують: податку на додану варт≥сть (ѕƒ¬) та податку на прибуток п≥дприЇмств (ѕѕѕ) (зокрема, у 1999 роц≥ надходженн¤ в≥д сплати ѕƒ¬ ≥ ѕѕѕ становили 6,8 % та 5,8 % ¬¬ѕ в≥дпов≥дно). Ќа в≥дм≥ну в≥д них, акцизи мають низьку залежн≥сть в≥д бази оподаткуванн¤ (R=0,286), а прибутковий податок з громад¤н та ѕенс≥йний фонд Ц нав≥ть в≥дТЇмне значенн¤ коеф≥ц≥Їнта корел¤ц≥њ.
–азом з тим, ном≥нальний ¬¬ѕ та надходженн¤ до бюджету в≥д справл¤нн¤ ѕƒ¬ ≥ податку на прибуток юридичних ос≥б мають т≥сний обернено пропорц≥йний звТ¤зок, на в≥дм≥ну в≥д першого випадку, коли мова йшла про реальний ¬¬ѕ. “ак, коеф≥ц≥Їнт парноњ корел¤ц≥њ дл¤ ном≥нального ¬¬ѕ ≥ ѕƒ¬ становить (-0,638), дл¤ ном≥нального ¬¬ѕ ≥ податку на прибуток юридичних ос≥б Ц (-0,71).
÷е також переконуЇ, що пропорц≥њ перерозпод≥лу нац≥онального доходу через ƒержавний бюджет залишаютьс¤ б≥льш-менш пост≥йними. “обто не можна говорити про реальне скороченн¤ частки ¬¬ѕ, що перерозпод≥л¤Їтьс¤ через бюджет. Ќаочна позитивна тенденц≥¤ скороченн¤ частки податкового т¤гар¤ у ном≥нальному ¬¬ѕ насправд≥ не Ї ¤к≥сною структурною зм≥ною. „астка податкових надходжень в≥д справл¤нн¤ основних податк≥в (ѕƒ¬ ≥ податок на прибуток юридичних ос≥б) зменшуЇтьс¤ тими ж темпами, що й реальний ¬¬ѕ.
ѕо-друге, на в≥дм≥ну в≥д реального, ном≥нальний ¬¬ѕ ≥ прибутковий податок з громад¤н (ѕѕ√) мають високе значенн¤ коеф≥ц≥Їнта парноњ корел¤ц≥њ Ц (0,536). ÷е найвище значенн¤ останнього дл¤ ном≥нального ¬¬ѕ та ус≥х ≥нших показник≥в. Ќайб≥льш в≥рог≥дно, що такий стан Ї в≥дображенн¤м впливу ≥нфл¤ц≥йного чинника, ¤кий забезпечував рух ном≥нального ¬¬ѕ та прибуткового податку з громад¤н в одному напр¤м≥.
ѕо-третЇ, ви¤влено нестандартну взаЇмозалежн≥сть м≥ж доходами ѕенс≥йного фонду (ѕ‘), ном≥нальним та реальним ¬¬ѕ. оеф≥ц≥Їнт парноњ корел¤ц≥њ дл¤ ѕ‘ ≥ ном≥нального ¬¬ѕ становить (0,442), дл¤ ѕ‘ ≥ реального ¬¬ѕ Ц (-0,1). ѕод≥бна залежн≥сть простежуЇтьс¤ ≥ за ѕѕ√. ќтже, можна констатувати, що маЇ м≥сце реальне пад≥нн¤ доход≥в громад¤н, а головним джерелом њх ном≥нального зростанн¤ Ї ≥нфл¤ц≥йний фактор.
“е, що в≥тчизн¤на податкова система знаходитьс¤ на етап≥ реформуванн¤, робить важливим досл≥дженн¤ зм≥ни основних податк≥в у динам≥ц≥, адже саме таким чином можна характеризувати ефективн≥сть њх застосуванн¤ (табл. 3.13).
ƒан≥ переконують, що акцент ф≥скальноњ пол≥тики ур¤ду зроблено на ѕƒ¬ та ѕѕѕ, ¤к≥ забезпечують основн≥ податков≥ надходженн¤. Ќезважаючи на це, в≥дбуваЇтьс¤ абсолютне ≥ в≥дносне скороченн¤ цих податк≥в у загальн≥й структур≥ ¬¬ѕ. ÷е зумовлено двома чинниками Ц скороченн¤м реального ¬¬ѕ та зб≥льшенн¤м податкового навантаженн¤ на доходи ф≥зичних ос≥б. Ѕазисний ≥ндекс ѕѕ√ за в≥дпов≥дний пер≥од зр≥с з 0,74 у 1993 до 1,37 у 1999 роц≥.
“аблиц¤ 3.13
ƒинам≥ка зм≥ни структури податкових надходжень ƒержавного бюджету за 1992Ц1999 рр. (1992 = 100%)
јналог≥чна динам≥ка простежуЇтьс¤ ≥ щодо ѕ‘. «ростанн¤ частки ѕ‘ у ¬¬ѕ Ї в≥дбитт¤м не лише негативних демограф≥чних процес≥в у сусп≥льств≥, а й св≥дчить про фактичну обт¤жен≥сть ур¤ду соц≥альними зобовТ¤занн¤ми. ѕов≥льн≥сть пенс≥йноњ реформи поставить у майбутньому перед ур¤дом досить серйозн≥ проблеми.
¬изначивши найб≥льш вагом≥ складов≥ структури податковоњ системи, важливо зазначити, що саме структура податк≥в та њх ставки створюють основу дл¤ анал≥зу податковоњ пол≥тики держави ≥ прийн¤тт¤ в≥дпов≥дних крок≥в до вдосконаленн¤. –обити будь-¤к≥ узагальнююч≥ висновки можна лише у контекст≥ ус≥Їњ податковоњ структури, а не окремого податку ≥ нав≥ть њх групи.
ѕодаткова система ”крањни фактично сформована, але ≥снують значн≥ проблеми ≥ суперечност≥ утворюючого характеру, ¤к≥ потребують нагального вир≥шенн¤. оригуванн¤ податковоњ пол≥тики ур¤ду повинно неодм≥нно позначитис¤ на удосконаленн≥ структури податковоњ системи в ц≥лому. ѕри цьому реформуванн¤ у податков≥й сфер≥ маЇ в≥дбуватис¤ в≥дпов≥дно до соц≥ально-економ≥чних пр≥оритет≥в розвитку ”крањни. ≤снуюч≥ структурн≥ недол≥ки Ї саме породженн¤м невизначеност≥ ≥ неузгодженост≥ основних макроеконом≥чних ц≥лей розвитку держави.
