2.4. –ќ«¬»“ќ ѕќƒј“ ќ¬»’ ¬ј∆≈Ћ≤¬ –≈√”Ћё¬јЌЌя ≈ ќЌќћ≤ » —т¤гненн¤ державою на свою користь певноњ частини ¬¬ѕ Ц це один, хоч ≥ дуже важливий б≥к податкових в≥дносин. ўо стосуЇтьс¤ використанн¤ податк≥в ¤к ≥нструменту державного регулюванн¤ економ≥ки, то цей аспект податк≥в маЇ б≥льш зм≥нн≥ характеристики Ц в≥д фрагментарного податкового втручанн¤ держави до њњ пост≥йного (з к≥нц¤ ’≤’ стол≥тт¤) ≥ дал≥ (з початку ’’ стол≥тт¤) до ц≥леспр¤мованого податкового впливу на економ≥ку, ¤кий, однак, в≥др≥зн¤вс¤ своњм р≥внем в окрем≥ пер≥оди.
ƒовгий час пануючим було лише класичне у¤вленн¤ про значенн¤ податк≥в в економ≥ц≥. ¬чен≥-класики, економ≥сти ј. —м≥т, ”. ѕетт≥, ∆.-Ѕ. —ей, ƒ. –≥кардо вважали економ≥ку сталою, саморегульованою системою, де податки виконували лише роль джерела доход≥в бюджету.
« ускладненн¤м економ≥чних в≥дносин у сусп≥льств≥ виникла потреба в корекц≥њ класичного вченн¤. ”¤вленн¤, що ф≥скальн≥ д≥њ можуть мати важливу стаб≥л≥зуючу д≥ю на економ≥ку, найб≥льш широко розповсюдилось у пер≥од ¬еликоњ депрес≥њ 30-х рок≥в; ключову роль тут, ¤к це в≥дзначалос¤ вище, в≥д≥грала кейнс≥анська теор≥¤ зайн¤тост≥. ÷≥ погл¤ди фактично до 70-х рок≥в визначали розвиток ≥ напр¤ми економ≥чноњ думки. —тосовно податк≥в передбачалос¤, що шл¤хом зм≥ни обс¤гу ≥ структури податкових надходжень можна помТ¤кшити цикл≥чн≥ коливанн¤ економ≥ки, стимулювати ≥нвестиц≥њ. «окрема, американський економ≥ст ƒ. ƒТю стверджував, що в Усучасному сусп≥льств≥ податки функц≥онують швидше ¤к регул¤тори, н≥ж ¤к дох≥дний зах≥дФ48.
¬решт≥-решт, питанн¤ теоретичноњ модел≥ податковоњ системи потребуЇ визначенн¤ функц≥й податк≥в. ƒосл≥дженн¤ категор≥њ податк≥в буде неповним без зТ¤суванн¤ њх сусп≥льного призначенн¤.
¬ економ≥чн≥й л≥тератур≥ ≥снують суттЇв≥ розб≥жност≥ ¤к к≥льк≥сного, так ≥ ¤к≥сного характеру з приводу визначенн¤ функц≥й, що виконуЇ дана категор≥¤. ќсоблива одностайн≥сть простежуЇтьс¤ стосовно ф≥скальноњ функц≥њ податк≥в. ¬она вважаЇтьс¤ ≥сторично найдавн≥шою та посл≥довно реал≥зовуваною, за допомогою нењ зд≥йснюЇтьс¤ головне призначенн¤ податк≥в Ц зб≥р грошових кошт≥в ≥з ф≥зичних та юридичних ос≥б ≥з метою формуванн¤ ф≥нансових ресурс≥в держави, що акумулюютьс¤ у бюджетн≥й систем≥ та позабюджетних фондах, ≥ необх≥дних дл¤ зд≥йсненн¤ нею своњх функц≥й. ўодо значимост≥ та вагомост≥ ц≥Їњ функц≥њ, то вони значною м≥рою визначаютьс¤ економ≥чною доктриною конкретноњ держави.
–егулююча функц≥¤ також належить до загальноприйн¤тих. ¬ њњ основ≥ Ц сутн≥сть податк≥в ¤к ≥нструменту варт≥сного розпод≥лу та перерозпод≥лу доход≥в м≥ж соц≥альними верствами та групами, м≥ж сферами та галуз¤ми економ≥ки. ƒержава вилучаЇ частку поточного чи накопиченого доходу в одних ос≥б ≥ передаЇ його ≥ншим. “акий перерозпод≥л державн≥ органи зд≥йснюють з метою забезпеченн¤ грошовими коштами ≥ ф≥нансовими ресурсами тих ос≥б, ¤к≥ в≥дчувають доц≥льну, сусп≥льно визнану потребу у ресурсах, однак не в змоз≥ забезпечити њњ з власних джерел. “аким чином, оподаткуванн¤ ставить своњм завданн¤м отриманн¤ ≥ зосередженн¤ в руках держави грошових кошт≥в, необх≥дних дл¤ вир≥шенн¤ соц≥альних, економ≥чних, науково-техн≥чних проблем населенн¤, рег≥он≥в, галузей, крањни. “обто з погл¤ду економ≥ки податки Ї ¤к ≥нструментом ф≥скальноњ пол≥тики держави, так ≥ методом непр¤мого регулюванн¤ розпод≥льчих ≥ перерозпод≥льчих процес≥в. ¬≥дпов≥дно вид≥л¤ютьс¤ два напр¤ми регулюючоњ рол≥ держави в галуз≥ оподаткуванн¤:
1) ф≥скальний, що пол¤гаЇ в отриманн≥ й акумулюванн≥ податкових платеж≥в, формуванн≥ на ц≥й основ≥ дох≥дноњ частини бюджету з метою виконанн¤ державою завдань економ≥чноњ та соц≥альноњ пол≥тики;
2) регулюючий, ¤кий пол¤гаЇ у стимулюванн≥ чи дестимулюванн≥ шл¤хом таких податкових важел≥в: види податк≥в, обТЇкти оподаткуванн¤, база оподаткуванн¤, податков≥ ставки, податков≥ п≥льги дл¤ певних форм економ≥чноњ д≥¤льност≥, виробництва ≥ споживанн¤ р¤ду товар≥в та послуг, галузей ≥ рег≥он≥в.
Ќа думку Ѕ. ЅолдирЇва, податки виконують економ≥чну функц≥ю. ѕри цьому в≥н вказуЇ, що Уеконом≥чна функц≥¤ означаЇ, що податки, ¤к активний учасник перерозпод≥льчих процес≥в, серйозно впливають на в≥дтворенн¤, стимулюючи або стримуючи його темпи, посилюючи накопиченн¤ кап≥талу, розширюючи чи звужуючи платоспроможний попит населенн¤Ф49. –еал≥зуЇтьс¤ така функц≥¤ через систему санкц≥й, вин¤тк≥в, податкових кредит≥в. ¬она про¤вл¤Їтьс¤ в зм≥н≥ обТЇкта оподаткуванн¤, розм≥р≥в ≥ ставок податк≥в, оподатковуваноњ бази та ≥нших параметр≥в, повТ¤заних з розпод≥льчими в≥дносинами. « наведеноњ цитати можна зробити висновок, що, врешт≥-решт, йдетьс¤ про регулюючу функц≥ю податк≥в.
–егулююча функц≥¤ податк≥в маЇ ц≥лком самост≥йний характер, њй притаманний р¤д властивостей, ¤к≥ характеризують багатогранн≥сть рол≥ податк≥в у в≥дтворювальному процес≥. ƒержава, використовуючи регулюючу функц≥ю, отримуЇ можлив≥сть впливати на р≥вень соц≥ально-економ≥чного розвитку, стимулюючи чи дестимулюючи окрем≥ його напр¤ми. ” м≥ру актив≥зац≥њ рол≥ держави в орган≥зац≥њ господарськоњ д≥¤льност≥, у регулюючоњ функц≥њ зТ¤вл¤ютьс¤ додатков≥ властивост≥, ¤к≥ знаход¤ть свою реал≥зац≥ю в окремих п≥дфункц≥¤х.
–¤д економ≥ст≥в (ƒ. „ерн≥к50, ¬. ‘едосов51) у р¤ду самост≥йних функц≥й податк≥в називають контрольну. Ќа думку прихильник≥в такого п≥дходу, вона про¤вл¤Їтьс¤ в рол≥ оц≥ночного показника ефективност≥ кожного окремого податку та системи в ц≥лому. ѕогоджуючись з под≥бною властив≥стю податк≥в, сл≥д, однак, в≥дзначити таке. —труктура податк≥в, њх розм≥ри створюють основу дл¤ анал≥зу ф≥нансовоњ пол≥тики держави ≥ прийн¤тт¤ в≥дпов≥дних крок≥в до вдосконаленн¤. ѕроте контрольна функц≥¤ податк≥в про¤вл¤Їтьс¤ лише в умовах д≥њ регулюючоњ функц≥њ, а тому може вважатьс¤ саме њњ п≥дфункц≥Їю.
Ќа думку ¬.ћ. –од≥оновоњ52, податки виконують також ≥ соц≥альну функц≥ю. « нашоњ точки зору, ¤к ≥ у випадку з контролюючою функц≥Їю, њњ необх≥дно включити до складу регулюючоњ, адже останн¤ охоплюЇ вс≥ процеси, повТ¤зан≥ з розпод≥лом ресурс≥в та багатства сусп≥льства у ц≥лому.
“ут ц≥каво буде подивитис¤ на природу податк≥в у контекст≥ теор≥њ економ≥чноњ стратиф≥кац≥њ сусп≥льства ѕ. —орок≥на53.
—утн≥сть теор≥њ ѕ. —орок≥на пол¤гаЇ в тому, що процес перерозпод≥лу багатства у св≥т≥ в≥дбуваЇтьс¤ пост≥йно. ¬≥дпов≥дно до руху та перерозпод≥лу товарно-матер≥альноњ форми речей у будь-¤кому сусп≥льств≥ в≥дбуваЇтьс¤ стратиф≥кац≥¤ (розшаруванн¤) нац≥ональноњ громади на певн≥ людськ≥ групи з р≥зним р≥внем доходу ≥, в≥дпов≥дно, добробуту. „им в≥дчутн≥шим стаЇ це розшаруванн¤ (розрив у р≥вн¤х доход≥в), тим б≥льш нестаб≥льною стаЇ соц≥ально-економ≥чна система, що, врешт≥-решт, може зак≥нчитис¤ соц≥альними катакл≥змами (революц≥њ, громад¤нськ≥ в≥йни, по¤ва латентних терористичних угруповань).
ѕ. —орок≥н зазначаЇ, що ѕарето висунув г≥потезу про пост≥йн≥сть форми розпод≥лу (проф≥лю) економ≥чноњ стратиф≥кац≥њ. ћаркс, у свою чергу, виходив з припущенн¤ про те, що концентрац≥¤ багатства в Уодних рукахФ неодм≥нно призведе до революц≥њ. Ќе в≥дкидаючи право на ≥снуванн¤ таких погл¤д≥в, ѕ. —орок≥н доводить, що це занадто радикальн≥ ≥дењ. ≤стина ж, ¤к завжди, знаходитьс¤ м≥ж ними.
ƒл¤ аргументац≥њ своЇ позиц≥њ в≥н пров≥в статистичний анал≥з розпод≥лу доход≥в за р≥зними групами населенн¤ в найб≥льших демократ≥¤х X≤X стор≥чч¤. √оловним чином, це —Ўј та крањни «ах≥дноњ ™вропи. як ви¤вилос¤, в ус≥х крањнах, що ув≥йшли до виб≥рки, прот¤гом другоњ половини X≤X стор≥чч¤ в≥дбулос¤ значне зростанн¤ р≥вн¤ доход≥в населенн¤ ≥, головним чином, за рахунок середнього класу.
” звТ¤зку з цим ѕ. —орок≥н висуваЇ г≥потезу вир≥внюванн¤ економ≥чноњ диференц≥ац≥њ сусп≥льства за р≥внем доход≥в. ѕри цьому одним з головних ≥нструмент≥в усуненн¤ надм≥рноњ стратиф≥кац≥њ в≥н вважаЇ податки. ¬они, на його думку, Ї найб≥льш цив≥л≥зованим ≥нструментом перерозпод≥лу нац≥онального доходу в будь-¤кому сусп≥льств≥ (на в≥дм≥ну в≥д в≥йн, нац≥онал≥зац≥њ, конф≥скац≥њ, експропр≥ац≥њ тощо).
“аким чином, у ход≥ пост≥йного руху процес≥в економ≥чноњ стратиф≥кац≥њ сусп≥льства податки обТЇктивно виконують так звану егал≥тарну (вир≥внюючу) п≥дфункц≥ю. ¬они, поЇднуючи в соб≥ антагон≥стичн≥ ≥нтереси субТЇкт≥в податкових в≥дносин, дозвол¤ють запоб≥гати соц≥альним катакл≥змам, надають економ≥чним системам б≥льшоњ стаб≥льност≥ та спри¤ють довготривалому економ≥чному зростанню. Ќа¤вн≥сть такоњ властивост≥, природно, викликаЇ потребу в у¤вленн≥ такого потенц≥алу податк≥в у в≥тчизн¤н≥й практиц≥ ≥ врахуванн≥ повною м≥рою особливостей оподаткуванн¤.
ќтже, можна зробити висновок, що сусп≥льне призначенн¤ економ≥чноњ категор≥њ податк≥в достатньо реал≥зуЇтьс¤ шл¤хом виконанн¤ двох функц≥й Ц ф≥скальноњ та регулюючоњ, останн¤ з ¤ких маЇ р¤д п≥дфункц≥й: контрольну, соц≥альну, егал≥тарну тощо.
≈фективн≥сть метод≥в державного впливу на економ≥ку ставить висок≥ вимоги до регулюючоњ функц≥њ податк≥в. ’оча виробництво дом≥нуЇ над ≥ншими фазами в≥дтворенн¤, розпод≥л сл≥д враховувати у р¤ду визначальних фактор≥в економ≥чного розвитку сусп≥льства. —тр≥мке зростанн¤ рол≥ розпод≥льчих в≥дносин у сусп≥льному в≥дтворенн≥ пр¤мо впливаЇ на мотиви п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥, стаб≥льн≥сть, економ≥чне зростанн¤, величину нац≥онального багатства. ЌедостатнЇ використанн¤ регулюючого потенц≥алу окремих складових системи розпод≥льчих в≥дносин по¤снюЇ, пор¤д з ≥ншими чинниками, недостатню ефективн≥сть трансформац≥йних процес≥в в ”крањн≥.
ѕодатки ¤к основний ≥нструмент державного розпод≥лу та перерозпод≥лу сукупност≥ виробничих, ф≥нансових ресурс≥в належать до одн≥Їњ з найб≥льш важливих складових системи перерозпод≥лу доход≥в. «а њх допомогою провадитьс¤ перерозпод≥л вартост≥ створеного валового нац≥онального продукту м≥ж державою, юридичними ≥ ф≥зичними особами. ” цьому розум≥нн≥ податкова система перетворюЇтьс¤ в структуроформуючу частину ц≥л≥сноњ системи управл≥нн¤ економ≥кою.
јнал≥з регул¤тивного потенц≥алу податк≥в за допомогою кривих сукупного попиту ≥ пропозиц≥њ (макроеконом≥чний аспект) ¬ластив≥сть податк≥в впливати на перерозпод≥л ресурс≥в у ринков≥й економ≥ц≥ ірунтуЇтьс¤ на њх макроеконом≥чних характеристиках. «окрема, в≥домий американський економ≥ст ѕол —емюельсон стверджуЇ, що основн≥ макроеконом≥чн≥ зм≥нн≥ визначають сукупний попит ≥ сукупну пропозиц≥ю54. Ќа сукупний попит, у свою чергу, кр≥м монетарноњ пол≥тики ур¤ду, впливають податки ≥ видатки державного бюджету. “аким чином, важливо розгл¤нути ¤к (негативно чи позитивно) податки впливають на перерозпод≥л обмежених народногосподарських ресурс≥в в економ≥ц≥.
ќсновна макроеконом≥чна концепц≥¤, з позиц≥й ¤коњ розгл¤даЇтьс¤ критер≥й ефективност≥ податковоњ системи, Ц це концепц≥¤ р≥вноваги на ринку. „ерез взаЇмод≥ю сукупного попиту ≥ пропозиц≥њ на ринку встановлюЇтьс¤ р≥вновага, оск≥льки умовний покупець ≥ продавець доход¤ть згоди про обс¤г певного товару та його ц≥ну.
ќднак податки мають властив≥сть, порушуючи р≥вновагу на ринку, впливати на розпод≥л багатства, доходу ≥ споживанн¤ за трьома основними напр¤мами55:
Ц оподаткуванн¤ може пр¤мо впливати на коеф≥ц≥Їнт вар≥ац≥њ чистоњ (за вирахуванн¤м податк≥в) зароб≥тноњ плати та чистих (за м≥нусом податк≥в) непередбачуваних доход≥в;
Ц параметри повед≥нки платника податку, так≥ ¤к норма заощаджень, можуть зм≥нюватис¤ завд¤ки податкам;
Ц зм≥на ринковоњ р≥вноваги через застосуванн¤ податк≥в може пр¤мо або опосередковано впливати на в≥дносну зароб≥тну плату та ставку доходу на кап≥тал.
ѕроблема визначенн¤ впливу податк≥в на перерозпод≥л ресурс≥в в економ≥ц≥ т≥сно повТ¤зана, з одного боку, з концепц≥Їю еластичност≥ попиту ≥ пропозиц≥њ, а з ≥ншого Ц з концепц≥Їю природи ринкового середовища. Ќаприклад, еластичн≥сть попиту за ц≥ною того чи ≥ншого товару буде визначати, ¤ким чином розпод≥литьс¤ податковий т¤гар м≥ж покупцем та виробником. ¬≥дтак податки впливають на перерозпод≥л ресурс≥в, ¤к≥ представл¤ють покупець ≥ продавець.
ЌагадаЇмо, що перший представл¤Ї на ринок свою працю, знанн¤ (що особливо важливо в сучасних умовах) та заощадженн¤. ѕродавець, у свою чергу, Ц це п≥дприЇмець, ¤кий уособлюЇ пропозиц≥ю кап≥талу (ф≥нансового або промислового Ц у даному випадку значенн¤ немаЇ), земл≥ ≥ технолог≥й.
ƒосить важливим фактором, що впливаЇ на перерозпод≥л обмежених народногосподарських ресурс≥в в економ≥ц≥, Ї природа ринкового середовища. «алежно в≥д того, чи ринок Ї суто конкурентним або, навпаки, маЇ ознаки монопол≥стичного, буде визначатис¤ еластичн≥сть попиту ≥ пропозиц≥њ, а також перехресна еластичн≥сть м≥ж ними. ¬т≥м цей аспект макроеконом≥чного анал≥зу знайшов менше в≥дображенн¤ в науц≥ пор≥вн¤но з анал≥зом еластичност≥.
Ќа нашу думку, цим фактором не можна нехтувати, оск≥льки природа ринкового середовища не т≥льки визначаЇ еластичн≥сть попиту, а й детерм≥нуЇ тип продукт≥в (товар≥в). «окрема, . ћакконнелл та —. Ѕрю визначають такий вплив ринк≥в на ц≥ну та тип продукту (див. табл. 2.4)56.
“аблиц¤ 2.4
’арактерн≥ риси чотирьох основних моделей ринку
«вичайно, що ≥ фактор контролю за ц≥ною, ≥ фактор типу продукту (цей чинник взагал≥ Ї основним детерм≥нантом еластичност≥) будуть впливати на еластичн≥сть попиту, а це визначатиме перерозпод≥л податкового т¤гар¤. “ут необх≥дно в≥дзначити, що еластичн≥сть впливаЇ на перерозпод≥л податкового т¤гар¤, а той, у свою чергу, Ц на перерозпод≥л ресурс≥в лише через д≥ю непр¤мих податк≥в. ѕр¤м≥ податки безпосередньо впливають на њх платник≥в. Ќаприклад, прибутковий податок з громад¤н, зазвичай, пр¤мо впливаЇ на куп≥вельну спроможн≥сть населенн¤, р≥вень заощаджень ≥ маЇ дуже в≥ддалене в≥дношенн¤ до кривоњ сукупноњ пропозиц≥њ.
ћи не розгл¤даЇмо суто ≥ндив≥дуальних випадк≥в. Ќаприклад, ƒж. —т≥гл≥ц та ≈. јтк≥нсон вважають, що прибутковий податок з громад¤н без неоподатковуваного м≥н≥муму та за умови низького р≥вн¤ заощаджень можна приймати за екв≥валент разового непр¤мого податку на споживанн¤57.
¬≥дтак у ход≥ анал≥зу будемо розгл¤дати вплив еластичност≥ попиту ≥ пропозиц≥њ на перерозпод≥л ресурс≥в лише через д≥ю непр¤мих податк≥в. јпр≥ор≥ припускаЇмо, що пр¤м≥ податки безпосередньо л¤гають на тих, хто њх повинен сплачувати.
ќск≥льки ми визначили, ¤к≥ ресурси на ринку представл¤ють покупець ≥ продавець, то перейдемо безпосередньо до прикладного анал≥зу впливу податк≥в на перерозпод≥л народногосподарських ресурс≥в у контекст≥ концепц≥њ еластичност≥.
’арактер податку Ц прогресивний, регресивний або пропорц≥йний Ц важко визначити, оск≥льки податки не завжди сплачуютьс¤ з тих джерел, ¤к≥ п≥дл¤гають оподаткуванню. ” звТ¤зку з цим необх≥дно ¤комога точн≥ше визначити к≥нцевий пункт призначенн¤ податку або розпод≥лу податкового т¤гар¤.
« метою наочного зТ¤суванн¤ впливу податк≥в на попит ≥ пропозиц≥ю розгл¤немо рисунок 2.1.
–ис. 2.1. ¬трата ефективност≥ через
податки
ѕрипустимо, що у даному випадку еластичн≥сть попиту ≥ пропозиц≥њ дор≥внюЇ одиниц≥. –инок знаходитьс¤ у стан≥ р≥вноваги у точц≥ ¬. якщо ур¤д запроваджуЇ непр¤мий податок у розм≥р≥ одн≥Їњ гривн≥, то сукупна крива пропозиц≥њ перем≥ститьс¤ вгору. ¬иробнику дл¤ того, щоб компенсувати податок, необх≥дно встановити ц≥ну товару на одну гривню б≥льше. ќднак нова р≥вноважна ц≥на товару буде не в точц≥ ¬* (5 гривень), а в точц≥ ј (4,5 гривн≥). ≈ластичн≥сть попиту ≥ пропозиц≥њ вступають у д≥ю ≥ призвод¤ть до того, що р≥вноважна ц≥на буде в≥др≥зн¤тис¤ в≥д ц≥ни ¬*. “аким чином, ви¤вл¤Їтьс¤, що непр¤мий податок за умови одиничноњ еластичност≥ попиту ≥ пропозиц≥њ пор≥вну сплачують ≥ покупц≥, ≥ продавц≥ (див. рис. 2.1).
÷ей висновок дуже важливий, оск≥льки даЇ у¤вленн¤ про те, ¤к≥ ресурси в економ≥ц≥ будуть перерозпод≥л¤тис¤ через д≥ю непр¤мого податку за в≥дпов≥дних умов. ¬трата ефективност≥ на граф≥ку представлена трикутником ј¬—. …ого можна ≥нтерпретувати, з одного боку, ¤к зменшенн¤ норми заощаджень, оск≥льки зменшуЇтьс¤ куп≥вельна спроможн≥сть сукупного попиту. « ≥ншого Ц це зменшенн¤ ставки доходу на кап≥тал виробника, оск≥льки рентабельн≥сть виробництва падаЇ. р≥м того, надлишковий т¤гар непр¤мого податку призводить до того, що споживанн¤ та виробництво товару (на макрор≥вн≥ Ц ус≥х товар≥в та послуг), ¤кий п≥дл¤гаЇ оподаткуванню, падаЇ нижче оптимального р≥вн¤. якщо представити крив≥ попиту ≥ пропозиц≥њ на рисунку 2.1 ¤к крив≥ сукупного попиту ≥ сукупноњ пропозиц≥њ (в≥дпов≥дно зм≥нюЇтьс¤ система координат з Уц≥на Ц к≥льк≥сть товаруФ на систему координат Ур≥вень ц≥н в економ≥ц≥ Ц ¬ЌѕФ), то ви¤вл¤Їтьс¤ що податковий т¤гар зменшуЇ оптимальний ¬Ќѕ та зб≥льшуЇ р≥вень ц≥н (див. рис. 2.2).
–ис.
2.2. ¬трата оптимального р≥вн¤ ¬Ќѕ через податки
“епер розгл¤немо випадок, ¤к буде перерозпод≥л¤тис¤ податковий т¤гар, ¤кщо еластичн≥сть попиту ≥ пропозиц≥њ в≥др≥зн¤тиметьс¤ в≥д випадку, наведеного вище.
“ут д≥ють два правила.
1. ѕри певн≥й пропозиц≥њ, чим менш еластичним Ї попит на товар, тим б≥льша частка податку л¤гаЇ на споживача. ” вин¤ткових випадках, коли попит або абсолютно еластичний, або абсолютно нееластичний, податок сплачуЇтьс¤ у першому випадку виробниками, у другому Ц споживачами.
” б≥льш ≥мов≥рних випадках, коли еластичн≥сть попиту не набагато б≥льша, але менше одиниц≥ при заданому р≥вн≥ пропозиц≥њ, ефект податкового т¤гар¤ буде перерозпод≥л¤тис¤ м≥ж виробником ≥ споживачем залежно в≥д еластичност≥. «а умови в≥дносно еластичного попиту б≥льша частка податкового т¤гар¤ л¤гаЇ на виробника ≥ менша Ц на споживача. «а умови в≥дносно нееластичного попиту б≥льша частка т¤гар¤ л¤гаЇ на споживача ≥ менша Ц на виробника (див. рис. 2.3 ≥ 2.4).
2. ѕри певному попит≥, чим менш еластичною Ї пропозиц≥¤, тим б≥льшу частку податку плат¤ть виробники (див. рисунки 2.5 ≥ 2.6).
Ќа рисунках 2.5 та 2.6 крив≥ попиту ≥дентичн≥. рива пропозиц≥њ на рисунку 2.5 Ц еластична, на рисунку 2.6 Ц нееластична.
¬иход¤чи з результат≥в граф≥чного анал≥зу, можна в≥дзначити, що еластичн≥сть попиту ≥ пропозиц≥њ в≥д≥граЇ велику роль у розпод≥л≥ податкового т¤гар¤. “ому при анал≥з≥ впливу податкових в≥дносин на розм≥щенн¤ обмежених народногосподарських ресурс≥в в економ≥ц≥ треба прид≥л¤ти увагу анал≥зу фактор≥в, ¤к≥ визначають еластичн≥сть попиту ≥ пропозиц≥њ.
÷≥нова еластичн≥сть попиту, зазвичай, визначаЇтьс¤ такими факторами: на¤вн≥сть товар≥в-аналог≥в, питома вага ц≥ни товару в сукупному доход≥ споживача, фактор часу тощо. ÷≥нова еластичн≥сть пропозиц≥њ визначаЇтьс¤ фактором часу. ѕри цьому, залежно в≥д пер≥оду (короткостроковий чи довгостроковий), еластичн≥сть суттЇво зм≥нюЇтьс¤. “аким чином, треба в≥дзначити, що найб≥льш вагомим фактором ц≥новоњ еластичност≥ попиту Ї корисн≥сть товару, в той час ¤к еластичн≥сть пропозиц≥њ Ї функц≥Їю часу.
¬ищенаведений анал≥з дозволив нам розгл¤нути питанн¤, ¤ким чином перерозпод≥л¤Їтьс¤ податковий т¤гар м≥ж виробниками та споживачами товар≥в, роб≥т, послуг.
« цього видно, що ур¤д за допомогою регул¤тивного потенц≥алу податковоњ системи може досить ефективно перерозпод≥л¤ти м≥ж покупц¤ми та споживачами податковий т¤гар, ¤кий впливаЇ на економ≥чн≥ стимули цих субТЇкт≥в господарюванн¤. Ќами показано, що цей т¤гар впливаЇ на втрату ефективност≥ економ≥чноњ системи через застосуванн¤ податк≥в. ÷е ц≥лком зрозум≥ло, оск≥льки будь-¤кий податок Ц це плата сусп≥льства за утриманн¤ ур¤ду.
”р¤д, у свою чергу, при розробц≥ структури податковоњ системи та бюджетно-ф≥скальноњ пол≥тики велику увагу маЇ прид≥л¤ти анал≥зу таких чинник≥в, ¤к≥, на перший погл¤д, мають в≥ддалене в≥дношенн¤ до цього. «астосуванн¤ у р≥зних крањнах одних ≥ тих же податк≥в за однаковими ставками призводить майже до р≥зних результат≥в. ÷е по¤снюЇтьс¤ тим, що кожна крањна маЇ ≥ндив≥дуальний наб≥р макро- та м≥кроеконом≥чних зм≥нних, ¤к≥ необх≥дно враховувати у ход≥ анал≥зу. ÷ей наб≥р фактор≥в маЇ широкий д≥апазон: в≥д особливостей нац≥онального ментал≥тету до природи ринкового середовища (р≥вн¤ конкуренц≥њ). “ому, перш н≥ж вносити зм≥ни до ≥снуючоњ податковоњ системи ур¤ду, сл≥д враховувати можлив≥ насл≥дки дл¤ сусп≥льства в≥д запровадженн¤ податкових нововведень та отриманн¤ економ≥чного ефекту дл¤ економ≥ки крањни. јнал≥з регул¤тивного потенц≥алу податк≥в за допомогою кривих байдужост≥ споживача (м≥кроеконом≥чний аспект).
Ќаочно продемонструвати регул¤тивний потенц≥ал податк≥в можна також за допомогою кривих байдужост≥, що використовуютьс¤ в економ≥чному анал≥з≥ дл¤ досл≥дженн¤ повед≥нки споживача59 (див. рис.2.7).
Ќехай по ос≥ ординат в≥дкладена к≥льк≥сть товару Y, ¤ку за певною ц≥ною може придбати споживач. ≥льк≥сть товару Y, що споживаЇ покупець, залежить лише в≥д ц≥ни товару та доходу споживача. ¬≥дпов≥дно, по ос≥ абсцис Ц це к≥льк≥сть товару X. “ут д≥йсне те саме припущенн¤.
Ѕудь-¤ка пр¤ма типу XY, що зТЇднуЇ точки на ос≥ OY та ос≥ ќ’, показуЇ, ¤ким чином споживач може розпод≥лити св≥й дох≥д м≥ж двома товарами. Ќаприклад, ¤кщо весь св≥й дох≥д покупець витрачаЇ на товар Y, то це буде певна точка Y0. якщо весь дох≥д витрачаЇтьс¤ на товар ’, то це буде певна точка X0. ћ≥ж цими крайн≥ми точками пр¤моњ X0Y0 знаходитьс¤ множина точок, що показують, у ¤к≥й пропорц≥њ розпод≥л¤Їтьс¤ дох≥д споживача м≥ж двома товарами (або структуру попиту). ÷¤ множина точок утворюЇ пр¤му X0Y0 , ¤ка характеризуЇ структуру попиту споживача при певних сталих р≥вн¤х його доходу та ц≥н на товари ’, Y.
–ис.
2.7. ¬плив податк≥в на перерозпод≥л
народногосподарських ресурс≥в
арта кривих байдужост≥ споживача побудована таким чином, що вс≥ крив≥ повинн≥ мати т≥льки одну точку дотику до пр¤мих типу XY. рива байдужост≥ U0 маЇ точку дотику U0 до пр¤моњ X0Y0 (див. рис. 2.7). ¬≥дпов≥дно, крив≥ байдужост≥ не перетинаютьс¤ м≥ж собою. ¬ищ≥ крив≥ байдужост≥ характеризують вищий дох≥д споживача, вищу ≥ндив≥дуальну корисн≥сть. —поживач Ї рац≥ональною особою, тобто намагаЇтьс¤ максим≥зувати ≥ндив≥дуальну корисн≥сть.
« рисунка 2.7 видно, що пр¤ма X0Y0 маЇ точку дотику A до кривоњ байдужост≥ U0. ÷е означаЇ, що споживач вважаЇ дл¤ себе прийн¤тним споживанн¤ товару ’ на р≥вн≥ јх одиниць, а товару Y Ц на р≥вн≥ јy одиниць.
–озгл¤немо найб≥льш простий випадок.
1. ”р¤д вводить непр¤мий податок t на товар ’, тобто ц≥на товару зростаЇ на певну D1.
2. ƒох≥д споживача залишаЇтьс¤ незм≥нним.
¬веденн¤ податку призводить до зб≥льшенн¤ ц≥ни товару ’ на D1. ќск≥льки дох≥д споживача залишаЇтьс¤ незм≥нним, то к≥льк≥сть товару ’, ¤ку в≥н може тепер придбати, зменшуЇтьс¤ пропорц≥йно до зб≥льшенн¤ його новоњ ц≥ни. “епер нова пр¤ма X1Y0 в≥дбиваЇ можливу структуру попиту споживача. « ц≥Їю пр¤мою точку дотику ¬ маЇ ≥нша крива байдужост≥ U1. “епер за певного р≥вн¤ непр¤мого податку t споживач при ≥снуючому бюджетному обмеженн≥ може придбати соб≥:
Ц Bx одиниць товару ’, що менше н≥ж јx;
Ц By одиниць товару Y, що б≥льше н≥ж јy.
як бачимо, ур¤д за допомогою податк≥в може впливати на структуру попиту споживача. ќстанн¤ Ї ≥ншою, оск≥льки в≥дношенн¤ Bx0/By0 Ї ≥ншим, н≥ж в≥дношенн¤ јx0/јy0.
“ак≥ зм≥ни у структур≥ попиту в≥дпов≥дно означають, що ур¤д впливаЇ ≥ на перерозпод≥л виробничих ресурс≥в м≥ж товарами/групами товар≥в та секторами/галуз¤ми економ≥ки.
Ќа рисунку 2.7 показаний ще один випадок, коли ур¤д вводить додатковий непр¤мий податок на товар ’. ÷ей податок ще зб≥льшуЇ ц≥ну товару на D2. ѕр¤ма структури попиту при встановлених бюджетних обмеженн¤х перем≥щуЇтьс¤ ще л≥воруч. ÷е пр¤ма X2Y0. ¬она маЇ точку дотику — до кривоњ байдужост≥ U3. Ќову структуру попиту споживача характеризуЇ в≥дношенн¤ —х0/—y0. ¬≥дпов≥дно, ще б≥льше спотворюЇтьс¤ перерозпод≥л виробничих ресурс≥в м≥ж виробництвами цих г≥потетичних товар≥в. ” даному випадку в≥дбуваЇтьс¤ перерозпод≥л ресурс≥в на користь товару Y, в≥дпов≥дно, виробництво товару ’ дискрим≥нуЇтьс¤. рива ј¬— на рисунку 2.7 характеризуЇ структуру попиту споживача при р≥зних податкових режимах.
Ќа перший погл¤д здаЇтьс¤, що под≥бний анал≥з дуже прим≥тивний з погл¤ду його практичного застосуванн¤. ”т≥м необх≥дно бачити, що за ц≥Їю простотою криЇтьс¤ велика користь. Ќедостатн¤ в≥дпрацьован≥сть теоретичних засад використанн¤ податкових важел≥в призводить на практиц≥ до втрати ефективност≥ њх регул¤тивного потенц≥алу, що значною м≥рою спри¤Ї незадов≥льним результатам економ≥чних перетворень в ”крањн≥. ѕри визначенн≥ шл¤х≥в таких протир≥ч мова йде про максимальне використанн¤ можливостей податкового регулюванн¤, однак при цьому не сл≥д допускати посиленн¤ тенденц≥й подальшоњ дестаб≥л≥зац≥њ податковоњ системи, коли втрачаютьс¤ њњ Їдн≥сть та здатност≥ слугувати ефективним регул¤тором ф≥нансовоњ та економ≥чноњ систем, трансформац≥њ ринкових в≥дносин.
орисн≥сть запропонованого анал≥зу зростаЇ, ¤кщо застосовувати його б≥льш широко. «окрема, припустимо, що ’ на рисунку 2.7 Ї групою споживчих товар≥в, а Y характеризуЇ ≥нвестиц≥йн≥ товари, ¤к≥ виробл¤ютьс¤ в економ≥ц≥. ¬≥дтак пр¤ма X0Y0 Ї межею виробничих можливостей економ≥ки. ѕри цьому карта кривих байдужост≥ споживача у першому випадку перетворюЇтьс¤ на карту кривих байдужост≥ сусп≥льства (ус≥х споживач≥в). ¬заЇмозвТ¤зок м≥ж ними такий: (2.2)
де Uc Ц крива байдужост≥ сусп≥льства;
ui Ц крива байдужост≥ i-го споживача (громад¤нина).
√≥потетичне припущенн¤ про ≥снуванн¤ лише одн≥Їњ точки дотику кривоњ байдужост≥ сусп≥льства Uc до меж≥ виробничих можливостей ’0Y0 ірунтуЇтьс¤ на теор≥њ сусп≥льного вибору. в≥нтесенц≥¤ ц≥Їњ теор≥њ пол¤гаЇ в тому, що при розвТ¤занн≥ наочних економ≥чних проблем (наприклад, про структуру сусп≥льного виробництва, р≥вень державних витрат) може бути прийн¤то лише одне р≥шенн¤, а суперечн≥ пр≥оритети р≥зних ≥ндив≥дуум≥в необх≥дно примирити.
ќтже, ¤кщо припустити ≥снуванн¤ карти сусп≥льних кривих байдужост≥, ¤ка в≥дбиваЇ пр≥оритети ус≥х член≥в сусп≥льства, та ≥снуванн¤ лише одн≥Їњ точки дотику, то точка ј на рисунку 2.7 характеризуЇ не т≥льки певний податковий режим, а й пропорц≥ю виробництва споживчих та ≥нвестиц≥йних товар≥в. ¬≥дпов≥дно ми бачимо, ¤к повинн≥ перерозпод≥л¤тис¤ виробнич≥ ресурси м≥ж двома умовними секторами економ≥ки.
якщо у цьому контекст≥ проанал≥зувати вс≥ г≥потетичн≥ зм≥ни у податковому режим≥, що були наведен≥ вище, то ми можемо зробити б≥льш конкретн≥ висновки. «окрема, рисунок 2.7 показуЇ, що за допомогою податк≥в ур¤д намагаЇтьс¤ перерозпод≥лити ресурси на користь виробництва ≥нвестиц≥йних товар≥в (виробництво засоб≥в виробництва). ÷е означаЇ, що зростуть виробнич≥ можливост≥ й в≥дбудетьс¤ зростанн¤ ¬¬ѕ. ќтже, ур¤д прагне економ≥чного зростанн¤.
якщо, навпаки, буде в≥дбуватис¤ перерозпод≥л виробничих ресурс≥в на користь споживчих товар≥в, то очевидно, що ур¤д прагне до п≥двищенн¤ р≥вн¤ житт¤ населенн¤ або намагаЇтьс¤ запоб≥гти перегр≥ванню економ≥ки тощо60.
–ис.
2.8. ќбкладанн¤ податком в≥дразу двох товар≥в
–озгл¤немо ≥нший вар≥ант розвитку ситуац≥њ, коли ур¤д одночасно обкладаЇ податком два товари. Ќа рисунку 2.8 представлена така ситуац≥¤. якщо за в≥дсутност≥ будь-¤ких податк≥в споживач купував јx товару ’ та јy товару Y, то ≥з введенн¤м непр¤мих податк≥в на обидва товари одночасно споживанн¤ товару ’ впало до р≥вн¤ Bx. ¬≥дпов≥дно, споживанн¤ товару Y впало до р≥вн¤ By. як бачимо, використанн¤ податк≥в пр¤мо вказуЇ на ≥снуванн¤ податкового т¤гар¤, ¤кий виконуЇ функц≥ю обмежувача споживанн¤. ћожна казати, що застосуванн¤ податк≥в за економ≥чними насл≥дками тотожне зменшенню доходу споживача. ’оча у цьому випадку не в≥дбуваЇтьс¤ перерозпод≥лу виробничих ресурс≥в завд¤ки регул¤тивним властивост¤м податк≥в (структура споживанн¤ ≥з введенн¤м однакових податк≥в на р≥зн≥ товари залишаЇтьс¤ незм≥нною, на що вказуЇ форма пр¤моњ ј¬—), граф≥чний анал≥з вказуЇ на ≥ншу властив≥сть податковоњ системи Ц ф≥скальну.
÷ей приклад доповнюЇ наш анал≥з наочною демонстрац≥Їю ф≥скальноњ природи податк≥в. “аким чином, ¤кщо ур¤д через певн≥ причини не бажаЇ впливати на структуру споживанн¤, то податкова система розгл¤даЇтьс¤ нами ¤к суто ф≥скальний ≥нструмент його економ≥чноњ пол≥тики.
—л≥д зазначити, що под≥бний анал≥з Ї актуальним не лише дл¤ товарноњ структури споживанн¤, а й дл¤ оподаткуванн¤ ≥нших макроеконом≥чних зм≥нних. —истему координат Утовар Y Ц товар ’Ф завжди можна зам≥нити на систему координат, наприклад, Успоживанн¤ Ц заощадженн¤Ф. ѕри цьому без ризику спотворенн¤ висновк≥в непр¤м≥ податки на споживанн¤, що застосовувалис¤ до товар≥в, можна зам≥нити на пр¤мий податок на дох≥д (або в≥дсоток) при анал≥з≥ в≥дносно такоњ зм≥нноњ, ¤к заощадженн¤. –егул¤тивний потенц≥ал податковоњ системи можна буде показати з тим самим ефектом, що й у наведених вище випадках. «в≥сно, тут ми будимо виходити з тих самих припущень: дох≥д споживача Ї константою, а ц≥ни товар≥в у пер≥од≥, що розгл¤даЇтьс¤, Ц незм≥нн≥.
ѕри цьому необх≥дно зауважити, що под≥бний статичний, з точки зору часу, анал≥з Ї в≥дправною точкою й дл¤ динам≥чного анал≥зу, коли вводитьс¤ головна екзогенна зм≥нна багатьох економ≥чних функц≥й Ц час. ” раз≥ необх≥дност≥ динам≥чного анал≥зу треба накладати лише додатков≥ вих≥дн≥ обмеженн¤ (умови) модел≥ та з њх дотриманн¤м посл≥довно оц≥нювати б≥льш складн≥ м≥кро- або макроеконом≥чн≥ ефекти. « переходом в≥д економ≥чноњ статики до економ≥чноњ динам≥ки втрати регул¤тивного потенц≥алу податковоњ системи не в≥дбуваЇтьс¤. “≥льки ускладнюЇтьс¤ процедура самого анал≥зу.
¬≥дпов≥дно наш≥ висновки мають бути справедливими, ¤кщо к≥льк≥сть товар≥в Ц не два, а значно б≥льше61. «в≥сно, споживач розпод≥л¤Ї св≥й попит не м≥ж двома товарами. ѓх к≥льк≥сть значно б≥льша. јле обмеженн¤ нашого у¤вленн¤ не дають можливост≥ провести под≥бний анал≥з стосовно, наприклад, 10 товар≥в. ѕринаймн≥, форми кривих байдужост≥ у дес¤тивим≥рному простор≥ будуть надто складним дл¤ граф≥чного анал≥зу.
¬их≥дн≥ припущенн¤ проведеного анал≥зу не зменшують його корисност≥. ¬арто зазначити, що при ≥стотному зб≥льшенн≥ к≥лькост≥ товар≥в, ¤к≥ купуЇ споживач, на перший план виходить проблема не просто податк≥в, а податк≥в ¤к системи. “обто необх≥дне ч≥тке знанн¤ д≥њ окремих елемент≥в системи, њх результуючого ефекту. “еоретичн≥ модел≥, наведен≥ у цьому параграф≥, показують, що за допомогою ман≥пул¤ц≥й не лише окремими податками, а й структурою податковоњ системи ур¤д може дос¤гати бажаних пропорц≥й основних м≥кро- та макроеконом≥чних зм≥нних. ƒл¤ цього необх≥дна лише компетентн≥сть та ч≥тке у¤вленн¤ поставлених ц≥лей, чого не можна сказати про реальну д≥йсн≥сть стосовно ≥снуючоњ податковоњ системи ”крањни, суперечност≥ ¤коњ розгл¤нут≥ нижче.
(2.2)
