√лава 2. ѕраво
І 1. ѕон¤тт¤ ≥ види соц≥альних норм
Ѕудь-¤ка сп≥льн≥сть людей, а тим б≥льше сусп≥льство в ц≥лому, вимагаЇ певноњ внутр≥шньоњ орган≥зац≥њ, узгодженост≥ та упор¤дкованост≥, в≥дпов≥дних правил людських стосунк≥в ≥ повед≥нки.
”пор¤дкуванн¤ сусп≥льних в≥дносин або соц≥альне регулюванн¤ зд≥йснюЇтьс¤ за допомогою соц≥альних норм Ц правил повед≥нки загального характеру, що регулюють р≥зн≥ сфери сусп≥льних в≥дносин, маючи зм≥ст, зумовлений р≥внем економ≥чного, соц≥ального ≥ культурного розвитку сусп≥льства, та забезпечуютьс¤ р≥зноман≥тними засобами соц≥ального впливу.
ќск≥льки сусп≥льне житт¤ складне ≥ р≥зноман≥тне, то соц≥альн≥ норми в≥др≥зн¤ютьс¤ одна в≥д одноњ не лише за регульованими сферами сусп≥льних в≥дносин, а й за способами свого встановленн¤ та забезпеченн¤.
«а сферами сусп≥льних в≥дносин розр≥зн¤ють пол≥тичн≥, економ≥чн≥, орган≥зац≥йн≥, культурн≥, естетичн≥, соц≥ально-техн≥чн≥ та ≥нш≥ норми.
«а способами встановленн¤ ≥ забезпеченн¤ соц≥альн≥ норми под≥л¤ютьс¤ на норми права, норми морал≥, звичањ, традиц≥њ, норми обТЇднань громад¤н, рел≥г≥йн≥ норми.
р≥м того соц≥альн≥ норми под≥л¤ютьс¤ на усн≥ та письмов≥; св≥дом≥ та стих≥йн≥, а також залежно в≥д того чим забезпечуЇтьс¤ њх виконанн¤ (внутр≥шн≥м переконанн¤м субТЇкт≥в, обТЇднанн¤ми громад¤н, сусп≥льством чи державою).
—еред ус≥х соц≥альних норм найб≥льш поширеними ≥ значущими дл¤ сусп≥льства Ї мораль ≥ право. ћораль ≥ право в≥др≥зн¤ютьс¤ належн≥стю та мають р¤д сп≥льних рис. ѓх Їдн≥сть засновуЇтьс¤ на тому, що обидва засоби соц≥ального регулюванн¤ Ї соц≥альними нормами, ≥снують у реальн≥й повед≥нц≥ людини, мають основним зм≥стом права та обовТ¤зки, протид≥ють свав≥ллю ≥ беззаконню, певним чином встановлюютьс¤, закр≥плюютьс¤ та гарантуютьс¤.
јле на¤вн≥сть цих рис не означаЇ повноњ тотожност≥ норм права та морал≥, кожна з ¤ких виконуЇ своЇр≥дн≥ функц≥њ у процес≥ впор¤дкуванн¤ сусп≥льних в≥дносин. ¬они й визначають в≥дм≥нност≥ вказаних норм.
ѕраво ≥снуЇ лише в соц≥ально неоднор≥дному сусп≥льств≥, в межах ¤кого виникаЇ держава, а мораль ≥снуЇ ¤к у державному, так ≥ додержавному сусп≥льств≥.
ѕраво регулюЇ лише найважлив≥ш≥ сусп≥льн≥ в≥дносини, а мораль так≥ в≥дносини, ¤к≥ здеб≥льшого не регулюютьс¤ правом (дружба, коханн¤).
ѕраво маЇ, ¤к правило, письмовий характер та ≥снуЇ у форм≥ оф≥ц≥йного документа, а моральн≥ норми ≥снують в основному в усн≥й форм≥.
ѕравов≥ норми поширюютьс¤ на громад¤н держави та ос≥б, ¤к≥ перебувають на њњ територ≥њ, а моральн≥ лише на те населенн¤ або соц≥альну групу, ¤ка дотримуЇтьс¤ саме цих моральних норм.
ѕраво маЇ обовТ¤зковий характер, а моральн≥ норми виконуютьс¤ лише у випадку авторитетност≥ норми дл¤ субТЇкт≥в.
ѕраво реал≥зуЇтьс¤ за допомогою спец≥альних орган≥в держави, а мораль гарантуЇтьс¤ сусп≥льством у ц≥лому, а не окремими його структурами.
ѕорушенн¤ правових норм веде до застосуванн¤ одного з вид≥в юридичноњ в≥дпов≥дальност≥, а насл≥дком порушенн¤ норм морал≥ Ї застосуванн¤ засоб≥в громадського впливу, ¤к≥ не мають примусового характеру.
ќтже, мораль ≥ право характеризуютьс¤ ¤к сп≥льним призначенн¤м у процес≥ регулюванн¤ сусп≥льних в≥дносин, так ≥ р≥зним впливом та значенн¤м у забезпеченн≥ системност≥ сусп≥льства.
ѕравов≥ норми розпод≥л¤ютьс¤ на окрем≥ види за певними суттЇвими ознаками, ¤к≥ визначають специф≥чну роль кожного р≥зновиду норм у процес≥ регулюванн¤ сусп≥льних в≥дносин.
1. «а функц≥¤ми:
Ц регул¤тивн≥ норми, що визначають зм≥ст субТЇктивних юридичних прав ≥ обовТ¤зк≥в та умови њх д≥њ, наприклад, норма, що визначаЇ пор¤док укладенн¤ шлюбу;
Ц охоронн≥ норми, що визначають умови застосуванн¤ до субТЇкта засоб≥в державно-примусового характеру у випадку скоЇнн¤ правопорушенн¤, а також зм≥ст цих засоб≥в.
2. «а галуз¤ми права визначають норми конституц≥йного, адм≥н≥стративного, трудового, цив≥льного, крим≥нального та ≥нших галузей права.
3. «а юридичною силою розр≥зн¤ють норми закон≥в ≥ п≥дзаконних акт≥в.
4. «а характером правил повед≥нки:
Ц зобовТ¤зуюч≥ норми, що встановлюють обовТ¤зок вчин¤ти позитивн≥ д≥њ (норма про сплату за проњзд у м≥ському транспорт≥);
Ц уповноважуюч≥ норми, що дають учасникам правов≥дносин можлив≥сть зд≥йснювати конкретн≥ д≥њ з метою задоволенн¤ своњх ≥нтерес≥в (право отримати певний р≥вень осв≥ти);
Ц заборонн≥ норми, що встановлюють заборону вчин¤ти недозволен≥ д≥њ чи зловживати правом (заборона переходити вулицю на червоне св≥тло).
≤снуЇ також под≥л норм на загальн≥ та спец≥альн≥; пост≥йн≥ та тимчасов≥; ≥мперативн≥ та диспозитивн≥, а також на загальн≥, в≥домч≥, м≥сцев≥ та локальн≥.
І 2. ѕон¤тт¤ права, його ознаки, функц≥њ та джерела
ќсобливост¤ми правових норм пор≥вн¤но з ≥ншими соц≥альними нормами Ї те, що вони виникають, коли формуЇтьс¤ держава; встановлюютьс¤ або санкц≥онуютьс¤ державою; виражають волю кер≥вноњ частини сусп≥льства; утворюють внутр≥шню узгоджену систему; формулюють правила повед≥нки у вигл¤д≥ прав ≥ обоТ¤зк≥в; формально визначен≥ та мають ч≥тке визначенн¤ форми зовн≥шнього вираженн¤.
ѕраву ¤к особливому виду соц≥альних норм притаманн≥ певн≥ ознаки.
ќсновними вважають так≥:
Ц нормативний характер, тобто право складаЇтьс¤ з норм Ц правил повед≥нки загального характеру, що визначають права, обовТ¤зки та в≥дпов≥дальн≥сть громад¤н, посадових ос≥б та державних орган≥в;
Ц норми, що мають загально-обовТ¤зковий характер, поширюютьс¤ на вс≥х учасник≥в правов≥дносин ≥ виконуютьс¤ без виключень ≥ незалежно в≥д ставленн¤ до норм;
Ц у нормах ви¤вл¤Їтьс¤ вол¤ держави;
Ц право Ц це система норм, тобто правов≥ норми Ц це не просто сукупн≥сть, а Їдина система, що д≥Ї на основ≥ Їдиних принцип≥в, виконуЇ Їдин≥ функц≥њ та складаЇтьс¤ з ≥нститут≥в ≥ галузей, що регулюють однор≥дн≥ сусп≥льн≥ в≥дносини;
Ц це система формально-визначених норм, зм≥ст ¤ких закр≥плено в текст≥ правового документа;
Ц право гарантоване державою, ¤ка охорон¤Ї та забезпечуЇ його силою державного примусу;
Ц право формулюЇ правила повед≥нки у вигл¤д≥ прав ≥ обовТ¤зк≥в.
ќтже, право це Ц система загальнообовТ¤зкових, формально визначених правил повед≥нки, що встановлюютьс¤, гарантуютьс¤ ≥ охорон¤ютьс¤ державою з метою упор¤дкуванн¤ сусп≥льних в≥дносин.
ѕраво Ц це соц≥альне ¤вище, що може розгл¤датис¤ ¤к Їдн≥сть обТЇктивного та субТЇктивного.
ѕон¤тт¤ УправоФ у юридичн≥й л≥тератур≥ вживаЇтьс¤ у р≥зних значенн¤х. Ќасамперед, право розум≥Їтьс¤ ¤к певна обТЇктивна реальн≥сть, один ≥з вид≥в соц≥альних норм, що д≥ють у держав≥.
р≥м того, право Ц м≥ра д≥й конкретноњ особи (у цих випадках вживаЇтьс¤ терм≥н УсубТЇктивне правоФ).
«астосуванн¤ права до кожного конкретного випадку супроводжуЇтьс¤ переходом в≥д обТЇктивного до субТЇктивного права. “обто, доки норма права Ї загальною ≥ поширюЇтьс¤ на вс≥ випадки конкретноњ сфери життЇд≥¤льност≥, вона Ї обТЇктивною. ќсновною њњ вимогою Ї в≥дпов≥дн≥сть соц≥альним, економ≥чним, пол≥тичним та ≥ншим факторам обТЇктивноњ д≥¤льност≥, що викликали њњ до житт¤. оли ж ц¤ норма торкаЇтьс¤ конкретноњ ситуац≥њ та реал≥зуЇтьс¤ в повед≥нц≥ субТЇкта, то стаЇ субТЇктивною.
—убТЇктивне право Ї закр≥пленою правовими засобами можлив≥стю чинити активн≥ д≥њ самост≥йно; вимагати активних д≥й в≥д ≥нших субТЇкт≥в; звертатись до держави за захистом прав.
јктивна роль права у житт≥ сусп≥льства знаходить св≥й ви¤в через його функц≥њ, тобто напр¤ми правового впливу на сусп≥льн≥ в≥дносини. —еред них необх≥дно вид≥лити регул¤тивн≥ та охоронн≥ функц≥њ права.
–егул¤тивн≥ функц≥њ Ц напр¤ми правового впливу, спр¤мован≥ на забезпеченн¤ нормальноњ орган≥зац≥њ корисних дл¤ людини ≥ сусп≥льства в≥дносин, њх функц≥онуванн¤ в≥дпов≥дно до умов обТЇктивних закон≥в сусп≥льного розвитку. –озр≥зн¤ють регул¤тивну статистичну та регул¤тивну динам≥чну функц≥њ. –егул¤тивна статистична функц≥¤ знаходить св≥й ви¤в через вплив права на сусп≥льн≥ в≥дносини шл¤хом закр≥пленн¤ в тих чи ≥нших правових ≥нститутах. Ќаприклад, в ≥нститут≥ права власност≥ статистична функц≥¤ виражена також в ≥нститутах пол≥тичних прав ≥ свобод громад¤н, винах≥дницького, авторського права та ≥н.
–егул¤тивна динам≥чна функц≥¤ ви¤вл¤Їтьс¤ через вплив на сусп≥льн≥ в≥дносини шл¤хом оформленн¤ њх руху (динам≥ки). ¬она знаходить в≥дображенн¤ в ≥нститутах адм≥н≥стративного, цив≥льного, трудового права, ¤к≥ опосередковують господарськ≥ процеси в економ≥ц≥.
ќхоронна функц≥¤ Ц напр¤м правового впливу, спр¤мований на охорону певноњ системи сусп≥льних в≥дносин, њх недоторкан≥сть ≥ в≥дпов≥дно до цього Ц на вит≥сненн¤ в≥дносин, неприйн¤тних дл¤ ≥снуючого сусп≥льного ладу.
¬иховна функц≥¤ права пол¤гаЇ у формуванн≥ за допомогою юридичних припис≥в такоњ особистост≥, ¤ка поважаЇ прийн¤т≥ демократичним шл¤хом закони, про¤вл¤Ї правову активн≥сть, волод≥Ї високим р≥внем правовоњ культури.
ѕравов≥ норми, що регулюють повед≥нку учасник≥в сусп≥льних в≥дносин, повинн≥ бути в≥домими, вираженими у певних формах (джерелах).
ƒжерела права Ц це державно-оф≥ц≥йн≥ способи закр≥пленн¤ та зовн≥шнього про¤ву правових норм, що засв≥дчують њх загальнообовТ¤зков≥сть.
ƒо джерел права належать:
1) правовий звичай Ц ≥сторично обумовлене неписане правило повед≥нки людей, що вв≥йшло у звичку, завд¤ки багаторазовому застосуванню прот¤гом тривалого часу. “ака форма права у нас майже не збереглас¤, але була дуже розповсюджена в ”крањн≥, особливо на «апор≥зьк≥й —≥ч≥ (покаранн¤ запорожц≥в за р≥зн≥ провини та злочини);
2) правовий прецедент Ц р≥шенн¤ суду чи адм≥н≥страц≥њ з конкретноњ справи, що розгл¤далась вперше, ¤ке маЇ загальнообовТ¤зковий характер дл¤ вир≥шенн¤ аналог≥чних справ надал≥. ÷¤ форма права розповсюджена у —Ўј та у крањнах Ѕританськоњ сп≥вдружност≥, ≥нод≥ њњ називають англосакською системою права;
3) нормативно-правовий акт Ц письмовий документ компетентного органу держави, у ¤кому закр≥плено правило повед≥нки загального характеру, що забезпечуЇтьс¤ державою. Ќормативно-правов≥ акти под≥л¤ютьс¤ на закони та п≥дзаконн≥ акти.
«акон Ц це нормативний акт, що приймаЇтьс¤ органом влади чи референдумом в особливому пор¤дку, регламентуЇ найважлив≥ш≥ сфери сусп≥льних в≥дносин ≥ маЇ вищу юридичну силу ( онституц≥¤, конституц≥йн≥ закони, звичайн≥ закони).
ѕ≥дзаконний нормативний акт Ц це документ компетентного органу держави, що приймаЇтьс¤ на основ≥ та в≥дпов≥дно до закону. «алежно в≥д юридичноњ сили п≥дзаконн≥ акти под≥л¤ютьс¤ на:
Ц загальн≥, що поширюютьс¤ на всю територ≥ю та населенн¤ держави (постанови ¬ерховноњ –ади ”крањни, укази ѕрезидента ”крањни, акти аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни);
Ц в≥домч≥, що поширюютьс¤ на певну сферу сусп≥льних в≥дносин (акти м≥н≥стерств, в≥домств ≥ державних ком≥тет≥в);
Ц м≥сцев≥, ¤к≥ мають чинн≥сть на територ≥њ певноњ адм≥н≥стративноњ одиниц≥ (акти м≥сцевих орган≥в виконавчоњ влади);
Ц локальн≥ акти, що регламентують д≥¤льн≥сть конкретних п≥дприЇмств ≥ поширюютьс¤ на њх прац≥вник≥в (накази та розпор¤дженн¤ адм≥н≥страц≥њ п≥дприЇмств, установ та орган≥зац≥й);
4) нормативний догов≥р Ц документ загального характеру, що встановлюЇтьс¤ за взаЇмною домовлен≥стю к≥лькох субТЇкт≥в ≥ забезпечуЇтьс¤ державою;
5) м≥жнародно-правовий акт Ц документ м≥жнародного сп≥втовариства, ¤кий з санкц≥њ держави поширюЇтьс¤ на њњ територ≥ю.
І 3. —истема права: норми, ≥нститути, галуз≥
—истема права Ц це внутр≥шн¤ побудова права, розпод≥л його на взаЇмод≥юч≥ норми, ≥нститути ≥ галуз≥.
ѕервинним пох≥дним елементом системи права Ї норми права Ц своЇр≥дний матер≥ал, з ¤кого складаЇтьс¤ вс¤ правова будова. —воЇ оформленн¤ вони одержують у статт¤х нормативних акт≥в. як р≥зновид соц≥альних норм, правов≥ норми покликан≥ регулювати сусп≥льн≥ в≥дносини. ¬они м≥ст¤ть у соб≥ б≥льш-менш детальн≥ модел≥ соц≥альних ситуац≥й ≥ вчинк≥в людей, оц≥нюють доречн≥сть ≥ корисн≥сть людськоњ повед≥нки та вказують на њњ насл≥дки, служать вз≥рцем зразковоњ повед≥нки.
Ќорми права Ц це загальнообовТ¤зков≥, формально визначен≥ правила повед≥нки, ¤к≥ виход¤ть в≥д держави ≥ охорон¤ютьс¤ нею, надають учасникам сусп≥льних в≥дносин юридичн≥ права ≥ накладають на них юридичн≥ обовТ¤зки.
Ќорми права мають певну структуру. ¬она складаЇтьс¤ з г≥потези, диспозиц≥њ та санкц≥њ.
√≥потеза Ц частина правовоњ норми, де визначен≥ фактичн≥ обставини, з настанн¤м ¤ких сл≥д керуватис¤ певною нормою, тобто вказуЇтьс¤ за ¤ких умов можуть виникнути передбачен≥ нормою юридичн≥ права та обовТ¤зки.
ƒиспозиц≥¤ Ц частина правовоњ норми, ¤ка вказуЇ, ¤кою повинна бути повед≥нка при на¤вност≥ передбачених г≥потезою фактичних обставин.
—анкц≥¤ Ц частина норми права, ¤ка передбачаЇ заходи впливу, що застосовуютьс¤ до ос≥б, котр≥ порушують приписи правових норм. Ќаприклад, санкц≥¤ ст. 206 рим≥нального кодексу ”крањни встановлюЇ покаранн¤ у вигл¤д≥ позбавленн¤ вол≥ або виправних роб≥т за скоЇнн¤ хул≥ганства.
Ќорми права д≥ють у т≥сному звТ¤зку м≥ж собою. ќдн≥ норми (регул¤тивн≥) регулюють позитивн≥ д≥њ людей ≥ складаютьс¤ ≥з г≥потези ≥ диспозиц≥њ, ≥нш≥ (правоохоронн≥) Ц охорон¤ють права людини в≥д порушень.
–озр≥зн¤ють також норми матер≥ального ≥ процесуального права. Ќорми матер≥ального права регулюють сусп≥льн≥ в≥дносини, ¤к≥ задовольн¤ють р≥зн≥ потреби ≥ встановлюють юридичн≥ права й обовТ¤зки њх учасник≥в. Ќорми процесуального права регулюють процедуру (пор¤док) д≥¤льност≥ компетентних орган≥в держави у зд≥йсненн≥ та захист≥ прав учасник≥в сусп≥льних в≥дносин, що охорон¤ютьс¤ законом.
√алузь права Ц це сукупн≥сть норм права, ¤к≥ регулюють ¤к≥сно однор≥дну сферу сусп≥льних в≥дносин (майнових, трудових, управл≥нських та ≥н.).
—истему права становл¤ть так≥ галуз≥, ¤к державне право, адм≥н≥стративне право, цив≥льне право, крим≥нальне право, трудове право, процесуальн≥ галуз≥ права та ≥н.
≤нститут права Ц це сукупн≥сть досить в≥докремлених юридичних норм, ¤к≥ регулюють найб≥льш однор≥дн≥ сусп≥льн≥ в≥дносини у сам≥й галуз≥ права ≥ т≥сно повТ¤зан≥ м≥ж собою. Ќаприклад, у цив≥льному прав≥ Ц ≥нститут власност≥, зобовТ¤занн¤, у державному Ц ≥нститут громад¤нства.
І 4. —истематизац≥¤ правових акт≥в
—истематизац≥¤ Ц це один ≥з метод≥в удосконаленн¤ законодавства, приведенн¤ його у в≥дпов≥дн≥сть ≥з системою права. ѕ≥д систематизац≥Їю розум≥ють д≥¤льн≥сть орган≥в держави щодо впор¤дкуванн¤ та вдосконаленн¤ правових акт≥в, приведенн¤ њх у певну систему шл¤хом складанн¤ зб≥рник≥в та ≥нших нормативних акт≥в.
—истематизац≥¤ зд≥йснюЇтьс¤ такими основними способами.
≤нкорпорац≥¤ Ц спос≥б систематизац≥њ нормативних акт≥в, ¤кий пол¤гаЇ в обТЇднанн≥ за певним критер≥Їм групи акт≥в у даному зб≥рнику без переробки зм≥сту норм.
¬иди ≥нкорпорац≥њ:
Ц за юридичним значенн¤м Ц оф≥ц≥йна (п≥дготовка ≥ виданн¤ зб≥рник≥в правотворчими органами) ≥ неоф≥ц≥йна (п≥дготовка зб≥рник≥в будь-¤кими орган≥зац≥¤ми та особами);
Ц за обс¤гом Ц загальна, галузева, м≥жгалузева ≥ спец≥альна (за окремими ≥нститутами галуз≥);
Ц за критер≥Їм обТЇднанн¤ Ц предметна (за предметом регулюванн¤), хронолог≥чна (за датою прийн¤тт¤).
—воЇр≥дним видом ≥нкорпорац≥њ Ї консол≥дац≥¤, коли розр≥знен≥ акти з одного питанн¤ поЇднуютьс¤ в Їдиному новому акт≥, що приймаЇтьс¤ в≥дпов≥дним органом. ” консол≥дованих актах нормативн≥ приписи розм≥щуютьс¤ в лог≥чн≥й посл≥довност≥ ≥ п≥ддаютьс¤ редакц≥йн≥й обробц≥, хоча зм≥ни не внос¤тьс¤.
одиф≥кац≥¤ Ц це спос≥б систематизац≥њ правових акт≥в, ¤кий пол¤гаЇ у зм≥стовн≥й переробц≥ та погодженн≥ групи норм, що мають сп≥льний предмет регулюванн¤, та обТЇднан≥ в одному нормативному акт≥.
–озр≥зн¤ють так≥ види кодиф≥кац≥њ: за обс¤гом Ц галузева, м≥жгалузева, спец≥альна; за формою вираженн¤ Ц основи законодавства, кодекси, статути, положенн¤ тощо.
І 5. ѕравов≥дносини
« правом повТ¤зано р¤д ≥нших пон¤ть, ¤к≥ широко вживаютьс¤ в юридичн≥й науц≥. ќдне з перших м≥сць тут пос≥даЇ пон¤тт¤ правов≥дносин.
ѕравов≥дносини Ц це врегульован≥ нормами права сусп≥льн≥ в≥дносини, учасники ¤ких мають субТЇктивн≥ права та юридичн≥ обовТ¤зки, що забезпечуютьс¤ державою.
—труктуру правов≥дносин становл¤ть так≥ елементи: субТЇкти, обТЇкти, юридичний ≥ фактичний зм≥ст.
—убТЇктами правов≥дносин вважають учасник≥в, до числа ¤ких можуть належати:
а) ф≥зичн≥ та юридичн≥ особи;
б) державн≥ та громадськ≥ орган≥зац≥њ;
в) р≥зн≥ сп≥льноти (трудовий колектив, нац≥¤, народ та ≥н.).
‘≥зичн≥ особи, ¤к субТЇкти правов≥дносин можуть бути громад¤нами ”крањни, ≥ноземними громад¤нами, особами без громад¤нства.
ёридичними особами визнаютьс¤ орган≥зац≥њ, що мають в≥докремлене майно, можуть в≥д свого ≥мен≥ набувати майнових та особистих немайнових прав, виконувати обовТ¤зки, бути позивачами у загальному, арб≥тражному чи третейському суд≥ та нести в≥дпов≥дальн≥сть за своњ вчинки.
”с≥ субТЇкти правов≥дносин мають волод≥ти правосубТЇктн≥стю, тобто здатн≥стю бути нос≥¤ми прав ≥ обовТ¤зк≥в, зд≥йснювати њх в≥д свого ≥мен≥ ≥ нести юридичну в≥дпов≥дальн≥сть за своњ вчинки. ¬ юридичн≥й науц≥ розр≥зн¤ють так≥ елементи правосубТЇктност≥:
а) правоздатн≥сть Ц здатн≥сть бути нос≥Їм субТЇктивних прав та юридичних обовТ¤зк≥в;
б) д≥Їздатн≥сть Ц здатн≥сть своњми д≥¤ми набувати ≥ самост≥йно зд≥йснювати субТЇктивн≥ права та виконувати юридичн≥ обовТ¤зки;
в) дел≥ктоздатн≥сть Ц можлив≥сть самост≥йно нести в≥дпов≥дальн≥сть за своњ протиправн≥ вчинки.
ќбТЇкт правов≥дносин Ц це т≥ реальн≥ соц≥альн≥ блага, що задовольн¤ють ≥нтереси й потреби людей ≥ з приводу ¤ких м≥ж субТЇктами виникають, зм≥нюютьс¤ чи припин¤ютьс¤ правов≥дносини. ѓх под≥л¤ють на матер≥альн≥ та духовн≥ блага, д≥њ субТЇкт≥в правов≥дносин, результати њхньоњ д≥¤льност≥.
ёридичний зм≥ст Ц це субТЇктивн≥ юридичн≥ права та обовТ¤зки субТЇкт≥в правов≥дносин.
‘актичний зм≥ст Ц це самоповед≥нка субТЇкт≥в, њхн¤ д≥¤льн≥сть, у ¤к≥й реал≥зуютьс¤ субТЇктивн≥ юридичн≥ права та обовТ¤зки стор≥н.
≤снуванн¤ правов≥дносин повТ¤зане з юридичними фактами.
ёридичн≥ факти Ц конкретн≥ життЇв≥ обставини, передбачен≥ правовою нормою, що викликають виникненн¤, зм≥ну чи припиненн¤ правов≥дносин.
—еред юридичних факт≥в розр≥зн¤ють д≥њ, настанн¤ ¤ких залежить в≥д субТЇкт≥в, та под≥њ, тобто обставини, що виникають незалежно в≥д вол≥ субТЇкт≥в правов≥дносин (стих≥йне лихо та ≥н.).
І 6. ѕон¤тт¤ законност≥ та правопор¤дку
«аконн≥сть Ц один ≥з основоположних принцип≥в д≥¤льност≥ державних орган≥в, громадських орган≥зац≥й, роботи посадових ос≥б ≥ повед≥нки громад¤н. ƒотриманн¤ законност≥ Ї найважлив≥шим напр¤мом формуванн¤ правовоњ держави.
«аконн≥сть Ц це такий режим державного ≥ сусп≥льного житт¤, при ¤кому забезпечуЇтьс¤ повне й неухильне дотриманн¤ ≥ виконанн¤ закон≥в, п≥дзаконних акт≥в ус≥ма без вин¤тку органами держави, громадськими орган≥зац≥¤ми, посадовими особами ≥ громад¤нами.
ƒо основних принцип≥в демократичноњ законност≥ належать:
Ц нерозривний звТ¤зок, п≥дпор¤дкуванн¤, зумовлен≥сть законност≥ режимом демократ≥њ;
Ц обовТ¤зков≥сть вимог законност≥ дл¤ ус≥х громад¤н, посадових ос≥б, державних орган≥в та громадських орган≥зац≥й;
Ц забезпеченн¤ верховенства закону в систем≥ правових акт≥в;
Ц звТ¤зок законност≥ ≥з загальною та правовою культурою населенн¤, посадових ос≥б;
Ц Їдн≥сть законност≥ та справедливост≥;
Ц встановленн¤ д≥йового контролю та нагл¤ду за дотриманн¤м законност≥;
Ц нев≥дворотн≥сть в≥дпов≥дальност≥ за правопорушенн¤, будь-¤к≥ порушенн¤ режиму законност≥.
—л≥д зазначити, що ≥ законн≥сть в ц≥лому, ≥ вс≥ без вин¤тку принципи законност≥ мають за мету забезпеченн¤ та захист прав ≥ свобод громад¤н, њх правового статусу. —аме на цю мету зор≥Їнтований режим законност≥, реал≥зац≥¤ ¤кого базуЇтьс¤ на систем≥ гарант≥й. ёридичними гарант≥¤ми законност≥ Ї:
1. „≥тк≥сть ≥ конкретн≥сть норм чинного права, ефективн≥сть санкц≥й, що захищають ц≥ норми.
2. ¬иконанн¤ правосудд¤ ¤к спец≥альноњ форми ун≥версальноњ, зд≥йснюваноњ на основ≥ права та справедливост≥ д≥¤льност≥ судд≥в, ¤ка забезпечуЇ реал≥зац≥ю чинного права, захист прав ≥ свобод громад¤н.
3. «д≥йсненн¤ вищого нагл¤ду за точним ≥ однаковим виконанн¤м закон≥в з боку орган≥в прокуратури.
4. ƒ≥¤льн≥сть державних ≥нспекц≥й та контрольно-рев≥з≥йного апарату, ¤к≥ в межах своЇњ компетенц≥њ зд≥йснюють роботу ≥з запоб≥ганн¤, ви¤вленн¤ та припиненн¤ порушень законност≥ у р≥зних сферах державного ≥ сусп≥льного житт¤.
” результат≥ дотриманн¤ режиму законност≥ в сусп≥льств≥ встановлюЇтьс¤ правовий пор¤док (правопор¤док). ѕравопор¤док Ц це система сусп≥льних в≥дносин, будь-¤ких ≥нших д≥й, що мають правове значенн¤, зд≥йснюютьс¤ в сусп≥льств≥ у певн≥й в≥дпов≥дност≥ з вимогою норм права.
«аконн≥сть Ц це принцип д≥¤льност≥, режим д≥й ≥ в≥дносин. ѕравопор¤док Ц це результат реал≥зац≥њ цього принципу, режиму та дотриманн¤ законност≥.
«аконн≥сть ≥ правопор¤док перебувають м≥ж собою в т≥сному звТ¤зку. «м≥цненн¤ законност≥ маЇ своњм насл≥дком б≥льш високий р≥вень правопор¤дку. ѕорушенн¤ законност≥ веде до ослабленн¤ правопор¤дку. ѕравопор¤док Ї важливою умовою реал≥зац≥њ ≥нститут≥в демократ≥њ, оск≥льки вони розвиваютьс¤ на баз≥ всеб≥чного зм≥цненн¤ законност≥.
І 7. ѕравопорушенн¤
Ѕудь-¤ка спроба в≥дступити в≥д закону, порушити або об≥йти його, чим би вона не мотивувалась, виправданою бути не може. ѕравопорушенн¤ Ї антиподом правом≥рноњ повед≥нки.
ѕравопорушенн¤ Ц це сусп≥льно небезпечне протиправне, винне д≥¤нн¤ (д≥¤ чи безд≥¤льн≥сть), скоЇне дел≥ктоспроможною особою (субТЇктом), що дос¤гла вказаного у закон≥ в≥ку, ¤ке т¤гне за собою юридичну в≥дпов≥дальн≥сть.
ожне правопорушенн¤ Ї конкретним, характеризуЇтьс¤ ч≥тко визначеними ознаками. ƒо таких ознак належать:
1. —усп≥льна небезпечн≥сть (шк≥длив≥сть) правопорушенн¤, тобто запод≥¤нн¤ шкоди сусп≥льним в≥дносинам, ¤к≥ охорон¤ютьс¤ правом.
2. ѕротиправн≥сть д≥¤нн¤ означаЇ суперечн≥сть його т≥й чи ≥нш≥й правов≥й норм≥, що може виражатис¤ або в невиконанн≥ юридичних обовТ¤зк≥в, або у зловживанн≥ правом.
3. ƒел≥ктоспроможн≥сть субТЇкта, що скоњв правопорушенн¤. ƒел≥ктоспроможною Ї особа, ¤ка в≥дпов≥дно до закону може самост≥йно виконувати юридичн≥ обовТ¤зки ≥ нести юридичну в≥дпов≥дальн≥сть.
4. ¬инн≥сть особи, що скоњла сусп≥льно небезпечне д≥¤нн¤. ѕравопорушенн¤м визнаЇтьс¤ д≥¤нн¤, ¤ке скоЇне винною особою навмисно або з необережност≥.
5. ёридична в≥дпов≥дальн≥сть винноњ особи маЇ бути обовТ¤зково передбачена в санкц≥њ в≥дпов≥дноњ правовоњ норми.
“радиц≥йно вид≥л¤ють так≥ види правопорушень:
1) дисципл≥нарн≥ правопорушенн¤, ¤к≥ на практиц≥ Ї порушенн¤м трудових чи службових обовТ¤зк≥в (у законодавств≥ ц≥ правопорушенн¤ ≥нод≥ називають дисципл≥нарними проступками);
2) майнов≥ (цив≥льн≥) правопорушенн¤, ¤к≥ можуть бути або невиконанн¤м чи неналежним виконанн¤м зобовТ¤зань, або ж запод≥¤нн¤м шкоди;
3) адм≥н≥стративн≥ правопорушенн¤, ¤к≥ називають також адм≥н≥стративними проступками;
4) крим≥нальн≥ правопорушенн¤, ¤к≥ Ї найт¤жчими за своњм характером, њх у законодавств≥ називають злочинами.
І 8. ёридична в≥дпов≥дальн≥сть
ёридична в≥дпов≥дальн≥сть Ц це зас≥б забезпеченн¤ правом≥рноњ повед≥нки субТЇкт≥в права ≥ боротьби з правопорушенн¤ми. ёридична в≥дпов≥дальн≥сть установлюЇтьс¤ компетентними органами держави ≥ повТ¤зана ≥з зд≥йсненн¤м державного примусу.
“аким чином, юридична в≥дпов≥дальн≥сть Ц це правов≥дношенн¤ м≥ж державою ≥ субТЇктом правопорушенн¤, що характеризуЇтьс¤ засудженн¤м протиправного д≥¤нн¤ правопорушника та накладанн¤м на нього обовТ¤зку притерп≥ти в≥дпов≥дно до санкц≥њ порушеноњ норми права спри¤тлив≥ насл≥дки особистого, майнового ≥ орган≥зац≥йного характеру.
ёридична в≥дпов≥дальн≥сть служить, по-перше, мет≥ охорони сусп≥льного ладу (правопор¤дку); по-друге, мет≥ вихованн¤ людей. ‘ункц≥¤ вихованн¤ складаЇтьс¤ ≥з виправленн¤ ≥ перевихованн¤ правопорушника.
ƒос¤гненню зазначених ц≥лей юридичноњ в≥дпов≥дальност≥ служать основн≥ принципи њњ зд≥йсненн¤: в≥дпов≥дальн≥сть т≥льки за повед≥нку, а не за думки, псих≥чн≥ процеси, почутт¤; в≥дпов≥дальн≥сть т≥льки за винн≥, протиправн≥ д≥¤нн¤; законн≥сть, справедлив≥сть, доц≥льн≥сть, нев≥дворотн≥сть ≥ своЇчасн≥сть.
«алежно до ¤коњ галуз≥ належить юридична в≥дпов≥дальн≥сть, ¤кий вид правопорушенн¤ вчинений, вид≥л¤ютьс¤:
Ц крим≥нально-правова в≥дпов≥дальн≥сть, конкретним про¤вом ¤коњ Ї крим≥нальне покаранн¤;
Ц адм≥н≥стративна в≥дпов≥дальн≥сть Ц у форм≥ адм≥н≥стративних ст¤гнень;
Ц дисципл≥нарна в≥дпов≥дальн≥сть, ¤ка настаЇ у форм≥ р≥зних дисципл≥нарних ст¤гнень;
Ц майнова (цив≥льно-правова) в≥дпов≥дальн≥сть у вигл¤д≥ в≥дшкодуванн¤ завданоњ шкоди, в≥дшкодуванн¤ збитк≥в або ж штрафу, пен≥, неустойки.
ѕ≥дставою дл¤ застосуванн¤ санкц≥њ закону, ¤ка передбачаЇ юридичну в≥дпов≥дальн≥сть, повинен бути факт скоЇнн¤ правопорушенн¤.
Ќе вс≥ зовн≥ протиправн≥ д≥¤нн¤ в д≥йсност≥ Ї такими. ™ обставини, що виключають сусп≥льну небезпеку ≥ протиправн≥сть д≥¤нн¤. ” крим≥нальному прав≥ такими обставинами Ї необх≥дна оборона та крайн¤ необх≥дн≥сть. ќсоба, ¤ка д≥¤ла у стан≥ крайньоњ необх≥дност≥ або необх≥дноњ оборони, не п≥дл¤гаЇ адм≥н≥стративн≥й в≥дпов≥дальност≥. ” цив≥льному прав≥ п≥дставою зв≥льненн¤ в≥д в≥дпов≥дальност≥ Ї нанесенн¤ шкоди в умовах крайньоњ необх≥дност≥ (нанести меншу шкоду, щоб запоб≥гати б≥льш≥й). ™ й ≥нш≥ обставини, що виключають юридичну в≥дпов≥дальн≥сть.
<< попередн¤ зм≥ст наступна >>
