“ема є4.3 ƒержава ≥ право ‘ранц≥њ Ќов≥тнього пер≥оду.
1. «м≥ни в державному устроњ та пол≥тичному режим≥ м≥ж двома св≥товими в≥йнами. ѕад≥нн¤ “ретьоњ республ≥ки.
2. ƒержавний устр≥й та пол≥тичний режим „етвертоњ республ≥ки.
3. ƒержавний устр≥й та пол≥тичний режим ѕТ¤тоњ республ≥ки.
4. ќсновн≥ джерела та риси права.
1.«м≥ни в державному устроњ та пол≥тичному режим≥ м≥ж двома св≥товими в≥йнами. ѕад≥нн¤ “ретьоњ республ≥ки.
« ѕершоњ св≥товоњ в≥йни ‘ранц≥¤ вийшла переможницею. «а умовами ¬ерсальського договору њй повернули ≈льзас ≥ Ћотаринг≥ю, передали частину н≥мецьких колон≥й, надали право експлуатац≥њ —аарського вуг≥льного басейну. ќтримала ‘ранц≥¤ право на значну суму н≥мецьких репарац≥й.
–азом з тим ‘ранц≥¤ зазнала у в≥йн≥ значних втрат. ѕерех≥д до миру був дуже важким. Ѕули п≥д≥рван≥ позиц≥њ французького ф≥нансового кап≥талу на св≥товому ринку. ‘ранц≥¤, ¤ка до в≥йни була крањною-кредитором, перетворилас¤ на крањну-боржника. «а пер≥од в≥йни вона заборгувала —Ўј б≥льше чотирьох м≥ль¤рд≥в долар≥в. —л≥д додати також, що п≥сл¤воЇнний розвиток ‘ранц≥њ проходив п≥д впливом св≥товоњ економ≥чноњ кризи.
¬с≥ ц≥ обставини впливали на соц≥альн≥ в≥дносини в крањн≥. ¬≥дбувалос¤ загостренн¤ сусп≥льно-класових суперечностей, спостер≥гавс¤ п≥дйом революц≥йного руху, назр≥вали зм≥ни в парт≥йно-пол≥тичн≥й систем≥.
ѕарт≥йна-пол≥тична система ‘ранц≥њ мала своњ в≥дм≥нност≥ пор≥вн¤но з≥ —полученими Ўтатами або ¬еликобритан≥Їю. ’арактерного рисою пол≥тичного житт¤ ‘ранц≥њ була на¤вн≥сть багатопарт≥йност≥. ¬она по¤снювалась ≥ др≥бнобуржуазним характером сусп≥льства, ≥ напруженою пол≥тичною ≥стор≥Їю ‘ранц≥њ, ≥ ≥ншими факторами. Ѕуржуазних парт≥й було багато, ≥ кожна з них пропонувала свою програму.
ѕоступово в≥дбувалос¤ зближенн¤ парт≥й ≥ одночасно Ч пол¤ризац≥¤ пол≥тичних сил, розпод≥л ус≥х пол≥тичних парт≥й на дв≥ групи, два табори. “ак, з'¤вл¤ютьс¤ два угрупованн¤, два парт≥йних блоки Ч нац≥ональний блок ≥ л≥вий блок. Ѕоротьба тепер ≥де не м≥ж окремими парт≥¤ми, а м≥ж двома блоками, що нагадуЇ де¤кою м≥рою двопарт≥йну систему.
Ќац≥ональний блок ув≥брав до свого складу прав≥ парт≥њ. ƒо нього ув≥йшли: республ≥канська федерац≥¤, республ≥кансько-демократичний союз, нац≥онально-республ≥канська д≥¤ та ≥н. ѓхн¤ програма передбачала забезпеченн¤ надприбутк≥в монопол≥¤м, посиленн¤ експлуатац≥њ роб≥тничого класу, агресивну зовн≥шню пол≥тику тощо. оли 1919 року Ќац≥ональний блок отримав перемогу на виборах, ус≥ ц≥ програмн≥ положенн¤ почали запроваджуватис¤ в житт¤.
Ћ≥вий блок обСЇднав радикал≥в, соц≥ал≥ст≥в, радикал-соц≥ал≥ст≥в та де¤к≥ ≥нш≥ парт≥њ та групи. ѓхн≥ми гаслами були: восьмигодинний робочий день, пол≥тична амн≥ст≥¤, соц≥альн≥ реформи, миролюбна зовн≥шн¤ пол≥тика ≥ т.д.
“аким чином, у ‘ранц≥њ в≥дсутн¤ двопарт≥йна система, ¤ка Ї в —Ўј ≥ ¬еликобритан≥њ, але д≥Ї система двох парт≥йних блок≥в.
” 1920 роц≥ виникаЇ комун≥стична парт≥¤ ‘ранц≥њ. Ѕазою њњ утворенн¤ стала соц≥ал≥стична парт≥¤, удавах ¤коњ розгорнулас¤ боротьба, а п≥зн≥ше почалос¤ розмежуванн¤. ” грудн≥ 1920 року на з'њзд≥ соц≥ал≥стичноњ парт≥њ у м. “ур б≥льш≥сть делегат≥в прийн¤ла р≥шенн¤ про приЇднанн¤ до ≤≤≤ ≤нтернац≥оналу ≥ утворенн¤ комун≥стичноњ парт≥њ ‘ранц≥њ. ћенш≥сть залишила з'њзд ≥ зберегла стару назву Ч соц≥ал≥стична парт≥¤ ‘ранц≥њ.
¬иникають у 20-х роках ≥ фашистськ≥ орган≥зац≥њ: ЂЅойов≥ хрестиї, Ћ≥га патр≥отичноњ молод≥ тощо. ¬они отримують грош≥ в≥д монопол≥й, повТ¤зан≥ з держапаратом. ” 1933 роц≥, коли у французькоњ буржуаз≥њ розвиваЇтьс¤ прагненн¤ до сильноњ влади, фашистськ≥ парт≥њ та орган≥зац≥њ об'Їднуютьс¤ у —оюз франсист≥в.
Ќародний фронт пос≥даЇ особливе м≥сце в пол≥тичн≥й та державно-правов≥й ≥стор≥њ ‘ранц≥њ. Ќа початку 1934 року французьк≥ фашисти спробували захопити владу. —користавшись ур¤довою кризою, 6 лютого 1934 року 20 тис¤ч озброЇних фашист≥в вийшли на вулиц≥ ѕарижа, вимагаючи розгону Ќац≥ональних збор≥в ≥ передач≥ влади фашистам. ”р¤д радикала ƒаладьЇ розгубивс¤. ѕутч зазнав поразки, ≥ цьому спри¤ло енерг≥йне втручанн¤ народних мас. ƒев'¤того лютою в ѕариж≥ та ≥нших великих м≥стах пройшли могутн≥ антифашистськ≥ демонстрац≥њ, а 12 лютого розпочавс¤ антифашистський страйк за участю 4,5 м≥льйон≥в труд¤щих.
омун≥стична парт≥¤ ‘ранц≥њ висунула ≥дею створенн¤ Їдиного Ќародного фронту боротьби проти фашизму. « такою пропозиц≥Їю комун≥сти насамперед звернулис¤ до соц≥ал≥ст≥в. ƒвадц¤ть сьомого липн¤ 1934 року м≥ж комун≥стами ≥ соц≥ал≥стами був п≥дписаний ѕакт про Їдн≥сть д≥й. ” травн≥ 1935 року в≥дбулас¤ нарада ус≥х пол≥тичних сил, ¤к≥ вступають у боротьбу проти фашизму: комун≥ст≥в, соц≥ал≥ст≥в, радикал≥в, представник≥в ж≥ночих, молод≥жних та ≥нших демократичних орган≥зац≥й. ќб'Їднанн¤ вс≥х цих пол≥тичних антифашистських сил отримало назву Ќародного фронту.
—творенн¤ Ќародного фронту було дуже своЇчасним. ” серпн≥ 1935 року в≥дбувс¤ парад Ђ¬огненних хрест≥вї, що з≥брав тридц¤ть п'¤ть тис¤ч учасник≥в. ѕодальш≥ виступи фашист≥в зупинив зТњзд Ќародного фронту, ¤кий зад≥¤в 2,5 м≥льйон≥в антифашист≥в дл¤ боротьби проти фашистськоњ загрози.
” с≥чн≥ 1936 року була опубл≥кована ѕрограма Ќародного фронту. ќсновними њњ вимогами були: розпуск ≥ роззброЇнн¤ фашистських орган≥зац≥й, чистка арм≥њ та державного апарату в≥д фашистських елемент≥в, реорган≥зац≥¤ ‘ранцузького банку, закр≥пленн¤ демократичних прав ≥ свобод, обмеженн¤ експлуатац≥њ, боротьба з безроб≥тт¤м ≥ т.≥н.
” виборах 1936 року Ќародний фронт отримав переконливу перемогу. «а парт≥њ, що входили до складу Ќародного фронту, було подано 5,5 м≥льйона (56,6 %) голос≥в. Ѕув сформований ур¤д Ќародного фронту, до ¤кого ув≥йшли соц≥ал≥сти ≥ радикали. √оловою ради м≥н≥стр≥в став соц≥ал≥ст Ћеон Ѕлюм.
”р¤д Ќародного фронту пров≥в низку важливих демократичних заход≥в: розпустив де¤к≥ фашистськ≥ орган≥зац≥њ, пров≥в нац≥онал≥зац≥ю де¤ких галузей воЇнноњ промисловост≥, встановив сорокагодинний робочий тиждень, оплачену в≥дпустку (чотирнадц¤ть дн≥в), визнав колективний догов≥р, вид≥лив кредити сел¤нству ≥ рем≥сникам.
” в≥дпов≥дь на попул≥стськ≥ кроки каб≥нету Ѕлюма ф≥нансова ол≥гарх≥¤ п≥шла на пр¤мий саботаж економ≥ки. Ћише за 1936 Ц 1937 р.р. за кордон було переведено 100 млрд. франк≥в. ѕ≥дприЇмц≥ стали закривати п≥дприЇмства, масово зв≥льн¤ючи роб≥тник≥в. ¬же в лютому 1937 р. Ѕлюм був змушений оголосити про необх≥дн≥сть УпаузиФ у проведенн≥ в житт¤ програми Ќац≥онального фронту. ÷е викликало протести комун≥ст≥в. 21 червн¤ 1937р. п≥д ударами справа ≥ зл≥ва ур¤д Ћ.Ѕлюма ≥де у в≥дставку. ” 1938 роц≥ Ќародний фронт розпавс¤.
” кв≥тн≥ 1938р. було створено ком≥тет ƒаладьЇ, ¤кий в≥дм≥нив 40-годинний робочий тиждень, зб≥льшив податки, а щоб не допустити страйк≥в воЇн≥зував приватн≥ п≥дприЇмства, що мали в≥йськове значенн¤, транспорт, комунальн≥ установи. ¬ област≥ зовн≥шньоњ пол≥тики ур¤д п≥шов на укладенн¤ ћюнхенськоњ угоди з √≥тлером, за ¤кою до Ќ≥меччини в≥д≥йшла —удетська область „ехословаччини.
«м≥ни в державному лад≥ ‘ранц≥њ в пер≥од м≥ж двома св≥товими в≥йнами були незначними. ƒержавний лад “ретьоњ республ≥ки, ¤к ≥ ран≥ше, визначавс¤ онституц≥йними законами 1875 року. —вого подальшого розвитку набули тенденц≥њ, що були характерними дл¤ французькоњ державност≥ наприк≥нц≥ ’≤’ стол≥тт¤.
ќсновн≥ важел≥ виконавчоњ влади в умовах “ретьоњ республ≥ки були зосереджен≥ в руках ур¤ду. ‘актична роль глави держави Ч президента республ≥ки Ч залишалас¤ незначною. ’арактерно, що парламент намагавс¤ обирати на посаду президента маловпливових пол≥тик≥в. ќбмежувалис¤ де¤к≥ президентськ≥ прерогативи, на практиц≥ не використовувалос¤ право президента розпускати за згодою сенату палату депутат≥в.
ќдночасно в≥дбувалос¤ пад≥нн¤ рол≥ парламенту ¤к установи, що стоњть над ур¤дом. ¬се част≥ше долю ради м≥н≥стр≥в та њњ склад вир≥шував не парламент, а пол≥тичн≥ парт≥њ, угрупованн¤ п≥дприЇмц≥в, профсп≥лки, р≥зноман≥тн≥ позапарт≥йн≥ орган≥зац≥њ. ƒепутатам парламенту нер≥дко доводилос¤ лише виконувати њхн≥ вказ≥вки.
Ќезважаючи на характерн≥ дл¤ “ретьоњ республ≥ки ур¤дов≥ кризи ≥ в≥дставки каб≥нет≥в у державному механ≥зм≥ ‘ранц≥њ в цей час в≥дбувалос¤ подальше посиленн¤ рол≥ ур¤ду ≥ його кер≥вникаЧголови ради м≥н≥стр≥в. Ќапередодн≥ ƒругоњ св≥товоњ в≥йни до ур¤ду ‘ранц≥њ остаточно переходить право виданн¤ нормативних акт≥в з р≥зних питань державного житт¤. ”р¤д мав можлив≥сть видавати так зван≥ декрети Ч закони, ¤к≥ формально мали уточнювати ≥ доповнювати закони, а фактично зм≥нювали ≥ нав≥ть скасовували затверджен≥ парламентом законодавч≥ акти. Ќеаби¤кого значенн¤ у 30-х роках набуло ≥ майже щор≥чне над≥ленн¤ ур¤ду надзвичайними повноваженн¤ми. ¬ умовах, коли безперервно в≥дбувалис¤ ур¤дов≥ кризи ≥ зм≥ни каб≥нет≥в, ц≥ повноваженн¤ опин¤лис¤ в руках вищоњ бюрократ≥њ. „иновницький апарат мав можлив≥сть посл≥довно захищати ≥нтереси правл¤чоњ верх≥вки.
‘ранцузький ур¤д не заважав √≥тлеру, проводити пол≥тику Уневтру-чанн¤Ф. ≤ лише п≥сл¤ нападу фашистськоњ Ќ≥меччини 1 вересн¤ 1939 року на ѕольщу ур¤д ‘ранц≥њ (без санкц≥њ Ќац≥ональних збор≥в “ретьоњ республ≥ки) оголосив в≥йну Ќ≥меччин≥. ” травн≥ 1940 року н≥мецько-фашистськ≥ в≥йська перейшли в наступ на «ах≥дному фронт≥. ‘ранцузька арм≥¤ зазнала поразки. ƒвадц¤ть другого червн¤ 1940 року ‘ранц≥¤ кап≥тулювала.
ѕ≥сл¤ кап≥тул¤ц≥њ б≥льша частина ‘ранц≥њ була окупована фашистською Ќ≥меччиною. ” частин≥ п≥вденних ≥ п≥вденно-сх≥дних район≥в, де збереглис¤ ≥нститути французькоњ державност≥, утворилас¤ Ђдержава ¬≥ш≥ї Ч за назвою курортного м≥стечка, де м≥стилас¤ резиденц≥¤ ур¤ду. ÷е була мар≥онеткова держава, ¤ка, за задумом г≥тлер≥вц≥в, мала нейтрал≥зувати ≤ французький флот, ≥ колон≥альн≥ в≥йська. ” листопад≥ 1942 року г≥тлер≥вц≥ ввели своњ в≥йська на територ≥ю ¬≥ш≥ ≥ л≥кв≥дували залишки Ђв≥ш≥йськоњ державност≥ї, а разом тим ≥ “ретьоњ республ≥ки.
2. ƒержавний устр≥й та пол≥тичний режим „етвертоњ республ≥ки.
Ѕоротьбу з фашистськими окупантами вели вс≥ патр≥отичн≥ сили ‘ранц≥њ.
Ќа територ≥њ ‘ранц≥њ боротьбу проти окупант≥в очолили комун≥сти, п≥д кер≥вництвом ¤ких в окремих районах, на п≥дприЇмствах створювалис¤ народн≥ ком≥тети ≥ ком≥тети д≥њ. ƒругий центр руху опору був створений генералом де √оллем в ем≥грац≥њ (У¬≥льна ‘ранц≥¤Ф) Ц в Ћондон≥. ѕоступово в≥дбувалос¤ обТЇднанн¤ нац≥онально-визвольних сил ≥ розвиток њх орган≥зац≥йноњ структури. ѕ≥сл¤ обТЇднанн¤ французького ≥ лондонського центр≥в у травн≥ 1943 року в јлжир≥ був створений Їдиний ‘ранцузький ком≥тет нац≥онального визволенн¤. ” 1944 роц≥ в≥н був перетворений на “имчасовий ур¤д ‘ранцузькоњ республ≥ки на чол≥ з де √олем. ќдночасно була сформована онсультативна асамбле¤, до ¤коњ ув≥йшли представники вс≥х пол≥тичних парт≥й ≥ груп, що боролис¤ за визволенн¤ ‘ранц≥њ. Ќа к≥нець 1944 року ‘ранц≥¤ в основному була зв≥льнена.
ѕеред п≥сл¤воЇнною ‘ранц≥Їю постало безл≥ч важливих проблем: економ≥чних, соц≥альних, пол≥тичних. ќднак центральним питанн¤м внутр≥шньопол≥тичного житт¤ крањни, навколо ¤кого розгорнулас¤ гостра боротьба, стало питанн¤ нового державного ладу, проблема новоњ конституц≥њ ‘ранц≥њ.
ѕол≥тичн≥ парт≥њ по-р≥зному у¤вл¤ли соб≥ перспективи розвитку державного ладу ‘ранц≥њ, а в умовах багатопарт≥йност≥ це вело до по¤ви значноњ к≥лькост≥ програм, розмежуванн¤ пол≥тичних сил.
Ќа цьому парт≥йному фон≥ ≥ розгорнулас¤ боротьба за майбутню конституц≥ю ‘ранц≥њ, в ход≥ ¤коњ були сформульован≥ три основн≥ програми:
1. омун≥сти вважали необх≥дним створити демократичну парламентську республ≥ку з суверенними Ќац≥ональними зборами. ƒругу палату вони хот≥ли скасувати, владу президента обмежити. омун≥сти вважали необх≥дним дати в онституц≥њ перел≥к основних прав ≥ свобод людини ≥ громад¤нина.
2. √енерал де √олль намагавс¤ побудувати президентську республ≥ку, де буде сильний голова держави, авторитетний ур¤д.
3. –адикали пропонували в≥дновити онституц≥ю 1875 року ≥ “ретю республ≥ку.
Ѕ≥льш≥сть пол≥тик≥в напол¤гала на необх≥дност≥ прийн¤тт¤ новоњ онституц≥њ. ” серпн≥ 1945 року “имчасовий ур¤д ‘ранц≥њ вир≥шив провести вибори до ”становчих збор≥в ≥ референдум. ¬иборц≥ повинн≥ були в≥дпов≥сти на два запитанн¤: 1) хочете ви, щоб була прийн¤та нова конституц≥¤ чи щоб залишились у сил≥ конституц≥йн≥ закони 1875 року? 2) чи вважаЇте ви, що проект конституц≥њ, прийн¤тий ”становчими зборами, сл≥д затвердити на референдум≥? Ѕ≥льш≥сть вибор≥в 21 жовтн¤ 1945 року дала позитивну в≥дпов≥дь на обидва запитанн¤.
Ќа виборах до ”становчих збор≥в найб≥льшу к≥льк≥сть голос≥в з≥брали комун≥сти (б≥льше пТ¤ти м≥льйон≥в), ¤к≥ ув≥йшли до складу ур¤ду на чол≥ з генералом де √оллем. Ќезабаром в≥дбувс¤ конфл≥кт м≥ж установчими зборами ≥ де √оллем, внасл≥док чого в≥н у с≥чн≥ 1946 року подав у в≥дставку.
” кв≥тн≥ 1946 року проект конституц≥њ побудований на комун≥стичних засадах (однопалатний парламент, обмеженн¤ президентськоњ влади тощо) був схвалений ”становчими зборами, але на референдум≥ 5 травн¤ 1946 року був в≥дхилений б≥льш≥стю француз≥в.
” червн≥ 1946 року в≥дбулис¤ нов≥ вибори до ”становчих збор≥в. ƒругий проект був компром≥сним, в≥н враховував платформи р≥зних пол≥тичних парт≥й ≥ на референдум≥ 13 жовтн¤ 1946 року був затверджений.
Ќова конституц≥¤, ¤ка була вже пТ¤тнадц¤тою в ≥стор≥њ ‘ранц≥њ, проголошувала, що Увс¤ка людська ≥стота незалежно в≥д раси, рел≥г≥њ ≥ в≥роспов≥данн¤ маЇ нев≥дТЇмн≥ ≥ св¤щенн≥ праваФ. ќсновний закон урочисто п≥дтверджував Управа ≥ свободи людини ≥ громад¤нина, котр≥ осв¤тила ƒекларац≥¤ прав 1789 рокуФ.
” своњй преамбул≥ онституц≥¤ 1946 року проголошувала важлив≥ Уеконом≥чн≥, пол≥тичн≥ ≥ соц≥альн≥ принципиФ. ∆≥нкам гарантувалис¤ у вс≥х галуз¤х р≥вн≥ права з чолов≥ками. ожен повинен працювати ≥ мати право на одержанн¤ посади. √арантувалос¤ право на утворенн¤ профсп≥лок ≥ роботу в них, на страйк Ув межах законуФ, на колективний догов≥р. Ќац≥¤ гарантуЇ вс≥м, було сказано в онституц≥њ, зокрема д≥т¤м, матер¤м ≥ л≥тн≥м труд≥вникам, Уохорону здоровТ¤, матер≥альне забезпеченн¤, в≥дпочинок ≥ дозв≥лл¤Ф. ќрган≥зац≥¤ Усусп≥льноњ безкоштовноњ ≥ св≥тськоњ осв≥ти вс≥х ступен≥вФ проголошувалась обовТ¤зком держави.
«а формою правл≥нн¤ ‘ранц≥¤ була Усв≥тською, демократичною ≥ соц≥альноюФ парламентською республ≥кою.
ѕарламент складавс¤ з двох палат: Ќац≥ональних збор≥в ≥ –ади –еспубл≥ки. ќбидв≥ палати обиралис¤: Ќац≥ональн≥ збори Ц на засадах загального ≥ пр¤мого виборчого права на пТ¤ть рок≥в, –ада –еспубл≥ки Ц комунами ≥ департаментами на засадах загального ≥ непр¤мого виборчого права.
Ќац≥ональн≥ збори проголошувалис¤ Їдиним законодавчим органом крањни, ¤кий не м≥г Упередати це правоФ (ст.13), тобто делегувати своњ законодавч≥ повноваженн¤. Ќац≥ональн≥ збори мали вийн¤ткове право ратиф≥кац≥њ ≥ денонсац≥њ м≥жнародних договор≥в, оголошенн¤ в≥йни ≥ таке ≥нше.
–ада –еспубл≥ки отримала лише дорадч≥ функц≥њ, њњ рекомендац≥њ не були обовТ¤зковими дл¤ Ќац≥ональних збор≥в. ¬ерхн¤ палата лише вносила поправки до законопроект≥в, прийн¤тих Ќац≥ональними зборами.
√лавою держави був президент республ≥ки, ¤кий обиравс¤ на сум≥сному зас≥данн≥ палат парламенту строком на с≥м рок≥в (ст.29). ¬≥н призначав голову ур¤ду, державних радник≥в, член≥в ¬ерховноњ ради ≥ ом≥тету Ќац≥ональноњ оборони, головував у рад≥ м≥н≥стр≥в. ѕрезидент промульгуЇ закони прот¤гом дес¤ти дн≥в, п≥дписуЇ ≥ ратиф≥куЇ м≥жнародн≥ договори ≥ т.д. однак н≥¤ких надзвичайних повноважень онституц≥¤ президенту не давала. Ѕ≥льше того, кожен акт президента п≥дписувавс¤ головою ради м≥н≥стр≥в ≥ одним ≥з м≥н≥стр≥в (ст.38).
¬иконавча влада за конституц≥Їю, вручалас¤ рад≥ м≥н≥стр≥в на чол≥ з њњ головою. ÷ей орган очолював безпосереднЇ державне управл≥нн¤ крањною. ¬ його розпор¤дженн≥ знаходивс¤ розгалужений бюрократичний чиновницький апарат.
онституц≥¤ покладала на м≥н≥стр≥в колективну в≥дпов≥дальн≥сть перед Ќац≥ональними зборами за загальну пол≥тику каб≥нету ≥ ≥ндив≥дуальну в≥дпов≥дальн≥сть за њх особисту д≥¤льн≥сть. ѕрацював ур¤д п≥д контролем Ќац≥ональних збор≥в, ¤к≥ мали можлив≥сть абсолютною б≥льш≥стю голос≥в в≥дмовити каб≥нету в дов≥р≥. “ака в≥дмова т¤гла за собою колективну в≥дставку каб≥нету. јле, ¤кщо прот¤гом 18 м≥с¤ц≥в в≥дбудутьс¤ дв≥ м≥н≥стерськ≥ кризи, рада м≥н≥стр≥в Уможе прийн¤ти р≥шенн¤ про розпуск Ќац≥ональних збор≥вФ (ст. 51).
онституц≥¤ зберегла в недоторканност≥ колишню систему м≥сцевого управл≥нн¤ ≥ суворий контроль з боку ур¤ду за органами м≥сцевого самовр¤дуванн¤.
3. ƒержавний устр≥й та пол≥тичний режим ѕТ¤тоњ республ≥ки.
—тановленн¤ державного ладу ‘ранц≥њ в т≥й форм≥, ¤ка була закр≥плена онституц≥Їю 1946 року, не було повн≥стю проведене в житт¤. ѕол≥тична система, ¤ка базувалас¤ на класичному парламентаризм≥, ви¤вилас¤ нездатною швидко ≥ активно реагувати на складн≥ соц≥ально-економ≥чн≥ проблеми. „ерез це в≥дбувалис¤ пост≥йн≥ зм≥ни в пол≥тичному режим≥ „етвертоњ республ≥ки.
” 1951 роц≥ Ќац≥ональн≥ збори приймають резолюц≥ю про перегл¤д онституц≥њ 1946 року. ” 1954 роц≥ була проведена конституц≥йна реформа. ¬≥дбулос¤ фактичне посиленн¤ рол≥ впливу президента республ≥ки, значно розширилис¤ права ≥ можливост≥ ур¤ду, прост≥шим став процес його формуванн¤. «м≥нивс¤ статус верхньоњ палати Ц –ади республ≥ки, ¤к≥й були надан≥ майже вс≥ права ≥ повноваженн¤ довоЇнного сенату.
Ѕ≥льшого реакц≥¤ зробити не змогла, онституц≥¤ 1946 року висто¤ла.
” 1956 роц≥ на виборах до Ќац≥ональних збор≥в компарт≥¤ знову здобула перемогу. ≤де¤ народного фронту стаЇ попул¤рною. « другого боку, монопол≥стична буржуаз≥¤ вимагаЇ л≥кв≥дац≥њ демократичних ≥нститут≥в, вона прагне до сильноњ президентськоњ влади. “ак утворюютьс¤ умови дл¤ л≥кв≥дац≥њ „етвертоњ республ≥ки.
” 1957 роц≥ у ‘ранц≥њ п≥д≥ймаЇтьс¤ нова хвил¤ соц≥ально-пол≥тичних суперечностей, ¤к≥ були обумовлен≥ в≥йною в јлжир≥, п≥двищенн¤м ц≥н, зростанн¤м залежност≥ в≥д —Ўј ≥ т. д.
ѕол≥тичн≥ парт≥њ по-р≥зному намагаютьс¤ вивести крањну з кризи. омун≥сти закликають до створенн¤ нового Ќародного фронту, водночас актив≥зуютьс¤ профашистськ≥ елементи. ” травн≥ 1958 року спалахуЇ заколот в≥йськових у јлжир≥. «а таких умов 1 червн¤ 1958 року парламент доручаЇ де √оллю сформувати ур¤д ≥ надаЇ йому надзвичайн≥ повноваженн¤.
ƒе √олль розпускаЇ Ќац≥ональн≥ збори на Укан≥кулиФ ≥ створюЇ ком≥с≥ю дл¤ п≥дготовки новоњ онституц≥њ. „ерез 20 дн≥в проект онституц≥њ був готовий, а 28 вересн¤ 1958 року в≥н був схвалений на референдум≥. 6 жовтн¤ 1958 року онституц≥¤ ѕ¤тоњ республ≥ки набрала чинност≥.
—труктура онституц≥њ 1958 року в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д попередньоњ онституц≥њ 1946 року. Ќевелика за обс¤гом преамбула хоч ≥ згадуЇ про права людини ≥ про ƒекларац≥ю 1789 року, однак не даЇ, ¤к це було в онституц≥њ 1946 року, перел≥ку економ≥чних та пол≥тичних прав громад¤н. ѕобудована нова онституц≥¤ за такою схемою: президент Ц ур¤д Ц парламент.
÷ентр вс≥Їњ пол≥тичноњ системи за онституц≥Їю Ц президент –еспубл≥ки. ќбираЇтьс¤ в≥н особливою колег≥Їю виб≥рник≥в на с≥м рок≥в. ѕрезидент Устежить за додержанн¤м онституц≥њФ, забезпечуЇ своњм арб≥тражем нормальне функц≥онуванн¤ державних орган≥в. У¬≥н Ї гарантом нац≥ональноњ незалежност≥, територ≥альноњ ц≥л≥сност≥Ф (ст. 5). …ому надан≥ широк≥ пост≥йн≥ прерогативи. ¬≥н призначаЇ премТЇр-м≥н≥стра, головуЇ в рад≥ м≥н≥стр≥в, зд≥йснюЇ призначенн¤ на цив≥льн≥ ≥ в≥йськов≥ посади, в≥н Ї головою «бройних сил ≥ т. ≥н. ѕрезидент республики обнародуЇ закони прот¤гом 15-ти д≥б, в≥н може до зак≥нченн¤ цього терм≥ну вимагати в≥д парламенту нового обговоренн¤ закону. ѕрезидент маЇ право передати на референдум законопроект, що стосуЇтьс¤ орган≥зац≥њ державноњ влади може достроково розпустити нац≥ональн≥ збори.
ќсобливе значенн¤ маЇ статт¤ 16 онституц≥њ, ¤ка надаЇ президенту надзвичайн≥ повноваженн¤. У оли установленн¤ –еспубл≥ки, незалежн≥сть нац≥њ, ц≥л≥сн≥сть њњ територ≥њ ≥ виконанн¤ нею м≥жнародних обовТ¤зк≥в опин¤тьс¤ п≥д серйозною ≥ безпосередньою загрозоюФ, а нормальне функц≥онуванн¤ орган≥в державноњ влади буде порушене, президент республ≥ки УвживаЇ заход≥в, ¤к≥ диктуютьс¤ обставинамиФ. ўоб скористатис¤ такою можлив≥стю президенту сл≥д було провести оф≥ц≥йн≥ консультац≥њ з премТЇр-м≥н≥стром, головами палат парламенту а також онституц≥йною радою.
ƒруге м≥сце в державному механ≥зм≥ ѕТ¤тоњ республ≥ки займав ур¤д, ¤кий УвизначаЇ ≥ зд≥йснюЇ пол≥тику Ќац≥њФ (ст. 20). ” його розпор¤дженн≥ знаходились адм≥н≥стративн≥ органи та збройн≥ сили. ѕремТЇр-м≥н≥стр пос≥дав особливе м≥сце в ц≥й структур≥. ¬≥н керував д≥¤льн≥стю ур¤ду, в≥дпов≥дав за нац≥ональну оборону, забезпечував виконанн¤ закон≥в.
4. ќсновн≥ джерела та риси права.
ƒл¤ ‘ранц≥њ у XX ст. дом≥нуючим джерелом права, ¤к ≥ ран≥ше, залишаЇтьс¤ закон, ≥ передус≥м кодекс. ” пер≥од м≥ж двома св≥товими в≥йнами у ‘ранц≥њ продовжували д≥¤ти цив≥льний ≥ торговий кодекси Ќаполеона. « урахуванн¤м зм≥н у сусп≥льному розвитку до них вносилис¤ суттЇв≥ поправки. «аконом в≥д 1925 року, окр≥м акц≥онерних товариств, дозволено було створенн¤ товариств ≥з обмеженою в≥дпов≥дальн≥стю; власник земл≥ не м≥г без дозволу держави використовувати руш≥йну силу води; ур¤д, пославшись на ≥нтереси безпеки пов≥тр¤ного сполученн¤, м≥г зруйнувати будь-¤ку споруду. Ѕув спрощений пор¤док вилученн¤ приватних земель на потреби зал≥зничного ≥ промислового буд≥вництва, дл¤ спорудженн¤ в≥йськових баз ≥ т.п. «аконодавство надаЇ можлив≥сть дл¤ примусового продажу земл≥.
¬≥дбуваЇтьс¤ пом≥тний в≥дступ, ¤к в законодавств≥ так ≥ в судов≥й практиц≥, в≥д класичних принцип≥в договору: свободи договору, р≥вност≥ стор≥н у договор≥, його юридичноњ непорушност≥.
ƒержавно-адм≥н≥стративне втручанн¤ у сферу догов≥рних в≥дносин порушуЇ свободу договору. ќкрем≥ м≥н≥стерства або в≥домства отримують право нормувати ц≥н≥ ≥ визначати р¤д ≥нших умов договор≥в, регламентувати загальний обс¤г угод , ¤к≥ зд≥йснюютьс¤ окремими компан≥¤ми.
Ќер≥вн≥сть стор≥н у договор≥ обумовлювалас¤ не т≥льки њх р≥зною економ≥чною силою, але й юридичними догов≥рними формами, ¤к≥ часто д≥ставали санкц≥ю ур¤ду. ¬елик≥ компан≥њ отримували в≥д ур¤ду дозв≥л на самост≥йне складанн¤ формул¤ру або договору приЇднанн¤, ¤кий не м≥г бути зм≥нений контрагентом. ” таких договорах зникаЇ юридична р≥вн≥сть стор≥н. ¬они ставили укладача формул¤ру в прив≥лейоване становище, дозвол¤ли йому включати в догов≥р виг≥дн≥ т≥льки дл¤ нього умови.
онтрагенту залишалос¤ УприЇднатис¤Ф, тобто прийн¤ти догов≥р без обговоренн¤. “ак≥ договори отримали назву Удоговор≥в приЇднанн¤Ф.
«м≥нивс¤ погл¤д ≥ на принципи непорушност≥ договору. ƒержавна рада ≥ судов≥ органи, щоб зв≥льнити боржника в≥д в≥дпов≥дальност≥ за невиконанн¤ зобовТ¤занн¤, почали використовувати доктрину Упро непередбачен≥ обставиниФ. —удд≥ визнавали правом≥рн≥сть роз≥рванн¤ або зм≥ни договору, ¤кщо обставини на час виконанн¤ договору радикально зм≥нилис¤ пор≥вн¤но з тим, ¤кими вони на момент його укладенн¤.
“ривалий час м≥жнародн≥ звТ¤зки монопол≥й, њх всесв≥тнЇ переплет≥нн¤ залишалис¤ у ‘ранц≥њ за сферою державного регулюванн¤. «акон в≥д 1967р. постановл¤Ї, що будь-¤ке товариство, органи управл≥нн¤ ¤кого знаход¤тьс¤ на територ≥њ ‘ранц≥њ, п≥дкор¤Їтьс¤ французьким законам.
” XXст. у законодавств≥ багато уваги прид≥л¤лос¤ с≥мейному праву. ” 1907роц≥ французьке законодавство дозволило ж≥нц≥-роб≥тниц≥ в≥льно, незалежно в≥д чолов≥ка, розпор¤джатис¤ зароб≥тком. ” 1938 роц≥ закон визнав за одруженою ж≥нкою право обирати м≥сце проживанн¤. Ќарешт≥, законом 1965 року ж≥нц≥ було надане право займатис¤ профес≥йною д≥¤льн≥стю незалежно в≥д бажанн¤ чолов≥ка.
Ѕули введен≥ де¤к≥ положенн¤ про захист позашлюбних ≥ покинутих батьком д≥тей.
ѕодальшу регламентац≥ю одержали майнов≥ в≥дносини подружж¤. ƒ≥¤ли два основних види правового режиму с≥мейного майна: догов≥рний ≥ легальний.
¬иникненн¤ першого повТ¤зано з укладенн¤м шлюбного контракту, ¤кий складавс¤ до реЇстрац≥њ шлюбу. онтракт визначав правовий режим майна, кожного з подружж¤, ¤ке належало њм до шлюбу, а також майна набутого у шлюб≥ ≥ ≥нш≥ майнов≥ питанн¤.
” випадку легального правового режиму встановлювалась сп≥льн≥сть майна, тобто все майно набуте в шлюб≥ належить подружжю, але особистою власн≥стю кожного Ї дошлюбне майно, а також майно, ¤ке кожен з подружж¤ одержав п≥д час шлюбу у вигл¤д≥ спадщини чи подарунку. ќсобистим майном кожного Ї також майно придбане за рахунок прибутк≥в в≥д дошлюбноњ власност≥.
“рудове право ¤к окрема самост≥йна галузь оформл¤Їтьс¤ п≥д пр¤мим впливом орган≥зованого роб≥тничого руху лише у ’’ ст.. ¬ 1919 роц≥ було визнане право профес≥йних сп≥лок укладати колективн≥ договори. ” 1936 роц≥ ур¤д Ќародного фронту зробив колективн≥ договори профсп≥лок складовою частиною ур¤довоњ пол≥тики. ѕраво роб≥тничого класу на утворенн¤ профес≥йних сп≥лок, на укладенн¤ колективних договор≥в отримало закр≥пленн¤ в онституц≥њ ‘ранц≥њ 1946 року.
¬ результат≥ боротьби роб≥тник≥в у 1919 роц≥ був введений восьмигодинний робочий день, а п≥зн≥ше законодавство Ќародного фронту встановлюЇ 40-годинний робочий тиждень ≥ оплачувану в≥дпустку. ѕ≥сл¤ ƒругоњ св≥товоњ в≥йни був встановлений м≥н≥мум зароб≥тноњ плати.
¬ 1945-1946 роках було прийн¤то р¤д нормативних акт≥в по соц≥альному страхуванню. ¬они передбачали право на пенс≥ю кустар¤м, рем≥сникам, вводили пенс≥њ за в≥ком, за ≥нвал≥дн≥стю, у звТ¤зку з втратою годувальника, матер≥альне забезпеченн¤ у раз≥ хвороби або втрати працездатност≥.
«а законом 1938 року оплата прац≥ ж≥нок прир≥внювалас¤ до оплати прац≥ чолов≥к≥в.
ѕраво на пенс≥ю по старост≥ мають по французькому закону особи, ¤к≥ дос¤гли 60 рок≥в. ¬они одержують 20% середнього зароб≥тку. ѕо дос¤гненн≥ 65 рок≥в вони набувають право на пенс≥ю в розм≥р≥ 40% середнього зароб≥тку. ≤снують певн≥ обмежувальн≥ умови, так≥ ¤к Ц певний страховий стаж, робочий стаж.
” галуз≥ крим≥нального права тривалий час д≥¤в рим≥нальний кодекс 1810 року, до ¤кого неодноразово вносилис¤ р≥зного роду доповненн¤ ≥ зм≥ни. «начно посилив каральн≥ санкц≥њ закон, прийн¤тий 4 червн¤ 1960 року. ƒл¤ ш≥стнадц¤ти склад≥в злочин≥в Їдиною м≥рою покаранн¤ визнавалас¤ смертна кара. ƒл¤ ≥нших склад≥в передбачалис¤ дов≥чне увТ¤зненн¤, дов≥чний гам≥вний д≥м, увТ¤зненн¤ на строк в≥д дес¤ти до двадц¤ти рок≥в. ”сього було перегл¤нуто 38 статей рим≥нального кодексу 1810 року.
” 1992 роц≥ був прийн¤тий, а в 1994 роц≥ набрав чинност≥ новий рим≥нальний кодекс ‘ранц≥њ, ¤кий вт≥лив сучасн≥ тенденц≥њ в крим≥нально-правов≥й пол≥тиц≥ крањни. одекс продовжуЇ курс на посиленн¤ крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за особливо небезпечн≥ злочини (тероризм, виробництво ≥ поширенн¤ наркотик≥в, рекет ≥ т.≥н.), але одночасно передбачаЇ певну гуман≥зац≥ю покарань. “ак, у ньому зам≥нена смертна кара дов≥чним увТ¤зненн¤м.
«а час≥в Ќародного фронту в 30-х роках було видано дек≥лька закон≥в, спр¤мованих проти фашистських виступ≥в: Уѕро нос≥нн¤ зброњ п≥д час демонстрац≥йФ, Уѕро розпуск бойових груп ≥ приватноњ м≥л≥ц≥њФ ≥ т.≥н.. « метою захисту зовн≥шньоњ безпеки в 1934, 1939 ≥ 1940 роках приймаютьс¤ закони про шпигунство.
” звТ¤зку з катастроф≥чним зменшенн¤м д≥тород≥нн¤ у ‘ранц≥њ ур¤д спод≥вавс¤ виправити становище за допомогою крим≥нальних закон≥в 1920, 1924, 1934 рок≥в, ¤к≥ встановлювали покаранн¤ за п≥дбурюванн¤ до аборту, залишенн¤ с≥мТњ тощо.
ѕ≥сл¤ ƒругоњ св≥товоњ в≥йни основну увагу крим≥нальне законодавство прид≥л¤Ї пол≥тичним злочинам, боротьб≥ з роб≥тничим рухом. ” 1947 роц≥ зТ¤вл¤Їтьс¤ «акон Ўумана (Уѕро захист республ≥киФ). ƒес¤тир≥чне увТ¤зненн¤ загрожувало тим, хто орган≥зовував страйки ≥ боровс¤ з штрейкбрехерами. ƒекретом, виданим у 1950 роц≥, боротьба проти перевезенн¤ зброњ прир≥внювалас¤ до Удержавноњ зрадиФ. ўоправда, поступово в≥дбувалас¤ демократизац≥¤ крим≥нального права: в 1981 роц≥ була скасована кара на смерть, покаранн¤ за де¤к≥ злочини було обмежене штрафами.
