“ема є 3.4. ¬иникненн¤ ≥ розвиток буржуазноњ держави ≥ права у Ќ≥меччин≥. 

1. Ќ≥меччина п≥сл¤ ¬≥денського конгресу.
2. –еволюц≥¤ 1848р. ≥ њњ вплив на розвиток н≥мецьких держав.
3. ”творенн¤ Ќ≥мецькоњ ≥мпер≥њ.  онституц≥¤ 1871 року.
4. ’арактерн≥ риси права.

1) Ќ≥меччина п≥сл¤ ¬≥денського конгресу.

Ќ≥меччина п≥зн≥ше за ≥нш≥ Ївропейськ≥ крањни стала на шл¤х кап≥тал≥стичного розвитку. јграрн≥ реформи 1807, 1816 ≥ 1821 рок≥в в ѕрус≥њ та ≥нших н≥мецьких державах мали обмежений характер. “орг≥вл¤ була слабо розвинутою. Ќечисленн≥ м≥ста по сут≥ були лише резиденц≥¤ми государ≥в.
–озширенн¤ кап≥тал≥стичного виробництва стримувалось кр≥пацтвом, пол≥тичною роздроблен≥стю та засилл¤м консервативних елемент≥в у державному апарат≥.
Ќа початку ’≤’ ст. Ќ≥меччина, ¤к ≥ ран≥ше, складалась ≥з багатьох держав з власними митними системами, органами управл≥нн¤, законодавствами, системами м≥р ≥ ваги. ”р¤ди цих держав мало ц≥кавили проблеми загальнон≥мецькоњ Їдност≥, в галуз≥ внутр≥шньоњ ≥ зовн≥шньоњ пол≥тики вони керувались лише власними ≥нтересами. ƒо наполеон≥вських в≥йн абсолютна монарх≥¤ в цих державах була переважною формою правл≥нн¤. 
Ќаполеон, розбивши австр≥йськ≥ в≥йська, поклав к≥нець ≥снуванню —в¤щенноњ –имськоњ ≥мпер≥њ. ¬ серпн≥ 1806 року ‘ранц ≤≤ в≥дмовивс¤ в≥д титула њњ ≥мператора. ћ≥жнародний авторитет √абсбург≥в було п≥д≥рвано. ѕол≥тична самост≥йн≥сть багатьох феодальних держав була л≥кв≥дована, вони перетворились на васал≥в наполеон≥вськоњ ‘ранц≥њ.
ѕоразка французькоњ арм≥њ в –ос≥њ допомогла н≥мецьким державам здобути незалежн≥сть. ѕевний внесок в перемогу над Ќаполеоном, кр≥м –ос≥њ внесли јвстр≥¤ ≥ ѕрус≥¤.
30 травн¤ 1814 року у ѕариж≥ був п≥дписаний догов≥р м≥ж державами-переможц¤ми та переможеною ‘ранц≥Їю. ÷ей догов≥р позбавив останню ус≥х територ≥й, завойованих нею у в≥йнах к≥нц¤ XVIII Ц початку XIX ст. ” вересн≥ 1814 р. у ¬≥дн≥ з≥бравс¤ найб≥льш представницький з дипломатичних конгрес≥в, ¤к≥ скликалис¤ коли б то не було ран≥ше. Ќа нього з'њхалис¤ 216 представник≥в ус≥х Ївропейських держав за вин¤тком ќсманськоњ ≥мпер≥њ. 3-го с≥чн¤ 1815р. јнгл≥¤, јвстр≥¤ та переможена ‘ранц≥¤ уклали м≥ж собою таЇмний союз з метою протид≥њ планам рос≥йського та прусського ур¤д≥в у польському та саксонському питанн¤х. Ќов≥ союзники нав≥ть об≥ц¤ли один одному в≥йськову допомогу в раз≥ необх≥дност≥. ¬ результат≥ њх об'Їднаного тиску на ѕрусс≥ю т≥й довелос¤ примиритис¤ з корекц≥Їю власних масштабних план≥в. ƒо ѕрусс≥њ в≥дходила лише п≥вн≥чна частина —аксон≥њ, а п≥вденна залишалас¤ самост≥йним корол≥вством. ¬она ж отримала додатково ѕознань ≥ •данськ з≥ складу колишнього ¬еликого герцогства ¬аршавського (що суперечило планам –ос≥њ на ц≥ територ≥њ), а також шведську ѕомеран≥ю, –ейнську пров≥нц≥ю та ¬естфал≥ю. ќстанн≥ дв≥ пров≥нц≥њ були найб≥льш розвинутими в економ≥чному в≥дношенн≥ н≥мецькими земл¤ми, важливим було ≥ њх стратег≥чне становище. √аличина тод≥ ж була передана јвстр≥њ.
9 червн¤ 1815р. був п≥дписаний √енеральний заключний акт ¬≥денського конгресу. « масиву н≥мецькомовних держав та частини волод≥нь јвстр≥йськоњ ≥мпер≥њ ¬≥денський конгрес створив Ќ≥мецький союз. ƒо нього ув≥йшли 34 монарх≥њ та 4 в≥льних м≥ста (√амбург, Ѕремен, Ћюбек та ‘ранкфурт-на-ћайн≥). ѕрусськ≥ та австр≥йськ≥ волод≥нн¤ включалис¤ до Ќ≥мецького союзу не повн≥стю. « прусських - поза —оюзом залишалас¤ —х≥дна ѕрусс≥¤ та ѕознань, з австр≥йських -√аличина, ”горщина та б≥льша частина п≥вденнослов'¤нських областей ≥мпер≥њ. јвстр≥йський канцлер ћеттерн≥х добивс¤ гегемон≥њ јвстр≥њ в Ќ≥мецькому союз≥ ≥ розгл¤дав його ¤к знар¤дд¤ австр≥йськоњ пол≥тики. “им самим јвстр≥¤ перетворювалас¤ на жандарма ™вропи.  ер≥вний орган Ќ≥мецького союзу - т. зв. —оюзний сейм турбувавс¤ в першу чергу про збереженн¤ Ївропейського статус-кво: державних кордон≥в, монарх≥чних режим≥в, пол≥тичноњ ≥зол¤ц≥њ –ос≥њ та збереженн¤ пол≥тичноњ роздробленост≥ н≥мецьких земель. ѕ≥сл¤ вражаючих перемог над Ќаполеоном –ос≥¤, намагалас¤ претендувати на роль пров≥дноњ Ївропейськоњ сили. ÷е не в≥дпов≥дало ≥нтересам жодноњ з Ївропейських наддержав Ч јнгл≥њ, јвстр≥њ, ‘ранц≥њ. —проби –ос≥њ опертис¤ на союз з ѕрусс≥Їю викликали зрозум≥ле занепокоЇнн¤ у ¬≥дн≥, Ћондон≥ та ѕариж≥. ¬ результат≥ цього ѕрусс≥њ, ¤к менш сильному учаснику нам≥чуваноњ коал≥ц≥њ, дозволили дещо зм≥цнити своњ позиц≥њ, але ц≥ною розриву з –ос≥Їю. ќстанн¤ п≥дтримувала прагненн¤ ѕрусс≥њ захопити усю —аксон≥ю, але в свою чергу претендувала на герцогство ¬аршавське з ѕознанню та √данськом включно.
—оюзний сейм (бундестаг) - рада уповноважених окремих н≥мецьких монарх≥в - перебував у ‘ранкфурт≥-на-ћайн≥. ¬ —оюз≥ не ≥снувало н≥ сп≥льного судового органу, н≥ об'Їднаного дипломатичного представництва, н≥ загальноњ арм≥њ. –≥шенн¤ сейму ставали обов'¤зковими лише за умови њх визнанн¤ ус≥ма суверенними государ¤ми - членами —оюзу. “им самим Ќ≥мецький союз був слабкою конфедерац≥Їю, позбавленою реальноњ сили ≥ значенн¤.
¬олод≥нн¤ ѕрусс≥њ були роз'Їднан≥ ≥ складалис¤ з двох основних частин. —х≥дна частина включала давн≥ прусськ≥ пров≥нц≥њ та ѕознань, зах≥дна - –ейнську область та ¬естфал≥ю. ќбидв≥ частини корол≥вства були розд≥лен≥ земл¤ми ≥нших н≥мецьких государ≥в, в≥др≥зн¤лис¤ вони ≥ за своњм внутр≥шн≥м сусп≥льним ладом. ” сх≥дних пров≥нц≥¤х панувало крупне пом≥щицьке землеволод≥нн¤ (м≥сцевих пом≥щик≥в називали юнкерами). ёнкерам належала на селах вища пол≥цейська влада ≥ вотчинна юрисдикц≥¤. —ел¤нство, особисто в≥льне п≥сл¤ реформи 1807 р., але пол≥тично безправне ≥ позбавлене земл≥, продовжувало нести панщину ≥ платити оброки. ¬ зах≥дних волод≥нн¤х ѕрусського корол≥вства, ¤к≥ довго перебували п≥д управл≥нн¤м француз≥в, сел¤нство уже вив≥льнилос¤ з-п≥д кр≥посноњ залежност≥, в житт¤ ірунтовно ув≥йшли буржуазн≥ пор¤дки ≥ створене французькою революц≥Їю законодавство, р≥вн≥сть ус≥х громад¤н перед законом, гласне судочинство тощо. ѕом≥щицька юрисдикц≥¤, що збер≥галас¤ на сход≥ ѕрусс≥њ, тут давно уже припинила своЇ ≥снуванн¤. ÷¤ дуал≥стична модель прусськоњ держави мала де¤ке прит¤гальне значенн¤ - вона демонструвала певну толерантн≥сть њњ монарх≥в до м≥сцевих пор¤дк≥в ≥ звичањв та дозвол¤ла спод≥ватис¤, що в майбутньому цей принцип буде поширений ≥ на ≥нш≥ н≥мецьк≥ земл≥ в раз≥ њх можливого входженн¤ до складу ѕрусс≥њ. ѕевну роль в≥д≥гравали ≥ рел≥г≥йн≥ в≥дм≥нност≥ - у сх≥дн≥й частин≥ спов≥дувавс¤ переважно протестантизм, у зах≥дн≥й - католицизм. ” кожн≥й з восьми пров≥нц≥й ѕрусського корол≥вства д≥¤ли станов≥ ландтаги, не пов'¤зан≥ м≥ж собою, њх функц≥њ зводилис¤ до дорадчих при монарху.
ѕол≥тичний режим ≥нших н≥мецьких держав охоплював широкий спектр державно-правових моделей. Ќайт¤жчим було становище народних мас на п≥вноч≥ - у ћекленбурз≥, Ѕрауншвейз≥, ќльденбурз≥ та √ессен≥, де попередн≥ феодальн≥ пор¤дки були в≥дновлен≥ у повному об'Їм≥. ¬ чотирьох п≥вденнон≥мецких державах - Ѕавар≥њ, ¬юртемберз≥, Ѕаден≥ та ƒармштадт≥ були введен≥ конституц≥њ, дещо схож≥ на французьку ’арт≥ю 1814 р. ” √анновер≥ та —аксон≥њ поновлен≥ станов≥ ландтаги Ц анахрон≥зм нав≥ть не учорашньоњ, а позавчорашньоњ ≥сторичноњ епохи. “ака пол≥тична строкат≥сть виступала додатковою перепоною на шл¤ху об'Їднанн¤ ус≥х н≥мецьких земель, перетворенн¤ Ќ≥меччини у ц≥л≥сну та могутню державу.

–азом з тим, потреби економ≥ки, Їдн≥сть ≥сторичного минулого, мови ≥ традиц≥й усе нагальн≥ше вимагали н≥мецького возз'Їднанн¤. ¬ рол≥ об'Їднавчого центру, на думку н≥мецьких патр≥от≥в, могла виступити ѕрусс≥¤ в ¤кост≥ наймогутн≥шоњ з власне н≥мецьких держав. ѕол≥тична роздроблен≥сть н≥мецьких земель не дозвол¤ла н≥мецьк≥й буржуаз≥њ конкурувати з сус≥дн≥ми державами, оск≥льки кордони ≥ висок≥ митн≥ тарифи перешкоджали в≥льному руху товар≥в ≥ кап≥талу. як результат, н≥мецьк≥ товари були дорожчими ≥ мали нижчу ¤к≥сть. ÷≥каво, що вперше в св≥т≥ клеймо - ЂMade in...ї з'¤вилос¤ на англ≥йських товарах в середин≥ XIX ст. виключно з метою вир≥знити ¤к≥сн≥ англ≥йськ≥ вироби в≥д дешевих н≥мецьких п≥дробок. Ћише пол≥тичн≥ зм≥ни могли вивести н≥мецьку економ≥ку на вищий р≥вень, т≥льки об'Їднана держава давала н≥мецьк≥й буржуаз≥њ шанс на виживанн¤ у конкурентн≥й боротьб≥. ўе у 1818р. в ѕрусс≥њ був введений сп≥льний дл¤ ус≥х восьми пров≥нц≥й митний тариф. ѕ≥зн≥ше њњ ур¤д зд≥йснював пост≥йн≥ зусилл¤ по знищенню митних перегородок м≥ж прусськими волод≥нн¤ми та сус≥дн≥ми н≥мецькими державами. ” 1834 р. митний союз, нарешт≥, об'Їднав 18 держав з 23 млн. населенн¤. ÷е стало крупним пол≥тичним усп≥хом ѕрусс≥њ. Ќ≥мецька буржуаз≥¤ починаЇ розгл¤дати ѕрусс≥ю ¤к св≥й форпост в економ≥ц≥ та пол≥тиц≥, тим б≥льше, що јвстр≥¤ та њњ сател≥ти до митного союзу не ув≥йшли. 
–озвиток торг≥вл≥, розширенн¤ внутр≥шнього ринку, буд≥вництво дор≥г, особливо зал≥зниць, зруйнували державну обмежен≥сть ≥ партикул¤ризм у прав≥. Ѕуржуаз≥¤ потребувала свободи п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥. ќднак њњ сковували пол≥тичний лад ≥ законодавство.  онфл≥кт м≥ж буржуаз≥Їю та двор¤нством з кожним роком загострювавс¤. “≥льки буржуазна революц≥¤ могла знищити економ≥чне й пол≥тичне в≥дставанн¤ Ќ≥меччини в≥д передових крањн ™вропи.

2) –еволюц≥¤ 1848 року ≥ њњ вплив на розвиток н≥мецьких держав.

Ќаприк≥нц≥ 40-х рок≥в пол≥тична ситуац≥¤ в Ќ≥меччин≥ ускладнилась економ≥чною кризою та неврожаЇм. ¬иступи сел¤н загрожували перерости в сел¤нську в≥йну. ¬ березн≥ 1848 року в багатьох м≥стах Ќ≥меччини почалис¤ революц≥йн≥ демонстрац≥њ ≥ влада в Ѕаден≥, √ессен≥, ƒармштадт≥, ¬юртемберз≥ перейшла до рук л≥беральноњ буржуаз≥њ.  оал≥ц≥йн≥ буржуазно-двор¤нськ≥ ур¤ди були створен≥ в —аксон≥њ та Ѕавар≥њ. 
¬ столиц≥ ѕрусс≥њ Ѕерл≥н≥ революц≥йн≥ под≥њ почалис¤ 6 березн¤. 18 березн¤ був опубл≥кований указ ‘р≥др≥ха-¬≥льгельма IV про скликанн¤ об'Їднаного дл¤ ус≥х восьми прусських пров≥нц≥й ландтагу. ÷ей же документ проголошував необх≥дн≥сть прийн¤тт¤ новоњ конституц≥њ Ќ≥мецького союзу, ¤ка б передбачала створенн¤ загальнон≥мецьких збройних сил, л≥кв≥дац≥ю внутр≥шн≥х митниць тощо. ≤нший указ проголошував в≥дм≥ну цензури. 29 березн¤ у ѕрусс≥њ був сформований новий ур¤д, прем'Їром ¤кого став л≥дер рейнських л≥берал≥в  ампгаузен. Ѕ≥льш≥сть м≥н≥стерських портфел≥в опинилас¤ у руках обуржуазнених аристократ≥в. 
1 та 8 травн¤ 1848р. в≥дбулис¤ двоступенев≥ вибори до прусських ”становчих збор≥в. 22 травн¤ вони розпочали свою роботу.  ампгаузен поставив на обговоренн¤ цих збор≥в проект конституц≥њ, ¤ка передбачала збереженн¤ в ѕрусс≥њ монарх≥њ та запровадженн¤ двопалатного парламенту. ќдночасно ”становч≥ збори виступили проти демократичного вир≥шенн¤ аграр-
ного питанн¤. «окрема, вимога в≥дм≥ни феодальних повинно-
стей без викупу була в≥дкинута, що називаЇтьс¤, з порогу. 
Ќавесн≥ 1848 р. були проведен≥ вибори до загальнон≥мець-
кого парламенту. Ѕ≥льш≥сть отримали представники л≥беральноњ буржуаз≥њ. 
ѕоразка червневого повстанн¤ роб≥тник≥в у ѕариж≥ озна-
чала поворот Ївропейськоњ (в т. ч. ≥ н≥мецькоњ) л≥беральноњ буржуаз≥њ до союзу з феодальною аристократ≥Їю та монарх≥чними режимами. ÷е мало св≥й вплив ≥ на долю н≥мецького об'Їднанн¤. Ўанс зд≥йсненн¤ цього об'Їднанн¤ революц≥йним
шл¤хом, п≥д тиском широких народних мас одночасно з про-
веденн¤м назр≥лих демократичних перетворень був остаточно
упущений.
¬≥дразу п≥сл¤ поразки пролетар≥ату в ѕариж≥, в ѕрусс≥њ впав л≥беральний каб≥нет  ампгаузена ≥ був сформований контрреволюц≥йний ур¤д генерала ѕфул¤. ј 17 вересн¤ у Ѕерл≥н були введен≥ гвард≥йськ≥ полки. 3 листопада в Ѕерл≥н≥ утворилос¤ нове м≥н≥стерство графа Ѕранденбурга. ”с≥ л≥в≥ газети були закрит≥, нац≥ональна гвард≥¤ роззброЇна, демократичн≥ орган≥зац≥њ розпущен≥. 9 листопада державний переворот у ѕрусс≥њ завершивс¤. ѕрусськ≥ ”становч≥ збори були спершу переведен≥ до Ѕранденбурга, а 5 грудн¤ 1848 р. њх без особливого шуму розпустили. “од≥ ж населенню ѕрусс≥њ була Ђдарованаї досить л≥беральна конституц≥¤. ¬она гарантувала свободу слова, з≥брань та союз≥в представництво в палатах. —татт¤ 8 проголошувала недоторкан≥сть приватноњ власност≥. –азом з тим корол≥вська влада проголошувалас¤ ЂЅожою мил≥стюї.  ороль отримував у повноваженн¤ право абсолютного вето, безконтрольного управл≥нн¤ арм≥Їю, оголошенн¤ в≥йни. «бер≥галос¤ попереднЇ карне законодавство та податкова система, вводилис¤ певн≥ обмеженн¤ виборчого права.
”же 30 травн¤ 1849 р. король видав т. зв. Ђтрикласний виборчий законї, ¤ким була зд≥йснена в≥дм≥на загального виборчого права. «г≥дно цього документа, чолов≥че населенн¤ ѕрусс≥њ у в≥ц≥ в≥д тридц¤ти рок≥в под≥л¤лос¤ на три кур≥њ в залежност≥ в≥д р≥вн¤ сплачуваних податк≥в. ”с≥ три класи виборц≥в (в≥дпов≥дно - 153 тис., 409 тис. та 2651 тис. чол.) обирали по однаковому числу виборщик≥в. ¬ свою чергу, ц≥ виборщики шл¤хом в≥дкритого голосуванн¤ обирали депутат≥в прусського ландтагу. “ака процедура Ђвибор≥вї забезпечила в першому з обраних ландтаг≥в 250 з 350 депутатських м≥сць корол≥вським чиновникам.
31 с≥чн¤ 1850 р. ѕрусс≥¤ знову ж таки з рук корол¤, а не ландтагу, одержала нову конституц≥ю, за ¤кою двопалатний парламент отримав право вотуванн¤ закон≥в, затвердженн¤ бюджету та податк≥в. „лени нижньоњ палати обиралис¤ на основ≥ Ђтрикласного законуї 1849 р. ¬ерхн¤ палата була задумана ¤к наполовину виборна, але уже з 1852 р., за напол¤ганн¤м канцлера Ѕ≥смарка, стала пожиттЇвою ≥ спадковою. ¬она формувалас¤ з принц≥в кров≥, кн¤з≥в ≥ призначуваних королем пер≥в. —юди ж спочатку потрапили обер-бургом≥стри великих м≥ст та представники ун≥верситет≥в, але у 1852 р. њх представництво
було скасоване. 
«а  онституц≥Їю 1850 р. король збер≥гав право абсолютного вето з метою не допустити Ђдов≥льноњ зм≥ни ≥снуючого становищаї. …ому ж належало право законодавчоњ ≥н≥ц≥ативи.  ороль був главою виконавчоњ влади. ¬≥н м≥г розпускати нижню палату, що ≥нод≥ й в≥дбувалос¤ ще нав≥ть до першого зас≥данн¤ ландтагу, ¤кщо склад обраних депутат≥в видававс¤ монарху надто л≥беральним. ћ≥н≥стри були неп≥дзв≥тними ландтагу, не несли колективноњ в≥дпов≥дальност≥ не йшли у в≥дставку внасл≥док вотуму недов≥ри. ѕо сут≥, ландтаг залишавс¤ дорадчим органом при корол≥. « де¤кими поправками ц¤ конституц≥¤ д≥¤ла у ѕрусс≥њ до 1919 р.

ƒо середини ’≤’ ст. авторитет јвстр≥њ серед н≥мецьких держав став пом≥тно падати. –еволюц≥¤ 1848 року в ”горщин≥, ¤к ≥ в ≥нших н≥мецьких державах, зазнала поразки. ќднак австр≥йський ур¤д був змушений скасувати де¤к≥ феодальн≥ пор¤дки.
Ќа¤вн≥сть численних пережитк≥в феодал≥зму, слабк≥сть буржуаз≥њ були причиною спов≥льнених темп≥в економ≥чного розвитку јвстр≥њ та збереженн¤ абсолютноњ монарх≥њ нав≥ть п≥сл¤ революц≥њ 1848 року. ¬ крим≥нальному уложенн≥ 1852 року були передбачен≥ сувор≥ покаранн¤ за орган≥зац≥ю страйк≥в, роб≥тничих сп≥лок.
” 1866 роц≥ у битв≥ п≥д —адовою ѕрус≥¤ завдала јвстр≥њ нищ≥вноњ поразки. ћонарх≥¤ √абсбург≥в розвалювалас¤ п≥д ударами нац≥онально-визвольного руху чех≥в, угорц≥в, словак≥в, хорват≥в, пол¤к≥в, ≥тал≥йц≥в. ” ц≥й ситуац≥њ двор¤нство ≥ велика буржуаз≥¤ јвстр≥њ переконали корол¤ у необх≥дност≥ п≥ти на союз з пом≥щиками ”горщини дл¤ того, щоб послабити нац≥ональний рух в ”горщин≥ ≥ вр¤тувати в≥д розвалу австр≥йську монарх≥ю. 
” 1867 роц≥ австр≥йський парламент (рейхсрат) затвердив угоду про утворенн¤ јвстро-”горськоњ монарх≥њ. ќф≥ц≥йно визнавалась державна ун≥¤ двох держав. ƒвоЇдину державу очолив ≥мператор јвстр≥њ, в≥н же король ”горщини. ”горщин≥ було дозволено обирати св≥й парламент, кожна крањна мала власну конституц≥ю. ƒвор¤нство ≥ велика буржуаз≥¤ ”горщини добилис¤ розширенн¤ своњх пол≥тичних прав. ќсновною метою ц≥Їњ угоди верх≥в було запоб≥гти назр≥ванню новоњ буржуазноњ революц≥њ. 
”горський сейм, в ¤кому зас≥дали переважно представники двор¤нства й великоњ буржуаз≥њ, був однопалатним; рейхсрат јвстр≥њ складавс¤ з двох палат: верхньоњ Ц вона називалась палатою пан≥в, ≥ нижньоњ Ц палати представник≥в. ” верхн≥й палат≥ рейхсрату зас≥дали представники земельноњ аристократ≥њ, вищоњ знат≥, частина з них призначалась ≥мператором. ƒепутати нижньоњ палати обирались сеймами областей. ћ≥н≥стри повн≥стю були в≥дпов≥дальними лише перед ≥мператором, а не перед рейхсратом. ¬лада парламенту була м≥зерною, вс≥ функц≥њ у сфер≥ управл≥нн¤ зд≥йснювали чиновники. ≤мператор був главою виконавчоњ влади ≥ главою держави, в≥н сам м≥г видавати надзвичайн≥ укази.
¬ јвстро-”горськ≥й монарх≥њ у загальному в≥данн≥ залишились в≥йськов≥ питанн¤, ф≥нанси ≥ зовн≥шн¤ пол≥тика. ¬≥дпов≥дно було всього три загально≥мперських м≥н≥стри. ƒл¤ контролю над ними та вир≥шенн¤ загально≥мперських питань, здеб≥льшого про бюджет, щороку в столиц¤х обох крањн повинн≥ були збиратись делегац≥њ в≥д законодавчих орган≥в (по 60 чолов≥к в≥д кожного). « невеликими зм≥нами јвстро-”горська дуал≥стична (двоЇдина) монарх≥¤ про≥снувала до к≥нц¤ першоњ св≥товоњ в≥йни.






3) ”творенн¤ Ќ≥мецькоњ ≥мпер≥њ.  онституц≥¤ 1871 року.

Ѕуржуазна революц≥¤ 1848 року в Ќ≥меччин≥ зазнала поразки. «авданн¤, ¤к≥ сто¤ли перед революц≥Їю, Ц соц≥ально-економ≥чне (л≥кв≥дац≥¤ феодальних в≥дносин) ≥ пол≥тичне (об'Їднанн¤ крањни) не були вир≥шен≥. ќб'Їднанн¤ Ќ≥меччини залишалос¤ нев≥дкладним завданн¤м. ѕол≥тична роздроблен≥сть гальмувала подальший економ≥чний розвиток. ¬она була основою реакц≥йних пол≥тичних режим≥в.
–≥зн≥ соц≥альн≥ групи боролис¤ за об'Їднанн¤ крањни. ¬ цьому були зац≥кавлен≥ буржуаз≥¤, частина юнкерства, роб≥тничий клас, сел¤нство.
¬ир≥шенн¤ такого загальнон≥мецького питанн¤ можливе було двома шл¤хами: революц≥йним Ч через великон≥мецьку республ≥ку, ≥ реакц≥йним Ч через об'Їднанн¤ крањни п≥д владою одного ≥з н≥мецьких монарх≥в за допомогою насильницьких, граб≥жницьких воЇн. ≤ сл≥д визнати, що об'Їктивно обидва вар≥анти були можливими.
—ерйозною спробою реал≥зувати революц≥йний вар≥ант була революц≥¤ 1848 року. ќднак утворити великон≥мецьку республ≥ку не пощастило.
«алишавс¤ реакц≥йний вар≥ант, а саме Ч об'Їднанн¤ силою, п≥д зверхн≥стю наймогутн≥шоњ н≥мецькоњ держави.
√егемоном серед н≥мецьких держав спочатку вважалас¤ јвстр≥¤. јле поступово на перше м≥сце виходить ѕрусс≥¤. ” 1861 роц≥ королем ѕрусс≥њ стаЇ ¬≥льгельм, ¤кий з метою посиленн¤ ѕрусс≥њ вносить у ландтаг проект р≥шенн¤ про створенн¤ чотирьохсоттис¤чноњ арм≥њ. Ћандтаг був проти цього, але ¬≥льгельм витрачаЇ необх≥дн≥ суми без згоди ландтагу. ¬ 1862 роц≥ в≥н призначаЇ м≥н≥стром-президентом представника прусського юнкерства ќтто фон Ѕ≥смарка, переконаного монарх≥ста, прихильника р≥шучих д≥й. 
Ѕ≥смарк в≥дразу перейшов у наступ. ¬≥н роз'¤снював парламентськ≥й опозиц≥њ, що њњ Ђпаперова конституц≥¤ ≥ парламентське голосуванн¤ не варт≥ м≥дного грошаї, що в≥н буде до к≥нц¤ Ђборотис¤ з л≥берал≥змомї ≥ не допустить Ђхаз¤йнуванн¤ парламентуї. Ѕ≥смарк розпускаЇ палати, провадить в≥йськову реформу, значно зб≥льшуючи чисельн≥сть арм≥њ. ЂЌе промовами ≥ не голосуванн¤м вир≥шуютьс¤ найважлив≥ш≥ питанн¤ часу, Ч казав Ѕ≥смарк, Ч а зал≥зом ≥ кров'юї.
ѕосилившись, ѕрусс≥¤ починаЇ загарбницьк≥ в≥йни, боротьбу за насильницьке приЇднанн¤ сус≥дн≥х держав. ” 1861 роц≥ в≥дбулас¤ в≥йна проти ƒан≥њ, внасл≥док ¤коњ в ƒан≥њ були в≥д≥бран≥ Ўлезв≥г ≥ √ольштин≥¤. ¬ 1866 роц≥ в битв≥ при —адов≥й було розгромлено австр≥йську арм≥ю. ѕ≥сл¤ цього јвстр≥ю виключили з Ќ≥мецького союзу.
ѕеремога над своњм основним супротивником дозволила ѕрусс≥њ створити об'Їднанн¤ частини н≥мецьких держав п≥д власним кер≥вництвом. ” 1866 роц≥ було утворено ѕ≥вн≥чнон≥мецький союз, що об'Їднав двадц¤ть одну н≥мецьку державу, а 1867 року Ч прийн¤то  онституц≥ю —оюзу. ѕрезидентом ѕ≥вн≥чнон≥мецького союзу  онституц≥¤ визначила прусського корол¤. ¬≥н отримав всю повноту виконавчоњ влади, ¤ку в≥н доручав союзному канцлеру, що в≥дпов≥дав т≥льки перед президентом. —творювалис¤ також дв≥ палати: рейхстаг, ¤кий обиравс¤ населенн¤м, ≥ союзна рада з представник≥в окремих держав. “ак п≥д гегемон≥Їю ѕрусс≥њ було об'Їднано частину Ќ≥меччини.
«а межами утвореного —оюзу залишалис¤ п≥вденнон≥мецьк≥ держави, њх приЇднанню до —оюзу заважала ‘ранц≥¤.  онфл≥кт м≥ж ѕрусс≥Їю ≥ ‘ранц≥Їю знайшов своЇ завершенн¤ у франко-прусськ≥й в≥йн≥ 1870 року. ѕеремога була на боц≥ ѕрусс≥њ, ¤ка отримала контрибуц≥ю з ‘ранц≥њ ≥ приЇднала р¤д п≥вденнон≥мецьких територ≥й. ¬≥с≥мнадц¤того с≥чн¤ 1871 року в ¬ерсал≥ ¬≥льгельм ≤ був проголошений н≥мецьким ≥мператором. “ак виникла нова (друга) Ќ≥мецька ≥мпер≥¤.
Ў≥стнадц¤того кв≥тн¤ 1871 року установчий рейхстаг прийн¤в  онституц≥ю Ќ≥меччини. —оюзна територ≥¤ складалас¤ з двадц¤ти двох монарх≥й ≥ трьох в≥льних м≥ст.  онституц≥¤ передавала всю повноту суверенних прав Ќ≥мецьк≥й ≥мпер≥њ в ц≥лому. Ђ≤мпер≥¤ користуЇтьс¤ правом законодавства в межах союзноњ територ≥њ на п≥дстав≥ зм≥сту даноњ конституц≥њ ≥ притому так, Ч було сказано в статт≥ 2,Ч що ≥мперськ≥ закони вважаютьс¤ вищими в≥д закон≥в кожноњ державиї. ≤мперському законодавству п≥дл¤гали так≥ важлив≥ справи, ¤к зовн≥шн≥ в≥дносини, в≥йсько ≥ в≥йськовий флот ≥мпер≥њ, митне ≥ торгове законодавство, законодавство про податки, ¤к≥ йдуть на потребу ≥мпер≥њ, визначенн¤ системи м≥р ≥ ваг, законодавство про цив≥льне, карне право ≥ судочинство ≥ т.д.
ќкрем≥ держави, що входили до складу ≥мпер≥њ, збер≥гали своњ конституц≥њ, ландтаги, ур¤ди, але њх автоном≥¤ була дуже обмеженою.
≤мперське законодавство зд≥йснювалос¤ рейхстагом ≥ союзною радою (бундесратом). –ейхстаг обиравс¤ спочатку на три, а пот≥м на п'¤ть рок≥в. «биравс¤ щор≥чно. Ќ≥¤кого контролю над м≥н≥стерствами рейхстаг не мав. —оюзна рада складалас¤ з представник≥в союзних держав, призначених њх ур¤дами. ¬сього було п'¤тдес¤т в≥с≥м депутат≥в.  ожна держава отримувала певну к≥льк≥сть голос≥в Ч в≥д одного до шести. јле ѕрусс≥њ було надано с≥мнадц¤ть голос≥в. ѕор¤д з рейхстагом союзна рада брала участь у законодавств≥, утворювала пост≥йн≥ ком≥тети. ¬она могла зас≥дати самост≥йно, рейхстаг такоњ можливост≥ не мав, Ѕундесрат мав право передавати ≥мператору своЇ р≥шенн¤ щодо розпуску рейхстагу.
√лавою ≥мпер≥њ був Ќ≥мецький ≥мператор (кайзер) Ч король ѕрусс≥њ. Ђ√оловуванн¤ в союз≥ належить королю ѕрусс≥њ, Ч було сказано в статт≥ 11  онституц≥њ, Ч ¤кий маЇ титул Ќ≥мецького ≥мператораї. …ому належало право скликати ≥ закривати рейхстаг ≥ союзну раду. ¬≥н призначав чиновник≥в, а в раз≥ необх≥дност≥ давав розпор¤дженн¤ про њх в≥дставку.
ќсобливе м≥сце займав Їдиний ≥мперський м≥н≥стр з величезними повноваженн¤ми Ч ≥мперський канцлер. ¬≥н призначавс¤ ≥мператором ≥ в≥дпов≥дав лише перед ним. √оловував у бундесрат≥, керував пост≥йними ком≥тетами, п≥дписував закони п≥сл¤ ≥мператора. «а поданн¤м канцлера ≥мператор призначав ≥ зв≥льн¤в статс-секретар≥в закордонних справ, внутр≥шн≥х справ, адм≥ралтейства, скарбниц≥ ≥ колон≥й.
—пец≥альний розд≥л  онституц≥њ був присв¤чений ≥мперськ≥й арм≥њ.  ожен н≥мець повинен був служити в арм≥њ с≥м рок≥в, витрати на арм≥ю несли ус≥ держави. јле ≥ в мирний, ≥ в воЇнний час арм≥¤ перебувала п≥д командуванн¤м ≥мператора.
 онституц≥¤ забезпечувала пануванн¤ ѕрусс≥њ в Ќ≥мецьк≥й ≥мпер≥њ. ќсновний закон досить ч≥тко в≥дбивав гегемон≥ю ѕрусс≥њ в —оюз≥. ѕро це св≥дчили так≥ факти: головуванн¤ в —оюз≥ належало королю ѕрусс≥њ, тобто ≥мператору (ст. 11), в бундесрат≥ ѕрусс≥¤ мала с≥мнадц¤ть голос≥в, а зм≥ни в  онституц≥њ вважалис¤ нед≥йсними, ¤кщо чотирнадц¤ть голос≥в будуть подан≥ проти (статт≥ 6 ≥ 78), головував в союзн≥й рад≥ канцлер, ¤кий призначавс¤ королем ѕрусс≥њ (ст. 15), арм≥¤ була п≥дпор¤дкована ≥мператору Ч прусському королю (ст. 63), в арм≥њ було введено Ђв повному обс¤з≥ прусське в≥йськове законодавствої (ст. 61), ≥мператор мав право оголосити на воЇнному стан≥ кожну частину ≥мпер≥њ (ст. 68), було в нього ≥ право екзекуц≥њ Ч покаранн¤ члена —оюзу, ¤кий не хот≥в визнавати р≥шенн¤ ≥мпер≥њ (ст. 19).
ќсоблива увага прид≥л¤лас¤ в Ќ≥мецьк≥й ≥мпер≥њ пол≥ц≥њ. ѕол≥цейський корпус був п≥дпор¤дкований статс-секретарю внутр≥шн≥х справ, що забезпечувало централ≥зац≥ю ≥ давало можлив≥сть встановити найсувор≥ший пол≥цейський режим.
—удова система Ќ≥меччини визначалас¤ «аконом про судов≥ установи 1877 року. ¬ окремих державах —оюзу ≥снували три судов≥ ≥нстанц≥њ. ѕершою з них був д≥льничний суд. “ут ус≥ цив≥льн≥ справи розгл¤далис¤ одноос≥бно суддею, а крим≥нальн≥ Ч або одноос≥бно, або за участю двох шефен≥в (зас≥дател≥в).  омпетенц≥Їю земських суд≥в був розгл¤д цив≥льних, комерц≥йних ≥ крим≥нальних справ, а також розгл¤д апел¤ц≥йних скарг на вироки ≥ р≥шенн¤ д≥льничних суд≥в. ¬ищ≥ земськ≥ суди розгл¤дали скарги на р≥шенн¤ ≥ вироки судових установ ≥ в апел¤ц≥йному, ≥ в касац≥йному пор¤дку.
«агальнон≥мецьким був ≥мперський суд. …ого члени призначалис¤ ≥мператором. ” склад≥ суду були цив≥льний ≥ крим≥нальний сенати (в≥дд≥ленн¤). 
ѕри вс≥х судах перебувала прокуратура, ¤ка була реорган≥зована 1877 року на зразок французькоњ. ѕрокуратур≥ була п≥дпор¤дкована пол≥ц≥¤, ¤ка п≥д њњ кер≥вництвом провадила д≥знанн¤ в крим≥нальних справах.
јдвокатура була орган≥зована на основ≥ ѕоложенн¤ 1878 року ¤к самовр¤дна корпорац≥¤.
¬ ц≥лому ж система вищих орган≥в влади ≥ управл≥нн¤ Ќ≥мецькоњ ≥мпер≥њ ¤вл¤ла собою Їдиний, в значн≥й м≥р≥ централ≥зований державний механ≥зм з особливим прив≥лег≥рованим становищем в ньому р¤ду прусських державних орган≥в.
ќбТЇднанн¤ Ќ≥меччини навколо ѕрус≥њ з њњ особливо сильними традиц≥¤ми правл¤чоњ монарх≥њ ≥ зд≥йснене в≥йськовим шл¤хом довол≥ швидко привело до росту значенн¤ в ур¤дов≥й пол≥тиц≥ Їдиноњ ≥мпер≥њ в≥йськового м≥л≥таризму, до прагненн¤ п≥двищити державне значенн¤ Ќ≥меччини за рахунок ≥нших сус≥дн≥х крањн. ÷е стало передумовою агресивноњ зовн≥шньоњ пол≥тики Ќ≥меччини в ™вроп≥, ¤ка в п≥дсумку призвела до початку ѕершоњ св≥товоњ в≥йни. ¬ ход≥ ц≥Їњ в≥йни ƒруга Ќ≥мецька ≥мпер≥¤ зазнала поразки ≥ розпалась.

4) ’арактерн≥ риси права.
–озвиток буржуазного цив≥льного права в Ќ≥меччин≥ був досить своЇр≥дним. ¬ умовах збереженн¤ в ’≤’ стол≥тт≥ економ≥чноњ, пол≥тичноњ правовоњ роздробленост≥ питанн¤ про загальне дл¤ вс≥Їњ Ќ≥меччини законодавство, про розробку Їдиного дл¤ крањни права, ¤ке б могло врахувати ≥ в≥добразити ≥нтереси буржуаз≥њ, сто¤ло дуже гостро. ÷е повною м≥рою стосувалос¤ цив≥льного права Ќ≥меччини.
” сфер≥ цив≥льного права пол≥тична роздроблен≥сть, що тривала аж до 1871 року, зумовлювала правову роз'Їднан≥сть, бо в н≥мецьких державах д≥¤ли р≥зн≥ джерела права, р≥зн≥ правов≥ системи. —воЇ право мали не т≥льки окрем≥ держави, але нав≥ть земл≥, пров≥нц≥њ, м≥ста, села.  р≥м того, м≥сцеве Ђпартикул¤рнеї право окремих н≥мецьких держав, у свою чергу, було роз'Їднаним, суперечливим, феодальним у своњй основ≥. Ќаприклад у —аксон≥њ до середини XIX стол≥тт¤ продовжували д≥¤ти середньов≥чн≥ зб≥рники права, так≥ ¤к Ђ—аксонське зерцалої, Ђћагдебурзький зб≥рникї ≥ т.≥н.
™диними дл¤ вс≥Їњ Ќ≥меччини були норми римського права. « розвитком кап≥тал≥зму його намагаютьс¤ пристосувати до нових потреб. јле використовувалос¤ воно досить р≥дко, лише в тих випадках, коли повн≥стю був в≥дсутн≥й в≥дпов≥дний цив≥льний закон. «агальним дл¤ Ќ≥меччини було ≥ канон≥чне право, однак на його основ≥ вир≥шувалис¤ окрем≥ питанн¤, зв'¤зан≥ з майновими в≥дносинами.
” де¤ких н≥мецьких державах робилис¤ спроби кодиф≥кац≥њ цив≥льного права Ч у Ѕавар≥њ, —аксон≥њ, ѕрусс≥њ, јвстр≥њ. ќднак прийн¤т≥ тут кодекси дуже р≥зко в≥др≥зн¤лис¤ в≥д  одексу Ќаполеона. ¬они захищали кр≥посництво, збер≥гали феодальну залежн≥сть сел¤нства, цеховий устр≥й, закр≥плювали в≥дверто феодальн≥ положенн¤ про Ђп≥двладних с≥льських обивател≥вї, Ђпан≥в ≥ слугї ≥ т.≥н.
яскравим прикладом такого поЇднанн¤ феодальних ≥ буржуазних п≥дход≥в може бути јвстр≥йське цив≥льне уложенн¤ 1811 року. ¬оно м≥стило в соб≥ численн≥ норми, ¤к≥ носили, по сут≥, буржуазний характер. јле одночасно тут передбачавс¤ суто феодальний под≥л права власност≥ на повний ≥ неповний, а власник≥в Ч на верховного ≥ п≥длеглого, йшлос¤ про спадкову оренду, про спадкове оброчне утримуванн¤, про встановленн¤ нев≥дчужуваного родинного майна ≥ т.д. ¬ ц≥лому ж јвстр≥йське цив≥льне уложенн¤ було кроком уперед в розвитку буржуазного цив≥льного права в Ќ≥меччин≥.
«начним пам'¤тником цив≥льного права в Ќ≥меччин≥ середини XIX стол≥тт¤ стало —аксонське цив≥льне уложенн¤ 1863 року. ÷е була спроба, ¤к по¤снювали його укладач≥, використати в ≥нтересах н≥мецькоњ буржуаз≥њ римське право. —аксонське уложенн¤ було побудоване в≥дпов≥дно до пандектноњ системи, а тому под≥л¤лос¤ на п'¤ть частин. ¬≥дкривалос¤ воно загальною частиною, пот≥м йшли розд≥ли, присв¤чен≥ основним правовим ≥нститутам: речове право, право зобов'¤зань (право вимагань), с≥мейне право, спадкове право. ”ложенн¤ мало значн≥ недол≥ки, нагадуючи скор≥ше п≥дручник римського пандектного права, н≥ж законодавчий акт.
Ѕуржуаз≥¤ ще до 1871 року вимагала загальнон≥мецькоњ кодиф≥кац≥њ цив≥льного права. ≤ хоч феодальн≥ сили чинили оп≥р, розвиток йшов саме в цьому напр¤м≥. ” 1848 роц≥ був запроваджений Їдиний дл¤ вс≥Їњ Ќ≥меччини вексельний статут, що значно полегшило торговельн≥ ≥ грошов≥ операц≥њ. ” 1861 роц≥ —оюзний сейм приймаЇ “орговий кодекс, де д≥стали вт≥ленн¤ окрем≥ буржуазн≥ вимоги щодо регулюванн¤ торговельних операц≥й.
јле лише п≥сл¤ 1871 року, коли Ѕ≥смарк об'Їднав Ќ≥меччину Ђзал≥зом ≥ кров'юї, було розв'¤зане завданн¤ кодиф≥кац≥њ н≥мецького цив≥льного права виданн¤м так званого Ќ≥мецького цив≥льного уложенн¤ Ч ÷ив≥льного кодексу Ќ≥меччини. ѕроцес створенн¤ ”ложенн¤ був дуже складним ≥ довгим. ¬ 1873 роц≥ було прийн¤то поправку до конституц≥њ Ќ≥мецькоњ ≥мпер≥њ, ¤ка в≥днесла цив≥льне законодавство до компетенц≥њ ≥мпер≥њ. ¬≥дпов≥дно до цього рейхстагом була призначена ком≥с≥¤ у склад≥ юрист≥в-теоретик≥в дл¤ розробки проекту ÷ив≥льного кодексу. ѕерший проект цив≥льного уложенн¤, ¤кий разом з по¤снювальною запискою склав п'¤ть том≥в, був в≥дхилений. ” 1890 роц≥ було створено нову ком≥с≥ю. ƒругий проект був прийн¤тий ≥ затверджений рейхстагом у 1896 роц≥. ќднак Ќ≥мецьке цив≥льне уложенн¤ набрало чинност≥ т≥льки 1 с≥чн¤ 1900 року.
Ќ≥мецьке цив≥льне уложенн¤ Ч одна з найважлив≥ших кодиф≥кац≥й XIX стол≥тт¤. –азом з тим ”ложенн¤ маЇ к≥лька серйозних особливостей.
ѕо-перше, воно видане в Ќ≥меччин≥, де буржуаз≥¤ уклала союз з юнкерством, старими феодальними силами. “ому Ќ≥мецьке цив≥льне уложенн¤ Ї буржуазним у своњй основ≥, але збер≥гаЇ феодальне землеволод≥нн¤ ≥ де¤к≥ пережитки кр≥посницьких пор¤дк≥в.
ѕо-друге, Ќ≥мецьке цив≥льне уложенн¤ становить кодиф≥кац≥ю пер≥оду переходу до ≥мпер≥ал≥зму. ¬оно акумулювало нов≥ ≥ характерн≥ дл¤ епохи ≥ндустр≥ального кап≥тал≥зму тенденц≥њ в розвитку буржуазного цив≥льного права в ц≥лому. ” зв'¤зку з цим багато питань вир≥шуЇтьс¤ вже не так, ¤к у  одекс≥ Ќаполеона, коли буржуаз≥¤, йдучи до влади, т≥льки встановлювала своЇ пануванн¤.
ѕо-третЇ, час виданн¤ ÷ив≥льного уложенн¤ належить до пер≥оду загостренн¤ соц≥альних конфл≥кт≥в, протисто¤нн¤ буржуаз≥њ ≥ роб≥тничого класу. „ерез це автори ”ложенн¤ не ставили соб≥ за мету зробити цей кодекс доступним дл¤ широких народних мас.
 одекс розраховувавс¤ вин¤тково на фах≥вц¤-юриста. ¬икладений в≥н важкою мовою, р¤сн≥Ї спец≥альною терм≥нолог≥Їю, в ньому велика к≥льк≥сть р≥зного роду посилань. ÷им по¤снюютьс¤ ≥ невизначен≥сть формулювань, можливост≥ дл¤ ¤кнайширшого судового розсуду в тлумаченн≥ ≥ застосуванн≥ параграф≥в ”ложенн¤, на¤вн≥сть положень, ¤к≥ можна було розум≥ти по-р≥зному, так званих Ђкаучуковихї норм.
Ќ≥мецьке цив≥льне уложенн¤ було побудоване за пандектною системою: загальна частина, право зобов'¤зань, речове право, с≥мейне право ≥ спадкове право. “аким чином, ”ложенн¤ складалос¤ з п'¤ти книг, розбитих на 2385 параграф≥в.
¬≥др≥зн¤лос¤ Ќ≥мецьке цив≥льне уложенн¤ в≥д  одексу Ќаполеона ≥ зм≥стом. ” ньому (книга 1. «агальна частина) д≥стаЇ повне визнанн¤ юридична особа, ¤коњ не знав ‘ранцузький цив≥льний кодекс. Ў≥стдес¤т дев'¤ть параграф≥в ”ложенн¤ докладно регламентували права ≥ обов'¤зки р≥зних вид≥в юридичноњ особи.
¬≥дпов≥дно до ”ложенн¤ товариство, що не маЇ господарськоњ мети, отримуЇ цив≥льну правоздатн≥сть через внесенн¤ запису в спец≥альний реЇстр при суд≥. “овариства, ¤к≥ ставл¤ть перед собою господарську мету, отримують правоздатн≥сть внасл≥док ур¤дового дозволу, ¤кий надаЇтьс¤ окремими н≥мецькими державами Ч членами —оюзу. ¬ ”ложенн≥ визначалис¤ устр≥й товариства, роль його статуту, функц≥њ правл≥нн¤ ≥ т.≥н. ѕередбачалос¤ позбавленн¤ товариства правоздатност≥, ¤кщо внасл≥док протизаконноњ постанови загальних збор≥в або протизаконноњ д≥¤льност≥ правл≥нн¤ виникаЇ погроза Ђгромадським ≥нтересамї(І 43). 
Ќ≥мецьке цив≥льне уложенн¤ визнавало загальну цив≥льну правоздатн≥сть вс≥х громад¤н. «агальна правоздатн≥сть ос≥б розпочиналась з моменту њх народженн¤, а цив≥льна д≥Їздатн≥сть з 21 року. «а виключенн¤м припис≥в, що вит≥кали ≥з шлюбно-с≥мейного права, не передбачалось н≥¤коњ суттЇвоњ р≥зниц≥ м≥ж правовим статусом чолов≥к≥в ≥ ж≥нок.
ѕриватноправов≥ обмеженн¤ д≥Їздатност≥ могли мати м≥сце т≥льки внасл≥док душевноњ хвороби, марнотратства або у випадку пТ¤нства чи нерозсудливого нехтуванн¤ своњми с≥мейними чи громадськими обовТ¤зками. 
ƒруга книга, присв¤чена праву зобов'¤зань, найб≥льше м≥стить так званих каучукових норм, ¤к≥ надавали дуже велик≥ можливост≥ дл¤ судового розсуду. ¬изнавалас¤, наприклад, нед≥йсною Ђугода, що порушуЇ добр≥ звичањї (І 138), судд¤м дозвол¤лос¤ тлумачити договори, ¤к того потребують Ђсумл≥нн¤ї ≥ Ђзвичањ оборотуї (І 157) та ≥н. “ак≥ невизначен≥ критер≥њ дозвол¤ли максимально враховувати ≥нтереси пан≥вних клас≥в.
√оловним видом виникненн¤ зобовТ¤зань був догов≥р. ” випадку з нерухом≥стю його сл≥д було заключати т≥льки письмово ≥ т≥льки за участю юридично уповноважених державою ос≥б. “радиц≥йно вважались нед≥йсними договори (≥ будь-¤к≥ ≥нш≥ угоди), ¤к≥ зд≥йснен≥ по в≥дношенню до неможливих речей, т≥, що протир≥чать законам, а також т≥, що порушують вимоги громадськоњ морал≥.
¬ конкретн≥ правила про договори були введен≥ нов≥ положенн¤, ¤к≥ посилили захищен≥сть одн≥Їњ ≥з стор≥н. “ак, в договор≥ особистого найму закон зобовТ¤зував наймача дотримуватис¤ м≥н≥мальних умов безпеки, наск≥льки це було можливим виход¤чи з характеру роб≥т. «аборон¤лось укладати договори найму на все житт¤, в будь-¤кому випадку через 5 рок≥в можна було роз≥рвати такий догов≥р. ѕри укладенн≥ певних договор≥в передбачалась можлив≥сть при поважних причинах або обумовлених в закон≥ випадках в≥дмовитьс¤ в≥д виконанн¤ зобовТ¤зань без н≥¤ких насл≥дк≥в. ¬≥дмова в≥д принципу обовТ¤зковост≥ договору ¤к загального правила була важливою рисою зобовТ¤зального права по уложенню. Ѕоржник не мав права виконувати св≥й обовТ¤зок частинами. ÷е ставило його в занадто невиг≥дне становище.
“рет¤ книга ”ложенн¤ даЇ дещо ≥нше, н≥ж у  одекс≥ Ќаполеона, визначенн¤ права власност≥.  одекс намагаЇтьс¤ задовольнити ¤к ≥нтереси феодальних власник≥в, коли дозвол¤Ї збереженн¤ лен≥в, спадков≥ оренди та ≥нше, так ≥ ≥нтереси кап≥тал≥стичних монопол≥й, коли обмежуЇ др≥бного власника. “ак, зг≥дно з ”ложенн¤м власник земельноњ д≥л¤нки Ђне може заборонити прониканн¤ до нього з ≥ншоњ д≥л¤нки газу, пару, запаху, диму, тепла, шуму, ¤кщо таке д≥¤нн¤ не заважаЇ йому або заважаЇ незначною м≥рою користуватис¤ своЇю д≥л¤нкоюї (І 906). ¬се це змушувало власника земл≥ зазнавати певних незручностей (газ, дим, двигт≥нн¤ ірунту, а також под≥бн≥ до цього ¤вища, повТ¤зан≥ з роботою промислових п≥дприЇмств, зал≥зниць ≥ т.д.). Ќе можна було протестувати проти польот≥в над земельною д≥л¤нкою, проти того, що хтось копаЇ п≥д нею, коли це не заважаЇ нормальному ходов≥ польових роб≥т. Ѕагато уваги прид≥л¤ло ”ложенн¤ серв≥тутам (правам на чужу р≥ч), докладно розробл¤ло ≥нститут волод≥нн¤.
¬ласник реч≥ м≥г застосувати силу дл¤ того, щоб в≥дн¤ти њњ в особи, ¤ку в≥н застав у момент незаконного привласненн¤ або захопленн¤ реч≥. ÷им положенн¤м ще раз п≥дкреслювалась недоторкан≥сть приватноњ власност≥.
Ќов≥ моменти виникли ≥ в с≥мейному прав≥. “ак, у четверт≥й книз≥ закр≥плювавс¤ принцип верховенства чолов≥ка в родин≥. ѕроте ”ложенн¤ дещо пол≥пшило становище одруженоњ ж≥нки: вона д≥стала дозв≥л розпор¤джатис¤ своњм майном, займатис¤ своЇю профес≥йною д≥¤льн≥стю, з дозволу чолов≥ка жити окремо. ѕо¤снювалис¤ ц≥ нововведенн¤ тим, що ж≥нка почала в≥д≥гравати тепер велику роль у кап≥тал≥стичному виробництв≥, Ч адже власники п≥дприЇмств були зац≥кавлен≥ в дешев≥й ж≥ноч≥й прац≥.
”ложенн¤ закр≥плювало громад¤нську форму одруженн¤. „олов≥к м≥г одружитис¤ по дос¤гненн≥ 21 року, а ж≥нка Ц 16 рок≥в. «акр≥плювалась моногамн≥сть шлюбу ≥ неможлив≥сть укласти ≥нший шлюб, не роз≥рвавши попередн≥й. 
–озлученн¤ допускалось т≥льки в судовому пор¤дку ≥ при на¤вност≥ узаконених причин (перелюбод≥¤нн¤, споЇнн¤ злочину, порушенн¤ шлюбних обовТ¤зк≥в, в т. ч. жорстоке поводженн¤ по в≥дношенню до одного з член≥в подружж¤). ÷е по¤снювалось впливом протестантизму.
¬ значн≥й м≥р≥ умовним став ≥нститут батьк≥вськоњ влади по в≥дношенню до д≥тей. ћати також була зобовТ¤зана ≥ мала право п≥клуватис¤ про д≥тей. Ѕатько м≥г користуватис¤ майном д≥тей. «бер≥галась можлив≥сть батька застосовувати по в≥дношенню до своЇњ дитини виправн≥ заходи, але вони накладались т≥льки по р≥шенню оп≥кунського суду.
«бер≥галась р≥зниц¤ в правах законних ≥ позашлюбних д≥тей. ѕо в≥дношенню до матер≥ позашлюбн≥ д≥ти мали р≥вн≥ права з њњ законними, по в≥дношенню до батька Ц р≥дство не визнавалось. јле позашлюбн≥ д≥ти могли вимагати в≥д свого батька ал≥менти до дос¤гненн¤ ними 16 рок≥в.
ѕТ¤та книга трактувала норми спадкового права. —падкуванн¤ за законом в≥дбувалось за ступенем спор≥дненост≥. ѕри в≥дкрит≥й спадщин≥ дозвол¤лось в≥дшукувати нав≥ть далеких родич≥в. –азом з тим закон значно розширив свободу запов≥ту. јле ¤кщо був запов≥т, то залишалась обовТ¤зкова частина дл¤ спадкоЇмц≥в по закону (1/2 частини, ¤ка б належала по закону). ѕраво на обовТ¤зкову частину у спадщин≥ мали т≥льки законн≥ д≥ти.
 одиф≥кац≥¤ цив≥льного права спри¤ла оновленню торгового законодавства. ¬ 1897 роц≥ було прийн¤то нове “оргове уложенн¤. ¬оно включало чотири розд≥ли: про купецький стан, про торг≥вельн≥ товариства ≥ негласн≥ обТЇднанн¤, про торг≥вельн≥ угоди, про морську торг≥влю. 
” 1871 роц≥ було прийн¤то загально≥мперське  рим≥нальне уложенн¤. 
Ќайб≥льше статей у ньому стосувались злочин≥в проти держави, проти особи ≥ власност≥. ”ложенн¤ давало детальну класиф≥кац≥ю державних злочин≥в, серед ¤ких пор¤д з Уверховною ≥ земською зрадоюФ вказувались Уобраза ≥мператораФ, Ум≥сцевих правител≥вФ, фальшивомонетництво, оп≥р власт¤м, заклики до непокори влад≥. «а ц≥ злочини передбачалась смертна кара або увТ¤зненн¤. «лочини проти власност≥ (крад≥жка, розб≥й) карались увТ¤зненн¤м.
ќстанн≥й розд≥л крим≥нального ”ложенн¤ був присв¤чений так званим Упол≥цейським порушенн¤мФ. ” цьому розд≥л≥ перераховувалось те, що було заборонено чинити п≥дданому ≥мпер≥њ. Ўтрафом або увТ¤зненн¤м каравс¤ той, хто порушував пол≥цейськ≥ правила про вињзд за кордон, збер≥ганн¤ зброњ, виготовленн¤ печаток. ”ложенн¤ д≥¤ло до к≥нц¤ другоњ св≥товоњ в≥йни. 
” 1877 роц≥ було видано крим≥нально-процесуальний кодекс. ¬≥н закр≥плював правила й процедуру зм≥шаного процесу.  одекс посилив обвинувачувальн≥ засади, роль пол≥ц≥њ, особливо на стад≥њ попереднього розсл≥дуванн¤. ‘ормально порушенн¤ крим≥нального пересл≥дуванн¤ ≥ складанн¤ обвинувального висновку покладались на прокурора. ‘актично п≥дставою дл¤ цього були матер≥али, одержан≥ пол≥ц≥Їю. јдвокат ц≥лком ознайомлювавс¤ ≥з справою п≥сл¤ завершенн¤ попереднього сл≥дства.  одекс допускав посиленн¤ обвинуваченн¤ в стад≥њ судового розгл¤ду. –азом з прокурором додатковим обвинувачем м≥г виступати потерп≥лий. “акоњ особливост≥ не знало крим≥нально-процесуальне право ≥нших крањн. Ќ≥мецький кодекс допускав перегл¤д не лише обвинувальних, а й виправдних вирок≥в. ѕроступки та др≥бн≥ правопорушенн¤ карались одноос≥бно д≥льничними судд¤ми через виданн¤ каральних наказ≥в.

<< попередн¤     зм≥ст     наступна >>