“ема є3.1 ¬иникненн¤ ≥ розвиток буржуазноњ держави ≥ права в јнгл≥њ. 

1. ѕередумови, етапи та особливост≥ англ≥йськоњ буржуазноњ революц≥њ. ѕроголошенн¤ республ≥ки. ƒержавний устр≥й. –еставрац≥¤ монарх≥њ.
2. –озвиток конституц≥йноњ монарх≥њ ≥ парламенту в XVII Ц XIX ст.
3. «м≥ни в державному устроњ в к≥нц≥ XIX Ц на початку XX ст.
4. ќсновн≥ джерела ≥ риси права. јнглосаксонська система права та њњ вплив на право ≥нших крањн .

Ќа початку XVIIст. економ≥чний ≥ пол≥тичний розвиток крањни стри-мувавс¤ жорстокими середньов≥чними правилами й регламентац≥¤ми. Ќайб≥льш гостре невдоволенн¤ зумовила система так званих монопол≥й. “од≥ ¤к англ≥йська буржуаз≥¤ виступала за в≥льну конкуренц≥ю, монархи продовжували продавати патенти на виключне право виробництва ≥ про-даж р≥зних товар≥в ≥ вироб≥в . ÷е щороку приносило корон≥ велик≥ дохо-ди. Ќа сел≥ феодальн≥ в≥дносини обмежували можлив≥сть розпор¤дженн¤ земельною власн≥стю.
јнгл≥йськ≥ д≥лов≥ кола не влаштовувала зовн≥шн¤ пол≥тика перших —тюарт≥в, њхнЇ прагненн¤ спиратись у своњй боротьб≥ з парламентом на католицьких монарх≥в континентальноњ ™вропи. як≥в ≤ п≥шов на збли-женн¤ з≥ старим колон≥альним суперником јнгл≥њ ≤спан≥Їю, що виклика-ло невдоволенн¤ купц≥в ≥ землевласник≥в.
” 1625р.на престол ступив  арл ≤. ¬≥н успадкував абсолютиськ≥ по-гл¤ди батька, ¤кий в≥дмовивс¤ визнавати за парламентом будь-¤к≥ права. ќднак тепер буржуаз≥¤ ≥ нове двор¤нство представл¤ли вже значну си-лу, з ¤кою монархов≥ ставало дедал≥ важче боротись. ” 1628р.  арл ≤ змушений скликати парламент. ѕарламент, з≥бравшись на зас≥данн¤, по-дав королю Уѕетиц≥ю про правоФ, зг≥дно з ¤кою н≥¤ких податк≥в ≥ збор≥в не можна було ст¤гувати без згоди парламенту. ѕримусов≥ позики, доб-ров≥льн≥ приношенн¤ ≥ дари п≥дданих королю оголошувались незакон-ними.  рим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть будь ¤коњ особи могла настати лише тод≥, коли каран≥сть д≥¤нн¤ була встановлена в закон≥, а покаранн¤ на-стало за вироком суду. ћонарх втратив право д≥¤ти в обх≥д установлено-го пор¤дку судочинства ≥ зв≥льн¤ти в≥д покаранн¤ ос≥б, винних у вчинен≥ злочин≥в. ѕетиц≥¤ обірунтовувала вимоги палати общин посиланн¤м на ’арт≥ю вольностей 1215р.
„ерез р≥к палата общин р≥шуче за¤вила, що кожний, хто стане поту-рати пап≥зму, хто введе податок без згоди парламенту або в≥зьме участь в його ст¤гненн≥, буде визнаний ворогом народу, корол≥вства, зрадником вольностей јнгл≥њ. ќднак король не прислухавс¤ до цього попередженн¤ ≥ систематично порушував прийн¤тий закон. ” в≥дпов≥дь на протести па-рламенту король розпустив його ≥ прот¤гом 11 рок≥в правив одноос≥бно.
Ѕезпосередн≥м поштовхом до початку англ≥йськоњ буржуазноњ рево-люц≥њ стало шотландське повстанн¤ 1637-1638рр., ¤ке спалахнуло в ре-зультат≥ спроби англ≥йського абсолютизму посилити контроль над Ўо-тланд≥Їю, ¤ка збер≥гала повну автоном≥ю. ÷е повстанн¤ пот¤гло за со-бою в≥йну Ўотланд≥њ з јнгл≥Їю.
ѕерший етап революц≥њ. ” кв≥тн≥ 1640 року  арл ≤ з метою одержан-н¤ грошей дл¤ веденн¤ в≥йни змушений був скликати парламент, але останн≥й не затвердив нових податк≥в.  р≥м того парламент зажадав по-карати найб≥льш ненависних корол≥вських чиновник≥в, знищити надзви-чайн≥ суди ≥ припинити зловживанн¤, вчинен≥ королем ≥ його ур¤дом за роки без парламентського правл≥нн¤.
“од≥  арл ≤ 5 травн¤ 1640р. розпустив цей парламент, ¤кий ув≥йшов в ≥стор≥ю п≥д назвою  ороткого.
ѕочалас¤ глибока пол≥тична криза, ≥ до осен≥ 1640 року становище корол¤ стало критичним. 
«розум≥вши, що без парламенту неможливо вийти з в≥йськовоњ ≥ пол≥-тичноњ кризи, король в листопад≥ 1640р. скликаЇ новий парламент, ¤кий ув≥йшов в ≥стор≥ю п≥д назвою ƒовгого парламенту, оск≥льки в≥н про≥сну-вав до 1653р. ƒовгий парламент в≥д≥грав значну роль у революц≥њ ≥ став, власне, органом буржуаз≥њ ≥ њњ сп≥льника Ц нового двор¤нства в њх бороть-б≥ з абсолютиським ладом.
ƒовгий парламент, ¤кий був п≥дтриманий б≥льш≥стю народу јнгл≥њ, пов≥в новий наступ проти п≥двалин ≥снуючого ладу. Ќезабаром король змушений був санкц≥онувати закон, в≥дпов≥дно до ¤кого парламент не м≥г бути розпущений ≥накше ¤к за власною постановою.
“ак було нанесено р¤д удар≥в по абсолютизм≥ ≥ нова буржуаз≥¤ домо-глас¤ обмеженн¤ корол≥вськоњ влади. ќдночасно були л≥кв≥дован≥ «ор¤на палата ≥ ¬исока ком≥с≥¤. Ќа цьому етап≥ була скасована абсолютна мона-рх≥¤ ≥ встановлена обмежена конституц≥йна монарх≥¤.
” ƒовгому парламент≥ до липн¤ 1641р. було досить багато член≥в, ¤к≥ подальше продовженн¤ боротьби з королем вважали дл¤ себе небезпеч-ним. ќсобливо це було видно ≥з зм≥сту т≥Їњ боротьби навколо обговорен-н¤ так званоњ ¬еликоњ –емонстрац≥њ, ¤ка була прийн¤та незначною б≥ль-ш≥стю в листопад≥ 1641р. ” цьому обширному парламентському акт≥(204 статт≥) докладно перераховувалис¤ вс≥ зловживанн¤ корол≥вськоњ влади в пер≥од правл≥нн¤  арла ≤. ¬одночас ¬елика –емонстоац≥¤ м≥стила також ≥ р¤д найважлив≥ших положень, ¤к≥ визначали розвиток јнгл≥њ по кап≥-тал≥стичному шл¤ху: статт≥ про свободу торг≥вл≥ ≥ п≥дприЇмницьку д≥¤-льн≥сть, про створенн¤ в≥дпов≥дального перед парламентом ур¤ду, про реформу церкви. –емонстрац≥¤ означала визнанн¤ певноњ пол≥тичноњ р≥в-новаги в крањн≥. “ому корона вир≥шила перехопити ≥н≥ц≥ативу пол≥тики в своњ руки, ≥  арл ≤ видав декларац≥ю про захист корони в≥д парламенту ≥ про зб≥р арм≥њ.
4 с≥чн¤ 1642р. король прибув до парламенту у супровод≥ в≥йськ, щоб особисто заарештувати 5 найб≥льш впливових опозиц≥онер≥в. ÷е було сприйн¤то ¤к порушенн¤ прив≥лењв парламенту. ѕересл≥дуван≥ захова-лись п≥д захистом лорда Ц мера Ћондона ≥ м≥щан. ѕ≥сл¤ обм≥ну деклара-ц≥¤ми про обоюдне порушенн¤ прав,  арл ≤ залишив столицю. ¬ крањн≥ виникло двовладд¤. –азом з королем Ћондон залишили б≥л¤ 100 член≥в парламенту, ¤к≥ стали зас≥дати в ќксфорд≥.–озпочалась в≥йна наказ≥в, ¤к≥ розсипались на м≥сц¤ ≥ короною, ≥ парламентом. ќбТЇктивним виходом могла бути ≥ стала перша громад¤нська в≥йна в крањн≥ (1642 Ц 1646р.р.). Ќа першому етап≥ в≥йни перевага була на боц≥ корол≥вськоњ арм≥њ, краще навченоњ ≥ озброЇноњ. јле в 1645р. по парламентському б≥ллю зам≥сть традиц≥йноњ м≥л≥ц≥њ(ополченн¤ графств) створювалась пост≥йна арм≥¤ з Їдиним командуванн¤м, суворим дисципл≥нарним статутом.
ќсоблив≥стю буржуазноњ революц≥њ в јнгл≥њ було те, що буржуаз≥¤ в союз≥ з новим двор¤нством(джентр≥) боролас¤ проти монарх≥њ, староњ феодальноњ знат≥ ≥ пан≥вноњ церкви. ” джентр≥, що стали на шл¤х товар-но-грошових в≥дносин, було значно б≥льше сп≥льного з буржуаз≥Їю, н≥ж з феодалами.
 орол¤ п≥дтримували переважно економ≥чно в≥дстал≥ п≥вн≥чн≥ ≥ зах≥-дн≥ графства, а також англ≥канська церква. «а парламент сто¤ли най-б≥льш розвинен≥ п≥вденно-сх≥дн≥ та окрем≥ промислов≥ ≥ торгов≥ райони центру й п≥вноч≥ јнгл≥њ.
ѕерша громад¤нська в≥йна зак≥нчилась поразкою корол¤ ≥ його пол≥-тичного оточенн¤. ѕ≥сл¤ дек≥лькох в≥йськових поразок корол≥вськоњ ар-м≥њ  арл ≤ вт≥к до своњх союзник≥в шотландц≥в, але т≥ за значний грошо-вий викуп видали його парламенту.
ѕеремога в перш≥й громад¤нськ≥й в≥йн≥ ≥ поразка монарх≥њ стимулю-вали обособленн¤ р≥зних ≥дейних ≥ пол≥тичних теч≥й в колах парламент-ських прихильник≥в.
ќсновна боротьба розгорнулас¤ м≥ж групами так званих пресв≥тер≥ан ≥ ≥ндепендент≥в. 
ѕресв≥тер≥ани виражали ≥нтереси крупноњ торгово-ф≥нансовоњ буржу-аз≥њ ≥ верх≥в двор¤нства. ¬они сто¤ли за конституц≥йну монарх≥ю, рефо-рму церкви, примиренн¤ з королем ≥ негайне зак≥нченн¤ революц≥њ.
≤ндепенденти спирались на торгову ≥ промислову буржуаз≥ю, середнЇ двор¤нство(джентр≥). ¬они були прихильниками енерг≥йного веденн¤ в≥йни, б≥льш радикальноњ церковноњ реформи, а також де¤ких пол≥тичних ≥ соц≥альних реформ, що забезпечували њм спочатку п≥дтримку з боку не лише др≥бноњ буржуаз≥њ, заможного ≥ середнього сел¤нства, але, нав≥ть, частини с≥льськоњ ≥ м≥ськоњ б≥дноти.
≤ ¤кщо в пресв≥тер≥ан була б≥льш≥сть у парламент≥, то в ≥ндепендент≥в Ц п≥дтримка арм≥њ на чол≥ з  ромвелем.
¬ результат≥ д≥й ≥ндепендентськоњ арм≥њ њњ кер≥вники вл≥тку 1647р. здобу-ли перемогу над пресв≥тер≥анами ƒовгого парламенту ≥ створили в пала-т≥ общин ≥ндепендентську б≥льш≥сть.
–озб≥жност≥ м≥ж р≥зними теч≥¤ми парламентськоњ б≥льшост≥ нароста-ли ≥ весною 1648р. спалахнула ƒруга громад¤нська в≥йна. Ќа захист мо-нарх≥њ п≥дн¤лись головним чином шотландськ≥ аристократи Ц пресв≥тер≥-ани, њх п≥дтримав флот. јрм≥¤  ромвел¤ придушила виступи, вступила в Ћондон ≥ п≥дтримала орган≥зований –адою оф≥цер≥в розгон монарх≥чно налаштованих член≥в парламенту(близько 140). ѕ≥сл¤ цього парламент став по сут≥ знар¤дд¤м ≥ндепендентськоњ диктатури.
 ульм≥нац≥Їю революц≥њ став орган≥зований по р≥шенню парламенту суд над королем  арлом ≤(с≥чень 1649р.). ¬ склад суду Ц першого у св≥-тов≥й ≥стор≥њ суду нац≥њ над короною Ц були включен≥ до 150 правник≥в ≥ член≥в парламенту. —удовий розгл¤д тривав 5 дн≥в. ¬ результат≥  арл ≤ був визнаний Утираном, зрадником, вбивцею ≥ ворогом державиФ. ѕ≥д тиском арм≥њ ≥ в результат≥ пол≥тичних зм≥н в крањн≥, що в≥дбувались па-ралельно процесу суд вин≥с смертний вирок. 30 с≥чн¤ 1649р. в присутно-ст≥ багаточисельного натовпу на лондонськ≥й торгов≥й площ≥  арлу ≤ в≥друбали голову.
ƒругий етап революц≥њ. —трата корол¤ стала заключним, формально Ц юридичним завершенн¤м встановленн¤ в јнгл≥њ республ≥ки. —л≥дом за процесом ѕалата общин 19 березн¤ 1649р. прийн¤ла постанову про л≥к-в≥дац≥ю палати лорд≥в Ц верхньоњ палати парламенту члени ¤коњ не п≥д-тримали ≥дею суду над королем.
јкт в≥д 17 березн¤ 1649р. скасував корол≥вську владу У¤к марну, т¤-жку ≥ небезпечну дл¤ свободи, безпеки й ≥нтерес≥в англ≥йськоњ нац≥њФ. 19 травн¤ 1649р. јнгл≥¤ була проголошена республ≥кою, ¤ка повинна управл¤тис¤ Увищою владою нац≥њ, представниками народу, в парламен-т≥ при цьому не повинно бути н≥ корол¤, н≥ лорд≥вФ.
¬ерховним органом влади в јнгл≥йськ≥й республ≥ц≥ став парламент, що складавс¤ з одн≥Їњ ѕалати общин. ¬ ѕостанов≥ про оголошенн¤ себе вищою владою в держав≥ (4 с≥чн¤ 1649р.) ѕалата общин проголосила(1) визнанн¤ народного суверен≥тету ¤к основи вс¤коњ влади,(2) представни-цьку ≥ виборчу в≥д общин орган≥зац≥ю вищоњ влади,(3) законодавч≥ необ-межен≥ повноваженн¤ представник≥в общин.
ѕарламент зосередив у себе практично всю повноту державноњ вла-ди, включаючи орган≥зац≥ю ур¤довоњ влади, адм≥н≥страц≥ю, кер≥вництво арм≥Їю ≥ вищий судовий контроль.
¬ища виконавча влада передавалась ƒержавн≥й рад≥(створена 7 лис-топада 1969р.) ≥з 41 члена. „лени ради вибирались парламентом на 1 р≥к з числа в≥йськових, юрист≥в, вчених. ‘ормально –ад≥ належали т≥льки повноваженн¤ по виконанню р≥шень парламенту. ‘актично ж в н≥й ≥ в њњ ком≥тетах зосереджувалась ур¤дова влада. “аке перерозпод≥ленн¤ пов-новажень в≥д парламенту до ур¤дових ≥нститут≥в також було своЇр≥дною рисою новоњ республ≥ки.
ѕол≥тична система влади була нестаб≥льною. ¬ склад≥ ƒовгого пар-ламенту п≥сл¤ 1649р. залишалось близько 80 депутат≥в. Ѕ≥льш≥сть з них були одночасно членами ƒержавноњ ради ≥ –ади арм≥њ. Ќадзвичайно ви-росли авторитет ≥ особиста в≥йськова влада ќ. ромвел¤. ¬ цих умовах орган≥зац≥¤ влади ви¤вл¤ла очевидне т¤ж≥нн¤ до в≥йськово - диктаторсь-кого режиму ≥ одноособовоњ влади.
“рет≥й етап революц≥њ. ¬ 1650р.  ромвель зам≥нив ‘ерфакса на по-сад≥ генерала арм≥њ, що ще б≥льше зм≥цнило його позиц≥њ серед оф≥цер≥в. 20 кв≥тн¤ 1653р., спираючись на п≥дтримку арм≥њ ќл≥вер  ромвель роз≥-гнав так зване Уохв≥ст¤Ф ƒовгого парламенту(усього 50 депутат≥в). ÷¤ под≥¤ була початком встановленн¤ в≥йськовоњ диктатури.
Ќовий державний лад був юридично закр≥плений  онституц≥Їю в≥д 13 грудн¤ 1653р. п≥д назвою У«нар¤дд¤ управл≥нн¤Ф, ¤ку запропонувала ƒержавна рада, а затвердила –ада арм≥њ.
У«нар¤дд¤ управл≥нн¤Ф встановлювало зовн≥ республ≥канську, а по сут≥ диктаторську систему влади. «аконодавча влада Ув≥льноњ держави јнгл≥њ, Ўотланд≥њ ≥ ≤рланд≥њФ зосереджувалась в подв≥йному ≥нститут≥ Ц парламент≥ ≥ заново заснованому лорд≥ Ц протектор≥. ѕарламенту нале-жали виключн≥ повноваженн¤ зм≥нювати, призупин¤ти, вводити нов≥ за-кони, встановлювати податки. ѕарламент повинен був скликатись регу-л¤рно(раз в 3 роки) ≥ самост≥йно, не можна було розпускати його ран≥ше н≥ж п≥сл¤ 5 м≥с¤ц≥в його роботи. ѕраво обирати депутат≥в до нього нада-валось особам, ¤к≥ волод≥ли майном варт≥стю 200 фунт≥в стерл≥нг≥в ≥ ¤ким виповнивс¤ 21 р≥к. ѕарламент повинен був складатись не менш н≥ж ≥з 60 член≥в, Ув≥домих своЇю чесн≥стю, богобо¤зливих ≥ доброњ повед≥н-киФ.
ѕоруч ≥з парламентом засновувалась влада лорда - протектора. ¬и-бори на цю посаду проводились ƒержавною радою(член≥в ¤коњ у к≥лько-ст≥ 15 чолов≥к обирав парламент). Ћорд Ц протектор мав право затвер-джувати чи в≥дхил¤ти закони парламенту. ¬≥н користувавс¤ практично необмеженою владою у справах управл≥нн¤. ѕротектор вважавс¤ голо-внокомандуючим арм≥Їю, йому повн≥стю належали права в сфер≥ зовн≥-шньоњ пол≥тики. ¬≥д його ≥мен≥ проводились вс≥ призначенн¤ посадових ос≥б. “≥льки призначенн¤ вищих посадових ос≥б вимагали згоди парла-менту чи –ади.
ќсобливою статтею конституц≥њ повноваженн¤ лорда - протектора дов≥чно закр≥плювались за ќ. ромвелем.
ѕрийн¤тт¤ конституц≥њ ≥ переобладнанн¤ верх≥в пол≥тичноњ системи не л≥кв≥дували протир≥ч м≥ж сусп≥льством ≥ ≥ндепендентським кер≥вниц-твом. ѕ≥д натиском генерал≥тету принципи в≥йськовоњ орган≥зац≥њ були перенесен≥ на адм≥н≥стративно Ц територ≥альний устр≥й. Ћ≥том 1655р. крањна була под≥лена на 11 в≥йськових округ≥в на чол≥ з генерал Ц майо-рами (тобто старшими генералами). Ќам≥сники були ¤к би протекторами в м≥н≥атюр≥ ≥ над≥л¤лись значними повноваженн¤ми.
22 травн¤ 1657р.  ромвель одержав право самому призначати соб≥ наступника. ќдночасно в≥дновлювалась ѕалата лорд≥в(63 лорди).
–ежим протекторату був т≥сно повТ¤заний з особою ≥ авторитетом  ромвел¤. як т≥льки в≥н помер (3 вересн¤ 1658р.), режим потрапив в т¤-жкий кризовий стан безвладд¤. ѕризначений наступником батька –≥чард  ромвель не зм≥г втримати владу ≥ в 1659р. його змусили в≥дректис¤ в≥д званн¤ ≥ в≥дновити умовну республ≥ку. √ромадське невдоволенн¤ режи-мом ≥ндепендент≥в ≥ безвладною республ≥кою одночасно стало наст≥льки значним, що питанн¤ про в≥дновленн¤ монарх≥њ ≥ ≥сторичноњ конституц≥њ в крањн≥ стало предметом практичноњ пол≥тики.
¬ пошуках стаб≥льност≥ виходом стало представл¤тись поверненн¤ на престол династ≥њ —тюарт≥в (спадкоЇмець престолу  арл ≤≤ знаходивс¤ у ‘ранц≥њ). ¬≥д≥грали свою роль ≥ протир≥чч¤ в вищому в≥йськовому ке-р≥вництв≥.
¬ цих умовах воЇначальник ≥ нам≥сник одного з найб≥льших шотла-ндських в≥йськових округ≥в генерал ћонк зд≥йснив державний перево-рот. …ого в≥йська вступили в Ћондон дл¤ зд≥йсненн¤ пол≥тичного конт-ролю над владою, а генерал попередньо встановив контакт з спадкоЇм-цем престолу.
ѕарламентський конвент (в склад ¤кого вв≥йшли ≥ лорди) прийн¤в р≥шенн¤ про в≥дновленн¤ монарх≥њ, запрошенн¤  арла ≤≤ ≥ про пожалу-ванн¤ йому прибутк≥в зам≥сть конф≥скованих в революц≥ю волод≥нь. «г≥-дно постанови конвенту (25 кв≥тн¤ 1660р.) республ≥канський лад ≥ пар-ламентське Їдиновладд¤ в јнгл≥њ знищувались: Уѕо стародавн≥х основ-них законах корол≥вська влада в ньому належить ≥ повинна належати ко-ролю, лордам ≥ общинамФ. ” травн≥ 1660р.  арл ≤≤ висадивс¤ в јнгл≥њ ≥ 
вСњхав у столицю. ћонарх≥¤ була в≥дновлена.
ўе до в≥дновленн¤ монарх≥њ  арл ≤≤ п≥дписав своЇр≥дн≥ гарант≥њ своЇњ майбутньоњ пол≥тики у вигл¤д≥ Ѕредськоњ декларац≥њ 1660р.  орона гара-нтувала повне ≥ загальне прощенн¤ вс≥м хто на прот¤з≥ 40 дн≥в визнаЇ новий пор¤док(¤кщо т≥льки не буде особливих р≥шень парламенту), сво-боду сов≥ст≥ в крањн≥, а також те що спори з приводу конф≥скованого в революц≥ю майна будуть вир≥шуватись не ≥накша ¤к ≥з згоди парламен-ту. ёридично декларац≥¤ поклала початок конституц≥њ новоњ монарх≥њ, в ¤к≥й корона вже не була головною частиною парламенту, а визнавала його верховенство ≥ право на пол≥тичн≥ прерогативи.  ороль п≥дтвердив значенн¤ ¬еликоњ ’арт≥њ вольностей 1215р., ѕетиц≥њ про право 1628р. ≥ ¬еликоњ ремонстрац≥њ 1641р..
ѕрактична пол≥тика новоњ монарх≥њ п≥шла ц≥лком законом≥рно Ц по ≥ншому напр¤мку. Ќезважаючи на гарант≥њ прощенн¤, був проведений суд над уц≥л≥вшими учасниками процесу над  арлом ≤ ¤кий вин≥с 29 смертних вирок≥в. “≥ла головних антиро¤л≥ст≥в Ц  ромвел¤, јйртона та ≥н. Ц були викопан≥ ≥з могил ≥ п≥дв≥шен≥. Ѕули в≥дновлен≥ основи англ≥-канськоњ церкви. 

2) –озвиток конституц≥йноњ монарх≥њ ≥ парламенту в XVII Ц XIXст.
–еставрац≥¤ —тюарт≥в не забезпечила тривалого компром≥су м≥ж буржуа-з≥Їю ≥ джентр≥, з одного боку, ≥ феодальним двор¤нством, з другого. ѕорушен-н¤ Ѕредськоњ декларац≥њ  арлом II, а пот≥м ≥ яковом II, намаганн¤ цих монар-х≥в повернути дореволюц≥йн≥ пор¤дки викликали незадоволенн¤ правл¤чоњ верх≥вки. ј видана 1688 року на користь католик≥в ƒекларац≥¤ про Ђв≥ротерпи-м≥стьї об'Їднала ≥ тор≥ ≥ в≥г≥в у боротьб≥ проти —тюарт≥в. ¬они звернулис¤ до штатгальтера √олланд≥њ ¬≥льгельма III ќранського, ¤кий був одружений з дочкою якова II ћар≥Їю, з пропозиц≥Їю зайн¤ти Ђвакантнийї корол≥вський пре-стол.
” грудн≥ 1688 року ¬≥льгельм III з дванадц¤титис¤чним в≥йськом висадив-с¤ на берегах Ѕритан≥њ. …ого п≥дтримали буржуаз≥¤, джентр≥, жител≥ Ћондона. Ќа б≥к ¬≥льгельма перейшли м≥н≥стри, члени корол≥вськоњ родини, сам голо-внокомандувач корол≥вською арм≥Їю ƒжон „ерч≥лль. якову II довелос¤ т≥ка-ти до ‘ранц≥њ. ¬≥льгельм III вступив без бою в Ћондон ≥ був проголошений ре-гентом.
¬ јнгл≥њ ц≥ под≥њ д≥стали назву Ђславноњ революц≥њї, хоча насправд≥ це був дв≥рцевий переворот, у ¤кому народн≥ маси н≥¤коњ участ≥ не брали. ” 1689 роц≥ парламент обрав ¬≥льгельма III ќранського ≥ ћар≥ю на англ≥йський корол≥вський престол.
Ђ—лавна революц≥¤ї по сут≥ завершила оформленн¤ компром≥су м≥ж фак-тично пан≥вною буржуаз≥Їю ≥ оф≥ц≥йно правл¤чою земельною аристократ≥Їю. ѕол≥тична влада опинилас¤ в руках двор¤н-землевласник≥в, ¤к≥ повинн≥ були п≥дтримувати ≥нтереси ф≥нансовоњ верх≥вки буржуаз≥њ.
Ќайважлив≥шим результатом перевороту 1689 року стало утвердженн¤ в јнгл≥њ буржуазноњ конституц≥йноњ монарх≥њ. ѕричому сл≥д мати на уваз≥, що своЇр≥дною рисою јнгл≥њ Ї в≥дсутн≥сть конституц≥њ ¤к Їдиного документа. јн-гл≥йська конституц≥¤ Ч це сукупн≥сть конституц≥йних акт≥в ≥ угод (прецеден-т≥в), у ¤ких отримали закр≥пленн¤ основн≥ конституц≥йн≥ принципи ≥ положен-н¤, структура державного механ≥зму тощо. ” цьому в≥дношенн≥ вин¤ткового значенн¤ набирають два конституц≥йн≥ акти англ≥йського парламенту: Ѕ≥лль про права 1689 року ≥ јкт про престолонаступництво 1701 року.
Ѕ≥лль про права визначив пров≥дну роль парламенту в систем≥ державних орган≥в. ” ньому було сказано: припин¤ти закони або виконанн¤ закон≥в ко-рол≥вським повел≥нн¤м без згоди парламенту незаконно; не можна робити ви-лученн¤ закон≥в корол≥вським повел≥нн¤м; ст¤ганн¤ збор≥в на користь корони без згоди парламенту незаконно; наб≥р або утриманн¤ пост≥йного в≥йська в ми-рний час ≥накше, ¤к за згодою парламенту, суперечить законов≥.  р≥м цього документ стверджував, що вибори в парламент повинн≥ бути в≥льними, що пар-ламент скликатиметьс¤ досить часто, що проголошуЇтьс¤ свобода слова, дебат≥в ≥ акт≥в у парламент≥, що зверненн¤ до корол¤ з клопотанн¤м Ї правом п≥дда-них, що не допускаЇтьс¤ н≥ вимаганн¤ надм≥рних податк≥в, н≥ накладанн¤ над-м≥рних штраф≥в або жорстоких ≥ надзвичайних кар. ≤ нарешт≥, було сказано, що принц ¬≥льгельм ќранський ≥ принцеса ћар≥¤ по праву повинн≥ бути Ђв силу закон≥в корол≥встваї королем ≥ королевою јнгл≥њ, а корона п≥сл¤ ¬≥льгельма ќранського повинна перейти до його спадкоЇмц≥в.
як показали наступн≥ под≥њ, питанн¤ про престолонасл≥дуванн¤ ви¤вилос¤ досить складним. ” дочки ¬≥льгельма ≥ ћар≥њ принцеси јнни не було д≥тей, ≥ тому сл≥д було вир≥шити, хто стане наступним монархом јнгл≥њ.
¬≥дпов≥дь на це питанн¤ повинен був дати прийн¤тий парламентом 1701 року јкт про престолонаступництво, зг≥дно з ¤ким престол перейде, ¤кщо н≥чого не зм≥нитьс¤, до н≥мецьких кн¤з≥в √анноверськоњ династ≥њ. јле јкт 1701 року не т≥льки встановив пор¤док престолонасл≥дуванн¤, але ≥ м≥стив у соб≥ подальше уточненн¤ прерогатив законодавчоњ та виконавчоњ влади. “ак, особа, ¤ка всту-пала на корол≥вський трон, повинна була приЇднатис¤ до јнгл≥канськоњ (протестантськоњ) ÷еркви ≥ не п≥дтримувати н≥¤ких зв'¤зк≥в з ѕапою –имським. ѕода-льше обмеженн¤ корол≥вськоњ влади ви¤вилос¤ в тому, що король не мав права без згоди на те парламенту вињздити за меж≥ јнгл≥њ, що особа, ¤ка була наро-джена за межами јнгл≥њ, не могла бути членом “аЇмноњ ради, депутатом парла-менту, займати взагал≥ в≥дпов≥дальну посаду в державному апарат≥, що вс≥ акти корол¤ потребували п≥дпису в≥дпов≥дного м≥н≥стра (Ђм≥н≥стерська в≥дпов≥даль-н≥сть перед парламентомї). Ѕуло заборонено займати посаду в корол¤ ≥ бути одно-часно членом парламенту. —удд≥, призначен≥ короною, залишалис¤ на своњх постах Ђдоки ведуть себе добреї ≥ њх можна було зм≥стити т≥льки за р≥шенн¤м парламен-ту. Ќарешт≥, король втрачав право помилуванн¤ своњх м≥н≥стр≥в, засуджених парламентом у пор¤дку ≥мп≥чменту.
“аким чином, ц≥ конституц≥йн≥ акти визначили правовий статус парламенту ≥ корол¤, а також сформулювали основн≥ принципи буржуазноњ конституц≥йноњ мо-нарх≥њ в јнгл≥њ:
1) парламентаризм Ч Ђпарламент вище корониї,
2) парламент Ч Їдиний законодавчий орган,
3) розд≥ленн¤ влади,
4) незм≥нн≥сть судд≥в,
5) гарант≥њ основних свобод у парламент≥ (свободи слова, дебат≥в, вибор≥в тощо).
¬се це св≥дчить про те, що на злам≥ ’”≤≤-’”Ў стол≥ть у јнгл≥њ виникла бур-жуазна конституц≥йна монарх≥¤ з розд≥ленн¤м влади ≥ зверхн≥стю парламенту.
ѕодальша еволюц≥¤ конституц≥йноњ монарх≥њ пов'¤зана з глибокими соц≥аль-но-економ≥чними зм≥нами. јнгл≥йське сел¤нство, ¤ке так ≥ не отримало землю у власн≥сть, розшарувалос¤ на заможних орендар≥в ≥ безземельних пролетар≥в Ч наймит≥в. ” м≥стах внасл≥док промислового перевороту остаточно оформилис¤ буржуаз≥¤ ≥ пролетар≥ат.
јнгл≥йська буржуаз≥¤, з≥бравшись з силами, намагаЇтьс¤ встановити своЇ по-л≥тичне пануванн¤ шл¤хом нових компром≥с≥в з лендлордами. ÷ей процес су-проводжувавс¤ еволюц≥Їю британськоњ конституц≥йноњ монарх≥њ, основними напр¤мками ¤коњ були подальше обмеженн¤ корол≥вськоњ влади, утвердженн¤ нових принцип≥в взаЇмов≥дносин виконавчоњ ≥ законодавчоњ влади у вигл¤д≥ Ђв≥дпов≥дального ур¤дуї. ÷≥ зм≥ни не були оформлен≥ новими конституц≥йними актами, а складалис¤ в ход≥ пол≥тичноњ практики у форм≥ прецедент≥в. 
ѕарламент був Їдиним законодавчим органом. …ого прерогативами стали роз-гл¤д бюджету, встановленн¤ в≥йськового контингенту ≥ т.д. —кладавс¤ парламент з двох палат. ¬ерхн¤ Ч палата лорд≥в мала чисто аристократичний характер, бо д≥¤ло тут спадкове перство. «ас≥дали тут герцоги, барони та ≥нш≥ аристократи, призначен≥ монархом. ” нижн≥й палат≥, ¤ка обиралась, Ч палат≥ общин, б≥льш≥сть належала джентр≥, бо виборц¤ми в графствах були фр≥гольдери, ¤к≥ отримували сорок шил≥-нг≥в прибутку на р≥к. ѕасивне виборче право за јктом 1710 року належало особам, ¤к≥ мали в≥д земельноњ власност≥ прибуток у розм≥р≥ 600 фунт≥в стерл≥нг≥в на р≥к у графствах ≥ 300 фунт≥в стерл≥нг≥в у м≥стах.
 ороль продовжував залишатис¤ главою держави ≥ був у пошан≥. ‘ормально в≥н мав досить велик≥ права: призначав лорд≥в ≥ м≥н≥стр≥в, очолював збройн≥ сили, визна-чав дипломатичну д≥¤льн≥сть ≥ т.д. јле його влада поступово обмежувалась ≥ в≥н фак-тично перетворювавс¤ на ном≥нального главу виконавчоњ влади. ѕерш≥ прецеденти, що спри¤ли цьому, з'¤вл¤ютьс¤ вже на початку XVIII стол≥тт¤. « 1707 року право ого-лошенн¤ в≥йни та укладенн¤ миру переход¤ть в≥д корол¤ до парламенту. —касовуЇть-с¤ право корол¤ в≥дхил¤ти закони, прийн¤т≥ парламентом. ќсобливо посилилис¤ ц≥ обмеженн¤ з 1714 року, коли п≥сл¤ безд≥тноњ королеви јнни англ≥йський престол переходить до курфюрст≥в √анноверськоњ династ≥њ √еорга ≤ ≥ √еорга II, ¤к≥ б≥льше п≥клувалис¤ про н≥мецьк≥ справи, н≥ж про англ≥йськ≥.
ѕоступово прерогативи корол¤ концентруютьс¤ в руках каб≥нету.  ороль √еорг ≤ (≤7≤4-≤727 рр.) не знав англ≥йськоњ мови ≥ тому перестав з'¤вл¤тис¤ на зас≥данн¤ ка-б≥нету. ѕарламент ≥ ур¤д використовують це, створюючи р¤д прецедент≥в: функц≥њ по кер≥вництву каб≥нетом переход¤ть до Ђпершого м≥н≥страї корол¤, каб≥нет д≥Ї в≥д ≥мен≥ Ђйого величност≥ї, але практично самост≥йно. Ќа кожному розпор¤дженн≥ коро-л¤ повинен сто¤ти п≥дпис першого м≥н≥стра.
ƒе¤кий час каб≥нет був секретною установою: його зас≥данн¤ розгл¤дали ¤к випад-ков≥ зустр≥ч≥. Ќе було бланк≥в каб≥нету, печатки тощо. ƒо каб≥нету входили лорд-канцлер, лорд адм≥ралтейства, статс-секретар, м≥н≥стри найважлив≥ших в≥домств.  ≥ль-к≥сть член≥в каб≥нету поступово зростаЇ: спочатку було с≥м, пот≥м п'¤тнадц¤ть, ш≥стна-дц¤ть, двадц¤ть член≥в. ¬иникаЇ терм≥н Ђур¤д його величност≥ї. ќднак згадка про каб≥нет в оф≥ц≥йних документах з'¤вл¤Їтьс¤ т≥льки в 1900 роц≥.
ѕринципи роботи, структура каб≥нету формувалис¤ в практиц≥ його д≥¤льност≥. јкти 1705-1707 рок≥в про посади в≥дкрили м≥н≥страм можлив≥сть обиратис¤ в пала-ту общин.  орол≥ намагалис¤ п≥д≥брати такий склад каб≥нету, ¤кий буде користува-тис¤ дов≥рою парламенту. “ак з'¤вивс¤ прецедент: король доручаЇ формуванн¤ ка-б≥нету л≥деру парт≥њ, тор≥ або в≥г≥в, ¤ка отримала перемогу на виборах. ”же згадувавс¤ ще один прецедент, пов'¤заний з королем √еоргом ≤, Ч каб≥нет зас≥даЇ без корол¤. якщо каб≥нет або нав≥ть один з його член≥в втрачав дов≥ру парламенту, в≥н повинен був у повному склад≥ п≥ти у в≥дставку. ” 1784 роц≥ ¬≥ль¤м ѕ≥тт ћолодший сформував каб≥нет, що не отримав дов≥ри парламенту. ¬≥н розпустив корол≥вським указом палату общин, пров≥в нов≥ вибори ≥ отримав п≥дтримку нового складу пала-ти. “ак сформувавс¤ ще один прецедент.
 ороль поступово втрачав де¤к≥ своњ права. ќднак у глави держави залишалис¤ ще дуже значн≥ джерела влади, ¤к≥ давали йому можлив≥сть впливати на форму-ванн¤ ≥ проведенн¤ внутр≥шньоњ ≥ зовн≥шньоњ пол≥тики крањни.‘ормуванн¤ ур-ду,розпод≥л м≥н≥стерських портфел≥в, персональний склад каб≥нету, конкретний виб≥р прем'Їр-м≥н≥стра Ч у вир≥шенн≥ таких питань роль монарха була дуже значною.  ороль мав право знати про вс≥ найважлив≥ш≥ р≥шенн¤, ¤к≥ приймалис¤ каб≥нетом. ћонарха сл≥д було ≥нформувати про вс≥ зм≥ни у внутр≥шн≥й пол≥тиц≥.√лава дер-жави сам брав активну участь у проведенн≥ зовн≥шньо-пол≥тичних акц≥й. ¬≥дпов≥д-но до англ≥йськоњ конституц≥йноњ доктрини король повинен д≥¤ти за порадою своњх м≥н≥стр≥в. ќднак в≥н мав право не давати згоди на проведенн¤ такоњ пол≥тики, ¤ка, на його думку, руйнуЇ Ђоазис англ≥йськоњ конституц≥њї.
Ќарешт≥, сл≥д мати на уваз≥, що р≥шенн¤, ¤к≥ приймав каб≥нет, не мали в цей час н≥¤коњ юридичноњ сили. ¬они отримували своЇ правове оформленн¤ ≥ вт≥лювалис¤ в житт¤ м≥н≥страми корони п≥сл¤ њх затвердженн¤ “аЇмною радою або шл¤хом виданн¤ парламентського акта. ¬с≥ члени каб≥нету за посадою входили до складу “аЇмноњ ра-ди. 
 олишн≥ радники корол¤ перетворювалис¤ на справжн≥х м≥н≥стр≥в. јле збер≥га-лис¤ колишн≥ найменуванн¤, титули (статс-секретар, охоронець малоњ печатки, обер-камергер ≥ т.д.). «бер≥галис¤ ≥ колишн≥ оклади, прив≥лењ. ќднак з'¤вл¤ютьс¤ ≥ справжн≥ м≥н≥стерства: внутр≥шн≥х справ, в≥йськове, торг≥вл≥, у справах ≤нд≥њ. ” 1855 роц≥ на-казом “аЇмноњ ради були сформульован≥ правила комплектуванн¤ чиновницького корпусу ≥ утворена Ђком≥с≥¤ громад¤нськоњ службиї. ќдночасно були введен≥ ква-л≥ф≥кац≥йн≥ екзамени, а в 1860 роц≥ Ч конкурс серед кандидат≥в на коронн≥ посади.
Ќайважлив≥шою ф≥гурою в каб≥нет≥ був прем'Їр-м≥н≥стр, ≥ саме в≥н персон≥ф≥ку-вав ур¤дову пол≥тику.
ѕрем'Їр-м≥н≥стр передус≥м був одноос≥бним кер≥вником своЇњ парт≥њ. ¬≥н керував роботою палати общин, брав участь у дебатах з особливо важливих питань. ѕ≥д безпосередн≥м нагл¤дом прем'Їр-м≥н≥стра проходила вс¤ робота каб≥нету. ¬≥н сам ви-значав, ¤к≥ питанн¤ повинн≥ розгл¤датис¤ колег≥ально, а ¤к≥ належать т≥льки до його компетенц≥њ. ¬ир≥шальна роль належала прем'Їру при формуванн≥ каб≥нету. ¬≥н за згодою монарха призначав ≥ зв≥льн¤в м≥н≥стр≥в. √лава каб≥нету головував в ≤мперсько-му ком≥тет≥ оборони, визначав зовн≥шню пол≥тику крањни.
¬ јнгл≥њ ≥снували в≥дм≥нност≥ м≥ж м≥н≥страми каб≥нету та ≥ншими главами адм≥н≥с-тративних в≥домств: прем'Їр не т≥льки вир≥шував, кого ввести до складу ур¤ду, в≥н та-кож визначав, хто повинен бути м≥н≥стром каб≥нетського рангу.
ѕрем'Їр-м≥н≥стр вид≥л¤в, кр≥м того, к≥лькох найближчих сп≥вроб≥тник≥в, з ¤кими обм≥рковував своњ плани. ¬они складали так званий Ђвнутр≥шн≥й каб≥нетї. ѕерша згадка про такий орган припадаЇ на 1878 р≥к.

3) «м≥ни в державному устроњ в к≥нц≥ ’≤’ Ц на початку ’’ стол≥тт¤.
Ќаприк≥нц≥ XIX стол≥тт¤ в≥дбуваютьс¤ серйозн≥ зм≥ни в сп≥вв≥дношенн≥ зако-нодавчоњ ≥ виконавчоњ влади, парламенту ≥ ур¤ду. ѕарламент часто перетворюЇтьс¤ на установу, ¤ка реЇструЇ волю ур¤ду. “епер не законодавчий орган контролюЇ ви-конавчу владу, а навпаки Ч каб≥нет отримуЇ функц≥њ контролю.  аб≥нет, таким чи-ном, стаЇ головною ланкою державного механ≥зму ¬еликобритан≥њ. “епер б≥льш≥сть б≥ллей народжувалас¤ на зас≥данн¤х ур¤ду. «аконодавча ≥н≥ц≥атива у ф≥нансових справах ц≥лком переходить до ур¤ду.
 аб≥нет нар≥вн≥ з парламентом отримуЇ можлив≥сть видавати правов≥ акти. “ака нормотворча д≥¤льн≥сть каб≥нету отримала назву Ђделегованого законодавстваї. ” ¬е-ликобритан≥њ воно набуло дуже великого поширенн¤. ¬≥дсутн≥сть у крањн≥ писаноњ кон-ституц≥њ усувала нав≥ть формальн≥ перешкоди розширенню законодавчих функц≥й ур¤-ду.
‘орми делегованого законодавства були р≥зноман≥тними: накази “аЇмноњ ради; розпор¤дженн¤, накази ≥ вказ≥вки, спец≥альн≥ ≥нструкц≥њ м≥н≥стр≥в; п≥дзаконн≥ ак-ти публ≥чних корпорац≥й.
“аким чином, делеговане законодавство стало ще одним про¤вом всемогутност≥ каб≥нету.
” м≥сцевому управл≥нн≥ також в≥дбувалис¤ зм≥ни. ¬≥дразу п≥сл¤ першоњ виборчоњ ре-форми 1835 року в ≥нтересах промисловоњ буржуаз≥њ було проведено реформу м≥ського самовр¤дуванн¤. ¬≥дпов≥дно до нењ управл≥нн¤ м≥стом передавалос¤ виборним м≥сь-ким радам. ” виборах цих орган≥в брали участь ус≥ платники податк≥в Ч власники будинк≥в ≥ наймач≥ квартир, ¤к чолов≥ки, так ≥ ж≥нки. ћ≥ська рада обирала на один р≥к мера м≥ста ≥ олдермен≥в.
” 1888 роц≥ була введена система самовр¤дуванн¤ в графствах. јнгл≥¤ ≥ ”ельс були розбит≥ на 122 територ≥альн≥ округи, що отримали найменуванн¤ Ђадм≥н≥стративних графствї, або Ђграфств-бург≥вї, ¤кими ставали велик≥ м≥ста. Ќа чол≥ таких округ≥в сто¤ли представницьк≥ органи Ч ради, ¤ким було передано колишн≥ адм≥н≥стративн≥ повноваженн¤ мирових судц≥в. јктивне виборче право мали особи, що дос¤гли двадц¤ти одного року, займали прот¤гом дванадц¤ти м≥с¤ц≥в помешканн¤ або частину помешканн¤, а також власники земельноњ д≥л¤нки, ¤ка приносила прибуток не менше дес¤ти фунт≥в стерл≥нг≥в на р≥к.
јкт 1894 року радикально реформував управл≥нн¤ в приходах. “ут утворювалис¤ приходськ≥ збори, в ¤ких брали участь ус≥, хто сплачував м≥сцев≥ податки. якщо к≥ль-к≥сть мешканц≥в перевищувала в≥с≥мсот чолов≥к, утворювалас¤ приходська рада, ¤ку обирали приходськ≥ збори строком на один р≥к.
«бройн≥ сили теж зазнали зм≥н. ¬ умовах широкоњ колон≥альноњ експанс≥њ англ≥йсь-ка буржуаз≥¤ мала потребу не т≥льки в квал≥ф≥кованому чиновництв≥, але ≥ в боЇздат-них арм≥њ ≥ флот≥. ѕост≥йна модерн≥зац≥¤ збройних сил, зростанн¤ воЇнного бюджету були характерною рисою пол≥тики правл¤чих к≥л ¬еликобритан≥њ..
” 1883 роц≥ був створений ќсобливий в≥дд≥л Ћондонськоњ пол≥ц≥њ. …ого завдан-н¤м стала боротьба з нац≥онально-визвольними рухами, а також з опозиц≥йними по-л≥тичними силами в сам≥й јнгл≥њ. ѕол≥ц≥¤ Ћондона ≥ заснована 1874 року ≤рландська корол≥вська пол≥ц≥¤ були ударними п≥дрозд≥лами пол≥цейських формувань. “ак, на к≥нець XIX стол≥тт¤ в Ћондонськ≥й пол≥ц≥њ служила одна третина ус≥х пол≥цейських крањни.
ќсобливий ѕост≥йний ком≥тет з представник≥в судових орган≥в ≥ ради графст-ва призначав головного констебл¤ графства. √оловний констебль набирав пол≥-цейський персонал ≥ керував ним. ” м≥стах, що мали власну пол≥ц≥ю, њњ начальник призначавс¤ м≥ською радою. Ќагл¤д за пол≥сменами зд≥йснював  ом≥тет громад-ськоњ безпеки.
ћ≥сцев≥ пол≥цейськ≥ сили ¬еликобритан≥њ формально були автономн≥. ќднак, насправд≥ вони завжди д≥¤ли п≥д контролем м≥н≥стерства внутр≥шн≥х справ, ¤ке видавало обов'¤зков≥ в≥домч≥ правила та ≥нструкц≥њ, а також визначало суми, необ-х≥дн≥ на утриманн¤ м≥сцевоњ пол≥ц≥њ.
—кладна судова система јнгл≥њ в 1873-1876 роках також зазнала реформуван-н¤.
¬ерховною судовою ≥нстанц≥Їю ¬еликобритан≥њ залишалас¤ палата лорд≥в. ” 1876 роц≥ јктом про апел¤ц≥йну юрисдикц≥ю був заснований ≥нститут апел¤ц≥йних лорд≥в. ƒва апел¤ц≥йних лорди повинн≥ були зас≥дати в палат≥ лорд≥в, коли вона виконувала роль судового органу. ѕризначалис¤ вони дов≥чно.
 р≥м перев≥рки скарг на р≥шенн¤ јпел¤ц≥йного суду в цив≥льних справах ≥
јпел¤ц≥йного суду в крим≥нальних справах палата лорд≥в виступала ≥ ¤к суд пер-шоњ ≥нстанц≥њ дл¤ звинувачених у крим≥нальних злочинах пер≥в.
јктами, прийн¤тими в 1873-1875 роках, була п≥ддана реорган≥зац≥њ судова сис-тема јнгл≥њ. “ак, три головних суди Ђзагального праваї, а також —уд канцлера, —уд по запов≥тах, —уд по розлученн¤х, —уд адм≥ралтейства, —уд казначейськоњ палати ≥ јпе-л¤ц≥йний суд канцлера були скасован≥. ¬ 1875 роц≥ створивс¤ новий ¬ерховний суд ¬еликобритан≥њ, ¤кий складавс¤ з двох частин: ¬исокого суду ≥ јпел¤ц≥йного су-ду в цив≥льних справах. ” свою чергу ¬исокий суд мав так≥ в≥дд≥ленн¤: 1) суд коро-л≥вськоњ лави; 2) суд канцлера; 3) суд загальних т¤жб; 4) суд палати шаховоњ дошки; 5) суд у справах адм≥ралтейства, запов≥тах, розлученн¤х. ” 1881 роц≥ пройшла чергова реорган≥зац≥¤. ” ¬исокому суд≥ було залишено лише три в≥дд≥ленн¤: суд ко-рол≥вськоњ лави, суд канцлера ≥ суд у справах адм≥ралтейства. 
Ћорд Ч головний судд¤, призначавс¤ короною за поданн¤м прем'Їр-м≥н≥стра, ≥нш≥ судд≥ вищих суд≥в затверджувалис¤ монархом за рекомендац≥Їю лорда-канцлера. 
Ќа початку XX ст. основна боротьба м≥ж л≥бералами ≥ консерваторами роз-горнулась з питанн¤ про митн≥ тарифи.  онсерватори, що були т≥сно зв'¤зан≥ з важкою ≥ндустр≥Їю, вимагали встановленн¤ протекц≥йного мита дл¤ захисту њх-ньоњ продукц≥њ в≥д конкуренц≥њ з боку Ќ≥меччини.  р≥м того, введенн¤ тариф≥в п≥двищило б (на вигоду лендлорд≥в) ц≥ни на с≥льськогосподарську продукц≥ю.
ѕредставники, ≥нших галузей промисловост≥, особливо тих, що працювали на експорт (наприклад, текстильноњ), були зац≥кавлен≥ у збереженн≥ в≥льноњ тор-г≥вл≥. ќсоблив≥стю британськоњ економ≥ки була нестача в≥тчизн¤ноњ промисловоњ сировини ≥ продовольства дл¤ населенн¤. ¬веденн¤ протекц≥он≥стського мита спричинило б занепад б≥льшост≥ галузей англ≥йськоњ промисловост≥. «берегти в≥льну торг≥влю треба було ще й тому, що в≥д цього залежали низьк≥ ц≥ни на споживч≥ товари.
 онфл≥кт м≥ж консерваторами й л≥бералами виник також навколо питанн¤ про пенс≥њ. ќсобливо гострими були ц≥ розб≥жност≥ в 1910 р. п≥сл¤ того, ¤к па-лата общин прийн¤ла новий бюджет. ¬ерхн¤ палата, що була п≥д контролем консерватор≥в, майже одностайно в≥дкинула його. Ќебачене в ≥стор≥њ јнгл≥њ в≥д-хиленн¤ палатою пер≥в бюджету л≥берали тлумачили ¤к боротьбу лорд≥в проти народу.
ќп≥р консерватор≥в став приводом дл¤ л≥берального каб≥нету м≥н≥стр≥в до того, щоб п≥дготувати парламентський б≥лль, ¤кий ≥стотно обмежував консти-туц≥йн≥ права верхньоњ палати.
јкт про парламент 1911 р. встановлював, що коли ф≥нансовий б≥лль, ¤кий прийн¤ла палата общин ≥ ¤кого над≥слано принаймн≥ за м≥с¤ць до зак≥нченн¤ сес≥њ до верхньоњ палати, не буде прийн¤тий нею без поправок прот¤гом м≥с¤-ц¤, то в≥н стаЇ законом п≥сл¤ затвердженн¤ його короною, нав≥ть ¤кщо палата пер≥в не дасть на це згоди. Ќа сп≥кера палати общин покладавс¤ обов'¤зок посв≥-дчувати, що зазначений законопроект Ї ф≥нансовим.
ѕрава палати лорд≥в були ур≥зан≥ ≥ в питанн¤х законодавства по ф≥нансо-вих публ≥чних б≥лл¤х. “ак, ¤кщо прот¤гом трьох рок≥в
посл≥довних сес≥й парламенту (не обов'¤зково одн≥Їњ ≥ т≥Їњ ж лег≥-
слатури) законопроект, ¤кий приймала палата общин, заперечувавс¤
палатою пер≥в, його все одно заносили до книги статут≥в ¬ели-
кобритан≥њ. ќднак дл¤ цього потр≥бно було, щоб м≥ж другим чи-
танн¤м б≥лл¤ п≥д час першоњ сес≥њ ≥ трет≥м його читанн¤м на трет≥й
сес≥њ минуло два роки. ќтже, верхн¤ палата могла т≥льки зат¤гнути
на два роки прийн¤тт¤ неугодного дл¤ нењ закону, а не в≥дхилити
його. 

4) ќсновн≥ джерела ≥ риси права.
Ѕуржуазне право виникаЇ разом ≥з становленн¤м буржуазноњ держави ≥ розвиваЇть-с¤ ¤к лог≥чне ≥ пр¤ме продовженн¤ ≥снуючих ран≥ше систем рабовласницького ≥ феода-льного права. ¬≥дкидалис¤ лише т≥ частини попереднього права, ¤к≥ ставали на перешкод≥ економ≥чним ≥ пол≥тичним ≥нтересам буржуаз≥њ. —туп≥нь правонаступництва буржуазного ≥ дореволюц≥йного права (римського, звичаЇвого, м≥ського ≥ т.д.) була р≥-зною в окремих крањнах, але н≥де стар≥ правов≥ системи не були знищен≥ повн≥стю. якась њх частина ув≥йшла до буржуазного права, трансформувалась у його норми.
Ќа момент свого зародженн¤ буржуазне право мало прогресивне значенн¤, означало великий прогрес в ≥стор≥њ людства. ¬оно юридично закр≥плювало зм≥ну феодальних в≥д-носин б≥льш передовими на той час Ч буржуазними. ”твердженн¤ права буржуазного типу супроводжувалос¤ л≥кв≥дац≥Їю середньов≥чних обмежень, скасуванн¤м станових при-в≥лењв, феодальноњ залежност≥ сел¤нства, цеховоњ орган≥зац≥њ ≥ т. ≥н. ¬≥дкидаючи феодаль-ний партикул¤ризм, буржуазне право народжувалос¤ в ус≥х крањнах у вигл¤д≥ нац≥ональ-них правових систем.
÷ентральне м≥сце в буржуазних правових системах було в≥дведено особ≥, а тому пра-ва людини проголошувалис¤ ¤к нев≥дчужуван≥ ≥ св¤щенн≥. ј серед принцип≥в буржуа-зного права дуже важливу роль в≥д≥гравала р≥вн≥сть, бо юридична р≥вн≥сть ставала одн≥-Їю з основних умов функц≥онуванн¤ самоњ кап≥тал≥стичноњ системи господарства.
Ќе менш важливим принципом буржуазного права Ї свобода ¤к складова частина ≥ пох≥дна свободи п≥дприЇмництва, свободи торг≥вл≥, свободи конкуренц≥њ ≥ т.д., а також свободи пол≥тичноњ.
Ѕуржуаз≥¤ прагнула створити сусп≥льство, ¤ке базуЇтьс¤ на правопор¤дку. ¬она по-требувала стаб≥льност≥. “ому ще одним основним принципом буржуазного права, пов'¤-заним не т≥льки ≥з сферою зд≥йсненн¤ пол≥тичних ≥ особистих прав громад¤н, але ≥ сфе-рою економ≥чного обороту, був принцип законност≥.
ѕроцес виникненн¤ буржуазного права, форми його утворенн¤ також визнача-лис¤ характером ≥ особливост¤ми буржуазних революц≥й. «в≥дси ≥ певна своЇр≥д-н≥сть виникненн¤ й розвитку буржуазного права в окремих крањнах, а також р≥зна ступ≥нь правонаступництва. “емпи оновленн¤ ≥ перебудови правовоњ системи багато в чому залежали ≥ в≥д конкретних ≥сторичних умов р≥зних крањн, ≥ в≥д характеру бур-жуазних революц≥й. “ам, де конфл≥кт м≥ж ≥нтересами буржуаз≥њ ≥ феодальним пра-вом набирав найб≥льш гострих форм, де в боротьбу з в≥дживаючим феодальним правопор¤дком активно включалис¤ народн≥ маси, зм≥на середньов≥чноњ правовоњ си-стеми буржуазним правом в≥дбувалас¤ шл¤хом докор≥нного зламу старого феодального права ≥ натом≥сть утвердженн¤м нового буржуазного права. “ам, де рево-люц≥¤ не привела безпосередньо до пол≥тичного пануванн¤ буржуаз≥њ, де буржуа-з≥¤ йшла до влади довгим шл¤хом Ч через компром≥си з земельними власниками, Ч народженн¤ буржуазного права в≥дбувалос¤ через пристосуванн¤ старих феодаль-них ≥нститут≥в до нових сусп≥льних в≥дносин ≥ буржуазне право тривалий час збе-р≥гало елементи дореволюц≥йноњ правовоњ системи.
Ќайб≥льш посл≥довно ц≥ в≥дм≥нност≥ можна простежити за двома р≥зними за хара-ктером революц≥¤ми загальноЇвропейського масштабуЧ англ≥йськ≥й ≥ французьк≥й, що й визначило становленн¤ двох р≥зних правових систем: континентальноњ ≥ англоса-ксонськоњ. «авд¤ки тому значенню, ¤ке мали јнгл≥¤ ≥ ‘ранц≥¤, ц≥ системи буржуаз-ного права набули м≥жнародного характеру.
“ой факт, що англ≥йська буржуазна революц≥¤ ірунтувалась ≥ розвивалас¤ в умовах компром≥су буржуаз≥њ ≥ нового двор¤нства, а тому ≥ не була такою радика-льною, ¤к у ‘ранц≥њ, позначивс¤ на процес≥ виникненн¤ буржуазного права в јнг-л≥њ.
√оловною особлив≥стю англ≥йського буржуазного права було те, що компром≥с м≥ж великими землевласниками ≥ кап≥тал≥стами д≥став св≥й про¤в у наступност≥ су-дових прецедент≥в, у збереженн≥ феодальних правових форм. ј це привело до того, що тут старе феодальне право не було одразу знищене. –озвиток в≥дбувавс¤ ≥накше Ч у напр¤м≥ пристосуванн¤ старого феодального права до нових буржуазних умов. ќтже, про¤вилас¤ та сама законом≥рн≥сть, що ≥ в розвитку буржуазного державного ладу.
÷е пристосуванн¤ старого феодального права до нових буржуазних виробничих в≥дносин ви¤вилос¤ в тому, що стара феодальна правова форма збер≥галась, але напо-внювалас¤ новим буржуазним зм≥стом. “ому в јнгл≥њ стало можливим залишити знач-ну частину форм старого феодального права, вкладаючи в них буржуазний зм≥ст, ≥ на-в≥ть пр¤мо вводити буржуазне значенн¤ п≥д феодальне найменуванн¤.
«в≥дси архањчн≥сть р¤ду ≥нститут≥в англ≥йського буржуазного права, своЇр≥дна терм≥нолог≥¤, на¤вн≥сть таких ≥нститут≥в, ¤ких немаЇ в правових системах ≥нших дер-жав.
—воЇр≥дн≥сть англ≥йського буржуазного права пол¤гаЇ ≥ в тому, що значна час-тина його ≥нститут≥в сформульована не законами, а судовими р≥шенн¤ми Ч преце-дентами. «береженн¤ судових прецедент≥в, феодальних юридичних форм, величезна роль судовоњ практики, що користуЇтьс¤ звичаЇм ¤к джерелом права, а також нормати-вними актами р≥зних епох, Ч усе це надавало англ≥йському буржуазному праву кон-сервативного характеру, що про¤вл¤вс¤ у формал≥зм≥ ≥ рутинност≥.
як насл≥док англ≥йське право ≥ дос≥ залишаЇтьс¤ некодиф≥кованим, тобто тут не ≥снуЇ зводу д≥ючих норм. Ќе знаЇ англ≥йське буржуазне право розпод≥лу на публ≥чне право ≥ приватне. …ого джерела дуже складн≥ (загальне право, право справедливост≥ ≥ статутне право), що створюЇ серйозн≥ труднощ≥ в њх застосуванн≥.
¬ основ≥ загального права, ¤к ≥ у феодальний пер≥од, лежав судовий прецедент. ƒо того ж зверненн¤ до прецеденту не залежало в≥д часу його виникненн¤. «в≥дси значний формал≥зм загального права ≥ особлива роль судд≥ з широкими повноважен-н¤ми судового тлумаченн¤ та застосуванн¤ правових норм.
 онсерватизм загального права не завжди задовольн¤в буржуаз≥ю. „асто в судо-в≥й практиц≥ конкретн≥ справи вир≥шувалис¤ всупереч нормам загального права, з то-чки зору доц≥льност≥. ÷е завданн¤ почала розв'¤зувати особлива система Ђсуд≥в справедливост≥ї. —аме суди справедливост≥ ≥ створили т≥ ≥нститути права, що найдуж-че спри¤ли розвитков≥ буржуазних в≥дносин.
Ќа к≥нець XIX стол≥тт¤ остаточно завершуЇтьс¤ процес формуванн¤ правовоњ систе-ми на буржуазн≥й основ≥. ¬ажливу роль у цьому в≥д≥грала судова реформа 1873-1875 рок≥в, ¤ка привела до об'Їднанн¤ загальноњ системи корол≥вських суд≥в з судом лор-да-канцлера Ч судом справедливост≥ в Їдиний ¬исокий суд, ¤кий м≥г р≥вною м≥рою застосовувати норми ¤к загального права, так ≥ права справедливост≥. “епер судд¤ д≥став можлив≥сть користуватис¤ будь-¤кими прецедентами. ” раз≥ розб≥жност≥ пере-вага в≥ддавалас¤ нормам права справедливост≥. “ак у буржуазн≥й јнгл≥њ склалос¤ Їди-не прецедентне право.
ѕарламентський акт 1854 року остаточно сформував англ≥йську доктрину судо-вого прецеденту ≥ оф≥ц≥йно визнав обов'¤зков≥сть прецедент≥в. ƒл¤ њх застосуванн¤ були встановлен≥ спец≥альн≥ правила: 1) р≥шенн¤ вищих суд≥в јнгл≥њ (палати лорд≥в, ¬исокого суду, апел¤ц≥йного) обов'¤зков≥ ¤к дл¤ нижчих суд≥в, так ≥ дл¤ них самих; 2) вищ≥ суди не зв'¤зан≥ р≥шенн¤ми нижчих суд≥в; 3) судд¤м одн≥Їњ ≥нстанц≥њ рекомендуЇтьс¤ не приймати ≥стотно розб≥жних р≥шень; 4) обов'¤зкова лише та частина су-дового р≥шенн¤, ¤ка м≥стить його обгрунтуванн¤.
—татутне право базувалос¤ на закон≥, на парламентських актах. …ого роль зго-дом зростала, приймалас¤ все б≥льша к≥льк≥сть парламентських акт≥в, ¤к≥ встанов-лювали норми права. ’арактерно, що вважалис¤ д≥ючими статути, видан≥ ще у феодальний пер≥од. „ерез це статутне право јнгл≥њ становить величезну к≥льк≥сть парламентських акт≥в, ¤к≥ збиралис¤ прот¤гом майже п'¤ти стол≥ть. “ак, починаючи з правл≥нн¤ ≈дуарда IV (1461-1483 рр.) до 1884 року було видано 14408 т≥льки пар-ламентських закон≥в.
¬се це призвело до необх≥дност≥ провадити певну модерн≥зац≥ю англ≥йського статутного права. Ѕуло проведено п≥сл¤ виборчих реформ часткову реформу кри-м≥нального права, в ход≥ ¤коњ було об'Їднано (консол≥довано) триста старих стату-т≥в в чотири закони. Ќа к≥нець XIX стол≥тт¤ консол≥дован≥ акти почали з'¤вл¤тис¤ досить часто. –озвиток буржуазного сусп≥льства обумовив проведенн¤ спец≥альних кодиф≥кац≥йних роб≥т у межах окремих ≥нститут≥в цив≥льного права. “ак з'¤вилис¤ јкт про товариства 1890 року, јкт про продаж товар≥в тощо. јле в ц≥лому англ≥й-ське право залишалос¤ некодиф≥кованим. ќф≥ц≥йн≥ публ≥кац≥њ зб≥рок статут≥в в јнгл≥њ, ¤к≥ з'¤вилис¤ на початку XIX стол≥тт¤, Ч Ђ—татути корол≥встваї у дев'¤ти томах, Ђѕерегл¤нут≥ статутиї, не привели до суттЇвоњ систематизац≥њ англ≥йського буржуазного права.
÷ив≥льне право. Ќезважаючи на таку своЇр≥дн≥сть, англ≥йське право вт≥люЇ в соб≥ загальн≥ принципи, властив≥ вс≥м буржуазним правовим системам. “ак, з початку свого ≥снуванн¤ воно також було покликане встановити принцип необмеженоњ при-ватноњ власност≥. јле в≥дбувалос¤ це не так ч≥тко, ¤к, наприклад, у ‘ранц≥њ.
ўодо рухомого майна кап≥тал≥стична приватна власн≥сть з широкою свободою розпор¤дженн¤ закр≥плюЇтьс¤ досить рано. ѕарламентськ≥ акти пер≥оду революц≥њ про промислов≥сть в≥дкривали широкий шл¤х дл¤ розвитку буржуазних виробничих в≥дносин, л≥кв≥дували феодальн≥ обмеженн¤ п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ ≥ торг≥вл≥.
ўо ж до земельноњ власност≥, то тут вплив староњ феодальноњ форми був значно си-льн≥шим. ”становленн¤ буржуазних основ у прав≥ поземельноњ власност≥ проходило значно пов≥льн≥ше ≥ не так посл≥довно.
«акони, прийн¤т≥ в пер≥од революц≥њ, забезпечували передус≥м перетворенн¤ фе-одального права земельноњ власност≥ на буржуазне. “ак, ордонанс в≥д 24 лютого 1646 року передбачав скасуванн¤ вс≥Їњ системи феодальноњ оп≥ки в землеволод≥нн≥, скасу-вав ус≥ зобов'¤занн¤, що обмежували лицарськ≥ волод≥нн¤, оголошував њх в≥льною приватною власн≥стю.  р≥м того, ƒовгий парламент прийн¤в акти про секул¤ризац≥ю ≥ продаж церковного нерухомого майна (1646 р.), конф≥скац≥ю ≥ продаж маЇтк≥в прихи-льник≥в корол¤ (1642 р.), продаж нерухомого майна, що належало корон≥ (1649 р.). ”мови продажу були такими, що ц≥ земл≥ д≥сталис¤ буржуаз≥њ ≥ новому двор¤нству.
“аким чином, земельн≥ перетворенн¤ англ≥йськоњ революц≥њ були зд≥йснен≥ ви-ключно в ≥нтересах буржуаз≥њ ≥ джентр≥, вони спри¤ли зосередженню земл≥ в руках представник≥в цих клас≥в. ј земельне волод≥нн¤ переважноњ б≥льшост≥ англ≥йського сел¤нства Ч коп≥гольд, що грунтувалос¤ на феодальному прав≥, втратило будь-¤ку юридичну основу ≥ захист.
ќтже, Їдиного ≥нституту власност≥ на землю в цей час створено не було. ” цив≥-льному прав≥ јнгл≥њ, ¤к ≥ ран≥ше, визнавалис¤ так≥ форми обмеженоњ земельноњ вла-сност≥, ¤к фр≥гольд Ч в≥льне волод≥нн¤, коп≥гольд Ч волод≥нн¤ з тривалим збережен-н¤м де¤ких повинностей. ≤снувала так звана ур≥зана власн≥сть, за ¤кою землю можна було передати в спадок, але не можна було продати. Ѕуло ≥ дов≥чне користуванн¤, коли п≥сл¤ смерт≥ володар¤ нерухоме майно поверталос¤ перв≥сному власнику. Ѕ≥-льш≥сть великих маЇтк≥в належала њх власникам на прав≥ майорату.
Ќав≥ть у XIX стол≥тт≥, коли цив≥льне право јнгл≥њ в ц≥лому мало вже ц≥лком бур-жуазний характер, збер≥гавс¤ середньов≥чний под≥л власност≥ на Ђреальнуї ≥ Ђособи-стуї, що було обумовлено р≥зними формами позов≥в з метою њх захисту. “ак, реаль-ними позовами захищалас¤ земл¤, родова нерухом≥сть ≥ титули. –озпор¤дженн¤ реаль-ною власн≥стю було обмежене певними формальност¤ми. ќсобистою власн≥стю можна було розпор¤джатис¤ в≥льно.
” ’”Ў-’≤’ стол≥тт¤х великого поширенн¤ в јнгл≥њ набула дов≥рча власн≥сть (траст), в≥дома ще феодальному праву. “раст став гнучкою формою захисту р≥зно-ман≥тних власницьких та ≥нших п≥дприЇмницьких ≥нтерес≥в. «а трастом в≥дбуваЇть-с¤ немов би розпод≥л власност≥ м≥ж первинним власником майна, ¤кий засновуЇ траст, ≥ дов≥рчим власником, або управл¤ючим, ¤кий розпор¤джаЇтьс¤ майном ¤к своњм, так ≥ особи, на користь ¤коњ дов≥рча власн≥сть була заснована. ” 1893 роц≥ законом траст був визнаний ун≥версальним ≥нститутом: його можна було заснову-вати з будь-¤кою метою. ≤нститут трасту наприк≥нц≥ XIX стол≥тт¤ широко викори-стовувавс¤ дл¤ орган≥зац≥њ ≥нвестиц≥йних банк≥в, дл¤ об'Їднанн¤ кап≥тал≥стичних компан≥й з метою встановленн¤ монопол≥й.
јнгл≥йська буржуаз≥¤ вимагала закр≥пленн¤ в прав≥ Ђсвободи договоруї, р≥в-ност≥ стор≥н у догов≥рних в≥дносинах. ” прав≥ зобов'¤зань в јнгл≥њ роль закону бу-ла б≥льш важливою. «аконодавч≥ акти про угоди з нерухомим майном, про вексел≥, про куп≥влю-продаж. про товариства регулювали цю дуже важливу дл¤ розвитку буржуазних в≥дносин сферу. јле ≥ тут давалас¤ взнаки своЇр≥дн≥сть англ≥йського правового розвитку. “ак, принцип свободи договору закр≥пивс¤ передус≥м у судо-вих р≥шенн¤х, де говорилос¤ про те, що Ђне можна обмежувати свободу догово-руї. ” форм≥ судового прецеденту закр≥пивс¤ в англ≥йському прав≥ ≥ принцип обо-в'¤зкового виконанн¤ договору, або Ђнепорушност≥ виконанн¤ зобов'¤заньї. ” XIX стол≥тт≥ була скасована особиста в≥дпов≥дальн≥сть боржника за невиконанн¤ зобо-в'¤занн¤ шл¤хом ув'¤зненн¤ його в боргову тюрму. –озвиваютьс¤ нов≥ види догов≥-рних зв'¤зк≥в: догов≥р публ≥чного перевезенн¤ вантажу ≥ пасажир≥в, догов≥р стра-хуванн¤ та ≥нш≥.
—воЇр≥дн≥сть англ≥йського права власност≥ на землю обумовила поширенн¤ зе-мельноњ оренди: довгостроковоњ ≥ короткостроковоњ. ѕерший вид оренди практику-вавс¤ при здач≥ земл≥ п≥д буд≥вл≥. “ерм≥н такого роду оренди не перевищував дев'¤-носта дев'¤ти рок≥в. ѕ≥сл¤ цього будинки та споруди, збудован≥ на орендован≥й зе-мл≥, ставали власн≥стю њњ господар¤. ѕри короткостроков≥й оренд≥ землю звичайно здавали фермерам строком на один р≥к. Ђ–≥вн≥сть стор≥нї тут була чисто формаль-ною. Ћендлорд по зак≥нченню строку мав можлив≥сть укласти догов≥р знов або ро-з≥рвати його. ј це значило, що умови договору оренди земл≥ диктував землевлас-ник.
ѕоказово, ще англ≥йське законодавство про акц≥онерн≥ товариства йшло попе-реду французького. ѕ≥сл¤ буржуазноњ революц≥њ в јнгл≥њ пор¤д ≥з торговими ком-пан≥¤ми почали виникати численн≥ акц≥онерн≥ товариства. ¬ипуск акц≥й давав мо-жлив≥сть збирати величезн≥ суми грошей, в≥дкривав дл¤ англ≥йськоњ буржуаз≥њ нове джерело збагаченн¤. ѕравова основа ≥снуванн¤ акц≥онерних компан≥й була створе-на шл¤хом пристосуванн¤ нап≥вфеодального ≥нституту дов≥рчоњ власност≥. ќднак надал≥ стало потр≥бним ≥ законодавче регулюванн¤ њхньоњ д≥¤льност≥.
Ѕ≥ржов≥ мах≥нац≥њ, спекул¤ц≥¤ й обман, ¤кими супроводилас¤ д≥¤льн≥сть акц≥о-нерних компан≥й, змусили англ≥йський парламент у 1720 роц≥ прийн¤ти закон, що заборонив њх утворенн¤ без попереднього дозволу ур¤ду. јле незабаром акц≥онерн≥ компан≥њ д≥стають повне визнанн¤. «акон 1844 року розгл¤дав компан≥ю ¤к юридич-ну особу ≥ вимагав њњ обов'¤зковоњ реЇстрац≥њ та опубл≥куванн¤ найважлив≥ших даних про њњ д≥¤льн≥сть. Ќадал≥ був установлений принцип обмеженоњ в≥дпов≥дальност≥ ак-ц≥онер≥в у межах суми акц≥й, що њм належать; були також визначен≥ правила л≥кв≥да-ц≥њ акц≥онерних компан≥й. Ќарешт≥, парламентський акт 1862 року об'Їднав усе зако-нодавство про акц≥онерн≥ компан≥њ.
«аконодавство 1844-1867 рок≥в про акц≥онерн≥ компан≥њ спри¤ло концентрац≥њ ≥ централ≥зац≥њ кап≥талу в јнгл≥њ, дозволило орган≥заторам компан≥й грати на п≥двищен-н≥ та пониженн≥ курсу акц≥й, привласнювати соб≥ кошти держател≥в ц≥нних папер≥в, що розор¤лис¤. ѕевн≥ спроби англ≥йського парламенту стримати ц≥ процеси, ввести обме-женн¤ дл¤ ман≥пул¤ц≥й з ц≥нними паперами не мали усп≥ху.
ƒуже сильною була стара феодальна форма в с≥мейному ≥ спадковому прав≥ бур-жуазноњ јнгл≥њ. √ромад¤нський шлюб, наприклад, було введено т≥льки у 1836 роц≥. јле ≥ п≥сл¤ того дозвол¤вс¤ церковний шлюб. ¬ обох випадках чолов≥к мав верховен-ство в с≥м'њ, управл¤в ≥ розпор¤джавс¤ с≥мейним майном (зам≥жн¤ ж≥нка д≥стала право розпор¤дженн¤ своњм майном лише в 1882 р.). ” 1857 роц≥ в јнгл≥њ нарешт≥ було узаконено роз≥рванн¤ шлюбу шл¤хом розлученн¤.
” спадковому прав≥ з час≥в революц≥њ установивс¤ на в≥дм≥ну в≥д ‘ранц≥њ принцип абсолютноњ свободи запов≥ту. ÷е правило поширювалос¤ на вс≥ види спадкового майна. ѕри спадкоЇмств≥ за законом земельна власн≥сть переходила за принципом майорату до найближчого родича (звичайно старшого сина). ¬се ≥нше майно пере-ходило в спадок так само, ¤к ≥ за континентальним правом.
 рим≥нальне право. ¬ основ≥ крим≥нального права буржуазноњ јнгл≥њ лежало за-гальне право ≥ статутне. —проби кодиф≥кац≥њ ви¤вилис¤ безрезультатними. ¬ пер≥од ре-волюц≥њ зм≥нювавс¤ лише зм≥ст окремих вид≥в злочин≥в. “ак, у 1648 роц≥ державною зрадою став визнаватис¤ будь-¤кий замах на Ђформу правл≥нн¤ у вигл¤д≥ республ≥киї або на палату общин ¤к на верховну владу народу, за час≥в протекторату  ромвел¤ Ч д≥¤нн¤, спр¤моване проти особи ≥ прав лорда-протектора.
«емельна аристократ≥¤ ≥ велика торгова буржуаз≥¤, ¤к≥ панували до виборчоњ ре-форми 1832 року, ц≥лком задовольн¤лис¤ крим≥нально-правовими нормами, ¤к≥ бра-ли св≥й початок ще у феодал≥зм≥. «бер≥галас¤ тричленна структура квал≥ф≥кац≥њ злочи-н≥в, що склалас¤ ще в епоху середньов≥чч¤: тризн (зрада), фелон≥¤ (т¤жкий крим≥на-льний злочин), м≥сд≥м≥нор (≥нш≥, головним чином, др≥бн≥ злочини). ÷¤ традиц≥йна схе-ма лише поповнилас¤ в XVIII стол≥тт≥ новими видами злочин≥в. ќсобливо зросла к≥льк≥сть вчинк≥в, ¤к≥ квал≥ф≥кувалис¤ ¤к фелон≥¤ ≥ каралис¤ стратою. Ќа к≥нець ре-волюц≥њ (1660 р.) в јнгл≥њ було близько п'¤тдес¤ти вид≥в злочин≥в, що каралис¤ смер-тною карою, а до початку XIX стол≥тт¤ до них додалос¤ ще близько ста п'¤тдес¤ти.
„инн≥сть норм феодального права зумовлювала особливу жорсток≥сть покаран-н¤ нав≥ть за незначн≥ злочини. јнгл≥йське крим≥нальне право було найсувор≥шим в ™вроп≥. ¬ XVIII стол≥тт≥ смертна кара установлюЇтьс¤ за навмисне пораненн¤ худо-би, за порубку садових дерев, за п≥дпал пос≥в≥в. ƒо смертноњ кари присуджувалис¤ за посиланн¤ листа з ф≥ктивним п≥дписом з метою вимаганн¤ грошей, за др≥бну крад≥жку грошей (б≥льше одного шил≥нга) тощо. ¬ цей час в јнгл≥њ не т≥льки збер≥-галис¤ жорсток≥, чисто середньов≥чн≥ м≥ри покаранн¤, але вводилис¤ нов≥ засоби за-л¤куванн¤. Ўироко застосовувалис¤ ≥ так≥ покаранн¤, ¤к виставл¤нн¤ б≥л¤ ганебного стовпа, шмаганн¤ батогом, конф≥скац≥¤ майна, штрафи ≥ т.д.
“≥льки з 1816 року починаЇтьс¤ скасуванн¤ варварських вид≥в покаранн¤. ” 1823-1827 роках ур¤д пров≥в сер≥ю акт≥в, ¤к≥ скорочували застосуванн¤ смертноњ ка-ри. « 1826 по 1861 р≥к в јнгл≥њ к≥льк≥сть злочин≥в, що каралис¤ стратою, зменшилас¤ з двохсот до чотирьох. «а актом 1848 року нав≥ть у раз≥ Ђведенн¤ в≥йни проти коро-л¤ в його корол≥вств≥ї призначалас¤ не кара на смерть, а дов≥чне ув'¤зненн¤. ” 1870 роц≥ була скасована конф≥скац≥¤ майна злочинц¤, засудженого за фелон≥ю. „е-рез це р≥зниц¤ в покаранн¤х за фелон≥ю ≥ м≥сд≥м≥нор фактично зникла.
¬≥дсутн≥сть кодиф≥кац≥њ, чинн≥сть багатьох феодальних закон≥в надавали нор-мам англ≥йського крим≥нального права консервативного характеру. ќднак прецеде-нтна система загального права була допустимою ≥ легко пристосовувалас¤ до нових буржуазних умов. Ќевизначен≥сть правових норм, свобода тлумаченн¤ стала зручним знар¤дд¤м у руках судд≥в дл¤ захисту буржуазних ≥нтерес≥в.
Ќа¤вн≥сть великоњ к≥лькост≥ статут≥в, ¤к≥ були видан≥ в р≥зний час ≥ часто супере-чили один одному, викликала серйозн≥ труднощ≥ при њх застосуванн≥. ” зв'¤зку з цим парламент п≥шов шл¤хом виданн¤ Ђконсол≥дованихї акт≥в в≥дносно окремих вид≥в злочин≥в (про крад≥жки, п≥дробку документ≥в, злочини проти особи тощо).
“аким був розвиток буржуазного права в јнгл≥њ, де тривалий процес пристосу-ванн¤ судових прецедент≥в, наповненн¤ буржуазним зм≥стом феодальноњ правовоњ фо-рми стали основним напр¤мом утворенн¤ буржуазноњ правовоњ системи. 

<< попередн¤     зм≥ст     наступна >>