“ема 2.8. ѕќƒј“ ќ¬ј —»—“≈ћј –јѓЌ —“ј–ќƒј¬Ќ№ќ√ќ —¬≤“”
1.≤стор≥¤ виникненн¤ податк≥в
2. ¬иди податк≥в
3. ѕодатков≥ органи
4. ¬≥дпов≥дальн≥сть за ухиленн¤ в≥д сплати податк≥в
1.≤стор≥¤ виникненн¤ податк≥в.
¬иникненн¤ податк≥в своњм кор≥нн¤м йде в глибоку давнину, в часи формуванн¤ сусп≥льства та виникненн¤ сусп≥льних потреб.
ƒуже ц≥кава ≥ р≥зноман≥тна форма податк≥в, податковоњ системи стародавн≥х крањн залежала в≥д ц≥льовоњ спр¤мованост≥ њх ст¤гненн¤ та потреб сусп≥льства, але головним Ї те, що саме зародженн¤ та формуванн¤ держави Ї передумовою виникненн¤ податк≥в.
ѕодатков≥ системи пройшли тривалий шл¤х розвитку, в ¤кому вони утверджуютьс¤ ¤к головний ≥нструмент держави.
—аме на приклад≥ стародавн≥х крањн ми бачимо р≥зноман≥тн≥сть податк≥в, в≥дм≥нност≥ податкових систем, њх динам≥ку в т≥ часи, а також становленн¤ њх ¤к самост≥йного ≥нституту в ус≥х державах св≥ту.
јнал≥з ≥сторичних даних даЇ змогу стверджувати, що розвиток та зм≥на державного устрою завжди супроводжуЇтьс¤ зм≥ною податковоњ системи.
ќтже, на приклад≥ давнини бачимо, що податки Ї тим руш≥йним елементом не т≥льки у вдосконаленн≥ форм держави та права, а й взагал≥ сусп≥льства з його р≥зноман≥тними потребами та ≥нтересами.
ѕодатки в≥дом≥ уже давно, ще на початку людськоњ цив≥л≥зац≥њ. ѓх по¤ва звТ¤зуЇтьс¤ з самими першими сусп≥льними потребами.
оли ми задивл¤Їмос¤ на памТ¤тки стародавн≥х цив≥л≥зац≥й, дивуЇмос¤ гранд≥озним спорудам в≥д Їгипетських п≥рам≥д до ¬еликоњ китайськоњ ст≥ни, в захват≥ в≥д палац≥в середньов≥чних феодал≥в, нам потр≥бно памТ¤тати, що за ними сто¤ть не т≥льки талант митц≥в та прац¤ роб≥тник≥в та раб≥в, але й величезн≥ ф≥нансов≥ затрати, кошти на ¤к≥ отриманн≥ в казну, головним чином, через податки.
ѕодатки в так≥й форм≥, в ¤к≥й ми з ними стикаЇмос¤ в сучасних умовах, склались в≥дносно недавно. ’оча основн≥ елементи механ≥зму оподаткуванн¤ зародилис¤ ще в давнин≥.
—тародавн≥ держави жили за рахунок в≥йн з сус≥дами, њх правител≥ розпочинали в≥йну, ¤к т≥льки в скарбниц≥ зак≥нчувались кошти. —початку найб≥льш могутн≥ держави в≥д одноразових контрибуц≥й переходили до пост≥йного збору данини. јле з розвитком цив≥л≥зац≥њ держави навчились захищати себе в≥д ворожих сус≥д≥в. ¬они почали створювати пост≥йн≥ арм≥њ, дл¤ утримуванн¤ ¤ких потр≥бн≥ були стаб≥льн≥ надходженн¤ кошт≥в. —початку правител≥ просто грабували своњх п≥дданих, але вже скоро њм прийшлос¤ просити згоди у сусп≥льства ¤к на зб≥р податк≥в, так ≥ на веденн¤ в≥йн. “аким чином, одн≥Їю з передумов дл¤ виникненн¤ податк≥в стали в≥йськов≥ витрати. ѕерех≥д в≥д натурального господарства до грошового, зародженн¤ та формуванн¤ держави також Ї передумовами виникненн¤ податк≥в.
√оловним ≥нструментом держави Ї податкова пол≥тика. ƒо цього сучасн≥ держави д≥йшли далеко не зразу. ѕодатков≥ системи пройшли тривалий шл¤х розвитку в≥д особистого, прибуткового та майнового оподаткуванн¤ до розгалуженоњ системи р≥зноман≥тних загальних, рег≥ональних та м≥сцевих податк≥в.
ѕодатки ¤к метод та джерело формуванн¤ прибутк≥в держави зТ¤вилис¤ в глибок≥й давнин≥ ≥ в процес≥ ≥сторичкого розвитку пройшли суттЇву еволюц≥ю. –озгл¤нувши ≥стор≥ю крањн —тародавнього —в≥ту ( ™гипту, ¬ав≥лону, ≤нд≥њ, итаю, √рец≥њ, –иму ) можна просл≥дкувати розвиток податковоњ системи.
2. ¬иди податк≥в.
‘≥нансов≥ погл¤ди в стародавн≥х державах базувалис¤, в основному, на рел≥г≥йних у¤вленн¤х.
“ому на самих ранн≥х ступен¤х державноњ орган≥зац≥њ початковою формою оподаткуванн¤ можна вважати жертвоприношенн¤. Ќе сл≥д думати, що воно було засноване виключно на добров≥льност≥. ∆ертвоприношенн¤ було неписаним законом ≥ таким чином ставало примусовою виплатою чи збором. ѕри тому в≥дсоток збору був достатньо визначеним, так звана Ђдес¤тинаї , тобто дес¤та частка в≥д вс≥х отриманних прибутк≥в.
ѕо м≥р≥ розвитку держави виникаЇ Ђсв≥тська дес¤тинаї ¤ка ст¤гувалась пор¤д з виплатами храмам та церквам на користь впливових правител≥в. “ака практика ≥снувала в р≥зних крањнах на прот¤з≥ багатьох стол≥ть: в≥д —тародавнього ™гипту до —ередньов≥чноњ ™вропи.
ќтже ми бачимо, що в —тародавньому св≥т≥, в умовах пануванн¤ натурального господарства, спочатку податки мали форму жертвоприношенн¤, натуральних збор≥в продовольства, фуражу, спор¤дженн¤ дл¤ арм≥й та де¤ких повинностей.
Ќатуральн≥ повинност≥ - ¤вл¤ють собою покладену державою на населенн¤ повинн≥сть виконувати певну роботу ≥ надавати власне майно в розпор¤дженн¤ орган≥в державноњ влади. Ќаселенн¤ широко залучалос¤ дл¤ утриманн¤ палац≥в, арм≥й; брало участь в буд≥вництв≥ шл¤х≥в, ≥ригац≥йних споруд.
јле з розвитком товарно-грошових в≥дносин зТ¤вилис¤ також ≥ грошов≥ податки.
ѕодать -це прост≥ша форма пр¤мого податку, ¤кий ст¤гувувс¤ в р≥зних сумах незалежно в≥д розм≥ру прибутку чи майна ( це подв≥рний податок, подушний податок, податок з с≥мТњ ). “ак ще в XII ст.до н.е. у итањ, ¬ав≥лон≥, ѕерс≥њ вже в≥домий поголовний, або подушний податок.
“аким чином можна сказати, що в основн≥й своњй мас≥ стародавн≥ держави отримували кошти дл¤ вир≥шенн¤ своњх питань та потреб за рахунок надходжень та державних податей, р≥зних повинностей населенн¤, в≥йськовоњ здобич≥, контрибуц≥й ≥ т.≥н
ѕодатковий кадастр
ћетоди оц≥нки податк≥в
ѕодаткова декларац≥¤
ќдиниц¤ земельного над≥лу
ќдиниц≥ оподаткуванн¤ ќдиниц¤ товару (натур.продукт
√рошова одиниц¤
ќбТЇкт податку «емл¤
ћайно
ѕрибуток
—падщина
ѕредмети вжитку
“епер б≥льш детально розгл¤немо види податк≥в на приклад≥ кожноњ окремо вз¤тоњ крањни, що ≥снувала в т≥ часи.
—тародавн≥й ™гипет.
¬ найдавн≥ш≥ часи в ™гипт≥ ст¤гувавс¤ земельний податок, при цьому в≥н дос¤г значного розвитку ≥ в≥др≥зн¤вс¤ високою точн≥стю.
ќбщинники ( землероби )- основна маса платник≥в податк≥в, вони працювали на земл≥ в≥д св≥танку до сут≥нок. ожен сел¤нин мав у користанн≥ над≥л земл≥, за ¤кий сплачував державну ренту.≤нш≥ сел¤ни були прикр≥плен≥ до земл≥, що була пожалувана царем храмам, сановникам або воњнам. ¬они повинн≥ були кр≥м сплати податку в≥ддавати частину врожаю храмам чи певним особам ( в≥д1\3 до 5\6 врожаю ).
‘араон в ™гипт≥ ¤вл¤в собою божество на земл≥, тому њњ третина належала йому. ¬с¤ ≥нша земл¤ пор≥вну д≥лилас¤ м≥ж жрец¤ми та землеробами. ∆рец≥ ¤вл¤ли собою прив≥лейований шар, тому вони не сплачували оброк (повинност≥ ).
¬есь т¤гар платеж≥в в —тародавньому ™гипт≥ л¤гав на землероб≥в. –≥зноман≥тн≥ повинност≥ ( особист≥, натуральн≥ ), оброк за землю платились хл≥бом, рибою, худобою. р≥м цього, прибутки держави складались з данини, що сплачувалась п≥дкореними народами. “обто у —тарадавньому ™гипт≥ податкова система була достатньо розгалуженою. „астка податк≥в надходила гр≥шми, ≥нша- натурою. ѕрактично вс≥ галуз≥ господарства оподатковувалис¤ (пр¤мими та непр¤мими податками ): вв≥з та вив≥з товар≥в, продаж, куп≥вл¤, угоди та комерц≥йн≥ договори. ≤снував також податок на худобу, буд≥влю гребель, мост≥в, подушний податок на чолов≥к≥в, натуральний податок на землю, що належала держав≥.
—тародавн¤ ѕерс≥¤.
ѕер≥од найб≥льшоњ могутност≥ ѕерс≥њ в≥дноситьс¤ до VI- ≤V ст.до н.е.ѕравител≥ т≥Їњ епохи- серкс,ƒар≥й п≥дкорили ѕарф≥ю, ™гипет, ћ≥д≥ю ,¬авилон ,¬≥рмен≥ю,р¤д грецьких м≥ст.
÷≥ цар≥ зум≥ли придушити опозиц≥ю, утвердити сильну централ≥зовану владу,вс≥ п≥ддан≥ були зобовТ¤зан≥ платити ф≥ксован≥ податки ≥ нести обовТ¤зки.
—тародавн≥й ¬авилон.
¬ —тародавньому ¬авилон≥ ,наприклад, велик≥ царсько-храмов≥ господарства ≥снували разом з обособленим общинним господарством основою ¤кого була прац¤ в≥льних общинник≥в землероб≥в(сел¤н), ¤к≥ сплачували ренту - податок держав≥. ќбщинники-землероби становили основну масу оподаткованого населенн¤, ¤ке есплуатувала деспотична держава.÷е був њхн≥й обовТ¤зок.
«а час≥в ’аммурап≥ був введений Їдиний податок -дес¤тина. ћожливо ,саме це стаб≥л≥зувало становище в крањн≥.
—тародавн¤ ≤нд≥¤.
÷ар, ¤к суверенний правитель, ст¤гував подактки з п≥дданих , у тому числ≥ й сел¤н, оск≥льки забезпечував њхню Ђохорону ≥ захистї. Ѕрахмани зв≥льн¤лись в≥д податк≥в та повинностей. “рет¤ варна - Ђ¬айш≥њї ( займалис¤ ремеслом, землеробством, торг≥влею, скотарством), сплачували основну масу податк≥в ≥ податей. ¬ пер≥од IV - III ст. ст. до н.е. одним з правових джерел був трактат Ђјртхашастраї, ¤кий м≥стив зв≥д настанов ≥ практичних рекомендац≥й стосовно пол≥тики, ф≥нанс≥в, судовоњ д≥¤льност≥, збиранн¤ податк≥в.
¬ трактат≥ Ђјртхашастраї вказуЇтьс¤ : Ђ–озпод≥лити тимчасово або на все житт¤ д≥л¤нки земл≥ серед найнижчого стану ≥ раб≥в, а вони отримавши землю, повинн≥ в≥дпрацьовувати борг все житт¤ у вигл¤д≥ податк≥вї. ѕодат≥ ≥з сел¤н правителю становили половину њхнього врожаю. ѕ≥зн≥ше зд≥снюЇтьс¤ правове закр≥пленн¤ податку в законах ћану: Ђ÷арев≥ належала шоста частина врожаю, ¤к своЇр≥дна винагорода за Ђохорону ≥ захист п≥дданихї ї.
—тародавн≥й итай.
–ем≥сники, землероби, крамар≥, торговц≥ становили основну частину податного населенн¤. ѓм заборон¤лось покидати м≥сце свого проживанн¤.
—початку податок складав 1/3 ≥ б≥льше врожаю. ѕодушний податок бравс¤ з кожного, хто дос¤г 15-ти р≥чного в≥ку.
ѕ≥зн≥ше ≥снував натуральний податок з общин. ¬≥с≥м пол≥в перебувало у приватному користуванн≥, девТ¤те - в центр≥, обробл¤лось сп≥льно, урожай з нього йшов ¬ану (царю). ÷е було регул¤рне ≥ своЇчасне находженн¤ в скарбницю. ÷ей податок не був обт¤жливим дл¤ сел¤н, меншим н≥ж дес¤тина.
—истема Ђколод¤зних пол≥вї, за ¤кою податок ст¤гувавс¤ натурою, з часом перестала задовольн¤ти владу. «ам≥сть нењ поступово став вводитись грошовий податок з одиниц≥ площ≥ земл≥. ѕ≥зн≥ше його почали ст¤гувати з кожноњ с≥мТњ. Ќове оподаткуванн¤ утверджувалось прот¤гом дек≥лькох стол≥ть ( з VI по ≤≤≤ ст. до н.е.).
«а реформами Ўан-яна, ¤кщо в с≥мТњ було двоЇ син≥в, ¤к≥ не розд≥лили батьк≥вське майно, то з них ст¤гувавс¤ подв≥йний податок - це знищило родову общину.
якщо ран≥ше с≥мТ¤ виплачувала державн≥й скарбниц≥ 1/10 частку врожаю, то тепер податок став ст¤гуватись з урахуванн¤м к≥лькост≥ земл≥. ƒержавна скарбниц¤ отримала регул¤рний прибуток, а втрати в≥д посухи або повен≥ перекладались на плеч≥ власника земл≥. “обто державна скарбниц¤ отримала регул¤рний прибуток- ф≥ксований податок ( IV - III ст. до н.е.).
ƒл¤ регулюванн¤ економ≥ки автори трактату Ђ√уань - ÷зиї рекомендують зам≥нити пр¤м≥ податки на зал≥зо ≥ с≥ль, непр¤мими, та поширити податки на вс≥ товари, ¤к≥ виробл¤ютьс¤ з ≥х використанн¤м.
—тародавн¤ √рец≥¤
ƒжерелом державних прибутк≥в були : прибутки в≥д рабськоњ прац≥,
добров≥льн≥ внески ≥ податки. ѕрибутки держави под≥л¤лис¤ на звичайн≥ ≥ надзвичайн≥ . «вичайн≥ : монопол≥њ,регал≥њ, конф≥сковане майно, мито ≥ добров≥льн≥ внески. ќсновою надзвичайних прибутк≥в були подат≥ й займи . ѕодать, покладена на все майно засновувалась на попередньо зроблен≥й оц≥нц≥, ¤ка зд≥йснювалась п≥д прис¤гою самим платником .
≤снував також майновий податок ( ейсфора), податок дл¤ ≥ноземц≥в, подушний податок з раб≥в, експортн≥ та ≥мпортн≥ мита, ринков≥ збори та ≥н.
«а час≥в правл≥нн¤ ѕ≥с≥страта вперше було введено державний податок у розм≥р≥ 1/10 частини прибутк≥в. ÷е давало змогу концентрувати ≥ витрачати кошти на утриманн¤ арм≥њ, апарату управл≥нн¤, буд≥вництва укр≥плень навколо поселень, буд≥вництва храм≥в, водопровод≥в, дор≥г та на ≥нш≥ громадськ≥ ц≥л≥.
¬ той же час були серйозн≥ протид≥њ пр¤мому оподаткуванню. ¬ јф≥нах, наприклад, вважалось, що в≥льний громад¤нин не повинен сплачувати пр¤мих податк≥в. ≤нша справа - добров≥льн≥ внески. јле коли виникали велик≥ витрати, то народн≥ збори встановлювали податки.
—тародавн¤ —парта.
ќсновними платниками податк≥в були ≥лоти, ¤к≥ були прикр≥плен≥ до земл≥ ≥ половину врожаю в≥ддавали ¤к натуральний податок.
«емлю в —парт≥ мали також пер≥еки - рем≥сники, торг≥вц≥. ¬они були в≥льними, але не мали пол≥тичних прав. ¬они також сплачували податки держав≥.
ƒл¤ спартанц≥в теж ≥снував особливий податок у вигл¤д≥ щом≥с¤чного натурального внеску в общину.
—тародавн≥й –им.
¬ —тародавньому –им≥ мали поширенн¤ так зван≥ трибутн≥ подат≥ (tributum - лат. - податок), ¤к≥ д≥лилис¤ на трибут громад¤н ≥ трибут пров≥нц≥ал≥в. √ромад¤нський трибут поширювавс¤ т≥льки на римських громад¤н. ¬ республ≥канський пер≥од ц¤ подать ст¤гувалась з ус≥Їњ вартост≥ майна, в ≥мперський пер≥од складалис¤ цензов≥ списки, куди заносились: нерухоме майно, раби, земельн≥ над≥ли. ѕров≥нц≥йний трибут ст¤гувавс¤ з п≥дкорених територ≥й. √ромад¤нський трибут був результатом правового обовТ¤зку античного громад¤нина приходити на допомогу сусп≥льству з ус≥м своњм майном у випадку потреби.
¬загал≥ багато ознак сучасноњ держави зародилось в —тародавньому –им≥. ѕростежим за розвитком в –им≥ податковоњ системи.
¬ мирний час грошових податк≥в громад¤ни не сплачували. ¬итрати на управл≥нн¤ м≥стом ≥ державою були м≥н≥мальними, тому що виборн≥ маг≥страти виконували своњ обовТ¤зки безкоштовно, нав≥ть витрачаючи своњ кошти. ÷е було почесно. ќсновною статтею витрат було буд≥вництво громадських буд≥вель. ÷≥ витрати зазвичай покривались земельною орендою. јле в в≥йськовий час громад¤ни –иму оподатковувались у в≥дпов≥дност≥ з≥ своњми прибутками.
¬ IV - III ст. до н. е. –имська держава розросталась, завойовуючи нов≥ територ≥њ. ¬≥дбувалис¤ зм≥ни ≥ в податков≥й систем≥. ¬ завойованих земл¤х вводились м≥сцев≥ податки та повинност≥. як ≥ в –им≥, њх розм≥р залежав в≥д розм≥ру майна громад¤н. ¬изначенн¤ суми податку в≥дбувалос¤ кожн≥ 5 рок≥в. –имськ≥ громад¤ни, ¤к≥ мешкали поза межами –иму, сплачували податки, ¤к державн≥, так ≥ м≥сцев≥.
” випадку усп≥шних в≥йн, податки зменшувались, а часом в≥дм≥н¤лись зовс≥м. Ќеобх≥дн≥ кошти забезпечувалис¤ контрибуц≥Їю з завойованих земель. ћ≥сцев≥ ж податки з тих, хто жив поза –имом, ст¤гувались регул¤рно.
ѕ≥зн≥ше –им перер≥с в ≥мпер≥ю, до складу ¤коњ входили пров≥нц≥њ. ћешканц≥ пров≥нц≥й були п≥дданими ≥мпер≥њ, але не користувалис¤ правами громад¤н. ¬они повинн≥ були спачувати податки, що св≥дчило про њх залежне становище. ™диноњ податковоњ системи не ≥снувало. “≥ м≥ста ≥ земл≥, ¤к≥ чинили найб≥льший оп≥р римським лег≥онам, п≥сл¤ завоюванн¤ обкладались б≥льш високими податками. р≥м того римська адм≥н≥страц≥¤ дуже часто збер≥гала систему оподаткуванн¤, ¤ка склалас¤ в дан≥й м≥сцевост≥ до завоюванн¤. «м≥нювавс¤ лише напр¤мок використанн¤ з≥браних кошт≥в. “ак, наприклад, було в —ицил≥њ, коли вона в 227 р. до н. е. стала пров≥нц≥ею –иму. √оловним джерелом прибутк≥в в римських пров≥нц≥¤х був земельний податок. ¬ середньому його ставка складала 1/10 прибутк≥в ≥з земельного над≥лу, хоча використовувались ≥ особлив≥ форми оподаткуванн¤, наприклад, податок на к≥льк≥сть фруктових дерев, включаючи ≥ виноградн≥ лози. ќподатковувалась ≥ ≥нша власн≥сть: нерухоме майно, живий ≥нвентар (раби, худоба), коштовност≥. ожен житель пров≥нц≥њ повинен був сплачувати Їдину дл¤ вс≥х подушну подать.
≤снували ≥ непр¤м≥ податки, так≥ ¤к податок з обороту по ставц≥
1%, особливий податок з обороту за торг≥влю рабами - 4% ≥ податок на зв≥льненн¤ раб≥в - 5% в≥д њх вартост≥ (ц≥ни). ” 6 р. н .е. ≥мператор ќктав≥ан јвгуст вв≥в податок на спадщину - 5%. ѕодатком з≥ спадщини оподатковувались лише громад¤ни –иму. ѕодатов мав ц≥льовий характер. ќдержан≥ кошти направл¤лись на пенс≥йне утриманн¤ профес≥йних воњн≥в.
3. ѕодатков≥ органи.
—тародавн≥й ™гипет.
« перших династ≥й Ѕули в≥дом≥ пер≥одичн≥ переписи людей, худоби, золота, на основ≥ ¤ких ≥ встановлювались податки. ’оча чиновницький аппарат був багаточисельним, в≥н був слабо диференц≥йований (виконували одразу дек≥лька функц≥й).
Ќайважлив≥ша посада Ц посада начальника вс≥х в≥домств (джат≥ або в≥зирь). ” в≥данн≥ джат≥ перебував весь апарат управл≥нн¤: податковий, в≥йськовий, судовий.
ЂЅудинок царських сакрб≥вї Ц в≥д≥гравав роль податкового в≥домства. ≤снувала також посада чиновника з контролю за збиранн¤м податк≥в. ѕосада, ¤к правило, передавалась у спадщину.
Ѕезпосередньо ст¤гуванн¤м податк≥в займались озброЇн≥ збирач≥, ¤к≥ користувались широкою примусовою владою.
“обто, м≥сцев≥ правител≥, в особ≥ номарх≥в ≥ голових збирач≥в податк≥в мали своњ пол≥цейськ≥ п≥дрозд≥ли, ¤к≥ допомагали влад≥ ст¤гувати податки ≥ виконували функц≥њ карального органу (обовТ¤зки кат≥в).
” структур≥ управл≥нн¤ давньосх≥дноњ деспот≥њ ф≥нансове або податкове в≥домство в≥д≥гравало важливу роль. ƒо цого в≥домства надходили донесенн¤ про зб≥р податк≥в. ÷е в≥домство складало кошторис прибутк≥в ≥ витрат, прогнозувало майбутн≥ врожањ ≥ прибутки. “акож ≥снувало 2 н≥лометри, завд¤ки ¤ким зд≥йснювались спостереженн¤ за р≥внем води, ¤к≥ були основою розрахунку май- бутнього податку.
„иновницька посада давала прив≥лењ: тобто зв≥льн¤ла в≥д податк≥в та трудовоњ повинност≥ .
—тародавн¤ јс≥р≥¤. (XIV Ц XVI ст. до н. Ї.)
÷ив≥льна адм≥н≥страц≥¤ складалась ≥з в≥зир¤ ≥ Ђопов≥сника крањниї, до чињх обвТ¤зк≥в входили моб≥л≥зац≥¤ населенн¤ на виконанн¤ повинностей, зб≥р податей.
ћ≥сцеве управл≥нн¤ очолював начальник област≥, його функц≥¤ми були: забезпеченн¤ громадського пор¤дку, ст¤гуванн¤ податк≥в, моб≥л≥зац≥¤ населенн¤ на трудову повинн≥сть. ÷≥ нам≥сники могли ст¤гувати податки й на власн≥ потреби, ¤к≥ були праобразом сучасних м≥сцевих податк≥в.
—тародавн¤ ѕерс≥¤.
¬ ѕерс≥њ ≥снувала чиновницька посада сатрапа Ц Ђхранител¤ царстваї, ¤кий мав величезну владу ≥ п≥дкор¤вс¤ лише перському царю.
—атрап в≥дав господарським житт¤м, сл≥дкував за збором податей ≥ контролював д≥¤льн≥сть м≥сцевих чиновник≥в, мав також право чеканити монету.
—тародавн≥й ¬авилон.
√оловним пом≥чником цар¤ у сфер≥ управл≥нн¤ був нубанда. ¬≥н мав св≥й адм≥н≥стративний аппарат за допомогою ¤кого контролював роботу вс≥х в≥домсв (включаючи зб≥р податк≥в).
ѕом≥чник нубанди Ц глава в≥домства лихвар≥в ¬ј ≤Ћ№ Ц “јћ ј–» в≥дпов≥дав за зб≥р царських мит ≥ податк≥в. Ќа м≥сц¤х ц≥ функц≥њ безпосередньо виконували нам≥сники цар¤ (рабианум, хазианум, шап≥р Ц нарим ≥ шаган Ц шакканакум).
ƒо складу ф≥нансово-податкового в≥домства входили податков≥ ≥нспектори Ц машк≥м.
—тародавн¤ ≤нд≥¤.
Ќайнижчою посадовою особою був староста села,пот≥м ≥шов управитель 10-и с≥л пот≥м 20-и, 100 ≥ 1000. ѓхн≥м обовТ¤зком було пов≥домл¤ти державн≥й влад≥ про злочини, а також ст¤гувати натуральн≥ податки царю (це закр≥плено в законах ћану).
ѓхн¤ д≥¤льн≥сть перебувала п≥д контролем царського чиновника Ђв≥рного ≥ невтомногої, ¤кий був зобовТ¤заний ≥нспектувати њх особисто або з використанн¤м своњх пом≥чник≥в.
¬ ≥Їрарх≥њ пом≥чник≥в ( чиновник≥в цар¤ ), кр≥м придворного жрец¤, воЇнночальника, скарбника ≥снувала посада збирача податк≥в.
¬ ≥мпер≥њ ћаурТњв був складний аппарат управл≥нн¤. ¬ажливе м≥сце пос≥дало ф≥нансове в≥домство, ¤ке очолював наближений монарха. ƒжерела св≥дчать, що цар особисто перев≥р¤в зв≥ти про прибутки ≥ витрати, ймов≥рно не дов≥р¤ючи своњм чиновникам. ” законах ћану написано: Д як сонце збираЇ воду промен¤ми, так ≥ царю сл≥д збирати полдаткиФ.
ќсоби,що претендували на посаду збирача податей проходили спец≥альну п≥дготовку ≥ перев≥рку на честн≥сть.
÷аревич≥ пров≥нц≥й мали своњх управител≥в. ƒо њхн≥х обовТ¤зк≥в входив також ≥ зб≥р податк≥в.
¬ м≥стах ≥снував мун≥ципал≥тет ( колег≥¤ Ц 30 чолов≥к ), з ¤кого формувались галузев≥ ком≥с≥њ, зокрема ≥з питань опадаткуванн¤ та ф≥нанс≥в.
—тародавн≥й итай.
ѕол≥тична влада зосереджувалась у руках цар¤ Ц ¬ана Ђсина небаї.Ќа чол≥ центрального управл≥нн¤ державою знаходивс¤ —¤н (найвища чиновницька посада). …ому п≥дпор¤дковувалис¤, кр≥м ≥нших чиновник≥в, сикун Ц що керував податковим в≥домством.
—тародавн¤ √рец≥¤.
Ќайвище управл≥нн¤ ф≥нансовою д≥¤льн≥стю представл¤лось в особлив≥й –ад≥. «биранн¤м податк≥в зав≥дували 10 полет≥в, ¤к≥ зас≥дали в ѕолетарин≥ .
—писки платник≥в податк≥в ≥ розпод≥ленн¤ з≥браних кошт≥в зд≥йснювали аподенти. ќбранн¤ голови в≥йськового ≥ ф≥нансового в≥домства проходило шл¤хом не таЇмного голосуванн¤ , ¤к це було поширено ≥ вживано завжди, а шл¤хом в≥дкритого голосуванн¤. ѕол≥ц≥¤ стежила за громадським пор¤дком ≥ допов≥дала власт¤м про факти несплати податк≥в. ¬ основному пол≥цейськ≥ функц≥њ виконували раби . јф≥н¤ни вважали ганебним дл¤ себе служити в пол≥ц≥њ . “акож ≥снували посади агарон≥в та метроном≥в . ѕерш≥ стежили за ¤к≥стю товар≥в та торг≥вельною д≥¤льн≥стю ,а також сплатою податк≥в , друг≥ Цза правильн≥стю м≥р ≥ ваги .
¬ —парт≥ скарбницею в≥дала рада ефор≥в . ожне важливе ф≥нансове впровадженн¤ в √рец≥њ приймалось та затверджувалось народними зборами .
—тародавн≥й –им .
¬изначенн¤ суми податку проводилось кожн≥ 5 рок≥в спец≥альними чиновниками Ц цензорами . ÷ензор в≥д ≥мен≥ держави давав на в≥дкуп зб≥р податк≥в , спостер≥гав за надходженн¤м податк≥в з пров≥нц≥й , за збиранн¤м мита на митниц≥.
√ромад¤ни –иму робили цензорам за¤ву про св≥й майновий стан ≥ с≥мейне положенн¤ . “аким чином закладались основи декларац≥њ про прибутки.
Ќа податковому перепис≥ були присутн≥ претори , народн≥ трибуни ,та њхн≥ пом≥чники: прис¤жн≥ оц≥нювач≥, писар≥, в≥стов≥.
ƒовгий час в римських пров≥нц≥¤х не ≥снувало державних ф≥нансових орган≥в, ¤к≥ б могли профес≥йно встановлювати та ст¤гувати податки. –имська адм≥н≥страц≥¤ використовувала допомогу в≥дкупщик≥в, д≥¤льн≥сть ¤ких вона не могла в належн≥й м≥р≥ контролювати .
¬≥дкуп Ц виключне право, ¤ке надаЇтьс¤ державою, за окрему плату приватним особам Д в≥дкупникамФ,на зб≥р податк≥в .
¬≥дкупщик Цособа , що придбала у держави за окрему плату право на в≥дкуп.
–езультатом цього була корупц≥¤, зловживанн¤ владою, а пот≥м ≥ економ≥чна криза , ¤ка набула найб≥льшого розмаху в ≤ ст.до н. e.
Ќеобх≥дн≥сть реорган≥зац≥њ ф≥нансового господарства римськоњ держави була одн≥Їю з найважлив≥ших задач, ¤к≥ вир≥шував ≥мператор ќктав≥ан јвгуст (63 р. до н.е .- 14 р. н.e. ).¬ ус≥х пров≥нц≥¤х ним були створен≥ ф≥нансов≥ установи, ¤к≥ зд≥йснювали контроль за оподаткуванн¤м . Ѕула заново проведена оц≥нка податкового потенц≥алу пров≥нц≥й з метою б≥льш справедливого розрод≥лу податк≥в ≥ зб≥льшенн¤ њх сплати. ƒл¤ цього були проведен≥ обм≥ри кожноњ м≥ськоњ общини з њњ земельними над≥лами. ѕо кожному м≥сту був складений кадастр, ¤кий м≥стив в соб≥ дан≥ про землевласник≥в. ѕот≥м зд≥йснювавс¤ перепис майна громад¤н. ѕереписом керували нам≥сники пров≥нц≥й разом з прокураторами, ¤к≥ очолювали ф≥нансов≥ установи пров≥нц≥њ. ожний мешканець був зобовТ¤заний у визначений день предТ¤вити влад≥ общини свою декларац≥ю.
ѕодатков≥ документи збер≥гались в ф≥нансовому орган≥ ≥ були базою дл¤ наступного перепису майнового стану (цензу).
ўо ж представл¤в собою пров≥нц≥альний ценз в римськ≥й ≥мпер≥њ? ¬ ≤удењ, наприклад, св≥дченн¤ про земельн≥ волод≥нн¤ м≥стили:
- найменуванн¤ окремого подв≥рТ¤, до ¤коњ общини воно в≥дноситьс¤, в ¤кому уг≥дд≥ знаходитьс¤, хто Ї його сус≥дами;
- к≥льк≥сть орних земель, ¤к≥ можуть бути зас≥¤н≥ в найближч≥ 10 рок≥в;
- ск≥льки на д≥л¤нц≥ виноградних лоз;
- ск≥льки морген≥в земл≥ ≥ ск≥льки дерев нараховуют оливков≥ плантац≥њ;
- ск≥льки морген≥в лугу буде скошено в найближч≥ 10 рок≥в;
- ск≥льки морген≥в земл≥ в≥дводитьс¤ п≥д пасовисько;
- ск≥льки морген≥в земл≥ приходитьс¤ на л≥сну д≥л¤нку, здатну давати д≥лову деревину;
- стать ≥ в≥к вс≥х член≥в родини.
¬ласник земл≥ був зобовТ¤заний сам оц≥нити своњ прибутки.
„иновник, ¤кий контролював проведенн¤ цензу, мав право зменшувати податок в тих випадках, коли в силу обТЇктивних причин знижувалась продуктивн≥сть господарства. “ак, ¤кщо частина виноградних лоз загинула, або засохли маслини то вони в ценз не включались.
јле ¤кщо власник вирубував виноградн≥ лози чи оливков≥ дерева, то йому приходилось надавати поважн≥ причини, за ¤кими в≥н це робив. ¬ ≥ншому випадку вирублен≥ дерева включались в ценз.
¬ основному в т≥ часи державн≥ ф≥нансов≥ органи безпосередньо з громад¤н податки не збирали, це робили общини. «ате оц≥нку ≥ визначенн¤ податкових надходжень з общин, контроль за терм≥ном ст¤гненн¤ податк≥в держава тримала в своњх руках.
4. ¬≥дпов≥дальн≥сть за ухиленн¤ в≥д сплати податк≥в.
—тародавн≥й ™гипет.
’то своЇчасно не сплачував податки мав чекати покаранн¤: побитт¤, конф≥скац≥њ всього майна або врожаю, в≥дправленн¤ у вТ¤зницю дружини, забиранн¤ д≥тей. ” кращому випадку общиннику-землеробу (¤к вказувалось ран≥ше, вони становили основну масу оподаткованого населенн¤) залишали третину врожаю. ¬ одному з напис≥в збирачев≥ врожаю давалась порада: ЂЌе л≥нуйс¤ п≥д час збору податк≥в, але й не будь занадто суворим. якщо найдеш у списку велику заборгован≥сть б≥дн¤ка, розд≥ли њњ на три частини, одну залишиї. «лод≥й мав оф≥ц≥йне право бути членом своЇњ касти - злод≥йськоњ корпорац≥њ, за умови, ¤кщо в≥н сплатив податок.
¬загал≥, за словами грецького ≥сторика √еродота, фараон яхмоc 11 видав дл¤ Їгипт¤н закон, за ¤ким кожен Їгипт¤нин був зобовТ¤заний щор≥чно пов≥домл¤ти обласному начальнику ус≥ своњ засоби до житт¤; той хто цього не зробить або хто не може довести, що в≥н живе на законн≥ засоби, каравс¤ на Ђсмертьї.
—тародавн¤ ≤нд≥¤.
¬ законах ћану система пон¤ть злочину й покаранн¤ отримали детальну розробку. «лочини у сфер≥ оподаткуванн¤ в≥дносились до державних злочин≥в, за ¤к≥ накладались т¤жк≥ покаранн¤ (це в основному смертна кара), хоча ч≥тких санкц≥й стосовно цього питанн¤ немаЇ, все залежало в≥д р≥шенн¤ судового органу.
—тародавн¤ √рец≥¤.
ƒл¤ забезпеченн¤ правильност≥ показань платника податк≥в заохочувавс¤ донос, допускавс¤ насильницький обм≥н майна вищого класу на майно нижчого класу. ÷е покаранн¤ застосовувалось за заниженн¤ вартост≥ оподатковуваного майна. ¬ —парт≥ - ≥лоти, основн≥ платники податк≥в, в≥дпов≥дали своњм житт¤м за несвоЇчасну сплату натурального оброку чи подат≥.
—тародавн≥й –им.
ѕодатний перепис проводили за межами м≥ста на ћарсовому пол≥. ¬ ньому брали участь глави с≥мей. ¬арт≥сть майна оголошувалась п≥д прис¤гою. «а ухиленн¤ в≥д ¤вки на податний перепис винному загрожували: продаж у рабство, увТ¤зненн¤ або нав≥ть смертна кара. ћайно такоњ особи п≥ддавали примусов≥й оц≥нц≥. ÷≥каво, що за св≥дченн¤ми сучасник≥в - випадк≥в приховуванн¤ громад¤нами своњх прибутк≥в не було.
ќтже ми бачимо, що в ≥сторичних ≥ правових памТ¤тках —тародавнього св≥ту вже ≥снують згадки про податки ≥ податкову систему —тародавн≥х крањн (це итай - трактат Ђ√уан-÷зиї ≤V-III ст.ст.до н.е.; ≤нд≥¤ - трактат Ђјртхашастраї IVст. до н.е., трохи п≥зн≥ше - закони ћану; ¬авилон - закони ’аммурап≥; –им - закони ’≤≤ таблиць). ¬ т≥ часи податки ≥ податков≥ системи т≥льки починають розвиватис¤ ≥ вдосконалюватись.
¬ивчаючи це питанн¤ можна сказати, що на початку свого винекненн¤ податки ≥ в —тародавн≥х крањнах були лише державною функц≥Їю. ¬ивчаючи джерела права та державну систему цих крањн робимо висновок, що не сплата податк≥в це державний злочин. ¬ де¤ких крањнах це було закр≥плено в пам¤тках права.
ќтже в рањнах —тародавнього —в≥ту ухиленн¤ в≥д сплати податк≥в вважалось злочином проти держави, а найпоширен≥шими покаранн¤ми за державн≥ злочини були смертна кара, коф≥скац≥¤ майна, вигнанн¤, а також позбавленн¤ громад¤нства (там де ≥снував ≥нститут громад¤нства - √рец≥¤ ≥ –им).
ѕодатки Ї необх≥дною ланкою економ≥чних в≥дносин в сусп≥льств≥ з моменту виникненн¤ держави. –озвиток та зм≥на форм державного устрою завжди супроводжуЇтьс¤ зм≥ною податковоњ системи.
¬ розвитку форм та метод≥в збиранн¤ податк≥в можна вид≥лити 3 основн≥ етапи. Ќа початковому етап≥ розвитку в≥д —тародавнього —в≥ту до початку —ередн≥х в≥к≥в держава ще не маЇ досконалого ф≥н≥нсового апарату дл¤ визначенн¤ та збиранн¤ податк≥в. ¬она в≥значаЇ лише загальну суму, ¤ку бажаЇ отримати, а зб≥р податк≥в доручаЇ м≥сту або общин≥. ƒуже часто вона застосовуЇ допомогу в≥дкупщик≥в.
Ќа другому етап≥ ( ’V≤ - поч. ’≤’ ст. ) в крањнах виникаЇ розвинута структура державних заклад≥в, в т.ч. ф≥нансових ≥ держава бере частину функц≥й на себе: встановлюЇ процент податку, зумовлюЇ процес в≥дпов≥дними рамками. –оль в≥дкупщик≥в в цей пер≥од ще велика.
≤ трет≥й, сучасний етап - держава бере в своњ руки вс≥ функц≥њ з≥ збору податк≥в, так ¤к правила оподаткуванн¤ вже виробились.
¬ сучасному цив≥л≥зованому сусп≥льств≥ податки - це основна форма прибутк≥в держави. р≥м ц≥Їњ, виключно ф≥нансовоњ функцњњ, податковий механ≥зм використовуЇтьс¤ дл¤ економ≥чного впливу держави на сусп≥льне виробництво, його динам≥ку ≥ структуру.
ќтже на приклад≥ –имськоњ ≥мпер≥њ бачимо, що податки виконували не т≥льки ф≥скальну функц≥ю, але й мали роль додаткового стимул¤тора розвитку господарства. ќск≥льки податки вносились гр≥шми, населенн¤ змушене було виробл¤ти надлишки продукц≥њ, щоб продавати ≥х. ÷е спри¤ло розвитку ≥ розширенню товарно-грошових в≥дносин, поглибленню процесу розпод≥лу прац≥, вдосконаленню форм держави.
ќтже, треба сказати, що одн≥Їю з найголовн≥ших функц≥й —тародавньоњ держави, а також ≥ сучасноњ - Ї ст¤гуванн¤ податк≥в. Ѕо в ус≥ часи саме ц¤ функц≥¤ держави була т≥Їю руш≥йною одиницею становленн¤ ≥ розвитку держави, а з нею ≥ права.
