“≈ћј 2.7. ƒержава ≥ право феодальноњ –ос≥њ

1. ¬иникненн¤ держави ≥ њњ розвиток.
2. —усп≥льний лад.
3. ƒержавний лад станово - представницькоњ монарх≥њ.
4. —тановленн¤ абсолютноњ монарх≥њ ≥ њњ особливост≥.
5. ƒжерела права.

¬иникненн¤ держави ≥ њњ розвиток
”творенн¤ ћосковськоњ держави повТ¤зане ≥з формуван-н¤м рос≥йськоњ народност≥. ѕерша л≥тописна згадка про ћос-кву датуЇтьс¤ 1147 р.
” друг≥й половин≥ X≤V ст. у п≥вн≥чно-сх≥дн≥й –ус≥ поси-лилась тенденц≥¤ до обТЇднанн¤ земель. ÷ентром обТЇднанн¤ стало ћосковське кн¤з≥вство, ¤ке вид≥лилось ≥з ¬олодимира -—уздальського ще в X≤≤ст. 
ѕослабленн¤ ≥ розпад «олотоњ ќрди, розвиток економ≥ч-них м≥жкн¤з≥вських звТ¤зк≥в ≥ торг≥вл≥, виникненн¤ нових м≥ст ≥ укр≥пленн¤ становища двор¤нства в≥д≥грали роль обТЇднуючих фактор≥в. ” ћосковському кн¤з≥вств≥ ≥нтенсивно розвивалась система пом≥стних в≥дносин: двор¤ни одержували землю в≥д великого кн¤з¤ за службу ≥ на строк служби. ÷е стави-ло њх в залежн≥сть в≥д кн¤з¤ ≥ укр≥плювало його владу.
« X≤≤≤ ст. ћосковськ≥ кн¤з≥ ≥ церква розпочинають зд≥йс-нювати широку колон≥зац≥ю заволзьких територ≥й, створю-ютьс¤ нов≥ монастир≥, м≥ста.
¬≥дбуваЇтьс¤ обТЇднанн¤ рос≥йських земель навколо но-вого центру Ц ћоскви, створюЇтьс¤ централ≥зований держав-ний апарат.
ѕ≥д час централ≥зац≥њ в≥дбуваЇтьс¤ перетворенн¤ вс≥Їњ пол≥тичноњ системи. «ам≥сть великоњ к≥лькост≥ самост≥йних кн¤з≥вств утворюЇтьс¤ Їдина держава. 
÷ентрал≥зац≥¤ привела до суттЇвих зм≥н у державному апарат≥ ≥ державн≥й ≥деолог≥њ. ¬еликий кн¤зь став називатис¤ царем за аналог≥Їю з ординським ханом чи в≥зант≥йським ≥м-ператором. –усь прийн¤ла в≥д ¬≥зант≥њ атрибути православноњ держави, державну ≥ рел≥г≥йну символ≥ку. ” XV ст. митрополит на –ус≥ став призначатис¤ без згоди в≥зант≥йського патр≥арха.
ѕосиленн¤ влади великого кн¤з¤ (цар¤) в≥дбувалось па-ралельно з формуванн¤м новоњ системи державного управ-л≥нн¤ Ц приказно- воЇводськоњ. ƒл¤ нењ були характерн≥ централ≥зац≥¤ ≥ станов≥сть. ¬ищим органом влади стала Ѕо¤р-ська дума, що складалась ≥з св≥тських ≥ духовних феодал≥в. ÷е був аристократичний дорадчий орган. 
ƒо середини XV≤ ст. остаточно склалась багатонац≥она-льна рос≥йська держава. Ќа вершин≥ державноњ ≥Їрарх≥чноњ п≥-рам≥ди знаходилась царська влада, не обмежена н≥ пол≥тично, н≥ юридично. ÷ар видавав статути, укази, судебники. ¬≥н був вищим джерелом державноњ влади. 
‘ормуванн¤ державного апарату зд≥йснювалось за принципом м≥сництва, ¤ке базувалось на критер≥¤х знатност≥ походженн¤. ƒо компетенц≥њ ƒуми в≥дносилась участь у фор-муванн≥ законодавства, в управл≥нн≥ та судов≥й д≥¤льност≥. як верховний орган управл≥нн¤, ƒума зливалась з приказами.
« XV≤ ст. дв≥рцево-вотчинна система управл≥нн¤ транс-формуЇтьс¤ в приказно-воЇводську систему. ¬елик≥ кн¤з≥ да-ють своњм бо¤рам дорученн¤ Ув≥датиФ т≥Їю чи ≥ншою областю управл≥нн¤, тобто УприказуватиФ. ≤з цих доручень виникають спец≥ал≥зован≥, галузев≥ органи управл≥нн¤ Ц прикази, ¤к≥ стають монопольними органами центрального управл≥нн¤ (ѕосольський, ѕом≥стний, –озб≥йний), що сум≥щають адм≥н≥-стративн≥ ≥ судов≥ функц≥њ. ќчолюЇ приказ бо¤рин, ¤кому п≥д-пор¤дкован≥ приказн≥ д¤ки ≥ писар≥. Ќа м≥сц¤х знаходились спец≥альн≥ уповноважен≥. ѕор¤д з галузевими приказами п≥з-н≥ше стали виникати територ≥альн≥, ¤к≥ зав≥дували справами окремих рег≥он≥в.
ƒо середини XV≤ ст. м≥сцеве управл≥нн¤ базувалось на систем≥ кормл≥нь. ” пов≥ти ≥ кн¤з≥вства, приЇднан≥ до ћоскви, направл¤лись нам≥сники (у м≥ста) ≥ волостел≥ (у волост≥), що мали повний наб≥р повноважень. ” своњй д≥¤льност≥ нам≥сни-ки ≥ волостел≥ опирались на штат чиновник≥в. 
¬они в≥дали адм≥н≥стративними, ф≥нансовими ≥ судови-ми органами, залишаючи частину збор≥в з м≥сцевого населен-н¤ соб≥.
ќсобливост≥ процесу державноњ централ≥зац≥њ зводились до наступного: в≥зант≥йський ≥ сх≥дний вплив обумовили сильн≥ деспотичн≥ тенденц≥њ в структур≥ ≥ пол≥тиц≥ влади; основ-ною опорою самодержавноњ влади став не союз м≥ст з двор¤н-ством, а пом≥стне двор¤нство; централ≥зац≥¤ супроводжува-лась закр≥паченн¤м сел¤нства ≥ посиленн¤м становоњ диференц≥ац≥њ.

—усп≥льний лад
” XV≤ ст. московська держава приЇднуЇ до себе нов≥ ≥ нов≥ земл≥. ¬≥дбуваЇтьс¤ подальше юридичне оформленн¤ стан≥в (обовТ¤зк≥в ≥ прив≥лей). ѕравл¤чий клас ч≥тко д≥литьс¤ на феодальну аристократ≥ю Ц бо¤р ≥ двор¤н. ≈коном≥чною ба-зою першоњ групи були вотчинн≥ землеволод≥нн¤, другоњ Ц пом≥стне землеволод≥нн¤. ¬отчина була спадковою владою, пом≥ст¤ давалось на строк ≥ при умов≥ служби. 
” середин≥ XV≤ ст. була зроблена перша спроба юридично зр≥вн¤ти вотчину з пом≥ст¤м. ¬становлювавс¤ Їдиний по-р¤док державноњ (в≥йськовоњ) служби. « певних розм≥р≥в земельних уг≥дь залежно в≥д њх виду (вотчина чи пом≥ст¤) власники зобовТ¤зувались встановлювати однакове число ек≥п≥рованих ≥ озброЇних людей. ѕринцип службовост≥ розповсюджувавс¤ на обидва феодальн≥ стани Ц бо¤рство ≥ двор¤нство. ќдночасно розширюютьс¤ права власник≥в пом≥сть: даЇтьс¤ дозв≥л на обм≥н пом≥ст¤ на вотчину, передачу в придане, на спадку-ванн¤. « XV≤≤ ст. пом≥ст¤ царським указом могли перетворю-ватись у вотчини. 
 онсол≥дац≥¤ феодального стану супроводжувалась за-кр≥пленн¤м його прив≥лењв: монопольного права волод≥нн¤ землею, зв≥льненн¤ в≥д повинностей, переваги в судовому процес≥ ≥ права займати чиновницьк≥ посади. ћ≥ське населен-н¤ в XV≤≤ ст. одержуЇ ст≥йку назву Упосадськ≥ людиФ. —кла-лась певна ≥Їрарх≥¤: гост≥ ≥ гостинна сотн¤ (купц≥, що торгу-вали за межами держави), суконна та чорна сотн≥ (середн≥, др≥бн≥ торг≥вц≥) ≥ слободи (рем≥снич≥ квартали та цехи). 
√ост≥ обТЇднувались у корпорац≥њ, користувались прив≥-ле¤ми. ¬иконуючи ф≥нансову службу, зав≥дували таможн¤ми, розпод≥л¤ли статт≥ доход≥в ≥ розход≥в, займали м≥сц¤ гол≥в ≥ д¤к≥в у присутн≥х м≥сц¤х, ст¤гували торгове мито з ≥ноземних купц≥в, торгували державними товарами. 
Ћюди гостинноњ ≥ суконноњ сотень служили збирачами при таможн¤х ≥ перевозах, старостами торгових ларк≥в. ¬они не зв≥льн¤лись, ¤к Угост≥Ф, повн≥стю в≥д т¤гла, але несли загальн≥ дл¤ посадських людей повинност≥.
У„орн≥Ф посадськ≥ люди жили на земл≥, що була власн≥с-тю державноњ казни, ≥ у повному обТЇм≥ несли державне Ут¤г-лоФ, що накладалось на м≥ську общину.
«начна частина двор≥в у м≥ст≥, що належали духовним ≥ св≥тським феодалам зв≥льн¤лась в≥д державного Ут¤глаФ ≥ на-зивалась Уб≥лими слободамиФ. « 1550 р. розпочинаЇтьс¤ пол≥-тика скороченн¤ Уб≥лих слободФ, приймаютьс¤ законодавч≥ акти, ¤к≥ передбачають обмеженн¤ переходу посадських лю-дей у Уб≥л≥ слободиФ.
—оборне уложенн¤ 1649 р. закр≥пило монопольне право, посаду на ремесло ≥ торг≥влю, включивши в державне Ут¤глоФ Уб≥л≥ слободиФ. «а посадом було закр≥плено все його населен-н¤, були повернен≥ вт≥кач≥, а перех≥д з посаду в посад заборон¤вс¤.
ѕрикр≥пленн¤ сел¤н до земл≥ розпочалось значно ран≥ше. ¬же в X≤V ст. у м≥ж кн¤з≥вських договорах записувалось зобовТ¤занн¤ не переманювати один у одного горнот¤глових сел¤н.
ѕершим юридичним актом, ¤кий обмежив право переходу сел¤н в≥д одного феодала до ≥ншого, був —удебник (1497 р.). —татт¤ 57 —удебника 1497 р. обмежувала право переходу се-л¤н т≥льки на ёр≥њв день ≥ встановлювала пор¤док виплати УпотилогоФ (плата за проживанн¤ сел¤нина на земл≥ пана). « 1581 р. вводитьс¤ Узапов≥дн≥ л≥таФ, прот¤гом ¤ких нав≥ть встановлений перех≥д сел¤н заборон¤вс¤. « к≥нц¤ XV≤ ст. по-чали видаватись укази про Уурочн≥ л≥таФ, що встановлювали строки розшуку ≥ поверненн¤ сел¤н-вт≥кач≥в (5 Ц 15 р.).
«аключним актом процесу закр≥паченн¤ стало ¬иборне ”ложенн¤ 1649 р., ¤ке в≥дм≥нило Уурочн≥ л≥таФ ≥ встановило безстроков≥сть розшуку. 
ƒо середини XV≤≤≤ ст. майже все землеволод≥нн¤ Учор-нихФ (державних) волостей центральних пов≥т≥в держави було в руках феодал≥в, ≥ сел¤ни, що в них проживали, перетворю-вались на кр≥пак≥в. Ќа в≥дм≥ну в≥д УчорносошнихФ владельгеськ≥ сел¤ни (т≥, що належали вотчинникам, пом≥щикам, монас-тир¤м) вс≥ повинност≥ несли безпосередньо на користь власника.
ѕрикр≥пленн¤ розвивалось двома шл¤хами Ц позаеконо-м≥чним ≥ економ≥чним. ” XV ст. ≥снувало дв≥ основн≥ катего-р≥њ сел¤н: старожильц≥ ≥ новоприходц≥. ѕерш≥ вели своЇ гос-подарство ≥ в повному обс¤з≥ несли своњ повинност≥, складаю-чи основу феодального господарства. ≤нш≥, ¤к≥ т≥льки що прибули, не могли повн≥стю нести повинност≥, тому користу-вались певними п≥льгами, одержували позики ≥ кредити. ѓх залежн≥сть в≥д власника була борговою, кабальною. ” форм≥ залежност≥ сел¤нин м≥г бути УполовникомФ (працювати за по-ловину врожаю) або Усеребр¤нникомФ (працювати за проценти).
ќсновним документом, ¤кий закр≥пив права землевлас-ник≥в на сел¤н вт≥кач≥в ≥ бобил≥в (одиноких безземельних се-л¤н), стали переписн≥ книги 1626 р. 
ѕозаеконом≥чна залежн≥сть у чистому вигл¤д≥ ви¤вл¤-лась в ≥нститут≥ холопства. –озвиток кабального холопства (холоп не м≥г передаватис¤ по запов≥ту, його д≥ти не ставали холопами) призвело до зр≥вн¤нн¤ статусу холоп≥в з кр≥паками.

ƒержавний лад станово-представницькоњ монарх≥њ
” 1547 р. при ≤ван≥ ≤V (√розному) глава держави став носити оф≥ц≥йний титул цар¤, государ¤ ≥ великого кн¤з¤ ћос-ковського, ¤кий передававс¤ у спадщину. ” своњй д≥¤льност≥ в≥н опиравс¤ на Ѕо¤рську думу, що пост≥йно д≥¤ла при цар≥. ѕ≥дготовку матер≥ал≥в дл¤ думи зд≥йснював штат профес≥й-них чиновник≥в, повТ¤заних з приказами.
ќсобливе м≥сце в систем≥ державних орган≥в займали «емськ≥ собори, що проводились з середини XV≤ ст. до сере-дини XV≤≤ ст. ѓх скликанн¤ оголошувалось царською грамо-тою. ” склад —обору входили Ѕо¤рська дума, Уќсв¤чений соборФ (церковн≥ ≥Їрархи) ≥ виборц≥ в≥д двор¤нства та посад≥в.
ƒуховна ≥ св≥тська аристократ≥¤ була ел≥тою сусп≥льства, цар у р≥шенн≥ важливих питань не м≥г об≥йтис¤ без њњ участ≥. ƒвор¤нство було головним сусп≥льним станом, основою царського в≥йська ≥ бюрократичного апарату. ¬ерх≥вка посадського населенн¤ була головним джерелом грошових надходжень дл¤ казни. ÷ими основними функц≥¤ми по¤снюЇтьс¤ присутн≥сть представник≥в ус≥х трьох соц≥альних груп у —обор≥.
«емськ≥ собори вир≥шували основн≥ питанн¤ зовн≥шньоњ ≥ внутр≥шньоњ пол≥тики, ф≥нанс≥в, державного буд≥вництва. ѕи-танн¤ обговорювались по станах, але приймались ус≥м скла-дом —обору.
 р≥м назви У«емський соборФ, представницьк≥ установи мали й ≥нш≥ назви: Урада вс≥Їњ земл≥Ф, УсоборФ, Узагальна радаФ, Увелика земська думаФ. „ерез систему собор≥в правл¤ча влада прагнула ви¤вити думку окремих клас≥в ≥ груп населенн¤, звичайно, найб≥льш впливових.
—таново-представницькими органами на м≥сц¤х у сере-дин≥ XV≤ ст. стали земськ≥ ≥ губн≥ хати. «аснуванн¤ цих орга-н≥в обмежувало ≥ зам≥нювало систему кормл≥нь: виборн≥ са-моуправл≥нськ≥ хати прийн¤ли на себе ф≥нансово-податкову (земськ≥) ≥ пол≥цейсько-судову (губн≥) функц≥њ.  омпетенц≥¤ цих орган≥в закр≥плювалась у губних та земських статутних грамотах, що п≥дписувались царем, њх штат складавс¤ ≥з Укращих людейФ Ц сотських, пТ¤тидес¤тських, старост, ц≥лу-вальник≥в ≥ д¤к≥в.
ƒ≥¤льн≥сть земських ≥ губних хат контролювалась р≥зни-ми галузевими приказами. —труктурним п≥дрозд≥лом приказу був ст≥л, ¤кий спец≥ал≥зувавс¤ у своњй д≥¤льност≥ за галузевим або територ≥альним принципом.
ћосковський великий ст≥л –озр¤дного приказу в≥в обл≥к людей, що служили, зд≥йснював реЇстрац≥ю указ≥в ≥ грамот.
ѕом≥стний ст≥л в≥дав вотчинами ≥ пом≥стними справами. √рошовий Ц питанн¤ми ф≥нансуванн¤.
ѕитанн¤ми орган≥зац≥њ державноњ служби ≥ ф≥нансуванн¤ держапарату займались ѕриказ ¬еликого приходу, –озр¤д-ний, ѕом≥стний ≥ ямський прикази.
–озб≥йний Ц очолював систему пол≥ц≥йно-розшукових орган≥в уже в середин≥ XV≤ ст. ” ћоскв≥ пол≥цейськ≥ функц≥њ виконував «емський приказ.
ƒо середини XV≤≤ ст. число приказ≥в дос¤гло 60. ” XV≤≤ ст. в≥дбулас¤ реорган≥зац≥¤ м≥сцевого управл≥нн¤: земськ≥, губн≥ хати ≥ м≥ськ≥ прикажчики стали п≥дпор¤дковуватись воЇводам, ¤к≥ призначались ≥з центру. ¬оЇводи виконували адм≥н≥стративн≥, пол≥цейськ≥ ≥ в≥йськов≥ функц≥њ. ¬они опирались на спец≥ально створений апарат (приказна хата) ≥з д¤к≥в, приста-в≥в ≥ прикажчик≥в.

—тановленн¤ абсолютноњ монарх≥њ ≥ њњ особливост≥
Ќа к≥нець XV≤≤ ст. у –ос≥њ розпочинаЇ складатись абсо-лютна монарх≥¤.
ƒл¤ абсолютноњ монарх≥њ характерна на¤вн≥сть сильного, розгалуженого профес≥йного бюрократичного апарату, силь-ноњ пост≥йноњ арм≥њ, л≥кв≥дац≥¤ вс≥х станово-представницьких орган≥в ≥ установ. ”с≥ ц≥ ознаки були характерн≥ ≥ дл¤ рос≥йсь-кого абсолютизму. јле у рос≥йського абсолютизму були своњ суттЇв≥ особливост≥: 
Ц ¤кщо абсолютна монарх≥¤ в ™вроп≥ складалась за умов розвитку кап≥тал≥стичних в≥дносин ≥ в≥дм≥ни старих феодаль-них ≥нститут≥в (особливо кр≥посного права), то абсолютизм у –ос≥њ сп≥впав з розвитком кр≥посництва;
Ц ¤кщо соц≥альною базою зах≥дноЇвропейського абсолю-тизму був союз двор¤нства з м≥стами (в≥льними, ≥мперськи-ми), то рос≥йський абсолютизм опиравс¤, в основному, на кр≥посницьке двор¤нство, службовий стан. 
¬становленн¤ абсолютноњ монарх≥њ в –ос≥њ супроводжу-валось широкою експанс≥Їю держави, њњ вторгненн¤м в ус≥ сфери сусп≥льного, корпоративного ≥ приватного житт¤. ≈кс-панс≥он≥стськ≥ прагненн¤ виразились, перш за все, у прагненн≥ до розширенн¤ своЇњ територ≥њ ≥ виходу до мор¤. Ќаступним напр¤мом стала пол≥тика подальшого закр≥паченн¤, ¤ка прийн¤ла найб≥льш жорсток≥ форми у XV≤≤ ст. ѕосиленн¤ рол≥ держави ви¤вилось також у детальн≥й регламентац≥њ прав ≥ обовТ¤зк≥в окремих стан≥в та соц≥альних груп. ѕор¤д з цим в≥дбувалась юридична консол≥дац≥¤ правл¤чого класу, ≥з р≥з-них феодальних прошарк≥в склавс¤ стан двор¤нства.
ƒержаву, ¤ка виникла на початку XV≤≤≤ ст. називають Упол≥цейськоюФ не т≥льки тому, що в цей пер≥од була створе-на профес≥йна пол≥ц≥¤, але й тому, що держава прагнула втру-чатис¤ нав≥ть у життЇв≥ др≥бниц≥, регламентуючи њх. “ак, укази першоњ чверт≥ XV≤≤≤ ст. наказували населенню, коли га-сити св≥тло, ¤к≥ танц≥ танцювати на асамбле¤х, брити чи не брити бороди тощо.
ћ≥сцем зародженн¤ кап≥тал≥стичних елемент≥в (без ¤ких неможливе встановленн¤ абсолютизму) у –ос≥њ стали: ману-фактурне виробництво (державне ≥ приватне), пом≥щицьке виробництво, сел¤нська ≥ купецька торг≥вл¤.
ћануфактурне виробництво стимулювало р≥ст торгового обороту. ќсновними формами торговоњ д≥¤льност≥ були ¤рмарки ≥ торжки. ѕроникненн¤ до складу купецтва сел¤н, що роз-багат≥ли, в≥дступ в≥д протекц≥он≥стськоњ потенц≥альноњ пол≥-тики викликали нестаб≥льн≥сть положенн¤ старого традиц≥й-ного купецтва.
ѕравл¤чим класом залишалось двор¤нство. ” пер≥од формуванн¤ абсолютноњ монарх≥њ в≥дбувалась консол≥дац≥¤ цього стану. ќсобливе положенн¤ феодальноњ аристократ≥њ (бо¤рст-ва) вже в к≥нц≥ XV≤≤ ст. р≥зко обмежуЇтьс¤, а пот≥м ≥ л≥кв≥ду-Їтьс¤. ¬ажливим кроком у цьому напр¤м≥ був акт про в≥дм≥ну м≥сництва 1682 р. јристократичне походженн¤ втрачаЇ своњ позиц≥њ при призначенн≥ на кер≥вн≥ державн≥ посади. …ого за-м≥нюють вислуга, квал≥ф≥кац≥¤ ≥ особиста в≥ддан≥сть госуда-рю ≥ систем≥. ѕ≥зн≥ше ц≥ принципи будуть оформлен≥ в “абел≥ про ранги 1722 р. ≈коном≥чну консол≥дац≥ю завершив ”каз про Їдиноспадков≥сть (1714 р.), ¤кий л≥кв≥дував правову р≥зни-цю м≥ж вотчиною ≥ пом≥ст¤м, обТЇднавши њх в Їдине юридичне пон¤тт¤ Унерухоме майноФ. ƒвор¤нство стаЇ Їдиним служилим станом. —лужба дл¤ двор¤нина була обовТ¤зком ≥ продовжувалась до к≥нц¤ його житт¤. « 1736 р. строк державноњ слу-жби був обмежений 25 роками, а з 1762 року обовТ¤зков≥сть двор¤нськоњ служби була в≥дм≥нена.
ќформленн¤ нових соц≥альних груп в≥дбувалос¤ на фон≥ знищенн¤ старих станово-представницьких установ. ќстанн≥й «емський собор в≥дбувс¤ у середин≥ XV≤≤ ст. ѕ≥сл¤ цього з 60 до 80 рр. XV≤≤ ст. скликались станов≥ збори. Ћ≥кв≥дац≥¤ станово-представницьких орган≥в була обумовлена позиц≥Їю центральноњ адм≥н≥страц≥њ, реформою ф≥нансовоњ системи ≥ збройних сил. 
÷ентрал≥зац≥¤ влади, формуванн¤ профес≥йноњ бюрокра-т≥њ, з одного боку, ≥ посиленн¤ кр≥посницькоњ системи (тобто л≥кв≥дац≥њ залишк≥в сел¤нського самоуправл≥нн¤) з другого Ц руйнували систему земського представництва. ƒвор¤нство ставало Їдиним правл¤чим станом, захопивши в центр≥ майже вс≥ м≥сц¤ в державному апарат≥ ≥ арм≥њ, а на м≥сц¤х Ц ставши повноправним господарем над сел¤нами. ћайже так≥ ж сильн≥ позиц≥њ двор¤нство мало ≥ в м≥стах.
—уттЇв≥ зм≥ни в соц≥альн≥й структур≥ сусп≥льства к≥нц¤ XV≤≤ початку XV≤≤≤ ст. ви¤вились п≥д час в≥йськових реформ. ” к≥нц≥ XV≤≤ ст. основу в≥йська все ще складала двор¤нська к≥ннота. ¬се сильн≥ше вона доповнюЇтьс¤, а пот≥м в≥дт≥сн¤-Їтьс¤ новими формуванн¤ми: стр≥лецькими частинами ≥ пол-ками У≥ноземного строюФ.
якщо стр≥льц≥ ще були нап≥врегул¤рним в≥йськом ≥ були привТ¤зан≥ до своњх двор≥в ≥ посад≥в, то полки У≥ноземного строюФ були зародженн¤м профес≥йноњ арм≥њ. ќф≥церський корпус вже в к≥нц≥ XV≤≤ ст. швидко поповнювавс¤ ≥ноземни-ми спец≥ал≥стами. ÷ей шл¤х в≥йськових реформ дозвол¤в центральн≥й влад≥ стати незалежною в≥д двор¤нства у справ≥ формуванн¤ збройних сил, одночасно використовуючи дво-р¤нство при створенн≥ оф≥церських кадр≥в. 
” к≥нц≥ XV≤≤ ст. зм≥нюЇтьс¤ податкова система. ≤снуюч≥ податки доповнюютьс¤ додатковими, найважлив≥шими з ¤ких були: митний зб≥р, кабацьк≥ (непр¤м≥ податки), данн≥ (пр¤м≥ податки), оброчн≥, ¤мськ≥, стр≥лецьк≥, сол¤ний ≥ тютюновий акцизи. 
’арактерним Ї те, що вже в к≥нц≥ XV≤≤ ст. зд≥йснювалась станова розверстка пр¤мих податк≥в: принцип становост≥ в≥д-роджувавс¤ при абсолютизм≥ в нов≥й ¤кост≥ Ц дл¤ розпод≥лен-н¤ станових прив≥лей, обовТ¤зк≥в ≥ служби. ” 1718 р. був про-ведений подушний перепис, ≥ ф≥нансов≥ служби перейшли до подушного обкладанн¤ населенн¤. ” результат≥ цього були вид≥лен≥ групи неподатних стан≥в (двор¤нство ≥ духовенство), ≥ фактично зр≥вн¤н≥ в податному в≥дношенн≥ р≥зн≥ групи се-л¤нського населенн¤ (державн≥, владельчеськ≥, холопи).
ѕосиленн¤ монарх≥чноњ влади неминуче з≥ткнулось з пол≥тичними ≥нтересами церкви. —оборне уложенн¤ стало юридичною перепоною дл¤ концентрац≥њ земельноњ власност≥ церкви ≥ дл¤ розширенн¤ њњ юрисдикц≥њ. ¬же в к≥нц≥ XV≤≤ ст. стали обмежуватись де¤к≥ ф≥нансово-податков≥ п≥льги церковних установ, а п≥зн≥ше церковн≥ установи повинн≥ були сплачувати все б≥льше ≥ б≥льше вид≥в податк≥в. ” 1718 р. ƒуховний регламент заснував вищий орган церковного управл≥нн¤, ¤кий з 1721 р. став називатись —в¤т≥шим ”р¤довим —инодом. « 1722 р. контроль за д≥¤льн≥стю —иноду був покладений на св≥тського чиновника. 
” 1762 р. створюЇтьс¤ спец≥альна ком≥с≥¤, ¤ка розпор¤-джалась ус≥м церковним майном, в≥дм≥н¤ютьс¤ торгов≥ прив≥-лењ духовенства. ” 1764 р. на  олег≥ю ≈коном≥њ покладались ус≥ обовТ¤зки з управл≥нн¤ церковними пом≥ст¤ми та конт-роль за њх прибутками. « 1786 р. управл≥нн¤ церковними зем-л¤ми остаточно перейшло до орган≥в, що в≥дали державним майном.

ƒжерела права
ќсновними джерелами загальнорос≥йського права в XV Ц XV≤≤ ст. були велике кн¤же (царське) законодавство (головн≥, указн≥, духовн≥ грамоти, укази), УприговориФ Ѕо¤рськоњ думи, постанови «емських собор≥в, галузев≥ розпор¤дженн¤ приказ≥в.
—творюютьс¤ нов≥ складн≥ форми законодавства Ц загальнорос≥йськ≥ кодекси: —удебники, —оборне ”ложенн¤, указн≥ (статутн≥), в ¤ких систематизувались норми, що вв≥йшли в основний текст книги —удебник≥в: статутна книга –озб≥йного приказу, статутн≥ книги ѕом≥стного ≥ «емського приказ≥в.
” XV Ц XV≤ ст. цив≥льно-правов≥ в≥дносини поступово вид≥л¤ютьс¤ в особливу сферу, ≥ њх регулюванн¤ зд≥йснюЇтьс¤ спец≥альними нормами, ¤к≥ були включен≥ в р≥зн≥ зб≥рники (грамоти, судебники та ≥н.). Ќорми цив≥льного права одночасно в≥дображали ≥ регламентували процес розвитку товарно-грошових ≥ обм≥нних в≥дносин, а також в≥дносин феодальноњ експлуатац≥њ, що базувалась на р≥зних формах земельноњ власност≥ (вотчинноњ ≥ пом≥стноњ). —убТЇктами цих в≥дносин були ¤к приватн≥, так ≥ колективн≥ особи (община, монастир≥ тощо). 
ќсновними способами набутт¤ речових прав вважались захопленн¤, давн≥сть, знах≥дка, догов≥р ≥ пожалуванн¤.
ƒогов≥р у XV Ц XV≤ ст. Ц один ≥з найб≥льш розповсюджених способ≥в набутт¤ прав на майно. Ўироке розповсю-дженн¤ одержуЇ письмова форма угод, що в≥дт≥сн¤Ї на задн≥й план показанн¤ св≥дк≥в. ƒогов≥рн≥ грамоти в угодах про неру-хом≥сть набувають законну силу п≥сл¤ њх проходженн¤ в оф≥-ц≥йн≥й ≥нстанц≥њ, контроль держави за ц≥Їю процедурою поси-люЇтьс¤ п≥сл¤ введенн¤ писарських книг.
ќсновними формами земельноњ власност≥ були вотчина (спадкове землеволод≥нн¤) ≥ пом≥ст¤ (умовне землеволод≥нн¤). ¬отчини под≥л¤лись на дек≥лька вид≥в зг≥дно з характером субТЇкт≥в (дв≥рцев≥, державн≥, церковн≥, приватновласницьк≥) та способами њх набутт¤ (родов≥, за вислугою, купован≥).
ѕом≥стн≥ над≥ли УжалувалисьФ ≥з кн¤жих (дв≥рцевих) зе-мель особам, безпосередньо звТ¤заним з кн¤жим двором ≥ службою кн¤зю.
–озм≥р пом≥стного УокладуФ, ¤кий перераховувавс¤ в грошов≥й форм≥, визначавс¤, перш за все, обс¤гом покладених на пом≥щика державних обовТ¤зк≥в.
«обовТ¤зальне право XV Ц XV≤ ст. розвивалось шл¤хом поступовоњ зам≥ни особистоњ в≥дпов≥дальност≥ Ц майновою.
ќдн≥Їю з найважлив≥ших умов при укладанн≥ договору була свобода волеви¤вленн¤ стор≥н. —торона, вол¤ ¤коњ була обмежена, могла оскаржити таку угоду прот¤гом певного ко-роткого строку. «акон визнавав нед≥йсною угоду, ¤ка була укладена в стан≥ спТ¤н≥нн¤ або внасл≥док обману.
ƒо середини XV≤ ст. переважною формою укладанн¤ до-говор≥в залишалась усна домовлен≥сть. ѕоступово виникаЇ ≥ кр≥посна (нотар≥альна) форма угод.
” спадковому прав≥ в XV ЦXV≤ ст. спостер≥гаЇтьс¤ тен-денц≥¤ до поступового розширенн¤ кола спадкоЇмц≥в ≥ прав спадкодавц¤.
” XV Ц XV≤ ст. основне коло спадкоЇмц≥в за законом включало син≥в разом з вдовою. ѕри цьому в спадкуванн≥ брали участь не вс≥ сини, а лише т≥, ¤к≥ залишались на момент смерт≥ батька в його господарств≥ та будинку. Ѕрати одержували р≥вн≥ частки спадщини ≥ майна, в≥дпов≥дали за батьк≥вськими зобовТ¤занн¤ми та розраховувалис¤ за них ≥з загальноњ спадковоњ маси. 
ѕри на¤вност≥ син≥в, доньки усувались в≥д успадкуванн¤ нерухомост≥. ¬они мали право т≥льки на посаг. ¬дови не до-пускались до успадкуванн¤ родових вотчин. ѕри в≥дсутност≥ син≥в вдова користувалась вотчиною, але розпор¤джатись нею не могла. ѕ≥сл¤ њњ смерт≥ вотчину успадковували родич≥. ” першому загальнорос≥йському (великокн¤жому) —удебнику 1497 р. знайшли застосуванн¤ норми –уськоњ ѕравди, звичайного права, судовоњ практики ≥ литовського законодавства. √оловною метою —удебника було розповсюдженн¤ юрисдикц≥њ великого кн¤з¤ на всю територ≥ю централ≥зованоњ держави, л≥кв≥дац≥¤ правових суверен≥тет≥в окремих земель. ‘актично —удебник був, перш за все, У≥нструкц≥ЇюФ дл¤ орган≥зац≥њ судового процесу.
” —удебнику 1550 р. розширюЇтьс¤ коло питань, ¤к≥ ре-гулюютьс¤ центральною владою, проводитьс¤ певна вираже-на соц≥альна направлен≥сть покаранн¤, посилюютьс¤ риси розшукного процесу. «акр≥плюЇтьс¤ становий принцип пока-рань. «начно ч≥тк≥ше встановлюютьс¤ в закон≥ субТЇктивн≥ ознаки злочину, розробл¤ютьс¤ форми вини. 
ѕ≥д злочином судебники розум≥ють не т≥льки нанесенн¤ матер≥альноњ чи моральноњ шкоди. «лочин Ц це, перш за все, порушенн¤ встановлених норм, розпор¤джень, а також вол≥ государ¤, ¤ка непод≥льно повТ¤зувалась з ≥нтересами держави.
ѕосиленн¤ центральноњ влади обумовило розвиток форм позасудовоњ, позаправовоњ розправи. ѕрактика виробила таку своЇр≥дну форму судового процесу, ¤к Уоблихованн¤Ф: ¤кщо п≥дозрюваного звинувачували у тому, що в≥н Узав≥домо лиха людинаФ, цього було достатньо дл¤ застосуванн¤ до нього ка-тувань. ќбвинуваченн¤ висували 15 Ц 20 Укращих людейФ: д≥-тей бо¤рських, двор¤н, представник≥в верх≥вки посаду або се-л¤нськоњ общини. ƒо УлихихФ, тобто особливо небезпечних справ, в≥дносились: розб≥й, граб≥ж, п≥дпал, вбивство (душо-губство), особлив≥ види т¤жби. «Т¤вл¤Їтьс¤ пон¤тт¤ Украмо-лаФ Ц антидержавне д≥¤нн¤. ƒо нього, кр≥м перерахованих ви-д≥в особливо т¤жких злочин≥в, в≥дносились змови та заколоти.
” груп≥ злочин≥в проти особи вид≥л¤ютьс¤ квал≥ф≥кован≥ види вбивства (Удержавний вбивц¤Ф, Урозб≥йний вбивц¤Ф), образа д≥Їю ≥ словом. ” груп≥ майнових злочин≥в багато уваги прид≥л¤Їтьс¤ крад≥жц≥, в ¤к≥й також вид≥л¤лись квал≥ф≥кован≥ види: церковна, УголовнаФ (викраденн¤ людей) крад≥жка, не-в≥докремлен≥ один в≥д одного граб≥ж ≥ розб≥й (в≥дкрите викра-денн¤ майна).
—истема покарань за судебниками ускладнюЇтьс¤, фор-муЇтьс¤ нова мета покаранн¤ Ц устраш≥нн¤ та ≥зол¤ц≥¤ злочинц¤. ¬ищою м≥рою покаранн¤ була смертна кара. “≥лесн≥ пока-ранн¤ застосовувались ¤к основний або додатковий вид пока-ранн¤. Ќайб≥льш розповсюдженим видом т≥лесного покаран-н¤ була Уторгова стратаФ, тобто битт¤ батогом на торгов≥й площ≥. „леноушкоджувальн≥ покаранн¤ (в≥др≥занн¤ вух, ¤зи-ка, тавруванн¤) у пер≥од судебник≥в лише розпочинали вво-дитись.  р≥м устраш≥нн¤, ц≥ види покарань виконували важ-ливу символ≥чну функц≥ю Ц вид≥ленн¤ злочинц¤ ≥з загальноњ маси, Упозначенн¤Ф його.
як додатков≥ покаранн¤ часто застосовувались штрафи ≥ грошов≥ ст¤гненн¤. –озм≥р штрафу залежав в≥д т¤жкост≥ про-ступку ≥ статусу потерп≥лого.
” судовому процес≥ розр≥зн¤ютьс¤ дв≥ форми. «магаль-ний процес застосовуЇтьс¤ при веденн≥ цив≥льних ≥ менш т¤жких крим≥нальних справ, де берутьс¤ до уваги показанн¤ св≥дк≥в, прис¤га, ордал≥њ (у форм≥ судового поЇдинку). ѕошуковий процес застосовуЇтьс¤ у найб≥льш важливих крим≥нальних справах (державн≥ злочини, вбивство, розб≥й), ≥ коло цих справ поступово розширювалось. —уть розшукного (У≥нкв≥зи-ц≥йногоФ) процесу в наступному: справа розпочиналась за ≥н≥ц≥ативою державного органу або посадовоњ особи; п≥д час розгл¤ду особливу роль в≥д≥гравали так≥ докази, ¤к затриман-н¤ на м≥сц≥ злочину або особисте визнанн¤. ƒл¤ одержанн¤ останнього застосовувалось катуванн¤. ≤ншим новим проце-суальним засобом був Уповальний обшукФ Ц масовий допит м≥сцевого населенн¤ з метою ви¤вленн¤ очевидц≥в злочину та проведенн¤ процедури Уоблихованн¤Ф. «а вироком суду Уоб-лихованийФ злочинець, ¤кий не визнав своЇњ вини, м≥г бути п≥дданий тюремному увТ¤зненню на невизначений строк.
—удова система складалас¤ з таких ≥нстанц≥й:
а) суд нам≥сник≥в (волостей, воЇвод);
б) приказний суд;
в) суд Ѕо¤рськоњ думи чи великого кн¤з¤.
ѕаралельно д≥¤ли церковн≥ ≥ вотчинн≥ суди, збер≥галась практика Узм≥шанихФ суд≥в.
” централ≥зован≥й державн≥й систем≥ судовий апарат не був в≥дд≥лений в≥д адм≥н≥стративного апарату.
ƒержавними судовими органами були: цар, Ѕо¤рська дума, путн≥ бо¤ри, посадов≥ особи, ¤к≥ в≥дали галузевими управл≥нн¤ми, а також прикази. Ќа м≥сц¤х судова влада на-лежала нам≥сникам, волостел¤м, п≥зн≥ше губним, земським органам ≥ воЇводам.

<< попередн¤     зм≥ст     наступна >>