¬иконанн¤ державою комплексу завдань, повТ¤заних ≥з забезпеченн¤м њњ ≥снуванн¤, ефективного функц≥онуванн¤ та пристосуванн¤ до р≥зноман≥тних зм≥н обТЇктивного ≥ субТЇктивного характеру, викликало по¤ву широкого арсеналу метод≥в державного регулюванн¤ економ≥ки. ”с≥ вони повТ¤зан≥ в Їдину систему ≥ в сукупност≥ спр¤мован≥ на п≥дтримку та забезпеченн¤ ефективност≥ державного регулюванн¤.
ѕор¤д з необх≥дн≥стю пол≥тично-правового зм≥цненн¤ господарських в≥дносин, на державу, ¤к в≥домо, безпосередньо покладаютьс¤ певн≥ економ≥чн≥ функц≥њ. –. ћасгрейв, ¤кий на основ≥ узагальненн¤ вид≥в державноњ д≥¤льност≥ у р≥зних крањнах першим сформулював економ≥чн≥ функц≥њ держави в ринков≥й економ≥ц≥, зд≥йснив систематизац≥ю метод≥в, за допомогою ¤ких держава може виконувати своњ функц≥њ, ≥ тим самим визначив основн≥ напр¤ми пошук≥в удосконаленн¤ д≥й держави. —тосовно алокац≥йноњ функц≥њ, ц≥ напр¤ми охоплюють сферу пр¤мих адм≥н≥стративних розпор¤джень, пр¤мого наданн¤ ф≥нансованих з бюджету певних благ, формуванн¤ в≥дпов≥дноњ податковоњ системи та наданн¤ державних субсид≥й, сусп≥льних благ за зниженими ц≥нами, здешевленн¤ кредит≥в, а також участ≥ у п≥дприЇмницькому ризику. —тосовно дистрибутивноњ функц≥њ, основн≥ напр¤ми лежать у площин≥ наданн¤ державноњ допомоги незахищеним верствам населенн¤ та формуванн¤ в≥дпов≥дноњ податковоњ пол≥тики. ¬иконанн¤ стаб≥л≥зац≥йноњ функц≥њ включаЇ комплекс заход≥в, повТ¤заних ≥з покращанн¤м використанн¤ виробничих ресурс≥в, забезпеченн¤м прийн¤тного р≥вн¤ зайн¤тост≥ та в≥дпов≥дноњ пол≥тики ц≥н.
омплекс адм≥н≥стративних заход≥в, пр¤мий силовий тиск поступаЇтьс¤ м≥сцем б≥льш досконалим економ≥чним ≥нструментам непр¤мого втручанн¤, контролю. «окрема, дають реальну владу, живл¤ть державу ф≥скальн≥ заходи. ƒержава концентруЇ (головним чином, через податки) у своњй власност≥ значну частку нац≥онального багатства, що створюЇ п≥дірунт¤ застосуванн¤ д≥Ївих економ≥чних заход≥в.
≈коном≥чн≥ методи обумовлен≥ ≥снуванн¤м, ¤к зазначалос¤ вище, загальнов≥домих Упровал≥вФ ринку та нових, породжених реал≥¤ми сучасного перех≥дного пер≥оду. ¬иникаЇ потреба в коригуванн≥ соц≥альних насл≥дк≥в надм≥рноњ нер≥вност≥ доход≥в та соц≥альних контраст≥в, п≥дтримц≥ стаб≥л≥зац≥њ та економ≥чного зростанн¤, а також впровадженн≥ ≥нновац≥йно-≥нформац≥йноњ парадигми. ƒержава волод≥Ї дл¤ цього певними важел¤ми. “ак, ƒж. —т≥гл≥ц визначаЇ чотири загальних регул¤тивних блоки32:
Ц грошово-кредитн≥ (монетарн≥);
Ц бюджетно-податков≥;
Ц зовн≥шньоеконом≥чн≥;
Ц соц≥альн≥.
ожен з цих блок≥в м≥стить перел≥к певних ≥нструмент≥в, здатних впливати на певн≥ економ≥чн≥ процеси в крањн≥ та економ≥ку в ц≥лому.
ƒо блоку грошово-кредитних ≥нструмент≥в в≥днос¤ть так≥, що регулюють пропозиц≥ю грошей. ÷е:
Ц пол≥тика в≥дсотковоњ ставки;
Ц резервн≥ вимоги до банк≥вських установ;
Ц операц≥њ центрального банку на в≥дкритому ринку з державними ц≥нними паперами;
Ц валютна пол≥тика;
Ц ем≥с≥¤ грошей.
ƒо блоку бюджетно-податкових ≥нструмент≥в в≥днос¤ть так≥, ¤к≥ через державний бюджет впливають на економ≥чн≥ процеси у крањн≥, зокрема, на перерозпод≥л народногосподарських ресурс≥в у середин≥ системи. ÷е:
Ц пол≥тика доход≥в ур¤ду (податков≥ ≥нструменти);
Ц пол≥тика трансферт≥в ≥ витрат ур¤ду (бюджетн≥ трансферти ≥ витрати);
Ц м≥жбюджетна пол≥тика;
Ц ем≥с≥¤ грошей (сеньйораж ¤к податок в≥д ≥нфл¤ц≥њ). Уƒоходи, ¤к≥ отримують ур¤ди в≥д друкуванн¤ грошей, неоднаков≥ у р≥зних крањнах. ” —Ўј в≥н незначний: на сеньйораж, зазвичай, припадаЇ менше 3 % доход≥в держави. ¬ ≤тал≥њ ≥ √рец≥њ сеньйораж забезпечуЇ понад 10 % доход≥в державиФ33. ¬ ”крањн≥ Уу 1993 роц≥Е за рахунок ем≥с≥йних ресурс≥в ЌЅ” було проф≥нансовано 36,3 % бюджетних видатк≥в. ÷¤ сума перевищуЇ р≥вень бюджетних надходжень за рахунок ѕƒ¬ та податку на прибуток п≥дприЇмствФ34.
ƒо блоку зовн≥шньоеконом≥чних ≥нструмент≥в в≥днос¤ть так≥, за допомогою ¤ких ур¤д регулюЇ соц≥ально-економ≥чн≥ в≥дносини з ≥ншими крањнами. ÷е:
Ц валютна пол≥тика;
Ц митна пол≥тика;
Ц м≥грац≥йна пол≥тика;
Ц ф≥скальн≥ ≥нструменти, ¤к≥ забезпечують протекц≥йн≥ ефекти.
ƒо блоку соц≥альних ≥нструмент≥в в≥днос¤ть так≥, що дозвол¤ють ур¤ду зд≥йснювати вплив на головний економ≥чний ресурс Ц працю. ÷е:
Ц соц≥альна пол≥тика Ц осв≥та, медицина, соц≥альн≥ гарант≥њ, пенс≥њ тощо;
Ц ф≥скальн≥ п≥льги молодим родинам (приклад Ц ≤рланд≥¤, де шкала прибуткового податку з громад¤н залежить в≥д в≥ку с≥мТњ).
« одного боку, соц≥альна пол≥тика реал≥зуЇтьс¤ через видатки бюджету, однак ≥снують окрем≥ соц≥альн≥ норми, ¤к≥ не п≥дкр≥плен≥ видатками ур¤ду, проте справл¤ють ≥стотний вплив на демограф≥чн≥ процеси у сусп≥льств≥. «окрема, пенс≥йна система може включати ¤к елементи державних витрат, так ≥ корпоративних, приватних (наприклад, персональний накопичувальний рахунок).
як видно з наведеного, далеко не повного перел≥ку ≥нструмент≥в, що наповнюють зм≥стом регул¤тивн≥ блоки державного регулюванн¤ економ≥чноњ пол≥тики, особливого значенн¤ набуваЇ њх звТ¤зок. ≤нструменти кожного з блок≥в Ї взаЇмоповТ¤заними складовими. ¬они здатн≥ впливати ¤к на силу, напр¤м д≥њ один одного, так ≥ зб≥льшувати ефективн≥сть одночасного застосуванн¤, дос¤гаючи при цьому ¤к≥сно нових ефект≥в. Ќаприклад, введенн¤ митного збору на ≥мпортн≥ товари, що Ї частиною зовн≥шньоеконом≥чноњ пол≥тики держави, водночас Ї ≥нструментом ф≥скального характеру. “акими д≥¤ми ур¤д здатен захищати нац≥онального виробника (пол≥тика протекц≥он≥зму). јле ¤кщо на додаток до цього заходу ввести (скасувати) податок на споживанн¤ групи конкуруючих товар≥в35 в≥тчизн¤ного виробництва, то держава буде спроможна дос¤гти ¤к≥сних зм≥н у структур≥ внутр≥шнього сукупного попиту. ѕри цьому запланован≥ макро- (м≥кро) економ≥чн≥ ефекти будуть дос¤гатис¤ б≥льш ефективним шл¤хом з огл¤дом ¤к на матер≥альн≥ витрати, так ≥ витрати часу.
” звТ¤зку з цим певний ефективний метод регулюванн¤ зовс≥м не обовТ¤зково маЇ бути найб≥льш бажаним. –≥зн≥ методи впливу з≥штовхують ≥нтереси окремих економ≥чних агент≥в. “ому при вибор≥ метод≥в регулюванн¤ важливо враховувати ц≥ну, ¤ку сусп≥льство змушене заплатити за зменшенн¤ негативних екстернал≥й чи дос¤гненн¤ певноњ мети.
“ак, досв≥д р¤ду крањн св≥дчить, що експанс≥¤ у галуз≥ ф≥нансовоњ пол≥тики (зб≥льшенн¤ витрат чи зниженн¤ податк≥в) при негнучк≥й монетарн≥й пол≥тиц≥ призводить до вит≥сненн¤ ≥нвестиц≥й та зростанн¤ споживанн¤. ÷е зумовлене тим, що зб≥льшенн¤ доходу та попиту спри¤Ї п≥двищенню попиту на залучен≥ кошти ≥ тим самим зростанню в≥дсоткових ставок. ј це призводить до зниженн¤ приватних ≥нвестиц≥й. ”никнути таких насл≥дк≥в допомагаЇ доповненн¤ експанс≥он≥стськоњ ф≥скальноњ пол≥тики в≥дпов≥дною грошово-кредитною пол≥тикою. ÷е особливо наочно простежуЇтьс¤ на класичному приклад≥ розвТ¤занн¤ кризовоњ ситуац≥њ в —Ўј. Ўл¤хом скороченн¤ податк≥в у перш≥й половин≥ 60-х рок≥в адм≥н≥страц≥¤ еннед≥-ƒжонсона запропонувала експанс≥он≥стську ф≥скальну пол≥тику з метою зупиненн¤ спаду. ѕодатков≥ ставки були суттЇво зменшен≥: дл¤ особистого прибуткового податку Ц з 20Ц91 % до 19Ц70 %, а дл¤ корпорац≥й Ц з 52 до 48 %. ћонетарна пол≥тика використовувалас¤ дл¤ зм≥цненн¤ та посиленн¤ стимул≥в ф≥скальноњ пол≥тики з тим, щоб уникнути зм≥н в≥дсоткових ставок. ѕрот¤гом 1963Ц65 рр. в≥дсоткова ставка збер≥галас¤ на р≥вн≥ 4,2Ц4,5 %. —короченн¤ податк≥в та доповнююча монетарна пол≥тика у результат≥ призвели до зб≥льшенн¤ приросту ¬¬ѕ.
ѕро велик≥ можливост≥ поЇднанн¤ р≥зних ≥нструмент≥в державного регулюванн¤ св≥дчать досл≥дженн¤ в≥домого вченого я. орна≥36. ¬≥н, зокрема, вважаЇ, що Удоходи бюджету значною м≥рою залежать саме в≥д величини ¬¬ѕ. ѕри цьому значна частина бюджетних витрат пр¤мо не повТ¤зана з ¬¬ѕ, за р¤дом вин¤тк≥в та з в≥дТЇмним значенн¤мФ. Ќаприклад, чим пом≥тн≥ше скорочуЇтьс¤ ¬¬ѕ, тим значн≥ше зб≥льшуютьс¤ виплати з бюджету або позабюджетних фонд≥в на виплати з безроб≥тт¤ ≥ т. д. ƒл¤ ефективного управл≥нн¤ через ≥нструменти бюджетно-податковоњ пол≥тики при зменшенн≥ та зниженн≥ доход≥в крањни ур¤д не повинен надто скорочувати видатки, а ф≥нансувати зниженн¤ податкових надходжень шл¤хом позик. ќдночасно п≥д час п≥дйому надходженн¤ повинн≥ бути використан≥ не на зб≥льшенн¤ державного споживанн¤, а дл¤ зростанн¤ державних збер≥гань, що дасть можлив≥сть сплатити борги, накопичен≥ у пер≥од спаду.
¬еликий досв≥д практичного вир≥шенн¤ проблеми поЇднанн¤ р≥зноман≥тних ≥нструмент≥в державного регулюванн¤ накопичений у крањнах —х≥дноњ ™вропи. Ќезважаючи на вимоги ћ¬‘ про жорсткий контроль над деф≥цитом та видатками бюджету, у багатьох крањнах зд≥йснювалас¤ виважена макроеконом≥чна пол≥тика. ќсобливо ч≥тко простежуЇтьс¤ законом≥рн≥сть зб≥льшенн¤ деф≥циту бюджету та його видатк≥в стосовно ¬¬ѕ п≥д час спаду у ѕольщ≥ та „ех≥њ, ¤к≥, зд≥йснивши Ушокову терап≥юФ, вийшли на позитивн≥ темпи приросту в≥дпов≥дно у 1992 та 1994 роках. ” цих крањнах не в≥дбувалос¤ й суттЇвих зм≥н в≥дсоткових ставок. «а пер≥од 1992Ц1997 рр. р≥зниц¤ м≥ж ставками за кредитами ≥ депозитами становила 5Ц7 %.
ƒосл≥дник перех≥дноњ економ≥ки, заслужений професор м≥жнародноњ економ≥ки (—х≥дний коледж, ѕенсильван≥¤, —Ўј) Ћ≥нвуд “. √айгер37 говорить про можлив≥сть дос¤гненн¤ ефективност≥ жорсткоњ ф≥скальноњ ≥ грошово-кредитноњ пол≥тики ¤к у ринков≥й, так ≥ в перех≥дн≥й економ≥ц≥. «окрема, ѕольща та ёгослав≥¤ змогли в 1990 р. р≥зко зменшити ≥нфл¤ц≥ю, п≥дтримуючи позитивне сальдо бюджету та досить жорстк≥ кредитн≥ обмеженн¤.
ƒо реч≥, розгл¤даючи аргументи УзаФ ≥ УпротиФ швидких економ≥чних перетворень, Ћ≥нвуд “. √айгер приходить до висновку, що, окр≥м власне економ≥чних проблем, ≥снують труднощ≥, притаманн≥ практично вс≥м перех≥дним економ≥кам. ¬они доповнюють економ≥чн≥ ≥ в сукупност≥ зумовлюють доц≥льн≥сть проведенн¤ Ушоковоњ терап≥њФ. ÷е, насамперед, групов≥ ≥нтереси, незнанн¤ ринковоњ економ≥ки, нац≥ональна та рег≥ональна нестаб≥льн≥сть тощо. –езультати, отриман≥, наприклад, у ѕольщ≥, ≈стон≥њ, „ех≥њ, Ї емп≥ричним доказом на користь швидкого зд≥йсненн¤ економ≥чних реформ.
—таб≥л≥зац≥йна пол≥тика у перех≥дн≥й економ≥ц≥ не може базуватис¤ на оч≥куванн¤х, ¤к≥ б могли мати м≥сце у розвинен≥й ринков≥й систем≥. ”с≥ короткостроков≥ проблеми, ¤к≥ вир≥шуютьс¤ у цей пер≥од (≥нфл¤ц≥¤, безроб≥тт¤, незбалансован≥сть державного бюджету), потребують не лише негайних, але й одночасних д≥й. “ак, пол≥тика макроеконом≥чноњ стаб≥л≥зац≥њ передбачаЇ, пор¤д ≥з стаб≥л≥зац≥йними заходами, зд≥йсненн¤ р≥шучих крок≥в у сферах:
Ц структурних реформ. ѕри цьому йдетьс¤ не просто про необх≥дн≥сть де¤ких з них. ¬они мають покласти початок довгостроковим структурним реформуванн¤м у зовн≥шньоеконом≥чн≥й, бюджетно-ф≥нансов≥й, грошово-кредитн≥й сферах, а також систем≥ реформ, ¤к≥ стосуютьс¤ в≥дносин власност≥, управл≥нн¤ п≥дприЇмствами, ц≥н, ринку прац≥;
Ц грошово-кредитноњ пол≥тики. ѕершочергов≥ заходи щодо зв≥льненн¤ в≥д надм≥рноњ грошовоњ маси повинн≥ бути доповнен≥ створенн¤м банк≥вськоњ системи та ф≥нансових ринк≥в р≥зних ф≥нансових актив≥в;
Ц ф≥скальноњ пол≥тики. «авданн¤ скороченн¤ у найкоротш≥ терм≥ни деф≥циту державного бюджету (за рекомендац≥¤ми —в≥тового банку та ћ¬‘ Ц до 2,25Ц3 % ¬¬ѕ) потребують також концентрац≥њ зусиль на проведенн≥ податковоњ реформи та скороченн≥ державних витрат;
Ц соц≥ального захисту. —творенн¤ системи соц≥ального захисту дл¤ п≥дтримки тих, хто найб≥льше постраждав в≥д реформ, повинно доповнюватис¤ створенн¤м стаб≥льноњ системи соц≥ального захисту, зд≥йсненн¤м в≥дпов≥дноњ пол≥тики доход≥в.
¬ ”крањн≥ переваги поЇднанн¤ окремих метод≥в державного регулюванн¤ використовуютьс¤ вкрай незадов≥льно. Ќеважко переконатис¤, що реально зд≥йснен≥ заходи суттЇво в≥др≥зн¤лис¤ в≥д тих, що здатн≥ були забезпечити ефективн≥сть пол≥тики макроеконом≥чноњ стаб≥л≥зац≥њ. ќсновна концептуальна суперечн≥сть та практична складн≥сть вир≥шенн¤ проблеми в≥тчизн¤ного реформуванн¤ пол¤гала у нев≥дпов≥дност≥ м≥ж жорсткою грошово-кредитною пол≥тикою ЌЅ” та мТ¤кими бюджетними обмеженн¤ми, ¤ких дотримувавс¤ ур¤д. ∆орсткий контроль за монетарними агрегатами п≥сл¤ проведенн¤ грошовоњ реформи у 1996 роц≥ не був п≥дкр≥плений введенн¤м ≥нституту банкрутства. ”р¤д широко застосовував практику р≥зноман≥тних п≥льг ≥ дотац≥й за рахунок державного бюджету.
Ќе п≥дтримана в≥дпов≥дними ≥нститутами державного регулюванн¤, монетаристська технолог≥¤ к≥льк≥сного регулюванн¤ грошовоњ маси в умовах незр≥лих ринкових в≥дносин зумовила зам≥щенн¤ в≥дсутн≥х грошей ≥нститутами неплатеж≥в та бартеру. Ќадшвидка та недостатньо забезпечена у правовому план≥ приватизац≥¤ призвела до крим≥нал≥зац≥њ економ≥чних в≥дносин, до м≥н≥м≥зац≥њ значенн¤ держави ¤к власника засоб≥в виробництва. ≤гноруванн¤ принцип≥в системност≥ у даному випадку спри¤ло в≥дторгненню в≥дпов≥дних конструкц≥й монетаристськоњ модел≥. ѕол≥тика л≥берал≥зац≥њ за в≥дсутност≥ економ≥чних передумов реальноњ економ≥чноњ свободи на ринках кап≥тал≥в, грошей, товар≥в ≥ послуг, робочоњ сили, повноц≥нноњ приватноњ власност≥ ускладнила дл¤ б≥льшост≥ п≥дприЇмств веденн¤ ефективноњ господарськоњ д≥¤льност≥. ” результат≥ р≥зко ускладнилис¤ радикальн≥ зм≥ни економ≥чноњ системи та виконанн¤ державою њњ функц≥й. ÷е було головною помилкою на етап≥ реформ, оск≥льки не дало змоги реал≥зувати можливост≥ Ушоковоњ пол≥тикиФ та зберегти високу ефективн≥сть регул¤торного потенц≥алу ф≥скальноњ пол≥тики ур¤ду. Ќижче ми звернемос¤ до того, ¤к зменшуЇтьс¤ ефективн≥сть регул¤торних д≥й ур¤ду через оподаткуванн¤, але до цього сл≥д розгл¤нути проблему використанн¤ ф≥скальноњ пол≥тики ¤к методу державного регулюванн¤.
–озгл¤нут≥ вище окрем≥ аспекти застосуванн¤ економ≥чних метод≥в у практиц≥ державного регулюванн¤ довели особливу вагу ф≥скального блоку серед ≥нструмент≥в економ≥чноњ пол≥тики ур¤ду та його взаЇмод≥њ з ≥ншими ≥нструментами регул¤торноњ пол≥тики. ƒосл≥дженн¤ теоретичних концепц≥й ≥ моделей державного регулюванн¤ економ≥кою переконуЇ, що њх функц≥онуванн¤ вир≥шальною м≥рою повТ¤зане з сукупн≥стю державних заход≥в з орган≥зац≥њ управл≥нн¤ ур¤довими витратами та ур¤довими доходами. “обто йдетьс¤ про ф≥скальну пол≥тику. ќстанн¤, зг≥дно з сучасним економ≥чним словником, становить частину економ≥чноњ пол≥тики держави та Ї пол≥тикою ур¤ду в сфер≥ оподаткуванн¤, державних витрат, державного бюджету ≥ спр¤мована на забезпеченн¤ зайн¤тост≥ населенн¤ та одержанн¤ анти≥нфл¤ц≥йного валового нац≥онального продукту38.
≈коном≥чна теор≥¤ надала в розпор¤дженн¤ практики дв≥ основн≥ форми функц≥онуванн¤ ф≥скальноњ пол≥тики щодо формуванн¤ макроеконом≥чноњ та соц≥альноњ р≥вноваги, економ≥чного зростанн¤ та зайн¤тост≥. ÷е автоматична та стаб≥л≥зац≥йна ф≥скальна пол≥тика. ¬ обох випадках основн≥ ≥нструменти реал≥зац≥њ цих форм ф≥скальноњ пол≥тики однаков≥, а саме: пол≥тика витрат, пол≥тика доход≥в, податкова система, бюджетна пол≥тика. ќднак у першому випадку вони використовуютьс¤ дл¤ скороченн¤ витрат, стимулюванн¤ зростанн¤ доход≥в через п≥двищенн¤ податк≥в, обмеженн¤ можливостей амортизац≥њ. ” другому Ц дл¤ зб≥льшенн¤ витрат, одержанн¤ кредит≥в, зниженн¤ податк≥в, стимулюванн¤ ≥нвестиц≥йноњ активност≥. Ўл¤хом зм≥ни зм≥сту та механ≥зму д≥њ ф≥скальноњ пол≥тики в т≥сному звТ¤зку з потребами конкретного етапу розвитку ринкових в≥дносин зТ¤вл¤Їтьс¤ можлив≥сть њњ використанн¤ ¤к ефективного методу державного регулюванн¤ економ≥ки. ≤сторична динам≥ка даЇ переконлив≥ св≥дченн¤ ефективност≥ застосуванн¤ ф≥скальноњ пол≥тики у ¤кост≥ регулюючого засобу в пер≥оди переходу економ≥ки з одного стану в ≥нший.
ќсновними елементами автоматичноњ ф≥скальноњ пол≥тики, коли зм≥ни в≥дбуваютьс¤ у систем≥ ур¤дових закупок та чистих податк≥в, виступають автоматичн≥ стаб≥л≥затори, ¤к≥ дозвол¤ють без додаткового втручанн¤ держави, шл¤хом попередньо визначених ≥ закладених у законодавчо-нормативн≥ акти правил ≥ норм реагувати на порушенн¤ р≥вноваги, спри¤ючи њњ в≥дновленню.
ѕрикладом таких автоматичних стаб≥л≥затор≥в можуть бути прогресивний прибутковий податок, система трансфертних виплат, система виплат з безроб≥тт¤. ” пер≥од зростанн¤ в≥дбуваЇтьс¤ зб≥льшенн¤ ном≥нальних ≥ реальних доход≥в ус≥х верств населенн¤, що призводить до сплати значними групами населенн¤ податк≥в за б≥льш високою шкалою. «б≥льшенн¤ податкових виплат, у свою чергу, стримуЇ п≥двищенн¤ сукупного попиту у пер≥од економ≥чного зростанн¤, ≥ навпаки, в пер≥оди спаду за рахунок системи прогресивного оподаткуванн¤ та зб≥льшенн¤ виплат з безроб≥тт¤ стримуЇтьс¤ пад≥нн¤ сукупного попиту, що служить чинником зростанн¤ виробництва.
“а все ж автоматичн≥ стаб≥л≥затори Ї ≥нструментом обмеженоњ д≥њ, тому автоматична ф≥скальна пол≥тика потребуЇ њњ доповненн¤ дискрец≥йною, ¤ка становить сукупн≥сть оперативних регулюючих заход≥в щодо основних ≥нструмент≥в ф≥скальноњ пол≥тики. ¬ основ≥ такоњ пол≥тики Ц св≥доме плануванн¤ податк≥в та державних видатк≥в з метою зм≥ни реального обс¤гу нац≥онального виробництва та зайн¤тост≥, контролю за ≥нфл¤ц≥Їю та прискоренн¤м економ≥чного зростанн¤. ƒл¤ стимулюванн¤ виробництва ≥ зайн¤тост≥ в умовах стагнац≥њ економ≥чна теор≥¤ пропонуЇ зб≥льшувати державн≥ видатки. ƒеф≥цит ¬¬ѕ, ¤кий виникаЇ в результат≥ недостатнього сукупного попиту стосовно пропозиц≥њ, стримуЇ розвиток економ≥ки. ƒержавн≥ закупки за рахунок бюджетного деф≥циту здатн≥ зб≥льшувати сукупний к≥нцевий попит. јле ц¤ д≥¤льн≥сть з боку держави обмежена њњ ф≥нансовими ресурсами.
” перех≥дн≥й економ≥ц≥, коли, держава регулюЇ зм≥ни сукупного попиту ≥ сукупноњ пропозиц≥њ, обс¤г≥в збережень, розм≥ри та напр¤ми спр¤муванн¤ ≥нвестиц≥й, зовн≥шньоеконом≥чну д≥¤льн≥сть, значенн¤ дискрец≥йноњ ф≥скальноњ пол≥тики зростаЇ. якщо в умовах ринковоњ економ≥ки бюджетно-податкове регулюванн¤ спр¤мовуЇтьс¤ на ефективне функц≥онуванн¤ ц≥Їњ економ≥ки, то в перех≥дний пер≥од на пор¤док денний висуваютьс¤ завданн¤ соц≥ально-економ≥чного оновленн¤ сусп≥льства, прогресивних структурних зсув≥в, формуванн¤ конкурентоспроможноњ економ≥ки. ÷≥ напр¤ми визначають основн≥ ор≥Їнтири дискрец≥йноњ ф≥скальноњ пол≥тики.
‘≥скальна пол≥тика перех≥дноњ економ≥ки, залежно в≥д фази економ≥чного циклу, повинна набувати стимулюючих чи стримуючих рис. онцептуальною основою ф≥скального регулюванн¤ повинне стати гнучке поЇднанн¤ неокейнс≥анського та неокласичного п≥дход≥в, але з ч≥тким урахуванн¤м фази економ≥чного циклу та р≥вн¤ економ≥ки. “ак, у пер≥оди довгострокового спаду економ≥чноњ активност≥ доц≥льним Ї зд≥йсненн¤ стимулюючоњ ф≥скальноњ пол≥тики, що базуЇтьс¤ на кейнс≥анськ≥й модел≥ антицикл≥чного регулюванн¤ та використанн≥ пр¤мого прогресивного оподаткуванн¤ в пров≥дноњ ведучоњ форми стаб≥л≥зац≥йного регулюванн¤. –еал≥зувати регулюючу функц≥ю ≥ стимулювати д≥лову активн≥сть на м≥крор≥вн≥ доц≥льно за рахунок податку на прибуток ≥ прибуткового податку з громад¤н, податку на в≥дсотков≥ доходи, а також шл¤хом оптим≥зац≥њ механ≥зму податкових п≥льг. «д≥йсненн¤ ф≥скальноњ функц≥њ на макрор≥вн≥ здатне забезпечити пр¤ме оподаткуванн¤ майна, природних ресурс≥в у поЇднанн≥ з непр¤мими податками (акцизи, ѕƒ¬, митн≥ тарифи).
«важаючи на значим≥сть у перех≥дний пер≥од структурних перетворень та потенц≥йн≥ можливост≥ податк≥в щодо перерозпод≥лу ресурс≥в, дуже важливо п≥дпор¤дкувати таким потребам бюджетно-податкове регулюванн¤. ” звТ¤зку з цим його важливо спр¤мувати на стимулюванн¤ ≥нвестиц≥йноњ активност≥ в≥тчизн¤них та ≥ноземних ≥нвестор≥в через пр¤м≥ перерозпод≥льч≥ процеси, використанн¤ податкових п≥льг та вилучень, знижок на певн≥ ц≥л≥ та на певний терм≥н, п≥сл¤ зак≥нченн¤ ¤кого вони повинн≥ в≥дм≥н¤тис¤. “обто це потребуЇ зм≥щенн¤ акцент≥в бюджетно-податкового регулюванн¤ з макро- на м≥крор≥вень.
ћехан≥зм реал≥зац≥њ ф≥скальноњ пол≥тики на м≥крор≥вн≥ повинен спр¤мовуватис¤, на реал≥зац≥ю регулюючоњ функц≥њ через формуванн¤ передумов прискоренн¤ процес≥в приватизац≥њ ≥ виникненн¤ на ц≥й основ≥ нових субТЇкт≥в господарюванн¤, створенн¤ умов дл¤ функц≥онуванн¤ р≥зноман≥тних форм господарюванн¤, розвитку малого та середнього б≥знесу. ўо стосуЇтьс¤ макрор≥вн¤, то першочергового значенн¤ набуваЇ спри¤нн¤ становленню ф≥нансовоњ системи, зокрема, њњ бюджетноњ та банк≥вськоњ складових, ринк≥в банк≥вських кредит≥в та ц≥нних папер≥в.
” пер≥од дос¤гненн¤ сталих темп≥в зростанн¤ економ≥чна теор≥¤ пропонуЇ активне використанн¤ стримуючих заход≥в. —аме тому бюджетно-податкове регулюванн¤ повинне набувати стримуючого характеру. ” цьому випадку доц≥льним видаЇтьс¤ впровадженн¤ концептуальних положень монетаристськоњ модел≥ державного впливу та переважанн¤ форм непр¤мого оподаткуванн¤. Ќепр¤м≥ податки на м≥крор≥вн≥ здатн≥ стимулювати виробництво конкурентоспроможноњ продукц≥њ. Ќа макрор≥вн≥ забезпечити податков≥ надходженн¤ доц≥льно за рахунок розширенн¤ сфери д≥њ непр¤моњ ≥ звуженн¤ сфери д≥њ пр¤моњ форм оподаткуванн¤.
ѕобудова оптимальноњ модел≥ ф≥скальноњ пол≥тики потребуЇ розробки концептуальних основ, конкретних форм та метод≥в довго- ≥ короткострокового впливу. ќстанн≥ повинн≥ узгоджуватис¤ з соц≥альними й економ≥чними проблемами держави, можливост¤ми њх вир≥шенн¤ через бюджетно-податкове регулюванн¤ та ор≥Їнтуватис¤ на ≥сторичн≥, нац≥ональн≥, культурн≥ особливост≥, ступ≥нь участ≥ держави в економ≥ц≥, розвинен≥сть ринкових в≥дносин. Ќа жаль, сьогодн≥ така спр¤мован≥сть ф≥скального блоку державного регулюванн¤ лише оч≥куЇ на свою реал≥зац≥ю.
≤сторична динам≥ка рол≥ держави в економ≥ц≥ переконливо св≥дчить, що ефективн≥сть державного регулюванн¤ знаходитьс¤ в пр¤м≥й залежност≥ в≥д ¤кост≥ розум≥нн¤ та застосуванн¤ принцип≥в формуванн¤ державних витрат з метою п≥дтриманн¤ макроеконом≥чноњ ≥ макросоц≥альноњ р≥вноваги та використанн¤ державою податк≥в дл¤ проведенн¤ економ≥чноњ пол≥тики. ¬ажлив≥сть цих складових наст≥льки вагома, що ф≥скальна пол≥тика, залишаючись сьогодн≥ ключовою ланкою економ≥чноњ пол≥тики, зумовила по¤ву в своЇму склад≥ фактично самост≥йних вид≥в економ≥чноњ пол≥тики, а саме: пол≥тики витрат та пол≥тики доход≥в, ¤к≥ мають своњ специф≥чн≥ ц≥л≥ ≥ завданн¤, а також методи њх розвТ¤занн¤.
ѕол≥тику витрат та пол≥тику доход≥в сл≥д охарактеризувати ¤к основу, базу та ≥нструмент державноњ економ≥чноњ пол≥тики в кожний ≥сторичний пер≥од. ѕриродно, що таке складне визначальне значенн¤ перетворюЇ њх у чинник, в≥д ¤кого принципово залежить ≥ ефективн≥сть ф≥скальноњ пол≥тики, ≥ ефективн≥сть розвТ¤занн¤ економ≥чних та соц≥альних проблем у ц≥лому. ”мови формуванн¤ пол≥тики витрат та пол≥тики доход≥в мають принципове значенн¤ дл¤ забезпеченн¤ функц≥онуванн¤ вс≥Їњ ринковоњ економ≥чноњ системи. «в≥дси Ц величезне значенн¤ наукового обірунтуванн¤ кожного з елемент≥в та њх взаЇмод≥њ.
ѕол≥тика витрат, будучи складовим елементом ф≥скальноњ пол≥тики, означаЇ ц≥леспр¤мовану д≥¤льн≥сть ур¤ду з формуванн¤ напр¤м≥в ≥ структури витрат державного бюджету з метою п≥дтриманн¤ на певному р≥вн≥ видатк≥в соц≥ального характеру, забезпеченн¤ сусп≥льного попиту та ≥н≥ц≥юванн¤ д≥ловоњ активност≥ субТЇкт≥в господарюванн¤. ѕол≥тика доход≥в, будучи складовим елементом ф≥скальноњ пол≥тики, також виступаЇ ¤к ц≥леспр¤мована д≥¤льн≥сть ур¤ду з формуванн¤ дох≥дноњ частини державного бюджету з метою забезпеченн¤ функц≥онуванн¤ та розвитку соц≥ально-економ≥чного пол¤ сусп≥льства.
” процес≥ розробки пол≥тики витрат та пол≥тики доход≥в велике значенн¤ належить науковому обірунтуванню п≥дход≥в ≥ принцип≥в такоњ пол≥тики. ѕол≥тика витрат визначаЇ принципи, напр¤ми, структуру витрат. ѕол≥тика доход≥в, зважаючи на вир≥шальне значенн¤ податкових доход≥в, насамперед визначаЇ пр≥оритетн≥ ц≥л≥ оподаткуванн¤, коло субТЇкт≥в економ≥чноњ д≥¤льност≥, ¤к≥ п≥дл¤гають оподаткуванню, принципи, форми, ставки, п≥льги оподаткуванн¤. ритично важливим у податков≥й пол≥тиц≥ та пол≥тиц≥ витрат Ї дотриманн¤ принцип≥в оптимальност≥, порушенн¤ ¤ких здатне призвести до порушенн¤ макроеконом≥чноњ та макросоц≥альноњ стаб≥льност≥, деформац≥й ф≥скальноњ та економ≥чноњ пол≥тики взагал≥.
«наченн¤ пол≥тики витрат та податковоњ пол≥тики ¤к ключових напр¤м≥в державного регулюванн¤ особливо ч≥тко простежуЇтьс¤ на приклад≥ —Ўј п≥д час проведенн¤ заход≥в з макроеконом≥чноњ стаб≥л≥зац≥њ економ≥ки прот¤гом останн≥х двадц¤ти рок≥в. ƒ≥йсно, адм≥н≥страц≥¤ –ейгана у 1981 роц≥ через зд≥йсненн¤ р¤ду саме бюджетних заход≥в передбачала швидко та одночасно вир≥шити так≥ завданн¤: зменшити р≥вень ≥нфл¤ц≥њ, зб≥льшити зайн¤т≥сть, збалансувати бюджет та забезпечити зростанн¤ економ≥ки. « ц≥Їю метою в≥дбулос¤ р≥зке зниженн¤ прогресивност≥ федеральноњ податковоњ шкали, що мало нав≥ть за таких умов зб≥льшити обс¤ги податкових надходжень шл¤хом розширенн¤ податковоњ бази. ѕрот¤гом 1985Ц1986 рр. пройшла друга хвил¤ заход≥в щодо зниженн¤ прогресивност≥ податковоњ шкали. ”р¤д –ейгана л≥кв≥дував ще 12 УсходинокФ податковоњ структури ≥ндив≥дуального податку, встановивши лише дв≥ ставки Ц 15 ≥ 28 %39. ќдночасно були значно скорочен≥ федеральн≥ витрати, насамперед на соц≥альну ≥нфраструктуру. ” сукупност≥ ц≥ заходи повинн≥ були дати результат у збалансуванн≥ бюджету. «начн≥ усп≥хи у план≥ зниженн¤ ≥нфл¤ц≥њ та безроб≥тт¤, що були дос¤гнут≥ в результат≥ впровадженн¤ курсу пол≥тики –ейгана, водночас призвели до колосального бюджетного деф≥циту та пог≥ршенн¤ зовн≥шньоеконом≥чних позиц≥й —Ўј. “ому адм≥н≥страц≥¤ Ѕ. л≥нтона п≥шла шл¤хом кардинального перегл¤ду комплексу попередньоњ бюджетноњ пол≥тики. ƒл¤ масштабного скороченн¤ бюджетного деф≥циту ¤к основного завданн¤ були значно п≥двищен≥ ставки федеральних податк≥в (практично за вс≥ма њх основними видами Ц ≥ндив≥дуальний, прибутковий ≥ на доходи корпорац≥й). ÷е означало кардинальний в≥дх≥д в≥д попередньоњ позиц≥њ щодо зменшенн¤ прогресивност≥ податковоњ шкали у зворотному напр¤м≥ Ц њњ посиленн¤. ƒо основних в≥дм≥нностей сл≥д в≥днести й запроваджене Ѕ. л≥нтоном стимулюванн¤ господарських ≥нвестиц≥й у науку ≥ технолог≥ю, осв≥ту та переп≥дготовку робочоњ сили. ” результат≥ ситуац≥¤ з бюджетним деф≥цитом суттЇво покращилас¤, що призупинило в≥дносне зростанн¤ державного боргу, знизило р≥вень в≥двол≥канн¤ з боку держави кредитних ресурс≥в. Ќе менш важливим п≥дсумком стало й те, що нав≥ть за умов економ≥чного п≥дйому вдалос¤ одночасно знизити темпи ≥нфл¤ц≥њ та скоротити норму безроб≥тт¤.
” подальшому була доведена посл≥довн≥сть обраного курсу. Ќезважаючи на потребу скороченн¤ податкового навантаженн¤, що вт≥лилос¤ у введенн≥ специф≥чного пакету заход≥в дл¤ американського Усереднього класуФ, адм≥н≥страц≥¤ Ѕ. л≥нтона поЇднала ц≥ заходи з курсом скороченн¤ бюджетного деф≥циту. ÷е переконуЇ, що за умови реал≥зац≥њ можливостей заход≥в, закладених в ≥нструментар≥њ бюджетного та податкового регулюванн¤, вони здатн≥ призвести до розвитку нац≥ональноњ економ≥ки в ц≥лому та закласти основи п≥двищенн¤ добробуту вс≥х член≥в сусп≥льства.
¬ ”крањн≥ потенц≥ал бюджетно-податкових метод≥в державного регулюванн¤ використовуЇтьс¤ незадов≥льно. ќсобливо ч≥тко це простежуЇтьс¤ на практиц≥ формуванн¤ бюджету40. Ѕюджет, врешт≥-решт, Ї результатом компром≥су м≥ж альтернативними погл¤дами на бажан≥ масштаби ≥ характер д≥¤льност≥ ур¤ду. як ≥нструмент державного регулюванн¤, в≥н залежить в≥д економ≥чних умов ≥, у свою чергу, повинен впливати на ц≥ умови. “обто пр≥оритети ≥ к≥льк≥сн≥ параметри бюджетно-податковоњ пол≥тики повинн≥ формуватис¤ на основ≥ загальноњ економ≥чноњ стратег≥њ та можливостей њњ найб≥льш ефективноњ реал≥зац≥њ. ” реальн≥й д≥йсност≥ ц≥ вимоги порушуютьс¤. ѕрактикуЇтьс¤ п≥двищенн¤ планових надходжень при хрон≥чному невиконанн≥ бюджету. якщо розгл¤нути процес наповненн¤ дох≥дноњ частини бюджету ”крањни прот¤гом 1997Ц2000 рок≥в, то можна вид≥лити певн≥ особливост≥ (див. табл. 1.1). ѕо-перше, т≥льки в 2000 роц≥ величина фактичних ном≥нальних надходжень перевищила плановий р≥вень. ѕо-друге, з року в р≥к один з головних податк≥в Ц ѕƒ¬ Ц збираЇтьс¤ ≥з значним недовиконанн¤м.
“аблиц¤ 1.1
¬иконанн¤ планових надходжень за основними податками «веденого бюджету ”крањни (%)*
*ƒан≥ ƒержкомстату ”крањни.
ƒетальн≥ше про методику оц≥нки ризику виконанн¤ дох≥дноњ частини «веденого бюджету ”крањни можна дов≥датис¤ в ≥нш≥й робот≥ автора41. “ут лише в≥дзначимо, що ≥стотний в≥дрив в≥д реальних можливостей виконанн¤ бюджету за доходами призводить ≥ до невиконанн¤ витратноњ частини бюджету. ”крањнський ур¤д нав≥ть за умови жорсткоњ грошово-кредитноњ пол≥тики б≥льшу частку деф≥циту бюджету намагаЇтьс¤ ф≥нансувати через ем≥с≥ю грошей. “енденц≥¤ до зменшенн¤ деф≥циту бюджету, що простежуЇтьс¤ за останн≥ роки, зумовлюЇ незначн≥ масштаби такоњ ем≥с≥њ. ѕроте ризик безконтрольноњ ≥нфл¤ц≥њ все ще маЇ м≥сце.
Ѕоротьба з ≥нфл¤ц≥Їю довгий час була самоц≥ллю економ≥чноњ пол≥тики, що не призводило до економ≥чного зростанн¤, оск≥льки поза увагою залишалис¤ ≥нш≥ складов≥, ¤к≥ здатн≥ були стимулювати таке зростанн¤. ћаневруванн¤ бюджетним балансом, що буде показано дал≥, зумовлювалос¤, головним чином, не потребами економ≥ки, а необх≥дн≥стю сплати державних борг≥в. Ќе в≥дкидаючи обТЇктивност≥ такоњ потреби, разом з тим, стоњть нев≥дкладне завданн¤ п≥двищити ефективн≥сть управл≥нн¤ цими зобовТ¤занн¤ми з тим, щоб обс¤ги кошт≥в, ¤к≥ спр¤мовуютьс¤ на виконанн¤ борг≥в, були сп≥вставними з розм≥рами щор≥чного приросту ¬¬ѕ. ¬≥дкачуванн¤ бюджетно-податкового потенц≥алу (у 2000 р. 14,5 % податкових доход≥в спр¤мовувалос¤ т≥льки на обслуговуванн¤ державного боргу) св≥дчить про в≥дсутн≥сть гнучкоњ борговоњ стратег≥њ та невикористанн¤ широкого кола економ≥чних заход≥в, ¤к≥ пропонуЇ наука та практика. ” результат≥ це означаЇ подальше звуженн¤ регулюючоњ рол≥ держави на противагу задекларован≥й стратег≥чн≥й тез≥, що пол≥тика економ≥чного зростанн¤ може стати результативною лише за умови посиленн¤ д≥Їздатност≥ держави, ефективного виконанн¤ нею своњх функц≥й. Ќа жаль, така позиц≥¤ системного п≥дходу не знаходить належного вт≥ленн¤ при визначенн≥ бюджетноњ пол≥тики.
ѕроблема державного боргув ”крањн≥ належить до кола проблем, ¤к≥ мають стратег≥чне значенн¤, тому њм буде прид≥лена значна увага дал≥. ” даному випадку сл≥д лише наголосити, що зростанн¤ потреб ур¤ду у внутр≥шн≥х ф≥нансових ресурсах дл¤ покритт¤ державних борг≥в поставить п≥д сумн≥в можливост≥ ¤к скороченн¤ податкового навантаженн¤, так ≥ зростанн¤ бюджетних вкладень у соц≥ально-економ≥чний розвиток.
” ситуац≥њ накопичених протир≥ч проблема моб≥л≥зац≥њ додаткових бюджетних надходжень належить до розр¤ду найактуальн≥ших. ѕершочерговими тут залишаютьс¤ проблеми, повТ¤зан≥ з функц≥онуванн¤м податкових п≥льг. јнал≥зуючи њх, не можна не визнати актуальност≥ використанн¤ потенц≥алу, закладеного в такому економ≥чному ≥нструментар≥њ, ¤ким Ї податков≥ п≥льги. ƒосв≥д розвитку р≥зних крањн п≥дтверджуЇ корисн≥сть використанн¤ њх механ≥зму. ”крањн≥, що перебуваЇ у пер≥од≥ глибоких трансформац≥йних суперечностей, необачно не скористатис¤ цими перевагами. —тратег≥¤ реформувань у ц≥й галуз≥ повинна базуватис¤ на реал≥стичному п≥дход≥, в рамках ¤кого ≥снуЇ потреба пошуку компром≥су в межах системи узгодженн¤ економ≥чних ≥нтерес≥в держави, галузей, п≥дприЇмств, орган≥зац≥й.
јналог≥чн≥ нев≥дпов≥дност≥ характерн≥ при формуванн≥ й окремих дох≥дних статей бюджету. Ќаприклад, зг≥дно з початковим прогнозом бюджету на 2001 р≥к надходженн¤ в≥д приватизац≥њ державного майна передбачалис¤ у розм≥р≥, ¤кий перевищував 17 % запланованих доход≥в бюджету. Ќав≥ть з огл¤ду на на¤вну грошову масу були вс≥ п≥дстави вважати ц≥ прогнози нереальними. Ќад≥¤ на ≥ноземного ≥нвестора в умовах великоњ к≥лькост≥ стримуючих фактор≥в, ≥снуванн¤ ¤ких не можна заперечити, також вигл¤дала сумн≥вною. «в≥дси досить проблематичним ставало й виконанн¤ витратних зобовТ¤зань бюджету, зокрема, статт≥ кап≥тальних вкладень. јдже значна частина надходжень в≥д приватизац≥њ повинна була спр¤мовуватис¤ на пр≥оритетне ф≥нансуванн¤ кап≥тальних вкладень.
—труктурна перебудова, що становить найважлив≥шу складову ринковоњ трансформац≥њ економ≥ки та визначаЇ поступ ”крањни у св≥тове ринкове середовище, потребуЇ колосальних ф≥нансових ресурс≥в. « огл¤ду на ≥нновац≥йне спр¤муванн¤ такоњ перебудови, ц≥ потреби в середньому зростають не менше н≥ж у 1,5 раза. «а розрахунками академ≥ка ¬.ћ. √еЇц¤, ¤кщо ставити за мету не лише зберегти, а й оновити д≥ючий виробничий апарат, сума кап≥таловкладень в економ≥ку ”крањни повинна дос¤гти 45Ц50 млрд. грн. на р≥к, що, за його ж оц≥нками, нереально нав≥ть за умови значного прискоренн¤ використанн¤ ≥ноземних ≥нвестиц≥й42. ¬≥дштовхуючись в≥д параметр≥в, закладених у проектах бюджету, та зважаючи на недостатню обірунтован≥сть джерел бюджетних надходжень, в≥дсутн≥ належн≥ п≥дстави характеризувати ц≥ бюджетн≥ документи ¤к бюджет зростанн¤, ¤кий в≥дпов≥даЇ окресленим стратег≥чним завданн¤м. ѕод≥л ƒержавного бюджету ”крањни на два фонди Ц загальний та спец≥альний, де, враховуючи досв≥д багатьох заруб≥жних крањн, спец≥альний фонд маЇ бути аналогом Убюджету розвиткуФ, також не наближуЇ нас до вир≥шенн¤ поставлених завдань. јнал≥зуючи витрати спец≥ального фонду, запроваджен≥ проектом «акону ”крањни, зокрема на 2001 р≥к, сл≥д зазначити, що в переважн≥й б≥льшост≥ випадк≥в ц≥ витрати не мають ч≥ткоњ ≥нвестиц≥йно-≥нновац≥йноњ спр¤мованост≥.
Ќ≥чого не зроблено у бюджет≥ 2001 року дл¤ дос¤гненн¤ ст≥йкого випереджаючого розвитку, головним чинником ¤кого, ¤к зазначено у —тратег≥њ економ≥чноњ та соц≥альноњ пол≥тики, можуть бути лише зростанн¤ ≥нтелектуального потенц≥алу нац≥њ та науково-технолог≥чн≥ ≥нновац≥њ. ѕочинаючи з 1993 року, жоден ур¤д не зм≥г закласти у бюджет≥ ф≥нансуванн¤ науки б≥льше 1,5 % ¬¬ѕ, а у випадку виключенн¤ повторного рахунка, характерного нац≥ональн≥й систем≥ статистичного обл≥ку, Ц б≥льше 1 % ¬¬ѕ, або понад 2 % загальних витрат централ≥зованого державного бюджету. ƒл¤ пор≥вн¤нн¤ нагадаЇмо, що у —–—– у 1970Ц1980 рр. частка наукових статей фактично дор≥внювала 3,3Ц3,5 % витратноњ частини бюджету. «а пер≥од незалежност≥ ”крањни в≥дбулос¤ майже трикратне в≥дносне зниженн¤ пр≥оритетност≥ науки пор≥вн¤но з ≥ншими державними ≥нтересами. ƒинам≥ка наукоЇмност≥ витрат державного бюджету, тобто частка витрат на науку в централ≥зованому державному бюджет≥ прот¤гом 1992Ц2000 рр. вигл¤дала таким чином: 1,93; 1,68; 1,43; 1,08; 1,41; 1,40; 1,16; 1,13; 1,8243. ” друг≥й половин≥ 90-х рок≥в у розрахунку на одного досл≥дника у паритет≥ куп≥вельноњ спроможност≥ нац≥ональних валют 1993 року р≥вень витрат становив: у Ѕразил≥њ Ц 48, ѕ≥вденн≥й орењ Ц 92, япон≥њ Ц 142, ‘ранц≥њ Ц 174, —Ўј Ц 195, у той час ¤к Ц ”крањн≥ лише 1,9 тис. дол. —Ўј44.
—т≥йке економ≥чне зростанн¤, ¤к переконуЇ досв≥д високорозвинених крањн, можливе в умовах, коли частка витрат на науку та осв≥ту у ¬¬ѕ наближаЇтьс¤ до 3 % його обс¤г≥в, при цьому участь держави у таких витратах с¤гаЇ в середньому 35Ц45 %. —п≥вставленн¤ наведених даних ≥з показниками, ¤к≥ характеризують ф≥нансове забезпеченн¤ розвитку в≥тчизн¤ного науково-техн≥чного потенц≥алу, та пост≥йне фактичне недоф≥нансуванн¤ науковоњ сфери переконують у в≥дрив≥ бюджетних ор≥Їнтир≥в в≥д стратег≥чно визначених пр≥оритет≥в. ¬они також св≥дчать про низьку ефективн≥сть метод≥в державного регулюванн¤ в ”крањн≥.
ћожна стверджувати, що бюджетна пол≥тика не змогла наростити свою ефективн≥сть через моб≥л≥зац≥ю вс≥х њњ можливостей та ресурс≥в ≥ стати д≥Ївим регул¤тором економ≥чноњ пол≥тики. —ьогодн≥ вона використовуЇтьс¤ ¤к переважний ≥нструмент реал≥зац≥њ ф≥скальних ≥нтерес≥в, що провокуЇ руйнуванн¤ економ≥чного потенц≥алу крањни. онсол≥дований бюджет ¤к головний закон економ≥чного житт¤ повинен ф≥ксувати не просто доходи ≥ витрати, а вс≥ основн≥ параметри економ≥чного розвитку. «а умови п≥дпор¤дкуванн¤ бюджетноњ пол≥тики вир≥шенню проблем бюджетного деф≥циту та державного боргу вона неминуче перетворитьс¤ у джерело економ≥чних протир≥ч ≥ суперечностей. ѕерспективи бюджетноњ пол≥тики ¤к складовоњ економ≥чноњ пол≥тики нев≥дд≥льн≥ в≥д розвитку Їдиноњ ц≥л≥сноњ системи економ≥чних в≥дносин у напр¤м≥ збалансованост≥ економ≥чних ≥нтерес≥в ус≥х субТЇкт≥в розширеного в≥дтворенн¤.
ѕринципово важливим дл¤ п≥двищенн¤ ефективност≥ бюджетно-податкових метод≥в регулюванн¤ Ї узгодженн¤ окремих заход≥в пол≥тики витрат та податковоњ пол≥тики. —еред них особливоњ уваги потребуЇ, з одного боку, вир≥шенн¤ проблеми ур≥зноман≥тненн¤ напр¤м≥в бюджетних витрат, ¤ке фактично призводить до втрати бюджетного контролю, а з ≥ншого Ц ц≥льового призначенн¤ окремих вид≥в податк≥в на конкретний вид витрат у структур≥ бюджетних витрат. ¬≥дома практика наданн¤ надзвичайних п≥льгових кредит≥в вузькому колу прив≥лейованих субТЇкт≥в господарюванн¤, введенн¤ нових податк≥в не дл¤ забезпеченн¤ в≥дпов≥дних витрат, а дл¤ покритт¤ бюджетного деф≥циту. ¬изнанн¤ в ¤кост≥ основного принципу податковоњ пол≥тики максимального вилученн¤ доход≥в стаЇ загрозою динам≥чному зростанню Ц Їдин≥й основ≥ зб≥льшенн¤ податковоњ бази та надходжень до бюджету. ¬≥дсутн¤ виважена пол≥тика й у сфер≥ податкових п≥льг, спр¤мован≥сть ¤ких на забезпеченн¤ ≥нтерес≥в окремих субТЇкт≥в господарюванн¤ або њх груп, п≥дпор¤дкуванн¤ принцип≥в наданн¤ п≥льг лоб≥стським ≥нтересам суттЇво п≥дривають дох≥дну базу бюджету та виконанн¤ витратноњ пол≥тики. ƒо суперечностей у напр¤м≥ узгодженн¤ пол≥тики витрат та податковоњ пол≥тики сл≥д в≥днести пост≥йн≥ ман≥пул¤ц≥њ ≥з законодавством у сфер≥ ¤к оподаткуванн¤, так ≥ витратноњ частини бюджету. ѕост≥йн≥ поправки, у тому числ≥ й на основ≥ п≥дзаконних акт≥в, п≥дривають основи стаб≥льност≥ ф≥скальноњ пол≥тики ¤к вир≥шального чинника економ≥чноњ стаб≥л≥зац≥њ.
¬заЇмозалежн≥сть м≥ж обс¤гами державного втручанн¤ в економ≥ку ≥ темпами економ≥чного зростанн¤ була ≥ залишаЇтьс¤ обТЇктом гостроњ полем≥ки в наукових колах. ѕро р≥вень втручанн¤ держави в економ≥ку ”крањни св≥дчать, зокрема, дан≥ про видатки ƒержавного бюджету (включаючи ѕенс≥йний фонд). ”продовж 1992Ц1999 рр. такий динам≥чний р¤д становив в≥дпов≥дно 45,0; 46,5; 59,7; 48,0; 43,2; 49,6; 41,9; 38,5 % ¬¬ѕ. “обто частка державних витрат характеризуЇтьс¤ пад≥нн¤м. ѕор≥вн¤но з 1994 роком, вона зменшилас¤ майже на третину, однак нав≥ть при цьому становила у 1999 роц≥ 38,5 % ¬¬ѕ. Ќасамперед, не можна визнати обірунтованими так≥ стр≥мк≥ темпи пад≥нн¤, ¤к≥ випереджають темпи зм≥ни ¬¬ѕ та доход≥в бюджету. « ≥ншого боку, ефективн≥сть механ≥зму державних витрат залишаЇтьс¤ на незадов≥льному р≥вн≥. ѕотребуЇ реформуванн¤ њх структура у напр¤м≥ зменшенн¤ управл≥нських та зростанн¤ соц≥ально-культурних витрат. ÷е актуал≥зуЇ пошук конкретних шл¤х≥в такого реформуванн¤. ÷≥кавими у цьому русл≥ вигл¤дають досл≥дженн¤ окремих фах≥вц≥в. «окрема, ј. ≤ллар≥онов на п≥дстав≥ анал≥зу даних про розвиток економ≥ки 88 найб≥льших крањн св≥ту за пер≥од з 1991 до 1996 року ви¤вив зворотну залежн≥сть м≥ж масштабами державноњ д≥¤льност≥ та темпами економ≥чного розвитку (табл. 1.2)45.
“аблиц¤ 1.2
«алежн≥сть м≥ж масштабами державноњ д≥¤льност≥ та темпами економ≥чного розвитку
якщо розгл¤нути питому вагу державних витрат у ¬¬ѕ в ”крањн≥ прот¤гом 1995Ц1999 рок≥в, то видно, що њњ середньор≥чна величина становить 44,18 %. ÷е, зг≥дно з ви¤вленою залежн≥стю, в≥дпов≥даЇ 0,8 % приросту реального ¬¬ѕ на душу населенн¤. ¬ ”крањн≥ у 1999 роц≥, за розрахунками автора, прир≥ст реального ¬¬ѕ на душу населенн¤ становив лише 0,2 %. “обто р≥вень державних витрат у ¬¬ѕ повинен бути не менше 45 %. ÷е вказуЇ на суперечност≥ у розвитку механ≥зму державних витрат, оск≥льки зб≥льшенн¤ њх знову ≥ знову актуал≥зуватиме проблему р≥вн¤ оподаткуванн¤ економ≥ки, а це, в свою чергу, ставитиме питанн¤ про те, наск≥льки ефективними можуть бути державн≥ витрати тощо.
ƒинам≥зм зм≥ни погл¤д≥в щодо рол≥ держави безпосередньо зумовлюЇ ≥ динам≥чний характер бюджетних видатк≥в. –≥зноман≥тн≥сть функц≥й держави знаходить своЇ безпосереднЇ в≥дображенн¤ у склад≥ та напр¤мах державних видатк≥в. ѕол≥тичн≥ функц≥њ держави обумовлюють так≥ видатки, ¤к утриманн¤ арм≥њ, державного апарату управл≥нн¤ ≥ влади, посольств, консульств, сплату внеск≥в до м≥жнародних орган≥зац≥й. ¬они с¤гають в≥д 3 до 10 % ¬¬ѕ ≥ в≥д 10 до 25 % загальноњ суми державних видатк≥в розвинених крањн. ≈коном≥чн≥ функц≥њ держави потребують видатк≥в, ¤к≥ становл¤ть в≥д 10 до 15 % ¬¬ѕ та в≥д 20 до 35 % загальноњ суми видатк≥в крањн ≥з розвиненою економ≥кою. «а допомогою видатк≥в на кап≥таловкладенн¤ держава впливаЇ на норму накопиченн¤, њњ р≥вень та динам≥ку, чим значною м≥рою спри¤Ї використанню можливостей економ≥чного зростанн¤. ƒержавн≥ ≥нвестиц≥њ та субсид≥њ спри¤ють пол≥пшенню виробництва та зб≥льшенню нац≥онального доходу. —л≥д п≥дкреслити досить важливе значенн¤ видатк≥в на економ≥ку у регулюванн≥ ринкових в≥дносин за рахунок розвитку внутр≥шнього ≥ зовн≥шнього ринк≥в збуту ¤к гаранта багатьох економ≥чних операц≥й. —оц≥альн≥ функц≥њ держави реал≥зуютьс¤ шл¤хом забезпеченн¤ м≥н≥мального прожиткового р≥вн¤ найб≥льш вразливим категор≥¤м населенн¤, спри¤нн¤ розвитку осв≥ти, культури, охорони здоровТ¤ ≥ навколишнього середовища. ¬они с¤гають в≥д 20 до 35 % загального обс¤гу державних витрат у б≥льшост≥ крањн св≥ту.
’оча економ≥чна наука не даЇ однозначного висновку щодо залежност≥ м≥ж обс¤гами державних видатк≥в ≥ темпами економ≥чного зростанн¤, проте ч≥тко доведено, що насправд≥ важливий не њх обс¤г, а функц≥ональна структура. «а невеликим вин¤тком, причини р≥зноман≥тних витрат держави не можуть бути зведен≥ до окремих Упровал≥вФ ринку, вони мають комплексну природу. ќднак кожний вид бюджетних витрат маЇ безпосереднЇ в≥дношенн¤ або до ринку збуту, або до фонду накопиченн¤ чи фонду споживанн¤. « погл¤ду в≥дтворенн¤, цей вплив може бути позитивним або негативним. ≈фективн≥сть пол≥тики видатк≥в особливо залежить в≥д ум≥нн¤ обірунтувати њх структуру. —ьогодн≥ за де¤кими видами витрат ”крањна близька або й нав≥ть випереджаЇ розвинен≥ крањни, однак р≥вень њх в≥ддач≥ потребуЇ суттЇвого п≥двищенн¤.
Ѕюджет ”крањни переобт¤жений великою к≥льк≥стю видатк≥в, ¤к≥ традиц≥йно перейшли в≥д адм≥н≥стративно-командноњ системи господарюванн¤, коли ≥снувала надм≥рна централ≥зац≥¤ та перенесенн¤ бюджетних витрат на плеч≥ держави.
” таблиц≥ 1.3 наведена структура видатк≥в «веденого бюджету ”крањни з 1992 до 2000 року за основними статт¤ми витрат. ƒов≥дково подаютьс¤ показники ном≥нального ¬¬ѕ та темп≥в приросту/пад≥нн¤ реального ¬¬ѕ. як бачимо, теза про вплив функц≥ональноњ структури видатк≥в бюджету на динам≥ку ¬¬ѕ п≥дтверджуЇтьс¤. «окрема, необх≥дно звернути увагу на показники 1994 та 2000 рок≥в. « наведених у таблиц≥ 1.3 динам≥чних р¤д≥в видно, що в 1994 роц≥ темпи пад≥нн¤ реального ¬¬ѕ були найб≥льшими Ц 22,9 %, а у 2000 роц≥, навпаки Ц найб≥льш≥ темпи приросту Ц 5,5 %. якщо погл¤нути на структуру видатк≥в «веденого бюджету ”крањни (наочно њх демонструють кластери на рисунку 1.1), то ми бачимо, що в≥дм≥нн≥сть досить ≥стотна. «окрема, у 1994 роц≥ найб≥льший обс¤г видатк≥в був спр¤мований на державну п≥дтримку галузей економ≥ки (33,16 %). ѕор≥вн¤но з цим, у 2000 роц≥ видатки «веденого бюджету за ц≥Їю статтею скоротилис¤ б≥льш н≥ж удв≥ч≥ (до 15,25 %). ѕод≥бн≥ зм≥ни характеризуЇ такий чинник, ¤к пол≥тика бюджетних обмежень. ћожна стверджувати, що еволюц≥йним шл¤хом украњнська держава перейшла в≥д пол≥тики мТ¤ких бюджетних обмежень до б≥льш жорстких вимог. ¬решт≥-решт, це дозволило вийти на позитивн≥ темпи приросту реального ¬¬ѕ.
ѕор¤д з цим необх≥дно констатувати той факт, що структура державних витрат повинна пост≥йно удосконалюватис¤, хоча важко сказати, ¤кою саме вона маЇ бути. √оловний критер≥й пол¤гаЇ в тому, що ц¤ структура повинна в≥дпов≥дати реал≥¤м економ≥чного житт¤, пр≥оритетам розвитку сусп≥льства. Ќа нашу думку, в 2000 роц≥, коли було проголошено проведенн¤ адм≥н≥стративноњ реформи, невиправдано високими були видатки бюджету на державне управл≥нн¤ (7,01 %). ÷е Ї одним з найб≥льших показник≥в за вс≥ роки незалежност≥.
” таких умовах не виникаЇ сумн≥ву щодо питанн¤ про р≥вень податкового перевантаженн¤ на економ≥ку. Ѕезперечним Ї висновок про необх≥дн≥сть зм≥ни пр≥оритет≥в у пол≥тиц≥ витрат. «м≥ст цих зм≥н повинен пол¤гати у переор≥Їнтац≥њ витрачанн¤ бюджетних кошт≥в лише на т≥ види витрат, ¤к≥ неможливо або недоц≥льно зд≥йснювати за рахунок ≥нших джерел. ÷е спри¤тиме також переор≥Їнтац≥њ податк≥в ≥з вин¤тково ф≥скального ≥нструменту на ≥нструмент активного регулюванн¤ економ≥ки.
ѕрактика св≥дчить, що р¤д витрат бюджету, насамперед, оборонн≥, адм≥н≥стративно-управл≥нськ≥, Ц малоеластичн≥ щодо виробничого та податкового потенц≥ал≥в. ќсобливо ч≥тко простежуЇтьс¤ тенденц≥¤ до њх зростанн¤ в умовах ≥нфл¤ц≥њ. ƒл¤ забезпеченн¤ ц≥леспр¤мованого впливу державних витрат на економ≥ку рац≥ональна бюджетна пол≥тика повинна в≥дображати, з одного боку, специф≥ку сучасного перех≥дного етапу, а з ≥ншого Ц реал≥зуватис¤ шл¤хом поступового нарощуванн¤ арсеналу заход≥в щодо регулюванн¤ внутр≥шнього державного попиту, притаманного ринков≥й економ≥ц≥. ” такому випадку бюджетна пол≥тика узгоджуЇтьс¤ ¤к з необх≥дн≥стю стимулюванн¤ економ≥чного розвитку, так ≥ з ≥нтересами економ≥чноњ безпеки держави.
”же в роки незалежност≥ зТ¤вивс¤ новий напр¤м витрат, ¤кий отримав назву Усоц≥альний захист населенн¤Ф. „астка таких витрат коливалас¤ упродовж 1992Ц2000 рр. у межах 11Ц32 % загальноњ суми витрат «веденого бюджету. ” 1996 роц≥ в ”крањн≥ проголошена корекц≥¤ курсу реформ на створенн¤ державноњ, регульованоњ, соц≥ально спр¤мованоњ ринковоњ економ≥ки. «г≥дно з ќсновним «аконом ”крањни Ц онституц≥Їю (ст.1) У”крањна Ї суверенна ≥ незалежна, демократична, соц≥альна правова державаФ. —утн≥сть же соц≥альноњ держави пол¤гаЇ у спри¤нн≥ становленню таких елемент≥в сучасного сусп≥льства, ¤к соц≥альна ринкова економ≥ка, соц≥альна демократ≥¤, соц≥альна етика. ƒос¤гти становленн¤ ≥ розвитку визначених структурних елемент≥в можливо за допомогою державного управл≥нн¤, за на¤вност≥ в≥дпов≥дного кола форм ≥ метод≥в державного регулюванн¤.
≈коном≥чний розвиток може бути забезпеченим при комплексному п≥дход≥ до його управл≥нн¤. ѕроблеми економ≥ки, соц≥альноњ сфери повинн≥ вир≥шуватис¤ взаЇмоповТ¤зано та ц≥леспр¤мовано. —ьогодн≥ економ≥чна пол≥тика втратила соц≥альн≥ ор≥Їнтири. «ароб≥тна плата перестала в≥д≥гравати роль основного джерела доходу. –азом з тим, в≥д низькоњ зароб≥тноњ плати та пенс≥й страждають не лише конкретн≥ люди. Ќезр≥вн¤нно б≥льш≥ збитки маЇ економ≥ка в ц≥лому, оск≥льки результатом такоњ пол≥тики стаЇ пад≥нн¤ внутр≥шнього платоспроможного попиту ¤к фактора нарощенн¤ обс¤г≥в виробництва. ѕри прийн¤тт≥ р≥шень щодо ефективност≥ тих чи ≥нших метод≥в регулюванн¤ економ≥ки необх≥дно мати на уваз≥ не т≥льки ефективн≥сть за ѕарето, а й враховувати соц≥альний фактор.
—при¤нн¤ довгостроковому економ≥чному зростанню ≥ соц≥альному розвитку Ц важливе призначенн¤ податковоњ системи ”крањни. –еал≥зац≥¤ цих завдань т≥сно повТ¤зана з визначенн¤м, ¤ким чином податки впливають на перерозпод≥л обмежених народногосподарських ресурс≥в ¤к за р≥внем, так ≥ за спр¤муванн¤м. ÷ей аспект використанн¤ податк≥в потребуЇ особливоњ уваги, оск≥льки вит≥каЇ ≥з сутн≥сних ознак державного регулюванн¤ економ≥ки в перех≥дних умовах. ¬≥дпов≥дно до такоњ лог≥ки критично важливо подальше вдосконаленн¤ податковоњ системи.
