VI. ” –јѓЌ—№ ≈
”Ћ№“”–Ќ≈ ¬≤ƒ–ќƒ∆≈ЌЌя ’I’ ст.
1. ≤сторичн≥ умови.
ќсв≥та ≥ наука.
2. ќсобливост≥ л≥тературного процесу.
3. ћистецтво.
4. Ќац≥ональн≥ культурн≥ орган≥зац≥њ ≥ рухи в
умовах реакц≥йноњ ур¤довоњ пол≥тики.
1. ≤сторичн≥ умови. ќсв≥та ≥
наука
” к≥нц≥ XVIII ст.
територ≥¤ ”крањни була розд≥лена м≥ж
јвстр≥йською (ув≥йшло 20% площ≥) ≥ –ос≥йською (80%)
≥мпер≥¤ми. ƒо цього часу завершилас¤ л≥кв≥дац≥¤
украњнськоњ державност≥. ¬ обох ≥мпер≥¤х
розгалужений бюрократичний апарат повн≥стю
контролював вс≥ сторони житт¤ сусп≥льства. ”
–ос≥њ у XIX ст. особливу роль починаЇ в≥д≥гравати
пол≥ц≥¤, 3-Ї в≥дд≥ленн¤ ¬ласноњ …ого
≤мператорськоњ ¬еличност≥ канцел¤р≥њ,
жандармер≥¤. Ўирокими правами над≥л¤Їтьс¤
цензура. ¬живанн¤ украњнськоњ мови збер≥гаЇтьс¤
виключно у народному середовищ≥. “обто на рубеж≥
XVIII-XIX ст. у розвитку украњнськоњ культури
склалас¤ кризова, критична ситуац≥¤. ¬ласне
сто¤ло питанн¤ про саме њњ ≥снуванн¤. “ут можлива
≥сторична аналог≥¤ з≥ станом украњнськоњ
культури у XVI ст., коли значна частина найб≥льш
осв≥чених вищих феодальних шар≥в украњнського
сусп≥льства в≥дмовилас¤ в≥д нац≥ональноњ
культури, православ'¤, опол¤чилас¤. ¬ тих умовах
роль духовного л≥дера украњнського сусп≥льства
вз¤ло на себе козацтво. ќднак до к≥нц¤ XVIII ст.
козацька старшина стала частиною рос≥йського
двор¤нства ≥ втратила колишню роль. ” XIX ст. в
”крањн≥ поступово складаЇтьс¤ новий соц≥альний
шар сусп≥льства - нац≥ональна ≥нтел≥іенц≥¤.
ѕо¤ва в њњ особ≥ культурноњ ел≥ти ≥ збереженн¤
нац≥ональних культурних традиц≥й в народному
середовищ≥ зробили реальним украњнське
культурне в≥дродженн¤.
ќсв≥та.
¬ир≥шальною передумовою
формуванн¤ украњнськоњ нац≥ональноњ
р≥зночинноњ ≥нтел≥іенц≥њ став розвиток осв≥ти. ”
XIX ст. нов≥ потреби управл≥нн¤ й економ≥чного
розвитку, особливо з по¤вою кап≥тал≥стичних
в≥дносин, примусили ур¤д спец≥ально займатис¤
питанн¤ми осв≥ти. ўо стосуЇтьс¤ ”крањни, то на њњ
територ≥њ власна традиц≥¤ широкоњ шк≥льноњ
осв≥ти була перервана. якщо на початку XVIII ст.
практично кожне украњнське село мало початкову
школу, то до його к≥нц¤, п≥сл¤ закр≥паченн¤ сел¤н,
вц≥л≥ли лише одиничн≥ школи, ¤к≥ утримувалис¤ на
кошти батьк≥в. ” XIX ст. система осв≥ти почала
розвиватис¤ у рамках загальнодержавноњ
рос≥йськоњ пол≥тики.
ѕри ќлександров≥ I
створюЇтьс¤ система осв≥ти, ¤ка складаЇтьс¤ з 4
р≥вн≥в, узгоджено пов'¤заних м≥ж собою.
Ќаймасов≥шою формою були церковно-параф≥¤льн≥
школи, де навчали читанню, письму, арифметиц≥ ≥
«акону Ѕожому. јле нав≥ть на ц≥ школи припадало
всього 1 учень на 200 жител≥в ”крањни. ƒругим
р≥внем були двокласн≥, п≥зн≥ше трикласн≥
пов≥тов≥ училища. ѕовноц≥нну середню осв≥ту
давали г≥мназ≥њ, але вони носили ¤скраво
виражений становий характер. ” них навчалис¤
майже виключно д≥ти двор¤н ≥ чиновник≥в.
” стан≥ справжнього
занепаду перебувала осв≥та у «ах≥дн≥й ”крањн≥.
”р¤д јвстро-”горщини проводив колон≥заторську
пол≥тику. ” «акарпатт≥ нав≥ть у початкових
школах навчанн¤ велос¤ угорською мовою, у
√аличин≥ - н≥мецькою ≥ польською, на Ѕуковин≥ -
н≥мецькою ≥ румунською. ‘ормально у 1869 р. тут було
введене обов'¤зкове навчанн¤ д≥тей в≥ком в≥д 6 до
14 рок≥в, однак переважна частина населенн¤ (в≥д 55
до 75%) залишалас¤ неписьменною.
Ѕуржуазн≥ реформи 60-х
рок≥в в –ос≥њ порушили ≥ сферу осв≥ти, реформа
тут була проведена у 1864 р. ¬≥дпов≥дно до нењ вс≥
типи шк≥л, ¤к≥ ≥снували ран≥ше, проголошувалис¤
загальностановими й отримували назву початкових
народних училищ. ¬ажк≥ матер≥альн≥ умови не
дозвол¤ли б≥льшост≥ д≥тей сел¤н ≥ роб≥тник≥в
здобувати осв≥ту, тому в к≥нц≥ 90-х рок≥в у р≥зних
губерн≥¤х питома вага письменних коливалас¤ в≥д
15 до 28%, до того ж все навчанн¤ йшло рос≥йською
мовою. ≤ все ж к≥льк≥сть шк≥л в ”крањн≥ зросла з
1300 на початку стол≥тт¤ до 1700 у друг≥й його
половин≥.
—еред випускник≥в
шк≥л дуже пов≥льно, але все ж зб≥льшувалос¤ число
людей, пов'¤заних з народним середовищем ≥
украњнською культурною традиц≥Їю. ѕринципову
роль у цьому процес≥ в≥д≥грало в≥дкритт¤
ун≥верситет≥в. ” 1805 р. за ≥н≥ц≥ативою
украњнського вченого, винах≥дника, культурного
та громадського д≥¤ча ¬. араз≥на було в≥дкрито
’арк≥вський ун≥верситет, ¤кий зараз носить ≥мУ¤
свого засновника. Ќавчанн¤ тут проходило
рос≥йською мовою, однак ун≥верситет став
перетворюватис¤ на центр саме украњнськоњ
культури. …ого ректором був ѕ.√улак-јртемовський
- в≥домий украњнський поет. “ут видавалис¤ У”крањнський
в≥сникФ, У”крањнський журналФ. «в≥дси вийшло
багато видатних д≥¤ч≥в украњнськоњ культури: √. в≥тка-ќснов'¤ненко
- автор перших украњнських пов≥стей, ћ. остомаров
- видатний ≥сторик, ќ.ѕавловський - автор першоњ
украњнськоњ граматики, ј.ѕавловський Ц
украњнський математик ≥ багато ≥нших.
” 1834 р. був в≥дкритий
ињвський ун≥верситет, першим ректором ¤кого
став в≥домий украњнський вчений - ћ.ћаксимович.
¬≥н заохочував ≥ особисто брав участь у збиранн≥
украњнського фольклору, вивченн≥ пам'¤ток
старовини. ” 1865 р. в≥дкривс¤ ун≥верситет у ќдес≥,
у 1898 р. Ц ињвський пол≥техн≥чний ≥нститут, 1899 Ц
атеринославське вище г≥рниче училище (нин≥
Ќац≥ональна г≥рнича академ≥¤ ”крањни). Ќа
зах≥дноукрањнських земл¤х основними центрами
науки були Ћьв≥вський (заснований 1661 р.) ≥
„ерн≥вецький (1875 р.) ун≥верситети, зан¤тт¤ в ¤ких
велис¤ польською ≥ н≥мецькою мовами.
ѕрироднич≥ науки.
–озвиток ун≥верситетськоњ
осв≥ти спри¤в прогресов≥ природничих наук.
¬елик≥ в≥дкритт¤ в галуз≥ математичного анал≥зу
≥ математичноњ ф≥зики були зроблен≥ ћ.ќстроградським.
‘ундатором сучасноњ ф≥зичноњ х≥м≥њ став ћ.Ѕекетов,
¤кий очолював кафедру х≥м≥њ ’арк≥вського
ун≥верситету. ‘ундатор школи рос≥йських
доменник≥в ћ. урако багато рок≥в працював на
металург≥йних заводах ”крањни. ” 1886 р. в ќдес≥
зоолог ≤.ћечников ≥ м≥кроб≥олог ћ.√амал≥¤
заснували першу в≥тчизн¤ну бактер≥олог≥чну
станц≥ю. ƒ.«аболотний ≥ ¬.¬исокович зробили
вагомий внесок у вивченн¤ та л≥куванн¤ важких
≥нфекц≥йних захворювань. « ”крањною пов'¤заний
значний пер≥од житт¤ основоположника в≥йськово-польовоњ
х≥рург≥њ ћ.≤.ѕирогова. “ут в≥н намагавс¤ зробити
б≥льш демократичною систему осв≥ти, став
оп≥куном навчального округу в ќдес≥, пот≥м у
иЇв≥. р≥м того, сл≥д назвати ген≥ального
украњнського винах≥дника ћ. ибальчича, ¤кий вже
в т≥ часи запропонував ≥дею л≥тального апарата (ракети)
дл¤ польоту в космос (його ≥менем вже в ’’ ст.
названо кратер на ћ≥с¤ц≥).
√уман≥тарн≥ науки.
” багатьох Ївропейських
крањнах в к≥нц≥ XVIII Ц на початку XIX ст. починаЇ
зростати ≥нтерес до нац≥ональноњ ≥стор≥њ. ћожна
пригадати величезну попул¤рн≥сть роман≥в
¬альтера —котта у Ѕритан≥њ, багатотомноњ У≤стор≥њ
ƒержави –ос≥йськоњФ ћ. арамз≥на в –ос≥њ.
ѕочинаЇтьс¤ збиранн¤ фольклорних матер≥ал≥в,
перш≥ публ≥кац≥њ з'¤вл¤ютьс¤ в јнгл≥њ, пот≥м у
Ќ≥меччин≥ (наприклад, казки брат≥в √р≥мм).
¬иход¤ть ≥ перш≥ слов'¤нськ≥ зб≥рники. ¬≥домо,
¤кий ≥нтерес викликали у ќ.ѕушк≥на Уѕ≥сн≥
зах≥дних словФ¤нФ.
¬ ”крањн≥ в уже
сформованому тод≥ середовищ≥ р≥зночинськоњ
≥нтел≥іенц≥њ ц¤ тенденц≥¤ знайшла широкий
в≥дгук. ѕершу зб≥рку украњнських народних п≥сень
видав кн¤зь ћ.÷еретел≥ у 1819 р. - Уƒосв≥д збиранн¤
старовинних малорос≥йських п≥сеньФ. “ри зб≥рки
п≥дготував ≥ видав ректор ињвського
ун≥верситету ћ.ћаксимович. ≤.—резневський, кр≥м
збиранн¤ фольклору, почав активн≥ публ≥чн≥
виступи з обірунтуванн¤м самост≥йност≥,
повноправност≥ украњнськоњ мови. ¬≥н писав, що
украњнська мова не поступаЇтьс¤ чеськ≥й своњм
багатством, польськ≥й - мальовнич≥стю, сербськ≥й
- милозвучн≥стю.
Ќаступним кроком
стала по¤ва власне ф≥лолог≥чних досл≥джень. ” 1818
р. у ѕетербурз≥ вийшла перша граматика
украњнськоњ мови - У√раматика малорос≥йського
нар≥чч¤Ф - ќ.ѕавловського. якщо мати на уваз≥, що
в ”крањн≥ саме народ в умовах кризи рубежу XVIII-XIX
ст. збер≥г ≥ мову, ≥ побутов≥ традиц≥њ, ≥
≥сторичну пам'¤ть, то стане зрозум≥лим, чому
етнограф≥чн≥, л≥нгв≥стичн≥ досл≥дженн¤ були
початковим пунктом украњнського культурного
в≥дродженн¤.
” цей же час
починають з'¤вл¤тис¤ й ≥сторичн≥ роботи. ѕерш≥
узагальнююч≥ прац≥ з ≥стор≥њ ”крањни були ще пов'¤зан≥
з рос≥йською ≥стор≥ограф≥Їю. “ак, ƒмитро
ћиколайович Ѕантиш- аменський - автор У»стории
ћалой –оссии от водворени¤ слав¤н в сей стране до
уничтожени¤ гетманстваФ - походив з с≥м'њ, ¤ка
належала до вищого чиновництва ≥мпер≥њ. …ого
батько управл¤в ћосковським арх≥вом олег≥њ
закордонних справ. —ам ƒмитро ћиколайович
потрапив на службу до канцел¤р≥њ
малорос≥йського генерал-губернатора ћ.√.–епн≥на,
в≥домого своњми л≥беральними погл¤дами в ¤кост≥
заступника украњнськоњ культури. ќбставини
визначили коло наукових ≥нтерес≥в Ѕантиш- аменського.
¬≥н не т≥льки збираЇ матер≥али (п≥сл¤ його смерт≥
вийдуть ≥ стануть хрестомат≥йними дл¤ фах≥вц≥в
У»сточники малороссийской историиФ), але ≥
багато в чому переймаЇтьс¤ настро¤ми м≥сцевоњ
двор¤нськоњ ≥нтел≥іенц≥њ. У»стори¤ ћалой –оссииФ
вперше побачила св≥т у 1822 р. ≥ мала великий усп≥х.
ѕ≥зн≥ше автор продовжив роботу, розширив
хронолог≥чн≥ рамки, п≥дготував ще два виданн¤. ”
той же час Ѕантиш- аменський не залишав службу,
займав висок≥ пости - тобольського, в≥ленського
генерал-губернатор≥в тощо. “ому в У»стории ћалой
–оссииФ багато суперечливого. « одного боку,
високо оц≥нюютьс¤ перш≥ гетьмани «апорозькоњ
—≥ч≥, а з ≥ншого - саме походженн¤ козацтва пов'¤зуЇтьс¤
з вих≥дц¤ми з ѕ≥вн≥чного авказу; з одного боку -
критикуЇтьс¤ л≥кв≥дац≥¤ гетьманщини атериною
II, а з ≥ншого - засуджуЇтьс¤ антимосковська
пол≥тика козацькоњ старшини. ўо безумовно, книги
ƒ.ћ.Ѕантиш- аменського викликали широкий
сусп≥льний ≥нтерес до ≥стор≥њ ”крањни.
ƒосл≥дником, ¤кий по'Їднав
високий профес≥йний р≥вень, прогресивн≥
пол≥тичн≥ погл¤ди, розум≥нн¤ украњнських
нац≥ональних ≥нтерес≥в, активну громад¤нську
позиц≥ю, став ≥сторик ћикола ≤ванович остомаров.
…ого св≥тогл¤д складавс¤ п≥д час навчанн¤ у
’арк≥вському ун≥верситет≥. ” 1845 р. остомаров
стаЇ професором кафедри рос≥йськоњ ≥стор≥њ
ињвського ун≥верситету. “од≥ ж в≥н брав участь у
створенн≥ ≥ д≥¤льност≥ нелегального ирило-ћефод≥њвського
товариства - першоњ украњнськоњ пол≥тичноњ
нац≥ональноњ орган≥зац≥њ. ѕ≥сл¤ розгрому
братства був арештований, р≥к просид≥в у
ѕетропавловськ≥й фортец≥, 9 рок≥в пров≥в у
засланн≥ в —аратов≥. “ут написав одну з основних
своњх роб≥т - УЅогдан ’мельницкий и возвращение
южной –уси –оссииФ. ѕ≥зн≥ше зав≥дував кафедрою
≥стор≥њ ѕетербурзького ун≥верситету. остомаров
писав в≥рш≥, ≥сторичн≥ драми, пов≥ст≥
украњнською, а науков≥ прац≥ Ц рос≥йською мовою.
ѕ≥дсумком його досл≥дженн¤ стали 16 том≥в У»сторических
монографийФ ≥ 6-томна У–усска¤ истори¤ в
жизнеописани¤х ее главнейших де¤телейФ. ћ. остомаров
захищав принцип об'Їктивност≥ в ≥сторичн≥й науц≥:
У≤стинна любов ≥сторика до своЇњ в≥тчизни може
ви¤вл¤тис¤ т≥льки в сувор≥й поваз≥ до правдиФ.
¬их≥д украњнськоњ
≥сторичноњ науки ≥ всього украњнознавства на
¤к≥сно новий р≥вень пов'¤заний з ≥м'¤м професора
ињвського ун≥верситету ¬.Ѕ.јнтоновича. ѕо-перше,
в≥н розгорнув небувалу джерелознавчу д≥¤льн≥сть:
проводилис¤ етнограф≥чн≥ експедиц≥њ,
публ≥кувалис¤ фольклорн≥ зб≥рки,
орган≥зовувалис¤ археолог≥чн≥ розкопки,
збиралис¤ статистичн≥ дан≥. ÷ентром ц≥Їњ роботи
стало створене у 1872 р. ѕ≥вденно-«ах≥дне
в≥дд≥ленн¤ –ос≥йського географ≥чного
товариства. ” 1874 р. у иЇв≥ з великим усп≥хом
пройшов јрхеолог≥чний з'њзд. ѕо-друге, ¬.јнтонович
у власних наукових роботах поглиблюЇ й ускладнюЇ
проблематику досл≥джень. –оль народноњ маси в
≥стор≥њ (одне з досл≥джень присв¤чене гайдамакам),
проблеми церкви, становленн¤ м≥ст - спектр його
≥нтерес≥в був дуже широким. ≤, по-третЇ, јнтонович
виховав пле¤ду украњнознавц≥в, створив ц≥лу
наукову школу. “ак, учнем јнтоновича був ћ.—.√рушевський.
ћихайло —ерг≥йович
√рушевський до сьогодн≥ Ї найвизначн≥шою
ф≥гурою в украњнськ≥й ≥стор≥ограф≥њ. ¬≥н
народивс¤ у м≥ст≥ ’олм у «ах≥дн≥й ”крањн≥,
г≥мназ≥ю зак≥нчував у “ифл≥с≥, навчатис¤ в
ун≥верситет≥ прињхав до иЇва. ” 1894 р. за
рекомендац≥Їю ¬.јнтоновича √рушевський отримав
кафедру всесв≥тньоњ ≥стор≥њ у Ћьв≥вському
ун≥верситет≥. “ут в≥н бере активну участь не
т≥льки в педагог≥чн≥й, науков≥й (в 1897 р. в≥н
очолив Ќаукове товариство ≥м. Ўевченка Ц першу
наукову украњнську орган≥зац≥ю академ≥чного
типу), але ≥ в сусп≥льному житт≥. √рушевський -
один з орган≥затор≥в Ќац≥онально-демократичноњ
парт≥њ √аличини, п≥зн≥ше - У“овариства
украњнських поступовц≥вФ. √оловн≥ под≥њ
пол≥тичноњ дол≥ √рушевського розгорнутьс¤ у ’’
ст.: арешт ≥ засланн¤ у –ос≥њ п≥д час ѕершоњ
св≥товоњ в≥йни, обранн¤ головою ÷ентральноњ –ади
у 1917 р., ем≥грац≥¤, поверненн¤ до —–—–, робота в
академ≥чних досл≥дницьких ≥нститутах. ¬еличезна
наукова спадщина ћ.—.√рушевського, ¤ка з к≥нц¤ 30-х
рок≥в зазнала гон≥нн¤ ≥ стала практично
недоступною, повернулас¤ до читач≥в вже за наших
дн≥в ≥ з к≥нц¤ 80-х рок≥в суттЇвим чином вплинула
на сучасну украњнську ≥сторичну науку. …ого
багатотомна У≤стор≥¤ ”крањни-–усиФ -
фундаментальний узагальнюючий систематичний
курс ≥стор≥њ ”крањни, ¤кий базуЇтьс¤ на власн≥й
пер≥одизац≥њ ≥ концепц≥њ.
Ќа рубеж≥ XIX-XX ст. в
украњнськ≥й ≥стор≥ограф≥њ працюють вже не
одиночки, висуваЇтьс¤ ц≥ла пле¤да талановитих
вчених.
Ќеперевершеним
досл≥дником ≥стор≥њ запорозького козацтва Ї
ƒмитро ≤ванович яворницький. «биранн¤м
матер≥ал≥в про ¬≥йсько «апорозьке в≥н зайн¤вс¤,
¤к був студентом, а пот≥м позаштатним
стипенд≥атом при кафедр≥ рос≥йськоњ ≥стор≥њ
’арк≥вського ун≥верситету. «а це його
звинуватили у сепаратизм≥ ≥ позбавили державноњ
стипенд≥њ. оли в≥н спробував продовжити роботу
у ѕетербурз≥, то ¤к пол≥тично неблагонад≥йний за
Упристрастие к истории ћалороссииФ був
засланий до “ашкента. Ћише через дек≥лька рок≥в
в≥н зм≥г захистити дисертац≥ю, викладав у ћоскв≥,
а з 1902 р. став зав≥дувати краЇзнавчим музеЇм у
атеринослав≥ (ƒн≥пропетровську). ƒ.≤.яворницький
видав кап≥тальну У≤сторию запорожских козаковФ,
сер≥ю монограф≥й про козацьких ватажк≥в,
попул¤рн≥ нариси, художн≥ альбоми, з≥брав
найбагатшу колекц≥ю пам'¤ток матер≥альноњ
культури козацькоњ епохи. Ќаукову д≥¤льн≥сть
яворницький продовжував ≥ п≥сл¤ революц≥њ. ¬≥н
писав: У.. козаки, ¤к≥ боролис¤ з безл≥ччю ворог≥в,
за православну в≥ру, за украњнську народн≥сть, ..
козаки, ¤к≥ створили високохудожн≥ думи, ..
виступали нос≥¤ми високоњ громад¤нськост≥ ≥
вражали сучасник≥в своЇю прониклив≥стю, г≥дн≥
того, щоб вс≥ њх д≥¤нн¤ були представлен≥ у
докладн≥й, жив≥й ≥ художн≥й ≥стор≥њФ.
ѕершою ж≥нкою-професором
≥стор≥њ не т≥льки в ”крањн≥, але й у вс≥й
–ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ стала ќлександра як≥вна
™фименко. Ќародилас¤ вона в јрхангельськ≥й
губерн≥њ. “ут зак≥нчила г≥мназ≥ю, написала перш≥
статт≥. ¬она, вийшовши зам≥ж за пол≥тичного
засланц¤ з ’аркова ѕ.—.™фименка, разом з ним
перењхала до „ерн≥гова, пот≥м до ѕолтави, ’аркова.
√оловною темою њњ наукових праць стаЇ ≥стор≥¤
”крањни. ™фименко зробила дуже багато дл¤
громадського визнанн¤ того факту, що ≥стор≥¤
”крањни Ї самост≥йною наукою. ” перш≥ роки ’’ ст.
приблизно одночасно з'¤вл¤ютьс¤ УЌарис ≥стор≥њ
украњнського народуФ √рушевського та У≤стор≥¤
украњнського народуФ ™фименко - перш≥ попул¤рн≥
п≥дручники, ¤к≥ викладали ≥сторичний шл¤х
украњнського народу. ќлександра як≥вна траг≥чно
загинула у 1918 р. п≥д час бандитського нальоту на
хут≥р п≥д ’арковом, де вона жила.
¬изначною под≥Їю в
украњнському науковому житт≥ ’≤’ ст. стаЇ
заснуванн¤ завд¤ки сп≥льним зусилл¤м
≥нтел≥іенц≥њ Ќаддн≥пр¤нщини та √аличини у 1873
роц≥ УЋ≥тературного товариства ≥м. ЎевченкаФ,
¤ке через к≥лька рок≥в п≥д назвою УЌаукове
товариство ≥м. ЎевченкаФ по сут≥ перетворилос¤ у
першу в≥тчизн¤ну академ≥чну наукову орган≥зац≥ю.
« 1892 р. почав виходити головний друкований орган
“овариства Ц У«аписки Ќаукового товариства ≥м.
ЎевченкаФ. « 1895 р. ћ.√рушевський став редактором
У«аписок Ќаукового товариства ≥м. ЎевченкаФ, а з
1897 р. Ц головою Ќаукового товариства ≥м. Ўевченка.
«а час його головуванн¤ було видано близько 800
том≥в наукових праць, зокрема 112 том≥в У«аписокФ.
ѕро масштабн≥сть та авторитетн≥сть роботи
“овариства говорить пле¤да вчених, ¤к≥ працювали
в його рамках, мали за честь бути його членами: ћ.√рушевський,
≤.‘ранко, ≤. рип'¤кевич, а згодом видатн≥ постат≥
св≥товоњ науки Ц ј.≈йнштейн, ћ.ѕланк, ј.ћазон, ƒ.√≥льберт.
ќсобливе м≥сце ≥ в
украњнськ≥й ≥стор≥њ, ≥ в украњнськ≥й
≥стор≥ограф≥њ належить ћихайлу ѕетровичу
ƒрагоманову. ¬еликий пол≥тичний д≥¤ч, просв≥тник,
ф≥лософ, ƒрагоманов ¤к ≥сторик головну увагу
прид≥л¤в питанн¤м нов≥тньоњ ≥стор≥њ. Ѕагато
рок≥в в≥н пров≥в у пол≥тичн≥й ем≥грац≥њ. « 1877 р.
п≥д його кер≥вництвом друкарн¤ У√ромадаФ у
∆енев≥ була Їдиним центром виданн¤ л≥тератури
украњнською мовою. Ќа основ≥ ≥сторичного анал≥зу
ƒрагоманов приходить до найважлив≥шого висновку
- нац≥ональн≥ проблеми украњнц≥ можуть вир≥шити
т≥льки разом з соц≥альними. ƒрагоманов багато
зробив дл¤ залученн¤ до ≥стор≥њ ”крањни уваги
зах≥дноЇвропейських вчених. ¬≥н був членом
ѕаризького етнограф≥чного товариства, почесним
членом Ѕританського наукового ≥ багатьох ≥нших
товариств. ќстанн≥ роки житт¤ працював у
Ѕолгар≥њ.
¬ контекст≥
св≥тового розвою новий ≥мпульс одержуЇ
украњнська ф≥лософська думка. ¬ перш≥й половин≥
’≤’ ст. постаЇ ињвська рел≥г≥йно-ф≥лософська
школа (¬. арпов, ќ.Ќовицький, ….ћихневич, —.√огоцький,
ѕ.јвсенЇв,ѕ.ёркевич та ≥н.). ѕроблеми взаЇмозв'¤зку
мови ≥ мисленн¤ грунтовно досл≥джуЇ ќ.ѕотебн¤,
¤кий, виход¤чи з ≥дей ≤. анта та ¬.√умбольта,
вважаЇ мову органом, що утворюЇ думку. ‘≥лософ≥ю
новоњ украњнськоњ нац≥ональноњ ≥дењ розробл¤Ї “.«≥ньк≥вський,
вважаючи цю ≥дею запорукою Упоступу й культури
нац≥ональних орган≥зм≥вФ. ѕроблемну тему Угерой,
особист≥сть ≥ народ, нац≥¤Ф досл≥джуЇ ≤.‘ранко.
ѕ≥двод¤чи п≥дсумки,
можна сказати, що за стор≥чч¤ в≥тчизн¤на
≥сторична наука пройшла шл¤х в≥д поодиноких
досл≥джень у рамках ≥стор≥њ –ос≥њ до самост≥йноњ
повнокровноњ науковоњ дисципл≥ни. ќсмисленн¤
минулого - обов'¤зкова умова ≥ складова
становленн¤ нац≥ональноњ самосв≥домост≥.
2. ќсобливост≥ л≥тературного
процесу
” ситуац≥њ рубежу,
¤ка вище вже була охарактеризована, коли
украњнська мова збер≥галас¤ т≥льки в усному
мовленн≥, ≥ п≥зн≥ше - в умовах ур¤дових заборон ≥
пересл≥дуванн¤ - процес становленн¤ украњнськоњ
л≥тературноњ мови набув особливоњ важливост≥ ≥
особливоњ складност≥. ћ.√рушевський писав: Ућова
вир≥шила долю украњнського в≥дродженн¤,
в≥дновивши роз≥рваний звФ¤зок м≥ж
≥нтел≥генц≥Їю ≥ народом...Ф «в≥дси - й
особливост≥ украњнськоњ л≥тератури XIX ст. Ц
народн≥ теми творчост≥, реал≥зм ≥ демократизм.
ѕершим твором
народною мовою, ¤кий почав процес њњ оформленн¤ у
сучасну л≥тературну мову, стала У≈нењдаФ ≤. отл¤ревського.
ѕарод≥¤ на поему ¬ерг≥л≥¤, де тро¤нський герой
≈ней показаний козацьким ватажком, була
опубл≥кована у ѕетербурз≥ у 1798 р. без в≥дома
автора. ¬же п≥сл¤ њњ усп≥ху отл¤ревський
доповнив, розширив свою поему, написав музичн≥
комед≥њ УЌаталка-ѕолтавкаФ, Ућоскаль-чарiвникФ.
√умористичний ≥
сатиричний тон твор≥в отл¤ревського був
п≥дхоплений ≥ншими письменниками, передус≥м
гуртка, центром ¤кого був ’арк≥вський
ун≥верситет. …ого ректор ѕ.√улак-јртемовський
писав в≥рш≥ украњнською мовою. ќтримали
попул¤рн≥сть байки ™.√реб≥нки. ¬≥н брав класичн≥
сюжети ≥ додавав њм виразного украњнського
колориту. ѕ≥зн≥ше ™.√реб≥нка перењхав до
ѕетербурга, писав пов≥ст≥ рос≥йською мовою, був
серед друз≥в молодого “.Ўевченка.
ƒо харк≥вського
гуртка належав також √. в≥тка-ќснов'¤ненко -
основоположник украњнськоњ художньоњ прози.
…ого пов≥ст≥ р≥зноман≥тн≥: одн≥ - написан≥ з
гумором, друг≥ - сентиментальн≥, трет≥ - дають
реал≥стичн≥ картини (краща - У—ердешна ќксанаФ),
≥нш≥ прос¤кнут≥ народними в≥руванн¤ми ≥
переказами (У онотопська вiдьмаФ). в≥тка-ќснов'¤ненко
перервав традиц≥ю використанн¤ украњнськоњ мови
т≥льки в ком≥чних жанрах.
Ѕезумовно,
переломною в становленн≥ украњнськоњ
л≥тературноњ мови ≥ сусп≥льному визнанн≥
украњнськоњ л≥тератури стала творч≥сть “араса
√ригоровича Ўевченка. У…ого творч≥сть, - писав ћ.√рушевський,
- це творч≥сть народу, що дос¤гаЇ в≥дразу, без
наступних ступен≥в, високого ≥нтелектуального
розвитку й ≥ндив≥дуальноњ св≥домост≥ ≥ поЇднуЇ в
своњх твор≥нн¤х безпосередн≥сть народноњ поез≥њ
з≥ св≥дом≥стю л≥тературноњ творчост≥Ф. Ўироко
в≥дом≥ основн≥ в≥хи життЇвого шл¤ху Ўевченка:
народженн¤ у с≥м'њ кр≥пак≥в пана ≈нгельгарда,
ранн¤ смерть батьк≥в, робота Ув наймахФ ≥ у пана
козачком, перењзд до ѕетербурга, знайомство з
земл¤ком - художником ≤.—ошенком, викуп з невол≥
на грош≥, виручен≥ в≥д продажу портрета ¬.∆уковського
роботи .Ѕрюллова, навчанн¤ в јкадем≥њ мистецтв,
участь у ирило-ћефод≥њвському товариств≥, арешт
≥ 10-л≥тн¤ рекрутчина з забороною писати ≥
малювати, смерть незабаром п≥сл¤ поверненн¤ з
засланн¤. ѕерший У обзарФ виходить у 1840 р. у
ѕетербурз≥, через р≥к - У√айдамакиФ. √ен≥альний
поет, Ўевченко вн≥с в украњнську л≥тературу
новий зм≥ст: р≥шучий протест проти кр≥пацтва,
захист свободи ≥ г≥дност≥ особистост≥,
захопленн¤ народними ≥ нац≥онально-визвольними
рухами, заклик до сусп≥льноњ справедливост≥.
ќсобист≥сть ≥ творч≥сть Ўевченка - символ вс≥Їњ
украњнськоњ культури.
—уперечлив≥сть
духовного житт¤ ”крањни того часу в≥дбилас¤ в
творчост≥ письменника, л≥нгв≥ста, ≥сторика,
публ≥циста ѕ. ул≥ша. ÷е ≥м'¤ майже на п≥встор≥чч¤
незаслужено було забуте, але зараз викликаЇ
пильний ≥нтерес. ѕрихильник культурно-нац≥онального
в≥дродженн¤, ул≥ш бол≥сно шукав шл¤хи до нього:
в≥д нелегального ирило-ћефод≥њвського
товариства - до л≥тературноњ д≥¤льност≥ у
петербурзьк≥й Уќснов≥Ф, в≥д союзу з галицькою
громадськ≥стю - до над≥й на польську допомогу.
Ѕезперечним Ї значенн¤ його етнограф≥чноњ
зб≥рки У«аписки о ёжной –усиФ, ≥сторичного
роману У„орна радаФ, тритомноњ ≥сторичноњ прац≥
про нац≥онально-визвольну в≥йну п≥д
кер≥вництвом Ѕ.’мельницького У»стори¤
отпадени¤ ћалороссии от ѕольшиФ.
ƒемократичний
напр¤м в украњнськ≥й проз≥ розвивала ћарко
¬овчок (ћ.¬≥ленська). ѓњ зб≥рка УЌароднi оповiданн¤Ф,
пов≥ст≥ УIнституткаФ, У армелюкФ
приголомшують траг≥чною правдив≥стю картин
кр≥пацького гн≥ту, вражають образами простих
людей. –ос≥йською мовою розпов≥д≥ переклав ≤.“ургенЇв.
“.Ўевченко у в≥рш≥ Ућарку ¬овчкуФ звертаЇтьс¤
до нењ ¤к до продовжувачки справи свого житт¤.
“вори знаменитого
украњнського байкар¤ Ћ.≤.√л≥бова в русл≥
демократичних настроњв того часу в алегоричн≥й
форм≥ зображали безправ'¤ простих людей,
свав≥лл¤ пом≥щик≥в, лицем≥рство, св¤тенництво.
—.–уданський
зак≥нчив медичний факультет ѕетербурзького
ун≥верситету ≥ працював л≥карем в ялт≥ у риму.
ѕопул¤рн≥сть йому принесли Усп≥вомовкиФ -
сатиричн≥ невелик≥ в≥рш≥, д≥алоги. “≥льки п≥сл¤
його передчасноњ смерт≥ ќлена ѕч≥лка та ≥нш≥
письменники з≥брали й опубл≥кували його чудов≥,
в стил≥ народних п≥сень, л≥ричн≥ в≥рш≥.
≤.Ќечуй-Ћевицкий
створив у в≥тчизн¤н≥й л≥тератур≥ жанр соц≥ально-побутовоњ
пов≥ст≥. ѕисьменник, ¤кий багато рок≥в працював
учителем в школах ≥ г≥мназ≥¤х практично по вс≥й
”крањн≥, чудово знав вс≥ шари украњнського
сусп≥льства: житт¤ сел¤н п≥сл¤ л≥кв≥дац≥њ
кр≥пацтва, побут роб≥тник≥в, проблеми взаЇмин
≥нтел≥іенц≥њ ≥ народу (У айдашева сiмФ¤Ф, Ућикола
ƒжер¤Ф).
Ќа революц≥йно-демократичних
принципах базувалас¤ творч≥сть ѕанаса ћирного (ѕ.я.–удченко).
јвтор новаторських соц≥ально-психолог≥чних
роман≥в ≥ пов≥стей про народне житт¤, в≥н п≥дн¤в
украњнську прозу до високого р≥вн¤ художньоњ
досконалост≥. –омани У’iба ревуть воли, ¤к ¤сла
повнi?Ф (сп≥льно з ≤.Ѕ≥ликом), пов≥ст≥ УЋихi людиФ,
УЋихо давнЇ i сьогочаснеФ, У√олодна вол¤Ф, п'Їса
УЋимерiвнаФ та ≥нш≥ його твори - це величезна
художн¤ епопе¤, ¤ка в≥дображаЇ житт¤
украњнського народу прот¤гом майже всього XIX ст.,
особливо у п≥сл¤реформений час. Ќовим дл¤
украњнськоњ л≥тератури в творчост≥ ѕ.ћирного
було те, що головна увага прид≥л¤лас¤
внутр≥шньому св≥ту героњв, њх переживанн¤м,
мотивам вчинк≥в, еволюц≥њ погл¤д≥в.
—луж≥нню ≥деалам
трудового народу присв¤тив творч≥сть
революц≥онер-демократ ѕ.ј.√рабовський, ¤кий
помер на засланн≥ у “обольську. –озгл¤даючи
л≥тературу ¤к Уживу творчу силу сусп≥льного
рухуФ, в≥н створив прекрасн≥ революц≥йн≥ в≥рш≥ (зб≥рки
УѕролiсокФ, У« ѕiвночiФ, У обзаФ).
” 70-≥ роки приходить
до л≥тератури ≤.‘ранко. Ћюдина р≥зносторонньо
обдарована, в≥н про¤вив себе в поез≥њ ≥ проз≥,
драматург≥њ ≥ публ≥цистиц≥, новел≥стиц≥ ≥
л≥тературн≥й критиц≥, ≥стор≥њ й етнограф≥њ,
ф≥лософ≥њ ≥ пол≥тиц≥. —ин сел¤нина-ковал¤ з-п≥д
ƒрогобича, ¤кий насилу отримав можлив≥сть
зак≥нчити школу ≥ г≥мназ≥ю, ≤.‘ранко так
формулював своЇ кредо: Уяк син сел¤нина,
вигодуваний твердим мужицьким хл≥бом, ¤ в≥дчував
себе зобовФ¤заним в≥ддати свою працю цьому
простому народов≥Ф. —воЇму принципу ‘ранко
сл≥дував ≥ в л≥тературно-видавнич≥й д≥¤льност≥ (альманах
УƒругФ у Ћьвов≥), ≥ в пол≥тичн≥й боротьб≥ (дек≥лька
раз≥в був арештований за соц≥ал≥стичн≥ погл¤ди,
брав участь в заснуванн≥ ”крањнськоњ
радикальноњ парт≥њ), але найб≥льш вражаюче ≥
посл≥довно - в л≥тературн≥й творчост≥: л≥ричн≥
зб≥рки У« вершин i низинФ, У«≥вФ¤ле лист¤Ф,
≥сторична пов≥сть У«ахар ЅеркутФ,
гостросоц≥альний УЅорислав смiЇтьс¤Ф, поема УћоњсейФ,
психолог≥чна драма У”крадене щаст¤Ф. ≤.‘ранко
багато зробив дл¤ зближенн¤ л≥тературного
процесу в «ах≥дн≥й ≥ —х≥дн≥й ”крањн≥, дл¤
розширенн¤ контакт≥в з Ївропейськими
л≥тературами (був обраний членом багатьох
наукових товариств, перекладав Ѕайрона, √ейне,
√ете. а також визначних поет≥в ≥ письменник≥в
р≥зних час≥в ≥тал≥йськоњ, французькоњ,
англ≥йськоњ, норвезькоњ, чеськоњ, словацькоњ,
польськоњ, рос≥йськоњ, н≥мецькоњ, давньогрецькоњ,
давньоримськоњ, давньо≥нд≥йськоњ та ≥нших
л≥тератур св≥ту).
яскравим ¤вищем
украњнськоњ л≥тератури була творч≥сть Ћес≥
”крањнки (Ћ. в≥тка- осач). ¬она роз≥рвала коло
традиц≥йноњ самобутньоњ тематики, збагатила
украњнську поез≥ю, драматург≥ю образами
св≥товоњ ≥стор≥њ, глибокими художн≥ми
узагальненн¤ми, картинами з≥ткненн¤
ф≥лософських, етичних ≥дей. ” њњ вихованн≥,
осв≥т≥ ¤скраво про¤вилис¤ нац≥ональн≥ традиц≥њ,
¤к≥ склалис¤ до 70-х рок≥в. Ѕатько - учасник руху У√ромадФ,
друг ћ.ƒрагоманова, мати - письменниц¤ ќлена
ѕч≥лка. ≤.‘ранко писав, що п≥сл¤ шевченк≥вського
Уѕоховайте та вставайтеФ ”крањна не чула такого
сильного, гар¤чого поетичного слова. « разючою
мужн≥стю Ћ.”крањнка протисто¤ла особист≥й
трагед≥њ - вже в дитинств≥ њњ сп≥ткала важка,
невил≥ковна тод≥ хвороба. ¬имушена подовгу жити
на авказ≥, в ™гипт≥, ≤тал≥њ, вона н≥коли не
замикалас¤ на л≥куванн≥, вивчала ≥стор≥ю,
культуру, традиц≥њ крањн, куди привела њњ дол¤.
¬≥д л≥рики письменниц¤ йде до поем (Уƒавн¤ казкаФ,
У—амсонФ, У–оберт ЅрюсФ), ≥ в≥нчають њњ
творч≥сть драматичн≥ поеми (У” катакомбахФ, У асандраФ)
та поетичн≥ драми (УЋiсова пiсн¤Ф).
” 90-х роках
починаЇтьс¤ творч≥сть ћ.ћ. оцюбинського. ” цей
пер≥од в≥н поступово зв≥льн¤вс¤ в≥д
культурницьких ≥люз≥й ≥ утверджувавс¤ на
революц≥йно-демократичних позиц≥¤х. ¬≥н
розвинув жанр психолог≥чноњ новели ≥ продовжив
традиц≥ю соц≥альноњ пов≥ст≥. ¬же в ранн≥х своњх
творах показуЇ благородство простих труд≥вник≥в,
пробудженн¤ в них почутт¤ власноњ г≥дност≥, њх
прагненн¤ до свободи.
“аким чином можна
вид≥лити так≥ етапи розвитку украњнськоњ
л≥тератури в ’IX ст.:
- руб≥ж XVIII-XIX ст. ≥
початок XIX ст. Ц по¤ва перших твор≥в р≥дною мовою
(перш за все У≈нењдаФ);
- 40-50-≥ роки XIX ст. Ц
творч≥сть “.Ўевченка й оформленн¤ украњнськоњ
л≥тературноњ мови, головне м≥сце у тематиц≥
займаЇ реал≥стичне змалюванн¤ народного житт¤;
- друга половина XIX
ст. Ц широка пал≥тра л≥тературних жанр≥в,
поглибленн¤ соц≥ального, по¤ва психолог≥чного
анал≥зу, збагаченн¤ проблематики, ускладненн¤
образного р¤ду, особливо у творчост≥ ≤.‘ранка, Ћ.”крањнки,
об'Їднанн¤ л≥тературного процесу в «ах≥дн≥й та
—х≥дн≥й ”крањн≥.
3. ћистецтво
“еатр.
—тановленн¤ украњнського
нац≥онального мистецтва (театр, музика,
образотворче мистецтво, арх≥тектура) дещо
в≥дставало в≥д л≥тературного розвитку. “ак,
театральне мистецтво в б≥льш≥й, н≥ж л≥тература,
м≥р≥ залежить в≥д пол≥тичного режиму, ф≥нансових
можливостей, п≥дготовленост≥ аудитор≥њ. ƒо 1861 р.
продовжував ≥снувати кр≥посний театр, ≥ не
т≥льки у садибах, але ≥ в м≥стах. ” 1828 р. оф≥ц≥йно
було заборонено купувати до театру кр≥пак≥в, але
≥ п≥сл¤ цього кр≥посн≥ актори продовжували
входити до складу де¤ких театральних труп. ” 1789 р.
театр був побудований у ’арков≥, але в ньому йшли
т≥льки рос≥йськ≥ п'Їси.
ѕершими
украњнськими постановками були УЌаталка
ѕолтавкаФ в 1819 р. ≥ п≥зн≥ше Ућоскаль-чарiвникФ в
ѕолтавському любительському театр≥. ¬они стали
можливими завд¤ки щасливому зб≥гу обставин:
п≥дтримка генерал-губернатора ћалорос≥њ ћ.–епн≥на,
кер≥вництво трупою ≤. отл¤ревським, гра
ген≥ального актора ћ.ўепк≥на, тод≥ ще кр≥пака.
ѕрофес≥ональна ж украњнська трупа була створена
т≥льки на початку 80-х рок≥в. ќрган≥зац≥йними
питанн¤ми в н≥й займавс¤ ћихайло —тарицький,
режисурою - ћарк ропивницький. ќбидва були також
драматургами. ѓм вдалос¤ об'Їднати талановитих
актор≥в: брати “об≥левич≥ (псевдон≥ми: ≤вана -
арпенко- арий, ћиколи - —адовський, ѕанаса -
—аксаганський), ћ.«аньковецька, ј.«атиркевич,
≥нш≥. ѕ≥зн≥ше трупа дек≥лька раз≥в розд≥л¤лас¤,
але, що ц≥каво, вс≥ чотири оформлен≥ колективи
продовжували працювати ¤скраво, мали великий
усп≥х в ”крањн≥, на п≥вдн≥ –ос≥њ (тому що трупи
були пересувними).
¬еликий знавець
украњнськоњ мови, ћ.—тарицький писав комед≥њ (не
гасне попул¤рн≥сть У«а двома зайц¤миФ), драми (УЌе
судилос¤Ф, УЅогдан ’мельницькийФ). ¬они
змальовували реал≥стичн≥ картини с≥льського,
м≥ського побуту, передавали типов≥ нац≥ональн≥
характери. јле н≥ —тарицький, н≥ близький йому
ропивницький не виходили за рамки так званоњ Уетнограф≥чноњ
драматург≥њФ. “ворцем украњнськоњ соц≥альноњ
драми став ≤. арпенко- арий (≤ван “об≥левич). ”
основ≥ його п'Їс (драми УЅурлакаФ, УЅезталаннаФ,
комед≥њ У—то тис¤чФ, У’аз¤њнФ) лежать глибок≥
психолог≥чн≥ конфл≥кти, гостр≥ соц≥альн≥
протир≥чч¤.
ћузика.
ѕоетична ≥ музична
обдарован≥сть украњнського народу була основою
високого р≥вн¤ розвитку музично-п≥сенноњ
творчост≥. ” XIX ст. ¤к ≥ ран≥ше побутують
землеробськ≥ п≥сн≥ календарного циклу, а також
кол¤дки, весн¤нки, колисков≥, вес≥льн≥. Ўирокою
попул¤рн≥стю користувалис¤ п≥сн≥-романси Уѓхав
козак за ƒунайФ, У¬iють вiтриФ, У—онце низенькоФ,
а також створен≥ на в≥рш≥ Ўевченка Уƒуми моњ,
думиФ, У«аповiтФ. « народного середовища
висувалис¤ талановит≥ сп≥ваки-кобзар≥ (ќстап
¬ересай, ≤ван равченко- рюковський, √нат
√ончаренко, “ерент≥й ѕархоменко, ћихайло
равченко, јндр≥й Ўут та ≥н.).
«начного поширенн¤
набуло с≥мейне музикуванн¤, любительський
молод≥жний розважальний сп≥в. ÷ентрами розвитку
музичноњ культури були духовн≥ навчальн≥
заклади, г≥мназ≥њ, приватн≥ панс≥они,
ун≥верситети, в ¤ких вивчалас¤ нотна грамота ≥
теор≥¤ музики. Ѕагато хто отримував профес≥йну
музичну п≥дготовку в церковних хорах.
ћузика, сп≥в м≥цно
ув≥йшли в повс¤кденне житт¤ ¤к м≥ського, так ≥
с≥льського населенн¤. «а жанрами п≥сн≥ були
р≥зноман≥тними: л≥ричн≥, жарт≥влив≥, романси,
виконувалис¤ вони соло, дуетом, хором, п≥д
акомпанемент бандури, скрипки, г≥тари,
фортеп≥ано. ѕереважно це були авторськ≥ твори,
¤к≥ згодом розповсюджувалис¤ ≥ ставали
народними.
онцертну
д≥¤льн≥сть в м≥стах ”крањни розгортали
самод≥¤льн≥ колективи. “радиц≥йними серед
≥нтел≥іенц≥њ великих м≥ст були л≥тературно-музичн≥
вечори. ¬лаштовувалис¤ доброд≥йн≥ концерти,
особливо п≥д час проведенн¤ великих
контрактових ¤рмарок. ќднак часто така
д≥¤льн≥сть наштовхувалас¤ на адм≥н≥стративн≥
заборони. Ќаприклад, в 1867 р. у иЇв≥ був випадок,
коли влада дозволила концерт за умови, що тексти
п≥сень будуть звучати французькою мовою.
¬исокого р≥вн¤
дос¤гла майстерн≥сть партесного (багатоголосого)
сп≥ву. ” XIX ст. хоровий сп≥в поступово виходить за
рамки чисто культового. «агальноф≥лософський
зм≥ст канон≥чних образ≥в залучав до храму немало
св≥тських слухач≥в. « великими концертними
програмами виступали хори ињвськоњ академ≥њ,
ѕере¤славськоњ сем≥нар≥њ. –озвиток своњх
нац≥ональних традиц≥й гальмувавс¤, оск≥льки
перевага адм≥н≥стративно надавалас¤ ≥ноземним
авторам.
ќдночасно з
народною ≥ церковною традиц≥¤ми в XIX ст.
складаЇтьс¤ св≥тська профес≥йна музична
культура. —.—.√улак-јртемовський на початку 60-х
рок≥в створюЇ першу украњнську оперу У«апорожець
за ƒунаЇмФ. ѕерлиною украњнськоњ вокальноњ
класики стали У¬ечорницiФ ѕ.≤.Ќищинського. ¬они
малюють широку музичну картину народного житт¤,
знаменитий чолов≥чий хор У«акувала та сива
зозул¤Ф, тема ¤кого - стражданн¤ козак≥в у
турецьк≥й невол≥, њх прагненн¤ до свободи.
ћелодичним багатством, сп≥вуч≥стю, драматичною
напружен≥стю привабила слухач≥в опера ћ.ћ.јркаса
У атеринаФ за однойменною поемою “.√.Ўевченка.
омпозитори широко використовували багат≥
традиц≥њ украњнських народних п≥сень, обробл¤ли
њх. ѕ.ѕ.—окальському належить глибока теоретична
прац¤ У–усска¤ народна¤ песн¤, великорусска¤ ≥
малорусска¤, в ее строении мелодическом и
ритмическом...Ф.
÷≥лу епоху в
музичному житт≥ ”крањни складаЇ творч≥сть ћ.¬.Ћисенка
- великого украњнського композитора, блискучого
п≥ан≥ста-в≥ртуоза, талановитого хорового
диригента, педагога, музикознавц¤ й активного
громадського д≥¤ча демократичного напр¤му. ¬≥н Ї
основоположником украњнськоњ класичноњ музики.
ќбразотворче
мистецтво.
якщо в л≥тератур≥, театр≥ вже
сама мова визначала њх нац≥ональний образ, то в
таких сферах, ¤к образотворче мистецтво,
арх≥тектура, виробленн¤ нац≥ональних форм було
б≥льш проблематичним. “ак, в сх≥дноукрањнських
земл¤х можна говорити про певну украњнсько-рос≥йську
Їдн≥сть в образотворчому мистецтв≥. —права в
тому, що прот¤гом майже всього XIX ст. в –ос≥йськ≥й
≥мпер≥њ головним центром осв≥ти була јкадем≥¤
мистецтв у ѕетербурз≥. Ќайб≥льш≥ можливост≥ дл¤
виставок, замовлень також були в столиц≥ ≥мпер≥њ.
ћожна привести безл≥ч приклад≥в переплетенн¤
творчост≥, доль украњнських ≥ рос≥йських
художник≥в.
¬.“роп≥н≥н
залишавс¤ кр≥паком нав≥ть вже будучи в≥домим
художником, багато рок≥в в≥н жив ≥ працював у
ѕод≥льському маЇтку своњх доброд≥њв. —аме тут
в≥дбуваЇтьс¤ становленн¤ майстра, в≥н детально
знайомитьс¤ з ≥конописною традиц≥Їю. “роп≥н≥н
говорив, що ”крањна зам≥нила йому јкадем≥ю. ¬≥н
пише безл≥ч портрет≥в (Уƒ≥вчина з ѕод≥лл¤Ф, У’лопчик
з сокироюФ, У¬ес≥лл¤ в сел≥ укавц≥Ф, У”крањнецьФ,
Уѕортрет под≥льського сел¤нинаФ), демократизм ≥
реал≥зм ¤ких були новаторськими. ѕ≥сл¤
зв≥льненн¤ “роп≥н≥н жив у ћоскв≥. «наменитий
портрет ќ.—.ѕушк≥на його роботи. ≤.—ошенко, ¤кий
залишивс¤ п≥сл¤ јкадем≥њ в ѕетербурз≥, у своњй
творчост≥ не забував ”крањну (наприклад, Уѕродаж
с≥на на ƒн≥пр≥Ф, У–≥ка –ось б≥л¤ Ѕ≥лоњ ÷ерквиФ,
У’лопчики-рибалкиФ ).
«агалом у живопис≥
початку XIX ст. переважаючим художн≥м стилем був
романтизм. Ѕагатьох художник≥в цього напр¤му
приваблювала ”крањна - Унова ≤тал≥¤Ф, ¤к њњ
називали. «'¤вилис¤ ≥ художники, дл¤ ¤ких поњздки
сюди не були просто даниною мод≥. ”крањнськ≥й
тем≥ присв¤тив свою творч≥сть ¬.Ўтернберг.
ѕрацював в≥н ≥ в портретному, ≥ в побутовому, ≥ в
пейзажному жанрах. …ого увагу приваблюють ≥
стають сюжетами картин, здавалос¤ б, прозањчн≥
сцени: переправа на пором≥ через ƒн≥про, ¤рмарок,
вес≥лл¤. …ого картинам властива описов≥сть, що
зближуЇ њх з≥ стил≥стикою украњнськоњ
л≥тератури того часу. ¬.Ўтернберг товаришував з
Ўевченком, йому належить художнЇ оформленн¤ У обзар¤Ф.
¬ јкадем≥њ за с≥м картин, написаних на ињвщин≥ ≥
ѕолтавщин≥, в≥н отримав велику золоту медаль. ¬.Ўтернберг
помер дуже молодим п≥д час поњздки в ≤тал≥ю.
«овн≥шн≥ обставини -
засланн¤, заборона малювати - перешкодили
розкритис¤ в повн≥й м≥р≥ живописному таланту
Ўевченка. як вважають фах≥вц≥, в романтичних
картинах У—ел¤нська родинаФ, У÷иганка-ворожкаФ,
≥нш. вже пом≥тний в≥дх≥д в≥д чистого академ≥зму.
ќсобливо вид≥л¤Їтьс¤ реал≥змом У—удн¤ радаФ.
¬≥дзначимо, що р≥зноб≥чний талант “.√.Ўевченка
дос¤г академ≥чних висот ≥ в художн≥й граф≥ц≥ (сер≥¤
У∆ивописна ”крањнаФ тощо) Ц в 1860 р. йому було
присвоЇно званн¤ академ≥ка гравюри
ѕетербурзькоњ академ≥њ мистецтв.
« ћ.√оголем, ¬.Ўтернбергом,
“.Ўевченком близько сп≥лкувавс¤ великий
художник-марин≥ст ≤.јйвазовський, ¤кий значну
частину житт¤ пров≥в у р≥дн≥й ‘еодос≥њ (в≥н ≥
свою картинну галерею запов≥дав м≥сту). ” його
живопис≥ звучала й украњнська тема: Уќчерети на
ƒн≥пр≥ поблизу м≥стечка јлешкиФ, ун≥кальна дл¤
художника жанрова картина У¬ес≥лл¤ на ”крањн≥Ф.
Ќоваторською дл¤
пейзажу стала творч≥сть ј. уњндж≥, ¤кий
народивс¤ поблизу ћар≥упол¤. ѕерша ж виставлена
ним картина - УЌ≥ч на ƒн≥пр≥Ф - викликала в
ѕетербурз≥ сенсац≥ю. ’удожник волод≥в тонким
мистецтвом передавати на полотн≥ св≥тло, пов≥тр¤.
√оловна тенденц≥¤
образотворчого мистецтва другоњ половини XIX Ц
рух до реал≥зму Ц з найб≥льшою силою прозвучала
у творчост≥ член≥в У“овариства пересувних
художн≥х виставокФ. Ќайзнаменит≥ший живописний
портрет “.Ўевченка написаний ≥н≥ц≥атором
створенн¤ та ≥дейним кер≥вником товариства
передвижник≥в ≤. рамським. ≤де¤ правдивого
в≥дображенн¤ житт¤ народу, критика
несправедливост≥ була сп≥взвучна украњнському
мистецтву. Ѕагато художник≥в-передвижник≥в були
родом з ”крањни: ћ.√е, ќ.Ћитовченко, ћ.ярошенко.
ћикола √е написав чудовий портрет свого друга -
≥сторика ћ. остомарова. “ематика твор≥в зближуЇ
з передвижниками художника .“рутовського (УЅандуристФ,
У”крањнський ¤рмарокФ, УЎевченко над ƒн≥промФ).
–одом з-п≥д
слоб≥дського „угуЇва був великий рос≥йський
художник-реал≥ст ≤.–Їп≥н. ¬≥н часто прињжджав на
батьк≥вщину, не раз гостював у маЇтку ачан≥вка
украњнських меценат≥в “арновських. ” св≥й час
тут не раз бував ≥ Ўевченко, в ц≥й с≥м'њ
збереглос¤ безл≥ч рукопис≥в поета. ” ачан≥вц≥
–Їп≥н створив перш≥ етюди до знаменитоњ картини
У«апорожц≥ пишуть листа турецькому султануФ.
’удожник скориставс¤ р¤дом порад украњнського
≥сторика ƒ.яворницького, ¤кий передав йому де¤к≥
реч≥ козацьких час≥в, текст самого листа, позував
дл¤ ф≥гури писар¤. –Їп≥н писав: У¬ ≥стор≥њ
народ≥в ≥ пам'¤тниках мистецтва. .. мене
приваблювали завжди моменти ви¤ву загального
житт¤ город¤н, асоц≥ац≥й; найб≥льше в
республ≥канському лад≥, звичайно,... ≤ наше
«апор≥жж¤ мене захоплюЇ ц≥Їю свободою, цим
п≥днесенн¤м рицарського духуФ.
¬идатним майстром
побутового жанру був ћ.ѕимоненко. Ѕ≥льш≥сть його
роб≥т, написаних на теми сел¤нського житт¤,
в≥др≥зн¤ютьс¤ щедр≥стю, емоц≥йн≥стю, високою
живописною майстерн≥стю: У—в¤точн≥ ворож≥нн¤Ф,
У¬ес≥лл¤ в ињвськ≥й губерн≥њФ, Уѕроводи
рекрут≥вФ, У—ватиФ, У∆ниваФ, Уѕо водуФ, УярмарокФ,
≥нш≥. ѕимоненко Ц автор близько 715 картин ≥
малюнк≥в. ¬≥н один з перших у в≥тчизн¤ному
мал¤рств≥ поЇднав побутовий жанр ≥ поетичний
украњнський пейзаж. ќднак стосунки ѕимоненка з
украњнською нац≥ональною ≥нтел≥іенц≥Їю
складалис¤ непросто. …ому ставили за провину
в≥дсутн≥сть ч≥ткоњ нац≥ональноњ програми, ≥нод≥
дуже грубо критикували майстра, ¤кий заснував у
иЇв≥ художню школу.
ѕоЇднанн¤ мистецтва
з усв≥домленою нац≥ональною ≥деолог≥Їю вперше
в≥дбуваЇтьс¤ в творчост≥ —.≤.¬асильк≥вського.
¬ипускник ѕетербурзькоњ јкадем≥њ, в≥н
повернувс¤ з тривалоњ заруб≥жноњ поњздки,
волод≥ючи прекрасним профес≥йним р≥внем. —вою
майстерн≥сть в≥н повн≥стю в≥ддаЇ ”крањн≥: пише
пейзаж≥ ѕодн≥пров'¤, ѕод≥лл¤, —лобожанщини,
арх≥тектурн≥ пам'¤тники, жанров≥ картини,
≥сторичн≥ полотна (зокрема У озаки в степуФ, У озача
левадаФ, портрет “.Ўевченка). ќдночасно в≥н
вивчаЇ ≥ збираЇ пам'¤тки старовинного
украњнського мистецтва. ” 1900 р. ¬асильк≥вський
сп≥льно з художником-батал≥стом ћ.—амокишем
створюЇ альбом У« украњнськоњ старовиниФ (1900 р.),
коментар≥ до акварелей ¬асильк≥вського пише
≥сторик ƒ.яворницький. ¬изнанн¤м художньоњ,
науковоњ ц≥нност≥ альбому Ї його перевиданн¤ в
наш≥ дн≥. —вою ≥сторичну колекц≥ю ≥ багато картин
—.¬асильк≥вський залишив р≥дному ’аркову.
јрх≥тектура.
¬ арх≥тектур≥ в XIX ст. на зм≥ну
пишнот≥ ≥ розкутост≥ украњнського бароко
прийшов стриманий, академ≥чний стиль класицизму.
«а буд≥вництвом м≥ст нагл¤дали спец≥альн≥
ком≥с≥њ ≥ ком≥тети. √ромадськ≥ споруди
будувалис¤ з урахуванн¤м њх призначенн¤ -
головною метою арх≥тектора стало не створенн¤
зовн≥шньоњ привабливост≥, а внутр≥шн≥й комфорт (висока
стел¤, вентил¤ц≥¤, осв≥тленн¤).
ѕерех≥д в≥д бароко
до класицизму в≥дбивс¤ ≥ на плануванн≥ м≥ст. ќбов'¤зково
вид≥л¤Їтьс¤ адм≥н≥стративний центр з площею, на
¤к≥й розм≥щувалис¤ помпезн≥ буд≥вл≥ ур¤дових
установ, квартали були пр¤мокутними, композиц≥њ
ансамбл≥в, окремих арх≥тектурних комплекс≥в,
палацово-паркового ландшафту носили в≥дкритий
характер.
” цей час активно
забудовуютьс¤ нов≥ м≥ста на п≥вдн≥ ”крањни ≥ в
риму - ћар≥уполь, ќлександр≥вськ («апор≥жж¤),
атеринослав (ƒн≥пропетровськ), ћиколањв, ќдеса.
¬ ќдес≥ за проектом петербурзького арх≥тектора
“ома де “омона в 1809 р. було споруджено оперний
театр. ќдночасно в≥дбувалас¤ реконструкц≥¤
старих м≥ст —лобожанщини ≥ ѕодн≥пров'¤.
јрх≥тектурний стиль иЇва визначавс¤ в≥домим
арх≥тектором ј.ћеленським. «а його проектом
споруджен≥ пам'¤тник на „есть поверненн¤ иЇву
ћагдебургського права, церква на јскольдов≥й
могил≥, ансамбль онтрактовоњ площ≥ на ѕодол≥,
¤кий постраждав в≥д пожеж≥ 1812 р. ” 1837-1843 рр. за
проектом ¬.Ѕеретт≥ побудована буд≥вл¤
ињвського ун≥верситету. ”пор¤дковуютьс¤ так≥
м≥ста, ¤к ’арк≥в, ѕолтава. —порудженн¤ в ѕолтав≥
монумента на честь ѕолтавськоњ перемоги (арх≥тектор
- “ома де “омон) ≥ ”спенського собору в ’арков≥ (¬.¬асильЇв,
зак≥нчив ј.“он) ув≥чнили пам'¤ть про сп≥льну
боротьбу рос≥йського й украњнського народу
проти ≥ноземних загарбник≥в.
” друг≥й половин≥ XIX
ст. стильова Їдн≥сть класицизму руйнуЇтьс¤.
—кладна епоха утвердженн¤ кап≥тал≥зму в≥дбилас¤
≥ в арх≥тектур≥: з'¤вл¤ютьс¤ нов≥ матер≥али, нов≥
замовники. —кладаЇтьс¤ напр¤м, ¤кий отримав
назву УеклектикаФ (зм≥шуванн¤). ” кињвських
фасадах того часу можна побачити ≥ готику, ≥
–енесанс, ≥ романський стиль, багато буд≥вель в Уцегельному
стил≥Ф (головна прикраса - нештукатурена
цегельна кладка). ѕошук все б≥льшоњ
р≥зноман≥тност≥ викликав ≥нтерес ≥ до
в≥зант≥йсько-рос≥йських традиц≥й. ¬они ч≥тко
простежуютьс¤ у будов≥ найб≥льшого у иЇв≥
кафедрального ¬олодимирського собору, ¤кий
споруджувавс¤ понад 20 рок≥в (1862-1886) за проектами ≤.Ўтрома,
ѕ.—парро, ј.Ѕеретт≥. ”часть у розписах собору ¬.¬аснецова,
ћ.¬рубел¤ зробило собор видатним ¤вищем у
монументальному образотворчому мистецтв≥.
ѕершим проектом у власне украњнському стил≥
вважають прийн¤тий в 1903 р. проект буд≥вл≥
ѕолтавського земства арх≥тектора ¬. ричевського.
–озписи ц≥Їњ буд≥вл≥ виконав художник
¬асильк≥вський.
ћайстерн≥сть ≥
талант украњнського народу ви¤вилис¤ у
створенн≥ палацово-паркових ансамбл≥в. ѓх автори,
¤к правило, нам нев≥дом≥. Ќародн≥ майстри
створили видатн≥ шедеври арх≥тектурного
зодчества: палац –озумовського в Ѕатурин≥ в
живописн≥й м≥сцевост≥ над —еймом, палац √алагана
в —окирниц¤х на „ерн≥г≥вщин≥, до ¤кого прил¤гаЇ
л≥сопарк площею 600 дес¤тин, парк Уќлександр≥¤Ф
на берез≥ –ос≥ в Ѕ≥л≥й ÷еркв≥, знаменита У—оф≥њвкаФ
в ”ман≥, де руками кр≥пак≥в, без використанн¤
¤коњ-небудь техн≥ки були насипан≥ гори, викопан≥
ставки.
4. Ќац≥ональн≥ культурн≥
орган≥зац≥њ ≥ рухи в умовах реакц≥йноњ ур¤довоњ
пол≥тики
ѕаралельно з
розвитком л≥тературного процесу ≥ мистецтва, по
м≥р≥ становленн¤ украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ в њњ
середовищ≥ виникають р≥зн≥ нац≥онально-культурн≥
орган≥зац≥њ ≥ рухи. ѓх створенн¤ в≥дбувалос¤ за
неспри¤тливих пол≥тичних обставин, вимагало
особистоњ мужност≥, твердост≥.
ѕерша в украњнськ≥й
≥стор≥њ нац≥онально-культурна орган≥зац≥¤
виникла в 1833 р. у Ћьвов≥. ÷е був нелегальний
гурток, ¤кий орган≥зували ћарк≥¤н Ўашкевич, ≤ван
¬агилевич ≥ як≥в √оловацький, ¤к≥ вчилис¤ в
духовн≥й сем≥нар≥њ. ѓх символ≥чно назвали У–уською
тр≥йцеюФ (русинами називали зах≥дних украњнц≥в).
¬ступаючий у гурток давав кл¤тву утверджувати
права р≥дноњ мови, перекладати слов'¤нських
автор≥в, робити все дл¤ воскрес≥нн¤ украњнського
народу до нового житт¤. ¬ищим дос¤гненн¤м гуртка
стала публ≥кац≥¤ в 1837 р. альманаху У–усалка ƒнiстрова¤Ф.
” нього ув≥йшли УѕередмоваФ Ўашкевича ≥з
закликом до в≥дродженн¤ украњнськоњ л≥тератури
в √аличин≥, доб≥рка народних п≥сень, перекази.
Ќадрукований у Ѕудапешт≥ наклад у Ћьвов≥ був
негайно конф≥скований. « 1000 вдалос¤ вр¤тувати 200
прим≥рник≥в, завд¤ки ¤ким про альманах ≥
д≥зналис¤ в осв≥чених слов'¤нських колах р≥зних
крањн. –еакц≥¤ австр≥йськоњ влади була жорсткою:
дл¤ видань на украњнськ≥й територ≥њ вводилас¤
спец≥альна цензура. ќсновою дл¤ заборони могло
послужити нав≥ть те, що книга надрукована не
церковним шрифтом, а так званою УгражданкоюФ,
прост≥шою ≥ ч≥тк≥шою н≥ж архањчна кирилиц¤. ”
таких умовах виступ У–уськоњ тр≥йц≥Ф не знайшов
продовженн¤. √оловний його ≥н≥ц≥атор - ћ.Ўашкевич
- зайн¤вс¤ л≥тературною творч≥стю, став першим
народним поетом √аличини, але жив у найважчих
матер≥альних умовах ≥ помер дуже молодим.
” 40-≥ роки центр
украњнського культурного житт¤ знаходивс¤ у
—х≥дн≥й ”крањн≥, що виражалос¤ насамперед у вже
описаному л≥тературному процес≥. ” иЇв≥
приблизно в 1845 р. виникаЇ нелегальне ирило-ћефод≥њвське
братство - не культурна, а пол≥тична нац≥ональна
орган≥зац≥¤, перша в ≥стор≥њ ”крањни, ≥, що
характерно, створюють њњ видатн≥ д≥¤ч≥
в≥тчизн¤ноњ культури (ћ.√улак, ћ. остомаров, ѕ. ул≥ш,
¬.Ѕ≥лозерський, “.Ўевченко). ћета товариства
п≥дкреслена назвою - слов'¤нська Їдн≥сть,
створенн¤ федерац≥њ слов'¤нських демократичних
республ≥к. ≤дењ орган≥зац≥њ - р≥вн≥сть людей,
необх≥дн≥сть знищенн¤ кр≥пацтва - пронизували
творч≥сть його орган≥затор≥в. –озгром братства в
1847 р. важко в≥дбивс¤ на всьому розвитку
украњнськоњ культури, а традиц≥¤ пол≥тичноњ
боротьби була перервана аж до 90-х рок≥в XIX ст.
¬сю другу половину
XIX ст. активн≥сть нац≥ональноњ ≥нтел≥іенц≥њ
розгортаЇтьс¤ майже виключно в сфер≥ УкультурництваФ.
” к≥нц≥ 50-х рок≥в на ѕравобережж≥ серед
двор¤нства та ≥нтел≥іенц≥њ, в тому числ≥
польськоњ, складаютьс¤ групи молод≥, ¤к≥ гар¤че
сп≥вчувають украњнському народу, поважають його
культуру. ¬они ≥ в побут≥ переходили на народну
мову. ќдним з л≥дер≥в руху став ¬.јнтонович, у
майбутньому визначний ≥сторик. ѕрихильник≥в
таких погл¤д≥в стали називати УхлопоманамиФ,
тобто Улюбител¤ми народуФ. як розвиток тих же
настроњв в 1859 р. студентами ≥ молодими
викладачами ињвського ун≥верситету
створюЇтьс¤ нап≥влегальна культурно-просв≥тницька
орган≥зац≥¤ У√ромадаФ. —вою мету вона бачила в
просв≥т≥ народноњ маси, дл¤ чого
орган≥зовувалис¤ безкоштовн≥ нед≥льн≥ школи,
видавалис¤ дешев≥ книги. Ѕула створена “имчасова
педагог≥чна школа, де готували вчител≥в дл¤
с≥льських шк≥л. ¬с≥ викладач≥ працювали в н≥й
безкоштовно. ” кињвськ≥й У√ромад≥Ф брав участь
ћ.ƒрагоманов - ≥сторик, пол≥тичний д≥¤ч, ѕ.„убинський
- етнограф, поет, автор сл≥в г≥мну Уўе не вмерла
”крањнаФ. ѕод≥бн≥ громади виникли в багатьох
м≥стах.
≤дейний центр Угромад≥вськогоФ
руху ви¤вивс¤ у ѕетербурз≥. —юди в к≥нц≥ 50-х рок≥в
п≥сл¤ засланн¤ повернулис¤ кирило-мефод≥њвц≥. ¬.Ѕ≥лозерський
домагаЇтьс¤ дозволу ≥ на грош≥ меценат≥в в 1861 р.
починаЇ видавати перший регул¤рний украњнський
л≥тературний ≥ сусп≥льний журнал УќсноваФ. ”
ньому сп≥вроб≥тничають остомаров, ул≥ш,
ƒрагоманов, публ≥куЇтьс¤ спадщина Ўевченка. ”
цей час зав'¤зуютьс¤ т≥сн≥ контакти з передовою
рос≥йською громадськ≥стю. Ќав≥ть з боку ур¤ду
робл¤тьс¤ де¤к≥ л≥беральн≥ кроки: ул≥шу
доручають перекласти украњнською мовою закони
про скасуванн¤ кр≥пацтва, за державний рахунок
видаютьс¤ украњнськ≥ п≥дручники.
—итуац≥¤
кардинально зм≥нюЇтьс¤ в 1863 р. п≥сл¤
антирос≥йського повстанн¤ в ѕольщ≥. ”крањнський
нац≥онально-культурний рух жорстоко
придушуЇтьс¤. ѕрокотилас¤ хвил¤ арешт≥в,
ѕолтавська ≥ „ерн≥г≥вська громади були повн≥стю
розгромлен≥, журнал УќсноваФ закривс¤.
ќсобливою непримиренн≥стю в≥др≥зн¤лас¤ позиц≥¤
м≥н≥стра внутр≥шн≥х справ –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ
¬алуЇва. ¬≥н п≥дписуЇ сумно в≥домий указ, що
заборон¤Ї друкувати украњнською мовою навчальну,
наукову ≥ рел≥г≥йну л≥тературу на т≥й п≥дстав≥,
що Уникакого особенного малороссийского ¤зыка
не было, нет и быть не можетФ. ѕ≥сл¤ нетривалого
УперепочинкуФ на початку 70-х рок≥в, в≥дм≥ченого
актив≥зац≥Їю ≥сторичноњ науки ≥ л≥тератури, про
що вже йшла мова, антиукрањнська пол≥тика була
продовжена. ” 1876 р. в м≥ст≥ ≈мсе царем ќлександром
II був п≥дписаний указ, ¤ким заборон¤лос¤:
друкувати ≥ ввозити в меж≥ ≥мпер≥њ книги
украњнською мовою, ставити спектакл≥ ≥ нав≥ть
писати тексти до музичних нот украњнською.
ќднозначноњ заборони украњнськоњ художньоњ
л≥тератури на Умалорос≥йськ≥йФ мов≥ не було,
але цензура таких книг не пропускала, нав≥ть з
рос≥йських твор≥в викреслювалис¤ украњнськ≥
слова.
≤мперська
великорос≥йська пол≥тика привела до того, що
украњнський центр в 60-70-≥ роки XIX ст. перем≥стивс¤
в «ах≥дну ”крањну. ¬ јвстро-”горщин≥ п≥сл¤
революц≥њ 1848 р. формально нер≥вн≥сть украњнськоњ
мови було усунено, у Ћьв≥вському ун≥верситет≥
в≥дкрили кафедру украњнськоњ мови ≥ л≥тератури.
Ќа практиц≥ польське дом≥нуванн¤ збер≥галос¤, в
1859 р. нав≥ть спробували ввести латинський
алфав≥т в УрусинськуФ писемн≥сть. ” таких
умовах значна частина м≥сцевоњ ≥нтел≥іенц≥њ
побачила пор¤тунок в т≥сному союз≥ з –ос≥Їю,
причому не з демократичними, а з ур¤довими
реакц≥йними колами. —клалас¤ теор≥¤ ≥ про
Їдн≥сть мови. ќписана теч≥¤ отримала назву Умосквоф≥льстваФ.
Ућосквоф≥ламФ у
нац≥ональному культурному рус≥ протисто¤ли Ународовц≥Ф
- однодумц≥ ≥ продовжувач≥ справи громад. ѓх
журнал УѕравдаФ з 1867 р. починаЇ в≥д≥гравати роль
загальноукрањнського виданн¤. « 1868 р. свою
≥стор≥ю веде товариство УѕросвiтаФ, що
займалос¤ виданн¤м книг, журнал≥в украњнською
мовою. Ѕагато в≥домих д≥¤ч≥в украњнськоњ
культури перењжджають з≥ —х≥дноњ ”крањни в
«ах≥дну. ” Ћьв≥вському ун≥верситет≥ активно
працюЇ ћ.√рушевський. „асто буваЇ тут ѕ. ул≥ш. «
∆еневи п≥дтримуЇ зв'¤зок ћ.ƒрагоманов. «'¤вл¤ютьс¤
своњ л≥дери, передус≥м ≤.‘ранко. ” 1873 р. у Ћьвов≥
засновуЇтьс¤ згадане вище УЋ≥тературне
товариство ≥м.ЎевченкаФ, перетворене в 1892 р. в
наукове. ” 90-≥ роки воно видаЇ сол≥дне пер≥одичне
виданн¤ - УЋiтературно-науковий вiсникФ, що
друкував автор≥в ≥ розповсюджувавс¤ ≥ на «аход≥,
≥ на —ход≥ ”крањни.
* * *
јнал≥з розвитку р≥зних сфер украњнськоњ культури дозвол¤Ї просл≥дкувати, ¤к складалис¤ дол≥ украњнського в≥дродженн¤ в XIX ст. ѕо¤снити його законом≥рност≥ допомагаЇ в≥домий теоретичний висновок н≥мецького вченого √ердера про основн≥ етапи, ¤к≥ проходили Ївропейськ≥ нац≥ональн≥ рухи. Ќа першому етап≥, ¤к було показано, невелика група вчених-≥нтелектуал≥в збирала ≥сторичн≥ документи, фольклор, предмети старовини, побоюючись, що самобутн≥сть њх народу може зникнути. ƒругий, або культурницький етап став етапом в≥дродженн¤ украњнськоњ мови, виникненн¤ нац≥ональноњ л≥тератури ≥ мистецтва. ÷е готувало етап створенн¤ пол≥тичних орган≥зац≥й, що висувають нац≥ональн≥ вимоги, аж до утворенн¤ незалежноњ держави.
<< попередн¤ зм≥ст наступна >>
