ћ≥сце ≥ роль податковоњ системи в структур≥ ≥нструмент≥в державного регулюванн¤ детерм≥нуЇтьс¤ станом економ≥чноњ системи та формами державного устрою. “еор≥¤ сусп≥льного в≥дтворенн¤, що ірунтувалас¤ на доктрин≥ . ћаркса, розгл¤дала податки вин¤тково ¤к частку вартост≥ товар≥в, ¤ку необх≥дно анекс≥ювати з метою в≥дтворенн¤ сусп≥льства. ≤стор≥¤ довела, що приниженн¤ ≥манентно притаманного податкам регул¤тивного потенц≥алу було одн≥Їю з серйозних помилок соц≥ал≥стичних економ≥к, саме тому в умовах перех≥дного процесу ≥ постало завданн¤ створити нову податкову систему. –азом з тим, зм≥на принципових п≥дход≥в до оподаткуванн¤ потребуЇ в≥дносно тривалого часу, ≥ тому нов≥тн¤ ≥стор≥¤ розвитку податковоњ системи ”крањни не в≥льна в≥д помилок ≥ присутност≥ елемент≥в, що Ї насл≥дками минулоњ системи.
ѕроцес перерозпод≥лу нац≥онального багатства визначаЇтьс¤ обТЇктивними економ≥чними законами, ¤к≥ не змогла ефективно використати адм≥н≥стративно-командна система. ќстанн¤ практично за вс≥ма основними характеристиками програЇ податков≥й систем≥ ¤к регул¤тору процесу перерозпод≥лу нац≥онального багатства.
„≥тке визначенн¤ м≥сц¤ ≥ рол≥ податковоњ системи Ї складною економ≥чною проблемою нав≥ть у розвинених у ринковому план≥ крањнах, ≥ в попередньому параграф≥ даноњ роботи ми показали, ¤к трансформувалась податкова пол≥тика найб≥льш розвиненоњ у вс≥х напр¤мах економ≥ки —Ўј. —аме тому питанню податковоњ пол≥тики ≥ системи, що њњ реал≥зуЇ, в економ≥чн≥й науц≥ прид≥л¤Їтьс¤ багато уваги, однак залишаЇтьс¤ ≥ багато неоднозначних проблем. Ќе можна не в≥дзначити ≥ на¤вн≥сть дос¤гнень у теоретичному обірунтуванн≥ використанн¤ дл¤ потреб регулюванн¤ економ≥ки потенц≥алу окремих податк≥в, а особливо њх системи.
—учасна податкова система Ц продукт тривалоњ еволюц≥њ, що не в останню чергу зумовлювалас¤ зм≥нами, ¤к≥ в≥дбувалис¤ в процес≥ трансформац≥њ рол≥ держави. Ѕудучи продуктом держави, податки, податков≥ в≥дносини ≥ власне податкова система еволюц≥онували у м≥ру зм≥н природи, характеру, форм, рол≥ держави в сусп≥льно-економ≥чному розвитку. ќстанн≥ становили обТЇктивн≥ чинники њњ формуванн¤. ќдночасно становленн¤ податковоњ системи було нев≥дд≥льним в≥д д≥њ субТЇктивних фактор≥в, значенн¤ ¤ких вир≥шальною м≥рою зумовлене р≥внем компром≥су ≥нтерес≥в ус≥х субТЇкт≥в податкових в≥дносин. ≤ хоча з розвитком демократичних форм правл≥нн¤, пор≥вн¤но з абсолютизмом, вплив субТЇктивних фактор≥в на формуванн¤ процес≥в оподаткуванн¤ не маЇ визначального характеру, цей вплив залишаЇтьс¤ суттЇвим. УЌе внасл≥док теоретичних м≥ркувань рухаЇтьс¤ ф≥нансове житт¤, н≥, воно складаЇтьс¤ п≥д впливом ≥нтерес≥в груп...Ф46 .
ўодо зм≥н, ¤к≥ вн≥с розвиток демократичних форм правл≥нн¤ в оподаткуванн¤, то њх розум≥ють, насамперед, у по¤в≥ в парламент≥ вин¤ткового права на запровадженн¤ нових податк≥в та визначенн¤ напр¤м≥в використанн¤ державних доход≥в. ÷е дало можлив≥сть окремим сусп≥льним групам через своњх представник≥в впливати на прийн¤тт¤ р≥шень щодо оподаткуванн¤. ÷е ж стосуЇтьс¤ ≥ правовоњ регламентац≥њ прав та обовТ¤зк≥в ус≥х учасник≥в податкових в≥дносин, що надало њм цив≥л≥зованого характеру. ≤, нарешт≥, створенн¤ п≥дірунт¤ дл¤ по¤ви таких форм податк≥в, ¤к≥ не могли вкоренитис¤ в умовах авторитаризму, зокрема, прибуткового податку з громад¤н, податку на прибуток корпорац≥й47.
≈волюц≥¤ рол≥ та функц≥й держави у сусп≥льному житт≥ знайшла в≥дображенн¤ у функц≥ональному призначенн≥ податковоњ системи. ѓњ ф≥скальна спр¤мован≥сть, примусов≥сть ст¤гненн¤ податк≥в збер≥гаютьс¤ незалежно в≥д розвитку функц≥й держави, хоча у к≥льк≥сному вираженн≥ залежать в≥д р≥вн¤ та ¤кост≥ послуг, ¤к≥ надаЇ держава. ≤ндив≥дуальна ц≥на податку Ц це додаткова плата, ¤ку ≥ндив≥д змушений внести (у вигл¤д≥ додаткових податкових платеж≥в) за кожну додаткову одиницю товару сусп≥льного споживанн¤, зазначаЇ ƒж. —т≥гл≥ц48. —тосовно розвитку та практичноњ реал≥зац≥њ ≥нших напр¤м≥в функц≥онального призначенн¤ податковоњ системи, то вони стають продуктом рол≥ ≥ значенн¤, конкретних функц≥й держави в сусп≥льно-економ≥чному розвитку. ѕри цьому зм≥ни стосуютьс¤ вс≥х складових податковоњ системи, хоча й р≥зною м≥рою. ÷е особливо ч≥тко про¤вл¤Їтьс¤ стосовно принцип≥в побудови податковоњ системи. «алежно в≥д особливостей стану та завдань соц≥ально-економ≥чного розвитку, на кожному етап≥ зд≥йснюЇтьс¤ њх виб≥р, ¤кий в≥др≥зн¤Їтьс¤ принципами, що стали результатом не лише урахуванн¤ певноњ специф≥ки, але й фундаментальними, що Ї здобутком економ≥чноњ теор≥њ.
« огл¤ду на викладене вище, було б недоц≥льно нехтувати регулюючим потенц≥алом окремих податк≥в та вс≥Їњ податковоњ системи крањни. ÷ей потенц≥ал, що в≥дбиваЇ сутн≥сть податк≥в ¤к економ≥чноњ категор≥њ, останн≥м часом був недостатньо реал≥зованим у загальн≥й структур≥ ≥нструмент≥в державного регулюванн¤ економ≥ки. ћожливо, саме тому економ≥чна ≥стор≥¤ ”крањни м≥стить б≥льше приклад≥в втрачених можливостей, ан≥ж досв≥ду ефективноњ реал≥зац≥њ запланованих д≥й.
ѕошук шл¤х≥в та засоб≥в швидкого подоланн¤ соц≥ально-економ≥чних проблем у перех≥дн≥й економ≥ц≥ ”крањни примусив де¤ких фах≥вц≥в ≥ науковц≥в шукати в податках панацею в≥д ус≥х негаразд≥в, зокрема, через наданн¤ њм стимулюючоњ рол≥. ÷е зумовлюЇ потребу додатковоњ уваги до природи податк≥в, обірунтуванн¤ њх функц≥й. ласично визнан≥ функц≥њ податк≥в Ц ф≥скальна та регулююча. Ќа¤вн≥сть консенсусу з цього приводу в прац¤х класик≥в економ≥чноњ науки даЇ п≥дстави вважати, що це Ї правильним у¤вленн¤м природи податк≥в. ѕор¤д з цим не можна в≥дкинути й здатност≥ податк≥в виконувати протекц≥йну, стаб≥л≥зац≥йну та вир≥внюючу роль при перерозпод≥л≥ доход≥в населенн¤. ѕостаЇ питанн¤ про доц≥льн≥сть визначенн¤ цих властивостей в ¤кост≥ самост≥йних функц≥й. јнал≥з сучасних ≥дей та концепц≥й п≥дкр≥плюЇ наш≥ сумн≥ви. «окрема, спец≥ал≥стами ћ¬‘ в≥дзначено, що регул¤тивний потенц≥ал податковоњ системи найкраще про¤вл¤Їтьс¤ у прогресивних системах, набагато менш ефективно Ц у тих, що Ї пропорц≥йними або регрес≥йними. “обто при податков≥й регрес≥њ щонайменше некоректно вести мову про податки ¤к регул¤тор. якщо держава за допомогою податк≥в не здатна регулювати економ≥чн≥ процеси, то, в≥дпов≥дно, й стимулюванн¤ Ц лише ≥люз≥¤.
¬ окремих роботах стверджуЇтьс¤, що проблематично вести мову про стимулюючу роль податк≥в. “ак, —. “ерьох≥н пр¤мо вказуЇ, що податки не можуть бути стимулюючим ≥нструментом: УЅудь-¤кий податок Ї ≥нструментом обмеженн¤ свободи його платника, тому говорити про стимулюючу роль оподаткуванн¤ Ї беззм≥стовним. ћова може йти лише про прийн¤тт¤ пол≥тичного р≥шенн¤ про менший ступ≥нь ф≥скального пригн≥ченн¤ окремоњ сфери д≥¤льност≥ або форми споживанн¤ стосовно ≥нших сфер або формФ49. ѕогодитис¤ з таким твердженн¤м Ц фактично стати на позиц≥ю, ¤ка взагал≥ маЇ призвести до виникненн¤ сумн≥ву щодо ≥снуванн¤ ≥нституту держави ¤к такого. ј оск≥льки його виникненн¤ ≥ розвиток повТ¤зан≥ не т≥льки з необх≥дн≥стю ≥снуванн¤ пол≥тичного ≥нституту, але ≥ з тим, що державн≥ витрати набагато менш≥ й ефективн≥ш≥ пор≥вн¤но з такими, ¤к≥ необх≥дн≥ були б окремому субТЇкту дл¤ виконанн¤ загальновизнаних функц≥й, створенн¤ ≥ реал≥зац≥њ житЇЇзабезпечуючого простору, то д≥¤ системи оподаткуванн¤ однозначно маЇ ≥ стимулюючий ефект.
—аме тому теоретичне осмисленн¤ проблеми м≥сц¤ ≥ рол≥ податковоњ системи в структур≥ ≥нструмент≥в державного регулюванн¤ економ≥ки маЇ велике значенн¤ дл¤ усв≥домленн¤ економ≥чноњ сутност≥ податк≥в, а зв≥дси Ц њх регул¤тивного потенц≥алу.
–азом з тим, причини недостатнього використанн¤ регулюючого потенц≥алу податк≥в Ї обТЇктивними, оск≥льки податков≥ системи далеко не повною м≥рою в≥дпов≥дають на запити житт¤. як справедливо в≥дзначаЇ ¬. јндрущенко, сьогодн≥ настав час активно переносити на ірунт в≥тчизн¤ноњ ф≥нансовоњ науки нов≥, зокрема, соц≥олог≥чно-антропн≥ методи досл≥джень50. «а його словами, у зах≥дн≥й економ≥чн≥й теор≥њ дл¤ досл≥дженн¤ проблеми податк≥в ¤к частини загальноњ проблематики економ≥чноњ науки використовуютьс¤ етичн≥ пон¤тт¤ св≥домост≥ й вол≥, елементи соц≥олог≥њ, психолог≥њ тощо.
ƒал≥ в≥дзначимо, що застосуванн¤ нових ≥нструмент≥в анал≥зу податковоњ системи у в≥тчизн¤н≥й науц≥ поки що розвинене недостатньо. Ѕ≥льше того, знанн¤ про податки та њх специф≥ку в перех≥дних економ≥ках й дос≥ залишаютьс¤ виб≥рковими, уривчастими, тому не дивно, що ефективн≥сть њх використанн¤ на практиц≥ дуже низька.
Ћише в останн≥ дек≥лька рок≥в зТ¤вл¤ютьс¤ анал≥тичн≥ розробки, п≥дкр≥плен≥ не лише лог≥кою та знанн¤м основних закон≥в економ≥ки, а й багатим статистичним матер≥алом, ¤к≥ дають п≥дстави дл¤ суджень про м≥сце ≥ роль податк≥в у систем≥ важел≥в економ≥чноњ пол≥тики ур¤ду51.
“акий емп≥ричний анал≥з Ї дуже корисним, оск≥льки дозвол¤Ї ви¤вити неспод≥ван≥ законом≥рност≥ та властивост≥ податк≥в. “ак, у зазначен≥й робот≥ показано, що в≥дбуваЇтьс¤ процес розшаруванн¤ украњнського сусп≥льства за р≥внем доход≥в громад¤н, оск≥льки маЇ тенденц≥ю до зростанн¤ ≥ндекс ƒжин≥. ќстанн≥й Ї ≥нтегральним показником, що характеризуЇ розпод≥л населенн¤ за р≥внем середньодушового сукупного доходу в ”крањн≥ за р≥зними соц≥альними групами (стратами). « цього можна зробити висновок, що прибутковий податок з громад¤н в ”крањн≥ не Ї ефективним, справедливим ≥ гнучким регул¤тором при перерозпод≥л≥ доход≥в ф≥зичних ос≥б. «в≥сно, це стосуЇтьс¤ тепер≥шнього часу ≥ форми цього податку.
ћожливост≥ б≥льш масштабних, а головне Ц п≥дтверджених емп≥ричними розрахунками досл≥джень у цьому напр¤м≥ обмежен≥ тим, що перех≥дн≥ економ≥ки характеризуютьс¤ недостатньою на¤вн≥стю статистичних даних. ѕринаймн≥, це стосуЇтьс¤ ”крањни. “≥ дан≥, що нал≥чуЇ оф≥ц≥йна статистика ”крањни, не Ї ст≥йкими, однор≥дними статистичними сукупност¤ми, оск≥льки в≥дбулис¤ глибок≥ трансформац≥њ або нав≥ть Ушоков≥Ф зм≥ни. ” звТ¤зку з цим корисними Ї досл≥дженн¤ заруб≥жних науковц≥в, ¤к≥ дозвол¤ють зТ¤сувати м≥сце податковоњ системи та њњ структури в економ≥чних процесах.
ѕовертаючись до розгл¤ду регул¤тивного потенц≥алу податковоњ системи, необх≥дно звернути увагу на роботу спец≥ал≥ст≥в ћ¬‘52. ѕроведений ними економетричний анал≥з53 показуЇ, що на р≥вень розпод≥лу населенн¤ за р≥внем доход≥в в ус≥х крањнах, що ув≥йшли до виб≥рки, найб≥льше впливають наступн≥ чинники: урбан≥зац≥¤ (кутовий коеф≥ц≥Їнт Ц 0,229, t-статистика Ц 4,80), чисельн≥сть ос≥б, ¤к≥ мають вищу осв≥ту (Ц0,201 ≥ Ц3,62 в≥дпов≥дно), та податковий режим (сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж пр¤мим ≥ непр¤мим податками (Ц0,025 та Ц2,72).
–езультати розрахунк≥в показують, що зб≥льшенн¤ р≥вн¤ сп≥вв≥дношенн¤ пр¤мих/непр¤мих податк≥в та к≥лькост≥ ос≥б з вищою осв≥тою спри¤Ї зменшенню коеф≥ц≥Їнта ƒжин≥. ÷е бажаний ефект з погл¤ду системи принцип≥в соц≥альноњ справедливост≥.
≈коном≥чна ≥нтерпретац≥¤ такоњ залежност≥ пол¤гаЇ у тому, що пр¤м≥ податки Ї б≥льш ефективним регул¤тором пор≥вн¤но з непр¤мими, а вища осв≥та впливаЇ на квал≥ф≥кац≥ю, тобто здатн≥сть громад¤н заробл¤ти б≥льше.
«азначимо, що в ≥ндустр≥альних крањнах нер≥вн≥сть населенн¤ за доходами б≥льша, н≥ж у перех≥дних економ≥ках. ¬≥дпов≥дно, коеф≥ц≥Їнт ƒжин≥ вищий у розвинених крањнах св≥ту (наприклад, —ингапур, Ќ≥меччина, —Ўј тощо). р≥м того, зг≥дно з отриманою регрес≥Їю, експанс≥¤ урбан≥стичного сектора економ≥ки, ¤кий за своњми характеристиками Ї високодох≥дним, зб≥льшуЇ коеф≥ц≥Їнт ƒжин≥, тобто в≥дбуваЇтьс¤ розшаруванн¤ населенн¤ за соц≥альними стратами за р≥внем доход≥в.
ќтримане регрес≥йне р≥вн¤нн¤ маЇ обмежену ≥нтерпретац≥ю (нормований R^2 дор≥внюЇ лише 0,2). ќднак це лише зайвий раз доводить, що ≥снують б≥льш ≥стотн≥ чинники, ¤к≥ впливають на розпод≥л доход≥в у ринков≥й економ≥ц≥.
Ќаведемо де¤к≥ висновки, що характеризують роль податковоњ системи ¤к ≥нструменту регул¤торноњ пол≥тики ур¤ду.
ѕо-перше, вплив чинник≥в сп≥вв≥дношенн¤ пр¤мих ≥ непр¤мих податк≥в та урбан≥зац≥њ на коеф≥ц≥Їнт ƒжин≥ Ї статистично ≥стотним (див. t-cтатистики за наведеними предикторами).
ѕо-друге, частка пр¤мих податк≥в у структур≥ ¬¬ѕ не справл¤Ї ≥стотного впливу на перерозпод≥л доход≥в. Ѕ≥льш ≥стотним чинником Ї структура податковоњ системи, а саме: сп≥вв≥дношенн¤ пр¤мих ≥ непр¤мих податк≥в. «а ≥нших р≥вних обставин зб≥льшенн¤ на 40 % сп≥вв≥дношенн¤ пр¤мих ≥ непр¤мих податк≥в зменшуЇ коеф≥ц≥Їнт ƒжин≥ у середньому на 0,75 %.
÷≥ важлив≥ висновки, що характеризують роль податковоњ системи у ринкових економ≥ках перех≥дного типу, про≥люстрован≥ у таблиц¤х 1.4 ≥ 1.5.
“аблиц¤ 1.4
¬плив зм≥н у структур≥ податковоњ системи на розпод≥л доход≥в населенн¤ (зм≥ни у в≥дсотках ¬¬ѕ)
« таблиц≥ 1.4 видно, що зм≥ни у структур≥ податковоњ системи та податкового навантаженн¤ на економ≥ку взагал≥ (прот¤гом 1980Ц1990 рок≥в) т≥льки у ћавритан≥њ призвели до позитивного ефекту при перерозпод≥л≥ доход≥в. ” …ордан≥њ, ѕольщ≥, “ањланд≥, Ѕолгар≥њ та ”горщин≥ Ц ефект зм≥н негативний. ” решт≥ крањн одностайного ефекту не ви¤влено.
Ќа в≥дм≥ну в≥д цього, у таблиц≥ 1.5 показано, що чинник структури податковоњ системи ≥стотно впливаЇ на перерозпод≥л доход≥в у перех≥дних економ≥ках. ’оча, ¤к ми в≥дзначали, ефективн≥сть регул¤тивного потенц≥алу податковоњ системи у перех≥дний пер≥од зменшуЇтьс¤, вагом≥сть цього чинника та чинника к≥лькост≥ ос≥б, ¤к≥ мають вищу осв≥ту, п≥дтверджуЇтьс¤.
“аблиц¤ 1.5
«м≥ни коеф≥ц≥Їнта ƒжин≥ залежно в≥д зм≥н структури податковоњ системи та к≥лькост≥ ос≥б, ¤к≥ мають вищу осв≥ту, за окремими крањнами в≥дпов≥дно до р≥вн¤нн¤ регрес≥њ (прот¤гом 1970Ц1980 та 1980Ц1990 рок≥в)
Ќаведен≥ дан≥ переконують, що в податков≥й систем≥ криЇтьс¤ потужний регул¤тивний потенц≥ал, ¤кий може стати в нагод≥ ур¤ду при розвТ¤занн≥ внутр≥шн≥х соц≥ально-економ≥чних проблем крањни, дос¤гненн≥ поставлених ц≥лей, виконанн≥ певних завдань.
’оча в крањнах з перех≥дною економ≥кою коеф≥ц≥Їнт ƒжин≥ менше, ан≥ж у розвинених крањнах св≥ту, останн≥ дос¤гають ефективного перерозпод≥лу доход≥в через податки та бюджетн≥ трансферти. ћожна говорити, що перех≥дн≥ економ≥ки б≥льш р≥вн≥ в б≥дност≥. ” цей же час передов≥ крањни св≥ту взагал≥ мають б≥льший р≥вень розшаруванн¤ населенн¤ за р≥внем доход≥в, проте й б≥льш потужний середн≥й клас, доходи ¤кого Ї на пор¤док вищими, ан≥ж у в≥дпов≥дноњ соц≥альноњ групи в перех≥дних економ≥ках. як показуЇ досв≥д, висок≥ темпи зростанн¤ ¬¬ѕ ще не Ї достатньою умовою пол≥пшенн¤ соц≥ально-економ≥чного стану у крањн≥.
р≥м того, в перех≥дних економ≥ках податки та бюджетн≥ трансферти Ї менш ефективним ≥нструментом регул¤торноњ пол≥тики ур¤ду, ан≥ж у розвинених економ≥чних системах. „ому в≥дбуваЇтьс¤ втрата ефективност≥ Ц то вже б≥льш складне питанн¤.
‘ах≥вц≥ ћ¬‘ дають певн≥ в≥дпов≥д≥, ¤к≥, проте, на наш погл¤д, не Ї акс≥оматичними. “ак, вони висловлюють думку, що59:
Ц перех≥дн≥ економ≥ки мають структуру податковоњ системи, у ¤к≥й, ¤к правило, дом≥нують непр¤м≥ податки ≥ водночас майже в≥дсутн≥ податки на кап≥тал ≥ майно. —лабка система адм≥н≥струванн¤ даЇ субТЇктам господарськоњ д≥¤льност≥ багато можливостей дл¤ ухиленн¤ в≥д сплати податк≥в. ≤снуЇ велика р≥зниц¤ м≥ж податковими режимами де-юре ≥ де-факто60. ÷≥ характеристики робл¤ть неможливим ефективне виконанн¤ податковою системою регулюючоњ функц≥њ. ѕосилюють кризу корупц≥¤ ≥ бюрократ≥¤;
Ц т≥льки 13 з 36 досл≥джених податкових систем перех≥дних економ≥к мали ознаки прогресивноњ системи, решта були або пропорц≥йними, або регресивними. ѕри цьому у середньо- ≥ довгостроковому пер≥одах р≥вень податковоњ прогрес≥њ в де¤ких економ≥ках зменшивс¤.
Ќе можна не погодитис¤ з тезою про те, що регул¤тивний потенц≥ал податковоњ системи найб≥льше реал≥зуЇтьс¤ т≥льки тод≥, коли система Ї прогресивною.
ѕри цьому можна констатувати певн≥ риси пр¤мих податк≥в, ¤к≥ дом≥нують у розвинених крањнах. ¬они надають податков≥й систем≥ властивостей прогресивноњ. ” подальшому цей аспект досл≥дженн¤ буде висв≥тлено б≥льш ірунтовно. јле тут необх≥дно акцентувати увагу на тому, що пр¤м≥ податки, на в≥дм≥ну в≥д непр¤мих, волод≥ють б≥льшим регул¤тивним потенц≥алом з таких причин:
Ц пр¤м≥ податки повн≥ше реал≥зують принцип соц≥альноњ справедливост≥, адже загальнов≥домо, що непр¤м≥ податки Ї податками на б≥дних;
Ц непр¤м≥ податки Ц це податки на споживанн¤. —поживанн¤ обмежуЇтьс¤ людськими, суто ф≥з≥олог≥чними, психолог≥чними, споживчими вимогам. ѕри певному р≥вн≥ насиченн¤ людських потреб споживанн¤, в середньому, перестаЇ зб≥льшуватис¤. √ромад¤ни заощаджують б≥льше кошт≥в. “ому в економ≥ках з високим р≥внем достатку пор≥вн¤но з перех≥дними сплачуЇтьс¤ б≥льше податк≥в з неспожитого доходу (заощаджень), ¤кий перерозпод≥л¤Їтьс¤ на користь незаможних верств населенн¤.
ѕод≥бн≥ досл≥дженн¤ дають багато корисних висновк≥в, на ¤к≥ сл≥д зважати при проведенн≥ подальших наукових розробок та в≥дпрацюванн≥ практичноњ модел≥ оподаткуванн¤. ќднак при цьому обовТ¤зковою Ї необх≥дн≥сть врахуванн¤ таких вагомих ≥ндив≥дуальних чинник≥в кожноњ крањни, ¤к специф≥ка податкового режиму, система адм≥н≥струванн¤ ≥ нав≥ть ментал≥тет нац≥њ.
≤сторична динам≥ка рол≥ держави переконливо показала, що на етап≥ глибоких трансформац≥йних зм≥н особливо велика роль належить держав≥ та њњ здатност≥ ефективно користуватис¤ на¤вним економ≥чним ≥нструментар≥Їм. ўодо д≥й чисельних украњнських ур¤д≥в на етап≥ трансформац≥њ в≥тчизн¤ноњ економ≥ки, то увага вже зверталас¤ на те, що њх можна визначити терм≥ном Упол≥тика нап≥взаход≥вФ. ѕовн≥ше сутн≥сть такоњ характеристики можна розкрити за допомогою роботи в≥домого рос≥йського економ≥ста ™гора √айдара У“актика реформ ≥ р≥вень державного навантаженн¤ на економ≥куФ61.
рањнами з високою динам≥кою розвитку економ≥ки (принаймн≥, за р≥внем зростанн¤ ¬¬ѕ) Ї так≥, що свого часу вдалис¤ до жорстких реформац≥йних заход≥в (ѕольща, „ех≥¤, —ловаччина, ≈стон≥¤).
¬ ”крањн≥ була проведена л≥берал≥зац≥¤ ц≥н, проте не було водночас припинено дотац≥њ державним п≥дприЇмствам (мТ¤к≥ бюджетн≥ обмеженн¤), не запроваджено ≥нститут банкрутства, грошова реформа проведена зап≥зно. ” цей же час на економ≥чну активн≥сть субТЇкт≥в господарюванн¤ впливав ≥стотний податковий т¤гар. ÷е було неправильно апр≥ор≥, оск≥льки на етап≥ становленн¤ середн≥ ≥ мал≥ п≥дприЇмства повинн≥ були отримати поштовх ≥ стимули до розвитку. ”р¤д же, навпаки, УзадушивФ њх податками.
“ак, у 1994 роц≥ гранична ставка прибуткового податку з громад¤н дор≥внювала 90 %, а ѕƒ¬ нараховувавс¤ не з чистого доходу п≥дприЇмств, а з обс¤г≥в реал≥зац≥њ, що призводило до багаторазового ст¤гненн¤ кошт≥в за один ≥ той же обс¤г чистоњ продукц≥њ. ѕро ф≥скальний характер оподаткуванн¤ св≥дчить той факт, що питома вага чистих податк≥в у структур≥ ¬¬ѕ зросла з 3,9 % у 1991 до 14,2 % у 1995 роц≥62.
ѕор¤д з цим, можна констатувати той факт, що ефективн≥сть регул¤торних д≥й ур¤ду через економ≥чн≥ важел≥ в ”крањн≥ ≥стотно зменшилас¤. «окрема, ™. √айдар в≥дзначаЇ, що у перех≥дних крањнах, де було застосовано Ушокову терап≥юФ, збер≥гс¤ великий р≥вень перерозпод≥лу ¬¬ѕ через державний бюджет (в≥д 45 до 50 % ¬¬ѕ ≥ б≥льше). “ому податки в цих крањнах змогли в≥д≥грати роль не лише ефективного ф≥скального заходу, а й стати важливим регул¤тивним ≥нструментом. ƒержава через податкову систему здатна довол≥ ефективно впливати на економ≥чн≥ процеси. ≈фективн≥сть цих д≥й залежить виключно в≥д ≥манентних характеристик ур¤ду, зокрема р≥вн¤ компетентност≥, корупц≥њ, бюрократ≥њ тощо.
«вичайно, зроблений висновок не Ї догмою. ѕринаймн≥, ™. √айдар робить скидку на те, що частка ¬¬ѕ, ¤ка перерозпод≥л¤Їтьс¤ через державний бюджет, б≥льша у тих крањнах, ¤к≥ за своњм пол≥тичним устроЇм ближче до ун≥тарноњ модел≥ держави. ¬≥дпов≥дно, у крањнах, де б≥льш розгалужена система державноњ влади, така частка ¬¬ѕ Ї, ¤к правило, меншою.
¬ажливо в≥дзначити, що дискредитац≥¤ ≥дењ сплати податк≥в, а в≥дпов≥дно, й безп≥дставне приниженн¤ регул¤тивного потенц≥алу податковоњ системи Ї насл≥дком ≥снуючого протир≥чч¤, ¤ке притаманне перех≥дним економ≥кам нового типу. ÷е протир≥чч¤ пол¤гаЇ у тому, що ур¤ди таких крањн намагаютьс¤ збалансувати р≥вень реальних доход≥в ≥з завищеними соц≥альними зобовТ¤занн¤ми, ¤к≥ д≥сталис¤ њм у спадок в≥д адм≥н≥стративно-командноњ системи. –езультат цього Узбалансуванн¤Ф Ц прихований деф≥цит державного бюджету та низька податкова дисципл≥на. ѕри цьому ≥мпульси неплатеж≥в в економ≥ц≥ виход¤ть в≥д самого ур¤ду, ¤кий намагаЇтьс¤ видати бажане за д≥йсне. –озраховувати на стаб≥л≥зац≥ю податкових надходжень ≥, в≥дпов≥дно, на п≥двищенн¤ ефективност≥ регул¤торного потенц≥алу податк≥в доводитьс¤ лише тод≥, коли буде хоча б приблизна р≥вн≥сть м≥ж зобовТ¤занн¤ми ур¤ду та можливост¤ми њх ф≥нансуванн¤. Ќаприклад, у розвинених крањнах, особливо останн≥м часом, багато уваги прид≥л¤Їтьс¤ збалансуванню доход≥в ≥ витрат бюджету (див. табл. 1.6).
“аблиц¤ 1.6
‘≥скальний баланс у де¤ких розвинених крањнах св≥ту (% ¬¬ѕ)
«а даними, наведеними у таблиц≥ 1.6, загалом простежуЇтьс¤ ч≥тка тенденц≥¤ збалансуванн¤ доход≥в ≥ витрат бюджету65.
¬≥дтак, у тих крањнах, де Упротир≥чч¤ м≥ж жорстко заданою л≥беральною економ≥чною пол≥тикою ≥ пол≥тичними обмежувачами можливостей њњ реал≥зац≥њФ66 н≥велюЇтьс¤, р≥вень податковоњ дисципл≥ни Ї вищим. ÷е означаЇ, що субТЇкти економ≥чних в≥дносин не мають нам≥р≥в виходу до т≥ньового сектора, згодн≥ сплачувати ≥ сплачують податки. ” такому раз≥ ефективн≥сть регул¤торноњ функц≥њ останн≥х зростаЇ.
«датн≥сть податк≥в бути ефективним регул¤тором у систем≥ економ≥чних ≥нструмент≥в ур¤ду маЇ р≥зн≥ про¤ви. “ак, податкова система може призводити до перерозпод≥лу прибутк≥в, тобто ¤кщо сп≥вв≥дношенн¤ прибутк≥в р≥зних груп населенн¤ п≥сл¤ сплати податк≥в зм≥нюЇтьс¤. У“акий перерозпод≥л настаЇ, зокрема, за прогресивноњ податковоњ системи. ѕодатки на прибуток становл¤ть 52,5 % федерального ур¤дового доходу в —Ўј, 53,7 % у анад≥ та 57,2 % у япон≥њ. ¬нески на соц≥альне страхуванн¤ у в≥дсотках в≥д ур¤дового доходу становили в≥д 53,0 % у Ќ≥меччин≥ до 0,0 % у япон≥њ. Ќепр¤м≥ податки, виражен≥ у в≥дсотках в≥д загальних доход≥в центрального ур¤ду, зм≥нювалис¤ в≥д 36,6 % у Ќорвег≥њ до 3,2 % у —ЎјФ67.
¬ивчаючи податки, њх систему поЇднанн¤, роль, функц≥њ, майже пост≥йно зТ¤вл¤ютьс¤ можливост≥ поглибленн¤ знань у ц≥й галуз≥ економ≥чноњ науки. “ак, ц≥кавим буде погл¤д на податкову систему в контекст≥ новоњ теор≥њ економ≥чноњ динам≥ки68, ¤ка постулюЇ, що економ≥ка Ц це складна, динам≥чна, нест≥йка система. «окрема, . ћаркс, ƒж. Ўумпетер, ƒж. ћ. ейнс розгл¤дали конкурентну економ≥ку ¤к нест≥йку. ¬загал≥ економ≥ка маЇ властив≥сть розвиватис¤ нел≥н≥йно, рухаЇтьс¤ в≥д пор¤дку до хаосу ≥ навпаки, здатна зазнавати катастроф, характеризуЇтьс¤ б≥фуркац≥йними станами, збуренн¤ми, дисаптивними структурами тощо.
јнал≥зуючи економ≥чну л≥тературу з цього приводу, можна д≥йти висновк≥в, що хаотичн≥сть, б≥фуркац≥њ, збуренн¤ породжуЇ ринок ¤к механ≥зм, ¤кий ірунтуЇтьс¤ на обТЇктивних економ≥чних законах. ƒержава ¤к елемент економ≥чноњ системи, навпаки, повинна м≥стити у соб≥ засади упор¤дкованост≥, системност≥, оск≥льки д≥Ї не лише за обТЇктивними законами. ¬она створюЇ власн≥ закони (Уполе гриФ), ¤к≥ можна назвати субТЇктивними. ѓх головне призначенн¤ Ц н≥велювати ринков≥ вади.
” контекст≥ проблем теор≥њ економ≥чноњ динам≥ки треба в≥дзначити, що важливим аспектом регул¤торного потенц≥алу податковоњ системи Ї њх здатн≥сть упор¤дковувати економ≥чн≥ взаЇмов≥дносини субТЇкт≥в господарюванн¤, домогосподарств, ф≥зичних ос≥б. ќстанн≥ Ї платниками податк≥в, тому держава в особ≥ ур¤ду здатна упор¤дковувати њх взаЇмов≥дносини, регулювати потоки обмежених народногосподарських ресурс≥в. ¬.-Ѕ. «анг, зокрема, в≥дзначаЇ, що Унест≥йк≥сть конкурентноњ системи може призвести до нер≥вност≥ людейЕ ¬насл≥док нест≥йкост≥ кап≥тал≥стичноњ економ≥ки де¤к≥ [особи] можуть стати дуже заможними, не працюючи, нав≥ть ¤кщо з≥рвали усп≥х лише одного разу, тод≥ ¤к ≥нш≥ будуть жити у злидн¤х при пост≥йн≥й важк≥й прац≥Ф69. «авд¤ки застосуванню податк≥в, хаотичн≥ ≥мпульси, породжен≥ ринком, можуть бути упор¤дкован≥, перех≥дн≥ стани економ≥чних систем Ц скорочен≥ у час≥, нест≥йк≥ системи можуть набути ознак ст≥йких тощо.
ƒосв≥д показуЇ, що нестаб≥льн≥сть економ≥чних систем може призвести до непередбачуваних структурних зм≥н, таких, наприклад, ¤к У¬елика депрес≥¤Ф.
як в≥домо, дл¤ запоб≥ганн¤ таким зм≥нам ƒж. ћ. ейнс запропонував застосовувати певн≥ стаб≥л≥затори. —еред ≥нструмент≥в економ≥чноњ пол≥тики ур¤ду в≥н прид≥л¤в б≥льшу увагу активним монетарним регул¤торам. ќднак, ¤к було вказано вище, таким стаб≥л≥затором можуть бути ≥ податки, ¤к≥ мають властивост≥ автоматичних стаб≥л≥затор≥в. «авд¤ки реал≥зац≥њ стаб≥л≥зац≥йноњ функц≥њ ур¤ду ≥снуЇ можлив≥сть запоб≥ганн¤ руйнуванню виробництва, розвТ¤занн¤ соц≥альних проблем. ќтже, втручанн¤ ур¤ду в економ≥чн≥ процеси д≥йсно може гарантувати ст≥йк≥сть ус≥Їњ системи.
як бачимо, через податки держава здатна зб≥льшувати ефективн≥сть ринкового механ≥зму. ¬одночас ур¤ду важливо також усв≥домлювати меж≥ свого втручанн¤, щоб дати можлив≥сть д≥њ дл¤ основного закону ринку УLaissez faireФ. ” такому д≥алектичному поЇднанн≥ протилежних п≥двалин м≥ститьс¤ таЇмниц¤ мистецтва управл≥нн¤ ≥ регулюванн¤ складноњ динам≥чноњ системи п≥д назвою Уеконом≥каФ.
ўо ж до особливостей перех≥дноњ економ≥ки, то ви¤вл¤Їтьс¤, що податки Ї ≥нструментом, ¤кий п≥дходить дл¤ вир≥шенн¤ багатьох проблем. “ак, суперечн≥сть м≥ж конкурентними та неконкурентними п≥дприЇмствами становить д≥алектику податковоњ системи. Ќеспроможн≥сть сплачувати податки Ї п≥дставою дл¤ ≥снуванн¤ ≥нституту банкрутства Ц фундаментального ≥нституту ринковоњ економ≥ки.
ѕодоланн¤ суперечностей м≥ж ≥нтересами апарату державного управл≥нн¤ та ≥нтересами комерц≥йних структур, по сут≥, пол¤гаЇ у встановленн≥ балансу в систем≥ ≥нтерес≥в р≥зних соц≥ально-економ≥чних угруповань. ѕодатки за своЇю економ≥чною сутн≥стю Ї актом економ≥чноњ угоди м≥ж ус≥ма зац≥кавленими сторонами, так само, ¤к онституц≥¤ Ї актом громадськоњ ≥ пол≥тичноњ угоди. ѕродовжуючи паралел≥, можна п≥дтвердити те, що податкова система д≥йсно Ї економ≥чною конституц≥Їю ”крањни, а тому в≥д њњ ¤костей, покладеного в њњ основу р≥вн¤ дов≥ри та компром≥су м≥ж ус≥ма сторонами залежить розвиток соц≥ально-економ≥чноњ системи вс≥Їњ крањни.
–озвТ¤занн¤ суперечностей м≥ж ≥ноземним та в≥тчизн¤ним кап≥талом фактично також пол¤гаЇ у дос¤гненн≥ компром≥су. ƒискус≥њ про ступ≥нь в≥дкритост≥ економ≥ки ≥ноземним товарам ≥ кап≥талу на практичному р≥вн≥ вир≥шуютьс¤ за допомогою податк≥в. якщо економ≥ка держави Ї сильною, товари конкурентоспроможними на м≥жнародному ринку, то захищати внутр≥шн≥й ринок ≥, в≥дпов≥дно, виробника протекц≥йними податками немаЇ потреби. якщо ж економ≥ка знаходитьс¤ на етап≥ трансформац≥й, тобто ринков≥ механ≥зми мають вади або ще не розвинен≥, њх маЇ заповнити державний сектор. ƒуже ефективним засобом у вс≥ часи були податки, ¤к≥, ¤к ви¤вл¤Їтьс¤, мають додаткову властив≥сть Ц протекц≥йну.
ќтже, роль ≥ м≥сце податковоњ системи у структур≥ ур¤дових регул¤тор≥в визначаЇтьс¤ не лише типом економ≥ки, а ≥ њњ власними характеристиками.
«окрема, у вищезгадан≥й робот≥ фах≥вц≥в ћ¬‘ одна з головних тез пол¤гаЇ у в≥дм≥нност≥ податкових систем перех≥дних ≥ розвинених економ≥к. ÷е дуже корисний висновок. …ого ч≥тке розум≥нн¤ дозволить дещо зменшити завищен≥ вимоги до ¤костей в≥тчизн¤ноњ податковоњ системи. ѕринаймн≥, право на це надаЇ статус ”крањни ¤к крањни з перех≥дною економ≥кою.
¬≥домий рос≥йський науковець ¬. ћау в одн≥й ≥з своњх роб≥т70 наводить аргументи про те, що не можна нехтувати специф≥кою етапу ≥сторико-економ≥чного розвитку крањни. •рунтуючись на анал≥з≥ взаЇмозвТ¤зку м≥ж показником ¬¬ѕ на душу населенн¤ та етапом пол≥тичного розвитку сусп≥льства, в≥н показуЇ, що вс≥ соц≥альн≥ катакл≥зми в≥дбуваютьс¤ при дуже низькому р≥вн≥ матер≥ального достатку. р≥м того, перех≥д по стад≥¤х розвитку економ≥ки (аграрна крањна, ≥ндустр≥альна, пост≥ндустр≥альна тощо) в≥дбуваЇтьс¤ у м≥ру зростанн¤ ¬¬ѕ на душу населенн¤. Ќаприклад, у тих крањнах, де цей Упоказник с¤гаЇ 10000 долар≥в —Ўј (у ц≥нах 1990 року)Е, активн≥ше в≥дбуваЇтьс¤ структурна трансформац≥¤ у напр¤м≥ пост≥ндустр≥ал≥змуФ.
–≥вень середньодушового ¬¬ѕ ≥стотно корелюЇ з ≥ндексом розвитку людського потенц≥алу71 та ≥ндексом економ≥чноњ свободи. ѕри певному р≥вн≥, ¤кого дос¤гають ц≥ показники, ур¤д потрапл¤Ї в залежн≥сть в≥д своњх громад¤н, оподаткуванн¤ ¤ких Ї головним джерелом його доход≥в, ≥ знаходитьс¤ в залежност≥ в≥д економ≥чноњ активност≥ громад¤н, ¤к≥ мають достатню осв≥ту, р≥вень громадськоњ св≥домост≥ дл¤ того, щоб впливати на д≥њ ур¤ду через демократичн≥ ≥нститути. ƒ≥њ громад¤н, у свою чергу, призвод¤ть до зростанн¤ р≥вн¤ прозорост≥ економ≥чноњ ≥, зокрема, бюджетно-ф≥скальноњ пол≥тики ур¤ду. ÷итуЇмо ¬. ћау: У√ромад¤ни в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д п≥длеглих тим, що бажають знати, ¤к ≥ на ¤к≥ ц≥л≥ витрачаЇ держава податки, що у них збираЇФ. Ќаведене достатньо ч≥тко вказуЇ на недопустим≥сть нехтуванн¤ такими чинниками, ¤к особлив≥ стани економ≥чних систем та етапи њх соц≥ально-економ≥чного розвитку.
“аким чином, необх≥дно зазначити, що податкова система Ц це важливий ф≥нансовий ≥нструмент моб≥л≥зац≥њ доход≥в дл¤ виконанн¤ загальнодержавних функц≥й та зд≥йсненн¤ макроеконом≥чного регулюванн¤ економ≥ки, що Ї важливою складовою забезпеченн¤ њњ розвитку. Ќезважаючи на це, сьогодн≥ потенц≥ал такого ≥нструменту використовуЇтьс¤ вкрай обмежено. ”досконаленн¤ оподаткуванн¤, а саме: встановленн¤ вид≥в податк≥в, њх ставок та податкових п≥льг маЇ бути визначальним не просто дл¤ забезпеченн¤ потреб бюджету, а й дл¤ розвТ¤занн¤ нагальних економ≥чних ≥ соц≥альних проблем. ѕравильне використанн¤ податкових п≥льг та знижок може забезпечити не лише збереженн¤ отриманих ф≥нансових надходжень, а й можливост≥ ф≥нансувати розширенн¤ прогресивних напр¤м≥в д≥¤льност≥, нов≥ ≥нвестиц≥њ за рахунок поверненн¤ податкових платеж≥в.
ѕосиленн¤ регулюючоњ функц≥њ податковоњ системи можливе лише тод≥, коли переважним платником податк≥в буде населенн¤, що, в свою чергу, передбачаЇ значне п≥двищенн¤ частки оплати прац≥ в склад≥ ¬¬ѕ, п≥двищуватиме соц≥альн≥ мотиви до забезпеченн¤ його зростанн¤, що, власне, Ї основою соц≥альноор≥Їнтованоњ модел≥ економ≥ки ≥ новоњ модел≥ њњ зростанн¤. «ниженн¤ оподатковуваного прибутку спри¤тиме зменшенню в≥дт¤гненн¤ об≥гових кошт≥в п≥дприЇмства. ¬икористанн¤ податку на прибуток ¤к ≥нструменту регулюванн¤ потребуЇ розвТ¤занн¤ проблеми подв≥йного оподаткуванн¤ прибутку, що розпод≥л¤Їтьс¤ п≥дприЇмством.
—ьогодн≥ багато в чому в оподаткуванн≥ в≥дсутн≥й системний п≥дх≥д, немаЇ ч≥ткого визначенн¤ ≥деолог≥њ податковоњ пол≥тики, њњ стратег≥њ, культури та механ≥зм≥в реал≥зац≥њ, що актуал≥зувало б њњ д≥њ до подоланн¤ податкових суперечностей.
≤сторичний досв≥д переконуЇ, що створенн¤ д≥йсно ефективноњ податковоњ системи становить серйозне випробуванн¤ дл¤ ур¤ду будь-¤коњ держави. ќсобливо складним вир≥шенн¤ цього завданн¤ ви¤вл¤Їтьс¤ дл¤ транзитивних економ≥к, ¤к≥ в≥дзначаютьс¤ суттЇвою специф≥кою вир≥шенн¤ податкових проблем. ” подальшому ми зупинимос¤ на основних складових таких проблем, а в даному випадку лише зазначимо, що ефективн≥сть њх розвТ¤занн¤ Ї критично важливою дл¤ усп≥шност≥ практично всього спектра соц≥ально ор≥Їнтованих ринкових трансформац≥й. ѕо-перше тому, що спр¤мован≥сть податковоњ пол≥тики на вир≥шенн¤ економ≥чних проблем, зокрема через вплив податк≥в на розпод≥л обмежених народногосподарських ресурс≥в, Ї реальним п≥дірунт¤м розвТ¤занн¤ багатьох економ≥чних проблем; по-друге, зважаючи на можлив≥сть через податки впливати на обс¤ги доход≥в громад¤н; ≥, нарешт≥, по-третЇ, враховуючи безпосередню здатн≥сть податк≥в виконувати егал≥тарну функц≥ю в економ≥ц≥, що в≥дпов≥даЇ завданн¤м створенн¤ њњ соц≥ально ор≥Їнтованоњ модел≥.
